Вплив сімейного виховання на соціальний розвиток дошкільника

Основний шлях впливу дорослих на розвиток особистості дітей - організація засвоєння ними моральних норм, що регулюють поведінку людей в суспільстві. Ці норми засвоюються дитиною під впливом зразків і правил поведінки. Зразками поведінки для дітей служать, передусім, самі дорослі - їх вчинки, взаємовідносини. Найбільш суттєву дію чинить на дитину поведінка безпосередньо її навколишніх близьких людей. Вона схильна їх наслідувати, переймати їх манери, запозичувати у них оцінку людей, подій, речей. Проте справа не обмежується близькими людьми. Дитина дошкільного віку знайомиться з життям дорослих багатьма шляхами, спостерігаючи їх працю, слухаючи оповідання, вірші, казки. В якості зразка для неї виступає поведінка тих людей, які викликають любов, повагу і схвалення оточення. Зразком для дитини може служити також і поведінка однолітків, що схвалюються і користуються популярністю в дитячій групі.

Нарешті, чимале значення мають зразки поведінки, представлені в діях казкових персонажів, наділених тими або іншими моральними рисами. Дорослі навчають дитину правилам поведінки. Правила, які ускладнюються упродовж дошкільного дитинства, організовують повсякденну поведінку дітей і забезпечують вправляння в позитивних вчинках. Пред'являючи дітям вимоги і оцінюючи їхні вчинки, дорослі домагаються таким чином від дітей виконання правил. Поступово і самі діти починають оцінювати свої вчинки виходячи з уявлень про те, якої поведінки чекають від них оточуючі [21].

Розвиток соціальної компетентності - важливий і необхідний етап соціалізації дитини в загальному процесі засвоєння нею досвіду громадського життя і громадських стосунків. Людина за своєю природою є істотою громадською. Усі факти, що описують випадки вимушеної ізоляції маленьких дітей, так званих "мауглі", показують, що такі діти ніколи не стають повноцінними людьми: вони не можуть опанувати людську мову, елементарні форми спілкування, поведінку і рано гинуть.

Саме слово "суспільство" пішло від латинського "societas", що означає "товариш", "друг", "приятель". Вже з перших днів життя дитина є істотою соціальною, оскільки будь-яка її потреба не може бути задоволена без допомоги і участі іншої людини. Соціальний досвід отримується дошкільником в спілкуванні і залежить від різноманітності соціальних стосунків, які йому надаються найближчим оточенням. Без активної позиції дорослого, спрямованої на трансляцію культурних форм взаємовідносин в людському суспільстві, розвиваюче середовище соціального досвіду не несе. Засвоєння дитиною загальнолюдського досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, відбувається тільки в спільній діяльності і спілкуванні з іншими людьми.

Саме так дитина опановує мову, нові знання і уміння; у неї формуються власні переконання, духовні цінності і потреби, закладається характер [30].

Усіх дорослих, які спілкуються з дитиною і впливають на її соціальний розвиток, можна розділити на чотири рівні наближеності, що характеризуються різними поєднаннями трьох чинників : частотою контактів з дитиною; емоційною насиченістю контактів; інформативністю.

На першому рівні знаходяться батьки - усі три показники мають максимальне значення. Другий рівень займають вихователі ДНЗ - максимальне значення інформативності, емоційна насиченість. Третій рівень - дорослі, що мають з дитиною ситуативні контакти, або ті, яких діти можуть спостерігати на вулиці, в поліклініці, в транспорті і так далі. Четвертий рівень - люди, про існування яких дитина може знати, але з якими він ніколи не зустрітися: жителі інших міст, країн і так далі [19].

Найближче оточення дитини - перший і другий рівень наближеності - в силу емоційної насиченості контактів з дитиною не лише впливають на її розвиток, але і самі міняються під впливом цих стосунків. Для успішності соціального розвитку дошкільника необхідно щоб його спілкування з найближчим дорослим оточенням було діалогічним і вільним від директивності. Проте навіть безпосереднє спілкування людей насправді є складним і багатогранним процесом.

У ньому здійснюється комунікативна взаємодія, відбувається обмін інформацією. Основними засобами спілкування людей є мова, жести, міміка, пантоміма. Ще не володіючи розмовною мовою, дитина точно реагує на посмішку, тон і інтонацію голосу. Спілкування припускає розуміння людьми один одного. Але маленькі діти егоцентричні. Вони вважають, що інші думають, відчувають, бачать ситуацію так само, як вони, тому їм важко увійти до положення іншої людини, поставити себе на його місце.

Саме недостатнє взаєморозуміння між людьми найчастіше є причиною конфліктів. Цим пояснюються і такі часті сварки, суперечки і навіть бійки між дітьми. Соціальна компетентність, як показник соціального розвитку, досягається завдяки продуктивному спілкуванню дитини з дорослими і однолітками. У більшості дітей цей рівень розвитку спілкування може бути досягнутий тільки в освітньому процесі.

За даними вчених (А.М.Богуш, Н.В.Гавриш, Л.О.Калмикова, О.Л.Кононко, К.Л.Крутій, В.У.Кузьменко, Т.О.Піроженко) можна виокремити основні принципи організації процесу соціального розвитку:

• індивідуальна допомога в ліквідації конфліктних і критичних ситуацій в соціальній взаємодії особистості,

• формування ціннісного ставлення до сфери стосунків;

• виховання в дошкільника здібностей і потреб творчо діяти в сфері спілкування;

• розвиток здатності проявляти себе в єдності з оточуючим світом, в діалозі з ним;

• становлення потреби і здатності спілкування зі світом на основі гуманістичних цінностей і ідеалів.

Дослідження Д.І. Фельдштейна з проблеми феномену соціального розвитку переконливо доводять, що процес соціалізації базується на взаємодії двох сторін діяльності, пов'язаних з освоєнням предметного світу і світу стосунків між людьми.

Аналізуючи роботи Л.С. Виготського, що оперує поняттям "головні моменти діяльності", Б.Г. Анан'єва [4], що використовує термін "основні форми діяльності", А.Н. Леонт'єва [58], що включає в позначений контекст визначення "лінії розвитку діяльності ", Д.І. Фельдштейн приходить до висновку, що в даному випадку йдеться про дві спрямованості діяльності як соціального способу існування людини.

Ці спрямованості (по освоєнню предметного світу і світу стосунків між людьми) сприяють досягненню певного результату соціальних завоювань і становленню внутрішньої позиції індивіда як суб'єкта діяльності. Результати лонгітюдного дослідження, проведеного під керівництвом Д.І. Фельдштейна, дозволили встановити, що кожна з двох сторін діяльності має своє особливе функціональне навантаження, свій особливий характер, свою визначену специфічними закономірностями лінію внутрішнього розвитку, свій продукт - результат цього розвитку.

Питання внутрішнього самовизначення дитини, співвідношення зовнішніх дій і внутрішніх умов їх реалізації, зовнішніх і внутрішніх детермінант, механізми соціального розвитку дитини піднімалися в працях С.Л. Рубінштейна [84], В.Н. М'ясищева [71] та ін. О.В. Запорожець велику увагу у своїх дослідженнях приділяв мотиваційно-змістовій орієнтації як особливій внутрішній діяльності і її ролі в розвитку взаємодії дитини з навколишніми людьми. Дослідження М.И. Лісіної, О.І., Золотової, А.Д. Кошельової, Л.В. Піменової дозволяють розглядати соціальну орієнтацію відправним моментом взаємодії. У її структурі визначаються наступні компоненти: соціальна перцепція, здійснювана на різних підґрунтях (видові, родові, статеві, національні, етнічні особливості), уява, пов'язана з уявним "простоюванням" ходу розвитку ситуації взаємодії, що "запускають" емоції (або провокуючі, або блокуючі подальший хід взаємодії).

Соціальна орієнтація як специфічна внутрішня діяльність, що зумовлює можливість взаємодії, має свої рівні розвитку, пов'язані із згорнутістю (розгорнутістю) представлених компонентів, наявністю і актуалізацією "емоційних слідів" минулого спілкування, мірою вираженості окремих дій. Перехід до безпосередньої взаємодії забезпечується завдяки "запускаючим" емоціям, що є завершуючою фазою соціальної орієнтації.

Гур'єва В.А. [27] розглядає соціальний розвиток як результат активної взаємодії з навколишнім світом, становлення якого не може бути обмежене лише засвоєнням певної суми відомостей, знань, навичок, зразків, оскільки воно пов'язане з оволодінням способами діяльності і спілкування. Соціальний досвід дитини дошкільного віку досить обмежений, проте він є механізмом регуляції соціально прийнятної поведінки.

Не менш значимим в аспекті соціалізації-індивідуалізації дитини є механізм культуротворчості. На думку Кряжева І.К., культура, перетворюючись на зміст дитячої діяльності, не стає суб'єктом суто дидактичного інтересу, вона придбаває об'єктивно нову функцію матеріалу, на якому дитина робить орієнтацію у сфері людських відносин. Дитина не лише привласнює, але і творить культуру.

Процес соціального розвитку дошкільнят припускає не лише і не стільки засвоєння дитиною культурних цінностей, скільки становлення власного відношення до нього, перетворення і трансформації культурних цінностей у власні міжособисті досягнення. Завершуючою фазою діяльності, спрямованої на комунікацію, є контроль, що включає механізми оцінки як способу встановлення значущості соціального контакту для суб'єкта, самооцінки як способу встановлення власної значущості для інших, рефлексії як процесу самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів. Позначені механізми (за винятком рефлексії) мають місце в поведінці дітей вже в молодшому дошкільному віці, проте вони в значно більшій мірі залежать від позицій соціально значимого оточення, актуалізуються і транслюються, як правило, дорослими людьми.

Соціальний розвиток здійснюється двома шляхами: в ході стихійної взаємодії людини з соціальною дійсністю і навколишнім світом і в процесі цілеспрямованого залучення людини до соціальної культури. Другий шлях соціального розвитку здійснюється за допомогою цілеспрямованої освіти, змістом якої є різні аспекти соціальної культури.

Соціальний розвиток - це процес, під час якого дошкільник засвоює цінності, традиції свого народу, культуру суспільства, в якому йому належить жити. Цей досвід представлений в структурі особистості неповторним поєднанням чотирьох компонентів, що знаходяться в тісній взаємозалежності:

1. Культурні навички - є сукупністю специфічних навичок, нав'язаних суспільством людині в різних ситуаціях як обов'язкові. Наприклад: навичка порядкового рахунку до десяти перед вступом до школи.

2. Специфічні знання - уявлення, отримані людиною в індивідуальному досвіді освоєння навколишнього світу, і відбитки взаємодії людини з дійсністю, виражені у вигляді індивідуальних пристрастей, інтересів, системи цінностей. Їх примітна особливість - тісний змістовий і емоційний взаємозв'язок між собою. Їх сукупність утворює індивідуальну картину світу.

3. Рольова поведінка - поведінка в конкретній ситуації, обумовленій природним і соціокультурним середовищем. Відображає знайомство людини з нормами, звичаями, правилами, регулює її поведінку в тих або інших ситуаціях, визначається її соціальною компетентністю. Навіть у дошкільному віці у дитини вже багато ролей: вона - син або дочка, вихованець дитячого саду, чийсь друг. Недаремно маленький дошкільник вдома поводиться інакше, ніж в дитячому саду, а з приятелями спілкується не так, як з незнайомими дорослими.

Кожна соціальна роль має власні правила, які можуть змінюватись і вони різні для кожної субкультури, залежно від прийнятих в цьому суспільстві системи норм, традицій, цінностей. Але якщо доросла людина вільно і усвідомлено приймає ту або іншу роль, розуміє можливі наслідки своїх дій і усвідомлює відповідальність за результати своєї поведінки, то на дитина тільки збирається цьому навчитися.

4. Соціальні якості, які можна об'єднати в п'ять комплексних характеристик : співпраця і турбота про оточення, суперництво і ініціативність, самостійність і незалежність, соціальна адаптованість, відкритість і соціальна гнучкість.

Усі компоненти соціального розвитку знаходяться в тісному взаємозв'язку. Тому зміни в одному з них неминуче спричиняють за собою зміни в інших трьох компонентах. Наприклад: дитина добилась прийняття в ігри однолітків, які раніше його відкидали. У неї відразу ж змінилися соціальні якості - вона стає менш агресивною, уважнішою і відкритою для спілкування. Її кругозір розширився новими уявленнями про людські відносини і себе: я теж хороший, мене, виявляється, люблять діти, діти теж не злі, з ними цікаво проводити час і ін.

Культурні навички дошкільника через деякий час неминуче збагатяться новими прийомами спілкування з предметами навколишнього світу, оскільки він зможе спостерігати і пробувати ці прийоми у партнерів по іграх. Раніше це було неможливо, досвід інших відкидався, тому що відкидалися самі діти, відношення до них було неконструктивним. Усі відхилення в соціальному розвитку дитини дошкільного віку - результат неправильної поведінки навколишніх дорослих. Вони просто не розуміють, що їх поведінка створює в житті дитини ситуації, з якими вона не може впоратися, тому поведінка дітей починає носити асоціальний характер.

Процес соціального розвитку є складним явищем, в ході якого відбувається привласнення дитиною заданих норм людського суспільства і постійне відкриття, утвердження себе як соціального суб'єкта [59].

Зміст соціального розвитку визначається, з одного боку, усією сукупністю соціальних впливів світового рівня культури, загальнолюдських цінностей, з іншої - відношенням до цього самого індивіда, актуалізацією власного "Я", розкриттям творчих потенціалів особистості. Соціальний досвід, до якого залучається дитина з перших років свого життя, акумулюється і проявляється в соціальній культурі. Засвоєння культурних цінностей, їх перетворення, сприяючі громадському процесу, є одним з фундаментальних завдань виховання. Соціальна ідентифікація дитини в старшому дошкільному віці [31]:

• видова (дошкільник - людина),

• родова (дошкільник - член сім'ї),

• статева (дошкільник - носій статевої суті),

• національна (дошкільник - носій національних особливостей),

• етнічна (дошкільник - представник народу),

• правова (дошкільник - представник правової держави).

Соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності. У ній зростаюча людина проходить шлях від самоідентифікації, самосприйняття через самоствердження до самовизначення, соціально відповідальної поведінки і самореалізації. В силу специфіки розвитку психічних процесів і функцій ідентифікація дошкільника можлива на рівні емпатійного переживання, що виникає в ході ототожнення себе з іншими людьми.

Сучасні дослідження особистісного розвитку дитини дозволяють віднести до універсальних людських здібностей ряд базисних характеристик особистості, становлення яких здійснено в процесі соціального розвитку : компетентність, комунікативність, креативність, ініціативність, довільність, самостійність, відповідальність, безпека, свобода поведінки, самосвідомість особистості, здатність до самооцінки.

Соціальний досвід, до якого залучається дитина з перших років свого життя, акумулюється і проявляється в соціальній культурі. Засвоєння культурних цінностей, їх перетворення, сприяючі громадському процесу, є одним з фундаментальних завдань освіти. Зміст соціального розвитку дошкільнят визначається різними засадами соціальної ідентифікації, домінуючими в тому або іншому віці : молодший дошкільний вік - видова і родова ідентифікація; середній - видова, родова, статева ідентифікація; старший - видова, родова, статева, національна, етнічна, правова ідентифікація. Величезне значення в процесі освоєння культури і в становленні універсальних соціальних здібностей має механізм наслідування як один з шляхів проникнення в змістові структури людської діяльності. Спочатку, наслідуючи навколишніх людей, дитина опановує загальноприйняті способи поведінки, незалежно від особливостей комунікативної ситуації. Взаємодія з іншими людьми не диференційована за видовими, родовими, статевими, національними ознаками.

У міру актуалізації інтелектуальної активності, збагачення змістового соціального спектру взаємодії відбувається усвідомлення цінності кожного правила, норми; їх застосування починає асоціюватися з конкретною ситуацією. Дії, освоєні раніше на рівні механічного наслідування, набувають новий, соціально наповнений сенс. Усвідомлення цінності соціально спрямованих дій означає зародження нового механізму соціального розвитку - нормативної регуляції, вплив якої в дошкільному віці непереоцінимий. Реалізація завдань соціального розвитку дітей дошкільного віку найбільш ефективна за наявності цілісної педагогічної системи, побудованої відповідно до основних підходів педагогіки [47].

Висновки до першого розділу

Сім'я, на думку вчених, - єдиний соціальний інститут, який забезпечує (може й повинен це робити) ефективне виховання дітей; так само як і переконливим може бути підсумок історичного розвитку людства: дитина як суб'єкт соціалізації не лише сама змінюється під дією виховних впливів, а й змінює своїх вихователів. І тому проблеми, з якими доводиться стикатися батькам у ставленні до своїх дітей, є вічними, а сім'я, як своєрідний мікроколектив, відіграє істотну й довготривалу роль у процесі становлення особистості дитини. Сім'я для дитини - це місце його народження і основне місце існування. Вона визначає дуже багато що в житті дитини. Зв'язок між батьками і дітьми відноситься до найбільш сильних людських зв'язків. Благополуччю дитини сприяють доброзичлива атмосфера і така система сімейних стосунків, яка дає почуття захищеності, любові і прийняття, стимулює і направляє його розвиток.

Так, родинне виховання, завжди досягає свого повного довершення тоді, коли воно здійснюється у нерозривній єдності з педагогічним впливом школи та громадськості, а основою формування особистості виступає родинно-шкільне виховання. Родинне виховання повинно духовно збагачувати дитину, формувати її як особистість, впливати на її розвиток. Під стилем сімейного виховання слід розуміти характерне ставлення батьків до дитини, які застосовують певні засоби й методи педагогічного впливу, що полягають у своєрідній манері словесного звертання та взаємодії. Відповідно прийнято виділяти п'ять стилів виховання в сім'ї: Авторитарний виховний стиль, демократичний стиль сімейних стосунків (тактика співробітництва), ліберальний стиль (тактика невтручання), потуральний виховний стиль (тактика опіки й безоглядної любові), нестійкий стиль виховання, для якого характерний непрогнозований перехід батьків від одного до іншого стилю ставлення до дитини.

Оптимальним для практики сімейного виховання вважається демократичний стиль, що характеризується високим рівнем вербального спілкування між дітьми і батьками; включеністю дітей в обговорення сімейних проблем; урахуванням їхньої думки; готовністю батьків у разі потреби прийти на допомогу дітям, одночасно з вірою в їх успішну самостійну діяльність, адекватним батьківським контролем.

Порушення сімейного виховання - стійке поєднання певних рис виховання, яке призводить до негативних наслідків у розвитку особистості дитини. Відповідно виділяється низка критеріїв: рівень протекції (гіпер- або гіпопротекція як сила і час, витрачена батьками на виховання дитини); ступінь задоволення потреб (матеріально-побутових і духовних: потурання, ігнорування потреб дитини); рівень вимогливості до дитини (як визначення кола обов'язків, покарання, заборони:надмірність або недостатність вимог-обов'язків, надмірність або недостатність вимог-заборон, надмірність або мінімальність санкцій на порушення поведінки дитини).

Соціальний розвиток дошкільника - це процес, під час якого дошкільник засвоює цінності, традиції свого народу, культуру суспільства, в якому йому належить жити. Соціальний розвиток здійснюється двома шляхами: в ході стихійної взаємодії дитини з соціальною дійсністю і навколишнім світом і в процесі цілеспрямованого залучення людини до сімейного виховання. Криетріями соціального розвитку дошкільника є ступінь засвоєння моральних норм, розвинутість комунікативних навичок та соціальний статус у групі однолітків. Саме на це має бути спрямована діагностична робота у напрямку вивчення соціального розвитку дошкільника.

Отже, формування особистості дитини в сучасному суспільстві ставить нові вимоги до системи виховання й освіти підростаючої особистості, а також врахування особливостей функціонування й розвитку сучасної сім'ї як мікрогрупи суспільства, її формуючо-виховної спроможності на рівні теоретичного й практичного забезпечення вирішення актуальних проблем в даній галузі.

Розділ 2. Емпіричне дослідження впливу стилю сімейного виховання на соціальний розвиток дошкільника

2.1 Методика і результати експериментального дослідження

З метою перевірки впливу сімейних взаємовідносин на процес соціалізації дитини нами було розроблене, організоване та проведене експериментальне дослідження. Дослідження проводилось на базі дитячого навчального закладу «Зірочка» в м. Городище Черкаської області. У ньому взяло участь 30 респондентів, з яких було 15 дітей віком від 5,5 до 6 років та їхні батьки в кількості 15 осіб. Основну категорію учасників констатуючого експерименту становили матері - 13; у дослідженні взяло участь лише 2 батька. Що стосується статевого співвідношення дітей, то воно було більш рівномірним: 9 хлопчиків і 6 дівчаток. Структура дослідження передбачала наявність констатуючого та формуючого експериментів.

Психологічне дослідження по виявленню стилів виховання в сім'ї проводилося з використанням методики:

· Опитувальник для батьків «Аналіз сімейних взаємовідносин» (Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстіцкіс [108]).

Дослідження по виявленню рівня соціального розвитку старших дошкільників проводилося з використанням наступних психологічних методик:

· Методика «Рукавички» (В. Богомолов [13]).

· Невербальна методика «Сюжетні картинки» (І.Б. Дерманова [28]).

· Соціометричний опитувальник для дітей старшої та підготовчої груп (Л.А. Мурзіна).

У процесі реалізації констатуючого експерименту нами було здійснено діагностичну роботу, мета якої полягала у виявленні стилів сімейного виховання, з'ясування причин відхилень у сімейному вихованні та виявленні рівня соціального розвитку. На даному етапі дослідження батькам для виявлення відхилень у вихованні та типів виховання був запропонований опитувальник Е.Г. Ейдеміллера, В.В. Юстіцкіса "Аналіз сімейних взаємовідносин" (Додаток №5), спрямований на виявлення відхилень у вихованні дітей, що можуть негативно позначитися на процесі їх соціального розвитку.

Правила користування опитувальником "Аналіз сімейних взаємовідносин":

Перед тим, як батьки починають заповнювати опитувальник, необхідно створити атмосферу довірливого психологічного контакту між ними і особою, що проводить дослідження. Батьки має бути зацікавлені в правдивості власних відповідей. Кожен досліджуваний отримує текст опитувальника і бланк реєстрації відповідей. Психолог, що проводить дослідження зачитує інструкцію, що знаходиться на початку опитувальника, переконується, що досліджувані її правильно зрозуміли. В процесі заповнення інструктаж або пояснення не допускаються.

Обробка результатів проводиться таким чином: На бланку реєстрації відповідей номера цих відповідей розташовані так, що номери, що відносяться до однієї шкали, розташовані в одному рядку. Це дає можливість швидкого підрахунку балів за кожною шкалою. Для цього треба підрахувати число обведених номерів. За вертикальною рискою на бланку реєстрації відповідей вказано діагностичне значення (ДЗ) для кожної шкали. Якщо число балів досягає або перевищує діагностичне значення, то у обстежуваного батька або матері діагностується той або інший тип виховання.

Букви за вертикальною рисою - це вживані в цих методичних рекомендаціях скорочені назви шкал. Назви деяких шкал підкреслені. Це означає, що до результату по горизонтальному рядку (набраному числу балів) потрібно додати результат за додатковою шкалою, що знаходиться в нижній частині бланка, під горизонтальною рисою і позначеною тими ж буквами, що і основна.

Інструкція до опитувальника: «Шановні батьки! Пропонований Вам опитувальник містить твердження про виховання дітей. Твердження пронумеровані. Такі ж номери є в "Бланку для відповідей". Читайте по черзі твердження опитувальника. Якщо Ви загалом згодні з ними, то на "Бланку для відповідей" обведіть кружечком номер твердження. Якщо Ви загалом не згодні - закресліть цей же номер у бланку. Якщо дуже важко вибрати, то поставте на номері знак питання. Старайтеся, щоб таких відповідей було не більше 5. У опитувальнику немає "неправильних" або "правильних" тверджень. Відповідайте так, як Ви самі думаєте. Цим Ви допоможете психологові в роботі з Вами. На твердження, номери яких виділені в опитувальнику курсивом, батько може не відповідати».

Для визначення рівня соціального розвитку старших дошкільників було здійснене емпіричне дослідження за допомогою методу спостереження та використання валідних психодіагностичних методик. На нашу думку рівень соціального розвитку найперше проявляється в комунікативних навичках дитини.

Комунікативні навички дітей ми визначали методом спостереження за дітьми під час виконання ними методики «Рукавички», автор - В. Богомолов, де спостерігали і аналізували діяльність дітей: чи вміють діти домовлятися, приходити до загального рішення, як вони це роблять, які засоби використовують: умовляють, переконують, примушують; як здійснюють взаємний контроль по ходу виконання діяльності : чи помічають один у одного відступу від первинного задуму, як на них реагують; як відносяться до результату діяльності, своєму і партнера; чи здійснюють взаємодопомогу по ходу малювання. У чому це виражається; чи уміють раціонально використати засоби діяльності (ділитися олівцями).

Процедура тестування.

Обладнання: силуетні зображення рукавиць або інших нескладних предметів, що становлять пару, 2 набори по 6 кольорових олівців. Дослідження проводиться з дітьми 4-7 років. Складається з двох серій:

1. Двом дітям одного віку дають по одному зображенню рукавиці і просять прикрасити їх, але так, щоб вони склали пару, були однакові. Пояснюють, що спочатку домовитися, який візерунок малювати, а потім приступати до малювання. Діти отримують по однаковому набору олівців.

2. Дітям пропонують зробити те ж, але дають один набір олівців, попереджаючи, що олівцями треба ділитися. Далі проводиться експеримент, в якому беруть участь діти різного віку. Важливо, щоб діти виконували завдання самостійно.

Обробка і інтерпретація результатів тесту.

Аналізують, як протікала взаємодія дітей в кожній серії, за наступними ознаками: - чи уміють діти домовлятися, приходити до спільного рішення, як вони це роблять, які засоби використовують: умовляють, переконують, примушують і так далі;

- як здійснюють взаємний контроль в ходу виконання діяльності : чи помічають один у одного відступи від початкового задуму, як на них реагують; - як відносяться до результату діяльності, своєму і партнера; - чи здійснюють взаємодопомогу по ходу малювання. У чому це виражається; - чи уміють раціонально використати засоби діяльності (ділитися олівцями в другій і четвертій серіях). Роблять висновки про сформованість комунікативних умінь у дітей.

Рівень засвоєння і прийняття дітьми моральних норм, що загальноприйняті в суспільстві також являється важливим показником соціального розвитку дошкільника. Якщо дитина повністю приймає поставлені перед нею норми моральної поведінки в соціумі то це свідчить про адекватний і гармонійний розвиток соціальної сфери. Особливо це актуально у старший дошкільний період, оскільки незабаром діти змінять свій звичний мікросоціум, з вступом до школи їм доведеться пристосовуватись до нового для них середовища.

Емоційне відношення дітей до моральних норм ми досліджували за допомогою невербальної методики "Сюжетні картинки", автор - І.Б. Дерманова.

Дуже низький рівень прийняття дітьми моральних норм свідчить про те, що дитина неправильно розкладає картинки (в одній стопці опиняються картинки з зображенням як позитивних, так і негативних вчинків), емоційні реакції неадекватні або взагалі відсутні.

Низький рівень прийняття дітьми моральних норм характеризується тим, що дитина загалом вірно розкладає картинки, але не може обгрунтувати свої дії, емоційні реакції на них неадекватні.

Середній ступінь прийняття дітьми моральних норм говорить про те, що дитина правильно розкладаючи картинки обґрунтовує свої дії, емоційні реакції у дитини адекватні, але слабко виражені.

Високий рівень прийняття моральних норм характеризується тим, що дитина вірно розкладає картинки, обгрунтовує свій вибір (можливо називає моральну норму), емоційні реакції адекватні, яскраві. проявляються в міміці, активній жестикуляції.

Для визначення соціометричногого статусу дошкільників нами був застосований соціометричний опитувальник для дітей старшої та підготовчої груп запропонований Мурзіною Л.А. для вияву відносин з однолітками. Мета методики - вивчення і оцінка міжособистих стосунків в групі дітей дошкільного віку. Пропонований дитячий варіант методики є модифікацією стандартної загальноприйнятої соціометричної методики. Обстеження проводиться в формі індивідуальної бесіди. У цій методиці кожній дитині в групі задається 10 питань:

1. З ким ти зазвичай граєш?

2. З ким тобі подобається грати найбільше?

3. Якби тобі запропонували назвати тих дітей, кого треба перевести в іншу групу, то кого б ти назвав?

4. Якби тебе перевели в іншу групу, то кого б ти взяв з собою?

5. Якби тебе пригостили трьома цукерками, то з ким би ти поділився?

6. З ким з дітей ти хотів би сидіти поруч?

7. З ким з дітей ти не хотів би сидіти поруч?

8. Кого з дітей ти хотів би запросити на свій день народження?

9. Кого з дітей ти не хотів би запросити на свій день народження?

10. З ким з дітей ти хотів би жити по-сусідству?

Після того, як усі діти дадуть свої відповіді на питання, експериментатор визначає хто, скільки і які вибори отримав.

Відповідно до кількості отриманих виборів визначається соціометричний статус дитини в групі за допомогою формули: С= (К/n-1)*100% , де: C - соціометричний статус дитини в групі: K - кількість привабливих предметів, отриманих дитиною від товаришів по групі : n - кількість дітей в досліджуваній групі. Основою для висновків про статус дитини служить показник C (соціометричний статус).

Оцінка результатів : 10 балів -- показник C дитини рівний 100%. 8-9 балів -- показник C дитини знаходиться в межах від 80% до 99%. 6-7 балів -- показник C дитини знаходиться в межах від 60% до 79%. 4-5 балів --- показник C дитини знаходиться в межах від 40% до 59%. 2-3 бали -- показник C дитини знаходиться в межах від 20% до 39%. 1 бал -- показник C дитини знаходиться в межах від 0% до 19%. Висновки про статус: 8--10 балів -- високий(зірка). 4--7 балів -- середній(бажаний). 2--3 бали -- низький(небажаний). 0--1 бал -- дуже низький (ізольований).

Таким чи ном, застосування вищеназваних методик дає змогу системно вивчити особливості сімейного виховання дошкільників та встановити особливості їх соціального розвитку, а також виявити вплив сімейного виховання на соціальний розвиток дошкльіника.

2.2 Аналіз експериментальних даних з проблеми впливу особливостей сімейного виховання на соціальний розвиток дитини

Аналіз результатів констатуючого експерименту по типам неадекватного виховання (Таблиця 2.1) засвідчив, що найчастіше зустрічався такий тип неадекватного виховання як надмірність вимог - 33,37 % сімей. Характерною рисою виховання дітей у цих сім'ях є невідповідність вимог батьків до дитини її можливостям, надмірність обов'язків у сім'ї , що негативно позначається на розвитку особистості дитини. Спочатку відсутність теплоти, зацікавленості, а згодом і просто ігнорування потреб дитини, строгість і жорстокість у стосунках, прагнення дитини обходитись без спілкування зі старшими - ось ситуація, в якій вона живе.

Таблиця2.1. Визначення типу неадекватного сімейного виховання n=15

№ п/п	Статус у сім'ї	Тип неправильного виховання
		Гіперпротекція	Гіпопротекція	Потурання	Ігнорування потреб дитини	Надмірність вимог	Недостатність обов'язків	Надмірність вимог-заборон	Недостатність вимог-заборон	Надмірність санкцій	Мінімальність санкцій	Нестійкість стилю виховання
1	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
2	Мати Дочка	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
3	Мати Син	-	-	-	-	+	-	-	-	-	-	-
4	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
5	Батько Донька	-	-	-	-	+	-	-	-	-	+	-
6	Мати Донька	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
7	Батько Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
8	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	+
9	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
10	Мати Син	+	-	-	-	+	-	-	+	-	-	-
11	Мати Дочка	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
12	Мати Дочка	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
13	Мати Дочка	-	-	-	-	+	-	-	-	-	+	-
14	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
15	Мати Син	+	-	+	-	+	-	-	-	-	+	-
Кількість сімей (%), у яких неправильний тип виховання	13,34 %		6,67 %		33,35 %			6,67 %		20,01 %	6,67 %

У 20,01 % сімей процес виховання характеризувався мінімальністю санкцій: батьки виступають проти будь-яких покарань, навіть, незначних, вони сумніваються в їх результативності і не використовують їх. У цих сім'ях панує всепрощення, підпорядкування дитячим вимогам, використовуються лише методи заохочення та похвали.

У 13,34% сімей, які взяли участь у дослідженні властивий такий тип неадекватного виховання як гіперпротекція. Батьки у цих сім'ях приділяють дитині дуже багато зусиль і часу, що помічають і самі діти та користуються цим. Спостерігається заласканість, нерозумна любов, дитина є лідером у сім'ї. Внаслідок цього у неї розвивається егоїзм, однобічне бачення мети і постійні конфлікти з усіма, хто не бачить виключності цієї людини. Саме цей конфлікт може стати мотивом переходу від правильних життєвих позицій до небажання виконувати суспільно-значимі вимоги, що пред'являє будь-який колектив.

Найменш поширеними є такі типи неадекватного виховання, як потурання (6,67%) - батьки задовольняють усі потреби дитини, «балують її»; та недостатність вимог-заборон (6,67%) - у сім'ї панує вседозволеність, дитина може легко порушувати встановлені правила, все вирішує caмa.

Непоширеним виявився і нестійкий стиль виховання, для якого характерний непрогнозований перехід батьків від одного до іншого стилю ставлення до дитини був виявлений у 6,67 % сімей. Такі «перепади» народжують у неї недовіру до батьків, відчуженість, формують установки реагувати не на зміст звертань, вимог, а на форму. Для задоволення своїх індивідуалістичних потреб діти зазвичай намагаються використати ситуативно сприятливий емоційних фон стосунків з батьком або матір'ю.

Загальна кількість сімей у яких спостерігалися відхилення у сімейному вихованні становила 40,02 %.

Значення даного етапу дослідження полягало у тому, що отримані результати діагностичної роботи дали змогу допомогти батькам не лише виявити проблеми у вихованні дітей, усвідомити та визнати необхідність зміни їх сімейних відносин, але й сформувати розуміння необхідності здійснення складної та кропіткої діяльності, спрямованої на самозміни, подолання власних небажаних стереотипів поведінки. Аналіз результатів констатуючого експерименту дозволив виділити основні проблеми у сфері сімейного виховання, що мають негативний вплив на соціалізацію дитини та розробити програму корекційної роботи.

Для визначення рівня соціального розвитку старших дошкільників було здійснене емпіричне дослідження за допомогою методу спостереження та використання валідних психодіагностичних методик. Як було доведено у ході теоретичного аналізу літератури, рівень соціального розвитку найперше проявляється в комунікативних навичках дитини.

Комунікативні навички дітей ми визначали методом спостереження за дітьми під час виконання ними методики «Рукавички», автор - В. Богомолов, де ми спостерігали і аналізували діяльність дітей: чи вміють діти домовлятися, приходити до загального рішення, як вони це роблять, які засоби використовують: умовляють, переконують, примушують; як здійснюють взаємний контроль по ходу виконання діяльності : чи помічають один у одного відступу від первинного задуму, як на них реагують; як відносяться до результату діяльності, своєму і партнера; чи здійснюють взаємодопомогу по ходу малювання. У чому це виражається; чи уміють раціонально використати засоби діяльності (ділитися олівцями).

На основі отриманих даних зробимо висновок про загальний розвиток комунікативних навичок серед дітей дошкільного віку.

Низький рівень комунікативних навичок характеризується низько розвиненим вмінням домовлятись, різкими реакціями на дії партнера, відсутністю взаємодопомоги, невмінням ділитись, осуджуючим ставленням до результату спільної діяльності.

Середній рівень розвитку комунікативних навичок у дітей, які мають деяку здатність знаходити спільне рішення, загалом нормально реагують на діяльність партнера, можуть мати труднощі в тому, щоб поділитись з партнером, при потребі надають товаришу допомогу.

Високий рівень розвитку комунікативних навичок передбачає максимальну настроєність дитини на співпрацю, вміння раціонально використовувати інструменти діяльності, позитивне ставлення до виконаної собою та партнером роботи.

Низький рівень комунікативних навичок мали 6,67% дітей до яких застосовувався нестійкий стиль виховання.

Середній рівень розвитку комунікативних навичок було виявлено у 53,36% дітей, серед яких було 20,01% дітей які виховувались в демократичному стилі, 20,01% дітей з ліберальним стилем виховання в сім'ї, 6,67% дітей з авторитарним стилем і 6,67% дітей з потуральним вихованням.

Високий рівень розвитку комунікативних навичок показали 40,02% досліджуваних дітей, які виховуються в демократичному стилі сімейного виховання.

У Таблиці 2.2. ми показали співвідношення стилів виховання в сім'ї та рівня розвитку комунікативних навичок у дітей.

Таблиця 2.2 Співвідношення стилів виховання в сім'ї та рівня розвитку комунікативних навичок у дітей

	Авторитарний	Демократичний	Ліберальний	Потуральний	Нестійкий
Низький					+
Середній	+	+	+	+
Високий		+

Найвищий показник мали діти, які виховувались в демократичному стилі виховання: 33,33% з дітей що виховуються в демократичному стилі, мають середній рівень розвитку комунікативних навичок, а 66,66% дітей з вихованням в цьому стилі мали високий показник розвитку комунікативних навичок.

Діти, які виховувались в авторитарному стилі показали середній рівень розвитку комунікативних навичок, такий самий результат мали діти в сім'ях, де потуральний та ліберальний стиль виховання .

Найнижчий показник комунікативних навичок був серед дітей які виховуються в сім'ях з нестійким стилем виховання, вони мають низький рівень розвитку комунікативних навичок.

В Таблиці 2.3. показані реакції дітей, які виникали в ході спільної взаємодії в залежності від виховного стилю в сім'ї.

Таблиця 2.3. Реакції дітей, які виникали в ході спільної взаємодії в залежності від виховного стилю в сім'ї

Стиль виховання Реакції, що виникали під час взаємодії дітей	Авторитарний	Демократичний	Ліберальний	Потуральний	Нестійкий
Вміють домовлятися, досягати спільного рішення	+	+	-	-	-
Помічають відхилення партнера від початкового задуму і спокійно на це реагують	+	+	-	-	-
Помічають відхилення партнера від початкового задуму і негативно на це реагують	-	-	+	+	+
Допомагає партнеру під час малювання	-	+	+	-	-
Не допомагає партнеру під час малювання	+	-	-	+	+
Ділиться олівцями	-	+	+	-	+
Не ділиться олівцями	+	-	-	+	-
Позитивно відноситься до результату діяльності партнера	+	+	+	-	-
Негативно відноситься до результату діяльності партнера	-	-	-	+	+

Рівень засвоєння і прийняття дітьми моральних норм, що загальноприйняті в суспільстві також являється важливим показником соціального розвитку дошкільника. Якщо дитина повністю приймає поставлені перед нею норми моральної поведінки в соціумі то це свідчить про адекватний і гармонійний розвиток соціальної сфери. Особливо це актуально у старший дошкільний період, оскільки незабаром діти змінять свій звичний мікросоціум, з вступом до школи їм доведеться пристосовуватись до нового для них середовища.

Емоційне відношення дітей до моральних норм ми досліджували за допомогою невербальної методики "Сюжетні картинки", автор - І.Б. Дерманова.

Дуже низький рівень прийняття дітьми моральних норм свідчить про те, що дитина неправильно розкладає картинки (в одній стопці опиняються картинки з зображенням як позитивних, так і негативних вчинків), емоційні реакції неадекватні або взагалі відсутні. Жоден з досліджуваних дітей не проявив дуже низького рівня усвідомленості моральних норм.

Низький рівень прийняття дітьми моральних норм характеризується тим, що дитина загалом вірно розкладає картинки, але не може обгрунтувати свої дії, емоційні реакції на них неадекватні. Цей показник виявився у 13,34% дітей, з яких однакову частину відсотків (6,67%) складають діти з ліберальним виховним стилем у сім'ї та дітей з потуральним виховним стилем (6,67%).

Середній ступінь прийняття дітьми моральних норм говорить про те, що дитина правильно розкладаючи картинки обґрунтовує свої дії, емоційні реакції у дитини адекватні, але слабко виражені. З середнім рівнем усвідомленості моральних норм виявлено 40,02% досліджуваних дітей, серед яких 13,34% діти з демократичним стилем виховання у сім'ї, 13,34% діти що виховуються в ліберальному стилі, 6,67%дітей з авторитарним стилем виховання та 6,67% дітей яких виховують у нестійкому стилі.

Високий рівень прийняття моральних норм характеризується тим, що дитина вірно розкладає картинки, обгрунтовує свій вибір (можливо називає моральну норму), емоційні реакції адекватні, яскраві. проявляються в міміці, активній жестикуляції. Його було діагностовано у 46,69% дітей, всі з демократичним стилем виховання у сім'ї.

Соціометричний статус як компонент соціального розвитку дошкільника також підлягав нашому дослідженню. На основі спілкування формується відношення групи до кожного її члена, тобто кожна дитина отримує свій соціометричний статус. Соціометрія - це вимірювання відносин в середині групи за соціальними критеріями: з ким би я хотів проводити час, в кого би спитав поради, хто мені подобається чи не подобається і т.д. Соціометричний статус має певні градації - від позитивного через нульовий до негативного. Число виборів, отриманих кожною дитиною, є мірилом положення її в системі особистих відносин, вимірює її “соціометричний статус”. Діти, які отримали найбільшу кількість виборів, користуються найбільшою популярністю і симпатією і носять назву “зірки”. Якщо дитина отримує середню кількість виборів, то вона відноситься до категорії “бажані”, якщо менше середнього числа, то до “небажаних ”, якщо не отримала жодного вибору - до категорії “ізольованих ” ( тобто члени групи чітко вказали, що з даною людиною не хочуть взаємодіяти ні в особистій, ні в діяльнісній сфері).

Соціометричний статус дошкільників являється показником їхньої загальної пристосованості до оточуючого соціуму, яка виражається в рівні прийняття дитини своїми однолітками як члена колективу.

Для визначення соціометричногого статусу дошкільників нами був застосований соціометричний опитувальник для дітей старшої та підготовчої груп запропонований Мурзіною Л.А. для вияву відносин з однолітками.

Виходячи з отриманих даних нижче приводимо результати соціометричних показників серед продіагностованих дітей та співвідношення стилів виховання в сім'ї та соціометричногого статусу дитини у групі. Отримані результати також представлені у вигляді діаграми (Додаток №1)

Статус "зірка" в групі отримало 26,68 % дітей, з яких 20,01% дітей з демократичним стилем виховання у сім'ї і 6,67% становили діти що виховуються в ліберальному стилі.

Статус "бажані" мають 60,03% дітей з яких 6,67% дітей з потуральним виховним стилем, 13,34% з ліберальним виховним стилем у сім'ї та 40,02% дітей які виховуються демократичним стилем.

"Небажаними" в групі виявились 13,34% дітей, 6,67% дітей даного соціометричного статусу були з родин з авторитарним стилем виховання, і такий же процент (6,67%) дітей з нестійким виховним стилем у сім'ї.

«Ізольованих» дітей в групі не виявилось, що ми вважаємо безперечно гарним показником.

Проаналізувавши всі отримані в результаті емпіричного дослідження дані по розвитку соціальних якостей старших дошкільників в залежності від стилю родинного виховання, то ми отримали наступні результати, які ми представили і у вигляді діаграми (Малюнок №1).

Діти з сімей з авторитарним стилем виховання у сім'ї мають середній рівень усвідомленості моральних норм, середній рівень розвитку комунікативних навичок, соціометричний статус у таких дітей - «небажані».

У сім'ях з демократичним стилем виховання 77,77% дітей мають високий рівень розуміння і прийняття моральних норм, а 22,22% дітей показали середній рівень засвоєння моральних норм. У 66,66% з дітей високо розвинені комунікативні навички, 33,33% з середнім рівнем розвитку комунікативних навичок. Також 33,33% мають соціометричний статус «зірки» і 66,66% мають статус «бажані».

Діти, які виховуються в ліберальному стилі в своїй більшості (66,66%) мають середній рівень усвідомленості моральних норм і 33,33% низький рівень прийняття моральних норм, комунікативні навички в цих дітей на середньому рівні розвитку; 33,33% мають соціометричний статус «зірка» і 66,66% статус «бажані».

Діти з сімей з потуральним стилем виховання мають середній рівень усвідомленості моральних норм, середній рівень розвитку комунікативних навичок, соціометричний статус у таких дітей - «бажані».

При дослідженні дітей з нестійким стилем вихованням було виявлено що такі діти мають середній рівень прийняття моральних норм, низький рівень розвитку комунікативних навичок, соціометричний статус у дітей виявився «небажані».

Аналізуючи отримані дані, ми виділили три рівні соціального розвитку дітей:

НИЗЬКИЙ: Поведінка дитини нестійка, носить ситуативний характер. Хоча дитина має уявлення про окремі правила культури поведінки і моральних норм, звичка самостійно наслідувати їх не склалася. Дитина зазнає труднощі в спілкуванні, пов'язані з невмінням враховувати позицію партнера. Слабо орієнтується в емоційних станах оточення. Разом з добрими вчинками часто спостерігається негативна поведінка. Не виявляє цікавості до різних сторін життя : історія міста, родовід сім'ї, школа і т. д.

СЕРЕДНІЙ: Поведінка і спілкування дитини позитивно спрямовані. Він має уявлення про моральні норми, культуру поведінки і виконує їх в звичній обстановці, проте в нових умовах може випробовувати скутість і вимагати підтримки дорослого. У спілкуванні прагне до погоджених дій. Здійснює елементарний самоконтроль. Уважний до емоційного стану інших, проявляє співчуття. Виражає інтерес і прагнення до свого майбутнього (навчання в школі). Проявляє увагу до історії міста, минулого своєї сім'ї і т. д.

ВИСОКИЙ: Поведінка і спілкування дитини стійка і позитивно спрямована. Дитина добре орієнтована в правилах культури поведінки, моральних норм, володіє різними способами культурної поведінки. Охоче вступає в спілкування. Уміє сама висувати ідеї, план дій, організувати партнерів. Правильно розуміє емоційний стан людей, активно виражає готовність допомогти. Націлений на самостійність. Виявляє активну цікавість до світу, до свого майбутнього положення школяра.

З отриманих даних можна зробити висновок, що найвищі показники соціального розвитку спостерігаються у сім'ях з демократичним стилем виховання. Відомості щодо співвідношення рівня соціального розвитку дошкільника та стилю сімейного виховання представлені у рисунку 2.1.

Найнижчими показниками соціального розвитку відзначились діти в сім'ях, в яких панує нестійкий стиль сімейного виховання.

Авторитарний, ліберальний та потуральний виховні стилі не дають дитині всіх можливостей для гармонійного розвитку, у дітей, які виховуються в цих стилях, виявлено низькі та середні показники соціального розвитку.

Висновки до другого розділу

У процесі реалізації констатуючого експерименту нами було здійснено діагностичну роботу, мета якої полягала у виявленні стилів сімейного виховання, з'ясування причин відхилень у сімейному вихованні та виявленні рівня соціального розвитку. На даному етапі дослідження батькам був запропонований опитувальник Е.Г. Ейдеміллера, В.В. Юстіцкіса "Аналіз сімейних взаємовідносин",спрямований на виявлення відхилень у вихованні дітей, що можуть негативно позначитися на процесі їх соціального розвитку. Комунікативні навички дітей ми визначали методом спостереження за дітьми під час виконання ними методики «Рукавички».Емоційне відношення дітей до моральних норм ми досліджували за допомогою невербальної методики "Сюжетні картинки", автор - І.Б. Дерманова. Для визначення соціометричногого статусу дошкільників нами був застосований соціометричний опитувальник для дітей старшої та підготовчої груп запропонований Мурзіною Л.А. для вияву відносин з однолітками.

Проаналізувавши всі отримані в результаті емпіричного дослідження дані по соціальному розвитку старших дошкільників в залежності від стилю родинного виховання, ми отримали наступні результати.

Діти з сімей з авторитарним стилем виховання у сім'ї мають середній рівень усвідомленості моральних норм, середній рівень розвитку комунікативних навичок, соціометричний статус у таких дітей - «небажані».

У сім'ях з демократичним стилем виховання 77,77% дітей мають високий рівень розуміння і прийняття моральних норм, а 22,22% дітей показали середній рівень засвоєння моральних норм. У 66,66% з дітей високо розвинені комунікативні навички, 33,33% з середнім рівнем розвитку комунікативних навичок. Також 33,33% мають соціометричний статус «зірки» і 66,66% мають статус «бажані».

Діти, які виховуються в ліберальному стилі в своїй більшості (66,66%) мають середній рівень усвідомленості моральних норм і 33,33% низький рівень прийняття моральних норм, комунікативні навички в цих дітей на середньому рівні розвитку; 33,33% мають соціометричний статус «зірка» і 66,66% статус «бажані».

Діти з сімей з потуральним стилем виховання мають середній рівень усвідомленості моральних норм, середній рівень розвитку комунікативних навичок, соціометричний статус у таких дітей - «бажані».

При дослідженні дітей з нестійким стилем вихованням було виявлено, що такі діти мають середній рівень прийняття моральних норм, низький рівень розвитку комунікативних навичок, соціометричний статус у дітей виявився «небажані».

З отриманих даних можна зробити висновок, що найвищі показники соціального розвитку спостерігаються у сім'ях з демократичним стилем виховання.

Найнижчими показниками соціального розвитку відзначились діти в сім'ях яких панує нестійкий стиль сімейного виховання.

Авторитарний, ліберальний та потуральний виховні стилі не дають дитині всіх можливостей для гармонійного розвитку, у дітей що виховуються в цих стилях виявлено низькі та середні показники соціального розвитку.

...