Соціальна відповідальність як концепція сучасного бізнесу на прикладі ЗАТ ВО "Конті" м. Донецька

У даному випадку відповіді респондентів поляризірованних, 46,% брали участь у заходах, з підвищення кваліфікації та 44,6% немає див. (табл.2.1)

Таблиця 2.1. Розподіл відповідей респондентів на питання

«Чи брали участь ви у програмах підвищення кваліфікації працівників на Вашому підприємстві?» (у %)

Для конкретизації даного питання розглянемо, як участь у заходах даного типу залежить від сфери діяльності працівника див. (рис.2.3 ) і його стажу роботи див. (рис.2.4)

Рис.2.3. «Чи брали участь ви у програмах підвищення кваліфікації працівників на Вашому підприємстві?» у залежності від сфери діяльності ?» (у %)

Рис.2.4.«Чи брали участь ви у програмах підвищення кваліфікації працівників на Вашому підприємстві?» у залежності від стажу роботи на підприємстві ?» (у %)

Аналізуючи дані двох двомірних таблиць, отримуємо наступну картину. Всі представники керівних посад на Київ Конті проходили курси підвищення кваліфікації, що свідчить про соціально адекватній політиці підприємства. Далі йдуть службовці та інженерно-технічні працівники за 72,2% і 61,6% відповідно. В основному, в програмах підвищення кваліфікації беруть участь респонденти зі стажем роботи від 76,5%. Примітно, що абсолютна більшість співробітників підприємства працюють менше року, вкрай зацікавлений у заходах такого роду.

З даних таблиці див.(табл.2.2) випливає, що Київ Конті достатньою мірою використовує принципи соціальної відповідальності у своїй діяльності. Проте керівництву варто звернути увагу на такі аспекти як: можливість надання роботи для людей з особливими потребами, включення працівників в управлінський процес і введення кодексу етичної поведінки на підприємстві.

Таблиця 2.2. Розподіл відповідей респондентів на питання «Які з наступних соціально відповідальних заходів здійснюються у Вашій організації?» (у %)

* Сума перевищує 100% так як респондент міг обрати кілька варіантів відповіді

Варто відзначити, що за полученнім даними, для працівників Київ Конті основним стимулом з боку керівництва підприємства є премії та матеріальна допомога, за даний аспект висловилася більшість працівників - 92,9. Далі йдуть навчання і розвиток персоналу і різного роду путівки за 44,6% і 34,8% відповідно див. (рис.2.5).

Рис.2.5. «Які стимули з боку керівництва для Вас є найбільш привабливими?»(у %)

Таблиця 2.3. Розподіл відповідей респондентів на питання. «Оцініть, будь ласка, за 5-ти бальною шкалою рівень оздоровчих заходів на Вашому підприємстві» (у %)

Як ми бачимо, на підприємстві Київ Конті досить низький рівень проведення оздоровчих заходів для працівників, середній бал за оцінкою становить 2,0 див. (табл.2.3). На даний аспект роботи підприємства керівництву варто звернути першочергову увагу, оскільки від цього залежить імідж і якість роботи співробітників.

Таблиця 2.4. Розподіл відповідей респондентів на питання «Приймали лі Виучасть в змаганнях або конкурсах на підприємстві?» (у %)

Варто відзначити, що в корпоративній культурі Київ Конті практично не використовуються різного роду змагання і конкурси (табл.2.4), що досить часто використовується в практиці європейських компаній. Однак, як випливає з даних наступної таблиці, практики корпоративного відпочинку та свят задовольняють 75% працівників див. (табл.2.5).

Таблиця 2.5. Розподіл відповідей респондентів на питання. «Чи і снує практика на підприємстві корпоративного відпочинку і корпоративних свят на підприємстві?» (у %)

Таблиця 2.6. Розподіл відповідей респондентів на питання. «Чи бере участь підприємство в наданні допомоги (подарунки, путівки в оздоровчі місця та ін для вашої родини?» (у %)

Даний аспект соціальної відповідальності виконується підприємством Київ Конті на достатньому рівні, 73,2% див. (табл.2.6) працівників задоволені допомогою підприємства у наданні різного роду соціальної допомоги.

Проаналізувавши різні критерії застосування принципів соціальної відповідальності в діяльності Киве Конті, розглянемо ступінь задоволеності працівників даним явищем. Так 56,1% респондентів у цілому задоволені соціальною відповідальністю підприємства. 25,9% не змогли висловити свою позицію з цього питання і тільки 17,7% висловили власну незадоволеність див. (рис.2.6).

Рис.2.6. «Наскільки Ви задоволені соціальною відповідальністю Вашого підприємства?» (у %)

Вивчивши стан соціальної відповідальності на підприємстві Київ Конті, ми позначили найбільш явні особливості її використання та проблемні моменти, що вимагають суттєвого доопрацювання з боку керівництва. 55,4% респондентів під соціально відповідальному бізнесом розуміють впровадження на підприємстві соціальних програм поліпшення умов роботи. Це говорить про те, що даний критерій є найбільш соціально бажаним для працівників. На другому місці знаходиться відкрите надання інформації про діяльність підприємства - 49,1%. Далі йдуть навчання і розвиток працівників і реалізація екологічних програм 42,9% і 40,2% відповідно. Варто відзначити, що тільки 11,6% працівників Київ Конті як складову соціально відповідального бізнесу відзначили використання принципів відповідального ставлення до споживача. Якщо врахувати, що дане підприємство випускає харчову продукцію, то керівництву слід більше уваги приділяти цьому аспекту.

Працівники досліджуваного нами підприємства досить песимістично оцінюють можливості просування по кар'єрних сходах. Середній бал за оцінкою становить 2,85. Це говорить про те, що для керівництва пріоритетним напрямком у роботі має бути мотивація працівників та надання адекватних умов для кар'єрного зростання, що є одним з обов'язкових умов для соціально відповідального бізнесу.

46,% брали участь у заходах, з підвищення кваліфікації та 44,6% немає. Всі представники керівних посад на Київ Конті проходили курси підвищення кваліфікації, що свідчить про соціально адекватній політиці підприємства. Далі йдуть службовці та інженерно технічні працівники по 72,2% і 61,6% відповідно. В основному, в програмах підвищення кваліфікації беруть участь респонденти зі стажем роботи від 76,5%. Примітно, що абсолютна більшість співробітників підприємства працюють менше року вкрай зацікавлене у заходах такого роду.

Київ Конті достатньою мірою використовує принципи соціальної відповідальності у своїй діяльності. Проте керівництву варто звернути увагу на такі аспекти як: можливість надання роботи для людей з особливими потребами, включення працівників в управлінський процес і введення кодексу етичної поведінки на підприємстві. Для працівників Київ Конті основним стимулом з боку керівництва підприємства є премії та матеріальна допомога, за даний аспект висловилася більшість працівників - 92,9. Далі йдуть навчання і розвиток персоналу і різного роду путівки за 44,6% і 34,8% відповідно. Однак на підприємстві Київ Конті досить низький рівень оздоровчих заходів для працівників, середній бал за оцінкою становить 2,0. На даний аспект роботи підприємства керівництву варто звернути першочергову увагу, оскільки від цього залежить імідж і якість роботи співробітників.

Варто відзначити, що в корпоративній культурі Київ Конті практично не використовуються різного роду змагання і конкурси, що досить часто використовується в практиці європейських компаній. При цьому практики корпоративного відпочинку та свят задовольняють 75% працівників. 73,2% працівників задоволені допомогою підприємства у наданні різного роду соціальної допомоги.

56,1% респондентів у цілому задоволені соціальною відповідальністю підприємства. 25,9% не змогли висловити свою позицію з цього питання і тільки 17,7% висловили власну незадоволеність.

Таким чином, соціологічна діагностика стану соціальної відповідальності Київ Конті дозволила виявити найбільш явні проблемні моменти в діяльності підприємства і оцінити ступінь використання принципів відповідальності. Проведене дослідження дало можливість виявити найбільш загальну картину якості соціальної діяльності підприємства та розробити рекомендації щодо оптимізації та покращенню ефективності його функціонування.

Висновки до розділу 2

У рамках даного розділу ми проаналізували зарубіжні моделі використання принципів соціальної відповідальності в діяльності бізнес структур. Вивчили основні елементи і складові СВБ. З основних визначень даного явища можна виокремити, найперше, персональну відповідальність працівника як суб'єкта, який через власну мотивацію формує цілі діяльності підприємства, та відповідальність підприємства як одиниці соціально-відповідальних відносин. Остання включає в себе:

- прогресивну та динамічну бізнес-діяльність;

- поважне ставлення до партнерів;

- увагу до персоналу та споживачів;

- сприяння формуванню позитивного та безпечного зовнішнього середовища в економічному та соціальному аспектах.

Безпосередня кількість суб'єктів соціальної відповідальності залишиться незмінною (індивід та підприємство), доцільно доповнити перелік акторів, що активно впливають на розвиток цього явища в суспільстві (варто звернути увагу на те, що виявлені елементи залишаються в межах “соціальності” та справді формують явище відповідальності стосовно один одного). Тож, можемо говорити про таких акторів: особистість; підприємство; суспільство; влада. Їх зв'язок проявляється в таких аспектах відповідальності: індивіда перед підприємством; підприємства перед індивідом; підприємства перед суспільством; суспільства перед підприємством; підприємства перед владою; влади перед підприємством.

Категорія “соціальна відповідальність” являє собою багатовимірну цілісність, що складається з певного набору елементів та взаємодії між ними. Форми, в яких зв'язок є однобічним або недостатньо щільним, не виправдовують свого значення та не є функціонально успішними. Власне це ми і спостерігаємо сьогодні у повсякденних практиках представників підприємництв, пов'язаних із соціальною відповідальністю. Принципи та стратегії соціальної відповідальності визначають основні положення, що виражають природу і сутність організації та діяльності з реалізації соціальної відповідальності в компанії.

Сьогодні соціальна відповідальність стала обов'язковою для великих компаній провідних держав світу, а для країн вступають у Євросоюз участь в русі соціальної відповідальності бізнесу є неодмінною успіхом. Розглянуті вище критерії соціально відповідального бізнесу підлягають соціологічному аналізу, вимагають оцінку, у разі знайдених проблем суттєвого доопрацювання на підприємстві. Необхідний пошук механізмів, здатних як діагностувати й оцінювати роботу підприємства, так і перевіряти, наскільки організація соціально відповідальна перед суспільством, державою, і своїм персоналом.

Відповіддю на цю потребу стало проведення соціологічного дослідження спрямованого на оцінку соціальної відповідальності бізнесу на прикладі ЗАТ «ВО «КОНТІ».

Основним висновком дослідження є те, що для компанії ЗАТ «ВО «КОНТІ» є важливим постійно представляти на своєму офіційному сайті не тільки інформацію про діяльність підприємства, але й інформувати стейкхолдерів про соціальну відповідальність. На сайті важливим індикатором соціальної відповідальності є перевірка якості сировини за міжнародними стандартами якості та безпеки. Найбільш "популярними" елементами соціальної відповідальності є турбота про дітей з неблагополучних та неповних сімей, розвиток культурних та спортивних цінностей, допомога та підтрика талановитої молоді регіону.

Вивчивши стан соціальної відповідальності на підприємстві ЗАТ «ВО «КОНТІ», ми позначили найбільш явні особливості її використання та проблемні моменти, що вимагають суттєвого доопрацювання з боку керівництва,отже 56,1% респондентів у цілому задоволені соціальною відповідальністю підприємства. 25,9% не змогли висловити свою позицію з цього питання і тільки 17,7% висловили власну незадоволеність. Для працівників Київ Конті основним стимулом з боку керівництва підприємства є премії та матеріальна допомога, за даний аспект висловилася більшість працівників - 92,9. Далі йдуть навчання і розвиток персоналу і різного роду путівки за 44,6% і 34,8% відповідно. Однак на підприємстві Київ Конті досить низький рівень оздоровчих заходів для працівників, середній бал за оцінкою становить 2,0. Працівники досить песимістично оцінюють можливості просування по кар'єрних сходах. Далі 55,4% респондентів під соціально відповідальному бізнесом розуміють впровадження на підприємстві соціальних програм поліпшення умов роботи. На другому місці знаходиться відкрите надання інформації про діяльність підприємства - 49,1%. навчання і більш розвинуті працівників і реалізація екологічних програм 42,9% і 40,2% відповідно. Тільки 11,6% працівників Київ Конті як складову соціально відповідального бізнесу відзначили використання принципів відповідального ставлення до споживача. Якщо врахувати, що дане підприємство випускає харчову продукцію, то керівництву слід більше уваги приділяти цьому аспект

Таким чином, соціологічна діагностика стану соціальної відповідальності Київ Конті дозволила виявити найбільш явні проблемні моменти в діяльності підприємства і оцінити ступінь використання принципів відповідальності. Проведене дослідження дало можливість виявити найбільш загальну картину якості соціальної діяльності підприємства та розробити рекомендації щодо оптимізації та покращенню ефективності його функціонування

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ

3.1 Соціальні аспекти проблематики соціальної відповідальності бізнесу

У світі глобальної кризи, що охопила весь світ і яка зачепила всі сторони життя суспільства, особливо гостро постало питання про взаємну со-ціальної відповідальності основних учасників соціальних відносин бізнесу і держави. Без збалансованої і продуманої економічної та соціальної політики держави неможлива реалізація соціальної відповідальності бізнесу в повному обсязі. Правова і фактична невизначеність соціальної відповідальності держави і бізнесу і, отже, відсутність чіткого поділу зон відповіності диктують необхідність визначення і інституціоналізації соціальної відповідальності суб'єктів соціальних відносин, меж і умов реалізації відповідальності стосовно до української дійсності.

На практиці теорія СВБ знайшла своє відображення у впровадженні таких інновацій управління, як соціальні інвестиції, стратегічна благодійність, корпоративне громадянство, місія фірми та інші. СВБ є, по-перше, невід'ємним атрибутом бізнесу, економічно ефективний бізнес вже є соціально відповідальним, по-друге, СВБ розглядається як цілісна система ефективного управління підприємством своїми нематеріальними активами, пов'язана з підтриманням високої репутації в очах найважливіших зацікавлених сторін в рамках стратегічного управління, спрямована на сталий розвиток компанії. Розвиток відповідальних взаємовигідних відносин з системою зацікавлених сторін стає найважливішим фактором сталого розвитку як для корпорацій, так і для всього суспільства.

У зв'язку з високим зростанням нематеріальних активів в інформаційну епоху соціально відповідальна діяльність є економічно вигідною - дослідження 469 американських компаній різних галузей,проведенное организацией Conference Board, показало, що загальний прибуток акціонерів компаній, що мають високі фінансові та соці-альні показники (social erformance), за Останні 15 років зросла на 43%. За тією ж годину цею Показник для «просто» фінансово-успішніхкомпаній зріс позбав на 19% [42, с.320].

У соціологічному дискурсі соціальна відповідальність бізнесу визначається як господарське дію бізнесу, пов'язане з розподілом наявного обмеженого ресурсу з метою поліпшення якості життя індивідів, спільності і соціального середовища, що реалізовується відповідно до закону, але не обмежене його рамками. СВБ в якості господарського дії може розглядатися як дія, вкорінене в соціальних структурах - соціальних інститутах, групах, локальних спільнотах, які породжують стійкі відмінності у реалізації соціальної активності [42 ,с.313]. Ця категорія має історичну, соціо-культурну, національну обумовленість.

Соціальна відповідальність бізнесу є продуктом регулювання з боку держави та інших соціальних інститутів, які конституют дане явище, що утворюється в результаті феномен складається з багатьох елементів, сукупність яких являє собою динамічну і взаємо обумовлене єдине ціле. Умови і форми реалізації, СВБ на практиці будуть визначатися, з одного боку, соціокультурними особливостями ведення бізнесу як окремими суб'єктами бізнесу, так і бізнес-спільнотою в цілому, а, з іншого, особливостями соціально-економічного розвитку країни.

На початок XXI ст. теорія «соціальної відповіності бізнесу» трансформувалася в теорію «сталого розвитку» та «корпоративного громадянства», основою якої служить концепція багаторівневої корпоративної відповідальності А. Керолла [43, с.270]. Що лежить в основі піраміди «корпоративного громадянства» економічна відповідальність є базовою функцією компанії на ринку виробника товарів і послуг, що дозволяє задовольняти потреби споживачів і витягувати прибуток. Правова відповідальність передбачає необхідність дотримання бізнесом фіксованих правових норм в умовах ринкової економіки, відповідність його діяльності очікуванням суспільства. Етична відповідальність вимагає від ділової практики відповідності очікуванням суспільства, заснованим на існуючих нормах моралі. Філантропічна відповідальність спрямована на підтримку і розвиток добробуту суспільства через добровільну участь у реалізації соціальних програм.

Аналізуючи соціальну відповідальність бізнесу як специфічний економічний дію, видно, що форми і ступені реалізації СВБ детермінуються тими ж факторами, що і основна економічна діяльність компаній. Українська економічна середовище визначається з міжнародних економічних проблем і тенденцій, характерних для всіх країн з капіталістичним виробництвом, і проблем, специфічних для України. Унікальність ситуації визначається насамперед тим, що протягом 70 років були відсутні інститути підприємництва і бізнесу в країні, і зворотнього переходу від соціалізму до капіталізму в такому масштабі не переживала жодна країна. Крім того, у спадок від радянського режиму залишилися невирішені економічні проблеми. Тому ми можемо сказати, що соціально-економічна ситуація в Україні визначяется комплексом складних соціально-економічних і політичних проблем, в числі яких стихійність реформ, незбалансована інвестиційна, податкова і фінансова політика, яка призвела до витоку капіталів за кордон, нерозвиненість реального сектора економіки , висока корумпірованність влади, залежність бізнесу від влади, відсутність чесної конкурентної боротьби та ін.

Одна з найсерйозніших проблем - це низькі рейтинги довіри влади. Це свідчить про відсутність ясно заявлених цілей, орієнтованих на конкретний суспільно визнаний результат, механізмів зворотного зв'язку, отже, контролю, забезпечує поступальний розвиток шляхом необхідних коригувань, що дозволяють підвищити ефективність вико-пользуемих ресурсів і добитися поставлених стратегічних цілей [44, с.41].

Процес інституціалізації соціальної відповідальності бізнесу ініціюється паралельно як державою, так і самим бізнесом. На різних рівнях влади СВБ конституюющих через прийняття спеціальних програм співробітництва та соціального партнерства бізнесу і влади, концепцій економічного розвитку, які включають і аспект соціальної відповідальності бізнесу. На рівні бізнес-спільноти - через створення ділових об'єднань,, регіональних, місцевих і прийняття ними відповідних програм. На рівні підприємства - через розробку корпоративної місії і кодексу ділової поведінки, впровадження інноваційних соціально орієнтованих технологій управління у свою практику. В останні роки все більшого значення набуває соціальна звітність українських компаній. Багато організації прагнуть представити органам влади, контрольним і наглядовим органам, громадськості та засобів масової інформації документальні свідчення свого відповідьного ставлення до соціальної стороні діяльності.

Соціальна звітність виступає формою взаємодії бізнесу з іншими цільовими аудиторіями, ступінь сформованості СВБ свідчить про нову парадигму взаємин усередині суспільства і характеризується високим рівнем організації бізнес середовища та соціуму в цілому. Основними суб'єктами СВБ в Україні є великі українські компанії. Необхідність впровадження СВБ в практику великих корпорацій визначається тими ж причинами, що і за кордоном: вартість нематеріальних активів становить значну частину, а іноді і перевищує вартість матеріальних активів великих компаній. Матеріальні, природні, людські ресурси стають дуже дорогими і обмеженими, що змушує бізнес шукати нові шляхи управління своїми ресурсами, і тут ефективні соціальні ініціативи стають методом управління зовнішнім середовищем у своїх інтересах. Багато великі корпорації реалізують масштабні соціальні програми не тільки для співробітників, але і для зовнішніх аудиторій. «Великі корпорації є найбільш помітними суб'єктами підприємництва. Саме тому вони постійно перебувають у центрі уваги громадськості. В іміджі і навіть вже в самому існуванні великого бізнесу в тій чи іншій країні втілюються особливості національного економічного розвитку, специфіка взаємовідносин між державою і суспільством. Саме великі корпорації частіше інших суб'єктів економіки виходять зі своєю продукцією на міжнародну арену, демонструючи своєю діяльністю тенденції економічного, культурного і політичного розвитку представленої ними країни. Робота таких компаній в суспільстві сприймається як найважливіша складова економічного і соціального розвитку країни » [45, с.37]. Однак для українських корпорацій актуальними є взаємини з державою, тобто, крім економічних, існують і політичні причини впровадження СВБ. Необхідність впровадження СВБ в практику Українського бізнесу визначається наступними цілями і завданнями:

­ підвищення репутації компаній, формування сприятливого іміджу;

­ підвищення вартості нематеріальних активів;

­ формування конструктивних відносин з владою;

­ консолідація бізнес-спільноти;

­ визначення статусу бізнесу;

­ зниження ризиків, управління кризовими ситуаціями;

­ раціональне управління невиробничими витратами;

­ ефективна взаємодія з місцевим співтовариством;

­ ефективне управління людським капіталом, максимальне використання потенціалу працівників.

При визначенні СВБ необхідно відзначити, що існує дві сфери дії відповідальності бізнесу: безпосередня економічна середа і більш широка соціальна сфера. При цьому в цих двох сферах ступінь відповідальності бізнесу і держави об'єктивно проявляється по різному.

У країнах з ринковою економікою бізнес є основним суб'єктом діяльності та відповідальності в економічній сфері, його завданням є ефективний розподіл і використання наявних ресурсів у виробництві товарів і послуг. При цьому держава грає спрямовуючу роль, створюючи умови для ефективного розвитку економіки і країни в цілому.

Держава реалізує наступні функції щодо ринків: підтримання формального порядку через здійснення монопольного права на легітимне насильство в межах даної території; твердження формальних правил, в рамках яких здійснюється господарська діяльність; перерозподіл ресурсів і доходів з метою виробництва загальних благ; виробництво приватних і суспільних благ шляхом прямої участі в господарській діяльності [45, с.32]. У більш широкій соціальній сфері держава відіграє провідну роль, розподіляючи ресурси, отримані у вигляді податків на благо всього суспільства. Відповідно тут основним суб'єктом відповідальності буде держава, а бізнес відіграє допоміжну роль. Однак тут проявляється соціальна відповідальність бізнесу як громадянина , який бере участь у соціально-економічних відносинах, є споживачем соціальних послуг, отже, вступає в суб'єктно-об'єктні відносини з державою і суспільством. Зони відповідальності бізнесу і держави частково перекриваються, тому для реалізації відповідальності одного боку необхідна реалізація відповідальності іншого боку, при цьому немає сфери, де б виключалася відповідальність однієї із сторін (бізнесу або держави).

Говорячи про соціальну сферу, необхідно помітити , що існують два основних підходи до ролі держави в соціальній сфері: перший базується на ліберальній концепції (американський варіант), що передбачає мінімальну роль держави в економіці і в соціальній сфері, держава надає певний мінімум соціальних благ тим верствам суспільства, які не можуть забезпечити собі прожитковий мінімум самостійно, другий - на концепції соціальної демократії, створенні соціальної держави з його значною роллю у вирішенні соціальних проблем (скандинавський варіант).

В даний час в Україні становлення соціальної структури суспільства йде не за західноєвропейським типом, характеризується високими стандартами життя для всіх, численним середнім класом і помірної диференціацією доходів, а за зразком деяких країн, що розвиваються, для яких типові масова бідність, величезний розрив між убогістю і супербагатством дуже вузького кола осіб і сімей. Одне із завдань держави - це створення умов для зростання доходів населення і зниження бідності.

Відповідно завдання бізнесу - створювати ефективні можливості для підвищення загального добробуту і рівня життя громадян, перш за все, через пряму економічну діяль-ність: випуск товарів і послуг, виплату податків, надання роботи і гідної зарплати. В даний час багато великі підприємства переходять до соціальних інвестицій, що свідчить про формування, системного підходу до соціальної активності як в межах одного підприємства, так і при взаємодії з іншими суб'єктами бізнесу, влади і суспільства [46, с.17]. При формуванні відносин соціального партнерства між бізнесом, державою і суспільством формується новий статус сторін.

Український бізнес отримує визнання легітимності діяльності, статус активного учасника не лише економічних, а й соціальних відносин у суспільстві. Благоотримувачі з пасивної сторони перетворюються на повноправного партнера з набором прав і обов'язків, до них пред'являються певні вимоги володіння навичками економічного мислення та основами корпоративної культури. Соціальна діяльність бізнесу формує соціальну та громадянську активність суспільства. У зв'язку з цим велике значення держави як соціального інституту, який повинен стимулювати діяльність бізнесу в інтересах суспільства [17, с.50]. Повинні створюватися нові інституціональні умови для найбільш прогресивних рівнів СВБ соціального інвестування. Соціальні інвестиції стають ядром, навколо якого формуються імідж і репутація сучасного бізнесу. Технології соціальних інвестицій, з одного боку, є ефективним інструментом вирішення соціальних проблем територій за участю бізнесу і спрямовані на ефективне та інноваційний соціально-економічний розвиток. Але, з іншого - це захист власності, ефективні закони для всіх учасників економічної діяльності, боротьба з корупцією, захист інтересів бізнесу. В даний час соціальні інвестиції бізнесу в суспільство представляються важливим складовим елементом соціального партнерства держави та бізнес спільноти.

3.2 Аналіз стану та перспектив розвитку соціально відповідального бизнесу в Україні

В сучасних умовах господарювання завдання бізнесу, окрім короткострокових економічних цілей максимізації прибутку, мають охоплювати й інші сфери функціонування суспільства та держави, так звана філантропічна відповідальність, зокрема участь у соціальних, освітніх програмах, програмах збереження навколишнього середовища, розвитку та підтримки культури тощо. Головним завданням при цьому, стає соціальна відповідальність адекватна очікуванням суспільства, яка має за мету збільшення неекономічних вигід даного суб'єкту бізнесу у довгостроковому періоді(зміцнення іміджу підприємства, його ділової репутації, просунення назви підприємства як позитивного бренду для споживачів його продукції тощо), які у свою чергу підвищать його економічну ефективність.

Задля ефективного функціонування і розвитку сучасному підприємству недостатньо привернути увагу лише до його продукції. Громадскість очікує від організації не тільки демонстрації високих економічних результатів, але й суттєвих досягнень з точки зору соціальних цілей. Сформувати ж довіру споживачів, постачальників та інших зацікавлених сторін до підприємства можливо лише за умови адекватного управління соціально-орієнтованоюповедінкою компанії. Останнім часом дискусії про соціальну відповідальність бізнесу отримали новий поштовх.

На жаль відсутність єдиного підходу до тлумачення сутності соціальної відповідальностібізнесу (СВБ) та її складових є однією з найсуттєвіших проблем, яка перешкоджає ефективній імплементації принципів СВБ у бізнес-практику підприємств, причому ця проблема, як свідчать результати численних досліджень стосується не лише України. Як керівники підприємств, так й інші зацікавлені особи (контрагенти, менеджери підприємства, персонал, урядові та неурядові організації, державні діячі тощо), не маючичіткого уявлення про соціальну відповідальність, по-різному інтерпретують як складовіСВБ, так і саму сутність такої діяльності.

Проблемами соціальної відповідальності бізнесу займається декілька організацій, середяких найбільші - Мережа Глобального Договору ООН в Україні, Центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності», Спільнота "Соціально відповідальнийбізнес" тощо. Мережа Глобального договору ООН в Україні розпочала своє існування у 2006 році,об'єднавши 34 компанії та організації. З того часу українська мережа розширилась добільше 180 членів і продовжує збільшуватись. Головним підсумком роботи цихорганізацій стала розробка проекту і винесення для громадського обговорення «Концепції національної стратегії соціальної відповідальності

бізнесу в Україні». Проект документу був створений в рамках роботи Консультативної ради з розробки проекту Національної концепції розвитку соціальної відповідальності бізнесу. На жаль проект Концепції не достатньо чітко інтерпретує сутність соціальної відповідальності бізнесу та її складові.

Бізнес повинен нести відповідальність за рівень і якість життя всіх тих, хто задіяний в його діяльності а також умови їх праці та існування. Якщо структурувати соціальну відповідальність, можна визначити, що вона складається з кількох рівнів: відповідальність перед споживачем, відповідальність перед підлеглими, відповідальність перед суспільством і країною, відповідальність перед акціонерами чи компаньйонами [47,с .32].

В Україні більшість компаній (як великих, так і середніх) не мають визначеної стратегії СВБ, перебувають на етапі дотримання законодавства та точкових доброчинних проектів. Лідери українського бізнесу, зокрема приватної форми власності, здійснюють активну доброчинну діяльність (стратегічне благодійництво) та використовують інструментарій зв'язків з громадськістю (PR). Майже всі великі компанії проводять проекти підвищення ефективності бізнес-процесів із певними соціальними або екологічними перевагами, однак більшість не робить прив'язки таких бізнес-проектів до власної соціальної відповідальності. В країні соціальна відповідальність на підприємствах набула розвитку в розвинених країнах під час капіталістичного способу виробництва, коли економіка від вільної конкуренції перейшла до соціально орієнтованої, а підприємці перейшли від протистояння найнятим робітникам до соціальної співпраці з ними, від благодійних акцій і «точечних» соціальних програм з метою підвищення репутації підприємства до чітко спланованих соціальних заходів та використання принципів соціальної відповідальності у стратегії підприємства.

В рамках визначення обізнаності українських компаній про соціальну відповідальність в 2012 р. Організацією Об'єднаних Націй в Україні було проведене дослідження, яке виявило, що більшість опитаних українських компаній знають про соціальну відповідальність бізнесу, таких - 78,1%. Незважаючи на те, що цей показник є відносно високим, робити висновок про широку розповсюдженість розуміння соціальної відповідальності бізнесу все ж таки не можна, оскільки кожному п'ятому підприємству в Україні не відомо практику з даного питання [48].

Вторинний аналіз результатів дослідження показав, що розмір компанії не впливає на її поінформованість про СВБ. Майже однакова кількість великих, середніх і малих компаній дали позитивну відповідь стосовно того, чи чули вони про соціальну відповідальність бізнесу (відповідно 79,2%, 78,5% та 78,1%). Щодо форм власності компаній, які поінформовані про СВБ, то з невеликою перевагою лідерами є акціонерні підприємства (91,5%), компанії державної форми власності (88%), приватні підприємства з декількома власниками (78,5%) та приватні фірми з одним власником (74,8%).

Цікавим є галузевий розріз компаній, знайомих з СВБ. Найменш поінформованими про соціальну відповідальність бізнесу виявилися транспортні підприємства та ті підприємства, що надають побутові та комунальні послуги - 52,9% та 57,5% відповідно. Лідерами за обізнаністю є компанії фінансового сектору (94%),підприємства, що виробляють промислові товари (84,5%) і торгівельні (83,2%).

Важливим є не лише кількісний, але й якісний показник розуміння СВБ. Так, українським компаніям було запропоновано на вибір п'ятнадцять тверджень про сутність СВБ. Більша частина компаній відносить до СВБ впровадження соціальних програм: поліпшення умов праці персоналу (65,5%), розвиток персоналу та його навчання (63,2%), благодійну допомогу громадськості (56%), етичне відношення до покупців (49,5%). Меншу увагу підприємці приділяють участі у регіональних програмах розвитку (32,3%), реалізації екологічних програм (29,8%) та відкритому поданні інформації про діяльність компанії (18,7%) [48]. Отримані дані чітко свідчать, що СВБ більше не асоціюється з доброчинністю. Акценти зорієнтовані на внутрішні соціальні програми компаній, на персонал. Як форму соціальної відповідальності, СВБ визнали 786 підприємств із 1221 опитаних, тобто 64,4%. Поясненням цього може бути сформована на даний момент в Україні висока залежність ефективності роботи компаній від продуктивності праці працівників. Не зважаючи на наявність безробіття в Україні, у підприємств залишається гострою потреба в кваліфікованій робочій силі.

Біля третини опитаних компаній відносять до СВБ участь у регіональних програмах розвитку і здійснення екологічних проектів. Цікаво, що близько однієї п'ятої опитаних компаній розглядає відкрите надання інформації про діяльність компанії як прояв соціальної відповідальності бізнесу. При чому такої позиції найбільше притримуються великі компанії, серед них на цю форму СВБ вказали 21,8%. Проте, це досить низький показник з огляду на те, що серед великих компаній значну частку представляють відкриті акціонерні товариства, для яких розкриття інформації є законодавчо визначеною умовою (щорічна публікація звітів) і тому повинно бути нерозривно пов'язано з їх бізнес-практикою. Менше третини всіх компаній (29,8%) назвали реалізацію екологічних проектів як форму соціальної відповідальності. Побічно це свідчить про те, що у своїй більшості компанії не почувають себе соціально відповідальними за рішення екологічних проблем [48].

Як показує досвід останніх років, вплив на становлення соціальної відповідальності вітчизняного підприємництва справляють не лише національні й історичні традиції, що склалися в країні, політична, й економічна ситуація, але і відсутність єдиних орієнтирів соціальної політики, зокрема:

- відсутність у країні ідеології соціально відповідального підприємництва (взагалі, відсутність вірного розуміння самого терміну «соціальна відповідальність бізнесу», оскільки ця проблема для України відносно нова і, відповідно, відсутність розуміння того, що соціальна відповідальність для бізнесу вигідна, і, як наслідок, відсутність налагодженого механізму реалізації соціальної відповідальності бізнесу);

- відсутність сформованого і впливового сектору громадянського співтовариства, який би цілеспрямовано просував принципи соціальної відповідальності бізнесу у країні, а також спеціалістів, здатних розвивати цей напрямок, що пояснюється, насамперед, особливостями та рівнем свідомості громадян України, а також економічним положенням населення;

- відсутність чітких правових меж реалізації соціальних бізнес-інвестицій, розвитку соціального партнерства взагалі, відповідно до цього, вимушений характер, зокрема під тиском влади, соціальної відповідальності бізнесу, поширення на усіх рівнях державної влади практики маніпулювання, використання бізнесу (як великого, так і середнього, і малого) для здійснення одноразових, не завжди стратегічних і соціально важливих цілей;

- відсутність економічної зацікавленості вітчизняних підприємств (компаній) у реалізації принципів соціальної відповідальності, що пов'язано, насамперед, з характером чинного законодавства і роллю держави;

- значна варіативність форм соціальної діяльності на різних підприємствах (на жаль, кожне вітчизняне підприємство шукає власний баланс між економічною ефективністю і соціальною необхідністю);

- відсутність прозорих процедур розробки соціальної політики, залежність форм і методів соціальної діяльності підприємств від особистих здібностей й інтересів керівників і власників;

- висока диференціація соціальних корпоративних пільг, які, як правило, орієнтовані лише на окремих працівників підприємства;

- відсутність системи соціальної (нефінансової) звітності на підприємствах і, як наслідок, відсутність інформації про соціальну діяльність бізнес-співтовариства;

- значний розрив між бізнесом і державою щодо розуміння пріоритетів соціальної відповідальності;

- відсутність комплексних досліджень соціальної відповідальності вітчизняного бізнесу (на жаль, вивчаються лише окремі її аспекти - благодійність, спонсорство).

За рівнем економічних свобод у 2011 році Україна посіла 162-е місце із 179 країн світу. Серед колишніх республік СРСР гірші показники лише у Туркменії. У Росії, наприклад, 143 місце, у Білорусі - 150, у Молдови - 125. Досить стійкі позиції в рейтингу займають країни Балтії та Східної Європи: Естонія (16), Литва (29), Чехія (34), Латвія (50), Польща (71). Це також найгірший результат у Європі: серед усіх європейських країн Україна посіла 43-є місце, тобто останнє [48].

Варто зазначити, що показники України знижуються п'ятий рік поспіль. Лише за останній рік в країні зменшилися сім із десяти свобод. До найбільших проблем відноситься корупція, недосконалість фінансової системи, бюрократичні перешкоди, які ускладнюють комерційні операції і створення бізнесу. Неефективними й обтяжливими лишаються регуляторні і правові межі. Майже не спостерігається прогресу в залученні іноземних інвестицій: зарубіжних інвесторів лякає корупція, яка, на жаль, поширилася серед усіх верств суспільства і рівнів влади, а також проникла в усі сфери економіки. Через бюрократичні бар'єри іноземним інвесторам недоступна значна кількість секторів економіки, а укладені з ними угоди не завжди захищені правовою системою, якій не вистачає незалежності і повноважень. Усе це свідчить про те, що Україна лишається позаду інших, насамперед європейських, країн у сфері створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва та боротьби з корупцією. Звичайно, така ситуація не може не впливати на становлення соціальної відповідальності українського бізнесу [49, с.11].

Як уже зазначалося, в Україні відсутня державна політика щодо розвитку соціальної відповідальності бізнесу. На жаль, влада сприймає соціальну відповідальність бізнесу досить однобічно, як «соціальне партнерство», «соціальний діалог», «благодійність». Результатом цього є недостатня підтримка соціальних програм і проектів підприємств органами державної влади, відсутність відкритого діалогу щодо розробки належних стимулів для бізнесу, який прагне у своїй діяльності реалізувати принципи соціальної відповідальності.

Крім того, багато вітчизняних підприємств не бажають відкрито заявляти про те, що вони займаються соціальною відповідальністю, тим більше не лише з моральних причин, але й для покращення свого іміджу та з чисто бізнесових інтересів. Така ситуація обумовлена наступним.

По-перше, вона віддзеркалює в цілому негативне ставлення громадян до бізнесу в українському суспільстві.

По-друге, здійснення будь-яких соціальних заходів може бути розцінене як ознака того, що вони приховують свій прибуток. Українські компанії намагаються уникнути публічності соціально відповідальної діяльності, щоб не привертати увагу податкових органів та органів місцевої влади, які можуть бути зацікавлені у примусовому їх залученні до вирішення соціальних проблем окремого регіону чи країни у цілому. Компанії, які визначили та впроваджують власну стратегію соціальної відповідальності, стикаються із низкою перепон, притаманних як країнам із близькою до української фазою розвитку СВБ, так і суто вітчизняних.

В країні мало прикладів співпраці - як всередині бізнесу, так і з зовнішніми групами впливу. Співпраця компаній-конкурентів, в основному, залежить від волі власників, тоді як головним критерієм повина виступати економічно-соціальна доцільність (з точки зору управлінського персоналу). Співпраця з іншими групами впливу часто можлива виключно на засадах представлення інтересів замість спільних стратегічних соціальних цілей. Недовіра до співпраці як форми реалізації соціально-економічних інтересів створює перепони до ефективного впровадження стратегії СВБ [49, с.12].

Більшість ТНК, які працюють в Україні, мають визначені політики СВБ на міжнародному рівні. Без адаптації підходів, програм, засобів, напрямків до потреб української економіки та суспільства компанії ризикують понести невиправдані витрати з точки зору фінансових витрат та користі для суспільства. Необхідність адаптації та відповідні ресурси стають на перепоні активному впровадженню програм СВБ ТНК в Україні.

Політика СВБ має впроваджуватись компаніями у повсякденній діяльності відділами маркетингу, виробництва, продажів, на рівні стратегічного управління тощо. Відсутність критичної маси менеджерів, які є компетентними у своїх функціональних обов'язках, розуміють стратегію СВБ компанії та готові долучитись до її впровадження на своєму робочому місці, є суттєвою перепоною для подальшого розвитку СВБ в Україні.

Так, вигодами, які отримує бізнес від виконання принципів соціальної відповідальності, є наступні:

­ забезпечення суспільної репутації організації;

­ зростання довіри населення до діяльності компанії, її товарів та послуг;

­ підвищення професіоналізму та розвиток кадрового потенціалу на підприємстві, забезпечення лояльності персоналу;

­ можливість формування безпечного середовища діяльності та розвитку компанії завдяки власній корпоративній політиці;

­ відповідність нормам і стандартам світової економічної спільноти;

­ можливість формування партнерських відносин із владними структурами, громадськістю та ЗМІ.

Переваги, які отримує суспільство від дотримання бізнесом принципів соціальної відповідальності:

­ можливість встановлення партнерських відносин між бізнесом, владою і громадськістю;

­ можливість надання адресної екстреної допомоги громадянам, які її потребують;

­ удосконалення та розвиток соціальної захищеності населення;

­ можливість залучення інвестицій у певні суспільні сфери;

­ можливість підтримки громадських ініціатив, інноваційних проектів, розвиток соціальної і творчої активності населення, збереження та використання “інтелектуального ресурсу” на потреби країни і регіону.

Результати соціологічних досліджень визначають основними перешкодами становлення та розвитку соціальної відповідальності бізнесу наступні: недосконалість законодавчої й нормативно-правової бази, що регулює можливості участі бізнесу в соціальних програмах та закладів освіти у формуванні соціально відповідальних фахівців; відсутність сформованої і дієвої незалежної громадянської експертизи та оцінки результатів соціальних програм, стандартів і якості підготовки бізнес-фахівців; відсутність системи заохочення (морального та економічного) відповідальних суспільних суб'єктів [49, с.12].

За результатами соціологічного опитування, проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України та благодійним фондом “Інтелектуальна перспектива”, в якому взяли участь 811 підприємств різних розмірів, форм власності та сфер діяльності, бізнес-структури позиціонують своє ставлення до аспектів соціальної відповідальності наступним чином:

­ до реалізації соціальних проектів 60 % респондентів ставляться позитивно та вважають її корисною для суспільства в цілому; чверть опитаних продемонструвала “нейтралітет”; 5 % респондентів зафіксували негативне ставлення, оцінивши таку діяльність як “марну витрату часу та ресурсів”;

­ в оцінках можливостей своєї участі у реалізації соціальних проектів - 4 % респондентів зазначили відсутність будь-яких можливостей у бізнес-структур для реалізації соціальних проектів; третина вважає, що ця можливість існує стосовно всіх бізнесових організацій; половина опитаних переконана, що така можливість є, але лише в окремих компаній;

­ у визначенні сфер, які потребують соціальних проектів - допомога дітям-інвалідам - 69 %; допомога інвалідам, людям похилого віку, знедоленим - 60 %; охорона здоров'я - 58 %; освіта - 50 %; екологія - 39 %; наука - 30 %; культура, мистецтво - 22 %.

Поряд з цим, більш як третина комерційних організацій не приймає безпосередньої участі у підтримці соціального розвитку. Це може означати значну різницю між готовністю до різних форм соціального інвестування, бажанням бути соціально відповідальними та реальною практикою господарювання. Така тенденція пов'язана очевидно з тим, що сектор бізнесу сам потребує значної інституційної підтримки, оскільки є ще не дуже розвиненим. Більшість підприємств і підприємців відчувають правову незахищеність і намагаються накопичувати капітал для власного розвитку, відсуваючи потреби суспільства та громади на другий план.

Цікавим фактом останніх років є те, що населення очікує на благодійну допомогу передусім від комерційних структур, а вже потім від держави та її органів соціальної опіки. Це свідчить про деяку переорієнтацію настроїв населення та їх відмову від патерналістських очікувань стосовно держави.

За даними дослідження проекту AISEC, найменша поінформованість про соціальну відповідальність бізнесу характерна для підприємств транспорту та тих, що надають побутові і комунальні послуги - 52,9 % і 57,5 % відповідно. Найбільше інформовані про концепцію соціально відповідального бізнесу компанії фінансового сектора (94 %), виробництва промислових товарів (84,5 %) і торгівлі (83,2 %).