Вплив фенотипових факторів на продуктивні якості свиней червоно-білопоясої породи

За даними бонітування 2000 року середні показники живої маси дорослих кнурів дорівнювали 298,8 кг при довжині тулуба 182,2 см, а свиноматок відповідно: 226,6 кг та 164 см. Як бачимо, за показниками розвитку кнури і свиноматки в основному перевищували мінімальні вимоги бонітувальної шкали для другої групи генотипів свиней і цільові стандарти.

Узагальнюючи дані показників розвитку та екстер'єру створюваного типу слід підкреслити, що це порівняно великі, пропорційно складені тварини з добре розвиненими м'ясними формами, легкою головою з невеликими горизонтально поставленими вухами, довгим, широким та глибоким тулубом на міцних кінцівках. Масть тварин червоного кольору з нешироким білим поясом в області лопаток. Свині міцної конституції, спокійного норову і не вибагливі до умов годівлі та утримання.

В середньому по 322 свиноматках, залишених в господарствах для подальшого відтворення, багатоплідність склала 10,2 поросят при масі гнізда в 60-денному віці 165,9 кг і кожного поросяти 17,3 кг. По 134 свиноматках провідної групи ці показники дорівнювали відповідно: 10,6 поросят, 180,3 кг та 18,2 кг.

Тварини характеризувалися порівняно невеликими показниками товщини шпику 25,5 мм, мали високий вихід м'яса в туші (61,6 %) при значній масі окосту (11,6 кг). За цими показниками вони переважали мінімальні бонітувальні вимоги класу еліта для генотипів другої групи на 3,7-9,8 %. Що ж до цільового стандарту, то тут переваги складали за різними показниками продуктивності від 0,6 до 5,5 відсотки. По 70 тваринах ПП «Веселіново» на Миколаївській контрольно-випробувальній станції було одержано середньодобовий приріст 844,7 г, вік досягнення тваринами 100 кг -174,7 дня, при затраті на 1 кг приросту 3,52 корм. од. корму, товщині шпику - 24,1 мм і масі окосту 11,2 кг. В цьому ж господарстві потомство від Дифірамба 185 і Дикції 1704 живої маси 100 кг досягло за 175 днів при середньодобових приростах 924 г і затраті на 1 кг приросту 3,01 корм. од. корму. Краща тварина з цього гнізда живої маси 100 кг досягла за 169 днів при середньодобовому прирості 1014 г [66].

Цікаві матеріали одержані при порівняльному вивченні репродуктивних і відгодівельних якостей свиней різних генотипів у спецгоспі ім.Леніна (зараз підприємство «Довіра») Великобагачанського району, що на Полтавщині.

Як протягом першого, так і другого етапів роботи зі створення нової популяції свиней, головною метою було задоволення попиту товарного виробництва на скоростиглих і м'ясних кнурів-виробників, придатних для масового використання в якості батьківської форми. Тому виконавцями систематично велась порівняльна оцінка тварин створюваної популяції в поєднанні з матками різних порід та породності, а також вивчались і аналізувались публікації інших дослідників в цьому напряму.

За хімічним складом та фізико-хімічною оцінкою м'ясо і сало гібридного молодняку характеризувалось високими показниками і практично не відрізнялось від продуктів забою чистопородних підсвинків та помісей, одержаних від маток великої білої породи при схрещуванні з кнурами, ландрас, дюрок і полтавської м'ясної порід.

На основі обробки даних дослідів та інших авторів, за 1994- 2000 роки в спеціальних і періодичних виданнях з використання кнурів створюваного генотипу в поєднаннях із матками різних порід, а також породності, було встановлено підвищення багатоплідності до 0,85 поросят на опорос, збільшення живої маси гнізда при відлученні на 8,3-20,1 кг при скороченні строку відгодівлі до живої маси 100 кг на 5-20 днів, зменшенні витрат корму на 1 кг приросту на 0,16-0,25 корм. од. та збільшенні виходу м'яса в тушах на 1,0-4,5 відсотки. Аналогічна закономірність мала місце також при відгодівлі гібридного молодняку до живої маси 120 кг і більше. Істотної різниці за фізико-хімічною оцінкою якості м'яса та сала між тваринами піддослідних груп не встановлено [63].

Враховуючи вищевикладене, кнурів створюваного спеціалізованого типу рекомендовано широко використовувати в якості батьківської форми методом штучного осіменіння чи природного парування в регіональних системах розведення. Практично з цією метою їх використовували в 17 областях країни.

На основі одержаних експериментальних матеріалів та виробничих даних і у відповідності до існуючого положення про апробацію селекційних досягнень у тваринництві були підготовлені відповідні матеріали зі створення спеціалізованого типу і в квітні 2001 року направлені в Міністерство аграрної політики України та Українську академію аграрних наук з метою створення державної комісії з атестації селекційних стад, а також ведення зоотехнічно-племінної документації. Авторам створюваного спеціалізованого типу було запропоновано затвердити таких науковців та представників виробництва: В.П.Рибалко, Є.М.Агапову, І.С.Іващука, В.М.Бугаєвського, Г.І.Антонішен, Ю.О.Трапезіона, В.А.Піщолку, Г.О.Бірту, В.Ф.Лозовщика, В.М.Нагаєвича та В.І.Азалієва [64].

Третім (завершальним) етапом селекційного процесу з виведення нової породи свиней передбачалось створення додаткових дочірніх стад в різних регіонах країни, збільшення чисельності поголів'я, консолідація досягнутих показників продуктивності тварин, участь популяції в породовипробуванні, атестація стад на відповідність статусу племзавода чи племрепродукгора, розробка конкретних зоотехнологічних параметрів, виконання яких сприяло б проявленню максимальної продуктивності свиней створюваного генотипу, продовження вивчення їх в різних поєднаннях, прийняття участі в республіканських та регіональних виставках і аукціонах [60].

Як свідчать дані проведеного бонітування, а також інформація обласних сільськогосподарських органів на кінець першого півріччя 2006 року чисельність тварин створюваної породи в Україні дорівнювала 5176 голів, з яких 1912 основних і 738 перевіряємих свиноматок, 283 основних і 108 перевіряємих кнурів, 1779 ремонтних свинок та 357 ремонтних кнурців. Загальна кількість свиней цієї популяції з поголів'ям за межами країни складала 6121 голову, у тому числі 2302 основних свиноматок і 304 основних кнурів.

Червоних білопоясих свиней розводили в 38 господарствах України та Ставропольського краю Російської Федерації. За даними державної переатестації підприємств з розведення тварин створюваного генотипу в 2005 році в різних регіонах нашої країни 5 стад відповідали статусу племінного заводу і 12 - племінного репродуктора (рис.2.).

Рис. 2. Картограма розміщення стад червоно-білопоясих свиней створюваної породи

За показниками розвитку дорослі кнури (24 міс. і старше) перевищували мінімальні вимоги класу еліта і цільового стандарту.

Що ж до розвитку маточного стада, то дорослі свиноматки в середньому мали живу масу 220,7 кг при довжині тулуба 164,0 см, тобто дещо поступалися мінімальним вимогам класу еліта, що слід пояснити недостатньою їх годівлею в окремих господарствах в період вирощування. В той же час в стадах АКПП «Україна», ДГ «Гвардійський», ТОВ «Авангард», ТОО «Сергіївське» середня жива маса свиноматок коливалась в межах 235-239 кг при довжині тулуба 167-173 см. Окремі тварини характеризувались досить високими показниками розвитку. Так, наприклад, в СТОВ «Шумовецьке» свиноматка Дельта 322 у віці 36 місяців мала довжину тулуба 187 см при живій масі 391 кг.

Як бачимо за показниками розвитку, кнури і свиноматки в основному відповідали вимогам цільового стандарту. Це взагалі крупні і довгі тварини міцної конституції, спокійного норову з добре розвинутими м'ясними формами і червоною (різних відтінків) мастю з нешироким білим поясом в області лопаток [65].

Як свідчать дані табл. 3, по 327 свиноматках провідних груп базових господарств різних регіонів багатоплідність дорівнювала 10,62 поросят при масі гнізда в 60 днів 181,3 кг, що повністю відповідало цільовому стандарту і відповідно: на 0,62 поросят та 1,3 кг перевищувало мінімальні вимоги бонітувальної шкали для генотипів свиней другої групи. В окремих стадах ці ознаки характеризувались значно вищими показниками. Так, наприклад, в племзаводі ПП «Техмет-Юг» свиноматки мали багатоплідність 12,6 поросят при масі гнізда в 2 місяці 198 кг вагою при відлученні 18,3 кг. Коливання в окремих стадах за цими ознаками продуктивності були ще більші, що дає можливість значного їх підвищення в цілому по популяції при цілеспрямованій селекційно-племінній роботі. Так, наприклад, в ТОО «Сергіївське» Догма 592 за трьома опоросами привела в середньому 13,1 поросяти, жива маса яких при відлученні в 60 днів дорівнювала 191 кг.

Найбільшу кількість поросят за один опорос (18 голів) одержано в ПП «Техмет-Юг» при поєднанні свиноматки Дельти 6978 з Дебютом 25.

Майже в усіх господарствах щорічно ведеться вирощування ремонтних свинок і кнурців з оцінкою їх за скоростиглістю та товщиною шпику над 6-7 грудними хребцями при досягненні живої маси 100 кг. В кожному господарстві така оцінка проводиться з врахуванням власної кормової бази [66].

В середньому живої маси 100 кг ремонтні свинки досягають за 198,4 дні, а кнурці за 192,8 при товщині шпику відповідно 24,9 мм та 25,0 мм.

Таблиця 3

Продуктивність свиноматок провідної групи

№ з/п	Назва господарства	Кількість маток в групі, гол.	Багатоплідність, гол.	В 2 місяці
				Кількість поросят, гол.	Середня маса гнізда, кг	Середня маса одного поросяти, кг	Збереженість, %
1.	АКПП «Україна»	35	10,5	10,0	189,0	18,9	95,2
2.	ПП «Техмет-Юг»	8	12,6	10,8	198,0	18,3	85,7
3.	ДПДГ «Зоряне»	11	10,5	10,0	164,0	16,4	95,2
4.	Агрофірма «Нива»	20	9,8	9,7	174,0	17,9	98,9
5.	ЗАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл»	10	11,2	10,5	184,5	17,6	93,8
6.	ДГ «Гвардійський»	19	11,0	9,0	189,0	21,0	81,8
7.	ТО В «Авангард»	15	11,0	10,7	201,0	18,8	97,3
8.	СВК «Дружба народів»	32	10,6	9,8	146,7	15,0	92,5
9.	ПП «Агроекологія»	10	10,5	10,3	180,2	17,5	98,1
10.	ПСП «Булах»	ЗО	10,6	10,2	181,8	17,8	96,2
11.	ДДСГП «Черкаське»	7	9,8	9,2	172,0	18,7	92,0
12.	ПП Агрофірма «Григорівська»	21	10,5	10,1	199,0	19,7	96,2
13.	СТОВ «Шумовецьке»	28	10,3	9,9	168,0	16,6	96,1
14.	ВАТ Агрофірма «Проскурів»	20	10,8	10,4	183,0	17,6	96,3
15.	ПП «Світанок»	15	10,1	9,6	179,3	18,7	95,0
16.	ПП «Гуйван»	11	10,3	9,5	164,0	17,3	92,2
17.	ПП «Водевіль»	12	10,7	9,9	166,3	16,8	84,1
18.	ТОО «Сергїївське»	23	11,2	10,7	203,0	18,9	95,5

За генеалогічною структурою створювана порода свиней представлена в різних категоріях господарств 9 генеалогічними лініями: Драба, Девіза, Дантиста, Дозора, Демона, Дифірамба, Дебюта, Девізіона і Динаміта та 8 генеалогічними родинами: Драбовки, Дойни, Дельти, Декади, Дикції, Догми, Дилеми і Дивізії.

В останні роки паралельно з розведенням і вивченням свиней нової популяції при розведенні «в собі» проводились багаточисельні експериментальні спостереження співвиконавцями та іншими авторами за порівняльною їх оцінкою при різних методах розведення під час контрольної відгодівлі, породовипробуванні та в науково-виробничих дослідах.

Так, заданими досліджень Коваль О.А., проведеними протягом 2001-2002 років в умовах племрепродуктора СЗАТ «Ольвія» Очаківського району на Миколаївщині, з вивчення різних поєднань нової популяції свиней з матками великої білої породи установлено позитивний вплив на їх репродуктивність а також на відгодівельні та м'ясні якості одержаного потомства. На основі експериментальних даних автор рекомендує широко використовувати свиней червоної білопоясої популяції як при розведенні «в собі», так і в поєднанні з великою білою породою [64].

Порівняльне вивчення різних методів розведення протягом 2003-2004 років проводилось Томіним Є.Ф. безпосередньо у виробничих умовах СВК «Батьківщина» Котелевського району Полтавської області.

За одержаними даними з багатоплідності незначна перевага була за матками великої білої породи при чистопородному розведенні (10,46 ± 0,18 живих поросят), але за віком досягнення 100 кг і затратою корму на кожний кілограм приросту молодняк від червоних білопоясих кнурів на 4,6-7,6 % переважав тварин контрольної групи. Така тенденція збереглася і при відгодівлі молодняку до живої маси 150 кг.

Заданими Галімова С.М. в дослідах, проведених в ПП «Техмет-Юг» Миколаївської області протягом 2006 року, свиноматки нової популяції при розведенні «в собі» мали багатоплідність 11,0 ± 0,37 поросят при їх живій масі в 60 днів 185,48 ±11,23 кг і збереженості приплоду 89,81 %.

На підставі одержаних експериментальних даних з репродуктивної здатності свиноматок, відгодівельних і м'ясо-сальних якостей одержаних нащадків, а також проведених зооекономічних підсумків рекомендована науково-обгрунтована пропозиція з одержання в умовах виробництва товарного молодняку від поєднання маток великої білої породи з кнурами червоно-білопоясої породи [61].

На породовипробуванні, яке вперше в історії свинарства України проведено протягом 2000-2003 років в умовах експериментальної бази Інституту свинарства ім. О.В.Квасницького УААН, молодняк червоної білопоясої популяції характеризувався самими високими відгодівельними і м'ясо-сальними якостями. Підсвинки створюваної породи живої маси 100 кг досягали за 189 днів при середньодобових приростах 728 г і затраті на 1 кг приросту 4,28 корм.од. корму. Вони відрізнялись добрим розвитком і пропорційною тілобудовою, довгим, широким та глибоким тулубом, а також міцними кінцівками.

По завершенні третього етапу селекційного процесу в 2006 році були підготовлені і представлені в Українську академію аграрних наук та в Міністерство АП України «Матеріали до апробації м'ясо-окорокової породи червоно-білопоясих свиней». Наказом Міністерства АП України від 23 жовтня 2006 року за № 614/110 була створена державна комісія апробації нового генотипу свиней. Результати експертної комісії з апробації стад і аналізу ведення селекційно-племінної документації 20 грудня 2006 року були розглянуті і схвалені науково-технічною радою Міністерства АП України [60].

Спільним наказом Міністерства АП України і Української академії аграрних наук за № 327/47 від 14 травня 2007 року ця популяція була затверджена як нове селекційне досягнення в тваринництві під назвою червона білопояса порода м'ясних свиней з привласненням заводської марки ЧБП. Авторами породи визнані: В.П.Рибалко, Є.М.Агапова, Ю.Ф.Мельник, В.В.Семенов, ВАЛісний, В.М.Бугаєвський, В.М.Нагаєвич, О.І.Костенко, О.Г.Фесенко, В.А.Піщолка, В.А.Тарасюк, В.А.Азалієв, Н.В.Реус і Л.Д.Бузинська.

Загальна чисельність племінних свиней червоно-білопоясої породи становить більше 5000 голів, з них біля 1800 основних і перевіряємих свиноматок, а також понад 380 голів основних та перевіряємих кнурів- плідників. Розведенням свиней цієї породи займаються більше ніж в 30 господарствах різних областей України, з них 15 мають статус племінних: 5 племзаводів та 10 племрепродукторів.

Свині червоно-білопоясої породи за своїми екстер'єрними особливостями пропорційно складені тварини з достатньо довгим та широким тулубом, добре обмускуленими передньою і задньою частинами [64].

В племінних заводах протягом останніх років основних кнурів-плідників за показниками розвитку в переважній більшості відносили до класу еліта та 1 класу. В господарстві ТОВ «Агрофірма «Нива» середні показники розвитку тварин склали за живою масою - 299,3 кг, за довжиною тулуба - 183 см. В племзаводах АКПП «Україна» та ДПДГ «Зоряне» протягом 2005-2006 років показники розвитку основних кнурів-плідників знаходилися в межах 1 класу бонітувальної шкали. В зв'язку з невисоким рівнем годівлі жива маса тварин у віці 24 місяці становила відповідно 265,5 та 279,5 кг.

Аналіз динаміки розвитку кнурів в племінних заводах протягом 3-х останніх років свідчить про певні коливання показників живої маси, що в комплексі впливає на загальну оцінку тварин цієї виробничої групи [63].

В племінних репродукторах протягом 2006 року було оцінено 36 кнурів-плідників віком 24 місяці, середня жива маса яких становила 301,2 кг, довжина тулуба 181,8 см. В порівнянні з 2004 роком жива маса тварин зросла на 5,9 кг, довжина тулуба на 0,6 см.

Ряд племінних господарств мають стабільно високі показники розвитку кнурів і перевершують за цими ознаками окремі племзаводи. Найкращими показниками розвитку відзначалися тварини племрепродукторів ПП «Світанок», ПП «Агроекологія», ПСП «Булах» та СВК «Дружба народів».

В племінних репродукторах, в середньому за 3 роки, розвиток кнурів віком 24 місяці відповідав вимогам бонітувальної шкали класу еліта і становив за живою масою 314,6 кг, за довжиною тулуба 182,3 см.

Характеризуючи в цілому динаміку розвитку кнурів в племрепродукторах протягом 2004-2006 років, необхідно відмітити відносну сталість складу тварин за класами згідно бонітувальної шкали з незначними коливаннями окремих показників в залежності від умов годівлі конкретного господарства.

За даними зведених бонітувань племінних заводів за 2004-2006 роки свиноматки, оцінені за І опоросом, відносилися переважно до класу еліта. Враховуючи вік тварин при першому опоросі, який коливався від 13 до 16 місяців, в деяких племінних стадах показники живої маси та довжини тулуба знаходилися на рівні вимог І класу [66].

В племінних репродукторах протягом 2004-2006 років налічувалося від 350 до 534 основних свиноматок. Показники розвитку тварин знаходилися на рівні мінімальних вимог еліта та І класу бонітувальної шкали. За результатами бонітування свиней 2006 року середні показники розвитку становили за живою масою -198,1 кг, за довжиною тулуба -157,0 см.

Сталий високий рівень показників розвитку свиноматок характерний для племінних стад Р-п «Гвардійський», СВК «Дружба народів», ТОВ «Авангард-Д» та ДДСГП «Черкаське».

1.3 Методи розведення свиней та сучасні генетичні методи оптимізації селекційного процесу

Селекція сільськогосподарських тварин є найважливішим засобом підвищення генетичного потенціалу їхньої продуктивності, що має забезпечити населення необхідною кількістю якісних продуктів харчування і підтримати рентабельність галузі.

В сучасних умовах інтенсивного ведення тваринництва та впровадження прогресивних технологій вимоги до продуктивних якостей тварин значно підвищились. Для сільськогосподарських тварин визначальним критерієм є спеціалізований напрям продуктивності та високий її рівень, тривалість продуктивного життя, стресостійкість, резистентність [29].

Селекція - це наука про виведення і поліпшення порід, типів, стад, ліній, родин і кросів на основі відбору, підбору і використання різних методів розведення сільськогосподарських тварин, що сприяють спрямованій зміні спадковості тварин.

Методи розведення -- це система підбору в свинарстві з урахуванням породної та лінійної належності тварин для вирішення відповідних зоотехнічних завдань. Правильно вибраний метод розведення є могутнім фактором якісного поліпшення стад, підвищення їх продуктивності.

У свинарстві, як і при розведенні інших сільськогосподарських тварин, застосовують два основних методи розведення -- чистопородне і схрещування. Починаючи з 70-х років XX ст., у товарному свинарстві широко почали застосовувати внутрішньовидову гібридизацію, котра також є різновидністю схрещування, про що буде сказано нижче [33].

Чистопородне розведення. Це система спаровування тварин, які належать до однієї породи, а потомство, одержане від такого спаровування, називається чистопородним. При чистопородному розведенні зберігається і посилюється спадковість тварин бажаного типу, яких використовують для племінних цілей в зоні розповсюдження породи, а також для схрещування з іншими породами. Тварини однієї породи можуть бути між собою споріднені або не споріднені. У практиці ж тваринництва при складанні плану парувань ступінь спорідненості плідників і маток має велике значення. Щоб легше орієнтуватись у походженні та спорідненості між собою тварин, на кожного плідника та матку в племінних господарствах складають родовід і записують його в родовідну сітку [39].

Тварина, на яку складають родовід, зветься пробандом і пишеться вона (кличка та її номер) зліва родовідної сітки або поверх неї. Батько й мати пробанда становлять перший ряд предків (батьківський), діди та баби -- другий ряд (дідівський) і т.д. Родовід, як правило, складають на 3 ряди предків.

Спорідненість тварин записується римськими цифрами (за Шапоружем). Спочатку пишеться ряд предків, в якому зустрічається спільний предок по материнській лінії, потім ряд предків, в якому зустрічається той же предок по батьківській лінії. Так, наприклад, Волшебниця №3086 споріднена в II--II ступені, бо Сніжок №3505 зустрічається в її родоводі в другому ряду предків двічі.

Парування між собою неспоріднених тварин однієї породи зветься неспорідненим розведенням або аутбридингом. Парування ж між собою споріднених тварин називається спорідненим розведенням, або інбридингом.

Запорукою успіху племінної роботи при чистопородному розведенні є лінійне розведення. Розведення по лініях ґрунтується на використанні в породі за певною системою добору і підбору видатних плідників і їх потомства для створення високопродуктивної і спадково стійкої групи тварин, які відрізняються якостями, необхідними для даного етапу свинарства. Розведення по лініях дає можливість селекціонеру більш широко і за відповідним планом використати видатних тварин і через них поліпшувати стадо в потрібному напрямку. Племінні стада складаються з тварин 3--4 і більшої кількості ліній та родин. Лінії діляться на відкриті, частково закриті і повністю закриті [47].

Тварин заводських відкритих ліній розводять, як правило, шляхом аутбредних парувань. Розведення по відкритих лініях -- один із основних методів, які застосовують у племінних господарствах. При складанні плану підбору необов'язково використовувати тільки тих свиноматок, котрі походять від кнурів із закріплених за ними ліній або належних до відповідних родин. Племінні господарства нерідко обмінюються між собою плідниками і свиноматками. Через це свині багатьох племінних господарств зв'язані спільністю походження. При такому способі ведення ліній і родин ширше використовуються досягнення селекціонерів різних племінних господарств, але виникають труднощі при створенні і збереженні вузькоспеціалізованих особливостей тварин окремих ліній і родин [7].

Розведення частково закритих ліній обмежено відповідним колом господарств. Свиноматок у цьому випадку спаровують тільки з плідниками своїх ліній; плідники за необхідністю можуть бути одержані від свиноматок, закріплених за іншими лініями. Тварин частково закритих ліній розводять, як правило, з використанням помірного інбридингу. При роботі з частково закритими лініями легше підтримувати спеціалізацію тварин за напрямком продуктивності, зберігаючи достатній простір для роботи селекціонера по використанню видатних тварин, одержаних в інших лініях. Тому орієнтування на такі лінії при переведенні свинарства на промислову основу перспективніше, ніж робота з відкритими лініями.

У закритих лініях і плідників, і свиноматок використовують строго в межах даної лінії. Такий спосіб неминуче пов'язаний із застосуванням тісного інбридингу, а тому в практиці племінних господарств зустрічається дуже рідко.

Завдання селекціонера -- накопичення в лінії тварин, які відрізняються бажаними продуктивними якостями. Найбільш повно це досягається ретельним їх добором, гомогенним і новим та індивідуальним підбором, систематичною оцінкою продуктивності і якістю нащадків кнурів і свиноматок, спрямованим вирощуванням ремонтного молодняку [21].

Лінійна селекція ведеться найбільш успішно, якщо фенотипічна подібність тварин лінії супроводжується їх генотипічною подібністю, що найкраще забезпечується спільністю походження тварин. При звичайному (не спорідненому) розведенні тварі у лініях і родинах спільність їх походження з кожним поколінням зменшується і на рівні 4--5 поколінь стає мало відчутною. Тому для підтримання в межах ліній і родин спільності походження тварин необхідно періодично (через 4--5 поколінь) відновлювати їх споріднені зв'язки з видатними тваринами даних ліній і родин. За цей період часто виявляються тварини, котрі значно перевершують родоначальника за загальною продуктивністю або за окремими особливо бажаними якостями. Таких тварин сліц використовувати для створення споріднених груп і формування на їх основі ліній або родин [23].

Для підтримання у стаді заводського типу свиней з відповідними племінними і продуктивними якостями досить вести роботу з кнурами 5--7 ліній і такою ж кількістю родин свиноматок. Тривала робота з невеликою кількістю ліній і родин дозволяє, з одного боку, добре вивчити особливості кожної лінії і родини та їх поєднуваність між собою, а з другого боку, дає можливість створити більш міцну спадковість з необхідними показниками продуктивності.

Лінії слід вести за 2 або 3 спорідненими гілками, що розходяться. Це досягається шляхом залишення на плем'я декількох синів-засновників або продовжувачів лінії з наступним їх поєднанням із свиноматками, які не споріднені з тваринами інших гілок.

Практика роботи з тваринами великої білої породи свідчить про те, що при широкому застосуванні описаного методу значно збільшуються можливості підбору і полегшується розведення свиней за лініями без застосування тісних споріднених парувань.

Якщо ж при розведенні тварин тієї чи іншої лінії споріднені зв'язки стають надто тісними, в господарство завозять представників тієї ж лінії, але другої спорідненої гілки, яку раніше не розводили в стаді.

Передача молодих ремонтних кнурів, які походять від кращих тварин стада, в інші племінні господарства і повернення через 3--4 покоління їх потомства, одержаного в інших кормових і кліматичних умовах, дозволяє значно підвищити життєздатність приплоду і продуктивність стада взагалі [29].

Останнім часом велике значення надається створенню в породах внутрішньопородних і заводських типів, спеціалізованих ліній на основі диференційованої селекції тварин у племінних стадах за малим числом ознак при збереженні середнього рівня за рештою показників. Тварин спеціалізованих типів і ліній, створених в результаті такої селекції, перевіряють далі на поєднуваність при схрещуванні і виявляють кращі з них, котрі дають найбільш високий ефект гетерозису за окремими ознаками.

Прикладом цього методу селекції може бути створення у великій білій породі свиней двох внутрішньопородних типів -- УВБ-1 і УВБ-2.

При розробці методу диференційованої селекції вдалося довести, що кнури і свиноматки по-різному передають по спадковості ті або інші ознаки. Цю досліджену закономірність було взято за основу при створенні так званих батьківських та материнських форм, котрих використовують у гібридизації [2].

Так, при створенні батьківських форм кращі результати дала селекція на скороспілість, оплату корму продукцією, м'ясні якості приплоду, а при створенні материнських форм -- селекція за багатоплідністю, молочністю, відтворювальною здатністю, крупноплідністю та вирівняністю поросят у гнізді.

Перевірка тварин спеціалізованих ліній і заводських типів на поєднуваність спочатку в птахівництві, а потім у свинарстві показала, що стійкий ефект гетерозису можна одержати не тільки за міжпородного розведення, а й внутрішньопородного.

Використання інбридингу при розведенні свиней. Питання щодо поєднання між собою споріднених тварин, про позитивні і негативні результати такого розведення є досить спірним і дебатується в тваринництві уже тривалий час.

Щоб з'ясувати природу й точніше встановити ефективність спорідненого розведення, в різних країнах було проведено багато досить точних і тривалих дослідів на лабораторних і сільськогосподарських тваринах. Результати цих дослідів значною мірою суперечливі, але дають підставу для такого висновку: безсистемне споріднене розведення тварин неминуче призводить до зниження їх життєвості і продуктивності, а при тривалому, застосуванні наступає неплідність і повне виродження стад.

Особливо чутливі до спорідненого розведення свині й собаки. Депресія у них виявляється в ослабленні конституції, тоншанні кістяка, зниженні багатоплідності маток і життєвості приплоду, в народженні мертвих поросят, потвор і, нарешті в цілковитій неплідності [23].

Однак у поліпшенні існуючих і виведенні нових порід інбрдинг прискорює закріплення в потомстві бажаних якостей окремих тварин. Прикладом цього може бути робота академіка М. Ф. Іванова, який при виведенні української степової білої породи свиней застосовував поєднання близькоспоріднених тварин, таких як батькоЧдочка, братЧсестра, одержавши при цьому тварин з рекордною продуктивністю.

Практика тваринництва показує: позитивні результати спорідненого розведення визначають -- добір тварин з бездоганно міцною конституцією; хороші умови годівлі і утримання інбредного поголів'я; використання для розмноження тільки міцних і добре розвинених тварин; проведення усієї цієї багатопланової роботи під керівництвом досвідчених спеціалістів. Застосовують інбридинг тільки у племінних господарствах.

На товарних свинофермах спаровування споріднених тварин -- неприпустимо [21].

Схрещування. Спаровування тварин, які належать до різних; порід, називається схрещуванням. Потомство, одержане в результаті міжпородного схрещування -- помісне. В результаті схрещування тварин виникає новий організм, що має подвійну спадковість: відбувається збагачення спадковості, бо клітини самця і самки повного мірою мають властивості своїх порід. При схрещуванні тварин виникає новий організм з ознаками гетерозису, мінливість помісей порівняно з мінливістю вихідних порід значно збільшується, витісняються небажані ознаки спадковості в однієї з порід. Для схрещування породу батька підбирають так, щоб вона мала значні переваги перед материнською, особливо за м'ясними та відгодівельними якостями. Залежно від поставленої мети методи схрещування можна поділити на 3 групи:

· заводське схрещування, яке застосовують для поліпшення існуючих та виведення нових порід. Сюди відносяться такі методи схрещування: ввідне, або «прилиття крові»; вбирне (поглинальне, перетворювальне) відтворювальне;

· користувальне схрещування, що застосовується для одержання товарних тварин. До нього відносяться: двопородне промислове; трипородне промислове; чотирипородне промислове; два-, три- і чотирипородне перемінне (ротаційне).

· гібридизація: породно-лінійна; внутрішньолінійна; міжпородна. Ввідне схрещування («прилиття крові»). При удосконаленні деяких досить продуктивних порід з метою поліпшення окремих якостей породи часто вдаються до ввідного схрещування або «прилиття крові». Для цього вибирають іншу породу (поліпшуючу) з добре вираженими якостями, яких не вистачає поліпшуваній породі, і проводять одноразове схрещування маток з плідником цієї поліпшуючої породи. Одержаних помісей потім схрещують протягом одного або двох поколінь з плідниками основної поліпшуваної породи і потім розводять «в собі», тобто маток другого і третього поколінь поліпшуваної породи спаровують з такими ж плідниками.

Прикладом ввідного схрещування може бути поліпшення м'ясних якостей миргородської породи, для чого використовували кнурів бельгійської породи п'єтрен, а на даному етапі селекції -- велику чорну, білоруську чорно-рябу [5,6].

Вбирне схрещування (поглинальне). Застосовується головним чином з метою докорінного поліпшення малопродуктивних порід. При цьому схрещуванні маток малопродуктивних порід спаровують з плідниками високопродуктивної (поліпшуючої) породи. Одержаних помісей першого покоління спаровують з плідниками поліпшуючої породи і отримують помісей другого покоління (3/4-кровних). Потім таким же способом одержують помісей наступних поколінь. Високопродуктивних помісей четвертого і п'ятого поколінь, які мало відрізняються від тварин поліпшуючої породи, відносять до групи чистопородних тварин.

Вбирне схрещування почали широко застосовувати в Україні в 20--30-х роках XX століття для поліпшення малопродуктивних місцевих свиней, при цьому головною поліпшуючою породою була велика біла. Схема вбирного схрещування подана на рис.3.

Відтворювальне схрещування. Застосовується з метою виведення нової породи.

Для цього схрещують дві або більше порід між собою, а помі сей другого або третього поколінь розводять «в собі». Коли в створенні нової породи беруть участь дві породи, то таке схрещування називають простим, а якщо три і більше -- складним. Велике значення при відтворювальному схрещуванні має правильний вибір для схрещування вихідних порід, а також на ступні цілеспрямовані добір і підбір [7].



Рис.3. Схема вбирного схрещування

Прикладом утворення нової породи свиней методом простого відтворювального схрещування може бути робота академіка М. Ф. Іванова, який вивів українську степову білу породу свиней шляхом схрещування місцевих степових свиноматок з кнурами великої білої породи. Складне відтворювальне схрещування мало місце при виведенні миргородської, полтавської та української м'ясних порід, при цьому використовувались від 3-х д 5-ти і більше вихідних порід.

Промислове (користувальне) схрещування. Основний метод розведення свиней у товарних господарствах. Потомство, одержане від схрещування двох або більше порід, називають помісним. У практиці застосовують декілька форм промислового схрещування.

Двопородне промислове схрещування. Якщо свиноматки однієї породи схрещуються з кнурами другої породи і весь приплід від них іде на відгодівлю, то таке промислове схрещування називається простим двопородним. Найбільш широко метод розповсюджений у товарному свинарстві. Застосовується в товарних репродукторних господарствах (фермах) і промислових комплексах із замкнутим циклом виробництва, а також у племінних репродукторах по відтворенню помісних свинок для товарних репродукторів [8].

Можуть застосовуватись і реципрокні варіанти двопородного схрещування, що дає можливість більш раціонально використати чистопородних племінних тварин вихідних форм. Просте двопородне промислове схрещування сприяє підвищенню відгодівельних якостей помісей порівняно з чистопородним розведенням на 3--5%. На рис.4. наведені типи промислового схрещування свиней.

Рис. 4. І -- двопородне; II -- двопородне, реципрокний варіант відносно І варіанта

Трипородне промислове схрещування. Має деякі переваги перед двопородним промисловим схрещуванням, що пояснюється комбінуванням у товарних помісей продуктивних якостей трьох вихідних порід. Трипородне схрещування забезпечує підвищення відтворювальних якостей на 10--15%, а відгодівельних -- на 7-- 10%, тобто зростає вдвічі, ніж при двопородному схрещуванні. Трипородне схрещування вимагає спеціалізованих господарств або ферм по відтворенню двопородних помісних свинок -- племрепродукторів і племсекторів у товарних господарствах і чіткої організації ведення племінного обліку. При трипородному схрещуванні можуть використовуватись як двопородні свиноматки, так і двопородні кнури (рис.5) [21].

Рис.5. Типи промислового схрещування свиней: І -- трипородне; II -- трипородне з використанням помісних кнурів

Чотирипородне промислове схрещування. В організаційному плані набагато складніше трипородного схрещування. При його застосуванні необхідно вести паралельну селекцію чотирьох прапрабатьківських форм, а в системі розведення повинно бути не менше двох племінних репродукторів для одержання помісних свинок і кнурів. Застосовується в практиці порівняно рідко. Схема чотирипородного схрещування наведена на рис.6.

Рис. 6. Чотирипородне схрещування

Дво-, три- і чотирипородне перемінне (ротаційне) схрещування. За результативністю наближається до попередніх варіантів промислового схрещування. Ці види схрещування вимагають чіткої організації племінного обліку на товарних фермах і одночасного утримання кнурів не менше двох порід. Перевага перемінного схрещування -- мінімальне завезення племінних тварин в товарні господарства (тільки кнурів), що значно поліпшує ветеринарну безпеку і зменшуються витрати на придбання племінного молодняку. Застосовується в товарних господарств в котрих маточні стада ремонтують помісними свинками власного відтворення, а кнурів щорічно завозять із відповідних племінних заводів і племрепродукторів. Варіанти дво- і трипородного племінного схрещування наведені в табл.4.-5 [29].

Таблиця 4

Породність тварин при двопородному перемінному схрещуванні

Покоління перемінного схрещування	Породність батька	Породність матері
	велика біла	ландрас	велика біла	ландрас
1-е		чистопородні	чистопородні	0
2-е	чистопородні	--	1/2	1/2
3-є	--	--	3/4	1/4
4-е	--	--	3/8	5/8
5-е	--	чистопородні	11/16	5/16
6-е	чистопородні	--	11/32	21/32

Таблиця 5

Породність помісей при трипородному перемінному схрещуванні

Покоління перемінного схрещування	Породність батька	Породність матері
	велика біла	миргоро-дська	ландрас	велика біла	миргоро-дська	ландрас
1-й	--	--	чисто-породні	--	чисто-породні	--
1-е	чисто-породні	--	--	--	1/2	1/2
2-е	--	чисто-породні	--	1/2	1/4	1/4
3-є	--	--	чисто-породні	2/8	5/8	1/8
4-е	чисто-породні	--	--	2/16	5/16	9/16
5-е	--	чисто-породні	--	18/32	5/32	9/32
6-е	--	--	чисто-породні	18/64	37/64	9/64
7-е	чисто-породні	--	--	18/128	37/128	73/128
8-е	--	--	чисто-породні	--	чисто-породні	--

До недоліків методів перемінного схрещування відносяться його значно більша складність та послаблення гетерозисного ефекту. Послаблення гетерозису при перемінному схрещуванні теоретично передбачено у зв'язку із зменшенням контрастності такого схрещування порівняно з контрастністю промислового, оскільки помісні матки, починаючи з 2-го покоління, обов'язково мають частки крові тієї породи, до якої належить і плідник, якого використовують для схрещування. Організувати перемінне схрещування значно складніше, ніж промислове. Воно призводить до накопичення в господарстві багатьох різних за походженням, але близьких за типом груп тварин. При недостатньо чіткому обліку має місце велика плутанина, а тому в умовах виробництва перевагу надають різним видам промислового схрещування [29].

Гібридизація. Вищий етап промислового схрещування спеціально відселекціонованих батьківських і материнських форм, для яких характерна стійка передача потомству репродуктивних, відгодівельних та м'ясних якостей, що не властиво породам, селекцію яких проводять за комплексом ознак.

Під гібридизацією у товарному свинарстві розуміють комплекс організаційно-селекційних заходів, спрямованих на вдосконалення системи розведення свиней з використанням спеціалізованих ліній, типів і порід та їх кросів для значно ефективнішого порівняно з промисловим схрещуванням використання явища гетерозису. Гібриди -- потомство, одержане від схрещування високопоєднуваних на комбінаційну здатність батьківських форм, призначених для забою. Продуктивність гібридів на 8--10% вища порівняно з помісними тваринами, одержаними в результаті простого промислового схрещування.

За даними Рибалка В. П., Баньковського Б. В. та інших (1991 р.) для порід, типів і ліній, яких розводять в Україні і використовують в системах гібридизації, ставляться особливі вимоги щодо параметрів продуктивності [8].

Для гібридизації батьківські форми створюють методами диференційованої селекції з перевагою на скоростиглість, високі відгодівельні та м'ясні якості, а материнські -- на багатоплідність, великоплідність, високу відтворювальну здатність та резистентність приплоду. Методом контрольного схрещування виявляють найефективніші міжлінійні і породно-лінійні поєднання і ті, які характеризуються стійким та високим проявом гетерозису за господарсько корисними ознаками, впроваджують у виробництво.

У багатьох країнах з розвиненим свинарством гібридизація є основним методом виробництва товарної свинини. Це насамперед в таких країнах як Данія, Англія, Німеччина, США, Угорщина та ін., в яких виробництво свинини на гібридній основі знаходиться в межах 75--80%.

У найбільш широких масштабах в системі гібридизації в Україні використовують в якості материнської форми велику білу породу та різні поєднання її спеціалізованих типів для одержання двотипових свиноматок. Батьківські форми представлені породами ландрас, дюрок, українською і полтавською м'ясними, спеціалізованою м'ясною лінією (рис.7).



Рис. 7. Схема використання спеціалізованих порід і типів свиней в системі гібридизації.

Умовні позначення генотипів свиней:

· УВБ-1 -- внутрішньопородний материнський тип великої білої породи;

· УВБ-2 -- внутрішньопородний проміжний батьківський тип великої білої породи з поліпшеними відгодівельними якостями;

· УВБ-3 -- внутрішньопородний проміжний батьківський тип з поліпшеними м'ясними якостями;

· Л -- порода ландрас;

· Д -- порода дюрок;

· УМ -- українська м'ясна порода;

· ПМ -- полтавська м'ясна порода;

· ЧБ -- червоно-білопояса порода.

1.4 Стан і перспективи розвитку галузі свинарства в Україні

Сучасне свинарство - це високорозвинена галузь тваринництва з величезним виробничим потенціалом. На підставі наукових досягнень у галузі свинарства в багатьох країнах світу були вдосконалені існуючі та створено нові високопродуктивні породи свиней, розроблені ефективні технології виробництва свинини в умовах потокового виробництва на великих промислових комплексах і в дрібних фермерських господарствах. Великі досягнення були отримані в області розведення, годівлі та утримання свиней, що дозволило значно підвищити продуктивність тварин [7].

Резерви підвищення ефективності галузі свинарства дуже великі. На підставі наукових розробок та передового досвіду кращих свинарських господарств світу можна вважати науково обґрунтованим наступний рівень продуктивності свиней: багатоплідність свиноматок 12 голів, збереженість їх до 2 місяців 88-90%, середня жива маса поросяти в 2-місячному віці 18-22 кг, в 6-місячному віці 100 кг, середньодобовий приріст живої маси молодняку ??на дорощуванні 350-450 г, на відгодівлі 800-900 г, витрати кормів на 1 кг приросту 3,0-3,5 корм.од.

Нині у світі налічується понад 950 млн. свиней. За чисельністю цих тварин упевнено лідирують такі країни, як Китай - 475 млн. голів, США - 61, Бразилія - 33, Німеччина - 26, Іспанія - 24 млн [62].

В Україні свинарство з давніх-давен вважали національною галуззю сільськогосподарського виробництва. Були часи, коли свинина в загальному виробництві м'яса в країні сягала 58,7 %. При цьому, як відомо, історія фіксує не тільки періоди інтенсивного розвитку галузі свинарства, а й часи її занепаду.

Ефективність свинарства залежить від генетики, технології вирощування і годівлі, здоров'я тварин і кормів. В структурі собівартості свинини найбільшу частку складають витрати на корми (до 70-80%). Нестача поживних речовин, особливо білка, а також амінокислот, вітамінів, макро- та мікроелементів, спричиняє зниження приростів, збільшення строків відгодівлі, перевитрати кормів та, як наслідок, собівартість свинини, що вища, ніж в країнах ЄС. За минулий рік Україна виробила зернових культур 3% від загальносвітового обсягу (так само як Бразилія і Канада), а свинини лише 0,5% (Бразилія 3%, Канада 2%). Використовуються застарілі технології утримання та годівлі свиней, багато виробників свинини, а особливо населення, годують зерновими сумішами (кукурудза, пшениця, ячмінь) або незбалансованими комбікормами [10].

На основі першого в історії свинарства України породовипробування, яке було проведено в оптимальних умовах дослідного господарства Інституту свинарства в основному на кормах власного виробництва, свині приводили по 10-12 і більше поросят на опорос, які досягали живої маси 100 кг за шість - шість з половиною місяців за середньодобових приростів 689-728 г і за затрат на кожний кілограм приросту 4,28-4,65 корм. од. У разі різних міжпородних схрещувань і породно-лінійної гібридизації продуктивність тварин, за різними ознаками, підвищувалася на 13-18 %.

Як показали дослідження, наші генотипи свиней, якщо їм створено оптимальні умови годівлі та утримання, за продуктивністю майже не поступаються зарубіжним, а за такими показниками, як резистентність та пристосованість до умов виробництва, типовими для більшості господарств, і якістю свинини - навіть перевищують їх.

Для подальшого збільшення виробництва свинини першочергову увагу слід зосередити на збереженні та вдосконаленні вітчизняного племінного генофонду. Потрібно істотно матеріально зацікавити племінні господарства вирощувати висококласний племінний молодняк з урахуванням сучасних міжнародних вимог до його оцінки за фенотипом і генотипом, а товаровиробників зацікавити у придбанні саме цього молодняку, а не випадкового поголів'я для підвищення продуктивності масового свинарства [8].

Для подальшого розвитку галузі свинарства необхідна державна підтримка. Важливим у розвитку внутрішнього ринку м'яса та м'ясопродукції є нарощування експорту та зменшення імпорту продукції. Таким чином, спільними зусиллями інвесторів, органів влади можна забезпечити потреби внутрішнього ринку та формувати експортний потенціал [7].

Відродження галузі свинарства є не тільки продовольчою необхідністю в забезпеченні потреб людей в м'ясних продуктах, а і економічно вигідною та ефективною галуззю, яка в сучасних умовах розглядається як стабільне джерело поповнення обігових коштів підприємств, забезпечення продовольчої безпеки держави та розширення експортного потенціалу України. Подальший розвиток галузі свинарства без інноваційно-інвестиційного забезпечення неможливий, що і обумовило актуальність теми.

Уперше за останні три роки галузь свинарства недорахувалася поголів'я. За даними Держкомстату України, на початок 2012 року чисельність свиней становила 7,5 млн гол., що на 6% менше порівняно з 2011-м. Незважаючи на загальнодержавну тенденцію до зменшення чисельності свиней окремі регіони не лише зберегли поголів'я на рівні попереднього року, а навіть наростили його. Так, залишили чисельність свиней на рівні 2010 року у Волинській, Донецькій, Закарпатській областях; збільшили на Івано-Франківщині на 8% до попереднього рівня, Кіровоградщині (+4%), Київщині та Рівненщині (+2%).

Проте зменшення поголів'я вплинуло на збільшення обсягів виробництва продукції. За підсумками минулого року сільськогосподарськими підприємствами вирощено свиней у живій масі 447,5 тис. т, що на 9,3%більше, ніж торік. До того ж, зросли обсяги реалізації тварин. Так, у 2011 році реалізовано на забій 415,2 тис. т свиней у живій масі, що майже на 20% перевищило рівень 2010 року. Позитивним фактором розвитку галузі стало підвищення продуктивності тварин. За підсумками минулого року середньодобові прирости свиней на вирощуванні та відгодівлі становили 415 г, що на 9% перевищило рівень попереднього року. Однак цього було не достатньо для стабілізації поголів'я на досягнутому рівні [9].

Визначають декілька основних причин негативного впливу на розвиток свинарства. По-перше, зростання виробничих витрат. Навіть за сучасних технологій вирощування свиней, які характеризуються періодом відгодівлі на рівні 168 днів, середньодобових приростів 604 г, ваги реалізації товарних свиней 110 кг важко досягти бажаного економічного ефекту. Так, за конверсії корму близько 3,0-3,2 кг на 1 кг приросту, собівартість продукції дорівнює 15,0-15,5 грн/кг. Досягти такого рівня конверсії корму можна виключно застосовуючи високобілкові корми, зокрема соєвий шрот. Такий вид корму є одним із найдорожчих на ринку. На початку лютого вартість соєвого штору становила 4,2 тис. грн/т. Відтак, у структурі витрат кормова складова займає близько 65-70%. До того ж, на сукупні витрати впливає зростання заробітної плати, подорожчання енергоресурсів, ветеринарних препаратів тощо [22].

По-друге, загострення конкуренції на ринку м'яса та м'ясопродукції. Споживачі віддають перевагу більш дешевому м'ясу птиці. За річного фонду споживання м'яса на рівні 2,4 млн т, на одну особу припадає 52 кг м'яса. З цього обсягу частка м'яса птиці становить 45%, свинини - 35%, яловичини - 18%, іншого м'яса - 2%. Для порівняння: рекомендована Міністерством охорони здоров'я річна норми споживання м'яса однією особою становить 80 кг. Тому внутрішній ринок має резерв до збільшення споживання, проте стримуючим фактором у цьому є низький рівень попиту на продукцію.

Головною проблемою свинарства є технологічний застій, подолати який цілком реально. Постійний доступ свіжого повітря та води, правильно підібрана кормова база та інші технологічні нововведення дозволять свинарству перейти від екстенсивного, витратного та неефективного бізнесу до нових стандартів якості і перетворитися на високо прибутковий сектор тваринницької галузі.

Свинарство в Україні є досить капіталомісткою галуззю сільського господарства. Інвестиції можуть досягати десятків мільйонів доларів з терміном окупності в 5-10 років. Сьогодні на території України не так багато тваринницьких підприємств, які можуть похвалитися інноваційним підходом і сучасними технологіями виробництва свинини. З цієї причини питання залучення фінансування стоїть досить гостро. Враховуючи те, що фінансування в Україні дороге, обсяги невеликі, а термін окупності залишає бажати кращого, ферми змушені звертатися за професійною підтримкою з метою виходу на міжнародний ринок запозичень [62].

Для подальшого розвитку галузі свинарства необхідна державна підтримка. Раніше за кошти державного бюджету здійснювалося часткове відшкодування вартості будівництва або реконструкції тваринницьких комплексів та потужностей з виробництва концентрованих кормів. За підсумками 2012 року на ці заходи спрямовано 226,4 млн грн, що дало можливість частково відшкодувати вартість побудованих та реконструйованих тваринницьких комплексів, зокрема, в свинарстві на 21,7 тис. свиноматок; а також двох підприємств з виробництва комбікормів потужністю 60 та 90 тис. т на рік. У новому році на такі цілі передбачені видатки загального фонду у розмірі понад 822 млн грн.

Важливим у розвитку внутрішнього ринку м'яса та м'ясопродукції є нарощування експорту та зменшення імпорту продукції. У цьому напряму є позитивні зрушення. За минулий рік Україна суттєво знизила зовнішню закупівлю м'ясної продукції. Так, імпорт м'яса становив 216 тис. т, що на 37% менше порівняно з попереднім роком. Зокрема, було придбано за кордоном 83 тис. т свинини, 60,8 тис. т м'яса птиці, 3,2 тис. т яловичини. Разом з тим, з України було експортовано 80,5 тис. т м'яса, а саме свинини - 12,5 тис. т, м'яса птиці - 50 тис. т, яловичини - 18 тис. т. Таким чином, спільними зусиллями інвесторів органів влади можна забезпечити потреби внутрішнього ринку та формувати експортний потенціал.

Розділ 2. Зоогігієнічні нормативи та інтенсифікація виробництва свинини

2.1 Приміщення та їх обладнання для утримання свиней

У галузі свинарства останніх років до потужних виробників свинини потрібно віднести промислові господарства Дніпропетровської, Донецької, Київської та Черкаської областей. Не численними є свинарські господарства Закарпатської, Житомирської та Миколаївської областей.

Проектування і будівництво об'єктів. При проектуванні й будівництві можуть використовуватися різні схеми комплектуючих рішень. А саме: моноблочна система, мультисайт, маточник- відгодівельник .

...