Система національних рахунків

ТЕМА 4. ПОТОЧНІ РАХУНКИ

Випуск - це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць - резидентів у звітному періоді.

Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) визначається як сума валових доданих вартостей галузей економіки і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти.

Податки на продукти включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею - резидентом.

Субсидії на продукти - це відшкодування з державного бюджету підприємствам у порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового становища шляхом поповнення оборотних коштів або компенсації окремих витрат.

Оплата праці найманих працівників - це винагорода в грошовій або натуральній формі, яка має бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за роботу, виконану ним у звітному періоді, незалежно від того, є цей працівник резидентом чи не резидентом. Оплата праці обчислюється на підставі нарахованих сум і містить фактичні та умовні внески на соціальне страхування.

Інші податки, пов 'язані з виробництвом, включають платежі підприємств і організацій до Державного та місцевих бюджетів, державних цільових та позабюджетних фондів у зв'язку з використанням ресурсів та одержанням дозволів на специфічні види діяльності.

До інших субсидій, пов'язаних з виробництвом, належать ті, що надаються для здійснення певної економічної та соціальної політики щодо використання ресурсів.

Валовий (чистий) прибуток - показник, що характеризує перевищення доходів над витратами, які підприємства мають у результаті.

Податки на виробництво та імпорт включають податки на продукти та інші податки, пов'язані з виробництвом, а субсидії на виробництво та імпорт - субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом.

Доход від власності включає такі його види, які одержують або сплачують інституційні одиниці у зв'язку з наданням у користування фінансових і матеріальних невироблених активів.

Коригування на оплату послуг фінансових посередників здійснюється у зв'язку з тим, що оплата послуг фінансових посередників не розподіляється між користувачами, а враховується як проміжне споживання умовної одиниці.

Валовий національний доход (ВНД) відрізняється від валового внутрішнього продукту на величину первинного доходу, одержаного від нерезидентів, за виключенням первинного доходу, переданого нерезидентам.

Трансферт - це операція, під час якої одна інституційна одиниця надає іншій одиниці товар, послугу або актив, не отримуючи натомість будь-якого вартісного еквіваленту у вигляді іншого товару, послуги або активу.

Капітальні трансферти пов'язані з передачею права власності на актив або з придбанням і вибуттям активів.

Наявний доход - це величина доходу, яким володіє інституційна одиниця для фінансування витрат на кінцеве споживання та заощадження.

Соціальні трансферти в натурі складаються з товарів і послуг індивідуального призначення, які надають домашнім господарствам інституційні сектори загального державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Валовий скоригований наявний доход відрізняється від валового наявного доходу тим, що індивідуальні споживчі витрати інституційних секторів загального державного управління та НКООДГ перерозподіляються на користь домашніх господарств, збільшуючи їх ресурси.

Кінцеве споживання товарів і послуг складається з витрат домашніх господарств на власне кінцеве споживання, витрат державних закладів для задоволення індивідуальних та колективних потреб суспільства, а також витрат на індивідуальне кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Валове нагромадження розраховується як сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів матеріальних оборотних коштів та придбання за виключенням вибуття цінностей.

Сальдо експорту-імпорту товарів і послуг визначається як різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

Кінцеві споживчі витрати являють собою витрати інституційних одиниць економіки на придбання товарів і послуг, які використовуються безпосередньо для задоволення поточних індивідуальних та колективних потреб. Вони відображують, яким чином домашні господарства, організації сектору загального державного управління і НКООДГ використовують наявний доход для придбання споживчих товарів та послуг

Заощадження становить ту частину наявного доходу інституційної одиниці, яка не була використана на кінцеве споживання товарів та послуг.

4.1 Показники, структура і методика розробки рахунку виробництва

Рахунок виробництва є першим у переліку рахунків поточних операцій, і методологія його побудови у значній мірі впливає на методологію усіх наступних рахунків.

При визначенні показників рахунку виробництва застосовуються Класифікація інституційних секторів економіки та Класифікація видів економічної діяльності.

Рахунок виробництва відображає операції, які відносяться безпосередньо до процесу виробництва. Він складається для економіки в цілому, інституційних секторів і, при необхідності, для видів економічної діяльності.

У ресурсній частині рахунку виробництва показується випуск (виробництво) товарів та послуг. У розділі використання відображається проміжне споживання товарів та послуг і балансуюча стаття - валова додана вартість (ВДВ), яка визначається як різниця між випуском і проміжним споживанням (табл.4).

Таблиця 4 - Схема рахунку виробництва інституційних секторів Ресурси Випуск

(в основних цінах) Усього

Використання

Проміжне споживання Валова додана вартість Усього

Споживання основного капіталу Чиста додана вартість

Випуск товарів та послуг визначається вартістю продукції, яка, є результатом виробничої діяльності господарюючих одиниць-резидентів у звітному періоді.

До випуску включаються:

- усі товари, незалежно від їхнього використання (як товари, надані іншим одиницям, котрі їх не виробляють, так і товари, вироблені для власного кінцевого споживання або нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів у виробника);

- послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема, неринкові послуги органів державного управління і некомерційних організацій;

- побутові і домашні послуги (приготування їжі, прибирання, догляд за дітьми тощо), які надаються домашнім господарствам найманою домашньою прислугою;

- умовно обчислена вартість проживання у власному житлі.

У системі національних рахунків розрізняють два типи випуску - ринковий і неринковий.

Ринковий випуск здійснюється у секторі нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій та секторі домашніх господарств (крім виробництва товарів та послуг для власного кінцевого використання і умовно обчисленої вартості послуг по проживанню у власному житлі).

Неринковий випуск є характерним для секторів загального державного управління, некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, та сектору домашніх господарств в частині виробництва товарів і послуг для власного кінцевого використання. Неринковий випуск оцінюється переважно за сумою поточних витрат на виробництво товарів та послуг. Поточні витрати на виробництво включають матеріальні витрати, оплату послуг сторонніх організацій, оплату праці найманих працівників (включаючи фактичні та умовно обчислені внески роботодавців на соціальне страхування), інші податки (за виключенням субсидій), пов'язані з виробництвом, споживання основного капіталу.

Для оцінки випуску товарів та послуг за видами економічної діяльності використовуються основні ціни, тобто вартість, яку виробник отримує за одиницю товару чи послуги, за виключенням будь-яких податків на продукти і включаючи субсидії на продукти (крім субсидій на імпорт).

Ринкові ціни застосовуються для оцінки випуску товарів та послуг в цілому по економіці. Вони включають податки на продукти за виключенням субсидій на продукти.

Проміжне споживання відображає вартість товарів і послуг, використаних у процесі виробництва (за винятком основних засобів, використання яких враховується як споживання основного капіталу).

Проміжне споживання включає такі елементи:

а) матеріальні витрати;

б) оплату послуг (включаючи витрати на відрядження в частині оплати проїзду та послуг готелів).

До складу матеріальних витрат включається вартість витрачених у виробництві: сировини і матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих, палива і електроенергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, інших матеріальних витрат.

Не включаються до матеріальних витрат вартість товарів, придбаних для перепродажу, та вартість покупних матеріалів (електроенергії, газу, нафтопродуктів тощо), які реалізуються без додаткової обробки на даному підприємстві.

Оплата послуг включає: послуги транспорту (вантажного і пасажирського), послуги пошти і зв'язку, діяльність у сфері інформатизації, послуги освіти тощо. Поряд з прямою оплатою фінансових послуг проміжне споживання включає оплату послуг фінансових посередників.

Товари і послуги, призначені для проміжного споживання, оцінюються в цінах споживачів. Ціни споживачів включають основну ціну товару чи послуги, торгово-транспортну націнку, податки на продукти, крім ПДВ, включаючи податки на імпорт (за виключенням субсидій на продукти, у тому числі субсидій на імпорт), невідрахований ПДВ, сплачений покупцем (при його наявності (стосується сум ПДВ, сплачених по товарах (роботах, послугах), які використовуються для виробництва продукції, звільненої від сплати ПДВ відповідно до законодавства або для потреб невиробничої сфери).

Проміжне споживання товарів потрібно оцінювати за цінами, які існують на момент їх споживання в процесі виробництва, а не в момент придбання товарів. Тому здійснюється коригування обсягів проміжного споживання на зміну вартості виробничих запасів (холдинговий прибуток по виробничих запасах).

Валова додана вартість (ВДВ) включає первинні доходи, що створюються учасниками виробництва. За інституційними секторами (видами економічної діяльності) вона розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням:

Схема рахунку виробництва для економіки в цілому наведена у таблиці 5. Таблиця 5 - Схема рахунку виробництва для економіки в цілому Ресурси

Випуск (в основних цінах)

Податки за виключенням субсидій на продукти

Усього

Використання

Проміжне споживання

Валовий внутрішній продукт (у ринкових цінах) Усього

Споживання основного капіталу Чистий внутрішній продукт

На рівні економіки в цілому балансуючою статтею рахунку виробництва виступає валовий внутрішній продукт. При обчисленні ВВП сума валової доданої вартості секторів (видів економічної діяльності) зменшується на суму послуг фінансових посередників, яка відноситься до проміжного споживання умовної одиниці і не розподіляється за інституційними секторами (видами економічної діяльності), та збільшується на величину податків на продукти за виключенням субсидій на продукти. Починаючи з 2001 року розрахунки валової доданої вартості здійснюються за видами економічної діяльності.

Додана вартість вимірюється як на валовій основі (включаючи споживання основного капіталу), так і на чистій основі (за виключенням споживання основного капіталу). Відповідно чистий внутрішній продукт (ЧВП) розраховується на основі ВВП за виключенням споживання основного капіталу.

Споживання основного капіталу - це зменшення вартості основного капіталу, який використовується у виробництві протягом звітного періоду, в результаті його фізичного та морального зносу і випадкових пошкоджень. До складу споживання основного капіталу входять:

- амортизація основних засобів та її дооцінка до рівня цін, які діють на момент здійснення операцій;

- втрати від падежу дорослої продуктивної худоби.

Не включається вартість основного капіталу, зруйнованого в результаті військових дій або виняткових подій, таких як великі стихійні лиха.

Податки на продукти - це податки, які справляються пропорційно кількості або вартості товарів і послуг. Вони сплачуються на момент їхнього виробництва, реалізації або імпорту. До них відносяться:

- податок на додану вартість (ПДВ) із вироблених в Україні та ввезених на її територію товарів (робіт, послуг);

- акцизний збір із вироблених в Україні та ввезених на територію України товарів;

- плата за придбання спеціального торгового патенту на здійсненні торговельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг;

- ввізне та вивізне мито;

- податок з реклами;

- єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних та фізичних осіб (50%);

- збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

- митні збори;

- збори за послуги, пов'язані з охороною прав на інтелектуальну власність;

- відрахування від плати за транзит природного газу через територію України;

- відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами;

- відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України;

- надходження від збору за проведення гастрольних заходів;

- кошти, нараховані у складі ціни продажу електричної енергії, що продається виробниками на оптовому ринку України.

Субсидії на продукти - це субсидії, які надаються пропорційно кількості або вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих резидентами.

Субсидії на продукти включають регулярні відшкодування підприємствам із державного бюджету постійних збитків, які виникають в результаті того, що продажна ціна на вироблену продукцію встановлюється нижче середніх витрат виробництва. До них відносяться, наприклад, дотації із державного бюджету підприємствам промисловості, сільського господарства, житлового господарства, міського транспорту тощо.

Перелік податків та субсидій на продукти залежить від чинного законодавства і може щорічно змінюватись.

Розрахунок податків на продукти виконується з використанням даних Звітів про виконання державного та місцевих бюджетів по доходах з урахуванням зміни заборгованості по виплатах у звітному періоді порівняно з попереднім. Субсидії на продукти визначаються на основі даних про витрати бюджету. Податки і субсидії на продукти відображаються загальною сумою в цілому по економіці в цілому без розподілу за видами економічної діяльності.

Чисті податки на продукти визначаються як різниця між податками та субсидіями на продукти.

До валової доданої вартості та валового внутрішнього продукту входить споживання основного капіталу. За виключенням споживання основного капіталу ці агрегати мають назву чистої доданої вартості та чистого внутрішнього продукту.

4.2 Показники, структура і методика розробки рахунку утворення доходу

Рахунки доходів є центральними в СНР, саме вони зв'язують результат виробництва продукції і послуг із формуванням доходів і утворенням капіталу, зі зміною фінансових активів і пасивів, із нагромадженням національного багатства.

Відповідно до нової СНР-93 дохід визначають як максимальну суму, що її можна витратити на споживання протягом певного періоду з одночасним збереженням протягом цього періоду початкового капіталу.

У СНР застосовуються різноманітні показники доходів. Більшу їх частину розраховують на валовій і чистій основі. За цими показниками можна обчислити дохід у момент утворення, зміни його після платежів або одержання трансфертів.

Доходи постійно перебувають в обороті: вони беруть участь у платежах, трансформуються в активи, у товарно-матеріальні цінності, споживаються. Стадії утворення та використання доходів мають бути відображені на відповідних рахунках.

Першою стадією руху доходів є їх утворення в процесі виробництва продуктів і послуг, формування валового і чистого доходу. Доходи, що утворилися на стадії первинного розподілу, є первинними. З них підприємці виплачують податки на виробництво і продукти, оплачують працю і виплачують винагороду за надані ресурси -- фактори виробництва. Доходи на цій стадії трансформуються в заробітну плату, відсотки, ренту, нерозподілений дохід корпорацій. Далі в процесі перерозподілу з доходів вираховують платежі у фонди соціального страхування, виплачують податки на доходи, перерозподіляють частину доходів у вигляді різноманітних трансфертів підприємствам, населенню, витрат на закупівлю продуктів, причому не тільки населенням, а й органами державного управління та некомерційними організаціями. Процес перерозподілу доходів здійснюється здебільшого державою через виплати й одержання обов'язкових і добровільних платежів, через систему цін, безпосередню передачу засобів від одного суб'єкта господарювання іншому.

На другій стадії вторинного розподілу доходів закінчується формування наявних доходів.

На третій стадії наявний дохід розподіляється на кінцеве споживання та заощадження.

Первинні доходи можна згрупувати в такий спосіб:

I. Доходи від виробничої діяльності: оплата праці найманих робітників; податки на виробництво та імпорт; прибуток і змішані доходи.

II. Доходи від власності: дохід від власності держателів страхових полісів; дивіденди; відсотки; розподілений дохід підприємств (корпорацій); реінвестовані надходження від прямих іноземних інвестицій; оренда.

Рахунок утворення доходів належить до рахунків потоків і складається як для економіки в цілому, окремих секторів, так і за галузями. Він відображує використання валового внутрішнього продукту (у секторах і галузях -- валової доданої вартості) на виплату первинних доходів (без доходів від власності) інституційними одиницями-резидентами (корпораціями, установами та організаціями, а також домашніми господарствами, які є власниками некорпоративних підприємств) виробникам матеріальних благ та послуг. На цьому рахунку відображуються доходи від виробничої діяльності, що нараховуються резидентам та нерезидентам, а не отримані ними первинні доходи.

На рахунку утворення доходів доходи від власності не відображаються.

Ресурсна частина рахунка утворення доходу складається з валового внутрішнього продукту в ринкових цінах і субсидій на виробництво та імпорт, а використання включає елементи первинного розподілу валового внутрішнього продукту: оплату праці найманих робітників, податки та субсидії на виробництво та імпорт та прибуток (табл. 6).

Таблиця 6 - Схема рахунку утворення доходу інституційних секторів Ресурси

Валова додана вартість Усього

Використання

Оплата праці найманих працівників Інші податки, пов'язані з виробництвом Інші субсидії, пов'язані з виробництвом Валовий прибуток, змішаний доход Усього

Споживання основного капіталу Чистий прибуток, змішаний доход

Рахунок утворення доходів доповнює інформацію рахунка виробництва. Він дає можливість проаналізувати рівень оплати праці в галузях і секторах економіки. Дані цього рахунка дають також змогу пов'язати доходи з результатами діяльності, яких досягли у секторах та галузях, розрахувати показники доходів і доданої вартості на одного зайнятого.

Заробітна плата в підприємствах і організаціях усіх організаційних форм щодо економіки в цілому і за галузями визначається підсумовуванням таких складових:

1) фонд заробітної плати працівників облікового складу в грошовій натуральній формі;

2) виплати, які не входять до фонду заробітної плати працівників облікового складу, але в СНР відносяться до заробітної плати;

3) виплати, які в СНР не відносяться до заробітної плати, але враховуються у фонді заробітної плати працівників облікового складу;

4) заробітна плата, яку недовраховано за звітами статистики праці.

Фонд заробітної плати працівників облікового складу в цілому щодо економіки і за галузями визначається на основі даних форми № 1-ПВ «Звіт з праці».

Рахунок утворення доходів складається не тільки за секторами та галузями, а й для економіки в цілому (табл. 7). В ресурсній частині для секторів та галузей записується валова додана вартість, а на рівні економіки в цілому -- ВВП, який переносять з рахунка виробництва.

Валовий внутрішній продукт (у ринкових цінах) Усього

Використання

Оплата праці найманих працівників Податки на виробництво та імпорт Субсидії на виробництво та імпорт Валовий прибуток, змішаний доход Усього

Споживання основного капіталу Чистий прибуток, змішаний доход

Рахунок утворення доходів відображає розподільні операції, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва.

Дані цього рахунка дають можливість визначити рівні оплати праці, пов'язати доходи з досягнутими результатами діяльності -- виробленим валовим внутрішнім продуктом. Використовуючи дані про чисельність зайнятих в економіці, можна розрахувати продуктивність праці на одного зайнятого і порівняти її рівень з доходами.

4.3 Показники, структура і методика розробки рахунку розподілу первинного доходу

Метою складання рахунку розподілу первинного доходу є здійснення оцінки обсягу та складу валового національного доходу країни. Крім того, розробка рахунку розподілу первинного доходу надає можливість проаналізувати його структуру для суб'єктів економіки, зокрема визначити вид доходу (пов'язаного з виробництвом або володінням активами), який є основним джерелом фінансування діяльності певного інституційного сектору економіки.

Рахунок розподілу первинного доходу є другою складовою частиною рахунків первинного розподілу доходу, який показує розподіл первинного доходу, одержаного резидентами від виробничої діяльності або володіння активами, між інституційними одиницями або секторами. Якщо в рахунку утворення доходу показується виплата первинного доходу виробниками-резидентами учасникам виробництва (крім доходу від власності), то у рахунку розподілу первинного доходу відображаються подальші процеси, які відносяться до первинного розподілу доходу - одержання первинного доходу учасниками виробництва (резидентами), а також одержання та виплата ними доходу від власності.

Рахунок розподілу первинного доходу характеризує, насамперед, діяльність інституційних секторів - резидентів, які виступають не виробниками, а одержувачами первинного доходу, і тому складається для інституційних секторів (табл. 8) та по економіці в цілому (табл. 9).

В ресурсній частині рахунку показуються первинні доходи, які надходять резидентам від резидентів та від інших країн світу, а також коригування на оплату послуг фінансових посередників.

У витратній частині рахунку розподілу первинного доходу відображаються доходи від власності, які виплачуються резидентами резидентам та іншим країнам світу, і балансуюча стаття для інституційних секторів - валове сальдо первинних доходів, а для економіки в цілому - валовий національний доход.

Основними видами первинного доходу є доходи від виробництва та доходи від власності.

Таблиця 8 - Схема рахунку розподілу первинного доходу інституційних секторів Ресурси

Валовий прибуток, змішаний доход Оплата праці найманих працівників Податки на виробництво та імпорт на продукти

інші, пов'язані з виробництвом Субсидії на виробництво та імпорт на продукти

інші, пов'язані з виробництвом Доход від власності (одержаний)

Коригування на оплату послуг фінансових посередників Усього

Використання

Доход від власності (сплачений) Валове сальдо первинних доходів Усього

Споживання основного капіталу Чисте сальдо первинних доходів

Доходи від виробництва - це доходи, які одержують інституційні одиниці-резиденти в результаті безпосередньої участі у процесі виробництва у вигляді оплати праці, прибутку або змішаного доходу, а також доходи держави від оподаткування виробництва та імпорту.

Доходи від виробництва, які одержують резиденти, визначаються за такою схемою:

доходи від виробництва, які виплачуються виробниками-резидентами усім учасникам виробництва - резидентам та нерезидентам (рахунок утворення доходу для секторів внутрішньої економіки, розділ "Використання");

мінус доходи від виробництва, які виплачуються виробниками- резидентами нерезидентам (рахунок розподілу первинного доходу та поточних трансфертів для іншого світу, розділ «Ресурси»);

плюс доходи від виробництва, які одержують резиденти від нерезидентів (рахунок розподілу первинного доходу та поточних трансфертів для іншого світу, розділ «Використання»).

Доходи від виробництва, які одержують резиденти, показуються в ресурсах рахунку розподілу первинного доходу по відповідних секторах- одержувачах:

- оплата праці найманих працівників і змішані доходи - в секторі домашніх господарств;

- прибуток (змішаний доход) - у всіх секторах;

- податки на виробництво та імпорт - в секторі загального державного управління;

- субсидії на виробництво та імпорт - в секторі загального державного управління як від'ємна величина, яка зменшує ресурси цього сектору.

Доходи від власності - це первинні доходи, які одержують власники фінансових активів і матеріальних невироблених активів (землі, запасів корисних копалин тощо) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. Вони включають:

- проценти, дивіденди та аналогічні доходи, які одержують власники фінансових активів;

- ренту, яку одержують власники землі, надр та інших матеріальних невироблених активів від здачі їх в оренду іншим інституційним одиницям.

До доходів від власності не відносяться:

- орендна плата за користування виробленими активами (будівлями, спорудами, машинами та обладнанням), яка розглядається як оплата послуг і враховується в проміжному або кінцевому споживанні;

- плата за нематеріальні невироблені активи (патенти, ліцензії, ноу-хау тощо), що відображається в рахунку інших змін в обсязі активів.

В рахунку розподілу первинного доходу доходи від власності повинні визначатися на підставі нарахованих сум, тобто таких, що підлягають сплаті позичальником кредитору за звітний період.

В рахунку розподілу первинного доходу за інституційними секторами показуються доходи від власності, одержані одними секторами внутрішньої економіки від інших секторів-резидентів та від іншого світу, і доходи від власності, передані інституційними секторами внутрішньої економіки іншим секторам-резидентам та іншому світу.

В рахунку розподілу первинного доходу, як і в рахунках виробництва та утворення доходу, відображається коригування на оплату послуг фінансових посередників. Це коригування здійснюється у зв'язку з тим, що оплата послуг фінансових посередників не розподіляється між користувачами, а враховується як проміжне споживання умовної одиниці.

У графі «Оплата послуг фінансових посередників» по рядку «Валовий прибуток, змішаний доход» показується величина цих послуг з від'ємним знаком, яка переноситься із рахунку утворення доходу. У тій же графі по рядку «Коригування на оплату послуг фінансових посередників» ця ж величина показується з позитивним знаком. У тому ж рядку, але в графі «Фінансові корпорації» ця величина показується знову з від'ємним знаком, зменшуючи тим самим ресурси цього сектору. В підсумку ці дані погашають один одного. Балансуюча стаття рахунку розподілу первинного доходу - сальдо первинного доходу - визначається як різниця між всіма первинними доходами, які одержує і сплачує інституційна одиниця або сектор.

Сальдо первинного доходу складається по інституційних секторах неоднаково, оскільки кожний сектор одержує різні види первинного доходу:

- для секторів нефінансових та фінансових корпорацій визначається як сума прибутку і різниці між одержаними і сплаченими доходами від власності;

- для сектору загального державного управління складається з податків (без урахування субсидій) на виробництво та імпорт і різниці між одержаними та сплаченими доходами від власності. До нього може входити також сума прибутку некорпоративних підприємств, що належать державі;

- для сектору домашніх господарств включає оплату праці найманих працівників, змішаний доход і різницю між одержаними та сплаченими доходами від власності;

- для сектору некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, розраховується як різниця між одержаними і сплаченими доходами від власності, а також прибутку некорпоративних підприємств, які належать до цього сектору.

Таблиця 9 - Схема рахунку розподілу первинного доходу економіки в цілому Ресурси

Валовий прибуток, змішаний доход Оплата праці найманих працівників Податки на виробництво та імпорт на продукти

інші, пов'язані з виробництвом Субсидії на виробництво та імпорт на продукти

інші, пов'язані з виробництвом

Доход від власності, одержаний від інших країн

Усього

Використання

Доход від власності, сплачений іншим країнам

Валовий національний доход

Усього

Споживання основного капіталу Чистий національний доход

Первинний доход, який реєструється в цьому рахунку, охоплює первинний доход, одержаний резидентами як в результаті участі у виробництві валового внутрішнього продукту (ВВП) певної країни, так і в результаті прямої або побічної участі у виробництві ВВП інших країн. З другого боку, первинний доход нерезидентів від прямої або побічної участі у виробництві ВВП певної країни не підлягає відображенню в даному рахунку, а показується у рахунку первинного доходу та поточних трансфертів інших країн світу.

В рахунку розподілу первинного доходу на рівні економіки в цілому показується тільки розподіл доходів від власності між внутрішньою економікою та іншим світом: доходи від власності, одержані від іншого світу, і доходи від власності, передані іншому світу.

Сальдо одержаних та переданих доходів від власності як сума відповідних операцій усіх інституційних секторів внутрішньої економіки повинно дорівнювати сальдо доходів від власності, одержаних від іншого світу і переданих йому, в рахунку розподілу первинного доходу для економіки в цілому. Крім того, воно повинно дорівнювати по величині (але з протилежним знаком) сальдо доходів від власності, одержаних іншим світом і переданих ним, в рахунку первинного доходу та поточних трансфертів іншого світу.

На рівні економіки в цілому балансуюча стаття називається валовим національним доходом (ВНД). ВНД - це сума сальдо первинного доходу, одержаного інституційними одиницями-резидентами, з урахуванням сальдо первинного доходу, одержаного від іншого світу. ВНД відрізняється від валового внутрішнього продукту на величину первинного доходу, одержаного від нерезидентів, за виключенням первинного доходу, переданого нерезидентам. Різниця між сумою первинного доходу, одержаного від нерезидентів і переданого їм, являє собою сальдо первинного доходу, одержаного від іншого світу.

Сальдо первинного доходу, що визначено на чистій основі, тобто без урахування споживання основного капіталу, - це чистий національний доход.

Для складання рахунку розподілу первинного доходу використовуються дані статистичної та фінансової звітності підприємств, фінансових установ, бюджетних і громадських організацій, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування тощо.

4.4 Показники, структура і методика розробки рахунку вторинного розподілу доходів

Метою складання рахунку вторинного розподілу доходів є здійснення оцінки обсягу та складу наявного доходу економіки країни та її інституційних секторів.

Розробка рахунку вторинного розподілу доходу надає можливість простежити, як за допомогою отримання (виплати) поточних трансфертів (за виключенням трансфертів в натуральній формі) формується наявний доход за суб'єктами економічної діяльності.

Рахунок вторинного розподілу доходу відображує перерозподіл доходу через поточні трансферти в грошовій формі як усередині країни, так і з «іншим світом». Цей рахунок показує, як сальдо первинних доходів економіки (інституційних одиниць, секторів) трансформується в їх наявний доход за допомогою одержання і виплати поточних трансфертів, за винятком трансфертів в натуральній формі. В рахунку відображується максимальна сума, яку економіка країни (інституційний сектор) може використовувати на споживання товарів і послуг у поточному періоді.

Ресурсна частина рахунку вторинного розподілу доходу формується із сальдо первинних доходів (для економіки в цілому - національного доходу - балансуючої статті рахунку розподілу первинного доходу) і поточних трансфертів у грошовій формі. У витратній частині рахунку відображується передача поточних трансфертів.

Трансферти можуть здійснюватися як між інституційними секторами внутрішньої економіки (резидентами), так і між резидентами та нерезидентами. Таким чином, загальна сума поточних трансфертів, отриманих секторами внутрішньої економіки, відрізняється від суми трансфертів, наданих цими секторами, на сальдо поточних трансфертів, отриманих від «іншого світу» та переданих йому. Схема побудови рахунку вторинного розподілу доходу за інституційними секторами економіки наведена у таблиці 10.

Таблиця 10 - Схема рахунку вторинного розподілу доходу інституційних секторів

Ресурси

Валове сальдо первинних доходів Поточні трансферти (одержані) поточні податки на доходи, майно тощо внески на соціальне страхування соціальні допомоги, крім допоміг в натурі інші поточні трансферти Усього

Використання

Поточні трансферти (сплачені) поточні податки на доходи, майно тощо внески на соціальне страхування соціальні допомоги, крім допоміг в натурі інші поточні трансферти Валовий наявний доход Усього

Споживання основного капіталу Чистий наявний доход

Усі статті в рахунку вторинного розподілу доходу відображують поточні трансферти.

Трансферт - це операція, під час якої одна інституційна одиниця надає іншій одиниці товар, послугу або актив, не отримуючи натомість будь-якого вартісного еквіваленту у вигляді іншого товару, послуги або активу.

Розрізняють трансферти поточні й капітальні. Капітальні трансферти пов'язані з передачею права власності на актив або з придбанням і вибуттям активів. Усі інші трансферти є поточними. Поточні трансферти бувають як у грошовій, так і в натуральній формі. Передача перших відображується у рахунку вторинного розподілу доходу, других - у рахунку перерозподілу доходу в натуральній формі. Трансферт у грошовій формі - це виплата готівки однією одиницею іншій без одержання еквівалента. Поточні трансферти включають:

- поточні податки на доходи, майно тощо;

- внески на соціальне страхування;

- соціальні допомоги, крім допоміг в натурі;

- інші поточні трансферти.

Балансуюча стаття рахунку - наявний доход. Він визначається шляхом підсумку первинних доходів і сальдо поточних перерозподілених надходжень (трансфертів). Наявний доход - це величина доходу, яким володіє інституційна одиниця для фінансування витрат на кінцеве споживання та заощадження.

Рахунок вторинного розподілу доходу складається як для інституційних секторів (підсекторів) так і по економіці в цілому (табл.11).

Сума наявного доходу всіх інституційних одиниць (для економіки в цілому) утворює показник національного наявного доходу (валовий національний наявний доход (ВННД) або чистий національний наявний доход (ЧННД), тобто після відрахування споживання основного капіталу). Величина ВННД відрізняється від величини національного доходу на величину чистих трансфертів за кордон.

Для розробки рахунку використовується інформація державних статистичних спостережень, адміністративні дані органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також банківської та фінансової статистики, статистики платіжного балансу.

Таблиця 11 - Схема рахунку вторинного розподілу доходу економіки в цілому

Ресурси

Валовий національний доход

Поточні податки на доходи, майно тощо, одержані від інших країн

Інші поточні трансферти, одержані від інших країн

Усього

Використання

Соціальні допомоги, крім допоміг в натурі, сплачені іншим країнам Інші поточні трансферти, сплачені іншим країнам Валовий наявний доход

Усього

Споживання основного капіталу Чистий наявний доход

4.5 Показники, структура і методика розробки рахунку перерозподілу доходу в натурі

Рахунок перерозподілу доходу в натурі відноситься до рахунків вторинного перерозподілу доходу і відображає перехід від наявного доходу до скоригованого наявного доходу. Він також виступає перехідною ланкою між двома варіантами рахунків використання доходу.

Схема рахунку перерозподілу доходу в натурі за інституційними секторами економіки наведена у таблиці 12.

Рахунок перерозподілу доходу в натурі показує різницю між наявним доходом і скоригованим наявним доходом.

Таблиця 12 - Схема рахунку перерозподілу доходу в натурі за інституційними секторами економіки Ресурси

Валовий наявний доход Соціальні трансферти в натурі Усього

Використання

Соціальні трансферти в натурі

Валовий скоригований наявний доход

Усього

Споживання основного капіталу Чистий скоригований наявний доход

У ресурсній частині рахунку відображено валовий наявний доход та соціальні трансферти в натурі, отримані домашніми господарствами. У частині використання наведені соціальні трансферти в натурі, отримані домашніми господарствами від інституційних секторів загального державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКООДГ).

Валовий наявний доход є балансуючою статтею рахунку вторинного розподілу доходу. Валовий наявний доход - це максимальна сума, яку інституційна одиниця може використати на споживчі товари та послуги без зменшення активів, які існували раніше, або збільшення зобов'язань.

Соціальні трансферти в натурі складаються з товарів і послуг індивідуального призначення, які надають домашнім господарствам інституційні сектори загального державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, незалежно від того, придбані вони у ринкових виробників чи безпосередньо вироблені як неринковий випуск сектору загального державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Джерелом їх фінансування можуть виступати державний та місцеві бюджети і кошти фондів соціального забезпечення, добровільні внески, пожертвування і доход від власності (для НКООДГ).

Для економіки в цілому вартість соціальних трансфертів в натурі дорівнює вартості витрат на кінцеве споживання сектору загального державного управління, які надають індивідуальні товари і послуги, та витрат на кінцеве споживання НКООДГ.

Балансуючою статтею рахунку є валовий скоригований наявний доход. Його відмінність від валового наявного доходу полягає у тому, що індивідуальні споживчі витрати інституційних секторів загального державного управління та НКООДГ перерозподіляються на користь домашніх господарств, збільшуючи їх ресурси. Для рахунку використання скоригованого наявного доходу він виступає джерелом фактичного кінцевого споживання і заощадження.

4.6 Показники, структура і методика утворення рахунків використання доходу (рахунку використання наявного доходу, рахунку використання скоригованого наявного доходу)

Рахунки використання доходу включають: рахунок використання наявного доходу, рахунок використання скоригованого наявного доходу. Вони відображають розподіл наявного доходу і скоригованого наявного доходу на кінцеве споживання і заощадження. Два типи рахунків використання доходу в системі відповідають двом концепціям наявного доходу і споживання, тобто сформованими за принципом витрат на придбання, а також за принципом фактичного споживання товарів та послуг.

Рахунок використання наявного доходу

Схема рахунку використання наявного доходу за інституційними секторами економіки наведена у таблиці 13.

Таблиця 13 - Схема рахунку використання наявного доходу за інституційними секторами економіки і економіки в цілому Ресурси

Валовий наявний доход Усього

Використання

Кінцеві споживчі витрати

індивідуальні

колективні

Валове заощадження

Усього

Споживання основного капіталу Чисте заощадження

Рахунок використання наявного доходу відображає розподіл наявного доходу між витратами на кінцеве споживання та заощадження для інституційних одиниць домашніх господарств, сектору загального державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

У ресурсній частині рахунку за інституційними секторами економіки відображено валовий наявний доход, який є балансуючою статтею рахунку вторинного розподілу доходу. До ресурсів сектору домашніх господарств включається коригування на зміни чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах.

У розділі використання містяться кінцеві споживчі витрати (з розподілом на індивідуальні і колективні витрати відповідно до джерела їхнього фінансування) інституційних секторів домашніх господарств, сектору загального державного управління та НКООДГ. Коригування на зміни чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах відображене за сектором фінансових корпорацій.

Балансуючою статтею рахунку є валове заощадження.

Нефінансові та фінансові корпорації не здійснюють витрат на кінцеве споживання. Тому для сектору нефінансових корпорацій заощадження дорівнює наявному доходу, а для фінансових корпорацій - заощадження відрізняється від наявного доходу на обсяг коригування зміни чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах.

Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств становлять основну частину кінцевого споживання. Вони включають витрати на придбання споживчих товарів і послуг за рахунок власних коштів, а також споживання товарів та послуг, одержаних у натуральній формі у складі заробітної плати і вироблених для власного кінцевого споживання.

Загальний обсяг витрат домашніх господарств включає придбання товарів і послуг домашніми господарствами-резидентами на території держави, а також за кордоном. Не входить до нього купівля товарів і послуг нерезидентами.

Кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління включають поточні витрати (оплату праці, нарахування на оплату праці, матеріальні витрати, оплату нематеріальних послуг, податки, пов'язані з виробництвом) та споживання основного капіталу за виключенням доходу від реалізації продукції.

Кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління розподіляються на індивідуальні і колективні.

Індивідуальні кінцеві споживчі витрати складаються з витрат центральних та місцевих органів державного управління, фондів соціального страхування, що пов'язані з наданням продукції домашнім господарствам безкоштовно або за економічно незначущими цінами незалежно від того, чи здійснюється придбання товарів та послуг на ринку, чи виробляються вони як неринкова продукція органами державного управління.

Таким чином, вони включають:

- витрати на придбання товарів та послуг для надання домашнім господарствам безоплатно або за пільговими цінами;

- вартість виробництва індивідуальних послуг бюджетних установ у галузі освіти, охорони здоров'я, культури та соціального забезпечення.

Колективні кінцеві споживчі витрати складаються з витрат центральних та місцевих органів державного управління на виробництво неринкових товарів та послуг, які надаються суспільству в цілому або значним групам населення. До колективних послуг відноситься діяльність по забезпеченню громадського порядку та безпеки, національної оборони, законодавча та нормативно- регуляторна діяльність, забезпечення охорони навколишнього середовища, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи тощо.

До складу кінцевих споживчих витрат сектору загального державного управління включається споживання основного капіталу, яке характеризує зменшення вартості основного капіталу, використаного у виробництві внаслідок фізичного та морального зносу і випадкових пошкоджень. Кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління визначаються згідно з міжнародною класифікацією функцій органів державного управління.

Кінцеві споживчі витрати сектору некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, складаються з поточних витрат на виробництво неринкових товарів та послуг (оплата праці, нарахування на оплату праці, матеріальні витрати, оплата послуг, податки, пов'язані з виробництвом) та споживання основного капіталу.

Коригування на зміни чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах визначається як сума відрахувань до недержавних пенсійних фондів та чистого доходу від інвестування резервів недержавних пенсійних фондів за виключенням оплати послуг недержавних пенсійних фондів та сплачених ними пенсій. У рахунках використання доходу ця сума додається до наявного доходу домашніх господарств і відраховується з наявного доходу фінансових корпорацій.

Заощадження є балансуючою статтею рахунку використання наявного доходу. Воно становить ту частину наявного доходу інституційної одиниці, яка не була використана на кінцеве споживання товарів та послуг. У залежності від співвідношення наявного доходу і кінцевих споживчих витрат заощадження може бути позитивним або від'ємним.

Згідно з положеннями СНР чисте заощадження дорівнює валовому заощадженню за виключенням споживання основного капіталу.

Рахунок використання скоригованого наявного доходу

Рахунок використання скоригованого наявного доходу відображає розподіл скоригованого наявного доходу між витратами на фактичне кінцеве споживання та заощадження для інституційних одиниць домашніх господарств та сектору загального державного управління (табл. 14).

Таблиця 14 - Схема рахунку використання скоригованого наявного доходу за інституційними секторами економіки Ресурси

Валовий скоригований наявний доход Усього

Використання

Фактичне кінцеве споживання

індивідуальне

колективне

Валове заощадження

Усього

Споживання основного капіталу Чисте заощадження

У ресурсній частині рахунку за інституційними секторами економіки відображено скоригований наявний доход, який є балансуючою статтею рахунку вторинного перерозподілу доходу в натурі. До ресурсів сектору домашніх господарств включається коригування на зміни чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах.

У розділі використання містяться показники фактичного індивідуального кінцевого споживання і фактичного колективного кінцевого споживання інституційних секторів домашніх господарств та сектору загального державного управління. Коригування на зміни чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах відображається для сектору фінансових корпорацій. Фактичне індивідуальне кінцеве споживання включає фактично спожиті домашніми господарствами товари і послуги як за рахунок власних коштів, так і за рахунок соціальних трансфертів в натурі.

Фактичне індивідуальне кінцеве споживання домашніх господарств визначається як сума кінцевих споживчих витрат цього сектору економіки, а також індивідуальних кінцевих споживчих витрат сектору загального державного управління та кінцевих споживчих витрат некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Фактичне колективне кінцеве споживання включає колективні споживчі витрати сектору загального державного управління, які складаються з витрат центральних та місцевих органів державного управління на виробництво неринкових товарів та послуг, які надаються суспільству в цілому або значним групам населення (діяльність по забезпеченню громадського порядку та безпеки, національної оборони, законодавча та нормативно-регуляторна діяльність, забезпечення охорони навколишнього середовища, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи тощо).

Заощадження є балансуючою статтею рахунку використання скоригованого наявного доходу. Воно становить ту частину скоригованого наявного доходу інституційної одиниці, яка не використана на фактичне кінцеве споживання товарів та послуг і не відрізняється від цієї ж балансуючої статті рахунку використання наявного доходу.

ТЕМА 5. РАХУНКИ НАГРОМАДЖЕННЯ

Економічні активи визначаються в СНР як об'єкти, на які поширюються права власності і в результаті володіння якими або використання яких їхні власники можуть отримувати економічну вигоду.

Нефінансові активи - це основний капітал, матеріальні оборотні кошти, цінності; земля, надра, ліси та інші природні ресурси; нематеріальні активи

Фінансові активи являють собою вимоги до інших інституційних одиниць, тобто їм протистоять фінансові зобов'язання інших одиниць.

Фінансові вимоги й зобов 'язання виникають на основі договірних відносин між двома інституційними одиницями, одна з яких є кредитором а інша - позичальником.

Капітальні трансферти - це трансферти, які пов'язані з придбанням чи вибуттям активів учасників операції.

Валове нагромадження основного капіталу - це приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва.

Чисте кредитування, чисте запозичення відображає перевищення або нестачу джерел фінансування інституційних секторів та економіки в цілому порівняно з витратами на чисте придбання нефінансових активів.

Холдинговий прибуток/збиток по товарах у запасах виникає як результат збільшення/зменшення ціни впродовж періоду їх утримування.

Фінансовий інструмент - це будь-який контракт, що започатковує виникнення фінансового активу, з одного боку, та фінансового зобов'язання чи інструментів у вигляді акцій - з іншого.

Похідними фінансовими інструментами називають такі, які відносяться до певного фінансового інструменту, показника чи товару, за допомогою яких на фінансовому ринку можна проводити операції купівлі-продажу конкретних фінансових ризиків незалежно від основного інструменту.

Рахунки нагромадження призначені для опису всіх операцій та інших економічних потоків, які приводять до зміни обсягу, складу та вартості активів, зобов'язань та чистої вартості власного капіталу. Джерелом фінансування цих операцій є валове/чисте заощадження (вихідна стаття рахунку використання доходу) та капітальні трансферти. Крім того, активи, зобов'язання та чиста вартість власного капіталу можуть змінюватися у зв'язку з неекономічними подіями або зміною цін.

До групи рахунків нагромадження в системі національних рахунків належать рахунок капіталу, фінансовий рахунок, рахунок інших змін в обсязі активів, рахунок переоцінки.

...