Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Список використаних джерел
1. Архимандрит Рафаил (Карелин) В аду на земле. М.: Саввино-Сторошевский монастирь, «Центр Благо». - 2001. - 160с.
2. Бек Б. Экономические последствия старения населения // Компас. - 1996. - №24. - С.67-78.
3. Вернигора Н. Портрет в цифрах // Корреспондент. - 2003. - №2. - С.22-23.
4. Гадалина А.Д. Плоды запретов: Подростки и секс. Книга для учителя. М.: Просвещение. - 1991.
5. Городенчук З. Аборт: незвична точка зору // Медична газета України. - 1997. - №10. - С.6.
6. Грешникова Т. Переривання вагітності та його ускладнення // Будьмо здорові. - 2003. - №7 - С.12.
7. Дворник О. Бэби-бума не видать // Власть и политика, 2003. - 7-13 марта (10). - С.11. Демографічна криза в Україні. Її причини та наслідки: Збірник матеріалів / Комітет Верховної Ради України з питань безпеки і оборони. - К.: Парламентське видавництво. - 2003. - 450с.
8. Демографічна криза в Україні. Її причини та наслідки: Збірник матеріалів / Комітет Верховної Ради України з питань безпеки і оборони. - К.: Парламентське видавництво. - 2003. - 450с.
9. Демографічний компас // Краєзнавство, географія, туризм. - 2004. - верес. (№34) - С.3-4.
10. Демографічні перспективи України до 2026 року / Стешко Валентина та ін. - К.: НАН України. - 1999. - 55с.
11. Дядькова Н. Скільки нас в Україні? // Праця і зарплата. - 2003. - січ. (№3). - С.7.
12. Жученко П.Г. Последствия аборта, «Здоров'я» - Винница. - 1998. - 158с.
13. Заставний Ф. Всеукраїнський перепис населення 2001 року // Географія та основи економіки в школі. - 2003. - №2. - С.74-78.
14. Илюшина И. После секса: Вопрос, считать ли аборт убийством, остаётся в Украине дискуссионным. Но с тем, что это безусловное зло, которое калечит и здоровье, и психику, согласны все // Корреспондент. - 2003. - №24. - С.50-52.
15. Концепція безпечного материнства: Затверджено розпорядженням К.М.У. від 29 березня 2002 р. №161- . // Офіційний вісник України. - 2002. - №14. - С.241-244.
16. Кравченко Т. Прогнозування демографічного розвитку України // Економіст. - 2004. - №10. -С.62-63.
17. Крючков Г. Демографічна криза в Україні: причини і наслідки // Голос України. - 2003. - 3 черв. - С.8.
18. Кулаков В.И. Аборт и его осложнения - М.: Медицина. - 1987.
19. Лосева Л.С. Проблема абортов: борьба не утихает // США. Экономика, политика, идеология. - 1989. - №7. - С.60-66.
20. Мануилова И.А. Мини-аборт или альтернатива? // Здоровье. - 1996. - №7. - С.38.
21. Мандрагеля В. Диспропорції демографії: нові виклики сучасності // Дзеркало тижня. - 2004. - 31 лип.-6. серп. (№30). -С.19.
22. Мириам, почему ты плачешь? / Пер. с украинского А. Костыри - К. - 2002. - 140с.
23. Мы можем любить их обоих. Аборт: вопросы и ответы. Джон и Барбара Уиллке. - М. - 2003. - 380с.
24. Національна программа «Репродуктивне здоров'я 2001-2005»: Схвалено Указом Президента України від 26 березня 2001 р. №203 / 2001 // Президентський вісник. - 2001. - 31 березня. - С.24-36. (дод.)
25. Остапенко О. Мовчання немовлят: Україна посідає друге після Румунії місце у світі за кількістю абортів на душу населення // Україна молода. - 2001. - 26 січ. - С.13.
26. Павлов Н. Демографическая война // Наш современник. - 1999. - №2. - С.156-164.
27. Панченко В. Нас могло бути більше… - К.: Б. В., Б. Г. - Буклет. - 1999.
28. Покладюк Т.А. Аборт - не проста операція (Про шкідливість операції аборту) // Будьмо здорові. - 1995. - №5. - С.18.
29. Прогноз численности населения земного шара на 2150 год // Общество и экономика. - 1998. - №10/11. - С.172-186.
30. Про затвердження інструкції про порядок проведення медикаментозного штучного переривання вагітності ранніх строків шляхом застосування препаратів міфепристону та мізопристону та інших препаратів аналогічної дії: Наказ…від 5 трав. 2003 р. №192 / М-во ох. зд. У. // Медицинский вестник Украины. - 2003. - Июль (№10/20) - С.2.
31. Розміщення та статево-віковий склад населення Полтавської області (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.) / Державний комітет статистики України. Полт. обл. укр. стат. - Полтава. - 2003. - 187с.
32. Романовский Р.Б. Право на аборт: отечественный и зарубежный опыт // Человек. - 2003. - №7 - С.141-145.
33. Рост населения земли замедлится в ХХІ веке // Коммерсант-DAILУ. - 1996. - 7дек. - С.18.
34. Саймон Д. Рост населения - условие прогресса // Корреспондент. - 2003. -№8. - С.52-53.
35. Семенюк А.Б. Демографічна ситуація в Україні - національна трагедія - Б.М.: Духовна вісь. - 2001. - 16с.
36. Семёнов А. Аборты: большая медицинская ложь // Медицинская газета. - 1999. - 17 марта (№20) - С.6-7.
37. Сиротенко В. Гірка демографія / Віче. - 2000. - №5. - С.123-138.
38. Ушенко Н.М. Демографічні тенденції в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003. - №2. - С.74-78.
39. Фіялковський В. Дар народжувати / Пер. з польської. Львів: Свічадо. - 1999 - 120с.
40. Хорева О.Б. Демографический кризис и нравственность // География в школе. - 1998. - №6. - С.27-32.
41. Чисельність наявного населення України (на 1 січня 200 р.) / Державний комітет статистики України. Упр. стат. К. - 2000. - 110с.
42. Чорний С.М. Національний склад населення України в ХХ столітті.: Довідник. - К.: Картографія. - 2001. - 86с.
43. Шенкман С. Этот загадочный демографический крест // Будь здоров. - 2000. - №5. - С.7-11.
44. Юдин Б. Цена - нерождённые дети. (О фетальной трансплантации) // Здоровье. - 1996. - №7. - С.38.
45. Bond L. “The Surviving Sibling”, Nat'l RTL News, Sept. 25, 1988.
46. Darling J., Risk of Breas Cancer Among Young Women, J. Nat. Ca. Inst. , vol. 86, no. 21, 11/2/94, p. 1584.
47. Jones & Schraeder, “The Progress of Human Fertilization”, Fertiliti and Steriliti, vol. 48, no. 2, Aug. 1987, p. 191.
48. Howe H.L., Senie R.T., Baduch H., Herzfeld P., (1989) et., Int. J. Epidemiol. 18-300-4.
49. Liley A. “A Case Against Abortion”, Liberal Studies, Whitcomb & Tombs, Ltd., 1971.
50. Liley A., The Tiniest Humans CA: Sassone Press, p. 14.
51. Pike M.C., Henderson H.T. and other, British J. Cancer, 43:72-6.
Додаток 1
Лекція №1
Тема: Соціальні інститути та проблема абортів.
1. Історико- правовий аспект проблеми абортів.
2. Роль соціальних інститутів у відтворенні населення в сучасних умовах суспільного розвитку.
3. Новітні технології біомедицини та аборт.
1. Іще з античних часів аборти практикувалися в усьому світі. Кюретка - знаменита ложка без дна - стала найбільш ефективною «зброєю масового знищення». За даними ВООЗ, щороку у світі здійснюється 50 млн. абортів. За кількістю людських втрат конкурувати з ними здатні лише світові війни.
Упродовж усієї історії людства закони про переривання вагітності відображали державні інтереси тієї країни, де їх приймали. І протягом усієї історії у жінок були «свої» мотиви до абортів. У Римській імперії, наприклад, аборти були дозволені під час походів та при нестачі продуктів харчування. Але коли римляни відчували брак солдатів і рабів, Цицерон (I ст. до н.е.) встановив смертну кару для жінок, які «крадуть у республіки належних їй громадян». Однак у всі віки перед початком кожної війни жінки робили більше абортів, ніж у мирний час.
Хоча в античному світі операції штучного переривання вагітності були дуже поширені, у перші століття розповсюдження християнства їхня кількість набагато зменшилась. Бо християнська церква проголосила аборт рівносильним до вбивства родича гріхом проти п'ятої заповіді, і це вплинуло на законодавства багатьох країн.
Протягом багатьох наступних століть практика нелегальних абортів співіснувала з визначеним законом покаранням за здійснення таких операцій. У Німеччині, наприклад, з XVI по XVIIIстоліття існував закон, згідно з яким жінку, що перервала вагітність, топили у річці. У інших країнах карою для жінки та того, хто допомагав їй позбавитися дитини, було побиття батогом, каторжні роботи, заслання на острови або смерть на шибениці. Церква ж карала за аборт відлученням на сім років від причастя.
Дуже травматичними і небезпечними для життя були і самі способи переривання вагітності. У найпримітивніших суспільствах практикувалися різні «магічні дії», які мусила здійснити вагітна жінка: наприклад, переступити через живу змію. Від переляку у неї міг статися викидень. Для здійснення інструментальних абортів, доки не було винайдено кюретку, використовували різні гострі предмети: палички, спиці для плетення тощо. Уже в XIX ст. найбільш розповсюдженими засобами переривання вагітності було вживання миш'яку і жовтого фосфору, що спричинювало тяжкі отруювання і часто призводило до смерті. Інструментальні аборти, як і всі інші операції, здійснювалися без знеболення аж до середини XIX століття, коли лікарі вперше почали застосовувати анестезуючі речовини.
В Україні та Росії ставлення до абортів дуже ліберальне. Тут можна перервати вагітність без пояснення причин на строці до 12 тижнів. Правда, підліткам, молодшим 15 років для цього прийдеться отримати дозвіл у батьків. На більш пізніх строках (від 12 до 22 тижнів) дозволено аборт за медичними або соціальними показаннями. Наприклад, чоловік жінки помер під час її вагітності або є інвалідом I чи II групи. Або майбутні батьки перебувають у місцях позбавлення волі, позбавлені батьківських прав, не працюють. Або жінка незаміжня, живе у гуртожитку, вже має більше трьох дітей. Право на аборт за соціальними показаннями мають також жертви сексуального насилля і біженки.
На ранніх строках (не більше 16 тижнів) аборт "за бажанням" дозволений у таких європейських країнах як Бельгія, Данія, Німеччина, Норвегія, Франція. У більш пізній період жінка, як правило, може перервати вагітність, якщо два лікарі зроблять висновок, що операція попередить серйозні порушення у її організмі.
Як не дивно, італійські закони також досить терпимі до переривання вагітності. У цій католицькій країні аборт можливий у перші 90 днів після зачаття. Турецьке законодавство дозволяє перервати вагітність під час перших 12 тижнів. Якщо жінка заміжня, то для цього потрібна згода чоловіка. На більш пізніх строках необхідний дозвіл чоловіка.
У США першим законом з регулювання штучного переривання вагітності стало правило, прийняте у штаті Коннектикут у 1821 році, яке заборонило застосовувати отруйні речовини з метою здійснення аборту. З 1880 року по усій території країни штучне переривання вагітності було заборонене на законодавчому рівні, але між 1837 і 1973 роками 17 штатів змінили місцеві законодавства. Строки на яких можливий аборт, кожен з них встановлює самостійно. Але по усій країні аборти на пізніх строках не допустимі.
Верховний суд Канади легалізував штучне переривання вагітності тільки в 1988 році. Федерального закону про аборти в цій країні немає, і кожна провінція самостійно регламентує цю процедуру. Найбільший строк, на якому жінка може зробити аборт - 18 тижнів і 6 днів.
Переривання вагітності по соціально-економічним причинам на пізніх строках (до 24 тижнів) дозволено у Англії, але не поширюється на Шотландію.
У Японії до цього часу заборонено продаж протизаплідних пігулок, і аборт залишається основним способом регулювання народжуваності. Відповідно закону, прийнятому у 1948 році, показаннями для такої операції є сексуальні насилля, погана спадковість, загроза здоров'ю жінки, економічні мотиви.
У Іспанії закон, який дозволяє аборти, діє з 1985 року. Згідно цього документу позбавитись небажаної вагітності можна тільки на ранніх строках (до 12 тижнів) за умови, що вона стала результатом сексуального насилля або у плоду виявлені серйозні аномалії, або існує загроза життю, фізичному і психічному здоров'ю жінки. Аналогічний закон діє у Португалії та Ізраїлі.
У Польщі, Швейцарії і багатьох країнах Латинської Америки аборти дозволені лише тоді, коли існує загроза життю та здоров'ю жінки. Подібний закон діє в Ірландії.
В Об'єднаних Арабських Еміратах, Чілі, Нігерії, Афганістані, Єгипті, Папуа Новій Гвінеї та Непалі аборти проголошені поза законом. У Непалі жінок, які нелегально зробили аборт, а також їх чоловіків та лікарів, притягують до судової відповідальності як за вбивство.
Практика Європейського суду у справах людини свідчить про його обережність у оцінці законодавчих актів про аборти. Відповідно ст. 2 Європейської Конвенції про права людини право на життя поширюється на ненароджених дітей. Правда, при цьому не порушується фундаментальне питання з якого моменту слід визнавати право на життя: з моменту народження чи з моменту зачаття. Далі. Провідним у законодавстві виступає не право на життя, а право на повагу до приватного життя (ст. 8), що залишає певну свободу вибору. Стаття допускає обмеження права на приватне життя, що дозволяє позитивно оцінювати антиабортне законодавство. Разом з цим це не виключає врахування різноманітних аспектів припустимості штучності переривання вагітності, визнаючи їх в тих чи інших конкретних випадках як пряме продовження реалізації права вільно розпоряджатися собою.
Отже, політика держави і законодавство в області аборту сильно варіюють - від повної заборони до дозволу. Але, не дивлячись на значний накопичений досвід, у реальній політиці не вдається органічно поєднати найважливіші принципи: здоров'я жінки, здоров'я майбутньої дитини, автономія особистості, пануючі в суспільстві етичні норми.
Як ми бачимо, проведений аналіз ще раз підтверджує: найбільш дискусійне питання штучного переривання вагітності - проблема виникнення нового життя. Його визначення передбачає закріплення у правовій системі того чи іншого ставлення до абортів.
Сучасне виправдання штучного переривання вагітності базується на «трьох китах»:
Ш відсутності в законодавстві чітких критеріїв для визначення юридичного статусу плоду;
Ш праві жінки самовільно розпоряджатись власним тілом, а як наслідок, і дитиною, яка виношується;
Ш попередженні кримінальних абортів.
Нестача дитячих будинків, притулків, сирітство при живих батьках, неспроможність гідно забезпечувати дітей - аргументи другорядного плану, які лише відволікають від суті і мають зовсім інші корені, та інші способи вирішення.
Акушерство сьогодні оперує для визначення ненародженого наступними основними термінами: ембріон (до 9 тижнів), плід (до народження). Крім того, розрізняють у залежності від ступеню розвитку: зиготу, морулу, дискобластулу, гаструлу. Кожен стан і період характеризується добре вивченими показниками, достатніми для роботи юристів. Але тут ми стикаємось з іншою, вже немедичною задачею. Критерії початку життя в юристів ще не вироблені. Біологічне життя ембріону починається з моменту зачаття. Якщо взяти цей тезис за основу і надати всі права зародку, то водночас доведеться позбавити жінку права регулювати своє життя в одній з найважливіших для неї сфер. Якщо ж право вирішувати долю вагітності належить матері, це значить, що необхідно визнати, що зародок прав не має.
При констатації як народження - початку життя, так і смерті - його закінчення діє поняття юридичної фікції, яка ототожнює народження і смерть з певним моментом. Смерть - з припиненням роботи мозку, хоча вмирання - процес поступовий; народження дитини - з її виходом з організму матері, з першим подихом. До цього плід не має юридичних прав особистості, а значить, не має конституційного захисту і не являється носієм правосуб'єктності. Хоча деякі цікаві факти у вітчизняному законодавстві змушують дивуватися: закон «Про порядок успадкування» захищає права ще не народженої дитини, зараховуючи її до числа спадкоємців померлого. А фінансова допомога після народження дитини кваліфікується юристами як плата плоду, що надається його матері після пологів. Погодьтесь, досить дивно, коли за створінням не визнають права на життя, але признають право успадковувати майно отримувати від держави гроші.
Прибічники легалізації абортів на існуванні жінки права на недоторканість особистого життя: «Аборт - це особистий вибір жінки. Вона має право приймати рішення по відношенню до свого тіла». Питання, пов'язані з народженням дітей, повинні бути виключно особистою справою людини. Можна погодитися з правом жінки розпоряджатись своїм тілом, його частиною і тілом іншої людини, яка перебуває в її статевій системі на правах «непотребу». Таке формулювання, на перший погляд, може бути смішним, але право людини на власне тіло та його складові - наріжний камінь білетики. Ніхто не має права самостійно розпоряджатися чужою кров'ю, спермою чи яйцеклітиною, які здані на збереження в біо-банк. Якщо чоловік здійснює статевий акт з метою продовження роду і жінка на це погоджується, а потім іде на аборт, то порушуються права чоловіка. І навпаки, коли чоловік, змінивши рішення, змушує жінку позбавитись бажаної дитини - порушуються права жінки. Такі ситуації часто зустрічаються і є причиною не одного розлучення.
Але й заборонити аборти повністю не можливо, бо їх все одно будуть робити, тільки підпільно. Так, у Польщі, де аборт заборонено. Почав стрімкими темпами розвиватися абортивний туризм: жінка, за допомогою зацікавлених осіб, може на декілька днів виїхати закордон, наприклад в Україну, зробити аборт в приватній клініці за 100-300$ і повернутись додому. Також у Польщі «процвітає» аборт «по телефону»: в газетах та журналах містяться оголошення про надання послуг щодо «відновлення менструального циклу», клієнтка (пацієнтка) телефонує за вказаним номером і лікар приїздить до неї додому, де й виконує замовлення.
2. Українське населення повільно, але невпинно вимирає. І це не словесна бутафорія, а реальність сьогодення. Найяскравішим підтвердженням цього є співдоповідь голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони Георгія Крючкова на парламентських слуханнях 21 травня 2003 року. Георгій Крючков наголошує, що проведення парламентських слухань з таким порядком денним обумовлене вкрай небезпечним загостренням в Україні демографічної ситуації, що створює реальну загрозу національним інтересам і безпеці держави.
Підтвердженням цього є насамперед те, що за останні 10 років незалежності в умовах, коли на території України не було ні війни, ні збройних конфліктів, ні масових епідемій, ні глобальних природних катаклізмів, чисельність її населення зменшилась майже на 4,5 млн. людей. Це майже стільки, скільки було знищено фашистами в Україні під час II Світової війни.
У 2002 році чисельність постійного населення держави становила 48 млн. чоловік. За підсумками 2003 року населення України скоротилось майже на 357 тисяч. У країні народилось 408.600 і померло 765.400, у тому числі 3.883 дитини до 1 року, на кожні 1000 чоловік народжувалось у середньому 8,5, а помирало 16 людей. Коефіцієнт природного приросту населення становив - 7,5. Сумарний коефіцієнт народжуваності, тобто кількості дітей, народжених однією жінкою впродовж її життя, знизився за цей час з 1,9 до 1,1, а у містах з 1,8 до 0,9.
Чисельність наявного населення України на 1 липня 2004 року дорівнювала 47.441.004 чоловік, що на 181.432 менше у порівнянні з початком року. Скорочення населення України обумовлено в першу чергу природними втратами. За перше півріччя 2004 року народилося 210.922 чолові, а померло 389.106 (з них у віці до одного року 1.980). За даними Міністерства Юстицій народжуваність збільшилась на 3%. Можна було б порадіти, але кількість померлих перебільшила кількість народжених у 2 рази. Додамо, що кількість самогубств зросла на 74%, а абортів - на 82%.
Процеси, що відбуваються у демографічній сфері не можуть не викликати глибокого занепокоєння. У 1985 році чисельність населення України становила 51 млн. чоловік. Рекордний для України показник - 52,2 млн. жителів був зафіксований у 1992 році, але починаючи з наступного року йде його повільне зменшення. Проаналізувавши ряд причин демографічної кризи в Україні, ми дійшли до найголовнішої причини, яка безпосередньо перетинається з темою наукового дослідження - аборту, як вбивства потенційних громадян України, знищення цілих поколінь. Щоб ці твердження не видавались занадто пафосними, наведемо цифри, що завжди є переконливими. За даними Інституту історії України під час II Світової війни загинуло 3.000.000 українців - солдат регулярної армії. 360.000 українців було репресовано в 1936-1938 роках. Загальні втрати українського населення у результаті голодомору 1932-1933 років становили 4.649.000 чоловік. За даними Міністерства охорони здоров'я України 8.483.039 абортів було зроблено в Україні в 1990-2002 роках.
Така статистика змушує замислитись, адже, якщо зробити просте порівняння цифр, то ми дійдемо цікавого висновку: так, за 14-річний період з 1936 по 1945 роки, захищаючи своє життя, країну, відстоюючи свої переконання, переносячи знущання загинуло близько 8.009.000 чоловік, і приблизно за такий же період з 1990 по 2002 роки загинуло 8.483.039 ні у чому не винних дітей, яким не дали з'явитися на світ.
Релігійна точка зору стосовно штучного перериваня вагітності
В розкритті цього питання ми спирались на міркування архимандрита Рафаіла (Кареліна), який в книзі «В аду на земле» пояснює ставлення різних релігій і сект до аборту. Він стверджує, що тільки християнська релігія, а точніше Православ'я, відкриває нам метафізичну трагедію гріха дітовбивства і глибину провини батьків перед вбитими ними дітьми . Формально всі релігії , крім сатанинських сект , забороняють дітовбивство .
Буддизм та індуїзм у різноманітних їх формах і варіантах засуджують вбивство не тільки людини, але й будь-якого живого створіння. Але відповідно теорії перевтілення - метемпсихозу, душа вбитого переходить у нове тіло, а так як воно перенесло страждання, то нове перевтілення буде для неї сходженням вгору по щаблях духовної еволюції. Карма стане чистішою, відповідно, об'єктивно душа, отримавши відплату за гріхи в минулому житті, виграє, мов би пройшовши через очисний вогонь. До цього ж більшість нових течій, шкіл і окультних сект, які поділяють теорію метемпсихозу, вчать того, що плід, тільки після того, як пройде певні фази розвитку, отримує ефірні, ментальні і астральні оболонки і стає людиною. Відповідно, вбивство ембріону в перші тижні його існування не вважається вбивством людини. Такої думки був Р. Штайнер, таку позицію поділяють ілюмінатори, розенкрейцери та інші окультні організації та секти.
Іудаїзм вважає, що дитина, як і будь-який єврей, належить Ізраїлю, тому вбивство немовляти - це крадіжка власності Ізраїлю, однак увесь Ізраїль буде врятовано по молитвах Авраама і Мойсея (деякі равіни вважають, що душа вселяється у плід тоді, коли тіло набуває схожості з людиною; в Талмуді і Каббалі інколи зустрічаються ідеї близькі з метемпсихозом).
Іслам суворо забороняє дітовбивство. Воно забирає воїнів ісламу. Сама полігамія розглядається як можливість багато чисельного нащадства. Але іслам вчить, що грішні мусульмани отримають тимчасове покарання після смерті. Таким чином, іслам, як і іудаїзм, вчить, що немовлята, які вмерли або були вбиті в утробі матері, будуть спасенними.
Баптисти і більшість протестантських раціоналістичних сект, заперечують необхідність хрещення дітей, вважаючи, що їх немовлята спасенні по вірі общини. Таким чином, відповідно подібним поглядам, батьки-вбивці є грішними перед тілом дитини, але не перед її душею. (Цвінглі розвинув оригінальне учіння про те, що померлі діти язичників рятуються або гинуть за волею Бога, який «Иакова возлюбил, а Исава возненавидел до его рождения…»).
Тільки в християнських конфесіях, які зберегли апостольські, літургічні, хоча і в деформованому вигляді, існує учіння про те, що немовлята, не омиті від першородного гріха Таїнством Хрещення, не можуть увійти Царство Небесне і залишаються поза Церквою.
Цікавим є учіння римо-католиків, хоча воно, на відміну від Православ'я, зменшує значення першородного гріха і бачить в ньому основним чином втрату благодаті, але вчить, що без благодаті, яка отримується під час Таїнства Хрещення, неможливо увійти в Царство Небесне.
У католицизмі, не дивлячись на викривлення багатьох догматів та канонів і постійне прагнення зблизитись із сучасним гуманістичним світоглядом, не наважились проголосити, що спасіння немовлят можливе без хрещення і включення їх у небесну Церкву без приналежності до земної Церкви якимсь невідомим для нас шляхом. Тому конфесії, які зберегли ієрархічну спадкоємність разом з Православною Церквою, вчать того, що нехрещені немовлята не можуть бути спасенними, і жодна з них не допускає поминання мертвонароджених на літургії, як таких, що не належать до Церкви. Якщо католицизм вважає, що першородний гріх лише позбавив Адама та його нащадків надприродної благодаті, то Православна Церква вчить того, що першородний гріх викривив природу людини, і тільки Голгофська жертва, яка передається через хрещення, може відновити союз людини з Богом. Тому аборт не тільки вбивство тіла дитини, але й позбавлення її душі вічного життя.
Що ж стосується матеріалістичного мислення, то життя для послідовного матеріаліста, на думку архімандрита Рафаїла, - це лише структурне поняття. Елементи набули стійкої форми живого організму, що передається спадково, а смерть - це повернення елементів у свій початковий стан. Для матеріаліста людський плід - це тільки «будівельний матеріал» у процесі незавершеної роботи, але ще не жива людина.
Архімандрит Рафаїл порівнює аборт із сатанинським язичницьким жертвопринесенням. Адже для сатанистів кров немовлят, особливо нехрещених, є одним із найцінніших видів данини. Відомий сатанист і окультист Кролі зізнався, що в період з 1922 по 1927 роки, коли він інтенсивно практикував магію Тибету, щорічно приносив у жертву від 120 до 150 немовлят!
3. У цивілізованих країнах уже не перший рік існує порядок: будь-які медичні експерименти, що проводять на людині або на тваринах, розглядають етичні комітети, що створюються при лабораторіях в тих інститутах, де проводять експерименти. При створенні комітетів повинна дотримуватися обов'язкова вимога: щоб у їхній склад входили незалежні люди, експерти, не пов'язані з керівництвом інституту, клініки, медичного центр, - наприклад, депутат місцевого органу влади, священик.. Без схвалення такого комітету, без етичного висновку неможливо одержати фінансування на подібне дослідження. Це правило дотримується дуже жорстко.
В останні роки з'явилися етичні комітети при клініках або інститутах і в нас. Однак, ця головна умова - незалежність експертизи, - на жаль, майже ніколи не дотримується. Як правило, за наказом директорів створюються «кишенькові» комітети, що виконують роль завіси.
Перші комітети з етики з'явилися в Америці. Після того як пресу буквально захлиснули публікації з приводу, м'яко кажучи, некоректних експериментів на людях. Були випадки. Один з них добре відомий - коли дітей в одному з інтернатів спеціально убивали гепатитом. В інтернаті знаходилося близько восьми тисяч дітей. Оскільки їх було так багато, там постійно виникали інфекції. Зокрема, гепатит. От лікарі і вирішили: поставимо ми експеримент, коли діти так чи інакше все рівно підхоплять цю інфекцію. Перевіримо на великому масиві, як поширюється інфекція, у які терміни, як протікає хвороба. Створили спеціальне відділення, де дітей інфікували гепатитом, і стежили, як він протікає.
Був і інший випадок - коли у Флориді вивчали, як поширюється сифіліс серед кольорового населення. У той час усі знали, що при сифілісі допомагає пеніцилін. Так піддослідним, котрих включили в групу, пеніцилін не давали, щоб подивитися, як хвороба розвивається в природних умовах.
Ці і ще кілька аналогічних скандалів привели до того, що у федеральному уряді почала отримувати схвалення думка про етичні комітети, про їхнє обов'язкове «добро» на кожен експеримент над людиною. Більш того, західні наукові журнали, як правило, не приймають до публікації статті з результатами експерименту, якщо неясно із самої статті або додаткових матеріалів, що етична сторона питання пройшла експертизу.
Адже з'являються нові технології в галузі біомедицини, такі, наприклад, як штучне запліднення, фетальна терапія. Як до цього ставитися? Адже людство постало перед такою проблемою зовсім недавно.
Екстракорпоральне (штучне) запліднення та інші технології
У процесі екстракорпорального запліднення (ЕКО) жінка одержує медикаментозні препарати для стимулювання овуляції, потім, за допомогою лапароскопа, проводиться добір дозрілих яйцеклітин. Чоловік мастурбує для одержання сперми. Потім сперма і яйцеклітини змішуються в пробірці, де може відбутися запліднення. Після цього людські ембріони вводяться в порожнину матки з надією, що вони імплантуються і почнуть рости.
Наскільки це етично?
Звичайно переслідується гарна мета: дати жінці чи подружній парі можливість мати дитину, створити повноцінну сім'ю. Медицина швидко розвивається у цьому напрямку і широкий загал підтримує ці дослідження і заохочує до них. Але багато груп руху «Право на життя», особливо церковної орієнтації, вважають це «протиприродним». Інші групи обмежують свою організаційну політику захистом уже зачатих людських життів і тому не займають визначеної позиції по відношенню до «попередніх приготувань». Усі, однак, виступають проти руйнування вже існуючих людських життів. Тому всі засуджують практику «ємкості для сміття», при якій певні ембріони відбраковуються (убиваються), а інші імплантуються. Й справді, куди дівати тисячі «зайвих» ембріонів, які були отримані в результаті штучного запліднення і не дочекались своєї черги? Нова мораль у даному випадку допускає досліди над ними. На них чекає або знищення, або експерименти, як над піддослідними тваринами.
Скільки виходить вагітностей?
У 1993 році Американська асоціація фертильності повідомила про те, що усього було зроблено 33 тисячі спроб використання «технології допомоги репродукції». З огляду на те, що при кожній спробі імплантується від 3 до 5 ембріонів, успіх у розрахунку на спробу (не на ембріон) склав:
· 24.617 спроб ЕКО і 15% пологів;
· 5.452 спроб ГІФТ і 26% пологів;
· 2.104 спроб ЗІФТ і 20% пологів;
· 714 комбінованих спроб і 19% пологів.
Крім того, було проведено 4.838 спроб з використанням процедури заморожування ембріону в поєднанні з одним із названих методів, що дали 11% пологів.
Що таке ІКСІ?
Це -- нова процедура (англ., ICSI -- intracytoplasmic sperm injection). У ході цієї процедури один сперматозоїд вводиться безпосередньо в яйцеклітину в лабораторних умовах. Автори методу говорять, що його успішність приблизно дорівнює успішності ЕКО.
А в чому полягають інші методи?
Метод ГІФТ (GIFT, Garnet Intra-Fallopian Transfer) -- перенесення яйцеклітин разом зі сперматозоїдами в маткові труби. При цьому способі яйцеклітина з'єднується зі спермою чоловіка, витягнутої з піхви жінки після статевого акту.
Метод ЛТОТ (LTOT, Low Tubal Ovum Transport) -- перенсення яйцеклітин у маткові труби. Цей спосіб дозволяє спермі проникнути через непрохідні маткові труби.
Метод ЗІФТ (ZIFT, Zygote Intra-Fallopian Transfer) -- перенос зиготи в маткову трубу. Одним з досліджень було зареєстровано 16% вагітностей, що наступили.
Фетальна терапія (трансплантація)
Називають багатьох відомих людей, яких за допомогою цього методу нібито омолодили, або вилікували від імпотенції. Секретні експерименти з ембріональними тканинами проводилися ще із середини минулого століття. Препаратами на їх основі підтримували здоров'я Річарда Ніксона, президента США; Леоніда Брежнєва, генерального секретаря ЦК КПРС; Арнольда Шварценегера, американського актора; Едуарда Шеварднадзе, президента Грузії. Відповідно до заяв експертів, сьогодні за допомогою препаратів, що виготовлені на основі ембріональних клітин, лікують різні захворювання нервової і статевої систем - хвороба Альцгеймера, безплідність, гормональні розлади, діабет і багато інших. []
Називають навіть таку невиліковну хворобу, як хвороба Дауна, стверджуючи, що фетальна трансплантація допомагає з нею справитися. Але це лише окремі дані про те, що фетальна терапія допомагає при деяких формах діабету і хворобі Паркінсона. Гірше того, якоїсь науково обґрунтованої концепції, яка б пояснювала чому хірургія з застосуванням фетальних тканин повинна допомагати, теж немає. Є точка зору, що клітинна терапія - це медицина XXI століття. Але поки немає концепції, що пояснювала б, чому досягається ефект. До речі, існують дані про те, що він нерідко буває тимчасовим: спочатку різке поліпшення, потім через деякий час пацієнту стає гірше, ніж було до операції. Оскільки механізм дії фетальних матеріалів невідомий. Отут то й виникає головна етична проблема: а чи можемо ми діяти наосліп?
Підкреслимо, що ми не виступаємо ні за, ні проти. Просто порушуємо це питання. Воно повинно бути вирішене, перш ніж коло експериментаторів почне неконтрольовано розширюватися.
Саме час перейти до питання про строки вагітності, котру приходиться переривати. Якщо аборт робиться на восьмому - дванадцятому тижні, плід вижити не може, але він є живою людиною. Якщо на вісімнадцятому - двадцять першому тижні, як вимагає найчастіше фетальна трансплантація, плід - життєздатний, його можна виходити і виходжують, такі випадки є. Технологія аборту, який роблять на пізніх термінах для виготовлення фетальних препаратів, особлива - це ніби пологи. От чому говорять, що подібний аборт межує з убивством. Тому в міжнародних нормативах, у нормативах Ради Європи є вимога: констатація смерті повинна бути незалежною. Бригада, що констатує смерть, повинна бути незалежною від тієї, що згодом буде проводити дослідження, готувати препарати. В. той же час, щоб фетальні тканини були придатні для подальшого використання, вони повинні бути живими. Ось у чому ми бачимо істотне протиріччя методу. Саме тому ситуація залишається такою гострою. Виходить, для кожної стадії розвитку зародка треба розробити свій критерій констатації смерті плоду. Поки що це проблема, яку ще треба вирішувати. До речі, вона ще не вирішена і на міжнародному рівні, а не тільки в нас.
У рекомендаціях Ради Європи є пункт про те, що рішення про наступне використання фетального матеріалу не повинне впливати на терміни і технологію переривання вагітності. Зміст цієї норми зрозумілий - не можна заохочувати жінку до пізнього аборту Але в нас недостатньо розроблені етична і правова сторони досліджень в області фетальної терапія, тому тим, хто ними займається, доводиться діяти на свій страх і ризик.
При Всеросійському центрі акушерства і гінекології, що є основним постачальником фетальних препаратів, створений етичний комітет. У певній формі там одержують від жінок інформовану згоду на те, щоб використовувати їхній фетальний матеріал у наукових цілях, але все це робиться не дуже кваліфіковано з погляду світових стандартів. І все-таки найголовніше - це сама проблема абортів. Робиться сота частина того, що треба було б зробити, щоб зменшилася їхня кількість. Більш того, у соціолога-демографа Андрія Попова є досить обґрунтована теза про те, що в країнах пострадянського простору існує індустрія абортів. А індустрія - означає, що є люди, які зацікавлені в тому, щоб їх "виробництво" розширювалося. На рівні ж недостовірної інформації маємо цікаву ситуацію: якщо років 20-25 назад жінка повинна була просити лікаря зробити їй аборт, особливо на пізніх строках, то зараз ситуація стала протилежною. Її часто змушують йти на аборт, лякаючи тим, що дитина буде виродком. Зараз це досить розповсюджена практика. []
Еволюція нашого законодавства, що стає усе більш ліберальною стосовно пізніх строків вагітності, вражаюча. Існує зараз, скажемо, така норма: на будь-якому строкові вагітності можна робити аборт за медичними показаннями. Перелік соціальних показань до аборту теж досить широкий, в наприклад, відсутність квартири або той факт, що один з батьків знаходиться в місцях позбавлення волі. Звичайно, ми розуміємо, що скажуть на це опоненти: якщо забороняти, то аборт стануть робити підпільно. Однак не можна ж і спонукати.
Чи є користь від абортів?
Те, що ембріональні клітини мають особливі властивості, було відомо давно. Сьогодні препарати на основі людських ембріонів доступні практично всім жителям України, щоправда, коштують вони недешево. Найбільш активні розробки в цій сфері ведуться в харківському Інституті проблем кріобіології і кріомедицини. Саме тут ці препарати і роблять. Досягнення українських вчених у цій сфері визнані в усьому світі.«У Харкові розробляють біологічні препарати, що потім підсаджуються хворим. Це тканинна трансплантація» - пояснює Віталій Цимбалюк, доктор медичних наук, заступник директора Інституту нейрохірургії.
Препарати з людських ембріонів являють собою могутні біостимулятори. Спеціально оброблені і підсаджені (трансплантовані) клітини здатні рости і виділяти активні речовини, що змушують хворі клітини працювати краще. Крім того, вони стимулюють ріст здорових тканин, що забезпечує омолодження організму. «Ці клітини завжди були в деякому резерві в медицині. Тепер з їхньою допомогою ми можемо лікувати, здавалося б, невиліковні хвороби», - відзначає Валентин Грищенко, директор харківського Інституту проблем кріобіології та кріомедицини, завідувач кафедри акушерства і гінекології Харківського медичного університету.
Головне - правильно заморозити джерело ембріональних клітин - це матеріал, що одержують лікарі в результаті абортів. «Ми беремо те, що нерідко називають людським сміттям і найчастіше просто викидають. Цей безцінний матеріал ми зберігаємо і вивчаємо, робимо з нього препарати», - розповідає Грищенко.
Харківські учені вивчають ембріональні клітки протягом 15 років. «Увесь цей час ми працюємо над рішенням однієї проблеми - як досліджувати матеріал, щоб під час підсадження не занести інфекції, що можливо мав плід, і зберегти його властивості», - говорить Грищенко. Справа в тому, що для досліджень і спеціальної обробки необхідно певний час, протягом якого матеріал може зіпсуватися. Саме тому один з основних напрямків - це розробка методик заморожування для різних клітин і тканин. За словами Грищенко, за консультаціями в інститут приїжджають іноземні фахівці: «Вони не вміють заморожувати так, як це робимо ми, хочуть щоб ми поділилися з ними технологією».
Харківські дослідники розробляють препарати в першу чергу для українських лікарень. Після того, як препарат буде схвалений на вченій раді, а потім Центром трансплантації клітин і тканин, його рекомендують використовувати в лікарнях та інститутах. Їх віддають препарати в клініки, що повинні відшкодувати дослідникам вартість їхньої розробки. Вартість розробки найдорожчого - $ 250. Потім у лікарнях його можуть продавати і за $ 3 тис., а за кордоном - за $ 5 тис. Висока вартість виправдана: за словами експертів, ефективність препаратів висока. "Коли інші методи не допомагають, ці дають результати, що обнадіюють", - стверджує Віталій Цимбалюк. Консервування ембріонів у замороженому стані дозволяє зберігати їх протягом тривалого часу. Природно, що там, де попит і пропозиція, завжди виникає схема «гроші-товар-гроші». Хоча торгівля ембріонами заборонена, вона. тим не менше, існує. У вересні 2000 року в інформаційних агентствах з'явилось повідомлення про те, що з клініки Гемпшира (Великобританія) викрадено 80 ембріонів.
Проблема аборту досліджується різними соціальними інститутами і їх різноманіття та взаємоз'язки можна прослідкувати за такою схемою:
Размещено на http://www.allbest.ru/
- Додаток 2
- Лекція №2
- Тема: Аборт як соціальна психолого-педагогічна проблема.
- 1. Аборт і його види.
- 2. Ускладнення після абортів.
- 3. Соціально-психологічні наслідки штучного переривання вагітності.
- 1. Аборт - це поривання вагітності до того періоду, коли вона може завершитись передчасними або терміновими пологами. Народження плоду до 28 тижнів вагітності, зріст якого менший 35 см і маса до 1 кг, навіть якщо він виявляє ознаки життя і прожив кілька днів, але не більше семи, вважається викиднем. Усі плоди масою понад 500 г підлягають виходжуванню. До мертвонароджених налужать плоди, які народились масою 500 г і більше без ознак дихання і оживлення не дало результатів. За характером аборти бувають штучні та самовільні. Штучні роблять у медичних установах, а ті, що здійснюються у поза лікарняних умовах, належать до кримінальних.
- Більшість жінок розглядає медичний аборт як звичайну процедуру. Попередження і бесіди лікаря про його шкідливість сприймаються як виконання останнім офіційних інструкцій. Тяжкі ускладнення, які часом виникають після цієї операції пацієнтки схильні відносити на рахунок низької кваліфікації лікаря або й просто його халатності. Також існують випадки коли лікар дає дуже мало фактичної інформації, а та, що дається, часто не є правдивою. Ускладнення не беруться до уваги, а плід, який знаходиться у середині жінки називають «тканина», «ще не дитина», «просто скупчення клітин». Ці описи даються на стадії розвитку, коли дитина уже смокче пальця і відчуває біль, коли жінка може почути биття маленького серця через ультразвуковий стетоскоп.
- Жінки забувають або взагалі не знають про те, що всі неприємності, які на них чатують після штучного переривання вагітності, закладені в їхньому організмі природою, адже матка - це не просто вмістилище плідного яйця, а орган, зв'язаний з іншими органами і з центральною нервовою системою. Природою не передбачено, щоб хтось механічно втручався у процес перебігання вагітності.
- Інша причина труднощів для лікаря і ускладнень після аборту та, що ця операція здійснюється наосліп. Єдиний орган відчуття, на який покладається лікар, - це рука, що тримає інструмент. І якщо в будові органів жінки є якісь відхилення від норми, ця рука може помилитися.
- Перші згадки про аборти зустрічаються в єгипетських папірусах, а також у працях Гіппократа, В ІІ ст. до н.е. Соран Єфейський запропонував з метою переривання вагітності вводити в канал шийки матки висушені гігроскопічні губки, які швидко набрякали і, збільшуючись в об'ємах, рівномірно розширювали його.
- Період вагітності поділяється на три триместри, кожен з яких складається з трьох місяців. У нашій країні штучне переривання вагітності до 12 тижнів (перший триместр) може бути виконане за бажанням жінки. А в другому і третьому триместрі можуть бути виконані аборти, які називаються пізніми, лише за медичними показаннями.
- На першому тижні вагітності бувають «мікро аборти», які викликаються протизаплідними медикаментозними засобами і механічними пристосуваннями.
- Після імплантації аборти викликаються медикаментами, такими, як RU 486, метотрексат і простагландіни.
- У першому триместрі проводяться хірургічні аборти, такі, як аборти відсмоктуванням(аспірація) і «розширення з вишкрібанням» - кюретаж.
- У другому і третьому триместрі використовують такі методи, як застосування ін'єкцій, кюретаж, внутрісерцева ін'єкція і руйнування плоду.
- 2. Ускладнення, які виникають під час аборту і після нього, спостерігаються в 8.3-35% випадків. Безпосереньо під час операції кількість ускладнень сягає 3.3-20%.Одним з найбільш небезпечних ускладнень аборту є перфорація матки, коли інструмент (під час обслідування зондом, розширення шийки матки розширювачами, а також в процесі вишкрібання матки), через стінку матки проникає до черевної порожнини і може навіть поранити внутрішні органи. Найчастіше це буває у жінок, які перенесли запальні захворювання матки; які страждають на цукровий діабет, або у тих, хто намагався викликати аборт медикаментозними засобами. Прорив матки вимагає негайного операційного втручання, а інколи, навіть видалення матки.
- Під час операції найбільш часто травмується шийка матки - в 0.01-1.9% випадків. Навідміну від травм матки, такі травми найчастіше залишаються непоміченими і жінкою, і лікарем, вони мають далекосяжні наслідки. Найчастіше вони виникають у жінок. які ще жодного разу не народжували. Намагаючись пройти до порожнини матки, лікар інструментом травмує колові м'язи шийки, яка надалі втрачає здатність затуляти порожнину матки. Це призводить до не виношування вагітності у майбутньому. Подібна патологія вимагає хірургічної корекції - накладання швів на шийку матки під час наступної вагітності, що не завжди буває ефективним.
- Іншим видом травмування шийки матки є ушкодження слизової церві кального каналу, що веде до склеювання його стінок. Це призводить до припинення відтоку виділень із порожнини матки, утворення так званої гематометрії (накопичення крові в порожнині матки). Після аборту через 11-12 тижнів матці може зібратися до двох літрів крові. Подібне ускладнення вимагає повторного чищення (вишкрібання), що збільшує ризик потрапляння інфекції до порожнини матки. Ще одним ускладненням,за якого роблять повторне чищення, є присутність залишків плідного яйця. Причина цього - інтимніше прикріплення останнього до стінки матки.
- Аборт нерідко супроводжується кровотечами, які виникають під час переривання вагітності у другому і третьому триместрах, або коли жінка намагалась викликати аборт гормональними засобами(останні зменшують здатність матки до скорочення). Кровотечі безпосередньо загрожують здоров'ю, а інколи, і життю пацієнки
- Найчастішим ускладненням медичного аборту є інфекційні захворювання статевих органів. Це ендометрити (запалення слизової оболонки матки), метрити (запалення усієї матки), андексити (запалення маткових труб і яєчників). Причиною запальних процесів є затримка залишків плідного яйця або скупчення згустків крові в порожнині матки. Але здебільшого у виникненні цих ускладнень винні самі жінки. Вимагаючи направлення на аборт, маючи погані аналізи виділень, вони забувають, що під час операції уся інфекція, яка знаходиться у піхві, заноситься всередину матки. А некротичні залишки й згустки крові є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів. Іноді андексит виникає з іншої причини - це потрапляння крові в маткові труби після аборту. Така кров дуже довго розсмоктується, викликаючи хронічне запалення труб. Наслідком подібного ускладнення є безплідність.
- Запалення матки, маткових труб, яєчників супроводжується високою температурою тіла, болями внизу живота і попереці, сильними кров'янистими виділеннями або кровотечами. Якщо не буде надана своєчасна допомога, процес може поширитись за межі матки, спричинити запалення черевної порожнини (перитоніт) - динамічний процес, який з локального може стати загальним: з'являється набряк черевини, фіброзні нашарування, подразнення мікро рецепторів черевини призводить до виникнення рефлекторних змін серцево-судинної та дихальної систем; змінюється біохімічний склад крові, спостерігається виснаження енергетичних ресурсів організму, виражена інтоксикація. Через ушкодження симпатичного та парасимпатичного відділів нервової системи швидко розвивається парез кишечнику, як наслідок - застій його вмісту та утворення газів. При поширенні інфекції з матки може виникнути запалення придатків матки: у матковій трубі скупчується секрет, який її склеює, збільшуючи в об'ємі, як наслідок - виникають болі. Може накопичитись сирозна рідина, гній. Коли запалення поширюється на яєчники - вони збільшуються, з'являється сильний біль, такі придатки часто спаяні зі стінкою малого таза і маткою. Якщо інфекція проникає крізь стінку матки чи розриви шийки матки може виникнути параметрит - захворювання, під час перебігу якого запальний процес локалізується у навколо матковій клітчаті. Внаслідок розповсюдження запального інфільтрату вражається тазова клітчатка і кістки малого тазу. Якщо абсцес, що утворився, не видалити хірургічним шляхом, то він може лопнути на предчеревну стінку, сечовий міхур або пряму кишку. Можуть розвиватися свищі, після яких утворюються рубці. Які змінюють нормальне розташування матки.
- Найтяжчою формою запалення є сепсис - зараження крові, яке, перерісши в септичний шок може мати летальне завершення.
- До наслідків аборту відносять тяжкі тромбоемболічні ускладнення. Вони виникають при попаданні з матки шматочка інфікованої тканини (ембола) в легені, мозок, нирки, печінку та інші органи. Закупорка емболом крупних легеневих судин призводить до миттєвої смерті від задухи.
- У жінок, які перенесли аборти, запалення матки і маткових труб може порушитись менструальна функція. Період менструації продовжується два тижні і більше, менструації супроводжуються сильним болем. Крововиділення великі. Причина цього - порушення механізмів регуляції менструальної функції. Такі хворі потребують тривалого протизапального лікування. Слід зазначити, що не рідко захворювання протікає у прихованій формі.
- Часті аборти і чищення можуть призвести до внутріматкового скорочення. При цьому менструації припиняються, виникає маткова форма аменореї (відсутність менструацій, що обумовлена зарощуванням порожнини матки). Припинення менструацій негативно впливає на загальний стан жінки: з'являється головний біль, в'ялість, порушується працездатність, виникають нервово-психічні розлади.
- До ускладнень аборту відноситься і ендометріоз. Суть цього захворювання полягає в тому, що клітини слизової оболонки матки під час хірургічного втручання можуть заноситись через кров або маткові труби у інші органи (сечовий міхур, яєчники, кишечник, легені, мозок, очі і т.д.) та системи організму, там прививатись і виділяти кров під час менструації. У результаті цього в уражених органах виникають порожнини, наповнені темною кров'ю. З'являється сильний біль (особливо при менструаціях), функції органів різко порушуються.
- 3. Ми розглянули питання про шкідливість медичного аборту для здоров'я жінки. Але слід пам'ятати, що у ряді випадків аборт шкідливий і для майбутніх дітей. Особливо, коли жінка з резус-негативною або першою групою крові. Річ у тім, що організм цих жінок здатний виробляти антитіла і гемолізини до всіх інших груп крові. Отже, якщо у матері перша група або резус-негативна кров, ці речовини ще в утробі матері руйнують кров'яні тільця дитини. У такому випадку діти народжуються або з анемією, або навіть з жовтяницею. Справа погіршується ще й тим, що з кожною наступною вагітністю ризик виникнення гемолітичної хвороби зростає. Тобто, чим більше абортів зробила жінка до даної вагітності, тим більша вірогідність народження хворої дитини.
- Професор, завідувач кафедри акушерства і гінекології Вінницького медичного університету П. Г.Жученко наголошує, що багато чисельні клінічні спостереження свідчать про те, що штучне переривання вагітності негативно впливає на перебіг наступних вагітностей, пологів і післяпологового періоду. Найбільш розповсюдженим ускладненням є повторна безплідність: після аборту жінка не може завагітніти при нормальному статевому житті. Часто це спостерігається при перериванні першої вагітності.
- Аборт як причина безпліддя
- Безпоседньою причиною безпліддя після аборту є запалення маткових труб. Таке ускладнення аборту зустрічається в 10-15% жінок. Запальний процес починається в матці у результаті затримки тканин плідного яйця або висхідної інфекції з піхви. Слизова оболонка маткових труб набрякає, просвіток їх закривається, утворюються рубці і спайки. Таким чином в обох маткових трубах утворюється механічна перешкода на шляху просування чоловічої статевої клітини - сперматозоону, і запліднення не відбувається. Це так зване трубкове безпліддя, серед всіх видів безпліддя на його частину припадає 40-60%. Такі зрощення можуть виникнути і в порожнині матки - маткове безпліддя.
...
Аборт як один із основних способів збільшення інтервалу між появою дітей. Загальна характеристика соціальних та гендерних аспектів планування сім’ї в Україні. Аналіз особливостей ставлення чоловіків та жінок до проблеми штучного переривання вагітності.
дипломная работа [222,1 K], добавлен 06.08.2013
Історія становлення фемінізму як соціальної проблеми, його вплив на розвиток сучасного суспільства та погляд на сім'ю. Місце сім'ї у нинішньому соціумі, трансформація традиційного укладу. Статус жінки в сьогоднішній родині крізь призму фемінізму.
курсовая работа [104,7 K], добавлен 22.03.2011
Теоретичні засади та нормативно-правові аспекти безробіття як соціального явища. Сутність поняття "безробіття", його соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки. Основні напрямки соціальної роботи з безробітним населенням, державні гарантії.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 25.06.2009
Соціально-психологічні особливості студентства. Методика дослідження рівня залученості студентської молоді до вживання алкоголю. Корекційно-профілактична програма попередження та пом’якшення дії соціально-психологічних чинників на алкоголізацію молоді.
курсовая работа [97,9 K], добавлен 01.04.2014
Розгляд питання працевлаштування молоді в Україні. Теоретичне вивчення та обґрунтування сучасної проблеми безробіття. Проведення дослідження щодо виявлення ставлення студентів до даної проблеми; визначення її причин і пошук дієвих шляхів виходу.
курсовая работа [736,2 K], добавлен 15.05.2014
Причини міждержавної трудової міграції, її сутність та структурні елементи. Основні групи факторів, що впливають на ставлення молоді до проблеми переміщення робочої сили. Дослідження думок студентів про наслідки міграції та її вплив на суспільні процеси.
научная работа [20,9 K], добавлен 11.04.2013
Поняття та головні причини безробіття серед молоді, його головні соціальні та економічні наслідки для держави. Шляхи та підходи до вирішення проблеми збільшення зайнятості на сучасному етапі. Проблеми випускників на ринку праці та їх розв'язання.
реферат [28,4 K], добавлен 10.06.2011
Молодь як об’єкт соціальних досліджень. Проблеми сучасної української молоді. Соціологічне дослідження "Проблеми молоді очима молодих" та шляхи їх розв’язання. Результати загальнонаціонального опитування молоді. Особливості розв’язання молодіжних проблем.
курсовая работа [121,5 K], добавлен 26.05.2010
Дослідження щодо відношення опитуваних до лідерства жінки: риси ідеальної жінки-керівника, проблеми при поєднанні трудового і сімейного життя. Організація соціологічного дослідження: вибірка, розробка і логічний аналіз анкети, методика опитування.
курсовая работа [99,2 K], добавлен 22.02.2010
Генеза, сутність та загальна типологія держав соціально-правового характеру. Проблеми та тенденції взаємозв’язку економіки і держави перехідного суспільcтва. Формування суспільного ідеалу соціально-правового характеру соціал-демократією західних країн.
диссертация [492,9 K], добавлен 31.05.2014
Соціальні та психолого-педагогічні проблеми насилля над молоддю. Умови життєдіяльності молоді, яка постраждала від насильства. Соціально-правовий захист як підґрунтя соціальної роботи з молоддю. Методи роботи з молоддю, що постраждала від насильства.
курсовая работа [60,5 K], добавлен 14.03.2008
Розпад сімей як соціальна проблема суспільства, його соціальні причини. Соціальні проблеми сімей. Типи патогенної батьківської поведінки. Характерні особливості неблагополучних сімей. Проблеми родини, що має дітей, схильних до вживання наркотиків.
реферат [18,5 K], добавлен 13.02.2011
Паління – шкідлива звичка, яка чинить негативний вплив на життя суспільства в цілому, а також на діяльність особи окремо. З'ясування відношення харківської молоді до глобальної проблеми світу. Аналіз отриманої інформації. Вплив паління на імідж людини.
практическая работа [18,2 K], добавлен 05.06.2011
Соціально-правовий аспект роботи із дітьми в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Розробка та впровадження проектних технологій у роботі з дітьми. Надання психолого-педагогічної та юридичної допомоги молоді.
дипломная работа [261,1 K], добавлен 04.06.2016
Особливості життя молоді у наш час. Вплив негативних процесів на поведінку молоді. Особливості злочинності в молодіжному середовищі в Україні, ставлення молоді до незаконних дій. Етапи збирання первинних матеріалів, аналіз матеріалів дослідження.
отчет по практике [3,0 M], добавлен 15.05.2010
Гендер як соціальна конструкція системи соціостатевих стосунків. Гендерна нерівність та статус жінки в сучасному українському суспільстві. Статусні, соціально-психологічні, політичні та соціокультурні фактори. Гендерні підходи, стереотипи та конфлікти.
курсовая работа [43,8 K], добавлен 15.09.2014
Домашнє насильство як соціальна проблема. Сучасні науково-теоретичні підходи до проблеми насильства. Закордонна практика організації роботи з профілактики домашнього насильства. Соціально-педагогічні технології роботи з суб’єктом насильницьких дій.
дипломная работа [170,2 K], добавлен 25.08.2012
Соціальні молодіжні проблеми та служби для молоді. Громадські молодіжні об'єднання i цільові комплексні програми. Cуб'єкти та об'єкти соціальної роботи з дітьми i молоддю. Види та форми соціальної профілактики, допомоги (підтримки) молоді та супровід.
реферат [604,9 K], добавлен 10.08.2010
Теоретико-методологічні засади проблеми насильства дітей у сім’ї і способи її вирішення в рамках соціуму. Його види та наслідки, розробка системи соціально-педагогічної профілактики цього явища. Способи соціальної реабілітації дітей з таких сімей.
курсовая работа [69,2 K], добавлен 03.03.2014
Дозвілля як особливість проведення вільного від роботи часу. Види і особливості молодіжної поведінки в неформальних обставинах. Проблеми формування життєдіяльності молоді в вільний час. Тенденції розвитку дозвілля молоді, шляхи його вивчення в соціології.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 05.04.2013
