Психологічні особливості прояву агресії у підлітків

23. Не було такого, щоб я від злості щось розтрощив.

24. Я ніколи не застосовую фізичної сили для вирішення конфліктних питань.

25. Навіть якщо я злюся, грубі висловлювання не використовую.

26. Я не пліткую про людей, навіть якщо вони мені не дуже подобаються.

27. Я можу так розізлитися, що трощитиму все підряд.

28. Я не здатний ударити людину.

29. Я не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона цього заслуговує.

30. Інколи про себе я називаю поганими словами вчителя, якщо мені не подобаються його рішення.

31. Мені не подобаються люди, які виливають своє зло на дітей, роздаючи їм стусани.

32. Люди, які постійно чіпають вас, заслуговують на те, щоб їх ударили.

33. Хоч який би я не був злий, я намагаюся не ображати інших.

34. Після неприємностей у школі я часто конфліктую вдома.

35. Коли я хвилююся, то грюкаю дверима.

36. Я ніколи не любив битися.

37. Я буваю грубий із людьми, які мені не подобаються.

38. Якщо у транспорті мені наступили на ногу, я сварюся.

39. Я зневажаю батьків, які б'ють своїх дітей.

40. Краще переконати людину, ніж принижувати її фізично.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
21	22	23	24	25	26	27	28	29	30
31	32	33	34	35	36	37	38	39	40

Ключ

1. Пряма вербальна агресія:

«+» - 1, 5, 9, 13, 17, 21, 37;

«-» - 25, 29, 33.

2. Непряма вербальна агресія:

«+» -2, 6, 10, 14, 18, 30, 34, 38;

«-»- 22, 26.

3. Пряма фізична агресія:

«+» - 8, 12, 16, 20, 32;

«-» - 4, 24, 28, 36, 40.

4. Непряма фізична агресія:

«+» - 7, 11, 15, 27, 35;

«-» - 3, 19, 23, 31, 39.

За кожен збіг нараховується 1 бал.

Що більша загальна сума набраних балів, то вища схильність людини до агресії.

Сума балів за пряму і непряму фізичну агресію та пряму вербальну агресію 20, і більше балів дає підстави говорити про нестриманість, 10 і менше - про стриманість (витримку).



Додаток В

ТЕСТ САМООЦІНКА ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ЗА МЕТОДИКОЮ Г. АЙЗЕНКА

Автор: Г.Айзенк, модифікація М.В.Горської

Мета: визначення психічного стану особистості (тривожності, ригідності, фрустрації, агресивності).

Вік: молодший та старший підлітковий вік.

Тестовий матеріал

Інструкція: якщо цей опис збігається з вашим станом і стан виникає часто, то необхідно оцінити його в 2 бали. Якщо цей стан виникає зрідка, то ставиться один бал. Якщо не збігається з вашим станом - 0 балів.

Опис станів.

І

1. Не почуваю впевненості в собі.

2. Часто через дрібниці червонію.

3. Мій сон неспокійний.

4. Легко впадаю в зневіру.

5. Турбуюся тільки про уявлювані неприємності.

6. Мене лякають труднощі.

7. Люблю копатися у своїх недоліках.

8. Мене легко переконати.

9. Я недовірливий.

10. Я важко переношу час очікування.

II

11. Нерідко мені здаються безвихідними ситуації, з яких усе-таки можна знайти вихід:

12. Неприємності мене сильно розстроюють, я падаю духом.

13. Під час великих неприємностей я схильний без достатніх підстав звинувачувати себе.

14.Нещастя і невдачі нічому мене не вчать.

15.Я часто відмовляюся від боротьби, вважаючи її марною.

16.Я нерідко почуваюся беззахисним.

17.Іноді в мене буває стан розпачу.

18.Я почуваю розгубленість перед труднощами.

19.У важкі хвилини життя іноді поводжуся по дитячому, хочу, щоб пожаліли.

20.Вважаю недоліки свого характеру непоправними.

III

21.Залишаю за собою останнє слово.

22.Нерідко в розмові перебиваю співрозмовника.

23.Мене легко розсердити.

24.Люблю робити зауваження іншим.

25.Хочу бути авторитетом для інших.

26. Не задовольняюся малим, хочу найбільшого.

27. Коли розгніваюся, погано себе стримую.

28. Волію краще керувати, ніж підкорятися.

29. У мене різка, грубувата жестикуляція.

30. Я мстивий.

IV

31. Мені важко змінювати звички.

32. Нелегко переключати увагу.

33. Дуже насторожено ставлюся до всього нового.

34. Мене важко переконати.

35. Нерідко в мене не виходить з голови думка, якої слід було б позбутися.

36. Нелегко зближаюся з людьми.

37. Мене розстроюють навіть незначні порушення плану.

38. Нерідко я виявляю впертість.

39. Неохоче йду на ризик.

40. Різко переживаю відхилення від прийнятого мною режиму дня.

ОБРОБКА ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ:

Підрахуйте суму балів за кожною групою запитань:

1.3 1 по 10 запитання - шкала тривожності;

II. З 11 по 20 запитання - шкала фрустрації;

ІІІ.3 21 по 30 запитання - шкала агресивності;

IV. З 31 по 40 запитання - шкала ригідності.

Шкала тривожності:

0 - 7 балів -- низький рівень тривоги і тривожності;

8 - 14 балів -- середній рівень тривоги і тривожності;

15 - 20балів -- високий рівень тривоги і тривожності.

Шкала фрустрації:

0-7 балів - низький рівень фрустрації і фрустрованості;

8 - 14 балів - середній рівень фрустрації і фрустрованості;

15 - 20 балів -- високий рівень фрустрації і фрустрованості;

Шкала агресивності:

0 - 7 балів -- низький рівень агресії й агресивності;

8 - 14 балів -- середній рівень агресії й агресивності;

15 - 20 балів -- високий рівень агресії й агресивності;

Шкала ригідності:

0 - 7 балів -- низький рівень ригідності;

8 - 14 балів -- середній рівень ригідності;

15 - 20 балів -- високий рівень ригідності.



Додаток Г

МОДИФІКОВАНИЙ ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТИПІВ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ПІДЛІТКІВ

(О. Лічко, С. Подмазін)

Інструкція. Кожен із вас хоче знати особливості свого характеру, принаймні, його найбільш яскраві риси. Знання характеру дозволяє керувати собою, краще взаємодіяти з людьми, орієнтуватися на певне коло професій. Адже характер -- це основа особистості. Опитувальник допоможе вам визначити тип вашого характеру, його особливості.

Вам роздали аркуші запитань і відповідей. Прочитавши в аркуші запитань кожне твердження, вирішіть: типове, характерне воно для вас, чи навпаки. Якщо так, тоді підкресліть номер цього запитання в аркуші відповідей, а якщо ні, то просто пропустіть цей номер.

Що точнішими і щирішими будуть ваші відповіді, то повніше ви дізнаєтеся про свій характер.

Після того, як ви заповните аркуш відповідей, підрахуйте суму набраних вами балів у кожному рядку (один підкреслений номер -- 1 бал). Проставте ці суми наприкінці кожного рядка в аркуші відповідей.

Аркуш запитань

У дитинстві я був веселим і невгамовним.

У молодших класах я любив школу, але потім вона стала для мене обтяжливою.

У дитинстві я був таким, як і зараз: мене легко було засмутити, але легко і заспокоїти, розвеселити.

Я часто почуваюся недобре.

У дитинстві я був вразливим і помисливим.

Я часто побоююся, що з моєю мамою може щось трапитися.

Мій настрій поліпшується, коли мене залишають самого.

У дитинстві я був примхливим і дратівливим.

У дитинстві я любив розмовляти і гратися з дорослими.

Вважаю, що найважливіше -- попри все, якнайкраще провести будь-який день.

Я завжди дотримуюсь своїх обіцянок, навіть якщо це мені невигідно.

Зазвичай у мене гарний настрій.

Тижні гарного фізичного стану змінюються в мене тижнями, коли і фізичний стан, і настрій погані.

Я легко переходжу від радості до смутку і навпаки.

Я часто млявий, нездужаю.

До спиртного я відчуваю відразу.

Уникаю вживати спиртне через поганий фізичний стан і головний біль.

Мої батьки не розуміють мене й іноді здаються чужими.

Я ставлюся обережно до незнайомих людей і мимоволі побоююся зла з їхнього боку.

Я не бачу в собі великих вад.

Від нотацій мені хочеться утекти подалі, але якщо не вдається, мовчки слухаю, думаю про інше.

Всі мої навички гарні й потрібні.

Мій настрій не змінюється з незначних причин.

Я часто прокидаюся з думкою про те, що сьогодні має бути зроблено.

Я дуже люблю своїх батьків, прихильний до них, але, буває, дуже ображаюся і навіть сварюся з ними.

Періодами я почуваюся бадьорим, періодами -- розбитим.

Нерідко я соромлюся їсти при сторонніх.

Моє ставлення до майбутнього часто змінюється: то я будую наполеонівські плани, то все здається, мені безнадійним.

Я люблю займатися чимось цікавим на самоті.

Майже не буває, щоб незнайома людина одразу викликала в мене симпатію.

Люблю одяг модний і незвичний, що притягує погляди.

Найбільше люблю добре поїсти і відпочити.

Я дуже врівноважений, ніколи не дратуюсь і ні на кого не гніваюсь.

Я легко сходжуся з людьми у будь-якій обстановці.

Я погано витримую голод -- швидко слабшаю.

Самотність я витримую легко, якщо вона не пов'язана з прикрощами.

У мене часто буває поганий, неспокійний сон.

Моя сором'язливість заважає мені потоваришувати з тими, з ким мені хотілося б.

Я часто тривожуся через різноманітні неприємності, що можуть статися у майбутньому, хоча приводу для цього немає.

Свої невдачі я переживаю сам і ні в кого не прошу допомоги.

Сильно переймаюся через зауваження й оцінки, що мене не задовольняють.

Зазвичай я вільно почуваюся з новими, незнайомими однолітками, у новому класі, таборі праці й відпочинку.

Як правило, я не готую уроків.

Я завжди говорю дорослим тільки правду.

Пригоди і ризик мене приваблюють.

До знайомих людей я швидко звикаю, незнайомі можуть мене дратувати.

Мій настрій прямо залежить від шкільних і домашніх справ.

Я часто стомлююся до кінця дня, до того ж так, що здається -- не залишилося сил.

Я соромлюся незнайомих людей і боюся заговорити першим.

Я багато разів перевіряю, чи немає помилок у моїй роботі.

Мої приятелі помилково вважають, нібито я не хочу з ними дружити.

Іноді бувають дні, коли я без причини на всіх гніваюся.

Я можу сказати про себе, що маю гарну уяву.

Якщо вчитель не контролює мене на уроці, я майже завжди займаюся чимось стороннім.

Мої батьки ніколи не дратують мене своєю поведінкою.

Я можу легко організувати однолітків для роботи, ігор, розваг.

Я можу випереджати інших у міркуваннях, але не в діях.

Буває, що я сильно радію, а потім сильно засмучуюся.

Іноді я стаю примхливим і дратівливим, а незабаром шкодую про це.

Я надмірно вразливий і помисливий.

Я люблю бути першим там, де мене люблять, боротися ж за першість не люблю.

Я майже не буваю цілком відвертим як із приятелями, так і з рідними.

Розгнівавшись, я можу почати кричати, розмахувати руками, а іноді й битися.

Мені часто здається, що я, якщо захочу, зможу стати актором.

Мені здається, що тривожитися про майбутнє марно -- все саме собою влаштується.

Я завжди справедливий у стосунках з учителями, батьками, друзями.

Я переконаний, що всі мої плани і бажання колись здійсняться.

Іноді бувають такі дні, що життя мені здається складнішим, аніж є насправді.

Досить часто мій настрій позначається на моїх вчинках.

Мені здається, що в мене багато вад і недоліків.

Мені буває важко, коли я згадую про свої маленькі помилки.

Часто всілякі міркування заважають мені довести почату справу до кінця.

Я можу вислухати критику і заперечення, але намагаюся все зробити по-своєму.

Іноді я можу так розлютитися на кривдника, що мені важко втриматися, щоб одразу не побити його.

Я практично ніколи не відчуваю сорому і не буваю сором'язливим.

Не відчуваю потягу до занять спортом або фізкультурою.

Я ніколи не говорю про інших погано.

Люблю всілякі пригоди, охоче йду на ризик.

Іноді мій настрій залежить від погоди.

Нове мені приємне, якщо обіцяє щось гарне.

Життя здається мені дуже важким.

Я часто відчуваю острах перед вчителями і керівництвом школи.

Закінчивши роботу, я довго хвилююся, що міг зробити щось неправильно.

Мені здається, що інші мене не розуміють.

Я часто засмучуюся через те, що, розсердившись, наговорив зайвого.

Я завжди зумію знайти вихід із будь-якої ситуації.

Люблю замість шкільних занять сходити в кіно або просто прогуляти уроки.

Я ніколи не брав удома нічого без дозволу.

При невдачі я можу посміятися із себе.

У мене бувають періоди підйому, захоплень, ентузіазму, а потім може наступити спад, апатія до усього.

Якщо мені щось не вдається, я можу впасти у розпач і втратити надію.

Заперечення і критика мене дуже засмучують, якщо вони різкі і грубі за формою, навіть коли стосуються дрібниць.

Іноді я можу розплакатися, якщо читаю сумну книжку або дивлюся сумний фільм.

Я часто сумніваюся у слушності своїх вчинків і рішень.

Часто в мене виникає почуття, що я виявився непотрібним, зайвим.

Зіштовхнувшись із кривдою, я обурююся і одразу ж виступаю проти неї.

Мені подобається бути в центрі уваги, наприклад, розповідати різні смішні історії.

Вважаю, що найкраще провести час -- це нічого не робити, просто відпочивати.

Я ніколи не спізнююся у школу чи ще кудись.

Мені неприємно залишатися довго на одному місці.

Іноді я так засмучуюся через сварку з учителем або однолітками, що не можу йти до школи.

Я не вмію командувати іншими людьми.

Іноді мені здається, що я тяжко і небезпечно хворий.

Не люблю всіляких небезпечних і ризикованих пригод.

У мене часто виникає бажання перевірити ще раз роботу, яку я щойно виконав.

Я боюся, що у майбутньому можу залишитися самотнім.

Я охоче вислуховую настанови, які стосуються мого здоров'я.

Я завжди висловлюю свою думку, коли щось обговорюється в класі.

Вважаю, що ніколи не треба відриватися від колективу.

Питання, пов'язані зі статтю і любов'ю, мене зовсім не цікавлять.

Завжди вважав, що задля цікавої, привабливої справи усіма правилами можна знехтувати.

Мені іноді бувають неприємні свята.

Життя навчило мене не бути занадто відвертим, навіть із друзями.

Я їм мало, іноді довго не їм узагалі нічого.

Я дуже люблю насолоджуватися красою природи.

Ідучи з будинку, лягаючи спати, я завжди перевіряю, чи вимкнені газ, електроприлади, чи замкнені двері.

Мене приваблює тільки те нове, що відповідає моїм принципам та інтересам.

Якщо в моїх невдачах хтось винний, я не залишаю його без покарання.

Якщо я когось не шаную, мені вдається поводитися з ним так, що він цього не помічає.

Найкраще проводити час у різноманітних розвагах.

Мені подобаються всі шкільні предмети.

Я часто буваю ватажком в іграх.

Я легко витримую біль і фізичні страждання.

Я завжди намагаюся стримуватися, коли мене критикують або коли мені заперечують.

Я занадто недовірливий, тривожуся через будь-що, особливо через своє здоров'я.

Я рідко буваю безтурботним і веселим.

Я часто загадую собі різноманітні прикмети і намагаюся їх дотримуватися, щоб усе було добре.

Я не прагну брати участь у житті школи і класу.

Іноді я роблю швидкі, необдумані вчинки, про які потім шкодую.

Не люблю заздалегідь розраховувати усі витрати, легко беру в борг, навіть якщо знаю, що до обіцяного терміну віддати гроші буде важко.

Навчання мене обтяжує, і якби не примушували, я б узагалі не вчився.

У мене ніколи не було таких думок, які потрібно було б приховувати від інших.

У мене часто буває настільки гарний настрій, що запитують, чому я такий веселий.

Іноді в мене настрій буває настільки поганим, що я починаю думати про смерть.

Найменші прикрощі занадто засмучують мене.

Я швидко втомлююся на уроках і стаю розгубленим.

Іноді я дивуюся грубості і невихованості хлопців.

Вчителі вважають мене акуратним і старанним.

Часто мені приємніше розмірковувати наодинці, ніж проводити час у гучній компанії.

Мені подобається, коли мені підпорядковуються.

Я міг би вчитися значно краще, але наші вчителі і школа не сприяють цьому.

Не люблю займатися справою, яка потребує зусиль і терпіння.

Я ніколи нікому не бажав поганого.

Примітка. В аркуші відповідей (див. таблицю, у правому крайньому стовпчику) МЧД -- мінімальне діагностичне число, досягнення або переважання якого означає наявність акцентуації. Позначення типів акцентуацій характеру (ТА):

Г -- гіпертимний;

Ц -- циклоїдний;

Л -- лабільний;

А -- астено-невротичний;

С -- сензитивний;

Т -- тривожно-педантичний;

І -- інтровертований;

З -- збудливий;

Д -- демонстративний;

Н -- нестійкий;

К -- контрольний бал, перевищення якого робить результати тестування менш достовірними.



Таблиця 7

ТА	Номер твердження	Сума балів	МЧД
Г	1	12	23	34	45	56	67	78	89	100	111	122	133		10
Ц	2	13	24	35	46	57	68	79	90	101	112	123	134		8
Л	3	14	25	36	47	58	69,	80	91	102	113	124	135		9
А	4	15	26	37	48	59	70	81	92	103	114	125	136		8
С	5	16	27	38	49	60	71	82	93	104	115	126	137		8
Т	6	17	28	39	50	61	72	83	94	105	116	127	138		9
І	7	18	29	40	51	62	73	84	95	106	117	128	139		9
3	8	19	30	41	52	63	74	85	96	107	118	129	140		9
Д	9	20	31	42	53	64	75	86	97	108	119	130	141		9
Н	10	21	32	43	54	65	76	87	98	109	120	131	142		10
К	11	22	33	44	55	66	77	88	99	110	121	132	143		4

Стисла характеристика акцентуацій характеру

Гіпертимний тип. Для представників цього типу характерна висока контактність, балакучість, жвава жестикуляція, постійно гарний настрій, що лише зрідка затьмарюється спалахами агресії у відповідь на протидію оточення.

Часто виявляють ініціативність й оптимістичність, жагу до діяльності, спілкування, вражень і розваг, тенденцію до лідерства, що звичайно підкріплюється наявністю організаторських здібностей.

Найкращий спосіб поведінки з гіпертимом -- включення його у цікаву і доступну для нього діяльність, краще -- з відтінком лідерства: фізорг, бригадир, лаборант, староста тощо -- з огляду на його інтелектуальні здібності, схильності.

Для адекватного розвитку характеру гіпертима небажані як умови бездоглядності, так і жорсткий контроль, проти якого вони зазвичай виявляють бурхливий протест.

Гіпертими можуть активно допомагати вчителю, бути лідерами у шкільних колективах, організаторами потрібних, корисних справ. їм імпонує, коли педагог ставиться до них доброзичливо, з повагою.

У дорослішому віці гіпертима зазвичай цікавить робота, пов'язана з постійним спілкуванням -- служба побуту, організаторська діяльність, менеджмент, економіка, бізнес, спорт тощо. Проте вони схильні до зміни професії і місця роботи. Як правило, суїцидальні тенденції їм не властиві.

Циклоїдний тип. Цей тип акцентуацій характеру найчастіше спостерігається у старшому підлітковому та юнацькому віці. Йому притаманне періодичне (від кількох тижнів до кількох місяців) коливання настрою і життєвого тонусу. Так, у період підйому циклоїдним підліткам властиві риси гіпертимного типу, а потім настає період спаду настрою, різко знижується контактність, підліток стає небагатослівним, песимістичним, сумним, може на кілька днів впасти у субдепресію.

Циклоїди дуже вразливі до докорінної зміни життєвих стереотипів, постійного місця проживання і навчання, втрати друзів і близьких. Невдачі й дорікання оточення можуть поглибити субдепресивний стан, викликати гостру афективну реакцію та навіть спроби самогубства.

У подібній ситуації циклоїдному підлітку допоможе практичний психолог, якому підліток за власним бажанням може «розкрити душу» і в процесі бесіди полегшити свої сумні переживання. Через це психологи повинні добре знати «своїх» циклоїдів, спостерігати за ними і вчасно, у фазі субдепресії, надавати необхідну допомогу. Напружене навчання може призвести до перевтоми і виснаження, тому для циклоїдів обов'язковим є дотримання режиму навчальної праці, добре організований сон, налагоджений відпочинок. Відповідно до цього їм краще обирати профілі навчання і види професій, які не пов'язані з трудовим і соціальним перенапруженням.

Лабільний тип. Провідна риса представників цього типу -- мінливість настрою, коли він змінюється занадто вже круто, а приводи для цього незначні. Часті зміни настрою поєднуються зі значною глибиною переживань, від чого залежать і самопочуття, й апетит, і працездатність, і бажання побути на самоті або, навпаки, поринути в гучну компанію. Ставлення до оточення або різко оптимістичне, або навпаки, песимістичне чи навіть відчужене. Такі підлітки дуже гостро, болісно переживають відторгнення емоційно значущих осіб, втрату близьких, вимушену розлуку з ними тощо.

Для покращення стосунків із лабільним підлітком або молодою людиною педагог має уникати покарань, діяти винятково добротою і ласкою. При виборі та опануванні профільного чи професійного навчання такі підлітки повинні надавати перевагу колективам і керівникам з рисами уважних, доброзичливих, толерантних особистостей, їм протипоказані управлінський, економічний, політичний напрямки професійної підготовки. При дотриманні цих умов можна мінімізувати появу в них суїцидального ризику.

Астено-невротичний тип. Представникам астено-невротичного типу властива підвищена психічна і фізична стомлюваність, дратівливість, схильність до іпохондричності. Так, стомлюваність переважно виявляється при розумових заняттях, в обстановці спортивних змагань тощо, тоді як помірні фізичні навантаження переносяться краще.

Позиція педагога і психолога щодо астено-невротика має грунтуватися на терпінні і щирому співчутті. Він повинен не акцентувати увагу на більшості промахів і невдач підлітка, якщо вони виникають на фоні виснаження, а, навпаки, зосередитися на його успіхах. Слід пам'ятати, що астено-невротики болісно реагують на будь-чиї жарти про них. Педагогу і психологу необхідно з'ясувати, чи не пов'язана астенізація з фізичними причинами (тривала перевтома, хронічна хвороба тощо). Зрозуміло, що при виборі профілю навчання і професії потрібно бути обережним, щоб не погіршити ситуацію. Тому варто уникати Напружених, енерговитратних, стресогенних профілів і професій -- це зменшить суїцидальні нахили.

Сензитивний тип. Цей тип акцентуацій складається досить пізно, у 16--19 років. Його головні риси -- надзвичайно висока вразливість, до якої додається різко виражене почуття власної неповноцінності.

Для сензитивів властива низька контактність, вони альтруїстичні, співчутливі, віддають перевагу вузькому колу друзів, рідко конфліктують, у стосунках з іншими, зазвичай, займають пасивну позицію, образи тримають у собі, вміють радіти чужим досягненням, проте висока чутливість межує зі слізливістю, що може спровокувати напади на них невихованих або дратівливих людей. До опіки старших сензитиви ставляться терпимо, підпорядковуються їй, часто вважаються «домашніми дітьми».

У них рано формуються високі моральні й етичні вимоги до себе та оточення, тому однолітки нерідко жахають їх своєю грубістю, жорстокістю, цинічністю. У собі вони також знаходять багато хиб, які, в основному, пов'язують зі слабкістю волі.

Почуття власної неповноцінності у сензитивних підлітків спричиняє в деяких випадках так звану реакцію гіперкомпенсації, коли вони шукають самоствердження саме там, де відчувають своє слабке місце. Так, боязкі і сором'язливі дівчата намагаються показати свою веселість і товариськість, а хлопці надягають на себе маску безцеремонності і зарозумілості, демонструють невластиву для них енергійність і волю.

Педагогу потрібно встановлювати з такими підлітками довірчий контакт і бути з цими дітьми, які схильні до самопокарань і самозневаги, лагідними, доброзичливими, співчутливими, враховувати, що для них найнестерпнішими є ситуації, де вони стають об'єктом глузувань або підозри в непорядних учинках, коли їх піддають несправедливим обвинуваченням тощо. Не можна забувати, що це може штовхнути такого підлітка на гостру афективну реакцію, конфлікт, спровокувати депресію або навіть спробу самогубства. У виборі та опануванні профільного чи професійного навчання такі підлітки потребують окремої індивідуальної допомоги, з огляду на гостроту обмежень акцентуацій характеру цього типу. В деяких випадках для них підходить соціономічний профіль і професії, пов'язані з наданням допомоги людям.

Тривожно-педантичний тип. Для підлітків із цим типом акцентуацій найбільш властиві нерішучість і схильність до зарозумілості, тривожна помисливість і любов до самоаналізу та, нарешті, легкість виникнення нав'язливих страхів, побоювань, неприйнятних з їхньої точки зору дій, думок, уявлень.

Як правило, страхи і побоювання тривожно-педантичних підлітків звернені до можливого майбутнього: хоч би не трапилося чогось жахливого і непоправного, хоч би не відбулося непередбаченого нещастя з ним самим та з тими близькими, до яких він виявляє прихильність.

Для них психологічним захистом від постійної тривоги за майбутнє стають спеціально придумані прикмети і ритуали, жести, заклинання, певні поведінкові комплекси тощо. Іншою формою захисту буває особливий формалізм і педантизм у діях. Нерішучість таких підлітків часто призводить до гіпер-компенсації: несподіваної самовпевненості, безапеляційності у судженнях, перебільшеної рішучості і раптовості дій саме в тих ситуаціях, коли потрібні обачність і обережність. Тому невдача, яка можлива після цього, ще більше посилює нерішучість і сумніви. У зв'язку з цим недоцільно доручати їм справи, що потребують спілкування й ініціативи.

Тривожно-педантичним підліткам невластива схильність до порушень правил, законів, норм поведінки, паління, вживання алкоголю, сексуальних експериментів, суїцидів тощо. Ці тенденції цілком витісняються нав'язливістю, розмірковуванням, самоаналізом.

Для компенсації рис цього типу акцентуацій рекомендується, насамперед, постійно дотримуватися оптимістичного стилю спілкування з підлітком, уникати методів покарання і залякування, ширше практикувати заохочення і підтримку проявів активності і самостійності, близьким та вчителям -- виявляти доброзичливість. Непорозуміння (дисциплінарні, навчальні тощо) із тривожно-педантичними підлітками доцільно знімати через їхнє конструктивне розв'язання та формування позитивних життєвих перспектив, зокрема і професійних. Зрозуміло, що вказані риси цього типу акцентуацій незамінні в тих «камерних», індивідуальних професіях, що потребують сумлінності, акуратності, точності -- у науковій, економічній сфері тощо.

Інтровертований тип. Істотними рисами представників цього типу є замкненість, відгородженість від навколишнього світу, нездатність або небажання встановлювати контакти, знижена потреба у спілкуванні. Для нього притаманне також поєднання протилежних рис особистості -- холодності і витонченої чутливості, упертості і гнучкості, сторожкості і легковір'я, апатичної бездіяльності і цілеспрямованості, замкненості й раптової, несподіваної настирливості, сором'язливості й безтактності, надмірно сильних прагнень і невмотивованих антипатій, раціональних міркувань і нелогічних учинків, багатство внутрішнього світу і безбарвність його зовнішніх проявів. їхні вчинки можуть здаватися жорстокими, але вони пов'язані із невмінням «вслухатися» у страждання інших. Такі діти часто здаються незрозумілими не тільки одноліткам, але і педагогам та власним батькам. У них дуже важко виявити суїцидальні наміри, тому з ними слід бути обережними.

У житті інтровертованих акцентуантів значне місце займають захоплення, які, зазвичай, сталі. Найчастіше це читання, моделювання, конструювання, колекціонування тощо.

Такий підліток у ситуаціях, що суперечать його внутрішнім принципам, може послідовно і стійко відстоювати свою позицію. Відгородженість інтровертів від світу ускладнює їхню соціалізацію, корекцію моральних та інтелектуальних установок, які можуть бути дуже своєрідними і не завжди відповідати узвичаєним нормам. Риси інтровертованості посиляться, якщо такого підлітка намагаються виховувати надмірним контролем, опікою і покараннями. При виборі та опануванні загальноосвітнього і профільного навчання вони виявляють надмірну самостійність, незалежність, через що надати їм допомогу важче. Проте від них можна очікувати несподіваних інтелектуальних успіхів у природничих, гуманітарних, зокрема, психологічних, історичних науках.

Збудливий тип. Представникам цього типу акцентуацій властиві схильність до зниженого настрою з дратівливістю, озлобленістю, похмурістю, схильністю до агресії, що тісно пов'язана з афективною вибуховістю, а також напруженістю сфери інстинктів, що сягає в окремих випадках аномалії потягів. Інтелектуальна сфера характеризується поважністю, інертністю, що відбивається на усій психіці.

Збудливим підліткам притаманні важкі афективні розрядки, негативні емоційні стани. У цих станах вони начебто самі шукають привід для скандалу. Афект може бути викликаний і тими конфліктами, що легко виникають у збудливих підлітків унаслідок їхнього владолюбства, а через це -- прагнення до домінування над ровесниками, жорстокості і самозакоханості.

У стосунках зі збудливими акцентуатами слід використовувати підкреслено доброзичливий тон (але у жодному разі не запопадливий!), також -- постійно спостерігати за їхньою поведінкою на уроках, перервах і в ненавчальній діяльності. Педагог має бути постійно готовий до захисту від тиранії збудливого підлітка, до своєчасного попередження і погашення його деспотизму (адже на шляху до влади у колективі він може вдаватися до морального придушення однокласників). Йому, зазвичай, рідко властиві суїцидальні тенденції.

Як засіб корекції поведінки збудливих підлітків може бути застосована апеляція до їхньої свідомості, аналіз і оцінка їхньої поведінки у процесі індивідуальної бесіди, але без банальностей, що має завершуватися усним, а іноді й письмовим компромісним договором.

Слід прагнути, аби у процесі бесіди учень грав активну роль, учився говорити про свої відчуття, переживання, проблеми, інакше бідність самоаналізу та нездатність чітко й аргументовано висловлювати свою думку може спровокувати афективні спалахи і навіть конфліктні ситуації.

Педагог має вміти використовувати всі засоби попередження агресивної реакції збудливих -- довірливу, інтимну інтонацію, лагідний дотик, легкий гумор, який жодним чином не зачіпає самолюбства підлітка.

Демонстративний тип. Представники цього типу, як правило, виявляють безмежний егоцентризм, невситиму жагу уваги, замилування, подиву, шанування, співчуття до своєї особи. Вони готові навіть до обурення або ненависті оточення, але тільки не до байдужості, не до непоміченості.

Ставлення до навчання демонстративних підлітків залежить від того, наскільки воно сприяє виконанню їхньої основної установки -- досягти визнання. І якщо демонстративному підлітку з тих або інших причин не вдається виділитися, він використовує певні засоби привертання уваги до себе: браваду, відхилення у поведінці, навіть демонстративний суїцид тощо. У таких випадках погіршується успішність навчання, з'являється повна байдужність до нього.

Демонстративні підлітки часто заважають учителям на уроках своєю балакучістю, постійними відволіканнями, жартами тощо.

У цих ситуаціях педагог може застосувати такий прийом. Спочатку він має піти назустріч потребі демонстративного підлітка у підвищеній увазі до нього: часто хвалити, робити нейтральні зауваження, звертати на нього свій погляд, підходити, дивитися в зошит тощо. Внаслідок цього підліток, як правило, одразу ж починає поводитися краще, зростає продуктивність його навчальної праці.

Якщо позитивні результати першого етапу закріпилися, на другому етапі вчитель має звертати увагу на демонстративного підлітка тільки в тих випадках, коли його поведінка відповідає очікуванням педагога, підкріпляючи тим самим його позитивні прояви.

На третьому етапі, коли позитивні тенденції у поведінці демонстративного підлітка остаточно закріплюються, педагог переходить до переривчастої схеми підкріплення, тобто звертає увагу лише на прояви позитивної поведінки і поступово збільшує при цьому інтервали між окремими підкріпленнями. Внаслідок постійного підкріплення поведінки і гальмування проявів демонстративної акцентуації остання поступово вгасає, і підліток значною мірою позбувається її.

Для модифікації поведінки демонстративного підлітка корисні систематичні індивідуальні бесіди з ним -- для формування в нього розуміння того, що найбільш надійним, стійким засобом привертання уваги до себе, поваги і турботи оточення є корисна для інших діяльність. Це різноманітні класні й загальношкільні заходи, драматичний гурток, виставки, конкурси, олімпіади тощо, в межах яких демонстративні підлітки отримують нагоду дійсно блискуче проявитися, використовуючи свої, часто неабиякі, здібності.

В іншому випадку демонстративний підліток, не розвинувши в собі корисних, престижних здібностей і вмінь, частіше за все може стати важким у спілкуванні істероїдом, симулянтом, мізантропом. Отже, при адекватній допомозі педагогів і психологів, демонстративно акцентований підліток може добре проявити себе в акторській професії та інших публічних видах професійної діяльності, що пов'язані з самовираженням та визнанням.

Нестійкий тип. Домінантною рисою представників цього типу є патологічно слабка воля, яка виявляється у навчанні, праці, виконанні обов'язків, досягненні цілей, які ставлять перед ними рідні, старші, товариші. Нестійкі підлітки зазвичай не виявляють особливої наполегливості, вони пливуть за течією, приєднуючись до активніших, ініціативніших однолітків. У них відсутня складна мотивація вчинків, вони не можуть гальмувати своїх потягів повною мірою, утримуватися від задоволення раптового бажання тощо.

На тлі безвольності нестійким підліткам властива підвищена сугестивність і, за певних умов, навіть цілеспрямована кримінальність. Соціальна поведінка нестійких більше залежить від впливу оточення, ніж від них самих, тому їм не притаманні «власні» суїцидальні тенденції, якщо вони і з'являються, то навіяні іншими людьми.

Для правильної поведінки з такими дітьми надзвичайно важливо повністю контролювати їхню поведінку, насамперед, навчальну, пред'являти їм систему розумно організованих вимог, перевіряти результативність навчання, спільної праці, наповнювати їхнє дозвілля гуртковими заняттями тощо.

Важливо, щоб режимні моменти поєднувалися із щирою зацікавленістю педагогів і батьків в успіхах учнів, з позитивними емоційними контактами. Важливо, хоч як це важко, пробудити в підлітка інтерес, повагу до своєї особистості, до власних позитивних рис, до свого майбутнього. В таких умовах, з якими нестійкі діти легко погоджуються, вони можуть тривалий час утримуватися від порушень у поведінці і непогано вчитися. Проте, тільки-но контроль слабшає, нестійкий підліток може втекти у «підходящу компанію». Умови бездоглядності, конформність старших відкривають такому підлітку перспективи ледарювання і неробства. Зрозуміло, що при професійному самовизначенні такі школярі потребують неабиякої допомоги педагогів, психологів, батьків.

У тих заняттях, до яких вдається їх залучити, важливими є ситуація підпорядкованості позитивному лідеру, керівнику, який має усвідомлювати і адекватно використовувати цю особливість нестійких.

Отже, у більшості старшокласників є акцентуації, що ускладнює організацію їхньої поведінки і навчання, потребує значної психолого-педагогічної роботи для гармонізації юної особистості, яка є необхідною передумовою її правильного особистісного і професійного самовизначення. Це є неперервний процес, для якого важлива цілеспрямована діяльність самих дітей та їхніх помічників -- батьків, вчителів, психологів -- з подолання дисгармоній і зменшення ризику суїциду.

Суїцидальні тенденції у представників деяких типів акцентуацій мають своє специфічне походження і перебіг. Знаючи про це, можна запобігати їхньому переростанню у суїцидальні наміри і поведінку.



Додаток Д

Вправа «Агресивна поведінка»

Мета: Дослідження агресивної поведінки.

Інструкція: Візьміть кожен по аркушу паперу і напишіть на ньому все, що робить людина, про яку можна сказати: «Так, вона дійсно агресивна». Випишіть невеликий рецепт, слідуючи якому, можна створити агресивну дитину. Наприклад: пара міцних кулаків, гучний голос, велика порція жорстокості і т.д. (Потім попросіть кількох підлітків продемонструвати елементи такої поведінки, а група повинна відгадувати, що саме вони показують.)

А тепер подумайте про те, які елементи агресивної поведінки ти зустрічаєш тут, у цій групі. Що тобі здається агресивним? Коли ти сам проявляєш агресивність? Яким чином ти можеш викликати агресію по відношенню до себе?

Візьми ще один аркуш паперу, розділи його вертикальною лінією посередині. Зліва запиши, як оточуючі протягом дня проявляють агресію по відношенню до тебе. Праворуч запиши, як ти сам проявляєш агресію по відношенню до інших.

На цю вправу можна відвести 10-15 хвилин. Після цього просимо підлітків зачитати свої записи.

Аналіз вправи:

- Ви можете уявити, що хто-небудь з вас стане забіякою або таким собі "Рембо"?

- Бувають такі діти, які проявляють свою агресію не кулаками, а якимось іншим способом?

- Чому і діти, і дорослі так часто намагаються відчути свою перевагу, принизивши інших?

- Як веде себе жертва агресії?

- Як стають жертвою? Що можна зробити, щоб не бути жертвою?

- В чому проявляється рівноправність між дітьми?

- Як би ти описав свою власну поведінку?

Вправа «Розповіді по фотографіях»

Мета: емоційний розвиток, стимулювання інтересу й уваги до власного внутрішнього світу, до розуміння чужих емоцій і співпереживання.

Інструкція. Кожен підліток отримує по одній фотографії: «Подивіться уважно на фотографію, яка у вас в руках. Подумайте, який настрій у людини на фотографії, які емоції вона відчуває? Спробуйте придумати, чому людина відчуває такі емоції, що відбулося до того, як її сфотографували?»

Вправа «Твоє ім'я».

- Зараз один із вас назве своє повне ім'я та по батькові. Наше завдання - назвати якомога більше варіантів імені, передаючи завдання по колу. (Вимовляючи ім'я, дивіться на того, кому воно адресоване).

Учасник ділиться з групою тим, що відчував, коли його називали різними іменами.

Яке ім'я тобі до вподоби в дружній компанії, яке - в офіційній обстановці?

Яке з цих імен ти хотів би залишити для звертання у групі?

Завдання повторюється для кожного члена групи.

- Кожен був у центрі уваги. Для кожного власне ім'я приємне. Тепер, звертаючись один до одного, ми будемо починати з названого імені. (Учасники можуть розповісти, як їх зазвичай називають рідні).

Вправа: «Лист гніву»

Учасникам пропонують згадати ситуацію з життя, коли ними володіли негативні емоції. Пригадавши, взяти аркуш паперу і написати листа своєму гніву. В листі описати своє самопочуття, як їм живеться з їхнім гнівом, чи хотіли б вони з ним частіше зустрічатися і таке інше. Після написання, кожен зачитує свій лист і обговорюється емоційний стан кожного

Принципи спілкування з агресивними дітьми.

· Пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу - самі неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, і, знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята.

· Дайте дитині можливість свою агресію, перемістіть її на інші об'єкти. Дозвольте йому побити подушку або розірвати "портрет" його ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність в даний момент знизилася.

· Показати дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ньому спалахів гніву або погані висловлювання про своїх друзів або колег, будуючи плани "помсти".

· Нехай ваша дитина в кожний момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити чи пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

· Нехай дитина залишається одна в кімнаті і висловить все, що накопичилося на адресу того, хто його дратує.

· Запропонуйте дитині, коли важко стриматися, бити ногами і руками спеціальну подушку, рвати газету, комкати папір, штовхати консервну банку або м'яч, бігати навколо будинку, писати всі слова, які хочеться висловити у гніві.

· Дати дитині пораду: в момент роздратування, перш ніж щось сказати або зробити, кілька разів глибоко вдихнути або порахувати до десяти.Можна послухати музику, голосно поспівати або покричати під неї.

· Можна попросити дитину намалювати почуття гніву, тоді агресія знайде вихід у творчості.

Щоб навчитися керувати поведінкою своїх дітей, слід:

- Звернути особливу увагу на ігри дитини. В іграх діти здійснюють свої мрії, фантазії та страхи.

- Обговорювати з дитиною на кого вона хоче бути схожа, які якості характеру, її приваблюють, а які ні.

- Стежити за тим, який приклад ви подаєте дитині. Якщо дитина судить інших людей, нагороджує їх "ярликами", можливо вона повторює ваші дії.

- Бути готовим уважно вислуховувати дитину, якщо вона хоче розповісти вам свій сон. У сні діти часто бачать те, чого їм не вистачає в житті. Особливу увагу звертайте на повторювані сюжети сновидінь.

- Заохочувати дитину говорити про те, що її хвилює, що вона переживає, навчити дитину прямо говорити про свої почуття, про те, що їй подобається, а що ні.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Перш ніж виховувати дитину... Опануйте себе й не гарячкуйте, присядьте там, де вам зручно, розслабтеся й замисліться: навіщо?

1. Яка мета чергового вашого впливу: це як інтервенція чи як звільнення дитини?

2. Вам хочеться з нею поділитися досвідом чи у вас є бажання просто подати дитині руку допомоги?

3. Вам хочеться ще раз підкреслити залежність дитини або навіяти їй впевненість і захищеність?

4. Вам хочеться влаштувати «убити» віру дитини в себе?

5. А може, вам хочеться втовкмачити їй якісь заборони, які вона порушуватиме, даючи привід вам, щоб ви могли на ній увесь час розряджатися?

6. А може, вам хочеться, зрештою, зробити дитину для себе зручною і «прочистити» риси її характеру, всі неприємні вам риси миттю вирвати, як бур'ян?

7. А може, ви зібралися сьогодні підрахувати чергові витівки дитини?

8. А може, ви просто чомусь розсерджені, у вас виникла потреба критикувати, обурюватися й засуджувати?

9. А може, ви замислили влаштувати дитині стереотипне, чергове покарання?

10. А може, вам просто треба сховати самих себе за ширмою виховання?

Перш ніж вам сховати самих себе, побудьте «у шкірі» своєї дитини. Вона неслухняна, тому що неслухняною її зробили ви самі. Тому карати необхідно вас. Дитина і карає вас своєю неслухняністю й створює лише ті конфлікти, свідком яких була.

Зрозумійте, що заважає вашій дитині, що обтяжує її й чим вона стурбована. Відчиніть двері у своє дитинство. Пригадайте, якими були ви. Звичайно, жили, чекаючи чудес. І головною потребою у вас була потреба у схваленні, любові, що вам могла замінити все. Тому не треба розчаровувати дитину. Не змушуйте її вимагати любові від вас, а дайте їй любов самі, не користуючись емоційним шантажем.

Десять заповідей батькам

1. Не вчить того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета -- виростити її для життя серед людей.

3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що -- гірше. Залишайте за нею право на помилку, тоді дитина опанує вміння самостійно їх виправляти.

4. Не ставтеся до дитини не шанобливо. Дитина має бути впевнена у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терпимими. Ваша нетерпимість -- ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовні у своїх вимогах, але пам'ятайте: успіх у вихованні досягається не покаранням, а сталістю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.

7. Піклуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозвольте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

8. Позбудьтеся висловів: «Роби, що я сказав». Замініть цю форму вимоги на іншу: «Зроби це, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь». Дитина має звикнути до того, що діяти потрібно не за наказом, а тому що це необхідно або потрібно комусь.

9. Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас особисто тішить. Не порівнюйте її з сусідськими дітьми, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою стала сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати правила батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це те саме, що сказати: «Мені ніколи її любити».

Размещено на Allbest.ru

...