Основи аудиту
Сутність, теоретичні основи і види аудиту. Організація та нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні. Оцінка суттєвості та аудиторського ризику в процесі аудиторської діяльності. Документальне оформлення процесу проведення аудиту.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.06.2020 |
| Размер файла | 807,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
5. Перелічте етапи оцінки аудиторського ризику
6. Охарактеризуйте властивий ризик аудиторської діяльності
7. Охарактеризуйте ризик контролю аудиторської діяльності
8. Охарактеризуйте ризик невиявлення аудиторської діяльності
Тема 5 "Аудиторські докази в аудиті"
План
1. Структура доказу й вимоги, що висуваються до аудиторських доказів
2. Класифікація доказів та засобів доказування в аудиті
3. Методи збору аудиторських доказів
4. Застосування вибіркових методів при отриманні аудиторських доказів
5. Процес одержання аудиторських доказів
Ключові слова: Теза, аргумент, демонстрація, аудиторські докази, предметні докази, прямі докази, непрямі докази, зовнішні докази, внутрішні докази, комбіновані докази, предметні докази, допоміжні докази, емпіричні докази, математичні докази, захищаючий доказ, спростовуючий доказ, особисті докази, речові докази, природний доказ, штучний доказ, релевантні докази, генеральна сукупність, елемент генеральної сукупності, елемент вибірки, стратифікація, ризик вибірки, статистичні методи вибіркової перевірки в аудиті, нестатистичний метод вибіркової перевірки в аудиті.
Література: Основна: 1, 4, 12, 15; додаткова: 1, 3, 5, 9, 19; інформаційні ресурси: 1, 4, 9
Повинен знати: Основні поняття аудиторських доказів: їх види, джерела та методи отримання, типи аналіьтичних процедур та тестів по суті, поняття аудиторської вибірки і її форм, умови достатності та доречності аудиторських доказів, процес документування аудиторських доказів.
Планування аудиту здійснюється з метою пізнання об'єктивної істини про господарські процеси, що вивчаються. Жодна господарська операція, що здійснюється на підприємстві, не зникає безслідно, а обов'язково, в тій чи іншій мірі, відображається в певних документах. Тут чітко проявляється дія закону всебічного взаємозв'язку явищ і загального відображення матеріального світу. Це дозволяє аудитору через деякий час встановити законність, достовірність і доцільність здійсненої операції. Для складання аудиторського висновку потрібно зібрати і оцінити достатню кількість відповідних аудиторських свідчень (доказів)., внести їх до робочих документів. Ось чому нова тема, з якою ми повинні познайомитись, називається «Аудиторські доказив аудиті».
1. Структура доказу й вимоги, що висуваються до аудиторських доказів
Доказ складається з тези, аргументу й демонстрації.
Теза - це судження, істинність якого потрібно довести за допомогою інших суджень, називаних аргументами. Наприклад, необхідно довести, що фінансова звітність містить вірну й об'єктивну інформацію (ризик присутності невірних даних не перевищує певного рівня).
Аргументи діляться на п'ять груп:
1. Положення про засвідчені факти - це найбільш переконливі доводи для доказу істинності тези.
2. Показники по даному пункту у фінансовій звітності. Цей приклад служить одним з окремих випадків, які в системі дають шуканий результат;
3. Визначення - розкривають із вичерпною повнотою зміст поняття, його сутнісне значення. Наприклад, якщо в обліковій політиці написане, що на підприємстві використовується прискорена амортизація і у відомості розрахунку амортизаційних відрахувань показаний відповідний результат, то дані числа можна віднести до цієї категорії аргументів, оскільки вони дозволяють спростувати тезу про правильність нарахування амортизації і у зв'язку з цим про величину прибутку та оподатковуваних сум;
4. Аксіоми - положення і принципи, які в даних межах приймаються за істині без доказів. Прикладом аксіоми може може послужити висновок, що якщо підприємство функціонувало протягом якого-небудь проміжку часу (тривалість його в даному контексті значення не має), то значить у нього є певний капітал;
5. Постулати - вихідні допущення, прийняті без доказів. Вони повинні бути очевидні, навіть якщо їх істинність не може бути доведена безперечно.
Демонстрацією називається спосіб виведення тези з аргументу. Демонстрація доказу повинна забезпечити, щоб теза логічно випливала з аргументів за правилами умовиводу, щоб логічний зв'язок між ними була бездоганно продемонстрована.
Концепція аудиторських доказів
Об'єктивна істина повинна бути підтверджена доказами. Юридична література трактує поняття доказів, як фактичні дані (свідчення) про обставини, що мають значенням для прийняття правильного рішення. Причому аудиторські докази і свідчення розглядають як синоніми.
Аудиторські докази (за МСА) - це вся інформація, яку використовує аудитор для формулювання висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка; вони охоплюють інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації.
Докази охоплюють інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації.
До складу аудиторських доказів входять облікові записи - від первинних документів до регістрів обліку, дані форм податкової, фінансової та іншої статистичної звітності. Аудитор може отримувати певні аудиторські докази, перевіряючи облікові записи, наприклад, за допомогою аналізу та огляду, що дасть можливість визначити послідовність та узгодженість облікових регістрів з фінансовими звітами.
Проте, оскільки самі облікові записи не забезпечують достатні аудиторські докази, на яких буде ґрунтуватись думка аудитора по фінансову звітність, аудитор повинен отримати інші аудиторські докази у вигляді додаткової інформації.
До складу додаткової інформації, яку аудитор може використати як аудиторські докази включають: Протоколи та рішення зборів засновників, Підтвердження третіх сторін, Висновки аналітиків та експертів, Порівняльні дані про конкурентів, Інформація отримана за допомогою запиту, спостереження та перевірки і т.п.
2. Класифікація доказів в аудиті
Докази в аудиті класифікують:
1) відповідно до правил подачі інформації, передбачених законодавством:
· прямі - це докази, які підтверджуються первинними документами та обліковими регістрами. Наприклад, факт нестачі матеріалів, підтверджений інвентаризаційними описами.
· непрямі - це свідчення, що не мають безпосереднього відношення до фактів зданого питання.
2) в залежності від джерела інформації:
· внутрішні - інформація, одержана від клієнта,
· зовнішні - інформація, одержана від третіх осіб;
· змішані (комбіновані) - це докази, отримані від клієнта і підтверджені зовнішніми джерелами.
3) за функціональним значенням виділяють:
· предметні докази, які безпосередньо встановлюють або обставини предмету доказування, або проміжні факти, на підставі яких робляться висновки про наявність або відсутність обставин предмета доказування. Кожне з таких доказів має самостійне значення. Наприклад, необхідно одержати доказ щодо правильності обліку отриманих нематеріальних активів. У цьому випадку слід вивчити документ про приймання об'єкту нематеріальних активів (який по змісту й характеру може відповідати акту приймання основних засобів) і встановити факт надходження на підприємство, введення в експлуатацію, докладний опис об'єкту, первісну вартість, норму амортизаційних відрахувань, термін служби, підрозділ, у якім буде використовуватися об'єкт і ін.
· допоміжні докази самостійного значення на мають: вони пов'язані із предметом доказування не через проміжні факти, а за допомогою предметних доказів. Однак у зв'язку з останнім вони набувають важливого значення в доказуванні, оскільки допомагають виявити докази в справі й перевірити їх достовірність. У якості допоміжного доказу у вищенаведеному прикладі виступає оцінка правильності відображення первісної вартості нематеріальних активів. У випадку внесення до Статутного капіталу вона визначається за домовленістю сторін, а при придбанні за плату - на підставі суми фактичних витрат і доведення до робочого стану.
4) по ролі досліджувальних даних:
· емпіричні докази - безпосередньо пов'язані з досвідом, спираються на експеримент. Наприклад, якщо при аналізі структури собівартості аудитор встановлює значні витрати сировини, а в якості підтвердження одержує пояснення технолога про невідповідність норм фактичним умовам виробництва, то оптимальним підтвердженням облікових даних служить контрольний запуск сировини у виробництво.
· математичні докази - використовуються як докази законів і аксіом без залучення даних безпосереднього сприйняття. Наприклад - арифметична точність калькулювання й розподілу витрат.
5) по меті доказу:
· захищаючий доказ - це доказ, у якім відстоюється теза, істинність якої оскаржується, підлягає (або може бути піддана) критики. Наприклад, підлягає сумніву правильність визначення підприємством передбачуваного прибутку й виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) для обчислення авансових платежів з податку на прибуток. У цьому випадку в якості доказів захисту виступають дані, отримані з укладених з покупцями договорів на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг), гарантійних листів, планових калькуляцій собівартості одиниці продукції.
· спростовуючий доказ - представляє процес, у якім відбувається обґрунтування хибності висунутої тези. При цьому нерідко доводиться доводити наявність протилежності між тезою й аргументом. Наприклад, висунуть теза про правильність обчислення фінансових результатів. Однак, аудитор встановив випадки неправильного відображення бартерних операцій (тобто минаючи рахунок 70 "Реалізація продукції (робіт, послуг) ".
6) по способу закріплення виділяють особисті й речові докази.
· особисті докази - пояснення сторін, третіх осіб. Наприклад, підтвердження суми дебіторської заборгованості. Підтвердження може бути отримане або по телефону або шляхом письмового підтвердження. Підтвердження може носити позитивну й негативну форму. Основна відмінність між ними полягає в тому, що на позитивне завжди повинен бути отримана відповідь, а на негативне відповідь очікується тільки у випадку підтвердження невірних сум сальдо по рахунках. Якщо суми вірні, то відповіді не буде. Запит офіційно оформляється від імені фірми - клієнта; завдання аудитора полягає в тому, щоб контролювати складання, відправлення, одержання даного документа.
· речові докази - також діляться на властиво речові й письмові. До властиво речових доказів відносяться, наприклад підтвердження фактичного існування машин і устаткування.
Відмінна риса письмового доказу полягає в тому, що з того моменту як він складений відповідним чином, ніякі інші обставини суб'єктивного або об'єктивного характеру не можуть вплинути на істинність відомостей, зазначених у документі. Письмові докази, у свою чергу, залежно від обраних критеріїв поділяються на підвиди:
За суб'єктами - на офіційні й неофіційні. Перші - документи, які складаються й виходять від державних установ, підприємств, посадових осіб. Другі - матеріали вихідні від громадян. Прикладом першого є висновок податкової інспекції, прикладом другого - позовна заява від громадян про неправильне обчислення прибуткового податку.
За змістовністю - на розпорядчі й довідково-інформаційні. Розпорядчими називають такі письмові докази, які містять відомості владно-вольового характеру. Наприклад, наказ про облікову політику. До довідково-інформаційних письмових доказів відносяться різного роду довідки, листи ділового або особистого характеру, звіти, акти ревізій, протоколи засідань, висновки технічного інспектора. За формою вони діляться на прості й нотаріально засвідчені.
7) по наближеності до реальної події (основою розподілу є факти, на яких базується твердження):
· природній доказ - ґрунтується на реальному факті. У цьому випадку сам доказ і факт, який вимагає даного доказу, представляє те саме, і аудитор перевіряє фізичну наявність будинків, машин, складів з запасами;
· штучний доказ - формується на основі здійснившегося факту. У цьому випадку потрібний опис дії або події. Більшість документів і звітів, з якими має справу аудитор, відносяться до даної категорії. Наприклад, можливість здійснення безтоварних операцій може бути встановлена по таких ознаках як невідповідність показників у різних екземплярах тих самих документів (накладних, рахунків - фактур), що перебувають у постачальника й одержувача або відсутності платіжної вимоги - доручення підприємства - постачальника про оплату вартості яких - або матеріалів.
· раціональна аргументація доказу - ставиться до логічного доказу й займає значне місце в процесі аудиту.
Найбільший вплив на думку аудитора виявляє природній доказ, потім по ступеню впливу йде штучне й лише потім раціональна аргументація.
Аудитор повинен вирішити, чи є його докази переконливими та релевантними.
Релевантні - це докази, котрі мають цінність для вирішення поставленої проблеми.
На переконливість впливають три основні фактори: достовірність, достатність та своєчасність.
3. Достатні та відповідні аудиторські докази
Згідно із МСА:
v достатність - це критерій кількості доказів,
v відповідність - це оцінка якості доказів, тобто їх доречності та достовірності.
На потрібну кількість доказів впливає ризик суттєвого перекручення інформації з предмету (чим більший ризик, тим більше необхідно доказів) та якість таких доказів (чим вища якість, тим менш необхідно доказів)
Таким чином достатність та відповідність доказів взаємозалежні. Однак просте отримання більшої кількості інформації не компенсує її низьку якість.
На достовірність доказів впливають їхнє джерело та їхня природа; переконливість залежить від конкретних обставин отримання доказів. Можна робити узагальнення щодо переконливості різних типів доказів. Можна робити узагальнення щодо переконливості різних типів доказів, однак такі узагальнення мають важливі винятки. Навіть коли докази отримані з джерел, що є зовнішніми у відношенні до підприємства, можуть існувати обставини, які впливають на надійність отриманої інформації.
Так, наприклад, інформація, отримана із незалежного зовнішнього джерела, може бути ненадійною, якщо це джерело не є добре обізнаним.
Аудитор повинен дотримуватися правил визначення достовірності доказів.
Размещено на http://www.allbest.ru/
До основними засобів доказу можна віднести:
Облікові записи. Наприклад, розглядаючи відповідні документи по запасах, аудитор може встановити їхнє існування, кількість, якості, оцінку, джерела одержання, матеріальну відповідальність.
Інвентаризація, результати якої доводять фактичне існування запасів.
Підтвердження, надані третіми сторонами є доказом, наприклад, фактичної наявності запасів даного підприємства, що перебувають на зберіганні в третіх осіб.
Зовнішні документи. Так, рахунку постачальників виступають як доказу цін на придбану сировину й обґрунтованості самих облікових записів.
Внутрішні документи. Розрахунок собівартості на підприємстві може служити в якості доказу витрат і правильності їх включення до складу собівартості.
Аудитор повинен також брати до уваги події після дати складання балансу. Так, наприклад, документи про продаж запасів після дати складання балансу можуть надати доказу про їхнє існування на дату його складання. Розрахункові дані про наявність запасів на кінець року можуть заздалегідь визначити фактична наявність запасів у майбутньому.
Необхідно мати на увазі, що доказу, створені аудитором у процесі перевірки, більш надійні, чому отримані в інших випадках; доказу із зовнішніх незалежних джерел більш надійні, чому із внутрішніх; коли аудиторські докази, отримані з одного джерела, не відповідають отриманим з інших джерел, під сумнів ставиться надійність обох аж до з'ясування обставин. Однак, коли аудитор переконується у вірності сукупності основних положень, те досягнута впевненість вище, чим отримана по окремих пунктах. Називається це "ефектом синергизма". Сутність цього ефекту виражається "символічною рівністю" "2+2=5", тобто ціле більше, ніж сума окремо взятих частин. У цьому випадку стосовно до доказів сукупна впевненість, отримана із двох надійних джерел доказів більше, ніж сума кожного з них.
Крім ефекту синергизма, також існує, що знижується маржинальний ефект, відповідно до якого сукупна впевненість, одержана від двох джерел, менше суми індивідуальних упевненостей, отриманих з надійних джерел доказів. Виражається рівнянням: "2+2=3". Даний ефект у загальній економічній теорії зветься "закон убування граничного продукту" і суть його в даному випадку полягає в скороченні граничної впевненості при додаванні одиниць упевненості (надійності), отриманих з різних незалежних джерел інформації в сукупну впевненість.
Аудитору не слід дивуватися при одержанні аналогічних доказів від незалежних джерел. Однак іноді виникає ситуація, коли з різних джерел одержують суперечливі докази. Це зветься "ефекту суперечливості". Суть полягає а тому, що надійними джерела, що вважалися, доказів дають зовсім різні докази. У цьому випадку губиться довіра до одному із джерел, у результаті чого виникає ситуація, коли фактично отримана впевненість нижче сукупної (суми двох). Різниця між сукупною й підсумковою впевненістю визначається зниженням надійності джерела інформації.
Практичне значення ефектів полягає в наступному. Основне завдання, яке постає перед аудитором - максимізація результату (надійності підтвердження фінансової звітності) при мінімізації витрат (видатків праці, а отже, і вартості послуг). Цього можна досягти тільки шляхом одержання додаткової впевненості (надійності доказів) при ефекті синергизма. Маржинальный ефект і ефект суперечливості показують результат одержання невідповідних або взагалі суперечних даних, що значно збільшує ризик аудитора й вимагає від нього суттєво більших трудових витрат. Разом з тим, треба мати на увазі, що кількісно всі ці ефекти, настільки важливі для оцінки сукупності доказів, не можуть бути кількісно обмірювані й у їхній оцінці аудиторові доводиться покладатися на свій досвід і інтуїцію.
Аудитор отримує більше впевненості від несуперечливих доказів, які були отримані з різних джерел або мають різну природу, ніж від окремих доказів, які розглядаються індивідуально. Крім того, отримання доказів різних джерел або різної природи може вказувати на ненадійність окремого доказу. Наприклад, підтвердження інформації, отриманої з джерела, незалежного від підприємства, може підвищити впевненість практика, отриману з твердження відповідальної сторони. І навпаки, коли докази, отримані з одного джерела, суперечать доказам, отриманим з іншого джерела, практик вирішує, які додаткові процедури збирання доказів потрібні для розв'язання протиріч.
Що стосується отримання достатніх відповідних доказів, то забезпечити впевненість щодо інформації з предмету перевірки, який охоплює період часу, складніше, ніж щодо інформації з предмету перевірки, який охоплює момент часу. Крім того, висновки щодо процесів, як правило, обмежені періодом, охопленим в завданні; практик не надає висновок щодо того, чи триває вказаним чином цей процес в майбутньому.
Аудитор розглядає зв'язок між витратами на отримання доказів з корисністю отриманої інформації. Однак складність і витрати самі по собі не є достатньою підставою для відмови від процедури збирання доказу, яка не має альтернативи. Практик використовує професійне судження та професійний скептицизм під час оцінки кількості та якості доказів внаслідок цього, їх достатності та відповідності, під час підготовки висновку з надання впевненості.
Аудитор не займається засвідченням автентичності документації тому, що не має професійної підготовки експерта з такої діяльності. Проте, аудитор розглядає достовірність інформації, яку використовує як аудиторські докази, включаючи розгляд заходів контролю за їхньою підготовкою та збереженням, якщо це є доречним.
Якщо аудитор використовує інформацію, надану суб'єктом господарювання, для виконання аудиторських процедур, йому слід отримати аудиторські докази щодо точності та повноти такої інформації.
Для формування аудиторської думки аудитор не перевіряє всю наявну інформацію, оскільки, зазвичай, висновків можна дійти, застосовуючи методи вибіркової перевірки. Крім того, аудитор, як правило, вважає за необхідне покластися на аудиторські докази, що радше переконливими ніж остаточними. Аудитор застосовує професійне судження та ставиться з професійним скептицизмом, оцінюючи кількість та якість аудиторських доказів і їхню достатність та відповідність для підтвердження аудиторської думки.
4. Методи збору аудиторських доказів
Використання тверджень при отриманні аудиторських доказів
При аудиті фінансової звітності необхідно отримати докази, які підтверджують, що фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідають застосованій концептуальній основі фінансової звітності. Тобто управлінський персонал робить твердження щодо визнання, оцінки, подання різних елементів фінансових звітів та розкриття пов'язаної з ними інформації.
Аудитору повинен використовувати твердження щодо класів операцій, залишків на рахунках, подання та розкриття інформації.
Аудиторські процедури для одержання аудиторських доказів
Отримання доказів здійснюється через аудиторські процедури.
Мета виконання аудиторських процедур полягає у:
· отримання розуміння про суб'єкт господарювання та його середовища; його систему внутрішнього контролю для оцінки ризиків викривлення на рівні фінансових звітів та тверджень (“процедури оцінки ризиків”);
· перевірка операційної ефективності процедур контролю в запобіганні або виявленні та виправленні суттєвих викривлень (“тести контролю”)
· виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень (“процедури по суті” - детальне тестування залишків і операцій та аналітичні процедури)
Процедури отримання аудиторських доказів
|
Процедури аудиту |
Визначення |
Методи (методичні прийоми) реалізації процедур аудиту |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
|
Аналітичні процедури |
оцінка фінансової інформації через аналіз правдоподібного взаємозв'язку між фінансовими та не фінансовими даними. Мета аналітичних процедур полягає у виявленні, аналізі та оцінці показників і тенденцій, а також співвідношень між показниками фінансово-економічної діяльності економічного суб'єкта. |
Класифікація, порівняння, співставлення, прогнозування. |
|
|
Верифікація |
підтвердження будь-яких теоретичних положень, алгоритмів, програм і процедур шляхом їхнього зіставлення з відомими (еталонними або емпіричними) даними, алгоритмами й програмами. Тобто, верифікація - це процедура, яка полягає у порівнянні реальних дослідних зразків з еталонними. |
Співставлення, порівняння; синтез, аналіз, логічний метод. |
|
|
Диференціація |
поділ предмета аудиту з метою визначення певних взаємозалежностей. |
Порівняння, співставлення, класифікація. |
|
|
Запит |
пошук фінансової та нефінансової інформації від обізнаних осіб як у самого суб'єкта господарювання, так і за його межами. Запити здійснюються як в усній, так і в письмовій формі. Запит полягає у направленні дебіторам, кредиторам, банкам, юристам та іншим третім особам, пов'язаним із суб'єктом господарювання, листа із проханням підтвердити та (або) надати інформацію про зобов'язання, претензії, залишки по рахунках, здійснені операції та інші дані, що цікавлять аудитора. Запити мають відсилатися від імені суб'єкта господарювання, а отримувачем відповіді є аудиторська фірма. |
Опитування, класифікація, співставлення, узагальнення. |
|
|
Зовнішнє підтвердження |
Аудиторські докази, отримані аудитором у вигляді прямої письмової відповіді від третьої сторони (підтверджуюча сторона) у паперовій, електронній або іншій формі. Якщо підтверджено дані суб'єкта господарювання, то цей факт є підставою для формулювання позитивної аудиторської думки. За наявності розбіжностей даних необхідно оцінити відхилення. |
Абстрагування, класифікація. |
5. Застосування вибіркових методів при одержанні аудиторських доказів
Аудиторський вибірковий метод являє собою застосування процедури аудиторської перевірки за відношенням менш, чим до 100% рахунків або класів операцій для того, щоб дати можливість аудитору одержати й оцінити докази про обрані елементи і таким чином сформувати думку про генеральну сукупність у цілому.
Генеральна сукупність - набір елементів, які становлять окрему статтю в балансі або окремий клас операцій. Кожний елемент цього набору називається елементом генеральної сукупності, а коли аудитор робить вибір, відібраний елемент стає елементом вибірки.
Аудитори прибігають до вибіркової перевірки, якщо:
1) характер і дані сальдо рахунки або класу операцій не вимагають 100- % перевірки;
2) повинні бути зроблені висновки про сальдо рахунку або класі операцій;
3) час і вартість повної перевірки всієї генеральної сукупності будуть занадто більшими.
Можливість застосування вибіркового дослідження в процесі одержання аудиторських доказів в аудиті залежить від ряду умов:
1. обсяг генеральної сукупності повинен бути досить більшим, тому що в іншому випадку застосування вибіркових методів не буде виправдано;
2. припустимий рівень помилок повинен бути досить низьким;
3. кожна одиниця генеральної сукупності повинна бути чітко визначена (нумерація документів, виділення грошової одиниці у відособлену одиницю генеральної сукупності й ін.);
4. вибірка повинна повністю відповідати обраній меті аудиторської перевірки;
5. вибірка повинна бути репрезентативною, тобто вибіркова сукупність повинна з максимальним ступенем надійності відображав» стан даних у генеральній сукупності;
6. генеральна сукупність повинна бути однорідної, як по класу операцій, так і по величині їх значень. Теоретично за допомогою тих самих коштів контролю можуть перевірятися операції різного обсягу, але на практиці звичайно операції з більшим вартісним значенням перевіряються більш ретельно;
7. генеральна сукупність повинна містити операції всього звітного періоду. Якщо ми поберемо дані тільки за який-небудь проміжок усередині звітного року, перевіримо їх і екстраполюємо результати на всю генеральну сукупність за весь звітний рік, то результати будуть невірні. Екстраполювання результатів перевірки вибіркової сукупності означає поширення отриманих результатів на всю генеральну сукупність із урахуванням методів побудови вибірки;
8. кожна одиниця генеральної сукупності має равний шанс потрапляння у вибірку.
Вибірковий метод особливо ефективний у тих випадках, якщо аудитор вибирає статті з великої сукупності й у нього немає конкретних відомостей про її особливості: частота появи помилок, їх розмір і напрямок. Вибірковий метод не слід застосовувати:
1. стосовно процедур, виконаних з метою уточнення структури контролю. Наприклад, аудитор може перевірити кілька операцій через бухгалтерську систему клієнта для встановлення потоку операцій і наявності процедур контролю, а не оцінки їх ефективності;
2. якщо аудитор розділяє генеральну сукупність на дві групи за певним критерієм і досліджує суцільним методом усі статті по першій групі, а дані другої групи перевіряє за допомогою інших коштів (наприклад, аналізу) або не перевіряє зовсім. У якості критерію може виступати, наприклад, ступінь значимості даних; до окремих оцінок ефективності контролю (наприклад, контролю над відповідним поділом обов'язків). Також не рекомендується проводити вибіркову перевірку, якщо:
· в аудитора виникають сумніву в правильності результатів попередніх перевірок;
· розмір теоретичної помилки не відповідає фактично отриманому результату;
· окремі операції мають істотне значення (покупка нерухомості й ін.);
· існують статті балансу, перевірка яких не бажана, а обов'язкова;
· генеральна сукупність неоднорідна й перед проведенням вибіркового дослідження повинен бути застосований метод стратифікації.
Стратифікація - поділ елементів сукупності на групи або страти, в основі яких лежить загальна ознака, що відповідає мети аудиторської перевірки.
Можливі наступні підходи до стратифікації:
а) за обсягом,
б) по характеру сальдо рахунків (дебетове, кредитове, нульове),
в) за географічною ознакою,
г) по тимчасовій послідовності,
д) за алфавітом,
е) по інтенсивності запитів на даний вид інформації.;
Не дозволяється застосувати вибіркове дослідження, якщо клієнт групує рахунки - фактури не в хронологічному порядку, а по товарних ознаках з метою подальшого використання в статистичних або виробничих цілях.
Для побудови вибірки аудитору рекомендується визначити:
1) порядок перевірки,
2)обсяг сукупності, що перевіряється, з якої буде зроблена вибірка,
3) розмір вибірки.
Для визначення порядку (1) проведення перевірки аудитор повинен установити мети аудита й процедури, що дозволяють їх досягти.
Після цього визначаються (2) можливі помилки, кількість і якість доказів, що збираються, і встановлюється сукупність, що перевіряється. Основні пропоновані до неї вимоги, - це відповідність цілям аудита. Виборка повинна проводитися найбільш ефективним і ощадливим способом. Для цього всю генеральну сукупність слід розбити на елементи, які мають однакові характеристики. Дана процедура також дозволяє знизити варіацію даних
При визначенні розміру вибірки (3) аудитор повинен установити ризик вибірки, припустиму й очікувану помилки.
Ризик вибірки - це ймовірність складання невірної думки про всій генеральній сукупності, ґрунтуючись на даних вибіркової сукупності. Може мати місце як при перевірці системи контролю, так і при тестуванні рахунків.
Ризик вибірки при перевірці системи контролю - це ризик відхилення (прийняття) вірної (невірної) гіпотези, ґрунтуючись на результатах вибірки, що свідчать про ненадійність (надійності) системи контролю, у той час як фактично вона надійна (ненадійна).
Ризик вибірки при проведенні перевірок на істотність укладається в ризику відхилити вірну гіпотезу (прийняти невірну гіпотезу), тобто виходячи з результатів вибірки дійти висновку, що величина, що перевіряється, містить (не містить) значиму помилку, у той час як генеральний сукупність вільна від такого роду помилки (містить значиму помилку).
На обсяг вибірки впливають наступні фактори:
|
Умови, що зумовлюють зміни в розмірі вибірки |
|||
|
Зменшення |
Збільшення |
||
|
Рівень контрольного ризику |
Високий |
Низький |
|
|
Очікувана помилка |
Низька |
Висока |
|
|
Припустима помилка |
Висока |
Низька |
|
|
Число елементів у сукупності |
Не впливає на обсяг вибірки при невеликому обсязі генеральної сукупності (менш 2000 елементів) |
Розмір припустимої помилки встановлюється на стадії планування виходячи з рівня суттєвості. При перевірці системи контролю - це максимальний ступінь відхилення від певних на етапі планування процедур контролю. При перевірці по суті - це максимальна помилка в сальдо або класі проведень, яка дозволяє затверджувати з достатнім ступенем надійності, що у фінансовій звітності не має значимих помилок.
Поняття очікуваної помилки застосовується в тому випадку, якщо в аудитора існує припущення про те, що в генеральній сукупності наявна помилка. У цьому випадку йому слід збільшити кількість елементів вибіркової сукупності для того, щоб переконатися в тому, що загальна величина цих помилок не перевищує плановий розмір припустимої помилки.
Фактори, що впливають на обсяг вибірки при перевірках по суті (тестування рахунків)
|
Умови, що зумовлюють зміни в розмірі вибірки |
|||
|
Зменшення |
Збільшення |
||
|
Рівень ризику системи контролю |
Низький |
Високий |
|
|
Стратифікація |
Більша |
Менша |
|
|
Очікувана помилка: - розмір - частота й загальна сума |
Менша Низька |
Більша Висока* |
|
|
Припустима помилка |
Висока |
Низька |
|
|
Впевненість, отримана при проведенні інших процедур (наприклад, аналітичних процедур) |
Більша |
Мала чи ні впевненості |
|
|
Число елементів у сукупності |
Не впливає на обсяг вибірки при невеликому обсязі генеральної сукупності (менш 2000 елементів) |
*Якщо оцінка аудитором величини помилки перевищує припустимий рівень грошової суми, те недоцільно проводити перевірку на основі вибіркової сукупності.
У загальному виді розмір вибірки визначається по формулі:
n = N «R/р,
де - п - число одиниць вибірки,
N - сукупність, що перевіряється,
R - коефіцієнт надійності (визначається аудитором самостійно на основі довірчої ймовірності відсутності помилки в сукупності), - - припустима помилка.
Таблиця коефіцієнтів надійності
|
Довірча ймовірність |
0,99 |
0,95 |
0,90 |
0,85 |
0,80 |
0,70 |
|
|
Коефіцієнт надійності при очікуванні відсутності помилок у сукупності, що перевіряється |
4,6 |
3,0 |
2,3 |
1,9 |
1,6 |
1,2 |
Виділяють два методи вибіркової перевірки: статистичний і нестатистичний.
Статистичні методи являють собою вибірковий контроль, при якім використовується теорія ймовірностей для побудови вибірки з генеральної сукупності і її оцінки з метою зробити висновок про сукупність у цілому.
Перевагою статистичного методу є те, що він дає можливість визначити мінімальний розмір вибірки, необхідний для досягнення цілей перевірки. Ризик може бути обмірюваний у кількісному виразі й оцінений. Це можливо з тієї причини, що відбувається уточнення рівня надійності (звичайно він установлюється на рівні 95%) і ступеня точності (визначається як різниця між ступенями або сумами припустимої й очікуваної помилок, установлюваними на етапі планування).
До недоліків статистичного методу вибірки ставиться те, часто застосовувані методи більш тривалі в тимчасовім відношенні. Також можуть виникнути проблеми при встановленні взаємозв'язку між таблицею випадкових чисел, що й перевіряється сукупністю. Наприклад, аудитор повинен перевірить усі рахунки-фактури за 3 місяця фірми - клієнта і трьох її філій. У кожному з них ці документи нумеруються в порядку вступу. Тому, для того, щоб сформувати генеральну сукупність аудитору слід пронумерувати всі ці документи. Вихід у цій ситуації полягає у використанні комп'ютерних засобів для обліку й застосування таблиці випадкових чисел, що утримується в пам'яті комп'ютера.
Нестатистичний метод вибіркової перевірки визначають як вибірковий контроль, при якім аудитори не застосовують статистичних методів для одержання результатів. Технологією відбору елементів може бути довільний вибір або який - або інший метод, не заснований на математичних прийманнях.
У процесі проведення нестатистичної вибіркової перевірки аудитори рідко використовують які-небудь правила для проведення обсягу вибірки. Звичайно кожний з них випливає своєму власному досвіду. При перевірці ефективності функціонування внутрішнього контролю звичайно встановлюють мінімальний обсяг вибірки; при перевірці на істотність обсяг вибірки залежить від багатьох факторів, наприклад, таких як оцінки контрольного ризику, число аналітичних процедур і ін. Звичайно обсяг нестатистичної вибіркової сукупності обмежують 260 елементами, оскільки вважається, що великий обсяг слід перевіряти з використанням статистичних методів.
У кожному разі основною вимогою, пропонованим до елементів вибіркової сукупності, є репрезентативність її елементів.
Аудитор може одержати вибірку, використовуючи методи несистематичного (випадкового), систематичного відбору або відбору з урахуванням грошової одиниці. Аудитор відбирає число елементів з генеральної сукупності доти, поки не розв'яже, що обсяг вибірки достатній, щоб охарактеризувати генеральну сукупність.
Основна відмінність між нестатистичним і статистичним систематичним відбором полягає в тому, що в першому випадку часто не роблять попередньої оцінки випадкової вибіркової сукупності. Систематичний відбір у цей час користується великою популярністю через його невисоку вартість.
При перевірках за суттю для зниження ризику бажане не збільшувати обсяг вибірки, а стратифікувати її за певними критеріями. Розмір вибірки буде коливатися по кожній страті залежно від ступеня ризику викривлення по даному показникові.
6. Процес одержання аудиторських доказів
Еволюція аудиту пов'язана з еволюцією його цілей і методів збору доказів для досягнення даних цілей.
Основними прийомами документального контролю є: економічний аналіз, перевірка документів за формою і змістом (огляд документів), математична перевірка, зіставлення документів, нормативна перевірка, поопераційна (хронологічна) перевірка, письмові пояснення, письмові запитання.
|
Період |
Мети аудиту |
Методи збору доказів |
|
|
до 1850 рр. (передісторія) |
виявлення ефективності роботи, запобігання зловживань |
детальна перевірка фактів господарському життя |
|
|
1850 -1905 рр. (виникнення аудиту) |
виявлення зловживань |
перевірка за суттєвістю |
|
|
1905-1933 рр. (формування професії) |
виявлення правильності відбиття фінансового становища клієнта |
перевірка на відповідність і по суті |
|
|
1933 -1940 рр. (становлення професії) |
виявлення правильності відбиття фінансового стану; виявлення помилки |
тестування |
|
|
1940р. - по теперішній час (сучасний стан) |
виявлення ефективності внутрішнього контролю |
стандартизація процесів перевірки |
Процес одержання аудиторських доказів підрозділяється на етапи. Значення і їх роль визначається ступенем важливості результатів, отриманих на певній стадії аудита з погляду загальних підсумків перевірки й обсягів затраченого часу (що має чіткий грошовий вираз).
Основними умовами збору доказів є наступні:
1. дотримання законності - в процесі проведення перевірки аудитор повинен не тільки перевіряти законність здійснених операцій, але й насамперед, при виборі методів і прийомів дотримувати установлені вимоги;
2. одержання повного доказового матеріалу, оскільки алюмінування хоча б одного результату факту господарському життя (який на перший погляд не має істотного значення) може мати серйозні наслідки в майбутньому (як у поточному, так і в майбутньому звітному періоді);
3. дотримання принципу своєчасності дій по збору доказів. Якщо аудитор по який - або причині навмисне або випадково не зміг одержати необхідні докази по об'єкту в момент його перевірки, те, по-перше, це питання слід постійно тримати на контролі й при можливості зібрати ці дані, а, по-друге, у такому випадку слід зробити коефіцієнт виправлення на запізнювання інформації;
4. одержання гарантій про достовірність представлених аудитору даних. Це досягається різними шляхами: і з листа про відповідальність керівництва, і з підтвердження й ін.
Відповідно до точки зору Маутца й Шарафа методологічний підхід до збору доказів може бути розділений на наступні етапи:
1. встановлення комплексності проблеми;
2. розгляд усіх фактів, що відносяться до неї;
3. поділ комплексної проблеми на індивідуальні;
4. визначення доказу, необхідного для кожної індивідуальної проблеми;
5. вибір відповідних прийомів і процедур аудита;
6. виконання їх;
7. оцінка доказів: а) з погляду доречності й законності; б) для визначення яких-небудь додаткових "вузьких місць"; в) з погляду необхідності й достатності для формування думки;
8. формування думки: а) по індивідуальних проблемах; б) по комплексній проблемі.
С.М.Бичкова, пропонує більш просту послідовність процесу одержання аудиторських доказів:
1. Установлення мети збору аудиторських доказів.
2. Спостереження фактів господарського життя й опис доказів, виявлених у ході перевірки.
3. Оцінка аудиторських доказів і порядок відображення отриманих результатів в аудиторському висновку.
Насамперед слід вибрати й обґрунтувати мету, оскільки перед аудитором клієнт може поставити різні завдання. Наприклад, потрібно не оцінити вірність і об'єктивності представленої фінансової звітності, а визначити ефективність угоди або вигідність прийнятого управлінського рішення. Це цілі більш конкретного порядку. Можуть бути цілі й більш глобальні: визначити схоронність власності й розробити пропозиції по її вдосконалюванню, оцінити рентабельність як виробництва в цілому, так і окремих продуктів; визначити платоспроможність підприємства не тільки на поточну дату, але й зробити прогноз на майбутнє. Крім перерахованих вище існують також і інші цілі аудита. Вони носять таку назву в чинність загальноприйнятої термінології, однак більш точно їх варто було б назвати "завдання, які повинен розв'язати аудитор у процесі збору доказів".
Детальне розуміння мети включає й визначення необхідного рівня надійності з боку користувачів фінансової звітності. Часто відбувається розбіжність інформації, що представляється аудитором, з очікуваннями з боку зацікавлених користувачів (у тому числі й клієнта). У професійній літературі це зветься "розрив очікувань". У міжнародній практиці цей термін означає невідповідність інформаційних результатів перевірки, що представляються аудиторами, і очікувань користувачів (укладачів) фінансової звітності. Найчастіше "розрив" проявляється в тому, що аудитори бачать своє завдання в зборі надійних доказів і виставі вірної й об'єктивної думки про перевірену звітність.
Користувачі ж уважають, що, насамперед, обов'язок аудиторів полягає у виявленні помилок (навмисних і випадкових) і, що всі аудиторські тести повинні бути складені тільки з метою виявлення зловживань і невідповідностей. Аудитори ж відносять виявлення помилки до побічного продукту перевірки.
Основні методи звуження розриву очікувань зводяться до:
1) підвищенню обсягу пропонованих робіт і послуг;
2) поліпшенню комунікаційних зв'язків (зі структурами внутрішнього контролю, між внутрішніми й зовнішніми аудиторами, з акціонерами);
3) удосконалюванню процесу перевірки фінансової звітності (пояснення й посилання на окремі аспекти й зроблені оцінки відповідно до вимог нормативних документів; розгляд документів внутрішнього контролю, уточнення ролі й відповідальності внутрішнього аудитора; дотримання етичних вимог; аналіз економічних досягнень і ефективності роботи керівництва; зв'язок із професійними організаціями);
4) приділенню основної уваги законодавчим рішенням і підвищенню ролі зовнішнього контролю.
Після встановлення цілей, визначаються особливості перевірки, тобто які тести - контролю або по суті - тут потрібні. Це дозволить надалі встановити методи й прийоми одержання доказів. Загальною вимогою, пропонованим до двом даним тестам є незалежність. Різниця полягає в тому, що тести контролю визначає дотримання вимог законодавства й регуляторів при виконанні господарських операцій, а також факт їх перевірки внутрішнім контролем. Тести по суті детально розглядають утримування кожної операції з метою виявлення помилки до приймань тестів
До тестів по суті ставляться:
1) повторний огляд аудитором арифметичних дій в операціях і порівняння отриманих результатів з даними фінансової звітності;
2) порівняння фактичного штату персоналу з даними по платіжних документах;
3) вивчення порядку розподілу обов'язків (наприклад, якщо на підприємстві бухгалтер виконує обов'язки й касира, то контроль ослаблений, тому що досвід показує, що чим більше людей візує документи (покладемо, про відпуск товарів), тем менше ймовірність шахрайства).
Одним із прийомів тестів по суті може бути використання Листів-підтверджень. Оскільки одним з основних пропонованих вимог є дотримання умови незалежності, те можна зробити висновок про те, що це джерело дає більш надійні докази, чому, наприклад, внутрішні документи.
Якщо розглядати тести контролю з погляду витрат, то необхідно відзначити, що по-перше, для їхнього проведення не потрібно великого обсягу документальних даних. Необхідно тільки ретельний розгляд письмових доказів, у той час як детальний тести по суті вимагають оцінки доказу аудитором по кожному істотному факту господарського життя. По-друге, тести контролю й тести по суті можуть використовувати ту саму документацію. Логічно спочатку виконуються тести контролю, а потім по суті.
Тести по суті діляться на:
1. Детальні тести по суті ( тобто перевірки окремих операцій і сальдо по них, складових у сукупності фінансову звітність).
2. Процедури аналітичного розгляду.
3. Детальні тести по суті звичайно проводяться аудитором за допомогою вибірки окремих операцій або балансів і оцінки їх за допомогою доказів, отриманих по можливості з декількох джерел.
Якість доказу, необхідного від детальних тестів по суті, залежить від рівня впевненості, досягнутого на більш ранніх стадіях процесу. Детальні тести по суті є останнім етапом у процесі одержання аудиторського доказу. У період їх проведення аудитор повинен перевірити зв'язок між передбачуваним доказом на істотність і джерелом його одержання, а також співвідношення між економічними подіями, що мали місце, і їх документальним відбиттям виходячи з необхідного рівня значимості. У результаті - збільшення ступені впевненості підвищується в міру завершення етапів аудита.
Практично неможливо досягти достатнього рівня впевненості без виконання детальних тестів по суті. Виключенням є тільки підприємства з дуже гарною системою внутрішнього контролю, що й володіють достатньою інформацією для цілей аналітичного розгляду.
Упевненість, отримана за допомогою детальних тестів по суті, залежить від: кількості пунктів вибірки (якщо використовувався вибірковий метод, а не суцільна перевірка); якості доказу, застосовуваного для підтвердження індивідуальних пунктів вибірки; якості застосовуваного плану вибірки, погодженості результатів тестів по суті з підсумками попередніх етапів аудита. Найбільш важливим показником є якість плану: чому більш складний план був використаний для відбору пунктів вибірки й оцінки її результатів, тем краще доказ, представлене тестами по суті. Якісний план включає два компоненти: репрезентативну вибірку й вибірку по ключових елементах.
Репрезентативна вибірка представляє відбір тих операцій, які (з погляду аудитора) є найбільш характерними й істотними для всієї генеральної сукупності.
Однак репрезентативна вибірка не може захистити аудитора від окремих помилок, які згодом можуть вплинути на фінансову звітність: помилки визначення нерепрезентативності, нетипова вибірка в сукупності. При бажанні аудитор може дотримувати рівноваги між репрезентативними й ключовими елементами у вибірці.
Сутність процедур аналітичного розгляду найбільш важлива на етапі одержання доказів. На даному етапі визначається лише можливість їх застосування залежно від установленої мети. Це залежить від наступних факторів:
1) можливість своєчасного одержання детальної інформації;
2) законність даних. У тому випадку, якщо взаємини між об'єктами ґрунтуються на даних, не відповідних до вимог нормативних документів, аналітичний розгляд може легко дати невірні результати про всій генеральній сукупності.;
3) взаємозв'язки приймань, використовуваних для визначення відносин між суб'єктами.
Якість прогнозів і аналітичного розгляду прямо пропорційно ступені складності й відповідності приймань вимогам законодавства.
Одним із найбільш доказових джерел інформації є первинний документ, де фіксується кожна господарська операція. Тому особливу увагу слід приділити визначенню підробок в документах.
Після формально-правової перевірки документів вони можуть характеризуватись як доброякісні, тобто правильно оформлені, вірно відображаючи здійснені операції, або як недоброякісні.
При перевірці аудитор орієнтується на можливі відхилення в облікових даних, які можуть вплинути на достовірність звітних показників. До таких відхилень належать:
1.Неадекватні записи в обліку - відображення фінансової інформації в системі рахунків в неповному обсязі (відображення в обліку не всіх, фактично здійснених, господарських операцій).
2.Нереальність облікової інформації.
3.Відсутність дозволу на проведення господарської операції.
4.Неправильне віднесення інформації до певного звітного періоду, несвоєчасне здійснення операцій.
5.Арифметична неточність.
Такі відхилення можуть бути допущені як ненавмисно, так і навмисно.
Контрольні запитання
1. Опишіть структуру доказу та його концепцію
2. Назвіть класифікацію доказів та охарактеризуйте їх види
3. Перерахуйте засоби доказів
4. Охарактеризуйте твердження які використовуються аудитором при отриманні аудиторських доказів
5. Які процедури використовує аудитор при отриманні доказів
6. Назвіть вибіркові методи, що застосовуються при отриманні доказів
7. Опишіть процес отримання аудиторських доказів
Тема 6 "Виявлення помилок та шахрайства у процесі аудиту"
План
1. Шахрайство та помилки: поняття, види, класифікація та характеристика
2. Властиві обмеження аудиту в контексті шахрайства
3. Методи та прийоми виявлення помилок, зловживань та шахрайств
4. Відповідальність найвищого управлінського персоналу за виявлені помилки та шахрайство та аудитора за виявлення суттєвих викривлень внаслідок шахрайства
5. Інформування найвищого управлінського персоналу та регуляторних та правоохоронних органів
Ключові слова: Помилка, шахрайство, маніпуляція обліковими записами, фальсифікація бухгалтерських документів і записів, невідповідне відображення записів у реєстрах обліку, незвичайні операції.
Література: Основна: 1, 6, 7, 9, 12, 14; додаткова: 5, 8, 11, 19, 24; інформаційні ресурси: 4, 5, 9, 10, 15
Повинен знати: сутність фальсифікації документів і записів, види недоброякісних документів, поняття помилки і шахрайства в аудиті, їх класифікація та основні причини виникнення, процедури аудиту для виявленні помилок і шахрайства, відповідальність аудитора та управлінського персоналу.
1. Шахрайство та помилки: поняття, види, класифікація та характеристика
Викривлення у фінансових звітах можуть виникати внаслідок шахрайства або помилки.
Помилка - ненавмисне викривлення інформації у фінансовій звітності, включаючи пропуск загальної суми або розкриття.
Основні види помилок класифікуються за 2 групами:
1. Помилки у ведені обліку:
- відсутність облік;
- випадові помилки.
2. Помилки що повторюються:
- помилки, пов'язані із незнанням правил ведення бухгалтерського обліку;
- помилки, пов'язані із незнанням законодавства;
- помилки, пов'язані із незнанням правових основ фінансово-господарських операцій.
Шахрайство - навмисні дії однієї або декількох осіб серед управлінського та найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третіх сторін, які використовують обман, щоб отримати нечесні або незаконні переваги.
Аудитор розглядає випадки шахрайства, що належать до двох типів навмисних викривлень:
...Подобные документы
Сутність аудиту, його розвиток, мета і завдання. Організаційно-економічні та правові основи аудиторської діяльності в Україні. Поняття аудиторського ризику. Контрольно-аудиторський процес. Робоча документація аудитора. Оформлення результатів перевірки.
курс лекций [69,4 K], добавлен 21.01.2011Загальна характеристика аудиторської діяльності. Поняття та зміст аудиторської діяльності. Види аудиту і аудиторських послуг. Нормативно-правове регулювання аудиторської діяльності в Україні. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 31.12.2008Сутність аудиторської діяльності: поняття та зміст, принципи та етапи формування програми перевірки. Оцінка суттєвості та аудиторського ризику. Вивчення головних процедур та оцінка їх значення в діяльності підприємства. Порядок формування звіту.
контрольная работа [23,3 K], добавлен 09.01.2014Законодавчо–нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності. Характеристика діяльності підприємства ТОВ "Золотий колос" та розрахунок його аудиторського ризику. Планування та проведення аудиту доходів від операційної діяльності.
курсовая работа [454,4 K], добавлен 15.01.2011Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності. Загальні принципи організації аудиту. Методика аудиту грошових коштів. Оцінка стану внутрішнього господарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 12.01.2009Науково-теоретичні та методичні основи аудиту. Характеристика та фінансовий аналіз діяльності підприємства "Зміївський машинобудівний завод". Договір на проведення аудиту. Програма, порядок проведення та оформлення результатів аудиторської перевірки.
курсовая работа [139,6 K], добавлен 09.11.2010Розгляд сутності аудиту, основних етапів становлення та характеристика його видів. Дослідження нормативно-правових основ аудиторської діяльності. Головний аналіз організаційного процесу створення та функціонування суб’єктів аудиторської діяльності.
курсовая работа [404,3 K], добавлен 02.12.2022Виникнення та розвиток аудиту у системі фінансово-господарського контролю. Історія аудиторської діяльності. Зміст і функції аудиторського контролю, класифікація його організаційних форм. Організація і регулювання аудиторської діяльності в Україні.
реферат [54,0 K], добавлен 18.03.2014Законодавчо-нормативне регулювання аудиту грошових коштів. Аналіз показників діяльності і фінансової стійкості підприємства та визначення зон аудиторського ризику. Планування аудиту грошових коштів та перевірка їх обліку. Складання аудиторського висновку.
курсовая работа [443,3 K], добавлен 21.12.2013Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності. Загальні принципи організації аудиту, методика аудиту основних засобів підприємства. Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю, додержання облікової політики.
курсовая работа [74,1 K], добавлен 23.03.2010Основні тенденції розвитку аудиту в Україні та світі. Переваги впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності. Заходи щодо покращення та прискорення розвитку вітчизняних аудиторських фірм та аудиту в цілому. Моделі аудиторської діяльності.
презентация [514,3 K], добавлен 09.07.2014Правові засади здійснення незалежної аудиторської діяльності в Україні. Договір на здійснення аудиту: призначення, головна мета, особливості та приклади оформлення. Аудиторська перевірка бухгалтерської звітності, складання аудиторського висновку.
реферат [242,5 K], добавлен 29.12.2010Теоретичні основи організації аудиторської перевірки грошових коштів. Методика аудиторської перевірки грошових коштів та оцінка платоспроможності підприємства ТЗОВ "Цегельний завод "Промінь". Особливості аудиту за умови комп’ютерної обробки інформації.
курсовая работа [73,2 K], добавлен 23.04.2010Теоретичні основи обліку фінансових результатів та їх відображення у звітності. Вплив аудиту на фінансовий результат діяльності підприємства. Загальна методика проведення аудиту звіту про фінансові результати підприємства та її документальне оформлення.
курсовая работа [84,1 K], добавлен 07.07.2009Проведення попередньої оцінки аудиторського ризику та його суттєвості. Етапи планування аудиту організації. Оцінка системи внутрішнього контролю на ВАТ "Рівнехолод". Підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку. Розгляд аудиторського рішення.
курсовая работа [168,7 K], добавлен 16.12.2010Відносини між суб’єктами аудиторської діяльності в процесі надання аудиторських послуг. Поняття "аудит" та "аудиторська діяльність". Нормативно-правові документи та процедура сертифікації аудиторів. Проведення аудиту в умовах комп’ютерного забезпечення.
курсовая работа [40,3 K], добавлен 13.08.2008Теоретичні основи та розвиток аудиторської діяльності в України; суть, мета, завдання та схема процесу. Види аудиту: внутрішній, операційний та фінансовий; основні характеристики, аналіз відмінностей між ними та сфера застосування, методика організації.
курсовая работа [50,1 K], добавлен 12.01.2010Проблеми й перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета і завдання. Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту. Характеристика фінансово-господарської діяльності Знам’янської РСС. Методика проведення аудиту, оформлення результатів.
курсовая работа [582,5 K], добавлен 16.05.2014Суть аудиту, його різновиди та характеристика, завдання та цілі проведення. Предмет та методи вивчення аудиту, його організаційно-правові основи в Україні. Порядок оцінювання системи внутрішнього контролю і аудиту. Формування аудиторського висновку.
курс лекций [63,2 K], добавлен 14.01.2010Основні етапи проведення аудиторської перевірки, порядок укладання аудиторського договору. Аудит нарахування амортизації (зносу) основних засобів. Предмет та об’єкти аудиту фінансової звітності. Приклади розв’язування задач та тести з даної теми.
контрольная работа [4,3 M], добавлен 25.05.2010
