Психологічні особливості комунікативних здібностей підлітків та їх корекція

Другий використовує такі відповіді: («Ти сам такий», «А ти нерозумне ягня»). Завершується вправа відповіддю учня, який грав роль образника, про свої почуття від діалогу з кожним із співрозмовників.

Ставлять запитання: «Які емоції викликає у тебе кожна з двох відповідей?», «Кого з цих двох дітей ти більше не захочеш називати поганим словом? Чому?»

5. Вправа «Життя -- гра і ми в ній актори»

Мета. Розвиток емпатії та соціальної рефлексії.

Інструкція. Вправа здійснюється у два етапи. На першому етапі дитина обирає своїм одноліткам соціальні ролі, на другому - відгадує, хто з класу, яку роль приписав їй. Запитання:

Кого з групи ти обрав:

своїм командиром?

єдиним супутником для перебування на тропічному острові?

поради и ком в особистих труднощах?

другом, з яким можна провести вільний час?

і товаришем, з яким би хотів ближче познайомитись?

6. Рольова гра «Розмова друзів»

Мета. Формування емпатії.

Учнів ділять по двоє, і пропонують тему розмови та розподіляють ролі. Задаються ситуації обвинувачення. Кожна пара готується і виступає перед групою. Група аналізує особливості поведінки та комунікативних реакцій опонентів.

7. Підсумок заняття.

Написання відгуків що до тренінгових занять.

3.3 Оцінка ефективності реалізації тренінгової програми

Мета заключного етапу експериментального дослідження полягала у проведенні порівняльного аналізу якісних і кількісних результатів формуючого експерименту в учасників основної та контрольної груп, що дозволило нам визначити динаміку ефективних особистісних змін учнів.

Згідно проаналізованих результатів первинного експериментального дослідження ми виокремили 16 осіб, які потребують психокорекційної допомоги, а саме з метою підвищення комунікативної компетентності, подолання емоційних бар'єрів у спілкуванні, підвищення мотивації прагнення до успіху та самооцінки.

Дослідження проводилось у два етапи: до проведення психокорекції на практичних заняттях і тренінгу та після них. Перевіркою ефективності психокорекційної роботи стали індивідуальні показники особистісних змін, що ми отримали на основі психологічних методик та аналізу і узагальнення експериментальних даних, отриманих у ході констатуючого та формуючого експериментів з використанням таких методик:

1. Оцінка рівня комунікабельності тест «Товариськість».

2. Методика „Потреба у спілкуванні”.

3. Методика „Мотивації афіліації” М. Ш. Магомед-Емінова.

4. Методика дослідження самооцінки особистості у діяльності, поведінці, почуттях і в міжособистісних стосунках.

5. Методика вивчення спрямованості особистості розроблена чеськими психологами В. Смекалом і М. Кучером.

Отже, спілкування - є необхідною умовою існування людини, одним з найважливіших чинників її соціального розвитку. Для успішної взаємодії у особистості доцільно сформувати такі психологічні якості, як здатність до емпатії, саморефлексії, ідентифікації, тощо. Саме психологічний тренінг формує у людини ці якості і навчає її ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми. Це один з методів активного навчання і психологічного впливу, який здійснюється в процесі групової взаємодії і спрямований на підвищення компетентності у сфері спілкування, в якому загальний принцип активності доповнюється принципом рефлексії над особистісною поведінкою і поведінкою інших членів групи. Головною задачею соціально-психологічного тренінгу є виявлення поведінкових стереотипів у людини та уникнення їх.

Ефективність впливу психокорекційного тренінгу в певній мірі може оцінюватися за суб'єктивними відгуками учасників, але обов`язково має бути статистично перевіреним та підтверджуватись об'єктивними показниками.

Як вже було зазначено, при роботі з учнями ми звертали увагу на формування в них комунікативних навичок. Далі відображені зміни рівня комунікативних здібностей учнів експериментальної групи.

Рис. 3.1 Динаміка рівня комунікабельності у підлітків до психокорекційного тренінгу та після його проведення

Як бачимо, результати діагностики змінились згідно поставлених цілей. Тут варто сказати про те, що на основі комунікативних здібностей та комунікативного досвіду формується комунікативна компетентність особистості. Критерії комунікативної компетентності вперше були сформульовані Т. Гордоном. Він визначив її як уміння вийти з будь-якої ситуації, не загубивши внутрішньої волі й у той же час, не давши втратити її партнерові по спілкуванню. Таким чином, критерієм компетентності є партнерська позиція в спілкуванні або "на рівних" (у відмінності від "прибудови зверху" або "прибудови знизу"). У роботах Ю.І. Ємельянова, Л.А. Петровської та ін. під комунікативною компетентністю розуміється "здатність установлювати і підтримувати необхідні контакти з людьми. До складу компетентності включають певну сукупність знань і вмінь, що забезпечують ефективне протікання комунікативного процесу. Крім цього, комунікативна компетентність, передбачає готовність та вміння побудови контактів на різній психологічній дистанції - відсунутої та близької.

Далі ми перевірили чи змінився рівень потреби у спілкуванні підлітків, адже це закономірна потреба, одна з найважливіших у даному віці.

Рис. 3.2 Динаміка рівня потреби у спілкуванні підлітків до психокорекційного тренінгу та після його проведення

Зміни відбулись незначні, хоча є. Звичайно, це для загальної вибірки, а для деяких конкретних учасників психокорекційного тренінгу результати були значними. Але ми можемо стверджувати, що на даному рівні підлітки досить сміливо вступають в контакт, проявляють ситуативну товариськість, зацікавленість, уважність до співбесідника, але ще не розвинута здатність до співпереживання та має місце ситуативна внутрішня байдужість у процесі спілкування. Ситуативно займають позицію „маніпулятора”, або виявляють інтерес до співрозмовника, який швидко зникає. Можуть проявляти надмірну галасливість, бурхливе вираження емоцій. Потреба у спілкуванні у поєднанні з відсутністю власної думки ведуть до підвищеної навіюваності, комфортності, м'якості, нездатності відстоювати власну точку зору. Ставлення до співрозмовника може дуже часто змінюватися : від безмежної прихильності до гострого неприйняття.

Залежно від ситуації можуть проявляти почуття обов'язку та відповідальності або схильність до соціальної незрілості та вільного трактування правил та норм поведінки.

Проаналізуємо динаміку змін за методикою діагностики спрямованості особистості.

Рис. 3.3 Динаміка змін спрямованості підлітків до психокорекційного тренінгу та після його проведення

У підлітковому віці переважає спрямованість на себе, що характеризується орієнтацією на винагороду, задоволення відносно власної роботи, агресивність в досягненні статусу, владність, схильність до конкурентності, роздратованість, тривожність, інтровертованість. В ході соціально-психологічного тренінгу ці показники ще підвищились, але й вдалось підвищити показники спрямованості на взаємодію, тобто прагнення при будь-яких умовах підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на спільну діяльність.

Проаналізуємо динаміку змін за методикою діагностики самооцінки у різних сферах життєдіяльності особистості.



Рис. 3.4 Динаміка змін у самооцінці підлітків до психокорекційного тренінгу та після його проведення

Отже, нам вдалось значно підвищити самооцінку у міжособистісних стосунках, діяльності та почуттях, що є надзвичайно важливим у встановленні контакту і, загалом, для комунікативної успішності підлітка.

Часто самооцінка виявляється у підлітка внутрішньо суперечливою: свідомо він сприймає себе як особу значну, навіть виняткову, вірить у себе, у свої здібності, ставить себе вище за інших людей. Разом з тим його охоплюють сумніви, які він прагне не допустити у свою свідомість. Але ця підсвідома невпевненість дає про себе знати у переживанні, пригніченості, поганому настрої, занепаді активності тощо. Причину цих станів підліток сам не розуміє, але вони знаходять своє вираження в його образливості, грубості, частих конфліктах з оточуючими дорослими.

Проаналізуємо динаміку змін за методикою діагностики мотивації афіліації.



Рис. 3.5 Динаміка змін у мотивації підлітків до психокорекційного тренінгу та після його проведення

До участі у психокорекційному тренінгу піддослідні у переважній більшості знаходились у четвертій групі, тобто коли в особистості виникає сильний внутрішній конфлікт: вона прагне до спілкування й водночас уникає його. Після участі у психокорекційній програмі більшість учасників знаходяться у першій групі і відносять себе до товариських людей. Звичайно, варто враховувати позитивний настрій, створений під час тренінгу, емоційне підкріплення - життєвий досвід внесе свої корективи, але для початку роботи над собою - це є гарним результатом.

Характерними особливостями поведінки людей у чотирьох виділених групах є такі:

- за високого індексу "ПП" та низького "СВ" людина занадто товариська (іноді докучлива);

- за низького індексу "ПП" та високого "СВ" потреба в підтримці, розумінні залишається незадоволеною, і людина заглиблюється у світ власних переживань;

- за низьких індексів "ПП" та "СВ" людина надає перевагу самотності;

- за високих індексів "ПП" та "СВ" у людини виникає сильний внутрішній конфлікт: вона прагне до спілкування й водночас уникає його.

Для перевірки статистичної значущості отриманих результатів ми використали t-критерій Стьюдента (див. Таблиця 3.1.).

Критерій Стьюдента (t-критерій) був розроблений англійським статистиком У. Госетом, коли він працював на пивоварнях Гіннесса і за контрактом не мав права публікувати власних досліджень. Тому публікацію власних статей по t-критерію він зробив у 1908 р. в журналі “Біометрика” під псевдонімом “Student”, що вимовляється як Стьюдент і у перекладі означає “Студент”.

Порівняння середніх значень різних вибірок відноситься до найбільш часто застосовуваних методів статистичного аналізу. При цьому завжди повинні бути з'ясовані питання, чи можна пояснити наявне розходження середніх значень статистичними коливаннями чи ні. В останньому випадку говорять про статистично значиме розходження.

Найбільш часто t-критерій використовується у двох випадках. У першому його застосовують для перевірки гіпотези про рівність середніх для двох незалежних вибірок. У цьому випадку є контрольна група і група, що досліджується. При цьому кількість спостережень може бути різною. Такі дослідження частіше за все відбуваються у медицині, фармакології, аграрних науках, тобто там, де можна поставити експеримент по дослідженню впливу певного фактора (ліків, добрив, хімікатів тощо). У політичних науках, як правило, важко організувати такі експерименти у наукових цілях, але можлива задача порівняння, скажімо, результатів опитування двох груп людей, які відрізняються за статтю, фахом, віком тощо.

У другому випадку, який застосовується у нашій роботі, використовують так званий парний критерій, коли та ж сама група об'єктів спостерігається двічі і надає чисельний матеріал для перевірки гіпотез про однаковість середніх. Саме тому вони називаються залежними. Наприклад, відбувається опитування тих самих респондентів до експерименту і після нього.

Для нас є дуже важливим дізнатись на скільки значимим був вплив соціального-психологічного тренінгу на характеристики, які діагностувались у ході експерименту.

Таблиця 3.1 Перевірка статистичної значущості зміни показників за допомогою t-критерія Стьюдента

Показники	Дослідження самооцінки	Спрямованість особистості	Мотивація афіліації	Рівень потреби у спілкуванні	Рівень комунікативних здібностей
Значення t-Стьюдента	2,52	2,8	2,6	1,42	1,38

Порівнюючи критичне значення t-критерію Стьюдента при імовірності допустимої помилки 0,05, яке дорівнює 2,02, ми можемо сказати, що майже всі зміни показників є статистично значущими, окрім рівня потреби у спілкуванні та рівня комунікативних здібностей. Це свідчить про певну результативність проведеної роботи та ефективність соціального-психологічного тренінгу.

На нашу думку, потреба у спілкуванні, яка є базовою для підлітка пов'язана з багатьма соціальними факторами розвитку особистості, зокрема, як ми діагностували, що має місце такий феномен, як сильне прагнення до спілкування і страх потерпіти при цьому невдачу. Саме ці суперечливі стани характерні для перехідного періоду. Тому тут варто для більш якісних змін включити піддослідних у психокорекційну програму особистісного зростання, де можна попрацювати над страхами та прийняттям власне себе.

Комунікативні навички, отримані під час роботи у групі також повинні знайти своє підкріплення у практичному житті для того, щоб вважатися здібностями.

Найважливішим є те, що ми заклали фундамент для подальшого розвитку комунікативної компетентності розвитку особистості підлітка, а саме адекватної з тенденцією до завищеної самооцінки у міжособистісних стосунках, поведінці та почуттєвій сфері; мотивацію афіліації, а саме прагнення до прийняття; спрямованість на взаємодію.

3.4 Висновок до третього розділу

Мета заключного етапу експериментального дослідження полягала у проведенні порівняльного аналізу якісних і кількісних результатів формуючого експерименту в учасників основної та контрольної груп, що дозволило нам визначити динаміку ефективних особистісних змін учнів.

Згідно проаналізованих результатів первинного експериментального дослідження ми виокремили 16 осіб, які потребують психокорекційної допомоги, а саме з метою підвищення комунікативної компетентності, подолання емоційних бар'єрів у спілкуванні, підвищення мотивації прагнення до успіху та самооцінки.

Ефективність впливу психокореційного тренінгу в певній мірі може оцінюватися за суб'єктивними відгуками учасників, але обов`язково має бути статистично перевіреним та підтверджуватись об'єктивними показниками. Як вже було зазначено, при роботі з учнями ми звертали увагу на формування в них комунікативних навичок. Далі відображені зміни рівня комунікативних здібностей учнів експериментальної групи.

Тут варто сказати про те, що на основі комунікативних здібностей та комунікативного досвіду формується комунікативна компетентність особистості.

Далі ми перевірили чи змінився рівень потреби у спілкуванні підлітків, адже це закономірна потреба, одна з найважливіших у даному віці.

Зміни відбулись незначні, хоча є. Звичайно, це для загальної вибірки, а для деяких конкретних учасників соціально-психологічного тренінгу результати були значними. Але ми можемо стверджувати, що на даному рівні підлітки досить сміливо вступають в контакт, проявляють ситуативну товариськість, зацікавленість, уважність до співбесідника, але ще не розвинута здатність до співпереживання та має місце ситуативна внутрішня байдужість у процесі спілкування. Ситуативно займають позицію „маніпулятора”, або виявляють інтерес до співрозмовника, який швидко зникає. Можуть проявляти надмірну галасливість, бурхливе вираження емоцій. Потреба у спілкуванні у поєднанні з відсутністю власної думки ведуть до підвищеної навіюваності, комфортності, м'якості, нездатності відстоювати власну точку зору. Ставлення до співрозмовника може дуже часто змінюватися: від безмежної прихильності до гострого неприйняття.

Залежно від ситуації можуть проявляти почуття обов'язку та відповідальності або схильність до соціальної незрілості та вільного трактування правил та норм поведінки.

Проаналізуємо динаміку змін за методикою діагностики спрямованості особистості.

У підлітковому віці переважає спрямованість на себе, що характеризується орієнтацією на винагороду, задоволення відносно власної роботи, агресивність в досягненні статусу, владність, схильність до конкурентності, роздратованість, тривожність, інтровертованість. В ході соціально-психологічного тренінгу ці показники ще підвищились, але й вдалось підвищити показники спрямованості на взаємодію, тобто прагнення при будь-яких умовах підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на спільну діяльність.

Проаналізуємо динаміку змін за методикою діагностики самооцінки у різних сферах життєдіяльності особистості.

Отже, нам вдалось значно підвищити самооцінку у міжособистісних стосунках, поведінці та почуттях, що є надзвичайно важливим у встановленні контакту і, загалом, для комунікативної успішності підлітка.

Часто самооцінка виявляється у підлітка внутрішньо суперечливою: свідомо він сприймає себе як особу значну, навіть виняткову, вірить у себе, у свої здібності, ставить себе вище за інших людей. Разом з тим його охоплюють сумніви, які він прагне не допустити у свою свідомість. Але ця підсвідома невпевненість дає про себе знати у переживанні, пригніченості, поганому настрої, занепаді активності тощо. Причину цих станів підліток сам не розуміє, але вони знаходять своє вираження в його образливості, грубості, частих конфліктах з оточуючими дорослими.

Порівнюючи критичне значення t-критерію Стьюдента при імовірності допустимої помилки 0,05, яке дорівнює 2,02, ми можемо сказати, що майже всі зміни показників є статистично значущими, окрім рівня потреби у спілкуванні та рівня комунікативних здібностей. Це свідчить про певну результативність проведеної роботи та ефективність соціального-психологічного тренінгу.

На нашу думку, потреба у спілкуванні, яка є базовою для підлітка пов'язана з багатьма соціальними факторами розвитку особистості, зокрема, як ми діагностували, що має місце такий феномен, як сильне прагнення до спілкування і страх потерпіти при цьому невдачу. Саме ці суперечливі стани характерні для перехідного періоду. Тому тут варто для більш якісних змін включити піддослідних у психокорекційну програму особистісного зростання, де можна попрацювати над страхами та прийняттям власне себе.

Комунікативні навички, отримані під час роботи у групі також повинні знайти своє підкріплення у практичному житті для того, щоб вважатися здібностями.

Отже, ми можемо сказати що наша гіпотеза підтвердилась провівши психокорекцій ну програму показники комунікативних здібностей підлітків підвищились.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

Важливим елементом людського співжиття і взаємин є психологічні контакти і спілкування. Потреба в контакті з подібними до себе існує й у тваринному світі, однак спілкування - величезний дар, набуток суспільного буття людини. Завдяки спілкуванню людина пізнає світ, власну духовність, підтримує психологічний зв'язок з іншими людьми через засоби масової комунікації й безпосередні стосунки, без чого важко зберегти емоційний життєвий статус.

Проблему психології спілкування розробляли видатні наші психологи Л.С. Виготський, В.Н. Мясищев, Б.Г. Ананьев, а також зарубіжні психологи Зігмунд Фрейд, Джордж Хоуманс, Джорджем, Герберт Мід, Гарольд Гарфінкель.

Безліч теорій обумовлюються різноманіттям людського спілкування і різноманіттям підходів до проблеми психології спілкування.

Аналізуючи, отримані результати ми не можемо сказати, що 57% досліджуваних має середній рівень оцінки спілкування, 40% підлітків проявило високі результати, 3% то це люди що мають невпевненість та замкнутість,що відображається на всіх рівнях спілкування.

Було виявлено, що у підлітків виникають проблеми із встановленням емоційних контактів. Виявилось, що в загальному хлопці більш схильні до переживання негативних емоцій з приводу проблем у встановленні контакту, можливо сюди можна віднести підліткові проблеми: комплексація що до свого вигляду адже хлопці тільки наздоганяють дівчат у фізіологічному розвитку.

У дівчат існують проблеми, пов'язані із саморегуляцією емоцій, тобто іноді підлітки настільки інтенсивно переживають певні ситуації свого життя, що не завжди спроможні справитись з ними.

За результатими методики «Діагностика потреби спілкування» ми бачимо що 41% досліджуваних мають середній та 59% високий рівень потреби спілкування тобто ми можем впевнено говорити що потреба у спілкуванні є досить актуальною у підлітковому віці, адже спілкування на цьому періоді життя для них є засобом розвитку та взаємодії з ровесниками. Спілкування для них це специфічний вид міжособистісних відносин. Слід звернути увагу що учнів з низьким рівнем немає. Спілкування є провідною діяльністю підліткового віку, напружена потреба в спілкуванні перетворюється в багатьох дітей у непереможне стадне почуття: вони не можуть не тільки дня, але години пробути поза своєю, а якщо своєї немає - якої завгодно компанії. Особливо сильна така потреба в хлопчиків.

Важливим моментом у мотивації спілкування особистості, звичайно, є самооцінка. Рівень самооцінки в значній мірі пов'язаний із задоволеністю або незадоволеністю людини собою, своєю діяльністю, що виникає в результаті досягнення успіху або появи невдачі.

За результатами дослідження мотивації афіляції виявлено, що 17% досліджуваних мають високий мотив афіліації 30 % - мають домінуючим мотив страху відторгнення, для таких підлітків важлива думка оточуючих та прийняття їх такими які вони є.

Мета заключного етапу експериментального дослідження полягала у проведенні порівняльного аналізу якісних і кількісних результатів формуючого експерименту в учасників основної та контрольної груп, що дозволило нам визначити динаміку ефективних особистісних змін учнів.

Згідно проаналізованих результатів первинного експериментального дослідження ми виокремили 16 осіб, які потребують психокорекційної допомоги, а саме з метою підвищення комунікативної компетентності, подолання емоційних бар'єрів у спілкуванні, підвищення мотивації прагнення до успіху та самооцінки.

Ефективність впливу психологічного тренінгу в певній мірі може оцінюватися за суб'єктивними відгуками учасників, але обов`язково має бути статистично перевіреним та підтверджуватись об'єктивними показниками. Як вже було зазначено, при роботі з учнями ми звертали увагу на формування в них комунікативних навичок. Далі відображені зміни рівня комунікативних здібностей учнів експериментальної групи.

Тут варто сказати про те, що на основі комунікативних здібностей та комунікативного досвіду формується комунікативна компетентність особистості.

Далі ми перевірили чи змінився рівень потреби у спілкуванні підлітків, адже це закономірна потреба, одна з найважливіших у даному віці.

Зміни відбулись незначні, хоча є. Звичайно, це для загальної вибірки, а для деяких конкретних учасників психологічного тренінгу результати були значними. Але ми можемо стверджувати, що на даному рівні підлітки досить сміливо вступають в контакт, проявляють ситуативну товариськість, зацікавленість, уважність до співбесідника, але ще не розвинута здатність до співпереживання та має місце ситуативна внутрішня байдужість у процесі спілкування.

Проаналізуємо динаміку змін за методикою діагностики самооцінки у різних сферах життєдіяльності особистості.

Нам вдалось значно підвищити самооцінку у міжособистісних стосунках, поведінці та почуттях, що є надзвичайно важливим у встановленні контакту і, загалом, для комунікативної успішності підлітка.

Порівнюючи критичне значення t-критерію Стьюдента при імовірності допустимої помилки 0,05, яке дорівнює 2,02, ми можемо сказати, що майже всі зміни показників є статистично значущими, окрім рівня потреби у спілкуванні та рівня комунікативних здібностей. Це свідчить про певну результативність проведеної роботи та ефективність соціального-психологічного тренінгу.

Отже, ми можемо стверджувати що наша гіпотеза підтвердилась провівши психокорекцій ну програму показники комунікативних здібностей підлітків підвищились.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. - М.: Аспект Пресс, 1998. - 450с.

2. Байярд Р.Т. Ваш неспокійний підліток. - М.: Освіта, 1991. - 63с.

3. Битянова М.Р. Соціальна психологія. - М.: Освіта, 1994. - 83с.

4. Бодалев А. А. Личность и общение. - М.: Педагогика, 1983. - 272 с.

5. Божович Л.И. Проблеми формування особистості. - М.: Освіта, 1995. - 352с.

6. Бодалев А.А. Особистість і спілкування - М.: Освіта, 1983. - 274с.

7. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник. О. В. Скрипченко, Л. В. Волинська, З. В. Огороднійчук та ін.. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

8. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь по психодиагностике. - Спб.: Питер Кому, 1999р. - 528с.

9. Блонский П. П. Избранные психологические произведения. М.: Просвещение, 1964. -365с.

10. Вопросы психологии внимания. Выпуски V, VII, по ред. И.В. Страхова, - 1973. -198 с.

11. Вундт В. Очерки психологии, СПб., 1997. -340с.

12. Выготский Л.С. Развитие высших психологических функций. М., Изд-во АПНРСФСР, 1960. -285с.

13. Главник О.П. Оцінка комунікабельності тест «Товариськість»// Психологічна газета, №29 (95) грудень, 2007. - С. 28.

14. Головей Л. А., Рибалко Е. Ф. Практикум по возрастной психологи: Учеб. Пособие / Под ред.- СПб.: Речь, 2002. - 694 с.

15. Головаха Є. І., Паніна Н. В. Психологія людського взаєморозуміння. - Київ, 1989. -270с.

16. Давыдов В. В., Драгунова Т. В., Ительсон Л. Б., Петровский А. В. Возрастная і педагогічна психологія: підручник для студентів пед. институтов. - М.: Освіта, 1979. - 288с.

17. Донцов А.И. Психологія колективу. - М.: Видавництво Московського Університету, 1984. - 174с.

18. Драгунова Т.В., Эльконин Д.Б. Вікові й індивідуальні особливості молодших підлітків. - М.: Освіта, 1967. - 156с.

19. Дубровина И.В., Лисина М.И. Возрасные особенности психического развития дитей. - М.: АПН СРСР, 1982. - 164с.

20. Заброцький М. М. Вікова психологія: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1998. - 92 с.

21. Зимбардо Ф.,Ляйппе М.Соцыальное влияние.- СПб.,2000-620с.

22. Зимняя И.А. Психология. - М., 1991. -360с.

23. Изард К. Емоции человека. - М.: Издательство московского университета, 1970. - 440 с.

24. Кабанова-Миллер Е.М. Учебная деятельность и развивающие обучение. - М. 1981. - 380 с.

25. Карпенко Л.А., Петровский А. В. Короткий психологічний словник. - М.: Освіта, 1981. - 195с.

26. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. - Минск: Изд-во Белорусск. ун-та, 1975.

27. Кон І.С.Соціологія особистості.М.,1976. - 261с.

28. Крилов А.А. Практикум по общей и експериментальной психологии. - Л.: Изд. Ленинградського Университета, 1987. - 256с.

29. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. - 2-е изд. - М.: "Смисл", "Академический проект", 1999. - 198с.

30. Кондратьева С.В. Практическая психология: учбово-методичне Пособие. - Минск: Университетское изд., 1997. - 212с.

31. Крутецкий В.А. Психологія. Підручник для учнів пед. училищ. 2-і изд. - М.: Освіта, 1986р. - 147с.

32. Ланге Н. Н. Психологические исследования. Одесса, 1893. -205с.

33. Липкина А.И. Самооцінка школяра. - М.: Знання, 1976. - 64с.

34. Ліфарєва Н. В. Психологія особистості: Навч. посібник. - К. : Центр навчальної літератури, 2003. - 240 с.

35. Ломов Б.Ф. Общение и социальная регуляция поведения индивида Психологические проблемы социальной регуляции поведения, - М., 1976. - 185с.

36. Мадорский Л.Р. Глазами подростков. Книга для преподователя. - М.: Просвещение, 1991. - 176с.

37. Максименко С.Д. Заброцький М.М. Технологія спілкування. - Київ,2005 -174с.

38. Марченко А.І. Проблеми успішного спілкування. - Львів, 1990. -196 с.

39. Мацко Л.А. Прищак М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2009. - 158 с.

40. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Ученик для студ. Вузов. - 6-е узд., стереотип. - М.: Узд. Центр „Академия”, 2000. - 456 с.

41. Немов Р. С. Психология. Учебник для студентов высш. пед. учеб. заведений. У 3-х кн-х. Кн. 1 Обшие основи психологии- 2-е изд. - М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1994. - 573с.

42. Обухова Л. Ф. Возрастная психология. Учеб. Пособие. - М.: Педагогическое общество России, 2000. - 448 с.

43. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. - М.:Просвещение, 1993. - 256с.

44. Парадыгин Б.Д.Основи соцыально-психологической теории. М.:Мисль, 1971. - 348с.

45. Петровский В.В., Шпалинский В.В. Соціальна психологія колективу. Навчальний посібник для студентів пед. інститутів. - М.: Освіта, 1978. - 117с.

46. Петровский А.В., Абраменкова В.В. Соціальна психологія: навчальний посібник для студентів пед. Інститутів. - М.: Освіта, 1987. - 147с.

47. Петровский А.В. Особистість. Діяльність. Колектив. - М.: Знання, 1982. - 179с.

48. Пірен М.І. Конфліктологія. Підручник - К.:МАУП.2003. - 360с.

49. Почебут Л. Г., Чикер В. А. Организационная социальная психология: Учебное пособие. - СПб.: Изд-во «Речь», 2002. - 298 стр.

50. Практикум по возрастной психологи: Учеб. Пособие / Под ред. Л. А. Головей, Е. Ф. Рибалко. - СПб.: Речь, 2002. - 694 с.

51. Психологічний словник. /За ред. В.І. Войтка. - К.: Вища школа, 1982. -294с.

52. Райгородський Д.Я. Практическая психодиагностика. Изд.дом «БАХРАХ-М». - 661с.

53. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. - 3-е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - Кн. 2: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные прийомы и упражнения. - 480 с.

54. Русалов В. М. Биологические свойства индивидуально-психологических различий. - М., 1979. -320с.

55. Столяренко Л.Д. Основи психологии. - Ростов на Дону: Феникс, 1997. - 214с.

56. Симонов П. В., Ершов П. М. Темперамент, характер, личность. -- М., 1984. -230с.

57. Таланов В.Л. Справочник практического психолога-СПб.:Сова-1998.-311с.

58. Томчук С.М. Психологія емоційних явищ: Навчальний посібник. - Вінниця: ВСЕІ Університету „Україна”, 2007. - 75 с.

59. Трофімов Ю. Л. Психологія. _ К.: „Либідь”, 2000. - 558с.

60. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, корекция и розвитие личности. - М.: ВЛАДОС, 1998. - 508с.

61. Фельдштейн Д.И. Психология современного подростка.М.: Педагогіка, 1988. - 114с.

62. Фельдштейн Д.И. Психологические аспекти изучения современного подростка. М.: "Вопросы психологии", 1985. - 32с.

63. Фрейд З. Психоаналитические этюды. - Минск: Беларусь, 1991. - 606 с.

64. Фрейджер Р., Фейдимер Д. Личность. Теория, експерименты, упражнения. - СПб.: Праймс-Еврознак, 2001. -365с.

65. Фрідман Л.І., Кулагіна І.Ю. Психологічний довідник учителя. - М.: Освіта, 1991. - 161с.

ДОДАТОК А

Термінологічний словник:

1. Деформації спілкування -- відхилення від норм взаємодії, які прийняті в суспільстві і відповідають світовим стандартам. [39,с.96].

2. Бар'єри психологічні (psychological barriers) - внутрішня перешкода психологічної природи (страх, тривога, невпевненість, сором тощо), яка заважає людині успішно виконати певну дію [39,с.127].

3. Виховання (education)- організований педагогічний процес, у ході якого здійснюється цілеспрямований вплив на людину із метою розвитку її духовності, формування певних якостей [51,с.130].

4. Вікова психологія (age psychology) - галузь психологічних знань, що вивчає вікові особливості психічного розвиток у людини. Поділяється на дитячу психологію, психологію підлітка, юнака, дорослої людини, людини похилого віку. [39,с.128].

5. Враження (impression)- чуттєві образи з яскраво вираженим емоційним відтінком. Людині властиво проводити сприйняте через свої емоції і почуття, так би мовити, почуттєво оцінювати сприйняте. [39,с.129].

6. Гармонійний розвиток (harmonic development) - внутрішня і зовнішня узгодженість, цілісність і сумісність змісту й форми. Г. р. характеризує результативність освіти й виховання людини в поєднанні її духовного і фізичного стану, у звертанні уваги на її розумовий і емоційно-почуттєвий світ, на єдність слова і діла. [39,с.150].

7. Емоції (emotions) - це особливий клас психічних явищ, що відображає у формі безпосереднього, швидкоплинного переживання важливість для життєдіяльності індивіда певних явищ і ситуацій, які діють на нього. [58,с.68].

8. Емпатія (empation) - емоційний аспект розуміння іншої людини, здатність відгукнутися на її проблеми, уміння проникнути в переживання іншої людини, переживати разом з нею, співчувати їй [39,с.133].

9. Згуртованість (cohesion) - ступінь міцності соціально-психологічних зв'язків у групі. [51,с.145].

10. Здібності (abilities) - психічні властивості індивіда, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності (набуття знань, умінь і навичок; використання їх у діяльності). Здібності є результатом розвитку задатків. [39,с.136].

11. Ідентифікація (identification) - в соціальній психології, уподібнення себе іншому [58,с.68].

12. Індивідуальність (individuality) - неповторне співвідношення особистих рис та особливостей людини (характер, темперамент, здібності, особливості протікання психічних процесів, сукупність почуттів тощо), що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. І. - особлива і несхожа на інших людина в повноті її фізичних та духовних якостей[58,с.68].

13. Комунікабельність (sociability) - риса особистості, здатність її до спілкування з іншими людьми, товариськість. [39,с.137].

14. Комунікація (communication) - фундаментальна ознака людської культури, яка полягає у взаємозв'язку, взаємоспілкуванні людей на основі обміну певною інформацією. [39,с.137].

15. Лабільність (lability) - здатність до швидких змін. Л. характеризується здатністю м'язових і особливо нервових тканин відповідати на подразнення максимальною частотою імпульсів. Л. психічних станів означає їхню швидку зміну. [58,с.138].

16. Лідер (leader) (від англ. leader - провідний, керівник) - особистість, що користується визнанням та авторитетом групи і за якою група визнає право приймати рішення про дії, у важливих ситуаціях, бути організатором діяльності групи і регулювати відносини у групі. [39,с.138].

17. Наслідування (imitate) - особлива форма поведінки, яка полягає у відтворенні дій, ідеалів, рис характеру, манери творчості інших осіб. Н. може бути як несвідомим, мимовільним, так і свідомим, цілеспрямованим. [39,с.141].

18. Психологічно-оптимальне спілкування -- процес, за якого реалізуються цілі учасників спілкування відповідно до мотивів, що зумовлюють цілі, та способів спілкування, які не викликають у партнерів почуття незадоволеності. [58,с.140].

19. Самооцінка особистості (self-evaluation of personality) - оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, сприйняття своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. [39,с.148].

20. Смуга відчуження -- виникнення напруження між учителем та учнем, яке характеризується нездатністю вчителя контролювати свої дії та вчинки, ставлення до дітей. [49,с.335].

21. Спілкування - це зв'язок між людьми, що призводить до виникнення взаємного психічного контакту, що проявляється в передачі партнеру по спілкуванню інформації (вербальної і невербальної) і має за мету встановлення взаєморозуміння і взаємо переживання. [39,с.151].

22. Уникнення - це такий тип бар'єру під час спілкування, коли спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим[51,с.156].

23. Фаснація -- спеціально організований вербальний вплив при передаванні інформації, спрямований на підвищення якості сприймання інформації шляхом впливу на емоційний стан і поведінку реципієнта[58;71].

24. Фрустрація (лат. frustratio -- обман, розлад, руйнування планів) -- психічний стан емоційного напруження, який викликають об'єктивно нездоланні (або суб'єктивно уявлювані) перешкоди, що виникають на шляху до важливої мети[58,с.71].

ДОДАТОК Б

Результати діагностики рівня комунікативних здібностей

№ п/п	Рівень комунікативності
	Бали
	до корекції	після корекції
1.	20
2.	17
3.	20
4.	13	27
5.	21
6.	16
7.	12	21
8.	12
9.	16
10.	20
11.	16
12.	25
13.	17	30
14.	21
15.	12	29
16.	24
17.	22
18.	26
19.	12	26
20.	16
21.	20
22.	30
23.	12
24.	10	24
25.	15
26.	24
27.	23
28.	18
29.	22
30.	32
31.	16
32.	23
33.	21
34.	12	30
35.	16
36.	20
37.	16
38.	25
39.	17
40.	16
41.	12
42.	12	26
43.	16
44.	20
45.	16
46.	30
47.	12
48.	10	20
49.	15
50.	16
51.	12
52.	10
53.	15
54.	21
55.	23
56.	18	30
57.	22
58.	32
59.	22
60.	17
61.	20
62.	13	20
63.	22
64.	16
65.	12
66.	12
67.	16
68.	20
69.	12
70.	16
71.	20
72.	30
73.	12
74.	10
75.	15
76.	12
77.	10	21
78.	15
79.	24
80.	21
81.	24
82.	17
83.	20
84.	12
85.	24
86.	22
87.	26
88.	12	28
89.	16
90.	20
91.	30
92.	12
93.	10	22
94.	15
95.	19
96.	10	18
97.	15	26
98.	24
Сер.зн.	19	24,5

ДОДАТОК В

...

№ піддослідного	Стать	Перешкоди у встановленні емоційних контактів
		Невміння контролювати емоції	Неадекватне емоційне вираження	Домінування негативних емоцій	Негнучкість, нерозвиненість вираженості емоцій	Уникнення емоційної близкості з людьми	Загальний рівень наявності емоційних бар'єрів
1.	ж	3	2	2	5	2	14
2.	ж	5	3	2	2	5	17
3.	ж	4	2	1	3	1	11
4.	ж	3	5	2	4	4	18
5.	ж	5	3	2	3	2	15
6.	ж	3	5	3	2	3	16
7.	ж	4	2	2	1	1	10
8.	ж	5	3	3	4	4	19
9.	ж	3	3	4	3	2	15
10.	ж	4	3	3	3	3	16
11.	ж	4	1	3	4	4	16
12.	ж	1	4	2	2	2	11
13.	ж	2	5	2	1	1	11
14.	ж	2	4	3	4	3	16
15.	ж	4	5	3	2	4	18
16.	ч	5	3	5	4	5	22
17.	ч	4	4	4	5	3	20
18.	ч	5	3	5	4	4	21
19.	ч	5	5	4	4	4	22
20.	ч	3	4	4	5	5	21
21.	ч	3	3	4	4	5	19
22.	ч	4	5	5	5	3	22
23.	ч	4	5	3	4	4	20
24.	ч	3	4	5	4	4	20
25.	ч	4	3	3	3	5	18
26.	ч	3	4	5	5	5	22
27.	ч	2	4	4	3	4	17
28.	ж	3	3	4	4	19	11
29.	ж	3	4	3	2	15	11
30.	ж	3	3	3	3	16	16
31.	ж	5	3	2	4	18	18
32.	ч	3	5	4	5	22	15
33.	ч	4	4	5	3	20	16
34.	ж	4	2	1	3	1	11
35.	ж	3	5	2	4	4	18
36.	ч	5	3	2	3	2	15
37.	ж	3	5	3	2	3	16
38.	ж	4	2	2	1	1	10
39.	ж	5	3	3	4	4	19
40.	ж	4	5	5	5	3	22
41.	ч	4	5	3	4	4	20
42.	ч	3	4	5	4	4	20
43.	ч	4	3	3	3	5	18
44.	ж	3	4	5	5	5	22
45.	ж	2	4	4	3	4	17
46.	ж	3	3	4	4	19	11
47.	ж	3	4	3	2	15	11
48.	ж	3	3	3	3	16	16
49.	ч	3	5	3	2	3	16
50.	ч	4	2	2	1	1	10
51.	ч	5	3	3	4	4	19
52.	ч	3	3	4	3	2	15
53.	ж	4	3	3	3	3	16
54.	ж	4	1	3	4	4	16
55.	ч	1	4	2	2	2	11
56.	ж	2	5	2	1	1	11
57.	ч	2	4	3	4	3	16
58.	ч	4	5	3	2	4	18
59.	ч	5	3	5	4	5	22
60.	ч	4

Подобные документы

• Психологічні особливості міжособистісного спілкування підлітків

  Теоретичні засади психологічних особливостей та поняття культури спілкування, його структурні компоненти. Психологічні особливості підліткового віку, особливості міжособистісного спілкування. Визначення рівнів сформованості міжособистісної культури.
  
  курсовая работа [436,2 K], добавлен 16.06.2010
  

• Психологічні особливості спілкування підлітків

  Сутність спілкування як психологічної категорії. Аналіз особливостей підліткового спілкування з однолітками, а також їхнього самоконтролю в процесі різних видів спілкування. Специфіка, мотиви та можливості психологічного прогнозу спілкування підлітків.
  
  курсовая работа [701,6 K], добавлен 12.11.2010
  

• Дослідження особливостей спілкування серед учнів-підлітків та учнів-старшокласників його значення у формуванні особистості

  Загальне поняття про спілкування, його сутність. Психологічні особливості спілкування підлітків та старшокласників. Особливості ділового спілкування. Розробка тренінгу на тематику особливості спілкування між учнями-підлітками та учням-старшокласниками.
  
  курсовая работа [51,2 K], добавлен 28.12.2013
  

• Психологічні особливості підліткового віку

  Індивідуально-вікові особливості підлітків. Причини підліткової психологічної кризи. Особливості міжособистісного спілкування в групі однолітків. Застосовані методики аналізу психологічних особливостей спілкування підлітків та їх характеристика.
  
  курсовая работа [173,8 K], добавлен 16.06.2010
  

• Психологічне дослідження особливостей спілкування з однолітками у підлітковому віці

  Загальна характеристика спілкування. Психологічні особливості та етапи особистісного формування підлітків. Способи та методи емпіричного дослідження особливостей спілкування з однолітками та емоційних бар’єрів, аналіз та оцінка отриманих результатів.
  
  курсовая работа [537,8 K], добавлен 13.04.2016
  

• Психологічні особливості виникнення бар’єрів у спілкуванні підлітків

  Аналіз проблеми виникнення психологічних бар’єрів у спілкуванні підлітків, причини їх виникнення. Проведення емпіричного дослідження на виявлення виникнення комунікативних бар’єрів та перешкод у спілкуванні підлітків. Роль спільних інтересів у підлітків.
  
  статья [20,9 K], добавлен 07.11.2017
  

• Психологічні проблеми спілкування в підлітковому віці

  Психолого-педагогічні проблеми формування особистості у підлітковому віці. Характеристика рівнів спілкування. Методи психологічного вивчення спілкування підлітків. Особливості сучасного спілкування підлітків з дорослими, однолітками й батьками.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 12.03.2012
  

• Соціально-психологічні особливості спілкування в підлітковому віці

  Сутність поняття спілкування як соціально-психологічного феномену. Соціальна ситуація розвитку особистості в підлітковому віці. Специфіка соціально-психологічних особливостей спілкування підлітків з ровесниками, дорослими та однолітками протилежної статі.
  
  курсовая работа [74,5 K], добавлен 28.04.2016
  

• Психологічні особливості спілкування у підлітковому віці

  Загальна характеристика та особливості спілкування дітей у підлітковому віці, його психологічне та соціологічне обґрунтування. Причини проявлення та аналіз показників сором'язливості. Характер спілкування підлітків з батьками та вчителями, ровесниками.
  
  дипломная работа [164,8 K], добавлен 13.11.2009
  

• Психологічні особливості підлітків

  Особливості психічного розвитку дитини підліткового віку. Криза підліткового періоду, її головні причини та фактори. Дослідження особливостей спілкування та самооцінювання в даний період розвитку дитини: спілкування та поведінка, вплив на навчання.
  
  курсовая работа [60,2 K], добавлен 02.10.2014
  

• Емоційне самопочуття підлітків в групі однолітків

  Теоретико-методологічний аналіз індивідуально-типових особливостей емоційності підлітків. Труднощі емоційного розвитку і вікові характеристики емоційних порушень у підлітків. Особливості спілкування та емоційного самопочуття підлітків в групі однолітків.
  
  дипломная работа [104,2 K], добавлен 16.06.2010
  

• Особливості міжособистісного спілкування у підлітків

  Теоретико-методологічні основи вивчення і діагностичне дослідження міжособистісного спілкування у підлітків. Психофізіологічні особливості підліткового віку, розвиток самосвідомості у конфліктах з дорослими і однолітками, стратегії поведінки в конфлікті.
  
  курсовая работа [75,6 K], добавлен 27.11.2010
  

• Психологічні особливості роботи психолога з учнями початкових класів

  Психологічні проблеми дітей молодшого шкільного віку. Труднощі адаптації дитини до умов шкільного закладу. Проблеми спілкування та дитячі острахи. Типологія дітей з труднощами в навчанні. Психокорекційна робота психолога з учнями початкових класів.
  
  курсовая работа [50,6 K], добавлен 21.01.2011
  

• Соціально-психологічні особливості становлення ділових відносин в колективі

  Соціально-психологічні аспекти ділового спілкування. Конфлікт як один з головних чинників розладу діяльності взаємовідносин у колективі. Вплив індивідуальних особливостей людини на ділові відносини. Дослідження міжособистісних стосунків в колективі.
  
  курсовая работа [95,8 K], добавлен 20.07.2011
  

• Психологічні особливості формування взаємин молодших школярів у одновіковому колективі

  Психологічні основи формування взаємин у дитячих групах та колективах. Система особистісних взаємовідносин класного колективу молодших школярів. Психологічні особливості спілкування та спільної діяльності хлопчиків та дівчаток у молодших класах.
  
  дипломная работа [623,8 K], добавлен 30.03.2014
  

• Особливості прояву егоцентризму у підлітковому віці

  Сутність та різновиди егоцентризму. Психологічні новоутворення підліткового віку. Механізми виникнення егоцентричних властивостей особистості. Експериментальні дослідження егоцентричної спрямованості підлітків та її проявів у взаємодії та спілкуванні.
  
  дипломная работа [308,8 K], добавлен 12.03.2012
  

• Вплив комунікативних здібностей на соціометричний статус дошкільника

  Особливості впливу комунікативних здібностей на соціометричний статус дошкільника в групі. Здібності як індивідуально-психологічні особливості людини. Комунікативна обдарованість, її прояв й розвиток у дошкільному віці. Поняття соціометріческого статусу.
  
  курсовая работа [44,7 K], добавлен 27.04.2009
  

• Роль родини у становленні особистості

  Сім'я як головний інститут виховання. Конфліктні ситуації між батьками. Принципи спілкування батьків з дітьми. Методи та прийоми виховання дітей. Система міжособових відносин в сім'ї та внутрісімейні психологічні чинники. Особливості поведінки підлітків.
  
  реферат [26,6 K], добавлен 03.10.2009
  

• Особливості "Я-концепції" творчо-обдарованих підлітків

  Аналіз проблеми обдарованості в підлітковому віці. Поняття задатків, здібностей, пізнавальної потреби. Вплив обдарованості на індивідуально-психологічні особливості підлітків. Розробка рекомендацій щодо пом'якшення перебігу перехідного віку підлітків.
  
  дипломная работа [114,6 K], добавлен 13.12.2013
  

• Спілкування як чинник формування особистості

  Поняття про спілкування та його функції. Теоретичне обґрунтування психологічних особливостей процесу спілкування та експериментальне вивчення його впливу на розвиток особистості у юнацькому віці. Методи організації дослідження комунікативної активності.
  
  курсовая работа [158,9 K], добавлен 10.09.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам