Обліково-аналітичне забезпечення управління основними засобами: теорія і практика (на прикладі підприємств водопровідно-каналізаційного господарства)

Питання аналізу основних засобів і ефективності їх використання вивчають відомі науковці: А.І. Алексєєва та ін. [219], І.Т. Балабанов [220], Т.Б. Берднікова [221], Л.А. Бернстайн [222], І.О. Бланк [68, 122], Л.М. Бражнікова [2, 3], Б.В. Буркинський [223], Л.В. Городянська [152], Г.Г. Кірейцев [224], Р.О. Костирко [225], Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна [226], І.Д. Лазаришина [16-18], В.І. Лапєнніков, З.Г. Сангадієв [227], Є.В. Мних [228], В.Д. Нємцов [229], В.О. Подольська, О.В. Яріш [230], С.В. Хома [30]. Автори О.В. Єфімова [231], В.В. Ковальов, Віт.В. Ковальов [124, 126], В.М. Нємцов [232], Г.В. Савицька [233], Н.М. Селезньова, А.Ф. Іонова [234], К. Фляйшер, Б. Бенсуан [235], Е. Хелферт [236], А.Д. Шеремет [237, 238] свої праці доповнюють і перевидають. Таку кількість публікацій із зазначеного питання можна пояснити впливом науково-технічного прогресу, впровадженням комп'ютерних технологій, інтеграцією вітчизняних підходів до аналізу основних засобів із методиками аналізу європейських і американських науковців [235, 236]. Однак, попередні дослідження дають підставу стверджувати про відсутність комплексного підходу до вивчення ефективності використання основних засобів підприємств водопостачання та водовідведення. Тому набуває актуальності розробка методичних підходів до аналізу стану та ефективності використання об'єктів централізованого водопостачання та водовідведення як однієї зі складових ефективності використання матеріальних факторів виробництва, спрямованого на створення умов для забезпечення беззбиткової діяльності підприємств. Для поглибленого вивчення таких підходів та їх узагальнення автором було досліджено історичний аспект розвитку аналізу основних засобів в Україні.

Загалом зародження аналізу в системі бухгалтерського обліку як функції контролю за виконанням планових завдань пов'язують із виникненням «рахункового аналізу» (рос.: «счётный анализ» - С.Н.) в Росії в другій половині 20-х р. ХХ ст. В Україні, яка на той час входила до складу СРСР, у цей період аналітична робота була зведена до простих розрахунків показників балансу та обчислення відхилення фактичних показників від планових. При цьому основним засобам не приділяли достатньо уваги, оскільки основний акцент робили на показники відхилень за виконанням нормативів (обсяги та витрати на виробництво, обсяги збору сільськогосподарської продукції тощо). У 30 -х р. ХХ ст. на основі простих статистичних методів, такі як групування, порівняння, індекси набуває розвитку контроль за собівартістю виготовленої продукції та ефективністю використання ресурсів підприємства, в тому числі матеріально-технічної бази [126, с. 338-345]. Тобто почали систематизувати підходи до аналізу господарської діяльності, в тому числі й основних засобів. Отже, цей період можна вважати першим етапом його розвитку в Україні.

З 70-80-х рр. ХХ ст. аналіз основних засобів став самостійним розділом прикладної науки «Економічний аналіз». Учені А.Д. Шеремет [237, с. 229] та М.І. Баканов починають досліджувати та розвивати теоретичну складову і методичні підходи до аналізу основних засобів і пропонують якомога більше деталізувати такі об'єкти бухгалтерського обліку. Під впливом досліджень цих авторів і впровадження комп'ютерних технологій з'явилася можливість накопичувати й опрацьовувати значні обсяги аналітичних даних, тому набули поширення факторні моделі та розрахунок ступеня впливу фондовіддачі, фондоємності на показники обсягу або доходу (виручки) від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг). Так, А.Д. Шеремет, Є.В. Негашев у своїй праці запропонували семифакторну модель рентабельності основних засобів [238]. У цей період учені неодноразово робили спробу її продовжити, але таке нагромадження даних не завжди було важливим для управління цими об'єктами. Наприклад, на формування та експлуатацію матеріально-технічної бази підприємств житлово-комунального господарства, нафтопереробного комплексу, сільськогосподарських підприємств мають вплив як специфічні особливостями виробничого процесу, так і зовнішні чинники - частка держави або інших інвесторів у статутному капіталі, обмеження щодо використання окремих об'єктів основних засобів, джерела їх надходження тощо. Факторний аналіз обмежує аналітика лише внутрішніми показниками.

Професор Г.В. Савицька пропонує поетапний аналіз ефективності використання основних засобів, який передбачає ранжування всіх показників не за ступенем участі у виробничому процесі, а «в міру значущості в процесі виявлення резервів підвищення ефективності» [233, с. 302]. Методика, запропонована цією вченою також орієнтована на взаємозв'язок аналізу основних засобів із трудовими ресурсами, обсягом випуску продукції, собівартістю, фінансовими результатами та ін. Вона дозволяє сформувати значний обсяг цифрового матеріалу, провести його ретроспективний аналіз, зіставити фактичні показники з плановими та здійснити пошук резервів за рахунок підвищення ефективності використання основних засобів [126, с. 339-344]. Позитивним було те, що в ці роки аналіз було виділено в окрему наукову дисципліну та почали використовувати формалізовані методи факторного аналізу основних засобів. Їх, у свою чергу, вважали суттєвим фактором, що впливає на результати господарської діяльності підприємства [126, с. 328; 233, 237].

На третьому етапі розвитку аналізу основних засобів в Україні з 90-х р. ХХ ст. спостерігається тенденція зближення пострадянської моделі аналізу до англо-американської. З'явились нові підходи у фінансовому аналізі, аналізі для внутрішніх потреб суб'єктів господарювання та стратегічному аналізі [235, 236]. На той час аналіз для внутрішніх потреб не набув актуальності, оскільки передбачав деталізований аналіз витрат, собівартості, тобто окрему частину економічного аналізу. Хоча методи аналізу основних засобів практично не змінилися, але починають розвиватися підходи до управління цими об'єктами на перспективу (стратегічне управління). На цьому етапі аналіз використання основних засобів включають до складу фінансового аналізу, а показники ефективності їх використання - у факторні моделі аналізу результативних показників, таких як фінансові результати від операційної діяльності, обсягів випуску продукції та доходу (виручки) від її реалізації [126, 230, 238].

На сьогодні аналіз орієнтований на комплексне вивчення проблеми, що дозволяє виявити слабкі місця у діяльності підприємств, запобігти банкрутству та дозволяє виявити резерви на покращення фінансових результатів за рахунок окремих об'єктів обліку, зокрема, основних засобів. Але поряд з таким підходом існують і інші, як наприклад, методика В. В. Ковальова та Віт. В. Ковальова [124, с. 242-327]. Вона розрахована на задоволення потреб зовнішніх користувачів і базується на розрахунку коефіцієнтів у межах поточної звітності. Показники, що характеризують основні засоби, можна розраховувати, використовуючи лише фінансову звітність і статистичні спостереження, не вдаючись до додаткового аналізу. Ці автори та їх однодумці заперечують надмірну деталізацію факторних моделей [219, 222, 126]. Але такий підхід не може забезпечити об'єктивну оцінку ефективності управління та використання основних засобів, оскільки під час використання таких методик аналізують лиши коефіцієнти фондовіддачі, фондоозброєності та ін., а показники технічного стану і використання основних засобів на основі цієї методики розрахувати складно.

У деяких методиках [238] структурний аналіз визначають як обов'язковий елемент для ознайомлення з загальними показниками фінансового стану. З нього автори рекомендують починати аналіз і відповідно до виявлених проблем обирати методи для подальших розрахунків. Погоджуємося, що цей метод аналізу важливий, оскільки його призначення полягає у забезпеченні міжгосподарських порівнянь, за допомогою яких можна аналізувати звітність різних за сферою діяльності й обсягами виробництва підприємств.

Такі автори, як О.В. Єфімова [231], Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна [226], Н.М. Селезньова, А.Ф. Іонова [234, с. 213], Р.О. Костирко [225, с. 266] у своїх методиках акцентують увагу на факторному аналізі фондовіддачі, але при цьому пропонують використання математичних і статистичних методів. Хоча матриці, регресійний, трендовий аналіз розглядаються не так часто [126, с. 81-89; 226, 230], та все ж саме їх інтеграція зумовлює розширення практичного інструментарію в аналізі (додаток Б).

Таким чином, відповідно до вищезазначених методик з метою забезпечення узагальненої оцінки інформаційно-статистичних даних коефіцієнти необхідно групувати у таблиці, але сформувати однозначні висновки за результатами отриманими за цими методиками складно, а тим більше спланувати процес оновлення основних засобів (додаток В). Погоджуємося, що комплексний підхід до аналізу повинен базуватися на використанні методу коефіцієнтів, оскільки на їх основі є можливість розраховувати показники, які повинні характеризувати певні сторони діяльності підприємства та з високою надійністю описувати результативні показники. З огляду на це ми приєднуємось до висновку професора І.Д. Лазаришиної про те, що «кожен вид чи форма економічного аналізу несе функціональне навантаження відповідно до завдань, які вирішуються з їх допомогою» [16 с. 62]. При цьому аналіз коефіцієнтів і показників є лише основою для підготовки стратегічного аналізу потенційних можливостей ефективності використання основних засобів підприємства.

Оглядовий аналіз досліджуваних джерел показав, що на сучасному етапі розвитку аналізу, незважаючи на певні відмінності в методах і підходах до вирішення даної проблеми, вчені єдині в тому, що при оцінці ефективності використання основних засобів підприємства найважливішу роль відіграє комплексний підхід до аналізу. Ми погоджуємося з таким підходом, коли аналіз стану та використання основних засобів вважають частиною фінансового аналізу та одночасно вивчають і планують можливості підприємства для ефективного управління основними засобами, а за їх відсутності вивчаються варіанти зменшення витрат на їх оновлення з метою забезпечення беззбиткової діяльності [225, 234, 236, 238].

Такий підхід уможливлює формування інформаційного поля для прогнозування основних засобів, оскільки на основі комплексної оцінки фінансового стану можна визначити базову стратегію розвитку підприємства й у її межах - стратегію управління ефективністю використання основних засобів. Це особливо актуально для підприємств водопостачання та водовідведення, так як забезпечить:

порівняння досягнутих результатів наявності та ефективності використання основних засобів із даними за попередні періоди на підприємствах водопостачання і водовідведення та в цілому по галузі (метод коефіцієнтів, структурний аналіз);

визначення впливу факторів на показники ефективності використання основних засобів (кореляційно-регресійний аналіз);

виявлення недоліків, помилок, зовнішніх переваг та невикористаних можливостей та обґрунтування рішень щодо управління основними засобами.

Узагальнюючи вищезазначене автором виділено три етапи розвитку аналізу основних засобів в Україні (рис. 10):

зародження (1935-1969 рр.) - аналіз основних засобів є складовою аналізу господарської діяльності у ході проведення розрахунків відхилень планових показників від фактичних. Основні методи, які використовують - статистичні, зокрема, групування, порівняння, структурний, індексний тощо;

становлення та формування (1970-1989 рр.) - розвиток теоретичної і методичної складових аналізу основних засобів, виділення їх як окремого об'єкта дослідження. Додатково використовують метод коефіцієнтів, факторний аналіз. При цьому визначають вплив основних засобів на результативні показники, тобто розглядають їх фактор розвитку підприємства;

інтеграція (1990 р. - по теперішній час) - аналіз основних засобів ґрунтується на концепції єдиного процесу, тобто в умовах комплексного підходу в межах однієї методики з використанням спеціальних методів (математичних, статистичних, економетричних) і прийомів (фінансового, стратегічного аналізу), що враховує специфіку діяльності підприємства.

Проблемою є те, що аналіз основних засобів можна провести за будь-якою методикою, але результати практично завжди будуть суперечливі, оскільки вони призначені задовольняти потреби різних груп контрагентів та мають різну цілеспрямованість. Загальновідомо, що методики, які враховують більший обсяг коефіцієнтів і розрахункових значень [122, 30, 219, 221, 233] призначені для внутрішніх користувачів, а інші методики [124, 126, 232, 234, 235] - для зовнішніх. Вони в однаковій мірі важливі, але кожен аналітик повинен обрати одну відповідно до поставленої мети. Отже, на сучасному етапі розвитку аналіз основних засобів не обмежений регламентованими методиками, але перед дослідниками завжди постає проблема вибору методів і підходів. Щоб вирішити це питання, автором було розглянуто та надано власну оцінку найбільш поширеним і новим методикам, враховуючи особливості діяльності та доцільність їх застосування підприємствами водопостачання і водовідведення.

Більшість науковців узагальнюють [221, с. 148; 124, с. 242; 225, с. 260; 224, с. 68; 233, с. 296; 237, с. 212-230] показники стану й ефективності використання основних засобів, об'єднуючи їх у три групи та виокремлюють у них часткові й загальні показники ефективності використання основних засобів, а саме:

показники забезпечення підприємства основними засобами (питома вага основних засобів у складі необоротних активів, у валюті балансу підприємства і т. д.);

показники стану, наявності, руху основних засобів (коефіцієнти зносу, придатності, оновлення, вибуття та приросту, фондоозброєність);

показники ефективності використання основних засобів (узагальнюючі - фондовіддача, рентабельність; узагальнюючі та часткові показники і фактори, що впливають на їх зміну).

Деякі науковці виділяють додаткові завдання для аналізу. Наприклад, пропонують проводити аналіз ефективності витрат на ремонт та інвестиції в основні засоби [126, с. 427; 225, с. 261; 232, с. 49; 234, с. 204; 237, с. 231]. При цьому результативним показником називають грошовий потік. Інші автори за рахунок покращення використання основних засобів і фондовіддачі результативним показником вважають приріст обсягу виробництва продукції та прибутку [219, с. 228; 233, с. 319]. Відомі й інші пропозиції: аналіз використання власних і позичених коштів для виявлення резервів ефективності основних засобів [239, с. 214], аналіз фінансових джерел з метою залучення додаткових фінансових ресурсів [240, 241] врахування факторів матеріального стимулювання працівників підприємств [242]. Отже, з метою визначення стратегії ефективного використання основних засобів необхідно уточнити аспекти аналізу основних засобів з урахуванням галузевих особливостей їх використання на підприємствах водопостачання і водовідведення.

Так аналіз структури та наявності основних засобів дозволить оцінити їх співвідношення з погляду їх використання у безперервному виробничому процесі, провести міжгосподарські порівняння. Але вже на етапі підготовки до розрахунку коефіцієнтів ефективності використання основних засобів виникають проблеми, оскільки суперечливим коефіцієнтом є фондовіддача та обернений до нього коефіцієнт фондомісткості.

Для аналізу основних засобів до цього часу застосовують назви показників «фондовіддача», «фондомісткість», «фондоозброєність». Але з прийняттям Податкового кодексу України з 2011 р. термін «основні фонди» не вживають в обліку і податкових розрахунках. Розвиваючи ідеї попередників, з метою приведення до єдиного категоріального апарату в обліку й аналізі пропонуємо змінити назву показників «фондовіддача» на «віддача основних засобів», «фондоозброєність» - «озброєність основними засобами», «фондомісткість» - «потреба в основних засобах (на 1 грн виручки від реалізації продукції)».

Науковці в процесі розрахунку фондовіддачі у знаменнику пропонують використовувати різні значення, а саме: середньорічної вартості всіх наявних основних засобів [227, с. 73; 229, с. 51; 234, с. 212], середньорічну вартість основних засобів основного виду діяльності [219, с. 241; 225, с. 261, 230, с. 86; 233, с. 301; 239, 243, 244] або розраховувати коефіцієнт для обох видів значень основних засобів [237, с. 228].

З огляду на те, що підприємства водопостачання і водовідведення у виробничому процесі використовують практично всі наявні основні засоби підприємства, враховуючи основні засоби соціально-культурного призначення та експлуатують їх протягом усього циклу надання послуг, то при розрахунку фондовіддачі у знаменнику необхідно враховувати - середньорічну вартість усіх наявних основних засобів - рядок 1011 «Первісна вартість основних засобів» на початок і на кінець складання балансу. Ці ж показники необхідно використовувати і при розрахунку фондомісткості та фондоозброєності.

Деякі автори для його розрахунку пропонують у чисельнику використовувати показник обсягу виготовленої продукції [219, с. 241; 227, с.73; 229, с. 51; 233, с. 301; 234, с. 212; 237, с. 228; 239, 243], дохід (виручку) від реалізації готової продукції (виконання робіт, надання послуг) [124, 126, 225, с. 261; 230, с. 86, 244] або фінансовий результат від операційної діяльності продукції [237, с. 228]. Такі підходи можна пояснити тим, що оплата за вироблену продукцію чи надані послуги здійснюється або попередньо, або після її/їх надання контрагентам. Автори єдині в тому, що для оцінки ефективності використання основних засобів необхідно враховувати сферу та галузь діяльності підприємства.

Погоджуємось з думкою проф. Мниха Є. В. [228] про те, що «…показник віддачі основних засобів, розрахований за вартісним значенням (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних засобів), дає необ'єктивну характеристику ефективності їх використання і є недоцільним для порівняльного аналізу. Причиною є ринковий механізм ціноутворення для продукції і для основних засобів, між якими чіткої еластичності не досягнуто». Тому визначальним напрямом підвищення ефективності управління основними засобами підприємств водопостачання є аналіз натуральних показників. Підприємства водопостачання узагальнюють їх під час складання звітності, оскільки цього вимагають зовнішні контрагенти а саме : власники основних засобів (органи місцевого самоврядування) і контролюючі органи (Державна служба статистики України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг).

Більшість показників «роботи водопроводу і каналізації» через призму економіки для внутрішніх потреб підприємства охарактеризував і згрупував Г.К. Агаджанов [75, с. 253]. Комплексне дослідження цих показників у системі житлово-комунального господарства на регіональному рівні АР Крим у своїй монографії дослідили В.І. Срібний, В.А. Лук'яненко [247, с. 107-109]. Ці показники ми використали в дослідженні, зокрема рівень ветхих і аварійних передавальних систем у загальній їх протяжності; кількість абонентів обладнаних засобами обліку в загальній їх кількості; споживання води на одну людину; частка води, поданої в мережу, що не відповідає стандартам якості; частка втрат води; протяжність, установлена виробнича потужність, кількість передавальних систем і споруд на одну людину; рівень кількості води, отриманої зі сторони та поданої в мережу.

На відміну від цих авторів пропонуємо:

проводити розрахунок коефіцієнтів використання та аварійності виробничих потужностей у цілому по Україні й у розрізі міських поселень і сільської місцевості. Це надасть можливість порівняти рівень експлуатації систем питного водопостачання та виявити ділянки ветхих і аварійних мереж, що потребують перекладення у найближчий проміжок часу;

аналізувати частки води поданої у мережу насосними станціями та самопливом, оскільки ці показники характеризують інтенсивність експлуатації насосних станцій. Від цього залежать як обсяг витрат електроенергії, так і знос потужностей об'єктів централізованого водопостачання та водовідведення України;

із води відпущеної своїм споживачам необхідно виділяти частку води, що відпускають населенню та частку води, що відпускають підприємствам, установам, організаціям на господарські потреби. Оскільки якість води, яку відпускають населенню та підприємствам, установам, організаціям на господарські потреби, різна, то від цього залежить, швидкість виробничого процесу, витрати електроенергії та хімічних реагентів, тому зростання показника в динаміці свідчить про інтенсивність навантаження на об'єкти централізованого водопостачання і водовідведення. Для цього необхідно використовувати коефіцієнт співвідношення частки питної та технічної води (К_св), який показує кількість фактичного обсягу води відпущеної населенню, що доводиться на 1 тис. м³ фактичного обсягу води відпущеної підприємствам, установам організаціям (4.1):

, (4.1)

де - фактичний обсяг води відпущеної населенню, тис. м³;

- фактичний обсяг води відпущеної підприємствам, установам, організаціям, тис. м³;

розраховувати коефіцієнти експлуатації насосних станцій, очисних споруд і водопроводів який характеризує ефективність використання їх виробничих потужностей у розрізі міських поселень і сільської місцевості за формулою (4.2):

(4.2)

де - фактичний обсяг зібраної (очищеної та поданої води у мережу), тис. м³;

- установлена виробнича потужність насосних станцій, очисних споруд, водопроводів, тис. м³ на добу;

інтегральний показник ефективності використання основних засобів (К_інт), який характеризує загальний рівень ефективності використання об'єктів централізованого водопостачання і водовідведення (4.3):

, (4.3)

де - коефіцієнт експлуатації насосних станцій;

- коефіцієнт експлуатації очисних споруд;

- коефіцієнт експлуатації водопроводів.

При розрахунку цього коефіцієнта необхідно враховувати те, що можуть бути відсутні окремі виробничі стадії, тому при розрахунку інтегрального показника ефективності використання основних засобів необхідно враховувати цю особливість і використовувати відповідну кількість коефіцієнтів експлуатації.

Ці коефіцієнти дозволять визначити, наскільки ефективно використовують об'єкти основних засобів на досліджуваних підприємствах. Надані автором пропозиції було використано при розрахунках відносних показників діяльності підприємств водопостачання і водовідведення, коефіцієнтів ветхості й аварійності і показників експлуатації об'єктів основних засобів підприємств водопостачання і водовідведення у розрізі міських поселень та сільської місцевості України [248] (див. підрозділ 4.2).

На основі вивчення робіт зарубіжних і вітчизняних науковців, узагальнюючи вищеописане, автор приєднується до думки професорів С.І. Шкарабана та І.Д. Лазаришиної про «необхідність розробки дієвих заходів щодо зменшення негативних впливів об'єктивних та суб'єктивних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища стосовно фінансових систем мікро-, мезо- та макрорівнів…» [18]. Отже, з погляду методології важливо оцінити стан підгалузі водопостачання та водовідведення з використанням комплексного підходу. Для цього автором уточнено основні етапи для проведення комплексного аналізу основних засобів на підприємствах водопостачання і водовідведення України (рис. 11).

Етап 1 - аналіз середовища функціонування підприємства - передбачає накопичення інформації про стан зовнішнього середовища наявність, структуру основних засобів і особливості їх використання в цілому по галузі та на підприємствах. На цьому етапі необхідно визначити і розрахувати показники, що характеризують загальну ситуацію в підгалузі. На основі цього обрати методи, за допомогою яких будуть досліджені основні засоби та визначити чинники, що мають негативний вплив на них.

Етап 2 - розрахунковий - реалізується на інформації обліку про основні засоби підприємства. Цей етап передбачає виявлення факторів, що впливають на рівень використання основних засобів, недоліків у їх використанні, знаходження резервів підвищення ефективності їх використання. Другий етап включає в себе проведення факторного, кореляційно-регресійного аналізу, аналізу трендів та може бути реалізований за допомогою спеціалізованих програм.

Етап 3 - планування - сукупність методичних підходів до процесу формування висновків про управління основними засобами. Він реалізується на основі попередніх етапів аналізу, за рахунок здійснення підсумкової оцінки та надання чітких висновків, при яких недоліки використання основних засобів на підприємстві були б зведені до мінімуму і при цьому спостерігався б розвиток підприємства. Цей етап передбачає прогнозування та планування. З метою підтвердження і обґрунтування прийнятих рішень необхідно використовувати нетрадиційні методи аналізу - ймовірнісне моделювання, ряди Фур є тощо.

У наступних періодах функціонування підприємства необхідно здійснювати контроль за доцільністю здійснених прогнозів і планів. У разі виявлення негативного впливу на результативні показники коригувати заплановані дії та заходи.

Зазначений підхід до комплексного аналізу основних засобів передбачає використання більшої кількості методів для аналізу. Він дозволяє врахувати галузеві особливості та визначити стратегічні цілі і дії, необхідні для реалізації обраної моделі управління ефективністю використання об'єктів основних засобів централізованого водопостачання і водовідведення.

4.2 Діагностика стану й ефективності використання основних засобів в Україні

Надання послуг підприємствами водопостачання - технологічно складний виробничий процес. Висока фондомісткість виробництва та природний монополізм підприємств роблять якість і вартість послуг залежними передусім від технічного стану об'єктів централізованого водопостачання та водовідведення, ефективності їх використанням. Такий дуалізм створює внутрішній конфлікт між прагненням підприємств до монопольно високої ціни послуг та стримуванням тарифу власником підприємств в особі органів місцевого самоврядування. Це призводить до неможливості їхнього самофінансування, зростання вартості експлуатації зношених основних засобів. Тому на даний час надання послуг водопостачання є найбільш технічно відсталою підгалуззю економіки. З огляду на це набуває актуальності потреба в підвищенні ефективності управління основними засобами як однієї з умов для досягнення основної мети діяльності підприємств - забезпечення населення послугами. Обґрунтованість управлінських рішень щодо основних засобів може забезпечити якісно проведений аналіз.

Проблеми аналізу основних засобів ніколи не втрачали своєї актуальності і завжди залишалися дискусійними, що знайшло своє відображення у дослідженнях багатьох вітчизняних науковців. Значний внесок у розробку теоретичних основ аналізу основних засобів зробили вітчизняні вчені розроблений. Те, що цим питанням приділяють увагу такі автори, як І.Т. Балабанов [220], Т.Б. Бєрдникова [221], Л.А. Бернстайн [222], І.О. Бланк [122], Л.М. Бражнікова [2], В.В. Ковальов, Віт.В. Ковальов [124, 126], Р.О. Костирко [225], Є.В. Мних [228], В.Д. Нємцов [229], В.О. Подольська, О.В. Яріш [230], Г.В. Савицька [233], Н.М. Селезньова, А.Ф. Іонова [234], А.Д. Шеремет [237, 238], С.І. Шкарабан [249] та ін. Окремі аспекти цього питання розкриті у дослідженнях І.О. Борисюк, І.І. Ткаченко - визначено резерви підвищення ефективності використання основних фондів підприємства [250], Т.Г. Маренич, О.А. Луценко - обґрунтовано підходи до оцінки формування та використання основних засобів [251]; О.М. Следь - удосконалено систему показників формування і використання основних засобів за допомогою уточнення наявних і застосування нових показників, що характеризують процеси руху основних засобів [252]; В.М. Стратійчук, Н.М. Богацької - розглянуто поняття основних засобів, розкрито зміст та сучасні методичні підходи до оцінювання ефективності їх використання [253]; О.А. Євтушенко - розглянуто показники стану основних засобів, проаналізовано відтворення основних засобів в сільському господарстві Дніпропетровської області [254] і т.д.

Не зменшуючи вагомості проведених наукових досліджень вказаних авторів, ми приєднуємося до думки проф. С.І. Шкарабан про те, що «однією з умов становлення і розвитку оперативного аналізу є розробка специфічної для кожної галузі методики» [249, с. 12], тому методика аналізу основних засобів з урахуванням особливостей діяльності підприємств водопостачання потребує подальшого удосконалення. При цьому необхідно врахувати : поєднання декількох видів діяльності, безперервність виробничого процесу, його коротка тривалість, масштаб діяльності, залежність від територіальних особливостей та джерел водопостачання; відсутність окремих виробничих стадій; специфічну структуру активів; централізацію виробництва у складних і конструктивно неподільних системах водопостачання; їх ветхість і аварійність; недостатнысть коштів на їх заміну [255].

Враховуючи пропозиції автора щодо необхідності аналізу натуральних показників, першим кроком став аналіз стану та діяльності підприємств водопостачання і водовідведення України [99, 256-262] (табл. 15).

Таблиця 15. Показники стану та діяльності підприємств водопостачання і водовідведення України

Показники	2007 р.	2013 р.	Відхилення показників 2013 р. від 2007 р.	Відхилення 2013 р. у % до 2007 р.
1	2	3	4	5
Кількість споживачів, од.	10783284,00	11802481,00	+1019197,00	109,45
Установлена виробнича потужність, тис. м3 води за добу
насосних станцій першого підйому	34205,00	33073,30	-1131,70	96,69
очисних споруд	15295,30	14594,10	-701,20	95,42
водопроводу	25126,40	23637,80	-1488,60	94,08
Одиночна протяжність на кінець року, км
водоводів	53561,70	50279,60	-3282,10	93,87
з них ветхих і аварійних	17289,10	17794,70	+505,60	102,92
вуличної водопровідної мережі	102938,40	106038,50	+3100,10	103,01
з них ветхих і аварійних	39185,50	41865,60	+2680,10	106,84
внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі	25143,60	24632,70	-510,90	97,97
з них ветхих і аварійних	8941,70	10161,30	+1219,60	113,64
Піднято води насосними станціями першого підйому тис. м3	3856694,00	3135721,00	-720973,00	81,31
у тому числі підземної	1254548,00	944348,00	-310200,00	75,27
Подано води у мережу, тис. м3
всього	4852526,00	3827612,00	-1024914,00	78,88
у тому числі своїми насосами	3579466,00	2899683,00	-679783,00	81,01
у тому числі самопливом	56470,00	61523,00	+5053,00	108,95
у тому числі води, яку отримано зі сторони	1216590,00	866406,00	-350184,00	71,22
Очищено води на очисних спорудах, тис. м3	2597412,00	2126254,00	-471158,00	81,86
Відпущено води усім споживачам, тис. м3	3504312,00	2685452,00	-818860,00	76,63
у тому числі своїм споживачам	2609977,00	1844918,00	-765059,00	70,69
у тому числі іншим водопроводам, окремим водопровідним мережам	927988,00	840534,00	-87454,00	90,58
Із води, відпущеної своїм споживачам, тис. м3	1729370,00	1390584,00	-338786,00	80,41
підприємствам, установам, організаціям на господарсько-побутові потреби, тис. м3	473407,00	313120,00	-160287,00	66,14
Із води відпущеної своїм споживачам, яка за якістю не відповідає стандарту щодо питної води, тис. м3	126653,00	84273,00	-42380,00	66,54
Витік та не враховані витрати води
тис. м3	1348214,00	1142160,00	-206054,00	84,72
у відсотках до води відпущеної своїм споживачам	38,50	42,50	+4,00	110,39
у відсотках до води, поданої у мережу	27,80	29,80	+2,00	107,19

За результатами аналізу даних табл. 15 бачимо, що, незважаючи на збільшення кількості споживачів у 2013 р. порівняно із 2007 р. на 1019197 одиниць, виробнича потужність підприємств, які виробляють послуги водопостачання і водовідведення знижується, що свідчить про прискорення загальної динаміки зносу основних засобів і неспроможність у майбутньому задовольнити потреби населення у повній мірі. Така динаміка свідчить про наявність загрози невиконання основної мети діяльності підприємств водопостачання і водовідведення у наступні роки.

Хоча вуличну водопровідну мережу у 2013 р. було подовжено на 3100,10 км, та все ж ці темпи не випереджають темпи збільшення ветхих і аварійних мереж, що станом на 2013 р. становлять 41865,60 км. Одиночна протяжність водоводів і внутрішньоквартальної та внутрішньодворої мережі зменшилася на 6,13 % та 2,03% відповідно. Оскільки фактична потужність насосних станцій першого підйому знизилася на 720973 тис. м³ та 18,69 %, то води у мережу було подано на 1024914 тис. м³ або 21,12% менше, і відпущено своїм споживачам на 29,31 %, а у натуральних показниках на 765059 тис. м³ менше.

Також одним із факторів погіршення діяльності підприємств водопостачання та водовідведення є зменшення потужностей очисних споруд. Так абсолютне відхилення показників потужностей очисних споруд у 2013 р. порівняно із 2007 р. становить 701,2 тис. м³ на добу, що пояснює погіршення якості води та її відпуск у мережу споживачам. Абсолютне значення показника відпущеної води, яка за якістю не відповідає стандарту щодо питної води, засвідчує його зниження на 42380 тис. м³ у 2013 р. порівняно із 2007 р. Відносний показник співвідношення неякісної води, поданої в мережу до загальної кількості відпущеної води споживачам складає ((126653,00 / 3504312,00)·100 %) 3,6 % у 2007 р. та ((84273,00 / 2685452,00)·100 %) 3,14 % у 2013 р.). Отже, якість роботи очисних споруд водопостачання та каналізації поліпшується.

Враховуючи загальну тенденцію до зниження натуральних показників діяльності підприємств водопостачання та водовідведення, економічну кризу 2008 р. і той факт, що велика кількість промислових підприємств припинили функціонувати, відпуск води підприємствам, установам, організаціям зменшився на 160287 тис. м³, зниження витоків і неврахованих втрат води на 15,28 % або на 206054 тис. м³ виправдані. Також про це свідчать коефіцієнти співвідношення відпуску води підприємствам, установам, організаціям, що знизився у 2013 р. порівняно із 2007 р. на 0,79 % [99, 256-262].

З метою поглибленого дослідження проблеми спочатку проаналізуємо коефіцієнти використання виробничих потужностей підприємств водопостачання України з урахуванням міської і сільської диференціації. Це дасть можливість отримати інформацію про ділянки щодо яких необхідно посилити контроль з метою запобігання аварійним ситуаціям (табл. 16). Інформаційною базою для розрахунку показників є Статистичні бюлетені «Про основні показники роботи водопровідного господарства України» згідно з даними Державної служби статистики України за 2007-2013 рр. [256-262].

Оскільки перші підприємства централізованого водопостачання та водовідведення були створені в кінці XIX - на початку XX ст. (наприклад, у м. Полтава перший міський водопровід був пущений в експлуатацію у 1900 р.; у м. Кременчук - у 1918 р.) і лише у великих містах, то рівень зниження потужності насосних станцій першого підйому та водопроводу має більш виражену тенденцію до зниження у міських поселеннях.

Таблиця 16. Відносні показники діяльності підприємств водопостачання і водовідведення у розрізі міських поселень та сільської місцевості України

Показники	Роки	Відхилення 2013 р. у % до 2007 р.
	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Міські поселення та сільська місцевість
Частка спожива-чів у загальній кількості населення, од./тис. осіб	217,3	223,7	229,5	231,2	231,9	234,6	240,6	244,7	245,95	257,82	118,66
Установ-лена ви-робнича потуж-ність на-сосних станцій 1 підйому на 1 спожива-ча, м3 на добу	3,23	3,31	3,17	3,17	3,08	3,04	2,98	2,86	2,80	2,88	86,29
Установ-лена ви-робнича потуж-ність очисних споруд на 1 спожива-ча, м3 на добу	1,48	1,43	1,42	1,42	1,41	1,41	1,36	1,34	1,29	1,24	82,15
Установ-лена ви-робнича потуж-ність водо-проводу на 1 спожива-ча, м3 на добу	2,49	2,39	2,34	2,33	2,30	2,26	2,18	2,11	2,10	2,00	83,23
Частка води поданої у мережу своїми насосними станціями, %	73,41	73,87	74,07	73,77	75,20	75,38	75,43	75,29	74,81	75,76	103,19
Частка води поданої у мережу са-мопливом, %	0,99	0,86	1,16	1,16	1,24	1,19	1,33	1,30	1,48	1,61	162,83
Частка води поданої у мережу, яку отри-мано зі сторони, %	25,6	25,3	24,8	25,1	23,6	23,4	23,2	23,4	23,7	22,6	88,42
Частка очищеної води на очисних спорудах, яка подану у мережу,%	54,1	53,9	53,5	53,5	54,2	54,6	54,6	54,3	54,5	55,6	102,77
Міські поселення
Установлена виробнича потужність насосних станцій 1 підйому в міських поселеннях на 1 споживача, тис.м3 на добу	3,26	3,34	3,20	3,21	3,09	3,08	2,99	2,88	2,90	2,81	86,29
Установлена виробнича потужність очисних споруд в міських поселеннях на 1 споживача, м3 на добу	1,65	1,59	1,58	1,59	1,57	1,56	1,50	1,48	1,42	1,36	82,15
Установлена виробнича потужність водопроводу в міських поселеннях на 1 споживача, м3 на добу	2,46	2,34	2,29	2,29	2,26	2,24	2,13	2,06	1,93	2,05	83,23
Сільська місцевість
Установлена виробнича потужність насосних станцій 1 підйому сільській місцевості на 1 споживача, м3 на добу	3,04	3,11	3,01	2,91	2,95	2,77	2,89	2,68	2,68	2,73	89,91
Установлена виробнича потужність очисних споруд в сільській місцевості на 1 споживача, м3 на добу	0,30	0,31	0,36	0,30	0,34	0,35	0,32	0,32	0,30	0,28	95,28
Установлена виробнича потужність водопроводу в сільській місцевості на 1 споживача, м3 на добу	2,72	2,74	2,66	2,59	2,58	2,46	2,52	2,49	2,49	2,55	93,64

Размещено на http://www.allbest.ru/

Також дані таблиці 16. свідчать про те, що оскільки виробнича потужність насосних станцій першого підйому, насосних станцій і водопроводу на одного споживача у міських поселеннях станом на 2013 р. складає 2,81; 1,36; 2,05 м³ на добу відповідно, то у сільській місцевості ці показники хоч і нижчі (за рахунок меншої кількості обладнання, що експлуатується), а саме: 2,73; 0,28; 2,55 м³ на добу, все ж тенденція зниження потужностей у міських поселеннях вище, ніж у сільській місцевості. Так, у містах зниження показників установленої виробничої потужності насосних станцій відбулося на 13,71 %; очисних споруд - на 17,85 %, а водопроводів на - 16,77 %. У сільській місцевості зниження установленої виробничої потужності насосних станцій відбулося на 10,09 %; водопроводів - на 6,36 %, а очисних споруд навіть - на 4,72 %.

Такий стан систем у сільській місцевості зумовлений тим, що більша їх частина стала безгосподарною з причин розформування сільських колективних господарств і несвоєчасної їх передачі у власність органів місцевого самоврядування. За відсутності кваліфікованого обслуговуючого персоналу підтримувати ці дільниці централізованого водопостачання і водовідведення досить складно, оскільки не створені служби чи бригади з експлуатації сільських водопроводів, відсутні необхідна техніка, не вирішене питання фінансування цих заходів. Отже, стан основних засобів та неспроможність підприємств водопостачання та водовідведення їх оновити частково пояснює збитковість цілої галузі та вимагає подальших досліджень.

Про те, що стан матеріально-технічної бази підприємств водопостачання та водовідведення критичний, свідчать коефіцієнти ветхості й аварійності. Інформаційною базою для них є натуральні показники стану та наявності основних засобів водопровідно-каналізаційного господарства за даними Державної служби статистики України [256-262] (табл. 17).



Таблиця 17. Показники ветхості й аварійності об'єктів основних засобів підприємств водопостачання у розрізі міських поселень та сільської місцевості України за 2007-2013 р.

Показники	Роки	Відхилення 2013 р. у % до 2007 р.
	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Міські поселення та сільська місцевість
Коефіцієнт ветхих і аварійних водопроводів у загальній їх протяжності	0,32	0,32	0,33	0,34	0,34	0,35	0,35	109,64
Коефіцієнт ветхої й аварійної вуличної водопровідної мережі у загальній їх протяжності	0,38	0,38	0,39	0,39	0,39	0,39	0,39	103,72
Коефіцієнт ветхої і аварійної внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі у загальній їх протяжності	0,36	0,37	0,38	0,38	0,39	0,40	0,41	116,00
Відпущено води, яка за якістю не відповідає стандарту щодо питної води, відсоток від загальної кількості, %	3,61	3,63	3,68	3,90	3,86	3,87	3,14	86,83
Частка витоків та неврахованих витрат води у загальній кількості води поданої у мережу, %	27,80	28,8	28,80	28,90	28,90	30,20	29,80	107,19
Міські поселення
Коефіцієнт ветхих і аварійних водопроводів у загальній їх протяжності	0,34	0,34	0,35	0,36	0,37	0,38	0,40	117,46
Коефіцієнт ветхої і аварійної вуличної водопровідної мережі у загальній їх протяжності	0,41	0,42	0,43	0,43	0,43	0,44	0,44	107,37
Коефіцієнт ветхої і аварійної внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі у загальній їх протяжності	0,39	0,40	0,41	0,41	0,42	0,43	0,45	114,84
Сільська місцевість
Коефіцієнт ветхих і аварійних водопроводів у загальній їх протяжності	0,30	0,30	0,30	0,30	0,30	0,30	0,30	97,47
Коефіцієнт ветхої й аварійної вуличної водопровідної мережі у загальній їх протяжності	0,33	0,33	0,33	0,33	0,32	0,32	0,31	95,01
Коефіцієнт ветхої й аварійної внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі у загальній їх протяжності	0,23	0,25	0,25	0,26	0,27	0,27	0,27	116,97

Показником, що характеризує стан основних засобів підприємств водопостачання і водовідведення України, є коефіцієнт ветхості й аварійності водопроводів - 0,34; водопровідної мережі - 0,35; внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі - 0,41. Загалом в Україні з 2007 рл 2011 рр. коефіцієнт, що характеризує повну зношеність водопроводів збільшився на 9,64 %; і водопровідної мережі - на 3,72 %; внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі - на 16,00 %. При цьому у містах коефіцієнт ветхості й аварійності водопроводів вищий на 33,33 %; коефіцієнт повної зношеності й аварійності водопровідної мережі - на 41,94 %; коефіцієнт повної зношеності й аварійності внутрішньоквартальної та внутрішньо дворової мережі - на 66,67 %, ніж у сільській місцевості.

Із таблиці також бачимо, що частка витоків і втрат води відповідно зросла на 7,19 %, що у абсолютних даних дорівнює 206054,00 тис. м³. Наголошуємо, що неефективна робота підприємств є наслідком ветхості й аварійності обладнання й устаткування більш ніж на 30 %, значних необґрунтованих втрат води, великих витрат виробничого характеру. І всі ці фактори мають тенденцію до зростання, в результаті чого підприємства не мають можливості оновити чи підтримати основні засоби та їх потужність.

У 2013 р. порівняно із 2007 р., незважаючи на зменшення потужності очисних споруд, збільшилася частка відпущеної води, що не відповідає стандарту щодо питної води на 13,17 %, а порівняно з 2012 р. - на 18,86 %. Можна дійти висновку, що підприємства водопостачання та водовідведення все ж здійснюють заходи щодо підвищення ефективності використання основних засобів. Імовірною причиною цього є підтримка держави в частині фінансування інвестиційних програм, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Про те, що виробничі передавальні системи підприємств водопостачання і водовідведення використовуються не на повну потужність, свідчать коефіцієнти експлуатації основних засобів. Початкові дані було взято зі статистичних бюлетенів Державної служби статистики України (табл. 18) [256-262].

Таблиця 18. Показники ефективності використання об'єктів основних засобів підприємств водопостачання і водовідведення у розрізі міських поселень і сільської місцевості України за 2007-2013 р.

Показники	Роки	Відхилення 2013 р. у % до 2007 р.
	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Міські поселення та сільська місцевість
Відпущено води своїм споживачам протягом року, %	74,48	71,11	68,07	68,75	67,97	66,97	68,70	92,24
Із води, відпущеної своїм споживачам, відпущено населенню, %	66,30	69,60	75,40	74,70	75,00	75,30	75,40	113,73
Із води, відпущеної своїм споживачам, відпущено підприємствам, установам, організаціям на господарсько-побутові потреби, %	18,10	18,00	16,70	16,90	17,30	17,50	17,00	93,92
Коефіцієнт експлуатації насосних станцій першого підйому відповідно до установленої виробничої потужності	0,31	0,31	2,94	0,28	0,28	0,28	0,26	84,09
у тому числі за рахунок підняття підземних вод	0,10	0,10	0,90	0,09	0,08	0,08	0,08	77,85
Коефіцієнт експлуатації очисних споруд відповідно до установленої виробничої потужності	0,47	0,46	0,42	0,41	0,40	0,40	0,40	85,79
Коефіцієнт експлуатації водопроводу відповідно до установленої виробничої потужності	0,53	0,52	0,48	0,47	0,47	0,47	0,44	83,85
Співвідношення частки питної та технічної води	3,65	3,87	4,51	4,42	4,35	4,31	4,44	121,57
Інтегральний показник ефективності використання основних засобів	0,53	0,52	0,49	0,49	0,48	0,48	0,46	88,19
Міські поселення
Коефіцієнт експлуатації насосних станцій першого підйому відповідно до установленої виробничої потужності	0,33	0,34	0,31	0,30	0,30	0,29	0,28	83,75
у тому числі за рахунок підняття підземних вод	0,10	0,10	0,08	0,08	0,08	0,08	0,07	77,22
Коефіцієнт експлуатації очисних споруд відповідно до установленої виробничої потужності	0,47	0,47	0,43	0,42	0,41	0,42	0,40	85,69
Коефіцієнт експлуатації водопроводу відповідно до установленої виробничої потужності	0,58	0,57	0,52	0,52	0,51	0,52	0,49	84,47
Співвідношення частки питної та технічної води	3,63	3,73	4,38	4,29	4,20	4,18	4,31	118,91
Інтегральний показник ефективності використання основних засобів	0,55	0,55	0,51	0,51	0,50	0,50	0,48	88,24
Сільська місцевість
Коефіцієнт експлуатації насосних станцій першого підйому відповідно до установлен...

Подобные документы

• Аналіз основних засобів та їх використання

  Види основних засобів. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання. Шляхи удосконалення обліку матеріальних активів, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів.
  
  контрольная работа [1,4 M], добавлен 26.06.2014
  

• Організація та методика бухгалтерського обліку і аналізу основних засобів

  Економічна сутність основних засобів, їх класифікація і оцінка. Значення і завдання обліку та аналізу в управлінні основними засобами підприємства. Відображення інформації у фінансовій звітності. Аналіз ефективності використання основних засобів.
  
  дипломная работа [189,9 K], добавлен 19.02.2011
  

• Облік та аудит основних засобів на підприємстві

  Економічна сутність і зміст основних фондів. Порядок організації аудиту основних засобів. Специфіка обліку операцій з основними засобами на ДП "Торезький ремонтно–механічний завод". Напрями підвищення ефективності їх використання на основі автоматизації.
  
  дипломная работа [518,1 K], добавлен 20.11.2013
  

• Облік основних засобів та аналіз ефективності їх використання

  Сутність засобів і завдання їх обліку. Організація, шляхи вдосконалення обліку основних засобів на підприємстві. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами. Шляхи та резерви підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві.
  
  дипломная работа [189,6 K], добавлен 08.12.2008
  

• Методологічні положення обґрунтування показників обліково-аналітичного забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств

  Основні методики оцінки сталого розвитку на різних рівнях народного господарства. Розробка алгоритму процедури оцінки сталого розвитку підприємств АПК. Удосконалення системи стратегій оцінки та впровадження сталого розвитку в сільському господарстві.
  
  статья [204,9 K], добавлен 22.02.2018
  

• Аудит основних засобів

  Головні задачі бухгалтерського обліку основних засобів. Типова кореспонденція стосовно операцій з основними засобами. Загальний аналіз фінансового стану підприємства ТзОВ "Дружба"; оцінка платоспроможності фірми. Аудит руху і амортизації основних засобів.
  
  курсовая работа [107,7 K], добавлен 23.09.2014
  

• Обліковий процес та розробка інструментів аналізу в системі управління розрахунками з різними дебіторами в КП "Малинська районна друкарня"

  Економічна сутність дебіторської заборгованості, оцінка стану економічного механізму його формування та погашення. Механізм управління розрахунків з різними дебіторами. Програмне забезпечення обліково-аналітичного процесу на підприємстві, удосконалення.
  
  дипломная работа [3,7 M], добавлен 10.06.2013
  

• Контроль, ревізія і аудит операцій з основними фондами

  Історичні аспекти розвитку контролю, ревізії і аудиту в Україні. Контроль і ревізія операцій з основними фондами. Оцінка технічного стану та ефективність використання основних засобів. Аудит операцій з основними фондами. Проведення ревізії і аудиту.
  
  курсовая работа [80,1 K], добавлен 10.11.2003
  

• Теоретико-методологічні основи обліку основних засобів в сільськогосподарських підприємствах

  Організаційні та методологічні аспекти визнання, оцінки, класифікації основних засобів. Залежність результатів діяльності підприємства від їх якості, вартості, технічного рівня, ефективності використання. Принципи обліку основних фондів, його оформлення.
  
  статья [109,9 K], добавлен 21.09.2017
  

• Організація обліку основних засобів

  Поняття, класифікація і оцінка основних засобів (ОЗ). Документальне забезпечення, організація синтетичного, аналітичного та інвентарного обліку основних засобів, їх надходження і оприбуткування, вибуття і списання. Облік зносу, ремонту і модернізації ОЗ.
  
  курсовая работа [275,2 K], добавлен 09.09.2013
  

• Облік основних фондів і шляхи поліпшення їх використання

  Аналіз складу, руху і стану основних засобів. Аналіз забезпеченості основними фондами. Нарахування зносу в міжнародній практиці і розмір прибутку. Первинні документи для обліку основних засобів. Напрямки підвищення рівня завантаження основних фондів.
  
  курсовая работа [35,3 K], добавлен 22.03.2011
  

• Організація і шляхи вдосконалення обліку основних засобів (на прикладі ТОВ "Мода")

  Визначення економічної суті основних засобів, їх характеристики, класифікації та оцінки. Розкриття порядку організації обліку надходження та наявності ОЗ. Дослідження первинних документів, автоматизації синтетичного та аналітичного обліку операцій.
  
  курсовая работа [79,7 K], добавлен 12.10.2011
  

• Удосконалення обліку, економічного аналізу і аудиту наявності та використання основних засобів підприємства на прикладі ПрАТ "Харчопродторг"

  Економічна сутність використання основних засобів. Відображення інформації про наявність та використання основних засобів у фінансовій звітності. Методика проведення аудиту. Аналіз наявності та використання основних засобів ПрАТ "Харчопродторг".
  
  дипломная работа [675,4 K], добавлен 04.10.2015
  

• Амортизація основних засобів

  Фінансове забезпечення відтворення основних фондів підприємств на Госпрозрахунковому автотранспортному підприємстві Сумської обласної держадміністрації. Методика розрахунків амортизації основних засобів в умовах застосування МСБО, шляхи удосконалення.
  
  курсовая работа [48,1 K], добавлен 12.07.2010
  

• Сутність та ефективність використання основних засобів

  Аналіз процесу формування основних засобів підприємства в сучасних ринкових умовах. Основні засоби як вартісна форма існування засобів праці, їх класифікація. Використання основних засобів на прикладі ТОВ "Берестівець". Методи бухгалтерської амортизації.
  
  контрольная работа [102,5 K], добавлен 06.08.2013
  

• Облік основних засобів

  Законодавчо-нормативні аспекти обліку основних засобів, методика та основні етапи їх обліку. Діюча практика обліку основних засобів на прикладі ВАТ "Югцемент", її аналіз та оцінка ефективності, розробка шляхів оптимізації та напрямки вдосконалення.
  
  курсовая работа [56,1 K], добавлен 12.11.2010
  

• Організація обліку розрахунків з покупцями та замовниками в СВК "Ружинський"

  Оцінка стану економічного механізму формування розрахунків з покупцями та замовниками. Стан і вдосконалення організації бухгалтерського обліку власного капіталу в СВК "Ружинський". Програмне забезпечення обліково-аналітичного процесу підприємства.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 11.04.2012
  

• Аудит руху та ефективності використання основних засобів підприємства

  Суть, завдання та функції аудиту. Організація та планування аудиторської діяльності. Етапи проведення аудиторської перевірки та оформлення її результатів. Аудит класифікації, збереження, надходження, вибуття, амортизації та використання основних засобів.
  
  курсовая работа [356,7 K], добавлен 12.11.2013
  

• Оформлення обліково-фінансових документів за допомогою друкувальних пристроїв

  Обліково-фінансові документи: заявка-зобов’язання, відмова від акцепту, план, звіт, розписка, акт. Вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів. Налагодження параметрів для оформлення документів на персональному комп'ютері.
  
  курсовая работа [1,0 M], добавлен 10.07.2015
  

• Облік управління витратами на Шахті ім. А.Г. Стаханова

  Економічні та організаційно–правові аспекти формування витрат підприємства. Формування стратегічної моделі управління витратами. Резерви зниження собівартості продукції. Проблеми зростання прибутку і забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
  
  курсовая работа [50,7 K], добавлен 01.12.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам