Психологічні особливості прояву агресії у підлітків

Цінність такого підходу в тому, що він дає можливість людині відчути себе перспективною в тій діяльності, яка є для неї найважливішою.

Проблема важких підлітків - одна з центральних психолого-педагогічних проблем. Зростання підліткової злочинності збільшується темпами, що помітно випереджають темпи зростання правопорушень в інших вікових групах. 70% злочинів скоюється особами до 30 років. Оцінка будь-якої поведінки завжди передбачає її порівняння з якоюсь нормою, проблемну поведінку часто називають девіантною.

Девіантна поведінка - це система вчинків чи окремі вчинки, що протирічать прийнятим в суспільстві правовим чи моральним нормам. Девіантна поведінка ділиться на дві великі категорії.

По-перше - це поведінка, відхилена від норм психічного здоров'я, при наявності вираженої чи невираженої психопатології.

По-друге - це антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні і культурні норми, особливо правові. Коли такі вчинки порівняно незначні, їх називають правопорушеннями, а коли серйозні і караються - злочинами. Відповідно говорять про делінквентну (протиправну) і кримінальну (злочинну) поведінку. Існує три групи факторів, які можуть спричинити виникнення девіантної поведінки:

- біологічні,

- психологічні,

- соціальні.

Біологічні - статеве дозрівання, яке пов'язане з нестійкістю різних фізіологічних систем, тобто в підлітковому віці найчастіше проявляються різні психічні захворювання. Мозкові дисфункції, тобто незначні порушення нормального процесу дозрівання мозкових структур. Такі порушення можуть виникнути внаслідок родових травм, впливу інфекцій, токсичних речовин, радіоактивного опромінення як до народження дитини, так і після народження. У дітей з мозковими дисфункціями підвищена рухливість, вони гіперактивні, неспокійні, не можуть довго утримувати увагу, концентрувати її на чомусь одному, навіть дуже важливому. Це поєднується із зниженою розумовою працездатністю, що, як правило, проявляється з початком навчання в школі. Такі діти не можуть сконцентруватися, вони неуважні, швидко втомлюються на уроці і починають пустувати, смішити інших учнів, іноді проявляють дратівливість, агресивність, плаксивість чи стають млявими. За сприятливих умов розвитку, соціальному поблажливому режимі розумових навантажень, доброзичливому ставленні вчителів, правильному вихованню в школі і вдома мозкові дисфункції компенсуються і не призводить до негативних наслідків. 20-90% дітей з мозковими дисфункціями скоїли правопорушення; 28-84% скоїли правопорушення внаслідок дисгармонійного протікання статевого дозрівання.

Ретардація - затримка темпу статевого дозрівання в асоціальних підлітків трапляється в 3-4 рази частіше, ніж в усій популяції. Характеризується затримкою росту, дитячою пропорцією тіла, вторинні статеві ознаки відсутні. Дівчата - істероїдність, підвищена сексуальність. Хлопці - втечі з дому, агресія, алкоголізація.

Психологічні фактори:

1. Акцентуації характеру (нестійка, гіпертимна, істероїдна, епілептоїдна, інколи - лабільна ( в умовах емоційного відштовхування).

Гіпертимний тип характеризується недисциплінованістю, чітко вираженою реакцією емансипації, погано переносить жорстку дисципліну, регламентований режим. Для такого типу людей необхідне включення в цікаву і доступну діяльність. Неприпустимі умови як бездоглядності, так і жорстокий контроль, проти якого може виникнути реакція протесту. У стосунках потрібні доброзичливість, повага, допомога в реалізації організаторських здібностей.

Нестійкий тип характеризується безініціативністю, легким підпорядкування іншим, невмінням довести справу до кінця, тяжінням до задоволень, втечею з уроків, вони легко потрапляють в компанію асоціальних підлітків, рано починають палити, вживати спиртні напої, захоплюється азартними іграми, рано набувають сексуального досвіду, нерідко кидають навчання, ніяка робота не приваблює, наслідують того, хто обіцяє негайні розваги, Необхідний повний контроль за поведінкою, система розумно організованих вимог, зацікавленість вчителем. Головне - пробудити інтерес, повагу до своєї особистості, власних позитивних якостей. Так підліток може довгий час не допускати порушень в поведінці.

Епілептоїдний тип характеризується емоційністю реакцій, жорстокістю, іноді з елементами садизму, схильні до алкоголізму, характерна реакція емансипації: вони вимагають від батьків не тільки свободи, але й прав на матеріальні блага, інертність моторики і мислення, авторитарні.

Аналіз і оцінка їхньої поведінки здійснюється в процесі індивідуальної бесіди. Потрібно акцентувати увагу на шкоді, яку заподіює собі та іншим, проявляти істинну зацікавленість проблемами підлітка. Важливо, щоб у процесі бесіди учень грав активну роль, вчився говорити про свої відчуття, переживання, проблеми, так як бідність мови, невміння чітко і аргументовано висловити свою думку може провокувати афективні вибухи епілептоїдів в конфліктних ситуаціях.

Істероїдний тип перебільшує свою схильність до алкоголізації чи вживання наркотиків. Зберігаються риси дитячих реакцій опозиції, імітації (прогулювання, вживання алкоголю, крадіжки). Реакція емансипації - втечі з дому, конфлікти з рідними і дорослими, гучні вимоги свободи ( хоча насправді не прагнуть позбутися уваги і турботи близьких).

Самооцінка далека від об'єктивної. Використовується такий прийом:

1 етап - педагог іде назустріч потребі демонстративного підлітка у підвищеній увазі: хвалить, робить нейтральні зауваження, підходить, дивиться у зошит.

2 етап - коли закріпилися позитивні результати. Звертає увагу тільки тоді, коли поведінка і діяльність відповідає очікуванням педагога, підкріплюючи тим самим позитивні зрушення у поведінці.

3 етап - коли позитивні тенденції остаточно закріпилися, педагог звертає увагу лише на прояви позитивної поведінки.

Шизоїдний тип. Люди, які відносяться до такого типу, важко встановлюють контакти з оточуючими, реакція емансипації проявляється у вигляді незадоволення існуючими порядками, «відсутністю свободи». Можливий алкоголізм, делінквентність. Часто підкреслюють свою незалежність і самостійність. При роботі з такими особистостями необхідна відверта та компетентна зацікавленість захопленнями учня, корекція моральних настанов. Відгородженість ускладнює соціалізацію.

2. Низький рівень особистісної зрілості (підвищена навіюваність, слабке прогнозування власної поведінки, підлітки слабо вірять в свої сили і хороше ставлення до них).

3. Нестійка самооцінка - залежить від настрою, оточення, від гостроти і складності ситуації. У сфері навчання занижена самооцінка призводить до реакції відходу (уникнення складних ситуацій, пасивне очікування) - порушення психічних процесів, швидка виснажливість.

Соціальні фактори - негативні впливи, виховання в сім'ї. 92% випадків суїциду були пов'язані з проблемами в сім'ї.

Вплив сімейного середовища:

- фіксація шляхом наслідування;

- закріплення реакцій негативізму (реакція на складну ситуацію);

- пряме культивування, підкріплення з боку оточуючих психопатичних реакцій (напр., одна дитина - психастенічний тип розвитку, інфантилізм, приниження - епілептоїдізація - емоційна тупість. Жорстокість, гіперопіка - зниження вольових якостей, синдром дитячого пригнічення (б'ють дитину) - дитяча жорстокість.[12; c.106-239].

Отже, існують різні макросоціальні і мікросоціальні умови виникнення важковиховуваності підлітків: психофізичні детермінанти, психопатії, акцентуації характеру, мозкові дисфункції і органічні ураження мозку, але ні один із факторів не є вирішальним. Більш важливу роль грає те, як перетворюються ці фактори в психіці підлітка, як сприймаються ним різні життєві події і обставини. Грає роль слабкий розвиток самоконтролю, самодисципліни; низька стійкість до несприятливих впливів, невміння долати труднощі; емоційна нестійкість, схильність неадекватно реагувати на тривожну ситуацію, невміння знайти продуктивний вихід з конфлікту.

3.3 Тренінг з корекції агресивної поведінки підлітків

З огляду на актуальність проблеми профілактики агресивної поведінки серед підлітків пропонуємо тренінгові заняття, які допоможуть вирішити гострі індивідуальні проблеми.

Основними методами психологічного тренінгу з профілактики та подолання конфліктності є групова дискусія та рольова гра в різноманітних модифікаціях і поєднаннях. Це активний метод групової психологічної допомоги, який допомагає особистості насамперед вивчити, зрозуміти себе самого, навчитися розв'язувати свої конфлікти і вирішувати проблеми.

Психологічний тренінг суттєво полегшує процес оволодіння знаннями та навичками ефективної поведінки, сприяє оптимізації комунікативних можливостей людини, формуванню необхідних її якостей у взаємодії з іншими людьми.

Психологічний тренінг складається із занять, спрямованих на розвиток адекватної самооцінки, формування рефлексії, емпатії, на вміння спілкуватися, конструктивно виражати свої думки й почуття, підтримувати з людьми добрі стосунки, розв'язувати проблемні ситуації й допомагати іншим.

Кожне занять складається з 3-х частин:

1) теоретичного матеріалу, який подається у формі міні-лекції;

2) практичних вправ, виконавши, які учасники можуть оволодіти необхідними персональними вміннями і практично використати набуті теоретичні знання;

3) обговорення цих вправ, змісту заняття.

У процесі планування програми психологічної корекції агресії необхідно, передусім, ретельно дослідити, яку функцію вона виконує в кожній конкретній ситуації, які її пропорції серед інших проявів активності та динаміка її виникнення. Тактику психотерапевтичних впливів необхідно будувати залежно від природи агресивної поведінки підлітка.

В одному разі слід ігнорувати агресивну тенденцію і не фіксувати на ній увагу; в другому - включити агресивну дію в контекст гри, надаючи їй нового, соціально прийнятного сенсу; в третьому - не прийняти агресію і встановити заборону на такі дії; в четвертому - активно впроваджуватися в ігрову ситуацію до розгортання агресивної дії, в основі якої страх і домагатися емоційно позитивного вирішення психодрами. Тому вважаємо за доцільне будувати психологічну корекційну роботу з нейтралізації різних форм агресивної поведінки з урахуванням особистісних особливостей підлітків.

Складання та реалізація психокорекційних програм у кожному конкретному випадку повинні ґрунтуватися на тій чи іншій теоретичній моделі, власній концепції психолога, ураховувати особливості групи та її учасників тощо. Зокрема, як підґрунтя можна запропонувати програму комплексної корекції агресивності, що містить два блоки:

«Психокорекційний тренінг підліткової агресивності» й «Тренінг ефективності батьків».

Перший корекційний блок для агресивних підлітків становить психологічний тренінг інтегрального типу з елементами різних психотерапевтичних технік. Його метою є навчання підлітків пошуку альтернативних (соціально прийнятних) способів задоволення потреб та набуття навичок конструктивної взаємодії з оточенням. Вибір стратегії психокорекційної роботи з агресивними дітьми й підлітками повинен відбуватися, по-перше, ураховуючи принциповий взаємозв'язок внутрішньої (інтрапсихічної) та зовнішньої (психосоціальної) детермінації функціонування особистості.

По-друге, необхідно враховувати закономірності процесу трансформації поведінки, що передбачає стадії переосмислення, обмірковування своєї поведінки, підготовки до її змінення, реалізації та дотримання нового стилю поведінки.

По-третє, психотерапевтичні дії повинні бути спрямовані на зміни в пізнавальній сфері особистості підлітка через переконання, навіювання, пояснення й інтерпретацію мало усвідомлюваних переживань.

Головними завданнями роботи, спрямованої на зниження підліткової агресії, є:

1) навчання підлітків соціально прийнятних способів вираження гніву та прояву реакцій на негативну ситуацію загалом;

2) навчання підлітків навичок самоконтролю і управління власним гнівом (навичок саморегуляції);

3) формування в підлітків конструктивних форм поведінки та підвалин комунікації в проблемній ситуації;

4) усунення надмірного емоційного напруження й особистісної тривожності підлітків за допомогою техніки релаксації;

5) розвиток позитивної самооцінки підлітків;

6) формування здатності усвідомлення власного емоційного світу та почуттів інших людей, розвиток емпатії. [21].

Завдання психокорекційної програми може бути розв'язано за допомогою бесід, рольового програвання ситуацій, виконання вправ на самопізнання і самовиховання, етюдів, пантоміми, образотворчої діяльності, фізичних вправ, рухливих ігор, психогімнастики й ауторелаксації.

В процесі підготовки тренінгу психологу необхідно дотримуватись таких правил:

1. Під час формування тренінгових груп необхідно враховувати особливості агресивної мотивації неповнолітніх (зокрема, ігрові ситуації для неповнолітніх з демонстративним типом агресивної поведінки повинні містити завдання, спрямовані на адекватне засвоєння статево-вікових ролей та формування потреби у підвищенні рівня соціальної активності; при взаємодії з неповнолітніми, яким притаманний епізодичний характер агресивної поведінки, бажано підбирати завдання, спрямовані на усвідомлення власної індивідуальності, підвищення адекватності самооцінки, осмислення стереотипів агресивної поведінки тощо).

2. В цілому, завдання тренінгу мають бути спрямовані на розвиток навичок соціальної взаємодії та раціонального сприймання подій.

3. Завдання тренінгу повинні активізувати через систему відносин особистості формування соціально-психологічних особливостей поведінки неповнолітніх, таких як позитивне сприймання себе та інших, емоційну стійкість, нонконформізм, впевненість у власних силах.

4. У процесі виконання завдань тренінгу неповнолітні мають набувати умінь щиро виявляти свої почуття й приймати рішення, усвідомлювати актуальні потреби та вибирати адекватні способи вирішення протиріч.

5. Під час корекції агресивної поведінки у неповнолітніх мають бути сформовані такі навички та вміння: чітко заявляти про свої бажання та потреби, протистояти маніпуляціям опонента, визнавати і поважати права й справедливі вимоги інших, уміння позитивно ставитися до партнера та поважати себе.

6. Незалежно від того, чи вдається учаснику ігрової ситуації досягти поставленої тренером мети, слід пам'ятати, що у будь якому разі неповнолітній отримує чуттєвий досвід поводження у тотожній проблемній ситуації. При усвідомленні такого досвіду у неповнолітнього будуть розвиватися нові патерни поведінки.

Критерієм ефективності проведення тренінгу є зниження проявів агресії у поведінці неповнолітніх, оптимізація стосунків з оточенням і розвиток адекватного ставлення до себе.

Корекційна програма передбачає 12 занять і має певну структуру:

1. Діагностичний блок (три заняття).

Завданнями цього блоку є:

- знайомство (згуртування) учасників тренінгової групи;

- засвоєння правил групової взаємодії; вирівнювання стану учасників групи (мобілізація або розслаблення);

- налаштування на взаємодію в спільному ритмі.

Під час першого етапу тренінгу відбувається, з одного боку, адаптація підлітків до умов роботи групи, а з іншого, - діагностування рівня самооцінки підлітків, адекватності їх домагань, подолання перешкод у спілкуванні, визначення характеру та ієрархії взаємин у групі, запобігання проявам неадекватних компенсаторних засобів поведінки тощо (Додаток Д).

Заняття 1. «Знайомство».

Вправи: «Привітання», «Презентація імені», «Вироблення правил групової взаємодії», «Снігова куля», «Алфавіт», «Краш-бум-бенг», «Що ти робиш?», «Рефлексія».

Заняття 2. «Самооцінка рис характеру. Самопрезентація».

Вправи: «Привітання», «Об'ява», «Ніхто не знає, що я…» («Я ніколи не…»), «Мені приємно, коли..», «Мої сильні та слабкі сторони», «Я - вітер», «Рефлексія».

Заняття 3. «Єдність групи».

Вправи: «Привітання», «Гіпнотичні руки (Дзеркало)», «Шосте чуття», «Головом'яч», «Груповий портрет», «Транспорт», «Острів», «Рефлексія».

2. Реконструктивно-формувальний блок (сім занять).

Під час другого етапу тренінгу підлітки навчаються усвідомлювати й долати негативні риси свого характеру; набувати позитивних рис та розвивати їх; поглиблюють адекватне самосприйняття за допомогою негативного й позитивного зворотного зв'язку; уміння оцінювати свій емоційний стан та стан інших людей і відповідно до цього контролювати власну поведінку; опановують методи ауторелаксації й саморегуляції.

Заняття 4. «Реагування на гнів».

Завдання: спонукати підлітків реагувати на гнів, завдаючи ударів у подушку чи боксерську грушу; шляхом тупотіння ногами; голосних криків із використанням «склянки для криків» або «труби», зробленої з ватману; жмакання й розривання паперу тощо.

Вправи: «Привітання», «Музика куль», «Битви на кулях», «Дзвінка

куля», «Рефлексія».

Заняття 5. «Вербалізація гніву».

Завдання: навчити підлітків вербалізації почуття гніву, його художнього зображення, розвивати здатність сприймати гнів через сенсорні канали.

Вправи: «Листи гніву», «Скульптури», «Пластичне зображення гніву», «Малюнок гніву», «Галерея негативних портретів», «Який гнів на смак, дотик тощо», «Рефлексія».

Заняття 6. «Саморегуляція».

Завдання: навчити підлітків навичок саморегуляції (визначення та закріплення в рольовій грі правил взаємодії).

Виконання вправи: «Привітання», «Правила конфліктної взаємодії», «Дротяна людина», «Скульптура настрою (стану)», «Яка твоя вага», «Музичні імпровізації», «Обладунки (костюм)», «Перекличка», «Рефлексія».

Заняття 7. «Ефективна комунікація».

Завдання: формувати в підлітків конструктивні форми поведінки та навчати ефективної комунікації в проблемних ситуаціях.

Вправи: «Привітання», «Симфонія конфлікту», «Єдиний ритм», «Розминки з кулями», «Робота з ілюстраціями», «Блокнот самоспостереження», «Карта поведінки», «Корабель серед скель», «Рефлексія».

Заняття 8. «Зняття напруження».

Завдання: усунути надмірне емоційне напруження й особистісну тривожність підлітків за допомогою техніки релаксації.

Вправи: «Привітання», «Дротяна розминка», «Снігова баба», «Апельсин (лимон)», «Зсунь камінь», «Черепаха», «Розслаблення у позі

морської зірки», «М'язова релаксація з використанням глибокого дихання», «Рефлексія».

Заняття 9. «Позитивна самооцінка».

Завдання: розвивати позитивну самооцінку підлітків.

Вправи: «Привітання», «Реконструкція позитивного образу через дитячі спогади», «Самоцінність», «Мені в тобі подобається…», «Скарбничка

гарних вчинків», «Зошит моїх досягнень», «Рефлексія».

Заняття 10. «Усвідомлення емоцій».

Завдання: формувати здатність до усвідомлення власного емоційного світу та почуттів інших людей, розвиток емпатії.

Вправи: «Привітання», «Як зробити підлітка агресивним», «Ставлення до світу», «Голосно й тихо», «Пара протилежностей», «Робота з фотокартками», «Погляд на світ (Фоторепортаж)», «Метафоричний автопортрет», «Галерея образів», «Символічне зображення емоцій (ігри з картками)», «Танці-протилежності», «Я сумний (радісний), коли…», «Рольова гра, у якій агрессор відіграє роль жертви», «Рефлексія».

3. Закріплюючий блок (два заняття).

Завданнями зазначеного блоку є:

- закріплення набутих у процесі тренінгу навичок;

- оцінка рівня емпатії в спілкуванні;

- діагностування ступеня сформованості навичок самоконтролю;

- порівняльний аналіз характеру внутрішньогрупової взаємодії в тренінговій групі.

Завдання цього етапу тренінгу розв'язують частково за допомогою вже знайомих учасникам вправ, що дає змогу оцінити ефективність програми шляхом зіставлення початкових та остаточних результатів і нових вправ, зокрема таких, що продемонструють міцність засвоєння навичок і готовність підлітків застосовувати їх у незнайомих ситуаціях.

Заняття 11. «У світі людей».

Вправи: «Привітання», «Гіпнотичні руки (Дзеркало)», «Шосте чуття», «Стосунки», «Вінні-Пух та всі інші», «Рефлексія».

Заняття 12. «Фінал».

Вправи: «Привітання», «Транспорт», «Музика куль-2», «Якби я був…», «Стонога», «Карнавал звірів», «Рефлексія», «Вогник по колу».

Важливим результатом цього етапу тренінгу є засвоєння та закріплення конструктивних форм поведінки підлітків, подолання перешкод у спілкуванні, а також саморегуляція певного емоційного стану. Психолог повинен контролювати процес засвоєння прийомів учасниками тренінгу та спонукати до їх застосування в повсякденному житті.

Другий блок становить програма для батьків підлітків із порушеннями поведінки, спрямована на створення психологічних умов для подолання батьківських обмежень і набуття досвіду позитивної взаємодії з власними дітьми за допомогою практичного поглиблення комунікативних навичок та змінення стилю сімейного виховання з метою створення обстановки, що сприяє корекції поведінки агресивних підлітків.

Тренінг передбачає інформування батьків про індивідуально-психологічні особливості особистості підлітка з агресивною поведінкою та навчання ефективних способів взаємодії з ним.

У процесі роботи підлягають розв'язанню такі завдання:

- розпізнання та ідентифікація власних негативних емоційних станів, що виникають у спілкуванні з агресивними підлітками;

- навчання цілеспрямованих способів відображення негативних емоцій і прийомів регуляції психічної рівноваги;

- зняття особистісної скутості й обмежень; переосмислення власної позиції у виконанні соціальної ролі батьків; поглиблення взаєморозуміння між батьками і дітьми та формування взаємоповаги до прав і потреб один одного; зниження тривожності й набуття впевненості в собі; формування готовності обговорювати з дітьми всі суперечливі й конфліктні ситуації в родині тощо.

Корекційна програма для батьків передбачає п'ять занять і має свою структуру:

Заняття 1. «Вступ до роботи. Знайомство».

Завданнями заняття є:

- знайомство учасників тренінгової групи;

- засвоєння правил групової взаємодії;

- налаштування на взаємодію в спільному ритмі;

- визначення кола проблем у взаємодії з підлітками.

Завдання може бути розв'язано за допомогою вправ: «Привітання», «Ім'я моєї дитини», «Стилі виховання», «Прокурор та адвокат», «Реальність та упередження» («Позитивні наміри дитини у фокусі уваги дорослих»), «Рефлексія».

Заняття 2. «Конструктивне спілкування».

Завданнями заняття слід уважати:

- навчання прийомів ефективної взаємодії з підлітками;

- оволодіння мовою «Я-висловів» («Я-повідомлень»);

- усвідомлення почуттів, що виникають у момент розгортання конфлікту з підлітком.

Заняття містить комплекс вправ: «Привітання», «Так і ні», «Я-вислови» («Я-повідомлення»), «Асоціації», «Рефлексія».

Заняття 3. «Активне слухання».

Завданнями цього заняття є:

- розвиток навичок «активного слухання»,

- формування вміння вербалізувати почуття.

Вправи: «Привітання», «Активне слухання», «Прийом парафраз», «Почуй мої почуття», «Робота з картками» («Ситуації»), «Рефлексія».

Заняття 4. «Саморегуляція».

Завданнями цього заняття слід уважати:

- формування навичок усвідомлення власних почуттів;

- навчання прийомів саморегуляції емоційного стану,

- зняття напруження й відновлення гармонійного стану.

Вправи: «Привітання», «Сад моєї душі», «Прогресивна м'язова релаксація із застосуванням глибокого дихання», «Продуктивне хвилювання», «Приборкання гніву», «Рефлексія».

Заняття 5. «Правила взаємодії в родині».

Завданнями цього заняття є:

- заохочення прагнення до формування позитивних настанов у взаємодії з підлітком;

- навчання рівноправних відносин із підлітком;

- формування адекватної самооцінки в ролі батьків;

- визначення правил взаємодії з підлітками та меж дозволеного.

Вправи: «Привітання», «Я гарний батько (мати), тому що…», «Батьки - теж люди», «Визначення меж дозволеного», «Рефлексія».

Практика виховання свідчить про те, що одні й ті самі виховні впливи мають бути диференційованими та заснованими на психологічно обґрунтованих засобах взаємодії. Ця обставина потребує не лише методологічного, а й психологічного аналізу проблеми розвитку людської мотивації та, зокрема, аналізу внутрішніх механізмів, на які слід спрямовувати виховні впливи й унаслідок яких формуються мотиваційні відносини.

Отже, психологічна допомога агресивним підліткам може набувати форми запропонованої системи психологічних форм і засобів психопрофілактики та психокорекції агресивності особистості в умовах активного соціально-психологічного навчання.

Висновки до ІІІ розділу

Отже, у підлітковому віці одним із видів поведінки, що відхиляється, є агресивна поведінка, що нерідко приймає ворожу форму (бійки, образи). Для деяких підлітків участь в бійках, утвердження себе за допомогою кулаків є сталою лінією поведінки. Ситуація посилюється нестабільністю суспільства, міжособистісними і міжгруповими конфліктами. Знижується вік прояву агресивних дій. Все частіше зустрічаються випадки агресивної поведінки у дівчат.

Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії. Профілактика і попередження девіантної поведінки неповнолітніх стають не тільки соціально значущими, але і психологічно необхідними.

Проблема підвищення ефективності ранньої профілактики повинна розв'язуватися в наступних основних напрямах: виявлення несприятливих чинників і антисоціальних дій з боку найближчого оточення, які обумовлюють відхилення в розвитку особи неповнолітніх і своєчасна нейтралізація цих несприятливих дій, що дезадаптують; сучасна діагностика асоціальних відхилень в поведінці неповнолітніх і здійснення диференційованого підходу у виборі виховно-профілактичних засобів психолого-педагогічної корекції поведінки, що відхиляється. Раннє виявлення поведінкових проблем у підлітків, системний аналіз характеру їх виникнення і адекватна виховно-корекційна робота дають шанс запобігти асоціалізації підлітків.

Після проведення тренінгу з корекції можна сказати, що програма з корекції агресивної поведінки підлітків має свій ефект, але її застосування повинно бути неодноразовим. Для деяких підлітків корекція агресивної поведінки не повинна закінчуватись лише корекційними заняттями. Продовження має бути в роботі з педагогами, з сім'єю, з референтною групою підлітка.

Програма корекції повинна мати довготривалий характер з чергуванням періодів роботи в групі і періоду відпочинку, присвяченому самопізнанню і усвідомленню отриманої інформації і досвіду під час роботи в групі однолітків.



Висновки

Результати теоретико-емпіричного дослідження психологічних особливостей проявів агресивності у підлітковому віці, дозволяють зробити наступні висновки:

1. Проаналізовані теоретичні підходи до проблеми агресивної поведінки підлітків та її профілактики. Теоретичний аналіз показав, що у дослідженні проблеми агресивної поведінки підлітків можна виділити такі основні підходи: загально-психологічний, за яким агресія розглядається як особлива форма поведінки, що включає психологічну структуру когнітивних, мотиваційних та емоційно-вольових компонент; соціально-психологічний, за яким формування агресивної поведінки молоді обумовлюється станом соціальної дезадаптації, який є наслідком порушення міжособистісної взаємодії, деформації смисложиттєвих орієнтацій, смислу життя та умовами що диктує соціальна реальність.

Виокремлено ряд факторів, що сприяють формуванню агресивної поведінки у підлітків. Це зокрема негативний вплив зовнішніх чинників: ЗМІ, інтернет, жорстокі фільми та комп'ютерні ігри. Важливу роль у формуванні поведінкових якостей дитини відіграє сім'я, оскільки дитина переймає досвід поведінки своїх рідних і, відповідно, поводиться так само. Не можна не звернути увагу, власне, на підлітковий вік як фактор формування агресивної поведінки, оскільки в цей період відбувається перебудова організму і поява новоутворень, які спричиняють неадекватні форми поведінки.

Агресія не повинна розумітися як суто негативний, деструктивний в опозиції до гармонії феномен. Навпаки, роль агресії в розвитку життя настільки велика, що її просто тяжко переоцінити. Агресія дає індивідові, групі та суспільству змогу виживати, тобто слугує життєвим інтересам. Позитивна агресія упродовж суспільного розвитку поступово замінюється моральними заборонами. Таке заміщення спрямоване на сублімування деструктивної енергії сильних емоцій на позитивні цілі.

Агресивної поведінки можна уникнути, так як імовірність її виникнення залежить від впливу безлічі сприятливих і перешкоджаючих агресії факторів, пов'язаних як із самою особистістю, так і з навколишнім середовищем. До факторів, що пов'язані з особистістю і впливають на рівень та особливості прояву агресії слід віднести ціннісні орієнтації особистості; до факторів середовища - сучасні соціально-економічні умови суспільства.

2. Визначено, що агресивність є характерною особливістю підліткового віку та має специфіку проявів залежно від статі. Прояв агресивності у підлітковому віці пов'язують з переходом від дитинства до дорослості через статеве дозрівання, яке ще більш посилює прояви агресивної поведінки.

Результати експериментального дослідження проявів агресивності у підлітковому віці показали, що рівень агресивності у дівчаток та юнаків відрізняється. Різняться між собою види агресії й прояви агресивності як у дівчат, так і у юнаків. Юнакам підліткового віку притаманний руйнівний характер агресивності та здатність провокувати конфліктні ситуації, а для дівчаток - придушувати агресивність в собі та приховувати її від оточуючих, також для них характерним є високий рівень ворожості і тривоги на фоні вищого рівня самоповаги. Юнакам підліткового віку притаманне, внаслідок агресивності, небажання та певною мірою, нездатність адаптуватись до оточення, в якому знаходяться, заради досягнення статусу в суспільстві, вони можуть жертвувати інтересами оточуючих і навіть домашніх.

Виявлено, що дівчата у підлітковому віці використовують непрямі способи агресивної поведінки (негативізм та вербальна агресія), а юнаки - прямі (фізична агресія та негативізм). А також, що юнаки підліткового віку мають вищий рівень агресивності, ніж дівчата. Аналіз засвідчив, що переважна більшість підлітків схильні відмічати в себе конструктивну агресивність. Таким чином, можна констатувати, що власна агресивність починає сприйматися старшокласниками більш позитивно. Дівчата вважають себе більш конструктивно агресивними, ніж юнаки і менш схильними до деструктивної поведінки. Можна припустити, що отримані результати відображають соціальну норму по відношенню до агресії для чоловіків і жінок: жіноча агресія більш засуджується в суспільстві і тому дівчина повинна мати сильне виправдання для прояву агресії. Стосовно чоловічої агресії, моральні обмеження, що існують в суспільстві, не такі жорсткі, тому чоловікам (юнакам) значно легше визнати свою деструктивну агресивність.

Можна стверджувати, що агресивні поведінкові прояви в підлітковому віці переважно мають конструктивний зміст. Однак прояви деструктивної агресивності все ж є високими для досить значного відсотка старшокласників. Крім того, навряд чи можна вважати позитивним фактом переважання середніх показників деструктивної агресивності в юнацькому середовищі, оскільки, зважаючи на зміст конструкту, це означає, що переважна кількість юнаків та дівчат час від часу несправедливо ображають інших, час від часу не рахуються із засобами, йдучи до мети, або ж намагаються помститися за справжню або уявну образу.

Спираючись на результати даних, отриманих за допомогою математико-статистичних методів, ми можемо визначити, що рівень агресивності у ранньому юнацькому віці вищий у юнаків, ніж у дівчат (р0,01), а також що застосування вербальної агресії в повсякденному спілкуванні вважають припустимим більш дівчата ніж для юнаки (р0,05). Виявлено, що наявність схильності до прояву фізичної агресії у юнаків вищий, ніж у дівчаток (р0,01).

3. Розроблено психологічний тренінг з профілактики агресивної поведінки у підлітків.

Запропонований психологічний тренінг з профілактики та корекції агресивної поведінки підлітків на основі ціннісних орієнтацій особистості закріплює і формує навички міжособистісних стосунків з метою розвитку особистості молодої людини. Методи психологічного тренінгу спрямовані на розвиток комунікативних здібностей підлітка, уміння адекватно сприймати себе й оточуючих та адаптуватися до суспільства.

Після проведення тренінгу з корекції можна сказати, що програма з корекції агресивної поведінки підлітків має свій ефект, але її застосування повинно бути неодноразовим. Для деяких підлітків корекція агресивної поведінки не повинна закінчуватись лише корекційними заняттями. Продовження має бути в роботі з педагогами, з сім'єю, з референтною групою підлітка.

Програма корекції повинна мати довготривалий характер з чергуванням періодів роботи в групі і періоду відпочинку, присвяченому самопізнанню і усвідомленню отриманої інформації і досвіду під час роботи в групі однолітків.

Підтвердилась висунута гіпотеза щодо важливості впровадження комплексу профілактики агресії та корекційних заходів, що проводяться з урахуванням виявлених особливостей агресивної поведінки у дітей підліткового віку з навчання їх навичкам саморегуляції, усвідомлення та контролювання своїх емоцій, що може позитивно вплинути на формування їх особистості і значно зменшити прояви їх агресивної поведінки. Найбільш дієвими методами щодо попередження підліткової агресії є творчі, ігрові завдання.

Практична значущість отриманих результатів полягає в можливості використання вчителями системи освіти психокорекційних заходів і рекомендацій щодо зниження проявів агресії у підлітковому віці та в роботі психолого-педагогічних і соціальних центрів по роботі з деструктивними підлітками.



Список використаних джерел

1. Агрессия. Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред. и сост.: Ю. И Аверьянов. М.: Моск. коммерч. ун-та. 1993. 431 с.

2. Аронсон Э. Общественное животное: Введение в социальную психологию: пер. с англ. М.: Аспект-Пресс, 1998. 518 с.

3. Бутузова Л.П. Психологічні особливості особистісних ставлень підлітків до небезпеки ураження ВІЛ статевим шляхом: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського (м. Одеса). О., 2004. 20 с.

4. Бэрон, Р., Ричардсон, Д. Агресія. Спб.: З «Питер». 1997.

5. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб: Питер, 2001. 352 с.

7. Бандура А. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений / А. Бандура, Р. Уолтерс; пер. с англ. М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 1999. 512 с..

8. Бешелев С.Д. Математико-статистические методы экспертных оценок / С.Д. Бешелев, Ф.Г. Гурвич. М.: Статистика, 2003. 263 с.

9. Белічева С.А.Основи превентивної психології. Москва, 1993.

10. Волянская Е. В. Социокультурная детерминация подростковой агрессии. / Волянская Е. В., Пилипенко В. Е., Сапелкина Е. В. ; науч. ред. В. Е. Пилипенко. К.: ПЦ «Фолиант», 2004. 174 с.

11. Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб.: ПИТЕР, 2000. 464 с.

12. Горьковая И.А. Медико-психологічне дослідження формування характеру делінквентних підлітків. Автореферат дисертації кандидата психологічних наук, Санкт-Петербург, 1992

13. Журавель Т. В. Використання інтерактивних методів та мультфільмів у профілактиці ризикованої поведінки: [метод. посіб.] / Журавель Т. В., Лях Т. Л., Нікітіна О. М. ; за ред. Т. В Журавель. К.: 2010. 168 с.

14. Кулагін Л.Г. Про підлітків, котрим важко// Радянська педагогіка, 1991 рік, т. 6, С. 141-142

15. Ильин Е.П. Враждебность // Эмоции и чувства. СПб.: Питер, 2008. С. 337-340.

16. Іванова В. В. Причини та форми агресивної поведінки підлітків. // Практична психологія та соціальна робота. 2000. № 5.

17. Індивідуально-психологічні особливості агресивності особистості: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / І.С. Мазоха; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д.Ушинського. О., 2008.

18. Лафренье П. Эмоциональное развитие детей и подростков. СПб.: Питер, 2004. 256 с.

19. Можгинский Ю. Б. Роль аффектов в структуре агрессивного поведения / Ю. Б. Можгинский, Т. А. Андрианова // Юрид. психология: науч.-практ. информ. изд. 2009. № 4.

20. Можгинский Ю.Б. Агрессия подростков: Эмоциональный и кризисный механизм / Ю.Б. Можгинский. СПб.: Лань, 1999. 128 с.

21. Малишева І. Б. Фактори формування агресивних тенденцій підлітка [Електронний ресурс] / І. Б. Малишева // Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького. Черкаси. Режим доступу: http://s-journal.cdu.edu.ua/base/2008/v3/v3pp166-168.pdf.

22. Михальская А.К. Речевая агрессия в современной логосфере / А.К. Михальская // Русский Сократ: лекции по сравнительно-исторической риторике: учеб. пособие для студ. гум. фак. М., 1996. Гл. 5. С. 159 -171. 23. Крэйхи Б. Социальная психология агрессии / Б. Крейхи; пер. с англ. Спб.: Питер. 2003. 334 с.

24. Менегетти А. Первичная структура агрессивности / А. Менегетти; пер. с итал. М.: Славян. ассоц. онтопсихологии, 1997. Гл. 6. С. 171 - 179.

25. Мойсеєва О. Агресія підлітків: причини виникнення та можливості психокорекції /О. Мойсеєва [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. naiau.kiev.ua/psychped/images/documents/vupysk-1-2015/ua/16.pdf.

26. Немировский Д.Э. Мотивы противоправных действий молодежи. // Социологические исследования. 1992. № 3. С. 93-96.

27. Осипова О.С. Девиантное поведение: благо или зло? // Социологические исследования. 1998. № 9. С. 106-109.

28. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика: методики и тесты / Д.Я. Райгородский: учеб. пособие. Самара: БАХРАХ - М., 1998. 672 с,

29. Румянцева Т.Г. Агрессия и контроль / Т.Г. Румянцева // Вопросы психологии. 1992. №5-6. С. 35-40.

30. Романов А.А. Направленная игротерапия агрессивности у детей: альбом диагностических и коррекционных методик /А.А. Романов. М., 2001. 48 с.,

31. Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности: Теория и практика психодиагностики/ Л.Н. Собчик - М.: Ин-т приклад. психологии, 1998. 512 с.

32. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии / Е.В. Сидоренко. СПб.: ООО «Речь», 2007 г. 286 с.

33. Смирнова Т. П. Психологическая коррекция агрессивного поведения детей. Серия «Психологический практикум» / Т. П. Смирнова. Ростов н /Д: Феникс, 2004. 160 с.

34. Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции. М.: Институт практической психологии, 1996. 96 с.

35. ТитоваТ.М. Попередження агресивності учнів засобами самостійної діяльності вчителя / Т.М. Титова // Педагогіка толерантності. 1998. №3-4. С. 53 - 58.

36. Щербинина Ю.В. Природа речевой агрессии/ Ю.В. Щербинина // Прикладная психология и психоаналіз. 2000. №3. С. 25 - 38..

37. Фельдштейн Д.І. Психолого-педагогічні проблеми співвідношення біологічного і соціального // Радянська педагогіка, 1984 р.

38. Фурманов И.А. Детская агрессивность: Психодиагностика и коррекция / И.А. Фурманов. Минск: Ильин В.П., 1996. 192 с.

39. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции / З. Фрейд. М.: Наука, 1991. С. 363 - 366.

40. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э. Фромм; пер. с англ. Минск: Попурри, 1999. 624 с.

41. Фромм Э. Душа человека. М., 1992.

42. Филонов Г.Н. Воспитание как социально-педагогический феномен. Стратегия развития / Г.Н. Филонов. М.: Высшая школа, 2000. 280 с.

43. Хьелл, Л., Зиглер, Д. Теорії особистості: основні положення, дослідження й застосування. Спб.: 2003. с. 12.

44. Хамська Н.Б. Підліток на шляху до моральності: Навч.метод. посібник. Вінниця: Універсум-Вінниця, 1998. 136 с.

45. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижения / Ю.Е. Зайцева (пер.). СПб.: Речь, 2001. 238 с.

46. Цап Н.М. Агресивність дитини: за і проти. // Практична психологія і соціальна робота - 1999.№ 6, 7 - С. 12 - 13, С 22-24.

47. Чагавець Л. Психологічні особливості агресивності старших підлітків / Л.Чаговець // Психолог. 2004. № 5. С. 16 - 18.

48. Чалдини P., Кенрик Д, Нейберг С. Социальная психология. Пойми себя, чтобы понять других! - СПб.: прайм-Еврознак, 2002. 336 с.

49. Челепева, Л.Н. Агресивність і особливості самосвідомості особистості підлітка. Автореферат дисс. к. псих. н. Краснодар. 2001. с.3.

50.Чижова С.Ю. Дитяча агресивність: 100 відповідей на батьківське чому? /СЮ. Чижова, О.В. Калініна Ярославль 2001. с.49.

51. Худик В.А. Психология аномального развития личности в детском и подростково-юношеском возрасте / В.А. Худик. К.: Здоровья, 1993. 144 с.

52. Фельдштейн, Д.І. Психологія сучасного підлітка /Давид Фельдштейн. М.: Педагогіка, 1988. 78 с. Библиогр.: с.76- 78

53. Хекхаузен Х. Агрессия / Х. Хекхаузен // Мотивация и деятельность. М., 1986, Т. 1. С. 365 - 405.

54. ШипуноваТ.В. Агрессия и насилие как элементы социокультурной реальности / Т.В. Шипунова // Социологические исследования. 2002. №5. С. 67 - 75.

55. Шебанова В. І. Діагностика та корекція агресивної поведінки молодших школярів з порушенням психічного розвитку: автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.04 / В. І. Шебанова. К., 2002. 18 с.

56. Шумилін, Е.А. Психологічні особливості особистості старшокласника. М.: Педагогіка, 1979. с.78.

57. Эриксон З. Ідентичність: юність і криза. М.: 1996. с. 244.



Додаток А

Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса та А. Дарки (адаптація А.К. Осницького)

Прочитуючи чи прослуховуючи твердження, приміряйте, наскільки вони відповідають вашому стилю поведінки, вашому образу життя і одним з чотирьох можливих відповідей: "так", "можливо, так", "можливо, ні", "ні".

1. Іноді не можу справитися з бажанням нашкодити кому-небудь.

2. Інколи можу розповсюджувати плітки про людей, яких не люблю.

3. Легко виходжу з себе, проте легко й заспокоююсь.

4. Якщо до мене не звернутись по-доброму, прохання не виконаю.

5. Не завжди отримую те, що мені належить.

6. Знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

7. Якщо не схвалюю вчинки інших людей, даю їм це відчути.

8. Якщо трапляється обманути когось, відчуваю докори сумління.

9. Мені здається, що я не здатен вдарити людину.

10. Ніколи не роздратовуюсь настільки, щоб розкидати речі.

11. Завжди поблажливий до чужих недоліків.

12. Коли встановлене правило не подобається мені, хочеть

13. Інші майже завжди вміють скористатися за сприятливих умов.

14. Мене насторожують люди, які відносяться до мене більш дружньо, ніж я очікував.

15. Часто буваю не згоден з.людьми.

16. Іноді в голову приходять думки, за які мені сором по.

17. Якщо хто-небудь вдарить мене, я не відповім тим же,

18. При роздратуванні грюкаю дверима.

19. Я більш роздратованим, ніж здасться зі сторони.

20. Якщо хтось корчить з себе начальника, я роблю йому наперекір.

21. Мене трохи засмучує моя доля.

22. Думаю, багато людей не люблять мене

23. Не можу втриматись від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.

24. Ті, хто уникають роботи, повинні мати відчуття провини.

25. Хто ображає мене чи мою сім'ю, наражається на бійку.

26. Я не здатен на грубі жарти.

27. Мене охоплює злість, коли наді мною насміхаються.

28. Коли люди вдають із себе начальників, я роблю все, щоб вони не зазнавались.

29. Майже щотижня бачу кого-небудь з тих, хто мені не подобається.

30. Досить багато людей заздрять мені.

31. Вимагаю, щоб люди поважали мої права.

32. Мене засмучує, що я мало роблю для своїх батьків.

33. Люди, які постійно "дістають" нас, заслуговують на те, щоб їм дали щигля по носі.

34. Від злості інколи буваю похмурий.

35. Якщо до мене відносяться гірше, ніж я на те заслуговую, я не засмучуюсь,

36. Якщо хтось намагається вивести мене із себе, я не звертаю уваги.

37. Хоч я і не показую того, іноді мене мучить заздрість.

38. Інколи мені здається, що наді мною сміються.

39. Навіть якщо злюся, не використовую грубих висловів.

40. Хочеться, щоб всі мої гріхи були прощені.

41. Рідко даю здачі, навіть коли хто-небудь вдарить мене.

42. Ображаюсь, коли іноді виходить не по-моєму.

43. Інколи люди роздратовують мене своєю присутністю.

44. Нема людей, яких би я по-справжньому ненавидів.

45. Мій принцип: "ніколи не довіряй чужакам".

46. Якщо хтось дратує мене, готовий сказати йому все, що про нього думаю.

47. Роблю багато такого, про що потім жалкую.

48. Якщо рознервуюсь, можу вдарить кого-небудь.

49. З десяти років у мене не було вибухів гніву.

50. Часто відчуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.

51. Якби всі знали, що я відчуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко дійти згоди.

52. Завжди думаю про те, що за таємні причини примушують людей робити щось приємне мені.

53. Коли кричать на мене, кричу у відповідь.

54. Невдачі засмучують мене.

55. Б'юся не рідше і не частіше інших.

56. Можу згадати випадки, коли був настільки злим, що хапав першу річ під рукою та ламав її.

57. Інколи відчуваю, що готовий першим почати бійку.

58. Інколи відчуваю, що життя зі мною обходиться несправедливо.

59. Раніше думав, що більшість людей говорить правду, але тепер в це не вірю.

60. Сварюся тільки від злості.

61. Коли вчиняю неправильно, відчуваю докори сумління.

62. Якщо для захисту своїх прав потрібно застосувати фізичну силу, я застосую її.

63. Інколи виражаю свою злість тим, що стукаю по столу.

64. Буваю грубим по відношенню до людей, котрі мені не подобаються.

65. У мене немає ворогів, які б не хотіли мені нашкодити.

66. Не вмію поставити людину на місце, навіть коли вона на це заслуговує.

67. Часто думаю, що живу неправильно.

68. Знаю людей, які можуть довести мене до бійки.

69. Не сумую із-за дрібниць.

70. Мені рідко приходить в голову думка про те, що люди намагаються розізлити чи образити мене.

71. Часто просто погрожую людям, не збираючись виконувати свої погрози.

72. Останнім часом я став занудою.

73. У суперечці часто підвищую голос.

74. Намагаюся приховати погане відношення до людей.

75. Краще погоджуся з чимось, аніж стану сперечатися.

При обробці даних в звичайних умовах відповіді "ТАК" і "МОЖЛИВО, ТАК" об'єднуються (сумують як відповіді "ТАК"), так же як і відповіді "НІ" і "МОЖЛИВО, НІ" (сумують як відповіді "НІ").

КЛЮЧ 1 для обробки результатів випробування по опитувальнику.

1. ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ (К=11):

1+, 9-, 17-, 25+, 33+, 41+, 48+, 55+, 62+, 68+.

2. ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ (К=8):

7+, 15+, 23+, 31+, 39-, 46+, 53+, 60+, 66-, 71+, 73+, 74-, 75-. З. ОПОСЕРЕДКОВАНА АГРЕСІЯ (К=13):

2+, 10+, 18+, 26-, 34+, 42+, 49-, 56+, 63+.

4. НЕГАТІВІЗМ (К=20):

4+, 12+, 20+, 28+, 36-.

5. РОЗДРАТУВАННЯ (К=9):

6+, 11-, 19+, 27+, 35-, 43+, 50+, 57+, 64+, 69-, 72+.

6. ПІДОЗРІЛИВІСТЬ (К=11):

6+, 14+, 22+, 30+, 38+, 45+, 52+, 59+, 65-, 70-.

7. ОБРАЗА (К=13):

5+, 13+, 21+, 29+, 37+, 44+, 51+, 58+.

8. ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ (К-11):

8+, 16+, 24+, 32+, 40+, 47+, 54+, 61+, 7+.

Номери питань зі знаком "-" потребують і реєстрації відповіді з протилежним знаком: якщо була відповідь "ТАК", то ми його реєструємо як відповідь "НІ", якщо була відповідь "НІ", реєструємо як відповідь "ТАК".



КЛЮЧ 2 з бланком для аналізу результатів

1	3	5	4	7	6	2	8
1 +	2+	3+	4+	5+	6+	7+	8+
9-	10+	11-	12+	13+	14+	15+	16+
17-	18+	19+	20+	21+	22+	23+	24+
25+	26-	27+	28+	29+	30+	31+	32+
33+	34+	35-	36-	37+	38+	39-	40+
41+	42+	43+		44+	45+	46+	47+
48+	49-	50+		51 +	52+	53+	54+
55+	56+	57+		58+	59+	60+	61+
62+	63+	64+			65-	66-	67+
68+		69-			70-	71+
		72+				73+
						74-
						75-
11	13	9	20	13	11	8

Треба розкласти бланки за алфавітом. Підготувати список класу, червону пасту, калькулятор, бланк аналітичної довідки з протм дослідження і ключ до тесту. Доцільно мати бланк-стандарт для спрощення процедури обліку й обробки результатів.

Порівняти бланки-опитувальники із бланком-стандартом. Збіги відзначити. Підрахувати число збігів у кожній з 8 вертикальних граф і внизу напишіть ці числа.

Підрахувати вираження агресивних реакцій у кожній шкалі (в %).

Менше 25 % -- не береться до уваги;

25-55 % -- норма;

більше 55 % -- підвищена агресія;

більше 75 % -- висока агресія.

Сума балів, помножена на коефіцієнт, вказаний в дужках при кожному з параметрів агресивності, дозволяє отримати зручні для зіставлення - нормовані показники, які характеризують індивідуальні та групові результати (нульові значення не прораховуються).

Сумарні показники:

("1" + "2" + "З"): 3 = ІА - індекс агресивності;

("6" + "7"): 2 = ІВ - індекс ворожості.

А.Басс та А. Дарка запропонували опитувальник для виявлення важливих, на їх думку, показників та форм агресії:

1). Використання фізичної сили проти іншої особи - фізична агресія.

2). Вираження негативних почуттів (сварка, крик, погроза тощо) -вербальна агресія.

3). Використання непрямим шляхом спрямованих проти інших осіб пліток, жартів та вияв вибухів гніву (крик, тупання ногами) - опосередкована погроза.

4). Опозиційна форма поведінки, спрямована зазвичай проти авторитету керівництва, яка може мати розмах від пасивного спротиву до активних дій проти вимог, правил, законів - негативізм.

5). Схильність до роздратування, готовність при найменшому збудженні вилитися у запальність, різкість, грубість - роздратування.

6). Схильність до недовіри та обережного відношення до людей, які випливають із переконання, що оточуючі можуть завдати шкоди, - підозрілість

7). Прояв заздрості та ненависті до оточуючих, обумовлені відчуттям гніву за дійсні чи уявні страждання - образа.

8). Дії й ставлення до себе та оточуючих, які виходять із можливого переконання обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, чинить негарно - аутоагресія або відчуття провини.

Опитувальник не вільний від мотиваційних перекручень (наприклад, у зв'язку з соціальною бажаністю). Потребує додаткової перевірки на надійність отриманих результатів за допомогою інших методик. Застосування даного опитувальника в роботі з підлітками, учителями, батьками є достатньо діагностичним і конструктивним для наступної корекційної роботи.



Додаток Б

МЕТОДИКА «АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА»

(За Є. Ільїним та П. Ковальовим)

Мета: визначення стриманості / нестриманості й типу агресивності поведінки.

Вік учнів: від 13 років.

Матеріали: роздруковані бланки анкети, ручки.

Інструкція. На кожне твердження треба дати відповідь «так» (знак «+») або «ні» (знак «-»).

1. Я не можу втриматися від грубих слів, якщо хтось не згоден зі мною.

2. Інколи я пліткую про людей, яких недолюблюю.

3. Я ніколи не дратуюся настільки, щоб кидатися предметами.

4. Я рідко даю здачу, якщо мене вдарять.

5. Інколи я в грубій формі вимагаю, щоб поважали мої права.

6. Від люті я часто проклинаю свого кривдника.

7. Я можу пригадати випадки, коли був такий лютий, що хапав речі, які потрапили під руку, і трощив їх.

8. Якщо я розізлюся, то можу вдарити людину.

9. Якщо мене хтось дратує, я готовий сказати все, що про нього думаю.

10. Якщо виникає конфлікт у школі, найчастіше я «розряджаюся», розмовляючи з друзями та близькими.

11. Інколи я виражаю свій грів тим, що стукаю по столу кулаком.

12. Якщо для захисту моїх прав потрібно застосувати фізичну силу, я так і зроблю.

13. Коли на мене кричать, я кричу у відповідь.

14. Я часто розповідаю вдома про вади однокласників, які мене критикують.

15. Спересердя я можу штурнути все, що потрапить під ноги.

16. У дитинстві мені подобалося битися.

17. Я часто погрожую людям, хоч і не збираюся виконувати погроз.

18. Я часто обмірковую, що хочу сказати вчителеві, але так і не роблю цього.

19. Я вважаю, що непристойно стукати по столу, навіть якщо людина сердита.

20. Якщо хтось узяв мою річ і не повертає її, я можу застосувати силу.

21. Під час сварки я часто серджуся і кричу.

22. Я вважаю, що оцінювати людину поза очі неетично.

...