Соціокультурна ідентичність східнохристиянської цивілізації в контексті глобальних трансформацій

Підрозділ 4.4. „Східнохристиянськиий цивілізаційний проект: тріумф чи катастрофа?” сфокусовано на проблемі реалізованості / нереалізованості завдань цивілізаційного проекту. Тут були розроблені певні процедури верифікації / фальсифікації процесу і продуктів цивілізаціного проектування. Основна теза - це розрізнення проектів західно- та східнохристиянської цивілізацій, зокрема католицького, протестантського та православного бачення мети історії та засобів її реалізації. У світлі цієї наскрізної історіософської проблеми дисертантом запропонована перевірка проектів на „ширину” та „глибину”. На Заході цими проектами формально охоплено більшість населення, але глибинні імпульси християнства підпорядковані головним тенденціям соціального буття - ринку, техніко-технологічному розвитку, урбанізації, індивідуалізації, релігії споживання. Результати розвитку східнохристиянської цивілізації та стан її об'єктивної соціокультурної ідентичності, а також антропологічний сюжет включають первісні настанови, цілі та ціннісні перспективи Нового Заповіту. На відміну від західної міської техно-кібернетичної цивілізації, яка розповсюджує „помилкові цінності” (Г.Бейтсон), пов'язані з інораціональним та іноціннісним прочитанням базисного цивілізаційного тексту, вони - універсальні. Субпозиція свідомості носіїв східнохристиянської цивілізації втілює в історії етичний універсалізм, незважаючи на політичну форму, моделі хазяювання, матеріальну культуру. Про це свідчить як саме життя, так і настанови православно-християнської етики „причетної свідомості” М.М.Бахтіна - Г.С.Батищева. Ця етична програма акцентує життя на те, щоб його форми були свідомо космічними, історичними, кенотичними, ціннісно об'ємними, творчими та співтворчими. У такому ракурсі східнохристиянська цивілізація самоспростовується (бо несе в собі лише геном Граду, що прийде) і спростовується сучасним глобальним світом із його інституційними та ціннісними домінантами. З іншого боку, вона вміщує у власну свідомість і практичні дії критерій адекватності цивілізаційно-історичної творчості: вона не себе робить аксіологічним центром світу, не людство, а „приймає всіх первісно домінантно на них, на їх дійсне буття” (Г.С.Батищев). У контексті цих положень східнохристиянська цивілізація продовжує виконувати у історії універсально-сотеріологічну роль.

Разом із цим, завершення проекту східнохристиянської цивілізації потребує допоміжних педагогічних та етичних зусиль, налаштованих на відродження соборної природи суспільства та образа Божого в людині. Тут свою роль повинні відіграти архетипи „колективного несвідомого” (К.-Г.Юнг), схеми та сценарії дій (М.Коул). Їх розшифровка свідчить про неможливість нарцисизації життя, потягу до створення анти-Граду, приватизації Історії. Навпаки, їх реальний зміст відрізняється наполегливим відтворенням „світу соціальної взаємодії”, тяжіє до духовної реінтеграції етносів, культур, держав коло християнської „вісі” Історії.

Усе вищесказане говорить про незавершеність соціокультурної ідентичності, яка існує під впливом позитивних домінант (Град Божий, Царство небесне, вселюдство) і контрдомінант та негативних архетипів (анти-Град та його міфи).

У висновках дисертаційної роботи підведені підсумки та зроблені остаточні узагальнення. Так автором підкреслено, що:

1) у сучасних дослідженнях, присвячених глобальному світові та його трансформаціям, все частіше вбачається претензія щодо створення „голографічної” теорії глобалізації. Однак, вона спирається на селективну аксіоматику й продукує унітарну логіку формування Історії як глобальної історії. Це є наслідком розвитку принципів західноцентристського історичного мислення. Мислення модерну було побудовано на часовій метафорі культурно-історичного процесу; мислення постмодерну спирається на просторову модель. Окрім цього, ці традиції вводять в обіг ідею моносуб'єктності як визначальну щодо формату, інтриги й телосу історичного процесу. Емпірія не підтверджує цю теоретичну настанову. Навпаки, вона спонукає відтворювати його в термінах просторово-часової, суб'єктної й ціле- / цінніснополагаючої множинності. Таким чином, трансформаційні конструкти, що задіяні у розумінні Історії - часові, просторові, однобічно суб'єктні визнаються неповноцінними відповідно до об'єктивно існуючої структури соціокультурного процесу. Навпаки, Історія на кожному етапі, включаючи глобальний, постає у вигляді складної інтервальної конфігурації: різних „вісей” історії, взаємодії локальних інтервалів у формі ієрархічної підлеглості та співпідлеглості. В ідеалі вона повинна бути побудована як конфігурація рівноправних цивілізаційних інтервалів;

2) залучений концептуальний інструментарій цивілізаційної науково-дослідної програми, який не губиться у сучасній дискурсивній палітрі без залишку, дає можливість переосмислення Історії як полісуб'єкної, полілінійної та відносно дискретної конструкції. Розвиток цієї структурної схеми у теоретико-множинному ключі (із використанням інтервального підходу) допоміг сфокусувати увагу не тільки на діахронному й синхронному вимірах Історії, але зафіксувати цивілізаційно-інтервальну логіку її разгортання. Архітектоніка та інтрига Історії задана „вісеванням”, яке продукують локальні цивілізації;

3) категоризація цивілізації через проективну гіпотезу, тобто гіпотезу щодо самопокладального суб'єкта Історії, дозволила побачити кордони, контури інших цивілізаційних інтервалів, а також маніфестованих цілей свого цивілізаційного проектування. Змістовний аспект цивілізаційного проектування був артикульований як соціогенетичний процес: у вигляді завдання із будівництва Граду з трансцендуючим земні умови призначенням; створенням інституційних і ціннісних порядків, які сполучають космічний і соціальний плани буття; вихованням цілісного антропологічного типу, який здатний бути реалізатором проективного завдання, плюс носієм певних ціннісних преференцій;

4) встановлення ладу символічного універсуму східнохристиянської цивілізації було описано як надзвичайно складний феноменологічний процесс синхронізації/ асинхронізації суспільства Київської Русі із своїми сусідами, Московського царства із своїми історичними суперниками/ попутниками, Російської імперії з актуальними щодо неї цивілізаційними світами, радянської цивілізації з життям інших соціоісторичних утворень, а також однобічної синхронізації життя із Заходом як центром глобальних перетворень. Але усвідомлення того факту, що „дочірня” (руська субцивілізація) східнохристиянської цивілізації отримує свій „генетичний код” від „материнської” - візантійської цивілізації, у вигляді завдання щодо побудови Граду із трансцендуючим земні умови призначенням, створення інституційних і ціннісних порядків, релевантних до космічного та соціального планів буття, призводить до формування символічних центрів цивілізації - Києва, Москви, Трійце-Сергиєвої лаври і т.д. Окрім цього, наголошується на ідеї самостійної історичної навігації, яка - на православному фундаменті - може забезпечувати конвергентно/ дивергентні взаємодії з іншими акторами з метою створення „світу світів”;

5) отнотологія цивілізації, зокрема її етнічний субстрат, політичний лад та хронтоп виявилась у динамічному аспекті. При розгляді етногенезу були інтегровані позиції примордіалізму та конструктивізму. Перейняті з Візантії засоби релігійно-міфологічного, мовно-символичного моделювання реальності, образу власної етогрупи („ми” - образу) та образу інших етногруп (образу „іншого”) в її структурі сформували уявлення про етно-конфесіональну спільноту. В свою чергу, аналіз державної форми як „плоті” цивілізації показав, що імперський порядок був задуманий у вигляді інструменту щодо вирішення структурного завдання цивілізаційно-морфологічного плану, в той час як енергетичний ресурс цивілізації було розміщено в її духовних центрах (інститутах). Звідси протиріччя й колізії її тривалої історії Києво-руського періоду, періоду Московського царства, Петербурзького та радянського етапів життя. Між іншим, модель „візантизму” (К.М.Леонтьєв) залишається духовною альтернативою всім формам секуляризму і євангелізму. Відповідно до цього складається розуміння простору та часу в житті східнохристиянського суспільства. З одного боку, воно визначається через позамодерновість, трансепохальність і трансісторичність, а з іншого, вказівками на „острівну”, „платформенну” або субстанцію хартленда. Але розкриття загадки соціокультурного простору-часу - це умовне вирішення проблеми душі, яка мандрує (В.Каволіс), а не її розповсюдження на євразійських просторах;

6) соціокультурна система східнохристиянського суспільства має власну універсальну ідею, ієрархічну модель діяльності і спілкування, відповідну до них інтегральну фактуру ідентичності, головна мета якої - створити цільну людську особистість, Церкву, цивілізацію (локальний град), вселюдство;

7) соціокультурна ідентичність східнохристиянської цивілізації є характеристикою із подвійним контуром: софіологічним, соборним (структурно-огранізаційним) та пневматологічним (енергійно-діяльнісним). Обидва контури складають умови щодо відтворення цивілізації як єдності космологічного та історичного аспектів, вертикального та горизонтального векторів діяльності асоційованого суб'єкту;

8) „ціннісно-смисловий універсум” православної цивілізації визначається як структурою Традиції (ядро якої становить духовна традиція), яка орієнтує етнічні, культурні, соціальні традиції на „інобуттєвий телос” (С.С.Хоружий), так і духовно-енергійною діяльністю щодо відтворення „онтологічної ідентичності” кожної людини й соціуму взагалі;

9) гетерологічна програма східнохристиянської цивілізації включає й несе в собі „євхарістичний тип діалогічності” (В.А.Малахов), підкреслено зустрічне, кенотичне, в ідеалі - двоспрямоване конституювання ідентитета суб'єктів на тлі події-буття Бога, служіння Йому, співтворчості, сінергії;

10) свідомість „творчої меншини” як внутрішнього суб'єкту східнохристиянської цивілізації несе в собі: а) перманентну необхідність переформулювання проективного завдання, яке повинно кореспондувати з вихідним імпульсом „материнської” цивілізації; б) завдання акцентування цілей проекту й комплексних засобів щодо їх реалізації - на тлі запозичення елементів інших цивілізаційних проектів; в) завдання опанування реального/ можливого входження цивілізації (за рахунок рецепції ідей „правлячою” або „творчою” меншинами) - в іноцивілізаційий проект; г) спроможність до самостійної теоретичної та практичної демонстрації „творчою меншістю” трансісторичних мотивацій; д) завдання щодо дистрибуції повноважень, ролей, функцій у царині інертної більшості цивілізації, в т.ч. дистрибуції історичної відповідальності. Остання має локальний, транслокальний і універсальний рівні вияву;

11) єдність реалістичної настанови та очікування Есхатону цивілізаційної свідомості можуть трактуватися як оперативно-проспективна духовна ідентичність суспільства і кожної людини;

12) православне суспільство, незважаючи на всі історичні трагедії, все ще зорієнтовано на Воскресіння Христа як „чисту подію”, яка помірна з „універсальною множиною, можливість якого ця подія приписує” (А.Бадью). Між іншим, завершення проекту потребує додаткових педагогічних та етико-просвітницких зусиль, які можуть спиратися на відтворюючі цілісного суб'єкта архетипи, схеми та сценарії свідомості та діяльності.

Підсумком проведеного дослідження можна вважати таку дефініцію соціокультурної ідентичності східнохристиянської цивілізації: як об'єктивна реальність вона є складним динамічним відношенням: а) ототожнення з історичним Ьсчз, християнською „віссю” Історії, відповідним суперетнічним текстом, цінностями й механізмами реалізації Традиції, які інтегровані у власний цивілізаційний проект, з „іншими” в „євхаристичній” та соціоприродній взаємодії; б) розтотожнення з іншими „вісями” Історії, з інопроективними конструкціями, що будуються на релятивному етосі (номосі), які реалізують „одномірну” антропологію, об'єктивують підкреслено профанну телеологію і аксіологію; як суб'єктивна реальність вона виявляє себе у здатності до проективної творчості (співтворчості) християнських цінностей, до контекстуального, оперативного та проспективного реагування на „виклики” Історії, „виклики” з боку „іншого”, у етичній рефлексії та реалізації локально-транслокально-вселюдської відповідальності перед Богом, Історією, Традицією, собою, „іншим”. Обидві величини створюють та забезпечують сенс цивілізаційної ідентичності на тлі абсолютного сенсу.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

Монографії:

1. Муза Д.Е. Восточнохристианская цивилизация: социокультурное устроение и идентичность: [монография] / Д.Е. Муза; ДонНТУ. Донецк: Изд-во «Вебер» (Донецкое отделение), 2009. 476 с. Рецензії: Аляєв Г.Є. Пошуки цивілізаційної ідентичності під образом святого Володимира / Г.Є. Аляєв // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць/ [гол. ред. В.М. Вашкевич]. К., 2009. Вип. 23. С. 441 - 444; Каплін О.Д. / О.Д. Каплін// Сіверянський літопис: Всеукраїнський науковий журнал/ [гол. ред. С.О. Павленко]. 2009. № 4. С. 174 - 175.

2 а. Муза Д.Е. Категория «цивилизация»: опыт методологической рефлексии/ [Д.Е. Муза, Р.А. Додонов, В.Г. Погосян и др.] // Цивилизация: от локального к глобальному Граду. Монография. Донецк: ДонНТУ, УНИТЕХ, 2008. С. 10 - 49.

2 б. Муза Д.Е. Цивилизационно-интервальная структура современного мира/ [Д.Е. Муза, Р.А. Додонов, В.Г. Погосян и др.] // Цивилизация: от локального к глобальному Граду. Монография. Донецк: ДонНТУ, УНИТЕХ, 2008. С. 68 - 98.

3. Муза Д.Є. Цілісна людина як проективне завдання східнохристиянської цивілізації / [Л.М. Нікітін, Д.Є. Муза, А.В. Ємельянова та ін.] // Проблема людини у сучасній філософії: Монографія / За ред. д-ра філос. наук, проф. Л.М. Нікітіна. Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. C. 54 - 66, 78 - 80.

Статті у фахових наукових виданнях:

4. Муза Д.Е. Глобализм как фактор деструкции культурной идентичности / Д.Є. Муза // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. Запоріжжя: ЗДІА, 2003. Випуск № 14. 2003. С. 127 - 138.

5. Муза Д.Е. Проблема «другого» в контексте социальных трансформаций: социокультурный аспект / Д.Є. Муза // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. 2003. № 2. С. 148 - 157.

6. Муза Д.Е. Онтологические основания культурной идентичности восточнославянской цивилизации / Д.Є. Муза // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Темат. зб. наук. праць із соц.- філос. проблем/ [гол. ред. О.О.Шубін]. Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. С. 115 - 125.

7. Муза Д.Е. О параметрах культурной идентичности восточнохристианской цивилизации / Д.Є. Муза // Практична філософія: Науковий журнал. 2004. № 4. С. 179 - 189.

8. Муза Д.Е. Евразийская цивилизация: идеолого-теоретический фантом или историческая реальность? / Д.Є. Муза // Ноосфера і цивілізація. Випуск 2 (5)/ [гол. ред. Л.А. Алексєєва]. Донецьк: ДонНТУ, 2005. С. 53 - 62.

9. Муза Д.Е. Russian post (?) civilization: изменение культурной идентичности как историософская проблема / Д.Є. Муза // Ноосфера і цивілізація. Випуск 3 (6) / [гол. ред. Л.А. Алексєєва]. Донецьк: ДонНТУ, 2006. С. 55 - 62.

10. Муза Д.Е. Глобальный мир и проблема цивилизационного многообразия // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Научный журнал. Том 19 (58). № 2. Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2006. С. 97 - 104.

11. Муза Д.Е. К вопросу о роли святости в ценностно-смысловом универсуме русской цивилизации / Д. Є. Муза, О.Г. Алієва // Ноосфера і цивілізація. Випуск 4 (7)/ [гол. ред. Л.А. Алексєєва]. Донецьк: ДонНТУ, 2006. С. 71 - 80.

12. Муза Д.Е. «Русская идея» как модель цивилизационного бытия: коллизии процесса воплощения и идентификации / Д.Е. Муза, О.Г. Алиева // Культура народов Причорноморя: Научный журнал/ [гл. ред. Ю.А. Катунин]. 2006. № 82. С. 85 - 88.

13. Муза Д.Е. О методологических возможностях цивилизационного подхода в решении проблемы цивилизационной идентичности / Д.Е. Муза // Культура народов Причерноморья: Научный журнал/ [гл. ред. Ю.А. Катунин]. 2006. № 83. С. 76 - 80.

14. Муза Д.Е. Восточнохристианская цивилизация: инварианты политического порядка существования / Д.Є. Муза // Ноосфера і цивілізація. Випуск 5 (8)/ [гол. ред. Р.О. Додонов]. Донецьк: ДонНТУ, 2007. С. 61 - 74.

15. Муза Д.Е. Универсальная история как «педагог»: к вопросу о цивилизационной дисфункции / Д.Є. Муза // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. Випуск 15. Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. С. 340 - 346.

16. Муза Д.Е. К проблеме этно-социального субстрата восточнохристианской цивилизации / Д.Є. Муза // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. Серія: Гуманітарні науки. 2007. № 2 (34). С. 61 - 80.

17. Муза Д.Е. К проблеме восточнохристианского цивилизационного «истока»: интервально-генетическая реконструкция / Д.Е. Муза // Культура народов Причерноморья: Научный журнал/ [гл. ред. Ю.А. Катунин]. 2007. № 111. С. 109 - 113.

18. Муза Д.Е. Православный антропологический тип: заметки к его цивилизаторской миссии / Д.Е. Муза // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Научный журнал. Том 20 (59). - № 2. Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2007. С. 146 - 154.

19. Муза Д.Е. К вопросу о специфике социокультурных оснований восточнохристианской цивилизации / Д.Є. Муза // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. 2007. № 1 - 2. С. 129 - 138.

20. Муза Д.Е. О целях «нового мирового порядка» и историческом выборе восточнохристианской цивилизации / Д.Є. Муза // Вісник Національного технічного університету України „КПІ”. Серія: Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. 2007. № 2. К.: ІВЦ „Політехніка”, 2007. С. 33 - 37.

21. Муза Д.Є. Волошинський образ Росії: втрати і знахідки/ Д.Є. Муза, О.Г. Алієва // Мультіверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць/ [гол. ред. В.В. Лях]. № 63. К.: Український Центр духовної культури, 2007. С. 34 - 43.

22. Муза Д.Е. Восточнохристианская цивилизация: соборность как константа исторического бытия / Д.Є. Муза // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини/ [гол. ред. В.І. Воловик]. Вип. 20. Запоріжжя: „Просвіта”, 2008. С. 130 - 135.

23. Муза Д.Е. «Творческое меньшинство» восточнохристианской цивилизации: к вопросу об атрибуции исторической ответственности / Д.Є. Муза // Філософія, культура, життя: Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 31. Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. С. 33 - 41.

24. Муза Д.Е. К вопросу о роли традиции в конституировании социокультурной идентичности (на примере восточнохристианской цивилизации) / Д.Є. Муза // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Серія: Гуманітарні науки. 2008. № 2 (36). С. 36 - 42.

25. Муза Д.Е. Проблема хронотопа восточнохристианской цивилизации в свете её исторической динамики/ Д.Е. Муза // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Научный журнал. Том 21 (60). № 1. Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2008. С. 144 - 153.

26. Муза Д.Е. Социокультурная идентичность восточнохристианской цивилизации: проблемный контур/ Д.Є. Муза // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини/ [гол. ред. В.І.Воловик]. Вип. 21. Запоріжжя: „Просвіта”, 2008. С. 149 - 157.

27. Муза Д.Е. Проект восточнохристианской цивилизации: концептуальный каркас и культурно-исторический смысл / Д.Є. Муза // Ноосфера і цивілізація. Випуск 6 (9)/ [гол. ред. Р.О.Додонов]. Донецьк: ДонНТУ, 2008. С. 66 - 77.

28. Муза Д.Е. «Творческое меньшинство» восточнохристианской цивилизации: к вопросу о формировании культурно-идентифицирующих ориентаций / Д.Е. Муза // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Научный журнал. Серия: Философия, социология. Том 21 (60). № 3. Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2008. С. 64 - 74.

29. Муза Д.Е. Проблема социокультурной идентичности: цивилологические поиски и находки / Д.Є. Муза // Нова парадигма. Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. 2008. № 77. С. 16 - 29.

30. Муза Д.Е. Целостный человек как ближайшая цель восточнохристианского цивилизационного проекта / Д.Е. Муза // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Научный журнал. Серия: Философия, социология. Том 22 (61). № 1. Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2009. С. 83 - 93.

31. Муза Д.Е. Проблема «внутренней» субъектности восточнохристианской цивилизации: попытка спецификации структуры и функций/ Д.Є. Муза // Ноосфера і цивілізація. Випуск 7 (10)/ [гол. ред. Р.О. Додонов]. Донецьк: ДонНТУ, 2009. С. 85 - 112.

Статті в інших виданнях:

32. Муза Д.Е. Как возможна культурная идентичность восточных славян в условиях глобализации? (к постановке проблемы) / Д.Є. Муза // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія “Гуманітарні науки”/ [гол. ред. Є.А. Башков]. Випуск 86. Донецьк: ДонНТУ, 2005. С. 117 - 125.

33. Муза Д.Е. С.Л.Франк о «движущих силах» российской цивилизационной катастрофы / Д.Є. Муза // Колізії синтезу релігії і філософії в вітчизняній філософській думці (до 180-річчя П.Д. Юркевича та 130-річчя С.Л. Франка). Український часопис російської філософії. Вісник товариства російської філософії при Українському філософському фонді.- Полтава: АСМІ, 2007. Випуск 7. С. 445 - 453.

34. Муза Д.Е. Интеллигенция versus «творческое меньшинство»: к пониманию специфики внутренней субъектности восточнохристианской цивилизации в фокусе проблемы социокультурной идентичности / Д.Е. Муза // Феномен философской критики в культуре российского Серебряного века (к 100-летию сборника статей о русской интеллигенции «Вехи») [Текст]/ отв. ред.: Аляев Г., Суходуб Т./ Общ. рус. фил. при Укр. фил. фонде; Центр гум. образ. НАН Украины; Инст. фил. им. Г.С. Сковороды; Укр. Акад. русистики. Полтава: ООО «АСМИ», 2009. Выпуск 8. С. 305 - 318.

Тези доповідей на конференціях:

35. Муза Д.Е. Теория культурно-исторических типов Н.Я.Данилевского и «новый мировой порядок» / Д.Е. Муза // Идеи русского энциклопедиста Н.Я. Данилевского и реалии современного мира. Сборник статей (по материалам 1-й Международной научно-практической конференции «К 130-летию первого издания книги «Россия и Европа»». М.: МГПУ, 2002. С. 167 - 172.

36. Муза Д.Е. О специфике культурной идентичности восточно-славянской цивилизации в условиях глобализации/ Д.Є. Муза // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка). Матеріали Міжнародної конференції “Людина - Світ - Культура” (20 - 21 квітня 2004 р., м. Київ). К.: Центр навчальної літератури, 2004. С. 901 - 903.

37. Муза Д.Е. Глобализация, глобализм и культурная идентичность восточнославянской цивилизации/ Д.Є. Муза // „Глобалізація та Україна”. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Україна, м. Донецьк, 7 - 8 квітня 2004 р.). Донецьк: ДІАЦ, 2004. С. 87 - 96.

38. Муза Д.Е. Цивилизационная идентичность: к проблеме структуры и содержания// Ідентичність у сучасному соціумі / Д.Є. Муза // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції. Донецьк: ТОВ „Юго-Восток ЛТД”, 2006. С. 63 - 65.

39. Муза Д.Е. Украина: Выбор новой культурной идентичности или бегство из восточнохристианского цивилизационного проекта/ Д.Є. Муза // Філософія, культура, життя: Межвузівський збірник наукових праць. Спеціальний випуск. Дніпропетровськ: ДДФА, 2006. С. 275 - 278.

40. Муза Д.Е. «Очарованный странник» как антропологический архетип восточнохристианской цивилизации (заметки к духовному пути Г.Сковороды) / Д.Є. Муза, О.Г. Алієва // Філософсько-етична спадщина Г.С.Сковороди та духовний світ сучасної людини: Доповіді і повідомлення регіональної наукової конференції. Донецьк: ДонНТУ, 2007. С. 33 - 37.

41. Муза Д.Е. Церковь и государство: трансисторический опыт базисных институтов восточнохристианской цивилизации/ Д.Є. Муза // Філософія, культура, життя: Межвузівський збірник наукових праць. Спеціальний випуск. Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. С. 27 - 34.

42. Муза Д.Е. Глобальные трансформации и социокультурная идентичность восточнохристианской цивилизации: методология анализа/ Д.Є. Муза // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества. Материалы II-й Международной научно-практической конференции. 26 - 27 июня 2008 года в г.Одессе. Одесса: «ВМВ», 2008. С. 47 - 49.

43. Муза Д.Є. Православна етика у некласичному вимірі: цивілізаційний аспект/ Д.Є. Муза // Філософія. Культура. Життя. Міжвузівський збірник наукових праць. Спецвипуск. Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. С. 222 - 225.

44. Муза Д.Е. Хосе Ортега-и-Гассет: проблема проектности истории (антропологическое и цивилизационное измерения) / Д.Е.Муза // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Научный журнал. Серия: Философия, социология. Том 22 (61). № 2. Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2009. С. 66 - 69.

45. Муза Д.Е. Восточнохристианская цивилизация в ХХI веке: к вопросу о духовно-мотивирующем ресурсе исторетворчества/ Д.Є. Муза // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка). Дні науки філософського факультету - 2009. Міжнар. наук. наук. конф. (21 - 22 квітня 2009 року). Матеріали доп. та виступів. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2009. Ч. Х. С. 113 - 115.

46. Муза Д.Є. До питання про цілісну людину як проективне завдання східнохристиянської цивілізації/ Д.Є. Муза // Філософія. Культура. Життя. Міжвузівський збірник наукових праць. Спецвипуск. Дніпропетровськ: ДДФА, 2009. С. 97 - 101.

АНОТАЦІЯ

Муза Д.Є. Соціокультурна ідентичність східнохристиянської цивілізації в контексті глобальних трансформацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського. - Сімферополь, 2009.

У дисертації представлено комплексний аналіз феномена східнохристиянської цивілізації в контексті глобальних трансформацій. Концептуальна розшифровка цього феномена підвела до з'ясування загальних питань історичного процесу: поліархічної (цивілізаційно-інтервальної) моделі всесвітньої історії, свідомо-проективного характеру локальних цивілізацій, типів цивілізаційної свідомості, підстав соціокультурного устрою, аксіологічних та телеологічних аспектів цивілізаційного буття.

У свою чергу, розгляд феномена східнохристиянської цівілізації в діахронно-історичному та синхронно-глобалізаційному аспектах втілився у транскрипцію онтології та праксеології східнохристиянської цивілізації: її витоків; автентичного цивілізаційного проекту; соціокультурного устрою (структури та енергії); етнічного субстрату та політичного ладу; культурного комплексу й антропологічного виміру; колізій соціокультурної ідентичності; структури та функцій „творчої меншості”; настанов та модусів цивілізаційної свідомості; верифікації/ фальсифікації цивілізаційного проекту.

Основну увагу приділено розробці нового ракурсу поняття „цивілізація”, розкриттю змісту концепту „цивілізаційний проект” та самій формулі соціокультурної ідентичності.

Ключові слова: поліархічна (цивілізаційно-інтервальна) модель історії, східнохристиянська цивілізація, проект східнохристиянської цивілізації, ідея культури, традиція, гетерологічна проблема, цивілізаційна свідомість, реалістична настанова, есхатологія, соціокультурна ідентичність.

АННОТАЦИЯ

Муза Д.Е. Социокультурная идентичность восточнохристианской цивилизации в контексте глобальных трансформаций. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 - cоциальная философия и философия истории. - Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского. - Симферополь, 2009.

В диссертации предложен комплексный анализ феномена восточнохристианской цивилизации в контексте глобальных трансформаций. Концептуальная расшифровка этого феномена обеспечила решение общих вопросов исторического процесса: полиархической (цивилизационно-интервальной) модели всемирной истории, сознательно-проективного характера таких исторических социоформ, как локальные цивилизации, типов цивилизационного сознания, оснований социокультурного устроения цивилизационных миров, экспликации формул макроидентичности, аксиологических и телеологических аспектов цивилизационного бытия.

Скорректирован взгляд на глобализацию, а именно: он представлен как процесс взаимодействия равноправных перед лицом истории цивилизационных интервалов. «Осевание» ими материи истории, придании ей структуры и направленности из определенного локального «угла», служит предпосылкой понимания прежних сюжетов и современной её интриги.

В свою очередь, рассмотрение феномена восточнохристианской цивилизации в диахронно-историческом и синхронно-глобализационном аспектах вывело к транскрипции онтологии и праксеологии восточнохристианской цивилизации: её истоков; аутентичного цивилизационного проекта; социокультурного устрения (структуры и энергии); этнического субстрата та политического порядка цивилизации; специфики её хронотопа; соответствующего культурного комплекса и антропологического измерения; коллизий социокультурной идентичности; структуры и функций «творческого меньшинства»; установок и модусов цивилизационного сознания; верификации/ фальсификации состояния цивилизационного проекта.

Основное внимание уделено разработке нового ракурса понятия «цивилизация» (в связи с предложенной проективистской гипотезой), расшифровке содержания концепта «цивилизационный проект» и самой формуле социокультурной идентичности. Цивилизация определена как макросоциальная (макроэтническая) общность, формируемая историко-генетически и при помощи «механизма» ценностной интеграции, которая отличается способностью объективировать себя в проективном способе построения духовного и материального порядков существования, в создании антропологического типа, в полагании себя как субъекта истории гео- и хроноисторически, и осознании себя и своего исторического маршрута (идентификации) через рефлексию самосознания. В свете этого понимания рассмотрены основные этапы становления цивилизации, включая её нынешнее состояние. Оно определено как двойственное: как внешне кризисное и как внутренне аутентичное.

Ключевые слова: полиархическая (цивилизационно-интервальная) модель истории, восточнохристианская цивилизация, проект восточнохристианской цивилизации, идея культуры, традиция, гетерологическая проблема, цивилизационное сознание, реалистическая установка, эсхатология, социокультурная идентичность.

SUMMARY

Muza D.E. Sociocultural identity of Eastchristyanity civilization on the context of global transformation. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Doctor of Philosophical Sciences, Speciality - 09.00.03 - social philosophy and philosophi of history. - Natoinal Tavrida V.I.Vernadsky University. - Simpheropol, 2009.

Complex analysis of eastchristyanity civilization's phenomen in contecst's global of transformation is represented this dissertation. Conceptional decipher of this phenomen brought us to the elusidation of general question of historical process: to the poliarchic (civilizativ-interval) model of world history; to the consciously-prorctiv character as local civilizations; types of civilizative consciousness; reasons of socialcultural pattern to the civilization's worlds; axiology and teleology aspects of civilizative existence.

The concideration of eastchristyanity civilization's phenomen in diachronic-historical and sinchronis-globalizative aspects incarnated in the ontology and praxiology transcription of eastchristyanity civilizationits sources: authentically; socialcultural sustem (structure and energy); ethnic substrat and political system; relevant cultural complex and anthropological measuring; collisions of socialcultural identity; structure and functions of „creative minority”; directives and moduses of civilizative consciousness; verification/ falcification of civilization project.

Many attention payed to elaboration of categorization the concept of „civilization”, discovering sence of the concept „civilization project” and sociocultural identit's formula.

Key words: poliarchic (civilizative-interval) model of history, eastchristyanity civilization, project of eastchristyanity civilizationits, idea of culture, tradition, problem of geterology, civilizative consciousness, realistical directives, esxatology, sociocultural identity.

Размещено на Allbest.ru