Екологія та охорона навколишнього середовища

? порушення водоохоронного режиму на водозаборах, що викликає їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища.

Ці порушення полягають у недотриманні правил ведення робіт в прибережних зонах морів, у водоохоронних зонах і прибережних смугах річок, водосховищ, озер та інших водних об'єктів, зокрема в порушенні режиму, встановленого для поясів санітарної охорони поверхневих і підземних водозаборів (свердловин) питних та рекреаційних вод, самовільному вирубуванні лісу, розорюванні заплави, понадлімітній обробці полів пестицидами, переробці берегів і русел з метою видобування корисних копалин тощо, а також у недотриманні санітарно-гігієнічних правил утримання території, що тягне за собою забруднення й засмічення водних об'єктів;

? самовільне ведення гідротехнічних робіт.

Самовільне ведення гідротехнічних робіт виражається в таких незаконних діях, як зведення гребель, дамб, будівництво каналів, самовільне поглиблення й випрямлення русел, осушення водойм, буріння свердловин на воду й інше водогосподарське будівництво без затвердженої в установленому порядку технічної документації, а також без проектів організації й виконання робіт, узгоджених із органами державного контролю за використанням і охороною вод;

? пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв.

Пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв із порушенням їх роботи може мати місце як у результаті безгосподарної діяльності посадових осіб, які відповідають за експлуатацію цих споруд і пристроїв, так і неправомірних дій інших організацій і громадян;

? порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв.

До переліку вказаних правопорушень належать: недотримання встановлених водогосподарських режимів експлуатації водосховищ, каналів та інших споруд і гідровузлів (невиконання правил наповнення і спрацювання верхніх б'єфів, скидань води в нижній б'єф , недотримання встановлених добових коливань рівнів води у верхньому й нижньому б'єфах, порушення умов пропускання води в повінь, забирання води тощо), порушення встановленого режиму використання підземних вод та інших вимог, встановлених за видання дозволів на спеціальне водокористування, перевищення граничних проектних позначок рівня води в шламонакопичувачах, хвостосховишах, жижезбірниках тощо, відсутність або незадовільний технічний стан спостережувальних свердловин на подібних спорудах;

? безгосподарське використання води, яке веде до виснаження водних ресурсів.

Особливо небезпечне в екологічному плані виснаження ресурсів підземних вод, відновлення яких потребує багато часу і стає практично неможливим, якщо виснаження значне. Безгосподарним використанням води вважаються перевитрати води понад встановлені ліміти, а також використання води питної якості для технічного водозабезпечення тощо;

? порушення правил ведення первинного обліку води, що забирається з водних об'єктів і скидається в них, а також правил визначення якості стічних вод.

Цей вид порушення може виявлятися, з одного боку, у відсутності на об'єкті-водокористувачі даних про кількість і якість вод, що забираються з водних об'єктів або скидаються в них, з іншого ? в перекручуванні таких даних і внесенні вочевидь неправильних відомостей про це в звітні документи, зокрема, у форму 2ТП (водгосп). Порушенням є й запізніле подання звітності за вказаною формою. Незадовільний стан первинного обліку на об'єктах-водокористувачах є, як правило, наслідком відсутності або поганої організації системи первинного обліку (відсутність або неправильне використання водомірного обладнання, відсутність або недосконалість методів побічного водообліку, відсутність належного лабораторного контролю якості води, неправильне ведення журналів первинного обліку води встановленої форми тощо;

? неповідомлення відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах, про несанкціоновані скидання стічної, скидної дренажної води, які готуються або їх уже проведено внаслідок крайньої необхідності, про потрапляння у водні об'єкти іншими шляхами речовин, шкідливих для здоров'я людей чи для водних організмів, і в усіх інших випадках, коли завдано або може завдаватися шкода водному об'єкту;

? невиконання вимог, розпоряджень, приписів і постанов органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони вод.

Порушеннями водного законодавства в частині охорони морських вод є:

? скидання з метою захоронення у внутрішніх морських територіальних водах України з суден і плавальних засобів, платформ та інших морських споруд, повітряних суден шкідливих речовин, радіоактивних речовин, радіоактивних і інших відходів, матеріалів і предметів, які можуть завдати шкоди здоров'ю людей і живим ресурсам моря, зонам відпочинку, зонам загального водокористування чи перешкоджати іншим видам законного використання морських вод;

? скидання з метою захоронення в економічній зоні України з суден і плавальних засобів, платформ і інших морських споруд, штучних складів, повітряних суден шкідливих або радіоактивних речовин, радіоактивних та інших відходів, матеріалів та предметів, які можуть завдати шкоди або перешкодити законним видам використання моря;

? всіляке навмисне затоплення (викидання на обмілини або берег) у внутрішніх морських територіальних водах і економічній зоні України суден та інших плавзасобів, повітряних суден, платформ або інших штучних споруд;

? забруднення внутрішніх морських територіальних вод і економічної зони України внаслідок незаконного скидання з суден і інших плавальних засобів, платформ і інших морських споруд, штучних островів неочищених до встановлених норм стічних вод, відходів, а також сумішей, які вміщують шкідливі речовини понад установлені норми;

? неповідомлення адміністрації найближчого українського порту про підготовку або проведення внаслідок крайньої необхідності скидання або незворотні втрати радіоактивних, шкідливих речовин (безпосередньо чи в упаковці) або сумішей, які вміщують шкідливі речовини понад установлені норми, або інших відходів і матеріалів, що можуть завдати шкоди зонам відпочинку чи створити перешкоди для інших законних видів використання моря;

? скидання в межах внутрішніх морських територіальних вод і економічної зони України шкідливих речовин, радіоактивних та інших відходів і предметів, сміття на лід;

? забруднення морського середовища безпосередньо в результаті вибухових або подібних робіт, які виконуються під час розвідки чи видобування в економічній зоні України мінеральних ресурсів морського дна;

? проведення в економічній зоні України морських наукових досліджень без дозволу компетентних органів України або за наявності такого дозволу, але з порушенням погодженої програми і видів робіт та досліджень;

? створення штучних островів, установок і споруд в економічній зоні України, а також створення навколо цих зон безпеки без дозволу компетентних органів України або за наявності такого дозволу, але з порушенням погодженого проекту;

? незабезпечення установок та інших споруд в економічній зоні України постійними сигнальними засобами для попередження мореплавців, порушення правил утримання цих засобів у справному стані та правил з ліквідації морських установок і споруд, експлуатацію яких остаточно припинено;

? перебування у внутрішніх морських територіальних водах та економічній зоні України суден та інших плавальних засобів із вантажем радіоактивних токсичних відходів у рідкому або твердому стані без дозволу компетентних органів України.

Факти порушення правил раціонального використання й охорони водних ресурсів можуть підтверджуватися одним або кількома з наведених нижче доказів, головними з яких є:

? відсутність позитивного висновку державної екологічної експертизи, а також відсутність дозволу на спеціальне або відокремлене водокористування чи недотримання умов спеціального чи відокремленого водокористування;

? відсутність дозволу або узгодження з природоохоронними органами на проведення гідротехнічних, днопоглиблювальних, підривних робіт, видобування корисних копалин, зокрема й піщано-гравійних матеріалів, прокладення кабелів і трубопроводів, вирубування лісу чи ведення інших робіт на водних об'єктах і в прибережних зонах (смугах), а також у внутрішніх морських, територіальних водах і економічній зоні України;

? відсутність або неправильне ведення форм документації первинного обліку чи статистичної звітності з водокористування й водовідведення на об'єктах-водокористувачах;

? невідповідність строку і обсягів виконаних робіт із будівництва чи реконструкції водоохоронних споруд затвердженому плану, а також зміни чи відступ від затвердженого проекту, що погіршує режим відведення, очищення й використання стічних вод;

? належним чином оформлене повідомлення, яке надійшло від контролюючих органів, позаштатних інспекторів охорони природи, і підтверджує факт забруднення водного об'єкта;

? виявлені в процесі огляду об'єкта технічні несправності та неполадки в роботі природоохоронних і водогосподарських споруд і пристроїв;

? відомості, отримані в процесі розгляду випадку погіршення якості води водного об'єкта, про наявність і розміри збитку, спричиненого державі або окремим водокористувачам;

? недотримання правил експлуатації водогосподарських систем і водосховищ, а також озер та інших водойм, які використовуються як водосховища.

Отже, здійснення державного контролю за охороною й раціональним використанням водних ресурсів забезпечує їх збереження та необхідний якісний стан, а також чистоту і повноводність наших річок та озер.

31. Технологічні процеси як економічні об'єкти

Слово “технологія” в перекладі з грецької (техне - ремесло, логос - наука) означає науку про виробництво. Класичне визначення технології розглядає її як науку про способи переробки сировини і матеріалів в засоби виробництва і предмети споживання. В даний час проходить не тільки технологізація різних сторін виробничої діяльності, але і глибокі перетворення самої технології. Сучасний рівень виробництва вкладає і новий зміст в поняття технології. Тому технологія - це наука про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів та виробів.

Виробництво служить основою благополуччя і розвитку суспільства, оскільки на виробництві здійснюється створення майбутніх благ. Народне господарство в цілому представляє єдиний технологічний народногосподарський комплекс, який складається із виробничої і невиробничої сфер.

До невиробничої сфери відноситься охорона здоров'я, освіта, культура, мистецтво, торгівля, обслуговування і т. ін.

Виробнича сфера включає в себе промисловість, сільське господарство, будівництво.

Для виробничої сфери народного господарства характерне ділення на галузі. Так, в даний час в промисловості нараховується більше 250 галузей і 500 виробництв.

Галузь промисловості - це сукупність підприємств, які характеризуються спільністю сировинної бази, однорідністю споживання сировини, однотипністю технологічних процесів, єдністю економічного призначення вироблюваної продукції.

Базовими галузями, що визначають прискорення НТП є: металургія, енергетика, машинобудування, хімічна промисловість. Велике значення приділяється легкій і харчовій промисловості, що виробляють предмети народного вжитку.

Об'єднання декількох спеціалізованих галузей промисловості утворює комплексну галузь (наприклад, чорна металургія, паливна промисловість, електроенергетика, металообробка, хімічна, легка, промисловість та ін.)

По економічному призначенню вироблюваної продукції промисловість підрозділяється на групи А і Б. В групу А входять галузі, що виробляють засоби виробництва, в групу Б - предмети вжитку.

За ознакою впливу на предмети праці галузі промисловості поділяються на видобувні і переробні.

Видобувні галузі зайняті добуванням природної сировини і в свою чергу, поділяються на галузі, що переробляють продукцію видобувної промисловості і галузі, що переробляють сільськогосподарську сировину.

Сировина - це сирий матеріал, предмет праці, на видобування чи виробництво якого була затрачена праця (залізна руда, бавовник, зерно і т.д.)

Первинна сировина - предмет, на який була затрачена праця вперше.

Вторинна сировина - відходи виробництва, фізично чи морально застарілі предмети праці, які підлягають переробці.

Сировина класифікується на природну і штучну.

Природна сировина видобувається з надр землі, рослин, тварин, поділяється на органічну (вовна, льон, бавовна, деревина та ін.) і мінеральну (залізна руда, крейда, азбест та ін.)

Штучну сировину одержують шляхом переробки природної сировини (хімічні волокна, синтетичний каучук, кислоти, сода та ін.). Штучна сировина так же як і природна поділяється на органічну (віскоза, ацетатне волокно та ін.) і мінеральну (силікатні, металеві волокна та ін.).

Залишок вихідної сировини чи матеріалу, який не може бути використаний в процесі виробництва виду продукції, що планується називається відходами. Відходи можуть бути використані в якості вихідної сировини при виробництві інших видів продукції на даному підприємстві або реалізовані в якості вторинної сировини. Відходи не слід плутати з втратами.

Втрати - це кількість вихідної сировини і матеріалів, які безповоротно втрачаються в процесі виготовлення продукції.

Основою діяльності кожного підприємства, що входить в галузь промисловості або сільського господарства, є виробничий процес.

Виробничий процес - це сукупність всіх дій людей і знарядь праці, що застосовуються на даному підприємстві для виготовлення чи ремонту виробів, що випускаються. Виробничий процес неможливий без реалізації одного або декількох технологічних процесів.

Технологічний процес - це частина виробничого процесу, що вміщує дії по зміні стану предмета праці.

Для здійснення технологічного процесу складається схема або технологічна карта, в якій описуються всі технологічні операції переробки сировини чи напівфабрикатів в готову продукцію. Першим етапом побудови технологічної схеми є блок-схема, яка представляє собою графічне зображення переліку виробничих операцій.

Якісно-кількісна схема - це технологічна блок-схема з нанесеними на ній відомостями про якість і кількість кожного із продуктів, які одержують в даному процесі. В технологічну схему (карту) входить також схема, в якій вказується послідовність розміщення обладнання, що застосовується в технологічному процесі (як основного так і допоміжного, включаючи і транспортне).

На відміну від лісогосподарського та лісозаготівельного виробництва деревообробної та целлюлозопаперової промисловості зосереджені в цехах, в яких створені сприятливі умови для праці і відпочинку. Природні фактори істотно не впливають на технологічні процеси й організацію цих виробництв Однак доцільно зауважити що багато виробництв деревообробних підприємств пов'язані з використанням шкідливих для здоровя людей хімічних речовин, забруднюють навколишнє середовище.

Виробництва деревообробної промисловості неоднорідні Найбільш перспективні серед них є виробництва деревних плит і пластиків, які дають змогу комплексно освоювати низькоякісну деревину та виготовляти ефективну в споживанні продукцію. Ці виробництва розвиваються найбільш динамічно в деревообробній промисловості. Разом з фанерним виробництвом вони є базовими для нарощування випуску меблів. Подальший розвиток виробництва деревних плит тісно пов'язаний з підвищенням їх екологічності (зменшенням шкідливого впливу на здоров'я людей).

Лісопильне та шпалопильне виробництво, які є основними споживачами круглих лісоматеріалів у деревообробній промисловості розвиваються менш динамічно порівняно з виробництвом деревних плит. У цілому світове споживання деревини характеризується зменшенням частки цільної деревини та збільшенням глибокої хіміко-механічної та хімічної переробки .

32.Визначити методи та прилади спостереження за станом водних об'єктів

Визначення певного інгрідієнта або групи інгрідієнтів проводять з використанням хімічних, фізико-хімічних та фізичних методів. З хімічних методів в аналізі вод найбільш широко використовуюються титриметричні методи. Цим методом визначають:

- лужність і карбонатну твердість води;

Визначення загальної лужності грунтується на реакції утворення нейтральних солей при титруванні води хлоридною кислотою. Загальна лужність води обумовлена наявністю іонів .

Іони титруються хлоридною кислотою в наявності індикатора фенолфталеїна (при рН=8,3) і обумовлюють лужність води за фенолфталеїном. При титруванні води хлоридною кислотою за наявності фенолфталеїну протікають наступні реакції:

Іони титруються хлоридною кислотою за наявності індикатора метилового оранжевого (при рН=3,6). Реакцію, що протікає при цьому, можна виразити рівнянням: . Якщо лужність за фенолфталеїном рівна нулю, то загальна лужність обумовлена наявністю тільки гідрокарбонатів ().

Для більшості природних вод іони пов`язані тільки з іонами . Тому в тих випадках, коли лужність за фенолфталеїном рівна нулю, можна вважати, що загальна лужність води рівна її карбонатній твердості.- загальну твердість води;

Визначення загальної твердості води комплексометричним методом (за допомогою трилона Б). Комплексометричний метод визначення загальної твердості грунтується на тому, що іони кальцію і магнію зв`язуються трилоном Б в комплексні сполуки.

Так як іони утворюють з трилоном Б малостійкі комплекси, то титрування їх ведуть в лужньому середовищі, застосовуючи для цього буферну суміш гідроксиду амонію з хлоридом амонія.

- хімічне споживання кисню, біохімічне споживання кисню;

Визначення біохімічного споживання кисню (БПК) засновано на встановленні кількості розчиненого кисню, витраченого у визначений проміжок часу на аеробний біохімічний розклад органічних речовин, які містяться в воді.

Методи:

1. пряме визначення БПК в воді, яка аналізується;

2. визначення БПК з розбавленням води, яка аналізується;

3. визначення БПК в воді, яка містить вільний хлор.

- кислотність;

Кислотність води визначають титруванням розчином лугу. Якщо вода має рН < 4.5, то тируванням до встановлення рН 4.5 за метилоранжом визначають вільну кислотність (m). Для визначення загальної кислотності (р) пробу води титрують лугом до рН 8.3 у присутності фенолфталеїну.

Вільна кислотність є частиною загальної кислотності і зумовлена присутністю у воді більш міцних кислот, аніж . Вміст вільної вугільної кислоти дорівнює різниці р - m. Якщо досліджувана вода має рН > 8.3 (при додаванні фенолфталеїну виникає світло-малинове забарвлення), то її кислотність дорівнює нулю.

- вміст розчиненого кисню;

В основу визначення кисню покладена реакція розчиненого кисню з гідроксидом Мангану (ІІ) і наступне йодометричне титрування, утворених більш окислених сполук марганцю.

Методи визначення кисню:

1. пряме визначення за Вінклером;

2. визначення за Вінклером з попереднім окисленням заважаючих відновників.

- концентрацію хлорид-іонів, сульфат-іонів, сірководню та сульфідів;

Якісно хлориди визначають, додаючи до 10 мл проби, підкисленної декількома краплями азотної кислоти (1:4), 0,5 мл 5%-ного розчину нітрату срібла. Опалесценція, осад свідчать про наявність в пробі хлоридів.

Аргентуметричне титрування грунтується на осадженні хлорид-іонів у вигляді малорозчинного хлориду срібла при рН 7-10.

Меркуриметричне визначення грунтується на титруванні проби води розчином нітрату ртуті (ІІ) за наявності дифенилкарбазону.

Вміст сульфатів в питній воді за деякими літературними даними не повинно перевищувати 500 мг/л. Підвищена кількість сульфатів у воді небажано, так як призводить до погіршення органолептичних показників води і до збільшення її агресивності. Вміст іонів у воді визначають комплексонометричним методом - за допомогою трилону Б. Трилон Б утворює комплекси з іонами . Сутність комплексонометричного методу визначення іонів полягає в тому, що в досліджувану воду вводять іони (розчин ), який пов`язує іони в осад: . Кількість сульфатів оцінюють за різницею витрати трилону Б на іони до осадження іонів і після їх осадження. Оскільки в досліджуваній воді наявні іони , то необхідно ввести відповідні поправки на ці іони.

- загального нітрогену та нітрогену органічних сполук тощо.

Концентрація компонента, яка може бути визначена даним методом складає моль/л. Цей метод простий, точний, не потребує великих затрат, дешевий в порівнянні з іншими.

За допомогою гравіметричного методу, в якому вимірюваним аналітичним сигналом є маса, можливе визначення у природних водах іонів сульфатної кислоти та нафтопродуктів:

1.Вилучення і визначення летких нафтопродуктів. Метод грунтується на відгонці, після дуючої конденсації і гравіметричному визначенні летких нафтопродуктів. Чутливість методу 5 мг/л.

2. Визначення нафтопродуктів при їх концентраціях нижче 0,3 мг/л.

3. Визначення нафтопродуктів при їх вмісті 0,3-3,0 мг/л.

Метод грунтується на екстракції нафтопродуктів чотирьоххлористи вуглеводом і наступному гравіметричному визначенні нафтопродуктів після відгонки розчинника.

Фізико-хімічні методи грунтуються, як і хімічні, на хімічних реакціях, однак визначають фізичну характеристику, що залежить від вмісту аналізованої речовини.

Нефелометричне визначення грунтується на утворенні хлориду срібла. Застосовується при аналізі розчинів із вмістом хлорид-іонів 1,0-1,5 мг/л.

Колориметричний метод визначення сірководню грунтується на утворенні їм забарвної сполуки з етилоксиетилпарафенилендиаміном за наявностю іонів заліза (ІІІ).

Хроматографічний метод грунтується на розділенні нафтопродуктів з використанням газово-рідинної хроматографії. Чутливість при застосуванні полум`яно-іонізаційного детектору 0,1 мг/л всіх вуглеводів, 0,005 мг/л кожного вуглеводу.

Спектрометричний метод грунтується на визначенні вмісту нафтопродуктів при вимірюванні ІК спектрів.

Турбидихроматографічний метод грунтується на ідентифікації нафтопродуктів за допомогою розподільної хроматографії і турбидиметричному визначенні сумарної їх концентрації.

Люмінесцентно-хроматографічний метод грунтується на розділенні нафтопродуктів з використанням рідинної хроматографії з

прилади

Необхідний об`єм проби води для аналізу розраховують, виходячи з кількості визначуваних інгредієнтів, чутливості обраних методів аналізу та особливостей підготовки проби для аналізу. Так, для визначення основних неорганічних інгредієнтів та деяких показників органічної речовини в трьох повторностях досить мати 1,5-2 л проби води. Однак для повного хімічного аналізу, особливо для визначення вмісту неорганічних та органічних мікрокомпонентів, об`єм проби води повинен бути значно більшим. Проби води відбирають у ретельно промитий скляний або поліетиленовий посуд ємністю 2-3 л і більше, залежно від мети аналізу. Посуд повинен щільно закриватись. Для відбору проб з великих глибин використовують спеціальні прилади, так звані батометри.

Нa території України можливе виникнення практично всього спектру небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. До них належать великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси та зсувні процеси, лісові та польові пожежі, великі снігопади та ожеледі, урагани, смерчі та шквальні вітри тощо.

33.Сформулювати геологічні фактори НС. Проаналізувати геологічне середовище та його властивості

Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше трапляються:

- геологічна небезпечні явища, такі, як зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.;

- метеорологічна небезпечні явища, такі, як зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

- гідрологічна небезпечні явища, такі, як повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;

- природні пожежі лісових та хлібних масивів;

- масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Геологічні фактори - форма рельєфу, якість ґрунтів, властивості гірських порід, наявність корисних копалин, а також екзогенні і ендогенні процеси впливають на вибір місця закладення міста і на його подальшу долю.

З розвитком технічного озброєння людства вплив господарської діяльності на геологічне середовище збільшується. Ефект антропогенного впливу на геологічне середовище має тенденцію до акумуляції. Активізація небезпечних геологічних процесів в містах України, обумовлена техногенною діяльністю людини, призвела до ряду катастрофічних наслідків. Великі економічні збитки, пов'язані з цими процесами, а також і людські жертви, свідчать про необхідність особливої уваги до еколого-геологічних факторів під час господарського освоєння територій.

В процесі урбанізації рельєф міської території піддається змінам відповідно з потребами певного етапу розвитку міста. На кожному історичному етапі відбуваються суттєві перетворення: зникають водойми або річні протоки, яри і балки, спрямовуються русла річок і струмків, відбуваються зміни в висотних відмітках на території міста.

Основною тенденцією в змінах міського рельєфу можна вважати його вирівнювання, пов'язане з плануванням території в процесі підготовки місць під будівництво.

Негативні форми рельєфу антропогенного походження - це будівельні котловани, траншеї для прокладення транспортних магістралей, кар'єри при розробці корисних копалин.

Позитивні форми рельєфу пов'язані з появою насипів при прокладанні транспортних магістралей. В містах, де концентрується добувна промисловість, формуються позитивні зміни рельєфу в наслідок накопичення твердих промислових відходів у вигляді відвалів. Після проведення необхідних рекультиваційних робіт, що включають планування та озеленення, ці відвали можуть перетворюватись в елементи міського ландшафту. Приклади подібних ландшафтних рішень можна бачити в районах видобування вугілля у Німеччині, а також в деяких містах Донбасу.

На сьогоднішній день у зв'язку з дефіцитом вільних земель на території міст, ростом їх населення, розширенням транспортних мереж та інженерних комунікацій, виникла тенденція заглиблення міських будівель нижче рівня поверхні землі. В Москві, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку під землею розташовані торгові центри, концертні зали, складські приміщення. Підземні споруди залежно від призначення і характеру використання поділяються на наступні групи:

- транспортні споруди (підземні пішохідні переходи, станції метро, гаражі та автостоянки);

- підприємства торгівлі, підприємства комунально-побутового обслуговування, підприємства зв'язку, холодильники;

- адміністративні, спортивні та концертні споруди;

- об'єкти міських інженерних мереж (трубопроводи, теплотраси, водопостачання, каналізація).

Глибина розташування підземних міських споруд досягає 40 м і більше.

В деяких містах використання підземного простору пов'язане з наявністю старих порожнин, які утворились при видобуванні корисних копалин і будівельного матеріалу, наприклад в Одесі, Керчі, Артемівську.

В результаті будівництва міст виникають геолого-динамічні процеси, які не тільки порушують рельєф, але й можуть призвести до катастроф. До таких процесів відносяться просадки і провали, карстові явища та суфозні процеси, яроутворення.

Просадки виникають при надмірному заборі з підземних горизонтів води для побутових та господарських цілей.

Провали часто виникають на територіях, де розташовані шахти та інші підземні виробки.

Утворення карстових провалин відбувається за рахунок руху підземних вод в вапнякових та інших нестійких породах, наприклад таких, як гіпс, доломіт чи солі,що виносяться водою товщі пласта. В містах цей процес частіше всього є наслідком техногенного порушення водонапірних порід буровими чи сватовими свердловинами. Через них вода потрапляє в карстові породи.

Карстові порушення поширені нерівномірно. Канали в породах приймають різні форми, і їх шляхи важко прослідкувати геологічними дослідженнями. Тому ніколи не можна бути впевненому, що під будь-якою ділянкою землі, розташованою в карстовій області, немає прихованих порожнин.

Суфозні процеси характерні для наносних дрібнозернистих ґрунтів. Вода, що потрапляє внаслідок техногенного порушення геологічної породи на місцевості, рухається з великою швидкістю і вимиває дрібні частинки з ґрунту, при цьому ґрунти втрачають частину своєї міцності.

Можливі просадки лесових ґрунтів, складених з принесених вітром дрібних частинок кварцу,польового шпату, кальцію та слюди. В сухому стані лес досить міцний, але при зволожені втрачає значну частину міцності, оскільки вода руйнує зчеплення частин і пористу структуру відкладів. Виникає процес прогресуючого руйнування, що приводить до значного просідання породи.

Яри утворюються за рахунок струменевої ерозії, викликану періодичною дією водяних потоків, що утворюються в період танення снігу чи сильних злив. Утворення ярів - досить тривалий процес. Спочатку на місцевості з'являються витягнутої форми промивини, що називаються депресіями рельєфу. Потім вони поглиблюються і приймають різну форму, утворюючи яри.

Зміна рельєфу міських територій викликає двояку оцінку. Зменшення обривів, засипання ярів та кар'єрів, планування та ущільнення будівельних майданчиків з одного боку значно зменшує кількість ерозійних процесів, з іншого - при цьому зменшуються дендруючі властивості територій, а це призводить до підвищення рівня ґрунтових вод, а нерідко і до підтоплення місцевості

Підтоплення території, як правило, є наслідком людської діяльності. Гідрогеологічний режим змінюється при осушенні боліт,що є природним випарником ґрунтових вод. Засипання боліт стимулює порушення режимів випаровування та природного водообміну на прилеглих територіях.

Великі заасфальтовані майданчики, засипані яри також змінюють природні умови випаровування вологи і переміщення фільтраційних стоків на місцевості.

34.Розглянути питання екологічна безпека літосфери

До складу літосфери входить суходіл, який займає 29,2 % (148 млн км2) поверхні Землі і включає ґрунти різної категорії та корисні копалини на поверхні й у надрах. Близько 10 % суші займають льодовики (Антарктида, Гренландія та ін.). Сільськогосподарськими угіддями зайнято 33,1 % поверхні Землі, 30,1 -- лісами і 36,8 % площі припадає на гори, тундру, болота, пустелі, промислові об'єкти та населені пункти. Загальна площа орних земель становить близько 1,5 млрд га (приблизно 11 % площі суші).

Нині на кожного мешканця планети припадає близько 0,4 га орної землі. Оскільки чисельність населення Землі постійно збільшується, то ця кількість невпинно зменшується. Ґрунти перерозподіляють значну кількість атмосферної вологи і таким чином регулюють водний баланс суші. Вони є біологічним фільтром і нейтралізатором багатьох антропогенних забруднень і здатні до самоочищення. Самоочищення рослин від токсикантів здійснюється як за рахунок їх транспірації з поверхні листя й стебел, так і завдяки щорічному листопаду, що може сприяти вторинному забрудненню грунту в місцях накопичення листя наприкінці періоду вегетації. Встановлено, що перед осіннім листопадом у листі міститься до 10 г сірки на 1 кг сухої маси. Редуценти, переробляючи змертвіле листя, здатні утворювати сірку та її сполуки, що можуть мігрувати за допомогою Ґрунтових вод, і газуватий галогенсульфід, який може знову повертатися в атмосферу.

Забруднення літосфери відбувається як природним шляхом, так і в результаті антропогенної діяльності. Під впливом природних процесів, які відбуваються в Космосі та земній корі і супроводжуються стихійними лихами (падіння метеоритів, землетруси, буревії, повені та ін.), руйнуються природні ландшафти, господарські будівлі, знищуються сільськогосподарські угіддя тощо. В результаті у величезній кількості гинуть представники флори й фауни, руйнуються господарські об'єкти, що призводить до значних матеріальних втрат.

194Відходи, що утворюються внаслідок антропогенної діяльності, умовно поділяють на три категорії: промислові, сільськогосподарські й побутові. Основна маса промислових відходів утворюється на підприємствах таких галузей: гірничої й гірничо-хімічної (відвали порід, шлаки, «хвости» після збагачення та ін.); чорної металургії (шлаки, шлами, колошниковий пил та ін.); металообробної (стружка, браковані вироби, ливарнівідходи та ін.); лісової й деревообробної промисловості (лісозаготівельні відходи, відходи лісопилення та переробки деревини); енергетичного комплексу (шлаки, попіл, ядерні відходи та ін.); хімічної та суміжних галузей (фосфогіпс, галіт, цементний пил, пластмаса та ін.); харчової (шерсть, кістки та ін.), легкої й текстильної промисловості.

Останнім часом високими темпами зростає чисельність населення Землі, що призводить і до зростання споживання енергетичних та інших матеріальних природних ресурсів. Швидкість вилучення деяких з них істотно перевищує швидкість їх продукування, а екстенсивний спосіб їх освоєння, що триває, породжує величезні обсяги відходів, які надходять у навколишнє середовище.

Особливо вражають обсяги видобутку мінеральних ресурсів. Наприкінці 80-х років з надр планети видобувалося понад 8 * ІО^т сировини.

В усьому світі внаслідок гірничодобувних і земляних робіт на поверхню Землі щороку виноситься близько 5 км3 породи. Це приблизно втричі менше від того, що виносять в океан усі ріки нашої планети. За останні 500 років з надр вилучено близько 50 млрд т вуглецю, 2 млрд т заліза та багато інших мінеральних ресурсів. Нині на кожного жителя Землі припадає лише 20 т видобутої за рік сировини. При цьому використовується лише 2--6 % видобутого, а решта надходить у відвали, захаращуючи землі, які могли б бути використані в сільськогосподарському виробництві.

Так, щорічний об'єм відходів гірничих підприємств країн СНД ставить близько 2,5 млрд м3. Під час видобутку кам'яного вугілля утворюється значна кількість велетенських териконів, у яких накопичено понад З млрд м3 пустої породи.

Значні обсяги відходів утворюються в результаті промислової діяльності -- виробництва кислот, мінеральних добрив, пігментів, металів тощо.

На кожну тонну калійних добрив утворюється 3--4 т галітових відходів, у яких переважно міститься хлорид натрію. У місцях видобутку калійних руд їх накопичилося близько 250 млн т. Великотоннажним відходом виробництва фосфорних добрив є фосфогіпс. На кожну тонну виробленої екстракційної фосфатної кислоти утворюється 4,3--5,6 т фосфогіпсу.

У виробництві титанового пігменту на кожну тонну вироблюваного продукту утворюється понад 12 т сульфатних відходів у вигляді твердого сульфату феруму та відпрацьованих розчинів сульфатної, кислоти. Під час збагачення мідних руд у відходи відправляють флотаційний сірчаний колчедан. Його використовують для виробництва сульфатної кислоти. Прожарювання сірчаного колчедану пов'язане з утворенням відходів колчеданного недогарку в кількості 0,75 т на 1 т піриту. Щороку його накопичується до 5 млн т. Недогарки використовують не повністю, хоча вони містять до 55 % оксиду феруму, а також кольорові та дорогоцінні метали і за вмістом заліза наближаються до якісних руд. На заводах чорної металургії країн СНД щороку утворюється близько 70 млн т шлаків. Приблизно стільки ж шлаків і попелу утворюється на електростанціях. Для розміщення цієї маси відходів щороку виділяють 2000 га орних земель.

Значна кількість твердих відходів утворюється в нафтопереробному виробництві, коксохімії, органічному та нафтохімічному синтезах, у виробництві гумотехнічних виробів, пластмас та інших полімерних матеріалів. У нафтопереробній і нафтохімічній промисловості як відходи утворюються кислі гудрони. Вони являють собою смолоподібні маси, що містять сульфатну кислоту, воду та різні органічні речовини в кількості від 10 до 93 %. Щороку в країнах СНД їх утворюється понад 300 тис. т, а переробляється не більш як 28 %.

Виробництво пластмасової продукції супроводжується утворенням твердих технологічних відходів та відходів споживання. Особливо загрозливими для навколишнього природного середовища є відходи споживання пластмас, кількість яких щороку невпинно зростає. Так, за деякими даними, в 1976 р. у колишньому СРСР було вироблено 3 млн т полімерних виробів, більша частина яких потрапила до відходів. У 1980 р. в Англії до відходів потрапило близько 1,35 млн т пластмас, у США -- близько 2,5 млн т. Пластмаси характеризуються значною стійкістю в природних умовах, що призводить до істотного забруднення довкілля.

На металургійних заводах країн СНД щороку утворюється понад 70 млн т металургійних шлаків і близько 20 млн т шламів із вмістом заліза до 50 %.

Загалом на металургійних виробництвах на 1 т сталі утворюється 0,4 т відходів. У кольоровій металургії кількість відходів шлаків на 1 т металу становить 10--200т. У відвалах шлаків країн СНД знаходиться понад 27 млн т заліза, 335 тис. т міді й 2 млн т цинку. Шламові відвали свинцевих заводів містять понад 3 млн т заліза, понад 900 тис. т цинку, 150 тис. т свинцю і 70 тис. т міді. Вміст окремих компонентів у відвальних шлаках вищий, ніж у видобуваних рудах, тому такі шлаки доцільно переробляти.

У промислових твердих і рідких відходах трапляються різні токсичні речовини, що несприятливо впливають на здоров'я людей та розвиток рослин і тварин. Так, у відходах металургійної промисловості наявні солі та оксиди феруму, кольорових і важких металів. Відходами машинобудування є металобрухт, вагранкові шлаки, травильні розчини та гальванічні стоки, в яких містяться ціаніди, хром, нікель, залізо, мідь, цинк, арсен, берилій тощо. У виробництві пластмас і синтетичного волокна утворюються відходи бензолу, фенолу, метанолу, скипидару, кубові залишки --відходи целюлозно-паперової промисловості.

Спалювання кам'яного вугілля в теплоенергетиці пов'язане з утворенням значної кількості шлаків, попелу та сажі. На теплових електростанціях у країнах СНД щороку утворюється близько 70 млн т відходів, які частково переробляють на будівельні матеріали. Відвали потужної електростанції займають 400--800 га родючих земель. У значних кількостях викидаються в атмосферне повітря оксиди сульфуру, нітрогену та радіонукліди, які врешті з атмосферними опадами потрапляють у ґрунти.

Відпрацьовані гази двигунів внутрішнього згоряння містять значну кількість оксидів карбону, нітрогену, а також свинець та вуглеводні, які осідають на поверхні Грунту. Вони потрапляють у рослини, далі через ланцюги живлення -- в організми тварин і людини, викликаючи небажані наслідки. Радіоактивні речовини потрапляють у ґрунти під час видалення рідких і твердих відходів з, промислових агрегатів, а також з опадами після ядерних вибухів та аварій на атомних електростанціях.

Підприємства гірничодобувної промисловості щороку утворюють 1 млн т відходів, 14 металургійних заводів накопичують 20 млн т шлаків, а обсяг відходів вугільної промисловості перевищив 20 млрд т. У ряді промислових регіонів, особливо Донецько-придніпровському, майже вичерпані всі можливості розміщення відходів. Тут утворюється близько половини всіх промислових відходів України.

Значними забрудниками літосфери є житлово-комунальне господарство та військово-промисловий комплекс. Житлово-комунальне господарство здійснює інтенсивне будівництво житла, доріг та інших господарських об'єктів, що пов'язано з відчуженням родючих земель та утворенням величезної кількості будівельного сміття. Середовище забруднюють побутове сміття, харчові відходи, фекалії, непридатні предмети домашнього вжитку тощо.

Кількість побутових відходів невпинно зростає. На кожного міського мешканця щороку утворюється 250--700 кг відходів. За оцінками спеціалістів, у містах світу щороку утворюється 400--500 млн т побутових відходів.

До складу побутових відходів входить 40 % паперу й картону, 25 -- харчових відходів, 8 -- металу, по 5 % -- скла, шкіри, пластмас та гуми. На частку всіх інших відходів припадає 12 %. Тільки в США щороку викидається понад ЗО млрд консервних бляшанок, 60 млрд різних металевих місткостей. Обсяг сміття в Україні становить щороку приблизно 40 млн м3, яке захоронюють на 656 міських звалищах площею 2650 га та спалюють на 4 заводах. На початок,ХХІ ст. прогнозується накопичення сміття, що дорівнює 1,5--1,9 м3 на душу населення за рік.

Значний обсяг забруднень потрапляє в ґрунти та водойми з тваринницьких ферм. В районах свино- і птахоферм природне середовище забруднюється продуктами розкладання й гниття екскрементів (до 2,5 тис. мї/добу), шкідливими газами (аміак, гідрогенсульфід) та органічними кислотами. Проблему ефективної утилізації гною та стічних вод таких комплексів поки що не вирішено.

Внаслідок концентрації великої кількості тварин, незадовільного догляду й умов їх утримання, відсутності кваліфікованих лікарів і ліків часто відбувається масова загибель тварин. Виникають проблеми їх захоронення, які пов'язані з поширенням токсичних і небезпечних забруднень, виникненням епідемій. До тяжких наслідків призводять техногенні аварії, особливо ті, що пов'язані з виробництвом або транспортуванням токсичних хімічних речовин. Високі концентрації забруднювальних речовин, що потрапляють у довкілля, можуть спричинювати загибель усього живого в місці аварії.

Небезпечним є зменшення площі родючих ґрунтів. Грунти, що створювалися природою протягом тисячоліть, у результаті нераціональної господарської діяльності людей виснажуються загрозливими темпами.

Внаслідок гірничодобувних робіт, промислової та житлової забудови, будівництва автомобільних і залізничних шляхів щороку втрачається до 70 тис. км2 орної землі. За рахунок зрошення в усьому світі заболочується й засолюється від ЗО до 80 % земель, що призводить до втрат для сільського господарства 2--3 тис. км2 ріллі. Кожні 10 років людство втрачає близько 7 % верхнього шару ґрунту внаслідок вітрової та водної ерозії.

35.Проаналізувати питання розвитку зсувних процесів у міському середовищі. Обгрунтувати протизсувні заходи

Міське середовище - складна багаторівнева природно-антропогенна система, яка складається з тісно пов'язаних і взаємопроникних підсистем:

географічного середовища, ландшафтно-архітертурного середовища, міського населення, соціально-економічного середовища.

Місто - найвища форма організації житла людини - розглядають як екосистему, а рельєф - як одну з екологічних умов, оскільки він суттєво впливає на розселення і територіальну організацію господарства, вибір місця для будівництва міста, його просторову структуру, стає каркасом міської системи, визначає своєрідність і привабливість міського

ландшафту.

Органічний композиційний зв'язок планування і забудови з природним середовищем має величезне значення для формування естетично виразного, індивідуального вигляду міста і входить до пріоритетних завдань під час містобудівельного проектування.

Наскільки вписуються у рельєф височин і низовин наші міста, можна буде визначити під час екскурсій. Так само, як і спостерігати за недоліками вже згаданого планування, які проявляються насамперед у розвиткові несприятливих геоморфологічних процесів. Проте в першу чергу ми помічаємо антропогенні форми рельєфу. До таких типових форм належать будинки, будівельні майданчики, ділянки, сплановані терасуванням схилів чи суцільним підсипаням території або засипанням від'ємних форм природного рельєфу, котловани (результат житлового і промислового будівництва); насипи, виїмки, підземні переходи, поверхні зі штучним покриттям (результат дорожного будівництва); греблі, дамби, канали, спрямлені та заглиблені русла рік, чаші ставів, криниці, підземні

резервуари (результат гідротехнічного будівництва і меліорації); вали,

рови, оборонні мури і споруди, шанці (результат військово-оборонної

діяльності); кар'єри, відвали (результат видобування корисних копалин)

тощо.

При розгляді питання рельєфу міст неможливо залишити осторонь антропогенні відклади, якими складені антропогенні форми рельєфу, і які, зрештою, поширені на більшій частині території будь-якого міста.

Результати антропогенного морфогенезу класифікують за матеріалом і місцем, де вони утворились чи знаходяться. Зокрема, Л.Л.Розанов називає техногенно перевідкладені ґрунти технолітами і відносить до них відклади териконів, відвалів, валів, дамб, насипів доріг, намивних і насипних терас, засипаних від'ємних форм. Технолітіти - це техногенно змінені ґрунти, перетворені механізмами, спорудами, хімічними речовинами, штучними фізичними полями без зміни загального характеру напластування на місці свого залягання. Технолітоїди - техногенно утворені ґрунти, з яких складаються рельєфоїди (різноманітні будівлі); сюди належать бетони, залізо- і склобетони, керамічні, полімерні і композитні матеріали, скло.

Прекрасні приклади розрізів антропогенних відкладів дають у місті ремонтні роботи дорожнього полотна, насамперед у центральній частині, а також початкові стадії будівництва, коли у котлованах теж добре видно особливості залягання порід.

Проблема, яка потребує вирішення у всіх без винятку містах,- оптимізація розвитку сучасних геоморфологічних процесів, яких фахівці інших галузей називають геологічними (інженерно-геологічними), фізико- географічними. Існує чимало класифікацій цих процесів. Так, Е.Т.Палієнко поділяє всі процеси залежно від впливу господарської діяльності людини на природні, антропогенні і природно-антропогенні. Природн геоморфологічні процеси проходять переважно під дією ендогенного і екзогенного факторів, але їхня швидкість може бути змінена діями людини (вивітрювання, ерозія, абразія тощо).

Протизсувні заходи

Під час проведення вишукувань зсув мав довжину 270 м, ширину 100-150 м. Поверхня зсуву в його середній частині була нахилена під кутом 10-12 ° до горизонту і являла собою типово зсувний мелкобугристой рельєф з добре вираженими уступами заколи і буграми випирання. У зв'язку з тим, що зсув було в основному викликане самим геологічною будовою схилу, різні поверхневі протизсувні заходи не могли привести до його стабілізації. У процесі проектування розглядалися варіанти зміцнення схилу за допомогою контрбанкети і контфорсов, однак, через розташування в нижній частині схилу опор віадука і берега річки, а також у зв'язку з глибоким розташуванням поверхні ковзання ці варіанти виявилися неприйнятними.

На об'єкті були запроектовані протизсувні утримуючі конструкції глибокого закладення в два яруси - верхова та низова. Конструкції були розраховані на зсувний тиск 300-500 кН (в залежності від розташування конструкції і розташування розрахункового поперечника по протяжності схилу). Зсувний тиск визначалося за отриманими з матеріалів інженерно-геологічних вишукувань характеристиками міцності грунтів на рівні поверхні ковзання: кут внутрішнього тертя V = 9 = 15 °, питоме зчеплення с = 0,15 ^ 0,4 МПа.

Протизсувні утримуючі конструкції представляли собою пальові поля з буронабивних паль діаметром 820 мм і довжиною 9,5 - 14 м (з умови поглиблення в корінні породи на розрахункову величину 45 м). Палі армовані арматурними каркасами з гтеожней діаметром 28 мм класу АГО. Число стрижнів приймалося від 10 до 18 в залежності від результатів розрахунку суцільного круглого перетину на вигин (на зусилля, що з'являються в стійках рами). У деяких місцях армування перерізу буронабивних паль довелося прийняти нерівномірним: з боку дії зсувного тиску (в розтягнутій зоні) було поставлено більше число стрижнів, ніж в решті частини перерізу. Зверху голови буронабивних паль були об'єднані залізобетонними плитами ростверків (при необхідності з невисокими підпірними стінками). Плити ростверків армованого на зусилля, що з'являлися в ригелі за результатами розрахунку рами.

36. Основні завдання та функції органів Державної екологічної інспекції

Основними завданнями органів Державної екологічної інспекції є здійснення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та радіаційної безпеки, а саме -- контролю за:

використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод та джерел, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища й природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони України, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, дотриманням норм екологічної та радіаційної безпеки;

дотриманням установлених лімітів використання природних ресурсів, нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

дотриманням екологічних вимог у процесі зберігання, транспортування, використання, знешкодження та поховання (складування) хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів;

дотриманням вимог екологічної безпеки в техногенній сфері;

дотриманням екологічних вимог під час транспортування вантажів у пунктах пропуску через державний кордон.

Органи Державної екологічної інспекції відповідно до покладених на них завдань виконують такі функції:

1) здійснюють державний контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та радіаційної безпеки центральними та місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади щодо контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами, а також іноземними юридичними й фізичними особами, у тому числі в процесі:

функціонування діючих підприємств з експлуатації споруд та інших об'єктів, водо-, пило-, газоочисного обладнання, апаратури та інших природоохоронних споруд, включаючи контроль за наявністю та станом обладнання й апаратури для обліку використання природних ресурсів, джерел іонізуючого випромінювання (крім об'єктів, підконтрольних Держатомінспекції), систем контролю за викидами, скидами забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище й дотриманням установлених термінів атестації зазначених джерел;

експлуатації механічних транспортних засобів (літаків, суден та інших пересувних засобів і установок) у частині дотримання нормативів викидів, скидів) забруднюючих речовин і допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, установлених для відповідного типу транспорту;

проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, транспортних засобів, споруд та інших об'єктів;

...