Соціальний захист та підтримка сучасної молодої сім'ї в Україні

Соціологія сім'ї і шлюбу - це спеціальна соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах [5].

Важливим документом, який регулює сімейні відносини, є Кодекс про шлюб і сім'ю (1969 р.) зі змінами та доповненнями (1992, 1996 рр.) [48]. В ньому закріпленні традиційні для українського народу цінності, такі, як: дальше зміцнення молодої сім'ї; побудова сімейних відносин на добровільному шлюбному союзі жінки і чоловіка, на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поважання всіх членів молодої сім'ї; виховання дітей сім'єю з обов'язковим піклуванням батьків про їхнє здоров'я, фізичний, духовний моральний розвиток, навчання і підготовку до праці; всемірна охорона інтересів матері і дітей; виховання почуття відповідальності перед сім'єю; жінки і чоловіки мають у сімейних відносинах рівні особисті і майнові права.

Правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюються тільки державою. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадського стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян. Це правило не стосується вчених до утворення або відновлення державних органів реєстрації актів громадського стану релігійних обрядів і одержаних на їх посвідчення документів про народження, укладання шлюбу, розірвання шлюбу і смерть. Права, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, охороняється законом, за винятком тих випадків, коли ці права здійснюються в суперечливості з їх призначенням. Використання членами молодої сім'ї своїх прав не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян. При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни повинні додержуватися законів, поважати загальнолюдські принципи, всемірно сприяти зміцненню сім'ї, захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин, здійснюється судом, органами опіки і піклування та органами реєстрації актів громадського стану.

Через шлюб суспільство впорядковує і санкціонує статеве життя між чоловіком і жінкою (а зараз вже в деяких країнах дозволені і одностатеві шлюби), встановлює подружні і батьківські права й обов'язки. При оформленні шлюбу все частіше практикується укладання шлюбного контракту. За процедурою шлюбної церемонії шлюби поділяються на світські та церковні. В залежності від того, чи зареєстровані вони офіційно, шлюби поділяються на юридичні та громадянські. На фоні загального зростання соціальної напруги у нас поширюються такі феномени шлюбно-сімейних відносин, як фіктивний шлюб, фіктивне розлучення та ін.

Залежно від форми шлюбу виділяють: моногамію і полігамію, яка, у свою чергу, існує у формі полігінії (шлюб між одним чоловіком і кількома жінками), або поліандрії (шлюб однієї жінки з кількома чоловіками). Ще однією формою шлюбу є груповий шлюб - між декількома чоловіками та декількома жінками. Крім того, відрізняють шлюби ендогамні (укладаються в межах власної, але більш широкої спільності) і екзогамні (в силу необхідності вимушені укладати шлюб з партнером, який належить до інших груп.

Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім'ї використовує такі категорії [77]:

· умови та спосіб життя;

· структура сім'ї;

· спосіб мислення (сімейна ідеологія);

· етапи життєвого циклу сім'ї.

Умови життя молодої сім'ї - це сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови), мезо- і мікросередовища (середовище розселення і найближче соціальне оточення).

Загальні соціальні умови поділяються, в свою чергу, на:

- соціально-економічні (рівень розвитку сфери обслуговування, розвитку дитячих дошкільних закладів, обсяг і структура товарообігу, реальних доходів населення взагалі і сім'ї зокрема, рівень розвитку системи охорони здоров'я і медичного обслуговування, число робочих місць, які дозволяють використовувати жіночу і підліткову працю, число робочих місць з неповним робочим днем або пільговими умовами праці для підлітків і неповнолітніх тощо);

- соціально-політичні (політика уряду, органів державної влади, профспілок та інших громадських організацій по відношенню до сім'ї з метою її стабілізації, підвищення виховного потенціалу і т.ін.);

- соціально-культурні (система діючих в суспільстві правових, моральних норм, цінностей та ідеалів, взірців діяльності і поведінки; засоби зберігання і розподілу соціальної інформації, соціального знання, кількість і доступність закладів культури і культурних цінностей; викладання курсів етики і психології сімейного життя в до школи і в школі; частота, обсяг і зміст передач, програм і публікацій про сім'ю в засобах масової інформації тощо);

- демографічні (чисельність і темпи приросту населення або його депопуляції, статевий і віковий склад населення, його- розподіл за типами регіонів; міграційні процеси і переселення; розподіл населення за етнічними і територіальними спільнотами);

- екологічні умови (природно - географічні особливості середовища проживання, ступінь урбанізованості і санітарно-гігієнічні умови життєдіяльності, ступінь забруднення оточуючого середовища);

- соціально-психологічні (загальний стан свідомості людей, їх ставлення до світу і свого безпосереднього оточення; соціальні установки, інтереси і ціннісні орієнтації, що визначають життєву позицію і поведінку людей в суспільстві; ставлення до шлюбу і сім'ї).

Ці загально соціальні умови впливають на життєдіяльність молодої сім'ї опосередковано, через фактори мезо- і мікросередовища. Адже молода сім'я, як правило, вступає у взаємодію з ширшими соціальними спільнотами та інститутами, здійснює контакти з рідними, сусідами, друзями. До конкретних характеристик середовища безпосереднього проживання молодої сім'ї належать (згідно з М.С. Мацковським), наступні [52]:

· ступінь урбанізованості середовища розселення сім'ї (тип населеного пункту - місто, село, число жителів);

· характеристики зайнятості населення (тип підприємств, їх розподіл між державними, приватними, комерційними структурами, рівень кваліфікації і освіти, який вимагається, використання чоловічої, жіночої, підліткової праці, дефіцит чи надлишок робочої сили);

· демографічна структура середовища розселення;

· етнічні характеристики середовища розселення;

· кількісні і якісні характеристики сфери обслуговування;

· доступність дошкільного;

· кількісні і якісні характеристики культурно-освітніх закладів, спортивних споруд;

· характеристики закладів системи охорони здоров'я.

При аналізі соціального оточення вирізняються основні соціальні характеристики друзів, знайомих, рідних і представників референтних груп, а також їх норми і цінності в сфері шлюбно-сімейних відносин: установки на число дітей в родині, професійну зайнятість жінок, характер сімейного дозвілля, характеристики сімейного споживання тощо.

Структурою молодої сім'ї розуміється сукупність відносин між її членами, включаючи, крім родинних, систему духовних, моральних відносин, у тому числі відносини влади, авторитету та ін. Виділяють так звану авторитарну структуру і у зв'язку з цим авторитарні сім'ї, які характеризуються жорстким підкоренням дружини чоловікові, а дітей - батькам. Демократичні сім'ї засновані на розподілі ролей згідно не з традиціями, а з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній участі кожного з них у прийнятті рішень, добровільному розподілі обов'язків у вихованні дітей тощо. Важливу роль у сучасних сімейно-шлюбних відносинах відіграють правові відносини, які регламентують закріплені в юридичних нормах взаємні права й обов'язки подружжя, батьків і дітей один до одного.

Вважливим зрізом структури молодої сім'ї є структура комунікації, при вивченні якої найбільш вагомим вважається встановлення міжособистісних каналів комунікації і характеру їх функціонування. Структура комунікації суттєво впливає на всі сторони функціонування молодої сім'ї, оскільки характер питань, що обговорюються, культура та інтенсивність духовного спілкування між подружжям як на стадії формування молодої сім'ї, так і на більш пізніх етапах сімейно-шлюбних відносин багато в чому впливають на згуртованість сімейної групи і задоволеність шлюбом, а адекватна структура комунікацій між батьками і дітьми є важливою передумовою успішного виконання сім'єю її виховних функцій.

Існує також рольова структура молодої сім'ї. Вона пов'язана з виконанням кожним членом сім'ї певний ролей, а також із системою їх рольових сподівань. Така структура характеризує систему взаємодій і відносин членів молодої сім'ї відповідно до традицій і звичаїв, що існують у суспільстві в цілому, найближчому соціальному оточенні і закріплених в особистому досвіді членів сім'ї.

Виділяють чотири основні ролі індивіда-члена молодої сім'ї: щодо суспільства в цілому (роль члена суспільства), виробничої діяльності індивіда (роль виробника), за його неформальними контактами з друзями, знайомими, сусідами (роль товариша) і з родичами (сімейна роль), у вивченні сімейно-шлюбних відносин доцільно конкретизувати роль членів сім'ї і розглядати їх зв'язок з іншими, поза сімейними ролями.

Соціологія сім'ї та шлюбу вивчає досить широке і різноманітне коло питань [6]:

· типи соціальних відносин, характерні для молодої сім'ї;

· фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;

· зв'язок молодої сім'ї з іншими соціальними спільностями та сферами соціального життя; о суспільні функції молодої сім'ї, її структуру та особливості як соціального інституту, психологічної групи;

· мотивацію шлюбів і розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню таГ подоланню внутрішньо сімейних конфліктів;

· інтеграцію та дезінтеграцію молодої сім'ї;

· історичні типи та форми сімейно-шлюбних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку;

· умови життя молодої сім'ї та ін.

· Сім'ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя молодої сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін молодої сім'ї.

При розгляді молодої сім'ї, як соціального інституту вивчаються [29]:

Ш суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних відносин, узагальнені характеристики сімейної поведінки груп населення в різних економічних і культурних умовах, вплив суспільних потреб та характер відносин та спосіб життя молодої сім'ї;

Ш причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту молодої сім'ї в тих чи інших умовах;

Ш соціальний механізм зміцнення сімейних норм і цінностей;

Ш ефективність реалізації інститутом молодої сім'ї своїх основних функцій в різних ідеологічних, політичних, соціально-економічних і культурних умовах;

Ш співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей, а також реальної поведінки членів молодої сім'ї.

На думку М. Мацьковського, соціолога-дослідника цікавить перш за все взірці сімейної поведінки, усталені ролі, виконувані її членами, особливості формальних і неформальних норм і санкцій у сфері шлюбно-сімейних відносин [53]. Одні норми, обов'язки і права носять юридичний характер і регламентуються законодавством (питання про володіння майном, про матеріальні зобов'язання батьків стосовно дітей і один до одного, про мінімальний вік вступу до шлюбу, про юридичні підстави для розірвання шлюбу, про права і обов'язки колишнього подружжя, пов'язані з утриманням і вихованням дітей, володіння майном після розірвання шлюбу і т. ін.

Інші норми шлюбу регулюються мораллю, звичаями, традиціям. До них належать норми залицяння, шлюбного відбору і дошлюбної поведінки, розподіл влади і обов'язків між подружжям, характер сімейного дозвілля тощо. Така ж моральна регламентація розповсюджується на процес розлучення, відносини з рідним й друзями.

При розгляді молодої сім'ї як малої соціальної групи вивчаються:

· характеристики групи в цілому: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура молодої сім'ї, соціально-демографічний склад молодої сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім'ї тощо.

· характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства. Тут насамперед слід виділити функції молодої сім'ї щодо суспільства.

· цілі, завдання і функції стосовно до індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у молодої сім'ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням у сім'ї, функціональними вимогами та ін.

Молода сім'я проходить ряд етапів, послідовність яких складаєте сімейний, або життєвий цикл сім'ї. Виділяється різна кількість факторів цього циклу: о утворення молодої сім'ї - вступ у перший шлюб;

· початок дітонародження - народження першої дитини;

· завершення дітонародження - народження останньої дитини;

· "порожнє гніздо" - вступ у шлюб і виділення із сім'ї останньої дитини;

· припинення існування сім'ї - смерть одного із подружжя.

Залежно від сфер життєдіяльності виділити основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім'ї [32].

1.1. Сфера сімейної діяльності

§ Суспільні функції

§ Індивідуальні функції

1.2. Репродуктивна

· Біологічне відтворення суспільства © Задоволення потреби в дітях

1.3. Виховна

· Соціалізація молодого покоління.

· Підтримка культурної неперервності суспільства.

· Задоволення потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях.

1.4. Економічна

- Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства.

- Одержання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших у випадку непрацездатності чи в обмін на послуги.

1.5. Господарсько-побутова

· Підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми.

· Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім'ї від інших.

1.6. Сфера первинного соціального контролю

· Моральна регламентація поведінки членів сім'ї у різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і зобов'язань у відносинах між подружжям, батьками і дітьми.

· Формування і підтримка правових і моральних санкцій за неналежну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї.

1.7. Сфера духовного спілкування © Розвиток особистості членів сім'ї.

· Духовне взаємозбагачення членів сім'ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу.

1.8. Соціально-статусна

· Надання певного соціального статусу членам сім'ї. Відтворення соціальної структури.

· Задоволення потреби у соціальному просуванні.

1.9. Дозвільна

Організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля.

Задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів.

1.10. Емоційна

· Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія.

· Одержання індивідами психологічного захисту, емоційної підтримки в сім'ї. Задоволення потреб в особистому щасті і коханні.

1.11. Сексуальна.

· Сексуальний контроль.

· Задоволення сексуальних потреб До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує молода сім'я, належать: місце проживання (регіон поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальні становище; рівень освіти і культури членів сім'ї; традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім'ї; стартова позиція, тобто моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я і від якої багато в чому залежить її здатність до консолідації, згуртування, інтеграції.

В Україні налічується понад 17 млн. сімей, з яких понад 11,2 млн. - в міських поселеннях і 5,8 млн. - в сільській місцевості [15]. Кількість сімей зростає швидше чисельності населення, що відбиває тенденції відокремлення молодих сімей і скорочення її величини як серед міського, так і серед сільського населення. Частка сімей з однією дитиною становить 30,4%, з двома - 49,3%, з трьома - 7,4%, багатодітних - бездітних - 10%.

Нині в Україні переважають прості молоді сім'ї, які у своєму складі мають подружжя з дітьми (будь-якого віку), або без них. На сім'ї такого типу припадає майже 75%. А от молоді сім'ї, які складаються з двох і більше подружніх пар, становлять лише 4,8%. Це в основному сім'ї, в яких діти, що одружились, живуть газом з батьками. Значна категорія сімей, у складі яких немає подружньої пари.

Процеси етнічної асиміляції приводять до утворення етнічно змішаних сімей, які об'єднують осіб різних національностей. У міських поселеннях, де більше можливостей для міжнаціонального спілкування, частка їх майже у три рази більша, ніж на селі.

Складний характер молодої сім'ї, як соціального утворення зумовлює наявність різноманітних підходів до її вивчення. Разом з тим їх можна об'єднати в декілька груп залежно від того, в якій якості розглядається молода сім'я.

У більшості досліджень молода сім'я ототожнюється з відносно закритою системою, яка має досить слабкі зв'язки з оточуючими її інститутами, організаціями, групами. Тому інституціональний І культурний аспект молодої сім'ї практично не аналізується. Цей напрямок акцентує увагу на дослідженні ролей І статусів, між статусних відносин в процесі комунікації, конфліктів, прийнятті рішень тощо.

Близькою до нього є інша спроба розгляду стосунків в молодих сім'ї - конфліктологічний підхід, представники якого звертають увагу передусім на складний суперечливий характер сімейних відносин, на рольові і статуси! конфлікти між членами родини І т. Ін. Деякі дослідники акцентують увагу на аналізі порядку розподілу влади всередині сім'ї, надаючи особливого значення механізмові прийняття рішень. Як правило, відзначають вони, ті члени сім'ї, що володіють більшими матеріальними засобами, одержують в ній більшу владу. Сучасний варіант теорії конфлікту, що стосується молодої сім'ї, запропонований X. Хартманн [79]. Для неї сім'я - це "місце боротьби". Сім'я стає полем бою, де відбуваються конфлікти щодо перерозподілу засобів, в тому числі І щодо праці в домашньому господарстві та виховання дітей. Як вважає X. Хартманн, більш важкі обов'язки жінки по домашньому господарству являються формою експлуатації, яка склалася всередині капіталістичної патріархальної системи. Ця теорія носить назву "марксистсько-феміністської", бо наголошує на експлуатації жінки-робітниці з боку чоловіка-капіталіста, в руках якого сконцентровані економічні засоби.

Оскільки погляд на сім'ю, як на малу соціальну групу лише нещодавно став домінуючим, то більш поширеними є соціологічні концепції, де сім'я розглядається як соціальний інститут і у ширшому плані - як соціальна система.

Цю прогалину надолужує конфліктологічний підхід, для якого властивим є розгляд стосунків не лише в молодої сім'ї, але й між сім'єю як соціальним інститутом та іншими соціальними інститутами [82]. Такого роду конфлікти можуть виникати з приводу виховання дітей (де краще це робити: спільно вдома батькам чи в дошкільних закладах, організованих державою), перерозподілу матеріальних засобів (хто повинен приймати рішення про використання засобів, якими володіє сім'я, - члени родини чи представники державного апарату) і навіть харчування (де краще пообідати: вдома їжею, звареною жінкою, чи в кафе або ресторан). Отже, в руслі конфліктологічної парадигми розробляються проблеми як внутрішньо сімейного життя, так і конфліктів зовнішніх - між молодою сім'єю та її соціальним оточенням.

Ситуаційний підхід зосереджується на дослідженні цінностей і норм у сфері сімейно-шлюбних відносин і розглядає їх як соціальну ситуацію, що визначає функціонування різних типів родин.

Інституціональний підхід дозволяє розглядати сім'ю як соціальну систему, яка є одним з основних соціальних інститутів. При цьому зазначається, що багато важливих функцій молодої сім'ї переходить до суспільства. В цих дослідженнях центральними поняттями стають індивід і культурні цінності, які він поділяє.

Важливим завданням, що стоять перед дослідниками молодої сім'ї є вивчення джерел напруженості в сімейних стосунках, сімейних конфліктів, психологічних аспектів тих хронічних непогоджень, сварок, які призводять до дезорганізації сімейного життя і, в кінцевому результаті, до розлучення.

Наприклад, В.А. Сисенко виділяє фактори, які лежать в основі сімейних конфліктів і пов'язані з деякими незадоволеними потребами партнерів [65]:

- потреба в збереженні і підтримці почуття власної гідності. Образи і кривди виникають тоді, коли проявляється зневага до людини, неповажливе, грубе ставлення до неї. В сімейному житті ця потреба може бути задоволена, так як ми любимо тоді і того, хто сам нас любить і цінить;

- потреба в довірливо-дружніх стосунках і спілкуванні всієї сім'ї. Людина потребує вільного, спонтанного вираження своїх почуттів, емоцій, переживань, своїх думок і роздумів. Для сучасної людини немає нічого важчого, ніж відсутність можливості поділитись. їй необхідне інтимне, емоційно-позитивне, довірливе спілкування;

- потреба в сексуальному задоволенні. Якщо в шлюбі не задовольняється сексуальна потреба одного з партнерів, то можливі різні негативні наслідки: зрада, статева холодність жінки, думки про розлучення. Таким чином, стабільність сімейних взаємин ставиться під загрозу.

Люба людина в житті стикається з ситуацією, коли задоволення її бажань і потреб утруднено чи блоковано. Стан дефіциту визначається як деривація. Деривація в молодої сім'ї - це такий стан одного з членів, коли інші члени сім'ї не в змозі (або не хочуть) задовольняти його потреби, що, в свою чергу, викликає стан психологічної напруги і часто може приводити до дуже негативних наслідків, як для самого члена сім'ї, так і для його оточення. Родина та шлюб як форма сімейної організації є складними для вивчення феноменом.

Дослідники відзначають, що у працях, присвячених проблемам шлюбу й родини, спостерігаються змішування концепцій і розбіжності відносно критеріїв успішності, адаптивності й функціональності, а також приблизність використовуваного категоріального апарату. З одного боку,_родина традиційно визначається через її інституціональні характеристики, з іншого - дослідники акцентують увагу на де інституціональному характері подружніх відносин. Це внутрішнє протиріччя утрудняє аналіз та інтерпретацію накопичених фактів, а також не дозволяє визначити чіткі методологічні позиції для розгляду подружніх відносин.

Пропонуємо розглянути наступні підходи:

1. Інституціонально-кризовий підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу. Традиційно шлюб розглядається не тільки як відповідальність двох індивідуумів один перед одним, але і як взаємна відповідальність двох родів, що поєднуються в новій родині. М.О. Косачева визначає родину як культурну спільноту людей, яких зв'язує єдність життєвих цінностей, уявлень, а також схожість позиції у взаєминах із суспільством й окремими індивідами [43].

2. Трансформаційний підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу: Шлюб як особлива група виникає на певному рівні суспільного розвитку й характеризується компліментарністю ролей чоловіка й жінки. Незважаючи на стильову різноманітність у рамках одношлюбності, стійкий гетеросексуальний союз вважається природною формою любовних взаємин, а прагнення бути "ідеальним чоловіком" або "ідеальною жінкою" - істотним компонентом особистості. У цілому трансформаційний підхід дозволяє підійти до оцінки успішності функціонування інституту молодої сім'ї на родинноцентричних засадах, з точки зору її інтересів як малої групи.

3. Сімейно-центрований підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу: соціологізаторський напрямок. Дослідження проблем родини передбачає аналіз як її інституціональної сутності, так і етапів проходження конкретною сім'єю стадій життєвого циклу, реалізації нею соціальних й індивідуально-особистісних функцій. І якщо виконання родиною соціальних функцій ускладнене в силу пережитої суспільством системної кризи, то про індивідуально-особистісні функції родини цього сказати не можна. В.А. Сисенко вважає, що суб'єктивна значущість родини в умовах соціальному суспільстві підвищилася; в індивідуальній свідомості вона залишилася єдиною спільнотою, здатною надати допомогу в подоланні соціально-економічних і морально-психологічних труднощів [65].

Визначивши підходи до вивчення молодої сім'ї можна нагадати буквально двома абзацами саме історію створення сім'ї. Отже, за часів стародавньої Русі та в період середньовіччя (ХV-ХVІ ст.) на території України існувала велика патріархальна сім'я, або домашня община. Вона відома під назвою "служба", "сім'я", "дворище". Поряд з нею існували й малі сім'ї. Уклад і побут общини трималися безперечною владою глави сім'ї - батька, мати управляла суто жіночими справами [70].

Часто кілька великих і малих економічно слабких молодих сімей об'єднувалися для спільного виконання складних і трудомістких робіт у так звані патронімії - групи, що зберігали й підтримували господарську, громадську та духовну єдність.

В останні роки дослідження молодої сім'ї,, як соціального інституту в контексті загально соціальних змін здійснюються не так інтенсивно, як у 50-60-ті рр., у пору розквіту функціоналізму й еволюціонізму. На сьогодні все популярнішими, є мікродослідження молодої сім'ї, коли внутрішньо сімейні перемінні усе частіше пояснюються тими ж внутрішньо сімейними феноменами і процесами. Аналіз молодої сім'ї, як малої групи, міжособистісних взаємодій заступає інші галузі соціологічного вивчення молодої сім'ї. Будь-який соціальний інститут виникає і функціонує, виконуючи ту або іншу соціальну потребу. Якщо така потреба стає незначною або зовсім зникає, то існування інституту стає безглуздим. Водночас є важливі, вкрай необхідні інститути, викликані до життя потребами, які є постійно. Соціологи вважають, що таких інститутів у розвинутих суспільствах усього п'ять: сімейні, економічні, політичні, освітні і релігійні.

Таким чином, у молодої сім'ї між її членами існують і ідеологічні, зокрема правові, відносини, а також моральні або релігійні. Формування трудових ресурсів, їхній розподіл і перерозподіл, кваліфікаційне зростання і продуктивність праці, а також міграція населення - усі ці питання знаходяться під впливом сім'ї. І саме в молодій сім'ї зазвичай приймаються рішення про те, куди молодій людині піти учитися, куди їхати на навчання або роботу або нікуди не їхати. Але всі ці стосунки відбиваються в сім'ї через особливий психологічний механізм, вони ґрунтуються на почуттях любові, уподобання, кревності, обов'язку, відповідальності між членами сім'ї.

1.3 Проблеми еволюції молодої сім'ї на сучасному етапі

Коли кожен з нас досягає дорослого віку, з'являється природна потреба мати власну сім'ю. Звичайно, ми майже ніколи не замислюємося над тим, як і чому ця потреба виникає. Не усвідомлюємо, мабуть, і того що вона гармонійно вплітається і в суспільні потреби. Це означає, що сім'я водночас становить подвійну цінність - для особи і для суспільства. Дану потребу суспільства люди задовольняють шляхом утворення власних сімей за власними потребами і бажаннями. Отже, спосіб задоволення так званої сімейної потреби суспільства залежить від багатьох людей, це означає, що будь-чиї дії та вчинки щодо сім'ї (створення її або відмова від неї, розлучення, народження однієї дитини чи кількох дітей) зачіпають відповідний інтерес і потребу суспільства. Незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні, наша шлюбно-сімейна поведінка - не суто особиста справа, вона має загальносуспільні наслідки.

Необхідно постійно пам'ятати, що протягом усього XX ст. молода сім'я в Україні переживала глибокі зміни, що торкалися усіх аспектів її існування та розвитку. Сьогодні зміни обумовлюються як закономірними зрушеннями у житті нашого народу у процесі оновлення його економічної та соціальної структури, так і окремими подіями - війною, складними соціальними катаклізмами, які серйозно деформували і без того не завжди послідовний процес модернізації молодої сім'ї. Відповідно й наслідки ми маємо суперечливі. З одного боку, інститут сім'ї, як і все суспільство, зазнав значних змін, що сприяло подоланню кризи патріархальності сімейних стосунків, а з іншого - через непослідовність і незавершеність [27].

Кризові явища у життєдіяльності сучасної молодої сім'ї різні. Вони торкаються, найперше, її економічних та демографічних основ. Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміка за останні роки показує, що Україна поряд із соціально-економічними проблемами опинилась віч-на-віч із серйозною загрозою тероризму, демографічною кризою. Причому, на відміну від економічної та політичної, демографічна криза більш інертна, пролонгована в часі та важко керована. Ці обставини можуть дати далекосяжні негативні наслідки для незалежного стабільного розвитку держави.

У нових соціально-економічних умовах народжуваність в Україні знизилась до рівня, що не забезпечує простого відтворення поколінь, поглибився процес старіння трудових ресурсів. Відсутність комплексного підходу до вирішення проблем планування сім'ї призвела до такої ситуації в країні, коли штучне переривання вагітності стало основним методом регулювання народжуваності. За цим показником Україна посідає одне з перших місць у світі. За розрахунками вчених, демографічні втрати від поширення недосконалих методів планування сім'ї складають щорічно 750 тисяч нових громадян - це бажані діти, які не можуть бути народжені через стан здоров'я батьків та матеріальне забезпечення молодої сім'ї [77].

Під загрозою перебуває інтелектуальний і моральний потенціал народу, що зумовлено різким зниженням життєвого рівня більшості сімей в Україні. Повільно зростають прибутки населення, а ціни і тарифи випереджають темпи їх зростання. Збільшуються витрати на медичне обслуговування, навчання дітей, комунальні послуги, що підриває економічні можливості молодої сім'ї.

Невпинно зростають сирітство та дитяча безпритульність. Збільшується кількість бездітних пар, які не бажають мати дітей з огляду на соціальні, матеріальні або психологічні причини. Викликає стурбованість низька культура регуляції народжуваності, відсутність широкої інформації щодо протизаплідних засобів, що призводить до випадків небажаної вагітності та абортів. В Україні втрачені традиції багатодітності. Усе більше сімей обмежується народженням лише однієї дитини.

Негативно впливають на народжуваність зменшення кількості шлюбів і збільшення кількості розлучень. Ці обставини можуть мати далекосяжні негативні наслідки для стабільного розвитку країн, і тому вже зараз необхідно створити максимально сприятливі умови відтворення, господарювання, праці, життя народу на основі формування традиційно нової української родини.

Істина про те, що молода сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, підтверджується розвитком людської цивілізації. В процесі цього розвитку молода сім'я набула функцій, які тільки у сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність, як соціального інституту. Деформація функцій молодої сім'ї, яка послідовно здійснювалась в останні десятиріччя шляхом формування соціальних та культурних реформ, призвели до порушення в цілому зв'язків між ними. Особливо це позначилось на виховній функції, виявившись у відчуженні батьків і дітей, національному нігілізмі та духовному зубожінні молоді [48].

Умови, в яких перебуває сучасна українська молода сім'я, характеризуються найперше різкою зміною соціально-економічних відносин у суспільстві, за яких пріоритети мають надаватися особистості людини, її практичній діяльності у всіх напрямах господарювання та духовної культури. Разом з тим, молода сім'я, як явище економічне і соціокультурне зазнає в сучасних умовах впливу різних факторів.

Однією з найбільших проблем сучасної родини в Україні - є військові дії, економічна нестабільність, соціальна мало захищеність та підвищена психологічна вразливість. У свою чергу, це породжує її дезорганізацію, внутрішні деструктивні процеси, конфлікти і, зрештою, веде до розпаду. Внаслідок цього - страждання, нервові захворювання, асоціальна поведінка, стреси, безпритульність дітей, безвідповідальність, байдужість, аморальність і жорстокість батьків.

Отже, сучасна молодої сім'я повинна не тільки зберегти, а й відновити свій статус головної ланки у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку. Разом з тим, молода сім'я потребує як матеріальної, так і педагогічної та культурологічної допомоги. У зв'язку з цим стає зрозумілою необхідність організації підготовки молоді до подружнього життя, яку потрібно розглядати як складову частину роботи щодо зміцнення молодої сім'ї та піднесення її соціальної активності. Життя вимагає, щоб подібною роботою було охоплено якомога більше молодих людей, а також були чітко визначені її цілі, методи, форми і можливості.

Очевидно, мета підготовки до шлюбу повинна полягати у формуванні в людини потреби в сім'ї, що проявлялася б як бажання мати повноцінну молоду; сім'ю, жити в ній і відповідати за неї. Адже потреба молодої людини мати власну сім'ю - це потреба в традиційній, суспільно значимій формі реалізації - організації особистого життя, яка відповідає соціальній сутності людини та її об'єктивному призначенню. Це потреба поєднати своє особисте життя з життям особи протилежної статі через інтимно особистісне ставлення до неї, поєднати з метою досягнення традиційних "вічних" цілей людського існування (це - кохання, діти, сімейний затишок і щастя, спільна праця, підтримка здоров'я, спілкування з близькими і рідними людьми). Здійснення загальних цілей має означати для молодої людини досягнення життєвого успіху, одним із складників якого є сім'я. Справжній життєвий успіх ґрунтується на поєднанні особистого і суспільного інтересів у життєдіяльності людини. Він приходить до того, хто прагне максимально проявити себе - і на ниві праці, суспільної діяльності (реалізувати ділові якості), і на ниві сім'ї, особистого життя (реалізувати якості доброго сім'янина). Отже, соціально-економічні порушення, які відбуваються у нашому суспільстві, призвели до деформації в структурі задоволення матеріальних та духовних потреб людей, негативно вплинули на життєдіяльність молодої сім'ї. Соціологи наголошують, що молода сім'я, як соціальний інститут знаходиться у стані гострої кризи. Саме тому сімейна політика на державному рівні повинна бути орієнтована на надання соціальної допомоги сім'ям, особливо молодим.

Таким чином, показниками соціальної підготовленості молоді до шлюбу є: завершення освіти, отримання професії або продовження отримання вищої освіти, початок самостійної трудової діяльності. З цим пов'язана соціально-економічна підготовленість до шлюбу, суть якого полягає в тому, щоб молоді люди мали можливість самостійно матеріально забезпечити себе та свою сім'ю. Однак стають економічно залежними від батьківської сім'ї у 18-19 років, а інша частина - ще 5-8 років користується матеріальною допомогою батьків. Це протиріччя серйозна проблема на шляху до скріплення шлюбів. Соціальна готовність до шлюбу включає в себе відповідальність один за одного, за сім'ю, дітей.

Сімейна політика всіх цивілізованих держав своїм пріоритетним завданням вважає зміцнення інституту молодої сім'ї. Але в сучасних системах виховання багатьох держав майже відсутня спеціальна підготовка к шлюбу і виконання сімейних обов'язків. Молоді люди вступають у шлюб, знаходячись під владою романтичних уявлень, не знаючи правил та закономірностей сімейного життя. Багато з них потім швидко розлучається [60].

Соціальна-економічна характеристика рівня життя нашого народу останніми роками також не сприяє створенню й зміцненню молодої сім'ї, народженню дітей, впевненості у стабільності майбутнього життя. Дедалі більше молодих людей (і чоловіків, і жінок) не бажають одружуватися, віддаючи перевагу вільним від зобов'язань партнерськими взаєминам. Значно збільшилася кількість бездітних (через соціальні причини) подружніх пар. Кількість бездітних пар, які не бажають мати дітей через соціальні, матеріальні або психологічні причини, зросла у нашій країні за кілька останніх років до 10%. Таким чином, демографічна ситуація на сьогоднішній день дедалі більше набуває характеру гострої демографічної кризи.

Переважно молодь вступає у шлюб після декількох місяців знайомства. І схема таких шлюбів проста. Начебто кохали - тому і одружилися, незабаром розлюбили - тому і розійшлися.

Зі 175 опитаних пар, які подали заяву на реєстрацію шлюбу, тільки 40% чоловіків та 41% жінок навіть у романтичний період своїх відносин відповіли, по розлучення - це найкращий вихід із невдалого шлюбу [61].

Існують спроби у педагогіці, соціології, психології та сексології пізнати інтимний світ людей. Створюється необхідна література про сім'ю та шлюб. Виникають різноманітні центри молодої сім'ї, знайомств, консультацій тощо. Але сьогодні цього недостатньо.

Молодим людям необхідно знати не тільки етику та психологію, але й педагогіку шлюбного життя, вміння бачити різницю між закоханістю, коханням та пристрастю. Розібратися у своїх почуттях, врахувати особливості психології чоловіка та жінки, щоб не помилятися або менше помилятися й страждати, щоб вміти брати корисне з допущених помилок, виправляти їх.

Не можуть не викликати тривоги й передчасна сексуальна ініціація молоді та низька культура регуляції народжуваності, відсутність протизаплідних засобів, що ведуть до значного зростання кількості абортів, високого показника вагітності серед неповнолітніх, а також до зростання кількості статевих правопорушень.

Не менш гострою є проблема статевого виховання учнів, молоді та дорослого населення, оскільки невідповідальність в питаннях статевих відносин призводить до конфліктів у сім'ї, розпаду шлюбів, самотності, що є причиною нервово-психічних розладів, венеричних захворювань, соціальної напруженості в суспільстві. Сімейне життя передбачає не тільки народження дітей. Гармонія сімейних стосунків багато в чому (якщо не в переважній більшості ) залежить від успіхів інтимних взаємин між чоловіком та жінкою, які формують духовний, психологічний клімат молодої сім'ї І творять задоволення кожного з членів подружжя.

У деяких північних держав існує така практика взаємовідносин, коли молоді живуть разом без оформлення шлюбу. Негативним наслідком такого шлюбу є велика кількість позашлюбних дітей. Так, у Монако 2 із 5 жінок живуть у незареєстрованому шлюбі. Позашлюбних дітей у Франції 5,9%, у Мексиці - 25%, у Перу - 42%, у Панамі - 66,5% [51].

Головними причинами розлучень є: несумісність характерів, невміння І небажання підпорядковувати свої інтереси волі іншого, неуважність одного з подружжя до іншого і так далі. Останнім часом все частіше і частіше причиною розлучень називають пристрасть до спиртного одного з подружжя. Г.П. Разуміхіна відзначає, що за останні 15-20 років кількість шлюбів, що розпалися на ґрунті алкоголізму, зросла з 40% до 55% [60]. У даний час зростає кількість розлучень, в яких чоловік залишає дружину, що зловживає спиртним. Біля 25% сімей розпадається через подружню невірність і приблизно стільки ж через втрату відчуття любові. І в тому, і в іншому випадках дуже складно вирішити, чи потрібно розривати шлюб. Зберегти любов на довгі роки вдається далеко не всім. У різні роки це відчуття наповнюється все новим і новим змістом. А людина нерідко схильна приймати за любов лише пристрасну чутливість. Тому не завжди можна вірити подружжю зі стажем, яке стверджує, що любов з роками пішла. Невірність є помилкою. Інколи в її основі лежить неприборканість та розбещеність, породжені алкоголем. Випите позбавляє волі, - спонукає забути про честь та гідність. У інших випадках раптове сильне захоплення раптово засліплює людину, слабшає його етичний самоконтроль. Він (чоловік) потім деколи сам мучиться через скоєне, кається, але повернути що-небудь вже пізно. У попередженні і подоланні сімейних конфліктів дуже багато залежить від вміння спілкуватися у сім'ї, основу якого складає прагнення згладити сімейний конфлікт, а не розпалювати його; вміння приймати чоловіка таким, який він є, бачити у ньому перш за все позитивне, не приділяти уваги недолікам, збільшуючи їх значення; прагнення бачити джерело свого роздратованого стану перш за все у собі, а не у чоловікові. Дуже важливо не дозволити собі опуститися до використання образливих виразів по відношенню до близької тобі людини. Хочеться згадати і пораду французької письменниці М. Скюдері: - вступаючи у шлюб, дивіться у всі очі до весілля і тримайте їх напівзакритими після" [26].

Студентська сім'я. Вісімнадцять років тому сімейний студент був рідкістю, винятком. Як правило, це були молоді люди, що відслужили армію, живуть з родиною або після весілля орендують "куток". Усі сімейні проблеми, матеріальне забезпечення тощо, вирішувалися самостійно цією парою. Основні сімейні союзи укладалися молоддю, що приходила з армії або, що закінчила підготовче відділення. За роки спільного навчання молодь пізнавала один одного і вже на перших-других курсах одружувалася. Шлюб в інституті між слухачами підготовчого відділення був дуже розповсюдженим явищем, але зараз він вже не є типовим. Сьогодні сміливо починають будувати сім'ю студенти всіх курсів, впевнені, що навіть з дитиною на руках вони зможуть закінчити інститут, стати спеціалістом з вищою освітою.

Як бачимо, студентська сім'я - достатньо складний та ще маловивчений об'єкт дослідження. Під студентською сім'єю мається на увазі сім'я, в якій молодята - студенти денного відділення вищого навчального закладу. Це молода родина, у котрій молодятам не більше 35 років, стаж сімейного життя не перевищує 5 років [71].

Сьогодні дослідники студентської сім'ї відмічають, що сімейні студенти вчаться не гірше інших студентів і виховують дітей не гірше досвідчених батьків. Незалежно від нашого бажання кількість одружених студентів росте, і не стійка тенденція, а не виняток.

У наш час немає й не може бути національного або якого-небудь іншого, наприклад, соціального бар'єру для укладення шлюбу. Тому, вибираючи собі супутника по життю, юнак або дівчина прагне знайти в ньому риси характеру, по імпонують йому або їй.

Як правило, одруження для студентської молоді не є необачним рішенням. Буває, звичайно, що одружуються й 18-19-літні. Зрозуміла тривога батьків за полю своїх дітей. Але страх того, що, створивши родину, студенти обов'язково залишать навчання, не має лякати батьків. У ході опитування молодих сімей міста Очаків з'ясувалося, що наміру залишити навчання після одруження або після появи дитини немає ні в кого із сімейних пар .

Статистика свідчить, що до віку 25 років у шлюб вступають більш 80% жінок і близько 70% чоловіків.. Крім того, серед молоді більше половини дівчат, і зрозуміле прагнення останніх створити родину в найбільш сприятливі для цього роки [14].

За даними "служби сім'ї", сьогодні до 20 років виходять заміж більше 55% дівчат. Головною причиною ранніх шлюбів (за даними опитування, проведеного працівниками одного із РАЦС) серед дівчат є страх залишитися самотньою. Якщо ще врахувати, що в країні кожний четвертий - п'ятий самотній, і ця обставина досить серйозна, то зрозуміти молодь неважко.

Молодь укладають шлюби найчастіше коли наближається час закінчення вищого навчального закладу й розподіл на роботу (хоча б для одного з подружжя). Вік одруження в чоловіків 22-24 року, у жінок 20-22. Студенти вважають, що під час навчання у вищому навчальному закладі міста легко створити сім'ю, особливо жінкам, оскільки згодом їх шанси помітно зменшуються (із збільшенням віку, із зміною місця проживання, де контингент чоловіків або жінок недостатньо відповідний тощо).

Студентська сім'я створюється в результаті активного пошуку молодими людьми близької, дорогої людини, необхідної для щасливого, повноцінного життя. Характер майбутнього шлюбу значною мірою визначається мотивами, причинами, які зумовили укладення шлюбного союзу. Було доведено, що переважним мотивом укладення шлюбу у студентської молоді є любов і близькі до неї духовні, етичні і естетичні цінності і чекання.

Висновки до розділу 1

Отже, процес формування, становлення і розвитку сучасної молодої сім'ї проходить у складних і суперечливих умовах. Вони характеризуються досить різкою зміною суспільних відносин, економічної функції молодої сім'ї, її відношенням до засобів виробництва.

Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної життєдіяльності молодої сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного потенціалу молодої сім'ї.

Розділ 2. Система соціального захисту молодих сімей в Україні на сучасному етапі

2.1 Нормативно-правова база соціального захисту молодих сімей. Напрямки вдосконалення чинного законодавства стосовно видів допомоги

Правові засади політики у справах сім'ї та молоді сформульовані в ст. 51 Конституції України, згідно з якою сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава постійно дбає про матеріальну підтримку молоді, про що свідчить низка законів України та інших нормативно-правових актів.

Так, Закон України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України" визначає загальні засади створення та реалізації організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави.

Останні закони Верховної Ради України: Закон від 21.12.2010 №2809-УІ Про внесення зміни до статті 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", Закон від 17.11.2009 №1723-УІ Про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо виплати допомоги при народженні дитини, Закон від 24.12.2008 №796-УІ Про внесення змін до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", Закон від 19.01.2006 №3372-ІУ Про внесення змін до статті 18-3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" , Закон від 18.01.2006 №3365-ІУ Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'я.

Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних громадських організацій - об'єднань молодих громадян. Обов'язковою статутною вимогою таких організацій є припинення членства в них при досягненні певного віку. До молодіжних громадських організацій належать також об'єднання громадян та фонди, основними статутними цілями яких є розв'язування молодіжних проблем ї сприяння соціальному становленню та розвиткові молоді. Органи громадських молодіжних організацій мають право вносити пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді до органів місцевого самоврядування [9].

Проведення державної політики з питань молодої сім'ї, соціального становлення та розвитку молоді здійснюється Міністерством соціальної політики України разом з іншими міністерствами та центральними органами виконавчої влади, місцевими адміністраціями, у складі яких діють структурні підрозділи по роботі з молоддю, органами місцевого самоврядування, а також шляхом взаємодії з молодіжними громадськими організаціями та їх всеукраїнськими об'єднаннями.

Державний комітет разом з іншими органами виконавчої влади розробляє, а Кабінет Міністрів затверджує спеціальні норми та нормативи щодо соціального становлення та розвитку молоді, урахування яких є обов'язковим для всіх органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Управління у справах сім'ї та молоді реалізують державну політику стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей, охорони материнства і дитинства, створення сприятливих умов для фізичного, інтелектуального і духовного розвитку зазначених категорій громадян, забезпечення,. рівних прав і можливостей, а також організують виконання актів законодавства України, здійснюють контроль за їх реалізацією у межах своєї компетенції.

Соціальні служби для молоді надають молодим людям інформаційну, правову, психолого-педагогічну, медичну та інші форми соціальної допомоги, реалізують необхідні заходи з метою запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі (правопорушенням, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, проституції тощо) та їх подолання, здійснюють соціальну опіку над окремими категоріями молоді, зокрема інвалідами, дітьми-сиротами.

Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх встановлюються законодавством України. Реалізації права на працю сприяє навчання, в тому числі трудове, учнів; середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів, яке здійснюється в спеціально обладнаних приміщеннях, навчально-трудових центрах або безпосередньо на виробництві. Виконана при цьому учнями робота оплачується у встановленому законодавством порядку.

Місцеві ради можуть встановлювати пільгову плату за реєстрацію підприємств, створених молодими громадянами та молодіжними громадськими організаціями, реалізують програми підготовки та перепідготовки молоді, яка займається підприємництвом, у тому числі за кордоном, з використанням для цих цілей коштів молодіжних фондів.

Держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на освіту, охорону здоров'я, заняття фізичною культурою і спортом та ін.

Будь-які прямі або непрямі обмеження прав і свобод молоді залежно від віку, крім передбачених законодавством, є протиправними і тягнуть за собою відповідальність, встановлену законами України. Використання молодими громадянами прав і свобод не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства, правам інших громадян.

Під особливим захистом держави перебувають неповнолітні. Відповідальність неповнолітніх за вчинені ними правопорушення настає лише з визначеного законодавством віку. Примусові заходи до неповнолітніх за вчинення ними злочину або в інших передбачених законодавством випадках застосовуються тільки за вироком або рішенням суду.

Державні органи і посадові особи, педагогічні та соціальні працівники не можуть застосовувати щодо неповнолітніх заходи впливу, які ґрунтуються на публічному поширенні відомостей про вчинені неповнолітніми діяння, що містять ознаки злочину або правопорушення, за винятком випадків, коли названі заходи є видом кримінального покарання або адміністративного впливу і стягнення), що застосовані за рішенням суду.

...