Предмет економічної теорії

Ш Нова рівноважна ціна є нижча за стару ;

Ш Нова рівноважна кількість є більша за стару рівноважну ;

Ш Нова рівноважна ціна збігається з ціною споживача як це було до запровадження дотації;

Ш Ціна виробника вища від ціни споживача.

До запровадження дотацій загальний виторг виробника , після запровадження дотацій виторг виробника

сума дотацій.

Призначення дотацій стимулює збільшення виробництва певного товару і призводить до зростання доходів виробника.

Розглянувши вплив дотацій на попит і пропозицію слід зазначити, що в даній моделі цей вплив показано в чистому вигляді, так як би всі виробники отримали дотації. В умовах ринкової економіки часто дотуються лише збиткові виробники, тому вплив дотацій на ринкову рівновагу відбувається на фоні потужної пропозиції прибуткових виробників, але у випадку дотацій ринкова ціна знижується. Прибуток рентабельних виробників, що не одержують дотацій зменшується. Це означає, що дотації виплачуються не лише за рахунок уряду, а й за рахунок рентабельних виробників.

Виплата субсидій споживачам.

63. Суть теорії корисності. Гранична та загальна корисність. Закон спадної граничної корисності

Теорія корисності передбачає, що ціна, яку готовий заплатити покупець на ринку за товар, є категорією суб'єктивною. Корисність - це спроможність товару задовольнити потреби, бажання, смаки і вподобання споживача.

Корисність товару - це задоволення, яке отримують від споживання. Корисність товару має дві властивості:

1) вона є різною для різних людей, оскільки залежить від смаків і вподобань.

2) корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин.

Теорія корисності має певний недолік. Ще ніхто на практиці не винайшов методу для відносного визначення корисності від споживання благ. Наявні показники цього зробити не можуть. Індивідуальний споживач має свою підсвідому оцінку корисності, що не виявляється назовні. Проте з метою наочності економісти допускають, що ступінь задоволення можна виміряти, і називають одиницю виміру - ютиль. Залежно від кількості ютилів, тобто одиниць корисності товару, розрізняють граничну, загальну та середню корисність.

Гранична корисність (MU) - це додаткова корисність, яку отримує людина від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. На думку теоретиків австрійської школи гранична корисність визначається цінністю блага, яка залежить від співвідношення запасу цього блага і потреби в ньому. Існує закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена), згідно з яким при споживанні кожної додаткової (наступної) одиниці товару величина додаткового задоволення для людини зменшується.

Закон спадної граничної корисності передбачає, що усі решта чинників, такі як дохід, смаки і вподобання, є постійними величинами. Загалом цей закон поширюється на абсолютну більшість товарів, хоча є і винятки. Це антикваріат, колекціонування марок чи монет, алкоголь, додаткові сигарети тощо.

Загальна корисність (TU) - це корисність, яку отримує споживач від використання товару загалом. Загальна корисність є звичайною сумою усіх граничних корисностей. Якщо гранична корисність є величиною додатною, то в міру збільшення кількості одиниць спожитого товару його загальна корисність зростатиме, оскільки гранична корисність щоразу додається до загальної. Однак темп зростання загальної корисності зменшуватиметься.

Граничну корисність можна визначити через нахил кривої загальної корисності.

або

Середня корисність (AU) - це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Основні властивості кривих загальної корисності (TU) та граничної корисності (MU):

1) TU виходить з початку координат;

2) при досягненні TU максимального значення MU=0;

3) MU<0 коли TU спадає;

4) MU=мах в точці перегину кривої TU на її зростаючій ділянці;

5) звичайно MU має від'ємний нахил однак зустрічаються випадки коли деяка ділянка MU нахилена позитивно, має додатній нахил.

64. Максимізація загальної корисності і стан рівноваги споживача.Гранична корисність грошей.Взаємозв'язок

Можна використовувати граничний аналіз для з'ясування того, як споживач ухвалює рішення щодо оптимальної комбінації багатьох товарів, які він купує. Яким чином споживач має здійснювати видатки на ринку, щоб максимізувати загальну корисність за постійного грошового доходу, рівноважних цін товарів та незмінних смаків і уподобань? Дохід споживача та ринкові ціни товарів обмежують можливості споживача щодо закупівель потрібних товарів, а , отже, обмежують його загальну корисність. Можемо записати так:

maxU=U(Q1,Q2…Qn)

P1Q1+P2Q2+…+PnQn<=I

Де U- загальна корисність споживача; Q- кількості 1,2,…, n-го товару, які може купувати споживач; P- ціна1, 2,.., n-того товару; I- дохід споживача в межах визначеного періоду часу.

Якщо корисність для споживача є максимальною, то він перебуває у стані рівноваги, тобто не прагнутиме змінювати структуру свого споживчого кошика. Щоб знайти за яких умов досягається максимальна загальна корисність і стан рівноваги споживача, розглянемо правило максимізації корисності, яке ще називають другим законом Госена: особа максимізує свою корисність, коли розподіляє свою готівку між різними товарами так, що отримує однакове задоволення від останньої одиниці грошей, витрачених на кожен товар(приносить покупцеві однакову граничну корисність)

де MU - граничні корисності останніх спожитих одиниць відповідного товару; P- ціна відповідно товарів; - гранична корисність грошей.

Припустимо, що споживач споживає три товари.

Споживач обрав не правильну структуру покупки. Очевидно, що розподіл доходу не є оптимальним, так як благо В приносить найбільшу корисність на одну грошову одиницю, тому ми можемо розподілити бюджет таким чином, щоб отримати блага В більше, а блага А- менше. Тому слід відмовитись від останньої одиниці блага А і 10 грн витратити на придбання 2,5 одиниці товару В, що дозволить збільшити загальну корисність від усіх благ. Але такий парозподіл призведе до того, що гранична корисність блага В зменшиться, а блага А- зросте.

Співвідношення між граничними корисностями буде дор співвідношенням цін даних благ. Чим вища гранична корисність товару, тим вищу ціну готовий заплатити за неї споживач, отже, ринкові ціни відображають граничні корисності товару. Пояснення закону попиту: якщо гранична корисність спадає при збільшенні кількості споживання товару, то тільки зниження ціни може примусити покупців купувати додаткові одиниці товару. Поки індивід прагне до максимізації корисності крива індивідуального попиту буде спадати.

Парадокс вартості полягає в тому, що такі необхідні для життя людини товари, як повітря, вода, сіль, хліб і т.д. мають дуже низьку ціну порівняно з цінами на товари розкоші(діаманти, золото, хутра).Вода є дешевшою, бо води є багато. Люди споживають її в тій точці, де гранична корисність є низькою завдяки великій кількості споживання. Діаманти ж є дорогими бо їхня кількість обмежена. Гранична корисність у точці їх споживання є високою. Тому люди готові платити високу ціну за діаманти. Отже, ціни на товари і послуги залежать від граничних корисностей товарів. Чим нижчий ступінь задоволення від споживання додаткової одиниці товару, тим меншу ціну люди платитимуть за цей товар.

65.Побудова кривої попиту на основі граничної корисності.Споживчий надлишок

Гранична корисність - це додаткова корисність, яку споживач отримує від кожної наступної чи додаткової одиниці спожитого товару.

Співвідношення між граничними корисностями буде дор співвідношенням цін даних благ. Чим вища гранична корисність товару, тим вищу ціну готовий заплатити за неї споживач, отже, ринкові ціни відображають граничні корисності товару. Пояснення закону попиту: якщо гранична корисність спадає при збільшенні кількості споживання товару, то тільки зниження ціни може примусити покупців купувати додаткові одиниці товару. Поки індивід прагне до максимізації корисності крива індивідуального попиту буде спадати.

Крива попиту показує, що гранична корисність товару знижується при збільшенні ціни. Споживачі платять на ринку згідно з вартістю(граничною корисністю) останньої купленої одиниці товару і фактично не сплачують загальну корисність від товару. Споживчий надлишок- це та частина загальної корисності, яку споживач отримує, але не оплачує, бо купив більше, ніж одну одиницю товару, причому за ціною останньої одиниці товару. Споживчий надлишок може існувати лише в умовах досконалої конкуренції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

66. Карта байдужості та бюджетна пряма.Визначення стану рівноваги спожив

Крива байдужості показує всі можливі комбінації двох продуктів, які забезпечують споживачеві однаковий рівень задоволення або загальної корисності, та ставлять його у стан невизначеності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Крива індиферентності зазвичай є спадною. Кожна точка на кривій(А,В) відображає певну комбінацію двох благ з однаковою загальною корисністю. Комбінація А подобається споживачеві так само, як і комбінація В. Напрям кривої індиферентності вниз показує, що коли споживач зменшує споживання одного товару, то у відповідності збільшує споживання іншого товару. Нахил кривої індиферентності становить граничний коефіцієнт заміщення(MRS)одного товару другим. Цей коефіцієнт показує, до якої межі споживач заміщуватиме один товар іншим, щоб отримати ту ж саму загальну корисність.

де MRS- граничний коефіцієнт заміщення; MU- гранична корисність.

Кожному рівню загальної корисності відповідає певна крива індиферентності. Чим далі розміщена крива індиферентності від початку координат, тим більшою є загальна корисність, яку вона виражає. Безмежна кількість кривих індиферентності утворює карту індиферентності. Така карта характеризує смаки та уподобання споживача і показує, що саме споживач хоче купити на ринку. Криві байдужості ніколи не можуть перетинатись і завжди є паралельними одна одній.

Залежно від того, наскільки товари є взаємозамінні, карта кривих байдужості буде мати різний вигляд.

Досконало замінювані

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досконало доповнювані товари

Якщо карта кривих індиферентності показує, що споживач хоче купити на ринку, то бюджетна пряма ілюструє оптимальні комбінації, які споживач може купити за даних фіксованих доходу і ринкових цін. Бюджетна пряма характеризує можливу сферу закупівель, загальну корисність на карті індиферентності, яку може досягти споживач, якщо він повністю витрачає свій дохід.

Кут нахилу бюджетної прямої залежить від співвідношення цін товарів x та y

Размещено на http://www.allbest.ru/

У цьому випадку видатки дорівнюють доходу споживача. Точки, які розміщені під бюджетною прямою, будуть показувати такі комбінації з двох товарів, для яких дохід буде вищим, ніж видатки на їх закупівлю. Точки, які розміщені над бюджетною прямою показують комбінації товарів, які споживач не зможе купити через брак грошей. Якщо скласти разом карту індиферентності, та бюджетну пряму, то можна визначити таку комбінацію товарів, за якої споживач отримає максимальну загальну корисність і перебуватиме в стані рівноваги. Ця комбінація буде визначатись дотичною точкою між бюджетною прямою та однією із кривих індиферентності. У цій точці нахил бюджетної прямої збігається з нахилом кривої U. Інакше кажучи ця точка є точкою рівноваги. Інакше кажучи, умову максимізації загальної корисності можна записати:

За цієї умови те, що хоче купити споживач, збігається з тим, що він може купити. Споживач в стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця витрачена на кожне благо приносила ту саму граничну корисність. Дану умову оптимуму споживача слід розуміти так: співвідношення в якому споживач за даних цін спроможний заміняти один товар іншим дорівнює співвідношенню, в якому споживач згідний заміщати один товар іншим.

Размещено на http://www.allbest.ru/

67.Впливи змін у доходах споживачів і цінах на бюджетну пряму.Криві

Положення бюджетної прямої змінюється залежно від грошового доходу. Збільшення грошового доходу переміщує бюджетну пряму вправо, а зменшення- в ліво. Зміна в доходах не змінює нахил бюджетної прямої.

Припустимо, що дохід споживача змінюється, а ринкові ціни на товари за лишаються незмінними:

1) I -зростає, ціни незмінні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кількість купівлі кожного товару збільшилась

2) I - зменшився, ціни не змінились.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Можлива кількість придбаних товарів зменшилась.

Припустимо, що смаки та вподобання споживача залишились незмінними. Тоді зі зрост. Доходу отримаємо лінію рівня життя або лінію «дохід-споживання»

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ця лінія показує як зміниться рівновага споживача, коли зміниться дохід, але не зміниться ціна. Нехай тов. X є товар першої необхідності, Y- розкоші,0<<1, >1

Тоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якщо для X таY =1, то

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якщо X- розкоші Y- першої необхідності, тоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Припустимо, що дохід залишається сталим, ціна на товар Y теж стала, ціна на товар X зростає, тоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якщо ціна на товар X зменшується, то

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналогічно і для товару Y.

Непропорційне збільшення цін на обидва товари за фіксованого доходу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Лінія ціна -споживання» показує як реагує споживач на зміну ціни одного з благ. Ця крива об'єднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним значенням ціни. Вигляд і нахил лінії «ціна -споживання» залежить від взаємозв'язку між товарами. Для взаємозамінюючих благ лінія буде мати від'ємний нахил, а для комплементарних - додатній.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінія ціна-споживання може бути використана для побудови кривої індивідуального попиту. Шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей цього блага і відповідних цін.

Размещено на http://www.allbest.ru/

68.Виробнича ф-я та її види.Ізокванти

Виробництво- це будь-яка діяльність, яка створює речі корисні сьогодні і в майбутньому. Вхідні фактори - це ті ресурси. Які виробник закуповує та використовує для досягнення необхідного результату. Вихідна продукція- будь-яке благо виготовлене фірмою для реалізації. Заради спрощення будемо вважати, що фірма виробляє один вид товарів. Економічну діяльність фірми можна представити за доп виробничої функції. Виробнича функція показує технічний зв'язок між факторами виробництва. Виробнича функція базується на припущеннях:

1) процес виробництва вважається ефективним

2) часові рамки аналізу повинні бути достатньо короткими, щоб технічний прогрес розглядався в якості постійної величини, який не впливає на фактори виробництва.

3) ресурси спроможні заміщати один одного.

Виробнича функція є економічною моделлю технології. Під технологією будемо розуміти спосіб сполучення факторів виробництва. Для спрощення будемо використовувати двофакторні вир функції Q=f(K,L)

K- кількість капіталу

L - кількість праці

Двофакторні вир функції будуть використовувати декілька припущень:

1) фактори K і L є взаємодоповнюючими, тобто за відсутності одного з факторів виробництво неможливе.

2) Обсяг Q збільшується зі збільшенням кількості одного з факторів

3) В певних межах фактори є взаємозамінними

4) Кожна одиниця праці є величиною гомогенною, тобто одна година праці ідентична будь-якій іншій годині праці.

Для дослідження виробничої функції з двома змінними факторами використовують техніку ізоквант. Ізокванта - це крива у просторі вхідних виробничих факторів виробництва, що показують всі можливі комбінації, що технічно і фізично спроможні виробити певний обсяг продукції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізокванти володіють ідентичними властивостями, що і криві байдужості. Вони мають від'ємний нахил, випуклі відносно поч. координат і не перетинаються одна з одною. Чим правіше розміщена ізокванта, тим більший обсяг вихідної продукції вона представляє. Сукупність ізоквант, кожна з яких показує максимальний випуск продукції, що досягається при використанні певних комбінацій ресурсів наз картою ізоквант.

На відміну від кривих байдужості, де сумарне задоволення споживача точно виміряти не можна, ізованти показують реальні рівні виробництва.

Ізокванти демонструють наявність багатоваріантності виробничих рішень фірми. Фірма може домогтися певного обсягу випуску продукції використовуючи різні поєднання виробничих факторів.

Коефіцієнт граничної норми технологічного заміщення ресурсів(MRTS) визначається кутом нахилу ізоквант у будь-якій точці. Він показує співвідношення, в якому один вхідний фактор може бути заміщений іншим для виробництва певного рівня Q

при Q =const

при Q=const

Зважаючи на значення, яких може приймати MRTS виділяють кілька видів виробничих функцій:

1) неокласична виробнича функція(Кобба-Дугласа), для якої MRTS змінюється. Ця виробнича функція допускає можливість використання виробником різноманітних технологій для того, щоб виробити необхідну кількість продукції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

2) Виробнича функція Леонтьєва, для якої у точці найкращого вибору MRTS визначити неможливо. Виробнича функція Леонтьєва визначає можливий обсяг виробництва фірми, що використовує технологію, в основі якого лежить одне, чітко визначене поєднання факторів виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

3) Лінійна виробнича функція. Для неї MRTS є постійною величиною. Така ситуація може бути лише у випадку досконалої взаємозамінності факторів виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Від'ємний нахил ізоквант означає, що скорочення кількості машинного часу вимагає збільшення кількості праці для підтримання незмінних обсягів виробництва.

В міру зменшення застосування капіталу MPk зростає.

69. Загальний, середній та граничний продукти.Стадії виробництва

Сукупний випуск - це весь загальний випуск продукції, яка виробляється при використанні постійних та змінних факторів виробництва. Позначається TP

TP=Q=f(K,L)

TP - характеризує продуктивність як постійних, так і змінних факторів виробництва. Величина TP змінюється зі зміною обсягів використання змінних факторів виробництва.

Середній продукт(AP)- характеризує продуктивність вхідних факторів- це кількість готової продукції виготовленої з розрахунку на одиницю заданого вхідного фактору виробництва(постійного або змінного)

Граничний продукт(MP) - це приріст загального обсягу виробництва здобутий завдяки використанню змінного фактору на одну додаткову одиницю за незмінних величин інших факторів.

Суть закону спадної граничної продуктивності: зі зростанням використання якогось з виробничих факторів рано чи пізно досягається така точка, в якій додаткове застосування змінного фактору призведе до зниження відносного, а далі і абсолютного обсягів випуску продукції. Закон спостерігається тільки в короткостроковому періоді

Характеристика стадій виробництва

На першій стадії необхідно збільшувати обсяг виробництва залучаючи більшу кількість змінного фактору. На другій стадії доцільно продовжувати залучати ресурси і нарощувати виробництво до max значень середньої та граничної продуктивності змінного фактору, проте обсяг виробництва ще не є max.на третій стадії обсяг продукції буде найбільшим, при дуже низькій середній та граничній продуктивності. На четвертій стадії слід припинити залучати змінні ресурси. На першій і другій стадії продуктивність праці і капіталу зростають-це стадія екстенсивного виробництва, бо збільшення виробництва відбувається завдяки зб продуктивності двох факторів. На третій стадії продуктивність K продовжує зростати в той час, як L зменшується, - це стадія інтенсивного в-цтва.

Екстенсивне виробництво- це виробничий процес, при якому обсяг випуску відбувається завдяки приросту змінного фактору.

Інтенсивне виробництво - це виробничий процес, при якому головною причиною збільшення обсягу випуску є підвищення технічного рівня виробництва.

70. Витрати виробництва та їх класифікація. Короткострокові витрати

Під фірмою розуміємо економічний суб'єкт, який займається виробничою діяльністю і володіє господарською самостійністю у прийнятті рішень про те, що і в яких розмірах виробляти, де і кому і по якій ціні продавати свою продукцію. Фірма є ринковою виробничою системою, яка водночас виступає в ролі споживача факторів виробництва, виробника продукції і продавця ринкових послуг. Розуміння того, як змінюються витрати виробництва залежно від обсягу випуску дає ключ до пояснення і розв'язання проблеми max прибутку. Витрати виробництва - це вартість факторів виробництва, залучених для виготовлення кінцевої продукції фірми. Економічні витрати - це витрати, що виникають як результат втрачених можливостей через альтернативне використання ресурсів. Екон витрати складаються з двох частин: явні(бухгалтерські) і неявні. Явні- це платежі за ресурси куплені фірмою на ресурсних ринках, бо сам виробник ними не володіє. Відповідно до екон змісту бухгалтерські витрати класифікують: матеріальні, витрати на оплату праці, амортизація відрахування на соц забезпечення, інші витрати.

Неявні витрати-це витрати пов'язані з використанням у виробництві тих ресурсів, які є у власності виробника.

Економічні витрати розглядаються у короткостроковому та довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді розрізняють наступні види витрат виробництва:

-загальні витрати(SRTC) - це сума витрат всіх ресурсів, які викор, при виробництві. У короткостроковому періоді вони поділ на постійні і змінні витрати. SRTC=TFC+TVC

TFC- це та частина витрат, яка не змінюється із зміною обсягу виробницта(рента, плата постійному персоналу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

TVC - загальні змінні витрати- змінюються разом з обсягом виробництва продукції.Чим більшим є Q, тим більше одиниць змінних витрат(плата праці робітників, вартість сировини, палива, енергії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Динаміку TVC можна пояснити на основі дії закону граничної продуктивності. Збільшення Q впливає на збільшення TVC однак між цими величинами немає прямо пропорційної залежності. TVC має дві гілки зростання. На ранніх етапах TVC зростає у спадному темпі в результаті зростання продуктивності змінного фактору виробництва, поки не буде досягнуто певного рівня Q. Перетинання цього рівня Q спричиняє зростання TVC у зростаючому темпі в рез зменшення продуктивності змінного фактору виробництва. А- точка перегину TVC. Причиною непропорційного зростання TVC є непропорційна зміна продуктивності додаткових одиниць змінного фактору виробництва на різних стадіях виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відстань між кривими TC і TVC при будь-якому Q дорівнює TFC.

Короткострокові середні витрати(SRAC) - це витрати виробництва на одиницю випуску продукції. Розрізняють 3 види сер витрат у короткостроковому періоді

Середні витрати при будь-якому обсягу виробництва дор сумі сер постійних і середніх змінних витрат виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

tgA=AFC

Нахил променя, що виходить з поч. координат через деяку точку на TFC визначає AFC за даного Q

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Крива AVC є дугоподібною від'ємний нахил на ранніх етапах виробництва пояснюється тим, що продуктивність змінних факторів виробництва зростає, коли зростає випуск продукції до певного рівня Q*, після чого AVC починає зростати. Коли АVC має додатній нахил, продуктивність змінного фактору спадає при зростанні обсягу виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Граничні витрати короткострокового періоду(SRMC) - це витрати, зумовлені виробництвом додаткової одиниці готової продукції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Непропорційна зміна граничної продуктивності змінних факторів дає дугоподібну криву MC

71.Ізокоста.Довгострокові витрати.Крива

виробництво пов'язане з певними витратами. Зміни обсягів виробництва обумовлллють коливання величини цих витрат. Функція витрат виражає зв'язок між випуском продукції і мінімально-можливими витратами на виробництво продукції. Для ілюстрації функції витрат на виробництво використовується ізокоста. Ізокоста- це лінія, як авідображає поєднання факторів виробництва:праці і капіталу, що мають одну і туж саму загальну вартість. Це лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних варіантів поєднання двох ресурсів



TC- заг сума грошей, яку виробник може витратити на придбання необхідних факторів за фіксованими цінами Pk і PL

Рівняння із окости

кут нахилу визначає ринкову норму заміщення капіталу працею. Кут нахилу ізокванти визначає технол норму заміщення капіталу працею.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Точка А буде точкою рівноваги виробника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виробник намагається досягнути стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів, для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде min. Графічно точку рівноваги можна визначити як точку дотику ізокости до ізокванти найвищого порядку, оскільки дозволяє досягнути max обсягу виробництва за наявного обмеженого бюджету.

В точці дотику справджується рівність

Для мінімізації витрат виробництва підприємству треба використати таку комбінацію ресурсів за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та цін є рівні між собою. Min рівень витрат забезпечується за умови, що гранична продуктивність у розрахунку на одну грошову одиницю буде однаковою для всіх ресурсів, які викор у виробництві. Аналіз випуску за доп ізоквант та із окости дозволяє визначити технологічну ефективність виробництва.

У довгостроковому періоді виробник спроможний залучати у виробництво різні кількості будь-якого ресурсу. У цьому випадку витрати виробництва фірми характеризують три показники - довгострокові загальні витрати(LSTC), довгострокові середні витрати(LSAC) та граничні витрати(LSMC). Для побудови кривої LSTC можемо використати карту ізоквант та модель оптимального розвитку фірми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Довгострокові середні витрати виробництва - це витрати виробництва, що припадають на одиницю випущеної продукції, за умови, що обсяги використання всіх ресурсів є змінними.

LSAC=LSTC\Q

Значення LSAC для будь-якого Q можна визначити як нахил променя, що виходить з початку координат і проходить через відповідну точку на кривій LSTC.

Довгострокові граничні витрати - це зміна довгострокових загальних затрат унаслідок зміни обсягу випуску продукції на одну одиницю

Точка перегину на кривій LRTC відповідає точці LRMCmin на кривій LRMC.

Крива довгострокових середніх витрат виробництва є сукупністю кривих короткостокових

Размещено на http://www.allbest.ru/

72.Ефект масштабу та причини його виникнення.Закон

Важливим чинником, що визначає обриси кривих LRTC, LRAC, LRMCє характер віддачі від масштабу виробництва фірми. Математична властивість виробничої функції, що дозволяє описати взаємозв'язок між обсягом та ефективністю ресурсів називається ефектом масштабу виробництва. Це поняття визначає, що відбувається з випуском продукції, коли всі ресурси збільшуються в одній і тій же пропорції. Оскільки ефект масштабу виробництва передбачає, що всі фактори є змінними, то концепція ефекту масштабу є довгостроковою. Зростаючий ефект - це властивість виробничого процесу, що виражається в тому, що пропорційне збільшення кожного фактору виробництва дає більш ніж пропорційне збільшення обсягу випуску продукції. Графічно

Размещено на http://www.allbest.ru/

Причини зростаючого ефекту:

1. підвищення продуктивності фактору внаслідок спеціалізації і поділу праці

2. малі фірми нерідко є неспроможними ефективно використовувати виробниче обладнання. Великі фірми володіють більшими можливостями для виробництва побічної продукції і ефективної утилізації відходів.

Постійний ефект зміни масштабу виробництва - це властивість виробничого процесу, що виражається в пропорційному збільшенні обсягу виробництва при пропорційному збільшенні кожного фактору виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спадний ефект від зміни масштабу виробництва - це властивість виробничої функції, що виражається в тому, що при пропорційному збільшенні кожного фактора виробництва спостерігається менш ніж пропорційна збільшення функції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Причиною є додаткові витрати на управління в умовах зростання розмірів виробництва, це призводить до зменшення ефективності.

Як правило, виробнича функція не демонструє один і той же ефект масштабу у довгостроковому періоді. Загальноприйнятою є ситуація, коли за малих обсягів виробництва діє зростаючий ефект, при посередніх - постійний, а потім - спадний.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Для оцінки ефекту від зміни масштабу виробництва викор поняття однорідності виробничої функції. Виробнича функція наз однорідною, якщо при збіл всіх факторів виробництва в k разів, обсяг виробництва збіл у разів, t-показник однорідності. Таким чином Q=f(K,L) є однорідною в степені k, якщо справджується рівність *Q=f(K*k,L*k)

Якщо t=1, то кажуть, що вир функція є однорідною в першому степені. Якщо t>1, то спостерігається зростаючий ефект зміни, якщо t<1то спадний ефект від зміни масштабу виробництва.

73.Виторг фірми та його види. Залежність між…

Виторг фірми- це надходження, які вона отримує від продажу виробленої продукції. В мікроекономічному аналізі використовують три основні показники виторгу: загальний (TR), середній(AR), граничний(MR).

Загальний виторг - це сума гошей, яку отримує фірма від продажу деякої кількості виготовленої продукції. Загальний виторг визначають:

TR=P*Q

деP- ціна одиниці продукції; Q- кількість виготовленого продукту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Середній виторг- це виторг від продажу фірмою одиниці продукції

AR=TR/Q

Згідно з законом попиту, кількість продукції, яку планують придбати споживачі на ринку, є функцією її ціни. Іншими словами, крива попиту демонструє можливі ціни, які планують платити споживачі за одиницю за визначеної його кількості. Крива попиту на продукт фірми є водночас кривою її середнього виторгу, бо саме вона показує, який саме виторг отримуватиме продавець від продажу кожної одиниці зі загального обсягу продукції.

Граничний виторг - це зміна загального виторгу фірми, пов'язана зі зміною кількості проданої продукції. Це приріст загального виторгу, отриманий продавцем у результаті зниження ціни та збільшення кількості продажу цієї продукції на одну одиницю.

MR(Q)= TR(Q)/ Q

Динаміка загального виторгу продавця залежить від цінової еластичності попиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок між функціями граничного та середнього виторгу

Размещено на http://www.allbest.ru/

74. Доходи, витрати і прибуток фірми. Бухгалтерський і економічний прибуток

Теорія фірми ґрунтується на максимізації прибутку, тобто максимізації різниці між доходами і витратами.

Дохід, або виторг - це певна сума грошей, яка надходить від продажу фірмою певної кількості благ (товарів і послуг).

Витрати - це вартість факторів виробництва, залучених для виготовлення кінцевої продукції фірми.

Прибуток - різниця між доходами фірми і її витратами.

В економічній теорії розрізняють такі види прибутку:

1) економічний прибуток (EP) - це різниця між загальним доходом (TR) і загальними витратами фірми (TC), включаючи як явні (EC), так і неявні (IC) витрати.

EP = TR - TC

де TC = EC + IC

Тоді EP = TR - EC - IC

2) бухгалтерський прибуток (BP) - це різниця між загальним доходом (TR) і явними витратами (EC); або ж розрахунковий прибуток, бо він враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, які фіксують у бухгалтерській звітності фірми.

BP = TR - EC

3) нормальний прибуток (NP) - це той мінімальний прибуток, який повинен заробити підприємець, якщо він хоче залишитись у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це плата за виконання підприємницької функції. Його часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Це прибуток, від якого власник відмовляється, використовуючи своє власні ресурси у фірмі, але який він міг би отримати, вкладаючи свої ресурси в інше діло. NP включається в неявні витрати.

Парадокс прибутку. У конкурентних галузях фірми можуть отримувати прибуток тільки певний час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентними, то фірми могли б постійно вступати в нову для себе галузь, або залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалому періоді часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б отримати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток неминуче зменшується до нуля, як тільки нові виробники вступлять у дану галузь. Це називають парадоксом прибутку. Економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, яка зводить його до нуля.

75. Визначення оптимальної позиції фірми в короткостроковому періоді методами зіставлення загального доходу та загальних витрат та граничного доходу і граничних витрат

Максимізує прибуток такий обсяг виробництва Q, за якого

TR / TC > 1, а MR / MC = 1.

Два методи максимізації прибутку:

1) метод порівняння загального доходу (TR) і загальних витрат (TC)

EP = TR - TC

Якщо TR > TC, то EP > 0, то справа є прибутковою.

Якщо TR = TC, то EP = 0, тобто економічного прибутку немає.

Якщо TR < TC, то EP < 0, тобто збитки для фірми.

Размещено на http://www.allbest.ru/

У т. Q* прибуток є максимальний, бо відстань між TR і ТС є максимальною. У цій точці нахили обох кривих є однаковими.

2) метод порівняння граничного доходу (MR) і граничних витрат (MC)

MEP = MR - MC

Якщо MR > MC, то MEP > 0, то справа є прибутковою.

Якщо MR = MC, то MEP = 0, тобто EP = EPmax.

Якщо MR < MC, то MEP < 0, тобто виникають витрати.

Размещено на http://www.allbest.ru/

EP є максимальним, коли додаткова одиниця випуску продукції не спричинятиме зростання EP і знаходиться в точці Q*.

Правило максимізації: EP = P * Q - TC

Як правило, EP є максимальним тоді, коли похідна = 0.

Размещено на Allbest.ru

...