Педагогіка за професійним спрямуванням

Перелік наскрізних умінь:

читати з розумінням,

висловлювати власну думку усно і письмово,

критично та системно мислити,

діяти творчо,

виявляти ініціативність,

здатність логічно обґрунтувати позицію,

конструктивно керувати емоціями,

оцінювати ризики,

приймати рішення,

розв'язувати проблеми.

Державний стандарт містить 7 варіантів базових навчальних планів, відповідно до освітніх потреб здобувачів освіти.

З-поміж них - базові навчальні плани закладів загальної середньої освіти, класів (груп), спеціальних закладів та спеціальних класів (груп):

з українською мовою навчання,

з навчанням мовою корінного народу або національної меншини,

з українською мовою навчання і вивченням мови корінного народу або національної меншини.

Також частиною стандарту є базові навчальні плани для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку.

Базовий навчальний план описує загальний обсяг навчального навантаження, розподілений за освітніми галузями: рекомендовану, мінімальну та максимальну кількість навчальних годин за кожною з галузей та загалом.

15. Етапи розробки й прийняття управлінських рішень у системі освіти

Етапи розробки й прийняття управлінських рішень у системі освіти.

Прийняття рішень - творче, відповідальне завдання управління, зміст якого в тому, щоб відповідно до ситуації визначити подальші дії підлеглих у конкретній сфері діяльності, завдання структурних підрозділів у системі діяльності організації, порядок їх взаємодії.

Мал. 1

Особливості прийняття управлінських рішень на основі педагогічної діагностики
Як показує шкільна практика, при прийнятті управлінських рішень виникає необхідність у з'ясуванні в кожному окремому випадку причин тих чи інших проявів особистості, відхилень у її розвитку і поведінці, порушень у ході навчально-виховного процесу. Суб'єкт управління (педагог) повинен знати стан об'єкта (учня), щоб об'єктивно проаналізувати і скорегувати управлінське вплив. На цій основі можна виділити дві групи діагностичних завдань, які необхідно вирішувати педагогу для успішної реалізації управлінської функції: 1) завдання, пов'язані з ідентифікацієюактуального психічного чи фізіологічного стану особистості, її психічних особистісних якостей; з вивчення особливостей колективу, освітнього процесу; 2) завдання, пов'язані з виявленням причин тих чи інших відхилень у розвитку особистості, її поведінку в ході педагогічного процесу. Прийняття правильного управлінського рішення залежить від діагностичної компетентності вчителя, яка передбачає наявність таких характеристик управлінського мислення педагога, як критеріальність, варіантність, системність, креативність. Виділяють шість етапів у процесі здійснення педагогічної діагностики (див. схему 93, с. 204). знаходження протиріч у педагогічних процесах і явищах, усвідомлення необхідності в отриманні додаткової об'єктивної інформації висування альтернативних версій, що пояснюють причини спостережуваних явищ розробка діагностичної програми з перевірки різних версій і відбору тих, які послужать основою для педагогічного діагнозу реалізація діагностичної програми, проведення діагностичних процедур з метою отримання різнобічної і перевіряється інформації аналіз отриманої інформації та відбір на його основі найбільш ймовірних версій прийняття управлінського рішення і уточнення діагнозу

16. Конкретизувати особливості сертифікації вчителів НУШ

Сертифікація педагогічних працівників - це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи. Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою. Формування та забезпечення функціонування системи сертифікації педагогічних працівників здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Процедуру сертифікації педагогічних працівників здійснюють спеціально уповноважені державою установи, положення про які затверджує Кабінет Міністрів України.

Сертифікація допомагає виявити кращих вчителів - професіоналів та агентів змін у освіті, які готові поширювати свій досвід.

Сертифікація відбувається у три етапи:

незалежне тестування

самооцінювання

спостереження експерта.

Спостереження за діяльністю вчителя відбувається в його робочий час - тобто на уроках і поза ними, відповідно до показників, які зазначені в методиці, …експерти не визначають рівень педагога. Кожен із показників оцінюється від 1 до 3 балів. Тобто за результатами вивчення практичного досвіду вчителя той отримає певну суму балів.

В разі успішного проходження вчитель отримує сертифікат, надбавку до зарплати у 20% впродовж трьох років (термін дії сертифікату) та можливість зарахувати сертифікат як чергову (позачергову) атестацію.

17. Структура управління закладом вищої освіти

Структура вищої освіти України розбудована у відповідності до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями.

В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності. До мережі входить 979 вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети), з них 664 вищих навчальних закладів І-II рівнів акредитації, із загальною чисельністю 528 тисячі студентів.

Управління освітою здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування.

До державних органів управління освітою належать:

- Міністерство освіти і науки України - центральний орган державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти, а саме: керує освітою, визначає політику в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, впровадження реформ освіти, розробка програм розвитку освіти, навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів, проведення акредитації вищих та професійно-технічних закладів освіти; випуск підручників, посібників, методичної літератури, розробка проектів, положень про заклади освіти; організація атестації педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;

- місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ; забезпечують розвиток їх мережі, зміцнення матеріальної бази, господарське обслуговування;

- органи управління освітою: міські, районні відділи освіти складаються із завідувачів, інспекторів по школах, дошкільних і позашкільних закладах, методистів, психологів.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;

Загальні збори колективу навчального закладу;

Районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників;

З'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим.

Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики у сфері освіти.

Закон про Вищу освіту:

Стаття 39. Органи громадського самоврядування закладів вищої освіти

1. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів (курсантів).

У Законі України "Про вищу освіту" визначено, що основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для здобуття особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

Вищий навчальний заклад діє на підставі власного Статуту, який містить: назву, юридичну адресу, дату прийняття рішення про створення; перелік прав і обов'язків власника (власників); обсяг цивільної правоздатності вищого навчального накладу; обсяг основних .засобів (розмір статутного фонду), наданих власником (власниками); порядок утворення, діяльності та повноваження органів управління вищим навчальним накладом, права та обов'язки керівника; порядок обрання представників до органів громадського самоврядування; джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна вищого навчального закладу; порядок звітності, контролю на здійсненням фінансово-господарської діяльності; концепцію освітньої діяльності; порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу; порядок реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу; власну символіку та атрибутику; право звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення; умови користування земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Основними структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри і факультети.

До структурних підрозділів вищих навчальних закладів належать також:

1) навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;

2) навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, які забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) і здійснюють наукові дослідження з певного напряму;

3) науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідувач). Директора бібліотеки обирає вчена рада вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - на сім років).

При вищому навчальному закладі можуть працювати також підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно- побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.

18. Схарактеризувати наскрізні вміння учнів НУШ

Новим законом про освіту та державним стандартом початкової освіти разом із фокусом на 10 ключових компетентностях передбачено розвиток наскрізних вмінь. Вони є спільними для всіх компетентностей.

Наскрізні вміння

Характеристика наскрізних умінь:

1) читати з розумінням, що передбачає здатність до емоційного, інтелектуального, естетичного сприймання і усвідомлення прочитаного, розуміння інформації, записаної (переданої) у різний спосіб або відтвореної технічними пристроями, що охоплює, зокрема, уміння виявляти приховану і очевидну інформацію, висловлювати припущення, доводити надійність аргументів, підкріплюючи власні висновки фактами та цитатами з тексту, висловлювати ідеї, пов'язані з розумінням тексту після його аналізу і добору контраргументів;

2) висловлювати власну думку в усній і письмовій формі, тобто словесно передавати власні думки, почуття, переконання, зважаючи на мету та учасників комунікації, обираючи для цього відповідні мовленнєві стратегії;

3) критично і системно мислити, що виявляється у визначенні характерних ознак явищ, подій, ідей, їх взаємозв'язків, умінні аналізувати та оцінювати доказовість і вагомість аргументів у судженнях, зважати на протилежні думки та контраргументи, розрізняти факти, їх інтерпретації, розпізнавати спроби маніпулювання даними, використовуючи різноманітні ресурси і способи оцінювання якості доказів, надійності джерел і достовірності інформації;

4) логічно обґрунтовувати позицію на рівні, що передбачає здатність висловлювати послідовні, несуперечливі, обґрунтовані міркування у вигляді суджень і висновків, що є виявом власного ставлення до подій, явищ і процесів;

5) діяти творчо, що передбачає креативне мислення, продукування нових ідей, доброчесне використання чужих ідей та їх доопрацювання, застосування власних знань для створення нових об'єктів, ідей, уміння випробовувати нові ідеї;

6) виявляти ініціативу, що передбачає активний пошук і пропонування рішень для розв'язання проблем, активну участь у різних видах діяльності, їх ініціювання, прагнення до лідерства, уміння брати на себе відповідальність;

7) конструктивно керувати емоціями, що передбачає здатність розпізнавати власні емоції та емоційний стан інших, сприймати емоції без осуду, адекватно реагувати на конфліктні ситуації, розуміти, як емоції можуть допомагати і заважати в діяльності, налаштовуючи себе на пошук внутрішньої рівноваги, конструктивну комунікацію, зосередження уваги, продуктивну діяльність;

8) оцінювати ризики, що передбачає вміння розрізняти прийнятні і неприйнятні ризики, зважаючи на істотні фактори;

9) приймати рішення, що передбачає здатність обирати способи розв'язання проблем на основі розуміння причин та обставин, які призводять до їх виникнення, досягнення поставлених цілей з прогнозуванням та урахуванням можливих ризиків та наслідків;

10) розв'язувати проблеми, що передбачає вміння аналізувати проблемні ситуації, формулювати проблеми, висувати гіпотези, практично їх перевіряти та обґрунтовувати, здобувати потрібні дані з надійних джерел, презентувати та аргументувати рішення;

11) співпрацювати з іншими, що передбачає вміння обґрунтовувати переваги взаємодії під час спільної діяльності, планувати власну та групову роботу, підтримувати учасників групи, допомагати іншим і заохочувати їх до досягнення спільної мети.

10. Вимоги до результатів навчання учнів визначено за такими освітніми галузями:

мовно-літературна;

та інші

19. Органи громадського самоврядування закладу вищої освіти

Стаття 39. Органи громадського самоврядування закладів вищої освіти

1. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів (курсантів).

2. Порядок скликання і прийняття рішень вищого колегіального органу громадського самоврядування визначається статутом закладу вищої освіти.

3. У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі категорії учасників освітнього процесу закладу вищої освіти. При цьому не менш як 75 відсотків складу делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники закладу вищої освіти, які працюють у цьому закладі на постійній основі, і не менш як 15 відсотків - виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.

4. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше одного разу на рік.

5. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:

1) погоджує за поданням вченої ради закладу вищої освіти статут закладу вищої освіти чи зміни (доповнення) до нього;

2) заслуховує щороку звіт керівника закладу вищої освіти та оцінює його діяльність;

3) обирає комісію з трудових спорів відповідно до законодавства про працю;

4) розглядає за обґрунтованим поданням наглядової або вченої ради закладу вищої освіти питання про дострокове припинення повноважень керівника закладу вищої освіти;

5) затверджує правила внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти і колективний договір;

6) розглядає інші питання діяльності закладу вищої освіти.

6. Органом громадського самоврядування навчально-наукового інституту (факультету) є збори (конференція) трудового колективу навчально-наукового інституту (факультету), включаючи виборних представників з числа осіб, які навчаються у закладі вищої освіти.

7. Порядок скликання органу громадського самоврядування навчально-наукового інституту (факультету) та його діяльності визначається статутом закладу вищої освіти.

8. В органі громадського самоврядування навчально-наукового інституту (факультету) повинні бути представлені всі категорії працівників навчально-наукового інституту (факультету) та виборні представники з числа осіб, які навчаються у навчально-науковому інституті (на факультеті). При цьому не менш як 75 відсотків складу делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові та науково-педагогічні працівники навчально-наукового інституту (факультету) і не менш як 15 відсотків - виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.

9. Збори (конференція) учасників освітнього процесу навчально-наукового інституту (факультету) скликаються не рідше одного разу на рік.

10. Орган громадського самоврядування навчально-наукового інституту (факультету(sad)

1) оцінює діяльність керівника навчально-наукового інституту (факультету);

2) затверджує річний звіт про діяльність навчально-наукового інституту (факультету);

3) подає керівнику закладу вищої освіти пропозиції щодо відкликання з посади керівника навчально-наукового інституту (факультету) з підстав, передбачених законодавством України, статутом

закладу вищої освіти, укладеним з ним контрактом;

4) обирає виборних представників до вченої ради навчально-наукового інституту (факультету);

5) обирає делегатів до вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти.



20. Презентувати есе на тему контраверсійного характеру: «Формування цінності свідомого батьківства як базис реалізації педагогіки партнерства»

Ухвалення концепції Нової української школи перенесло поняття “педагогіка партнерства” зі світогдяних обширів у нормативну площину. Розбираємося, що таке педагогіка партнерства і як її досягти у школі.

В урядових документах вказано, що нова школа працюватиме на засадах педагогіки партнерства, в основі якої - спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об'єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Основні принципи цього підходу:

повага до особистості;

доброзичливість і позитивне ставлення;

довіра у відносинах;

діалог - взаємодія - взаємоповага;

розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків);

принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей).

За системою Василя Сухомлинського, виховання особистості має здійснюватися через тріаду “школа - сім'я - громадськість”.

У своїх працях (зокрема, “Людина неповторна”, “Серце віддаю дітям”) ще в 1960-х роках класик педагогічної думки писав, що дитина - це активний і самодіяльний індивід, який не “вчиться на дорослого”, а живе повноцінним і цікавим життям. Отже, до неї слід ставитися доброзичливо і з розумінням.

батьківство: сім'ї мають забезпечувати здоров'я та безпеку дітей, створювати вдома середовище, що заохочує до навчання; школи ж повинні забезпечувати сім'ї навчанням та інформацію, щоб допомогти зрозуміти своїх дітей та сприяти їхньому розвитку.

спілкування: школи мають бути підзвітними родинам і надавати їм інформацію про прогрес у школі та успішність учнів; засоби спілкування мають відповідати культурним особливостям батьків, і процес повинен бути двонаправленим;

волонтерство: батьки можуть зробити значний внесок у середовище та функції школи; школи можуть отримати максимальну віддачу від цього процесу через створення гнучких графіків, що відповідатимуть таланту і інтересам батьків потребам студентів, вчителів і адміністраторів;

навчання вдома: батьки можуть допомагати своїм дітям у діяльності, пов'язаній зі школою, за методичної підтримки вчителів;

ухвалення рішень: школи можуть дати батькам значущі ролі в ухваленні рішень у школі та допомогти їм максимально використовувати їх; ця можливість повинна бути відкритою для всіх верств громади, а не тільки для людей, які мають найбільше часу та енергії, щоб витрачати на шкільні справи;

співпраця з громадою: школи повинні координувати роботу та ресурси громади, бізнесу, коледжів або університетів, а також інших груп для покращення шкільних програм, сімейних практик і навчання та розвитку студентів; школи можуть допомогти сім'ям отримувати доступ до допоміжних послуг, що надаються іншими установами, такими як охорона здоров'я, культурні заходи, послуги репетиторів та програми післядипломного догляду за дітьми.

Технологія формування усвідомленого батьківства повинна враховувати такі аспекти, як:

-- інтеграція і посилення дорослого «Я»;

-- відділення від внутрішнього образу своїх батьків і свого дитячого «Я» (дозволити собі стати дорослою і незалежною людиною);

-- почуття довіри до власних емоційно-поведінкових проявів і можливість керувати ними;

-- усвідомлення життєвих сценаріїв і особистісних смислів, цінностей.

Оптимізація змісту і динаміки розвитку батьківської сфери повинна включати такі моменти:

-- усвідомлення себе як батька;

-- побудову власної батьківської позиції;

-- зміну ставлення до дитини -- від усвідомлення себе і дитини як єдиної системи, до визнання дитини як окремої особистості, яка наділена власною суб'єктивністю;

-- побудову системи спілкування з нею

21. Окреслити вимоги до результатів навчання здобувачів загальної освіти

Державні стандарти загальної середньої освіти - це вимоги до обов'язковихрезультатів навчання та компетентностей здобувача загальної середньої освіти відповідного рівня.

Державні стандарти розробляються на теоретичному і світоглядному фундаменті класичної та сучасної педагогіки України і світу, на основі аналізу впровадження провідних українських та світових інноваційних практик в освіті задля реалізації головної цілі загальної середньої освіти.

Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору, самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.

Державний стандарт початкової загальної освіти;

Державний стандарт базової середньої освіти;

Державний стандарт профільної середньої освіти.

Вимоги до обов'язкових результатів навчання визначаються з урахуванням компетентнісного підходу до навчання, в основу якого покладено ключові компетентності (11):

Вимоги до обов'язкових результатів навчання та компетентностей здобувачів освіти визначено за такими освітніми галузями (9):

мовно-літературна (українська мова та література, мови та літератури відповідних корінних народів і національних меншин, іншомовна освіта);

математична;

природнича;

технологічна;

інформатична;

соціальна і здоров'язбережувальна;

громадянська та історична;

мистецька;

фізкультурна.

У Стандарті неодноразово вказується, що дитина має ставити запитання, а не “відповідати на запитання вчителя”. Адже вміння запитувати - одне з найважливіших.

Мовно-літературна галузь: дитина має вміти вести діалог на важливі для неї теми. Визначати позиції співрозмовників, аргументовано погоджуватися з ними або ж ні, описувати свої та емоції іншого мовця.

Школяр має розуміти мету читання і самостійно відбирати відповідно до неї тексти, виділяти ідею, важливі деталі, аналізувати прочитане на правдивість. Має вміти писати описи, міркування, оголошення та афіші. А також - зрозумілі повідомлення для інтернет-спілкування.

Ну й, звісно - розрізняти види речень, будову слова та знати пунктуацію для оформлення простих висловлювань на письмі. При цьому дитина має вміти створювати сценарій на основі казки, добирати аудіо- та відео-супровід, створювати реквізит.

Крім того, по закінченню початкової школи учень має вміти повідомити іноземною мовою короткими реченнями про побут, сім'ю, улюблені заняття тощо. Вміти обрати продукт з меню, яке супроводжується картинкою, заповнювати просту онлайн-форму іноземною мовою.

Держ. стандарт початкової освіти:

Мовно-літературна освітня галузь включає українську мову та літературу, мови та літератури відповідних корінних народів і національних меншин, іншомовну освіту.

Метою вивчення української мови та літератури, мов та літератур відповідних корінних народів і національних меншин є формування комунікативної, читацької та інших ключових компетентностей; розвиток особистості здобувачів освіти засобами різних видів мовленнєвої діяльності; здатності спілкуватися українською мовою, мовами відповідних корінних народів і національних меншин для духовного, культурного і національного самовираження, користуватися ними в особистому і суспільному житті, міжкультурному діалозі; збагачення емоційно-чуттєвого досвіду, розвиток мовленнєво-творчих здібностей.

ЗОРи: здобувач освіти:

взаємодіє з іншими особами усно, сприймає і використовує інформацію для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях;

сприймає, аналізує, інтерпретує, критично оцінює інформацію в текстах різних видів, медіа текстах та використовує її для збагачення свого досвіду;

висловлює думки, почуття та ставлення, взаємодіє з іншими особами письмово та в режимі реального часу, дотримується норм літературної мови;

досліджує індивідуальне мовлення для власної мовної творчості, спостерігає за мовними явищами, аналізує їх.

Додатково:

Вимоги до обов'язкових результатів навчання учнів з мовно-літературної освітньої галузі (українська мова, українська література, зарубіжні літератури (у перекладі українською мовою) для класів (груп) з українською мовою навчання) зазначені в додатку 2 і передбачають, що учень:

взаємодіє з іншими особами в усній формі, сприймає і використовує інформацію для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях;

сприймає, аналізує, інтерпретує, критично оцінює інформацію в текстах різних видів, зокрема інформаційних та художніх текстах класичної та сучасної художньої літератури (української та зарубіжних), медіатекстах, та використовує інформацію для збагачення власного досвіду і духовного розвитку;

висловлює власні думки, почуття, ставлення та ідеї, взаємодіє з іншими особами у письмовій формі, зокрема інтерпретуючи інформаційні та художні тексти класичної та сучасної художньої літератури (української та зарубіжних); у разі потреби взаємодіє з іншими особами в цифровому просторі, дотримується норм літературної мови;

досліджує індивідуальне мовлення, використовує мову для власної мовної творчості, спостерігає за мовними та літературними явищами, аналізує їх.

22. Сутність стратегічного менеджменту

Практичне розв'язання проблем, пов'язаних з необхідністю забезпечення належної роботи суб'єктів господарювання, залежить від ступеня освоєння методології і методів стратегічного менеджменту.

Стратегічний менеджмент є напрямом науки та практики управління, що швидко розвивається і виник у відповідь на зростання динамізму зовнішнього середовища бізнесу. Теорія стратегічного планування та управління була розвинута американськими дослідниками та консультаційними фірмами, надалі цей апарат увійшов в арсенал методів внутріфірмового планування всіх розвинутих країн світу.

Нині існує безліч визначень "стратегії", але їх об'єднує поняття стратегії як свідомої та продуманої сукупності норм і правил, що лежать в основі розробки й прийняття стратегічних рішень, які впливають на майбутній стан підприємства як засоби зв'язку із зовнішнім середовищем.

"Стратегія - це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення головної мети. Вона формує головні цілі та основні шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство отримує єдиний напрям розвитку" (Кунц).

У загальному вигляді стратегія може бути визначена як ефективна ділова концепція (концепція бізнесу), доповнена набором реальних дій, які здатні привести цю ділову концепцію до досягнення реальної конкурентної переваги на довгий час. Розробка стратегії повинна грунтуватися на глибокому розумінні ринку, оцінці позиції підприємства на ринку, усвідомленні своїх конкурентних переваг.

У сучасних ринкових умовах підприємство повинно самостійно визначати та прогнозувати параметри зовнішнього середовища, асортимент продукції та послуг, ціни, постачальників, ринки збуту, а головне - свої довгострокові цілі та стратегію їх досягнення. Цю частину планової роботи й охоплює розробка стратегічного плану. Швидкі зміни зовнішнього оточення вітчизняних підприємств стимулюють появу нових методів, систем і підходів до управління.Необхідність становлення стратегічного менеджменту у вітчизняній практиці обумовлюється також інтеграційними процесами.

Важливою передумовою розвитку стратегічного менеджменту є процес глобалізаціїбізнесу, який стосується і України.

Суть стратегічного менеджменту. Термін "стратегічний менеджмент" був уведений на межі 60-70-х років XX ст. для того, щоб відмежувати поточне управління на рівні виробництва від управління, що здійснюється на вищому рівні. Необхідність такого розмежування була викликана, в першу чергу, змінами в умовах ведення бізнесу. Провідною ідеєю, що відображає суть переходу від оперативного управління до стратегічного, стала ідея необхідності переміщення центру уваги вищого керівництва на оточення для того, щоб відповідним чином і своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються.

Можна привести декілька конструктивних визначень, які були запропоновані авторами теорії стратегічного менеджменту.

За Хіггенсом, "стратегічний менеджмент -це процес управління з метою здійснення місії організації через управління взаємодією організації з її оточенням".

Пірс та Робінсон визначають стратегічний менеджмент якнабір рішень та дій з формування та виконання стратегій, що розроблені для досягнення мети (цілі) організації.

За Томпсоном "стратегічний менеджмент - це діяльність, пов'язана з постановкою цілей та завдань організації, із підтримкою взаємовідносин між організацією та оточенням, що дозволяє їй досягти своєї мети, відповідає її внутрішнім можливостям та дозволяє залишатись сприятливою до зовнішніх вимог".

Узагальнюючи наведені визначення, можна дійти висновку що стратегічний менеджмент - це таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує та проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають зовнішньому оточенню і дозволяють досягти конкурентних переваг, що в сукупності надає можливість організації вижити в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей.

Суть стратегічного менеджменту полягає в тому, що на підприємствах існують чіткі стратегічні плани розвитку, сформовані відповідно до них структури управління, системи і механізми взаємодії окремих планів, спрямованих на забезпечення довгострокової стратегії, на перемогу в конкурентній боротьбі і створення управлінського інструментарію для реалізації цих стратегій.

Стратегічний менеджмент передбачає.

- визначення головних ринкових позицій на перспективу залежно від пріоритетності цілей;

- виділення ресурсів організації під стратегічні цілі;

- створення центрів керівництва кожною стратегічною ціллю;

- оцінка та стимулювання виробничих підрозділів та їх керівників по мірі досягнення стратегічних цілей.

Використання стратегічного менеджменту орієнтовано на перспективне мислення керівників і спеціалістів підприємств; управління через постановку цілей, а не шляхом видання завдань; чітку інформованість кожного про цілі підприємства; активну позиція та взаємодія всіх співробітників підприємства.

23. Скласти і презентувати програму власного професійного саморозвитку на найближчі два роки

Завданняпрофесійногосаморозвитку:

* познайомитися з передовимпедагогічнимдосвідом з даної теми, новинками друкованоїметодичноїлітератури та інформацією в інтернет ресурсах;

* відвідуваннясемінарів, РМО по темі;

* розробкамоделіосвітньогопроцесу з використанням методу проектів і впровадженняйого роботу педагогів МБДОУ;

* виступ з доповіддю на педагогічнійраді.

Передбачуваний результат:

Оволодіння методом проектів на рівніпобудовимоделіосвітньогопроцесу в МБДОУ.

Результатами могосамоосвітиповинні стати:

* підвищенняякостінавчально-виховногопроцесу;

* розробкаметодичнихрекомендацій для педагогів МБДОУ;

* створеннябазиособистихпедагогічнихрозробок і публікаціяїх в інтернеті на власнійсторінці.

Проблема, над якоюпрацюєпедагог:

"Проектний метод планування в організаціїспільноїдіяльностіпедагогів і вихованців"

цілі:

1. Створеннясистемироботи з впровадженнятехнології - "метод проектів".

2. Забезпечитиумови для розвиткутворчості та професійноїактивностіпедагогів в оволодінні ними технологійпроектування.

завдання:

1. Удосконалюватипедагогічнумайстерністьвихователів.

2. Підвищуватиметодичнийрівеньпедагогів в оволодінні ними технологійпроектування.

3. Сприятитворчомупошуку.

Потреби і мотиви:

Останніпедагогічнідослідженняпоказують, щоголовна проблема сучасноїосвіти - втратажвавості і привабливостіпедагогічногопроцесупізнання. В останні роки збільшиласякількістьдошкільнят не бажаютьйти в школу, знизилася позитивна мотивація до занять. Як виправитиситуацію?

Фахівціусвідомлюютьнеобхідністьрозвиткукожноїдитини як самоцінноюособистості.Поволі, ненав'язливо, граючи, педагогпідштовхує і направляєхлопців до вирішенняпроблемизадуманогозмісту. Але і тут винятковемісцезаймаєставлення«дитина - дорослий», яке будуються на співучасті, співтворчості. Плануючи проект,дорослийпідводитьвихованців до відчуттясвоєїпричетності до цьогопроцесу. Педагог повинен з розуміннямставитися до бажаннядитини. Адже«цікаво те, щоцікаво». В ходіреалізації проекту хлопціопиняються в різнихжиттєвихситуаціях, стикаючись з труднощами, долаютьїх.

Джереласамоосвіти:

* методична література;

* матеріалиперіодичноїдрукованоїпродукції(журнали);

* курсипідвищеннякваліфікації;

* мережа інтернет;

* відвідуваннясемінарів, консультацій по темі;

* спілкування з колегами.

Змістроботи по саморозвитку:

Напрямки роботиПлановані заходи

Професійне 1.Підбірметодичної, довідковоїлітератури з проектного методу.

2. Аналіз передового педагогічногодосвіду з теми.

3. Участь в професійних конкурсах на муніципальному, регіональному, федеральному рівнях ...

4. Створеннямедіатеки для роботи з педагогами.

Психолого- педагогічне 1.Удосконалюватисвоїзнання в областікласичноїта сучасноїпсихології та педагогіки.

2. Психологічнийсупровідпедагогів в процесіроботи над проектами.

Методичне 1. Методичнийсупровідпедагогів в процесіроботи над проектами.

2. Вивченнядосвідуроботипедагогів.

3. Періодичнопроводитисамоаналізпрофесійноїдіяльності.

4. Створення банку УМК кращихрозробокпроектівпедагогів.

5. Створеннятворчугрупувихователів, якіцікавляться методом проектів.

Інформаційне 1. Розміщенняматеріалів на тему в електронних ЗМІ.



24. Управління якістю освіти як сфера педагогічного менеджменту

Існують різні підходи до опису принципів побудови систем управління якістю освіти, але в цілому їх об'єднує одна ідея - в основі такого опису повинна лежати загальна концептуальна модель управління.

Під управлінням в широкому сенсі розуміється функція складно організованих систем (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує збереження їх структури, підтримання режиму функціонування та сталого розвитку, реалізацію цілей системи. Менеджмент є атрибутом виключно соціальних систем, він існує тільки в організаціях.

Управлінням у вузькому сенсі називають самі організаційні структури і адміністративні органи, які здійснюють управлінські функції. В інтересах ефективного управління необхідно чітко визначити структуру системи управління і взаємозв'язок її ланок:

У загальному випадку рішення цієї задачі приділяється так званому структурному управлінню.

Крім того, слід визначити і сформувати такі характеристики системи і її підсистем, щоб вони були здатні виконувати свої цільові функції. Це досягається на основі параметричного управління.

Рішення ж ситуативних управлінських завдань, пов'язаних з реакціями системи на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, лежить в зоні так званого ситуативного управління.

Коли управління будується з урахуванням тенденцій розвитку системи і її оточення і (або) направлено на ліквідацію (компенсацію) можливих несприятливих наслідків, то його можна назвати проактивним, випереджаючим.

Загальна схема управління може бути представлена в наступному вигляді (рис. 2).



Мал. 2 - Загальна схема управління

Будь-яке управління можна розглядати як взаємодію керуючої (суб'єкт управління) і керованої (об'єкта управління) підсистем, в результаті якого об'єкт управління переходить з деякого вихідного стану в бажане кінцеве. Кожне з станів об'єкта управління описується конкретним набором вимірюваних характеристик (показників), і завдання управління може бути описана через зміну станів об'єкта - значень цих показників або формування у об'єкту управління нових характеристик (надання йому нових якісних властивостей). При цьому навіть якщо початковий і кінцевий стан об'єкта збігаються, це можна розглядати як окремий випадок керування, який має на меті підтримку стабільного стану об'єкта. Таким чином, в управлінні завжди є об'єкт управління , який описується деякою сукупністю властивостей (характеристик), що визначають його стан (початкова, кінцеве, проміжне), програма управління як спосіб переведення об'єкта з одного стану в інший і суб'єкт управління , що формує і реалізує цю програму . Незмінним в будь-якій системі управління залишається і характер відносин : керуюча підсистема надає цілеспрямований вплив на керовану підсистему, і ці дії приймаються (сприймаються) останньої. Цей висновок добре узгоджується з відомим висловом "батька" кібернетики Норберта Вінера, який стверджував, що управління є посилка повідомлень, які ефективно впливають на поведінку їх одержувача [1] .

Менеджмент: скоординована діяльність з керівництва та управління організацією.

Менеджмент якості: скоординована діяльність з керівництва та управління організацією стосовно до якості.

планування якості - це і є опис бажаного результату (кінцевого стану об'єкта управління), що виступає метою управління, а також всіх фіксованих проміжних станів і необхідних для переходу ресурсів. Типовим прикладом планування якості освіти на рівні освітньої організації - програм розвитку, дорожніх карт тощо.

Для ефективної організації процесу управління якістю освіти необхідно, щоб були чітко визначені основні категорії управління, що дозволяють краще усвідомити й організувати весь процес.

Мета управління - досягнення необхідного рівня якості освіти. Йдеться про те, яку сукупність властивостей і який рівень якості слід поставити, а потім досягти, щоб дана сукупність і даний рівень в максимальному ступені відповідали встановленим вимогам.

Суб'єкт управління - керівні органи всіх рівнів і особи, покликані забезпечити досягнення і збереження заданого рівня якості освіти.

Об'єкт управління - якість системи освіти, якість освітнього процесу та якість результатів освіти.

…сьогодні ми всерйоз починаємо говорити про перехід від педагогоцентричноїмоделі до особистісно орієнтованого утворення. І не тільки говорити, а й реалізовувати цей принцип на практиці. Сьогодні на перше місце ставляться маркетингові дослідження, аналіз ринку, які служать механізмом, що регулює освітню діяльність. Завдання реалізації принципу індивідуалізації навчання в умовах масової освіти надзвичайно складна, але це один з найважливіших напрямків модернізації освітніх систем.

Ще однією причиною актуальності даного принципу є глобалізація ринківосвіти. Формується єдиний європейський і світовий освітній простір призвели до появи такого поняття, як "транскордонна освіта" [3] . Глобалізація різко посилює конкуренцію, і ми повинні бути готовими до того, що завтра нам доведеться боротися за кожного студента і викладача вже не тільки з вітчизняними, а й із зарубіжними університетами.

Застосування принципу орієнтації на споживача вимагає:

* визначення зовнішніх і внутрішніх споживачів, зацікавлених сторін, виявлення їх потреб і очікувань;

* забезпечення збалансованого підходу до запитів споживачів і потреб інших зацікавлених сторін (держави, суспільства в цілому, регіонів, ринку праці та ін.);

* доведення цих потреб і очікувань до всього персоналу освітньої організації;

* встановлення ступеня задоволення вимог замовника, вимір рівня їх задоволеності;

* управління взаємодією зі споживачами.

2. Лідерство керівництва. Керівники забезпечують єдність уели і напрямки діяльності організації. Їм слід створювати та підтримувати таке внутрішнє середовище , в якому працівники можуть бути повністю залучені до виконання завдань організації '.

Сьогодні очевидно, що для того, щоб привести свою організацію до успіху, мало бути знаючим керівником, треба стати лідером. Успіх сучасної освітньої організації визначається, перш за все, відносинами "лідер - команда". Це означає, що освітня організація повинна являти собою систему взаємодіючих команд, а не жорстку ієрархічну структуру. Принципи командної організації освітнього процесу, проектні групи, тимчасові творчі колективи покликані з'єднати гідності малої організації з перевагами великий. При цьому зазвичай використовується така організаційна форма, як проектне управління. Залученість об'єднаних в команди співробітників посилюється при використанні принципів партисипативного управління , тобто при наданні всім членам команди реальної можливості брати участь в прийнятті управлінських рішень. Така організація народжує в людях почуття причетності, яке підсилює мотивацію до творчої праці.

Застосування принципу вимагає:

* ініціативи і відповідальності працівників:

* активного пошуку можливостей поліпшення;

* прагнення до безперервного підвищення своєї компетентності;

* обміну досвідом і знаннями;

* орієнтації на створення додаткової цінності для споживачів;

* створення позитивного іміджу своєї освітньої організації;

Від керівництва вимагається забезпечити умови, при яких персонал буде:

* отримувати задоволення від роботи;

* відчувати почуття гордості за належність до даної організації;

* заохочуватися за пропозиції щодо поліпшення якості.

25. Скласти і презентувати програму кар'єрного зростання

кар'єра -- цепроцессамореалізаціїлюдини через професійнудіяльність, тобтореалізаціялюдиноюсвогопокликання. І починається вона не з працевлаштування (як заведено вважати), а з планування.

До плануваннякар'єрибажаноприступатище в старших класах, перш ніжвибиратипрофесію і вступати до вишу або

кар'єрний план -- цеособистий GPS-навігатор для досягненнябажаної мети, якийможевраховувативашісильні та слабкісторони як професіонала, а такожвашіцінності й пріоритети. З таким планом ви можете свідомообиратипроєкти, яківестимуть вас до мети семимильними кроками, абовідмовлятисявід того, що не принесеочікуваного результату.

Як скластикар'єрний план: покроковаінструкція

Що ж потрібноробити, щобстворитиефективний план кар'єрногорозвитку? Для початку потрібнорозуміти, щокар'єрний план складається з трьохосновнихкомпонентів.

Мета: вибірнапряму й мети розвитку.

Шлях: етапипрофесійногорозвитку.

Ресурси: необхіднаосвіта, обладнаннятощо.

26. Розкрити логіку планування роботи НУШ. Базовий навчальний план, типовий навчальний план, модельні навчальні програми

Базовий навчальний план і його структура. Базовий навчальний план є основоположною складовою Державного стандарту загальної середньої освіти. Він дає цілісне уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріантну та варіативну складові, окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними, визначає граничнодопустиме навчальне навантаження учнів та загальну кількість навчального часу.

Навчальний план -- це концентроване вираження загальної концепції освіти. Він враховує нову політичну концепцію розвитку суспільства і вимог реформи школи, створює умови для демократизації і гуманізації освіти. В його основу покладено інтереси суспільства і держави в галузі освіти та освітні інтереси особистості [3].

Базовий навчальний план за змістом охоплює такі освітні галузі:

* мовно-літературна (українська мова та література, мови та літератури відповідних корінних народів і національних меншин, іншомовна освіта);

* математична;

* природнича;

* технологічна;

* інформатична;

* соціальна і здоров'язбережувальна;

* громадянська та історична;

* мистецька;

* фізкультурна.

На основі цього плану створені і створюються типові навчальні плани для різних типів шкіл, які у свою чергу служать базою для розроблення навчального плану конкретної школи. На початку навчального року ці плани затверджуються на засіданнях педагогічних рад шкіл. Саме у звґязку з викладеними вище міркуваннями, навчальний план і називається базовим.

Типовий навчальний план -- це не лише перелік навчальних предметів із вказівкою, в якому класі і скільки годин на тиждень відводиться на вивчення кожного з них. У плані, окрім того, розроблено структуру навчального року за семестрами, здійснено розподіл часу між предметами. Він складається за роками навчання і є сукупністю двох компонентів: державного і шкільного.

Державний компонент навчального плану є переліком обовґязкових для вивчення навчальних предметів в усіх типах загальноосвітніх шкіл, незалежно від форми фінансування (державна, приватна).Шкільний компонент є сукупністю вибірково-обовґязкових предметів. Виділення шкільного компоненту спрямовано на максимальну адаптацію змісту освіти і навчання до конкретних особливостей регіону і школи.

План дає змогу здійснити диференціацію навчання на всіх його ступенях.

Розвитку особистості школяра сприяє передбачена планом ґрунтовна гуманітаризація освіти, що виражено у перерозподілі загального навчального навантаження на користь гуманітарних предметів (більше половини навчального часу). У навчальному плані закладено ідею інтеграції навчальних предметів на основі їх загальнокультурної спрямованості.

Навчальним планом передбачено введення профільного навчання з 10 класу та класів із поглибленим вивченням предметів з 8-го класу.

буде видозмінюватися і вдосконалюватися базовий навчальний план.

Обовґязкова для учнів частина шкільного компоненту складається із курсів за вибором і профільного навчання старшокласників.

Курси за вибором повинні сприяти формуванню стабільних інтересів, розвитку самостійності і творчої активності дітей, що необхідно для свідомого вибору ними профілю навчання і майбутньої професії.

Залежно від особливостей учнівського і педагогічного колективів рада школи складає список курсів на даний навчальний рік. Кожному школяреві надається право вибирати один або декілька курсів.

З 10-го класу в школі вводиться профільне навчання -- спеціалізація освіти у тій галузі, до якої в учня зґявився стабільний усталений інтерес і здібності.

Факультативні і додаткові заняття -- друга частина шкільного компоненту. Вона призначена для коректування та індивідуалізації навчання. Резервний час, виділений на ці заняття, може бути використаний для роботи з усім класом чи з групою учнів, чи навіть з одним учнем.

Максимальний обовґязковий тижневий час обмежується у плані 30 годинами, що реально дає можливість перевести школу на 5-денний тиждень.

Навчальні програми. У навчальних програмах дається загальна характеристика змісту навчального матеріалу з кожного навчального предмету, розподіл його за роками навчання. Пояснювальна записка, з якої починається кожна програма, розкриває провідні ідеї, мету і завдання, структуру навчального предмета, методичні особливості його вивчення. У навчальних програмах дається характеристика змісту навчання з кожного навчального предмета, розподіл його за роками навчання.

Навчальна програма -- документ державної ваги і значення, тому його обовґязково затверджує Міністерство освіти і науки України. Програми з навчальних предметів шкільного компоненту кожен навчальний заклад розробляє самостійно, але вони мають бути обовґязково затверджені Міністерством освіти і науки України.

Модельні навчальні програми

Модельнанавчальнапрограмавизначаєорієнтовнупослідовність та окреслюєочікуванірезультатинавчанняучнів. Визначаєзміст предмета чиінтегрованого курсу, не визначаєкількості годин викладанняНавчальнупрограмузатверджуєпедрада закладу освіти, тоді як модельнаотримує гриф віддержави. Модельніпрограмиформуютьзв'язокміжочікуваними результатами, змістомнавчання й різновидаминавчальноїдіяльності. У модельнійпрограмірезультатинавчаннявибудовуються в певнійлогічнійпослідовності. І цеголовнезавданнямодельноїпрограми - визначитипослідовністьдосягненняочікуванихрезультатів, наприклад, у розрізілірозділучи теми.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 12 липня 2021 року № 795(у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 10 серпня 2021 року № 898, наказу Міністерства освіти і науки України від 29 вересня 2021 року №1031) надано гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» 82 модельним навчальним програмам для базової середньої освіти, у змісті яких реалізуються концептуальні засади нового Державного стандарту базової середньої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 898.

Ці модельні навчальні програми стануть основою для розроблення нової навчальної та навчально-методичної літератури для учнів 5-9 класів.

Новостворені модельні навчальні програми будуть масово впроваджуватися в освітній процес закладів загальної середньої освіти ПОЕТАПНО, починаючи з 2022/2023 навчального року.

У 2021/2022 навчальному році модельні навчальні програми впроваджуватимуться тільки в пілотних закладах загальної середньої освіти, що є учасниками інноваційного освітнього проєкту всеукраїнського рівня за темою «Розроблення і впровадження навчально-методичного забезпечення для закладів загальної середньої освіти в умовах реалізації Державного стандарту базової середньої освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02 квітня 2021 року № 406.

Вищезазначена кількість модельних навчальних програм не є остаточною, оскільки авторські колективи і в подальшому можуть розробляти такі програми для впровадження нового змісту базової середньої освіти в освітній процес закладів загальної середньої освіти.

...