Размещено на http://www.allbest.ru

ПЕРЕДМОВА

Практикум з філософії призначений перш за все для того, щоби допомогти всім, хто вивчає філософію (або цікавиться філософською проблематикою), закріпити набути в цій галузі знання та навички. З цією метою і кожній темі сучасної типової програми з філософії подаються вихідні поняття даної теми, план семінарського заняття, а також перелік тестів, контрольних питань, завдань, проблемних питань та ситуацій. Всі такого роду завдання покликані покращити інформативну та структурно-логічну складові набутого філософського знання. Для того ж, щоби поглибити ці знання та прилучити користувачів “Практикуму” до оригінальних філософських положень, тверджень та аргументів, краще ознайомити їх із сучасними досягненнями філософії в кожну тему включені додаткові підрозділи під назвою “Використання першоджерел в опрацюванні теми”. Ці підрозділи нададуть можливість користувачам “Практикуму” увійти в діалог із автентичною філософською думкою, відчути особливу тональність філософських текстів, сприйняти специфічність філософської мови та форм виразу думки. До всіх наведених уривків та фрагментів філософських текстів подані додаткові конкретні питання та завдання, спрямовані на їх поглиблене осмислення, вивчення та пробудження інтересу до особистої їх інтерпретації. Тобто вони мають на меті ініціювати у користувачів “Практикуму” власні міркування, збудити роздуми, бажання самостійно продовжити серйозну філософську освіту.

Наведені фрагменти філософських творів інколи подані у спрощеній, відредагованій для кращого засвоєння студентами редакції.

“Практикум з філософії” розроблений колективом викладачів деяких Львівських вузів під редакцією завідувача кафедри філософії Національного університету “Львівська політехніка” доцента В.Л.Петрушенка. Перші підрозділи всіх тем (мета розгляду теми, ключові поняття та терміни, плани семінарських занять, контрольні питання, тести, завдання, проблемні питання) розроблені В.Л. Петрушенком. Підрозділи “Використання першоджерел в опрацюванні теми” виконані: В.Л. Петрушенко - теми 2, 4, 7, 11, 12; І.О. Даценко - тема 1; В.Л. Петрушенко, О.А. Матюхіна - тема 3; О.П. Петрушенко, Ю.Е. Берт - тема 5; М.М. Одарченко - тема 6; В.Л. Петрушенко, Л.І. Мазур - тема 8; І.А. Бруханський, І.В. Карівець, В.Л. Петрушенко, І.М. Сурмай - тема 9; Даниляк Р.П. - тема 10; В.Л. Петрушенко, С.М.Симоненко - тема 13; В.Л. Петрушенко, М.П. Скалецький - тема 14. У підготовці даних підрозділів частково використані матеріали, подані О.В. Демківим, Г.Ф. Карвацькою, Є.Г. Виноградовим.

“Практикум” призначений не лише для студентів, але й для викладачів і може бути корисним для підвищення ефективності проведення семінарських занять, контрольних заходів з філософії (модульних занять, домашніх завдань). філософія давньосхідний античний схоластика

Тема 1. ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ

Мета розгляду теми:

з`ясування місця філософії в системі людського пізнання та духовної діяльності; окреслення ролі філософського знання в життєвому самовизначенні людини, співвідношення філософії із іншими сферами інтелектуальної діяльності; осмислення провідних характерних особливостей філософського мислення; розкриття змісту структури та функцій філософії.

Ключові поняття та терміни

Філософія - Рефлексія

Світогляд - Онтологія

Життєві орієнтири - Метафізика

Міфологія - Натурфілософія

Синкретичне мислення - Логіка

Дискурсивне мислення - Етика

План семінарського заняття

Поняття, складові та типологія світогляду. Світогляд і філософія.

Проблема походження філософії. Особливості міфології як історично першої форми світогляду.

Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії, науки, мистецтва та релігії.

Структура та функції філософського знання.

Завдання, вправи, тести

1. В яких життєвих ситуаціях людина найчастіше стикається із світоглядними питаннями:

а) в ситуаціях вибору професії;

б) в екстремальних ситуаціях - на межі життя і смерті;

в) в ситуаціях життєвого та морального вибору;

г) в ситуаціях вибору між традиціями та новаціями;

д) в ситуаціях вибору типу поведінки в різних випадках життя.

Обгрунтуйте свій вибір.

2. Зміст світогляду визначають:

а) знання про світ, спродуковані природознавством;

б) знання, принципи, переконання, що виконують функцію життєвого орієнтування;

в) політичні, економічні, соціальні програми;

г) ті уявлення про дійсність, які є виключно індивідуальними надбаннями людини.

3. Міфологія базується на дискурсивному мисленні, а філософія постає синкретичним духовним утворенням.

Так Ні

4. У відношенні до світогляду філософія постає:

а) однією із його складових;

б) тою основою, на якій виробляються світоглядні уявлення;

в) проясненням змісту основних світоглядних термінів;

г) теоретичною формою світогляду, що спрямована на його критичний аналіз.

5. У коло найперших питань філософії, згідно І.Канта, входять такі:

а) як налагодити стосунки із світом та досягти життєвого успіху;

б) якими є структури Всесвіту та Метагалактики;

в) чому є буття, а не ніщо;

г) що я можу знати, що маю робити та на що можу сподіватись.

6. Вихідними причинами переходу від міфологічного світогляду до філософії поставали:

а) поступове вдосконалення людського розуму;

б) поява дискурсивного мислення внаслідок ускладнення діяльності;

в) вихід суспільства на цивілізований рівень розвитку;

г) суспільний розподіл праці;

д) поява наукового пізнання.

7. Яке із перерахованих питань є філософським?

А) всі тіла складаються з атомів;

В) чи можна створити вічний двигун?

С) як вирішити продовольчі проблеми людства?

D) що таке істина?

Е) який шлях запобігання ядерної війни?

8. Яке зі приведених визначень є найбільш прийнятим?

А) філософія - це мистецтво виживати і вмирати;

В) філософія - це вчення про мораль;

С) філософія - це наука всіх наук;

D) філософія - не наука, а наука - не філософія;

Е) філософія - це сфера інтелектуальної діяльності, що покликана виробляти засоби людського життєвого самовизначення.

8. Які розділи філософії вивчають загальні закони, принципи і правила мислення?

А) аксіологія;

Б) гносеологія;

С) логіка;

D) філософська антропологія;

Е) онтологія.

9. Зміст світогляду групується довкола відношення

А природне - соціальне

В тварина - інша тварина

С рослини - світ

D людина - світ

Е природні речі - штучні речі

10. Міфологічний світогляд передбачає

А протистояння людини природі

В єдність людини з природою

С розмежованість людського та природного

D поділ всього сущого на матеріальне і духовне

Е вірно все вищезгадане

11. Філософський світогляд є:

А свідомо вибудуваним

В логічно послідовним

С характеризується рефлексією, тобто думкою про думку

D є авторською формою мислення

Е вірно все вищезгадане

12. Поясніть, чому, на вашу думку, при визначенні характерних рис філософського мислення ми порівнюємо філософію із наукою, релігією та мистецтвом?

13. Філософське мислення, на відміну від наукового, спрямоване до людини, концентрується навколо людини.

Так Ні

14. Оберіть найбільш виправданий варіант відповіді на питання:

Цінність, історична та культурна значущість філософії полягає в тому, що вона:

а) постає засобом створення політичних програм;

б) вказує науці єдино виправдані способи проведення наукових досліджень;

в) надає людині засоби та орієнтири для свідомої організації власного життя;

г) здатна проникати в таємниці Всесвіту;

д) пояснює прихований зміст релігійних одкровень.

15. Складності визначення предмету філософії обумовлені:

а) тим, що сфера її предметних інтересів майже безмежна;

б) тим, що взаємини людини із світом історично мінливі;

в) тим, що весь історичний досвід людського самоосмислення включається у зміст філософського знання;

г) тим, що філософія працює в сфері духовного, яке не можна фіксувати фізично;

д) вірно все перераховане.

16. Спробуйте пояснити, чому та на яких засадах може існувати релігійна філософія. Врахуйте те, що за певними суттєвими характеристиками філософія та релігія постають несумісними (наприклад, релігія базується на догматах - безсумнівних вихідних твердженнях, а філософія передбачає критичне мислення, що прагне доходити до останніх прояснень).

17. Як ви розумієте таке явище, як “філософське мистецтво” (наприклад, “інтелектуальне або філософське кіно”)? Якими рисами володіє це мистецтво?

18. Проаналізуйте наведені нижче визначення предмету філософії, поясніть, які найперші функції філософії в ньому акцентовані:

“Існує лише одне справді серйозне філософське питання - питання про самогубство. Судити про те, варте чи не варте життя того, щоби бути живим, - значить відповідати на основне питання філософії”

“Проблеми філософії на всьому шляху її історії завжди ті ж самі. Але погляд на них з боку окремих філософів є різним. Кожна справді нова філософія висуває на перший план якійсь новий момент, однаково необхідний всім іншим для загальної повноти філософії”

“Людина за своєю природою є вільною, але не завжди розуміє, як варто скористатися своєю свободою. Філософія відкриває людині горизонт життєвого вибору, допомагаючи здійснити його свідомо”.

“Філософія досліджує сутність самої істини, самого добра, самої краси; вона досліджує саму сутність буття і життя, досліджує самий дух людини та природу її найважливіших дій…”

Яке із наведених визначень предмету філософії видається вам найбільш виправданим, придатним для життя? - Обгрунтуйте свої твердження.

Використання першоджерел в опрацюванні теми

Завдання 1. Поняття світогляду.

Уважно опрацюйте наведені нижче уривки із творів видатних філософів, передайте їх вихідні ідеї своїми словами та аргументуйте своє їх розуміння та оцінку.

“З одного боку, “світогляд” має філософський смисл. Але… він означає не тільки пізнання світу в цілому, оскільки під цим словом розуміють переконання не лише теоретиків, а й звичайних людей... Світогляд формується самим життям, до науки, поза наукою. Він визначає переконання в релігії, мистецтві, моралі, політиці. У більшості випадків людей цікавлять переконання окремих видатних особистостей, які є в дійсності далекими від філософії. І, нарешті, говорять про світогляд первісних людей, чи про світогляд малорозвинених людей. Є навіть такий вираз як “світогляд дитячої кімнати”...(Г.Ріккерт, “Система філософії”).

На яких рисах світогляду наголошує автор? Які сфери функціонування світогляду представлені в даному уривку та які ви ще можете до них додати? Які види світогляду подаються тут як найперші?

“Світогляд не є продуктом мислення і народжується не просто із волі до пізнання. Розуміння реальної дійсності є важливим моментом у формуванні світогляду, але лише моментом. Світогляд народжується із умов життя, життєвого досвіду та нашого психічного складу”, із “життєвого настрою”, із “сукупності стимулів та почуттів” (В.Дільтей).

Який тип світогляду подається в даному уривку? Як ви можете окреслити, виходячи із наведеного фрагменту, на якому грунті та із яких складових формується світогляд? Як би ви могли розкрити зміст тої “сукупності стимулів” (що саме це є?), які сприяють форомуванню світогляду за реальних умов людської життєдіяльності?

Завдання 2. Взаємовідношення філософії та світогляду.

“…Світогляд пов'язують із філософією, коли чекають від філософії впорядкування погляду на життя, на мету життя. Більше того, люди покладають на філософію найважливішу місію - дати їм світогляд... Ось чому філософія займає виключне місце і в науковому житті, де існує потреба у теоретичній цілісності, і в інших областях, які викликають інтерес до себе ширших людських мас. Якщо б у філософії відняли світогляд у окресленому вище значенні, то багато людей втратили б до неї інтерес”...(Г.Ріккерт).

Спробуйте на основі даного фрагменту прокоментувати, що саме та завдяки чому філософія додає до звичайного повсякденного світогляду, а також пояснити, які переваги самій філософії надає її єдність із світоглядом? Якими своїми рисами, позначеними у даному фрагменті, філософія є корисною науці? Які інші області, де може відчуватись вплив філософії, ви можете назвати?

Уважно перечитайте наведений нижче фрагмент; на які особливості зв”язків філософії та світогляду у ньому падає наголос? Спробуйте чітко виділити, що саме дає філософія для формування виправданого та дійового світогляду.

“Філософія з давніх давен була не лише загальним розмірковуванням, вона давала стимул, проголошувала кодекс цінностей, надавала людському життю смислу та цілі, подавала людині світ, в якому вона відчувала себе захищеною, - одним словом, давала їй світогляд. Загальне розмірковування ще не є світоглядом, для світогляду необхідні стимули, які б діяли на людину в її цілісності і випливали б із її цілісності. Філософи не були просто спокійними, безвідповідальними спостерігачами, вони були двигунами та конструкторами світу. Таку філософію ми називаємо пророчою філософією. Вона суттєво відрізняється від загального розмірковування тим, що вона дає світогляд, вказує смисл та значення життя, пропонує зведення цінностей в норми належного. Тільки така філософія має право називатись філософією, якщо ми хочемо, щоб слово “філософія” звучало шляхетно та мужньо” (К.Ясперс).

Завдання 3. Особливості філософського мислення.

Які особливості філософського мислення означені у поданих визначеннях ?

“Філософи це люди, які здатні осягнути те, що є вічним та тотожним самому собі, а інші цього не можуть, і застрягають на місці, розгублюючись серед нагромадження різноманітних речей” (Платон).

Як ви можете поінтерпретувати те, “що є вічним та тотожним самому собі”? Що це, на вашу думку? Де і як ви можете стикатись із подібним у своєму житті?

“Філософія є наука про відношення всякого знання до сутнісних цілей людського розуму”. “Філософ - це не просто митець, що вдало оперує концепціями, а законодавець, що задає правила роботи людському розуму” (І.Кант). Чи погоджуєтесь ви із тим, що філософ задає правила роботи людському розуму? Як та в якому сенсі можна пояснити це твердження? Аргументуйте свою відповідь на ці питання.

“...Філософія продовжує... вирішувати своє власне безкінечне завдання - вільної та універсальної теоретичної рефлексії, що охоплює всі ідеали та всезагальний ідеал, тобто універсум всіх норм” (Е.Гуссерль). Порівняйте це положення Е.Гуссерля із попереднім твердженням І.Канта, виділіть в них спільне та відмінне.

“Для людини, головною складовою якої є розум, на першому місті повинно стояти піклування про здобування ... мудрості. Перша ступінь включає лише ті поняття, які завдяки власному природному світлу настільки є ясними, що можуть бути отримані і без роздумів. Друга ступінь охоплює все те, що дає нам чутєвий досвід. Третя - те, чому нас вчить спілкування із іншими людьми... На четвертому місті читання книг..., що написані людьми, які є здатними наділити нас добрими настановами. Вся мудрість, якою зазвичай володіють, здобута, на мій погляд цими чотирьма способами...Але в усі часи були великі люди, що намагалися приєднати п`яту ступінь мудрості, більш високу та вірну..., бо шукали перші причини та істинні начала, із яких виводили пояснення всього приступного для пізнання. І ті, хто прагнув цього, отримали за перевагою ім`я філософів” (Р.Декарт). В чому вбачає Р.Декарт перевагу та істинне завдання філософії? Якою мірою ви можете із цим погодитись? Як ви розумієте заклик шукати перші причини та істинні начала? Чи можете ви навести приклад таких?

Завдання 4. Співвідношення філософії із наукою, мистецтвом та релігією.

Ознайомтеся із тим, як філософські авторитети окреслюють співвідношення філософії із іншими сферами духовної діяльності людини. Проаналізуйте кожне із наведених тверджень та спробуйте пояснити, що є спільного та відмінного між філософією та міфом, філософією та наукою, філософією та мистецтвом, філософією та релігією.

А). “Справжнє філософське бачення світу, тобто те, яке вчить нас пізнавати його внутрішню сутність, виводить нас за межі явища, не питає звідки і куди? та навіщо?, а завжди і всюди цікавить його лише що? світу..., те, що складає завжди рівну собі сутність світу, його ідею. Із такого пізнання виходить як мистецтво, так і філософія, виходить також ... і той настрій духу, який один веде до істинної святості та вивільнення від світу” (А.Шопенгауер). Чи згідні ви із тим, що філософія та мистецтво шукають вихідну ідею світу?

Б). “Від універсальної, але міфо-практичної установки різко відрізняються ... непрактична “теоретична” установка” ( Е. Гуссерль). - В чому полягає практицизм міфу та непрактична установка філософії? Чи може філософія бути практичною?

В). “...Філософія та поезія стоять на протилежних вершинах, але говорять одне й те саме” (М. Хайдеггер). Як ви можете пояснити це твердження? Чи згідні ви із ним? - Аргументуйте свою позицію.

Г). “Тому і той, хто любить міфи, є в певному смислі філософом, бо міф створюється на основі здивування” (Арістотель). Як ви можете пояснити це твердження? Чи згідні ви із ним? - Аргументуйте свою позицію.

Д). “...Є багато підстав, чому філософія не може бути так легко підведена під поняття науки, як це собі звичайно уявляють... Але якщо розглядати філософію як реальний історичний продукт, якщо порівнювати між собою все те, що у духовному розвитку європейських народів називалось філософією, то таке підведення неприпустиме” (В.Вільденбанд). Чому, на вашу думку, В.Віндельбанд не вважає науку та філософію тотожними? Що саме у філософії виходить за межі науки?

Е). ”В той час як мета філософствування є мислення про дійсність самого життя, смисл оволодіння мистецтвом складає розрив між дійсністю та споглядальним зануренням у реальність” (К.Ясперс).

Ж). “Філософія є пізнанням, що досягається за посередництвом правильного міркування та пояснює дії або явища на підставі відомих нам причин чи продуктивних засад, а також можливі похідні - на підставі відомих нам дій” (Т.Гоббс). До якої сфери інтелектуальної діяльності наближує Т.Гоббс філософію? Чи згадні ви із ним?

З). “Філософський світогляд повинен за своєю структурою відрізнятися від релігійного та поетичного. На відміну від релігійного філософський світогляд є універсальним, і на відміну від поетичного він є силою, яка намагається здійснити перетворюючу дію на життя” (В. Дільтей). Порівняйте це твердження із наведеним вище твердженням М.Хайдеггера та поясніть, якому із них ви можете надати перевагу і чому.

Вдумайтесь у наведене нижче положення М.Хайдеггера; як ви думаєте, чи заперечує воно доцільність порівняння філософії із іншими сферами інтелектуальної діяльності, чи прагне задати інший ракурс такого порівняння? Аргументуйте свої твердження.

“Коли в питанні, що таке метафізика (філософія), ми намагаємось пройти узвичаєними шляхами..., коли визнаємо філософію як науку, або як світоглядну пропаганду, або намагаємося порівняти філософію із мистецтвом та релігією..., то виявляється, що кожного разу ми лише ходимо кружними шляхами навколо нашого (основного) питання... При всьому тому порівняння філософії з наукою є невиправданим зниженням її єства... Метафізика (філософія) є допитування, в якому ми намагаємось охопити своїми питаннями сукупне ціле сущого (існуючого) і питаємо про нього так, що ми самі, ті хто питає, опиняємося під питанням... Це потреба задатись своєрідним питанням - що ж значить те “в цілому”, яке називається світом? В нашому допитуванні та пошукові, в наших борсаннях та ваганнях дає про себе взнаки кінечність людини. Метафізична думка є мисленням, що охоплює поняттями подвійне значення: думка, націлена на ціле, та думка, що охоплює екзистенцію (унікальність людського існування)” (М.Хайдеггер).

У наступному положенні проводиться думка про те, що філософську аналітику можна розглядати як свого роду інтелектуальну гімнастику, що приносить задоволення тому, хто її здійснює. Чи можете ви на основі аналізу даного положення підтвердити або спростувати таке його тлемачення?

“Деконструойвувати філософію означає осмислювати генеалогію (походження) понять філософії структуральностей (eidos - образ, telos - ціль, arche - начало, energia - дія, ousia - сутність, aletheia - істина, трансцендентальність, свідомість, совість, Бог, людина тощо), але водночас виявляти немовби ззовні те, що вважається в філософії не вартим згадування... У процесі цієї циркуляції поміж внутрішньою і зовнішньою сторонами західної філософії, що є так само відкритою як і необхідною, здійснюється певна текстуальна праця, що викликає величезне задоволення” (Ж.Дерріда).

Завдання 5. Структура філософського знання.

Які наведені нижче висловлювання окреслюють основні завдання таких розділів філософського знання, як онтологія, гносеологія, методологія та антропологія?

“Відмінність наших думок залежить не стільки від того, що одні люди розумніші за інших, скільки від того, що ми спрямовуємо наші думки різними шляхами та розглядаємо не одні й ті ж самі речі. Бо недостатньо мати добрий розум, головне - добре його застосовувати” (Р. Декарт). До якого розділу філософії можна віднести те, на чому наголошує Р.Декарт?

“? не вивчає буття у його конкретних проявах, наприклад, у тварин, рослин і т.і. Вона лише шукає те загальне, що мають всі речі, оскільки вони є чимось; всі вони буття, і це відноситься як до матеріальних, так і до нематеріальних істот”( Ж.Марітен).

“Завдання? - вірно вказати, як з основної структури людського буття... випливають всі специфічні людські монополії, звершення та справи людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї праведного і неправедного, держава, керівництво, образотворчі функції мистецтва, міф, релігія, наука, історичність та соціальність” (М.Шелер).

“Філософія ... не розглядає наукове дослідження як самоціль, а робить проблемою ... умови і межі науки у всезагальності людського життя... У час, коли до забобону вірять в науку, саме і визначається те, що напружена увага до істини та методу має неминущу актуальність”(Х.-Г.Гадамер). Про яку філософську науку йдеться в даному уривку?

Завдання 6. Функції філософського знання.

Які функції філософського знання стверджуються міркуваннями даних філософів? Зверніть увагу на те, що ці мислителі належать до різних історичних епох та напрямів розвитку філософії. Чи залишаються актуальними їх аргументи для сучасної культурно-історичної ситуації?

“Філософія, що поширюється у формі дослідження та освіти, здійснює подвійний вплив. З одного боку, найважливіше у теоретичній установці філософської людини - це справжня універсальність критичної позиції, рішучість не приймати без запитань жодної готової думки, жодної традиції, задля того, щоб одночасно допитуватись всього традиційно визначеного універсуму щодо істини самої по собі, щодо ідеальності... Так ідеальна істина стає абсолютною цінністю, що визначає - через посередництво освітнього руху і при постійному впливі на виховання дітей - універсально перетворену практику... Якщо ідея істини самої по собі стає універсальною нормою всіх діючих у людському житті відносних істин, то це ж саме стосується і всіх традиційних норм, норм права, краси, цінності особистості правителів, цінності людських характерів і т.п. Так паралельно із створенням нової культури виникає особливе людство і особливе життєве призначення” (Е.Гуссерль). - Зверніть увагу на те, що Е.Гуссерль не обмежує завдання філософії суто теоретичними справами. Які саме області практичної життєдіяльності фігурують тут, як справа філософії? Які функції при цьому вона виконує?

“Розмірковування про активність людини, живе усвідомлення спільного творення, роздуми про положення людини та її долю, про її поведінку, образ життя, найбільш жива пройнятість всією драматичністю життєвого досвіду - це і є філософія” (К.Салютатті). - Як би ви визначили окреслені тут функції філософії?

“...Хто ще здатен схилятися перед образами великих філософських систем, все ж повинен визнати, що данини його почуттів заслуговує аж ніяк не завжди наукове значення цих систем, але й енергія шляхетного світоспоглядання, або мистецька гармонізація суперечливих ідей, або широта всеохоплюючого споглядання світу, або ж, нарешті, творча могутність всепов'язуючої роботи думки” (В.Вільденбанд, “Що таке філософія?”, кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - На які особливості філософії зроблений наголос у даному висловлюванні? Як можна позначити окреслені тут функції філософії?

“Тож що робила філософія? Вона звільняла людську особистість від зовнішнього насильства і давала їй внутрішній зміст... Звільнила, прояснила та розвинула людину спочатку у її раціональному, потім у її матеріальному елементі... Ця звільняюча діяльність філософії ... грунтується на тій найсуттєвішій та корінній властивості людської душі, в силу якої вона не зупиняється ні на яких межах, не примирюється ні з якими ззовні заданими визначеннями, ні з яким зовнішнім їй змістом... Філософія робить людину повністю людиною” (В.Соловйов). - Якою мірою ви згідні із наведеним положенням? В якому сенсі філософія може звільняти людину? Яка це функція філософії?

“Мета чи призначення філософії полягає у тому, що завдяки їй ми можемо використовувати для своєї користі плановані нами дії, і на основі наших знань та в міру сил та здібностей планомірно викликати ці дії для примноження життєвих благ... Знання є лише шлях до сили... І будь-яке розумоспоглядання в кінцевому рахунку має ціллю певну дію чи практичний успіх” (Т.Гоббс). - Чи згідні ви із таким тлумаченням завдань та функцій філософії? Які аргументи можна навести на підтвердження таких міркувань або для їх спростування?

Завдання 7. Особливості виникнення філософії.

Уважно перечитайте наведені нижче пояснення причин та умов виникнення філософії. Аргументуйте своє їх розуміння, а також прокоментуйте наведені тексти. Які саме причини виникнення філософії ви вважаєте найпершими? Який із наведених фрагментів видається вам найбільш виправданим?

“Допитливість звільненого від життєвої злиденності культурного духу, який у благородному спокої починає досліджувати, щоб отримувати знання заради самого знання, без будь-якої практичної цілі... і насолоджуватися цим знанням, як абсолютною, від усього іншого незалежною цінністю, - цю чисту жадобу знання вперше проявили греки, і завдяки цьому вони стали творцями науки” (В.Вільденбанд).

“І тепер і дотепер подив спонукає людину філософствувати, до того ж спочатку вони (давні греки) дивувались тому, що безпосередньо викликало нерозуміння, а потім помалу змінюючись таким чином, вони задумувались над питаннями про більш значуще... Якщо таким чином, почали філософствувати, щоб позбавитись від незнання, то, очевидно, до знання стали прямувати заради розуміння, а не заради будь-якої вигоди... Ця наука є єдино вільною, бо вона одна існує заради самої себе” (Арістотель).

“Філософія починається лише там, де є особиста та політична свобода, де суб`єкт відносить себе до об`єктивної волі, яку пізнає як свою особисту волю,... до загального таким чином, в єдності з яким він отримує своє Я, свою самосвідомість. А це має місце не на Сході, де вищою ціллю є несвідоме занурення у субстанцію, а лише у грецькому та германському світі” (Л.Фейєрбах).

Завдання 8. Історична зміна предмету філософії.

Спробуйте визначити, до яких історичних епох найбільше підходять перераховані нижче її характеристики, аргументуйте свої твердження.

“Філософія ...назвалася або життєвою мудрістю, або наукою про принципи, або вченням про абсолютне, або самопізнанням людського духу” (В.Вільденбанд).

Виділіть у наведеному нижче положенні ті чинники, що впливають на історичні зміни філософії; наскільки ви із ними згідні?

“Філософія...є деякий культурний жанр, деякий ”голос” у розмові людства” який концентрується переважно на одній темі аніж другій не через діалектичну необхідність, а в результаті різноманітних подій, які відбиваються десь в цій “розмові” (нова наука, французька революція, сучасний роман), або ж внаслідок того, що окремі геніальні люди починають думати про щось нове..., або, може бути, внаслідок дії кількох таких сил. Цікава зміна у філософії відбувається не тоді, коли знаходять новий спосіб поводитися із старою проблемою, а коли з`являється новий набір проблем, а старі починають відмирати” (Р.Рорті, “Філософія і дзеркало природи”).

Ознайомтесь із підходом Г.Гегеля до визначення особливостей історичного розвитку філософії. Чи згідні ви із таким підходом? Що в ньому видається вам найбільш правильним та цінним? Завдяки чому історія філософії не переходить у музейні реліквії, а залишається важливою та актуальною і в майбутньому?

“Кожна система філософії існувала необхідно і продовжує ще і тепер необхідно існувати: ні одна із них тому не зникла, а всі вони збереглись у філософії як моменти одного цілого... Принципи збереглись, найновіша філософія є результат всіх попередніх принципів так, що ні одна система філософії не заперечена, а відкинуто лише припущення, що даний принцип є конечним абсолютним визначенням” (Г.Гегель).

Порівняйте наведене вище положення Г.Гегеля із твердженнями О.Шпенглера. В чому вони співпадають, а в чому протистоять одне одному? Чи можливо розвинути їх так, щоби вони були взаємно узгоджені? - Спробуйте це зробити.

“Кожна філософія є відображенням свого і лише свого часу... Відмінність філософських вчень полягає не в тому, що одні з них безсмертні, а інші скороминущі , а в тому, що одні із них були життєвими на протязі певного часу, а інші ніколи не були життєвими. Вічні філософські істини - це ілюзія. Суттєві не вони, а людина, яка була відображена в них. Чим повніше це відображення людини, тим більш істинною є філософія, - в тому смислі, як ми говоримо про внутрішню істину великого витвору мистецтва, істину, яка не залежить від обгрунтованості, від відсутності суперечностей між окремими положеннями” (О.Шпенглер)

Якою мірою ви можете прийняти наведені нижче визначення типів філософії? Який запроваджений нижче принцип їх класифікації? Чим він відрізняється від історичного підходу та як із ним поєднується?

“Все, що ми знаємо про філософію, або що видається за таку, можна поділити на п`ять основних видів: емпіризм, матеріалізм, скептицизм, пантеїзм та ідеалізм. Емпіризм знає лише досвід чуттєвих сприйняттів і тому все виводить із досвіду. Матеріалізм все пояснює із матерії, приймає матерію як щось перше, як джерело всіх речей. Скептицизм заперечує будь-яке знання, будь-яку філософію. Пантеїзм визначає всі речі однією і тією ж безкінечною єдністю без будь-якої відмінності... Ідеалізм все виводить із одного духу, пояснює виникнення матерії із духу, або ж підкорює йому матерію” (Ф.Шлегель).

Тема 2: ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

Мета розгляду теми:

Ознайомлення із особливостями східних та західних цивілізацій та, з допомогою такого ознайомлення, - усвідомлення своєрідності філософії західного та східного типу, осмислення їх певної взаємодоповнюваності, але й оригінальності; вивчення найперших складових тих духовних універсумів, які були вибудовані допитливою думкою давньосхідних філософських шкіл та духовних течій; з'сування сучасного значення ідейної спадщини давньосхідної філософії.

Ключові поняття та терміни:

духовний канон життя - світові елементи

філософеми - піднебесна країна

початки буття - дао

сансара - інь та ян

карма - шляхетна людина

брахман - атман - виправлення імен

План семінарського заняття:

Значення проблеми співвідношення західного та східного типу цивілізації для розуміння процесів суспільного життя та розвитку філософії.

Канонічні джерела, світоглядні ідеї та філософські школи Стародавньої Індії.

Канонічні джерела, світоглядні ідеї та філософські школи Стародавнього Китаю.

Завдання, вправи, тести

Зміст проблеми “Схід - Захід” в сучасному суспільстві визначається:

а) відмінностями географічного та кліматичного характеру;

б) типами релігій;

в) відмінностями у вихідних ціннісних та світоглядних орієнтирах;

г) відмінностями в звичаях, церемоніях, святах;

д) типами політичних систем та систем господарювання.

Україні за вихідними культурними традиціями та ціннісними орієнтирами скоріше належить:

а) до західного типу цивілізацій;

б) до східного типу цивілізацій;

в) поєднує риси західних та східних цивілізацій;

г) в історичному минулому була ближче до Сходу, в сучасній історії - до Заходу;

д) не має відношення ні до тої, ні до іншої цивілізації, являючи оригінальне цивілізаційне утворення.

Східна філософія на відміну від західної:

а) є афористичною та образною за типом мислення, тяжіє до морального повчання та настанов на духовне самовдосконалення людини;

б) культивує раціональний, логічно послідовний стиль мислення, тяжіє до абстрактних теоретичних конструювань.

Для культури Стародавньої Індії була характерною наявність духовного канону життя.

Так Ні

“Пракріті” та “Пуруша” - це поняття, що позначали початки буття:

а) в даосизмі;

б) в давньоіндійських філософських школах настика;

в) в давньоіндійській філософській школі санкх”я;

г) в філософії буддизму;

д) в давньокитайському переліку світових стихій.

Поясніть, який логічний зв'язок існує між ведійськими визначеннями початків буття та вченням про сансару.

Давньоіндійські духовні течії та філософські школи:

а) одностайно приймали і схвалювали вчення про сансару;

б) оцінювали перевтілення людських душ як благо та запоруку їх безсмертя;

в) шукали шляхів виходу за межі сансари та подолання закону карми;

г) поділились на протилежні напрями за ознакою прийняття або неприйняття сансари;

д) вважали вчення про сансару виключно релігійною доктриною.

Вислів “Правитель завжди буде правителем, слуга - слугою, батько - батьком, а син - сином” виражає:

а) сутність закону карми;

б) сутність дії дао як універсального космічного закону;

в) зміст конфуціанського принципу “виправлення імен”;

г) сутність буддистського розуміння долі;

д) давньоіндійський поділ суспільства на касти.

“Нірвана” - це одне із основних понять:

а) буддизму;

б) даосизму;

в) синтоїзму;

г) джайнізму;

д) йоги.

В філософії даосизму вихідне поняття “дао” позначає:

а) найперший, невимовний початок буття;

б) основу всього сущого;

в) загальний універсальний закон світобудови;

г) закон людської долі;

д) все вище назване.

11. В якому із напрямів східної філософії стверджується, що буття - це страждання?

А) конфуціанство;

В) чарвака-локаята;

С) даосизм;

D) буддизм;

Е) санкх'я.

12. Філософська концепція Конфуція пов'язана в першу чергу з проблематикою:

A космологічною

B соціальною

C містичною

D гносеологічною

E мистецькою

13. Спробуйте назвати ті сфери та явища життя, в яких можна помітити впливи певних ідей давньосхідної філософії. В яких проявах це відбувається? Як ви до того ставитесь? - Обгрунтуйте свої твердження.

14. Прокоментуйте міркування відомого культуролога ХХ ст., спираючись на приклади із конкретних філософських шкіл Стародавньої Індії: “В Індії ми маємо… традицію, яка є суто метафізичною за своєю сутністю; із нею пов'язані різні способи застосування цієї чистої метафізики до деяких похідних та вторинних галузей самої доктрини, як, скажімо, до космології або до сфери суспільного порядку…” (Р.Генон). Спробуйте навести положення певних філософських шкіл Стародавньої Індії, які підтверджують дане міркування.

15. Прокоментуйте міркування того ж автора, спираючись на приклади із конкретних філософських шкіл Стародавнього Китаю: “В Китаї ми бачимо, як чітка границя проходить поміж метафізичною традицією, з одного боку, та соціальною традицією… На перший погляд вони здаються відмінними та незалежними одна від іншої, проте метафізична традиція, представлена даосизмом, постає розвитком більш ранньої традиції, від якої ведуть початок суспільні інститути…”. Спираючись на знання особливостей розвитку філософської думки Стародавнього Китаю, спробуйте навести приклади, що підтверджують думку автора.

Використання першоджерел в опрацюванні теми

Завдання 1. Особливості східного та західного типів філософствування.

Поміркуйте над яскраво виразними та всесвітньо відомими словами Р.Кіплінга (англійського поета та письменника), спробуйте дати їм детально аргументовану оцінку: “Захід є Захід, а Схід є Схід, і з місця не зрушить жоден, доки не стануть Земля й Небеса на суд - на Страшний - Господень” (“Запад есть Запад, Восток есть Восток, и с места они не сойдут, пока не предстанет Небо с Землей на Страшный Господен суд”).

Уважно перечитайте судження одного із авторитетів в галузі порівняльного аналізу східних та західних цивілізацій - Рене Генона, дайте їм своє тлумачення, оцінку. Уясніть належною мірою зміст цих суджень.

“Ототожнення традиції із цивілізацією в цілому постає абсолютно виправданим тоді, коли мова йде про Схід, оскільки будь-яка цивілізація Сходу, узята в цілому, може по суті розглядатись як традиційна за своїм характером. Що стосується цивілізації Заходу, то вона, навпаки, втратила свій зв'язок із традицією, можна сказати, остаточно, якщо не брати до уваги релігійного елементу, який лише незначною мірою цей зв'язок зберігає. Суспільні інститути, що розглядаються в якості традиційних, повинні бути пов'язаними самим принципом свого існування із певними доктринами, які також постають традиційними незалежно від того, мають вони релігійний, метафізичний чи якійсь інший характер… Щось подібне існувало і в середньовічній Європі,.. проте задля того, щоби така аналогія не завела нас надто далеко, треба відразу додати, що тут метафізика ніколи не була відокремленою від теології, тобто спеціального призначення в галузі релігії… Вже у греків ритуали та символи, успадковані від давніх традицій, швидко втрачали своє вихідне і точне значення. Через це символи деградували до простих алегорій, а потім перетворились у міфи…” (Р.Генон).

На яких найперших особливостях західних та східних цивілізацій наголошує Р.Генон? Що він вважає засадами традиціоналізму та західного прогресизму?

Прокоментуйте вислів американського мислителя Ральфа Емерсона (ХІХ ст.): “Європа завжди запозичала у східного генія свої релігійні імпульси”. Що цей вислів може додати до наведених раніше міркувань Р.Генона? Як би ви назвали окреслену тут особливість східного та західного типу інтелектуалістики?

У продовження теми порівняння Сходу та Заходу ознайомтесь із ще одним міркуванням: “Людину традиційної культури, що наділена особливим типом свідомості, можна легко вирізнити за чисто зовнішніми ознаками: вона буде, по-перше, ретельно дотримуватись своєї брахми (тут - духовне ядро особистості) та, по-друге, ретельно відтворювати традиційні тексти…” (В.Семенцов).

Як ви вважаєте, якою мірою наведену далі тезу можна вживати для характеристики західної та східної культури: “Ритуал є ніщо інше, як система прийомів для транслювання особистості” (В.Семенцов). В якому типі культури таке розуміння постає органічним? Поінтрепретуйте в тому ж дусі і міркування Г.Гессе (швейцарський письменник ХХ ст.): “Духовні вправи та медитації (духовні самозаглиблення) через послідовність сходинок ведуть до мети - пізнання. Воно засновано на тому, що “Я” постає як омана; усвідомлення “Я” заміняється усвідомленням всезагального; відроджена душа повертається від відокремленості та заблуджень до світової цілісності…”

Ознайомтесь, нарешті, із твердженнями, що стосуються східного та західного типу філософії; подумайте над тим, як саме на філософії позначились провідні особливості західного та східного типу цивілізації:

“Для європейської думки звернення до так несхожої на неї індійської має подвійний інтерес… Європейська думка, (по-перше,) виходить із визнання етичного світогляду та життєствердження найбільш цінним за змістом світоглядом. Індійська думка визначена іншим переконанням - життєвідкиданням; відповідно тим, що досконалим світоглядом постає містика. Світо та життєствердження значить, що людина розглядає буття як дещо цінне саме по собі. Відповідно, вона намагається зробити його досконалим в собі та зберігати і підтримувати навколо себе. Світо та життєвідкидання в індійській думці значить, що людина, навпаки, розглядає буття як дещо безглузде; відповідно, вона вирішує сприяти його припиненню, зупинці волі до життя в самій собі… (По-друге,) індійська думка вчить нас краще розуміти те, що відбувається у нашій власній…” (А.Швейцер). Спробуйте навести приклади із життя, мистецтва, історії, що розкривали би та коментували наведені судження.

Завдання 2. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.

При вивченні індійської філософії треба звернути увагу на те, що для індійського світогляду основоположною є міфологічна тема акту самопожертви. Цим актом Бог породжує Всесвіт, і цим актом людина, наслідуючи божественний приклад, воз'єднується з Богом. Ознайомтесь із тим, як подана ця тема у “Рігведі”:

Тисячоголовий, тисячоокий і тисячоногий ПурушаВін володарює над безсмертям (над усім)…

Боги, здійснюючи пожертву,

приносили Пурушу в жертву.

Весна була його жертовною оливою, літо - дровами,

осінь - самою жертвою.

Коли розділили Пурушу, на скільки частин він був розділений?

Чим стали вуста його, чим руки, чим бедра, чим ноги?

Кастою Брахманів стали його вуста, руки - Кшатріїв кастою.

Його бедра стали вайш'єю, з ніг виник Шудра.

Місяць народився з його розуму, з очей виникло Сонце,

з вуст - Індра і Агні, з дихання виник вітер.

З пупка виник повітряний простір, з голови - небо.

З ніг - Земля, сторони світу - зі

слуху. Так утворились світи.

Уважно прочитайте поданий вище уривок, зверніть увагу на його особливу метафоричну мову; найдіть у ньому моменти, що свідчать про перевагу духовного над матеріальним у світогляді індоаріїв; пригадайте світотворчі міфи у інших культурах, порівняйте їх з вищенаведеним, вкажіть на спільне і відмінне. Спробуйте окреслити, щодо яких відомих явищ, аспектів життя Стародавньої Індії даний текст відігравав евристичну та пояснювальну роль.

Прочитайте уривки знаменитого “Космогонічного гімну” із Рігведи, визначте його змістові наголоси.

Тоді не було ні сущого, ні несущого;

Не було ні повітряного простору, ні неба над ним.

Що в русі перебувало? Де? Піч чиїми шатами?

Чи були води, непроникнені, глибокі?

Спочатку пітьма була прихована пітьмою,

Все було нерозрізненим, плинним. -

Від великого тапаса народилось Єдине,

Покрите порожнечею.

Із чого виникла ця світобудова, чи створив

Хто її, чи ні?

Хто це бачив на вищому небі,

Той воістину знає. А якщо не знає?

Зверніть увагу на поєднання у даному уривку стверджень та запитань; як на вашу думку, чи присутні в цьому фрагменті зародки філософії? В чому саме ви їх можете побачити?

Ознайомтесь із іншими давньоіндійськими версіями виникнення світу, дайте їм свою інтерпретацію, тобто з'ясуйте, що саме вважалось найпершим початком світу, яке значення йому надавалось.

“Водами воістину було це начало, лише морем. Ці води міркували: “Як би ми могли примножитись?” Вони прикладали зусилля, вони віддавались тапасу. Після того, як вони віддались тапасу, виникло золоте яйце… Із нього через рік виникла людина. Це був Праджапаті. Він пробив золоте яйце… Через рік він забажав говорити. Він сказав - і виникла земля. Він скзав - і виник повітряний простір. Він сказав - і виникло небо… Але дитина, вперше почавши говорити, виголошує лише односкладні та двоскладні слова. Воістину, ці три слова містять по п'ять складів. Він зробив їх п'ятьма сезонами року”.

Порівняйте наведені уявлення про виникнення світу із християнським поглядом на цей предмет; пригадайте уявлення давніх слов'ян про начала світобудови. Зверніть увагу на роль мовленого слова у творенні світобудови.

“Воістину, цей світ є Брахман… Воістину, людина зосереджена в її (власному) задумі. Яким є задум людини в цьому світі, такою вона буде в тому світі. Нехай виповниться її задум… Атман, що все знає, все здійснює, всього бажає, - цей мій атман в серці моєму є меншим він насіння рису, ніж насіння ячменю, ніж насіння гірчиці… Цей мій атман в моєму серці є більшим за землю, за повітряний простір, більшим за небо, більшим за всі ці світи… Цей мій атман - це Брахман. У нього я увійду, коли залишу цей світ…”.

Зверніть особливу увагу на те, якими властивостями наділяється вданому фрагменті духовне осереддя людини; спробуйте прокоментувати, наскільки такі погляди є актуальними в наш час. Яке значення для уявлень про сутність світобудови мають наведені вище уявлення про начало світу? Як ці начала проявляють себе у дійсному світі, в житті людини?

Познайомтесь із поглядами давніх індусів на безсмертя людини.

“Знай же, мій друже: коли життя залишить дерево, воно воістину помре, проте не помре життя. Ця тонка частина дерева - це істина, це атман, це ти… Ця тонка частина є весь світ, це істина, це атман, це - ти…”

“Якщо зрубати дерево, воно знову виросте із кореня.

Із якого кореня виросте людина, яку зрубить смерть?

Хто вже народився, той знову не народжується: хто ж бо знову його народить? - Знання, благо - Брахман… Люди, що володіють собою, що пізнали смисл вчення веданти, що очистили своє єство, увійдуть в світи Брахмана…”

Завдання 3. Школи індійської філософії. Школа ньяя.

При ознайомленні з філософією школи “н'яя” зверніть увагу на те, що головними поняттями її є засоби і об'єкти пізнання. Існування кожного з них представники цієї школи логічно обґрунтовують.

Ознайомтесь із тим, як сучасні джерела передають доведення ньяїками існування душі: “1) узгодженість і спадковість життєвого досвіду індивіда свідчать про наявність в ньому незмінного ідентичного початку, бо тіло постійно оновлюється; 2) самоочевидність понять чеснота і гріховність без душі втратили б увесь свій сенс; 3) здатність усвідомлення, впізнавання і пам'ять мають чомусь належати, але у жодному органі тіла вони не виявляють себе;4) неможливо пояснити всі ці факти припущенням серії миттєвих станів психіки [як вважають буддисти]”.

Чи погоджуєтеся ви з такою аргументацією? Спробуйте розвинути її як в напрямі виявлення прийнятних тез, так і сумнівних.

“(Засоби пізнання) поділяються на сприйняття, виведення, аналогію та свідчення священних текстів”. Наскільки на вашу думку таке розуміння відповідає сучасним уявленням? Чим ви могли би доповнити означені засоби пізнання іншими, відомими вам?

За даними сучасних досліджень, можна так подати відношення ньяїків до виправданого пізнання: “Існує невизначене (безпосереднє) сприйняття. Воно не є знанням, а лише його зародком. Існує також визначене сприйняття, це сприйняття, пов”язане із назвою предмету. Тільки визначене сприйняття встановлює подібність та відмінність предметів. Невизначене пізнання - перша сходинка єдиного процесу, друга сходинка - визначене сприйняття або пізнаюче судження. Воно пов'язане із ім'ям та класом предметів. Ми сприймаємо лише завдяки мисленню, оскільки невизначене сприйняття - ніщо, а визначене - все”. Осмислюючи ці твердження, порівняйте їх із сучасними уявленнями про рівні пізнання. Зверніть увагу на те, в чому представники школи ньяя вбачали основні відмінності поміж чуттєвим пізнанням та раціональним. Наскільки це, на вашу думку є справді важливим?

Школа ньяя пропонує такий зразок побудови правильного, логічно обґрунтованого висновку: “1) судження, яке має бути доведеним (напр. „на горі вогонь”); 2) засновок цього доведення („бо там дим”); 3) судження спільності, підтверджене прикладом („де вогонь, там і дим”); 4) судження про те, що така спільність має місце в даному випадку („на тій горі дим”); 5) висновок („значить, на тій горі вогонь”)”.

Наведіть приклади звичного для нас способу побудови правильного “логічного” судження.

Завдання 4. Школи індійської філософії. Школа санкх'я.

Філософія школи санкх'я має своє особливе вчення про засади світобудови (переважно - це своєрідне вчення про матерію); ознайомтесь із наведеними нижче тезами цієї школи та спробуйте вкласти це в більш-менш завершений погляд.

“(Доведення існування пракріті - тонкої матерії): Ми бачимо, що світ - це ланцюг наслідків, що повинні мати причину. Що є причиною світу? - Це не може бути пуруша (духовне начало) або Я, оскільки Я не постає ані причиною, ані наслідком будь-чого. Тому причиною світу повинно бути не-Я - дещо відмінне від Я або свідомості… Тут слід навести такі положення: а) всі речі (в т.ч. - інтелект) є обмеженими та взаємопов'язаними; але повинна існувати необмежена та незалежна причина їх буття; б) всі речі мають деякі загальні причини, оскільки всі вони здатні викликати задоволення, біль або байдужість; маючи саме такі властивості, речі повинні мати загальну причину; в) всі наслідки постають породженням деякої причини, тому світ речей, що всі є наслідками, повинен приховано міститися у світовій причині… Тим самим ми досягаємо єдиної, необмеженої, нічим не зумовленої, все проникаючої та первинної причини, що включає усе, окрім Я…”

“Пракріті складається із (єдності) трьох якостей (гун), що називаються саттва (легкість, світло, що породжує задоволення), раджас (рух, активність, що породжує страждання) і тамас (пасивність, протидія, що породжує байдужість)”.

Уважно перечитайте наведені фрагменти, проаналізуйте їх задля того, щоби зорієнтуватись: а) якою мірою в них спрацьовує логіка, а якою - аналогія, метафора; б) якою мірою погляди представників санкх'я спрямовані на пізнання світу, а якою апелюють до певних властивостей людини; в) чому, на ваш погляд, представники школи санкх'я виводили за межі пракріті духовне, свідомість; якою мірою це є виправданим?

Ознайомтесь із основними тезами школи санкх'я щодо іншого - духовного - начала світу:

“Другим типом первинної реальності постає Я (пуруша). Його існування повинно бути визнане всіма. Кожна людина відчуває та розуміє те, що вона існує, що їй належать ті чи інші речі. Відчуття власного існування - найбільш природне та незаперечне. І справді, ніхто ж бо не зможе заперечувати своє Я, оскільки навіть заперечення передбачає реальність Я. Тому існування Я постає самоочевидним, а його не існування не може бути доведеним… Я відрізняється від від тіла і чуття, від розуму та інтелекту (буддхі). Воно не належить світу об'єктів. Я - це не тіло і не сукупність станів свідомості. Я - це дух (пуруша), що володіє свідомістю, що завжди є суб'єктом ніколи не стає об'єктом якогось пізнання. Я - це стала стійка свідомість, в якій немає ні змін, ні активності. Всі зміни та діяльність, всі задоволення та страждання належать лише пракріті та її продуктам…”. Визначте, наскільки вдалими та правильними (на ваш погляд) були уявлення представників санкх'я про духовне начало буття. Яка позиція перш за все окреслюється в найперших тезах школи санкх'я - монізм, дуалізм, плюралізм?

Прочитайте положення, що передають особливості з'єднання пракріті та пуруші: “Зв'язок поміж пракріті та пурушею подібний до того, яким є зв'язок між сліпим та кульгавим. Адже була в давнину притча про співдружність між безногим та сліпим: другий переносив на спині першого, а той вказував йому шлях. Так само і пуруша не здатний діяти сам собою, а ніби втягується в активність пракріті, залишаючись насправді нею незаторкнутим”. Зверніть увагу на те, яку саме роль виконує кожний із початків буття в їх співдружності; уясніть також і те, що саме тонкій матерії (пракріті) відведена тут роль активного начала. Як ви можете це пояснити?

...