Система національних рахунків

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів розраховується як різниця між їх наявністю на кінець та на початок року з урахуванням коригування на зміну цін в умовах інфляції. Матеріальні оборотні кошти включають сировину, матеріали, паливо, корми, насіння, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, готову продукцію та товари для перепродажу.

Чисте придбання цінностей характеризує придбання, за виключенням продажу ювелірних виробів, дорогоцінних каменів, творів мистецтва, які з часом не зменшують своєї вартості.

Валовий внутрішній продукт (III квадрант) відображає утворення первинних доходів, одержаних у результаті безпосередньої участі в процесі виробництва. Не включаються до складу ВВП доходи від власності.

У III квадранті виділяються такі компоненти:

- оплата праці найманих працівників;

- валовий прибуток, змішаний дохід;

- податки (за виключенням субсидій) на виробництво та імпорт.

Оплата праці найманих працівників складається із заробітної плати, фактичних і умовних внесків наймачів на соціальне страхування.

Заробітна плата являє собою винагороду в грошовій та натуральній формі, виплачену за виконану у звітному періоді роботу.

Фактичні внески наймачів на соціальне страхування складаються з внесків до фондів: соціального страхування, пенсійного та фонду сприяння зайнятості. Умовно обчислені внески роботодавець сплачує працівникам безпосередньо у вигляді допомог без залучення спеціальних фондів (вихідна допомога, матеріальна допомога, пенсії та стипендії за рахунок коштів підприємства тощо).

Валовий прибуток відображає первинні доходи, одержані корпораціями в результаті участі в процесі виробництва.

Змішаний дохід відображає первинні доходи некорпоратизованих підприємств, які належать домашнім господарствам.

Податки та субсидії на виробництво та імпорт розподіляються на дві групи: податки та субсидії на продукти, а також інші податки та субсидії, пов'язані з виробництвом.

Податки на продукти сплачуються за одиницю товару (послуги), який було вироблено, продано або імпортовано, пропорційно його (її) кількості або вартості. Це такі податки, як ПДВ, акцизний збір, податки на імпорт тощо.

Відображення ПДВ у ТВВ має деякі особливості. Проміжне споживання оцінюється в цінах придбання без відрахованого ПДВ, включаючи торговельно- транспортні націнки. Виключення становить частина підприємств, для витрат яких відрахування ПДВ не здійснюється (підприємства, які надають неринкові послуги, та підприємства, що належать до сектору домашніх господарств).

У II квадранті ТВВ спожиті товари та послуги оцінюються в цінах придбання з включенням нарахованого ПДВ.

У III квадранті відображається ПДВ на продукцію в сумі, врахованій у ціні придбання кінцевими споживачами.

Інші податки, пов'язані з виробництвом, інституційні одиниці сплачують за участь у процесі виробництва.

Субсидії на продукти інституційна одиниця одержує пропорційно кількості або вартості продукції; вони відображаються зі знаком «мінус».

Інші субсидії, пов'язані з виробництвом, інституційні одиниці одержують у результаті участі у виробництві або за використання окремих факторів виробництва.

Оплата послуг фінансових посередників являє собою різницю між відсотками, які фінансові установи одержали за наданими кредитами та сплатили за депозитами. У ТВВ через неможливість розподілу за видами діяльності цей показник наводиться в проміжному споживанні окремою колонкою по рядку «Фінанси», а при визначенні ВДВ (III квадрант) він показаний зі знаком «мінус».

ТЕМА 7. РАХУНКИ ОПЕРАЦІЙ

Рахунок товарів і послуг характеризує всі ресурси (випуск продукції та імпорт) по економіці в цілому, а також напрями використання цих ресурсів (проміжне споживання, кінцеве споживання, зміна запасів матеріальних оборотних коштів, валове нагромадження основного капіталу, придбання за виключенням вибуття цінностей та експорт).

Сектор «Інший світ» охоплює іноземні інституційні одиниці - нерезиденти, які вступають в економічні зв'язки з одиницями-резидентами та мають із ними економічні відносини.

Рахунки «іншого світу» допомагають оцінити роль зовнішніх зв'язків у забезпеченні збалансованості доходів та витрат інституційних секторів -- резидентів даної країни через економічну діяльність із нерезидентами.

Зовнішній рахунок товарів і послуг охоплює поточні операції між «іншим світом» та національною економікою, пов'язані з купівлею та продажем товарів і послуг.

«Зовнішнє сальдо товарів і послуг» розраховується як різниця між показниками імпорту та експорту.

Зовнішній рахунок первинного доходу та поточних трансфертів показує процес перерозподілу поточних доходів між резидентами національної економіки в цілому та нерезидентами («іншим світом»).

«Поточне зовнішнє сальдо» розраховується як різниця між первинними доходами та поточними трансфертами, переданими національною економікою «іншому світові» (тобто отриманими «іншім світом») та отриманими національною економікою від країн «іншого світу» (тобто переданими від «іншого світу»).

Зовнішньоекономічні рахунки нагромадження дозволяють характеризувати зміни в активах, зобов'язаних та чистій вартості власного капіталу нерезидентів у результаті здійснення операцій із резидентами країни й інших економічних та неекономічних факторів.

Чисте кредитування (+) або чисте запозичення (-) - різниця між загальною величиною змін чистої вартості внаслідок поточних операцій і капітальних трансфертів та чистим придбанням невироблених нефінансових активів.

Рахунки операцій в СНР, що не показують відносин між секторами, а тільки підбивають суму даних за певними операціями, які можна знайти в рахунках різних секторів чи галузей, є умовними чи перевірочними. Підсумкові дані з ресурсів та використання рахунків операцій балансуються за визначенням і тому балансуючої статті в них немає.

Особливе значення серед рахунків операцій має рахунок товарів та послуг.

7.1 Рахунок товарів і послуг

Рахунок товарів та послуг характеризує загальні ресурси продуктів та послуг щодо економіки в цілому (внутрішнє виробництво та імпорт), а також напрямки використання цих ресурсів(проміжне та кінцеве споживання, капіталоозброєння, експорт). Він є своєрідною зведеною характеристикою СНР.

Таблиця 25 - Схема рахунку товарів і послуг

Ресурси	Використання
Випуск (в основних цінах)	Проміжне споживання
Імпорт товарів і послуг	Кінцеві споживчі витрати:
Податки на продукти	індивідуальні
Субсидії на продукти	колективні Валове нагромадження основного капіталу Зміна запасів матеріальнихоборотних коштів Придбання за виключенням вибуття цінностей Експорт товарів і послуг
Усього	Усього

Дані рахунка товарів та послуг дають змогу розрахувати ВВП двома методами: методом кінцевого споживання та виробничим методом.

ВВП, розрахований методом кінцевого споживання, дорівнює сумі всіх статей кінцевого використання мінус імпорт, тобто сума кінцевого споживання, валового нагромадження, зміни в запасах матеріальних оборотних засобів, придбання мінус вибуття цінностей, експорту мінус імпорт.

ВВП, розрахований виробничим методом, дорівнює різниці між валовим випуском та проміжним споживанням плюс чисті податки на продукти.

У схемі рахунка передбачається, що валовий випуск оцінено в основних цінах.

7.2 Рахунки «іншого світу»

Рахунки «іншого світу» (зовнішніх операцій) показують операції нерезидентів з резидентними інституційними одиницями. Вони складаються з позицій зарубіжних країн і, в кінцевому результаті, повинні давати значення чистого кредитування або чистого запозичення протилежне тому, яке визначено в рахунку капіталу національної економіки.

Операції між інституційними одиницями-резидентами і одиницями- нерезидентами, які відносять до операцій з іншими країнами світу, реєструють на відповідних рахунках. Крім цього, в рахунках «іншого світу» окремо характеризують зміну активів, пасивів та чистої вартості капіталу, пов'язаних із зовнішніми операціями (в основному з фінансовими активами та пасивами).

В СНР кожна операція відображається як «використання» в одних рахунках і як «ресурси» в інших, тобто реєструються два «кінці» кожної операції, отже система є закритою.

У СНР поняття «інший світ» відіграє, роль аналогічну інституційному сектору без будь-яких характерних функцій і ресурсів. Воно має на увазі резидентів інших країн у тій мірі, в якій вони зайняті операціями з резидентами даної країни.

Рахунки «іншого світу» формально завершують СНР і показують, які саме зовнішні зв'язки забезпечили збалансованість доходів та витрат в країні.

Потоки зовнішніх операцій реєструються також у торговому та платіжному балансах.

Структура рахунків «іншого світу» більш проста, ніж для внутрішніх секторів.

Специфічною особливістю рахунків «іншого світу» є те, що коли для самої країни певний показник відносять до ресурсу, то для іншого світу його записують у використання. Те саме стосується балансуючих статей. Якщо вони мають позитивне значення, то це добре для «іншого світу», але є дефіцитом для країни.

У рахунку зовнішніх операцій з товарами та послугами (табл. 26) на боці ресурсів розміщують імпорт товарів та послуг, а на боці використання - їх експорт. Балансуючою статтею є сальдо зовнішніх операцій з товарами та послугами. Якщо воно має позитивне значення, то це показує на активне сальдо для іншого світу і дефіцит для певної країни.

Таблиця 26 - Схема рахунку зовнішніх операцій з товарами і послугами

Використання	Ресурси
Експорт товарів і послуг Сальдо зовнішніх операцій з товарами і послугами	Імпорт товарів і послуг
Усього	Усього

Рахунок зовнішніх первинних доходів та поточних трансфертів (табл. 27) є симетричним - у ресурсах та використанні подаються однакові показники: оплата праці робітників; податки за відрахуванням субсидій на виробництво та імпорт; доходи від власності; поточні податки на дохід, багатство та ін.; відрахування на соціальне страхування та соціальні допомоги; інші види поточних трансфертів; поправка на зміну чистої вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах. Балансуючою статтею є сальдо поточних зовнішніх операцій, аналогічне показнику заощадження для інституційних секторів.

Таблиця 27 - Схема рахунку зовнішніх первинних доходів та поточних трансфертів

Використання	Ресурси
Оплата праці робітників Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт Доходи від власності Поточні податки на доход, багатство та ін. Відрахування на соціальне страхування та соціальні допомоги Інші види поточних трансфертів Поправка на зміну чистої вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах Сальдо поточних зовнішніх операцій	Сальдо зовнішніх операцій з товарами і послугами Оплата праці робітників Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт Доходи від власності Поточні податки на доход, багатство та ін. Відрахування на соціальне страхування та соціальні допомоги Інші види поточних трансфертів Поправка на зміну чистої вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах
Усього	Усього

Рахунки зовнішніх операцій з нагромадження стосуються тільки фінансових операцій тому, що для нефінансових активів нерезидентів завжди створюються умовні інституційні одиниці на економічній території відповідної країни. Тому ці рахунки (табл. 28 - 31) мають певні відмінності проти аналогічних рахунків для інституційних секторів.

Таблиця 28 - Схема рахунку зовнішніх операцій з капіталом

Зміни в активах	Зміни в пасивах і зміни чистої вартості капіталу
Придбання мінус вибуття	Сальдо поточних зовнішніх операцій
нестворених нефінансових активів	Капітальні трансферти, що одержуються (+) Капітальні трансферти, що передаються (-) Зміни чистої вартості капіталу за рахунок заощаджень і капітальних трансфертів
Чисті кредити (+), чисті борги (-)
Усього	Усього
Таблиця 29 - Схема фінансового рахунку «іншого світу»
Зміни в активах	Зміни в пасивах і зміни чистої вартості капіталу
1	2
Чисте прийняття фінансових активів	Чисте прийняття зобов'язань
Монетарне золото та СПЗ
Готівкові гроші та депозити	Готівкові гроші та депозити
Цінні папери, крім акцій	Цінні папери, крім акцій
Кредити та позики	Кредити та позики
Акції та інші цінні папери, які	Акції та інші цінні папери, які
забезпечують участь в капіталі	забезпечують участь в капіталі

Таблиця 31 - Схема рахунку переоцінки «іншого світу»

Зміни в активах	Зміни в пасивах і зміни чистої вартості капіталу
Фінансові активи	Пасиви
Номінальний холдинговий прибуток	Номінальний холдинговий прибуток
(+), збиток (-):	(-), збиток (+):
нейтральний холдинговий прибуток	нейтральний холдинговий прибуток
(+), збиток (-)	(-), збиток (+)
реальний холдинговий прибуток (+),	реальний холдинговий прибуток (-),
збиток (-)	збиток (+)
	Зміни чистої вартості капіталу,
	обумовлені номінальним
	холдинговим прибутком/збитком:
	зміни чистої вартості капіталу,
	обумовлені нейтральним
	холдинговим прибутком/збитком
	зміни чистої вартості капіталу,
	обумовлені реальним холдинговим
	прибутком/збитком
Усього	Усього

У блоці рахунків зовнішніх активів та пасивів (табл. 32 - 34) визначаються зовнішнє фінансове становище країни на початок звітного періоду (фінансові активи, фінансові пасиви й чиста вартість капіталу по відношенню до інших країн) та його зміна протягом періоду (зміна зовнішніх фінансових активів, фінансових пасивів і чистої вартості капіталу), а також світу» зовнішнє фінансове становище країни на кінець звітного періоду (зовнішні фінансові активи, фінансові пасиви й чиста вартість капіталу).

Таблиця 32 - Схема початкового балансу активів та пасивів «іншого

Активи	Пасиви та чиста вартість капіталу
Нефінансові активи:	Пасиви
- нестворені активи Фінансові активи	Чиста вартість капіталу
Усього	Усього
Таблиця 33 - Зміни в балансі активів та пасивів «іншого світу»
Активи	Пасиви та чиста вартість капіталу
Сумарна зміна активів Нефінансові активи:	Сумарна зміна пасивів Пасиви
- нестворені активи Фінансові активи	Зміни чистої вартості капіталу, разом

Таблиця 34 - Схема кінцевого балансу активів та пасивів «іншого світу»

Активи	Пасиви та чиста вартість капіталу
Нефінансові активи: - нестворені активи Фінансові активи	Пасиви Чиста вартість капіталу
Усього	Усього

ТЕМА 8. АГРЕГАТИ В СНР ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК

Агрегати - сукупні величини, які дозволяють вимірювати результати функціонування економіки на макрорівні, дають детальну характеристику процесу відтворення, використовуються для прогнозування та для міжнародних зіставлень.

Валовий випуск - це сумарна вартість всіх товарів та послуг, вироблених економікою за певний проміжок часу.

Валовий внутрішній продукт -вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених в межах національної території певної країни за певний період (за рік) як національними, так і іноземними ресурсами (резидентами та нерезидентами).

Валовий національний продукт - вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених національними факторами виробництва як у межах своєї країни, так і за її межами за певний проміжок часу (як правило за рік). ВВП за мінусом суми доданих вартостей, створених на території певної країни іноземними факторами виробництва з додаванням суми доданих вартостей, створених національними ресурсами за кордоном, - ВНП.

Національний доход виступає як сукупний доход власників усіх факторів виробництва: заробітної плати, прибутку, ренти, процента, і засвідчує ступінь участі кожної категорії власників у національному виробництві, їхню частку.

Особистий доход - це доход, отриманий приватними особами

Доход в особистому розпорядженні домогосподарств - це частина особистого доходу, яка залишається після сплати індивідуальних прибуткових податків громадян.

Національне багатство - це загальний результат постійно повторюваного процесу суспільного виробництва, тобто сукупність нагромаджених матеріальних і духовних благ за всю історію функціонування національної економіки.

Для характеристики стану та розвитку економіки будь-якої країни в цілому використовують систему взаємозв'язаних макроекономічних показників. Згідно з рекомендаціями Статистичної комісії ООН зі складання Системи Національних рахунків (варіант 1993 р.) ці показники визначаються як агрегати. Агрегати є сукупними величинами, які дозволяють вимірювати результати функціонування економіки на макрорівні, дають детальну характеристику процесу відтворення, використовуються для прогнозування та для міжнародних зіставлень.

Макроекономічні показники умовно поділяють на три групи: потокові - відображають передачу цінностей одними суб'єктами економічної діяльності іншим. Вони вимірюються за певний проміжок часу (між двома часовими точками);

запасів - це економічні змінні показники, які відображають нагромадження та використання цінностей економічними суб'єктами. Вони визначаються на певну дату.

економічної кон'юнктури - це змінні показники, пов'язані з коливанням ділової активності.

8.1 Потокові показники

Основними потоковими показниками СНР для національної економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний доход (НД), особистий доход (ОД), доход у розпорядженні громадян.

Вихідним показником для розрахунку валового внутрішнього продукту на стадії виробництва є валовий випуск.

Валовий випуск - це сумарна вартість всіх товарів та послуг, вироблених резидентами за певний проміжок часу. Він вміщує всі товари та послуги, включаючи і ті, що використовуються для виробництва інших товарів і послуг, тобто проміжне споживання. Випуск на рівні національної економіки включає випуск окремих інституційних одиниць, які входять до складу відповідних секторів, галузей, видів економічної діяльності. Випуск за методологією СНР розраховується в основних цінах

Обсяг валового випуску, досягнутий в умовах певної зайнятості, називають потенційним або рівнем природного випуску.

Недоліком вказаного показника є те, що вміщуючи в собі проміжне споживання, він створює річний обсяг виробництва в бік його зростання на величину повторного рахунка (проміжного споживання). Якщо від валового випуску відняти проміжне споживання, отримаємо валову додану вартість.

Показниками, що усувають недолік показника «валовий випуск», є валовий внутрішній (ВВП) та валовий національний продукт (ВНП). Ці два показники близькі за змістом і кількісним визначенням. Вони відрізняються тим, що ВНП - показник річного обсягу національної економіки, а ВВП - внутрішньої.

Валовий внутрішній продукт

Головним макроекономічним показником, що закономірно займає центральне місце в системі національних рахунків, у статистиці розвинених країн та міжнародних організацій (ООН, МВФ, МБРР, ЄБРР) вважають валовий внутрішній продукт.

Одним з найбільш загальних макроекономічних показників виступає ВВП, що визначається як валова вартість (у ринкових цінах) усіх товарів і послуг, створених протягом певного періоду на території даної країни і з використанням лише її факторів виробництва.

ВВП можна підрахувати:

1) як суму валової доданої вартості всіх галузей і сфер економіки;

2) як суму первинних доходів усіх інституціональних секторів (суб'єктів) економіки (домогосподарств, підприємств, держави);

3) як суму витрат на кінцеве споживання, нагромадження і надходження від чистого експорту.

У кожному випадку йдеться про одну й ту саму суму, хоча на практиці результати, як правило, дещо відрізняються. Це пов'язано з особливостями інформаційно-статистичної бази та методів обчислень, що використовуються. Розрахунок ВВП за всіма трьома методами та узгодження отриманих результатів між собою становить основний зміст СНР. Разом з тим подібний підхід дозволяє розглянути ВВП ніби з різних боків і отримати ціліснішу картину функціонування економіки. В межах країни доходи одних є витратами інших.

Використовують три способи визначення величини ВВП.

1. Виробничий метод (метод доданої вартості) визначає ВВП як суму доданих вартостей: підсумовуються вартість виготовлених кінцевих товарів і послуг всіх сфер економіки (факторні доходи та амортизаційні відрахування, які не є доходами). Оскільки участь у створенні ВВП бере сектор державного управління, то ВВП дорівнює сумі валових доданих вартостей (ВДВ) плюс чисті податки (Тч). Чисті податки визначають як різницю між податками і субсидіями на продукт та імпорт.

Додана вартість -- це вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві та відображає реальний внесок підприємства у формування вартості конкретного продукту (товару, послуги), тобто заробітну плату, прибуток, ренту, процент за кредит, амортизаційні відрахування тощо.

2. Розподільчий метод (за доходами) обчислення ВВП виходить із того, що величина ВВП визначається як сума первинних доходів макроекономічних суб'єктів: підсумовуються доходи приватних осіб, акціонерних товариств, приватних підприємств, а також доходи держави від підприємницької діяльності та органів державного управління у вигляді податків на виробництво та імпорт.

ВВП = Ш + Р + Іч + К + Тнч + А,

де Ш- заробітна плата;

Іч - чистий процент;

Р - прибуток підприємств і корпорацій;

К - рента;

Тнч - непрямий чистий податок на бізнес;

А - амортизація основного капіталу.

3. Метод кінцевого використання (метод визначення ВВП за потоком витрат) ґрунтується на передумові, що вартість виробленого суспільного продукту дорівнює вартості реалізованого продукту: підсумовуються витрати на капіталовкладення (валові інвестиції у національну економіку), особисте споживання, державні закупки (державне споживання) і сальдо зовнішньої торгівлі.

Те, що для одних економічних суб'єктів є витратою, для інших - доходом. Наприклад, для фінансового сектору як кредитора позичковий процент - дохід, а для позичальника - витрата. Для підприємницького сектору заробітна плата - витрата, а для домогосподарств - форма доходу і та ін.

СНР-93 виходить із того, що весь кінцевий річний продукт купується домогосподарствами, підприємницьким сектором, державою та закордонними споживачами.

ВВП = С + Ів + О + КЕ,

де С - споживчі витрати домогосподарств;

Ів - валові приватні інвестиційні витрати;

О - витрати держави у формі закупівель продуктів і послуг;

КЕ - чисті витрати закордону (чистий експорт).

Обчислення ВВП ускладнюється інфляцією, яка властива тією чи іншою мірою практично всім країнам з ринковою економікою., і в багатьох країнах значна частина приросту ВВП припадає саме на зростання цін. У зв'язку з цим розрізняють поняття номінального та реального ВВП.

Номінальний ВВП - ВВП, обчислений у цінах того самого періоду, за який його визначають, тобто у поточних цінах.

Реальний ВВП вимірюється вартістю виробленого продукту за різні роки з використанням цін загального базового року. Це незмінні ціни в тому розумінні, що вимірюється ВВП рік за роком з постійною купівельною спроможністю. Реальний ВВП вимірює економічне зростання, тобто зростання, в якому не враховують ефект інфляції. Отже, реальний ВВП відображає вартість створених товарів і послуг, яку обчислюють у незмінних цінах певного часового періоду, що називається базовим. Використання цін базового року дає змогу проводити кількісне порівняння обсягів продукції та послуг різних років.

Для визначення дійсної величини ВВП, -- тобто реального ВВП, необхідно «очистити» номінальну його величину від впливу інфляції, а саме застосувати індекс цін.

Щоб показати реальну величину ВВП, нівелювати рівень інфляції при зіставленні виробництва двох конкретних періодів, використовують дефлятор ВВП. Він усуває всі цінові (інфляційні) викривлення величини ВВП.

Головними чинниками зростання реального ВВП є зростання використовуваних ресурсів і технологічне зростання.

Зростання використовуваних ресурсів означає зростання робочої сили і капіталу. Кількість робочої сили збільшується із зростанням населення. Проте для ВВП важливе значення має не тільки і не стільки збільшення робочої сили, скільки її використання.

Технологічне зростання означає збільшення виробництва, а отже, і величини ВВП завдяки застосуванню нових наукових знань, впровадженню нових технологій і нових методів економічної діяльності.

Потенційний (природний) ВВП означає довготермінові виробничі можливості національної економіки за максимального використання наявних ресурсів в умовах стабільних цін.

Недоотриманий ВВП (або розрив ВВП) - це різниця між поточним виробництвом товарів і послуг та рівнем виробництва, який міг би бути за наявності повного використання існуючих у суспільстві ресурсів.

Дефлятор ВВП. Показник ВВП у базових цінах може за рік зростати менше або більше, ніж ВВП у поточних цінах у країні. Це відбувається через зміну загального рівня цін. Отже, дефлятор ВВП - це відношення номінального ВВП до реального ВВП, помножене на 100 відсотків. Дввп = (Нввп : Рввп) * 100%. Дефлятор ВВП вимірює інтенсивність інфляції (або дефляції), коли є зниження загального рівня цін в країні. Якщо індекс цін виявився більшим за одиницю, це свідчить про дефлювання ВВП (елімінування інфляції). Якщо ж індекс цін менший за одиницю, то провели інфлювання ВВП (очищення номінального ВВП від впливу дефляції). Для України, наприклад, дефлятор ВВП у 1999 р. порівняно з 1990 р. становив 235 765, а у 2000 р. - 3 015 556. Дефлятор ВВП є загальним індексом цін, бо він ґрунтується на вирахуваннях, що враховують усі товари і послуги. Щоправда, вони повністю не збігаються, мають деякі розбіжності.

Валовий національний продукт

Оскільки ВВП не призначений для вимірювання виробництва, яке здійснюється за межами економічної території країни, передбачається також використання валового національного продукту.

Валовий національний продукт - це сумарний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), що належать представникам певної країни, наприклад, українцям, незалежно від того, де ці фактори (ресурси) розміщені - в Україні чи за кордоном. Наприклад, частку продукції (заробітна плата), яку створив українець, котрий проживає в Росії, США, Великобританії враховують у ВНП України. Навпаки, ту частку продукції (доходу), що вироблена в Україні за допомогою факторів виробництва, які належать іноземцям, вираховують із ВНП України.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - враховує вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах деякої країни за допомогою факторів виробництва, незалежно від того, кому ці ресурси належать, - громадянам даної країни чи іноземцям. Наприклад, вартість товарів, вироблених за допомогою іноземного капіталу, є частиною українського ВВП. Навпаки, доходи, що їх отримали українці за кордоном не враховують у ВВП України.

Спільні ознаки ВВП і ВНП:

- відображають кінцеві результати діяльності людей матеріального і нематеріального виробництва;

- визначаються у вартісному (грошовому) вимірі;

- період обрахування - квартал, рік.

Відмінними ознаками ВВП і ВНП є величина чистих іноземних факторних доходів (Ід). Чисті іноземні факторні доходи (Ід) визначають за формулою:

Ід = Р - С,

де Р - плата України за використання іноземних факторів виробництва що належать іншим країнам світу,

С - доходи, які Україна отримала від продажу власних факторів виробництва іншим країнам світу.

Якщо Ід додатній, то ВВП > ВНП, якщо Ід від'ємний - ВВП< ВНП.

СНР-93 дає змогу використовувати обидва показники (ВВП і ВНП), але перевагу віддає показнику ВВП, і більшість країн світу, включаючи Україну, використовують як показник обсягу національного виробництва саме ВВП.

Чистий внутрішній продукт та чистий національний продукт

Похідними показниками від ВВП та ВНП є показники, обчислені не на валовій, а на чистій (за вилученням амортизації) основі.

Це чистий внутрішній продукт (ЧВН) та чистий національний продукт (ЧНП). Найчастіше в статистиці та макроекономічних дослідженнях використовують показники ЧНП, який визначається шляхом віднімання від вартісної оцінки ВНП вартості використання основного капіталу (амортизації):

ЧНП = ВНП - А.

Цей показник має суттєвий недолік стосовно кількісного виміру. У зв'язку з тим, що держава встановлює непрямі податки на бізнес, відбувається штучне завищення вартості виробленого ЧНП (на величину ПДВ, акцизного збору, мита тощо). Надаючи субсидії бізнесу, держава зумовлює зниження вартості ЧНП. Для того, щоб усунути вплив різниці між цінами, за якими реалізують товари і послуги фірми, та цінами, за якими товари і послуги реалізуються безпосереднім споживачам, використовують показники національного доходу (НД).

Національний доход

З точки зору власників ресурсів, НД є вимірником їх доходів від участі у виробництві за поточний період.

НД виступає як сукупний доход власників усіх факторів виробництва: заробітної плати, прибутку, ренти, процента, і засвідчує ступінь участі кожної категорії власників у національному виробництві, їхню частку. За обсягом НД дуже близький до ЧНП і становить величину, зменшену на розмір непрямих податків, які сплачують підприємці (податок на додану вартість, акцизи, ліцензійні платежі, мито та ін.).

Національний доход визначається шляхом вилучення із вартості ЧНП чистих непрямих податків на бізнес. Це означає, що національний доход вимірюється у факторних цінах і дорівнює чистому національному продукту мінус непрямі податки плюс субсидії:

НД = ЧНП - Тнч;

Тнч Тн - Сб,

де Тнч - чисті непрямі податки;

Тн - непрямі податки на бізнес;

Сб - субсидії бізнесу.

Рівень національного доходу, досягнутий в умовах певної зайнятості, називають потенційним, або національним доходом певної зайнятості.

Створення національного доходу відбувається у галузях матеріального виробництва і в сфері послуг. Його розміри зростають за рахунок збільшення чисельності зайнятих і підвищення продуктивності праці. Фактори зростання національного доходу поділяють на два види:

екстенсивні (за рахунок збільшення ресурсів) та інтенсивні (за рахунок якісного використання існуючих факторів).

Розподіл національного доходу полягає у визначенні частки всіх учасників його виробництва, тобто заробітної плати, прибутку, процента, ренти, дивідендів та ін.

Перерозподіл національного доходу здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. На підставі перерозподілу НД формуються вторинні доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім'ям тощо. Перерозподіл національного доходу здійснюється за офіційними та неофіційними каналами. Легітимний (офіційний) перерозподіл НД фіксується в офіційній статистиці. Масштабний неофіційний перерозподіл НД спричинений існуванням тіньової економіки.

Використання національного доходу відбувається з подвійною метою: споживання і нагромадження.

Нагромадження є необхідним для розширення масштабів національного виробництва в майбутньому. В господарській практиці розрізняють створений і використаний НД. Національний доход, що йде на споживання та нагромадження, не збігається з величиною створеного національного доходу. Останній зменшується на суму збитків від стихійних лих та інших втрат. Крім того, використаний національний доход може відрізнятися від створеного на величину сальдо зовнішньоторговельного балансу. Якщо країна імпортує більше товарів і послуг, ніж експортує, то використаний національний доход перевищуватиме створений, і навпаки. Але це не означає, що країні вигідно більше ввозити товарів та послуг, ніж вивозити.

Велике значення для збільшення величини національного доходу та розширеного відтворення має оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням. Дане співвідношення залежить від конкретних умов і завдань економічного розвитку країни.

За своїм змістом національний доход є сумарним доходом усіх жителів країни. Він відображається в рахунку «Первинний розподіл доходів», який показує, яким чином доходи, створені в одних секторах економіки, надходять у вигляді первинних доходів до інших секторів - утримувачів доходів.

Особистий доход

На основі НД формуються особисті доходи (ОД).

У результаті перерозподільчих відносин формуються такі форми доходів:

- особистий доход :

- особистий доход кінцевого використання.

Особистий доход (ОД) - це доход, отриманий приватними особами. Цей показник отримують шляхом вилучення з вартості національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибутки підприємств і корпорацій, чистих заощаджень підприємств та корпорацій (нерозподілений прибуток), чистого процентного доходу (різниці між виплатами процентів з боргу і отримання процентів з кредитів, у тому числі й з державного боргу) та додавання суми урядових трансфертів (допомоги з безробіття, виплат з тимчасової непрацездатності, допомоги багатодітним та малозабезпеченим тощо).

ОД= НД - (нарахування на соцстрах) - (податки на прибутки підприємств і корпорацій) - (нерозподілений прибуток підприємств і корпорацій) - (чистий процент і борг) + (урядові трансферти і виплати домогосподарствам)

Особистий доход можна обчислити ще одним способом:

ОД = трансферти уряду домогосподарствам +трудові доходи + розподілені прибутки (дивіденди)

Доход в особистому розпорядженні домогосподарств

Якщо від суми всього особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то визначиться так званий доход в особистому розпорядженні домогосподарств -- кінцевий показник системи національного рахівництва. Він використовується на споживання та заощадження в домашніх господарствах.

Особистий дохід кінцевого використання (ОДКВ) - це частина особистого доходу, яка залишається після сплати індивідуальних прибуткових податків громадян.

ОДКВ = ОД - Тінд.

Для конкретнішої об'єктивної оцінки соціальної та економічної ситуації в країні, визначення добробуту її населення необхідно розраховувати розглянуті показники СНР не лише в сукупності, але й на душу населення. Ці показники реально характеризують ступінь розвитку країни, рівень добробуту її громадян.

8.2 Показники запасів

До другої групи макроекономічних показників відносять показники запасів. Найважливішими показниками запасів є:

- майно (активи);

- майнові права.

Активи в СНР поділяють на фінансові та нефінансові.

Фінансові активи відображаються у фінансовому рахунку СНР і включають :

- грошові засоби;

- фінансові вимоги;

- дебіторські зобов'язання у різних формах.

До нефінансових активів відносять:

- виробничі активи, які виникають в процесі виробництва і складаються :

• з основного капіталу;

• з запасів матеріальних оборотних засобів;

• цінностей;

- невиробничі активи, що є умовами для виробництва, включають:

• землю;

• надра;

• водні ресурси;

• біологічні ресурси тощо.

Основний капітал - це частина виробничих активів, яка багаторазово бере участь у виробничому процесі, частинами переносить свою вартість на новостворений продукт, не втрачаючи при цьому своєї натурально-речової форми. Це, насамперед, машини, устаткування, обладнання тощо.

Запаси основного капіталу утворюються:

• в результаті циклічних коливань економіки, коли утворюються надлишкові виробничі потужності в період депресивного стану економіки;

• як наслідок сезонного характеру виробництва, споживання або транспортування (річковий транспорт);

• в результаті розриву в часі між доставкою основного капіталу та його встановленням, запуском у виробничий процес та виходом на проектну потужність тощо.

Запаси матеріальних оборотних засобів мають складну структуру.

Оборотні матеріальні засоби включають:

а) оборотний капітал;

б) готову продукцію, що знаходиться на складі, чи ту, що неоплачена покупцем.

Оборотний капітал - капітал, який повністю споживається в кожному виробничому циклі, втрачаючи при цьому свою натурально-речову форму та втілюючи свою вартість у заново створеному продукті. Структура оборотного капіталу може бути представлена двома блоками:

• предмети праці до початку процесу виробництва (сировина і матеріали, паливо, енергія, запасні частини для ремонту, тара, малоцінні та швидкозношувані інструменти);

• предмети праці у виробництві (незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва).

Причини змін обсягів запасів матеріальних оборотних засобів теж можуть бути різними (технологічні, сезонні, ті, що зумовлені забезпеченням безперервності виробничого процесу, тощо), але у найзагальнішому вигляді для макрорівня - зміна обсягу випуску і невизначеним обсягом продажу. Якщо обсяг виробництва перевищує фактичний обсяг продажу, то відбувається збільшення запасів. Якщо обсяг виробництва нижчий за обсяг продажу, то запаси зменшуються.

Зміна запасів матеріальних оборотний засобів визначається як різниця між надходженнями та вибуттям продукції в запаси за галузями економіки. Грошове оцінювання їх здійснюється у ринкових цінах на момент надходження та вибуття.

В умовах інфляції відбувається інфляційне подорожчання запасів матеріальних оборотних засобів. З метою очищення реальних показників від інфляційного впливу СНР вимагає очищення цього показника від так званого «холдингового прибутку». «Холдинговий прибуток» в СНР - це прибуток (збиток), який отримує власник активів внаслідок інфляційної зміни цін на ці активи за період володіння ними, без будь-якої зміни самого активу.

Цінності - це предмети, здатні зберігати вартість впродовж відносно тривалого періоду. До них відносяться:

• ювелірні вироби;

• витвори мистецтва;

• золото в злитках;

• антикваріат.

Цінності купуються інвесторами для збереження вартості від інфляції. Чисте придбання цінностей визначається як різниця між вартістю їх придбання і вартістю їх вибуття.

Майнові права - це придбані економічними суб'єктами права користування:

• землею, водою, корисними копалинами та іншими природними ресурсами;

• будівлями, спорудами, обладнанням тощо;

• товарними знаками, товарними марками тощо;

• авторські права і т. ін.

Розглянуті макроекономічні показники запасів, як правило, визначаються за порівняно короткі часові інтервали (квартал, півріччя, рік).

Національне багатство

Узагальнюючим показником засобів багаторічної діяльності країни є показник національного багатства. Національне багатство - це сума активів, які є власністю домогосподарств, фірм і держави, нагромаджених суспільством за всю історію його існування. Вартісна оцінка національного багатства визначається на початок і кінець року. Вартісне вимірювання цього показника ускладнюється неможливістю оцінити у грошовій формі деякі його складові.

Національне багатство включає:

• розвідані та нерозвідані природні ресурси країни (поклади корисних копалин, водні, земельні, лісові ресурси тощо);

• нагромадженні продукти минулої праці (споруди, будівлі, машини, устаткування, сировина, матеріали, паливо, предмети довгострокового споживання (меблі, холодильники, інша техніка), середньо строкового споживання (одяг, взуття) та поточного споживання (їжа, предмети гігієни));

• фінансові активи (готівка, інвестиції, банківські вклади, дебіторська заборгованість, цінні папери тощо);

• нематеріальні активи (авторські права, ноу-хау, патенти, ліцензії, торгові марки, інтелектуальний продукт);

• нематеріальне багатство, пов'язане з людськими ресурсами (їх науково- технічний, освітній, культурний рівень, а також рівень здоров'я нації, рівень індивідуальної та економічної безпеки тощо).

Як видно із структури національного багатства, не мають вартісного визначення не розвідані природні ресурси країни та людський ресурс. Вони не знаходять у СНР вартісної оцінки.

8.3 Показники економічної кон'юнктури

До третьої групи макроекономічних показників відносять показники, що відображають стан економічної кон'юнктури:

• процентну ставку щодо позик (і);

• рівень цін (Р);

• норму дохідності капітальних активів (г);

• рівень інфляції (Р);

Сг

• рівень безробіття (У);

• індекс людського розвитку (ШР);

• індекс економічної свободи (ІЕС);

• рівень глобалізації (РГ).

Переважна більшість макроекономічних параметрів, пов'язаних з вартісним вираженням, мають номінальне і реальне значення. Зв'язок між номінальними та реальними величинами здійснюється за допомогою індексів цін. Номінальні показники визначають у поточних цінах, а реальні - у базових.

Для того, щоб порівняти, приміром, обсяги внутрішнього виробництва, необхідно врахувати зміну рівня цін в економіці. Найчастіше вживають такі агреговані індекси:

• індекс споживчих цін,

• індекс цін виробника (ІЦВ)

• дефлятор ВВП і його компонентів. Індекс споживчих цін

Індекс споживчих цін (ІСЦ) відображає зміни цін репрезентативного споживчого кошику, який становить набір товарів та послуг, що характеризують типовий рівень і структуру річного (місячного) споживання домогосподарств, і використовуються для розрахунку прожиткового мінімуму. Склад споживчого кошику фіксується на рівні базового року.

ІСЦ розраховується за базовою вагою. В макроекономічній літературі його називають індексом Ласпейреса і визначають за формулою

- кількість і-го блага відповідно у базовому періоді.

Обмеженість цього індексу полягає у тому, що використовуючи

споживчий кошик базового року (), поза увагою залишаються зміни, які відбулися у структурі споживання в поточному році. Індекс цін виробника

Індекс цін виробника (ІЦВ) - індекс промислового виробника - відображає зміну цін, що їх встановлюють виробники для продажу товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Ціни виробників не враховують податку на додану вартість та акцизних зборів. Для спостереження за цінами виробників здійснюють вибірку з-понад двох тисяч підприємств, яка охоплює близько 6 тис. видів продукції всіх галузей промисловості. Під час дослідження реєструють ціни, що фактично склалися на 20 число поточного місяця. На першому етапі обробки даних обчислюють індивідуальні індекси кожного виду промислової продукції. Потім їх агрегують в індекси товарних груп, індекси підгалузей і галузей промисловості. Щоб агрегувати індекси, ціни зважають відповідно до структури виробництва промислової продукції в попередньому місяці. У цілому за рік цей індекс визначають як відношення поточного обсягу виробництва в грошовій формі до обсягу виробництва в попередньому чи іншому базовому році. Дефлятор ВВП

Дефлятор ВВП, або індекс Пааше, відображає зміну цін на всі товари та послуги, вироблені в економіці. Індекс Пааше (Ір) визначається за формулою

Якщо замість і-го блага підставити весь набір благ, що вміщує в собі ВВП, то матимемо індекс - дефлятор ВВП.

ввпи

ВВП..

де Бввп - дефлятор ВВП;

ВВПн - номінальний ВВП;

ВВПр - реальний ВВП.

Цей індекс теж має похибки, він як видно із формули, фіксує обсяг набору благ, створених у суспільстві у поточному періоді, і не відображає тих змін, які відбулися у їх структурі стосовно базового року.

Частково недоліки індексів Ласпейреса та Пааше усуває індекс Фішера, який визначається за формулою

Відношення величини поточного економічного показника до його значення в попередньому періоді, взятому за базу підрахунку, називають темпом економічного зростання.

Відношення приросту величини економічного показника за певний проміжок часу до його попереднього рівня, що приймається за базу відрахунку, називають темпом приросту.

Індекс людського розвитку

Індекс людського розвитку (ІЛР) - інтегральний показник, який акумулює в собі такі показники:

1) тривалість життя;

2) грамотність та охоплення навчанням;

3) ВВП на одну особу за паритетами валют, співвідношенням цін на «споживчий кошик», що складається з декількох сотень товарів та послуг.

ІЛР вимірюється у відносних величинах: 0<ІЛР<1.

Місце країни в загальносвітовому рейтингу визначається в порядку зменшення названих вище зведених показників.

Для України цей індекс почали визначати з 1993 р. В 1993 та 1994 рр. Україна за цим показником займала 45-те місце, 1998 р. - 102-ге, 2005 р. - 78- ме, 2006 р. - 77-ме, 2007 р. - 76-те місце.

Складові ІЛР:

1) тривалість життя. Цей показник визначається як очікуваний при народженні. Він вимірюється кількістю років, які може прожити новонароджений, якщо впродовж його життя рівень смертності залишатиметься таким самим, яким він був при народженні. В Україні цей показник на кінець 90-х рр. дорівнював 68.1 року. Найвищі показники тривалості життя в Україні були в 1969-70 рр. - 70.8 та в 1989-90 рр. - 70.7 років. У 2006 році за рівнем тривалості життя Україна посідала 113 місце з середнім показником 66 років.

Найвищий показник тривалості життя серед 162 країн світу у Японії - 80.8 року. Найнижчий у Сьерра-Ліоне - 38.3. Середньосвітовий показник тривалості життя на кінець ХХ ст. - 66.7 року. Але в країнах, що займають 1-26 місця за рейтингом ІЛР, цей показник перевищує 75 років.

2) грамотність та охоплення навчанням. Грамотність - показник, що застосовується до населення віком від 15 років і старше і передбачає уміння читати й писати нескладні тексти. На початку ХХІ ст. Цей показник в Україні дорівнював 99.6 %. Цей показник вельми важливий для країн, що розвиваються, де в середньому більше 27 % населення старше 15 років безграмотне. В середньому в світі неграмотних 20.8 %.

Охоплення навчанням - показник, який характеризує відношення кількості тих, хто навчається (незалежно від віку) в навчальних закладах І-ІУ рівнів освіти (початкової, середньої та вищої) до чисельності тих вікових груп, які мали бути охоплені цією освітою. В країнах Заходу в кінці ХХ ст. Цей показник дорівнював 94 %, в Україні - 76-78 %.

3) ВВП на одну особу - найслабша ланка в структурі ІЛР для України. За цим показником наша країна в 2008 р. займала 90 місце, він складав в грошовому міжнародному доларовому виражені (за паритетом купівельної спроможності) 7,634 тис. Найвищий показник мала держава Катар (86,67 тис. дол. США), на другому місці Люксембург - 81,73 тис. дол., на третьому місці Норвегія - 55,199 тис. дол. Причина такого вразливого для України становища полягає насамперед у двократному зниженні ВВП з 1990 по 1999 р. Індекс економічної свободи

Індекс економічної свободи (ІЕС) - агрегований показник, що включає десять факторів, які, в свою чергу, мають складну структуру і засвідчують рівень втручання уряду в економіку. Чим сильніший урядовий вплив на економіку, тим менший рівень економічної свободи, отже, чим вищий показник з будь-якого фактора, тим нижчий рівень свободи, і навпаки.

Фактори, що визначають ІЕС:

- торговельна політика, про ступінь свободи якої засвідчують такі показники:

• середній рівень тарифів;

• наявність нетарифних бар'єрів;

• корупція митних служб;

- політика оподаткування, яка характеризується:

• величиною податкової ставки на найвищі доходи;

• величиною податкової ставки на середні доходи;

• максимальною податковою ставкою на доходи корпорацій;

- втручання уряду в економіку, про ступінь якого свідчать показники:

• процент відрахувань від ВВП на утримання уряду;

• частка власності уряду в бізнесі та індустрії;

• економічний результат діяльності уряду;

- грошова політика, де втручання уряду проявляється насамперед у середньому рівні інфляції за визначений період;

- потоки капіталів та іноземних інвестицій. Цей фактор вміщує у собі інформацію:

• про закон про іноземні інвестиції;

• наявність бар'єрів для іноземної власності в бізнесі;

• наявність бар'єрів для промислових компаній, відкритих для іноземних інвесторів;

• наявність перешкод (бар'єрів) для іноземних компаній;

• наявність чи відсутність дозволу на земельну власність для іноземців;

• наявність бар'єрів для повернення інвестицій іноземцями;

- банківська справа. Про рівень урядового впливу у цій сфері свідчать показники:

• наявності державної власності на банки та її частки;

• наявності бар'єрів для відкриття іноземними банками філіалів та дочірніх фірм;

• впливу уряду на розміщення кредитів;

• урядового регулювання у вигляді страхування депозитів;

• свободи у наданні всіх видів фінансових послуг (купівля і продаж нерухомості, безпеки, страхового захисту тощо);

- контроль за цінами та рівнем заробітної плати як фактор урядового впливу включає:

• закон про мінімальну заробітну плату;

• вільне ціноутворення у приватному порядку незалежно від впливу уряду;

• урядовий контроль та його межі;

• державні субсидії бізнесу які впливають на ціни;

- права власності визначають рівень економічної свободи за допомогою таких показників:

• комерційних законів, що визначають контракти;

• санкціонування іноземного арбітражу у спірних питаннях контрактів;

• експропріації приватної власності;

• корупції судової влади;

• зволікання у судових рішеннях;

• гарантованої та захищеної законом приватної власності;

- державне регулювання економіки включає:

• ліцензування необхідності управляти бізнесом;

• полегшення процедури отримання ліцензій для бізнесу;

• корупцію бюрократії;

• регулювання праці (встановлення тривалості робочого тижня, оплачувана відпустка, у зв'язку з доглядом за дитиною та ін.);

• захист споживача;

• регулювання стану здоров'я працівників;

• регулювання оподаткування у бізнесі;

- чорний ринок - фактор, який є свідченням непомірного впливу уряду на економіку, вміщує такі показники:

• контрабанда;

• крадіжка інтелектуальної власності;

• поставка сільськогосподарських продуктів;

• поставка промислових виробів;

• забезпечення транспортних перевезень;

• поставка робочої сили.

Кожний із 10 економічних факторів які включають близько 50 змінних, оцінюються в балах від 1 до 5. Потім визначається середньозважена оцінка в балах за десятьма факторами. Цей коефіцієнт і є кількісним показником рівня економічної свободи, яка, як і кожний з факторів, коливається в межах від 1 до 5 балів. Оцінка «1» - показник найбільший в економіці. Оцінка «5» - сильний урядовий вплив і низький рівень економічної свободи.

За рівень економічної свободи всі країни поділяються на чотири групи:

• вільні: 1,99 і нижче;

• в основному вільні: 2,00 - 2,99;

• в основному не вільні 3,00 - 3,99;

• репресивні: 4,00 і вище. Рівень глобалізації

Рівень глобалізації - агрегований показник, який включає чотири параметри:

1) рівень економічної інтеграції, який визначається обсягом зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій та „закордонних виплат", включаючи і заробітну плату;

2) персональні контакти:

• кількість міжнародних поїздок;

• кількість туристичних поїздок;

• кількість користувачів міжнародною поштою та інтенсивність

...