Екологія та охорона навколишнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

1.Розглянути вплив обєктів тваринництва на стан навколишнього природного середовища

Ніяка інша галузь суспільного виробництва не пов'язана так з використанням природних ресурсів, як сільське господарство. Адже праця хлібороба і тваринника - це по суті використання природи, навколишнього нас природного середовища для задоволення потреб людини.

Тваринницький комплекс в сучасних умовах продовжує бути основним забруднювачем земель та інших елементів навколишнього середовища: відходи та стічні води тваринницьких комплексів, ферм і птахофабрик, використання отрутохімікатів і пестицидів, переробна промисловість, ослаблення виробничої і технологічної дисципліни, труднощі здійснення контролю на сільськогосподарських об'єктах, розкиданих на великих територіях, - все це призводить до того, що стан землі і всієї навколишнього середовища в сільській місцевості, згідно з державними доповідям про охорону навколишнього середовища, залишається тривожним, ряд регіонів мають ознаками зон надзвичайної екологічної ситуації або екологічного лиха. тваринництво екологічний довкілля металургія

Розвиток тваринництва на промисловій основі, створення міцної кормової бази, розширення відгінних пасовищ, велика концентрація поголів'я худоби на обмеженій площі, зміна традиційних форм його змісту обумовлюють необхідність використання великої кількості води з річок, озер та інших водних об'єктів, що робить істотний вплив на стан самих водойм і навколишнього середовища в цілому. Як відомо, промислове тваринництво - Один з найбільших водоспоживачів.

При вирішенні питань розміщення тваринницьких комплексів, вибору систем обробки та використання відходів тваринництва фахівці виходили з того, що провідні компоненти навколишнього середовища - атмосферне повітря, грунт, водойми - практично невичерпні з екологічної точки зору. Однак досвід експлуатації перших збудованих тваринницьких комплексів свідчив про інтенсивному забрудненні об'єктів довкілля та несприятливому їх впливі на умови проживання населення. У зв'язку з цим охорона навколишнього середовища від забруднення, профілактика інфекційних, інвазійних та інших захворювань людей і тварин пов'язані з реалізацією заходів щодо створення ефективних систем збирання, видалення, зберігання, знезараження і використання гною і гнойових стоків, удосконаленням і ефективною роботою воздухоочістних систем, правильним розміщенням тваринницьких комплексів та споруд обробки гною по відношенню до населених пунктів, джерел господарсько-питного водопостачання та іншим об'єктам, тобто з комплексом заходів гігієнічного, технологічного, сільськогосподарського та архітектурно-будівельного профілів.

2.Навести приклади адміністративної відповідальності за порушення вимог водного законодавства

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:

1. самовільному захопленні водних об'єктів;

2. забрудненні та засміченні вод;

3. порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;

4. руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;

5. введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;

6. недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

7. самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);

8. порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;

9. пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;

10. незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціоноване скидання зворотних вод;

11. використанні земель водного фонду не за призначенням;

12. неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;

13. відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;

14. порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст. 111 ВК України).

3. Навести класифікацію землетрусів. Проаналізувати сейсмічні шкали,інтенсивність і магнітуду землетрусів

Землетрумс -- короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередка гірських порід і виникнення сейсмічних хвиль; під час сильних землетрусів, на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви, цунамі; часом землетруси спричинюють великі руйнування .

Класифікація

· Тектонічні

· Вулканічні

· Обвальні

· Моретруси

· Техногенні або Антропогенні

Магнітуда - це безрозмірна величина, яка являє собою логарифм відношення максимального зміщення часточок породи(в мікронах) при конкретному землетрусі до деякого еталонного

дуже незначного зміщення породи. Ця величина булла запропонована в 1935р. американським геофізиком Ч.Ріхтером. Розроблена ним шкала магнітуд широко застосовується в сейсмології і охоплює діапазон від 0 до 8,8 при самих сильних катастрофічних землетрусах. На практиці магнітуда визначається за максимальною амплітудою коливань, записаних на

сейсмограмі, знятої на відстані 100 км від епіцентру. Найсильніші землетруси характеризуються магнітудою від 6 до 8,8. Магнітуда 6 відповідає 6-9 балам, 7 - (8-10) балам, 8 - (10-12) балам 12-ти

бальної шкали. Очевидним є те, що оцінка сили землетрусів по магнітуді за шкалою Ріхтера є більш об'єктивною, в порівнянні з бальною сейсмічною шкалою, тому що ступінь руйнування

будівель, як основний критерій цієї шкали, залежить не лише від кількості вивільненої енергії, але й від цілої низки інших факторів, таких як глибина залягання осередку землетрусу, стійкість гірських порід, їх водонасиченість, інженерних.

Найчастіше відбуваються тектонічні землетруси, пов'язані з горотворними процесами і розривами земної кори, у результаті чого утворюється енергія величезної сили.

Інтенсивність землетрусу -- міра впливу землетрусу на об'єкти, що виражається балами сейсмічної шкали в залежності від ступеню руйнування типових будівель і споруд, відчуттів очевидців, змін земної поверхні.

Інтенсивність прояву землетрусів на поверхні вимірюється в балах і залежить від глибини осередка і магнітуди землетрусу, що служить мірою йогоенергії. Максимальне відоме значення магнітуди наближається до дев'яти. Магнітуда пов'язана з повною енергією землетрусу, але ця залежність не пряма, а логарифмічна, зі збільшенням магнітуди на одиницю енергія зростає в 32 рази, тобто при поштовху з магнітудою 6 вивільняється в 32 рази більше енергії, ніж з магнітудою 5, і майже в 1 000 разів більше, ніж з магнітудою чотири. Часто в засобах масової інформації, що оповіщають про сейсмічні катастрофи, ототожнюється шкала магнітуд (шкала Ріхтера) та сейсмічна шкала інтенсивності, вимірювана в сейсмічних балах, оскількижурналісти, що сповіщають про землетрус у 12 балів «за шкалою Ріхтера» плутають магнітуду з інтенсивністю. Інтенсивність тим більша, чим ближче до поверхні розташований осередок , так, наприклад, якщо осередок землетрусу з магнітудою, що дорівнює 8, знаходиться на глибині 10 км, то на поверхні інтенсивність складе балів 11-12; при такій самій магнітуді, але на глибині 40 -- 50 км вплив на поверхні зменшується до 9-10 балів.

4.Розглянути вплив на довкілля металургії та машинобудівного комплексу

Металургія - це тісно пов'язані між собою галузі науки і промисловості, що здійснюють первинне отриманням металів із руд та інших видів сировини, що містить метали, у вільному металевому стані або у вигляді хімічної сполуки.

Ступінь впливу кольорової металургії на навколишнє середовище аналогічний впливу підприємств чорної металургії.

Щорічно підприємствами кольорової металургії України викидається в атмосферу до 3000 тис.т шкідливих речовин. Забруднення атмосфери підприємствами кольорової металургії характеризується переважно викидами діоксиду сірки (75% від сумарного викиду в атмосферу), оксидів вуглецю (10,5%) та пилу (10,4%).

Слід зазначити, що при пірометалургійній переробці руд та концентратів утворюється значна кількість відхідних сірковмісних газів, для утилізації яких відсутні необхідні технології. Внаслідок цього ступніь вловлювання діоксиду сірки на підприємствах кольорової металургії не перевищує 22,6%.

Актуальнішим завданням для підприємств кольорової металургії є розробка і реалізація заходів боротьби з шкідливим впливом на довкілля та використання відходів.

Охорона атмосферного повітря на підприємствах по виробництву кольорових металів полягає в очищенні та уловленні шкідливих газів. Для цього застосовують батарейні циклони, - чотирипільні сухі електрофільтри, димососи, що встановлюють в кінці системи або перед електрофільтрами. Звичайно є батарейні фільтри над печами і вловлений в них пил самопливом повертається в піч.

Щорічно в кольоровій металургії використовується до 1200 млн.м3 свіжої води. Стічні води підприємств кольорової металургії забруднені мінеральними речовинами, флотореагентами, які в більшості своїй токсичні, солями важких металів, сполуками арсену, фторидами, меркурієм, сульфатами, хлоридами тощо.

Потужні комбінати кольорової металургії є домінантними джерелами забруднення грунтових шарів як за інтенсивністю, так і за різноманітністю забруднюючих речовин. Це є наслідком того, що на гірничодобувних підприємствах галузі переважає відкритий спосіб добування мінеральної сировини. Утилізація та використання відходів виробництва залишається однією з головних проблем на підприємствах кольорової металургії.

У промисловості України найбільшим є машинобудівний комплекс. Для його розвитку склалися досить сприятливі умови: могутня металургійна база, густа транспортна мережа, великі обсяги використання машин і приладів, висококваліфіковані кадри. Машинобудівні заводи України випускають різноманітні товари -- від побутової техніки до найскладніших сучасних машин: обладнання для АЕС, космічну техніку, турбіни, літаки, що не мають аналогів у світі. Найвища концентрація підприємств машинобудівної промисловості характерна для Дніпропетровська, Харкова, Кривого Рогу, Краматорська, Маріуполя, Донецька.

Машинобудівна промисловість має багатогалузеву структуру (важке, електротехнічне, радіоелектронне, транспортне машинобудування, приладо-, верстатобудування й т. д.), і кожній із галузей притаманні свої екологічні особливості: склад і кількість відходів, токсичність забруднень, режим їх викидів у атмосферу та зі стічними водами.

Як і інші галузі промисловості, машинобудування тяжіє до районів розвитку металургії, сконцентроване в містах і «виробляє» великі обсяги відходів, що забруднюють повітря, воду й грунт. Так, у Дніпропетровську лише одне виробниче об'єднання «Дніпроважмаш» щороку скидає в Дніпро 2365,2 тис. м3 забруднених стоків, Завод прокатних валків -- 250 тис. м3. У Запоріжжі викиди в атмосферу Дніпровського електродного заводу становлять 35 % загальноміських, причому 80 % їх містять канцерогенні речовини першого класу небезпечності. Понад 50 % усіх викидів у атмосферу цього міста дає ВО «Запоріжсталь» (більш як 150 тис. т шкідливих речовин щорічно). Електротехнічних заводів в Україні працює сотня з лишком, причому багато з них (а також приладобудівні та радіоелектронні) споруджені за останні десятиріччя, проте на деяких із цих заводів (одеському «Агроагрегаті», миколаївському «Миконді», Чернівецькому металообробному, дніпропетровському «Південному машинобудівному» та ін.) газо- й водоочисні споруди або несправні, або неефективні.

5.Сформулювати завдання екологічного контролю. Назвати види екологічного контролю

Екологічний контроль - найважливіша правова міра забезпечення раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища від шкідливих впливів, функція державного управління та правовий інститут права навколишнього середовища.

Як зазначено в ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»,Завдання екологічного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

види екологічного контролю:державний, відомчий, виробничий, громадський. Критеріями такої класифікації є суб'єкт, від імені якого проводиться контроль, і сфера дії контролю.

Державний екологічний контроль

Законом встановлено коло повноважень посадових осіб та органів державного екологічного контролю. До них відноситься право:

- Відвідувати підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та підпорядкування, і знайомитися з документами, необхідними для виконання службових обов'язків;

- Перевіряти роботу очисних споруд і установок, а так само встановлених природоохоронних вимог і нормативів;

- Встановлювати нормативи і давати дозволу на збори і викиди шкідливих речовин;

- Призначати державну екологічну експертизу;

- Вимагати усунення виявлених недоліків, притягати винних осіб до адміністративної відповідальності, направляти матеріали про притягнення їх до адміністративної, дисциплінарної або кримінальноївідповідальності, пред'являти позови до суду або арбітражного суду про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому середовищу і здоров'ю громадян;

- Приймати рішення про обмеження, призупинення, припинення функціонування будь-яких підприємств і об'єктів, а так само видів діяльності, у разі порушення екологічних вимог.

Відомчий і виробничий екологічний контроль

Сутність відомчого екологічного контролю полягає в основному у забезпеченні центральними органами виконавчої влади і суб'єктів виконання правових вимог щодо раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища підвідомчими об'єктами. Такими об'єктами є державні установи, організації та підприємства, що знаходяться у підпорядкуванні вищих органів.

Зміст відомчого контролю визначається низкою факторів:

1) специфікою галузі;

2) екологічно значущими завданнями, що стоять перед галуззю в цілому та підвідомчими об'єктами;

3) конкретними правами та обов'язками підрозділів та осіб, які здійснюють відомчий контроль.

Виробничий контроль має на меті перевірку дотримання екологічних вимог на конкретному підприємстві. Для цього в межах підприємства створюються спеціальні підрозділи (природоохоронні відділи, лабораторії), які здійснюють постійне спостереження за впливом підприємства на довкілля.

Зміст виробничого контролю залежить насамперед від специфіки підприємства .

Громадський екологічний контроль

Громадський екологічний контроль, як передбачено в ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, статус яких визначений Положенням про громадських інспекторів з охорони довкілля, затвердженим наказом Мінекоресурсів України 27.02.2002 р.

Громадські інспектори призначаються Головними державними інспекторами. Громадські інспектори наділені рядом повноважень, які дають можливість їм проводити нагляд за дотриманням природоохоронних вимог господарюючими суб'єктами та певною мірою контролювати ефективність роботи державних екологічних інспекторів. Зокрема, вони мають право: спільно з працівиками органів Мінприроди брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів; за направленням органу Мінприроди, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки і складати акти перевірок; складати протоколи про адміністративні правопорушення і подавати їх відповідному органу Мінприроди для притягнення винних до відповідальності; перевіряти документи на право використання об'єктів тваринного світу, зупиняти транспортні засоби та проводити огляд речей, транспортних засобів, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів та ряд інших.

6. Проаналізувати еколого-економічний збиток від викидів шкідливих речовин у атмосферу

Збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відшкодовуються підприємствами незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Величина збитку від забруднення атмосфери (З_а) визначається за формулою:

За = К1 · К2 · Зп · Ма,

Стягнення платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не звільняє об'єкти від відшкодування збитків за наднормативні викиди. Наднормативними вважаються:

викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень граничнодопустимих або тимчасово погоджених викидів в атмосферне повітря, встановлених дозволами на викид, які оформлені відповідно до діючих вимог;

викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, у тому числі й за окремими інгредієнтами;

викиди забруднюючих речовин в атмосферу, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів утворення їх для окремих типів технологічного та іншого обладнання.

Наднормативні викиди можуть бути через неефективну роботу газоочисних установок, технологічного обладнання при несправних газоочисних установках або невикористанні їх, порушення технологічних режимів, невиконання у встановлені терміни заходів щодо досягнення нормативів ГДВ, аварійних викидів тощо.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням розмірів цих викидів і регулювальних коефіцієнтів.

Розрахунки потужності викидів за джерелами або речовинами, щодо яких немає дозволу на викид, ведуть на основі потужності фактичного викиду, визначеної інструментальними вимірюваннями. При цьому час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту оформлення дозволу на викид. Розрахунки потужності наднормативних викидів в результаті аварійних і залпових викидів, не передбачених технологічними регламентами виробництв, здійснюють розрахунковим методом на основі матеріальних балансів, даних технологічних регламентів тощо.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулювальних коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається формулою:

Під час атмосферного забруднення витрати виникають у випадку застосування систем очищення повітря (кондиціонерів та ін.), при нагнітанні з незабрудненого терену повітря на технологічні потреби при створенні санітарно-захисних зон, винесенні джерел забруднення за межі міста.

Для попередження шумового забруднення враховують видатки на будівництво шумозахисних і екрануючих споруд, насипів, створення шумозахисних конструкцій, стін, вікон і т. п.

До витрат на попередження забруднення належать також видатки на збір, виділення й поховання відходів. Усі названі витрати знижують економічні збитки і не належать до категорії збитків.

7. Охарактерезуйте основні генетичні поняття - ген, геном, генотип, фенотип

Ген - це одиниця спадкоємного матеріалу. Ген відповідає за формування в людини якого-небудь певного ознаки. Ще одна характеристика гена - незмінюваність у ряді поколінь у комбінації зі здатністю до мутації. Мутація генів є умовою природного добору, тому що спричиняє генетичну мінливість організмів. У вищих організмів ген входить до складу хромосом. Усі гени організму людину становлять генотип. Вивчає гени наука генетика.

Ген-це послідовність нуклеотидів (нуклеотидів ДНК чи РНК), яка міститься у визначеному місці цілого ДНК. ДНК розподіляється в хромосомах. Ген закодовує певний продукт, наприклад білок. Білок, у свою чергу, бере участь у певному процесі, що визначає індивідуальну рису чи характерну ознаку, наприклад, колір квітки. Якщо цей ген знищити чи змінити на будь-яку іншу форму, то білок не буде вироблятися чи змінювати своїх функцій, і це впливатиме на колір рослини. Гени містяться у хромосомах.

Генотип - сукупність спадкоємних ознак і властивостей, отриманих особиною від батьків. А також нових властивостей, що з'явилися в результаті мутацій генів, яких не було в батьків. Генотип складається при взаємодії двох геномов (яйцеклітини й сперматозоїда) і являє собою спадкоємну програму розвитку, будучи цілісною системою, а не простою сумою окремих генів. Цілісність генотипу - результат еволюційного розвитку, у ході якого всі гени перебували в тісній взаємодії один з одним і сприяли збереженню виду, діючи на користь стабілізуючого відбору. Так, генотип людини визначає (детермінує) народження дитини, у зайця - біляка потомство буде представлено зайчатами, з насінь соняшника виросте тільки соняшник

Фенотип - сукупність всіх ознак і властивостей організму, що зложилися в процесі індивідуального розвитку генотипу. Сюди ставляться не тільки зовнішні ознаки, але й внутрішні: анатомічні, фізіологічні, біохімічні. Кожна особина має свої особливості зовнішнього вигляду, внутрішньої будови, характеру обміну речовин, функціонування органів, тобто свій фенотип, що сформувався в певних умовах середовища

Поняття генотип і фенотип - дуже важливі в генетику. Фенотип формується під впливом генотипу й умов зовнішнього середовища.

ГЕНОМ - одинарний (гаплоїдний) комплекс хромосом клітинного ядра, що містить певний набір спадкових факторів - генів; у більшості організмів (диплоїдні організми) у соматичних клітинах локалізовані два г., в гаметах - один. Геном являє собою всю сукупність генетичного матеріалу в наборі хромосом. Клітини більшості рослин і тварин містять два генома. Вони називаються диплоїдними, порівняно з грибками та бактеріями, які містять лише один геном, і називаються гаплоїдними.

8. Назвати види державних кадастрів природних ресурсів і державних реєстрів України

Кадастри природних ресурсів - систематизований звід даних, що включає якісне та кількісне описання об'єктів та явищ, у ряді випадків з їх економічною оцінкою, містить фізико-географічну характеристику, класифікацію, дані про динаміку, ступінь вивченості та еколого-соціально-економічну оцінку з прикладенням картографічних та статистичних матеріалів.

Система державних кадастрів природних ресурсів забезпечує взаємну інтеграцію, комплексність, доступність та оперативність надання відомостей про природні ресурси органам державної влади й управління, суб'єктам природокористування загалом.

Види державних кадастрів природних ресурсів:

- державний земельний кадастр (гл. 34 ЗК України);

- державний водний кадастр (ст. 28 ВК України);

- державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин (ст. 43 КУпН);

- державний лісовий кадастр (гл. 9 ЛК України);

-державний кадастр тваринного світу (ст. 56 Закону України "Про тваринний світ");

-державний кадастр рослинного світу (ст. 38 Закону України "Про рослинний світ");

- державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду (розд. VIH Закону України "Про природно-заповідний фонд");

-державний кадастр природних територій курортів України (ст. 36 Закону України "Про курорти");

- містобудівний кадастр населених пунктів (Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Законодавство України містить чимало визначень поняття «реєстр» (від англ. register -- список, перелік, опис). Будь-який реєстр становить інформаційну систему, призначену для накопичення, обліку, оброблення і зберігання певних однорідних відомостей.

У сфері обліку природокористування та забезпечення екологічної безпеки в Україні, зокрема, ведуться такі реєстри:

-- реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (ст. 27 Закону України «Про відходи», Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1360);

--реєстр місць видалення відходів (ст. 28 Закону «Про відходи», Порядок ведення реєстру місць видалення відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1216);

--Державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки (Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», Порядок проведення ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956);

--реєстр сортів рослин (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції Закону від 17 січня 2002 р.);

--реєстр та зведений реєстр зелених насаджень (ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»);

-- реєстр землеволодінь та землекористувань (Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань (п. 1.1), затверджене наказом Держкомзему від 23 серпня 2001 р. № 144);

-- реєстр тварин (Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби (п. 1.5), затверджене наказом Мінагрополітики від 17 вересня 2003 р. № 342 (в редакції наказу № 289 від 29 червня 2005 р.) та інші.

9. Вказати, коли, де і яким документом було встановлено категорії підприємств залежно від створюваного ними забруднення повітря, води, тощо

В документі СН 245-71 . Санітарні норми проектування промислових підприємств (05.11.1971 р.) було встановлено 4 категорії підприємств.

За величиною КНП ( категорія небезпечності підприємств) підприємства поділяються на 4 категорії небезпечності. У залежності від тієї чи іншої категорії небезпечності підприємства здійснюється облік викидів забруднюючих речовин і запроваджується періодичність контролю за викидами підприємства, а також призначається санітарно-захисна зона від джерел забруднень до житлових районів (СЗЗ).

До І, ІІ, ІІІ класу належать підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, виробництва будівельних матеріалів, до ІV -- підприємства з обробки деревини, підприємства текстильної, легкої, харчової промисловості, до V класу -- підприємства металообробної промисловості без ливарних процесів, меблеві фабрики, друкарні тощо.

10. Проаналізувати вплив міської забудови на стан підземних вод

Підземні води широко використовуються в народному господарстві України і є важливим резервом для забезпечення економічного та соціального розвитку держави, стабілізації економічного стану.

Значна густота населення, концентрація промислових і сільськогосподарських виробництв, що потребують великої кількості води, з багатовідходним технологічним процесом обумовили техногенний вплив на навколишнє середовище України, у тому числі на підземні води, в 10--15 разів більший, ніж в сусідніх країнах. В умовах обмеженого і нерівномірного розміщення водних ресурсів по території постає проблема стійкого забезпечення водою з мінімальними екологічними і економічними втратами.

Масштаби і темпи змін екогеологічного стану підземних вод особливо вагомі в густонаселених районах з інтенсивною господарською діяльністю. На цих площах функціонують великі групові водозабори, які працюють в умовах порушення природного режиму. Таке порушення зумовлено зміною співвідношення живлення та видобутку підземних вод під впливом техногенних факторів, в результаті чого спостерігаються: вичерпання підземних вод з утворенням великих депресійних воронок внаслідок інтенсивного водозабору та водозниження в гірничих виробках; підтягування і проникнення солоних вод через інтенсивне відкачування підземних вод; підпір грунтових вод, зумовлений гідротехнічним будівництвом; підтоплення територій під впливом природно-техногенних факторів, зниження або підвищення рівня на меліоративних системах.

Однією з найважливіших екологічних проблем є погіршення якості підземних вод внаслідок локального забруднення, пов'язаного як з техногенним навантаженням на водоносні горизонти (формування депресій, інтрузії забруднених вод), так і з майже цілковитим забрудненням ландшафтів і поверхневих вод (надходження хімічних сполук на орні землі, радіонуклідів ЧАЕС та ін.).

Спостереження за показниками якості води на діючих водозаборах дають підставу констатувати наявну тенденцію до погіршення якості води: зростають концентрації нормованих компонентів та збільшується число показників, за якими води можуть стати некондиційними. Причини погіршення якості підземних вод -- різні і можуть бути наслідком порушення природної гідрогеохімічної зональності, присутності в водовміщувальних породах мінералів, що стають джерелом додаткового надходження нормованих елементів, складної взаємодії природних процесів та різноманітного техногенного впливу на підземні води.

Великою загрозою у зв'язку з його високою токсичністю є хімічне забруднення, пов'язане зі стічними водами промислових підприємств. Найбільшої шкоди здоров'ю людини завдають іонні форми таких мікроелементів як ртуть, марганець, мідь, свинець, цинк, хром та інші. Вплив господарської діяльності на гідросферу неоднаковий у різних частинах України.

Отже, максимального антропогенного тиску підземні води зазнають на території щільної забудови міст та в районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва. На стан підземних вод впливає також і забруднення поверхневих вод.



11. Розглянути санітарно - гігієнічне, екологічне та технічне нормування забруднень атмосферного повітря

З метою обмеження і контролювання антропогенних впливів на навколишнє середовище запроваджують екологічне нормування - комплекс заходів для встановлення граничних меж, в яких можуть коливатися параметри показників, які характеризують стан природного середовища. Екологічному нормуванню підлягають усі небезпечні речовини. До них належать речовини, що надходять до навколишнього середовища як продукти чи супутні утворення людської діяльності й становлять пряму чи опосередковану загрозу суспільству або довкіллю загалом, знешкодження яких у поточний момент часу може бути здійснено тільки завдяки значним техніко-економічним та організаційним витратам.

Кількісну оцінку вмісту речовин в атмосфері позначають поняттям „концентрація” - кількість речовини, яка міститься в одиниці об'єму повітря, приведеного до нормальних умов.

Якість атмосферного повітря - сукупність властивостей повітря, яка визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на людей, рослинний та тваринний світ, а також на матеріали, конструкції і довкілля загалом.

Оцінюють рівень забруднення середовища та його якість, використовуючи показники гранично допустимих концентрацій.

Основним критерієм встановлення нормативів ГДК для оцінювання якості атмосферного повітря є обсяг і особливості дії наявних у повітрі забруднювальних речовин на організм людини. Для визначення якості атмосферного повітря послуговуються двома ГДК - максимально разовою (ГДКм.р.) і середньодобовою (ГДКс.д.).

Максимально разова гранично допустима концентрація (ГДКм.р.) - основна характеристика небезпечності шкідливої речовини, яка встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, світлової чутливості, біоелектричної активності головного мозку) при короткотривалому впливі атмосферних домішок.Максимально разові ГДК застосовують при оцінюванні умов праці у забруднених приміщеннях.

Середньодобова гранично допустима концентрація (ГДКсд.) - характеристика небезпечності шкідливої речовини, встановлена для попередження загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та інших впливів речовин на організм людини. Речовини, які оцінюють за цим нормативом, здатні тимчасово або постійно накопичуватися в організмі людини. ГДКм.р. встановлюють для промислових підприємств, а ГДКс.д. - для зон житлової забудови. Отже, ГДКм.р. більші, ніж ГДКс.д.

На основі ГДК інженерні служби розраховують розміри гранично допустимих викидів (ГДВ) речовин в атмосферу. Зазвичай у різних країнах використовують два показники: ГДК та гранично допустиме екологічне навантаження (ГДЕН) на природні об'єкти.

Санітарно-гігієнічні та екологічні нормативи визначають якість навколишнього середовища для здоров'я людини і стану екосистем, але не вказують на джерело забруднення, а тим більше не регулюють його діяльність. Вимоги, що висуваються до джерел забруднення, відображені у науково-технічних нормативах. До них відносяться нормативи викидів і скидів шкідливих речовин - гранично допустимі викиди та гранично допустимі скиди (ГДВ та ГДС), а також технологічні, будівельні норми і правила, у яких вміщено вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища.

ГДВ -- це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів на межі санітарної зони не була вищою, ніж ГДК.

З метою встановлення і визначення якості атмосферного повітря використовується індекс забрудненості.

Санітарно-гігієнічне оцінювання якості атмосферного повітря здійснюють, дотримуючись таких необхідних вимог:

- допустимою може бути тільки така концентрація, яка не спричиняє прямої, побічної шкідливої або неприємної дії на людський організм, не знижує працездатності, не впливає на настрій, забезпечує фізіологічний оптимум життя;

- звикання до шкідливих речовин є неприйнятним, і концентрація, яка може його викликати, не допускається;

- недопустимі такі концентрації шкідливих речовин, які негативно впливають на рослини, клімат, прозорість атмосфери.

12. Розглянути роль гігієнічних критеріїв у містобудуванні

Гігієнічне нормування несприятливих чинників навколишнього середовища потрібне для контролю за якістю середовища і для створення оптимальних гігієнічних умов праці та побуту людей, тому є одним із найвідповідальніших завдань гігієни. Вивчення та обґрунтування оздоровчих заходів з благоустрою населених місць, що вимагає чіткої регламентації чинників навколишнього середовища, стосується насамперед наукового обґрунтування гігієнічних нормативів повітря населених пунктів і виробничих приміщень, води і продуктів харчування, будівельних матеріалів, предметів одягу, взуття і матеріалів для їхнього виготовлення. Ці нормативи є юридичною підставою санітарного контролю.

Враховуючи різний ступінь впливу шкідливих речовин на організм, В.А. Рязанов (1961) сформулював методологічні основи гігієнічного нормування і критерії шкідливості атмосферних забруднень.

Критерії оцінки дії малих концентрацій атмосферних забруднень на організм такі:

1) припустимою може бути визнана така концентрація тієї або іншої речовини в атмосферному повітрі яка не чинить на людину прямої або непрямої, шкідливої чи неприємної дії, не знижує працездатності, не впливає на самопочуття і настрій;

2) звикання до шкідливих речовин має розглядатись як несприятливий момент і доказ неприпустимості концентрації, що вивчається;

3) неприпустимими є такі концентрації шкідливих речовин, що несприятливо впливають на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери і побутові умови життя населення.

Враховуючи ці критерії, для обґрунтування ГПК проводять токсикологічні дослідження хімічного забруднювача. Встановлюють максимальну разову ГПК речовин у разі короткочасної дії атмосферних забруднень, а також середньодобову ГПК, що складені з низки проб.

У містах на організм людини діє безліч різних чинників навколишнього середовища, що зумовлює потребу вивчення комбінованої дії атмосферних забруднень. Коли на організм діє кілька шкідливих речовин, розрахунок їхніх ГПК у повітрі визначають за формулою:

де С1, С2,...С„ -- фактичні концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі: ГПК1, ГПК2,...ГПК„ -- гранично припустимі концентрації цих речовин.

Отже, сума відношень фактичних концентрацій речовин до їхніх ГПК, визначених для їхньої ізольованої дії, не повинно перевищувати 1. ГПК шкідливих речовин в атмосферному повітрі є елементом санітарного законодавства: їх використовують у практиці проектування і санітарного нагляду.



13. Визначити методи і засоби контролю забруднення атмосферного повітря і води

Існуюча на сьогодні система контролю за станом навколишнього середовища має ряд істотних недоліків. Загальна кількість реальних забруднювачів, що потрапляють у навколишнє середовище, оцінюється величиною порядку 104. Нормується для атмосферного повітря і водойм господарсько-побутового використання близько 800, а стандартні методики визначення розроблені лише на 120. Але навіть такі кількості вимагають у масштабах країни значних витрат трудових і матеріальних ресурсів.

Основні недоліки властиві аналітичним методам контролю за рівнем забруднень навколишнього середовища вдається уникнути, застосовуючи біологічні методи з використанням живих організмів, тобто біотестування, де розглядається дія окремих забруднювачів чи їхньої суми на ті чи інші живі організми, які називають тест-об'єктами. Як тест-об'єкти використовуються дрібні прісноводні ракоподібні -- дафнії. При цьому, про ступінь забруднення води судять по кількості загиблих організмів. Іншими тест-об'єктами можуть служити різні мікроорганізми, водорості, деякі види високочутливих до забруднень риб, наприклад, форель.

Застосовуючи біотестування для контролю забруднень атмосфери як тест-об'єкти використовуються різні рослини. Так, сосни й інші хвойні породи чуттєві до фтористих сполук і сірчистого ангідриду. При підвищенні концентрацій цих речовин в атмосфері у хвойних порід починають засихати вершини. Деякі квіти, наприклад, гладіолуси, під впливом забруднювачів можуть змінювати забарвлення чи форму. Підвищеною чутливістю до забруднення атмосфери відрізняються мохи і лишайники.

Зараз усе більше поширення одержують інструментальні методики визначення виду і концентрації забруднень, засновані на сучасних фізико-хімічних приладах. При аналізі складу стічних вод усе частіше застосовують "багатокомпонентні" методи. Аналіз органічних сполук по функціональних групах (наприклад, NH₂ -- група, ОН -- група й ін.) виконують різними хімічними, електрохімічними, спектральними чи хроматографічними методами. По масштабах здійснення інструментальні методи аналізу можна розділити на: технологічні, виконувані в основному лабораторіями підприємств, регіональні і глобальні.

Регіональні інструментальні методи аналізу заснованій автоматизованій системі контролю забруднення повітря в промисловому регіоні чи на декількох підприємствах, дозволяють одержати по каналах зв'язку безупинну інформацію про концентрацію домішок. Інформація надходить від автоматичних газоаналізаторів, встановлених у різних місцях регіону, виводиться на індикаційне табло, а потім обробляється ЕОМ.

Для глобального контролю стану навколишнього середовища виконується, в основному, зондування атмосфери оптичною і радіаційною апаратурою.

Останнім часом в усьому світі підвищена увага приділяється розробці і використанню лазерів для дистанційного визначення забруднення атмосфери. Таких установок існує два типи: перші -- сполучають лазер і локатор, вимірюють зворотне розсіювання атмосферою випромінювання лазера і сканування лазерним променем, вивчають просторовий розподіл домішок у повітрі; другі -- розміщують лазер-випромінювач і приймач на одному кінці траси чи бази, а відбивач і -- на іншому кінці, і досліджують вони вміст аерозолів у повітрі.

Успіхи фізичної й аналітичної хімії дозволяють застосовувати сучасні точні методи і прилади для визначення концентрації забруднень у дуже складних сумішах, шо містять велике число компонентів. Прикладом служить трансформаційний інфрачервоний фур'є-спектрометр, що може "продивитися біля кілометра забрудненого повітря, ідентифікувати всі хімічні сполуки, що знаходяться в ньому, і визначити їхню концентрацію до рівня декількох десятих часток відсотка''.

Кожна багатоатомна молекула поглинає інфрачервоні хвилі, які характерні для її молекулярної структури. Таким чином, кожна індивідуальна речовина має свій діапазон інфрачервоного поглинання, що відрізняє її від будь-якої іншої речовини Аналізуючи ці спектри можна визначити, які молекули маються в обсязі, що аналізується. Фур'є-перетворювачі (спектральний аналіз складних функцій шляхом розкладання в ряди Фур'є) дозволяють проаналізувати спектри поглинання в автономному режимі й одержувати негайну відповідь у ході виміру.

Таким чином, математичні методи, реалізовані вбудованої в прилад ЕОМ, забезпечують нові якісні можливості аналітичних методик.

14. Розглянути и ролі, фізичних хімічних, фізнко-хімічних та бьіологічних І показників грунту у формуванні екологічної стійкості ландшафтів

Ландшафт -- це окрема ділянка географічної оболонки, яка утворилася в процесі її еволюції й відрізняється своєю структурою, характером взаємозв'язків і взаємодій між усіма її компонентами.

Провідні фактори, які найбільше впливають на більшість компонентів ландшафту, можуть бути внутрішніми і зовнішніми, природними, або антропогенно-техногенними.

Внутрішніми факторами називають процеси, які взаємодіють між компонентами ландшафту та системами нижчого рангу, що входять до ландшафту. До числа внутрішніх факторів формування ландшафтів відносять регулярні технологічні процеси й діяльність технічних пристроїв, які спрямовані на виконання ландшафтом соціально-економічних функцій. Порядок взаємозв'язків між ландшафтоутворювальними факторами і компонентами природного середовища для кожного природного комплексу різного Таксономічного значення можна уявити в такій послідовності: ландшафтоутворювальні фактори -- основні фізико-географічні процеси -- компоненти природного середовища.

До зовнішніх факторів формування всіх ландшафтів Землі належать:

· космічні (обертання земної кулі, сонячне випромінювання, переливно-відливні сили та ін.);

· загальноземні, геодинамічні (тектонічні, кругообіг води, циркуляція атмосфери);

· біосферні процеси (саме життя на планеті).

Також до зовнішніх факторів можна віднести ті процеси, які відбуваються в різних ландшафтах, розташованих поряд. До них треба віднести геолого-геоморфологічні процеси, ґрунтові зміни, кліматичні, біологічні й антропогенно-технічні процеси.

Основними ландшафтоутворювальними факторами є:

1. сонячне випромінювання -- важливе джерело світла і кила на земній кулі;

2. літосфера і гідросфера;

3. циркуляція атмосфери, як фактор перенесення тепла і пологи з одних місць земної кулі в інші.

Схему взаємодії ландшафтоутворювальних факторів та компонентів природного середовища наведено на рисунку.

Розглянемо наведені фактори.

Сонячне випромінювання (радіація) -- практично єдине джерг по тепла для географічної оболонки землі, так само, як і для , де існують свої світловий та тепловий режими Кількість сонячної енергії, яка надходить на одиницю, визначається кутом нахилу, що залежить від висоти ( ом ця над обрієм і тривалістю дня. Сумарна радіація, яка пишна до земної поверхні, частково відбивається в атмосферу, і частково поглинається поверхнею ландшафтів і водоймами, ми морях та океанах витрачається на випаровування.

Ландшафту і кута нахилу випромінювань на поверхню. Процеси надходження та витрачання сонячної енергії поверхні виражається радіаційним балансом. Теплова енергія, яку одержує земна поверхня, перетворюється і перерозподіляється атмосферою й гідросферою.

Літосфера і гідросфера. На їхній поверхні здійснюється інтенсивна діяльність сонячної радіації, що призводить до екзогенних та ендогенних процесів.

Циркуляція атмосфери -- це рух повітряних мас. При спокійному стані повітря величина його на одиницю площини відповідає масі повітряного стовпа, який знаходиться над цією площиною. Якщо маса повітря зменшується, то тиск знижується, при зростанні маси зростає і тиск. Циркуляція атмосфери навколо земної кулі відбувається завдяки неоднорідності термічного поля Землі, різниці температур екваторіальних і полярних широт та обертанню планети. Розподіл атмосферного тиску потоками повітря й горизонтальне переміщення повітряних мас визначають вологість клімату і є однією з основних причин диференціації природних ландшафти Землі. Всередині географічної оболонки відбувається горизонтальний перерозподіл тепла повітряними масами, що призводить до теплообміну між сушею та океаном на низьких і високих широтах.

Головними факторами формування сучасних агроландшафтів є:

· природно-кліматичні;

· Грунтово-геоморфологічні;

· антропогенно-техногенні.

15. Дати оцінку зсувних процесів. Назвати причини активізації зсувів

Зсув - це ковзаюче переміщення асс гірських порід униз по схилу під дією власної ваги.

Зсуви найчастіше виникають на берегах річок і водойм, на гірських схилах. Зсуви мають місце на схилах із крутизною 20° і більше в будь-яку пору року

Причиною зсуву може бути: перезволоження грунту дощовими опадами, танення снігів, землетруси, ослаблення порід унаслідок вивітрювання, пере-зволоження грунту опадами, підмив схилів та непродумана діяльність людини (вибухові та земляні роботи, вирубка лісу на схилах пагорбів та інше). Активізація зсувів залежить від інтенсивності постачання грунту підземними та поверхневими водами(тобто надлишкове насичення глиняних порід підземними водами). Об'єм грунту, який зміщується під час зсуву, може становити від декількох сотень до тисяч мільйонів кубометрів, а швидкість коливається від декількох метрів на рік до декількох метрів на секунду.

Зсуви характерні для 50% території України: у Закарпатській,

Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях і Автономній Республіці Крим. Найбільше поширення зсувів ассовогое для гірсько- складчастих регіонів України, що обумовлено такими природними факторами, як значна висота і крутизна схилів, наявність на них потужної товщі вивітрених порід, інтенсивним розчленуванням. На узбережжі Чорного й Азовського морів існує багато зсувних ділянок, що активізувалися в результаті ассового забору піску з пляжів і будівництва будинків і споруд на не

стійких морських берегах. Найбільші катастрофічні наслідки такі зсувні процеси мають біля Одеси, Бердянська, Маріуполя.

Катастрофічні руйнації зсувних процесів спостерігаються на берегах

рік, де зведені гідротехнічні споруди й утворені водоймища, що у свою чергу приводять до карсту та активізації зсуву гірських порід на схилах берегів. Характерним прикладом може бути ділянка Дніпра, де зведений каскад гідроелектростанцій і шість великих водосховищ, береги котрих сильно уражені зсувами. Найбільша кількість зсувних ділянок є на берегах Канівського і Каховського водосховищ і в межах міст Київ і Дніпропетровськ.

Загалом на території України виявлено близько 17 тисяч зсувонебезпечних ділянок, кількість яких постійно змінюється за рахунок ліквідації або появи раніше закарстованих більш дрібних молодих зсувів та їх активізації під впливом техногенезу. В Карпатах виявлено 3 тисячі осередків зсувів, об'єм рухомого матеріалу становить біля 7 млн. м3.

Методи боротьби із зсувами встановлюють на основі ретельного вивчення природних фізико-геологічних умов, з'ясування основних причин нестійкості і аналітичних розрахунків граничної рівноваги розглянутих масивів грунту. У практиці в якості основних протизсувних заходів застосовуються: ⁵

· організація стоку поверхневих вод в зоні зсувів і прилеглих до неї територій;

· дренування підземних вод шляхом спорудження різних дренажних систем;

· зменшення зовнішніх навантажень;

· уполажіваніе укосів і привантаження їх за допомогою контрбанкетів;

· огорожу укосів і захист їх від підмиву і розмиву проточними водами річок або хвилями морів, водосховищ;

· зелені насадження по верху укосу і зсувному укосі;

· штучне закріплення мас зсувного тіла;

· штучні споруди для утримання грунтових мас.

16. Розглянути вплив високих концентрацій важких металів на складові екосистеми

У навколишньому світі містяться велика кількість різних хімічних елементів. Але найнебезпечніші з них, безсумнівно, це - важкі метали. Вони безпосередньо впливають на організм людини, змінюючи його функції та властивості. Важкі метали - група хімічних елементів з властивостями металів і значним атомним вагою або щільністю.

До важких металів ставляться ртуть, свинець, кадмій, кобальт, мідь, цинк, залізо. Нашому організму аж ніяк не байдуже кількісний вміст мікроелементів, т. к. в залежності від концентрації речовина може бути і корисним і шкідливим.

Кобальт. Навіть його мала концентрація в організмі призводить до анемії, ендемічному зобу, недостатнього синтезу або взагалі відсутності вітаміну В12 , тому що при великій концентрації цього металу пригнічується вироблення вищеназваного вітаміну. А без В12 припиниться зростання, порушиться нормальне кровотворення, дозрівання еритроцитів, синтез лабільних метильних груп, накопичення в еритроцитах сполук, які містять сульфгідрильні групи та освіта холіну, метіоніну, креатину, нуклеїнових кислот. Так само без нього припинить нормально функціонувати печінка і нервова система.

...