Практикум з філософії

“Бо ж пуруша, перебуваючи у пракріті, насолоджується гунами (якостями пракріті - див. вище), породженими пракріті. Його (пуруші) пов'язаність із гунами - причина народжень в добрих чи поганих лонах. Але вищий атман - що споглядає, погоджується, є носієм, великим володарем, - саме він є позамежним духом в цьому тілі. Хто знає так пурушу і пракріті, а також її гуни, хоча й продовжує існувати, не відроджується більше…”

Зробіть необхідні та доречні висновки щодо того, як саме пов'язані між собою онтологічні та етичні ідеї школи санкх'я. Дайте загальну оцінку ідеям цієї школи та аргументуйте своє до неї ставлення.

Завдання 5: Школи індійської філософії. Школа вайшешика.

В міркуваннях даної школи провідне місце належало вченню про начала буття, врешті - про субстанцію: “Притаманністю називається таке відношення поміж нерозривно пов'язаними речами, яке постає основою знання про те, що одна з них є підтримкою (субстанцією), а інша - підтриманим (якістю). Особливість (вішеша) визначає стан речей. Сама ж ця особливість воістину є одиничністю і визначaється як те, що існує у вічних субстанціях”.

Спробуйте виділити у цих міркуваннях те цінне, с чим ви ще не зустрічались в міркуваннях попередніх шкіл; поясніть, в чому можна вбачати важливе значення особливого для пізнання? Ознайомтесь із подальшими міркуваннями школи:

“…Субстанції бувають дев'яті видів: земля (притхіві), вода (джала), світло (теджас), повітря (ваю), ефір (акаша), час (кала), простір (дік), душа (атма) та розум (манас). П”ять перших елементів сприймаються зовнішнім чуттям, тому кожне чуття утворене тим фізичним елементом, якості якого воно сприймає. Субстанції цих елементів можуть бути минущими та вічними. Вічні субстанції - це параману (атоми): їх не можна зруйнувати тому, що вони не мають частин і не можуть бути ні створеними, ні зруйнованими, оскільки створювати - це комбінувати частини, а параману не мають частин… Параману бувають чотирьох видів: атоми землі, води, повітря та вогню… Інші субстанції також не мають частин, а тому вони також вічні. Їх відмінності не встановлюються на основі порівнянь частин, а притаманні їх так само вічно, бо це початкові відмінності”.

Прокоментуйте наведені твердження; що в них, на вашу думку, є виправданим і доречним? Що саме намагались пояснити вайшешики, коли вводили окреслені вище поняття? Враховуючи те, що за твердженнями представників школи вайшешика, весь світ постає “моральною сферою для вдосконалення та звільнення індивідуальних душ”, що світом править великий верховний мудрець (Махешвара), що світ перебуває у вічних циклах створення та руйнування, спробуйте відповісти на питання: а) яке значення для питань моралі мало вчення про вічні субстанції? Б) яким чином вайшешики пов'язували світобудову та людину? В) що у вченні вайшешиків може мати важливе значення для нас, для вирішення гострих сучасних проблем?

Завдання 6: Школи індійської філософії. Школа чарвака-локаята.

Ця загадкова школа, відомості про яку досить обмежені, засвідчує певну суперечливість давньоіндійського світосприйняття: поруч із духовно-містичними загляибленнями тут існував і стійкий натуралістичний світогляд. Ознайомтесь із певними ідеями представників школи.

“Локаята (буквально - “поширений у цьому світі”) вважають, що не існує ні бога, ні звільнення, ні дхарми (першої енергії або першого закону), ні не-дхарми, а також немає винагороди ні за доброчинну поведінку, ні за ганебну. Вони стверджують, що існує лише той світ, який сприймається чуттям. А те, про що торочать знавці, нагадує запрошення “Люба! Піди подивись на вовчі сліди!” (переповідається притча про те, як селянин, що вночі наробив на околиці села вовчі сліди, запросив людей і дружину подивитись на них)”. - Отже, в чому полягають найперші установки представників даної школи? Чому вони не приймають тез містицизму (потрактуйте притчу).

“…Для них в основі свідомості перебувають чотири елементи: земля, вода, повітря та вогонь. Засобом пізнання постають тільки чуття. Із поєднання елементів виникає тіло та все інше, подібно до того, як із суміші напоїв виникає п'янка сила… Тому відмова від видимого в ім'я невидимого чарваки вважають глупством цього світу… Вони кажуть: О, люба! Будемо їсти та й пити, адже минуле не належить тобі. Воістину, минуле не повертається: це тіло - лише поєднання елементів”. Як би ви прокоментували таку позицію? Якою мірою можна вважати її виправданою? В чому можна вбачати причину відмови локаятиків від інтересу до духовних тонкощів?

Завдання 7: Школи індійської філософії. Школа буддизму.

Найперші істини буддизму сформульовані у вигляді “чотирьох благородних істин”; уважно перечитайте їх, вдумайтесь в їх зміст і спробуйте пояснити причини світового поширення та авторитету буддизму (в тому числі - і в наш час):

“... Благородна істина про страждання: народження - страждання, старість - страждання, хвороба - страждання, смерть - страждання, з'єднання з неприємним - страждання, розлука з приємним - страждання, досягнення чого-небудь бажаного - страждання, коротше кажучи, п'ятирівнева прив'язаність до існування є страждання.

А це … - благородна істина про походження страждання: це спрага, жага, що веде до нових народжень, які супроводжуються… - жага насолоди, жага існування, жага загибелі.

А це … - благородна істина про знищення страждання: це повне без залишку знищення означеної жаги, відмова від неї…

А це … - благородна істина про шлях, що веде до знищення страждання: правильне бачення, правильна думка, правильна мова, правильна дія, правильне життя, правильне зусилля, правильна увага, правильне зосередження”.

Як ви розумієте наведені істини? Що значить знищення жаги життя? Чи не дорівнює це самогубству? Який сенс може мати життя, позбавлене її природних властивостей? Спробуйте порівняти тези буддизму із установками християнського аскетизму.

Перечитайте положення буддизму щодо нірвани:

“...Тепер, о благий Нагасано, доведи, поясни мені за допомогою доказу, аби я зрозумів, (що значить) “існує причина досягнення нірвани, але не існує причини утворення нірвани”. - “Гаразд, о царю, слухай уважно, слухай старанно, і я викладу тобі ці докази. Чи може людина, о царю, володіючи тією силою, що дана їй від природи, піднятися звідси на шпиль цариці гір Гімалаїв?” - “Так, о благий”. - “А чи може ця людина, о царю, володіючи тією силою, що дана їй від природи, принести сюди царицю гір Гімалаїв?” - “Ні, о благий”. - “Так само, о царю, можна пояснити шлях до досягнення нірвани, але не можна вказати причину утворення нірвани... Чому це так? Через необумовленість (природи) дхарми”.

Спробуйте з'ясувати, як розглядаються в даному фрагменті обумовлене та необумовлене? Чи можна перенести означені міркування на пояснення ситуації перебування в світі сучасної людини?

“Що ж воно таке, ця нірвана, о благий? Як вона може бути пояснена з допомогою порівнянь? ..” “Чи існує, о царю, те, що називається вітром?” “Так, о благий”. “Тоді, о царю, покажи мені вітер, що має колір, форму, маленький або великий, довгий або короткий”... “Це неможливо...” “Але якщо, о царю, неможливо показати вітер, то значить вітру не існує?” “Я знаю, о благий Нагасано, що вітер існує, це (знання) запало мені в серце, але я не можу показати вітер”. “Так само, о царю, існує нірвана, а я не можу показати нірвану ні за допомогою кольору, ні за допомогою форми”.

Зверніть увагу на характер доведення та пояснення, запроваджені в даних положеннях: тут присутні притчі, діалог, апеляція до безпосередніх людських установок та очевидностей. Чи можна вважати такий спосіб доведення виправданим? Чи він постає, скоріше, примітивним? Дайте свою загальну оцінку наведеним судженням буддизму.

Завдання 8. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю.

Ознайомтесь із найпершими та найпоширеними версіями виникнення світу згідно текстів давньокитайського П'ятикнижжя (за переказами сучасних джерел).

“В глибоку давнину, коли ще не було ні Неба, ні Землі, Всесвіт являв собою темний несформований хаос. В цьому темному мороку народилось два духи - інь та ян, що почали впорядковувати світ. Опісля вони розділились: дух “ян” почав керувати Небом, а дух “інь” - Землею… Із грубих частинок мороку ці духи створили тварин, птахів, риб та комах, а із більш легких - людей”.

“Першопредок Пань-гу, що народився дивним чином, виріс, але потім на тисячоліття поринув у сон в темному хаосі, що вміщувався у форму величезного яйця. Коли через 18 000 років Пань-гу прокинувся, його охопили сум та туга від мороку, в якому не можна було нічого побачити. Першопредок вдарив кам'яною сокирою по мороку та імлі: космічне яйце розкололося; його легка та світла частина піднялася вгору, утворивши Небо, а темна й тяжка спустилася до низу, ставши Землею… Коли Пань-гу закінчив влаштування світу, він вже був старий та знесилений. Він помер і впав на Землю, а із різних частин його тіла утворились різні частини Всесвіту…”.

Порівняйте між собою наведені версії виникнення світу, виділіть їх принципові відмінності, але й схожість. Яке, на вашу думку, має значення той факт, що в процес виникнення світу включена діяльність “першої людини”? Які це могло мати наслідки для інших важливих світоглядних ідей? Продовжуючи лінію цих міркувань, ознайомтесь із тим, як в текстах П'ятикнижжя подавались засади світобудови.

“… Небо надіслало (людям) Великий закон, яким встановлювався порядок в етичних нормах як кожної окремої людини, так і в правилах відносин між людьми. В першому розділі Великого закону йдеться про п'ять начал; в другому - по повагу до п'яти здібностей людини; в третьому - про повагу до восьми державних справ… Перше начало - вода, друге - вогонь, третє - дерево, четверте - метал, а п'яте - земля… Перша здібність людини - зовнішній вигляд, друга - мовлення, третя - зір, четверта - слух, п'ята - мислення. Властивість зовнішнього вигляду - гідність, мовлення - слідування істині, зору - гострота, слуху - тонкість, мислення - проникливість. Гідність створює суворість поведінки, слідування істині - акуратність, гострота зору - прозорливість, тонкість слуху - обережність, проникливість утворює мудрість… Перша державна справа - продовольство, друга - товари, третя - жертвопринесення, четверта - справи, що ними керує начальник наказів громадських робіт, п'ята - справи, що ними керує начальник наказів культу та освіти, шоста - справи, що ними керує начальник наказів суду та покарання, сьома - правила прийому державних гостей, восьма - військові справи…”.

Осмислюючи цей фрагмент з книги “Шу-цзин”, зверніть увагу на ті найперші цінності та сфери дійсності, що їх фіксує світогляд стародавніх китайців. Виділіть ці сфери, простежте за тим, як вони пов'язані в давніх джерелах. Аргументуйте свою оцінку поданих у цьому фрагменті ідей. Відзначте особливості стилю розгортання тексту, особливості послідовності руху думки. Спробуйте пояснити, чому, на ваш погляд, в перші начала Всесвіту включені не лише природні стихії (вода, вогонь), а й окремі природні явища (дерево, метал).

Завдання 9. Ідеї даосизму.

Уважно опрацюйте ті найперші визначення “Дао” - провідного поняття даосизму, - що подаються у творі “Дао де цзин” (“Вчення про дао та де”). Вдумайтесь у наведені твердження та спробуйте дати відповіді на ті питання, що подані після фрагментів.

“Дао, що може бути виражене словами, не є стале дао. Ім'я, що може бути названим, не є стале ім”я. Непоіменоване є початком Неба й Землі, а те, що має ім”я, - матір усіх речей. Тому той, хто є вільним від пристрастей, бачить дивну таємницю дао, а той, хто має пристрасті, бачить його лише в кінцевій формі. Обидва вони мають одне походження, але із різними назвами. Разом вони назживаються найглибшими. Перехід від одного найглибшого до іншого є дверима до всього дивного… Дао народжує одне, одне народжує двоє, двоє народжують три, а три народжує всі єства. Всі єства носять у собі інь та ян, сповнені ці та утворюють гармонію… Перетворення у протилежне є дія дао, слабкість є властивістю дао. В світі усі речі народжуютьься у буття, а буття народжується у небутті”.

Яким чином пов”язані у наведених міркуваннях буття та небуття, перше буття та похідне буття? Чому перевага надається небуттю? Яким чином задіяні у даних міркуваннях давні уявлення про інь та ян? Яку роль відіграють вони у філософських міркуваннях даосизму?

Перечитайте також рядки, що стосуються зв'язку між дао та людиною:

“Людина слідує законам Землі. Земля слідує законам Неба. Небо слідує законам дао, але дао слідує лише собі самому… Дотримуючись… дао, щоби опанувати існуючими речами, можна пізнати найдавніше дао. Це зветься принципом дао… Треба зробити своє серце повністю безпристрасним, твердо зберігати спокій, і тоді всі речі будуть змінюватись самі собою, а нам залишиться лише спостерігати за їх поверненням. В світі існує велика кількість речей, але всі вони повертаються до свого початку…”.

Які настанови дає даосизм людині? Що вважає найпершим для людини життєвим орієнтиром? Яке значення для ідей даосизму має форма виразу його ідей? В чому ви вбачаєте її особливості?

Ознайомтесь із тим, як визначається в даосизмі інше начало буття - “де” (природа, виявленість).

“Зміст великого “де” підпорядковується тільки дао. Дао є безтілесним… Навіть Небо й Земля не можуть зробити будь-що довговічним, тим більше - людина. Тому вона служить дао. Той, хто служить дао, є тотожним дао. Той, хто служить де, є тотожним де… Людина із вищим де не прагне робити добрі справи, оскільки вона є доброю…” - Чим та в якому аспекті поняття “де” доповнює дао?

Ознайомтесь, нарешті, із так званим “принципом недіяння”, що випливає із онтології даосизму:

“Розумний полководець не буває войовничим. Умілий воїн не буває гнівним. Той, хто вміє перемагати ворога, не нападає. Той, хто вміє правити людьми, не зневажає себе. Це я називаю де, яке уникає боротьби. Це сила в управлінні людьми. Це значить жити у відповідності до природи і давнього початку (дао).”

“Вода - найм'якша і найслабша істота в світі, але в подоланні твердого й міцного вона непереможна... Слабкі перемагають сильних, м'якість долає твердість. Це знають усі, але не всі так чинять.” - Спробуйте встановити зв'язок між вченням про дао та принципом недіяння. Як ви розумієте принцип недіяння? Якою мірою цей принцип може бути життєвим орієнтиром для сучасної людини? - Сформулюйте свої загальні враження про даоську філософію.

Завдання 10. Ідеї Конфуціанства.

Зверніть увагу на те, яким чином Конфуцій визначає шляхетну людину (“благородного мужа”) та низьку людину (людину натовпу):

“Шляхетна людина прагне дістатися основи. Коли вона досягає основи, перед нею відкривається правильний шлях. Шанобливе ставлення до батьків та повага до старших братів - ось основа людинолюбства (жень)… Якщо шляхетна людина не поводиться із гідністю, вона не має авторитету, і хоча вона вчиться, її знання не є міцними… Шляхетна людина до всього ставиться однаково; вона не проявляє пристрасті; низька людина проявляє пристрасті і не ставиться до всього однаково… Якщо в шануванні людина близька до ритуалів, її не варто ганьбити… Не турбуйся про те, що люди тебе не знають, але турбуйся про те, що ти не знаєш людей”.

“Шляхетна людина до всього ставиться згідно з обов'язком; діє за ритуалом, у словах стримана, у вчинках правдива... (її) непокоїть те, що вона не має здібностей, але не те, що інші про неї знають... (Вона) засмучена тим, що після смерті можуть не згадати її імені... Благородна людина ставить вимоги перед собою, низька перед - іншими...”

“Шляхетна людина думає про мораль; низька людина думає про те, як краще влаштуватись. Шляхетна людина думає про те, як би не порушити законів; низька людина думає про те, як би отримати користь”.

Поміркуйте над наведеними твердженнями. Як ви вважаєте, в чому вбачав Конфуцій найперші якості людини? Чому він виділяв саме такі принципи людської поведінки? Що перебувало на першому плані в конфуціанстві - якості окремого індивіда чи якості людини як члена людської спільноти?

Прочитайте ті рядки, які відомі далеко за межами Китаю та спробуйте пояснити їх значення: “Що таке людинолюбство? - Поза своїм домом ставитись до людей так, ніби приймаєш дорогих гостей… Не роби людям того, чого не бажаєш собі, і тоді в держав та сім'ї до тебе не будуть відчувати ворожнечи”.

Ознайомтесь із тим, які настанови давав Конфуцій щодо управління державою:

“Хтось спитав Кун-цзи: “Чому ви не займаєтесь управлінням державою?” Учитель відповів: “В Шу-цзин сказане: “Коли треба проявити синовнє шанування, прояви її; будь у дружбі із своїми братами; здійснення цього і є управління”. Якщо це і є управління, то задля чого займатись управлінням державою?” Як ви вважаєте, який аспект тут переважає - соціальний чи етичний? Чи згідні ви із тим, що кожна людина саме у подібний спосіб включається в процеси суспільного управління? Оцініть також суспільну значущість та виправданість відомого принципу “виправлення імен”:

“Необхідно виправити імена. Шляхетна людина ставиться з обережністю до того, чого не знає. Якщо імена неправильні, то й судження не будуть обґрунтованими. Якщо судження безпідставні, то й справи не будуть завершеними, і правила (ритуалу) лі не здійсняться повною мірою... люди не будуть знати, як себе поводити”.

Тема 3: АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Мета розгляду теми:

Включення студентів в активний процес осмислення найперших засад та історичних кроків європейської філософії; аналітичне простеження логіки розвитку самоусвідомленої людської думки; ознайомлення студентів із оригінальними ідеями та найпершими надбаннями видатних античних філософів; окреслення тих ідей античної філософії, які виявились найбільш продуктивними для розвитку європейської науки та суспільної думки; усвідомлення ролі ідейної спадщини античної філософії в розвитку сучасних суспільних процесів.

Ключові поняття та терміни

Поліс - софістика

Фізис - маєвтика

Космос - ідея (ейдос)

Архе - гіле і морфе

Логос - логіка

Атом - атараксія

світові стихії - автаркія

План семінарського заняття

Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії.

Розвиток ідей в античній натурфілософії.

Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: софісти, Сократ, Платон і Арістотель.

Загальні риси, провідні школи та ідейні здобутки пізньої античної філософії.

Завдання, вправи, тести

Поняття “антична філософія” є синонімом поняття “давньогрецька філософія”

Так Ні

Назвою “антична філософія” позначають:

а) філософію стародавнього світу;

б) філософію перших, найбільш давніх цивілізацій;

в) філософію давньогрецьку, еліністичну, римську та олександрійську;

г) давньогрецьку філософію;

д) ранню європейську філософію, тобто філософія, що виникла на території сучасної Західної Європи.

До найперших сприятливих умов формування античної філософії слід віднести:

а) сприятливі географо-кліматичні умови та зручне розташування Балканського півострова;

б) активні зв'язки давньої Греції із прадавніми цивілізаціями;

в) високий рівень розвитку різних форм діяльності та демократичний устрій в більшості давньогрецьких полісів;

г) активність та талановитість давньогрецького народу;

д) усе вище перераховане.

До найперших характеристик античної філософії слід віднести:

а) її тісне переплетення із міфологією, релігією, моральним вдосконаленням та життєвими настановами;

б) її виділення в автономний напрям інтелектуальної діяльності.

Порівняйте між собою найперші особливості античної та давньосхідної філософії, з'ясуйте, як ці особливості позначались на проблематиці та стилі мислення кожного із цих історичних типів філософії.

Перший етап розвитку античної філософії називають натурфілософським тому, що на ньому першим об”єктом філософського осмислення була природа, а першою проблемою поставало осмислення основних сфер людської життєдіяльності.

Так Ні

Такі важливі філософські терміни, як “філософія”, “космос”, “гармонія” були запроваджені:

а) Піфагором;

б) Гераклітом;

в) Фомою Аквінським;

г) Арістотелем;

д) Архімедом.

Уважно перечитайте наведені нижче пояснення умов застосування у пізнання математичного обчислення, оберіть правильний варіант такого пояснення, обґрунтуйте свій вибір:

а) математичне обчислення можна застосовувати лише тоді, коли відбувається усвідомлення вихідних властивостей парних та непарних чисел;

б) математичне обчислення можна застосовувати лише тоді, коли пізнавана сукупність речей осмислюється як якісно однорідна.

9) Фалес Мілетський вважається першим грецьким філософом тому, що він:

а) мав царське походження і високо шанувався своїми співвітчизниками;

б) висунувши ідею першого початку світу, почав доводити свої твердження.

Ідея атомістичної будови речовини, висунута Демокрітом, базувалась на:

а) експериментальних підтвердженнях хімічної неподільності атому;

б) тезі про те, що речовина не може зникати безслідно і не може виникати із нічого;

в) на вченні про те, що в основі всіх процесів дійсності лежить взаємне перетворення світових стихій;

г) на геометричній концепції світових елементів, розробленій Платоном;

д) тезах елеатів про те, що буття єдине та неподільне.

10. Хто із античних філософів сказав: “Я знаю лише те, що я нічого не знаю”:

А: Піфагор

В: Анаксимандр

С: Сократ

D: Зенон

E: Демокріт

11.Хто із названих античних філософів є автором концепції ідеальної держави:

А: Демокріт

В: Геракліт

С: Сократ

D: Платон

E: Арістотель

12 Сократ основну увагу у своїх міркуваннях приділяв:

А космосу та законам його розвитку

В людині та внутрішнім чинникам її дій

С співвідношенню світу ідей та світу речей

D політичному устрою держави

Е атомістичній теорії

13. Протистояння між Сократом та софістами відбулось внаслідок того, що:

а) софісти брали гроші за освіту, а Сократ - ні;

б) софісти спрямовували зусилля на дослідження космосу, а Сократ - на дослідження людини;

в) софісти сповідували принцип релятивізму, а Сократ наполягав на тому, що справжнє знання повинно бути незмінним;

г) софісти пропагували аморалізм, а Сократ намагався прищеплювати доброчесність;

д) софісти були послідовниками Арістотеля, а Сократ - Платона.

14. Наполягання на тому, що справжнє знання є основою правильних моральних вчинків було характерним для:

а) Сократа;

б) Сенеки;

в) Демокріта;

г) Геракліта;

д) Марка Аврелія.

15. За Платоном слід припустити, що в основі речей лежать вічні та незмінні ідеї, тому що:

а) і світі нічого не виникає із нічого і не зникає в нікуди;

б) тільки за такої умови ми можемо перейти від сприйняття речей до їх мислення;

в) справжнє буття є вічним та незмінним;

г) тільки за такої умови людина зможе мати надійні знання;

д) на поверхні речей все змінюється, але сутність речей залишається незмінною.

Спробуйте проаналізувати усі наведені варіанти відповідей на питання та з'ясувати виправдані моменти в кожному із них; оберіть найбільш правильний варіант відповіді та обґрунтуйте його.

16. Співвідношення філософії Платона та філософії Арістотеля можна передати так:

а) між ними немає нічого спільного;

б) філософія Платона базується на деяких ідеях Арістотеля;

в) філософія Арістотеля базується на вихідних ідеях Платона, але міняє спрямування філософського пізнання;

г) Арістотель запровадив екзистенціально-містичний, а Платон - науково-аналітичний тип філософського мислення;

д) Арістотель був послідовником Піфагора, а Платон - Демокріта.

17. Новаторство Арістотеля полягало в тому, що він розробив:

а) ідею гілеморфізма в питанні про будову всіх речей;

б) науку про закони та форми правильного мислення - логіку;

в) вчення про чотири причини всього сущого;

г) вчення про душу;

д) ідею катарсису - очищення шляхом естетичного переживання.

18. Філософські школи пізньої античності:

а) опікувались докладним вдосконаленням античної натурфілософії;

б) розробляли вчення про найкращу державу;

в) намагались надати кожному окремому індивіду засоби життєвого самоутвердження;

г) прагнули створювати принципово нові філософські теорії;

д) прагнули підпорядкувати філософіютеології.

19. До найперших відкриттів пізньої античної філософії слід віднести:

а) відкриття автономії людського духу щодо обставин життя;

б) відкриття взаємної доповнюваності всіх шкіл античної філософії;

в) створення нової науки - логіки;

г) переведення спрямування філософського пошуку в бік самопізнання;

д) відкриття найперших засад космосу.

20. Спираючись на свої знання шкільного курсу історії спробуйте назвати ті сфери суспільного життя України, в яких так чи інакше фігурують певні історичні здобутки античного світу.

Використання першоджерел в опрацюванні теми

Завдання 1.Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії.

При вивченні цього питання треба звернутись до деяких особливостей античної міфології, приділяючи увагу її характерній проблематиці ( в тому числі - її відмінності від міфологічної проблематики Стародавнього Сходу).

“На початку існував лише вічний, безмежний, темний Хаос. В ньому містилося джерело життя світу. Все виникло з безмежного Хаосу - весь світ ї безсмертні боги”.

З точки зору грецької міфології світ виник чи був створений? В яких міфологічних сюжетах Стародавнього Сходу ви вже зустрічались із подібними поглядами?

“ Володарює рок над смертними і над богами. Нікому не уникнути повелінь невблаганного року. Немає такої сили, такої влади. яка могла б хоч щось змінити в тому, що призначене богам і смертним. Можна лише покірно схилитись перед роком і підкоритись йому.”

Спираючись на наведений текст, зробіть висновок, чи існувало у давніх греків на міфологічному рівні поняття про об'єктивну необхідність? Як ви вважаєте, чи вплинуло міфологічне уявлення про пануючу в світі необхідність на проблематику античної філософії?

Уважно перечитайте твердження відомого французького дослідника античної філософії:

“Перша мудрість відкриває істину настільки чудову, що досягнути її можна лише через значні зусилля… Виносячи цю таємну істину на площу, мудрість робить її предметом обговорення, дослідження, не лишаючи її, проте, утаємниченості та містичності. Мудрість та філософія заміняють традиційні ритуали посвяти у соціальну повноцінність, що перешкоджали доступ до найперших одкровень… Відбулось піднесення слова, яке в своєму вільному застосуванні - у сперечанні, дискусії, діалозі - стає найпершою політичною зброєю. Воно приносить повну відкритість як у відношенні до проявів громадянського, так і духовного життя. Останнє у письмовій формі доводиться до відому усіх громадян і стає доступною для критики… за умов рівності громадян; відбувається відмова від традицій, які більше не вважаються нерухомими та вшанованими… Основна мудрість грецьких мислителів полягала у розмірковуваннях з приводу політики і моралі.” (Ж.-П.Вернан).

Виділіть найперші особливості нового - філософського - типу мислення; оцініть роль соціальних та пізнавальних чинників у появі філософії, її значення для життя суспільства, для розвитку особистості. Які умови, на ваш погляд, повинні були сприяти формуванню філософії в Стародавній Греції?

Ознайомтесь із тим, яким чином характеризував основні етапи розвитку античної філософії видатний німецький філософ Г.Гегель:

„Перший період: від Фалеса до Арістотеля.

Цей період ми знову ділимо на три розділи:

1. Перший простягається від Фалеса до Анаксагора, від абстрактної думки, яка існує в безпосередній визначеності, до думки про саму себе визначаючу думку; тут починають з абсолютно простого, в якому далі виникають в якості спроб перші види визначення, далі доходять до Анаксагора, який визначає істину як рушійну думку, яка вже не існує в певній визначеності, а є думка, яка сама себе визначає.

2. В другий розділ входять софісти, Сократ і сократики; тут думка, яка сама себе визначає, розуміється як наявна, конкретна в мені; це - принцип суб'єктивності, хоча і не кінцевої, тому що мислення уявляється тут найближчим способом лише як абстрактний принцип, частиною же лише як випадкова суб'єктивність.

З. Третій розділ включає в себе Платона та Арістотеля, грецьку науку, в якій об'єктивна думка, ідея оформляється в ціле. Конкретна, визначаюча себе в самій собі думка являє собою у Платона ще абстрактну ідею, ідею лише в формі всезагальності, тим часом як Арістотель розуміє її як визначення самої себе, як ідею в визначенні дійсності або діяльності” (Г.-В.-Ф. Гегель).

Уважно перечитавши наведені міркування Г.Гегеля, визначте, що саме автор покладав в основу розвитку грецької філософії, зрушення в яких характеристиках філософського мислення вважав вирішальними для її еволюції. Наскільки таке розуміння прогресу мислення можна вважати виправданим? Наскільки воно дає нам повне уявлення про давню філософію?

Ознайомтесь також із періодизацією розвитку античної філософії, проведену відомим російським дослідником античності:

“1. Міфологія, яку можна назвати дорефлексивною філософією… 2. Початковий період античної філософії був тим, що звичайно іменують як її класику; це - період VI - IV ст. до н.е. 3. Ранній елінизм,… який відносять до IV - I ст. до н.е. 4. Пізній елінизм - останні століття античної філософії, тобто І - VІ ст. н.е.” (О.Ф.Лосев). З'ясуйте найвиразніші особливості такої періодизації. Чи виправданим є те, що в ній відсутні римська та олександрійська філософії? Чим би це можна було виправдати?

Завдання 2. Розвиток ідей в античній натурфілософії

“Більшість перших філософів вважала основи, що є видами матерії, єдиними основами всіх речей. З чого всі сущі речі складаються, з чого, як з першого, вони виникають і в що, як в останнє, вони переходять... - це вони вважають елементом і це основою сущих (речей). ...Але кількість і вид таких основ не всі визначають однаково. Так, Фалес, засновник філософії такого зразка, вважає, що матеріальна основа - вода , тому він і стверджував, що земля - на воді. Ймовірно, що він вивів її з того спостереження, що їжа всіх істот волога і що власне тепло народжується з води і живе за її рахунок, а те, з чого все виникає це за визначенням і є основою всіх речей” (Арістотель).

Як ви вважаєте, з якою метою Фалес шукав основу всього сущого? Чи можна вважати виправданим те, що він уявляє першооснову конкретною речовиною? Яке евристичне (перспективне в аспекті розвитку пізнання) значення мало саме запровадження ідеї першого начала? Ознайомтесь також із певними оцінками Фалеса в історії філософії:

“Тут (спостерігається) небувалий злет думки і фантазії, інтуїтивне зведення хаосу речей та предметів, подій та переживань в одну всеєдність…” (О.Ф.Лосев).

“Фалес уперше наважився відкинути повноту природного явлення та звести її до однієї простої субстанції як до того, що перебуває в усьому, не виникає та не знищується, між так як навіть боги різноманітні, мінливі та народжуються…” (С.Трубецькой).

“Беручи до уваги усю запамороченість тодішнього інтелектуального світу, ми повинні в усякому випадку визнати, що вимагалась велика розумова сміливість задля того, щоби відкинути усю повноту існування природного світу та звести її до простої субстанції… В твердженні, яке проголошує, що цією сутністю постає вода, заспокоєна дика, нескінченно строката давня фантазія, покладений край взаємній непов'язаності нескінченної кількості першопочатків…- Це є просте споглядання, в якому відсутні домішки фантазії…” (Г.Гегель).

Спробуйте оцінити та продовжити наведену тут лінію оцінок та міркувань: поясніть, в чому саме полягали новації та сміливість Фалеса, чому його твердження мали важливе значення для розвитку пізнання.

“Деталі його (Геракліта) вчення такі. Вогонь - першоелемент і всі речі обмінний еквівалент вогню - виникають з нього шляхом розрідження і згущення… Все виникає через протилежності і все тече подібно річці. Всесвіт скінчений і космос єдиний. Народжується він з вогню і знову згоряє дотла через певні періоди часу, а відбувається це згідно з долею (логосом). Одна із протилежностей, яка призводить до виникнення (космосу) називається війною та незгодою, а інші, що приводять до згоряння - згодою і миром, зміна-шляхом вгору-вниз, на якому і виникає космос.

....Цей космос, той же самий для всіх, не створив ніхто ні з богів, ні з людей, але він завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що мірами спалахує та мірами згасає” (Діоген Лаєртій).

Яким чином у вченні Геракліта пов'язані уявлення про першооснову з діалектичним розумінням буття як безперервного руху? Як впливають протилежності на процесування, виникнення і згоряння космосу? Згадайте, як називається таке бачення буття, що подає його як рухомого процесу, спричиненого боротьбою протилежностей? Як ви вважаєте, Геракліт був прихильником осмислення космосу як природного процесу, чи як реалізації якогось задуму? Яку пізнавальну перспективу відкривало науці вчення Геракліта? Обгрунтуйте відповідь спираючись на зміст тексту.

“Так звані піфагорійці, зайнявшись математичними науками, вперше висунули їх на перше місце у вихованні і стали вважати їх основами всіх речей. Але… в числах вони вбачали, як їм здавалось, багато рис, схожих з тим, що існує і відбувається - більше, ніж у вогні, землі і воді; наприклад, така-то властивість чисел є справедливість, а така-то - душа і розум, інша - вдача… Все останнє вочевидь уподібнювалося числам за своєю суттю, а числа посідали чільне місце у всій природі; елементи чисел вони вважали елементами всіх речей і увесь Всесвіт (визнали) гармонією і числом” (Арістотель).

Виходячи зі змісту тексту, чому Піфагор та його послідовники вважали числа світовою першоосновою? Піфагор вбачав в числі першооснову тільки речей, чи й психічних явищ також? Чи можна вважати число більш універсальним початком у порівнянні із конкретними природними стихіями? Чим відрізняється розуміння першооснови Піфагором від першооснови Фалеса, Геракліта? Якими були загальні умови застосування числа як першооснови сущого? Спробуйте чітко сформулювати значення інтелектуальних знахідок Піфагора.

“Інші ж, відкинувши подільність до нескінченності на тій підставі, що ми не можемо ділити до нескінченності і таким способом впевнитись в нескінченності ділення, говорили, що тіла складаються з неподільних і діляться до цих неподільних. Левкіп і Демокріт вважають причиною неподільності першотілець не тільки їх непроникність, але також малі розміри і відсутність їх складових частин” (Симплікій). В чому, на вашу думку, полягає сенс введення атомів - неподільних частинок, що є началами речей? Спробуйте порівняти погляди на том в античності із сучасними уявленнями про закони збереження. Чи мали такі погляди вплив на подальший розвиток науки?

“Демокріт іноді заперечує явища, що сприймаються чуттєво, і говорить, що ніщо з них не є воістину, а лише за поглядами, воістину ж існують лише атоми і порожнеча...А саме, він нам говорить: “Лише на загальну думку існує солодке, гірке, тепле, холодне, в уяві - колір, в дійсності ж існують тільки атоми і порожнеча” (Секст Емпірик).

Уважно вдумайтесь у останні тези Демокріта; як ви вважаєте, чи дають вони підстави називати його скептиком? Чи має значення для розвитку науки розведення наочно наданого та його прихованих (проте - справжніх) засад? Наведіть приклади на користь позиції Демокріта, а також - і аргументи критичного плану.

Зверніть увагу на: особливості розуміння першооснови у різних представників ранньої грецької філософії, на поступове ускладнення уявлень про першооснову світу, на певну логіку руху думки від конкретного до загального, він недиференційованого до деталізованого. Спробуйте, спираючись на наведені тексти, з'ясувати, в чому полягає спадковість і відмінність ранньої грецької філософії та міфології. Обгрунтуйте свою відповідь конкретними висловами з наведених текстів.

Завдання 4. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: софісти, Сократ, Платон та Арістотель.

Людина, її свідомість, основні сфери людської життєдіяльності - ось теми, яка входять в грецьку філософію разом із високою класикою. Поворот у проблематиці філософії здійснили мислителі, що їх називали софісти. Зверніть увагу, як ця тема подається в наступних текстах.

„… Протагор (засновник софістики) хоче, щоб людина була мірою всіх речей, а саме: для існуючих - мірою буття, для неіснуючих - небуття, при цьому “мірою” він називав критерій, а “речами” - справи; через те він стверджує, що людина - міра всіх справ, для існуючого-буття, для неіснуючого - небуття. У цьому він встановлює тільки те, що здається кожному, і, таким чином, вводить тему відносності” (Секст Емпірик)

Поясніть, як ви розумієте тезу Протагора „Людина є мірою всіх речей?” Як ви вважаєте, ця теза має позитивний, негативний чи суперечливий контекст? - Проясніть ці моменти. Що значить відносність (релятивність) у питаннях пізнання, пошуку засад людського буття?

“З тої ж когорти філософів Горгій Леонтійський поставав проводирем загону тих, хто відкидав критерій істини… У творі “Про неіснуюче або про природу” він встановлює (з цього приводу) три головні положення… Одне - перше положення - стверджує, що нічого не існує; друге - що якби щось і снувало, воно всеодно було би непізнаваним; третє - що якби воно навіть було пізнаваним, то все ж було би неможливим для повідомлення та непояснюваним для інших” (Секст Емпірик).

Якою мірою, на вашу думку, твердження Горгія виправдані? Що саме він приймає в якості критерію істинності? - Спробуйте перевести його міркування на зрозумілі вам доведення. Які зміни у світобаченні та орієнтирах людини повинні були би відбутись задля того, щоби природа - найперша та найширша реальність - раптом набула характеристики небуття, неіснуючого?

„Що хотів Сократ і чому його діяльність є поворотним пунктом у всій історії грецького духу? Ця людина хотіла зрозуміти і оцінити життя. Ось, мабуть, його фатальна місія, те призначення, без якого немислиме було б ні подальше античне життя, ні віки наступної культури.... Сократ поставив проблему життя, накинувся на життя як на проблему... Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості. Він прагнув силою духу виправити життя, свободу духу він протиставив самостійним проявам буття. І звідси - це дивне, таке несумісне зі всім попереднім, майже негрецьке, неантичне вчення про те, що чеснота є знання, що всякий бажає лише власного блага, що достатньо тільки навчити людину і вона буде доброчесною. Сократ перший прагнув зрозуміти життя” (О.Ф. Лосев).

Спробуйте визначити, які основні ідеї вчення Сократа виділяє О.Ф. Лосев у наведеному тексті? Прокоментуйте положення „Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості”. Ознайомтесь докладніше із засадами морально-етичного вчення Сократа.

“Боги, казав Сократ, вклали в нас розум, через посередництво якого ми судимо щодо предметів відчуття,… довідуємося, як досягати корисного та запобігати шкідливого… Так ось, якщо доброчинність - це дещо, що перебуває в душі, якщо до того ж вона не може не бути для нас корисною, то значить вона і є розум… Все стає корисним або шкідливим завдяки розуму або безумству” (Ксенофонт).

Визначить, де та в чому шукав Сократ коренів справжньої моральності? В чому його позиція поставала докорінно відмінною від позиції софістів? Чи свідчать наведені уривки про Сократа, що він також сповідував принцип відносності (релятивності) знання?

Найвищим досягненням античної класичної філософії є філософські системи Платона та Арістотеля. Розуміння буття як надчуттєвої ідеї запропоновано Платоном. Розглядаючи наступні тексти, зверніть увагу на зміст поняття “ідея”, взаємозалежність ідей між собою та із світом речей.

“Парменід: Скажи ось що: як випливає з твоїх слів, ти вважаєш, що існують певні ідеї, назви яких отримують інші речі, які до них прилучаються; наприклад ті, що прилучаються до подібності, стають подібними, до великості - великими, до краси - красивими, до справедливості - справедливими?

- Саме так, - відповів Сократ.

Сократ: Мені здається, Парменіде, що справа швидше іде так: ідеї перебувають у природі так, ніби у вигляді зразків, інші ж речі подібні до них і є суттю їх подібності, сама ж причетність речей ідеям полягає ні в чому іншому, як лише в уподібненні ним” (Платон).

“Сократ: Ти можеш уподібнити нашу людську природу у відношенні освіченості та неосвіченості ось якому становищу подивись-но: адже люди ніби знаходяться у підземному помешканні, подібному до печери, де упродовж всієї її довжини тягнеться широкий отвір. З малих літ у них там на ногах і на шиї кайдани, так що їм не зрушити з місця, і бачать вони лише те, що в них прямо перед очима, бо повернути голову не можуть через ті кайдани. Люди повернуті спиною до світла, що йде від вогню, який горить далеко у височині, а між вогнем та в'язнями проходить верхня дорога, огороджена - поглянь-но - невисокою стіною на зразок тієї завіси, за якою фокусники ставлять своїх помічників, коли поверх завіси показують ляльок... Уяви ж собі і те, що за цією стіною люди несуть всяке начиння, тримаючи його так, що його видно над стіною; проносять вони і статуї, і всілякі зображення живих істот, зроблені з каменю та дерева. При цьому, як буває, деякі з них розмовляють інші ж мовчать.

Главкон: Дивний ти малюєш образ і дивних в'язнів!

Сократ: Подібних до нас. Перш за все, хіба ти вважаєш, що, знаходячись у такому становищі, люди що-небудь бачать, чи то своє, чи чуже, крім тіней, що відкидаються вогнем на стіну печери, що розташована поперед них? …Такі в'язні цілком і повністю приймали б за істину тіні тих предметів, що проносять повз них” (Платон).

Ознайомившись з наведеним текстом, спробуйте відповісти на наступні питання: 1. З точки зору Платона, тіні, які в'язні бачать на стіні печери, є предметами чуттєвого спостережуваного світу чи їх ідеями? 2. Що іменував Платон кайданами, які тримають людей, не дозволяючи їм побачити світло істини та справжню картину дійсності?

Арістотель в своїй філософії іде шляхом врахування матеріальних і духовних початків буття. Кожна річ і Космос в цілому - нерозривна єдність форми і матерії. Вчення про нерозривність форми і матерії зумовлює і особливості філософських побудов Арістотеля.

“…За загальною думкою, мудрість займається першими причинами та началами. Тому людина, що має досвід, вважається мудрішою, ніж та, що послуговується лише чуттєвим сприйняттям, та людина, що володіє певним мистецтвом, - мудрішою за досвідчену, наставник - мудрішим за митця, а науки про розумоосяжне - вищими від вміння творити. Таким чином, мудрість є наукою про певні причини та начала… Але із позначеного тут знання про все із необхідністю має той, хто найбільшою мірою володіє знанням загального, бо він буде знати все, що підпадає під це загальне… Правильно також і те, що філософія називається знанням про істину” (Арістотель).

Виходячи з тексту, поясніть, яку послідовність знань та вмінь вибудовує Арістотель, наскільки таке бачення наук та вмінь є виправданим? Як трактує Арістотель предмет філософії? Як ви розумієте знання загального? Чи може науковець погодитись із таким визначенням справжнього знання?

Відомо, що Арістотель піддав критиці вчення Платона про ідеї; зверніться до тексту, в якому Арістотель радикально вирішує питання про ідею (тут - єдине) в її відношенні до сущого (речей):

“… Отже, суще та єдине є те ж саме, і природа їх та ж сама… Дійсно, тим же самим є “одна людина” і просто “людина”, “існуюча людина” і “людина”… Так що є очевидним, що єдине не є чимось іншим у порівнянні із сущим…” (Арістотель).

Яка позиція - Платона чи Арістотеля - видається вам більш виправданою з огляду на перспективи та можливості людського пізнання? Яке принципове значення для людського відношення до дійсності може мати ототожнення єдиного та сущого?

Ознайомтесь із вихідними твердженнями Арістотеля щодо складових усякого реально існуючого буття:

“…Отже, є очевидним, що те, що позначається як форма (або сутність) не виникає, а виникає складне поєднання, яке від форми отримує своє іменування. Також в усьому, що виникає, є матерія, так що одне в ньому є матерія, а інше - форма… Тому постає очевидним, що “форма як причина” не має ніякого значення, якщо існує сама по собі… Адже, говорячи про якусь річ, слід розуміти форму або річ, але ніколи не слід розуміти річ як дещо суто матеріальне, яким воно є саме по собі,… бо ж форма є сутність буття певного тіла… Матерія ж сама по собі не пізнається… Отже, із наших міркувань випливає, що мають місце… сутність буття та субстрат” (Арістотель).

Знайдіть у даному уривку ті місця, які спрямовані проти поглядів Платона. Чому Арістотель стверджує, що матерія як така не пізнається (врахуйте, що “матерія як така” - це те, що залишиться в бутті після відкидання будь-якої форми)? Як ви вважаєте, чим переважно займається логіка - формами (сутністю) чи матерією (субстратом)? Яке значення в пізнанні має дослідження форм? - Наведіть конкретні приклади того, яке значення надає пізнанню форм наука.

Спробуйте також дати відповідь на питання, що є ближчим до сутності розуму - матерія чи форма? - Обгрунтуйте свої твердження та ознайомтесь із судженнями Арістотеля на цей рахунок:

“Розум, через причетність до предметів, мислить себе самого. Бо те, що здатне приймати в себе предмет думки та сутність, є розум. А діяльним він є тоді, коли володіє предметом думки… Якщо ж казати про вищий розум, то він постає найбільш божественним у відношенні до будь-чого. Але якщо він нічого не мислить, то в чому його цінність? Він в такому випадку буде подібним до сплячого. Очевидно, що вищий розум мислить найбільш божественне. Але оскільки предмет мислення вищого розуму та він сам не постають відмінними одне від одного в усіх випадках, коли є відсутньою матерія, то ми будемо мати тут тотожність, і думка буде складати одне ціле із предметом думки… І це буде існувати на протязі вічності…” (Арістотель).

Вищий розум - це матерія чи форма? - Дайте відповідь, посилаючись на положення даного фрагменту. Знайшовши відповідь на це питання, спробуйте збагнути, що ж за Арістотелем постає першою сутністю та першим началом - матерія чи форма? Нарешті, в дусі всіх попередніх суджень Арістотеля оцініть його міркування щодо відмінностей між людьми:

“Природа влаштувала так, що фізична організація вільних людей відмінна від фізичної організації рабів: у останніх тіло є міцним, придатним для виконання фізичної праці, вільні ж тримаються прямо і для таких робіт непридатні. Проте вони придатні до політичного життя…Рабом за самою природою буває той, хто … наділений таким розумом, що лише сприймає вказівки, сам же здатністю судити не володіє… В усякому випадку є очевидним, що одні люди за своєю природою є вільними, інші - рабами, і цим останнім бути рабами і корисно, і справедливо” (Арістотель).

Проведіть порівняння даних поглядів Арістотеля із його вченням про начала світу: чому філософ віддає перевагу - явищам чуттєво-матеріальним чи інтелектуальним?

Завдання 5. Загальні риси та провідні школи пізньої античної філософії.

Вивчаючи це питання, треба звернути увагу на різноманітність та чисельність філософських шкіл та напрямків цього періоду. Зміни в суспільному житті сприяли змінам у змісті та основних завданнях філософії, зосередження уваги на проблемах етики, моралі, шляхів досягнень щастя.

Зверніть увагу, у чому полягає щастя людини в розумінні Епікура (засновника епікурійства):

“… Усілякі заняття, турботи, гнівливість, бажання благ є несумісними із блаженством, бо вони бувають при слабкості, страху, потребі в інших… Треба уважно ставитись до почуттів внутрішніх та зовнішніх, які ми маємо. Бо ж при уважному до цього відношенні, ми будемо правильно визначати причини, що викликають збентеження та страх… А незворушність (атараксія) полягає у відстороненні від усього… Треба привчати себе до думки про те, що смерть не має до нас ніякого відношення. Адже все добре і погане полягає у відчутті, а смерть позбавляє відчуттів. Таким чином, найстрашніше із бід, смерть, не має до нас ніякого відношення, оскільки коли ми існуємо, смерті ще немає, а коли смерть наявна, тоді немає нас” Епікур).

Спробуйте своїми словами описати, у чому вбачав Епікур життєві завдання людини, в чому вбачав ідеал філософського ставлення до дійсності. Зверніть увагу на те, із чим пов”язує Епікур найперші та найважливіші життєві враження, поясніть, як це співвідносилось із його розумінням пізнання, для чого зверніться до наступного фрагменту:

“Слід вважати, що лише тоді, коли дещо приходить до нас від зовнішніх предметів, ми бачимо їх форми та мислимо про них… А брехня чи похибка завжди зумовлені додатками, що приєднуються до чуттєвих вражень думкою…” (Епікур).

Чи можна в наш час прийняти такі твердження Епікура? Спробуйте висунути аргументи як на користь його погляду, так і проти. Перечитайте нижче наведені міркування римського філософа - стоїка Л.А.Сенеки:

„... Є одне благо і в ньому джерело і запорука блаженного життя: покладатися на себе... Зроби сам себе щасливим! Це тобі під силу, якщо збагнеш одне: благо лише те, в чому присутня доброчесність, а те, що причетне до зла, ганебне. Що ж є благо? Знання. Що є зло? Незнання. ... Не зробить тебе блаженним ні сила, ні краса: і те, й інше відступають перед старістю. Треба шукати чогось такого, що не підпадає… під владу, що не знає перепон. Чи можливо називати це інакше, як богом, що знайшов притулок у тілі людини? ... Благо є тільки у того, у кого є розум... У чому воно? В тому, щоб виправити і очистити душу, котра змагалася б з богами і піднялась над людські межі, вбачаючи все тільки в собі самій. Ти - розумна істота! Така душа може виявитись і у римського вершника, і у вільновідпущеника, і в раба” (Сенека).

Чи можна вважати, що погляди Сенеки тотожні поглядам Сократа? На що саме падає наголос у наведених міркуваннях філософа? Що він вважає основним в людині? На що людина повинна спиратись у житті? Для того, щоби ваші відповіді були більш грунтовними, скористайтесь також наступними уривками із творів Сенеки:

“Жити щасливо та жити згідно із природою - є те ж саме”

“Розум - це не що інше, як частина божественного духу, занурена у тіло людей”

“Той, хто думає, що рабство поширюється на всю людську особу, помиляється: її краща частина є вільною від рабства. Лише тіло є підкореним і може належати пану, дух же сам собі володар” (Сенека).

Спираючись на міркування Епікура та Сенеки визначте, що є спільного в їх міркуваннях, що - докорінно відмінного. До чого закликають людину обидва філософа? Як ви вважаєте, творчість даних філософів адресована громадському загалу, чи людському індивіду? Що ви вважаєте найціннішим у наведених судженнях філософів?

“ ...Основне ж начало скепсісу полягає, головним чином, у тому, що будь-якому положенню можна протиставити інше, рівне йому, внаслідок чого, як здається, ми приходимо до необхідності відмовитися від всіляких догм” (Секст Емпірик).

Виходячи зі змісту текста, визначить, в чому сутність концепції скептицизму? В чому полягає його позитивне значення для подальшого розвитку філософії?

...