Психологічні особливості прояву агресії у підлітків

2.3 Дослідження рівнів агресивності та особливості їх прояву у підлітковій групі

Емпіричне дослідження з вивчення психологічних особливостей прояву агресивної поведінки у підлітковому віці здійснено на базі морського ліцею імені професора М. Александрова міста Миколаєва. З метою з'ясування психологічних особливостей агресивності дітей підліткового віку був проведений констатувальний експеримент, в ході якого досліджувались рівні агресивності та особливості їх прояву у підлітковій групі.

Емпірична вибірка складалась з 32 учнів, з них: юнаків 10 осіб, дівчат - 22 особи 15-16 років. Констатувальний експеримент проводився в три етапи.

На першому етапі здійснювалося обґрунтування експерименту, відбиралися методи та методики дослідження. На другому етапі досліджувалися психологічні особливості юнацької агресивності. На третьому етапі здійснювалась статистична обробка даних, проводився всебічний аналіз отриманих результатів.

Спостереження, які проводились нами під час експерименту дали підставу припустити, що у випадку агресії юнаків далеко не завжди уявлення про власну агресивність та стратегія самоподачі корелюють з реальною агресивною поведінкою. Наприклад, фізично слабкі юнаки часто схильні уявляти себе перебільшено агресивними, що відображається у їхніх відповідях. Але в реальній поведінці таких юнаків агресія трапляється рідко. Можна припустити, що в даному випадку уявлення про себе як про агресивного і сильного та намагання довести це іншим (експериментатору) мають компенсаторний характер: відбувається корекція образу «Я» у відповідності з ідеалом мужності. Наведемо конкретний приклад з досвіду. В., учень 9 класу, - невисокий, худорлявий юнак. Поводиться активно, легко йде на контакт. На перервах перебуває в колі однокласників, можна припустити, що має багато друзів. Результати тестування виявили в нього високий рівень агресивності. Під час індивідуальної консультації, що проводилася по закінченні констатувального експерименту, повідомлення про власну начебто підвищену агресивність сприймає позитивно, вибігши з аудиторії, збуджено повідомляє одноліткам: «А мені сказали, що я дуже агресивний!» Хлопці, що стоять поруч, заперечують: «Ну, це не про тебе, щось тут не так», - і, звертаючись до психолога, - «А не може бути, що тести невірні? Він же мухи не образить!» «Ну, чому,» - відповідає В. - «Якщо треба, то ображу…»

Трапляються й протилежні випадки, коли власна агресивність у будь-якій формі повністю заперечується особистістю. Прикладом може бути реакція О., учня 9 класу, на повідомлення результатів тестування. В ході обстеження він отримав високі та середньо-високі бали за шкалами агресивності. Також було виявлено схильність до домінування, переважання егоцентричних тенденцій, результати за шкалами соціальної бажаності вищі за норму. За відгуками вчителів, О. - не останній розбишака, але й не янгол. Дружить лише з «престижними» однокласниками. Вчиться непогано, але вимоги з боку О. щодо оцінки зазвичай вищі, ніж реальні знання. На повідомлення психолога про високі бали за шкалами агресивності реагує категорично: «Цього не може бути. Ви, мабуть, помилились. В мене взагалі немає агресії. А хто Вам сказав, що я агресивний? Вчителі? Ви їм не вірте». - « Ти сам про це написав. Ось, хіба не ти писав, що треба завжди мститися, якщо тебе хтось образить?» - «Ну, тож будь-яка нормальна людина так поводиться! Яка ж це агресія! Це просто нормально. І то, я ж не завжди мщуся. Дурне якесь питання. Навіщо ви мені нав'язуєте те, чого немає?»

Дівчата невпевнені в собі, з підозрою до оточуючих, досить часто виявляються схильні до імпульсивних захисних агресивних реакцій. Інколи ці реакції неадекватно сильні, навіть небезпечні. Але за тестами рівень агресивності таких дівчат зазвичай низький, що повністю відображає їхні переконання про те, що ображати інших - погано.

Для реалізації поставленої мети дослідження, керувалися наявними даними про валідність, надійність методик. До психодіагностичних методик увійшли:

1. Методика А. Басса та А. Дарки (адаптація К. Осніцького) «Діагностика показників та форм агресії» для дослідження показників та форм агресії була обрана.

2. Для виявлення схильності до прямої та непрямої вербальної агресії та схильності до прямої та непрямої фізичної агресії використана Методика діагностики «Агресивна поведінка» (Є.П.Ільїн, П.А. Ковальов)].

3. В ході дослідження компоненту агресивності нами була використана Методика діагностики «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка)».

4. За допомогою Модифікованого опитувальника для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (за О.Є. Лічко) ми визначили тип характеру респондентів та його особливості.

5. Для зіставлення двох вибірок по частоті даного дослідника ефекту застосовувався критерій Фішера кутового перетворення [32].

6. Для порівняння середніх значень в різних групах використовувався t-критерій Стьюдента.

На першому етапі дослідження використовували методику для дослідження показників та форм агресії. Була обрана «Методика діагностики показників та форм агресії А. Басса та А. Дарки» (адаптація К. Осницького).

Опитувальник Басса - Дарки (Buss - Durkey Inventory) - особистісний опитувальник, розроблений А. Басса і А. Дарки в 1957 р. і призначений для діагностики агресивних і ворожих реакцій. Опитувальник широко поширений в зарубіжних дослідженнях, в яких підтверджуються його високі валідність і надійність. Методика допомагає докладно освітити рівень агресивності та структуру її проявів (Додаток А).

Методика складається з 75 тверджень та містить вісім субшкал. Кожне твердження опитувальника відноситься до одного з восьми так званих індексів форм агресивних чи ворожих реакцій:

1. Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи. Виключається лише знищення неживих предметів.

2. Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, вереск і т. п.), так і через зміст словесних відповідей (погроза, прокляття, лайка і т. п.).

3. Непряма агресія - агресія, яка обхідним шляхом спрямована на іншу особу (злісні плітки, жарти), і агресія без спрямованості (невпорядкованих вибухів люті, що виявляється в крику, биття кулаками по столу, тупання ногами і т. п.). Це можуть побут плітки, жарти, вибухи люті, що проявляються в крику, топтання ногами і т. п. Останнє - ці вибухи характеризуються не спрямованістю і невпорядкованістю.

4. Негативізм - опозиційна форма поведінки, спрямована зазвичай проти авторитетів або керівництва; це поведінка в межах від пасивного опору до активної боротьби, проти усталених традицій, проти вимог, правил чи законів.

5. Схильність до роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, грубість, бурчання, образливість, різкість).

6. Підозрілість - схильність до недовіри і обережності по відношенню до людей, засновані на переконанні в тому, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.

7. Образа - прояви заздрості й ненависті до оточуючих, обумовлені почуттям гіркоти, гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або уявні страждання.

8. Почуття провини або аутоагресія - переконання обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, надходить недобре, шкідливо, злобно або безсовісно (наявність у нього докорів сумління).

Методика дозволяє обчислити індекс агресивності особистості, який є сумарним показником за шкалами «фізична агресія», «вербальна агресія» та «непряма агресія», а також індекс ворожості, який є сумарним показником за шкалами «образа» та «підозра». Рівень агресивної мотивації ми можемо виявити при складанні таких показників як «фізична агресія», «вербальна агресія» та «роздратованість». Конструктивна та деструктивна агресія є сумарним показником індексу агресивності та індексу ворожості.

Респондентам пропонується визначити своє ставлення до кожного твердженням опитувальника відповідаючи «Так» (знак «+») або «Ні» (знак «-»). Згідно з «ключем» підраховується кількість набраних балів із кожного блоку питань та інтерпретується для кожного респондента.

За методикою дослідження агресивності (А. Басса - А. Дарки) в підлітковому віці, ми отримали наступні результати за різними шкалами. Кількісні показники шкали «фізична агресія» проявів агресивності за методикою діагностики наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Кількісні показники шкали «фізична агресія»

Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%
11	34,37	0	0	11	50	8	25	2	20	6	27,27	13	40,62	8	80	5	22,72

Рис. 2.1 Кількісні показники шкали «фізична агресія»

Високий рівень фізичної агресії виявлено у 80% юнаків, серед дівчат - 22,72%, це вказує на те, що юнаки більше здатні використовувати фізичну силу проти іншої особи, ніж дівчатка. Велика кількість респондентів 40,62% вважають припустимим використовувати фізичну агресію в різноманітних ситуаціях міжособистісної взаємодії та вважають себе здатними до застосування фізичної сили по відношенню до інших людей.

Кількісні показники шкали «вербальна агресія» проявів агресивності за методикою діагностики наведені в таблиці 2.2.



Таблиця 2.2

Кількісні показники шкали «вербальна агресія»

Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%
4	12,5	1	10	3	13,63	5	15,62	3	30	2	9,09	23	71,87	6	60	17	77,27

Рис. 2.2 Кількісні показники шкали «вербальна агресія»

Таким чином, високий рівень вербальної агресії виявлено у 77,27% дівчат, серед юнаків це складає 60%. Це свідчить про те, що дівчата більшою мірою схильні до вираження негативних почуттів через зміст словесних відповідей, таких як прокляття, погрози, лайки. Отже, більшість юнаків та дівчат - 71,87%, вважають застосування вербальної агресії в повсякденному спілкуванні припустимим.

Кількісні показники шкали «Непряма агресія» проявів агресивності за методикою діагностики наведені в таблиці 2.3.



Таблиця 2.3

Кількісні показники шкали «Непряма агресія»

Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%
5	15,62	1	10	4	18,18	14	43,75	3	30	11	50	13	40,62	6	60	7	31,81

Рис. 2.3 Кількісні показники шкали «Непряма агресія»

Отже, за шкалою «Непряма агресія» високий рівень вербальної агресії виявлено серед 60% юнаків, серед дівчат 50%. Це вказує, що для юнаків більше характерним є використовувати агресію, спрямовану на іншу особу непрямим способом. 40,62% респондентів вважають припустимим використовувати непряму агресію в певних ситуаціях, однак вдаються до неї рідше, ніж до фізичної або вербальної.

Кількісні показники шкали «Роздратування» проявів агресивності за методикою діагностики наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Кількісні показники шкали «Роздратування»

Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%
16	59,37	2	20	14	63,63	9	34,37	3	30	6	27,27	6	3,12	5	50	1	4,54

Рис. 2.4 Кількісні показники шкали «роздратування»

Таким чином, за шкалою «роздратування» високий рівень більш виявлено у хлопців - 50%, ніж у дівчат - 4,54%. Слід відзначити, що у половини респондентів 50% домінує низький рівень роздратування, але середній показник складає 28,12%, а високий - 18,75%. Серед юнаків високий рівень виявлено у 50%, серед дівчат він значно нижчий -4,54%. Це свідчить про те, що юнаки в ранньому юнацькому віці більшою мірою за дівчаток реагують брутальністю та запальними реакціями на певні життєві ситуації.

Кількісні показники шкали «негативізм» проявів агресивності за методикою діагностики наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Кількісні показники шкали «негативізм»

Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%	Загальна кількість осіб	Кількість%	Юнаки (осіб)	Кількість%	Дівчата (осіб)	Кількість%
2	6,25	0	0	2	9,09	13	40,62	4	40	9	40,90	15	46,87	6	60	9	40,90

Рис. 2.5 Кількісні показники шкали «негативізм»

Таким чином, за шкалою «Негативізм» високий рівень виявлено серед 60% юнаків, серед дівчат цей показник складає 40,9%. Це свідчить про те, що юнаки відмовляються виконувати певні завдання (пасивний негативізм) або роблять все навпаки, ніж від них вимагають (активний негативізм). Також негативізм раннього юнацького віку полягає у немотивованому бажанні діяти наперекір кому-небудь та необґрунтованому заперечення чогось, наприклад: стійкі традиції, звичаї та правила.

За шкалою «Образливість» ми отримали наступні дані (табл. 2.6)

Таблиця 2.6

Кількісні показники шкали «образливість»

	Загальний, %	Юнаки, %	Дівчата, %
Низький рівень	18,75	40	9,09
Середній рівень	43,75	50	40,90
Високий рівень	37,5	10	50

Рис. 2.6 Кількісні показники шкали «образливість»

Отже, високий рівень образливості виявлено серед дівчат - 50%, серед юнаків - 10, що означає більшу схильність дівчат до заздрості та ненависті до навколишніх за дійсні та вигадані дії. Високий рівень образливості належить 37,5% усіх респондентів. Як відомо, образливість викликає афективний стан, що нерідко може призвести до відповідної «поведінки» або до ще важчих наслідків.

За шкалою «Підозрілість» ми отримали наступні дані (табл. 2.7.)

Таблиця 2.7

Кількісні показники шкали «Підозрілість»

	Загальний, %	Юнаки, %	Дівчата, %
Низький рівень	31,25	10	0
Середній рівень	62,5	70	59,09
Високий рівень	34,37	20	40,90

Рис. 2.7 Кількісні показники шкали «Підозрілість»

Таким чином, за шкалою «підозрілість» високий рівень більш виявлено у дівчат - 40,9%, ніж у юнаків - 20%. Це вказує на характерний для дівчат значно вищий рівень недовіри й обережності. А також дівчатам в більшій мірі притаманне переконання в тому, що інша особа планує щось негативне, що може принести шкоду. Серед респондентів виявлено високий рівень підозрілості на рівні - 34,37%.

За шкалою «Почуття провини» ми отримали наступні дані (табл. 2.8.)

Таблиця 2.8

Кількісні показники шкали «Почуття провини»

	Загальний, %	Юнаки, %	Дівчата, %
Низький рівень	0	0	0
Середній рівень	62,5	50	45,45
Високий рівень	37,5	50	54,54

Рис. 2.8 Кількісні показники шкали «почуття провини»

Отже, серед загальної кількості респондентів виявлено високий рівень почуття провини на рівні - 37,5%. За даною шкалою високий рівень більш виявлено у дівчат - 54,54%, ніж у юнаків - 50%. Це вказує на характерний для дівчат значно вищий рівень недовіри й обережності. А також дівчатам в більшій мірі притаманне переконання в тому, що інша особа планує щось негативне, що може принести шкоду.

Також за даними по шкалах «фізична агресія», «вербальна агресія» та «дратівливість», ми визначили індекс агресивності (див. табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Кількісні показники індексу агресивності

Загальний	Юнаки	Дівчата
Кількість	%	Кількість	%	Кількість	%
17	53,12	8	80	9	40,90

Отже, серед респондентів виявлено високий індекс агресивності у 53,12%. Цей показник складає у юнаків 80%, а у дівчат - 40,9%. Це вказує, що рівень агресивності у пдлітковому віці вищий у юнаків, ніж у дівчат.

Щоб визначити індекс ворожості, ми підрахували суму за шкалами «образа» + «підозрілість» (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Кількісні показники індексу ворожості

Загальний	Юнаки	Дівчата
Кількість	%	Кількість	%	Кількість	%
17	53,12	4	40	13	59,09

Серед респондентів виявлено високий індекс ворожості у 53,12%. Індекс ворожості складає у юнаків - 40%, а у дівчаток - 59,09%. Це вказує, що для дівчат раннього юнацького віку більш характерною, ніж для юнаків, являється образливість та підозріливість щодо інших людей.

Щоб визначити рівень агресивної мотивації, ми підрахували суму за шкалами «фізична агресія» + «вербальна агресія» + «дратівливість» (див. табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Кількісні показники рівню агресивної мотивації

Загальний	Юнаки	Дівчата
Кількість	%	Кількість	%	Кількість	%
18	56,25	7	70	11	50

Таким чином, виявляється, що серед респондентів виявлено високий рівень агресивної мотивації у 56,25%. Індекс ворожості складає у юнаків - 70%, а у дівчаток - 50%.

Перейдемо до розгляду показників конструктивної та деструктивної агресі.

Аналіз частоти показників конструктивних та деструктивних поведінкових проявів також засвідчив, що високі показники конструктивної агресивності є властивими для більшої кількості учнів - 78,12%, ніж деструктивної - 21,87%. В цілому показники деструктивної агресивності в ранньому юнацькому віці нижчі за показники конструктивної агресивності. Серед юнаків показник конструктивної агресивності складає - 40%, серед дівчат - 86,36%. Показник деструктивної агресивності складає - 60%, серед дівчат - 13,63%. Порівняння показників конструктивної та деструктивної агресивності у юнаків та дівчат показало, що конструктивна агресивність в ранньому юнацькому віці є дещо більш притаманною дівчатам, ніж юнакам, і навпаки, загальний рівень деструктивної агресивності у хлопців в цілому вищий, ніж у дівчат. Можна припустити, що завдяки тому, що в дівчат раніше розвиваються такі особистісні риси, як відповідальність і саморефлексія, вони більше аналізують та контролюють свою поведінку і через це в ній простежується менше деструктивності.

Таким чином, ми визначили, що за методикою діагностики показників та форм агресії А. Басса - А. Дарки, рівень агресивності вищий у юнаків, аніж у дівчаток, а рівень ворожості - навпаки. Це вказує на те, що дівчата у ранньому юнацькому віці мають більш приховану агресивність за юнаків.

Отже, можна констатувати, що в ранній юності, порівняно з попередніми віковими етапами, знову, але на новій основі відбувається зміна притаманних видів агресивності. Фізична агресивність підсилюється у юнаків та послаблюється у дівчат, що пов'язано з переходом до типових дорослих чоловічих та жіночих моделей агресивності. Порівняно з подальшими етапами онтогенезу, фізична агресивність юнаків є дещо вищою, що пов'язано з незавершеністю у юнаків соціалізації агресивності. В цілому доля фізичної агресії зменшується, а вербальної - зростає.

Проаналізувавши факторні навантаження для кожної шкали, ми з'ясували, що основним показником є вербальна агресія. Таким чином, вербальна агресія є найбільш припустимим для підліткового віку проявом агресивності. Однак, слід зазначити, що фізична агресія також є притаманною для великої кількості учнів і в багатьох випадках (особливо це властиво юнакам) вона виступає в якості основного прояву агресивності.

Ці дані узгоджуються з функціями фізичної агресії старшокласників - встановлення контролю та демонстрації силової переваги. Тож, високі бали, які знаходяться на межі між конструктивним та деструктивним характером фізичної агресивності старшокласників вимагає впровадження корекційних заходів з її гальмування шляхом переведення фізичної активності в конструктивну діяльність (спорт, фізична праця), формування уявлень про неприпустимість застосування фізичної сили по відношенню до іншої особи. Вербальна агресія може бути як конструктивною, так і деструктивною, різниця між цими показниками є несуттєвою.

В ранній юності частині дітей все ще притаманні такі специфічні ознаки підліткової кризи, як гіпертрофоване прагнення незалежності, бунт проти авторитетів, критичне переосмислення цінностей, негативізм, що слід враховувати у виховній та психокорекційній роботі (вона не повинна носити ознак моралізаторства, повчальності).

Таким чином, можна стверджувати, що агресивні поведінкові прояви в ранньому юнацькому віці переважно мають конструктивний зміст. Крім того, переважна кількість юнаків та дівчат час від часу несправедливо ображають інших, час від часу не рахуються з засобами, йдучи до мети, або ж намагаються помститися за справжню або уявну образу.

За допомогою методики діагностики «Агресивна поведінка» (Є.П.Ільїн, П.А. Ковальов) ми виявили наявність показників схильності респондентів до певного типу агресивної поведінки. (Додаток Б).

Проаналізуємо показники схильності респондентів до певного типу агресивної поведінки. Показники подані у таблиці (див. табл. 2.12)

Таблиця 2.12

Кількісні показники схильності респондентів до певного типу агресивної поведінки

Рівень агресивності	Загальна кількість респондентів (32 особи)	Дівчата від загальної кількості (22 особи)	Юнаки від загальної кількості (10 осіб)
	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%
Схильність до прямої вербальної агресії	30	93,75	20	90,91	10	100
Схильність до непрямої вербальної агресії	27	84,35	21	95,46	6	60
Схильність до непрямої фізичної агресії	28	87,5	18	81,82	10	100
Схильність до прямої фізичної агресії	22	68,75	13	62,37	9	90
Рівень нестриманості	16	49,8	9	40,9	7	70

Рис. 2.12 Наявність показників схильності респондентів до певного типу агресивної поведінки

Отже, загалом, як свідчать отримані дані, за шкалою «Схильність до прямої вербальної агресії» юнаки набрали - 100%, дівчата - 90,91% (рис. 2.12). Це вказує на характерний тип агресивності для даної групи: агресивність скеровується на людей, що спричиняють реакцію. Юнакам притаманна вербальна агресія, яка проявляється у роздратованості, вульгарних словах, крику на інших. Дівчата ж більш стримані у таких проявах агресивності.

За шкалою «Схильність до непрямої вербальної агресії» юнаки набрали 60%, а дівчата - 95,46%. Це вказує на те, що дівчата більшою мірою за юнаків стримують прояви агресивності до об'єкта, який викликає агресію. Дівчата можуть більшою мірою спрямовувати агресивність поза людиною, яка її спричинила, обмовляти за спиною та дратуватись.

За шкалою «Схильність до прямої фізичної агресії» юнаки набрали 90%, а дівчата - 62,37%. Це означає, що рівень прояву фізичної агресії у юнаків вищий, ніж у дівчат. Для юнаків більш характерними є прояви фізичної сили до людини, що стає причиною агресивності, бійки. За шкалою «Схильність до непрямої фізичної агресії» юнаки набрали100%, а дівчата - 81,82%. Це означає, що для дівчат, більш ніж для юнаків характерною є агресія, яка уникає об'єкту, який є її причиною.

За шкалою «Рівень нестриманості» ми отримали такі результати: юнаки - 70%, а дівчатка - 40,9%. Високий показник серед юнаків вказує на характерну для раннього юнацького віку конфліктність та наявність агресивності.

Як видно з табл. 2.12, у загальної кількості респондентів (32 особи) виявлено:

Ш схильність до прямої вербальної агресії - 30 осіб (93,75%);

Ш схильність до непрямої вербальної агресії - 27 осіб (84,35%);

Ш схильність до непрямої фізичної агресії - 28 осіб (87,5%);

Ш схильність до прямої фізичної агресії - 22 осіб (68,75%);

Ш рівень нестриманості - 16 осіб (49,8%).

Таким чином, за методикою «Агресивна поведінка» Є.Ільїна та П. Ковальова, ми можемо зробити висновок, що наявність схильності до прояву фізичної агресії, який у юнаків вищий, ніж у дівчаток. Натомість рівень вербальної агресії вищий у дівчат. В підлітковому віці переважна кількість респондентів схильна до прямої вербальної агресії. Зростає відсоток фізичної агресії, що пов'язано з засвоєнням поведінкових норм, розвитком абстрактного мислення, широким репертуаром моделей поведінки, а також намаганням не привертати увагу оточуючих до свого внутрішнього світу, емоцій, почуттів. Рівень нестриманості спостерігається вищий у юнаків. Це вказує на намагання самоствердитися у соціумі, показу своєї дорослості перед батьками та однолітками.

В ході дослідження компоненту агресивності нами була використана методика діагностики «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка), що складається з описів різних психічних станів, які випробуваному необхідно оцінити від 0 до 2 балів. (Додаток В)

Представлені описи становлять 4 групи психічних станів: тривожність, фрустрація, агресивність, ригідність. Під час емпіричного дослідження ми зупинились на визначенні такого психологічного стану як агресивність. Розглянемо результати, отримані за допомогою методики, які подані у таблиці (табл. 2.22).

Таблиця 2.22

Кількісні показники шкали «агресивність»

Рівень агресивності	Загальні показники (32 особи)	Дівчата від загальної кількості (22 особи)	Юнаки від загальної кількості (10 осіб)
	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%
Низький	15	46,87	8	36,36	7	70
Середній	10	31,25	7	31,82	3	30
Високий	7	21,88	7	31,82	0	0

Аналіз отриманих результатів показників агресивності показав, що для більшості респондентів притаманні:

Ш середній рівень агресивності - 10 чол. (31,25%);

Ш низький рівень агресивності виявлений лише у 7 чол. (21,88%).

Ш Проводячи кількісний розподіл показників рівня агресивності між дівчатами та юнаками, ми встановили, що високий рівень агресивності притаманний більш юнакам 7 чол. (70%), ніж дівчатам 8 чол. (36,36%), середній рівень агресивності серед юнаків - 3 чол. (30%), серед дівчат - 7 чол. (31,82%); низький рівень серед юнаків не виявлено (0%), у дівчат - 7 чол. (31,82).

Ш високий рівень агресивності - 15 чол. (46,87%);

Таким чином, високий рівень агресивності належить як юнакам, так і дівчатам. Це означає, що переважна більшість респондентів вважають припустимим використовувати агресію в різноманітних ситуаціях міжособистісної взаємодії.

За допомогою модифікованого опитувальника для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (за О.Є. Лічко) ми визначили тип характеру респондентів та його особливості (Додаток Г).

Опитувальник включає 143 твердження, складових 10 діагностичних і одну контрольну шкалу (шкалу лжи). У кожній шкалі по 13 тверджень.

Твердження в тексті опитувальника пред'являються у випадковому порядку. Діагностуються гіпертімний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, тривожно-педантичний, інтровертірованний, збудливий, демонстративний і нестійкий типи.

Під час інтерпретації Модифікованого опитувальника для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (за О.Є. Лічко) були виявлені наступні акцентуації характеру (див. табл. 2.23).

Таблиця 2.23

Кількісні показники за методикою діагностики «Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуації характеру у підлітків»

Рівень агресивності	Загальні показники (32 особи)	Дівчата від загальної кількості (22 особи)	Юнаки від загальної кількості (10 осіб)
	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%	Кіл-ть	%
Демонстративний тип	6	18,75	5	22,72	1	10
Гіпертимний тип	4	12,5	3	13,63	1	10
Тривожно-педантичний тип	5	15,62	4	18,18	1	0
Нестабільний тип	4	12,5	1	4,54	3	30
Збуджено-демонстративний тип	1	3,12	1	4,54	0	0
Збуджений тип	4	12,5	1	4,54	3	30
Гіпертімно-демонстра-тивний тип	2	6,25	2	9,09	0	0
Лабільний тип	3	9,37	3	13,63	0	0
Циклоїдний тип	3	9,37	2	9,09	1	10

Перейдемо до розгляду типів акцентуації у підлітків.

За шкалою «Демонстративний тип»

Ш юнаки - 1 особа, 10%;

Ш дівчата- 5 осіб, 22,72%;

Ш загальна - 6осіб, 18,75%.

Це вказує на те, що дівчатам більш ніж юнакам притаманні аномальні здатності до витіснення, у виборчому відборі інформації та вражень про себе і про світ. Все, що приємно, що спрямовано на прикрашання своєї особи, дівчата більш ретельно зберігають та гипертрофують.

За шкалою «Гіпертимний тип»:

Ш юнаки - 1 особа, 10%;

Ш дівчата - 3 особи, 13,63%;

Ш загальна - 4 особи, 12,5%.

Це вказує на те, що дівчат більшою мірою ніж юнаків відрізняє їх енергійність, активна життєва позиція, комунікабельність. Дівчата з гипертимною акцентуацією легко міняють свої захоплення, люблять ризик.

За шкалою «Тривожно-педантичний тип»:

Ш юнаки - 1 особа, 10%;

Ш дівчата - 4 особи, 13,63%;

Ш загальна - 5 осіб, 15,62%.

Це вказує на те, що дівчатам більш ніж юнакам притаманні нерішучість і схильність до розсудливості, тривожна недовірливість і любов до самоаналізу і, нарешті, легкість виникнення нав'язливих страхів, побоювань, дій, думок, уявлень.

За шкалою «Нестабільний тип»:

Ш юнаки - 3 особи, 30%;

Ш дівчата - 1 особа, 4,54%;

Ш загальна - 4 особи, 12,5%.

Це вказує на те, що юнакам більш притаманно приєднуватись до більш активних, ініціативних одноліток. Їм притаманна патологічна слабкість волі стосовно навчання, труда, виконання обов'язків, підвищена внушаємість нестабільних особистостей, їх не цільоспрямована кримінальність. Соціальна поведінка залежить від оточуючого середовища.

За шкалою «Збуджено-демонстративний тип»:

Ш юнаки - 0 осіб, 0%;

Ш дівчата - 1 особа, 4,54%;

Ш загальна - 1 особа, 3,12%.

Це вказує на те, що дівчатам притаманні прикрашання своєї особи, це тісно пов'язано з їх можливою афективною вибуховістю внаслідок простих заздрощів.

За шкалою «Збуджений тип»:

Ш юнаки - 3 особи, 30%;

Ш дівчата - 1 особа, 10%;

Ш загальна - 4 особи, 12,5%.

Це вказує на те, що юнакам більш ніж дівчатам притаманна виражена імпульсивна поведінка. Їх манера спілкування і поведінки значною мірою залежить не від логіки, не від раціонального осмислення своїх вчинків, а обумовлена поривом, потягом, інстинктом або неконтрольованими спонуками.

За шкалою «Змішаний тип: Гіпертимно-демонстративний тип»:

Ш юнаки - 0 осіб, 0%;

Ш дівчата - 2 особи, 9,09%;

Ш загальна - 2 особи, 6,25%.

Це вказує на те, що у дівчат спостерігається більшою мірою ніж юнаків енергійність, активна життєва позиція, комунікабельність. Дівчата з гіпертимною акцентуацією легко міняють свої захоплення, люблять ризик, порою демонструючи це навмисно.

За шкалою «Лабільний тип»

Ш юнаки - 0 осіб, 0%;

Ш дівчата - 3 особи, 13,63%;

Ш загальна - 3 особи, 9,37%.

Це вказує на те, що дівчата більш чутливі до знаків уваги ніж юнаки. Їм притаманна мінливість настрою. Вони можуть демонструвати товариськість, добродушність, щиру прихильність і соціальну чуйність. Цікавляться спілкуванням, тягнуться до своїх однолітків, задовольняються роллю опікуваного.

За шкалою «Циклоїдний тип»:

Ш юнаки - 1 осіб, 10%;

Ш дівчата - 2 особи, 9,09%;

Ш загальна - 3 особи, 9,37%.

Це вказує на те, що юнаки та дівчата можуть переживати циклічні зміни настрою, коли пригніченість зміняється підвищеним настроєм. При спаді настрою такі люди проявляють підвищену чутливість до докорів, погано переносять публічні приниження. Проте вони ініціативні, життєрадісні і товариські. Їх захоплення можуть носити нестійкий характер, в період спаду виявляється схильність закидати справи.

Отже, дані за методикою діагностики модифікованого опитувальника для ідентифікації типів акцентуації характеру у підлітків» (за Лічко), ми можемо спостерігати на рис. 2.24



Рис. 2.24 Кількісні показники за методикою діагностики Модифікованого опитувальника для ідентифікації типів акцентуації характеру у підлітків

Отже, підсумовуючи отриманні результати ми можемо зробити висновок, що в підлітковому віці віці діагностуються такі акцентуації характеру як демонстративний, нестабільний, збуджений, збуджено-демонстративний, циклоїдний тип. Це саме і підтверджує наявність проявів агресивності у визначених типах акцентуації характеру, яким притаманні є схильність до дисфорії (зниженого настрою з дратівливістю, озлобленістю, похмурістю, схильністю до агресії) і тісно пов'язаної з нею афективної вибуховістю. Їм притаманна роздратованість, схильність до іпохондрії, періодичне коливання настрою і життєвого тонусу. Збудливі акцентуанти - найбільш часті учасники насильницьких правопорушень, тобто тих протиправних дій, які є особливо небезпечними з соціальної точки зору і мають, крім того, найсуворіші правові наслідки.

У роботі використовувалися також методи математичної статистики, зокрема, критерій Фішера кутового перетворення, який призначений для зіставлення двох вибірок по частоті даного дослідника ефекту, і t-критерій Стьюдента для порівняння середніх значень в різних групах.

У таблиці 2.25 представлені значущі розбіжності, які отримані за шкалами методики діагностики показників та форм агресії А. Басса-А. Дарки.

Таблиця 2.25

Результати порівняння даних в двух групах по частоті даного дослідження

Шкали	Середнє значення у 1-й групі дівчата	Середнє значення у 2-йгрупі хлопці	Значення t-критерія Стьюдента	Рівень достовірності розходжень р
Фізична агресія	4,92163	3,18268	2,18357	0,041683*
Вербальна агресія	4,68491	3,17853	-2,27543	0,027156*
Непряма агресія	6,15372	7,68125	2,38614	0,031785*
Негативізм	7,37421	5,68328	-2,16835	0,023447*
Роздратування	6,83357	5,31248	-2,12336	0,034582*
Підозрілість	5,71249	4,18653	-1,95837	0,044315*
Образа	6,15372	7,68125	2,38614	0,031785*
Почуття провини	7,17521	5,68328	-2,16835	0,023447*
Рівень агресивної мотивації	6,23351	5,31248	-2,12336	0,034582*
Конструктивна агресія	4,71349	4,18653	-1,95837	0,044315*
Деструктивна агресія	6,73357	5,21268	-1,12336	0,034582*

Аналізуючи результати за методикою діагностики «Агресивна поведінка» (Є. П. Ільїн, П. А. Ковальов), визначено за декількома показниками значимі розбіжності (табл. 2.26).



Таблиця 2.26

Розбіжності рівней агресивності діагностики «Агресивна поведінка», бали

Рівні агресивності	I група дівчата	II груп хлопці	Р
Схильність до прямої вербальної агресії	5,6	8,3	0,01
Схильність до непрямої вербальної агресії	37	15	0,01
Схильність до непрямої фізичної агресії	37	39	-
Схильність до прямої фізичної агресії	13,7	37,5	0,01
Рівень нестриманості	2,0	10,5	0,05

Як бачимо з таблиці 2.26 на рівні схильності до прямої вербальної агресії вірогідно частіше зустрічаються респонденти другої групи (100%)%). На цих рівнях існують достовірні розходження між групами (р0,01). На рівні схильності до непрямої фізичної агресії розходжень не існує (І група - 37, ІІ група - 39 балів).

Таким чином, існують також розходження на схильності до прямої фізичної агресії. У першій групі - 13,7, у другий - 37,5 балів (р0,01), рівень нестриманості теж розбіжний 2,0 і 10,5 балів (р0,05).

У табл. 2.27 представлені значимі розходження, отримані по рівнях методики «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка) у двох групах.

Таблиця 2.27

Результати розходжень у даних, отриманих за методикою «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка

Рівень агресивності	Середнє значення у 1-й групі дівчата	Середнє значення у 2-йгрупі хлопці	Значення t-критерія Стюдента	Рівень достовірності розходжень р
Низький	6,15372	7,68125	2,38614	031785*
Середній	7,37421	5,68328	-2,16835	023447*
Високий	6,83357	5,31248	-2,12336	034582*

Таким чином, існують достовірні розходження між групами. Виявлені розходження на рівнях низького та високого рівнів агресивності відповідно 36,6% і 70% (р0,05), та 31,82 і 0% (р0,01). Розходження між групами становлять р0,05. Розходжень по середньому рівню агресивності не знайдено.

Висновки до ІІ розділу

Отже, аналіз різноманітних підходів до діагностики агресивності в підлітковому віці, а також наявних методик діагностики агресії та агресивності, привів до висновку, що надійна інформація про психологічні особливості проявів агресивності може бути отримана шляхом поєднання різноманітних методів дослідження, зокрема методу тестів для дослідження компоненту агресивності, показників та форм агресії, виявлення схильності до прямої та непрямої вербальної агресії та схильності до прямої та непрямої фізичної агресії, а також визначення типів акцентуації характеру респондентів та його особливостей. Спостереження та бесіда виступають допоміжними методами на всіх етапах дослідження, оскільки саме інтуїція та спостережливість психолога дозволяє вловити тонкі нюанси в поведінці піддослідних, зробити припущення щодо причинно-наслідкових зв'язків, вірно описати та проінтерпретувати отримані результати.

Спираючись на результати даних, отриманих за допомогою математико-статистичних методів, ми можемо визначити, що рівень агресивності у підлітковому віці вищий у юнаків, ніж у дівчат (р0,01), а також що застосування вербальної агресії в повсякденному спілкуванні вважають припустимим більш дівчата ніж юнаки (р0,05). Виявлено, що наявність схильності до прояву фізичної агресії у юнаків вищий, ніж у дівчат (р0,01).



3. Профілактика і корекція агресивних проявів у підлітковому віці

3.1 Профілактика агресивності підлітків

Зростання агресивних тенденцій у підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства. Сьогоднішня реальність змушує психологів по-новому поглянути на проблему агресії в суспільстві, оскільки агресивна поведінка в наші дні скоріше буденність ніж виняток. Особливості агресивної поведінки такі, що, зачіпаючи емоційну сферу особистості, вони сприяють збільшенню морального дисонансу, формуванню стресового і депресивного станів. Високий рівень агресії у осіб підліткового віку є небезпечним фактором, оскільки негативно впливає не тільки на навчальну діяльність, взаємини з батьками, друзями, однолітками, індивідуальний розвиток, але й на успішність їх майбутньої особистої і професійної діяльності. Тому профілактика проявів агресії є невід`ємною частиною навчально-виховного процесу.

Профілактична робота з підлітками має свої особливості. На початкових етапах групові форми не можливі, індивідуальна робота з підлітком є ефективнішою. Із самого початку, паралельно, необхідно починати роботу з сім'єю. Для попередження дисгармонії в сім'ї потрібно проводити психопрофілактичну роботу як індивідуальну, так і групову. Але основний акцент слід робити на індивідуальній роботі з підлітком. Особливе місце в профілактичній роботі слід надавати формуванню кола інтересів підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка - "часу дозвільного існування і неробства" за рахунок залучення до позитивно формуючих особу занять: читання, самоосвіти, заняття музикою, спортом тощо. Приводьте дітей в спортивні школи, привчайте вдома до щоденної гімнастики, підсовуйте гантелі і еспандери, залізні гирі і боксерські рукавички. Хай б'ють один одного в мирній бійці аби не допустити, щоб агресія накопичувалася.[12 с. 96 - 124] Виходячи з того, що розвиток дитини здійснюється в діяльності, а підліток прагне до твердження себе, своєї позиції, як дорослий, серед дорослих, то необхідно забезпечити включення підлітка в таку діяльність, яка лежить у сфері інтересів дорослих.

Д.І. Фельдштейн виділив діяльність, що соціально визнається і соціально схвалена. Психологічний сенс цієї діяльності полягає в тому, що беручи участь в ній, підліток фактично залучається до справ суспільства, займає в ньому певне місце і утримує свою нову соціальну позицію серед дорослих і однолітків. Така діяльність надає підлітку можливість розвитку його самосвідомості, формує норми його життєдіяльності. Але методи і принципи такої діяльності вимагають значного коректування при включенні в неї підлітків, що відрізняються підвищеною агресивністю.

Перш за все, необхідна організація системи розгорненої діяльності, що створює жорсткі умови і певний порядок дій і постійний контроль. Значне число дослідників думають, що на всі випадки прояву агресії, на її специфічні форми й на мету, яку поставив той, що обрав цю модель поведінки, значною мірою впливають унікальні набуті навички індивідів, різні аспекти когнітивних процесів, наприклад, мислення, пам'ять, інтерпретація власних емоційних станів і безліч соціальних і оточуючих факторів.

Таким чином, агресія аж ніяк не є неминучою й визначеною стороною людських суспільних відносин, навпаки, при відповідних обставинах її можна запобігти або проконтролювати.

Белічева зауважує: «Це положення, у тому виді, як воно викладено, не викликає сумнівів». Тобто, існує думка, що покарання є досить ефективним засобом приборкання людської агресії. Існуючі емпіричні дані з цього питання виливаються в досить складну картину. У певних умовах покарання (або просто страх можливого покарання) може дійсно втримати людину від здійснення актів насильства. Однак за інших обставин це може й не відбутися, покарання може навіть сприяти актуалізації агресивної поведінки, а не стримувати його. Кілька десятиліть емпіричних досліджень дали можливість припустити наступне: буде чи не буде впливати страх можливого покарання на агресію, залежить від декількох факторів.

Одним із таких факторів є ступінь «розгніваності» потенційних агресорів. Результати декількох досліджень дозволяють думати, що при низькому або помірному провокуванні й порушенні, викликаному гнівом, страх застосування покарання може вберегти від проявів відкритої агресії. Навпаки, коли провокація й виникаючий як реакція на неї гнів сильні, страх покарання може не відіграти ніякої ролі й не зробити стримуючого впливу. Багато людей, перебуваючи в стані гніву, поводяться себе, за словами Белічева, імпульсивно, кидаючись на інших, не замислюючись про можливі наслідки своїх дій [9]. До профілактичних засобів агресивної поведінки слід віднести поведінкову психотерапію. У ній застосовуються різноманітні методи та прийоми. Основними методами є тренінг релаксації, систематична десенсибілізація, функціональний тренінг поведінки.

Метод релаксації спрямований на підвищення людських можливостей при подоланні стресу психофізіологічними способами саморегуляції. Основними елементами тренінгу релаксації є розслаблення, зосередженість на диханні. Цей метод використовується також як фон для навіювання і самонавіювання [37; с.288-289].

Функціональний тренінг поведінки полягає у навчанні клієнта адекватної поведінки і впевненості у собі у різних ситуаціях спілкування. З цією метою використовуються прийоми візуалізації, рольової гри, переліку альтернативних рішень.

У сучасній поведінковій психотерапії використовуються також методи самоспостереження, дослідження самооцінки, яка визнає поведінку за допомогою ведення записів у щоденнику. Психотерапевт цього напряму виступає в активній ролі наставника, вчителя. Він заохочує клієнта до активності, співробітництва, експериментування з новими формами поведінки. Важливим моментами психотерапії є передбачення і підготовка клієнта до можливих рецидивів, психотерапевтична робота з опрацювання (поведінковий і когнітивний аналіз) рецидивів.

Останнім часом виявився значний вплив когнітивної психології на поведінкову психотерапію. Відтак значна увага приділяється не лише аналізу дії, виробленню потрібних навичок поведінки, а й освоєнню стратегій раціонального мислення, пошукам тих думок, що приводять до емоційної реакції та відповідної поведінки клієнта. Ефективність психотерапії, безумовно, залежить від психотерапевта - його професійних знань, умінь, навичок, особистісних якостей. Досвід показує, що найбільш ефективно працюють ті фахівці, які виявляють у своїй роботі такі особистісні якості, як повага до клієнта, щире тепло, коректність, саморозкриття та ін. Ще одним визначальним фактором ефективності психотерапії (незалежно від методологічної орієнтації спеціаліста) є віра психолога в дієвість свого методу і віра клієнта у допомогу свого психотерапевта.

На результативність психотерапії впливають і особистість клієнта - його психотерапевтичний потенціал (здатність у даний момент до психотерапевтичних змін) і суб'єктивна значущість даного клієнта для даного психолога. Визначення ефективності психотерапії є досить проблематичним. Разом із тим можна виділити певні складові результативності психотерапевтичного процесу: особистість психолога, особистість клієнта, адекватність психотехнік і методів, наявність контакту, неухильне дотримання психологом основоположних принципів психотерапії [14; с. 65-68].

3.2 Особливості корекційної роботи з підлітками

Проведення корекційної роботи - один із найвідповідальніших моментів у роботі психологів. Корекційний вплив передбачає те, що є зараз; те, що має бути і сам вплив.

При організації корекційної роботи необхідно створити умови для виникнення довіри вихованця до вихователя, тільки так у підлітка виникає бажання займатися корекційної роботою.

Корекційна робота проводиться за деякими принципами.

Принцип перший - єдність корекції та розвитку. Це означає, що рішення про необхідність корекційної роботи приймається тільки на основі психолого-педагогічного аналізу внутрішніх і зовнішніх умов розвитку підлітка.

Принцип другий - єдність вікового та індивідуального в розвитку. Це означає індивідуальний підхід до підлітка в контексті його вікового розвитку. Корекційна робота передбачає знання основних закономірностей психічного розвитку, розуміння значень послідовних вікових стадій для формування особистості людини. Існують вікові орієнтири нормального розвитку. Під нормальним розвитком розуміють гармонійне психічний розвиток, що відповідає віку. Така орієнтовна вікова норма в значній мірі обумовлена культурним рівнем і соціально-історичними вимогами суспільства.

Цінність кожного віку безперечна. Саме повноцінне проживання кожного етапу онтогенезу гарантує реалізацію можливостей розвитку того чи іншого віку, що є визначальним для забезпечення всіх сторін формування особистості дитини. Але при цьому слід враховувати, що для кожної конкретної дитини вік виступає як індивідуальний...