Основи аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 1 «Сутність, теоретичні основи і види аудиту»

План

1. Виникнення та розвиток аудиту в світі. Характеристика тенденцій, що впливають на нього

2. Становлення і розвиток аудиту в Україні

3. Організаційні форми аудиторської діяльності, їх функції, права та відповідальність

4. Класифікація, мета, завдання, предмет та об'єкти аудиту

5. Метод, методичні прийоми та процедури аудиту



Ключові слова: Аудит, обов'язковий аудит, аудиторська діяльність, аудитор, аудиторська фірма, аудиторські послуги, метод, загальнонаукові методи, прикладні методи, метод аудиту.

Література: Основна: 1, 3, 5, 10, 13; додаткова: 1, 2, 13, 15, 20; інформаційні ресурси: 1, 5, 6, 8

Повинен знати: Історію виникнення аудиту, сутність аудиту, основні поняття аудиторської діяльності, класифікацію аудиту, методи та прийоми аудиту, процедури аудиту.

1. Виникнення та розвиток аудиту в світі. Характеристика тенденцій, що впливають на нього

Слово «аудит» походить від латинського слова «audio» (він слухає, відповідно «auditor» - той, хто слухає). В економічній літературі висловлюються різні думки щодо історії виникнення аудиту в світі. Одні автори стверджують, що започаткування професії аудитора сягають давніх часів. Ще в Стародавньому Єгипті (близько 2600 років до н.е.) існували чиновники, які поєднували функції обліку та контролю.

В Римській імперії (ІІІ ст. до н.е.) функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас з ними діяли прокуратори - намісники провінцій, фінансові чиновники з забезпечення державних доходів, а квестори займалися фінансовими та судовими справами.

Інші дослідники доводять корені існування аудиту в Стародавній Греції. В той період, особлива увага приділялася контролю збереження власності, зокрема майна. Крадіжку греки розглядали як матеріальну шкоду. Нестача цінностей покривалася матеріально відповідальною особою або його поручителями, причому якщо нестача кваліфікувалася як розкрадання, то відшкодування ЇЇ відбувалося у десятикратному розмірі. Афіни мали спеціальних чиновників і контролерів, до обов'язків яких належало складання звітів про доходи і витрати держави та їх контроль.

В Італії аудит поширився після падіння Римської імперії. Купці Флоренції, Генуї та Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових кораблів, які перевозили товари в інші країні Європи. В той час метою контролю було попередження помилок в облікових книгах. Наступною віхою в розвитку аудиту став період розквіту італійських міст-держав. Тут мало місце паралельне співіснування контролю на приватному та державному рівнях. У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економічних відносин удосконалювався облік і контроль господарської діяльності, з'явилися спеціальні трактати про контроль облікових записів і звітності. В цих трактатах наголошувалося на необхідності піддавати ретельній перевірці звіти; регулярно проводити інвентаризацію залишків цінностей, дебіторської заборгованості, підтверджувати правильність цін та ін.

Значним поштовхом у розвитку фінансово-господарського контролю в світі, а отже, і професії аудитора, було зародження капіталістичного способу виробництва. Починаючи з середини XIX ст., коли капіталістичний тип виробництва почав домінувати у країнах Європи і Північної Америки, реальні власники підприємств (акціонери, пайовики, засновники) майже повністю перестали брати участь в управлінні, яке було передано найманим працівникам - професійним менеджерам. Відразу почалися конфлікти інтересів: власники прагнули не тільки зберегти, а й примножити власність, а менеджери намагалися самі перейти до категорії власників, часто використовуючи надані їм можливості на шкоду своїм роботодавцям. Звичайно, у цьому конфлікті власники мали законне право вимагати від менеджерів продуктивної праці та сумлінного виконання обов'язків, але реально контролювати їх не могли. Тому виникла ідея запрошувати висококваліфікованих і незалежних працівників (насамперед бухгалтерів), котрі могли б надавати об'єктивну інформацію про реальне збереження активів підприємства, величину прибутку тощо. Отже, аудитори стали інструментом реалізації контролю власника за діяльністю найманого персоналу, результати якої знаходили формальне вираження у показниках публічної фінансової звітності. Різні примітивні форми контролю існували і за первіснообщинного, рабовласницького та феодального ладу. Історія ж виникнення аудиту пов'язана лише з розвитком капіталізму та ринкових відносин. Відокремлення власників від безпосереднього управління власністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення інститутів професійних бухгалтерів та аудиторів.

Більшість вчених світу визнають, що офіційною датою виникнення незалежного аудиту в сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання "привілейованих бухгалтерів". Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інститут бухгалтерів та експертів Глазго - 144, а Спілка бухгалтерів Абердіно - 224. Шотландська бухгалтерська практика стала широко популярною у світі, і вже до початку XX ст. було створено. 12 організацій професійних бухгалтерів:

1854 р. Спілка бухгалтерів Единбургу,

1855 р. Інститут бухгалтерів та експертів Глазго,

1867 р. Спілка бухгалтерів Абердіно,

1870 р. Інститут привілейованих бухгалтерів Англії та Уельсу,

1880 р. Інститут привілейованих бухгалтерів Канади,

1886 р. Інститут привілейованих бухгалтерів Австралії,

1887 р. Спілка бухгалтерів Австралії,

1887 р. Американський інститут дипломованих громадських бухгалтерів,

1888 р. Інститут привілейованих бухгалтерів Ірландії,

1891 р. Привілейована асоціація дипломованих бухгалтерів Англії,

1894 р. Спілка бухгалтерів Нової Зеландії,

1895 р. Інститут реєстрованих бухгалтерів Голландії.

З 1844 р. у Великобританії видано серію законів про компанії, відповідно до яких останні були зобов'язані один раз протягом року запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язкового незалежного аудиту було ухвалено у Франції (1867 p.), США (1887 p.), Німеччині (1931 p.).

Палата лордів (Великобританія) у справі Сараrо проти Touche Ross (1990 р.) дала таке трактування ролі аудитора: «Функція аудитора зводиться до підтвердження, наскільки це можливо, того, що фінансова інформація про справи компанії, подана її директорами, точно відображає стан справ, щоб, по-перше, захистити саму компанію від наслідків невиявлених помилок або можливих зловживань і, по-друге, подати акціонерам надійну інформацію для вивчення ведення справ компанії і вираження їхніх колективних повноважень щодо винагороди чи відклику тих, кому було довірено ведення справ». Разом із тим зазначалося, що «відповідальність за подання фінансової звітності, яка дає правильну й об'єктивну інформацію про фінансовий стан компанії, безпосередньо покладено на її директорів. Роль аудиторів полягає у наданні власникам компанії незалежного звіту про складання балансу і звітності щодо прибутків і збитків, а також про те, чи дають ці документи правильну й об'єктивну інформацію про стан справ компанії на кінець фінансового року і про її прибутки і збитки за цей рік. їхня роль, таким чином, скоріше дослідна, ніж творча».

Рішення у справі Сараrо підтвердило, що аудитор не відповідає перед компанією та її акціонерами як організацією в цілому. Аудитор не несе відповідальності за результати перевірки перед індивідуальними акціонерами або іншими третіми особами, він несе відповідальність тільки перед тими людьми, з якими укладено договір, бо винагороду виплачує аудитору компанія, яка перебуває з ним у договірних стосунках.

Існування певних тенденцій глобалізації бізнесу, концентрації інтелектуальних ресурсів у процесі розподілу праці, стрімке зростання інформаційної складової систем управління стало значним поштовхом у подальшому розвитку аудиту на вищому рівні. Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації. Тепер у США працюють понад 45 тис. аудиторських фірм. Кількість зайнятих у фірмі людей коливається від одного до декількох тисяч чоловік. При цьому аудиторські фірми можна згрупувати в 4 категорії: Велика шістка, інші національні фірми, великі місцеві та регіональні фірми, малі місцеві фірми. Шість найкрупніших американських аудиторських фірм називали "Великою шісткою", кожна з них має офіси в усіх великих містах США і в багатьох містах світу, дохід, що перевищує 500 млн. дол. США і значно більший в інших країнах. Нью-йоркський персонал однієї з цих фірм нараховує понад тисячу спеціалістів.

Останні десятиріччя XX ст. характеризуються розвитком міжнародної торгівлі, збільшенням інвестиційних потоків і глобалізацією економічних процесів. Глобалізація розвивається під впливом сукупності об'єктивних політичних, економічних і соціальних факторів, серед яких можна виділити:

v геополітичні та геоекономічні трансформації, пов'язані з розпадом соціалістичної системи господарювання, появою групи «пострадянських» незалежних держав. Внаслідок цього значно посилилася політична і ринкова уніфікація сучасного світу;

v науково-технологічні досягнення, зокрема в галузі новітніх інформаційно-комунікаційних систем;

v поглиблення вагомих проблем як економічного, так і екологічного характеру.

Глобальний характер сучасного бізнесу, збільшення кількості суб'єктів підприємництва й ускладнення їхніх організаційних структур приводить до посилення ролі стратегічного менеджменту, спрямованого насамперед на вибір оптимального шляху підприємства на основі аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища. Сучасні підприємства підтримують ділові зв'язки з багатьма партнерами, орієнтуються на численних конкурентів, враховують і передбачають різноманітні вимоги споживачів, суспільних організацій, держави то що. Ці фактори визначають необхідність глибокого аналізу зовнішнього середовища. Релевантне зовнішнє середовище фірми дуже широке, оскільки в нього входять соціальні й економічні фактори, проте ключовий аспект зовнішнього оточення фірми - це галузь (або галузі),в якій вона веде конкурентну боротьбу. Потреба досягнення конкурентних переваг і прагнення посісти позицію лідера у галузі змушує великі компанії використовувати послуги не тільки власних спеціалістів, а й зовнішніх експертів - аудиторів. Необхідність залучення незалежних аудиторів для здійснення перевірок та експертиз системи управління виникла, передусім у тих компаніях, які мали філії, дочірні підприємства, а також диверсифіковану структуру (різні види діяльності). Налагодження ефективного контролю у таких компаніях виявилося досить складною справою. Тому динамічний розвиток аудиторської діяльності значною мірою відбувається завдяки глобалізації, розширенню та диверсифікації транснаціональних і національних компаній у процесі еволюції ринкових економічних відносин.

Якщо на перших етапах розвитку ринкової економіки у країнах Західної Європи, Північної Америки та інших регіонів планети активно відбувалися процеси концентрації капіталу, засобів праці, трудових ресурсів (переважно виробничого кадрового потенціалу), то у XX ст. паралельно з названими процесами спостерігалася значна концентрація інтелектуальних ресурсів. У галузі бізнес-консалтингу й аудиту ця тенденція знайшла відображення у створенні транснаціональних бухгалтерських (аудиторських) фірм - Arthur Andersen, Deloitte, Ernst & Young, KPMG, PricewaterhouseCoopers та ін.; потужних наукових центрів при університетах тощо. Використання значного інтелектуального потенціалу провідних аудиторських фірм світу дало змогу багатьом компаніям вирішувати складні проблеми, пов'язані з фінансами, обліком, податками та інвестиціями, які досить важко було би розв'язати власними силами. Отже, до переліку чинників, що сприяють розвитку аудиторської діяльності, можна додати концентрацію і зростання інтелектуального потенціалу. Саме це створює об'єктивні передумови глобального управління економічними процесами.

У зв'язку з розвитком комп'ютерної техніки і сучасних інформаційних технологій за останні десятиріччя посилилася тенденція зростання обсягів фінансово-економічної інформації, доступної для використання різними категоріями користувачів - акціонерами, інвесторами, кредитними і страховими організаціями тощо. Водночас зросла потреба у забезпеченні належної достовірності та якості фінансово-економічної інформації, яка потрапляє на ринок і може розглядатися як специфічний товар. Своєрідним «сертифікатом якості» для такої інформації є висновок незалежних аудиторів, який набагато збільшує її достовірність і, відповідно, вартість. Отже, аудит бере безпосередню участь у процесі виробництва та створення нової вартості.

Згадані тенденції є взаємопов'язані й у комплексі з іншими чинниками формують сучасне бачення аудиту. Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни.

2. Становлення і розвиток аудиту в Україні

Однією з причин гальмування розвитку аудиту в Україні є те, що вона впродовж багатьох століть була поневолена іншими державами. Рівень розвитку аудиту значною мірою залежав від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин цих країн.

Західні землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії, а потім - Польщі. За часів панування Австро-Угорської імперії на Західних землях України у великих містах розвивались мануфактури, виникали нові промислові підприємства. Все це створювало певні умови для розвитку аудиту, оскільки власникам підприємств потрібний був незалежний контроль за використанням і збереженням їх капіталу.

Поневолення Західних земель України панською Польщею дещо сповільнило розвиток аудиту. Польща порівняно з Австро-Угорською імперією у розвитку промисловості була відсталішою. Контроль за збереженням панських маєтків здійснювали певні наглядачі. Проте їх діяльність мало чим нагадує роботу аудиторів.

Центральні, східні та південні-регіони України входили до складу Російської імперії. Розвиток аудиту в цих регіонах був адекватний його розвитку в Росії. Перша згадка про аудиторів в Росії відноситься до початку XVIII ст., де аудиторами називали військових слідчих. Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в «Табелі про ранги» до військових чинів відніс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі заснована школу, названу пізніше Аудиторським училищем. За характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкінці XIX - початку XX ст. у Росії Інститут присяжних бухгалтерів (рахівників) закінчилися лише підготовкою документів, які регламентували його діяльність.

Професійної організації бухгалтерів (аудиторів) у Російській імперії так і не вдалося створити. Незалежні перевірки щорічних звітів акціонерних товариств проводилися ревізійними комісіями. До складу цих комісій часто входили акціонери, не завжди обізнані з обліком і контролем. Після жовтневого перевороту 1917 р. та часів існування СРСР була сформована командно-адміністративна система. За цих умов контрольні функції повністю виконували контрольно-ревізійні органи. Водночас з цим існував партійний контроль.

Перші зародки аудиту можна віднести до 1987-1989 рр., коли почали діяти спільні підприємства з іноземним капіталом. В Україні було створене дочірнє відділення «Інаудиту».

Розвиток аудиту в Україні започатковано після розпаду Радянського Союзу та створення незалежної держави.

На сучасному етапі розвитку національної економіки спостерігаємо значні зміни у методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням і зміцненням недержавних форм власності, приватизаційними процесами, розвитком міжрегіональних і міжнародних зв'язків, побудованих на ринкових засадах.

В Україні виникла нова категорія людей, реально здатних впливати на економічну, соціальну і політичну атмосферу в державі, - категорія власників, їхньою характерною рисою є зацікавленість у стабільності, передбачуванні та відкритості всіх процесів, що відбуваються у суспільстві, оскільки безпека будь-якого бізнесу визначається насамперед загальним становищем у державі та суспільстві.

Формування приватної власності як альтернативи державному секторові економіки зумовило виникнення низки нових професій в економічній сфері, де важливе місце належить аудиторам. Але для багатьох людей досі нерозв'язаним залишається питання: наскільки вітчизняний аудит відповідає об'єктивно існуючим потребам у ньому? Не секрет, що у перші два-три роки після примусового запровадження аудиту в Україні (1993-1996 рр.) це викликало негативні емоції у багатьох підприємців і лише з часом ставлення до аудиторів змінилося.

Іноді окремі науковці та практики висловлювали думки, що аудит в Україні запроваджено передчасно, і він є лише способом заробляння "легких" грошей певною категорією людей; що користі він нікому не приносить і потрібен лише державі (або, конкретніше, її фіскальним органам) для утримання під наглядом недержавного сектора економіки, який формується швидкими темпами. Подібна позиція не тільки не враховує багатьох факторів, що вплинули на зародження українського аудиту, а й ігнорує об'єктивні передумови, які склалися в нашій державі у зв'язку з переходом до ринкових економічних відносин.

Якщо проаналізувати історію виникнення і розвитку аудиту за кордоном, то можна зауважити, що аудит є своєрідним «супутником» ринкової економіки. Професія аудитора у сучасному розумінні цього слова виникла у Великій Британії в середині XIX ст., саме під час становлення нової економічної системи, яку ми називаємо ринковою економікою. Після цього аудитори почали успішно працювати в інших розвинених країнах, де найшвидше впроваджувалися і розвивалися ринкові методи господарювання, - США, Франції, Німеччині та ін.

В Україні аудиторська діяльність нараховує трохи більше 25 років, це незначний термін з погляду історії (адже аудиту у західних країнах більше ста років), проте є всі підстави стверджувати, що аудит в Україні як професійний вид діяльності відбувся. Загальні основи для легалізації аудиту в Україні були створені з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про підприємства в Україні». У п. 4 ст. 29 даного Закону вказувалося, що річний баланс усіх підприємств підлягає обов'язковому аудиту, за винятком тих, хто цілком утримується за рахунок бюджету. Це ж відносилося і до ліквідованих підприємств. Подібні положення у цей період часу були притаманні і ряду інших законодавчих актів, а саме: відбиті у Законі УРСР «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 1991 р. (ст. 4, 22); у Законах України «Про приватизацію державного майна» від 1992 р. (ст. 11), «Про господарчі товариства» від 1991 р. (ст. 13,17,18,20), «Про цінні папери і фондову біржу» (ст. 6, 22, 24), «Про банкрутство» (ст. 5). Таким чином, діловий світ був законодавчо зобов'язаний звертатися за послугами до суб'єктів аудиту.

З прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особливої актуальності набувають питання проведення санаційного аудиту. Характерним для санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, що знаходяться у кризовій фінансовій ситуації. Головне його завдання полягає у тому, щоб оцінити санаційну придатність підприємства на основі аналізу його фінансово-господарської діяльності і представленої санаційної концепції, що включає основні параметри маркетингової, інвестиційної, податкової політики та інші аспекти санації. Проведення санаційного аудиту надає можливість санаторам, кредиторам, арбітражному суду з найбільшим ступенем упевненості прийняти обґрунтоване управлінське рішення про санацію чи ліквідацію підприємства - боржника.

Однак правова основа для розвитку професії аудитора була сформована тільки із прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» (22 квітня 1993 р). З тих пір кожен рік додавав щось нового до теорії та практики аудиту і збільшував престижність аудиторської професії у суспільстві. Підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці вже добре знають, що таке аудит, і широко користуються його послугами. З екзотичного і досить туманного терміну аудит перетворився на звичний елемент ринкового механізму, який працює насамперед на користь громадян-бізнесменів і службовців, акціонерів і власників.

Отже, розвиток аудиту в Україні має чотири етапи:

Перший - 1987-1992 р.р. створення перших аудиторських структур.

Другий - 1993-1998 р.р. формування нормативно-правової бази аудиту в Україні.

Третій - 1999 р. 2017 р. діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі посилення монопольного становища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні.

Четвертий - з 2018 р. впровадження стандартів європейського та міжнародного рівнів у сіеру аудиторської діяльності.

Обов'язковий аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 p. p. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, починаючи з 1996 p., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.

Певний досвід проведення аудиту у нас уже накопичено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.

Впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:

Ё значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату;

Ё надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

Ё незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

Ё можливість вибору аудитора замовником тощо.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

3. Організаційні форми аудиторської діяльності, їх функції, права та відповідальність

Аудиторська діяльність - незалежна професійна діяльність аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих у Реєстрі аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг

За визначенням Роя Доджа, «аудит - це захоплюючий предмет; шкода тільки, що великий обсяг офіційних публікацій АРС- настільки його ускладнив. Аудитор не повинен бути детективом або заздалегідь бути упевненим, що щось неправильно. Він не відповідає за недбалість відповідального керівника, який передав йому інформацію за відсутності підозрілих обставин».

Р. Адамс, автор книги «Основи аудиту», наводить класичне висловлення, що стосується аудиту. Воно неодноразово цитоване багатьма ученими, але заслуговує на те, щоб згадати його ще раз: «Без аудиту немає надійності рахунків. Без надійності рахунків немає контролю. А без контролю що вартує влада?»

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, приватними підприємцями-аудиторами.

Аудитор - фізична особа, яка підтвердила кваліфікаційну придатність до провадження аудиторської діяльності, має відповідний практичний досвід та включена до Реєстру аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності.

Аудитор може займатися аудиторською діяльностю після підтвердження кваліфікаційної придатності та набуття практичного досвіду в порядку, визначеному Законом про аудит фінансової звітності.

Аудитор, який набув права на провадження аудиторської діяльності, включається до Реєстру.

Аудитор має право провадити аудиторську діяльність одноосібно лише після включення його до Реєстру як суб'єкта аудиторської діяльності

Аудитором не може бути:

Ш особа, яка має не погашену або не зняту в установленому порядку судимість;

Ш особа на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційних правопорушень;

Ш особа, до якої було застосовано протягом останнього року стягнення у вигляді виключення з Реєстру за подання до Реєстру недостовірної інформації.

Аудитор провадить аудиторську діяльність:

Ш у складі аудиторської фірми;

Ш та/або як фізична особа - підприємець чи

Ш провадить незалежну професійну діяльність, за умови що така особа не є працівником аудиторської фірми

Аудитори можуть займатися громадською діяльністю, освітньою діяльністю, викладацькою діяльністю, науковою діяльністю, підготовкою публікацій з отриманням відповідної винагороди.

Аудитори мають право отримувати дивіденди, доходи від інших корпоративних прав, доходи від оренди та відчуження рухомого та нерухомого майна, пасивні доходи.

Аудиторам забороняється:

Ш безпосередньо займатися іншими, не сумісними з аудиторською діяльністю, видами підприємницької діяльності;

Ш використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції щодо такої вигоди для себе чи інших осіб.

Аудиторська фірма - юридична особа, яка провадить виключно аудиторську діяльність та/або надає неаудиторські послуги на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом про аудит фінансової звітності та Міжнародними стандартами аудиту.

Аудиторська фірма набуває права на провадження аудиторської діяльності за умови якщо:

Ш загальний розмір частки засновників (учасників) АФ, які не є аудиторами та/або АФ, у статутному капіталі не може перевищувати 30 %;

Ш посадовою особою, яка здійснює керівництво АФ може бути лише аудитор;

Ш керівник АФне може бути керівником іншої юридичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність за видами, не сумісними з аудиторською діяльністю.

Аудиторська фірма повинна мати добру репутацію. АФ не може вважатися такою, що має добру репутацію, якщо протягом 2 років поспіль до аудиторської фірми застосовувалося більше 3 разів стягнення у вигляді попередження або зупинення права на надання послуг з обов'язкового аудиту фінансової звітності або обов'язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес. АФ, яка втратила добру репутацію, виключається з Реєстру за рішенням Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю

Суб'єкт аудиторської діяльності - аудиторська фірма або аудитор, що відповідає таким критеріям:

Ш провадить аудиторську діяльність як фізична особа - підприємець або провадить незалежну професійну діяльність;

Ш набув права на провадження аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених цим Законом;

Ш включений до Реєстру як суб'єкт аудиторської діяльності.

Аудиторські послуги - аудит, огляд фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, виконання завдань з іншого надання впевненості та інші професійні послуги, що надаються відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

До складу аудиторських послуг входять:

Ш аудит,

Ш огляд фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності,

Ш виконання завдань з іншого надання впевненості,

Ш інші професійні послуги, що надаються відповідно до МСА.

Аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб'єкта господарювання, або іншого суб'єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам

Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).

Обов'язковий аудит фінансової звітності - аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) суб'єктів господарювання, які відповідно до законодавства зобов'язані оприлюднити або надати фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність) користувачам фінансової звітності разом з аудиторським звітом, що проводиться суб'єктами аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених Законом про аудит фінансової звітності.

Умови проведення обов'язкового аудиту

З 1 січня 2018 року набули зміни до Закону про бух облік, відповідно до яких щорічний аудит мають проводити суб'єкти господарювання, перелік яких узагальнено в таблицях:

Таблиця 1

Аудит у великих підприємствах

2018 рік	2019 рік
Види юросіб	Обов'язковість аудиту	Обов'язковість аудиту
Великі підприємства, які є емітентами цінних паперів	Зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством.	У 2019 році зберігається той самий обов'язок
Великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів	У 2018 році обов'язку проведення аудиту окремо не встановлено	Зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі).



Таблиця 2

Аудит у середніх підприємствах

2018 рік	2019 рік
Вид юросіб	Обов'язковість аудиту	Обов'язковість аудиту
Середні підприємства	У 2018 році обов'язку проведення аудиту окремо не встановлено	Зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі).

Таблиця 3

Аудит у емітентів цінних паперів

2018 рік	2019 рік
Види юросіб	Обов'язковість аудиту	На кого поширюється	Обов'язковість аудиту
Емітентів цінних паперів, цінні папери яких допущені до біржових торгів, приєднали до групи під назвою «Підприємства, що становлять суспільний інтерес».	Зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством	На всіх зазначених юросіб, незалежно від кількості найманих працівників, суми річного доходу та інших критеріїв	У 2019 році зберігається той самий обов'язок

Таблиця 4

Аудит у фінансових установах

2018 рік	2019 рік
Види юросіб	Обов'язковість аудиту	На кого поширюється	Обов'язковість аудиту
Банки, страховиків, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи, що належать до великих та середніх, додали до групи під назвою «Підприємства, що становлять суспільний інтерес».	Зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством	На всіх зазначених юросіб, крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств	У 2019 році зберігається той самий обов'язок
Інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств	У 2018 році обов'язку проведення аудиту не встановлено	Зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюд-нювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі).

Таблиця 5

Аудит у публічних акціонерних товариствах

2018 рік	2019 рік
Вид юросіб	Обов'язковість аудиту	На кого поширюється
Публічні акціонерні товариства	Зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством	На всіх зазначених юросіб, незалежно від кількості найманих працівників, суми річного доходу та інших критеріїв	У 2019 році зберігається той самий обов'язок



Таблиця 6

Аудит у підприємств, що здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин

2018 рік	2019 рік
Вид юросіб	Обов'язковість аудиту	На кого поширюється	Обов'язковість аудиту
Підприємства, що здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення	Зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством	На підприємства, які здійснюють діяльність з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, родовищ корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування корисних копалин загальнодержавного значення, та/або виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції щодо корисних копалин загальнодержавного значення, та/або транспортування трубопроводами (у тому числі з метою транзиту) вуглеводнів та хімічних продуктів	У 2019 році зберігається той самий обов'язок

Таблиця 7

Аудит у суб'єктів природних монополій

2018 рік	2019 рік
Вид юросіб	Обов'язковість аудиту	На кого поширюється	Обов'язковість аудиту
Суб'єкти природних монополій на загально-державному ринку	Зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством	Зведений перелік суб'єктів природних монополій розміщується щомісяця до 20 числа на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України (http://www.amc.gov.ua)	У 2019 році зберігається той самий обов'язок

Таблиця 8

Аудит у державних і комунальних підприємствах

Види юросіб	2018 рік	2019 рік
Державні і комунальні унітарні підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі чи територіальній громаді, а також господарські товариства, 50% і більше акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави чи територіальної громади в яких становить 100%	Окремо у новій редакції ст. 14 Закону про бухоблік не згадуються.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України, наприклад (табл. 1):

Таблиця 9

Приклади проведення обов'язкового аудиту

Нормативно-правовий акт	Форма застосування аудиторських послуг із посиланням на зміст статті нормативно-правового акту
ЗУ «Про господарські товариства» від 19.09.1992 р. № 1576-ХІІ (в редакції ЗУ від 06.02.2018 р. № 2275-VIII)	Підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) достовірності та повноти ліквідаційного балансу товариства, за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.
ЗУ "Про іпотечні облігації" від 22.12.2005 р. № 3273-IV (в редакції ЗУ від 18.08.2012 р. № 5192-VI)	Проведення аудиторських перевірок іпотечного покриття.
Наказ ДКУ з енергозбереження «Про затвердження Інструкції про порядок передачі документації та здійснення державної експертизи з енергозбереження на виконання п.4 Постанови КМУ від 15.07.1998 р. № 1094» від 09.03.1999 р. № 15 (в редакції Наказу НАЕР від 15.06.2007 р. № 92).	При проведенні експертної оцінки з метою визначення відповідності інвестиційної та іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробництвом та споживанням паливно-енергетичних ресурсів, чинному законодавству з енергозбереження, відповідності передпроектних та інших рішень вимогам нормативно-правової та нормативно-технічної документації, відповідності об'єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних досягнень у галузі енергозбереження, вимогам економічної доцільності розробок, рівню економії, досягнутому завдяки енергоощадним заходам, відтвореним у документації, досягнутому рівню раціонального і ефективного використання паливно-енергетичних, матеріальних, трудових та інших ресурсів.
Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про порядок розміщення, обігу та викупі цінних паперів інституту спільного інвестування» від 09.01.2003р. № 3	Розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування з метою ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів.
Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, затв. Рішенням НКЦПФР від 30.07.2013 р. № 1338	Реєстрація проспекту емісії та випуску інвестиційних сертифікатів фонду
Наказ ФДМУ «Щодо затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації» від 27.02.2004 р. № 377	Підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря.

4. Класифікація, мета, завдання, предмет та об'єкти аудиту

Щоб отримати всебічну характеристику сутності аудиторської діяльності, важливе значення має науково обґрунтована класифікація аудиту, яка дає можливість зрозуміти роль аудиту. його завдання і функції, повніше використовувати результати аудиту в господарській практиці. Класифікація широко застосовується в усіх науках як один із основних засобів упорядкування і систематизації матеріалу, що досліджується. На сьогодні існує досить багато різноманітних підходів до класифікації аудиту виходячи з його видів. Будь-яка класифікація повинна відповідати двом постулатам:

v перший - вона має бути теоретично обґрунтованою, тобто базуватися на науковій основі, легко засвоюватися для підготовки фахівців;

v другий - застосування її на практиці повинно бути необхідністю.

Аудит класифікують залежно від окремих ознаками:

1. По стадіям історичного розвитку:

· підтверджуючий аудит - під час проведення перевірки аудитор перевіряв та підтверджував практично кожну господарську операцію, вів власні облікові регістри. В наш час таку послугу називають відновленням або веденням бухгалтерського обліку;

· системно-орієнтований аудит - передбачає спостереження систем, які контролюють операції. Це призвело до того, що аудитори стали проводити експертизу на основі внутрішнього контролю;

· аудит, що базується на ризику - передбачає проведення вибіркового дослідження господарських операцій, виходячи з умов роботи підприємства, визначення так званих «вузьких місць» в його роботі.

2.Відносно законодавчих вимог:

· обов'язковий - проводиться у випадках прямо передбачених законодавством, а також за рішенням суду або слідчих органів;

· ініціативний - проводиться за замовленням суб'єкта господарювання, не залежно від того, чи передбачена така перевірка за законом;

· за спеціальним завданням - проводиться по перевірці окремих статей звітності, стану майна, економічної та юридичної експертизи договорів, ефективності використання капіталу та ін..

3. По відношенню до господарюючого суб'єкта:

· зовнішній аудит - здійснюється суб'єктом аудиторської діяльності;

· внутрішній аудит - здійснюється кваліфікованим працівником самого підприємства;

Таблиця 10

Порівняльна характеристика внутрішнього та зовнішнього аудиту за елементами

Елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Поняття аудиту	Це елемент управлінського контролю, являє собою внутрішньо-господарський контроль законності формування витрат, наявність відхилень від нормативних, забезпечення інформацією всіх управлінських служб для вжиття заходів щодо поліпшення роботи підприємства. Його визначають як функцію управління	Це незалежний аудит відносно підприємства, що перевіряється. Цей вид аудиту є обов'язковим, передбачений ЗУ "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність"
Мета та завдання	Визначається керівництвом підприємства	Визначається договором та МСА
Замовник	Керівництво підприємства	Власники (акціонери)
Види послуг	Визначається керівництвом підприєм-ства, виходячи з потреб управління	Визначається договором
Об'єкт	Визначається керівництвом. Господарські операції надходження і використання ресурсів, стан обліку й внутрішнього контролю перевіря-ються на відповідність встановленої облікової політики та загально методичними положеннями	Визначається договором. Стан обліку та фінансової звітності, рівень внутрішнього контролю, ефектив-ність використання ресурсів, щоб визначити масштаб зовнішнього аудиту і рівень початкової довіри до даних обліку та звітності клієнтів
Характер діяльності	Виконавча діяльність	Підприємницька діяльність
Суб'єкт аудиту	Штатні працівники підприємства	Незалежні аудитори
Кваліфікація	Визначається рішенням управлінської структури. Володіє меншим ступенем незалежності та більш низьким професійним рівнем	Визначається на законодавчому рівні, ретельно контролюється професій-ними громадськими об'єднаннями. Володіє ступенем незалежності
Регламентація аудиту	Регламентується керівництвом підприємства	Регламентується ЗУ "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", МСА, рішеннями РАПУ, МФУ, Органом суспільного нагляду.
Звітність	Перед керівництвом підприємства. Форма звітності визначається підприємством	Перед користувачами фінансової звітності у формі аудиторського висновку, зміст якого має відповідати вимогам МСА
Відповідальність	Перед керівництвом підприємства	Перед замовником і перед третіми особами
Наявність ризику	Ризик бізнесу підприємства, втрати репутації	Ризик бізнесу аудиторської фірми, аудиторський ризик
Методи аудиту	Використані методи мають багато схожості, особливо в плані аналізу систем внутрішнього контролю та застосування вибіркових перевірок при аудиторському тестуванні. Різниця - у детальності і точності перевірок

4. За видами діяльності суб'єкта господарювання, що підлягають аудиту:

· загальний аудит;

· банківський аудит;

· страховий аудит;

· аудит бірж, позабюджетних фондів та інвестиційних інститутів.

5. За об'єктом вивчення:

· аудит фінансової звітності (фінансовий) - виконується для визначення того, чи узгоджена зве6дена фінансова звітність із певними критеріями (загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку);

· погоджений аудит ( аудит на відповідність) - виконується для визначення того, чи дотримуються в господарській системі тих процедур або правил, які приписані персоналу адміністрацією;

· операційний аудит - перевірка будь-якої частини процедур і методів функціонування господарської системи з метою оцінки продуктивності й ефективності.

6. За рівнем обов'язковості:

· обов'язковий аудит - передбачений законодавством;

· необов'язковий аудит - не передбачений законодавством.

7.За способом проведення:

· суцільний - перевірці підлягають усі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображено господарські операції за увесь період, що підлягає аудиту;

· вибірковий - вивчення окремої частини документів, відібраних на основі наукового обґрунтованої схеми, за той чи інший період;

· комбінований - одна частина документів перевіряється суцільно, а інша - вибірково.

8.За порядком призначення:

· первинний аудит - здійснюється суб'єктом аудиторської діяльності на даному підприємстві і за даний період вперше. Така обставина суттєво збільшує ризик і трудомісткість аудиту;

· повторний аудит - здійснюється суб'єктом аудиторської діяльності на даному підприємстві не в перший раз.

Аудит має свій предмет дослідження. тобто з'ясування того, чим він займається, що вивчає, які питання вирішує.

Предмет аудит - процеси і явища, які зафіксовані в документах і пов'язанні з господарською діяльністю підприємства. Предмет аудиту конкретизується його об'єктами.

Об'єкт аудиту - окремий елемент предмету аудиту, на який направлена цілеспрямована дія аудитора. Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Класифікаційні ознаки об'єкти дослідження:

1.Вид об'єкту: ресурси, господарські процеси, економічні процеси діяльності, організаційні форми управління, методи управління, функції управління.

2.Складність об'єкту:

· прості об'єкти - містять декілька елементів ( групи ресурсів відносно обособлених частин системи управління). Наприклад, товарна продукція є простим об'єктом для контролю, але їй притаманні такі елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, естетична привабливість тощо.

· складні - об'єкти з невизначеною структурою, яка підлягає дослідженню (сукупні ресурси і господарські процеси, цілісні системи управління). Наприклад, автоматизацію технологічного процесу відносять до складних об'єктів аудиту, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході - вироблена продукція. Але ті елементи, які характеризують її, тобто фактори, що впливають на результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.

3.Відношення до сфери діяльності: окремі сфери діяльності підприємства (матеріально-технічне забезпечення, допоміжне виробництво, господарське обслуговування. основне виробництво, збут і т.д.)

4.Звязок з часом:

· об'єкти, стан яких оцінюється в минулому часі;

· об'єкти, стан яких оцінюється в теперішньому часі;

· об'єкти, стан яких оцінюється в майбутньому часі.

5.Характер оцінювання:

· об'єкти, які оцінюється тільки кількісно;

· об'єкти, які оцінюється тільки якісно;

· об'єкти, які потребують, як кількісних, так і якісних оцінок.

6.Термін надходження в полі діяльності аудитора:

· об'єкти, які постійно знаходяться в полі аудиторської уваги;

· об'єкти, по яких здійснюється періодичне аудиторське оцінювання;

· об'єкти, потребують разового аудиторського оцінювання.

7.Вид аудиту:

· об'єкти зовнішнього аудиту;

· об'єкти внутрішнього аудиту.

Мета аудиту - надання користувачам фінансової звітності інформації про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання).

Основними завданнями аудиту є:

· перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

· виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

· реальність визначення фінансових результатів;

· оцінка ефективності внутрішнього контролю;

· надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

5. Метод та методичні прийоми та процедури аудиту

Метод аудиторської діяльності сформувався в системі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах.

Метод (від гр. methodos - дослідження) - це прийом дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини (мал. 1).



Аналіз - це метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансово-господарської діяльності підприємства).

Синтез (від гр. sinthesis - сполучення, поєднання, складання) - метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).

Індукція (від гр. induction - наведення) - метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведення висновків від окремого до загального (аудит витрат обігу здійснюється насамперед за даними аналітичного обліку, а відтак - синтетичного обліку).

Дедукція (від лат. deduction - виведення) - метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об'єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого (аудит фінансових результатів спочатку проводиться за даними синтетичного обліку, а потім - аналітичного обліку).

Аналогія - прийом наукових висновків, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності з іншими. Метод аналогії, базуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, є основою моделювання.

Моделювання - спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу (наприклад, стандарти).

Абстрагування (від лат. abstrahere - відволікати) - прийом відволікання, способом абстракції переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (за перевіркою стану збереження матеріальних цінностей на окремих складах, абстрагуючись, роблять висновки щодо гуртовні в цілому).

Конкретизація (від лат. concretus - густий, твердий) - дослідження стану об'єктів за певними конкретними умовами існування їх (виявлення нестач в окремих магазинах).

Системний аналіз - вивчення об'єкта як сукупності елементів, що утворюють систему. В аудиті системний аналіз передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Він дає змогу застосувати системний підхід до оцінки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства (аналіз систем для дослідження об'єктів за умов невизначеності).

Функціонально-вартісний аналіз - це вивчення об'єктів на стадії підготовки виробництва, що включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування й оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо). Існують також власні методичні прийоми аудиту, які можна об'єднати в групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.

Органолептичні методи (від гр. organon - знаряддя, інструмент) - це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

...