Біблійна версія - історія людства почалася з гріха,

Адаму і Єві (злочинцям) були відомі вимога норми,

можливе покарання.

Теорія структурної напруги (Р. Мертон) - ґрунтується на теорії Е. Дюркгейма про аномію. При обмеженості можливостей для досягнення приписуваних суспільством цілей, наприклад, багатства за допомогою доступних засобів, індивід використовує інші засоби для досягнення цілі, навіть якщо вони є незаконними;

Теорія таврування - (Е. Лімерт, Е. Еріксон, Г. Бекер) - жоден тип поведінки не є автоматично і внутрішньодевіантним, оскільки девіація відносна. Іншим положенням теорії є твердження, що усі люди на своєму життєвому шляху час від часу припускаються "первинної девіації". Іноді первинна девіація залишається суспільством просто не зауважена, проте, буває, що після проступку на людину ставлять тавро і ніби "призначають" девіантом. Тоді мова йде про "вторинну девіацію" - індивід приймає тавро і усі сприймають його як девіанта;

Теорія стигматів (Ервін Гоффман) - при першому сприйнятті людини виникає певне уявлення про неї, її оцінка - це і є стигмат - те, що відрізняє певну людину від нас, те, що ми у ній не сприймаємо. Є три види стигматів:

1) фізичні недоліки;

2) недоліки характеру (слабка воля, психічні захворювання);

3) расові, національні, релігійні, які переносяться на усіх членів даних соціальних груп.

Соціальний контроль за девіацією

Оскільки соціальний контроль буває формальним або неформальним, виділяють 4 головні групи санкцій - формальні позитивні, формальні негативні, неформальні позитивні і неформальні негативні;

З огляду на спосіб застосування санкцій виділяють актуальні і перспективні санкції. За часом застосування виділяють репресивні та превентивні санкції.

Жорсткість санкцій залежить від:

1) міри формалізованості ролі - чим більше роль формалізована, тим жорсткіші санкції;

2) престижності статусу;

3) згуртованості групи;

4) авторитетності групи для носія певної суспільної ролі.

Профілактика девіантної поведінки

Створення відповідних соціальних умов, які б зменшували, або унеможливлювали девіантну поведінку серед дітей і молоді.

Інформування молоді про шкоду фізичну і моральну вживання алкогольних напоїв, наркотичних, психотропних та інших препаратів;

Розвиток соціальної та особистісної компетентності молодої людини, вироблення навичок самозахисту через профілактичні програми, які є засобом впливу на особистість з метою розвитку навичок прийняття самостійних рішень та уміння бути відповідальним за свої вчинки.

Організація та проведення соціологічних досліджень

У соціологічному дослідженні в єдності представлені теоретико-методологічні і емпіричні рівні пізнання;

В соціологічному дослідженні не повинно бути занадто чіткого поділу на теоретичне і практичне дослідження.

Етапи соціологічних досліджень.

1. Підготовчий етап - складається з уточнення теми дослідження, осмислення мети і завдань, розробки теоретичної концепції, програми дослідження, встановлення вибірки, розроблення методичних документів для збору інформації, складання графіків роботи, плану тощо;

2. Етап збору первинної соціологічної інформації (польовий етап) - зібрані неузагальнені відомості: записи дослідника, виписки з документів, окремі відповіді опитуваних осіб тощо;

3. Етап підготовки і обробки інформації. Зібрана на польовому етапі інформація підлягає перевірці й узагальненню; здійснюється математична, графічна обробка інформації;

4. Аналіз інформації і підготовка підсумкових документів. Робляться висновки щодо сформульованих гіпотез, виявляються соціальні зв'язки, тенденції, протиріччя, нові соціальні проблеми. Формулюються висновки і рекомендації щодо розв'язання проблеми.

Види соціологічного дослідження

- Розвідувальне (пілотажне) - розв'язує обмежені завдання, програма його спрощена, сукупності, що обстежуються є невеликі - 20-100 чоловік. Розвідувальне дослідження випереджає глибоке вивчення проблеми: в його ході уточнюється мета, гіпотези, формулювання питань;

- Описове дослідження - більш складне дослідження. З його допомогою отримують емпіричну інформацію, яка дає відносно цілісне уявлення про соціальне явище, що вивчається. Встановлюється зв'язок між характеристиками явища, що вивчається;

- Аналітичне дослідження - не лише описує елементи явища або процесу, але й дозволяє виявити причини, які лежать в його основі (основні і неосновні, постійні й тимчасові, контрольовані і неконтрольовані).

Види соціологічного дослідження

Залежно від того, чи вивчається соціальне явище в статиці чи динаміці, виділяють два види соціологічного дослідження:

Разове дослідження - дає інформацію про стан об'єкта аналізу, кількісні характеристики якогось явища чи процесу в момент його вивчення. Не дає відповіді на питання про тенденції його змін в часі;

Повторне дослідження - дослідження одного й того ж або різних контингентів, які проводяться в декілька разів, через певні проміжки часу, в однакових або відмінних соціальних умовах.

1) Трендові дослідження - здійснюються на аналогічних вибірках або в межах однієї генеральної сукупності з інтервалами в часі з метою аналізу змін на рівні певної групи, сукупності. Розрізняють когортні тренди, коли об'єктом дослідження є певна вікова група (когорта), яка залишається постійною в часі повторних досліджень, і історичні тренди, коли об'єктом дослідження є певна вікова група, яка обстежується через певні проміжки часу. Постійною залишається вікова група, а когорта і час проведення обстеження змінюються;

2) Панельне дослідження - обстежуються одні і ті ж люди через однакові часові інтервали (через певну кількість років, за умов здійснення якогось соціального заходу тощо);

3) Лонгітюдне - момент повторення його визначається з врахуванням генези сукупності, що вивчається, тобто з досягненням цією сукупністю певної стадії свого розвитку.

Програма соціологічного дослідження

Програма соціологічного дослідження - складається з двох частин:

1) методологічної (опис проблемної ситуації, визначається об'єкт та предмет дослідження, мета і завдання дослідження, логічний аналіз основних понять, формулюються гіпотези.

Об'єкт дослідження - галузь соціальної дійсності (соціальні групи, інститути, процеси, які містять певні соціальні протиріччя, породжують проблемну ситуацію. Визначення об'єкта дослідження передбачає фіксацію його основних ознак: просторової, часової та галузевої (вид діяльності, що вивчається).

Предмет дослідження - найбільш суттєві сторони об'єкта дослідження, які характеризують протиріччя, що в ньому виникли; ті або інші ідеї, властивості, характеристики об'єкта, пізнання яких необхідно для розв'язання проблемної ситуації. (наприклад, студентська молодь може вивчатися з позицій різних молодіжних проблем і, отже, передбачає багато предметів).

Програма соціологічного дослідження. Методологічна частина

Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються), які підлягають вивченню називають одиницями аналізу.

В соціологічній практиці застосовуються різноманітні способи вибірки:

Простий випадковий відбір - всі елементи генеральної сукупності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку. В цьому випадку 1) генеральна сукупність є однорідною;

2) всі її елементи є доступними для дослідження в однаковій мірі;

3) в наявності є повний список елементів, що становлять генеральну сукупність.

4. Вибірковий метод в дослідженні

Багатоступеневий відбір - застосовують стосовно великих генеральних сукупностей з складною структурою. Генеральну структуру розбивають на підсукупності, серед яких вибираються одиниці аналізу;

Систематичний відбір - відбір із списку з певним "кроком" (наприклад, через 10, 20, 50 чоловік);

Стратифіковані вибірки - застосовують до неоднорідних генеральних сукупностей і в тих випадках, коли списки об'єктів легше одержати частинами, ніж по всій генеральній сукупності в цілому. У випадку стратифікованого випадкового відбору обсяг вибірки ділиться між стратами пропорційно їх чисельності, а потім з кожної страти вибирається проста випадкова вибірка (при вивченні студентства Львова стратифікується генеральна сукупність по вищих навчальних закладах, а всередині кожного з них - по факультетах).

Вибірковий метод в дослідженні

Метод доступної вибірки - застосовується при дослідженнях генеральних сукупностей, які є досить складними для дослідження іншими методами (аудиторія ЗМІ, споживачі певних товарів опитуються в точках торгівлі, члени релігійних конфесій тощо;

4. Вибірковий метод в дослідженні

Метод стихійної вибірки - використовують коли неможливо визначити структуру масиву респондентів, тому висновки дослідження можна лише на опитану сукупність (звичайне інтернет, поштове опитування);

Метод основного масиву - застосовується при проведенні пілотажного або розвідувального дослідження на невеликих генеральних сукупностях, практикується при задаванні якогось конкретного запитання. Опитується до 60-70% респондентів, які опинилися у відбірковій сукупності;

Метод квотної вибірки - коли до початку дослідження є статистичні дані про контрольні ознаки (рівень освіти, кваліфікації) генеральної сукупності. Наявні дані про ту чи іншу контрольну ознаку виступають в якості квоти, а їх числові значення - показників квоти. Число показників, дані про які відбираються в якості квот, не повинно перевищувати чотирьох, бо за більшим числом показників утрудненим буде відбір респондентів;

Метод "снігового клубка" - застосовується до малочисельних гіпотетичних генеральних сукупностей. Кожного члена такої сукупності питають, кого із своїх колег він знає. Так складається основа вибірки, поки вона не буде оптимальною. (метод є щось середнє між методом доступної вибірки і основного масиву).

Основна література