Практикум з філософії

Остання оригінальна філософська концепція античного світу - неоплатонізм. Серцевиною неоплатонізму є вчення про містичну еманацію (виливання) основних проявів світу з духовного першоджерела. Неоплатонізм вбачає призначення філософії у розвитку здатності людини до інтелектуального надчуттєвого споглядання, метою якого є пізнання Бога.

“Єдине є все і ніщо, бо ж начало всього не є все, але все йому належить. Бо все ніби повертається до нього… Що ж таке єдине? Воно є потенція всіх речей. Якби його не було, то не існувало би всього, що є: не існував би розум… і ця, випливаюча із сутності (його) активності - душа… Але душа створює, не перебуваючи нерухомою. В русі ж вона породжує образ. Споглядаючи те, із чого вона виникла, вона сповнюється ним і породжує чутливу та рослинну природу. Проте ніщо не відокремлене та не відрізане від попереднього… При тому ми краще існуємо, коли обернені до нього, бо там - наше благо, а бути у віддаленні від нього - значить бути самотнім та слабким. Там - істинне життя, а життя там є активність розуму… (Його активністю) породжує душа красу, справедливість, доброчинність…” (Плотін).

Спираючись на наведені судження, поясніть, що споріднює Плотіна із Платоном? Які риси міркувань Плотіна виходять на перший план: струнка системність, афористичність, ієрархія, логіка? Що зближує Плотіна із Епікуром та Сенекою? Спробуйте також визначити, чим пізня антична філософія відрізнялась від ранньої так класичної? Чому антична філософія вважається колискою європейської філософії?

Тема 4: ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Мета розгляду теми:

Прослідкувати логіку переходу від натуралістичного світосприйняття до духовного; виявити провідну проблематику виявлення духовного в історичному розвитку пізнання; окреслити особливості середньовічної філософії, а також зміну в ньому акцентів в епоху європейського Відродження; з”ясувати роль середньовічної схоластики та містики у формуванні змісту сучасного філософського осмисленні дійсності.

Ключові поняття та терміни

теоцентризм - номіналізм

ревеляціонізм - реалізм

провіденціалізм - схоластика

одкровення - містика

ієрархія - теорія подвійної істини

План семінарського заняття

Радикальні зміни у світогляді при переході від античності до середньовіччя.

Місце філософії в духовному житті середньовіччя.

Роль християнської патристики у формуванні ідейних засад середньовічного світобачення.

Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.

Загальні особливості духовної атмосфери в епоху Відродження. Напрями, ідеї та представники філософії Відродження.

Завдання, вправи, тести

В античному світосприйнятті провідне місце належало космоцентризму, а в середньовічному - антропоцентризму.

Так Ні

При переході від епохи античності до європейського середньовіччя важливу роль відіграло:

а) руйнування класичного античного полісу;

б) змішування різних етносів та культур в межах Римської імперії;

в) загальна соціальна та духовна ситуація в Римській імперії, коли ніщо матеріальне не могло виконати роль надійних життєвих опор для людини;

г) втрата найперших життєвих орієнтирів;

д) загальна криза рабовласницького суспільства та формування засад феодального суспільства.

Проаналізуйте наведені варіанти можливої відповіді на питання, дайте оцінку кожного із запропонованих варіантів відповіді, виділіть та сформулюйте їх виправдані моменти та спробуйте на основі таких дій визначитися із правильною відповіддю на питання.

З позиції християнського світобачення спасіння душі поставало найпершим життєвим завданням людини внаслідок того, що:

а) душа розглядалась як найперша складова людини, гідна вічного життя;

б) душа розглядалась як основа людської індивідуальності, тому її збереження було умовою збереження індивідуальності;

в) душа поставала частинкою чистого буття, тому збереження її чистоти дорівнювало збереженню сили та потенціалу божественного світла;

г) душа була дарунком Бога, а її збереження свідчило про людську вдячність;

д) людина перебувала в особистому діалозі із Богом і повинна була дбати про свою позицію в даному діалозі.

В епоху європейського середньовіччя природне, тілесне, матеріальне розглядалось:

а) як вороже духовному:

б) як єдино можливе виявлення духовного;

в) як необхідна складова створеного світу та людини;

г) як таке створене, що мало власну внутрішню необхідність;

д) як продукт дії диявола.

Назвіть та поясніть ті аспекти, за якими:

а) філософія та релігія постають схожими, спорідненими явищами;

б) філософія та релігія постають несумісними;

в) між філософією та релігією можливі взаємодія та співробітництво;

г) проявляються очевидні впливи релігії на філософію, а філософії - на релігію.

Обгрунтуйте свої твердження, спробуйте навести конкретні історичні приклади щодо основних пунктів завдання.

Оберіть правильний варіант формулювання, що виражає місце філософії в духовному житті середньовіччя:

а) теологія є прислужницею філософії;

б) філософія є прислужницею релігії;

в) філософія є проводирем теології;

г) теологія є всебічним виправданням філософії;

д) філософія є прислужницею теології.

Антична філософія у окресленні найперших засад світу була плюралістичною, тобто давала різні варіанти розуміння таких засад. Християнська філософія була принципово моністична, тобто уся вона зводила всі прояви світу до одного єдиного начала. Спробуйте докладно пояснити, які недоліки та переваги мала кожна із зазначених позицій. Що є більше прийнятним для сучасної філософії - плюралізм вихідних положень чи монізм? - Обгрунтуйте свої твердження.

Хто із нижче зазначених християнських філософів входив у когорту “великих каппадокійців”?

а) Альберт Великий;

б) Григорій Великий;

в) Іоан Златовуст;

г) Григорій Назіанзін (Богослов);

д) Ієронім Стридонський.

Кого із зазначених середньовічних філософів називають “батьком середньовічної схоластики” й чому?

а) Августина Блаженого;

б) Василія Великого;

в) Псевдо-Діонісія Ареопагіта;

г) Северина Боеція;

д) Флавія Кассіодора.

Оберіть варіант правильної відповіді: а) патристика - це є пізній, зрілий етап розвитку християнської апологетики; б) апологетика - це є ранній етап розвитку патристики.

В підгрунті поділу розвиненої середньовічної філософії на схоластику та містику лежить проблема:

а) співвідношення розуму та віри у питаннях богопізнання;

б) співвідношення логіки та інтуїції в індивідуальному містичному досвіді;

в) співвідношення стихійної та спеціально набутої освіти;

г) співвідношення довільного вибору життєвих орієнтирів та орієнтирів, санкціонованих церквою;

д) співвідношення свободи волі та наперед визначення Богом людської долі.

“Золоте століття схоластики” - це:

а) ХІ ст.

б) ХІІ ст.

в) ХІІІ ст.

г) ХIV ст.

д) Х ст.

Виявіть підпункти, що не повинні фігурувати в окресленнях характеристик названих нижче течіях розвиненої схоластики:

НОМІНАЛІЗМ РЕАЛІЗМ

- реально існують окремі речі; - реально існують лише загальні ідеї;

- загальні ідеї - це лише імена речей; - речі - це лише втілення ідей;

- загальні поняття створює людина; - окремі речі створює людина;

загальні поняття існують в розумі Бога; - загальні поняття не існують реально.

Виберіть правильний варіант формулювання змісту так званої “теорії подвійної істини”: а) існує два роди істини - істини людського розуму та істини божественного одкровення; ці істини існують автономно, тобто самостійно, лише де - ніде вступаючи у взаємодію; б) існує два роди істин, що подані у Святому письмі - істини відкриті, прямі, доступні та істини приховані, утаємничені.

“Не слід збільшувати сутності без потреби… Там, де щось можна пояснити простіше, а не складніше, перевагу слід надати простому поясненню”. - Це є формулювання:

а) вихідного принципу середньовічної екзегетики;

б) принципу під назвою “бритва Оккама”;

в) принципу симфонії розуму та віри Фоми Аквінського;

г) одного із аргументів Іустина Філософа;

д) позиції, проголошеної Тертуліаном.

Спробуйте пояснити, чому та в чому саме схоластика відіграла позитивну роль у формуванні засад новоєвропейської науки. Для таких пояснень використайте тези - підказки, наведені нижче (ті, які ви вважаєте правильними):

а) схоластика сприяла подальшому розвитку логіки:

б) схоластика не ставилась вороже до інтелектуальних новацій;

в) схоластика не лише проголошувала певні тези, а й вимагала їх обговорення та доведення;

г) схоластика вперше подавала світ як систему взаємодіючих сил;

д) схоластика підпорядковувала пізнання найпершим догматам християнської релігії.

За найпершими світоглядними орієнтирами епоха європейського Відродження була:

а) епохою християнського світобачення;

б) епохою світського, атеїстичного світобачення;

в) епохою наукового емпіричного світосприйняття;

г) епохою панування релігії в усіх сферах суспільного життя;

д) епохою панування мислення “здорового глузду”.

Із наведених нижче варіантів оберіть правильні: “Характерними ознаками гуманізму слід вважати”:

а) опору на факти та ясну логіку;

б) піднесення значущості земного життя людини та її самовдосконалення як особистості;

в) висування на перший план освіти та моральних засад людського життя;

г) наголос на тому, що людина є перш за все творчою істотою;

д) сповідування принципу співвідношення макрокосму та мікрокосму.

Розвиток концепції єдиної світової душі, загальної світової симпатії та гармонії було на першому плані в концепціях:

а) гуманізму;

б) натурфілософії;

в) ренесансного неоплатонізму;

г) неосхоластики;

д) неотомізму.

Тезу про те, що книга природи написана перш за все мовою математики, висував та розвивав:

а) Джордано Бруно;

б) Марсіліо Фічіно;

в) Бернардіно Телезіо;

г) Галілео Галілей;

д) Йоган Кеплер.

Використання першоджерел в опрацюванні теми

Загальні вказівки.

Приступаючи до вивчення даної теми, студенти повинні перш за все враховувати принципові відмінності епохи середньовіччя від попередньої історичної епохи як за способом життєдіяльності (антична епоха жила збалансованою співпрацею міст та селищ, а епоха середньовіччя була переважно сільськогосподарською), так і за світоглядними орієнтирами. В історичному плані ця епоха відрізнялась тотальним пануванням релігії в усіх сферах суспільного життя. Внаслідок того вся ця епоха була зосереджена на внутрішніх, духовних процесах та явищах. Окрім того, в цей час відбулося поширення цивілізаційних процесів на усю Європу.

Завдання 1. Зміни у світогляді при переході від античності до середньовіччя. Для належного осмислення даного питання треба опрацювати деякі обрані середньовічні тексти.

“Усі ваші боги - привиди, тіні… Чарівним є пароський мармур, але це ще не Посейдон; чарівною є слонова кістка, але це ще не Зевс… Матерія завжди потребує мистецькості, але Бог є самодостатнім…” (Климент Олександрійський).

Зверніть увагу на зміну ціннісних орієнтирів; що для Климента Олександрійського постає найпершою цінністю?

“Усе суще або створене, або нестворене. Якщо створене, то, безумовно підлягає змінам; бо, оскільки воно отримало буття через зміну (його колись не було, а потім воно виникло), воно, безумовно, лишається підвладним змінам і або ж гине, або ж довільною дією стає іншим. Якщо ж нестворене, то із необхідністю є незмінним. Адже у речей, буття яких протилежне, спосіб буття і властивості також протилежні… Все створене, безумовно, є створеним кимсь. Творцю ж усього необхідно бути нествореним…” (Іоанн Дамаскін).

Наведена класифікація форм сущого спирається: а) на аналогію? б) на логіку? в) на інтуїцію? Визначившись у відповіді на це питання, спробуйте з”ясувати співвідношення античної філософської спадщини та християнського світосприйняття.

“Якщо світ постає навіть створеним із якої-небудь матерії, сама ця матерія повинна бути створеною абсолютно із нічого, бо ж матерія, як те, що ще не отримало форми, здібною до форми може бути лише із божої благодаті.” (Августин Аврелій).

Категорії якого античного філософа використовує Августин? Чим це використання принципово відрізняється від античного їх тлумачення?

Аналізуючи ці вислови відомих авторитетів ранньої середньовічної філософії, зверніть увагу на:

провідні особливості розуміння засад буття в епоху середньовіччя (на відміну від розуміння їх в попередню епоху);

особливості розуміння Бога християнськими мислителями;

особливості використання положень античної філософії у наведених твердженнях.

Проаналізуйте також і твердження християнської патристики про людину.

“Ми всі носимо образ Божий у живому та рухливому створінні - в людині, образ, що живе із нами, подає нам поради; образ, що нам співчуває та страждає за нас” (Климент Олександрійський).

“Хоча й не людиною створені небесні тіла, проте для людини. І хай ніхто із вас не вклоняється сонцю, але Творцю сонця, хай обожнює не космос, але шукає Творця космосу” (Климент Олександійський).

“Створив Бог людину ніби деякий другий світ: малий у великому. Людина є мікросвіт, адже вона наділена як душею, так і тілом, і являє собою середину між розумом і матерією. Вона пов'язує видиме та невидиме, чуттєве та “розумоосяжне” (Іоанн Дамаскін).

“Душа людська через посередництво розуму і знання, які незрівнянно перевершують чуття, підноситься, наскільки здатна, над тілом і більш охоче насолоджується тією насолодою, яка є у ній самій. А чим більше віддається відчуттям, тим більше робить людину схожою на худобу” (Августин Аврелій).

“Про те, що тварини у своїх діях не керуються розумом, а одним лише природним бажанням (тобто - несвідомо), свідчить те, що тварини певного виду діють одноманітно в тих же самих випадках та не вміють урізноманітнювати свою діяльність… В людині ж цього не можна помітити: види людської діяльності нескінченно різноманітні. Адже розум є дещо вільне та довільне…

Хто може словами виразити переваги людини? Вона перетинає моря, споглядає небо, осягає рух, відстані та величину зірок, користується плодами землі та моря, нехтує дикими тваринами та величезними рибинами; людина досягає успіхів в усякій науці, мистецтві та знанні…” (Немезій Емеський).

Звертаючись до наведених текстів, продемонструйте, якими саме твердженнями окреслюється:

місце людини в світі;

найважливіші характеристики людини;

життєве завдання людини;

переваги людини та її життєві небезпеки.

Спробуйте також з”ясувати, досягнення яких античних філософів використані в наведених міркуваннях? Чим середньовічне бачення людини принципово відрізнялось від античного?

Спробуйте обгрунтувати, які із наведених характеристик людини зберігають своє значення і в наш час, чому та в якому сенсі.

Спираючись на наведені положення та використовуючи матеріал лекційного заняття поясніть причини та наслідки радикальних змін у світогляді при переході від античності до середньовіччя. Якими в загальному плані постали світ, природа, суспільство, історія в очах середньовічної людини? У чому полягають переваги середньовічного світогляду над античним?

Завдання 2. Місце філософії у духовному житті середньовіччя.

Уважно перечитайте наведені нижче положення, що характеризують місце філософії в середньовічних суспільних процесах, прокоментуйте їх, спробуйте пояснити їх сутність своїми словами.

“До вивчення наук веде подвійний шлях - авторитет та розум. У відношенні до часу (тобто в історичній традиції) панує авторитет, а у відношенні до суті справи - розум. Авторитет буває частково божественний, частково людський, але істинний, міцний та найвищий авторитет є той, який зветься божественним” (Августин Аврелій).

Чому, на ваш погляд, середньовічна епоха - епоха суцільно релігійна - не відкидала розум?

“Взагалі те, що породжується міркуваннями діалектиків (філософів) та риторів, не можна прямо поширювати на божественні таїни. І не так обстоять справи, що вигадане у якості доведень чи силогізмів… жорстоко підпорядковувало собі священні закони і протиставляло необхідність своїх висновків божественній могутності. Зовсім ні; ця досвідченість шкільної науки, якщо вона використовується задля пояснення священних висловів, не повинна зухвало привласнювати собі право головування, але, подібно прислужниці виконувати розпорядження володарки (тобто - теології)” (Петро Даміані).

“Філософія є пізнанням сущого, оскільки воно суще, тобто пізнанням природи сущого. І ще: філософія є пізнанням речей божественних та людських. Далі, філософія є уподібненням Богові. Філософія є мистецтвом мистецтв і наукою наук, бо філософія є початком будь-якого мистецтва… Далі, філософія є любов до мудрості. Істинна ж мудрість є Бог. А тому любов до Бога є істинною філософією” (Іоанн Дамаскін).

Спробуйте пояснити, в чому саме полягають тотожні та принципово відмінні моменти в античному та середньовічному розумінні предмету філософії та її функцій. Аргументуйте свої твердження.

Ознайомтесь із наведеними нижче полемічними випадами представників християнської патристики, спрямованими проти античної філософії. Якою мірою вони, на ваш погляд, є виправданими?

“Чому ти, о, філософія, наповнюєш життя привидами, роблячи із вітру, повітря, вогню, каменю, дерева, заліза богів? Я ж прагну дістатися до Господаря вітрів, Володаря вогню, Творця всесвіту, до Того, Хто дає соню світло. Шукаю Бога, а не творіння” (Климент Олександрійський).

“То я безсмертний і я радію, то - смертний і плачу. То я розпадаюсь на складові і стаю водою, повітрям, вогнем, а трохи пізніше я вже не повітря і не вогонь… Із мене роблять дикого звіра, рибу, а брати мої - дельфіни. Бо завдяки філософії я плаваю, літаю, повзаю та бігаю…” (Єрмій Філософ).

Завдання 3. Вихідні ідеї східної та західної патристики.

Спираючись на знання відмінностей у соціальному становищі східної та західної Церков на початку середньовічної епохи спробуйте самостійно окреслити впливи таких відмінностей на спрямування духовних пошуків на Сході (у Візантії) та на Заході (в Римські державі). Використайте при цьому наведені нижче положення.

“На Сході, де світська влада є порівняно сильною, суміш світської та духовної влади приводить до домінування світської влади, яка узурпує функції Церкви. Зовсім інше відбувається на Заході. Тут на протязі IV - V століть ми бачимо поступове приниження світської влади, а, з іншого боку, - швидке зростання незалежності епіскопату. Швидко розвиваючись, духовна влада тут панує над світською владою” (Євгеній Трубецькой).

”Відмінна риса візантійської культури - це глибока релігійність, навіть із аскетичним забарвленням… Візантійці створили богослов'я, яке характеризується консерватизмом та традиціоналізмом. Римляни були недолугими в галузі розумового споглядання і цінували лише його практичне застосування. Вони брали гору у галузі виявлення адміністративного, організаційного таланту. Завдяки тому вони у все вносили порядок, систему” (Михайло Поснов).

В контексті наведених цитувань спробуйте прокоментувати положення представника східної (Василій Великий) та західної (Августин Аврелій) патристики.

“Створення неба і землі сталося не само собою, а має причину у Бозі. Якщо як слід роздивишся камінь, то і він послужить деяким проясненням сили того, хто його створив. І те ж саме знайдеш, якщо будеш вглядатися у мурашку або й комаху, або ж бджолу. Часто в найменших речах проглядається мудрість Наставителя” (Василій Великий).

“Намагайся дізнатись, що таке найвища згода: не виходь за межі себе, а зосередься в собі самому, бо ж істина живе у внутрішній людині. Знайдеш свою природу мінливою, стань вищим за себе. Але, стаючи вищим за себе самого, пам'ятай, що мисляча душа вища і за тебе. Тому прагни туди, звідки спалахує саме світло розуму” (Августин Аврелій).

Завдання 4. Схоластика і містика як напрями середньовічної філософії.

Задля того, щоби належним чином зрозуміти відмінності між схоластикою та містикою, уважно прочитайте наведені твердження середньовічних філософів щодо тлумачення ними співвідношення віри і розуму у питаннях богопізнання. Користуючись наведеними положеннями поясніть певні аспекти відмінності між схоластикою та містикою взагалі.

“Не намагаюсь проникнути в глибини Твої, непосильні для мого розуміння, але бажаю хоча б частково зрозуміти істину Твою, в яку вірить і яку любить моє серце. Не шукаю розуміння, щоби повірити, але вірую, щоби зрозуміти. Адже вірую в те, що, якщо не повірю, то й не зрозумію. Подаруй мені можливість зрозуміти, що Ти є, як ми віримо, що Ти є те саме, у що ми віримо” (Ансельм Кентерберійський).

“Кожному, хто бажає сходити до Бога, необхідно, уникнувши гріха, що спотворює природу, тренувати свої здібності: молитвою заради перетворюючої благодаті, добрим життям заради праведності, що очищує, розмірковуванням заради знання, що просвітлює, спогляданням заради мудрості, що вдосконалює. Так, ніби крок за кроком, душа готується увійти в екстатичному захопленні в мир і спокій християнської мудрості. До нього немає іншого шляху, крім полум'яної любові до Розіп'ятого” (Джованні Бонавентура).

Зверніть увагу на те, як два діячі сформованого середньовіччя визначають найважливіше в людському відношенні до Бога, що кожен із них висуває як найпершу умову досягнення християнського благочестя.

Проаналізуйте наведені нижче положення, що окреслюють так звану “теорію подвійної істини” - одне із корінних положень зрілої схоластики. Поясніть своїми словами її сутність та історично змінний характер.

“Відмінності у способах, за допомогою яких може бути пізнаним предмет, створює багатоманітність наук. З приводу цього не існує ніяких перешкод, щоби ті ж самі предмети, що підлягають дослідженню філософськими дисциплінами, в міру їх досяжності світлу природного розуму, вивчала також і інша наука, в міру того, що можна пізнати лише в світлі божественного одкровення” (Фома Аквінський).

“Ніхто не повинен намагатися через посередництво розуму досліджувати те, що перевершує розум. Оскільки навіть найвеличніший філософ може багато в чому помилятися, нікому не слід відкидати католицьку істину, йдучи за філософськими доведеннями” (Сігер Брабантський).

“Істину каже християнин, твердячи про створення світу та його першодвигун, хоча це припускається можливим з причини, сила якої перевершує силу природних причин. Істину каже і той, хто стверджує, що це є неможливим шляхом природних причин і початків” (Боецій Дакійський).

Поясніть, в чому полягають відмінності між наведеними підходами до пояснення сутності “подвійної істини”.

Ознайомтесь твердженнями англійського схоласта Вільяма Оккама, в тому числі - із тими які отримали назву принципу “Бритви Оккама”. Прокоментуйте їх, виділіть в них ті моменти, які характеризують позицію наміналізму. В яких положеннях Оккама можна помітити виходи за межі схоластичного мислення? В чому полягало значення принципу “Бритви Оккама”?

“Судження існують у виголошених словах або письменах, тобто - лише у розумі. Значить, і частини суджень також існують лише в розумі або в словах, але такого роду речі не існують як окремі субстанції. Отже, ясно, що ніяке судження не може складатися із субстанцій, оскільки воно складається із загальних понять. Значить, загальні поняття ні в якому разі не є субстанції” (Вільям Оккам).

“Не слід примножувати сутності без необхідності. Те, що можна пояснити через посередництво меншого, не слід виражати через посередництво більшого. Без необхідності не слід стверджувати більшого” (Вільям Оккам).

Чому саме принцип “Бритви Оккама” відіграв важливу роль у подоланні схоластики?

Завдання 5: Загальні особливості епохи Відродження та її провідні філософські напрями.

Уважно перечитайте наведені нижче характеристики епохи європейського Відродження, уясніть її суперечливість і самостійно прокоментуйте прочитане.

“Ренесансна природа була сповненою божественних сил, постаючи перш за все предметом самостійного та некорисливого споглядання і лише у своєму крайньому трактуванні поставала предметом експерименту та технічного перетворення. Ренесансна людина мислила себе у першу чергу творцем та художником подібно до тої абсолютної особистості, створінням якої вона себе усвідомлювала.

В епоху західноєвропейського Ренесансу провідне місце зайняв сам себе стверджуючий та активно функціонуючий людський індивідуум з усіма власними небесними сподіваннями та земною обмеженістю, з усією своєю радісно-творчою силою та й з усіма власними немічністю, тугою та невпевненістю…” (О.Ф.Лосев).

Наступні твердження ренесансного мислителя змальовують те наставництво, яке Бог дає людині:

“Я вміщую тебе у центр світу, щоби звідти тобі було зручніше оглядати все, що є в світі. Я не зробив тебе ні небесним, ні земним, ні смертним, ні безсмертним, щоби ти сам, вільний та славний майстер, сформував себе за тим взірцем, якому віддаєш перевагу” (Піко делла Мірандола).

В чому, на ваш погляд, проглядаються суттєві відмінності людського самоусвідомлення часів середньовіччя та Відродження? Які властивості людини постають в даних твердженнях як найперші?

Ознайомтесь із тим, як саме формулювались у філософській думці Ренесансу засади нового - наукового пізнання та розуміння дійсності.

“Ми не задовольняємося вченням Арістотеля, якому ось вже на протязі багатьох століть увесь рід людський вклоняється як ідолу… Нами ж рухає виключно любов до істини і ми вклоняємося їй одній, а не заспокоюємося на тому, що було мовлене давніми мислителями… Якщо в моїй книзі немає спогадів про речі божественні та гідні захоплення, то це лише тому, що автор наслідує лише відчуттям та природі, а понад тим - нічому іншому” (Бернардіно Телезіо).

Визначте нові пріоритети у ставленні до пізнання, завдань людини, що окреслені в даному твердженні.

“Будь-яке пізнання започатковується розумом та виходить із відчуттів. Серед відчуттів за шляхетністю походження та за гідністю належить зору” (Франческо Патриці).

Що значить, на вашу думку, виведення зорового відчуття на перший план у ренесансному світосприйнятті? Якому відчуттю віддавало перевагу середньовіччя? Чому?

“Природа невблаганна і незмінна і зовсім не опікується тим, стануть чи не стануть її приховані основи та образ дій досяжними для людського розуміння, оскільки вона ніколи не переходить меж накладених на неї законів.

Не думаю, що для збудження в нас відчуттів смаку, запаху та звуку від зовнішніх тіл вимагається що-небудь ще, окрім розміру, форми, числа та повільних чи швидких рухів. Вважаю, що якби вуха, язики та носи раптом зникли, то форма, число та рух залишились би, але не запахи, смаки та звуки. Я глибоко переконаний, що без живого єства останні являють собою не більше, ніж імена, подібно до того, як лоскотання та сверблячка не більше, ніж імена, якщо немає пахв та шкіри навколо носів” (Галілео Галілей).

Які властивості світу постають для Галілея найпершими? В чому можна побачити перспективність та важливість саме такого підходу до осмислення природи? Якими були загальні підсумки запровадженого Галілеєм та його послідовниками нового типу мислення?

На завершення заняття спробуйте підвести його загальні підсумки та зробити висновки, наприклад, шляхом з'ясування, які із розглянутих вище ідей та положень мають сучасне значення.

Тема 5: ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ

Мета розгляду теми:

Прослідкувати найважливіші чинники та умови формування наукового стилю мислення (в межах формування експериментального природознавства); виявити особливості проявів філософії за умов її діалогу із численними конкретними науками; осмислити логіку внутрішньої диференціації філософського знання та умови його системного впорядкування; проаналізувати особливості функціонування мислення “здорового глузду”, його зв”язки із індивідуалізмом та новим типом соціальних стосунків.

Ключові поняття та терміни

експериментальна наука - деїзм

емпіризм - сенсуалізм

раціоналізм - онтологія

субстанція - гідне мислення

монізм - прогрес

плюралізм - методологія

метод - гносеологія

План семінарського заняття

Особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового часу.

Розвиток методології та гносеології у філософії Нового часу. Провідні філософські позиції в тлумаченні пізнання.

Онтологія Нового часу про світобудову та місце в ній людини.

Антропологічні та соціальні ідеї у філософії Нового часу.

Завдання, вправи, тести

Загальні особливості соціальних та духовних процесів розвитку Європи в епоху Нового часу визначались:

а) переважно сільськогосподарським типом виробничої суспільної діяльності;

б) системою особистісної васальної залежності між членами суспільства;

в) розвитком промислового виробництва, перенесенням центру виробничої діяльності в міста;

г) географічними відкриттями нових земель;

д) перенесенням акцентів із зацікавлень природою на зацікавлення людиною.

Фігура літературного персонажа Робінзона була показовою для загальної атмосфери Нового часу тому, що:

а) в цю епоху люди захоплювались морськими подорожами;

б) вона символізувала собою нове становище окремого індивіда в системі соціальних зв'язків.

Оберіть варіанти правильної відповіді на питання. Мислення “здорового глузду” характеризується наступними рисами:

а) воно передбачає цінування фактів;

б) воно передбачає посилання на авторитет Біблії;

в) воно передбачає ясну та чітку логіку;

г) воно віддає перевагу інтуїції, а не розсудковим міркуванням;

д) воно культивує принцип індивідуальної активності.

Оберіть варіанти правильної відповіді на питання. До загальних особливостей розвитку філософії в епоху Нового часу слід віднести:

а) її підпорядкування теології у якості її прислужниці;

б) виникнення національних та регіональних філософій;

в) розвиток філософії в діалозі із іншими науками;

г) вихід філософського знання на новий рівень диференціації та систематизації;

д) її спрямованість у бік гуманітарних студій.

Питання про метод істинного пізнання постало одним із найперших та найважливіших питань для філософії Нового часу.

Так Ні

Емпіризм - це позиція у методології, що характеризується:

а) найпершим цінуванням розумових дедуктивних виведень;

б) наголошуванням найпершої та вирішальної ролі відчуттів у пізнанні;

в) рухом пізнавальної думки від фактів до ідей;

г) визнанням існування в людському розумі вроджених ідей;

д) прагненням виводити наукові теорії із загальних філософських принципів.

Засновником філософії Нового часу вважається:

A Ніколо Макіавеллі;

B М.Монтень;

C Жан-Поль Сартр;

D Леонардо да Вінчі;

E Френсис Бекон.

В період Нового часу багато вчених та філософів намагалися пояснити глибинні причини процесів, що відбувалися у світі, використовуючи:

A механіку

B хімію

C біологію

D генетику

E соціологію

Теза “Я мислю, отже я існую” є важливою вихідною тезою:

а) філософського монізму;

б) раціоналізму;

в) емпіризму;

г) для позиції визнання розуму “чистою дошкою”;

д) для скептицизму.

Теза “Я мислю, отже я існую” наголошує на важливій ролі самоусвідомлення в русі думки до правильного пізнання.

Так Ні

Теза “Я мислю, отже я існую” належить:

а) Наполеону;

б) Робінзону;

в) Вольтеру;

г) Паскалю;

д) Декарту.

Уважно перечитайте наступні міркування Р.Декарта, проаналізуйте їх: “…Ми доходимо до пізнання речей двома шляхами, а саме через досвід або через дедукцію. Додатково слід відзначити, що досвідні речі часто бувають помилковими, дедукція же або чисте виведення одного із іншого, хоча й може бути залишена поза увагою, якщо вона неочевидна, але ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим…”

Спираючись на те, що дедукція - це розумове виведення часткових наслідків із деяких загальних ідей, спробуйте з'ясувати: 1. в чому, на вашу думку, полягають переваги дедукції над досвідом? 2. Чи згідні ви із тим, що дедуктивне виведення володіє властивістю бути безпомилковим? Наведіть приклади застосування дедуктивного логічного виведення.

Визначить позицію, яка в гносеології є протилежною щодо позиції визнання існування в розумі людини деяких вроджених ідей:

а) релятивізм;

б) скептицизм;

в) розум - це “чиста дошка”;

г) розум - це рівень інтелектуального споглядання;

д) агностицизм.

Згідно Дж.Локку, існують такі джерела наших знань:

а) відчуття і досвід;

б) досвід та розум;

в) чуття та рефлексія;

г) вроджені ідеї та дедукція;

д) уявлення первинні та вторинні.

Наполягання на відсутності прямого причинного зв'язку між відчуттями людини та ідеями її розуму було характерним для:

а) Дж.Локка;

б) Д.Юма;

в) Дж.Берклі;

г) Б.Паскаля;

д) Ж.-Ж.Руссо.

Позицію сенсуалізму в теорії пізнання можна передати тезою:

а) бути - це значить бути сприйнятим;

б) немає нічого в інтелекті, чого б не було у відчуттях;

в) сенс є лише в тому, що є корисним;

г) кожна річ має достатні підстави для того, щоби бути саме такою;

д) не треба приймати у пізнання те, що не видається ясним, чітким та виразним.

Найпершим поняттям онтологічних вчень у філософії Нового часу було поняття:

а) субстанції;

б) акциденції;

в) монади;

г) модусу;

д) атрибуту.

Р.Декарт розвивав вчення про існування двох самостійних субстанцій - протяжної (матеріальної) та мислячої (духовної), а Б.Спіноза подавав ці субстанції як атрибути однієї єдиної субстанції.

Так Ні

Спираючись на матеріал навчальної літератури спробуйте пояснити, чому основний твір Б.Спінози, в якому подавалось вчення про субстанцію як засаду світобудови, мав назву “Етика”.

Вчення Г.Лейбніця про світобудову отримало назву:

а) атомізм;

б) субстанціалізм;

в) монадологія;

г) монізм;

д) теорія достатньої підстави.

21. Хто із філософів, розробляючи вчення про необхідність і свободу зробив висновок про те, що свобода є пізнана необхідність?

А: Ф. Бекон

В: Р. Декарт

С: Т. Гобс

D: Б. Спіноза

E: Т. Лейбніц

22. Наведіть правильне закінчення відомої тези Б.Паскаля: “Вся наша гідність - у здібності мислити… Спробуємо ж мислити гідно: в цьому …”

а) основа нашої культури;

б) основа нашого пізнання;

в) основа нашої моральності;

г) основа нашої цивілізованості;

д) основа нашого добробуту.

Проведіть логічний зв'язок між вченням Б.Паскаля про серединне становище людини в світі та його визначення найпершого життєвого завдання людини.

Століття Просвітництва в історії Європи - це:

a) XVI ст.

б) XVII ст.

в) XVIII ст.

г) XIX ст.

25. Більшість просвітників вважали, що найпершою умовою людського буття постає розповсюдження знань, а серед усіх знань найпершу значущість мають знання моральних норм і принципів.

Так Ні

Однією із найперших проблем, що знаходилась в центрі уваги європейського просвітництва, була проблема:

а) пошуку засад світобудови;

б) обгрунтування найперших принципів правильного логічного мислення;

в) докладного розгортання вчення про субстанцію;

г) розроблення найбільш виправданого методу наукового пізнання;

д) дослідження глибинних, найперших зв'язків людини і суспільства.

Використання першоджерел в опрацюванні теми

Завдання 1. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії.

“…Один француз заявляв: ”У Голландії інтерес держави у справах торгівлі становить інтерес приватних осіб, вони йдуть крок у крок (це те ж саме, що сказати, що держава і купецьке товариство - одне й те ж саме) …коли приватна особа робить для своєї комерції щось, що суперечить інтересу держави, держава заплющує очі і робить вигляд, що не помічає цього…” ( Фернан Бродель. “Час світу”).

Уважно прочитайте уривок.

З'ясуйте, чиї інтереси - окремої особи чи держави - ставилися вище у Голландії у період Нового часу? Чи можна з даного уривку зробити висновок не лише про відмінність, а й про певне співпадіння інтересів приватної особи - купця - та держави? Які зв'язки і залежності можна зауважити між завоюваннями нових земель та морськими подорожами і розвитком наукових знань?

“…Освіта звільняє людину від дикості та варварства… Наука настроює і спрямовує розум на те, щоб він віднині ніколи не залишався у спокої та …не застигав у своїх недоліках, а, навпаки, постійно спонукав себе до дії і прагнув до вдосконалення. Адже неосвічена людина не знає, що значить заглиблюватися в себе саму, оцінювати себе, і не знає, яким радісним є життя, коли помічаєш, що з кожним днем воно стає кращим; якщо ж така людина випадково має якусь позитивну якість, то вона вихваляється цією якістю … та використовує її , можливо, навіть вигідно, проте не приділяє уваги тому, як цю якість розвинути і примножити. … Освічена ж людина, навпаки, не лише використовує розум й всі свої позитивні якості, але постійно виправляє свої помилки і вдосконалюється у доброчесності” ( Френсіс Бекон ).

На який аспект важливості освіти звертає увагу Ф.Бекон - освіта має важливе значення в першу чергу для саморозвитку особистості чи для суспільства? На думку Ф.Бекона, заняття науками необхідні для зміни соціального становища людини чи для самовдосконалення? Зверніть увагу на те, про які конкретні відмінності між освіченою та неосвіченою людиною пише Ф.Бекон.

“…Науки ще сильніше та ефективніше спонукають нас звеличувати і прославляти божественну велич… І для того, щоб ми не впали у заблудження, Спаситель дав нам дві книги: книгу Писання, в якій розкривається вола Божа, а по тому - книгу природи, що розкриває його могутність. З цих двох книг друга є ніби ключем до першої, бо… розвиває далі нашу віру, змушуючи нас звернутися до серйозного розмірковування про божественну всемогутність…” (Френсіс Бекон).

Використавши даний уривок, поясніть, яким чином мислителі XVII ст. тлумачили співвідношення науки і релігії? Чи протиставлялась релігія науці? Чи розглядали наукові знання як такі, що руйнують релігійні догмати та віру? Чи потрібно віруючій людині займатися наукою?

Чи відповідає дане міркування середньовічній “теорії подвійної істини”?

Які точки зору з приводу співвідношення науки та релігії ви зустрічали в наш час?

“Нова філософія прагне до пізнання речей силами людського розуму і тому починає свою справу … з повною довірою до можливостей людського розуму: вона грунтується на цьому припущенні і тому за способом її обґрунтування має характер догматичний . Оскільки вона передбачає пізнання, то повинна зробити своїм об'єктом природу речей … і вважати своїм завданням пояснення речей, в тому числі й духовних, із суті природи: через це …вона має характер натуралістичний.. …Людський розум складається з двох здібностей, через які ми уявляємо речі: чуттєвості та розуму …Одна сторона вважає єдиним істинним пізнання речей через чуттєве сприйняття, інша - за допомогою розуму…, там досвід ( empiria ), тут розсудок ( ratio )…, тому це рішення слід шукати у протилежних напрямках - емпіризмі та раціоналізмі” ( Куно Фішер).

Які основні характеристики філософії Нового часу перераховано у даному уривку? - Спробуйте чітко їх виділити. Чому автор пише, що філософія цього періоду була догматичною? Які протилежні методи дослідження виникають у філософії Нового часу і чому?

Завдання 2. Методологічні пошуки Ф.Бекона та Р.Декарта.

“Два шляхи існують і можуть існувати для відшукування та відкриття істини. Один відразу зноситься від відчуттів та часткового до найзагальніших аксіом та, йдучи від… непохитної їх істинності, обговорює середні аксіоми. Цим шляхом користуються і нині. Інший же шлях - виводить аксіоми з відчуттів і часткового, піднімаючись безперервно і поступово, поки нарешті не приходить до найзагальніших аксіом. Це шлях істинний, але ще не випробуваний” (Френсіс Бекон.)

Порівняйте описи двох шляхів пізнання. Простежте, які етапи у використанні кожного метода виділяє автор, і з'ясуйте різницю між цими шляхами пізнання. Чим, на вашу думку, можна виправдати протиставлення цих шляхів? Який з наведених шляхів пізнання виражає суть емпіризму, а який - раціоналізму? Використайте свої знання з природничих наук, а також досвід лабораторних робіт, щоб навести приклади кожного з шляхів пізнання.

“Ідоли та хибні поняття, котрі вже заполонили людський розум і глибоко в ньому укорінилися, настільки володіють розумом людей, що ускладнюють входження істині…Є чотири види ідолів, які здійснюють облогу розуму людей. …Назвемо перший вид ідолами роду, другий - ідолами печери, третій - ідолами площі і четвертий - ідолами театру… Ідоли роду беруть початок у самій природі людини… Ідоли печери є заблудженнями окремої людини… Існують ще ідоли, які виникають через взаємну пов'язаність і спільнотність людей. Ці ідоли ми називаємо … ідолами площі. Існують, нарешті, ідоли, які вселилися в душі людей з різних догматів філософії, а також із хибних законів доведення. Їх ми називаємо ідолами театру…” ( Френсіс Бекон).

Який вид ідолів, на вашу думку, є особливо небезпечним для молодої людини? Чому? Чи існують ці ідоли пізнання в наш час? Аргументуйте свою відповідь. Яким чином можна відмежувати пізнання, спотворене ідолами, від справжніх знань? Аргументуйте свою відповідь.

“Ті, що займалися науками, були або емпіриками, або догматиками. Емпірики, подібно до мурашки, тільки збирають і задовольняються зібраним. Раціоналісти, подібно до павуків, творять тканину з себе самих. Бджола ж обирає середній спосіб: вона дістає матеріал з садових та польових квітів, проте розташовує та змінює його відповідно до свого вміння. … Отже, слід покладати сподівання на … союз цих здатностей - досвіду та розсудку” ( Френсіс Бекон).

Який із згаданих методів почав широко використовуватися в період Нового часу? Який був поширений у середні віки? Який із зазначених методів особисто вам здається найбільш привабливим? Чи використовуються ці методи у сучасній науці?

“Оскільки відчуття нас інколи обманюють, я прийняв за необхідне припустити, що немає жодної речі, яка б була такою, якою нам уявляється…Приймаючи до уваги, що кожне уявлення, яке ми маємо у стані бадьорості, може з'явитись нам і уві сні, при тому, що це не є дійсність, я вирішив уявити собі, що все, що будь-коли спадало мені на думку, не більш істинне, ніж примари моїх снів. Але відразу ж я звернув увагу на те, що в цей самий час, коли я схилявся до думки про ілюзорність всього на світі, було необхідно, щоб я сам, міркуючи таким чином, дійсно існував. І зазначаючи, що істина “Думаю, отже існую” настільки тверда і безсумнівна, що навіть найбільш навіжені припущення скептиків не можуть її похитнути, я прийшов до висновку, що можу без побоювань прийняти її за перший принцип шуканої мною філософії” (Рене Декарт).

Уважно прочитайте наведене міркування. Як можна витлумачити або пояснити своїми словами висловлювання “Думаю, отже існую”? Чому ця теза може бути вихідним пунктом філософії?

“…потрібно коротко викласти, чому Декарт в усьому сумнівався, яким шляхом він досягнув надійних засад наук і яким способом він…звільнився від усіх сумнівів. …щоб по можливості передбачливо просуватися у пізнанні речей, Декарт зробив спробу:

залишити всі упередження;

знайти засади, на яких можна все побудувати;

відкрити причину заблуджень;

розглянути все ясно і чітко.

Щоб досягти першого, другого і третього, він і починає в усьому сумніватися, але не як скептик, котрий не має іншої мети, крім сумніву, але щоб таким чином звільнити свій розум від усіх забобонів і, нарешті, відшукати стійкі і непорушні підвалини наук, котрі в тому випадку, якщо вони існують, не могли би лишитися поза увагою. Бо істинні принципи наук повинні бути настільки стійкими і достовірними, щоб вони не потребували подальшого доведення, щоб вони були абсолютно вільні від небезпечності сумніву і щоб без них нічого не могло бути доведено” ( Б.Спіноза про Р.Декарта).

Спробуйте пояснити та витлумачити кожну з наведених засад філософії Р.Декарта. Навіщо сумніватися тому, хто займається наукою? Яким може бути позитивний результат сумнівів дослідника для наукового пізнання в цілому?

Порівняйте між собою найбільш виразні пояснення позицій Ф.Бекона та Р.Декарта:

“Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка рахується із даними чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею” (Ф.Бекон).

“…Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона неочевидна, ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим…” (Р.Декарт).

Спробуйте розгорнути сукупність аргументів на користь кожної позиції та з'ясувати для себе, яка з них більше виправдана.

Завдання 4. Теорія пізнання Т.Г.Гоббса та Дж.Локка. Скептицизм Д.Юма, сенсуалістські максими Дж.Берклі.

“…Філософія - це здійснюване через правильне розмірковування пізнання явищ або дій, що виходить із знання їх можливого виникнення чи утворення, а також дійсного чи можливого способу їх виникнення, виходячи із знання їх дій… Це - наука про причини або …наука про “чому”. Отже, метод при вивченні філософії є найкоротший шлях до того, щоб на підставі знання причин прийти до пізнання їх дій і на підставі знання дій прийти до пізнання їх причин” ( Томас Гоббс).

В даному уривку наводиться визначення філософії та методу пізнання за Т.Гоббсом. Зверніть увагу на те, як Т.Гоббс розуміє сутність філософії:

А) як таємне і сакральне (священне) знання ( тобто езотерично);

Б) як проникнення у сутність людського “Я” (антропологічно);

В) як пізнання явищ через їхні дії (гносеологічно).

Як можна зрозуміти з даного уривку: метод - це:

А) лабораторна діяльність;

Б) експерименти;

В) спосіб розмірковування;

С) певний спосіб пізнання явищ..

Конкретизація уявлень Т.Гоббса про метод філософського дослідження подано в наступному уривку:

“Перший початок всякого знання - образи сприйняття та уявлення. Проте, чому вони існують та звідки походять, ми дізнаємося лише через наукове дослідження, котре… полягає в розкладанні предмету на його основні елементи і в з'єднанні останніх. Тому всякий метод, за допомогою якого ми досліджуємо причини речей, є або з'єднавчим, або роз'єднавчим. Зазвичай роз'єднавчий метод називають аналітичним, а з'єднавчий - синтетичним.” (Томас Гоббс).

Як Т.Гоббс розрізняє способи пізнання у філософії та у природничих науках? Наведіть приклади використання аналітичного методу та синтетичного методу у різних сферах знання.

“Всі висновки щодо фактів ґрунтуються … на відношенні причини до дії. Лише це відношення може вивести нас за межі нашої пам'яті і відчуттів. …Знання відношення причинності… виникає цілком з досвіду, коли ми помічаємо, що окремі об'єкти постійно з'єднуються один з одним. …Жоден об'єкт не виявляє у своїх доступних для почуттів якостях ні причин, що його породили, ні дій, котрі він здійснить; і наш розум без допомоги досвіду не може зробити ніякого висновку відносно реального існування та фактів. …Наш розум … не може знайти дії у …причині, …бо дія абсолютно відмінна від причини і тому ніколи не може бути відкрита в ній” (Девід Юм).

Уважно прочитайте міркування Д.Юма щодо зв'язку фактів з досвідом. Наведіть приклади, які б показували, що уявлення про причинний зв'язок виводиться з досвіду. Як можна пояснити вислови : “ дія відмінна від причини”, “дія не може бути відкрита в причині”?

“Від причин, які зовнішньо подібні, ми очікуємо подібних же дій; у цьому суть всіх наших висновків з досвіду. …Не лише неосвічені та тупі селяни, але й діти і навіть тварини вдосконалюються завдяки досвіду і вивчають якості об'єктів природи, спостерігаючи їх дії. …Тому всі заключення з досвіду є наслідком звички, а не розмірковування” ( Девід Юм).

Чи можете ви стверджувати на підставі власного досвіду, що звичка - це те ж саме, що знання? Аргументуйте свою відповідь. Чи може досвід, у відповідності з наведеними міркуваннями Д.Юма, давати нам достовірні знання? Як би ви пояснили, в чому полягає скептицизм Д.Юма?

“…Усі погодяться з тим, що ні наші думки, ні пристрасті, ні ідеї, що створюються уявою, не існують поза нашою душею. … Я говорю: стіл існує, - це значить, що я бачу його та відчуваю його на дотик; якби я знаходився поза моїм кабінетом, то сказав би, що стіл існує, розуміючи це таким чином, що, бувши в моєму кабінеті, я міг би сприйняти його… Тут був запах - це значить, що я його відчував; був звук - значить, його чули; були колір або фігура - значить, вони були сприйняті зором або на дотик. …Те, що говорять про безумовне існування не помислених речей без будь-якого відношення до того, що їх хтось сприймає, для мене абсолютно незрозуміло” (Джордж Берклі).

Наведіть приклади (пізнавальні ситуації), які б підтверджували слова Дж.Берклі. Які аргументи можливі на користь того що речі існують і тоді, коли їх ніхто не сприймає?

Завдання 5.Спіноза та Г.Лейбніц - тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію.

“Під субстанцією я розумію те, що існує само у собі і представляється саме через себе, тобто те, явлення чого не потребує явлення іншої речі, з якої воно повинно було би утворитися.

Під атрибутом я розумію те, що розум маніфестує в субстанції як таке, що складає її сутність.

Під модусом я розумію стан субстанції, те, що існує в іншому та маніфестується через це інше.

Під богом я розумію істоту абсолютно безконечну…, тобто субстанцію, що складається з безконечно багатьох атрибутів, з котрих кожен виражає вічну та безконечну сутність.

Свобідною називається така річ, яка існує з однієї лише необхідності своєї власної природи і визначається до дії лише сама собою. Необхідною ж …називається така, котра чимось іншим спонукається до існування та дії за певним та визначеним образом” (Бенедикт Спіноза).

Поясніть своїми словами, як тлумачить субстанцію Б.Спіноза. Наведіть приклади акциденцій. Як пояснити різницю між свободою та необхідністю за Б.Спінозою?

“Монада…є… проста субстанція, що входить до складу складних; проста - значить така, що не має частин. Із необхідністю повинні існувати прості субстанції, тому що існують складні, бо складна субстанція є…зібрання або агрегат простих (монад). Кожна монада необхідно повинна відрізнятися від іншої. Бо ніколи не буває у природі двох істот,… в котрих не можна було би знайти відмінності…Всяке створене буття - а, отже, і створена монада,- підлягає зміні і … такі зміни у монаді є безперервними. Нічого іншого не можна знайти у простій субстанції…, крім сприйнять та їх змін. І тільки в них …є всі внутрішні дії простих субстанцій” (Готфрід Вільгельм Лейбніц).

Чи відповідає поняття “монада” у Г.Лейбніца поняттю “атом” у Демокріта? У наведеному тексті монада тлумачиться як матеріальне утворення чи як елемент духовного світу? - Порівняйте вихідні онтологічні ідеї Б.Спінози та Г.Лейбніця: в чому вони співпадають, чим докорінно відрізняються? Якою мірою ці ідеї можна використати в наш час для пояснення дійсності?

Завдання 6. Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини в світі.

“Нехай людина віддасться спогляданню природи у всій її неосяжній величі…Хай погляне на засліплюючий світоч, що осяває Всесвіт як …смолоскип, хай усвідомить, що Земля - всього лише крапка у порівнянні з величезною орбітою, яку описує це світило, нехай вражається думкою, що й сама ця величезна орбіта - не більше ніж непримітна рисочка по відношенню до орбіт інших світил. …Бо що таке людина у Всесвіті? Небуття у порівнянні з нескінченністю, все сутнє у порівнянні з небуттям, середнє між всім і нічим…

...