Соціальна відповідальність як концепція сучасного бізнесу на прикладі ЗАТ ВО "Конті" м. Донецька
Аналіз соціальної відповідальності бізнесу як умови взаємодії соціоспільнот: тенденції та закономірності розвитку соціально відповідального бізнесу в Україні; поняття "соціальна відповідальність", її структурні елементи в проблемному полі соціології.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.04.2014 |
| Размер файла | 802,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВСТУП
Актуальність роботи. Проблема соціальної відповідальності у її широкому і контекстуальному розумінні актуальна для соціальних відносин, що склалися в нашій країні. В сучасній Україні, яка обрала шлях демократичного розвитку,досить актуальним стає питання розбудови громадянського суспільства,залучення різноманітних суб'єктів (держави, прибуткових та неприбуткових організацій,соціальних груп,особистості тощо), до вирішення існуючих в суспільстві соціальних проблем та реалізація ними соціально відповідальної діяльності в різних сферах суспільного життя. Соціальна відповідальність як наукове поняття та соціальний феномен поки що недостатньо розроблена і вивчена в рамках соціології управління. Відсутність глибокого та більш-менш всебічного аналізу сутності соціальної відповідальності як складового явища діяльності організацій обумовлює актуальність ії дослідження як на рівні теоретичних викладок так і в практичному контексті використання.
Одним з найяскравіших прикладів використання принципів соціальної відповідальності є діяльність бізнес структур. Соціальна відповідальність бізнесу - це відповідальність тих, хто приймає бізнес-рішення перед тими, на кого безпосередньо чи опосередковано ці рішення впливають [1, с.11]. Компанії, що прагнуть зайняти тверде положення в українському суспільстві, поступово приходять до розуміння того, що соціальна відповідальність дійсно стає важливою управлінською категорією, що забезпечує високу ділову репутацію, ринкову привабливість, а також розширені можливості доступу до капіталу. Усвідомлюючи свою суспільну роль, компанії, як соціально відповідальні суб'єкти, повинні сьогодні діяти таким чином, що б не бути каталізаторами соціальних та економічних ризиків у майбутньому.
Реалізуючи свої головні економічні функції, компанії безпосередньо зачіпають інтереси, як окремих суспільних груп, так і суспільства в цілому і розвинуте суспільство є необхідною умовою подальшого ефективного зростання і процвітання бізнесу. Все це обумовлює необхідність становлення взаємодії, в ході якої бізнес повинен надавати максимально позитивний вплив на суспільство, не втрачаючи при цьому власну економічну ефективність. Внаслідок чого виникає спільна зацікавленість як ділового співтовариства, так і держави та суспільства у визначенні ролі бізнесу в нашій країні. Оскільки тільки консолідація зусиль всіх суб'єктів суспільних відносин допоможе вирішити соціальні та економічні проблеми України. Причому дуже важливо, щоб всі члени даної системи діяли на паритетних засадах, мали однакове уявлення про роль кожного із суб'єктів, а також використовували єдині стандарти і критерії, зокрема у відношенні соціальної відповідальності.
У зв'язку з цим виникає проблема визначення соціальної відповідальності в сучасному суспільстві, зокрема в Україні, а також її формування та реалізації в практиці управління сучасних організацій.
Таким чином, наукова проблема полягає в протиріччі між необхідністю розвитку соціально відповідального бізнесу в м. Донецьк, і відсутність адекватних механізмів його оцінки.
Теоретико-методологічну базу дослідження склав науковий доробок висновок про відносну вивченість різних аспектів проблеми соціальної відповідальності. Загальногалузевих основу для вивчення феномену відповідальності склали праці Платона, Аристотеля, І. Канта, М. Вебера. Вагомий внесок в створення основ теорії відповідальності,та соціальної відповідальності зробили такі науковці, як Г. Герц, Е. Гідденс, Г. Йонас, Г. Ленк, С. Анісімов, В. Канке та ін.
Розробкою соціологічної категорії відповідальності та розробкою теоретико-методологічних особливостей її використання займаються такі в науковці, як А. Андрющенко, Д. Акімов, А. Бакіров, С. Безруков, С. Буко, О. Боброва, В. Козирьков, А. Савченко, В. Любинський, Л. Романова, Л. Хижняк ,та інші.
Передумови розвитку соціально-відповідального бізнесу в Україні , були вивчені В.Бурега, О. Мазурік , Ю. Афоніним, І. Ільїною, Р. Павловим, А. Владиславлева, С. Литовченко, М. Корсакової, С. Івченко, М. Ліборакіной, Т. Зантарая та інші.
Серед вітчизняних фахівців, що досліджували природу і специфіку соціально спрямованої діяльності підприємств, слід відзначити Е. Благова, С. Перегудова, С. Туркіна, М. Зарубіну, Б. Цвєткову, А. Дерев'янченко, Г. Бутиріна В. Комаровського, Н. Волгіної, О. Іншакова, М. Лебедєвої та ін.
Мета роботи -виявити тенденції і закономірності розвитку соціально відповідального бізнесу в Україні (на прикладі ЗАТ «ВО «Конті» м. Донецька).
Відповідно до зазначеної мети були поставлені наступні завдання:
проаналізувати генезис розвитку концепціі соціальнoї відповідальності,та соціально відповідального бізнесу .
розкрити і охарактеризувати поняття соціальна відповідальність в проблемному полі соціології.
вивчити основні структурні елементи соціально відповідального бізнесу.
грунтуючись на емперічних даних, проаналізувати особливості соціальної відповідальністі бізнесу на прикладі ЗАТ «ВО «Конті» м. Донецька.
проаналізувати соціальні аспекти проблематики соціально відповідального бізнесу.
на основі проведеного аналізу надати оцінку стану та перспективам розвитку соціально відповідального бізнесу в Донецьку.
надати рекомендації по впровадженню принципів соціальної відповідальності для бізнес структур.
Об'єкт дослідження - соціальна відповідальність бізнес як умова єфективної взаємодії соціальних спільнот.
Предмет дослідження - соціальна відповідальність як концепція сучасного бізнесу (на прикладі ЗАТ «ВО «Конті» м. Донецька).
Методи дослідження. В роботі використовувалися як загальнонаукові методи - структурно-функціональний та системний аналіз, синтез (при дослідженні реалізації сукупності заходів соціально відповідального бізнесу), порівняльний аналіз (при зіставленні зарубіжного досвіду соціального відповідального бізнесу з національнім), так і соціологічні - для отримання емпіричного матеріалу використовувалися математико-статистичні методи.
Новизна полягае у подальшій розробці теоріі соцальноі відповідальності на регіональному та загальнодержавному рівні. Результати дослідження були опробовані на конференції ІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених і студентів “Теоретичні, методичні і практичні проблеми соціології управління” (2013р.), за темою «Соціальна відповідальність як сучасна концепція бізнесу»
Теоретичне значення роботи полягає у соціологічному аналізі концепції соціальної відповідальності бізнеса, особливостей її формування та використання на прикладі ЗАТ «ВО «Конті» у донецкому ригіоні.
Практичне значення роботи - Отримані результати можуть бути використані у діяльності головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації при проведенні експертизи функціонування бізнес структур; для прийняття управлінських рішень керівництвом ЗАТ «ВО «Конті»; у роботі незалежних атестаційних агентств з оцінки якості використання соціальної відповідальності; у роботі соціологів, руководства бізнес структур, а також представників засобів масової інформації. Їх можуть застосовувати співробітники науково-дослідних і навчальних закладів гуманітарного профілю, фахівці системи якості та менеджменту бізнесу.
соціальна відповідальність бізнес соціологія
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО БІЗНЕСУ
1.1 Генезис розвитку концепції соціальної відповідальності
Сучасне розуміння соціальної відповідальності здебільшого зумовлено історичним фактором. Протягом багатьох століть у світі домінували конфронтаційні, різко ворожі відносини між заможними та незаможними класами та верствами населення, між трудом та капіталом, між власниками засобів виробництва та тими, хто змушений був продавати свій єдиний товар- робочу силу на ринку праці. До того ж держава, як правило, займала бік власників, відстоювала та захищала їхні інтереси всією мощу. Але поряд із тенденцією класового протиборства, у суспільстві завжди існувала й інша тенденція - до пошуку згоди, балансу інтересів та компромісу між класом власників та найманих робітників. У різні періоди головною була то одна, то інша тенденція. Та коли у суспільних відносинах відбувалися певні посування, на перший план виходили ті чи інші соціальні сили, які і втілювали на практиці свої спрямування, поки, нарешті, до середини ХХ століття ідеї співробітництва, соціального партнерства та соціальної відповідальності не взяли верх у більшості розвинутих країнах.
Соціальна відповідальність є змінною умовою ефективної взаємодії індивідів і груп з іншими соціальними спільнотами [1, с.12]. У більш широкому сенсі соціальна відповідальність є відповіддю на очікування оточуючого соціального середовища з боку соціальних суб'єктів, усвідомленням ними свого боргу перед суспільством, колективом, індивідами.
Вперше термін «відповідальність» використали в своїх працях Д. Юм та І. Кант в другій половині ХVІІ ст., Фрідріх Ніцше в своїх роботах аналізує історію походження відповідальності. Дослідники визнають факт, що виникнення і розвиток інституту підприємництва на Заході зробил революційний вплив на суспільство і людину. Феномен підприємництва поширив свій вплив не лише на економічну, але й на соціальну, моральну, політичну, культурну та інші сфери життєдіяльності людей. Як прояв особливого етосу господарської поведінки і "духу капіталізму" підприємництво досліджував М. Вебер. Він зазначав, що "економічна людина", - а підприємець виявляється таким в першу чергу, - не може не рахуватися з соціальними, в т.ч. і моральними, нормами. У випадку, коли ці норми приймаються не з наслідування або пристосування, а на переконання, виникає підприємницька етика, а вся сума життєвих установок, ціннісних орієнтацій, відповідної мотивації утворює професійний етос господарювання [2, с.124].
Як показує історичний досвід, на ранній стадії вільного підприємництва капіталізм вимагає від людей прояву ряду позитивних якостей - ініціативи, готовності йти на ризик. Все це пов'язане з глибинними змінами моральної свідомості, утворенням нового типу особистості. Спосіб життя, орієнтований на ринок, не є, як вважав Т. Гоббс ареною боротьби всіх проти всіх. Навпаки, ринок створює новий етичний клімат. Ринкові відносини надають на людей, втягнутих у них, позитивний вплив: привчають до соціальної дисципліни, витримці, відповідальності, сприяють формуванню моральних якостей. Це, по-перше, вміння стримати дане слово. Дати і стримати слово - означає проявити ініціативу на шляху до здійснення наміченої дії, вміти складати реальні, плани на майбутнє, здійснювати відповідальний вольовий акт. Необхідна ділова якість перетворює особистість морально, породжуючи в ній нові риси людяності і сприйнятливості. Інша якість, що породжується ринком: вміння правильно передбачати і враховувати віддалені наслідки сьогоднішніх вчинків [4, с.34].
У рамках аналізу історико-теоретичних аспектів соціальної відповідальності виявлено комплекс наукових уявлень, щодо її формування. До епохи Нового часу за рахунок зіставлення відповідальності з категоріями моралі і моральності був зроблений висновок, що вільним від відповідальності по відношенню до інших людей людина бути не може. Прогрес у розумінні ролі відповідальності у суспільстві стався в XVII - XVIII ст. завдяки виходу на перший план філософської проблеми співвідношення громадських і приватних інтересів. Вже при вивченні теорій ряду філософів (А. Сміт, І. Кант, Г. В. Ф. Гегель та ін) виявлено два універсальних, але спочатку протиставляються підстави соціальної відповідальності підприємця, - правила ринку (необхідність їм відповідати) і особисті переконання (моральні принципи), - конкретизовані за допомогою положень про раціональність М. Вебера. Також завдяки ідеям М. Вебера, Дж.С. Мілля та інших дослідників визначено, що приватна благодійність може бути мотивом для підприємця, однак до відповідальності, як до норми, вона не має прямого відношення [4, с.8].
З середини XIX століття термін «відповідальність» починає все частіше з'являтися в релігійно-практичних дискусіях, де зачіпаються теми "християнської відповідальності" бізнесменів. Зауважимо, що тут вже явно видно пряма співвіднесеність поняття "відповідальність" з суб'єктами управління. Надалі розширення сфери управлінської практики призвело до того, що релігійні філософи змушені були звернутися до теоретичних обґрунтувань поняття "відповідальність" у нових соціально-історичних умовах. Найбільш значущими тут є роботи М. Бубера, К. Барта, Р. Нібур. На питання, чи може керівник великого технічного підприємства виявляти діалогічну (соціальну) відповідальність, Бубер стверджує, що, безумовно, може. «Він виявляє її, якщо уявляє собі кероване ним підприємство в його конкретності, якщо він бачить у ньому не сукупність центрів механічних сил і обслуговуючих організмів, які диференціюються для нього лише за своїми функціями, а сукупність людей, якщо він сприймає цих людей як особистості і відповідно ставиться до них» [4, с.41].
У першій половині ХХ ст. проблематика «соціальної відповідальності» отримала розвиток в результаті синтезу попередніх ідей і загострення проблеми балансу інтересів суспільства та окремих його частин - індивідів і соціальних груп, під якими стали розумітися і компанії. А. Берлі та Г. Мінзов, [5, с.46], зроблено припущення, що керівництво корпорацій стає нейтральною технократією, врівноважує різноманіття вимог різних груп у суспільстві і закріплює за кожною з них частку потоку доходів на основі громадської політики. В економіці отримали розвиток ідеї етичного чинника, неприпустимість відомості відповідальності підприємця лише до економічного інтересу і визначення рівня етичності за потребами, які породжує економічна система (Ф. Найт). У свою чергу розгляд відповідальності як ключового принципу в діях людини допомогло визначити, що соціальна відповідальність не скасовує відповідальності персональної, виникає на основі соціальних норм, реалізується через форми соціального контролю і розуміння своєї суспільної ролі суб'єктами відповідальності (Х. Ленк) [6, с.38].
Незважаючи на відсутність єдиного визначення соціальної відповідальності, аналіз її сутності дозволяє виявити ряд компонентів, що представляють інтерес з точки зору соціології.
Формування та розвиток соціальної відповідальності - це свідомий акт, тобто соціальна дія, що визначається М. Вебером [2, с.11], як «дія, яка по передбачуваному дійовою персоною або дійовими персонами змісту співвідноситься з дією інших людей і орієнтується на нього». Соціальну відповідальність також можна віднести до галузі вивчення соціології як дію, що має психічний характер і спрямована на інших людей. Завдяки тому, що соціологія вивчає найбільш загальні, родові властивості суспільних явищ, то вона може включити в свою предметну область всі аспекти соціально відповідальної поведінки організації, незалежно від того, представлена в них соціальна складова або тільки економічні принципи, етичні та юридичні норми ведення бізнесу. Так само за класифікацією П. Сорокіна соціальна відповідальність - акт «рекомендований». тобто такий, що не суперечить уявленням про дозволену поведінку, не несе в собі ніякого елемента обов'язку, але в той же час, у відповідь на подібний акт людина (громадськість) відчуває щодо суб'єкта даної дії особливу прихильність і симпатію. Даний акт здається чимось бажаним і притягає. Тому соціально відповідальна поведінка організації дуже часто використовується в рамках маркетингової стратегії як демонстрація «доброї» поведінки і, відповідно з цим, створює позитивний образ компанії.
Філософсько-соціологічне поняття відповідальності відображає об'єктивний історично конкретний характер взаємовідносин між особистістю, колективом, та суспільством з точки зору свідомого здійснення пред'явлених до них взаємних вимог. Прийнято розрізняти юридичну, моральну та іншу відповідальність, а в залежності від її суб'єкта - індивідуальну, групову, колективну і т.д. При цьому відповідальність формується під впливом вимог, які пред'являються суб'єкту відповідальності колективом, класом, суспільством.
Тема відповідальності присутня у працях філософів, починаючи з Античності. Твердження стосовно відповідальності знаходимо у працях Платона і Аристотеля. Зазначимо, що ідея відповідальності пов'язується з темами свободи (волі та дії), провини, вільного вибору, необхідності. Розмірковуючи над ними, Епікур наполягає на присутності відповідальності, а стоїки - на її відсутності [2, с.166].
Особливо важливими стосовно проблеми відповідальності є ідеї Г. Йонаса. А також публікації П. Гаджикурбанової, Н. Козлової, присвячені етиці відповідальності Г. Йонаса.
В. Канке у своїх роботах приділяє увагу проблемі відповідальності, розробляючи етику відповідальності як етику майбутнього [7, с.32].
М. Солодкая аналізує проблему відповідальності у контексті проблеми управління. Про можливості реабілітації ідеї колективної відповідальності пише А. Прокоф'єв [8, с.34].
Існують також погляди, що піддають сумніву конструктивність відповідальності. Ставив під сумнів саму можливість моральної відповідальності Ж. Дерріда [2, с.170].
Серед українських науковців, які вивчають проблеми відповідальності,
відзначимо, насамперед, Є. Головаху з його висновками про руйнування в суспільстві«основ соціальної довіри, поваги тавідповідальності за свої вчинки» [9, с.21], В. Степаненко з подібним дослідженням і висновками («Безвідповідальне суспільство?») [10, с.88], Ю. Саєнко з монографією «Соціальна відповідальність бізнесу в Україні» [4, с.71] та ін. Вказані автори в своїх дослідженнях спираються на емпіричну базу, що дає можливість отримати об'єктивну картину соціальної відповідальності суспільства в цілому або окремих сфер його життєдіяльності.
Явище соціальної відповідальності досить активно вивчають як закордонні, так і вітчизняні науковці. Згідно з позицією Д. Роулза [11, с.91], соціальна відповідальність, як і соціальні права, є обов'язковим аспектом будь-якої соціальної взаємодії. П. Рікер визначає два напрями соціальної відповідальності: юридичну - тобто фіксовану, та моральну - нефіксовану. На його думку, простежується тенденція деформації юридичної відповідальності та зміщення центра тяжіння в бік моральної. Відповідно значення соціальної відповідальності особи прямо пропорційно її по-вноваженням, бо чим більш “значний” суб'єкт, тим більшої шкоди він може завдати своїми діями [11, с.92].
Звернемося до вітчизняних досліджень. Як визначає А. Черемніна [12], соціальна відповідальність є сферою меж, рамок поведінки людей, вимог суспільства до індивіда, наприклад, таких як обов'язок надавати звіт про свою діяльність перед особою чи організацією, які до звіту закликають. За визначенням Р. Косолапова та В. Маркова [12], соціальна відповідальність - це диктована об'єктивними та суб'єктивними умовами необхідність індивіда обрати такі способи дій, які б сприяли досягненню поставленої мети. Певною мірою вирізняється визначення, сформульоване М. Табуновим, що розкриває соціальну відповідальність як обов'язок особистості обрати таку лінію поведінки, яка б максимально відповідала потребам суспільного розвитку. Дослідник акцентує увагу на суспільних потребах, що відрізняє це визначення від попередніх, сфокусованих на персональних цілях суб'єкта відповідальності.
Про соціальну відповідальність як про категорію для позначення міри вільного прояву соціальним суб'єктом свого обов'язку і права обирати в конкретних умовах оптимальний варіант ставлення до дійсності, виходячи з прогресивних інтересів суспільства, пише О. Плахотний [13, с.12]. Досліджувати цей феномен, на думку науковця, необхідно у нерозривному зв'язку з категоріями свободи, необхідності, соціальної активності, діяльності, спілкування та способу життя. Це дає змогу виявити певні особливості соціальної відповідальності. По-перше, вона передбачає свободу суб'єкта відповідальності. По-друге, соціальна відповідальність нерозривно пов'язана з необхідністю дотримання соціальних норм, правил поведінки. Загалом дослідник вважає, що низька відповідальність зумовлюється ситуацією необов'язковості дотримання будь-яких норм.
Продовжуючи тенденцію урахування соціальної корисної дії, В. Андрюшенко та В. Бакіров у визначенні терміна “соціальна відповідальність” виходять з того, що вона є мірою відповідності дії соціальних суб'єктів взаємним та суспільним вимогам та нормам. Таким чином, соціальна відповідальність виступає засобом підтримання та вдосконалення суспільної комунікації, що зумовлює конструктивне існування суспільства. Означені автори сформулювали визначення соціальної відповідальності, згідно з яким - це система орієнтацій і цінностей індивіда, що відображає інтереси тих чи інших соціальних спільнот, а також соціально спрямована діяльність, в основі якої лежать пріоритети суспільства [12].
Своє бачення запропонувала І. Вітковська [14, с.47], визначаючи соціальну відповідальність як характеристику дій соціальних суб'єктів, що відображає виконання ними соціальних вимог, відповідність їхньої поведінки суспільним нормам та інтересам, усвідомлення наслідків своїх дій для найближчого оточення. Одним із головних чинників, що стимулює розповсюдження практик соціальної відповідальності в суспільстві, є наявність сталих соціальних вимог, норм та інтересів, що слугують орієнтирами для суб'єктів соціальної взаємодії.
Також питання соціальної відповідальності досліджує Л. Хижняк, акцентуючи увагу на соціальній відповідальності влади. Таку відповідальність дослідниця розглядає як індикатор якості життя населення, бо діяльність владних структур формує думку населення, яка має зворотній зв'язок у вигляді голосування на виборах, звісно, за умови дотримання елементарних демократичних основ [15, с.46].
Привертає до себе увагу дослідження О. В. Федорової, [16, с.42] сфокусоване на цільовій аудиторії соціальної відповідальності та її зворотному зв'язку, який є проявом конструктивного діалогу із суспільством. У ході деталізації поняття соціальної відповідальності зосереджено увага на потребі розвитку певного контексту, створенні умов для розповсюдження практик соціальної відповідальності. Дослідниця виокремлює такі складові соціальної відповідальності:
відповідальність менеджменту - аспекти, пов'язані з діяльністю підприємства, тобто стабільність, зважена політика стосовно персоналу, коректність у відносинах з партнерами, конструктивні зовнішні зв'язки, суспільна орієнтація;
відповідальність підприємства - як елемент соціальної структури, підприємство зобов'язане враховувати суспільні потреби для досягнення своїх цілей;
особистісна відповідальність визначає цілі працівника або підприємця, його мотиви, які повинні бути узгоджені з мотивами підприємства як активного актора суспільних відносин;
відповідальність підприємництва як інституту - під цим аспектом дослідниця визначає підприємництво як інструмент та один із головних чинників суспільно-економічного розвитку [16, с.43].
Що ж стосується дефініції «соціальна відповідальність», то вона, як видається, є поняттям певною мірою синтетичним, інтегральним, що включає в собі різні види відповідальності того чи іншого суб'єкта суспільних відносин за соціально значимі результати своєї діяльності. З цієї точки зору відповідальність сторін соціальної взаємодії - влади, бізнесу, освіти є в рамках сучасного ринкового суспільства настільки ж необхідною умовою їх успішного функціонування, як, скажімо інституціональна оформленість всіх суб?єктів такої взаємодії або наявність необхідної правової бази для їх ефективного співробітництва.
Слід розрізняти соціальну відповідальність у широкому і вузькому розумінні змісту даної дефініції. У першому випадку мова йде про певні вимоги, що висуваються суспільством до тихий чи інших соціальних інститутів, організацій, груп громадян або індивідів, а також про усвідомлення ними своєї соціальної місії та необхідності відповідати цим вимогам [17, с.50]. У вузькому сенсі під соціальною відповідальністю прийнято розуміти те, як дані суб?єкти суспільних відносин виконують свої прямі обов'язки по реалізації конкретних заходів економічного, правового та організаційного характеру, спрямованих на задоволення нагальних потреб різних груп населення.
Організації не мають поняття етики, але вони будують свої відносини зі своїм оточенням тими шляхами, які часто включають етичні проблеми та їх вирішення. Соціальна відповідальність може бути визначена як комплекс зобов'язань, які організація повинна виконувати, щоб зміцнювати суспільство, в якому вона діє. Організації несуть соціальну відповідальність щодо своїх підрозділів та працівників, у відношенні навколишнього середовища і щодо процвітання суспільства в цілому.
Підрозділи організації: Визначаються як люди та інші організації, які піддаються прямому впливу поведінки організації і які зацікавлені в її показниках. Сюди входять покупці, кредитори, постачальники, службовці, власники / інвестори, національний уряд і т.п. Для того, щоб зберегти соціальну відповідальність перед інвесторами, наприклад, потрібно, щоб фінансові керуючі виконували належні процедури обліку, забезпечували учасників компанійвідповідною інформацією з фінансових показників компанії і керували організацією, на користь прав та інтересів власників акцій. Торговельні операції, що проводяться людьми, що володіють конфіденційною інформацією, незаконне маніпулювання акціями і приховування фінансової інформації є прикладами неетичної поведінки, яке проявилося в останні роки в багатьох компаніях.
Навколишнє середовище: все більше уваги приділяється навколишньому середовищу. Прикладами питань, які тут піднімаються є:
розробка можливих шляхів, що дозволяють уникнути кислотних дощів і глобального потепління;
розробка альтернативних методів переробки стічних вод, небезпечних відходів і звичайних відходів;
розробка політики забезпечення безпеки, яка зведе нанівець аварії з потенційно катастрофічними наслідками для навколишнього середовища;
розробка планів управління в кризових ситуаціях,
використання сировини, що переробляється для контейнерів та пакувальних матеріалів.
Розширене суспільство: багато фахівців переконані, що підприємства повинні сприяти зростанню добробуту суспільства. Прикладами цього є:
внески в благодійні, філантропічні організації, некомерційні фонди та асоціації;
підтримка музеїв, симфонічних оркестрів, громадського радіо і телебачення;
активну участь у справі охорони громадського здоров'я та освіти;
дії щодо подолання існуючого в світі політичної нерівності, наприклад, протест проти держав, в яких диктаторське правління або режим апартеїду.
Одним з компонентів соціальної відповідальності є соціально відповідальний бизнес. Соціальна відповідальність бізнесу - це відповідальність тих, хто приймає бізнес-рішення перед тими, на кого безпосередньо чи опосередковано ці рішення впливають. Отже, соціальна відповідальність бізнесу залежить від його масштабу. Соціальна відповідальність визначає соціальну спрямованість бізнесу, його суб'єктів в процесі прийняття рішень та з урахуванням соціальних норм та цінностей. Зародження концепції соціальної відповідальності бізнесу відноситься до початку XIX століття, коли почався рух за захист прав працюючих, що виникло в результаті роздумів морального та економічного порядку з приводу людських витрат промислової революції. Ця ініціатива виходила від промислового середнього класу. Організоване робоче рух виник пізніше, коли в ряді країн були усунені різні перешкоди для реалізації права на свободу об'єднання [18, с.11].
Одним з засновників даного погляду був англійський промисловець, соціаліст-утопіст Роберт Оуен, який розробив план по поліпшенню умов життя робітників і намагався його здійснити на одній з прядильних фабрик Шотландії. Оуен не тільки намагався реалізувати на практиці свої ідеї, а й пропонував радикальні теоретичні програми перебудови капіталістичного суспільства в цілому. Але якщо його практичні починання (організація досвідчених комуністичних колоній в США і Великобританії) зазнали невдачі, то запропоновані ним ідеї та проекти переорієнтування роботодавців на соціальну відповідальність перед трудящими зіграли позитивну роль як в усвідомленні робітниками своїх прав, так і в усвідомленні необхідності державного і міжнародного регулювання соціально-трудових відносин. У 1818 р. в ході конгресу «Священного союзу» в Екс-ля-Шапель, Оуен зажадав вжиття заходів щодо захисту робітників і освіти з цією метою спеціальної комісії. Його ідеї про необхідність державного регламентування соціальної відповідальності підприємця пізніше були підтримані і розвинені французьким промисловцем Даніелем Леграном. Спільно з низкою відомих бізнесменів, політиків і економістів він неодноразово звертався до урядів європейських країн з пропозиціями прийняти міжнародні закони про умови праці на заводах і фабриках, рудниках і шахтах [19, с.66].
Було висунуто три доводи на користь прийняття міжнародних трудових норм. Перший з них, гуманітарного плану, вказував на необхідність полегшити тяжку долю трудящих мас. Другий аргумент, скоріше політичного плану, підкреслював важливість зміцнення соціального миру в промислово розвинених країнах з метою запобігти суспільні потрясіння. Необхідно було підтримати реформістські устремління серед трудящих, щоб відвернути їх від комуністичної пропаганди, яка все ширше розповсюджувалася по Європі. Третій аргумент носив економічний характер: вказувалося на те, що міжнародне регулювання праці допоможе країнам з захищає трудящих законодавством уникнути втрат, які тягне подібна соціальна політика для їх зовнішньої торгівлі. Іншими словами, таке регулювання дозволило б зрівняти міжнародну конкурентоспроможність усіх держав. Ці аргументи були наведені у Преамбулі прийнятого в 1919 р. статуту Міжнародної Організації Праці, яка відкривається словами про те, що загальний і міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості. Пізніше вони були уточнені в Філадельфійської декларації 1944 р. і зберігають актуальність і в наш час, будучи ідеологічним фундаментом МОП [19, с.34].
До наступного історичному етапу осмислення соціальної відповідальності бізнесу можна віднести зародження доктрини капіталістичної благодійності. Відповідно до цієї концепції, прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства (фінансувати громадські потреби). Дана концепція була розглянута Е. Карнегі у роботі «Євангеліє процвітання», опублікованій ще в 1900 р. Тоді ж деякі з представників великого американського бізнесу публічно заявили про обов'язок корпорацій використовувати свої ресурси таким чином, щоб суспільство виявлялося у виграші. Сам Карнегі, наприклад, вклав 350 млн. доларів у соціальні програми і побудував понад 200 публічних бібліотек. Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн. доларів і заснував фонд Рокфеллера, а в 1905 році в США зародився рух «Ротарі» (Rotary), суть якого полягає в тому, що матеріально процвітаючі люди повинні (якщо, звичайно, вони дозріли до цього розуміння) вносити свою лепту в поліпшення соціальної ситуації не тільки в професійній сфері, але і в ареалі свого проживання [20, с.89].
У середині XX ст. на формування ідеології соціальної відповідальності бізнесу вплинула концепція пріоритету не приватного, але цілого (Т. Парсонс), що дозволила стверджувати, що протиріччя між приватним інтересом бізнесу (вигода, прибуток) та інтересами суспільства (стабільність, успішний розвиток для більшості) повинні вирішуватися бізнесом в користь суспільства як системи, частиною якої є сам бізнес (Г. Боуен). Інша по своїй суті концепція соціальних конфліктів (Л. Козер) допомогла сконцентрувати увагу дослідників на іншому важливому питанні: якщо соціальні конфлікти в суспільстві не заперечуються, то це створює передумови до прийняття бізнесом додаткової відповідальності за свої дії або бездіяльність і сприяє виробленню цивілізованих методів вирішення соціальних проблем [20, с.92].
У першій третині XX століття в Сполучених Штатах з'являються роботи, що послужили базисом концепції соціально відповідального бізнесу. У повоєнні роки вплив на формування концепції надав працю економіста Г. Боуена «Соціальна відповідальність бізнесмена» (1953), в якій дослідник визначив соціальну відповідальність як «обов'язок бізнесменів приймати терешенія і дотримуватися тих напрямках діяльності, які бажані з точки зору цілей і цінностей суспільства » [13, с.43].
Концепції СВБ активно розробляються рядом сучасних вчених. Дослідник Є. Благов у своїх роботах робить акцент на стратегічну природу СВБ, а соціально відповідальна поведінка розглядається як інструмент підвищення конкурентоспроможності компаніі [21]. І. Бєляєва аналізує роль СВБ в побудові корпоративного іміджу і ділової репутації організації .
С. Перегудова і І.С. Семененко цікавить СВБ з точки зору узгодження інтересів бізнесу, держави і громадянського суспільства на політичному рівні, Л.І. Поліщук розглядає СВБ в контексті інституціональної теорії, де СВБ виступає як вид приватного регулювання процесів в ринковій економіці, альтернативний державному регулюванню. Ю.Н. Попов рассматрівает СОБ в якості «теоретичної основи соціального аудиту», а її походження - як результат пошуку «згоди, балансу інтересів і компромісу між класом власників і найманих працівників» [18, с.33].
У другій половині XX ст. на цьому науковому фундаменті виникли класичні концепції соціальної відповідальності бізнесу. Згідно з К. Девісу, соціальна відповідальність бізнесу не тотожна поведінці у відповідності до законодавства, так як їм враховуються не всі системні дії ділових відносин, і важливо визнання фірмою соціальних зобов'язань за рамками його вимог. Соціальні зобов'язання бізнесу як поєднання економічних, правових, етичних та філантропічних практик вперше висунуті в концепції А. Керролла [Концепція соціальної відповідальності бізнесу базується також на ідеї М. Фрідмана про те, що при важливості бізнесу вкладати енергію і сили у власний розвиток, зв'язок економічного дії з соціальним також може приносити економічні успіхи бізнесу, а, значить, і суспільству в цілому. Разом з тим, важливим теоретичним кроком потрібно вважати обґрунтування першочергової відповідальності бізнесу не перед суспільством у цілому, а перед його конкретними зацікавленими групами - стейкхолдерами (Е. Фрімен) [22, с.2].
Витоки концепції СВБ видно, у навчаннях представників консервативного економічного підходу А. Сміта, Д. Ріккардо, їх послідовників М. Фрідмана, П. Хейне та ін Вони вважали, що втручання в економіку повинне бути мінімальним. Так, Адам Сміт, будучи не тільки родоначальником базових принципів економічної науки, але і її етичних основ, у своїх роботах ставив проблему узгодження приватних і громадських інтересів. На думку філософа, функціонування суспільства підпорядковане якомусь закономірного процесу, в результаті якого виникає взаємозв'язок між приватним і суспільним інтересом
[23, с.6]. Відповідальність за те, щоб кінцевий результат від егоцентричних дій кожного індивіда був сприятливим для суспільства в цілому, бере на себе трансцендентне явище - «невидима рука» /Адам Сміт стверджував, що, збільшуючи особистий прибуток, кожен індивід у кінцевому рахунку максимізує суспільну прибуток, таким чином, мотивом діяти в інтересах суспільства є прагнення до власної вигоди. Мислитель ставив в основу економічні інтереси людей, підкреслюючи їх пріоритетне значення.
Послідовник А. Сміта, представник пізнішого періоду М. Фрідман позначив своє ставлення до соціальної відповідальності у статті «Соціальна відповідальність бізнесу повинна збільшувати його прибуток». Він вважає, що говорити про відповідальність корпорації не слід, оскільки вона є штучною персоною (artificial person), тому не може бути відповідальною. З цієї причини мова може йти про відповідальність індивідуумів, тобто про тих, хто управляє бізнесом. Однак ці управлінці є лише найманцями, агентами власників, їх функція - приносити дохід акціонерам. Соціальні програми вимагають додаткової витрати отриманих коштів, а це неминуче зменшує прибуток акціонерів. Більше того, здійснюючи подібні соціально відповідальні дії, бізнес бере на себе функцію держави, тим самим підриваючи підвалини вільного суспільства [24, с.43].
Соціальна відповідальність в бізнесі надає низку переваг. Для підприємств-поліпшення іміджу серед існуючих та потенційних споживачів, партнерів по бізнесу, посилення позицій у міжнародному співтоваристві (адже, наприклад, у Європі дані питання відіграють дуже важливу роль), зростання довіри до виробника та його продукції, як результат - збільшення обсягів продажів, посилення конкурентних позицій, можливість формування безпечного середовища діяльності та розвитку компанії завдяки власній корпоративній політиці, знову ж таки, призводить до зростання переваг у конкурентній боротьбі, так як зусилля та кошти, що раніше спрямовувалися на зниження рівня ризику, можна спрямувати на розробку стратегічних планів, різного роду заходів комунікаційної політики тощо, відповідно, зростання професіоналізму персоналу та утримання кадрового персоналу (разом з тим - зростання корпоративної культури, почуття належності працівників до компанії та відданості їй) призводить до посилення вище наведених факторів.
Для суспільства основною перевагою від соціальної відповідальності в бізнесі є вирішення різного роду соціальних, екологічних і т. д. проблем, інвестування коштів у духовний, культурний розвиток, професійне зростання окремої особи та суспільства в цілому, розвиток соціальної та творчої активності населення, тобто закладення основ для подальшого розвитку суспільства. Соціальна відповідальність бізнесу як для держави, так як і для суспільства є підґрунтям для вирішення частини ключових соціальних проблем; в тому числі -основою для зростання обсягів інвестицій у суспільні сфери, зменшення відтоку «інтелектуального ресурсу», поліпшення іміджу держави на міжнародній арені як такої, де дотримуються норм і стандартів світової спільноти, де дбають про свій народ.
1.2 Cутність поняття «Відповідальність» як соціологічна категорія
Сьогодні проблема соціальної відповідальності бізнесу (СВБ) розглядається як одна з найгостріших, від вирішення якої залежить не тільки рівень та якість життя найманих робітників, але й створення позитивного іміджу бізнес-структур у суспільстві. На сьогоднішній день немає чіткого визначення категорії соціальної відповідальності бізнесу, тому при трактовці доцільно виходити з родових понять, а саме «соціальне», «відповідальність» та «бізнес».
«Соціальне» у науковій соціологічній літературі трактується як сукупність тих чи інших ознак та особливостей соціальних відносин, інтеріорізованих індивідами чи спільнотами в процесі спільної життєдіяльності у конкретних умовах, які проявляються у їхньому відношенні один до одного, до свого положення у суспільстві, до явищ та процесів суспільного життя. «Соціальне» виникає у взаємодії людей, детермінується різницею їхнього місця та ролі у конкретних структурах, що проявляється, в свою чергу у різному відношенні індивідів та соціальних груп до явищ та процесів суспільного життя.
«Відповідальність» трактується як філософська категорія, яка відображає об'єктивний конкретно-історичний характер взаємин індивідів, спільнот, соціальних груп, з точки зору вимог, що пред'являються з боку суспільства [25, с.342].
Відповідальність - це відношення залежності людини від чогось, сприйманого їм як визначального підстави для прийняття рішень і здійснення дій. Об'єктом відповідальності можуть бути інші люди, в тому числі майбутні покоління, спільності, а також тварини, довкілля, матеріальні, соціальні та духовні цінності. Також відповідальність - категорія етики і права, що відображає особливе соціальне і морально-правове ставлення особистості до людей, до суспільства (людству в цілому), яке характеризується виконанням свого морального обов'язку і правових норм.
Ще Аристотель вказував, що відповідальність - один із проявів свободи, а свобода - одна з умов відповідальності: людина має право приймати рішення і вчиняти дії відповідно до своїх думок і перевагами, але він повинен відповідати за їх наслідки і не може перекладати провину за негативні результати своїх рішень та дій на інших. В даний час таке розуміння відповідальності можна знайти і в сучасному світі, наприклад, рішення екологічних проблем або турбота про дотримання законів, навіть якщо є можливість їх обійти.
Розробкою соціологічної категорії відповідальності займалися такі вчені, як Г. Йонас,[51, с.20], В. Канке , А. Андрющенко, Д. Буслов, В. Козирьков. Згідно з ними соціальна відповідальність є змінною умовою ефективної взаємодії індивідів і груп з іншими соціальними спільнотами . У більш широкому сенсі соціальна відповідальність є відповіддю на очікування оточуючого соціального середовища з боку соціальних суб'єктів, усвідомленням ними свого боргу перед суспільством, колективом, індивідами. Також увага вчених акцентувалася на вивченні проблем корпоративної соціальної відповідальності. Це роботи Д.І. Кімової, С. Буко, А. Стижова, Л.М. Хіжняк. На сьогоднішній день актуалізувалися проблеми соціальної відповідальності бізнесу, вивченням яких займаються Є.Б. Боброва, М.І. Ліборакіна, В.В. Любинський, Л.В. Романова та ін. [26, с.34].
Соціальна відповідальність є змінною умовою ефективної взаємодії індивідів и груп з іншими соціальними спільнотами [27, с.20]. У більш широкому сенсі соціальна відповідальність є відповіддю на очікування оточуючого соціального середовища з боку соціальних суб'єктів, усвідомленням ними свого боргу перед суспільством, колективом, індивідами.
Як соціологічна категорія, соціальна відповідальність виступає як об'єктивно-суб'єктивний феномен, який відображає, з одного боку, об'єктивні вимоги, очікування суспільства, тієї чи іншої спільноти до поведінки інших індивідів, соціальних груп та, з іншого боку, усвідомлення останніми свого боргу перед суспільством, колективом, індивідами та ін.
Сучасні енциклопедичні словники соціальних наук містять велику кількість визначень та тлумачень поняття «відповідальність», розкривають її різні види (юридична, політична, соціальна, моральна тощо) з відповідним акцентом на ті або інші аспекти. Так, О. Куценко та А. Гринчук розглядають політичну відповідальність як «Інститут соціальної відповідальності суб'єктів політики за наслідки їхньої політичної діяльності» [28, с.11]. Тобто звертають увагу на діяльнісний аспект. Так само розглядається відповідальність і в «Соціологічному енциклопедичному словнику»: «Це обов'язок і готовність суб'єктів відповідати за… дії, вчинки та наслідки».Відповідальність - це явище багатогранне, тому в її структурі виділяють три найважливіші складові: усвідомлення необхідності діяти згідно із суспільними вимогами і нормами як соціальними цінностями; усвідомлення своєї безпосередньої ролі через наявність внутрішніх переконань, совісті, особистих інтересів і цілей; передбачення наслідків вибору, рішень та дій; критичність і постійний контроль за своїми діями, врахування їх наслідків для інших людей; прагнення особи до самореалізації в об'єктивному світі; самозвіт і самооцінка; готовність відповідати за свої дії [29, с.221].
Класична концепція відповідальності склалася в Новий час. Її сутність полягає в тому, що суб'єкт дії, вчинку несе відповідальність перед суспільством за його наслідки. Але там, де суб'єкт постає учасником групи, де розподіл функцій вкрай складний і багатоланковий, а такі ситуації зустрічаються в технічній цивілізації на кожному кроці, класична концепція відповідальності втрачає свою привабливість. У зв'язку із цим отримує свій розвиток некласична концепція відповідальності. Дана концепція розглядає людину в світі, наповненому випадковостями, ризиком, невизначеністю, міріадами взаємозв'язків, участю в спільних справах. Складається надпроблематична ситуація щодо визначення відповідальності окремої людини, яку некласична концепція відповідальності вирішує так: зумійте виділити відповідальність окремої людини і підрахуйте її. За наслідками підрахунку стане зрозуміло, чи варто й у якому ступені винагороджувати або є карати людину. Природа відповідальності така, що вона встановлюється в процесі інтерпретації (філософської чи соціологічної), іншого шляху немає. При цьому завжди керуються деякими стандартами, хоча і вони постійно піддаються ґрунтовній критиці. В результаті народжується значення відповідальності, яке нікому не дане раз і назавжди. В одних випадках природа відповідальності достатньо очевидна (зігрій змерзлого, допоможи постраждалому), в інших - її визначити дуже важко. Отже, як зазначає В. Канке, «в наші дні відповідальність розуміється як добро, пошук і знаходження найефективніших цінностей».
Розвиток ідей про відповідальність дозволив М. Веберу сформулювати «етику відповідальності». Він започаткував її на противагу етиці переконання з метою подолання дихотомії телеологічної (яка оцінює моральність дії залежно від її наслідків) та деонтологічної (що виходить із відповідальності принципу, переконання, обов'язку) етик. Якщо етика переконання розглядає відповідальність як обов'язок особистості, відповідно до принципів, яких вона дотримується, то етика відповідальності пов'язує відповідальність не лише з дотриманням відповідних приписів, а й вимагає зважати на передбачувані наслідки діяльності. В ХХ ст. етика відповідальності набуває глобальних вимірів: на засадах онтології вона розробляється Йонасом, у рамках комунікативної філософії (Апель, Габермас) розробляється дискурсивно-консесуальна концепція відповідальності [3, с.4] тощо.
Етика відповідальності з'явилася не випадково, а як своєрідний підсумок розвитку філософсько-етичної думки ХХ ст. Вона прийшла на зміну етикам свободи і справедливості. В етиці свободи заохочується свавілля індивіда, свобода без меж перетворюється на безвідповідальність, в анархію. Етика справедливості наполягає на рівних правах для всіх, що, як свідчить ХХ століття, не завжди є перешкодою на шляху соціальних катастроф. Етика відповідальності пропонує індивіду бути яким завгодно, але таким, щоб забезпечувати краще майбутнє. Вона вводить в етику феномен часу, від якого дистанціюються як етика свободи, так і етика справедливості .
Відповідальність можна класифікувати за різними підставами. За змістом можна виділити економічну, політичну, юридичну та соціальну відповідальність. Як суб'єкти економічної діяльності, бізнес-структури несуть всі види відповідальності. Наприклад, під юридичною відповідальністю розуміється виконання законів, наказів, розпоряджень та нормативних актів держави, що регулюють діяльність компаній, та за порушення яких застосовуються ті чи інші санкції у виді адміністративного чи кримінального покарання. Соціальна ж відповідальність розглядається як відповідальність індивіда перед суспільством, окремими соціальними групами на основі сталих соціальних норм та реалізується через форми соціального контролю (громадська думка, устав, закон).
Також варто розглядати відповідальність як властивість особистості, її внутрішню якість. З цієї точки зору, відповідальність - це розуміння, усвідомлення відповідальності суб'єктів бізнесу перед іншими - працівниками компанії, перед суспільством у цілому.
Як внутрішня властивість особистості, відповідальність має складну структуру, включаючи до себе:
розуміння свого місця у системі суспільних відносин, визначення соціальних обов'язків суб'єктів бізнесу перед соціумом, невід'ємною частиною якого вони самі й є;
усвідомлення необхідності дотримуватися норм, що склалися у суспільстві;
самооцінка наслідків діяльності суб'єктів бізнесу для суспільства, тобто вміння оцінити її соціальну спрямованість, яка б сприяла підвищенню рівня життя людей, зниженню соціальної напруги в колективі, створенню позитивного іміджу компанії;
готовність бізнес-структур виділяти ресурси для рішення соціальних проблем, так як вони мають у своєму розпорядженні значні трудові, фінансові та матеріальні ресурси, які можуть направлятися на соціальні потреби не тільки своєї організації, але й на розвиток соціальної сфери в цілому [6, с.35]. В основі концепції СВБ повинна лежати превенція широких суспільних інтересів, оскільки бізнес-структури є елементом соціуму.Виходячи з викладеного, соціальну відповідальність бізнесу можна визначити як відповідальність суб'єктів бізнесу за дотримання соціальних норм та правил, що впливають на якість життя окремих соціальних груп та суспільства в цілому.
Соціальна відповідальність визначає соціальну спрямованість бізнесу, його суб'єктів в процесі прийняття рішень та з урахуванням соціальних норм та цінностей .
Останнім часом соціальні мислителі все більше говорять про зміну орієнтирів у поглядах на соціальну відповідальність. Особливо це стало помітним після появи на світ праці Ганса Йонаса «Принцип відповідальності. Досвід етики для технологічної цивілізації».З'являється низка праць (П. Гаджикурбанова [30], Н. Козлова [31 ,с.73], та ін.), в яких деякі ідеї Г. Йонаса [52, с.11], розвиваються, екстраполюються на пострадянську реальність, деякі піддаються критиці. Тим не менш, основні, сутнісні положення нової концепції відповідальності заслуговують на увагу, подальше розроблення і застосування в практичній площині.
Найчастіше визначення соціальної відповідальності базується на широкому тлумаченні категорії «соціальне», ототожнення його з суспільним. У цьому аспекті соціальність особистості, будь-якого соціального угрупування, спільноти, розглядається як багатоплановий її зв'язок із суспільством . З соціологічної точки зору «соціальне» слід розглядати у вузькому, сутосоціологічному аспекті, як характеристику відносин, що складаються між соціальними суб'єктами, які мають різні статусні позиції в соціальній ієрархії. В цьому аспекті «соціальне» віддзеркалює специфіку взаємодії різностатусних соціальних суб'єктів, які займають неоднакові соціальні позиції, статус, мають різний доступ до соціальних ресурсів, беруть різну участь в управлінні, внаслідок чого розрізняються за джерелами і величиною доходів, за структурою особистого споживання, за рівнем і якістю життя. Такий методологічний підхід дає можливість розглянути соціальну відповідальність як складне системне явище, яке розкриває сутність соціальних суб'єктів як представників тієї чи іншої соціальної групи, прошарку, міру прийняття, інтеріоризації останніми соціально-значущих цінностей суспільства.
...Подобные документы
Види підходів до концепції корпоративної соціальної відповідальності. Соціальні відповідальність бізнесу та економічні показники компанії. Характеристика українського середовища. Особливості соціальної корпоративної відповідальності компанії "Київстар".
курсовая работа [32,3 K], добавлен 23.08.2011Дослідження суспільства як конкретного типа соціальної системи і певної форми соціальних стосунків. Теорія соціальної стратифікації і аналіз відмінних рис сучасного суспільства. Соціальна взаємодія і соціальна структура суспільства: види і елементи.
творческая работа [913,9 K], добавлен 26.07.2011Соціологічне уявлення про структуру та поняття "соціальної структури". Дослідження, прогнозування та оптимізація соціальних процесів. Основні елементи макроструктури суспільства, соціально-територіальна структура. Соціальна мобільність та маргінальність.
контрольная работа [27,0 K], добавлен 05.10.2009Організація соціальної роботи в Україні на початку XX ст. на професійних засадах: британська й американська моделі. Українська соціальна робота в радянській системі. Соціальна робота як самостійна профдіяльність. Сучасні умови соціальної роботи.
реферат [20,1 K], добавлен 18.08.2008Компоненти соціальної структури. Поняття "соціальної групи", "соціальної спільності". Соціальна стратифікація у перехідному суспільстві та підходи щодо її аналізу. Подолання культурного бар’єра і бар’єра спілкування у процесі соціальної мобільності.
реферат [36,7 K], добавлен 21.08.2009Соціальна дискримінація жінок означає обмеження або позбавлення прав по ознаці статі у всіх сферах життя суспільства: трудовій, соціально-економічній, політичній, духовній, сімейно-побутовій. Основні напрямки соціальної дискримінації жінок в Україні.
реферат [18,1 K], добавлен 27.03.2008Теоретичні засади та нормативно-правові аспекти безробіття як соціального явища. Сутність поняття "безробіття", його соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки. Основні напрямки соціальної роботи з безробітним населенням, державні гарантії.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 25.06.2009Важливі педагогічні аспекти соціальної роботи. Соціальна робота в контексті історичного розвитку. Вивчення історії суспільства, традицій, конкретних надбань соціальної роботи, використання досвіду минулих поколінь. Соціальна політика і соціальна робота.
реферат [14,3 K], добавлен 18.08.2008Соціальна робота як наука, групи теорій, які її утворюють: комплексні теорії (сімейна, соціально-психологічна, соціально-педагогічна), психологічно і соціологічно орієнтовані. Дослідницька робота соціальних служб. Соціальна робота як навчальна дисципліна.
контрольная работа [32,2 K], добавлен 17.09.2009Законодавство України, дотичне до надання соціальних послуг. Регламентація відносин соцроботи в Україні. Соціальні стандарти. Документальному забезпеченні соціальної політики. Соціальне обслуговування. Соціальний супровід. Соціальна профілактика.
реферат [27,4 K], добавлен 30.08.2008Системно-організаційний і стратифікаційний аспекти поняття "соціальна структура". Соціальні позиції (статуси) та зв'язки. Види соціальних груп у суспільстві. Передумови соціальної мобільності. Процеси маргіналізації сучасного українського суспільства.
контрольная работа [45,7 K], добавлен 30.10.2009Основні стратифікаційні системи. Диференціація сукупності людей на класи в ієрархічному ранзі. Традиційне стратифікаційне суспільство на прикладі стародавньої Індії. Уявлення про рівень життя суспільства. Соціальна стратифікація в наші дні в Україні.
курсовая работа [34,1 K], добавлен 04.06.2011Сутність та структура соціальної політики, її основні цілі, напрями, пріоритети, завдання та показники. Особливості, сучасні напрями та перспективи розвитку державної соціальної політики, витрати на соціальне забезпечення та шляхи удосконалення.
курсовая работа [389,2 K], добавлен 03.10.2010Освіта як пріоритетна галузь соціально-економічного розвитку суспільства. Мета і пріоритетні напрями соціальної політики з розвитку освіти. Розвиток освіти в Україні, що є невід'ємно пов'язаним із становленням української держави. Зміни в системі освіти.
реферат [28,2 K], добавлен 09.08.2010Соціологічний підхід до вивчення питання взаємодії людини та суспільства, зміст і характерні ознаки соціальної взаємодії. Співвідношення людини та суспільства. Соціальній конфлікт та соціальне співробітництво як форми взаємодії людини та суспільства.
курсовая работа [50,2 K], добавлен 25.05.2013Проблеми людей похилого віку в Україні. Основні задачі і професійні обов'язки соціального працівника, етика соціального працівника. Поняття і сутність соціальної геронтології. Законодавчі основи забезпечення життєдіяльності осіб похилого віку в Україні.
дипломная работа [85,8 K], добавлен 03.01.2008Сучасний рівень освіти та медичного обслуговування в Україні. Принципи діяльності держави щодо регулювання процесів у галузях соціальної сфери. Регіональні особливості нормовано-інтегрального показника рівня розвитку соціальної інфраструктури в Україні.
творческая работа [3,8 M], добавлен 01.10.2009Системний підхід і мислення: джерела і передумови соціальної інформатики. Роль інформатики в створенні інтелектуально-інформаційного суспільства. Соціально-інформаційний підхід до проблеми інформатизації освіти. Мораль і моральність в суспільстві.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 27.01.2011Люди літнього та старого віку як соціальна спільність, їх участь в житті сучасного суспільства, оцінка ставлення в зарубіжних країнах. Основні завдання та напрямки соціальної роботи з людьми похилого віку, аналіз компетентності соціального робітника.
курсовая работа [46,8 K], добавлен 06.10.2012Проблеми молоді в сучасній науковій думці і соціальному просторі Росії. Зміст державної молодіжної політики. Завдання молодіжних програм і проектів. Рекомендації щодо розвитку соціальної роботи з молоддю в Україні в контексті досвіду Російської Федерації.
дипломная работа [143,7 K], добавлен 19.11.2012
