Соціальна відповідальність як концепція сучасного бізнесу на прикладі ЗАТ ВО "Конті" м. Донецька

Природно, що при тлумаченні категорії соціальної відповідальності слід виходити із сутності родового поняття, а саме - «відповідальність». Як філософська категорія, відповідальність відображає об'єктивний, історично-конкретний характер взаємовідносин між особистістю, спільнотами, соціальними групами з точки зору усвідомленого виконання взаємних вимог, обов'язків, що до них висуваються. За різними критеріями можна визначити різні види відповідальності. За змістом - економічну, політичну, правову, моральну, соціальну тощо. За суб'єктами - індивідуальну, групову, колективну тощо [32, с.97]. У індивіда відповідальність формується у відповідь на зовнішні вимоги, які до нього висуваються суспільством, класом, соціальною групою, спільнотою. Засвоєні, інтеріоризовані індивідом вони стають внутрішнім збудником, основою мотивації його відповідальної поведінки. Формування особистості передбачає виховання у неї почуття відповідальності, яке стає її якісною характеристикою, властивістю.

Соціальна відповідальність виступає як відносно самостійний вид відповідальності, якому притаманні специфічні риси. У широкому розумінні соціального, соціальну відповідальність тлумачать як сукупність різних її видів - економічної, політичної, правової, моральної тощо. У вузькому, суто

соціологічному сенсі, йдеться про специфічні характеристики, які віддзеркалюють міру, ступінь прийняття будь-яким соціальним суб'єктом, групою соціально-значущих цілей суспільства, готовність до виконання взаємних прав і обов'язків у процесі сумісної діяльності з метою не нанесення збитку усталеному розвитку як суспільства в цілому, так і окремим спільнотам, особистостям. Це - надання переваги інтересам широких верств населення, навіть коли вони не співпадають з інтересами особистості або референтної групи. Це широке системне поняття, що передбачає врахування вимог як суспільства в цілому, так і всіх його структурних елементів. Вона не зводиться до будь-якого з видів відповідальності і не є їхньою сукупністю. Це соціальний зріз будь-якого з видів і відповідальності в цілому, який розкриває соціальну сутність кожного з них з точки зору надання пріоритету соціально-значущим аспекта діяльності, поведінки, не нанесення збитку як соціальному цілому, так і конкретній особистості.

Соціальна відповідальність має більш широке поле функціонування, не носить правового, примусового характеру, приймається добровільно соціальними суб'єктами, регулюється соціальними нормами, за порушення яких можуть бути застосовані лише суспільні санкції (засудження громадською думкою, ЗМІ, або схвалення, підвищення іміджу, довіри), в той час як за порушення юридичних норм можуть бути застосовані санкції у відповідності з адміністративним, навіть кримінальним кодексом.

У цьому сенсі соціальна відповідальність має спільне з моральною відповідальністю, її регуляторами. Однак, поле впливу соціальної відповідальності ширше, воно виходить за межі дотримання маральних норм.

Соціальна відповідальність виконує сукупність таких соціально-значущих функцій, як: відновлююча, виховна, превентивна, тобто попередження порушень соціальних норм, ліквідаціювідхилень, що спричинили порушення норм соціальної відповідальності, бо основна її мета - не нанести збитків соціальній спільноті, особистості, не порушити принципи соціальної рівності та соціальної справедливості, уникнути дискримінації за будь-якою ознакою.

Соціальна відповідальність виступає як механізм взаємозалежності соціальних суб'єктів, що займають різні статусні позиції у соціальній ієрархії. Її рівень детермінує міру довіри соціальних суб'єктів один до одного, можливість сумісної співпраці, досягнення консенсусу. В основі формування соціальної відповідальності лежить взаємодія інтересів соціальних суб'єктів, які можуть не тільки не співпадати, а й суперечити один одному. Соціальну спрямованість інтересів визначає приналежність суб'єктів до тієї чи іншої статусної групи. Але, коли йдеться про соціальну відповідальність, пріоритет повинен надаватися соціально- значущим інтересам суспільства перед груповими, класовими, особистими. Саме це надає можливістьдосягти консенсусу, забезпечити соціальну стабільність суспільства, його усталений розвиток. Однак, щоб цей механізм діяв, необхідно створити не тільки об'єктивні умови, сформувати правову соціальну державу, демократичне суспільство, а й привести у відповідність суб'єктивні чинники, а саме - сформувати у соціальних суб'єктів, представників держави, бізнесу, громадянського суспільства соціальні настанови діяти соціально відповідально. У зв'язку з цим виникає актуальне завдання забезпечити формування соціальної відповідальності як особистістної якості соціального суб'єкту. Тільки в цьому разі механізм соціальної відповідальності запрацює, оскільки ніякими наказами, законами не можна сформувати внутрішній збудник, мотивацію соціально-відповідальної поведінки [33, с.56].

Соціальну відповідальність особистості можна визначити як системну соціальну якість, у якій віддзеркалюється і реалізується рівень її соціальності, тобто глибина і повнота зв'язків особистості з соціумом, міра прийняття соціально-значущих потреб суспільства як особисто цінних, визнання їх пріоритетності перед груповими, клановими, розуміння своєї особистої відповідальності за соціальні наслідки своєї діяльності, поведінки.

Соціальна відповідальність не може бути зведена лише до одного з елементів свідомості абодіяльності особистості. Це - системна, соціальна якість особистості, яка визначає особливості і свідомості, і діяльності. Соціальна відповідальність - це не тільки розуміння і прийняття соціально-значущих інтересів суспільства, але й готовність, вміння не спричинити збитків соціуму своєю діяльністю, враховувати інтереси інших, не нанести їм шкоди. Системний підхід дозволяє розглянути соціальну відповідальність як внутрішнє багатогранне явище, як єдність суб'єктивного і об'єктивного, як систему орієнтацій і цінностей, що відбивають інтереси тих чи інших соціальних спільнот, як соціальну спрямованість їх діяльності, в основі якої лежать пріоритети суспільства [34, с.100]. Детермінантами соціальної відповідальності виступає соціальна культура особистості як прояв її соціальності, міри засвоєння соціального досвіду, соціальних ролей та функцій. Соціальна культура - це спосіб сприйняття світу, що базується на певних ціннісних орієнтаціях, знаннях, переконаннях, діяльності і є виявом внутрішніх соціальних якостей, зокрема, - соціально відповідальної поведінки. Вивчення механізмів формування і реалізації соціальної відповідальності є одним із актуальних задач суспільствознавців.

Висновки до розділу 1

Социальна відповідальність є широким і багатоплановим поняттям. У рамках аналізу історико-теоретичних аспектів СВ виявлено комплекс наукових уявлень, щодо її формування. Тема відповідальності присутня у працях філософів, починаючи з Античності. Проблема відповідальності доволі часто розглядалась у зв'язку з наукою, культурою,філософією, соціологією, управлінням та інші.

У формуванні сучасного розуміння соціальної відповідальності важливу роль зіграв історичний фактор. У суспільстві завжди існувала тенденція - до пошуку згоди, балансу інтересів і компромісу між класом власників і найманих робітників. До середині XX століття ідеї співробітництва, соціального партнерства та соціальної відповідальності не взяли гору в більшості розвинених країн. Але втілити їх у життя вдалося тільки при формування концепції відповідальності кожної зі співпрацюють сторін. Необхідною умовою реалізації даної концепції є наявність громадянського суспільства, в якому громадяни реально наділені широкими демократичними правами, використовують їх і несуть обов'язки один перед одним, перед суспільством і державою. У свою чергу в громадянському суспільстві і держава, і бізнес-структури, і неурядові організації, до яких відносяться і профспілки, відповідають за результати своєї діяльності перед громадянами і суспільством в цілому.

Одним із головних чинників, що стимулює розповсюдження практик соціальної відповідальності в суспільстві, є наявність сталих соціальних вимог, норм та інтересів, що слугують орієнтирами для суб'єктів соціальної взаємодії. Соціальна відповідальність, є поняттям певною мірою синтетичним, інтегральним, що включає в собі різні види відповідальності того чи іншого суб'єкта суспільних відносин за соціально значимі результати своєї діяльності. Організації несуть соціальну відповідальність щодо своїх підрозділів та працівників, у відношенні навколишнього середовища і щодо процвітання суспільства в цілому. Одним з компонентів соціальної відповідальності є соціально відповідальний бизнес. Соціальна відповідальність бізнесу як для держави, так як і для суспільства є підґрунтям для вирішення частини ключових соціальних проблем; в тому числі -основою для зростання обсягів інвестицій у суспільні сфери, зменшення відтоку «інтелектуального ресурсу», поліпшення іміджу держави на міжнародній арені як такої, де дотримуються норм і стандартів світової спільноти, де дбають про свій народ. На підставі проведеного аналізу мі визначити соціальну відповідальність як характеристику дій соціальних суб'єктів, що відображає виконання ними соціальних вимог, відповідність їхньої поведінки суспільним нормам та інтересам, усвідомлення наслідків своїх дій для найближчого оточення.

Як соціологічна категорія, соціальна відповідальність виступає як об'єктивно-суб'єктивний феномен, який відображає, з одного боку, об'єктивні вимоги, очікування суспільства, тієї чи іншої спільноти до поведінки інших індивідів, соціальних груп та, з іншого боку, усвідомлення останніми свого боргу перед суспільством, колективом, індивідами та ін. Соціально відповідальний бізнес відображає об'єктивно існуючу, міцну, глибинну, безперервно повторювану зв'язок модифікації соціально економічних систем в результаті поступального розвитку продуктивних сил. Тим самим створюються можливості для ефективного розвитку виробництва - основи стабільності взаємодії бізнесу і суспільства, в першу чергу за рахунок інтелектуалізації людського капіталу.

Всі критерії соціально відповідального бізнесу підлягають соціологічному аналізу та вимагають оцінку, у разі знайдених проблем істотного доопрацювання на підприємстві. Тому, актуальним постає пошук механізмів,здатних як діагнозувати і оцінювати роботу підприємства,так і перевіряти,наскільки організація соціально відповідальна перед суспільством, державою,та своїм персоналом.

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК КОНЦЕПЦІЯ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ

2.1 Основні елементі соціально відповідального бізнесу

Наскільки бізнес є соціально відповідальним, показує практика відповідального ставлення до споживачів та партнерів, до потреб розвитку власного персоналу, співробітників, відповідального ставлення до довкілля, а вже потім - до зовнішніх соціальних потреб. Організація, яка веде зовнішню благодійницьку діяльність, але не ставиться відповідально до споживачів, партнерів, персоналу, довкілля, не може бути визнана соціально відповідальною. Таке тлумачення соціальної відповідальності формує розуміння того, що соціально відповідальна організація виводить свою соціальну спрямованість із реалізації загальних принципів досконалої бізнесової діяльності. Таким чином, не можливе присвоєння статусу соціально відповідальної компанії тим організаціям, які ще не вийшли на відповідний рівень корпоративної ефективності.

Відповідальність має соціальну природу, зумовлену як суспільним характером стосунків, так і особливостями суб'єктів, включених в систему цих стосунків. Соціальна відповідальність виникає тоді, коли поведінка індивіда, групи має суспільне значення і регулюється соціальними нормами. В процесі розвитку суспільства складаються певні стосунки між людьми у вигляді взаємних прав і обов'язків. Концепція соціально відповідальної діяльності зорієнтована насамперед на підприємства і організації у сфері бізнесу. Але вона передбачає також участь некомерційних організацій, і в першу чергу, професійних спілок, а також неурядових організацій, щодіють у сфері прав людини.

Соціальна відповідальність бізнесу носить багаторівневийхарактер.

Базовий рівень передбачає виконання таких зобов'язань:

- своєчасна сплата податків, виплата заробітної плати, по можливості

- створення нових робочих місць.

Другий рівень соціальної відповідально бізнесу передбачає

- забезпечення працівників адекватними умовами не тільки роботи,але й життя: підвищення рівня кваліфікації працівників, профілактичне лікування, будівництво житла, розвиток соціальної сфери. Такий тип відповідальності отримав умовну назву «корпоративної відповідальності».

Третій, вищий рівень відповідальності, на думку учасників діалогу, передбачає благочинну діяльність.

СВБ на рівні окремої компанії та країни загалом проходить декілька етапів розвитку:

1. Дотримання діючого законодавства - компанії виконують нормативно-правові норми, визначені законодавством країни, в якій вони здійснюють свою діяльність. Більшість українських компаній знаходиться саме на цьому етапі, жорсткість вимог законодавства часто визначає небажання компаній продумувати власну соціальну відповідальність.

2. Здійснення доброчинної діяльності - компанії надають спонсорські внески на соціальні проекти (культурні, спортивні, освітні тощо) на добровільній основі. Із зростанням доброчинної діяльності компанії визначають стратегію такої діяльності (стратегічне благодійництво). В Україні утворилась критична маса компаній, які займаються стратегічною доброчинністю та підтримують довгострокові соціальні ініціативи. Так, в Україні працює Форум Доброчинців.

2. Використання зв'язків з громадскістю (PR) - задля підвищення власної репутації та утворення маркетингових переваг компанії здійснюють проекти, націлені на зв'язки з громадскістю, часто на основі соціальних проектів та точкових ініціатив. Така діяльність заохочує компанії володіти інформацією про стан розвитку інших груп впливу (зокрема зовнішніх), залучатись у публічні дебати на соціальні та екологічні теми. Більшість великих українських компаній у своїй структурі мають відділи зв'язків з громадськістю та активно використовують їх для промоції власних соціальних проектів [35, с.45].

4. Покращення ефективності бізнеспроцесів - компанії здійснюють проекти, які призводять до зростання прибутковості діяльності та вирішення соціальних та/або екологічних питань. Часто такі проекти пов'язані із економією ресурсів (енергії, підвищенням продуктивності праці, зменшенням використання земельних ресурсів тощо), необхідністю залучати капітал (покращення корпоративного управління) та ініціюються вищим керівництвом компанії. Впродовж останніх п'яти років великий український бізнес активно впроваджував такі точкові покращення, без прив'язки до СВБ.

5. Стратегічний підхід до СВБ - компанії визначають стратегію власної соціальної відповідальності, яка охоплює основні бізнес-процеси компанії (виробництво, продажі, маркетинг, стратегічне управління тощо), визначає середньо- та довгострокові цілі, утворює систему моніторингу прогресу, передбачає інстументарій досягнення цілей (у т.ч. у співпраці із іншими групами впливу) та звітність щодо такого прогресу. СВБ контролюється безпосередньо вищим керівництвом та акціонерами. СВБ використовується як інструмент корпоративного розвитку для отримання конкурентних переваг.

Суб'єктом відповідальності в рамках СВБ більшість дослідників вважають підприємство (юридичну особу). Наявність такого колективного суб'єкта актуалізує проблему персоніфікації суб'єкта відповідальності. Якщо суб'єкт управління деперсоніфікований, то питання про відповідальність вирішується достатньо складно. У цьому випадку відповідальність суб'єкта управління виявляється, як правило, розділеною між керівниками та власниками і юридично покладеною на об'єкт управління (підприємство). Справа в тому, що в корпораціях люди діють у рамках складної організаційної структури, і те, що здається морально неприйнятним на особистісному рівні, може виявитися допустимим на надособистісному рівні.

Для досягнення своєї мети адміністрація великих фірм може встановлювати персональний контроль за своїми працівниками, щоб працівники правильно виконували свої обов'язки. Це дає підстави сьогоднішнім представникам ділового прагматизму звільнити менеджерів від персональної моральної відповідальності, оскільки вони не є суб'єктами діяльності. Тому і моральну відповідальність повинні нести не окремі менеджери, а корпорація у цілому.Саме тому, говорячи про організацію (корпорацію, бізнес) як суб'єкт відповідальної діяльності, ми маємо на увазі дії конкретних індивідів - ті, які були зумовлені належністю цих індивідів до даної організації.

Об'єктом соціальних ініціатив бізнесу прийнято вважати зацікавлені сторони чи стейкхолдерів підприємства. Стейкхолдер - це будь-яка особа або група осіб, що є об'єктом або суб'єктом діяльності організації через її продукцію, політику або виробничі процеси [35, с.22]. Отже, під стейкхолдерами (зацікавленими особами) розуміють осіб, які мають легітимний інтерес у діяльності організації, тобто певною мірою залежать від неї або можуть впливати на її діяльність. До них належать працівники, акціонери, кредитори, споживачі продукції, ділові партнери, громада, на території якої розташоване підприємство, суспільствов цілому, а також відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування .

Сьогодні соціальна відповідальність стала обов'язковою для великих компаній провідних держав світу, а для країн вступають у Євросоюз участь в русі соціальної відповідальності бізнесу є неодмінною успіхом.У науковій літературі виділяють три моделі соціальної відповідальності: англо-американську, європейську (скандинавську) і змішану. Кожна з них володіє специфічним набором елементів взаємодії бізнесу і соціуму, враховує національні та культурні традиції кожної з країн.

Англо-американська модель соціальної відповідальності відома з XIX століття. Відповідальність бізнесу перед суспільством обмежується створенням робочих місць і забезпечує ефективність їх використання через заробітну плату, створення умов праці та виплату високих податків, в силу природи англо-американського підприємництва, заснованого на максимальній свободі суб'єктів, багато сфер суспільних відносин залишаються досі саморегулівними, в тому числі сфера трудових відносин працівник-роботодавець (двосторонній договір), добровільність медичного страхування. У той же час в США, наприклад, вироблені численні механізми участі бізнесу в соціальній підтримці суспільства через корпоративні фонди, націлені на вирішення різноманітних соціальних проблем за рахунок бізнесу (спонсорування професійної освіти, пенсійних і страхових сфер для персоналу) [36, с.32].

Відповідальна соціальна діяльність та благодійність корпорацій заохочуються відповідними податковими пільгами і заліками, закріпленими на законодавчому рівні. Відмінною особливістю англо-американської моделі СО є слабке державне регулювання цієї сфери. Уряд зацікавлений у посиленні системи соціального забезпечення перекладає вирішення частини соціальних проблем на місцевий рівень на некомерційний сектор і бізнес. Місцева влада позбувшись підтримки на державному рівні вимушена шукати союз з бізнесом для вирішення соціальних проблем, тому СО поведінка компаній сприймається в США практично як категоричний імператив. Основні характеристики американської моделі СО:

­ вузько сфокусована. Благодійна діяльність корпорацій орієнтується на певну сферу молодь, освіті, екологія і.т.д.

­ ділова. СО використовується для зміцнення іміджу лояльності співробітників зв'язків із споживачами та всередині колективу. Соціальні програми розробляються і здійснюються спільними зусиллями підрозділів корпорацій пов'язаних з маркетингом людськими ресурсами продажами зовнішніми зв'язками.

­ Орієнтована на місцеве співтовариство. Спрямована на зміцнення статусу компанії в територіальній громаді де вона діє.

­ Економічна. Яка очікує вимірну віддачу від кожного вкладення, в тому числі за рахунок контролю, за діяльністю некомерційних організацій отримують допомогу.

­ Комплексна. У розробці та здійснення соціальних програм взаємодіють різні відділи корпорації, самі програми становяться наскрізними і зачіпають всі сфери діяльності фірми. Проводячи соціальну орієнтованість економічну політику в своїй територіальній громаді, корпорація використовує комбінацію різних форм соціальної залученості.

­ Волонтерська. Поощряеться волонтерська активність співробітників включаючи перших осіб, пов'язана зокрема з перерахуванням власних коштів на благодійні прогарамми. Можливо использовния особистого або робочого часу співробітників на здійснення волонтерських проектів.

Сучасна європейська модель СО орієнтує бізнес на три сфери прояву ініціативи, економіку, зайнятість і навколишнє середовище. Проте компанії самі не занимаються вирішенням соціальних проблем населення, а реалізують цю функцію через взаємодію некомерційних організаціями, державними установами та іншими інститутами громадянського суспільства. Європейська модель мається на увазі економічне обгрунтування соціальних ініціатив та їх інтеграцію в стратегію розвитку компанії. Тому перед впровадженням цієї моделі керівництву промислової компанії необхідно упевнитися, що крім визначення об'еутов вкладень і виділення коштів вся діяльність компанії буде пересмотретна з точки зору її відповідності соціально відповідальної поведінки. До того ж повинні бути розроблені і закріплені механізми контролю за ефективністю вкладених коштів [36, с.38].

У європейській моделі бізнес платить великі податки, а держава на ці кошти реалізує соціальні програми для населення. Західноєвропейські суспільства мають розвинені системи грошової допомоги; їх охоплення і розміри в різних країнах істотно різняться, проте лише в небагатьох країнах сформувалася система підтримуваних державою соціальних послуг в обсязі, який спостерігається у скандинавських країнах (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія), що одержали назву скандинавська модель соціальної держави та скандинавська модель (менш відома) соціальної відповідальності бізнесу. Більшість дослідників сходяться в тому, що скандинавські моделі характеризуються такими загальними цілями соціальної політики, як зміцнення солідарності і збільшення рівності. Бізнес повинен успішно вести справи і справно платити високі податки, а держава - ефективно розподіляти ці податки, в тому числі на соціальні потреби. Більше того, на думку фахівців-«державників», головне завдання держави - створити законодавчо відповідні умови для забезпечення оптимальних податків, спрямувати фінансові потоки і надати певні преференції для проривних секторів розвитку економіки: вони, як «локомотиви», потягнуть за собою зростання виробництва в інших галузях, створюючи нові робочі місця, збільшуючи заробітну плату, розвиваючи соціальну базу.

У скандинавських моделях держава відіграє більшу роль, ніж ринок або громадянське суспільство. Політика держави спрямована на забезпечення повної зайнятості населення та попередження безробіття; збільшення рівності між різними тендерними, віковими, класовими, сімейними, етнічними, релігійними, регіональними та іншими групами. Мета держави - забезпечення права на основні соціальні гарантії в натуральному і грошовому виразі; щедрість гарантій (грошові трансферти, особливо для незахищених груп, забезпечують «нормальний» рівень життя) [37, с.247]

Європейська модель соціальної відповідальності принципово відрізняєся від моделі американської. Європейський бізнес розглядає державу як інститут, що приводить у виконання прийняті правила поведінки, а в США подібне втручання держави розцінюється як порушення свободи бізнесу. Якщо американська модель розглядає в якості цілей корпоративної соціальної відповідальності прибутковість і відповідальність перед акціонерами, то європейська відносить до неї додатково питання відповідальності перед працівниками та місцевими спільнотами. Благодійність в Європі не так популярна, як в США, що пояснюється більш істотним податковим тягарем. В останні роки у зв'язку з розвитком великого бізнесу найбільш популярною в Європі стала змішання модель, або корпоративна соціальна відповідальність. Ця модель орієнтує бізнес на три сфери прояву соціальної ініціативи: економіку, зайнятість і охорону навколишнього середовища.

Відповідальність бізнесу поширюється на умови праці, заробітну плату, виплату дивідендів акціонерам, випуск якісної продукції і надання послуг, охорону навколишнього середовища, зайнятість в конкретному регіоні, реалізацію соціальних ініціатив населення. Відповідальність, пов'язана з реалізацією регіональних соціальних проблем, здійснюється через конкурсні гранти спільно з місцевим самоврядуванням. Корпоративна діяльність, як правило, регулюється нормами, стандартами і законами відповідних держав. У багатьох європейських країнах законодавчо закріплено: обов'язкове медичне страхування, пенсійне регулювання, природоохоронна діяльність підприємств. У Японії і Південної Кореї широко використовуються окремі елементи моделі «Бізнес відповідає за все». Відповідно до цієї моделі, бізнес надає житло, заохочує сімейні династії, здійснює навчання фахівців за рахунок корпорацій і т.д.

Елементи схожої моделі широко використовувалися в нашій країні в радянський час. Підприємства (власники державної власності) надавали робочі місця, відповідали за соціальні програми на конкретних підприємствах і містили всю соціальну інфраструктуру: санаторії, піонерські табори, їдальні, профтехучилища і т.д СО корпорацій в Японії. Поддержіваеться культурними традиціями країни. Японська модель корпоративної відповідальності передбачає соціальну згуртованість на рівні індустріальної групи . Цю модель відрізняє активна роль держави, яка протягом довгого часу учавствовало в стратегічному плануванні. Управління бізнесом орієнтоване не тільки на отримання прибутку, воно має базуватися на прийнятому в суспільстві сприйнятті буття, суспільства і навколишнього світу, усвідомлення своєї відповідальності і прагнення до прогресу цивілізації в цілому.

У Японії прийнято ставитися до підприємства як до якоїсь виробничої родині. Працівник считаеться членом сім'ї, а значить його відповідальність і права виходять далеко за рамки звичайних трудових обов'язків. У свою чергу корпорація підтримує його на всьому життєвому шляху, допомагає в придбанні житла, виділяє фінансову допомогу при народженні дітей, а потім їх навчання, виплачітвает щедрі вихідні допомоги і корпоративні пенсії [38, с.12].

В даний час у ряді країн світу все більшу роль відіграють документи, що містять нормативні вимоги, політичну лінію і процедури, що забезпечують соціальну відповідальність організацій, в першу чергу в областях, визначених Всесвітньою декларацією прав людини, конвенцією ООН з прав дітей, конвенціями та рекомендаціями МОП, Стандарти МОП описують базові принципи у сфері трудових відносин. Основна перевага використання ключових стандартів МОП полягає в тому, що правильна організація їх виконання дозволяє уникнути багатьох конфліктів і проблем у сфері права, безпеки трудящих і охорони праці, та інших організацій. Соціальная звітність - це процедура складання звіту про соціальну діяльність компанії, що припускає використання порівнянних індикаторів і верифікацію окремих показників зовнішнім аудитором. У 1995 році провідні компанії Євросоюзу утворили так звану Ініціативу «Корпоративна соціальна відповідальність - Європа»/У 1996 році в США був створений Альянс стейкхолдерів (всіх зацікавлених сторін), що встановив стандарти надання звітності для всіх, хто так чи інакше взаємодіє з бізнесом (клієнтів, співробітників, партнерів, громадськості і т. д.). Ці стандарти називають ще Стандарти Саншайн. У 1997 році велика кількість корпорацій, недержавних організацій, агенцій ООН створили Глобальну ініціативу з надання звітності (GRI). У 1999 році у Великобританії розроблений міжнародний стандарт AccountAbility 1000 (АА1000), призначений для вимірювання результатів діяльності компаній з етичних позицій, тобто своєрідний соціальний аудит. У 2000 році з ініціативи Генерального секретаря ООН Кофі Аннана був створений Глобальний договір, що закликає об'єднати зусилля бізнесу та громадянського суспільства на підтримку дев'яти принципів у галузі прав людини, трудових відносин та навколишнього середовища [39, с.65].

У Європі корпоративна соціальна відповідальність офіційно сформувалася як стійке поняття (і політика) лише на початку XXI століття. Це сталося на Лісабонському європейському саміті в березні 2000 року, а також коли Європейська комісія опублікувала так звану «Зелену кнігуо корпоративної соціальної відповідальності» - у липні 2001 года.По ініціативи Єврокомісії 16 жовтня 2002 був створений Багатосторонній Форум (МСФ), завданням якого є вироблення загальноєвропейських рекомендацій з соціальної звітності. За час роботи Форуму з'ясувалося, що, швидше за все, в центрі обговорення в найближчі роки будуть перебувати стандарти соціальної звітності та соціального аудиту [38, с.18].

Корпоративна соціальна відповідальність поширюється на наступні напрями, тісно взаємопов'язані між собою:

­ корпоративний розвиток - проведення реструктуризацій і організаціонних змін за участю представників вищого менеджменту компаній, їх персоналу та громадських організацій;

­ екологічна політика та використання природних ресурсів;

­ управління розвитком персоналу;

­ здоров'я і безпека на робочому місці;

­ взаємодія з місцевими органами влади, державними структурами та громадськими організаціями для вирішення спільних соціальних проблем;

­ соціальні аспекти взаємодії з постачальниками і покупцями своєї продукції та послуг;

­ PR_обеспеченіе всіх перерахованих вище напрямкі

Слід підкреслити, що тільки в деяких країнах, зокрема у Франції і в Англії, введені законодавчі вимоги до певних підприємствам з необхідної соціальної звітності. На даний момент у міжнародній практиці ведення соціальної звітності компаній найбільшого поширення набули два стандарти:

­ ГИО - «Глобальна ініціатива зі звітності» (GRI, Global Reporting Initiative) [40] ;

­ AA1000 (Відповідальність - AccountAbility 1000).

Одними з самих авторитетних і поширених у світі стандартів СВБ є:

Стандарт SA8000 "Соціальна відповідальність 8000" (Social Accauntability International). як стандарт сертифікації компаній у сфері дотримання прав працівників, побудови надійної системи управління "людським капіталом"

Стандарт серії АА1000 (Accountability 1000). Розробник - Інститут соціальної та етичної звітності (Лондон, 1999). Дає основу для комплексної верифікації всієї соціальної звітності компанії.

У мережі Інтернет існує спеціальний "Корпоративний регістр" (Corporate Register) - Міжнародний безкоштовний онлайн-показник звітів компаній з соціальних та екологічних питань. Він має кілька тисяч коротких і повних звітів, статистичні дані, супутню інформацію, зокрема - про міжнародні нагороди за досконалу соціальну звітність [40, с.6].

GRI - Рекомендації з обліку показників сталого розвитку Гпобальной ініціативи у звітності. Коаліція з екологічно ответстенному бізнесу. Премущества рекомендацій GRI перед іншими стандартами полягають у тому, що їх можна використовувати поетапно. Компанія, яка тільки почала вибудовувати свою КСВ, може спочатку використовувати тільки базові, загальні принципи документа, а вже пізніше - переходити до оцінки совій діяльності з більш детальним, поглибленим критеріям. Стандарти GRI є найпоширенішими у Східній Європі.

Стандарти серії ISO 1400. Використовуються в сфері охорони навколишнього середовища і дають менеджменту підприємств чіткі інструменти політики та визначення завдань щодо зменшення шкідливого впливу на довкілля.

Серія стандартів ISO 9000. Ця серія стандартів займає важливе місце в соціально відповідальної звітності, тому що підкреслюють, що якість спрямовано на задоволення вимог усіх зацікавлених сторін: споживачів, власників, працівників та суспільства.

Міжнародний стандарт OHSAS18000. Цей стандарт орієнтований на створення системи управління охороною праці і технікою безпеки як складової частини менеджменту будь-якої компанії.

Сертифікація за стандартами серії OHSAS 18000 знижує можливі суднові витрати, прямі і непрямі збитки. Виконання даних стандартів підвищує конкурентоспоосбность компаній, особливо зараз, коли Україна знаходиться на порозі вступу до СОТ [40, с.4].

Якщо структурувати соціальну відповідальність бізнесу, можна визначити, що вона складається з кількох рівнів: відповідальність перед споживачем, відповідальність передпідлеглими, відповідальність перед суспільством і країною, відповідальність перед акціонерами чи компаньйонами. У частині взаємовідносин виробників зі споживачами і суспільством, нарівні іззобов'язаннями загального характеру можуть бути передбачені цілеспрямованізобов'язання в розрізі таких аспектів: турбота про здоров'я та безпеку громадян;задоволення очікувань споживачів; обґрунтованість ціноутворення; відповідальність за своїх постачальників; відповідальність за тих, хто займається реалізацією продукції (послуг); етичність і порядність у відносинах зі споживачами; відкритість інформації про підприємство і продукцію (послуги); постійне оцінювання рівня задоволення потреб споживачів; пріоритет інтересів споживачів при розв'язанні конфліктів; сумлінність реклами; своєчасність сплати податків; підтримка суспільних рухів за якість і добродійність; захист природного середовища.

Принципи соціальної відповідальності визначають основні положення, що виражають природу і сутність організації та діяльності з реалізації соціальної відповідальності в компанії. Якщо вважати, що принцип - це основне, що відбиває сутність СВБ правило, то можна зробити висновок про те, що недотримання вимог одного принципу СВБ спотворює сутність даного поняття. Принципи соціальної відповідальності формуються за рахунок громадських ожіданійДля того, щоб компанія здійснювала свою діяльність таким чином, щоб відповідати очікуванням суспільства, вона повинна виробити програму дій, пов'язану з дотриманням етичних, правових, благодійних, природоохоронних, комерційних і громадських принципів.

Різного роду зобов'язання, що відносяться до поняття соціальної відповідальності с бізнесу, групуються за такими суспільним групам(принципами) і напрямками роботи фірми :

по відношенню до покупців - висока якість товарів і послуг, чесність в рекламі, повага людської гідності та ін Зокрема, аналіз практики задоволення потреб у сучасних умовах показує, що існує широке поле можливостей для виробництва товарів, як небезпечних для людини і його здоров'я, так і шкідливих для його моральних засад та ціннісних орієнтирів. Таке положення обумовлює необхідність введення єдиних «правил гри», зрозумілих для всіх учасників ринку і забезпечують гуманну спрямованість виробництва та бізнесу;

по відношенню до працівників - гідна оплата та умови праці, охорона здоров'я, рівні права та можливості працевлаштування незалежно від статі, віку, расової приналежності, релігійних переконань та ін;

по відношенню до власників і інвесторам - довірчі відносини, вільний доступ до інформації, обмежений лише рамками закону і умовиями конкуренції, обов'язки з гарантування справедливого прибутку на вкладений капітал та ін..

по відношенню до постачальників - чесні і справедливі відносини з ними, включаючи ціноутворення, ліцензування, відсутність примусу і зайвих судових розглядів, розвиток стійких і довготривалих відносин, обмін інформацією та залучення до участі в процесі планування, своєчасна оплата поставок згідно з умовами договорів, передповагу тих постачальників і підрядників, які дотримуються права людинита ін;

по відношенню до конкурентів - розвиток відкритих ринків товарів і капіталів, взаємна повага, відмова від використання сумнівних засобів досягнення конкурентних переваг, дотримання фізичних та інтелектуальной прав власності та ін;

по відношенню до місцевого населення того регіону (міста, області), де функціонує фірма, - дотримання екологічної безпеки виробницства, поддержаніеміра та безпеки, дотримання прав людини, повагу культурної цілісності, спонсорські акції, участь компаній у громадянського життя [33, с.23].

Таким чином, у досить спрощеному вигляді під соціальною відповідальністью бізнесу розуміється ланцюжок взаємин між державою,суспільством, профспілками і підприємцями, що забезпечує підвищення рівня життя суспільства, створення робочих місць, виробництво товарів і послуг, затребуваних у суспільстві. Причому взаємин на всіх рівнях - від загального до регіонального та місцьного.

Принципів соціальної відповідальності дотримуються переважно великі підприємства, зокрема фінансово-промислові групи, які частку одержаного доходу спрямовують на реалізацію соціальних програм та проектів. Ці структури мають більше матеріальних та інтелектуальних ресурсів для створення сприятливих умов праці, розвитку персоналу, ставлять замету не тільки одержання прибутку, але й реалізують заходи щодо розвиткe територій присутності.

Серед переваг впровадження соціальної відповідальності бізнесу можна виділити такі:

­ поліпшення ефективності процесів виробництва, зумовлене необхідністю знаходити новітніх технологій збереження навколишнього середовища, наприкладзменшення викидів в атмосферу або впровадження прогресивного обладнання, яке б відповідало новим технологічним, санітарним, екологічним стандартам тощо;

­ підвищення мотивації та продуктивності працівників, оскільки всі працівники компанії водночас є громадянами, споживачами, батьками та мешканцями певного міста, тобто турбота про громаду, про суспільство трансформується в турботу про працівників.

­ психологічні фактори мотивації, турбота про працівників обертаються формуванням стабільного соціально-психологічного клімату в організації, що сприяє ефективності праці;

­ підвищення ділової та загальносуспільної репутації компанії зменшує ризики від можливої втрати ринків, покращує доступ до нових ринків завдяки кращій репутації компаній.

Відповідно соціальна відповідальність бізнесу проявляються через такі основні критерії :

­ забезпечення трудових прав персоналу, враховуючи створення умов для колективного представництва інтересів і ведення колективних переговорів;

­ дотримання прав людини на робочому місці;

­ навчання та розвиток персоналу, планування кар'єрного росту;

­ зростання заробітної плати, виплата премій і компенсацій;

­ безпека зайнятості та соціально-відповідальна реструктуризація підприємств;

­ мотивація персоналу, складання планів індивідуального пенсійного забезпечення та індивідуального страхування;

­ допомога у розв'язанні житлових проблем, можливості для повноцінного відпочинку спортивні й культурні заходи;

­ вироблення політики та відповідних процедур соціальної відповідальності бізнесу (створення внутрішніх кодексів, інструментів та соціальних стандартів менеджменту);

­ удосконалення відносин зі споживачами (дотримання стандартів якості продукції, урахування культурної специфіки споживача, задоволення потреб споживачів, які мають спеціальні вимоги до споживчих благ, захист конфіденційності інформації про клієнтів);

­ упровадження принципів чесного ведення бізнесу (повага до прав власності,захист добросовісної конкуренції, боротьба з корупцією, уникнення конфлікту інтересів, утримання від діяльності у неетичних сферах тощо);

­ соціально й екологічно збалансована торгівля ( етичні відносини з партнерами, управління каналами постачань, заходи, спрямовані проти контрабанди, зміцнення зв'язків з місцевими виробниками);

­ прозорість діяльності та звітність перед акціонерами, дотримання прав акціонерів, сертифікація відповідності системам управління якістю, здоров'ям і безпекою;

­ соціальні інвестиції, соціально відповідальний маркетинг;

­ добродійність та інвестиції в соціальні програми місцевої громади та інше [41].

Соціально відповідальний бізнес відображає об'єктивно існуючу, міцну, глибинну, безперервно повторювану зв'язок модифікації соціально економічних систем в результаті поступального розвитку продуктивних сил. Тим самим створюються можливості для ефективного розвитку виробництва - основи стабільності взаємодії бізнесу і суспільства, в першу чергу за рахунок інтелектуалізації людського капіталу. Розглянуті вище критерії соціально відповідального бізнесу підлягають соціологічному аналізу, вимагають оцінку, у разі знайдених проблем суттєвого доопрацювання на підприємстві. Необхідний пошук механізмів, здатних як діагностувати й оцінювати роботу підприємства, так і перевіряти, наскільки організація соціально відповідальна перед суспільством, державою, і своїм персоналом.

2.2 Стратегіі побудуви соціально відповідального бізнесу на прикладі ЗАО ПО Конті м.Донецька

Багато підприємців вже усвідомлюють необхідність побудови внутрішньої соціально-орієнтованої стратегії бізнесу. Але мотиви зведення своєї справи в розряд соціально-відповідального, випереджаючи вимоги представників влади, спираються зовсім не на внутрішнє бажання бути відповідальним перед суспільством. Якщо західний бізнесмен реалізує політику соціальної відповідальності в першу чергу для того, щоб виправдати очікування основних стейкхолдерів (споживач, влада, населення країни тощо), то українські підприємець знаходить свою пряму вигоду в реалізації політики СВБ. В основному це відноситься до великого бізнесу і пов'язане з його іміджевими і репутаційними бонусами.

СВБ є добровільною діяльністю компаній приватного і державного секторів, спрямованою на дотримання високих стандартів операційної та виробничої діяльності, соціальних стандартів та якості роботи з персоналом, мінімізацію шкідливого впливу на навколишнє середовище тощо, з метою вирівнювання наявних економічних і соціальних диспропорцій; створення довірливих взаємовідносин між бізнесом, суспільством і державою; покращання результативності бізнесу та показників прибутковості у довгостроковому періоді [25, с.49].

Соціальна відповідальність підприємства є соціологічно вимірюваної категорією, як наслідок необхідна розробка і конкретизація індикаторів і характеристик, що підлягають виміру й оцінки. У звя'зку з цим звернемося до результатів соціологічного Дослідження, проведеного автором у період з (січня-лютого 2013р.) та з 12 по 27 травня 2013 року. Яке складалося з двох етапів.

На першому етапі дослідження ми провели аналіз інформації, що представлена на офіційному сайті ЗАТ «ВО «Конті», з елементом контент-аналізу, метою якого було, виявити значимість для ЗАТ «ВО «Конті» презентації себе як соціально відповідальним. Дослідивши всі сторінки офіційного сайту мі виявили, що ця компанія у розділі «Місія та цінності» постулює наступні цінності у своїй діяльності:

­ інновації;

­ якість;

­ амбіції;

­ професіоналізм;

­ ефективність;

­ корпоративна соціальна відповідальність.

Таким чином, ми бачимо, що соціальна відповідальність є важливою складовою ведення бізнесу, а, отже, результати цієї політики мають бути представлені на офіційному сайті компанії ЗАТ «ВО «Конті».

Проаналізуємо інформацію, що представлена на офіційному сайті, котра стосується діяльності у сфері соціальної відповідальності. Серед новин, представлених на сайті, нами були відібрані 10 публікацій, котрі стосуються відображення компанією своєї соціальної відповідальності за период с 2011 по 2013 рік. Отже, для компанії ЗАТ «ВО «Конті», найбільш важливим у політиці соціальної відповідальності є такі аспекти як відповідальність перед дітьми м. Костянтинівка (компанія постійно підтримує дитячі садки та школи цього міста). Однією з особливостей діяльності є не разова допомога цій категорії, а постійне сприяння та підтримка, що свідчить про розроблену політику та важливість цієї діяльності для компанії ЗАТ «ВО «Конті». Наступним аспектом прояву соціальної відповідальності є сприяння в проведенні в Донецьку «балетної осені», тобто надати можливість всім жителям міста долучитися до прекрасного та відвідати вистави за участю зірок світового балету. Також, однією з особливостей проведення «Балетної осені» є організація дитячих балетних вистав для дітей з неблагополучних та неповних сімей, тобто для незахищених категорій, відповідальність за яких для ЗАТ «ВО «Конті» є важливою складовою соціальної відповідальності. Крім того, цікавим виявилася і інформація про організацію та проведення вистав за участю талановитої молоді та більш досвідчених спеціалістів з хореографічної школи майстерності Вадима Писарева. Отже, проаналізувавши цей аспект ЗАТ «ВО «Конті», ми можемо сказати, що проведення культурних заходів, особливо тих, що стосуються балету, є найбільш цікавими для політики компанії.

Також, важливою складовою соціальної відповідальності компанії ЗАТ «ВО «Конті» є проведення спортивних змагань серед команд-підприємств Донецької області. Цей захід говорить нам про те, що для компанія, котра знаходиться у місті де підтримуються футбольні традиції, важко залишатися осторонь. Отже, проведення таких дружніх змагань допомагає зняти напругу після роботи, а також налагодити комунікація, взаєморозуміння і т.д. (саме командні ігри найбільш цьому сприяють).

Однією з важливих складових соціальної відповідальності компанії ЗАТ «ВО «Конті», якій надається значна кількість уваги, - це розвиток та підтримка талановитої молоді як Донецька, так і Донецької області. Найкращим школярам від компанії виплачується стипендія, що є стимулом для подальшого розвитку. Найкращим випускникам ВНЗ Донецької області підприємство дарує цінні подарунки, котрі є також є стимулом для подальшого ствердження у житті випускників. Крім того, компанія ЗАТ «ВО «Конті» займається підтримкою та проведення конкурсів краси серед дівчат України.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що для ЗАТ «ВО «Конті» є важливим постійно представляти на своєму офіційному сайті не тільки інформацію про діяльність підприємства, але й інформувати стейкхолдерів про корпоративну соціальну відповідальність.

На сайті важливим індикатором соціальної відповідальності є перевірка якості сировини за міжнародними стандартами якості та безпеки. Така сертифікація є проявом соціальної відповідальності вже на міжнародному рівні, оскільки компанія є не тільки національною, а функціоную на міжнародному ринку.

Таким чином, ми проаналізували відображення соціальної відповідальності на офіційному сайті компанії ЗАТ «ВО «Конті». Результати проведеного дослідження показали, що найбільш "популярними" елементами соціальної відповідальності є турбота про дітей з неблагополучних та неповних сімей, розвиток культурних та спортивних цінностей, допомога та підтрика талановитої молоді регіону.

На другому етапі ми провели анкетування з 14 по 27 травня. Вибіркова сукупність, за випадковою вибіркою, склала 113 респондентів працюючих на підприємстві ЗАТ «ВО «Конті», у вибіркову сукупність увійшли чоловіки і жінки у віці від 18 до 63 років, керівники, робітники, менеджери, службовці, інженерно-технічні працівники. У даному випадку ми можемо простежити тільки загальні тенденції про функціонування принципів соціальної відповідальності на підприємстві. Однак це дає можливість підтвердити гіпотезу дослідження і вирішити завдання роботи.

Соціальна відповідальність - принцип, який намагаються використовувати і втілювати в свою діяльність організації різної спрямованості, особливо бізнес структури. Відповідно актуальним представляє аналіз того, що вкладають у це поняття працівники ЗАТ «ВО «Конті» див.(рис. 2.1.). Розподіл відповідей респондентів на питання.

Рис 2.1 «Яке з наведених визначень, на Вашу думку, найкраще описує cоціально відповідальний бізнес?» (у %)

Як ми бачимо, 55,4% респондентів, під соціально відповідальному бізнесом розуміють впровадження на підприємстві соціальних програм і поліпшення умов роботи. Це говорить про те, що даний критерій є найбільш соціально бажаним для працівників. На другому місці знаходиться відкрите надання інформації про діяльність підприємства - 49,1%. Примітно, що це один з основних тез відповідального бізнесу, тобто працівники Київ Конті достатньою мірою обізнані про цю складову. Далі йдуть навчання і розвиток працівників і реалізація екологічних програм 42,9% і 40,2% відповідно. Варто відзначити, що тільки 11,6% працівників Київ Конті як складову соціально відповідального бізнесу відзначили використання принципів відповідального ставлення до споживача. Якщо врахувати, що дане підприємство випускає харчову продукцію, то керівництву слід більше уваги приділяти цьому аспекту. Далі розглянемо можливості кар'єрного росту на підприємстві ЗАТ ВО Конті див.(рис.2.2)

Рис 2.2 «Оцініть, будь ласка, за 5-ти бальною шкалою перспективу кар'єрного росту на вашому підприємстві? (где 1 низький а 5 високий)?» (у %)

Аналізуючи отримані дані, стає ясно, що працівники досліджуваного нами підприємства досить песимістично оцінюють можливості просування по кар'єрних сходах. Середній бал за оцінкою становить 2,85. Це говорить про те, що для керівництва пріоритетним напрямком у роботі має бути мотивація працівників та надання адекватних умов для кар'єрного зростання, що є одним з обов'язкових умов для соціально відповідального бізнесу.