- значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні;

- необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

- експорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;

- необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;

- необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

- необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:

- різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів;

- різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;

- необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

- імпорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;

- необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;

- необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

- необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

У разі застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймає Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі згідно із законодавством.

Стосовно кожного виду товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії.

Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а також у межах наданих ним повноважень - відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У заявці на одержання ліцензії вказуються такі дані:

- повне найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, прізвище та ім'я його керівника;

- найменування та код товару (товарів) згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД);

- найменування виробника, споживача товару (товарів);

- код і назва країни (країн) походження і призначення - у разі експорту;

- код і назва країни (країн) походження і відправлення - у разі імпорту;

- строк дії ліцензії, кількість та вартість товару (товарів);

- код і назва митниці;

- повне найменування та адреса продавця і покупця;

- вид угоди;

- валюта платежу;

- основна й додаткова одиниці виміру;

- ціна товару (товарів);

- погодження з органами виконавчої влади (в разі необхідності);

- особливі умови ліцензії.

При поданні заявки можуть вимагатися документи та інформація, які вважаються необхідними для підтвердження даних, зазначених у заявці та зовнішньоекономічному договорі (контракті).

У разі запровадження режиму автоматичного ліцензування заявка на одержання ліцензії та інші необхідні документи можуть подаватися в будь-який робочий день до митного оформлення товарів. Строк видачі ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки та інших необхідних документів, що відповідають установленим вимогам.

У разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування:

- строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів від дати одержання заявки, якщо вони розглядаються в порядку їх надходження, і не більше 60 днів від дати закінчення оголошеного строку приймання заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно;

- ліцензія видається на підставі заявки в межах квоти із зазначенням строку дії ліцензії;

- якщо на момент подання заявки (у разі застосування процедури розгляду в порядку надходження) встановлені квоти (кількісні або інші обмеження) вичерпано, така заявка не розглядається. Про факт вичерпання квот (кількісних або інших обмежень) суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку, повідомляється письмово протягом семи робочих днів від дати її одержання;

- рішення про видачу ліцензії приймається з урахуванням даних щодо використання раніше одержаних ліцензій за умови дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Ліцензія видається, якщо заявку та інші подані документи оформлено з додержанням вимог, установлених законодавством.

Рішення про відмову у видачі ліцензії повинне бути вмотивованим, прийнятим у строки, встановлені для розгляду заявок, і надсилається (видається) заявнику в письмовій формі.

У разі відмови у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення згідно із законодавством.

За видачу ліцензії справляється збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням фактичних витрат, пов'язаних із застосуванням процедури ліцензування.

Митне оформлення товарів здійснюється за умови подання митному органу оригіналу ліцензії, яку одержав суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.

Копія ліцензії додається до вантажної митної декларації під час декларування товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, і є однією з підстав для пропуску таких товарів через митний кордон України.

Рішеннярозв'язання,вирішення,розв'язування про введеннявступ режиму ліцензування і квотування експорту (імпорту) приймає Кабінет Міністрів України зіз щорічним визначенням списку конкретних товарів, які підпадають під режим ліцензування і квотування.

Контрольні запитання:

1. Що таке суб'єкти й об'єкти зовнішньоекономічної діяльності?

2. Які існують види зовнішньоекономічної діяльності?

3. У чому полягають особливості укладення договорів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності?

4. Які види зовнішньоекономічної діяльності підлягають ліцензуванню і квотуванню?

5. Які умови визначаються згідно з Правилами ІНКОТЕРМС?

Тести для самоконтролю:

1. В Україні здійснюються наступні види зовнішньоекономічної діяльності:

а) тільки ті види, на які суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності отримана ліцензія;

б) всі види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у винятковій формі законами України;

в) всі види зовнішньоекономічної діяльності;

г) виключно імпорт та експорт товарів.

2. Зовнішньоекономічну діяльність мають право здійснювати:

а) виключно юридичні особи;

б) фізичні особи-підприємці та юридичні особи, установчі документи яких передбачають здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

в) виключно фізичні особи;

г) всі фізичні та юридичні особи.

3. Терміни ІНКОТЕРМС групи Е:

а)обов'язки продавця вважаютьсялічаться виконаними у момент відвантаження товару покупцю на своєму підприємстві;

б) обов'язки продавця вважаютьсялічаться виконаними після того, як він передав товар перевізнику. При цьому договір зіз перевізником укладає покупець;

в) продавець зобов'язаний сплатити транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару, алета ризик доставки товару несе покупець;

г). до обов'язку продавця входить доставка товару в країну покупця.

4. Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається:

а) Президентом України;

б) митними органами;

в) Кабінетом Міністрів України;

г) податковими органами.

5. Зовнішньоекономічний договір може бути складений:

а) у письмові формі;

б) в усній формі;

в) у письмовій чи в усній формі;

г) у письмовій формі з дотриманням відповідних правил складання зовнішньоекономічних контрактів.

6. Терміни ІНКОТЕРМС групи F:

а) обов'язки продавця вважаютьсялічаться виконаними у момент відвантаження товару покупцю на своєму підприємстві;

б) обов'язки продавця вважаютьсялічаться виконаними після того, як він передав товар перевізнику. При цьому договір зіз перевізником укладає покупець;

в) продавець зобов'язаний сплатити транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару, алета ризик доставки товару несе покупець;

г) до обов'язку продавця входить доставка товару в країну покупця.

7. Терміни ІНКОТЕРМС групи С:

а) обов'язки продавця вважаютьсялічаться виконаними у момент відвантаження товару покупцю на своєму підприємстві;

б) продавець зобов'язаний сплатити транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару, алета ризик доставки товару несе покупець;

в)обов'язки продавця вважаютьсялічаться виконаними після того, як він передав товар перевізнику. При цьому договір зіз перевізником укладає покупець;

г) до обов'язків продавця входить доставка товару в країну покупця.

8. Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні:

а) для всіх імпортних товарів;

б) при необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;

в) на виконання вимог країн-експортерів;

г) для підприємств певної категорії.

9. Терміни ІНКОТЕРМС групи D:

а) обов'язки продавця вважаютьсялічаться виконаними у момент відвантаження товару покупцю на своєму підприємстві;

б) до обов'язків продавця входить доставка товару в країну покупця;

в) обов'язки продавця вважаютьсялічаться виконаними після того, як він передав товар перевізнику. При цьому договір зіз перевізником укладає покупець;

г) продавець зобов'язаний сплатити транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару, алета ризик доставки товару несе покупець.

10. Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні:

а) при необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

б) для усіх груп товарів;

в) на виконання вимог країн-імпортерів;

г) для підприємств певної категорії.

2. Облік валютних операцій

Документи:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" від 10.08.2000 р. №193.

2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

2.1 Порядок відображення операцій в іноземній валюті

Порядок відображення операцій в іноземній валюті в бухгалтерському обліку визначений нормами П(С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів".

Згідно з П(С) БО 21 операція в іноземній валюті- це господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка спричиняє проведення розрахунків в іноземній валюті.

Одним з основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, який спричиняє особливий порядок обліку операцій в іноземній валюті, є принцип єдиного грошового вимірника.

Принцип єдиного грошового вимірника - це принцип, згідно з яким вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій здійснюється в єдиній грошовій одиниці - гривні.

Принцип єдиного грошового вимірника обумовлює перерахунок всіх операцій, відображених в іноземній валюті, в єдиний грошовий вимірник - гривну.

Для перерахунку використовується валютний курс, встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Коли підприємство здійснює яку-небудь операцію в іноземній валюті, виникає необхідність первинного визнання активів, зобов'язань, доходів та витрат.

Первинне визнання валютної операції здійснюється на дату :

визнання одержаних активів, в тому числі іноземної валюти, дебіторської заборгованості;

визнання зобов'язань (кредиторської заборгованості);

визнання власного капіталу;

визнання доходів і витрат.

У момент первинного визнання операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку у гривнях шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу, що діяв на дату здійснення операції.

Згодом валютний курс змінюється, що вимагає відповідного відображення статей балансу в іноземній валюті.

Статті балансу згідно з нормами П(С)БО 21 підрозділяються наступним чином:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 2.1. - Класифікація статей балансу

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов'язання, які будуть одержані або сплачені у фіксованій (або визначеної) сумі грошей або їх еквівалентів.

До монетарних статей відносяться:

1. Активи

іноземна валюта (грошові знаки) в касі підприємства;

іноземна валюта на валютних рахунках підприємства;

платіжні документи в іноземній валюті, що знаходяться у підприємства (чеки, векселі, акредитиви та ін.);

цінні папери, виражені в іноземній валюті, якщо вони не враховані як інвестиції (облігації, казначейські зобов'язання);

фінансові інвестиції в іноземній валюті, якщо їх повернення у валюті гарантоване законодавством країни перебування;

дебіторська заборгованість, що підлягає погашенню в іноземній валюті .

2. Власний капітал

несплачений статутний капітал;

3. Позиковий капітал

довгострокові й поточні позики;

векселі видані, виражені в іноземній валюті;

довгострокові зобов'язання по міжнародному фінансовому лізингу;

розрахунки з учасниками в частині заборгованості (зобов'язань) учасникам з виплати дивідендів;

кредиторська заборгованість в іноземній валюті, що виникла по інших, ніж вказано вище, підставах.

Монетарні статті при зміні валютного курсу підлягають перерахунку, оскільки вартість грошових коштів в іноземній валюті при зміні валютного курсу теж змінюється.

Перерахунок монетарних статей проводять в таких випадках:

Рис.2.2. - Випадки перерахунку монетарних статей

Немонетарні статті - всі інші статті, які відображають активи чи зобов'язання, які не будуть сплачені у фіксованій сумі грошей або їх еквівалентів.

До немонетарних статей слід віднести:

1. Активи

основні засоби;

нематеріальні активи;

капітальні інвестиції;

запаси

дебіторська заборгованість, що підлягає погашенню шляхом отримання товарів (робіт, послуг).

2. Власний капітал

статутний капітал;

резервний капітал;

додатковий капітал;

нерозподілений прибуток

3. Позиковий капітал

довгострокові й поточні позики, погашення яких буде відбуватися в негрошовій формі.

Немонетарні статті відображаються на дату складання фінансової звітності за історичною або справедливою собівартістю, по якій вони зараховані на баланс на дату визнання (здійснення операції) і при зміні валютного курсу перерахунку не підлягають.

Спеціальні правила діють відносно відображення авансів:

1) Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам в рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів і т. п.) і отримання робіт і послуг, при включенні у вартість цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

2) Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб в рахунок платежів для постачання готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду, перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату отримання авансу.

Правила бухгалтерського обліку полягають в тому, щоб не зависити активи й доходи, тому дебіторська заборгованість, що виникла внаслідок сплати авансу, не повинна збільшуватися при зростанні курсу національної валюти і знижуватися при зменшенні. Підприємство одержить той же матеріальний або нематеріальний об'єкт незалежно від курсу і врахований він буде за вартістю валюти на дату її отримання, а не на дату оформлення вантажної митної декларації. Те ж правило застосовується також для визнання доходів по операціях в іноземній валюті. Тобто доходи визнаються в сумі одержаного авансу за курсом на дату його отримання, а не на дату оформлення експортної вантажної митної декларації або підписання акту про виконання робіт (наданні послуг).

2.2 Курсові різниці - поняття, порядок визначення і відображення в обліку

Курсова різниця -- це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Курсові різниці визначаються тільки за монетарними статтями балансу.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться :

- на дату здійснення розрахунків;

- на дату балансу.

Залежно від виду діяльності, в ході якої виникають курсові різниці, вони підрозділяються на операційні й неопераційні:

Рис. 2.3. - Класифікація курсових різниць

Операційні курсові різниці відображають у складі інших операційних доходів (витрат) (субрахунок 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 945 "Втрати від операційної курсової різниці") .

Неопераційні курсові різниці відображають у складі інших доходів (витрат) 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці", 974 "Втрати від неопераційної курсової різниці", за винятком курсових різниць, що виникають по фінансових інвестиціях в господарські одиниці за межами України. Ці різниці відображають у складі іншого додаткового капіталу (субрахунок 425 "Інший додатковий капітал"). Негативна сума курсової різниці віднімається із від суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться із знаком «--».

Курсову різницю розраховують за наступною формулою:

Р_к = С_м (К_t -- К_t--1), (2.1)

де С_м -- сума монетарної статті в іноземній валюті;

К_t -- валютний курс на дату оцінки монетарної статті;

К_t--1 -- валютний курс на дату первинної оцінки монетарної статті.

Виходячи з поняття "курсова різниця", можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:

- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;

- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;

- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;

- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.

2.3 Особливості відображення курсових різниць в податковому обліку

Операції за розрахунками в іноземній валюті віднесені до операцій особливого типу і порядок їх оподаткування регламентований п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відносно операцій за розрахунками в іноземній валюті норми п.7.3 встановлюють наступні правила:

1. Доходи, одержані (нараховані) в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривни за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахунку у зв'язку із зміною курсу НБУ протягом такого звітного періоду.

Таким чином, в податковому обліку по першій із подій- отриманню валютної виручки або нарахуванню валютної дебіторської заборгованості- відбувається збільшення валових доходів підприємства. Відповідно валютна виручка відображається за курсом НБУ на дату першої із подій.

2. Витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, визначаються в сумі, яка дорівнює балансовій вартості іноземної валюти, перерахованої за придбані товари (роботи, послуги) і не підлягають перерахунку в зв'язку із зміною обмінного курсу гривни впродовж такого звітного періоду.

3. Балансова вартість інвалюти визначається за такими правилами:

а) У момент отримання валюти її балансова вартість повинна визначатися залежно від способу її отримання:

- у випадку придбання валюти за гривни її балансова вартість рівна сумі гривень, сплачених платником податків у зв'язку з її придбанням (без урахування комісійних та інших витрат, пов'язаних з придбанням валюти) ;

- у випадку придбання іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість купленої валюти рівна балансовій вартості валюти, що була продана ;

- у випадку отримання іноземної валюти у зв'язку з експортом товарів(робіт, послуг), балансова вартість валюти визначається за курсом НБУ на дату першої події, або відвантаження, або передплати .

б) При продажу валюти чи її переказі в оплату за товари (роботи, послуги) протягом звітного періоду балансову вартість проданої (перерахованої) інвалюти слід визначати за ідентифікованою або середньозваженою вартістю, тобто за середнім курсом валюти, що є в наявності у підприємства на момент її продажу (переказу).

Приклад: У результатіунаслідок,внаслідок здійснення експортних операцій підприємством одержаноотримано,набуто:

- 200 дол. за курсом 5,3 грн. за дол;

- 300 дол. за курсом 5,28 грн. за дол.;

- 500 дол. за курсом 5,4 грн. за дол.

При продажу підприємством валюти в розмірі 500 дол. до складу валових витрат буде включена балансова вартість валюти, визначена за середньозваженою вартістю:

 (200х5,3+300х5,28+500х5,4)

500 х ------------------------------------- = 2672 грн.

1000

в) У випадку, якщоу разі , якщо,в случае валюта залишається ув,біля підприємства на кінець звітного періоду, її вартість підлягає перерахунку за курсом НБУ на кінець звітного періоду зіз віднесенням результатів перерахунку до складу валових доходів чи валових витрат.

4. До заборгованості, що підлягає перерахунку, відноситься:

- основна сума фінансового кредиту, депозиту (внескувкладу);

- сума відсотківпроцентів, нарахованих на суму фінансового кредиту, депозиту (внескувкладу), термін сплати яких на кінець звітного періоду минувминув,сплив;

- вартість об'єкта фінансового лізингулізінгу;

- платежі за фінансовим лізингомлізінгу, термін оплати яких на кінець звітного періоду минувминув,сплив;

- балансова вартість ціннихкоштовних паперів, що засвідчуютьпосвідчують відношення боргуобов'язку, а також товарних або фондових деривативів.

Таким чином, перелік видів заборгованості, за якими треба визначати курсову різницю, доситьдосить специфічний. Така заборгованість перераховується не тількине лише на кінець звітного періоду, але й на дату її погашення. Крім того, перерахунку підлягає іноземна валюта, що обліковується на балансі.

При цьому слід підкреслити, що до переліку видів заборгованості, які підлягають перерахуванню, не включений найпоширеніший видвид заборгованості - заборгованість за товари, роботи і послуги. Отже, заборгованість за товари (роботи, послуги) у податковому обліку при зміні валютного курсу перерахунку не підлягає.

Контрольні запитання:

1. Що таке валютний курс?

2. Як відображаються операції в іноземній валюті при первинному визнанні?

3. Що таке монетарні й немонетарні статті?

4. Що таке курсові різниці, в яких випадках вони відображаються?

5. Які особливості відображення курсових різниць в податковому обліку?

Тести для самоконтролю:

1. До монетарних статей відносяться:

а) заборгованість по розрахунках за авансами;

б) основні засоби;

в) кредиторська заборгованість за бартерними операціями;

г) фінансові інвестиції в іноземній валюті, якщо їх повернення у валюті гарантоване законодавством країни перебування.

2. Курсові різниці визначаються:

а) тільки за монетарними статтями;

б) тільки за немонетарними статтями;

в) за монетарними ы немонетарними статтями;

г) за монетарними статтями та деякими немонетарними статтями.

3. Монетарні відображаються на дату балансу :

а) за курсом НБУ на дату балансу;

б) за історичною або справедливою собівартістю, по якій вони зараховані на баланс;

в) за курсом НБУ, що передує даті балансу;

г) за курсом МБВБ.

4. Сума авансу в іноземній валюті, надана іншим особам в рахунок платежів для придбання активів при включенні у вартість цих активів перераховується у валюту звітності із застосуванням:

а) курсу НБУ на дату отримання активів;

б) курсу МБВР;

в) валютного курсу НБУ на дату сплати авансу;

г) курсу НБУ на дату підписання угоди.

5. До немонетарних статей відносяться:

а) несплачений статутний капітал;

б) векселі видані, виражені в іноземній валют;

в) кредиторська заборгованість за бартерними операціями;

г) дебіторська заборгованість, що підлягає погашенню в іноземній валюті.

6. Визначення курсових різниць за монетарними статтями проводиться :

а) на дату визначення активів і зобов'язань;

б) виключно на дату здійснення розрахунків;

в) при зміні курсу НБУ на яку-небудь дату;

г) на дату балансу та дату здійснення розрахунків.

7. Сума авансу в іноземній валюті, одержана від інших осіб в рахунок платежів для постачання готової продукції, інших активів при включенні до складу доходу звітного періоду, перераховується у валюту звітності із застосуванням:

а) курсу НБУ на дату отримання активів;

б) курсу МБВР

в) валютного курсу НБУ на дату отримання авансу.

г) курсу НБУ на дату підписання угоди.

8. Неопераційні курсові різниці - це різниці, що виникають внаслідок перерахунку статей балансу, відображення яких обумовлено здійсненням:

а) інвестиційної та операційної діяльності;

б) фінансової та операційної діяльності;

в) інвестиційної і фінансової діяльності;

г) операційної діяльності.

9. У податковому обліку доходи, одержані (нараховані) в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривни за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату:

а) отримання авансу;

б) нарахування доходу;

в) першої з подій - отримання чи нарахування доходів;

г) останньої з подій - отримання чи нарахування доходів.

10. У випадку отримання іноземної валюти у зв'язку з експортом товарів (робіт, послуг), балансова вартість валюти визначається:

а) за курсом НБУ на дату отримання остаточної оплати від покупця;

б) за курсом НБУ на дату першої події- або відвантаження продукції або отримання передплати;

в) за курсом НБУ на дату відвантаження продукції покупцю;

г) за курсом на дату авансу.

3. Особливості відкриття рахунків у банках в іноземній валюті і здійснення операцій з іноземною валютою

Документи:

1. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. №185-94/ВР

2. Інструкція про порядоклад відкриття, використання та закриття рахунків в національні іноземній валюті, затверджена постановою Правлінням Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492.

3. Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. №15-93.

4. Правила торгівлі іноземною валютою, затверджені постановою правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281.

5. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 року N 520.

6. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 514.

3.1 Види і порядок відкриття валютних рахунків

Підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті, на яких повинні зберігатися тимчасово вільні грошові кошти підприємства в іноземній валюті.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

- поточні;

- депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, і для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є такі розрахунки:

- між юридичними особами - резидентами і юридичними особами - нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

- між юридичними особами - резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

- між юридичними особами - нерезидентами та юридичними особами;

- резидентами через юридичних осіб - резидентів посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

- інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

- операції на міжбанківському валютному ринку України;

- оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток.

Поточними неторговельними операціями є такі розрахунки:

- виплата готівкової іноземної валюти та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;

- здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;

- виплата готівкової іноземної валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);

- купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами та нерезидентами);

- виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;

- перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;

- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;

- перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

- платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;

- виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

- переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);

- інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України.

Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

- юридичним і фізичним особам-резидентам України для здійснення поточної діяльності;