Вплив сімейного виховання на соціальний розвиток дошкільника

Розділ 3. Психологічна програма роботи з батьками щодо покращення сімейного виховання дошкільників

3.1 Зміст психологічної програми роботи з батьками та оцінка її ефективності

Основним завданням формуючого експерименту було здійснення профілактики та корекції у сімейних відносинах. Основним методом даного етапу дослідження були тренінгові заняття, які проводились нами на протязі 5 днів. Структура психологічної програми включала 5 занять на теми батьківської любові, підвищення батьківської ефективності у стосунках з дітьми, популяризації концепції усвідомленого батьківства як умови сприятливого розвитку дитини.

Комплекс проведених занять на тему: «Подолання типів неадекватного виховання дітей дошкільного віку»

Мета: 1) здійснити корекцію типів неадекватного виховання; 2) сформувати у батьків правильне, адекватне ставлення до дітей у процесі виховання.

Кількість учасників: Група з 15 чоловік. Час проведення: 5 днів.

Заняття №1

Мета: сприяти згуртуванню групи, створення доброзичливої атмосфери, обговорити основи батьківської любові до дитини.

1. Вправа „Знайомство”

Учасникам пропонується познайомитись один з одним. Представлятись можна так, як їм хочеться, щоб їх називали. Також, за бажанням, можна розповісти про себе.

2. Вправа Прийняття правил групової роботи. „Сімейний статут”

Тренер наголошує на тому, що упродовж цих 5 днів, обговорюючи безліч проблем та питань, учасники будуть єдиною великою сім'єю. А для того, щоб уникнути сімейних конфліктів, необхідно виробити і прийняти своєрідний „Сімейний устав”, що закріплюватиме правила поведінки та права „членів групи”.

3. Вправа „Мені подобається в собі...”

Тренер: Закінчіть, будь-ласка, таке речення: „Мені подобається в собі...” (Учасники відповідають по колу, створюється доброзичлива атмосфера).

4. Міні лекція на тему: „Батьківська любов”

В такій добрій і теплій атмосфері, напевне, і варто говорити про найважливішу людину в житті кожної людини, про батьківську любов.

Усі вважають себе доброзичливими батьками, і це цілком природно. Ми дійсно любимо своїх дітей, і найкраще підтвердження цьому, що ми відчуваємо в душі постійну любов. Але дітям важливо ще одне - як ми проявляємо це почуття.

„Мені хочеться, щоб я частіше розуміла, що я дорога своїм батькам, щоб частіше звучали ласкаві слова, щоб в сім'ї не було скритності, щоб не вважали, що я дитина і нічого не розумію” - Так говорять діти про батьківську любов. І ми любимо їх, наших рідних дітей. Але чи так, чи правильно?

Сьогодні ми з вами повинні зрозуміти, що батьківська любов принесе дитині набагато більше щастя, якщо вона буде постійно бачити і відчувати її. Наше завдання - навчитися проявляти любов до дитини, зігрівати її душевною теплотою і добротою, але в розумних межах. Сьогодні ми попробуємо побудувати модель людських відносин між батьками і дітьми.

5. Вправа „За що я люблю свою дитину”

Батьки по черзі розповідають за що вони люблять своїх дітей, а за що ні. Це дає їм можливість задуматись.

Аналіз та обговорення.

6. Вправа „Зворотній зв'язок”

Обговорення почуттів, які виникли під час заняття.

Заняття №2

Мета: популяризація концепції усвідомленого батьківства як умови сприятливого розвитку дитини.

1. Вправа „Знайди пару”

Всі учасники, сидячи в колі протягом 20 секунд дивляться один на одного та мовчки обирають для себе партнера, не говорячи про це йому. За командою тренера всі стають з місць, і кожний учасник повинен як можна швидше оббігти три кола навколо свого партнера. Як тільки йому вдається це зробити, він сідає на місце.

Сприяє підняттю фізичного і емоційного стану.

2. Опитувальник „Я і моя дитина”

Тренер просить групу підвестися й зібратися у центрі кімнати. Далі він дає установку: „Зараз будуть зачитуватися твердження, відносно яких вам необхідно висловити власну точку зору: чи погоджуєтесь ви з даним твердженням, чи ні. Якщо „так”, то ви маєте піти у куток кімнати, у якому прикріплено відповідну табличку „погоджуюсь”, якщо ні, то ви розміщуєтесь в кутку „не погоджуюсь”. Ви можете мігрувати у різні кутки, залежно від вашої точки зору щодо певного твердження. Будьте готові обґрунтувати свій вибір кожного разу”.

Твердження:

1. Діти належать батькам.

2. Дітей потрібно бачити, а не чути.

3. Жінки краще виконують батьківські функції, аніж чоловіки.

4. Державі немає місця у сім'ї.

5. Застосування фізичного покарання формує характер.

6. Батьки, які люблять своїх дітей, не можуть завдавати болю.

7. Діти, які виховуються у неповних сім'ях, стикатимуться із затрудненням у своєму житті.

3. Вправа „Усвідомлене батьківство в українському фольклорі”

Створивши малі групи, мають пригадати як можна більше українських прислів'їв, приказок, балад, пісень, у яких яскраво простежуються родинні стосунки і традиції стосовно виховання дітей в українській сім'ї.

Після обговорення учасникам пропонується познайомити з результатами широке коло.

4. Робота в групах з характеристиками типів батьківства

На початку під час загальної дискусії визначаються основні типи батьківства (авторитарний, ліберальний, демократичний).

Далі учасники об'єднуються у 3 підгрупи, кожна з яких повинна визначити основні характеристики одного з типів, які розподіляють між групами за допомогою жеребкування. Після визначення характеристик необхідно зазначити позитивні аспекти та недоліки кожного з типів.

Аналіз та обговорення.

5. Вправа „Казки про типи батьківства”

Учасники об'єднуються у малі групи. Кожна група повинна самостійно обрати казку, в котрій яскраво відображено той чи інший тип батьківства.

6. Вправа „Меморандум”

Учасники об'єднуються у чотири підгрупи:

1. учасники першої виробляють меморандум батьків;

2. учасники другої - меморандум матері;

3. учасники третьої - меморандум батька;

4. учасники четвертої - меморандум від імені дітей.

Тренер пропонує кожній з підгруп створити меморандум. Підгрупи І-ІІІ створюють меморандум батьків до дитини „Я хочу, щоб моя дитина...”, а IV - до батьків „Я хочу, щоб мої батьки...”

По закінченні кожна з підгруп зачитує свій меморандум. Потім учасники визначають схожі позиції у представлених меморандумах.

7. Вправа „Шпаргалка”

Тренер пропонує учасникам підвести підсумки на зразок дитячої гри „Шпаргалка”.

По різні боки від себе він пускає по колу 4 аркуші паперу.

На двох з них пропонує кожному учасникові написати, що найбільше сподобалося йому у цей день тренінгу, а на двох інших - що треба додати або змінити в роботі групи і тренера.

Кожний пише свою відповідь і, загинаючи листок, передає іншому. Утворюється своєрідна „шпаргалка” зворотного зв'язку для тренера.

Заняття №3

Мета: сприяти формуванню позиції усвідомленого батьківства та взаєморозумінню батьків і дітей.

1. Розминка „Подарунок”

Всі учасники стають в коло. Кожному необхідно зробити своєму сусіду справа незвичайний подарунок, використовуючи лише слова, міміку і жести.

2. Вправа „Коло компліментів”

Учасники стають у коло й кладуть руки на плечі свого сусіда справа чи зліва, потім по черзі говорять один одному упродовж 1 хвилини компліменти, потім тиснуть руки.

Вправа сприяє підвищенню емоційного настрою учасників.

3. Вправа „Правове забезпечення сімейної соціальної політики”

На початку учасники через „мозковий штурм” визначають існуючі міжнародні та національні законодавчі документи, що стосуються захисту прав дітей та батьків.

Далі учасники об'єднуються у декілька підгруп. Кожна підгрупа отримує набір карток із зображенням статей конвенції ООН з прав дитини. Підгрупам необхідно визначити, які права дитини відносяться до кожного з принципів усвідомленого батьківства.

4. Вправа „Піраміда взаємозв'язку”

Учасники об'єднуються у малі групи. Кожній групі пропонується самостійно представити схематично та обґрунтувати взаємозв'язки між поняттями: „дитина”, „батьки”, „сім'я”, „сімейна політика”. По закінченні роботи в групах учасники презентують схеми у загальному колі.

5. Робота в групах з розробки форм популяризації принципів усвідомленого батьківства

Учасники об'єднуються у 4 групи. Кожній групі необхідно розробити одну з форм роботи з батьками (лекторій, тренінг, клуб. Вулична акція) за наступною схемою: назва, мета, завдання, цільова група, тематичне (програмне) наповнення, місце проведення, термін проведення, ресурси, партнери, методи оцінки.

По закінченні учасники презентують результати роботи.

6. Вправа „Шпаргалка” (див. Заняття №2).

Заняття №4

Мета: підвищити батьківську ефективність учасників виховних стосунків з дітьми.

1. Вправа „Воскова паличка”

Учасники групи розташовані по колу близько одне від одного. Руки долонями виставлені на рівні грудей в середину вола, вони трохи зігнуті в ліктях. У колі - один з учасників, який удає з себе воскову паличку. Її нижній кінець прикріплений до підлоги. Паличка, заплющивши очі, хитається, а група м'яко „перепасовує” її від одного члена до другого. Ця вправа - тест на групову єдність, тривожність, напруженість.

2. Вправа „Заповнення аркуша мети”

На аркуші паперу батьки малюють одноповерховий будинок (стіни, дах, стежка до дверей...). Малюнок повинен займати майже весь аркуш. На даху будинку батькам пропонується написати мету, яку вони ставлять перед собою у процесі виховання, розвитку своєї дитини. На стіні - завдання, вирішивши які, можна досягти заданої мети. На стежці записуються методи, способи вирішення завдань. Праворуч і ліворуч від стежки - бар'єри, перепони, які заважають досягти вказаної мети.

3. Дискусія на тему „Чого ми чекаємо від наших дітей?”

Батьки по колу висловлюють свої думки, ведучий записує їх на планшеті. Потім очікування аналізується з використанням таких критеріїв:

1. реальність-нереальність очікування;

2. наявність суперечностей очікувань у різних членів групи;

3. чи є серед очікувань те, що батькам не вдалося досягти в житті.

4. Вправа „Поглянь на світ очима дитини”

Учасники групи присідають і навприсядки пересуваються по кімнаті, розглядаючи таким чином навколишнє середовище. Ведучий стає посеред кімнати і через 2 - 3 хвилини пропонує підняти вгору руки і розповісти про почуття, що виникли.

Аналіз і обговорення.

5. Вправа „Згоден-незгоден”

Тренер учасникам групи зачитує твердження. Хто х ним згідний стає по праву сторону від тренера, а хто не згоден - по ліву. Далі відбувається відстоювання групами своїх поглядів. Учасники, які зміни точку зору в ході дискусії, можуть змінювати своє місцезнаходження.

Твердження для розгляду:

1. Я вважаю, що повинен знати все, про що думає моя дитина.

2. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла в житті того, що не вдалося мені.

3. Не можна бути другом власній дитині.

4. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

5. За суворе виховання діти дякують потім.

Підсумок висловлювань кожного учасника.

6. Зворотній зв'язок

Учасники тренінгу висловлюють свої почуття, які виникли під час заняття.

Заняття №5

Мета: сформувати в батьків розуміння адекватних методів виховання дітей.

1. Вправа на дослідження власних реакцій у процесі взаємодії з іншими людьми

Батьки поділяються на пари і отримують завдання розтиснути кулак партнера, який повинен тримати його стиснутим. Через 2 - 3 хвилини партнери обмінюються ролями.

Обговорення почуттів, думок, що виникли під час вправи.

2. Розгляд варіантів розв'язання конфліктних ситуацій у сім'ї

Варіанти розв'язання конфліктних ситуацій:

1) уникнення - конфліктуючі сторони або одна з них усвідомлюють наявність конфлікту, але уникають його розв'язання - це призводить до накопичення психологічної напруги, поглиблення існуючих проблем;

2) одна сторона розв'язує конфлікту ситуацію на свою користь - у цьому випадку сторона, що програла свідомо або несвідомо, намагається здобути реванш;

3) обидві сторони зробили невеликі поступки одна одній (пішли на компроміс);

4) сторони задовольнили потреби одна одної і відчувають від цього задоволення (дійшли до консенсусу).

Після інформації ведучого учасники мають змогу зробити свої коментарі.

3. Вправа „Приклади з власного життя”

Учасники групи добирають приклади з власного досвіду, які б співвідносилися з названими формами розв'язання конфліктів. Розповідають їх і пояснюють чому так поступили.

4. Вправа для розвитку невербальної комунікації та поглиблення самопізнання

Учасники розподіляються на 2 групи. Обом дається завдання зобразити кожного члена другої групи у вигляді певного символу. Символ має відобразити психологічні особливості батьків. Малюнок робиться після обговорення і досягнення спільної думки. Потім малюнки першої групи, який був зображений, повинен упізнати свій символ. Далі члени другої групи намагаються пізнати себе в символах, що намалювали члени першої групи.

5. Вправа „Правила покарання”

Учасники тренінгу поділяються на підгрупи по 4 - 5 чоловік і отримують завдання виробити певні правила покарання, які можна було б застосовувати в реальному житті. Після 20 хвилин роботи кожна підгрупа захищає свій проект правил. Правила виписуються на дошку і обговорюється доцільність кожного.

6. Ритуал прощання

Усі стають у коло, обіймають одне одного за плечі, заплющують очі, повільно і розслаблено хитаються ліворуч-праворуч.

Аналізуючи хід корекційних занять, можна зробити висновок, що на першому занятті в учасників спостерігалось занепокоєння та невпевненість, вони були пасивними, без ентузіазму розповідали про себе, виконували запропоновані нами завдання. Здавалося, що зміст вправ викликає у них труднощі.

Найбільш важкими для виконання були вправи, що вимагали від батьків подивитися на світ очима дитини, наприклад, „Меморандум”, завдання якої полягало у формуванні правил поведінки для батьків по відношенню до дітей, та „Поглянь світ очима дитини", сутність якої полягала у тому, що батькам задавались певні ситуації, у яких вони повинні були грати роль дітей і висловлювати думки від їх імені. Подальша робота проходила більш інтенсивно, спостерігалась активність батьків. Вони вільно висловлювали свої думки на рахунок тих чи інших запропонованих їм тем.

Для підтвердження ефективності корекційної роботи батькам ще раз був запропонований опитувальник діагностики типів неадекватного виховання, щоб ми мали змогу порівняти їх з початковими даними, одержаними за результатами констатуючого експерименту. Після аналізу результатів повторної діагностики ми отримали наступні дані, які подані у вигляді таблиці (Додаток №2 «Діагностика типів неадекватного виховання після проведеної корекційної роботи». )

Кількість сімей, в яких спостерігалась гіперпротекція, не змінилась порівняно з початковими показниками, залишилась на 13,34%. Кількість сімей з таким порушенням виховання як потурання залишилась такою ж як і на початку експерименту і становить 6,67 %. На початку експерименту було 33,35 % сімей з надмірністю вимог до дитини. Після проведення корекційної роботи з цими сім'ями показник було зменшено на 20,01 % і на даному етапі він становить 13,34 %. По закінченню корекційної програми таке порушення сімейного виховання як недостатність вимог-заборон було зменшене до 0% від початкових 6,67 %. Мінімальність санкцій за результатами констатуючого етапу складала 20,01%, а за результатами контрольного етапу знизилась на 13,34% і становить 6,67 %. Кількість сімей, в яких спостерігалась нестійкість стилю виховання не зменшилась до 0 % порівняно з початковими показниками в 6,67 %. Результати контрольного етапу ми показали в діаграмі "Порівняльний аналіз результатів діагностики типів неадекватного виховання до і після проведення корекційної програми" (Малюнок 2.2).

Малюнок 2.2. Порівняльний аналіз результатів діагностики типів неадекватного виховання до і після проведення корекційної програми

На даному етапі роботи було доведено, що тренінг є одним із ефективних засобів допомоги сім'ї, оскільки він забезпечує високий рівень уваги батьків, дає можливість для адекватного самовираження і пізнання дитячої особистості, психологічного розвантаження внутрішньої напруги. Результати контрольного експерименту засвідчили істотні зміни у поглядах батьків. Контрольний експеримент показав, що корекційні заняття мали позитивний вплив на батьків і допомогли їм усвідомити, що до дітей потрібен особливий підхід, який би не шкодив їх фізичному та психічному здоров'ю, не спотворював розвиток дитячої особистості і позитивно впливав на соціальний розвиток. Аналіз результатів даного етапу дослідження показав, що, засноване на отриманому у процесі корекційних занять комунікативному та емоційному досвіді спілкування з дітьми, у батьків спостерігалася тенденція до зменшення рівня, використання типів неадекватного виховання, що свідчить про ефективність проведеної роботи.

3.2 Методичні рекомендації для батьків

На основі проведеної розвивальної програми роботи з батьками нами були вироблені методичні рекомендації по покращенню стилю спілкування з дітьми дошкільного віку.

1) Виробляйте партнерський стиль спілкування з дитиною. Дуже часто причина негативної впертості та відмов лежить в негативних переживаннях дитини. Це може бути проблема самої дитини, але частіше вона виникає між вами і дитиною, у ваших взаємостосунках з нею.

Якщо ваші стосунки з дитиною вже давно зіпсувалися, не варто думати, ніби достатньо застосувати якийсь спосіб - і все одразу піде на лад. „Способи”, звичайно, застосовувати потрібно. Але без дружелюбного, теплого тону вони нічого не дадуть. Такий тон - найголовніша умова успіху, і якщо ваша участь в заняттях дитини не допомагає, більше того, якщо вона відмовилася від вашої допомоги, зупиніться і прислухайтеся до того, як ви спілкуєтеся з нею.

„Керівні вказівки”, напевне, інколи потрібні, але не в спільних заняттях з дитиною. Як тільки вони з'являються, припиняється робота разом. Адже разом, - значить на рівних. Не варто займати позицію над дитиною; діти до неї дуже чутливі, і проти неї повстають всі живі сили їх душі. Тоді-то вони і починають протидіяти „необхідному”, не погоджуються з „очевидним”.

Зберегти позицію на рівних не так то й легко: іноді необхідна немала психологічна та житейська винахідливість. Розкрию про дуже цінний спосіб, який допомагає позбавити дитину і самих себе від „керівних вказівок”. Цей спосіб пов'язаний із ще одним відкриттям Л.С.Виготського, і багато разів був підтверджений науковими і практичними дослідженнями. Л.С. Виготський довів, що дитина легше і скоріше вчиться організовувати себе і свої справи, якщо на певному етапі їй допомогти деякими зовнішніми засобами. Ними можуть бути картинки для нагадування, список справ, записки, схеми чи написані інструкції. Помітьте, подібні засоби - це вже не слова дорослого, це їх заміна. Дитина може користуватися ними самостійно, і тоді вона виявиться на півшляху до того, щоб справитися зі справою самій.

2) Обережніше поводьтеся із зовнішніми спонуканнями, підкріпленнями, стимулюванням дітей. Вони можуть принести велику шкоду, зруйнувавши тонку тканину власної внутрішньої активності дітей.

Як уникнути ситуацій і конфліктів примушування? Перш за все варто придивитися, чим більш за все захоплюється ваша дитина. Це може бути гра в ляльки, в машинки, спілкування з друзями. Збирання моделей, грі у футбол, музикування... Деякі з цих занять можуть здатися вам пустими, навіть шкідливими. Але пам'ятайте: для неї вони важливі і цікаві, і до них варто віднестися з повагою. Добре, якщо ваша дитина розповість вам, що саме в цих справах цікаве і важливе для неї, і ви зможете подивитися на них її очима, ніби зсередини її життя, уникаючи порад і оцінок. Дуже добре. Якщо ви зможете взяти участь в цих заняттях дитини, розділити з нею її захоплення. Діти в таких випадках бувають дуже вдячними батькам. Буде і інший результат такої участі: на хвилі інтересу вашої дитини ви зможете почати передавати їй те, що вважаєте корисним: і додаткові знання, і життєвий досвід, і свій погляд на речі, і навіть інтерес до читання, особливо, якщо почати з книг чи заміток про предмет, який цікавить.

3) Поступово знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини та передавайте їх їй самій. Мова йде про зменшення дріб'язкової турботи, затягнутої опіки, яка просто заважає вашому сину чи доньці дорослішати. Передача їм відповідальності за свої справи, вчинки, а потім і майбутнє життя - найбільша турбота, яку ви можете проявити по відношенню до них. Ця турбота мудра: вона робить дитину більш сильною і впевненою в собі, а ваші стосунки - більш спокійними і радісними. Як це не парадоксально звучить, але ваша дитина потребує негативного досвіду, звичайно, якщо той не загрожує її життю та здоров'ю.

4) Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи своєї бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і ставати „свідомою”.

Це правило говорить про те ж, що й відоме прислів'я „на помилках вчаться”. Нам доводиться набиратися мужності і свідомо давати дітям робити помилки, щоб вони навчилися бути самостійними.

5) Вчіться активно слухати дитину. Причини труднощів дитини часто бувають приховані в сфері її почуттів. Тоді практичними діями - показати, навчити, спрямувати - їй не допоможеш. У таких випадках краще за все її послухати. Правда, по-іншому, ніж ми звикли. Психологи знайшли і дуже детально описали спосіб „допоміжного слухання”, по-іншому його називають „активним слуханням”.

Що ж це значить - активно слухати дитину?

Активно слухати дитину - значить „повертати” їй в бесіді те, що вона вам сказала, при цьому окресливши її почуття.

Важливо звернути увагу на деякі важливі особливості та додаткові правила бесіди через спосіб активного слухання.

По-перше, якщо ви хочете слухати дитину, обов'язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо також, щоб її та ваші очі знаходилися на одному рівні. Якщо дитина маленька, присядьте коло неї, візьміть її на руки чи на коліна; можна злегка притягнути дитину до себе, підійти чи присунути свій стілець до неї поближче.

Уникайте спілкування з дитиною, коли знаходитеся в іншій кімнаті, повернуті обличчям до плити, чи до раковини з посудом; коли дивитеся телевізор, читаючи газету; сидячи, відкинувшись на спинку крісла, чи лежачи на дивані. Ваше положення по відношенню до неї та ваша поза - перші і найсильніші сигнали про те, наскільки ви готові її слухати і почути. Будьте дуже уважні до цих сигналів, які добре „читає” дитина будь-якого віку, навіть не усвідомлюючи цього.

По-друге, якщо ви бесідуєте із засмученою дитиною, не варто задавати їй питання. Бажано, щоб ваші відповіді звучали в ствердній формі.

Здавалося б, відмінність між ствердним і запитальним реченням дуже незначна, іноді це всього лише тонка інтонація, а реакція на них буває дуже різна. Часто на запитання: „Що трапилося?” засмучена дитина відповідає „Нічого!”, а якщо ви скажете: „Щось трапилось...”, то дитині буває легше почати розповідати про те, що трапилося.

По-третє, дуже важливо в бесіді „тримати паузу”. Після кожної вашої репліки краще за все промовчати. Зрозумійте, що цей час належить дитині; не завантажуйте його своїми міркуваннями і зауваженнями. Пауза допомагає дитині розібратися в своєму переживанні і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Помовчати добре і після відповіді дитини - може бути, вона щось додасть. Взнати про те, що дитина ще не готова почути вашу репліку, можна по її зовнішньому вигляду. Якщо її очі дивляться не на вас, а в сторону, „всередину” чи вдалину, то продовжуйте мовчати: в ній відбувається зараз дуже важлива і потрібна внутрішня робота.

По-четверте, у вашій відповіді також інколи корисно повторити те, як ви зрозуміли, що трапилося з дитиною, а потім окреслити її почуття.

6) Подбайте про міру контролю. Контроль батьків важливий, якщо дитина маленька, і в неї ще мало досвіду для прийняття власних рішень. У цьому випадку контроль може бути на користь (наприклад, коли маленька дитина виходить на вулицю). Але чим старшою вона стає, тим менше необхідності в такій опіці. І заборони можуть призвести чи до придушення ініціативи та невміння турбуватися про себе в майбутньому або до реакції протесту, що нерідко спостерігається в дітей та підлітків.

Що ж представляє собою особистість? Це ставлення людини до себе, до інших людей, поведінка її в різних ситуаціях. Ми любимо дитину за її індивідуальні реакції, які можуть іноді дивувати нас, тішити чи засмучувати, але це ж наша дитина, і, якщо ми бажаємо їй щастя і добра, то зможемо приймати її такою, якою вона є. Якщо ж Ви поважаєте в ній особистість, то необхідно навчитися радіти здатності дитини приймати незалежні від Вас рішення і любити її безумовно, „не дивлячись ні на що”.

Висновки до третього розділу

Нами розроблено психологічну програму роботи з батьками. Структура психологічної програми включала 5 занять на теми батьківської любові, підвищення батьківської ефективності у стосунках з дітьми, популяризації концепції усвідомленого батьківства як умови сприятливого розвитку дитини. Проведено

комплекс тренінгових занять на тему: «Подолання типів неадекватного виховання дітей дошкільного віку», метою якого є: 1) здійснити корекцію типів неадекватного виховання; 2) сформувати у батьків правильне, адекватне ставлення до дітей у процесі виховання.

Було доведено, що тренінг є одним із ефективних засобів допомоги сім'ї, оскільки він забезпечує високий рівень уваги батьків, дає можливість для адекватного самовираження і пізнання дитячої особистості, психологічного розвантаження внутрішньої напруги. Результати контрольного експерименту засвідчили істотні зміни у поглядах батьків. Кількість сімей, в яких спостерігалась гіперпротекція не змінилась порівняно з початковими показниками, залишилась на 13,34%. Кількість сімей з таким порушенням виховання як потурання залишилась такою ж як і на початку експерименту і становить 6,67%. На початку експерименту було 33,35 % сімей з надмірністю вимог до дитини.

Після проведення корекційної роботи з цими сім'ями показник було зменшено на 20,01 % і на даному етапі він становить 13,34 %. По закінченню корекційної програми таке порушення сімейного виховання як недостатність вимог-заборон було зменшене до 0% від початкових 6,67 %. Мінімальність санкцій за результатами констатуючого етапу складала 20,01 %, а за результатами контрольного етапу знизилась на 13,34% і становить 6,67 %. Кількість сімей в яких спостерігалась нестійкість стилю виховання не зменшилась до 0 % порівняно з початковими показниками в 6,67 %.

Наше дослідження показало, що корекційні заняття мали позитивний вплив на батьків і допомогли їм усвідомити, що до дітей потрібен особливий підхід, який би не шкодив їх фізичному та психічному здоров'ю, не спотворював розвиток дитячої особистості і позитивно впливав на соціальний розвиток.

Ми виробили ряд рекомендацій для батьків щодо вироблення партнерського стилю спілкування з дитиною, активного слухання її висловлювань та міркувань, обмеження міри батьківського контролю, спонукання дитини до самостійності та відповідальності, що поступово має призвести до особистісного зростання дитини та вплине на її соціальний розвиток.

Висновки

Аналіз наукової психолого-педагогічної літератури показав, що сучасна кризова ситуація в суспільстві не сприяє формуванню позитивного морального середовища для виховання підростаючого покоління. Нелегке матеріальне становище переважної більшості сімей веде до погіршення внутрішньо-сімейних стосунків. Недоліки сімейного виховання призводять до негативних наслідків в процесі соціального розвитку дитини, який розглядається як компонент формування повноцінної особистості. Сім'я є найбільш благополучним та впливовим середовищем для повноцінного життя, розвитку і формування особистості дитини. Вона є головним інститутом соціалізації, тому майбутнє кожної дитини залежить від виховного стилю батьків та взаємовідносин у сім'ї.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам виділити позитивні і негативні типи сімейних стосунків. До позитивних ми відносимо співробітництво та рівноправні стосунки, коли в сім'ї панує повага, любов і взаєморозуміння, що дозволяє дитині нормально розвиватися. До негативних - гіперпротекцію і гіпопротекцію, потурання та ігнорування потреб дитини, надмірність обовязків та їх відсутність, велика кількість вимог заборон і їх недостатність, надмірність санкцій та їх недостатність, нестійкість стилю виховання (різка зміна виховних прийомів). Неадекватні типи виховання можуть стати для дитини причиною душевних переживань, зробити її жорсткою, вимогливою, вплинути на загальний розвиток особистості та на становлення дошкільника як члена суспільства.

Соціальний розвиток дошкільника - це процес, під час якого дошкільник засвоює цінності, традиції свого народу, культуру суспільства, в якому йому належить жити. Соціальний розвиток здійснюється двома шляхами: в ході стихійної взаємодії дитини з соціальною дійсністю і навколишнім світом і в процесі цілеспрямованого залучення людини до сімейного виховання. Критеріями соціального розвитку дошкільника є ступінь засвоєння моральних норм, розвинутість комунікативних навичок та соціальний статус у групі однолітків. Саме на це була спрямована діагностична робота у напрямку вивчення соціального розвитку дошкільника.

У процесі дослідницько-експериментальної роботи була проведена діагностика типів неадекватного виховання та стилів сімейного виховання. Головним завданням емпіричного дослідження було виявити особливості соціального розвитку дітей дошкільного віку, встановити стилі сімейного виховання та відхилення у сімейному вихованні, а також встановити зв'язок між стилем сімейного виховання і соціальним розвитком дитини; провести з батьками корекційну роботу щодо оптимізації сімейних відносин.

Показник сімей з негармонійними стилями виховання становив 40,02%. Також була проведена діагностика рівня соціального розвитку старших дошкільників, досліджувались такі компоненти як прийняття дитиною моральних норм, рівень розвитку комунікативних навичок та соціометричний статус дитини в групі. За результатами дослідження була встановлена залежність розвитку дитини від стилів виховання у сім'ї, яка детально розкривається нами в розділі ІІ.

Форми психолого-педагогічної діяльності щодо покращення стилю сімейного виховання враховували специфіку сімейного виховання, особливості ситуації, що склалася в сім'ї. Вибір конкретних форм роботи залежав від проблеми, які властиві певній родині. При психолого-педагогічній діяльності з сім'єю, у якої спостерігаються неправильні сімейні відносини між батьками і дітьми, важливою є роль психолога. Він може виступати в ролі порадника, консультанта і захисника, залежно від проблеми, яку необхідно вирішити.

Було доведено, що тренінг є одним із ефективних засобів допомоги сім'ї, оскільки він забезпечує високий рівень уваги батьків, дає можливість для адекватного самовираження і пізнання дитячої особистості, психологічного розвантаження внутрішньої напруги. Результати контрольного експерименту засвідчили істотні зміни у поглядах батьків та стилі сімейного виховання дошкільників. Експеримент показав, що корекційні заняття мали позитивний вплив на батьків і допомогли їм усвідомити, що до дітей потрібен особливий підхід, який би не шкодив їх фізичному та психічному здоров'ю, не спотворював розвиток дитячої особистості і позитивно впливав на соціальний розвиток малюків. У практику освітньої діяльності було запроваджено методичні рекомендації для батьків, спрямовані на покращення стилю батьківського спілкування, що згодом має призвести до особистісного та соціального зростання дитини дошкільного віку.

Список використаної літератури

1. Алексеева Л.С. Зависимость отклоняющегося поведения несовершеннолетних от типа неблагополучной семьи// Предупреждение педагогической запущенности и правонарушений школьников. М.: Просвещение, 1979. -С.28-31.

2. Алмазов Б.Н. Психическая средовая дезадаптация несовершеннолетних.- Свердловск, 1986. 1ТЗс.

3. Альманах психологических тестов. - М.:КСП,1995. -400с.

4. Ананьев Б .Г. Избранные труды: в 2-х т. М.,1980. - С. 107-112.

5. Анохкн П.К. Узловые вопросы теории функциональной системы. - М.:Наука, 1980. С.57-65.

6. Анохин П.К. Эмоции//Психология эмоций: Тексты. -М.,1984. С. 173-19S.

7. Андреенкова Н.М. Роль семьи в социализации индивида//' Проблемы быта, брака и семьи. Вильнюс, 1970. -С. 162-171.

8. Аркин Е.А. Влияние семейного воспитания на развитие ребёнка// Семья и школа. 1976. - №8. - С. 24-26.

9. Арутюиянц Э. Педагогический потенциал семьи и проблема социального инфантилизма молодёжи/Ютец в современной семье. -Вильнюс, 1.988.-С.26-33.

10. Асмопов А.Г., Петровский В.А. О динамическом подходе к психологическому анализу деятельности // Вопросы психологии личности. -1978.-Ш.-С.7-18.

11. Бадоева С.А. Социально-психологические проблемы адаптации и дезадаптации первоклассников. Дис.канд.психол.наук. -Ярославль, 1995.-230 с.

12. Баерюнас 3. Типичные ошибки семейного воспитания // Проблемы быта, брака и семьи. Вильнюс,1970. - С, 135-142.

13. Богомолов В. Тестирование детей // Серия «Психологический практикум». - Ростов н/Д: «Феникс», 2004. - 352 с..

14. Бодалёв А.А. .Личность и общение. М.,1983. - 272 с.

15. Божович Л.И. Избранные психологические труды. М.:Межд. пед.академия, 1995. - С. 89-103.

16. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: норма и отклонения. М., 1990. - 144 с.

17. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидере А.Г. Возрастно-психологическое консультирование/Проблемы психического развития детей. МГУ, 1990.-136 с.

18. Буянов Н.И. Ребёнок из неблагополучной семьи//3анискя детского психиатра. М., Просвещение, 1988. - 208 с.

19. Варга А.Я. Структура и типы родительского отношения. Дне. канд.психол.наук. М.,1986. - 187с.

20. Венгер А.Л., Поливанова К.И. Обучение шестилетних детей с разным уровнем готовности к школе. М. Л 989.

21. Выготский Л. С. Вопросы детской психологии. Собр. соч. В 6 т. М., 1984. Т. 4. С. 243-285.

22. Воропаева И.П. Коррекция эмоциональной сферы младших школьников. -М.Д993. 56 с.

23. Гарбузов В.И., Захаров А.И., Исаев Д.Н. Неврозы у детей и их лечение. Л. Медицина, 1977. - 272 с.

24. Гарбузов В.И. Нервные дети. -Л.: Медицина, 1990. 176 с.

25. Гарбузов В.И. Практическая психотерапия. С/Пб.: АО«Сфера», 1994.-160 с.

26. Грановская P.M. Элементы практической психологии. 2 изд. - Л.:ЛГУ, 1988. - 560с.

27. Гурьева В.А. Социально-психиатрический анализ трудного детства// Вопросы изучения детей с отклонениями в поведении. М.,1968.

28. Дерманова И.Б. Методика «Сюжетные картинки» / Диагностика эмоционально-нравственного развития. Ред. и сост.- СПб., 2002. С.35.

29. Дружинин В.Н. Психология семьи. -М.,КСП, 1996. -158 с.

30. Дугарова Э.Л. Влияние стилевых особенностей семейного воспитания на складывающийся тип личности младшего школьника. Автореф. дис. канд.исихол.наук. Иркутск, 1995. - 20с.

31. Жмыриков А. И. Диагностика социально-психологической адаптированности личности в новых условиях деятельности и общения. Автореф. днс.канд.психол.наук. М., 1989. - 15 с.

32. Жмыриков А.Н. Формирование системного уровня психологической включённости личности в учебную деятельность//Психологические условия профессионального становления личности в сфере реформы общеобразовательной и профессиональной школы:

33. Захаров А.И. Детские неврозы.// Психологическая помощь родителей детям. С.-П., РЕСПЕКС, 1995. - 191 с.

34. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребёнка. М., 1986. - 128 с.

35. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков. -Л .'Медицина, 1988.-248 с.

36. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. М., 1982. -С. 13-67, С. 214.

37. Захаров В.П., Дрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. - 55 с.

38. Захарова А.В., Андрющенко Т.Ю. Исследование самооценки младшего школьника в учебной деятельности//Вопросы психологии 1980. - №4. - С.46-57.

39. Зеньковский В.В. Психология детства. Екатеринбург: Деловая книга.-1995. - 346 с.

40. Зотова О.И., Кряжева И.К. Методы исследования социально-психологических аспектов адаптации личности/Методология и методы социальной психологии. -М.:Наука. -1977. -С.173-188.

41. Зотова О.И., Кряжева И.К. Некоторые аспекты социально-психологической адаптации личности/Психологические механизмы регуляции социального поведения. М.: Наука, 1979. -С.219-233.

42. Исурина Г.Л. Групповые методы психотерапии, и психокоррекции// Методы психологической диагностики и коррекция в клинике. Л., 1983.

43. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983. - 312 с.

44. Каган В.Е. Психогенные формы школьной дезадаптации// Вопросы психологии. -1994. -№4. С. 89-96. Кинелев С.В. Адаптация личности как социальное явление. Автореф. дис. канд. филос. наук,- Л.,1978. -20с.

45. Кинелев С.В. К вопросу о социально-психологических аспектах адаптации // Философские проблемы этики и эстетики. Барнаул, 1976. -С.46-54.

46. Клюева Н.В., Устиленцева И.В. Программа коррекции личностно-эмоциональных проблем детей младшего школьного возраста. Ярославль, 1995.

47. Кован Ф.А., Кован К.Г. Взаимоотношения в супружеской паре, стиль родительского поведения и развития ребёнка//Вопросы психологии. 1989. - №4. - С. 110-118.

48. Ковалёв В.В. Психиатрия детского возраста. М.:Медйцина, 1979. -609 с.

49. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива: Система личных взаимоотношений. Минск, 1984. - 366 с.

50. Костикова М.Н. Психологические особенности готовности детей к школьному обучению. Автореф. Дис.канд.психол.наук. М., 1985. - 23 с.

51. Кравцов Г.Г., Кравцова Е.Б. Шестилетний ребёнок. Психологическая готовность к школе. М., Знание, 1987. - 80 с.

52. Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. М.,1991.

53. Кристенсен O.K., Томас К.С. Дрейкус и поиски равенства// Помощь родителям в воспитании детей. -М.: Прогресс, 1992. - С. 41-62.

54. Кряжева И.К. Социально-психологические факторы адаптированности личности. Автореф. дис.канд.психол.наук. М., 1980. - 24 с.

55. Кряжева И.К. Включённость личности в трудовой процесс и эмоциональное самочувствие как критерий адаптированности рабочего на производстве//Социально-психологические проблемы производственного коллектива. -М.: Наука, 1983. -С. 153-163.

56. Лангмейер И., Матейчик 3. Психическая депривация в детском возрасте/ Пер. с чешек. Прага : Авиценум, 1984. - 335 с.

57. Лебединский В.В. Нарушения психического развития у детей. М.: МГУ, 1985. - 167 с.

58. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат. 1975. -304 с.

59. Лесгафт П.Ф. Семейное воспитание и его значение. Избранные педагогические сочинения. Т.1. М., 1951. - 336 с.

60. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения.- М., 1986. - 64 с.

61. Лисина М.И. Общение детей со взрослыми и сверстниками: общее и различное // Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии / Под ред. М.И. Лисиной. -М., 1980.

62. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. М. 1983.-С. 185-202.

63. Макаренко А.С. Педагогические сочинения : в. 8 т. -Т.4 -М. ,1985.

64. Манова-Томова B.C., Пирьев Г.Д., Пепушлиева Р.Д. Психологичес мая реабилитация при нарушениях поведения в детском возрасте . София. Медицина и физкультура, 1981 .-190с.

65. Марковская И.М. Диагностика и тренинг взаимодействия родителей с детьми . Автореф. дис. канд. психол. наук.» С/Пб. ,1996 . -24 с.

66. Медведев Г.П., Рубин Б.Г. , Колесников Ю.С. Адаптация важная проблема педагогики высшей школы //Советская педагогика . -1969. - № 3 - С. 54-56 .

67. Мишина Т.М. Исследование семьи в клинике и коррекция семейных отношений// Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. -Л., 1988.-С. 255-281.

68. Мишина Т. М. Психологическое исследование супружеских отношений при неврозах. Автореф. дис.канд.психол.наук. Л., 1978.-20 с.

69. Мухина B.C. Проблемы генезиса личности. М.: МГГШ, 1985.- 253 с.

70. Мухина B.C. Шестилетний ребёнок в школе. М.: Просвещение, 1986. -144 с.

71. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. -Л., 1960.-452 с.

72. Немов Р.С. Психология: в 3-х томах. М.: Просвещение, 1995.-384 с.

73. Нещерет Т.В. Влияние взаимоотношений в семье на межличностные связи ребёнка. Автореф. дис.канд.психол.наук. Л., 1980. - 25 с.

74. Николаев А.Н. Психическая адаптация человека к усложнённым условиям деятельности. Дис. канд. психол .нау к. Л.,1934. -256с.

75. Петровская Л.А. Вступительная статья к книге К.Рудестама// Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. М.: Прогресс, 1993. - С. 5-13.

76. Петровская Л. А. Теоретические и методологические проблемы социально-психологического тренинга. М.: Изд-во МГУ, 1982. - 168 с.

77. Петровский А.В. Дети и тактика семейного воспитания. М., 1981.-288 с.

78. Петровский В.А. К пониманию личности в психологии// Вопросы психологии. 1981. - №2. - С. 40-46.

79. Петровский В.А. Психология неадаптивной активности. М., 1992.-123с.

80. Растова А.Н. К вопросу о содержании понятия «социальная адаптация»/ Труды Алтайского политехнического института. Вып. 20. -Барнаул, 1972.-С. 348-356.

81. Раттер М. Помощь трудным детям. М.: Прогресс, 1987.-224 с.

82. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека/Пер. с-аштI. М.: Прогресс, 1994. 480 с.

83. Романова Е.С.,Потёмкина С.Ф. Графические методы психологической диагностики. М.: Дидакт, 1992. - 256 с.

84. Рубинштейн C.Л. Человек и мир// Проблемы общей психологии. М., 1973. - С. 330-420.

85. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М.: Педагогика-Пресс. - 1992. -192 с. '

86. Симпсон P.Л. Модификация поведения ребёнка// Помощь родителям в воспитаний детей. М.: Прогресс, 1992. - С. 119-145.

87. Смирнова Е.О. Становление межличностных отношений в раннем онтогенезе// Вопросы психологии. 1994. - №1. - С. 5-15.

88. Снегирёва Т.Ф. Соотношение объективных и субъективных компонентов социально-психологической адаптированности личности/Экспериментальное исследование по проблеме общей, социальной психологии и дифференциальной психофизиологии. М.,1976. -С.116-125.

89. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. -М.: МГУ, 1989.-322 с.

90. Специализированный детский кабинет психолога. - М., 1995. - 322с.

91. Спиваковская А.С. Обоснование психологической коррекции неадекватности родительских позиций// Семья и формирование личности. -М., 1981. - С. 38-48.

92. Спиваковская А.С. Профилактика детских неврозов. М.: Изд-во МГУ, 1988.-200 с.

93. Столиц В.В. Психологические основы семейкой терапии// Вопросы психологии. №4, 1982, с. 105-115.

94. Титаренко Т.М. Нравственное воспитание дошкольников в семье.- Киев: Вища школа, 1985.- 95 с.

95. Усанова О.Н., Шаховская С.Н. Роль семьи в коррекционном воздействии на детей// Психокоррекция: теория и практика. М., 1995. - С. 50-66.

96. Харитонов А.Н. Психоаналитический подход в семейной психотерапии // Психотерапия сегодня: Материалы III Всероссийской конференции по психотерапии. М.: Изд-во Института психотерапии, 1999. С.120-123.

97. Харитонов А.Н. Типология семейных отношений // Актуальные проблемы семьи в современной России: Сборник материалов Всероссийской научно-практической конференции. Пенза, 2002. -С.59-61.

98. Холева Л.А. Влияние отношений в семье на общение старших дошкольников со сверстниками// Личность в системе общественных отношений. -М., 1983. С. 912-913.

99. Хорни К. Конфликты материнства/Пер с англ. - СУПб., 1993,- 223 с.

100. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ/Пер с англ. М.: Прогресс, 1993. - 480с.

101. Чистякова М.И. Психогимнастика. М.: Просвещение, 1990. - 128с.

102. Эйдемиллер Э.Г. Методы семейной диагностики и психотерапии. М. и С/Пб.: Фолиум, 1996. -63с.

103. Эриксон Э. Детство и общество/Сокращ. пер. англ .-Обнинск, 1993.- 53 с.

ДОДАТОК А

Діаграма «Співвідношення соціометричного статусу дітей у групі».

ДОДАТОК Б

«Діагностика типів неадекватного виховання після проведеної корекційної роботи».

№ п/п	Статус у сім'ї	Тип неправильного виховання
		Гіперпротекція	Гіпопротекція	Потурання	Ігнорування потреб дитини	Надмірність вимог	Недостатність обов'язків	Надмірність вимог-заборон	Недостатність вимог-заборон	Надмірність санкцій	Мінімальність санкцій	Нестійкість стилю виховання
1	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
2	Мати Дочка	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
3	Мати Син	-	-	-	-	+	-	-	-	-	-	-
4	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
5	Батько Донька	-	-	-	-	-	-	-	-	-	+	-
6	Мати Донька	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
7	Батько Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
8	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
9	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
10	Мати Син	+	-	-	-	+	-	-	-	-	-	-
11	Мати Дочка	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
12	Мати Дочка	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
13	Мати Дочка	-	-	-	-	-	-	-	-	-	+	-
14	Мати Син	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
15	Мати Син	+	-	+	-	-	-	-	-	-	-	-
Кількість сімей (%), у яких неправильний тип виховання	13,34 %		6,67 %		13,34%			0%		13,34%	0%

ДОДАТОК В

Текст опитувальника для батьків (Аналіз сімейних взаємовідносин - Е.Ейдеміллер, В.В. Юстіцкіс)

1. Усе, що я роблю, я роблю заради мого сина (дочки).

2. У мене часто бракує часу позайматися з сином (дочкою) - поспілкуватися, пограти.

3. Мені доводиться дозволяти моїй дитині такі речі, які не дозволяють багато інших батьків.

4. Не люблю, коли син (дочка) приходить до мене з питаннями. Краще, щоб здогадався сам (сама).

5. Наша дитина має більше обов'язків - в догляді за собою, підтримці порядку, чим більшість дітей його віку.

6. Мою дитину дуже важко змусити що-небудь зробити, чого він не любить.

7. Завжди краще, якщо діти не думають про те, чи правильно поступають їх батьки.

8. Мій син (дочка) легко порушує заборони.

9. Якщо хочеш, щоб твій(я) син (дочка) став(а) людиною, не залишай безкарним жодного його (її) поганого вчинку.

10. Якщо тільки можливо, намагаюся не карати сина (дочка).

11. Коли я у хорошому настрої, нерідко прощаю своєму синові (дочки) те, за що в інший час покарав би.

12. Я люблю свого сина (дочка) більше, ніж люблю (любила) чоловіка.

13. Молодші діти мені подобаються більше, чим старші.

14. Якщо мій син (дочка) довго упирається або злиться, у мене буває почуття, то я поступив(а) по відношенню до нього (їй) неправильно.

15. У нас довго не було дитини, хоча ми його дуже чекали.

16. Спілкування з дітьми, загалом, стомлива справа.

17. У мого сина (дочки) є деякі якості, які виводять мене з себе.

18. Виховання мого сина (дочки) йшло б набагато краще, якби мій(я) чоловік (дружина) не заважав би мені.

19. Більшість чоловіків легковажніша, ніж жінки.

20. Більшість жінок легковажніша, ніж чоловіки.

21. Мій син (дочка) для мене найголовніше в житті.

22. Часто буває, що я не знаю, що робить в даний момент моя дитина.

23. Якщо іграшка дитині подобається, я куплю її, скільки б вона не коштувала.

24. Мій син (дочка) нетямущий(а). Легше самому двічі зробити, чим один раз пояснити йому (їй).

25. Моєму синові (дочки) нерідко доводиться (чи доводилося раніше) наглядати за молодшим братом (сестрою).

26. Нерідко буває так: нагадую, нагадую синові (дочки) зробити що-небудь, а потім плюну і зроблю сам(а).

27. Батьки ні в якому разі не повинні допускати, щоб діти помічали їх слабкості і недоліки.

28. Мій син (дочка) сам(а) вирішує, з ким йому (їй) грати.

29. Діти повинні не лише любити своїх батьків, але і боятися їх.

30. Я дуже рідко лаю сина (дочка).

31. У нашій суворості до сина (дочки) бувають великі коливання. Іноді ми дуже строгі, а іноді усе дозволяємо.

32. Ми з дитиною розуміємо один одного краще, ніж ми з чоловіком.

33. Мене засмучує, що мій син (дочка) занадто швидко стає дорослим.

34. Якщо дитина упирається, тому що погано себе почуває, краще всього зробити так, як він хоче.

35. Моя дитина росте слабкою і хворобливою.

36. Якби у мене не було дітей, я б добився (добилася) в житті набагато більшого.

37. У мого сина (дочки) є недоліки, які не виправляються, хоча я наполегливо з ними борюся.

38. Нерідко буває, що коли я караю мого сина (дочка), мій чоловік (дружина) тут же починає докоряти мені в зайвій суворості і утішати його (її).

39. Чоловіки більше схильні до подружньої зради, ніж жінки.

40. Жінки більше схильні до подружньої зради, ніж чоловіки.

41. Турботи про сина (дочки) займають велику частину мого часу.

42. Мені багато разів довелося пропустити батьківські збори.

43. Прагну до того, щоб моя дитина була забезпечена краще, ніж інші діти.

44. Якщо побути в товаристві мого сина (дочки), можна сильно втомитися.

45. Мені часто доводилося давати моєму синові (дочки) важкі для його (її) віку доручення.

46. Моя дитина ніколи не прибирає за собою іграшки.

47. Головне, чому батьки можуть навчити своїх дітей - це слухатися.

48. Моя дитина сама вирішує, скільки, чого і коли йому є.

49. Чим більш суворо батьки до дитини, тим краще для нього.

50. За характером я - м'яка людина.

51. Якщо моєму синові (дочки) щось від мене потрібне, він(а) намагається вибрати момент, коли я у хорошому настрої.

52. Коли я думаю про те, що коли-небудь мій син (дочка) виросте і я буду йому (їй) не потрібна, у мене псується настрій.

53. Чим старше діти, тим важче мати з ними справу.

54. Найчастіше упертість дитини буває викликана тим, що батьки не уміють до нього підійти.

55. Я постійно переживаю за здоров'я сина (дочки).

56. Якби у мене не було дітей, моє здоров'я було б набагато краще.

57. Деякі дуже важливі недоліки мого сина (дочки) наполегливо не зникають, незважаючи на усі заходи.

58. Мій син (дочка) недолюблює мого чоловіка.

59. Чоловік гірше уміє розуміти почуття іншої людини, ніж жінка.

60. Жінка гірше уміє зрозуміти почуття іншої людини, ніж чоловік.

61. Заради мого сина (дочки) мені від багато чого в житті припало і доводиться відмовлятися.

62. Батьки, які надто багато метушаться навколо своїх дітей, викликають у мене роздратування.

63. Я витрачаю на мого сина (дочка) значно більше грошей, чим на себе.

64. Не люблю, коли син (дочка) щось просить. Сам(а) краще знаю, чого йому (їй) більше потрібно.

65. У мого сина (дочки) важче дитинство, ніж у більшості його (її) товаришів.

66. Удома мій син (дочка) робить тільки те, що йому (їй), хочеться, бо, що потрібно.

67. Діти повинні поважати батьків більше, ніж усіх інших людей.

68. Якщо моя дитина не спить, коли йому належить, я не наполягаю.

69. Я більш суворо відношуся до свого сина (дочки), чим інші батьки до своїх дітей.

70. Від покарань мало путтю.

71. Члени нашої сім'ї неоднаково строгі з сином (дочкою). Одні балують, інші, навпаки, - дуже строгі.

72. Мені б хотілося, щоб мій син (дочка) не любив нікого, окрім мене.

73. Мені подобаються маленькі діти, тому не хотів(а) б, щоб він(а) занадто швидко дорослішав(а).

74. Часто я не знаю, як правильно поступити з моїм сином (дочкою).

75. У зв'язку з поганим здоров'ям сина (дочки) нам доводиться йому (їй) багато що дозволяти.

76. Виховання дітей - важка і невдячна праця. Їм віддаєш усе, а натомість не отримуєш нічого.

77. З моїм сином (дочкою) мало допомагає добре слово. Єдине, що на нього діє - це постійні строгі покарання.

78. Мій чоловік (дружина) намагається настроїти сина (дочка) проти мене.

...