До складу валових витрат включаються також добові витрати в розмірі граничних норм, встановленихустановлених Постановою постановою № 663.

Для того, щоб підприємство мало змогу включити до складу валових витрати на відрядження, повинні бути також дотримані наступніслідуючі вимоги:

-- фізична особа, направлена спрямовується,скеровується у відрядження, повинна перебувати в трудових відносинах зіз підприємством, яке його направляєспрямовує,скеровує, або бутиз'являтися,являтися членом керівногопровідного органу;

-- документальне підтвердження зв'язку відрядження зіз господарською діяльністю підприємства.

ЯвідмітимоЯЯЯкщо звітні й підтверджуючі документи складені іноземною мовоюязиці, підприємство на підставі запиту представника податкового органу за власний рахунок повинно забезпечити перекладпереведення,переказ таких документів.

Не включаються до складу валових витрат підприємства витрати:

· на організацію прийомів, свят, розваг та інших потребнужди, не зв'язаних з господарською діяльністю;

· проведення заходів у рекламних цілях;

· цілі, пов'язані з відшкодуванням особистихособових витрат особиобличчя,лиця, що відряджається, понад норму добових витрат;

· оплату вартості алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Розглянемо приклад відображення операцій в обліку.

Приклад 10.1. 2 лютого директору ТОВ "Мон" виданий аванс на службове відрядження за кордон у розмірі 680 дол. Цього ж дня він виїхав до Туреччини. Курс НБУ на 02.02-5,33 грн. за долар. Тривалість відрядження - 4 дні. Курс на дату повернення - 5,35 грн. за долар. Під час відрядження витрати на проживання в готелі становили 270 дол., вартість проїзду - 200 дол.

Визначити витрати на відрядження та відобразити операції в обліку (табл. 10.1).

Витрати на відрядження у доларах складають:

Добові : 280 х 4 = 1120,0 грн. : 5,33 = 210 дол.

Витрати на проживання: 270 дол.

Вартість проїзду: 200 дол.

Всього: 680 дол.

Таблиця 10.1

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.	ВД	ВВ
		Дебет	Кредит
1	Отримано з банку валюту	302	312	3624,4	-	-
2	Видано аванс на відрядження	372	302	3624,4	-	-
3	Відображено витрати по відрядженню	92	371	3624,4	-	3624,4

Приклад 10.2.

10 жовтня працівник подав в бухгалтерію авансовий звіт, до якого були додані такі документи:

посвідчення про відрядження ( вибув - 04.10, прибув - 07.10);

копія закордонного паспорта з відмітками про проходження прикордонного контролю 04.10 і 07.10;

2 квитки вартістю 100 євро кожний;

рахунок за проживання в готелі з одноразовим харчуванням на суму 240 євро;

нараховані добові витрати.

Курс НБУ на дату затвердження авансового звіту та повернення невикористаних коштів- 6,1 грн./ євро

Працівник отримав аванс на відрядження в розмірі 700 євро і повернув невикористані кошти до бухгалтерії. Курс НБУ на дату отримання коштів - 6 грн./євро.

Здійснити необхідні розрахунки й відобразити операції в обліку (табл.10.2 ).

Витрати на відрядження у доларах складають:

Добові: 224 х 4 = 896,0 грн. : 6 = 149 євро.

Витрати на проживання: 240 євро.

Вартість проїзду: 200 євро.

Всього: 589 євро.

Таблиця 10.2

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.	ВД	ВВ
		Дебет	Кредит
1	Отримано з банку валюту	302	312	4200,0	---	---
2	Видано аванс на відрядження	372	302	4200,0	---	---
3	Віднесено на затрати суму витрат на відрядження (589 х 6 =3534)	92	372	3534,0	---	3534,0
4	Повернено до каси залишок невикористаних коштів ((700-589) х 6,1 = 677,1 ))	302	372	677,1	---	---
5	Відображено курсову різницю (111 х6,0 -111 х 6,1 =11,1)	372	945	11,1	---	---

Контрольні запитання:

1. Як здійснюється документальне оформлення відрядження?

2. Який порядок визначення суми авансу?

3. Як відображаються витрати на відрядження в іноземній валюті?

4. Які витрати на відрядження включаються до складу валових витрат?

5. Як встановлюється строк находження працівника у відрядженні?

6. Який граничний строк знаходження працівника у відрядженні?

7. Які витрати на відрядження не включаються до складу валових витрат?

8. Яких вимог треба дотриматись для включення витрат на відрядження до складу валових витрат?

Тести для самоконтролю:

1. Розмір добових за кордон у разі, якщо в рахункилічбу готелів не включена вартість харчування,харчування складає:

а) 280 грн.;

б)224 грн.;

в) 154 грн.;

г) 98 грн.

2. Добові витрати в разі відрядження за кордон виплачуються працівникові:

а) у гривнях;

б) в іноземній валюті в сумі, яка в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день видачі зіз каси уповноваженого банку не перевищує встановленихустановлених граничних норм добових витрат;

в) інший варіант.

3. Чи є правильним наступне твердження: Власник або уповноважена ним особаобличчя,лице має право встановлювати додаткові обмеження щодовідносно інших сум і цілей використання засобів, наданих на відрядження:

а) так;

б) ні.

4. Доповнити: Одержавшиотримавши,набувши аванс в іноземній валюті, відряджений працівник відповідно при перетині кордону здійснює наступніслідуючі види декларування:

-- усне - якщо сума іноземної валюти, яка вивозиться, і/або дорожніх чеків складає _____________або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;

-- письмове - якщо загальнаспільна сума іноземної валюти, яка вивозиться, і/або дорожніх чеків складає до _____ або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті.

5. Граничний термін знаходження у відрядженні за кордонкордон не може перевищувати:

а) 30 днів;

б) 100 календарних днів;

в) 60 календарних днів;

г) 20 календарних днів.

6. Рішеннярозв'язання,вирішення,розв'язування про продовження терміну відрядження у разів разі затримки з поважних причин приймає:

а) працівник;

б) бухгалтер;

в) керівник підприємства;

г) власник підприємства.

7. До складу валових витрат підприємства не включаються витрати:

а) на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в потягахпоїздах, перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження;

б) на проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщеньпомешкань, а також включені в такі рахункилічбу витрати на харчування харчування або побутові послуги (прання, чищеннячистку, ремонт і прасування одягу, білизни, взуття), користування холодильником, телевізором (окрімкрім каналів, за які встановленаустановлена окрема платаплата);

в) на оформлення закордонних паспортів, дозвіл на виїзд (візи), усні й письмові перекладипереведення,перекази, інші витрати, пов'язані з правилами від'їзду і перебування в місці відрядження, включаючи будь-які належні до сплативиплаті податки і збори;

г) проведення заходів у рекламних цілях.

8. Чи є правильним наступне твердження: Дебіторська заборгованість в іноземній валюті, що утворилася в день видачі авансу підзвітній особі,обличчю,лицюз'являється,являється є немонетарною статтею, відображаєтьсявідбивається за курсом НБУ, який діяв на день її виникнення і не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною курсу НБУ до іноземної валюти:

а) так;

б) ні.

9. У податковому обліку заборгованість підзвітної особи при зміні валютного курсу:

а) перераховується ;

б) не перераховується.

11. Облік інших зовнішньоекономічних операцій

Документи:

1. Закон України "Про фінансовий лізінг" №723/97-ВР від 16.12.1997 р.

2. Митний кодекс від 11.07.2002 р. № 92-IV.

11.1 Облік реекспортних і реімпортних операцій

Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

1) митному органу надано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт товарів;

2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

4) товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються, регулюється виключно податковими законами України.

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі її митної території згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони:

1) походять з митної території України;

2) ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України;

3) не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;

4) ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе тільки за умови, що товари, заявлені в режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами.

У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв.

Особа, яка переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

11.2 Облік консигнаційних і комісійних операцій.

Консигнація - різновид агентської комісійної угоди, відповідно до якої товари, що експортуються, післяпотім перетину кордону країни-експортера поміщаються на склад тимчасового зберігання (консигнаційний склад) і поступово, в міру реалізації чергової партії проходять митне оформлення, яке проводить агент, і реалізуються іноземним покупцям.

Договір консигнації - це договір, за яким одна сторона (консигнатор) зобов'язуєтьсязобов'язав впродовжупродовж певного часу за винагороду продати від свого імені і за рахунок консигнанту товари, доставлені на склад, розташованийсхильний в країні консигнатора.

Договір комісії - договір, згідно з яким комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснити за винагороду одну або кілька операцій.

У консигнаційних операціях беруть участь наступніслідуючі сторони:

консигнант (комітент)- принципал, який віддає агенту (консигнатору, комісіонеру) свої товари на консигнацію (комісію) для реалізації за кордоном;

консигнатор (комісіонер)- особа, яке одержуєотримує,набуває від консигнанта (комітента) товари і надалі продає їх від свого імені за винагороду.

Консигнаційний склад - це склад, на якому консигнатор розміщує товари, одержаніотримані,набуті ним на консигнацію.

Слід врахувати, що в Україні при здійсненні консигнаційних операцій консигнаційні склади не використовуються, а застосовуються митні склади.

Митний склад - це митний режим, при якому:

ввезені із-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без оплати митного збору та інших податків а також інших обмежень у період зберігання;

товари, що вивозяться за межі митної території, зберігаються під митним контролем з із моменту початку їх митного оформлення митними органами України до фактичного вивезення за межі митної території України.

Комісійні операції можна розділити на наступні види:



Рис. 11.1 - Види комісійних операцій

При здійсненні зовнішньоекономічних операцій за посередницькими договорами декларування товарів здійснюється безпосередньо посередником або брокером. Розглянемо особливості обліку комісійних операцій.

Комісія на придбання.

У такому разі за договором комісії комітент- резидент України доручає комісіонеру придбати товари в нерезидента, при цьому митне оформлення здійснює, як правило, комісіонер.

Внаслідок того, що власником товару єз'являється,являється все же комітент, слід застосовувати особливий порядоклад відображення відображення,відбиття таких товарів у вантажній митній декларації. Згідно із Порядкомладом заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивозу), митного складу, магазина безмитної торгівлі, затвердженим наказом Державної митної служби України від 30.06.1998 р. №380 у графі 8 «Одержувач» вказуютьсявказуються дані про комітента. У графі 9 «Особаобличчя,лице, відповідальна за фінансове врегулювання» наводяться дані про особуобличчя,лице, яка уклала зовнішньоекономічну угоду на платній основі, тобтоцебто про комісіонера. Крім того, згідно із ст.48 Митного кодексу обов'язок сплачувати мито і митні збори покладений на декларанта.

При ввезенні товару право на відображення у складі податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого при імпортуванні товарів, має власник товару, підтвердженням чому єз'являється,являється вантажна митна декларація.

Післяпотім митного оформлення товару посередник зобов'язаний надати власнику товару звіт і передати придбанінабуті за договором товари і супровідні документи - копії контрактів на постачання товарів, копії рахунків - фактур(інвойсів), транспортні документи (листи СМР), четверті примірникипримірники оформлених вантажних митних декларацій.

Оприбуткування товарів здійснюється на основі документів, що передаються посередником.

У комісіонера існують наступні особливості відображення таких операцій в податковому й бухгалтерському обліку:

кошти, отримані комісіонером від комітента, не включаються до складу його валових доходів, і суми, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, не включаються до складу валових витрат;

при зміні курсу НБУ курсові різниці у податковому обліку не відображаються;

товар, отриманий від нерезидента, відображається на за балансовому рахунку 024 "Товари, прийняті на комісію"

У комітента існують наступні особливості відображення таких операцій в податковому й бухгалтерському обліку:

при зміні курсу НБУ курсові різниці в податковому обліку не відображаються;

при зміні курсу НБУ курсові різниці в бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки першою подією у даному випадку є перерахування коштів за придбання товарів і , відповідно, заборгованість є немонетарною статтею;

витрати на придбання товару будуть визначатися з балансової вартості іноземної валюти, сплаченої у зв'язку з таким придбанням.

Приклад 11.1. ТОВ "Мета" (комітент) уклало договір комісії з ПП "Мир" (комісіонер) на придбання імпортних товарів. Контрактна вартість імпортних товарів - 10000 дол. США. Вказану суму комітент придбав на МБВР і перерахував її комісіонеру. Курс МБВР на момент придбання - 5,2 грн./ долар, винагорода банка - 100 грн., збір до пенсійного фонду - 1,3%. Винагорода комісіонера складає фіксовану суму в розмірі 1200 грн., у тому числі ПДВ- 200 грн. та підлягає сплаті після виконання завдання комісіонером. Курси НБУ на дату придбання іноземної валюти комітентом та перерахування її комісіонеру - 5,1 грн./долар; на дату оформлення ввізної вантажної митної декларації - 5,15 грн./долар. Мито складає 3%, митні збори - 0,2%. Відобразимо ці операції в податковому й бухгалтерському обліку.

Таблиця 11.1

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.	ВД	ВВ
		Дебет	Кредит
У комітента
1	Перераховані кошти для придбання валюти на МБВР (10000 х5,2 +100 + 10000 х 5,2 х1,3% =52776,0)	333	311	52776,0	---	---
2	Нарахований та сплачений збір до Пенсійного фонду (10000 х 5,2 х1,3%= 676,0)	651 92	333 651	676,0	---	676,0
3	Віднесена до складу витрат різниця між курсом НБУ та курсом МБВР (10000 х 5,2 - 10000 х 5,1 =1000,0)	949	333	1000,0	---	---
4	Сплачена комісійна винагорода банка	92	333	100,0	---	100,0
5	Зарахована на поточний рахунок іноземна валюта по курсу НБУ	312	333	10000,0 51000,0	---	---
6	Перерахована іноземна валюта комісіонеру (10000 х 5,1= 51000)	37	312	10000,0 51000,0	---	---
7	Оприбуткован товар (10000 х 5,1= 51000), у податковому обліку відображена вартість товарів у розмірі балансової вартості перерахованої валюти (10000 х 5,2= 52000)	281	37	51000	---	52000
8	Включення мита та митного збору до вартості товару (10000 х 5,15 х 3,2%=1648,0)	281	37	1648,0	---	1648,0
9	Відображен податковий кредит ((10000 х 5,15 + 10000 х 5,15 х 3%) х 20% =10609,0)	641	37	10609,0	---	---
10	Компенсована вартість сплачених мита, митного сбору та ПДВ (10609,0+1648=12257,0)	37	311	12257,0	---	---
11	Відображена вартість послуг комісіонера	281	37	1000,0	---	1000,0
12	Відображен податковий кредит	641	37	200,0	---	---
13	Перерахована винагорода комісіонеру	37	311	1200,0	---	---
У комісіонера
1	Отримана іноземна валюта від комітента	312	685	10000,0 51000,0	---	---
2	Перераховані кошти нерезиденту	37	312	10000,0 51000,0	---	---
3	Сплачені та віднесені на розрахунки з нерезидентом мито, митні збори та ПДВ	37 685	311 37	12257,0 12257,0	---	---
4	Отриман товар від нерезидента	024	--	51000,0	---	---
5	Віднесена заборгованість нерезидента на розрахунки з комітентом	685	37	10000,0 51000,0	---	---
6	Отримана компенсація від комітента сплачених мита, митних зборів та ПДВ	311	685	12257,0	---	---
7	Переданий товар комітенту	--	024	51000,0	---	---
8	Підписаний акт виконаних послуг з комітентом	361	703	1200,0	1000,0	---
9	Відображені податкові зобов'язання за ПДВ	703	641	200,0		---
10	Отримана оплата	311	361	1200,0	---	---

Комісія на продаж

У такому разі за договором комісії комітент - резидент України доручає комісіонеру придбати товари в нерезидента, при цьому митне оформлення здійснює, як правило, комісіонер.

Внаслідок того, що власником товару єз'являється,являється все же комітент, слід застосовувати особливий порядоклад відображення відображення,відбиття таких товарів у вантажній митній декларації. Згідно з Порядкомладом заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивозу), митного складу, магазина безмитної торгівлі, затвердженим наказом Державної митної служби України від 30.06.1998г. №380 у графі 8 «Одержувач» вказуютьсявказуються дані про нерезидента-покупця. У графі 9 «Особаобличчя,лице, відповідальна за фінансове врегулювання» наводяться дані про особуобличчя,лице, яка уклала зовнішньоекономічну угоду на платній основі, тобтоцебто про комісіонера. У графі 2 «Відправник» вказуються дані про власника товару - комітента. Крім того, згідно із ст.48 Митного кодексу обов'язок сплачувати мито й митні збори покладений на декларанта.

Право власності на товар до моменту його реалізації залишається за комітентом-консигнантом.

Умови розрахунків за консигнаційний (комісійний) товар повинні чітко визначати валюту платежу, а також термін перерахування коштів на рахуноклічбу консигнанта.

У комісіонера існують наступні особливості відображення таких операцій в податковому й бухгалтерському обліку:

в,біля товари, які надійшли вчинили від постачальника, враховуються на забалансовомупозабалансовому рахункулічбі 024 "Товари, прийняті на комісію". При відображенні відображенні,відбитті реалізації таких цінностей вони списуються із забалансовогопозабалансового рахункулічби за кредитом рахунку 024 "Товари, прийняті на комісію";

в,біля урахуванні---- вартість реалізованих товарів списується за цінами продажу в кредит рахунку 702 "Дохіддоход від реалізації товарів" зіз одночасним відображеннямвідображенням,відбиттям частиничастки виручки, що належить консигнанту за дебитом рахунку 704 "Вирахування з доходу"лічбу. Одержанийотриманий,набутий дохіддоход зменшується на суму митного збору, зборів та інших платежів;

у податковому обліку при зміні курсу НБУ курсові різниці не відображаються;

у бухгалтерському обліку при зміні курсу НБУ курсові різниці відображаються в загальному порядку - у тих випадках, коли в комісіонера обліковується заборгованість в іноземній валюті.

У комітента існують наступні особливості відображення таких операцій в податковому й бухгалтерському обліку:

- товари враховуються на балансі до моменту їх реалізації і відображаютьсявідбиваються на рахункулічбі 283 "Товари на комісії";

- дохід від реалізації товарів відображається у той момент, коли комітент дізнався про реалізацію товарів комісіонерів, тобто коли отримав звіт комісіонера;

- у бухгалтерському обліку при зміні курсу НБУ курсові різниці відображаються в загальному порядку - у тих випадках, коли в комітента обліковується заборгованість в іноземній валюті.

Приклад 11.2. ТОВ "Мета" (комітент) уклало договір комісії з ПП "Мир" (комісіонер) на експорт товарів. Контрактна вартість експортних товарів - 2000 дол. США. Комісійна винагорода - 1200 грн., в тому числі ПДВ - 200 грн., купівельна вартість товарів - 8000 грн. Товари відвантажено на експорт за курсом НБУ - 5,3 грн./долар США. Мито й митні збори складають 1000 грн. Виручка від покупця одержана на валютний рахунок ПП "Мир" за курсом НБУ - 5,32 грн./долар США, і в цей же день перерахована ТОВ "Мета". Відобразимо ці операції в обліку .

Таблиця 11.2

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.	ВД	ВВ
		Дебет	Кредит
У комітента
1	Передані товари на комісію	283	281	8000	---	---
2	Відображена реалізація товарів (отримано звіт комісіонера) (2000 х 5,3 =10600,0)	362	702	10600	10600,0	---
3	Списана вартість реалізованих товарів	902	283	8000	---
4	Відображені витрати по сплаті мита та митних зборів, сплачених комісіонером	93	685	1000,0	---	1000,0
5	Компенсовані витрати комісіонера по сплаті митних платежів	685	311	1000,0	---	---
6	Отримані грошові кошти від комісіонера (2000 х 5,32 = 10640,0)	312	362	10640,0	---	---
7	Відображена курсова різниця внаслідок перерахунку заборгованості (2000 х 5,3 - 2000 х5,32 = 40,0)	362	714	40,0	---	---
8	Відображені витрати в частині комісійної винагороди комісіонера	93	685	1000,0	---	1000,0
9	Відображено податковий кредит по послугах комісіонера	641	685	200,0	---	---
10	Перерахована комісійна винагорода комісіонеру	685	311	1200,0	---	---
У комісіонера
1	Отриманий товар від комітента	024	---	800,0	---	---
2	Нараховані й сплачені мито та митні платежі	377 685	311 377	1000,0	---	---
3	Отримана компенсація мита та митних платежів	311	685	1000,0	---	---
4	Переданий товар нерезиденту	--	024	800,0	---	---
5	Нарахований дохід від реалізації товару на експорт (2000 х 5,3 = 10600,0)	362	702	2000 10600,0	---	---
6	Відображена сума доходу, що повинна бути перерахована комітенту	704	685	2000 10600,0	---	---
7	Отримана оплата від нерезидента	312	362	10640,0	---	---
8	Відображена курсова різниця за заборгованістю нерезидента (2000 х 5,32 - 2000 х 5,3 = 40,0)	362	714	40,0	---	---
9	Перераховані кошти комітенту	685	312	10640,0	---	---
10	Відображена курсова різниця за заборгованістю перед комітентом (2000 х 5,32 - 2000 х 5,3 = 40,0)	945	685	40,0	---	---
11	Відображений дохід від реалізації послуг	361	703	1200,0	1000,0	---
12	Відображені податкові зобов'язання	703	641	200,0	---	---
13	Отримана комісійна винагорода	311	361	1200,0	---	---

11.3 Облік лізингових операцій

Серед орендних операцій найбільше поширення в міжнародній торговій практиці одержали лізингові операції. Порядок здійснення лізингових операцій регулюється нормами Закону України "Про фінансовий лізинг".

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на певний строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Після закінчення терміну дії контракту лізингоодержувач може повернути об'єкт оренди лізингодавцю чи купити його за кінцевою вартістю.

Таким чином, у лізинговій операції беруть участь:

1) орендодавець (лізингодавець) - лізинговий посередник, фірма, яка спеціалізується на купівлі-продажу і будівництві рухомого й нерухомого майна виробничого характеру;

2) орендар (лізингоодержувач) - користувач чи споживач об'єкта оренди у вигляді промислового чи торгового підприємства;

3) продавець, постачальник - фірма виробничого чи торгового профілю з випуску або доставки обладнання згідно із заявкою орендатора.

Лізинг являється міжнародним, коли лізингова компанія і орендатор, лізингова компанія і постачальник чи всі три учасники операції знаходяться в різних країнах.

Лізингові операції мають як переваги, так і недоліки, що треба враховувати при їх здійсненні в будь-якій країні, особливо в країнах з перехідною економікою.

Переваги лізингу для лізингоодержувача полягають в наступному:

1) можливість використання нової дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат;

2) питання фінансування і придбання обладнання вирішуються одночасно. Лізинг дозволяє 100%-не кредитування угоди;

3) лізинг дозволяє також спочатку використати машини, а потім купити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на період його фактичної експлуатації;

4) порядок здійснення лізингових платежів більш гнучкий, ніж при кредитних угодах, орендні платежі найчастіше фіксовані, що сприяє стабільності фінансових планів орендатора.

При підготовці лізингового договору сторони повинні враховувати, що в існуючій практиці немає єдиних типових лізингових договорів.

Але вони повинні містити в собі такі основні статті:

- назву сторін;

- об'єкт лізингу;

- термін, на який приймається договір;

- доставка і прийом в експлуатацію об'єкта лізингу;

- розмір і порядок виплати лізингових платежів;

- використання обладнання;

- умови повернення об'єкта лізингу;

- умови страхування об'єкта лізингу;

- права й обов'язки сторін;

- порядок вирішення суперечок;

- форс-мажорні обставини;

- додатки.

При визначенні об'єкта лізингового договору вимагаються його чіткий опис, точна назва і вказівка на приналежність. У договорі повинно бути чітко визначено місцезнаходження об'єкта договору. При переміні місця його знаходження потрібна письмова згода лізингової фірми.

У статті про період дії лізингового договору треба вказати термін, протягом якого договір не можна розірвати. Він, як правило, становить від 40 до 90% терміну користування майном відповідно до вимог експлуатації.

Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об'єкта угоди, зданого в експлуатацію, і діє протягом встановленого в ньому терміну.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

v Оподаткування податком на прибуток лізингових операцій

Порядок оподаткування податком на прибуток операцій фінансового лізингу встановлено пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Цим підпунктом передбачено, що передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.

Порядок відображення лізингових операцій має такі особливості:

1) лізингодавець на момент передачі майна у фінансовий лізінг збільшує валові доходи на вартість об'єкта фінансового лізінгу, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, яке на момент такої передачі перебувало у складі основних фондів лізінгодавця, змінює вартість відповідної групи основних фондів згідно з правилами, визначеними Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" для продажу основних фондів. Крім того, при нарахуванні винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно орендодавець збільшує валові доходи;

2) лізингоодержувач збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача. На частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування, збільшує валові витрати .

3) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця (орендодавця), відноситься до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України. Підприємство, яке виплачує такі доходи, зобов'язано утримувати податок з таких доходів, за ставкою в розмірі 15 % їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Тобто база для оподаткування доходу нерезидента - це сума лізингової плати за винятком суми, що є відшкодуванням під час кожного платежу частини вартості об'єкта лізингу.

v Оподаткування податком на додану вартість

Порядок оподаткування лізингових операцій податком на додану вартість регулюється нормами ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- з метою оподаткування до імпорту прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів за договорами лізингу (оренди);

- з метою оподаткування до експорту товарів прирівнюєтьсявивезення товарів за межі митного кордону України за договорами фінансового лізингу (оренди).

Таким чином, передача об'єктів основних засобів згідно з договорами міжнародного лізингу з метою оподаткування ПДВ прирівнюється до імпортних та експортних операцій.

11.4 Облік операцій з підприємствами, розташованими в офшорних зонах

Офшорні компанії - це компанії, зареєстровані в юрисдикції з низьким рівнем оподаткування або звільненням від оподаткування за умови здійснення невеликої фінансової плати.

Відсутність оподаткування або його низький рівень приваблюють комерційні структури, а також фізичних осіб створювати власні підприємства, товариства, банки й страхові компанії в офшорних зонах.

Офшорні зони (юрисдикції) - країни або відокремлені території єдиних держав, де на державному рівні для певного типу компаній, власниками яких є іноземці, встановлені значні пільги в оподаткуванні, знижено або скасовано вимоги до бухгалтерського обліку й аудиту, частково або повністю знято митні й торговельні обмеження.

Контроль за діяльністю офшорної компанії здійснюється тією юрисдикцією, де вона зареєстрована. При цьому офшорні компанії повинні здійснювати діяльність за межами офшорної зони i таким чином не обтяжувати територію додатковими витратами, а навпаки - забезпечувати приплив фінансових коштів в економіку за рахунок внесення реєстраційних зборів, оплати послуг секретарських компаній, офісних службовців, придбання майна та нерухомості.

Конфіденційність справжніх власників компаній обумовлена особливостями реєстрації. При реєстрації офшорної компанії її акціонерами записуються не справжні власники, а юристи, які її реєструють, або трастові компанії.

Трастові компанії - це компанії, що можуть держати акції в дорученні від імені справжніх власників компанії.

Секретарські фірми надають повний спектр послуг, які включають:

- підготовку та реєстрацію установчих документів;

- надання юридичної адреси, номера телефону, факсу;

- ведення бухгалтерської звітності та подання її до відповідних органів;

- організацію та проведення аудиту.

Фактичне управління номінальною організацією та проведення фінансово-господарських операцій за межами офшорних зон здійснюють її справжні власники.

Обмеження в отриманні інформації про справжніх власників офшорної компанії не дає можливості визначити коло зв'язаних осіб відповідно до вимог Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Офшорні компанії класифікуються наступним чином:

Рис.11.2 - Класифікація офшорних компаній

Слід також звернути увагу на те, що поряд з так званими чистими офшорами у світі існують території, на яких з тих чи інших причин протягом деякого часу не сплачуються податки, наприклад, новостворені підприємства в Естонії - 1,5 року, компанії з обмеженим партнерством у США до моменту розподілу активів між партнерами (звичайно 30 років). До таких підприємств, відносяться також підприємства з іноземними інвестиціями, створені в Україні, які не сплачували податки.

Перелік офшорних зон повинен щорічно оприлюднюватися Кабінетом Міністрів України.

v Особливості оподаткування

Пунктом 18.3 ст. 18 Закону України від 22.05.97 p. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі укладення угод, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, розташованих у офшорних зонах, або при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки незалежно від того, здійснювалась така оплата (в грошовій чи іншій формі) безпосередньо чи через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) відносяться до складу валових витрат у сумі, яка становить 85% від сплаченої вартості таких товарів (робіт, послуг).

Список рекомендованої літератури

1. Бутинець Ф.Ф. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Підручник для студентів вищих навчальних закладів .-Житомир:ПП "Рута", 2001.- 544 с.

2. Гороицкая Н.Г. "УчЕт и налогообложение операций во внешнеэкономической деятельности и с иностранной валютой.- К.: "Техніка" , 2000.- 72 с.

3. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. №959-XII.

4. Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23.12.1998р. №351-XIV

5. Закон про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні-К., 1999.

6. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні/Під ред. С.Ф. Голова.- Дніпропетровськ: ТОВ “Баланс-Клуб”, 2001.-832 с.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”, затверджений наказом Мінфіну України від 27.04.2000р. №92.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №8 “Нематеріальні активив”, затверджений наказом Мінфіну України від 18.10.1999р. №242.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 “Запаси”, затверджений наказом Мінфіну України від 20.10.1999р. №246.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 “Дебіторська заборгованість”, затверджений наказом Мінфіну України від 08.10.1999р. №237.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 “Зобов'язання”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.01.2000р. №20.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №12 “Фінансові інвестиції”, затверджений наказом Мінфіну України від 26.04.2000р. №91.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №14 “Аренда”, затверджений наказом Мінфіну України від 28.07.2000р. №181.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 “Доход”, затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.1999р. №290.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.1999р. №318.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №21 “Вплив зміни валютних курсів”, затверджений наказом Мінфіну України від 10.08.2000р. №193.

Додаток 1

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства фінансів України

від 10 серпня 2000 р. N 193

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

17 серпня 2000 р. за N 515/4736

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21

"Вплив змін валютних курсів"

Загальні положення

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (далі - Положення (стандарт) 21) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.

2. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

3. Положення (стандарт) 21 не поширюється на:

операції хеджування статей з іноземної валюти;

відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.

4. Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Валюта звітності - грошова одиниця України.

Валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Операції в іноземній валюті

5. Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

6. Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Балансова вартість зазначених статей балансу надалі визначається (оцінюється) згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

7. На кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу;

б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;

в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

8. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

9. Курсові різниці, які виникають щодо фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України, відображаються у складі іншого додаткового капіталу. Від'ємна сума курсової різниці вираховується із суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться зі знаком "мінус".

Фінансова звітність в іноземних валютах

10. Показники статей фінансової звітності господарської одиниці за межами України включаються у валюті звітності до фінансової звітності підприємства в такому порядку:

10.1. Монетарні і немонетарні статті (крім статей власного капіталу) господарської одиниці за межами України підлягають перерахунку за валютним курсом на дату балансу.

10.2. Статті доходів, витрат та руху грошових коштів підлягають перерахунку за валютним курсом на дату здійснення операцій, за винятком випадків, коли фінансова звітність господарської одиниці складена у валюті країни з гіперінфляційною економікою.

Для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів за кожний місяць може застосовуватися середньозважений валютний курс за відповідний місяць.

Середньозважений валютний курс є результатом ділення суми добутків величин курсів Національного банку України та кількості днів їх дії у звітному місяці на кількість календарних днів у цьому місяці.

10.3. Показники статей власного капіталу (крім нерозподіленого прибутку або непокритого збитку) відображаються за валютним курсом на дату визнання показника відповідної статті.

10.4. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на дату балансу визначається виходячи з нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок року, чистого прибутку (збитку) за даними перерахованого звіту про фінансові результати за звітний період та суми розподіленого у звітному періоді прибутку (списаного збитку), перерахованої за валютним курсом на дату розподілу прибутку (списання збитку).

Зазначений порядок застосовується лише до перерахунку фінансової звітності тих господарських одиниць за межами України, які відповідають усім наведеним нижче ознакам класифікації, кількісні характеристики яких визначаються власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою) підприємства відповідно до законодавства та установчих документів:

1) операції з підприємством становлять незначну частку в обсязі діяльності господарської одиниці;

2) основним джерелом фінансування діяльності господарської одиниці є доходи від власних операцій або місцеві позики;

3) витрати на заробітну плату, матеріали та інші елементи операційних витрат господарської одиниці сплачуються або відшкодовуються переважно в іноземній валюті;

4) оплата реалізованої господарською одиницею продукції (робіт, послуг) здійснюється переважно в іноземній валюті;

5) рух грошових коштів підприємства відокремлено від поточної діяльності господарської одиниці за межами України і не зазнає прямого впливу її господарської діяльності.

11. Фінансова звітність господарської одиниці за межами України, складена в грошовій одиниці країни з гіперінфляційною економікою, до застосування порядку, наведеного в пункті 10 Положення (стандарту) 21, попередньо коригується за вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 22 "Вплив змін цін та інфляції".

Якщо економіка країни діяльності господарської одиниці за межами України втрачає ознаки гіперінфляційної, а показники фінансової звітності господарської одиниці більше не коригуються за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 22 "Вплив змін цін та інфляції", то оцінка статей фінансової звітності на дату її останнього подання визнається історичною собівартістю для перерахунку у валюту звітності.

12. Включення статей фінансової звітності господарської одиниці за межами України, перерахованих у валюту звітності, до консолідованої фінансової звітності здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність". При цьому різниця між підсумком перерахованих у валюту звітності показників статей активу та пасиву балансу господарської одиниці відображається у вписуваному рядку 375 "Накопичена курсова різниця" консолідованого балансу.

Курсові різниці за внутрішньогруповими монетарними статтями в консолідованій фінансовій звітності відображаються згідно з пунктами 8 - 9 Положення (стандарту) 21.

13. Показники статей фінансової звітності господарської одиниці за межами України, яка не відповідає ознакам класифікації, наведеним у пункті 10 Положення (стандарту) 21, відображаються у валюті звітності відповідно до пунктів 6 - 9 Положення (стандарту) 21.

При змінах ознак класифікації діяльності господарської одиниці за межами України, наведених у пункті 10 Положення (стандарту) 21, застосування порядку перерахунку показників статей фінансової звітності господарської одиниці у валюту звітності починається з дати вказаних змін.

14. У разі продажу або ліквідації господарської одиниці за межами України накопичена сума курсових різниць, що відображена в складі іншого додаткового капіталу, включається до складу інших доходів (витрат) того звітного періоду, в якому визнається прибуток або збиток від продажу (ліквідації) фінансової інвестиції в господарську одиницю за межами України.

Розкриття інформації про вплив змін валютних курсів у примітках до фінансової звітності

15. У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

15.1. Сума курсових різниць, що включена до складу доходів і витрат протягом звітного періоду.

15.2. Сума курсових різниць, що включена протягом звітного періоду до складу іншого додаткового капіталу, ...