Соціальний захист та підтримка сучасної молодої сім'ї в Україні

На сьогоднішній час правове регулювання виплат одноразової допомоги при народженні дитини та по догляду за нею до досягнення трирічного віку суттєво відрізняються від тих процедур, які існували до 2001 року, до впровадження системи загальнообов'язкового соціального страхування. З її запровадженням змінились принципи та механізми визначення права на ці допомоги, механізми та принципи їх обчислення та призначення.

Потрібно підкреслити, що вказані механізми формувались на підґрунті законодавства колишнього СРСР, що спочатку знайшло своє відображення і в законодавстві України.

Так, наприклад, аналіз статей 16-21 Закону України від 21 листопада 1992 року "Про державну допомогу молодим сім'ям з дітьми" спочатку показує, що законодавець право на одноразову допомогу при народженні дитини пов'язував не з сім'єю, а з окремими членами сім'ї.

До останніх були віднесені:

1. мати дитини;

2. батько дитини;

3. усиновитель дитини;

4. опікун дитини;

5. особа, що фактично виховує дитину.

Звідси напрошується висновок про невдалу початкову конструкцію ст. 16 вказаного Закону від 21 листопада 1992 р. Під поняттям "сім'я" законодавець, мабуть, розумів традиційну сім'ю, тобто осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі і мають новонароджену дитину. Але дитина може народитись в осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах. У випадках загибелі батьків чи відмови від дитини виникає потреба у встановленні опіки чи усиновленні дитини. Всі ці ситуації згодом пропонувалось охопити єдиним поняттям "сім'я" [38].

Згодом у формування нового законодавства втрутились принципи побудови соціальної держави, реалізація яких сьогодні не співпадає з економічними процесами.

Необхідно зазначити, що при розгляді ефективності реалізації державної соціальної політики при виплаті різних видів допомог на дітей, у контексті упередження потенційних та нейтралізації наявних загроз національним інтересам, серед основних чинників, що зумовлюють актуальність проблематики соціальної безпеки держави, виділяють наступне:

1) сучасний стан та темпи оздоровлення економіки України об'єктивно не можуть повною мірою забезпечити реалізацію державою конституційно і законодавчо закріплених зобов'язань у сфері виплати соціальних допомог.

2) не вистачає бюджетних коштів і на реалізацію норм соціального захисту, зокрема щодо надання всіх пільг і допомоги. Нині є понад 40 нормативно-правових актів, що регулюють надання більше 100 видів пільг та допомоги, фінансування яких у повному обсязі (приблизно 17. млрд.. грн..) виходить далеко за можливості бюджету. Водночас, як свідчить аналіз, велика кількість пільговиків та молодих сімей, які мають у своєму складі пільговиків, не є малозабезпеченими, а мають стабільні джерела доходів. Отже, існуюча система пільг та компенсацій створює значне навантаження на систему державних фінансів, але при цьому не забезпечує матеріальною підтримкою громадян, які дійсно її потребують.

Розглядаючи тенденції до зростання доходів громадян за 2010-2015 роки, зокрема у частині заробітної плати, пенсійного забезпечення, як позитивні, маємо відзначити, що темпи зростання цих показників та їх рівень були не адекватні як ресурсному потенціалу держави, так і вимогам часу.

Таким чином, у більшості випадків неузгодження нормативно-правових актів з реальною економічною ситуацією (точніше - її ігнорування), їх прийняття на хвилі політичного популізму, за відсутності системного підходу та нових ринкових механізмів функціонування окремих складових соціальної сфери, не тільки не сприяло розв'язанню наявних суперечностей, але й зумовлювало загострення негативного сприйняття населенням впроваджуваної соціальної політики щодо виплати різних видів допомог.

Як свідчить статистика, сьогодні українська економіка розвивається прискореними темпами незважаючи на кризу. Посилення адресності державної допомоги малозабезпеченим визначено пріоритетним напрямом соціальної політики та стратегії подолання бідності. Завдяки турботі держави, сімейні бюджети майже трьох мільйонів найменш захищених громадян України поповнюються завдяки тим видам державної соціальної допомоги, які пов'язані з народженням та доглядом за дітьми [72].

Сутність і завдання цих соціальних допомог після 1996 року дещо змінились.

Так, завданням державної соціальної допомоги стало полегшити матеріальний стан людей, які опинилися у скрутному матеріальному становищі, незалежно від їхньої трудової діяльності.

Соціальна допомога по суті стала відрізнятись від соціального страхування. Для отримання виплат по соціальному страхуванню єдиною умовою було те, щоб людина була застрахована.

На даний час, одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку віднесені до категорії державних, що забезпечуються незалежно від участі в системі спеціального соціального страхування.

Так, одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р. застрахованій та відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну).

Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Одноразова допомога при народженні дитини незастрахованій особі надавалась у подвійному розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Так, видатки на виплату допомог сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям - на 2011 рік планується збільшити у порівнянні з нинішнім роком на 2,1 млрд. грн. або на 20,2%.

Вже у перші роки життя державну підтримку гарантовано одержить кожна дитина. Держбюджетом передбачається підвищення розмірів соціальних гарантій при народженні першої дитини становить з 01.10.11 - 18 тис. 766 гривень, другої - 38 тис. 385 гривень, третьої і наступної дитини - 76 тис. 770 гривень.

Частину коштів виплачувати одноразово, а решту поетапно, що дозволить рівномірно розподілити їх використання на дітей та підвищить їх ефективність.

Водночас, Уряд попіклувався про інші аспекти життя сім'ї. Так, у наступному році планується збільшення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до зростання встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 2 березня поточного року Верховною Радою України схвалено Закон України "Про внесення змін до статті 5 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", яким передбачено, що з 1 квітня 2015 року розмір державної соціальної допомоги збільшується на кожну дитину віком до 13 років на 250 гривень, для дітей віком від 13 до 18 років - на 500 гривень. При цьому, максимальний розмір державної соціальної допомоги з урахуванням збільшення її розміру на кожну дитину, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, не може перевищувати прожитковий мінімум для сім'ї. До 01.04.2015 року доплату отримували лише сім'ї, в яких виховуються діти віком від 3 до 18 років. На даний час проводиться перерахунок розміру державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям до складу яких входять діти віком до 3-х років по діючим особовим справам, без звернення громадян. Тобто з 1 квітня поточного року розмір допомоги для сімей, в яких виховуються діти віком до 3-х років зросте на 250 гривень на кожну таку дитину. Зазначене може вплинути на певні економічні процеси, а тому потребує петельного вивчення та нового правового регулювання.

Основним же досягненням українського законодавства залишається те, що право на допомогу при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має як застрахована, так і не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Зазначені допомоги повинні й надалі надаватись застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період лікарняного та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Серед певних проблемних питань, на фоні спрощення процедури виплат на дітей, сьогодні фахівці відмічають зміну розпорядників відповідних коштів.

Так, з початку 2007 року всі мами - як застраховані, так і не застраховані - перейшли на обслуговування в органи праці та соціального захисту. Таким чином виникла доцільність механізм виплат зробити універсальним, скоротити перелік необхідних для отримання допомог документів [48].

Саме на це була спрямована прийнята 11 липня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1751 та від 11 січня 2007 р. №13".

Новий порядок, крім іншого, суттєво полегшив отримання допомоги на дітей жінкам, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

По-перше, він фактично прирівняв всіх жінок-підприємців, котрі не платили внески на соціальне страхування, до непрацюючих жінок. Це означає, що тепер їм для призначення одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також у зв'язку з вагітністю та пологами не потрібно припиняти підприємницьку діяльність.

По-друге, при призначенні другого виду допомоги - по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - жінкам-підприємцям, які працювали на єдиному податку, не потрібно брати довідку про реєстрацію у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Більше того, жінок, які у період догляду за дитиною до трьох років не ведуть підприємницької діяльності і не платять внески у Фонд соцстраху, також прирівняли до непрацюючих. Тобто, вони стали отримувати цей вид допомоги як незастраховані матері.

Ще одна досить важлива зміна - самозайнятим жінкам (адвокатам, нотаріусам, творчим працівникам і тому подібне), які сплачували внески на соціальне страхування добровільно, тепер при призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не доведеться надавати розпорядження виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за місцем їх обліку. Потрібна лише довідка про сплату внесків до Фонду соціального страхування на момент звернення за допомогою.

Також всім незастрахованим матерям при призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не потрібно пред'являти довідку із ЖЕКу (квартального комітету) про склад сім'ї.

Застрахованим особам, які будуть фактично доглядати за малюком (один з батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), потрібно подати заяву про призначення такого виду допомоги та наказ роботодавця про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку - додатково надають довідку про сплату єдиного податку з податкової служби. А ті, хто був добровільно застрахований і платив внески, - вже згадувану довідку про сплату внесків до Фонду соцстраху на момент звернення за допомогою [83].

Таким чином, після затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.

Необхідно зазначити, що раніше основні ускладнення виникали в питаннях переоформлення виплат державних соціальних допомог та їх виплат в разі смерті одержувача. На даний час вони також вирішені.

Так, переоформлення допомоги на іншу працездатну особу, яка не отримує пенсії і не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснюється згідно з письмовою заявою на підставі довідки з місця роботи, служби, навчання особи, яка одержувала допомогу, про те, що вона вийшла на роботу, службу, навчання до закінчення терміну відпустки попогляду за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено.

В свою чергу, призначені суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, на дітей одиноким матерям, недоодержані у зв'язку із смертю одержувача, виплачуються членам сім'ї померлого, які проживали разом з ним на день його смерті або опікуну (піклувальнику). Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше ніж протягом трьох місяців після смерті.

Не дивлячись на постійне вдосконалення механізмів призначення та виплат допомог молодим сім'ям з дітьми, на практиці виявляються певні труднощі в термінах їх оформлення. Це говорить про необхідність подальшої зміни принципів їх надання.

Шляхи вдосконалення правового регулювання основних видів допомог: одноразової допомоги при народженні дитини і допомоги по досягненню нею трирічного віку.

На сьогоднішній час система виплат державних соціальних допомог спрямована на поліпшення матеріального забезпечення соціально вразливих верств населення, подолання бідності та зниження ступеня розшарування суспільства за рівнем доходів.

Станом на 01 січня 2011 року в Україні цією системою було охоплено близько 3 млн. чоловік.

У 2010-2014 роках значно підвищився рівень державних соціальних гарантій населенню, зокрема збуло збільшено розмір одноразової допомоги при народженні дитини, більш ніж у 2 рази - державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам [74].

Водночас фахівці відмічають, що рівень бідності населення в Україні, передусім серед молодих сімей з дітьми, родин, в яких є непрацездатні або непрацюючі особи працездатного віку, свідчить про недостатню ефективність існуючої системи державної підтримки соціально вразливих верств населення.

Так, наприклад:

1. Встановлені розміри державної соціальної допомоги окремим категоріям громадян не завжди відповідають фактичним потребам в соціальній підтримці більшості сімей.

2. Окремі види соціальної допомоги до тепер надаються без урахування доходів утримувачів.

3. Відсутні системи оцінювання впливу надання державної соціальної допомоги населенню на подолання бідності та інформаційна база даних про потенційних утримувачів такої допомоги. Разом із тим тільки третина сімей, охоплених програмами державної соціальної допомоги, віднесена до бідних.

Таким чином, потребують удосконалення існуючі підходи до оцінки рівня бідності.

Повинна бути активізована робота державних соціальних інспекторів, спрямована виключно на виконання контрольних та дозвільних функцій щодо отримання державної соціальної підтримки, а не на допомогу соціально вразливим чи неблагополучним родинам та виявлення їх реальних потреб у такій допомозі.

Процедура призначення окремих видів державної соціальної допомоги є невиправдано складною, потребує від громадян значних витрат часу та енергії на збирання і подання численних довідок та документів. У більшості місцевих органів праці та соціального захисту населення не створено належних умов для прийому громадян, не забезпечено безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Необхідно відзначити й те, що рівень поінформованості населення щодо можливості отримання державної соціальної допомоги є недостатнім.

Такий стан у сфері надання державної соціальної допомоги зумовлює необхідність розроблення Основних напрямів вдосконалення системи соціальних виплат населенню, спрямованих на забезпечення реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Метою Основних напрямів повинно вдосконалення системи соціальних виплат, спрямованих на посилення соціального захисту соціально вразливих верств населення, спрощення процедур надання державної соціальної допомоги. Зокрема і одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Реалізація таких Основних напрямів сприятиме зменшенню масштабів і глибини бідності, посиленню адресності та збільшенню розмірів державної соціальної допомоги, підвищенню ефективності , використання коштів, які спрямовуються на ці цілі, забезпеченню широкого доступу громадян до інформації з питань соціального захисту населення, створенню сучасної матеріальної бази та відповідного інформаційного і кадрового забезпечення для отримання населенням усіх видів державної соціальної допомоги за єдиною заявою.

Основними напрямами такої програми повинні стати:

1) удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подолання бідності, шляхом: визначення конкретних цілей, завдань та показників виконання бюджетних програм соціального захисту населення; запровадження нових методологічних підходів до визначення показників бідності;

2) забезпечення проведення оцінки і моніторингу ефективності системи державної соціальної допомоги;

3) впорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодо посилення адресності соціальної підтримки окремих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім'ї, а саме: визначення важливим принципом адресного спрямування державної підтримки орієнтацію на сім'ю, забезпечення її життєвих потреб з урахуванням вимог законодавства щодо сімейного обов'язку утримання тих членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги чи опинились у скрутних життєвих обставинах;

4) запровадження економічно обґрунтованих критеріїв визначення права на отримання державної соціальної допомоги, в тому числі оцінки майнового стану сім'ї;

5) заохочення громадян до активної життєвої позиції та прагнення підвищити рівень життя своєї сім'ї власними зусиллями; підвищення розмірів усіх видів державної соціальної допомоги рівня прожиткового мінімуму відповідних соціальних, 1 демографічних груп населення;

6) спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги через застосування: принципу призначення усіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

7) мережі консультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкого інформування громадян про їх права і обов'язки у сфері надання державної соціальної допомоги;

8) сучасних інформаційних технологій для дистанційного консультування громадян, визначення права особи на державну соціальну допомогу та призначення такої допомоги;

9) принципу довіри до наданої особою інформації про свій майновий стан та покладання функції доведення недостовірності такої інформації на органи державної влади;

10) запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом "єдиного вікна", що забезпечить їх обслуговування на якісно новому рівні, шляхом:

- застосування інтегрованого підходу до надання усіх видів державної соціальної допомоги, на які особа має право;

- формування інформаційної бази про отримувачів та потенційних отримувачів державної соціальної допомоги;

- забезпечення ефективного використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, передбачених на виконання програм соціального захисту населення;

- підвищення ефективності роботи спеціалістів органів праці та соціального захисту населення;

11) удосконалення інституту державних соціальних інспекторів через:

- визначення однією з основних функцій державних соціальних інспекторів здійснення соціального супроводу найбільш соціально вразливих чи неблагополучних сімей;

- збільшення чисельності державних соціальних інспекторів з урахуванням нормативів соціального обслуговування сімей; навчання державних соціальних інспекторів основ психології та соціальної роботи; поліпшення організаційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення роботи державних соціальних інспекторів;

12) модернізація інформаційних і комунікаційних технологій та удосконалення зв'язків з громадськістю через:

- створення сучасної технічної бази та розвиток інформаційно-аналітичної системи органів праці та соціального захисту населення;

- формування єдиної бази даних отримувачів державної соціальної допомоги та Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги, інтегрованих з базами даних (реєстрами) Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, державної служби зайнятості, фондів . загальнообов'язкового державного соціального страхування, державних органів реєстрації актів цивільного стану, створення відповідних загальнодержавних мереж;

- впровадження інтегрованих програмних продуктів для надання всіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

- застосування сучасних соціально-інформаційних технологій для врахування громадської думки щодо існуючих і нових соціальних програм; формування сучасної інформаційної системи з метою запровадження пластикової чи іншого виду картки (соціального паспорта особи);

13) створення сучасної розгалуженої постійно діючої системи навчання підвищення кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення, що сприятиме підвищенню якості обслуговування населення; та запровадження сучасної системи управління персоналом;

14) впровадження Міжнародного досвіду використання сучасних соціальних технологій та методів роботи, у тому числі розвиток благодійництва у сфері надання соціальної допомоги соціально вразливим верствам населення.

Ці Основні напрями можуть реалізуватись завдяки затвердження Указом Президента України та подальшою реалізацією Кабінетом Міністрів України через відповідну постанову заходів з реалізації "Основних напрямів на центральному та місцевому рівнях, розроблення і прийняття законів та інших нормативно-правових актів з питань удосконалення системи соціальних виплат населенню ".

Необхідно запровадити експерименти з реалізації окремих Основних напрямів для визначення найбільш ефективних механізмів надання державної соціальної допомоги.

Згодом, потрібно широкомасштабне здійснення заходів у системі органів, праці та соціального захисту населення (впровадження єдиної технології прийому громадян, інформування громадськості з питань діючої системи державної соціальної допомоги, технічне переоснащення зазначеної системи, модернізація інформаційних і комунікаційних технологій, перенавчання та атестація персоналу). На цьому етапі потрібно здійснити посилення адресного підходу до надання державної соціальної допомоги, перш за все бідним сім'ям та найбільш соціально вразливим верствам населення.

Фінансове забезпечення реалізації таких Основних напрямів повинно здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Необхідно на нормативному рівні закріпити механізми реалізації аналогічних програм органами місцевого самоврядування у всій Україні.

Проведене в цій роботі дослідження дає підстави стверджувати, що соціально-економічна ситуація, яка склалася на сучасному етапі розвитку України, кризові явища у сфері економіки і фінансів зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення механізмів обчислення та виплати державних допомог молодим сім'ям з дітьми, серед яких основне місце займають:

1) одноразова допомога при народженні дитини;

2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Закон України "Про державну допомогу молодим сім'ям з дітьми" встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки молодим сім'ям з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Основним досягненням українського законодавства стало те, що вказані допомоги надаються особам, як застрахованим, та і не застрахованим в системі загальнообов'язкового соціального страхування.

Умови припинення виплати допомоги (припиняється наступного місяця після виникнення зазначених обставин):

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду.

Контроль за цільовим використанням допомоги здійснюється соціальними органами праці та соціального захисту населення разом з відділами у справах сім'ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих молодих сімей. Виплату допомоги може бути поновлено.

В цілому, можна говорити про те, що законодавством України вдосконалена система призначення та виплат, розглянутих в даній роботі державних соціальних допомог.

Є беззаперечним те, що наводження дитини призводить до значних матеріальних витрат на її утримання, до чого молода сім'я не завжди готова і психологічно, особливо молода та з невисокими доходами. З метою часткового відшкодування витрат на новонароджену дитину, держава, яка заінтересована у позитивній демографічній ситуації, повинна постійно вдосконалювати механізми соціального захисту сімей з дітьми.

2.2 Соціальний захист і соціальне забезпечення сім'ї. Види державних допомог молодим сім'ям в Україні

Молода сім'я перебуває під захистом держави. Держава виявляє піклування про молоду сім'ю шляхом створення і розвитку широкої мережі пологових будинків, дитячих ясел і садків, шкіл інтернатів та інших дитячих закладів, організації і вдосконалення служби побуту та громадського харчування, виплати допомоги у разі народжування дитини, надання допомоги і пільг одиноким матерям і багатодітним сім'ям, а також інших видів допомоги сім'ї, правове регулювання, призначення і виплати допомог здійснюються на підставі Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992р. та Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В "Основні напрями соціальної політики на період до 2015 року сформовані з урахуванням базових положень концепцій:

соціальної безпеки, що випливає з необхідності попередження виникнення та ліквідації соціальних небезпек і ризиків, формування умов для людського і соціального розвитку;

соціальної держави, спрямованої на підвищення рівня та якості життя населення шляхом забезпечення ефективної зайнятості й соціального захисту, соціальної відповідальності бізнесу в умовах сучасної ринкової економіки, формування середнього класу, захисту прав і свобод людини тощо;

людського розвитку, зорієнтованого на розвиток кількісних та якісних параметрів людського потенціалу шляхом розширення можливостей вибору людини;

людського капіталу, що розглядає накопичені продуктивні здібності людини, які формуються в результаті інвестицій в освіту, охорону здоров'я, мотивацію та мобільність як основного чинника виробництва;

економіки знань, згідно з якою знання та нагромаджений капітал у сучасних умовах є основним чинником суспільного розвитку;

інноваційного розвитку, де головним чинником розвитку та конкурентоспроможності країни визначається безперервний потік інновацій, що є результатом діяльності людей із високими якісними характеристиками;

соціального капіталу, що потребує норми взаємодії та довіри, які виникають у відносинах між державою, бізнесом, громадськістю, роботодавцями та працівниками на підставі загальних інтересів;

сталого розвитку, що потребує соціальної відповідальності нинішнього покоління перед прийдешніми поколіннями за ресурсне забезпечення життєдіяльності людського потенціалу при здійсненні економічної, соціальної та екологічної політики.

Система соціальної допомоги передбачає поглиблення адресної соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, тобто врахування матеріального становища сімей, заміни системи пільг окремим категоріям населення на адресну цільову допомогу, розроблення єдиних принципів і критеріїв надання різних видів допомоги. При визначенні розмірів соціальної допомоги враховується матеріальна забезпеченість молодої сім'ї та вартісна величина межі малозабезпеченості. З метою підтримки найменш захищених верств населення 1 червня 2000р. прийнято Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"

Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій прав громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого з прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям, зокрема тим сім'ям, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний доход нижчій від прожиткового мінімуму сім'ї [30].

В Україні з 1995 р. діє програма житлових субсидій на житлово-комунальні послуги, умови та порядок призначення яких регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.97 р. №1050.

Велика увага приділяється соціальному захисту студентської сім'ї. Указом Президента України від 04.08.2000р. №958\2000 "Про соціально-економічну підтримку становлення та розвитку студентської сім'ї" з метою підвищення соціально-економічного захисту студентської сім'ї та реалізації правових засадах державної молодіжної політики в Україні зобов'язані місцеві органи виконавчої влади забезпечити підтримку студентської сім'ї за рахунок щорічного виділення коштів із місцевих бюджетів, а також надходжень від міжнародних фінансових організацій; вжити заходів для поліпшення житлових умов студентських сімей, які проживають у гуртожитках, створити молодіжні житлові комплекси; забезпечити підтримку ініційованих молоддю молодіжних програм щодо становлення та розвитку студентської сім'ї; створити необхідні передумови для само зайнятості молодих сімей, забезпечення добробуту за рахунок власних зусиль; сприяти працевлаштуванню молодих сімей, позачерговому наданню житла молодим спеціалістам, які одержали призначення на роботу.

Таким чином, соціальна робота базується на основних законодавчих актах, які регулюють правовідносини в сім'ї, забезпечують гарантії для її нормального функціонування у різних сферах життєдіяльності і суспільного життя.

Основними джерелами фінансування соціального забезпечення і соціального захисту населення є соціальні та благодійні, а також бюджетні фонди. Усі цільові фонди поділяються на дві групи. Першу становлять постійні (соціальні) фонди, створення яких пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Так, в частині реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У зв'язку з цим окремо створюються спеціальні фонди з метою гарантованого забезпечення цих видатків. Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються за конкретною необхідністю і після вирішення проблеми закриваються.

Особливу роль у забезпеченні соціального захисту населення відіграють соціальні фонди, за рахунок яких здійснюються виплати більшості соціально незахищеним категоріям населення. До таких фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонд соціального захисту інвалідів та інші. Окремі цільові фонди згідно з чинним законодавством включаються до державного бюджету України, а деякі функціонують самостійно. За допомогою коштів соціальних фондів оплачуються соціальні видатки понад суми, передбачені у бюджетах усіх рівнів. Вони є додатковим джерелом соціального захисту населення.

Видатки бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення включають:

1. Виплати пенсій та допомоги (кошти, що передаються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу та їхнім сім'ям);

2. Пільги ветеранам війни та праці (установка телефонів учасникам Великої Вітчизняної війни; пільги ветеранам та інвалідам війни);

3. Допомогу молодим сім'ям з дітьми (допомога на дітей віком до 16 років; допомога з догляду за дитиною-інвалідом; допомога з догляду за дитиною непрацюючим матерям; тимчасові допомоги на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів; грошова допомога матерям (батькам), зайнятих доглядом трьох дітей віком до 16 років; перерахування до Пенсійного фонду допомоги з догляду за дітьми віком від 1,5 до 3 років);

4. Інші види соціальної допомоги (цільова грошова виплата на проживання громадян з мінімальними доходами; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; виплата компенсацій реабілітованим; грошова допомога біженцям; додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг; виплати компенсацій на медикаменти; допомога на прожиток малозабезпеченим громадянам, програма протезування; кошти на виплати регресивних позовів для шахтарів; кошти на забезпечення побутовим вугіллям окремих категорій населення;інші випадки);

5. видатки на молодіжні програми (утримання центрів соціальних служб для молоді; програми і заходи центрів служб для молоді; програми і заходи державних органів у справах сім'ї та молоді; програми і заходи державних органів у справах жінок; утримання клубів підлітків за місцем проживання;інші видатки);

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таке право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Система соціального захисту в Україні включає :

· пенсії (ГІФ, ФСС);

· допомога по безробіттю (ФЗ);

· система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини (ФСС, ПФ).

Універсальні системи

· програма допомоги сім`ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ); о державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);

· допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);

· державна система охорони здоров'я (МБ, ДБ, ЧФ);

· державна система освіти(МБ, ДБ).

Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС Система соціальних допомог:

· цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті);

· соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних центрів).

Соціальний захист через недержавні організації

Соціальна допомога з фондів підприємств

Система соціального захисту населення складається з :

Ш Соціального страхування

Ш Соціальної допомоги

Ш Соціальних гарантій

Основними видами соціального забезпечення є:

· пенсійне забезпечення;

· соціальне страхування;

· допомога сім'ям з дітьми;

· інші види соціальної допомоги;

· утримання установ соціального забезпечення;

· інші види.

Обсяг коштів, які спрямовуються на соціальне забезпечення населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом ВВП та науково-обґрунтованим оптимальним обсягом фонду споживання.

Здійснюючи соціальні виплати, держава дотримується визначених параметрів. І тому за умов економічної кризи не здатна повністю соціально забезпечити населення на належному рівні [39].

Збільшити видатки на соціальні потреби населення можна тільки за умови зростання обсягу ВВП. Однак держава повинна, насамперед, створювати умови для працездатних громадян, що сприятиме зменшенню кількості людей, які потребують економічної підтримки.

Види допомог молодим сім'ям:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами допомога

2) при народженні дитини

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

4) допомога на дітей одиноким матерям

5) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям

6) пільги багатодітним сім'ям

7) державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам

8) тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме

9) допомога при усиновленні дитини

10) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологам

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами працюючим жінка призначається за місцем роботи.

Жінкам, які застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, - в органах праці та соціального захисту населення.

Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (в тому числі неповнолітні), а саме:

1. жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установами та організації - у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу;

2. жінки, зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні - у розмірі 100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю;

3. аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів І-ІУ рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів - у розмірі місячної стипендії;

4. непрацюючі жінки та жінки, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності - у розмірі 25 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше 6 місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Допомога виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів та 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів і 90 - після пологів). Підставою для призначення зазначеної допомоги є видана лікувально-профілактичним закладом довідка встановленого зразка.

Необхідні документи:

6. заява матері;

7. довідка з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;

8. довідка ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації;

9. довідка центру зайнятості про те, що жінка зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна;

10. довідка Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про те, що жінка - суб'єкт підприємницької діяльності не сплачує страхові внески.

11. ощадна книжка, (розрахунковий рахунок)

Під час звернення при собі потрібно мати паспорт та ідентифікаційний номер. При зміні прожиткового мінімуму розміри допомоги переглядаються.

Допомога при народженні дитини

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, усиновлювач чи опікуну з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Для призначення допомоги необхідно протягом 12 календарних місяців після народження дитини звернутися до органів праці та соціального захисту населення та надати наступні документи:

1) заява одного з батьків (опікунів);

2) копія свідоцтва про народження дитини;

3) витяг про народження дитини з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народження дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (крім міст обласного значення). Під час звернення при собі потрібно мати паспорт та ідентифікаційний номер.

4) ощадна книжка, (розрахунковий рахунок)

Допомога може перераховуватися на поштове відділення або на банківський рахунок отримувача. В останньому випадку до органів праці та соціальному захисту населення потрібно буде надати реквізити банківського рахунку.

При народженні другої дитини або наступних дітей необхідно надати довідку про склад сім'ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини. Розмір допомоги становить з 0.10.11 18766 гривень на першу дитину, 38385 гривень на другу дитину і 76770 гривень на третю і наступну дитину.

Виплата допомоги здійснюється одноразово у розмірі 7677 гривень. Решта допомоги виплачується щомісяця у розмірі 924.08 гривень (протягом 12 місяців), 1305 гривень (впродовж 24 місяців) і 1919.25 гривень (протягом 36), відповідно.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з батьків дитини, усиновлювач, опікун або будь-який родич, який здійснює фактичний догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень (мінімальний розмір допомоги).

Необхідні документи для призначення допомоги:

1) заява;

2) копія свідоцтва про народження дитини;

3) копія або витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки - для працюючих осіб;

4) копія трудової книжки - для непрацюючих осіб;

5) довідка з місця навчання - для осіб, які навчаються;

6) довідка з центру зайнятості для осіб, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.

7) ощадна книжка, (розрахунковий рахунок)

8) копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, для осіб що провадять підприємство

Для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї). Усиновлювачі та опікуни подають також копію рішення про усиновлення або встановлення опіки. Під час звернення до органу праці та соціального захисту населення при собі потрібно мати паспорт та ідентифікаційний номер.

З 9 березня 2009 року надано право на призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам - суб'єктам підприємницької діяльності без припинення ними підприємницької діяльності.

Такі особи подають копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. При зміні прожиткового мінімуму розміри допомоги переглядаються.

Допомога на дітей одиноким матерям

Право на допомогу одиноким матерям мають одинокі матері, одинокі усиновлювачі (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька (мати) дитини або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювач) дитини. Також право на допомогу мають вдова та вдівець з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Необхідні документи для призначення допомоги:

1. заява про призначення допомоги;

2. витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження дитини із зазначенням відомостей про батька дитини для призначення допомоги, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану.

Або - довідка про народження із зазначенням підстав внесення відомостей про батька дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад для виплати допомоги;

3. копія свідоцтва про народження дитини;

4. довідка про проживання дитини з матір'ю, видана за місцем проживання сім'ї. Під час звернення до органу праці та соціального захисту населення при собі потрібно мати паспорт та ідентифікаційний номер.

5. ощадна книжка, (розрахунковий рахунок)

6. довідка за місцем навчання дитини

Усиновлювачі подають також копію рішення про усиновлення дитини.

Вдови та вдівці подають копію свідоцтва про смерть одного з подружжя та довідку про те, що вони не одержують на дітей пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію. Мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, подають також копію свідоцтва про смерть одного з батьків та довідку про те, що вони не отримують на дітей зазначені пенсії.

Якщо діти навчаються на денною формою у вищих навчальних закладах І-ІУ рівня акредитації та професійно-технічних навчальних - закладах, виплата допомоги на дітей одиноким матерям продовжується на підставі довідки навчального закладу до закінчення таким дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Розмір допомоги дорівнює різниці між 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в гозрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше як 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При зміні прожиткового мінімуму розміри допомоги переглядаються.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям.

Розмір такої допомоги визначається як різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї, який встановлюється Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, та її середньомісячним сукупним доходом.

Для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків. Крім того, для кожної дитини утримується матір'ю (батьком, усиновлювачем), що не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), та для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами І або II групи, - рівень забезпечення збільшується на 20 відсотків.

При цьому, розмір допомоги не може бути більше ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї.

Необхідні документи для призначення допомоги:

1. заява;

2. документ, що посвідчує особу, уповноваженого представника сім'ї;

3. довідка про склад сім'ї;

4. декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї);

5. довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

Під час звернення до органів праці та соціального захисту населення при собі потрібно мати паспорт та ідентифікаційний номер.

Державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:

1. працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно - технічних, вищих навчальних закладів І-ІУ рівня акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнанні безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідом І групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку;

2. з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;

3. у власності чи володіння малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);

4. у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65 - річного віку або є інваліди І та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 гектарів, крім випадків, коли така земелька ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід.

5. За наявністю таких обставин державна соціальна допомога може бути призначена органом праці та соціального захисту населення на підставі рішення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах ( у разі їх створення) рад або утворення ними комісій у разі, якщо:

§ складі сім'ї є інвалід;

§ у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховується троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладів I- IV рівня акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);

§ неможливість отримати будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та\або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

При зміні прожиткового мінімуму розміри допомоги переглядаються.

Пільги багатодітним молодим сім'ям

З 1 січня 2010 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей", відповідно до якого внесено зміни до Закону України "Про охорону дитинства", згідно з якими передбачено надання багатодітним сім'ям пільг з оплати житлово-комунальних послуг, палива, абонентної плати за користування телефоном, а дітям з багатодітних сімей - безоплатного проїзду у міському та приміському транспорті, оздоровлення та лікування.

Відповідно до Закону України "Про охорону дитинства" багатодітна сім'я - це сім'я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей віком до 18-років (повноліття). Таких сімей у нашому районі є 447.

...