Вплив фенотипових факторів на продуктивні якості свиней червоно-білопоясої породи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Кафедра товарознавства продовольчих товарів

МОНОГРАФІЯ

Вплив фенотипових факторів на продуктивні якості свиней червоно-білопоясої породи

В.П. Рибалко, Л.В. Флока

Полтава 2013

УДК 636.5'64:620.2

ББК 65.421.51

Б64

Рекомендовано до видання, розміщення в електронній бібліотеці та використання в навчальному процесі вченою радою університету, протокол №____ від «___» _________ 201__р.

Автори: В. П. Рибалко, професор кафедри технології виробництва продуктів тваринництва Полтавської державної аграрної академії, д.с.-г.н, академік УААН; Л.В.Флока, пошукач кафедри товарознавства продовольчих товарів ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

Рецензенти: С. Л. Войтенко, завідувач кафедрою розведення і генетики с/г тварин Полтавської державної аграрної академії, д.с.-г.н.; І.Б. Баньковська, завідувач лабораторії зоотехнічного аналізу Інституту свинарства та агропромислового виробництва НААН України, к.с.-г.н., старший науковий співробітник.

Рибалко В.П., Флока Л.В.

Вплив фенотипових факторів на продуктивні якості свиней червоно-білопоясої породи: Монографія / В.П.Рибалко, Л.В. Флока. - Полтава: РВВ ПУЕТ, 2014. - 160с. свиня селекційний генетичний

Монографія присвячена вивченню впливу фенотипічних факторв на продуктивні якості свиней червоно-білопоясої породи.

В представленій науковій монографії розглянуто стан та перспективи розвитку галузі свинарства в Україні, існуючі породи свиней та їх продуктивність залежно від генетичних факторів, історія створення породи червоно-білопоясих свиней, методи розведення свиней, технологію виробництва свинини на промисловій основі, мікроклімат у свинарнику тощо. Виходячи з цього, вважаю доцільнім опублікувати даний матеріал в якості наукової монографії.

Монографія буде корисною у роботі науковців, практиків, студентів та спеціалістів, при вивченні впливу фенотипічних факторв на продуктивні якості свиней червоно-білопоясої породи.

Зміст

Передмова

Розділ 1. Генофонд, племінна база та селекція у свинарстві

1.1 Породи свиней та їх продуктивність залежно від генетичних факторів

1.2 Історія створення породи червоно-білопоясих свиней

1.3 Методи розведення свиней та сучасні генетичні методи оптимізації селекційного процесу

1.4 Стан і перспективи розвитку галузі свинарства в Україні

Розділ 2. Зоогігієнічні нормативи та інтенсифікація виробництва свинини

2.1 Приміщення та їх обладнання для утримання свиней

2.2 Оптимальні параметри мікроклімату в свинарниках

2.3 Фізико-хімічна характеристика повітря та частота повітрообміну

2.4 Вплив достатньої кількості і якості питної води на продуктивність тварин і якість свинини

2.5 Показники якості продукції свиней різних генотипів

2.6 Інтенсифікація виробництва свинини на промисловій основі

Розділ 3. Обмін речовин і енергії у свиней

3.1 Методичні основи вивчення обміну речовин і енергії

3.2 Перетворення поживних речовин і енергії в організмі тварин

3.3 Значення балансу речовин і енергії в організмі свиней

3.4 Вплив умов годівлі та утримання на обмін речовин, продуктивність і використання корму

3.5 Чинники, що впливають на якість продукції відгодовуваних свиней

Післямова

Загальні висновки

Список використаних літературних джерел

Передмова

Для того, щоб задовольнити потреби населення на високобілкові продукти харчування, необхідно перш за все збільшити виробництво м'яса і м'ясопродуктів у колективних, підсобних селянських та фермерських господарствах.

У м'ясі свиней порівняно велика кількість сухої речовини, повноцінного білка, незамінних амінокислот, відносно низький вміст колагену, еластину та підвищений вміст вітамінів групи В, що зумовлює його високу харчову цінність і перетравність. Наявність внутрім'язового жиру підвищує в м'ясі калорійність, ніжність, уварювання.

Результати багатьох досліджень свідчать про те, що в однакових умовах середовища виробництво свинини в значній мірі визначається генотипом тварин, їх генетичним потенціалом та фенотиповими особливостями.

У свою чергу, оптимізація генетичного потенціалу тварин, умов годівлі та утримання, віку та реалізаційної маси свиней сприяє одержанню більшої кількості високоякісної свинини. Особливо це актуально сьогодні при переході на ринкові відносини і організацію селянських та фермерських господарств.

Для оцінки харчових якостей м'яса, крім даних про його хімічний склад (волога, протеїн, жир, зола) і калорійність, важливе значення має визначення повноцінності складу білків м'язової тканини і особливо амінокислотного складу.

Найбільш важливими якісними показниками м'яса, що зумовлюють його товарну цінність, є ніжність, колір, вологоутримуюча здатність, активна кислотність, уварювання, білково-якісний показник та інші. Ці якісні показники зумовлюють харчову цінність свинини і заслуговують уваги на їх вивчення в умовах промислової технології.

Свинарство, галузь тваринництва -- розведення свиней для одержання м'яса і сала, а також шкіри і щетини. Завдяки багатоплідності, скоростиглості, великій забійній вазі при порівняно незначній витраті кормів на одиницю продукції, свинина відіграє головну роль в загальному виробництві м'яса (в УРСР 1970 -- 46%). Вона майже вдвічі поживніша за яловичину і баранину. Завдяки цим прикметам значення свинарства постійно зростає, зокрема з пол. 19 ст. -- з збільшенням попиту на м'ясні продукти швидко зростаючого населення міст. Зростання кількості свиней у світі (у млн. тонн): 1938-39 -- 296, 1965-66 -- 588, і вже зараз поголів'я свиней у світі становить понад 950 млн. голів, більше половини його зосереджено в Азії. Китай посідає перше місце у світі за кількістю свиней (майже 50% світового виробництва). За обсягом свинарства вирізняються також США (10,3% світового виробництва), Бразилія, ФРН, Данія, Франція, Великобританія, Нідерланди, Угорщина. Нині існує понад 600 порід свиней різних напрямків продуктивності (м'ясні, сальні, беконні, м'ясо-сальні).

Археологічні дослідження вказують на те, що свиня була одомашнена людиною після собаки приблизно 9 тис. років назад. Одомашнили дику свиню, безперечно, землеробські народи. У всякому разі, історикам не відомо ні одне первісне плем'я, яке не знало б землеробства, але розводило свиней. Для одомашнення свині, як, мабуть, і більшості інших тварин, були потрібні осілість і досить влаштований побут. Порівнюючи дослідження ДНК викопних решток свиней та сучасних, вчені-генетики зробили висновки, що первинні центри доместикації свиней знаходились на території сучасного Китаю та Малої Азії. Найдавніші рештки одомашненої свині в Європі датують 5 тис. до н. е. Аристократія Стародавнього Риму високо цінила і широко використовувала свинину як продукт харчування. Вже в ті часи була виведена неаполітанська порода свиней з дуже високими смаковими якостями м'яса і сала.

Ефективність свинарства залежить від генетики, технології вирощування і годівлі, здоров'я тварин і кормів. В структурі собівартості свинини найбільшу частку складають витрати на корми (до 70-80%). Нестача поживних речовин, особливо білка, а також амінокислот, вітамінів, макро- та мікроелементів, спричиняє зниження приростів, збільшення строків відгодівлі, перевитрати кормів та, як наслідок, собівартість свинини, що вища, ніж в країнах ЄС.

Розділ 1. Генофонд, племінна база та селекція у свинарстві

1.1 Породи свиней та їх продуктивність залежно від генетичних факторів

Свиня свійська (також льоха) (Sus domestica) -- парнокопитна тварина роду Свиня (Sus) родини свиневих (Suidae), одомашнена форма виду Sus scrofa.

Походить від європейських і азійських диких свиней. Свійська свиня дає м'ясо і сало, а також шкіру і щетину; вона виявляє високу плодючість і швидко росте.

Зараз на землі понад сто порід свиней, а їх світове поголів'я складає біля 700 мільйонів.

Породи свиней, як селекційні надбання, постійно змінюються під впливом середовища, удосконалюються та при правильному їх поєднанні забезпечують отримання високопродуктивних гібридів. Кожна порода має свої відмінності, переваги, недоліки, свій ареал розповсюдження, своє місце в системах гібридизації.

Різні породи свиней за однакових умов годівлі та утримання мають неоднакову продуктивність. Тому за напрямом продуктивності їх розподіляють на три групи:

· перша -- породи універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла) -- характеризуються високою відтворною здатністю з добрими відгодівельними та м'ясними якостями, їх універсальність полягає в тому, що при певних умовах годівлі від них можна одержати м'ясну або сальну свинину;

· друга -- породи м'ясного напряму продуктивності (полтавська м'ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м'ясна, естонська беконна, гемпшир, п'єтрен, червоно-білопояса, спеціалізовані м'ясні типи і лінії), що характеризуються високими відгодівельними якостями, високою м'ясністю та доброю відтворною здатністю, від них одержують молодняк для м'ясної і беконної відгодівлі;

· третя -- породи сального напряму продуктивності (миргородська, українська степова ряба, велика чорна, північнокавказька) -- характеризуються схильністю до більш раннього осалювання туш і нижчою багатоплідністю [2].

Наявність різних генотипів забезпечує більш ефективне використання природно-кліматичних та кормових умов регіонів України і забезпечує зональні системи розведення свиней, схрещування та гібридизацію. Всі породи відрізняються одна від одної будовою тіла, зовнішніми формами, здоров'ям, пристосованістю до певних умов вирощування, здатністю до використання різноманітних кормів, продуктивністю та якістю продукції залежно від методів розведення тощо. Характеризуючи породи за цими та іншими відмінностями можна мати про них більш повну уяву.

Характеристика порід універсального напряму продуктивності.

Велика біла порода найчисельніша і найпоширеніша в Україні. На неї останніми роками припадає 78-84% загальної кількості свинопоголів'я, представленого 19 генеалогічними лініями кнурів і 22 генеалогічними родинами свиноматок. Створена шляхом цілеспрямованої селекції свиней, одержаних шляхом схрещування завезеної з Англії великої білої з місцевими породами.

Англійська велика біла порода була виведена у ХІХ ст. на першому етапі сального напряму продуктивності й отримала назву йоркширської. У 1885 році було розроблено стандарт цієї породи і відкрито заводську книгу, а також перейменовано її у велику білу. Саме з цього часу її почали розводити «в собі» в межах, зареєстрованих у племінній книзі особин. За даними П.П. Остапчука (1980), остаточно тип свиней великої білої породи склався у 1892 році, тобто через сім років після заснування племінної книги.

В нашу країну англійських білих свиней завозили ще у 80-х роках позаминулого століття, схрещували їх з локальними місцевими породами, в результаті чого були створені масиви поліпшених свиней, які, на жаль, під час першої світової та громадянської воєн були майже винищені. Другий етап завозу великої білої породи припадає на 1923, 1925, 1928 і 1931 роки. У результаті тривалої племінної роботи на основі генофонду завезених свиней під впливом клімату, умов годівлі і утримання була виведена нова вітчизняна велика біла порода свиней [7].

Порода характеризується міцною конституцією, тварини мають широкий та глибокий тулуб, пряму, інколи аркоподібну спину. Голова легка з помірно ввігнутим профілем, вуха прямостоячі. Кінцівки міцні, шкіра еластична, масть біла. Тварина відзначається високими адаптаційними якостями, тому розводиться у всіх природно-кліматичних зонах, витривала до умов промислової технології, має високу комбінаційну генетичну можливість. За напрямом продуктивності у породі є всі три типи, серед яких переважає універсальний [12].

Ці тварини великі, жива маса дорослих кнурів сягає 320-350 кг, довжина тулуба 178-183 см, свиноматок -- відповідно 250-280 кг і 162-164 см. Багатоплідність 10-14 поросят, великоплідність 1,22 кг, скоростиглість 180-200 днів, вихід м'яса 50-55%, товщина шпику 25-30 мм, маса окосту 10-12 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 800-850 г, витрати корму 3,6-3,8 корм. од. на 1 кг приросту.

Українська степова біла порода. За чисельністю знаходиться на другому місці (6-12%) у структурі порід м'ясо-сального напрямку продуктивності, які розводяться в Україні. Добре пристосована до умов півдня України. За даними В.П. Рибалка (2001), генеалогічна структура породи зараз представлена 14 лініями і 19 родинами. Основні лінії Асканія, Задорного, Степняка і родини -- Асканії, Долини, Акації, Азбуки.

Ця порода свиней є першою вітчизняною. Виведена вона на племзаводі «Асканія-Нова» Херсонської області М.Ф. Івановим у період 1926-1934 років шляхом схрещення місцевих білих свиноматок із кнурами великої білої породи. Напівкровних свиноматок знову парували з кнурами великої білої породи. Помісей другого покоління розводили «в собі». Порода створювалася із застосуванням тісного інбридингу при паралельно жорсткій браковці особин з небажаними ознаками [16].

Порода характеризується міцною конституцією, за екстер'єром подібна до великої білої, але дещо грубіша: голова довга і вузька у лобі, вуха великі, злегка нависають на очі, кістяк міцний, тулуб довгий, широкий і глибокий, вкритий густою, інколи кучерявою щетиною, окости добре виповнені, ноги міцні. Шкіра еластична, масть біла. Відзначається порода високою витривалістю в умовах сурового клімату півдня України, добре використовується на пасовищах. За розмірами свині великі, жива маса дорослих кнурів сягає 300-350 кг, довжина тулуба 170-180 см, свиноматок -- відповідно 230-260 кг та 158-162 см, багатоплідність 10-12 поросят. Великоплідність 1,15 кг, скоростиглість 190-195 днів, вихід м'яса 55-58%, товщина шпику 30-32 мм, маса окосту 10-11 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 750-860 г, витрати корму 3,5-4,0 корм. од. на 1 кг приросту.

Розводять свиней української степової білої породи переважно у південних регіонах: Дніпропетровській, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській областях і Автономній Республіці Крим [59].

Характеристика порід м'ясного напряму продуктивності.

Українська м'ясна порода, за даними центрального статистичного управління, є однією з найчисельніших серед порід м'ясного напрямку продуктивності, які розводяться в Україні, й сягає 4-4,5% від загального поголів'я. Генеалогічна структура породи складається з 7 ліній і 7 родин. Порода створювалася протягом 1981-1993 років під методичним керівництвом вчених Інституту свинарства УААН, на чолі з доктором сільськогосподарських наук Б.В. Баньковським, шляхом складного відтворного схрещування великої білої, миргородської, ландрас, уельс, п'єтрен, уессекс-сеудлбекської та української степової білої порід. Тварини української м'ясної породи характеризуються чітко вираженими м'ясними ознаками: мають довгий, широкий і глибокий тулуб, міцну конституцію, білу масть.

Розвиток дорослих кнурів характеризується живою масою в межах 310-340 кг, довжиною тулуба у середньому 184 см, матки -- відповідно 230-250 кг та 169 см, багатоплідність -- 10-11,6 поросят, великоплідність 1,31 кг, скоростиглість 170-180 днів, вихід м'яса 58-60%, товщина шпику 21-25 мм, маса окосту 11,0 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 780-820 г, витрати корму 3-3,5 корм. од. на 1 кг приросту.

Розводять свиней української м'ясної породи переважно у Дніпропетровській, Харківській, Миколаївській, Одеській, Херсонській та Київській областях [2].

Полтавська м'ясна. Робота із створення вітчизняної м'ясної породи розпочалась у 1966 році шляхом складного відтворного схрещування таких порід: велика біла, миргородська, ландрас, уессекс-сеудлбекська, п'єтрен. Порода створена колективом авторів Інституту свинарства УААН під керівництвом доктора сільськогосподарських наук Б.В. Баньковського. Генеалогічна структура породи включає 8 заводських ліній і 12 родин. Має широкий ареал розповсюдження: її розводять практично в усіх областях України та у деяких регіонах Росії.

Свині цієї породи характеризуються міцною конституцією та добре вираженими м'ясними формами, мають довгий, широкий і глибокий тулуб, пряму і широку спину, легку з горизонтально поставленими вухами голову, добре виражені окости, білу масть. Жива маса дорослих кнурів сягає 320-350 кг, довжина тулубу 180 см, у свиноматок -- відповідно 220-250 кг та 165 см, багатоплідність 10,5-11,5 поросят, великоплідність 1,30 кг, скоростиглість 177-180 днів, вихід м'яса 60-62%, товщина шпику 24-26 мм, маса окосту 10,5 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 780-850 г, витрати корму 3,4-3,6 корм. од на 1 кг приросту.

Основні регіони розведення -- Полтавська, Миколаївська, Луганська, Кіровоградська, Київська, Чернівецька області та Автономна Республіка Кри [7].

Порода Ландрас беконного напряму продуктивності. Вона найбільш розповсюджена з імпортних порід, які розводяться на Україні (біля 2% від загальної кількості свинопоголів'я). Виведена в Данії наприкінці ХІХ ст. відтворним схрещуванням місцевих маршових довговухих свиней з тваринами великої білої англійської селекції. В Україну ландраси завозяться з 1960 року спочатку з Канади, а згодом із Англії, Швеції, Данії, Франції, Бельгії. Тварини мають жвавий темперамент, характеризуються витягнутим тулубом. Голова довга з прямим рилом і довгими , звисаючими на очі вухами, кінцівки короткі, міцні, прямі з міцними бабками. Спина аркоподібна, поперек прямий, широкий, окости добре розвинені. Шкіра тонка, щетина рідка блискуча, біла.

Жива маса дорослих кнурів становить 300-320, а свиноматок 220-250 кг. Довжина тулубу становить відповідно 175-185 та 165-170 см. Довжина тулубу дорослих ландрасів імпортної селекції має більше 200 см. Багатоплідність 11-12 поросят, великоплідність 1,31 кг. Молодняк на відгодівлі має середньодобовий приріст 700-720 г і досягає живої маси 100 кг за 180-190 діб, при витратах корму на 1 кг приросту 3,4-3,6 корм. од. Вихід м'яса 56-58,1%, товщина шпику 22-30 мм, маса окосту 11-12 кг.

Порода дюрок виведена в США шляхом схрещування ліній рудих свиней, які раніше були завезені з Іспанії, Португалії та Африки. В Україну свині породи дюрок були завезені в 1976 році. Поголів'я цієї породи становить менше 1% від загальної кількості цих тварин і представлено 11 генеалогічними лініями кнурів і 9 генеалогічними родинами свиноматок [70].

Порода характеризується міцною конституцією і добре вираженими м'ясними формами. Тулуб довгий, спина аркоподібна, окости звислі, добре виповнені. Голова невелика, вуха короткі, спрямовані вперед. Пряма постановка ніг, масть руда. Характеризуються спокійною поведінкою, свиноматки мають добрі материнські якості. Дорослі тварини великих розмірів: жива маса кнурів сягає 390-420 кг, свиноматок -- 330-350 кг. Багатоплідність становить 10-11 поросят, що значно нижче порівняно з іншими породами, але свині породи дюрок добре вигодовують потомство і мають хороші показники збереженості. Великоплідність 1,4-1,6 кг, скоростиглість 160-170 днів при витратах на 1 кг приросту 3,6-3,8 корм. од., товщина шпику 18-20 мм. Середньодобовий приріст тварин становить 900-1000 г.

Нині породи дюрок використовують майже у всіх регіонах України

Уельська порода -- одна з малочисельних в Україні закордонних порід, яка у загальній структурі породного складу становить 0,3%. Порода беконного напряму продуктивності, виведена в Англії (господарство Уельс) шляхом схрещування місцевих свиноматок з кнурами ландрас. Поліпшені уельси набули популярності завдяки добрій здатності використовувати пасовища, мають високі відтворні та хороші м'ясні якості. В Україну породу уельс завезено в 1964 році.

Свині сучасної уельської породи відрізняються великими розмірами та довгим тулубом. Зовні уельси подібні до породи ландрас, але мають значно міцнішу конституцію. Тулуб довгий, дещо компактний, злегка увігнута довга голова, вуха великі, кінцівки міцні, щетина блискуча біла. Жива маса дорослих кнурів становить 295-320 кг, свиноматок -- 220-240 кг. Багатоплідність 10-12 поросят. Середньодобовий приріст молодняку на відгодівлі 670-700 г, витрати корму на 1 кг приросту становлять 3,8-4,0 к. од. Вихід м'яса у тушах 61-63% [12].

Червоно-білопояса порода свиней - ця порода створена шляхом складного відтворювального схрещування семи порід. Дві з них вихідні: велика біла та миргородська, які були використанні ще на початковому етапі створення полтавської м'ясної породи як материнські. У якості батьківських форм були на першому етапі використані породи - ландрас та уєссекс-седлбек, а у подальшому для створення синтетичного м'ясного генотипу були використані спеціалізовані м'ясні породи: п'єтрен, дюрок та гемпшир.

Дорослі кнури характеризуються живою масою в межах 300-340 кг, матки -- 230-250 кг. Масть тварин червона з білим поясом у ділянці лопаток. Багатоплідність маток складає 10-11 поросят. Живої маси 100 кг молодняк досягає за 170-180 днів при середньодобових приростах в умовах контрольно-випробувальних станцій 820-870 г, витраті на 1 кг приросту 3,1-3,5 корм. од. і товщині шпику над 6-7 грудними хребцями 21-25 мм.

Породно-лінійний молодняк при інтенсивному рівні відгодівлі на 1 кг приросту витрачає на 0,54 корм. од. корму менше, ніж чистопородні великі білі при скороченні періоду відгодівлі на 8-10 днів та збільшенні виходу м'яса в туші на 2-3% [60].

Характеристика порід сального напряму продуктивності.

Миргородська порода у загальній структурі породного складу становить біля 10%, представлена 42 лініями та 87 родинами, багато з яких втрачаються. Створена порода шляхом масового добору при розведенні “в собі” місцевих свиней полтавщини. На формування миргородської породи значний вплив мали беркширська, середня біла, велика біла, темворська. На перших етапах у 1880-1920 роках робота велася без визначеної системи. Більш спрямовану роботу з цією породою у 20-х роках минулого століття розпочав професор О.П. Бондаренко. Завершилася вона апробацією в 1940 році миргородської породи свиней. Сучасні свині цієї породи -- густого м'ясо-сального типу, досить довгі, широкі та глибокогруді, міцної конституції, не вибагливі до умов утримання, добре використовують соковиті та грубі корми та пасовища. Це переважно міцні тварини, тулуб у них бочкоподібний, широкий, спина пряма, широка, масть чорно-ряба.

Жива маса дорослих кнурів сягає 300-320 кг, свиноматок 220-230 кг. Багатоплідність маток 10-11 поросят, скоростиглість молодняку 180-185 днів при середньодобовому прирості 680-700 г, витрати корму на 1 кг приросту 4,0-4,2 корм. од. Свинина відзначається високими смаковими якостями [24].

Українська степова ряба порода має значне розповюдження у господарствах Херсонської і Миколаївської областей. Створена та апробована в Херсонській області на базі господарства «Асканія-Нова» під керівництвом академіка Л.К. Гребіня протягом 1938-1961 років.

З метою створення породи, пристосованої до жорстких умов півдня, за основу взяли молодняк української степової білої породи від ліній Степняка і Дружка, які вважалися більш наближеними до встановлених вимог. Вирощених тварин схрещували з беркширською та мангалицькою породами. Зараз тварини української степової рябої породи м'ясо-сального типу за деякими ознаками розвитку та продуктивності наближаються до степових білих.

Жива маса дорослих кнурів сягає 280-300, а свиноматок 200-240 кг. Багатоплідність 9-11 поросят, скоростиглість молодняку становить 210-230 днів, витрати кормів 4,5-5,0 корм. од. корму на 1 кг приросту. Екстер'єрні особливості свиней цієї породи виражені такими ознаками: голова середньої величини, з видовженим профілем рила, вуха довгі стоячі, шия м'ясиста, груди широкі і глибокі, спина пряма, крижі трохи спущені, кінцівки міцні, окости добре розвинені. Масть в основному ряба, але зустрічається і руда, чорно-руда і чорна. Темна масть захищає свиней від сонячних опікі [2].

Велика чорна порода складає близько 1% у структурі порід, які використовуються в Україні. Виведена в Англії (графство Корнуел), в Україну завезена в 1947 році. Це порода густого м'ясо-сального типу. Тварини конституційно міцні, багатоплідні, невибагливі до умов утримання, характеризуються спокійним темпераментом, добре пристосовані до пасовищного утримання, легко переносять спеку.

Для свиней великої чорної породи характерна пропорційна будова тіла: спина довга широка пряма; боки добре обмускулені, шия коротка мускулиста, груди бочкоподібні, широкі і глибокі. Голова середніх розмірів, вуха великі, звисають на очі, зад добре розвинений, довгий і широкий, окости округлі, спускаються до скакального суглоба, кінцівки міцні, прямо поставлені, бабки короткі, прямі, ратиці міцні, густа щетина чорної масті (однак шкіра після ошпарювання біла). За розвитком тварини середніх розмірів. Жива маса дорослих кнурів становить 260-290, свиноматок 200-250 кг. Багатоплідність свиноматок 11-12 поросят. Скороспілість молодняку 180-186 діб при середньодобовому прирості 730-750 г, витрати корму на 1 кг приросту 3,9-4,1 корм. од. [59].

Таблиця 1

Відгодівельні та м'ясні якості чистопородного, помісного і гібридного молодняку

Піддослідна група	Спосіб розведення	Кількість тварин у групі, г	Середньодобовий приріст, г	Вік досягнення живої маси 100кг, днів	Витрачено корму на 1 кг приросту, к.од	Вихід м'яса в туші, %
І	чистопородне	135	504	259	5,6	53,4
ІІ	двопородне схрещування ± в% до І групи	134	517 +2,6	250 -3,5	5,4 -5,4	53,6 +0,2
ІІІ	три породне схрещування ± в% до І групи	136	549 +8,9	245 -5,4	5,0 -10,7	55,6 +2,2
IV	породнолінійна гібридизація ± в% до І групи	136	583 +15,7	229 -11,6	4,7 -16,1	56,4 +3,0

Як свідчать дані табл. 1. при двопородному схрещуванні строк відгодівлі молодняку свиней можна скоротити на 9 днів і зменшити витрати корму на кожен кілограм приросту на 0,3 корм. од. При трипородному (третя порода м'ясного напряму продуктивності) середньодобові прирости були вищими, порівняно з чистопородними аналогами, на 45 г, підвищився вихід м'яса в тушах на 2,2%, а також скоротились на 0,6 корм. од. витрати корму на 1 кг приросту [29].

Ступінь прояву продуктивності свиней і можливостей інтенсивного їх використання залежить також від конституції тварин. За конституцією свиней можна визначити їх здоров'я, пристосованість до несприятливих умов середовища, належність до тієї або іншої породи, а також провести попередню оцінку їх продуктивності. Важливе значення набуває вибір тварин за конституційною міцністю, особливо при створенні ліній, типів і порід свиней спеціалізованих за м'ясною продуктивністю.

Відтворювальна здатність свиней характеризується такими основними ознаками - багатоплідністю, великоплідністю, масою гнізда при народженні, молочністю, життєздатністю приплода, сумарною масою гнізда і середньою масою кожного поросяти при відлученні.

Генетичний потенціал у значній мірі визначається рівнем селекційно-племінної роботи. Ефективність селекції залежить від точності оцінки генотипу, що надалі гарантує вибір генетично кращих тварин та поліпшення продуктивних ознак у наступних поколіннях.

Селекція за відгодівельними якостями дала змогу протягом 20 років підвищити середньодобовий приріст по всіх породах на 145 г, або на 25,8 % (від 526 до 707 г), витрати корму на 1кг приросту зменшити на 0,81 корм. од., або на 20,6 % (від 4,74 до 3,93 корм. од.), товщину шпику зменшити на 5,6 мм, або на 16,9 % (від 38,6 до 33 мм).

В останні роки у провідних племзаводах України проводяться дослідження та селекційна робота по вибору тварин за селекційними індексами [38].

При спеціальній племінній роботі в свинарстві важливо виявити не порівняльну цінність племінних кнурів, а абсолютну племінну цінність кожного кнура, адже лише порівнянням можна виявити, що один кнур кращий від іншого. У той же час обидва можуть виявитись поганими племінними кнурами. Абсолютну цінність племінного кнура можна визначити у тому випадку, коли одержано кілька високопродуктивних потомків і виявлено їх продуктивність порівняно з показниками батьків племінного стада в цілому, а також зі стандартом для породи. Провідними ознаками при селекції племінних свиней повинні бути конституція і здоровйя, багатоплідність, молочність, великоплідність та вирівняність приплоду. Надаючи великого значення індивідуальній оцінці тварин, вчені зазначили, що в селекційній роботі, насамперед, важливо виявити кращі генотипи тварин, потім однорідним підбором або інбридингом закріпляти цінні ознаки та шляхом комбінації кращих генотипів створюючи нові, високопродуктивніші [47].

Виявлення кращих тварин у свинарстві застосовують давно, однак основними показниками такої оцінки вважались багатоплідність та молочність дочок. Пізніше було впроваджено оцінку скороспілості тварин, для чого застосовували метод контрольної відгодівлі свиней, який вперше запропонований у Данії Марбергом в 1886 р. Зазначають, що контрольну відгодівлю свиней у великих господарствах цієї країни застосовують із 1898 р.

Скороспілість - це здатність організму в короткі строки досягти такого ступеня розвитку, який би забезпечив можливість раннього використання тварин для відтворення стада, молочної, м'ясної чи іншої продуктивності. Відомий вчений Є.А. Богданов поділив цю ознаку тварин на два види - диференціювання і росту. До першої він відносив скороспілість функціональну і формування, а до скороспілості росту - лінійну та вагову.

Завдяки високій скороспілості свиней можна раніше використовувати при менших витратах кормів та засобів виробництва й одержувати більше продукції. Скороспілість - біологічна особливість організму, яка являє собою більш напружений розвиток окремих органів, тканин та організму в цілому. Вона тісно пов'язана з обміном речовин і повністю може проявлятися лише при повній відповідності спадкових якостей та зовнішніх умов [58].

1.2 Історія створення породи червоно-білопоясих свиней

В Україні свинарство з давніх-давен було і в перспективі залишиться, якщо можна так висловитись, національною галуззю сільськогосподарського виробництва. Багаторічні спостереження фіксують періоди його інтенсивного розвитку та катастрофічного занепаду. І все ж, незважаючи на періодичні економічні катаклізми, цілеспрямована селекційно-племінна робота у свинарстві продовжувалась, а кропітка 10-15-30-річна праця вчених і практиків, як правило, завершувалась новими досягненнями - результатом союзу розуму та життєвого досвіду. Були роки, коли свинина в загальному виробництві м'яса в нашій країні складала 58,7 відсотка. Рекордний вал виробництва її в усіх категоріях господарств в кількості 1576 тис. т в забійній масі було зафіксовано в 1989 р., а найбільша чисельність свиней (21,4 млн. гол.) - в 1971 році [59].

Прискорення науково-технічного прогресу в галузі свинарства, як відомо, знаходиться в прямій залежності від забезпечення поголів'я науково-обґрунтованою годівлею, а також від ефективності селекційно-племінної роботи з удосконалення існуючих і створення нових спеціалізованих ліній, типів, порід та їх кросів для збільшення виробництва високоякісної свинини на основі методів схрещування, породно-лінійної та міжлінійної гібридизації.

На території України зараз у державних, колективних після реформування, фермерських та індивідуальних господарствах розводять більше десяти різних вітчизняних та зарубіжних генотипів свиней. Залежно від напряму продуктивності при бонітуванні їх поділяють на три основні групи: м'ясо-сальні (універсальні), м'ясні та сальні породи [9].

Як відомо, напрям продуктивності порід визначається соціальним замовленням у період їх створення, а також місцем використання в регіональних системах розведення. Так, породи, які були виведені в 40- 60 роки минулого сторіччя, характеризувались добре вираженим сальним напрямом продуктивності. Послідуючими десятиріччями у зв'язку з підвищенням попиту на м'ясну свинину удосконалення раніше створених порід здійснювалося у напряму покращення м'ясності туш, скорочення строку відгодівлі та зниження витрат корму на одиницю приросту без погіршення якості свинини.

У зв'язку з відсутністю вітчизняних м'ясних генотипів особлива роль у схрещуванні і гібридизації відводилась завезеним з-за кордону породам ландрас, п'єтрен, дюрок, уельс та гемпшир. Однак імпортні породи, по-перше, були не в змозі задовольнити великі потреби нашого свинарства у висококласному поголів'ї кнурів м'ясного напряму продуктивності і, по-друге, ефективність завозу племінного поголів'я була низькою через повільну адаптацію його до різних природньо-кліматичних і господарських особливостей нашої на той час дуже великої держави.

Тому виникла доцільність виведення нових вітчизняних генотипів свиней, які б задовольнили попит масового свинарства у м'ясному поголів'ї та послабили тиск імпорту на вітчизняний ринок племінних свиней [47].

Враховуючи вищевикладене, а також у відповідності з розробленою ще в 1979 році «Програмою виведення нових порід сільськогосподарських тварин», затвердженою Міністерством сільського господарства СРСР і наказом Міністерства сільського господарства Української РСР за № 305 від 24 лютого 1983 року «Про міри по прискоренню виведення нових високопродуктивних порід сільськогосподарських тварин», в Полтавському науково-дослідному інституті свинарства (зараз Інститут свинарства ім.О.В.Квасницького УААН) у восьмидесяті роки минулого сторіччя було розпочато роботу зі створення нового генотипу (породи) свиней, яких можна було б використовувати як батьківську форму в поєднаннях з існуючими породами, спеціалізованими типами та лініями. Як свідчить вище викладене, робота щодо створення батьківської породи була актуальною і представляла народногосподарське значення [60].

Увесь селекційний процес передбачалось розподілити на три основні етапи:

Перший :

· пошук вихідних форм;

· вивчення різних варіантів їх поєднання;

· визначення бажаної моделі за тілобудовою, мастю, репродуктивною здатністю і м'ясністю;

· формування генеалогічної структури;

· підготовка стад і відповідної документації племінного обліку в стадах до апробації спеціалізованої лінії (1976-1993 рр.);

Другий:

· збільшення чисельності поголів'я;

· консолідація досягнутих показників, передбачених цільовим стандартом;

· створення нових генеалогічних ліній та родин;

· вивчення в поєднанні з іншими породами;

· представлення необхідних матеріалів для апробації спеціалізованого типу червоно-поясних м'ясних свиней (1994-2000 рр.);

Третій (заключний):

· створення нових дочірних стад;

· збільшення чисельності поголів'я;

· консолідація досягнутих високих показників продуктивності тварин;

· участь популяції в породовипробуванні;

· атестація стад на відповідність статусу племзаводу чи племрепродуктора;

· розробка конкретних зоотехнологічних параметрів, виконання яких гарантувало б проявлення максимальної продуктивності тварин створюваного генотипу;

· підготовка до державної апробації нової м'ясо-окорокової породи м'ясних свиней (2001-2005 рр.) [64].

Як свідчить практика, створення спеціалізованих порід, особливо при участі декількох вихідних форм, є тривалий селекційний процес. Кінцевий результат в селекції з їх створення залежить перш за все від цілеспрямованості роботи, вірного вибору вихідних форм, господарств, умов для виведення та збільшення чисельності тварин бажаної моделі.

Цільовий стандарт. Створенням нової спеціалізованої лінії, типу, а в подальшому породи м'ясних свиней передбачалось одержання тварин, добре пристосованих до кормових і технологічних умов, типових для багатьох племінних та товарних господарств різних за розміром, а також формою власності для будь-яких регіонів країни.

Згідно до положення про апробацію селекційних досягнень в складі нової спеціалізованої лінії повинно було бути не менше 200 основних свиноматок і 20 основних кнурів; спеціалізованого типу: 300 основних свиноматок і 30 основних кнурів; нової породи: 1500 основних свиноматок та 150 основних кнурів-плідників.

Цільовим стандартом передбачалось, що свині нового генотипу повинні бути крупними, довгими пропорційно складеними тваринами з добре вираженими м'ясними формами, червоної масті різних відтінків з нешироким білим поясом в області лопаток, мати легку голову з невеликими горизонтально поставленими вухами. Мінімальна кількість сосків -12 (6/6) [65].

Головними вимогами цільового стандарту нової популяції є висока енергія росту і оплата корму приростами, міцна конституція, підвищена м'ясність туш та якість одержаної свинини.

За розвитком та продуктивністю вони повинні відповідати мінімальним вимогам бонітувальної шкали класу еліта для тварин групи порід. Жива маса дорослих кнурів (36 міс. і старше): 300-320 кг, довжина тулуба - 180-190 см; свиноматок відповідно: 235-250 кг та 160-165 см. Багатоплідність свиноматок з двома і більше опоросами передбачалась 10,5-11,5 поросят, жива маса гнізда приплоду у двомісячному віці - 165-180 кг.

Заплановані вимоги до відгодівельних та м'ясо-сальних якостей молодняку свиней на контрольній відгодівлі були такі:

· вік досягнення тваринами 100 кг - 185 днів;

· середньодобовий приріст на відгодівлі - 750-850 г;

· затрати корму на 1 кг приросту - 3,6-3,8 корм, од.;

· товщина шпику над 6/7 грудними хребцями - 26 мм;

· маса заднього окосту -11,0 кг;

· вихід м'яса в туші - 62 %.

Найголовнішою селекційною ознакою при створенні цієї батьківської популяції було визначено: кнури при схрещуванні з чистопородними і помісними матками районованих порід в оптимальних умовах ведення галузі повинні забезпечувати гетерозисний ефект, а також сприяти одержанню гібридного та помісного молодняку, що відповідав би вимогам стандарту на м'ясну свинину при відгодівлі до живої маси 120 кг і більше [66].

Методичні підходи і схема створення породи. В методологічних аспектах при поетапному створенні спеціалізованої лінії, спеціалізованого типу та породи були використані відомі в зоотехнії класичні методи, а також розроблені Інститутами свинарства і тваринництва УААН методичні рекомендації з виведення нових генотипів свиней, але доповнені й удосконалені з врахуванням останніх наукових досягнень та сучасних умов ведення галузі.

Серед нових підходів і теоретичних концепцій, запропонованих у селекційному процесі, слід навести такі:

· одночасне використання у створенні нових генотипів від 5 до 7 порід з врахуванням наявності у кожній з них спадкових ознак, необхідних для формування тварин бажаної моделі;

· доцільність створення нових порід через попереднє формування спеціалізованих популяцій (ліній, типів);

· застосування масової оцінки молодняку за власною продуктивністю на основі визначення швидкості росту і прижиттєвої товщини шпику без врахування з'їдених кормів;

· закріплення ознак за спадковим методом гомогенного покращуючого добору з використанням різного ступеня інбридингу;

· визначення біологічних особливостей тварин кожного покоління, ознаки їх стресостійкості, імуногенетичного статусу та адапційних можливостей до умов годівлі і утримання;

· проведення оцінки тварин за якістю нащадків та іншими параметрами, що забезпечують покращання їх тілобудови і міцності конституції, підвищення відтворювальної здатності, відгодівельної та м'ясо-сальної продуктивності;

· виявлення кращих поєднань при розведенні створених генотипів «в собі», а також у поєднанні з іншими породами та спеціалізованими лініями і типами свиней;

· проведення порівняльних випробувань свиней різних генотипів та експонування їх на обласних і республіканських виставках;

· створення племінної мережі та нарощування загального поголів'я племінних свиней, розробка системи управління селекційним процесом щодо подальшого удосконалення створеного генотипу по конкретних стадах та породі в цілому [64].

Результати селекційного процесу в розрізі передбачених етапів.

Роботу першого етапу зі створення нової популяції свиней передбачалось провести методом складного відтворювального схрещування свиней полтавського заводського типу (ПМ-1)1, а також порід великої білої, ландрас, дюрок і гемпшир, тобто семи вітчизняних та зарубіжних порід. Вибором таких вихідних форм планувалось об'єднати в генетичній структурі тварин створюваного генотипу найважливіші господарсько-корисні ознаки: високу відтворювальну здатність, енергію росту, ефективне використання корму та підвищену м'ясність туш.

Дослідження щодо створення спеціалізованої лінії було розпочато у 1976 році за відповідною методичною схемою (рис. 1) в дослідному господарстві Полтавського НДІ свинарства і в наступному продовжено в свинарському спецгоспі ім. Газети «Молодь України» Драбівського району Черкаської області та його дочірніх господарствах різних регіонів України, а також Ставропольського краю Російської Федерації [64].

У відповідності з затвердженою методикою в дослідному господарстві Полтавського НДІ свинарства спочатку були одержані помісні свинки і кнурці від поєднання маток полтавського заводського типу з кнурами порід гемпшир та дюрок. Із отриманого приплоду кращих за розвитком свинок та 11 кнурців у 7-8-місячному віці було вивезено у спецгосп ім. Газети «Молодь України». Водночас на цей об'єкт було завезено ще 50 свинок великої білої породи, а також по 5 кнурців порід: великої білої, ландрас і дюрок. Розпочався пошуковий селекційний процес. Із помісних свинок та кнурців різного походження комбінували батьківські пари, застосовуючи в окремих випадках тісний або віддалений інбридинг [60].

Рис. 1. Методична схема створення червоних білопоясих м'ясних свиней

При оцінці кожного поєднання особливу увагу звертали на якість приплоду, його вирівняність, типовість особин передбаченої моделі. Для подальшого відтворення відбирали тварин з міцним кістяком, добре означеними м'ясними формами і високими відгодівельними якостями. Поросята народжувались різними за мастю, але вибір зупинився на тваринах червоного кольору різних відтінків з нешироким білим поясом в області лопаток.

Напередодні апробації першого етапу роботи в 1993 році загальна чисельність тварин нового генотипу перевищувала 4 тис. голів. Їх розводили в 15 господарствах, у тому числі 7 племінних фермах. В базових господарствах було пробонітовано 1697 голів племінних тварин, із яких 360 основних свиноматок і 119 основних кнурів. За статистичними даними на той час в різних категоріях господарств 13 областей України використовувалось 836 кнурів-плідників, у тому числі 139 через станції та пункти штучного осіменіння.

Свині створюваної популяції були пропорційно складеними тваринами з добре розвинутими м'ясними формами, легкою головою, невеликими горизонтально поставленими вухами, довгим, широким та глибоким тулубом на міцних кінцівках. Масть тварин червона, з нешироким білим поясом в області лопаток. Вони були міцної конституції і невибагливі до умов годівлі та утримання.

За даними бонітування дорослі кнури (36 міс. і старше), які були залишені для подальшого відтворення, мали в звичайних господарствах середню живу масу 315,7 кг, довжину тулуба 183,8 см, а свиноматки відповідно: 245,1 кгта 168,6 см.

Найбільший за розвитком виявився Дантист 743 із колгоспу ім. Леніна Полтавської області, який в 36 місяців важив 347 кг, найдовшим - Демон 2989 із радгоспу «Гвардійський» Одеської області, довжина якого в 44 місяці дорівнювала 190 см.

З числа кращих маток за розвитком відрізнялась Декада 2390 (65 міс., 267 кг, 170 см) та Дикція 2574 (36 міс., 267 кг, 168 см).

Матки з двома і більше опоросами приводили в середньому по 10,7 поросят на опорос при масі гнізда відлучників - 166,3 кг. За показниками багатоплідності матки цієї групи на 7 % перевищували вимоги існуючого положення для генотипів батьківських форм.

Якщо судити щодо показників продуктивності провідної групи маток (109 голів), то свині нової популяції характеризувались досить високими репродуктивними якостями, які вони проявляли в звичайних, типових для багатьох господарств умовах годівлі і утримання. Отже, свиноматки провідної групи в середньому приводили на опорос по 11,7 поросят, жива маса яких на 21 день складала 58,5 кг, а у двомісячному віці 176,7 кг. За показниками багатоплідності і маси поросят в 21 день та при відлученні матки цієї групи на 3,3-17 % перевищували мінімальні вимоги класу еліта бонітувальної шкали і положення з апробації порід свиней 2 групи.

В окремих господарствах ці показники були значно вищими. Так, в радгоспі «Гвардійський» в середньому по 36 матках багатоплідність склала 12,1 поросят, при молочності 62,9 кг та масі гнізда в 60 днів - 184,9 кг, що відповідно: на 1,1 поросят, 10,9 кг та 4,9 кг було вище вимог класу еліта [65].

Серед кращих маток різних господарств слід відмітити: Дилему 5112 із радгоспу «Гвардійський», яка в середньому за трьома опоросами мала багатоплідність 14 поросят, молочність 90 кг при загальній масі 12 поросят в двомісячному віці 220 кг; Дельту 78 із колгоспу ім. Леніна (4 опороси, 13 поросят, 72 кг і 212 кг) та Декаду 2390 із агрофірми «Нива» (8 опоросів, 11 поросят, 54,5 кг і 181 кг).

Наявність таких тварин в стаді свідчить про високу потенційну можливість свиней нової популяції, яких необхідно раціонально використовувати в подальшому удосконаленні їх репродуктивних якостей.

В процесі селекційної роботи тварини різних генерацій від розведення «в собі» систематично оцінювались за відгодівельними та м'ясними якостями в умовах контрольно-випробувальних станцій Полтавського НДІ свинарства, а також Черкаської і Миколаївської державних обласних сільськогосподарських дослідних станцій. Як свідчать дані шести серій контрольної відгодівлі (табл. 2.), за всіма показниками відгодівельних та м'ясних якостей молодняк свиней створюваного генотипу не тільки відповідав, але й перевищував цільовий стандарт за середньодобовими приростами на 46 г, скоростиглістю -13,5 доби, витратою кормів на 1 кг приросту - на 0,22 корм, од., товщиною шпику - на 2,9 мм, масою задньої третини туші - на 0,15 кг. Найкращий показник середньодобового приросту по групі тварин був 876 г, вік досягнення 100 кг-173 дні, затрата корму на 1 кг приросту-3,03 корм, од., площа «м'язового вічка» 33,1 см², вихід м'яса в туші - 63,1 %, маса окосту - 11,2 кг.

Водночас тварин створюваної популяції оцінювали за відгодівельними і м'ясо-сальними якостями не тільки при розведенні «в собі», але й у порівнянні з великою білою породою, а також в різних варіантах поєднання кнурів з чистопородними та помісними матками районованих порід з відгодівлею одержаного молодняку до різних вагових кондицій.

Методом камеральної обробки всіх дослідів, які проведені з вивчення ефективності схрещування маток різних порід і породності з кнурами нового генотипу, встановлено підвищення багатоплідності свиноматок на 0,55 поросят, скорочення строку досягнення молодняком здавальних кондицій на 17,8 дня, зменшення витрат кормів на кожний кілограм приросту на 0,52 корм. од. і підвищення виходу м'яса в тушах на 2,53 відсотки. На фоні науково-господарських експериментів проводились порівняльні дослідження з перетравлення тваринами поживних речовин і використання азоту, кальцію та фосфору корму, їх стресчутливості, а також імуногенетичних особливостей.

Таблиця 2

Відгодівельні та м'ясо-сальні якості молодняку

Кількість тварин на відгодівлі, гол.	Середньодобовий приріст, г	Вік досягнення00 кг, дні	Затрата корму на 1 кг приросту корм.од.	Товщина шпику над 6-7 грудними хребцями, мм	Площа «м'язового вічка», см2	Довжина туші, см	Вихід м'яса, %	Маса окосту, кг
Колгосп ім. Газети «Молодь України» (Черкаська КВС, 1985р.)
28	824	179	3,47	25,0	33,1	92	61,5	11,2
Колгосп «Комуніст» (Миколаївська КВС, 1985р.)
20	868	177	3,03	27,0	-	97	63,1	11,2
Радгосп «Гвардійський» (Миколаївська КВС, 1991р.)
28	797	181	3,61	25,3	-	96	62,0	11,1
Колгосп «Комуніст» (Миколаївська КВС, 1992р.)
58	856	175	3,49	24,7	-	-	-	11,06
Колгосп «Комуніст» (КВС Інституту свинарства, 1992р.)
12	790	173	3,70	21,0	31,9	95	-	11,7
Радгосп «Гвардійський» (Миколаївська КВС, 1993р.)
30	876	176	3,89	25,9	-	-	-	11,1
В середньому по 6 серіях контрольної відгодівлі
177	846	176,5	3,48	25,1	32,7	94,8	62,1	11,15
Вимоги цільового стандарту
± до цільового стандарту, %	800 +5,8	190 -7,11	3,70 -5,95	28 -10,36	32,0 0	94 +0,85	62,0 +0,16	11,0 +1,36
Вимоги класу еліта для свиней 2 групи
± до класу еліта, %	-	190 -7,11	3,8 -8,43	28 -10,36	- -	94 +0,85	- -	11,0 +1,36

На основі акта державної експертної комісії Міністерства сільського господарства і продовольства України за № 77 від 15 березня 1994 року нова популяція тварин була затверджена як червоно-пояса спеціалізована лінія м'ясних свиней з присвоєнням заводської марки ЧПСЛ. Її генеалогічна структура була представлена 7 генеалогічними лініями кнурів (Драба, Демона, Дифірамба, Девіза, Дозора, Дантиста, Дебюта) та 7 генеалогічними родинами свиноматок (Драбовки, Дойни, Дилеми, Дикції, Дельти, Декади, Догми) [60].

Згідно з вищенаведеним наказом авторами розробки першого етапу В.П.Рибалко, Є.М.Агапова. Б.В.Баньковський, Г.П.Антонішен, В.Ф.Філенко, О.О.Трапезіон, О.Г.Колос, Н.М.Гаврилюк, О.Г.Сердюкта Г.В.Соколенко. Організаціями-оригінаторами червоно-поясної спеціалізованої лінії були визначені Інститут свинарства УААН та агрофірма «Нива» Підволочиського району Тернопільської області.

Другим етапом даної роботи передбачалось збільшення чисельності подібних за формою тілобудови, розвитком, продуктивністю та мастю тварин з метою виведення спеціалізованого типу нової породи. Загальна чисельність червоно-білопоясих свиней створюваного типу на 1 листопада 2000 року складала 3229 голів, з яких 1095 основних і перевіряємих свиноматок, 143 основних і перевіряємих кнурів, 1497 ремонтних свинок та 494 ремонтних кнурців.

На цьому етапі створена популяція уже була представлена 8 генеалогічними лініями кнурів та 7 генеалогічними родинами свиноматок. Найбільш багаточисельними в базових господарствах були лінії Дантиста (29,7 %), Дозора (12,7 %), Дифірамба (12,7 %), а також Драба (11,5 %). Що ж до генеалогічних родин, то найбільш багаточисельними виявились матки родини Дельти (29,9 %), Драбовки (22,0 %), Декади (19,7 %) та Дилеми (18,2%). В кожному базовому господарстві нараховувалось, як правило, не менше 4 генеалогічних ліній і стільки ж родин, що давало можливість тривалого розведення цієї популяції свиней, не допускаючи, якщо це не було передбачено селекційним процесом, близького спорідненого парування [65].

...