Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет фінансів і міжнародної торгівлі

МІКРОЕКОНОМІКА

Кобиляцька Л.М.

Поливанов В.Е.

Київ - 2014

Зміст

Анотація

1. Вступ до мікроекономіки

2. Основи теорії попиту та пропозиції

2.1 Попит. Закон попиту. Чинники, що впливають на попит

2.2 Пропозиція. Закон пропозиції. Чинники, що впливають на пропозицію

2.3 Ринкова рівновага. Механізм взаємодії попиту і пропозиції. Роль ціни як регулятора ринку

2.4 Державне регулювання ринку та його вплив на ринкову рівновагу

2.5 Практичне застосування дії закону попиту і пропозиції

3. Еластичність попиту і пропозиції

3.1 Поняття еластичності. Еластичність попиту за ціною. Фактори, що впливають на еластичність

3.2 Еластичність попиту за доходом

3.3 Перехресна еластичність попиту

3.4 Еластичність пропозиції

3.5 Практичне застосування еластичності в економічному аналізі

4. Теорія споживчого вибору та її використання у комерційній діяльності

4.1 Корисність блага. Гранична корисність. Принципи спадної граничної корисності

4.2 Характеристика кривих байдужості. Карта кривих байдужості

4.3 Бюджетне обмеження

4.4 Рівновага споживача

4.5 Криві "дохід - споживання", "ціна - споживання" і побудова кривих попиту

4.6 Ефект заміщення і ефект доходу

4.7 Застосування моделі споживчого вибору в комерційній діяльності

5. Теорія фірми. Виробництво. Витрати. Прибуток

5.1 Виробнича функція. Ізокванта. Карта ізоквант

5.2 Гранична норма технологічного заміщення. Граничні продукти праці і капіталу. Закон спадної граничної продуктивності

5.3 Ізокоста. Рівновага виробника

5.4 Зміна масштабу виробництва

5.5 Характеристика витрат і прибутку

5.6 Витрати у короткостроковому періоді

5.7 Витрати у довгостроковому періоді

5.8 Типи ринкових структур

6. Пропозиція та умови максимізації прибутку фірми і галузі на ринку досконалої конкуренції

6.1 Ринок досконалої конкуренції. Попит. Обмеження максимізації прибутку

6.2 Умови максимізації прибутку конкурентної фірми у короткостроковому періоді

6.3 Умови мінімізації збитків конкурентної фірми у короткостроковому періоді

6.4 Умови припинення виробництва для зменшення розмірів збитків конкурентної фірми у короткостроковому періоді

6.5 Пропозиція фірми і конкурентної галузі у короткостроковому періоді

6.6 Довгострокова рівновага фірми в умовах досконалої конкуренції

6.7 Функціонування ринку в умовах досконалої конкуренції

7. Пропозиція і умови максимізації прибутку монополії

7.1 Попит та пропозиція на монопольному ринку. Обмеження максимізації прибутку

7.2 Умови максимізації прибутку, мінімізації збитків і призупинення випуску монополії в короткостроковому періоді

7.3 Умови максимізації прибутку монополії в довгостроковому періоді

7.4 Особливості ціноутворення монополії

7.5 Ефективність функціонування ринку в умовах чистої монополії

7.6 Антимонопольна політика держави

8. Пропозиція в умовах олігополії

8.1 Характерні риси олігополії та особливості поведінки олігополіста

8.2 Теорії олігополії

8.3 Нецінова конкуренція на олігполістичному ринку. Ефективність реклами

9. Пропозиція і максимізація прибутку в умовах монополістичної конкуренції

9.1 Характерні риси ринку монополістичної конкуренції

9.2 Умови максимізації прибутку і мінімізації збитків у короткостроковому періоді

9.3 Довгострокова рівновага фірми

9.4 Нецінова конкуренція і реклама

9.5 Ефективність функціонування ринку монополістичної конкуренції

10. Попит та пропозиція на ринках факторів виробництва

10.1 Особливості попиту на фактори виробництва

10.2 Попит та пропозиція на ринках праці. Рівень заробітної плати

10.3 Попит та пропозиція на ринках капіталу. Позичковий відсоток. Дисконтування

10.4 Попит та пропозиція на ринках землі та природних ресурсів. Ціна землі. Економічна, земельна, диференціальна рента

11. Загальна рівновага в економіці

11.1 Характеристика загальної і часткової рівноваги

11.2 Умова Паретто оптимального стану економіки

11.3 Характеристика суспільних благ. Попит та пропозиція суспільних благ

Анотація

Схвалено як навчальний посібник і рекомендовано для друку навчальною радою Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі (протокол № від 2014 р.).

Рецензенти: Дмитренко Г.А., доктор економічних наук, професор, Кобиляцька Л.М., Поливанов В.Е.

Мікроекономіка: Навч. посіб. - К.: Український державний університет фінансів і міжнародної торгівлі. - 2014. - 116 с.

У навчальному посібнику відповідно до програми курсу розглянуто такі питання: основи теорії попиту і пропозиції, еластичність попиту і пропозиції, теорія споживчого вибору, теорія фірми та умови максимізації прибутку на всіх типах ринкових структур, особливості попиту і пропозиції на ринках факторів виробництва, ефективність та рівновага економічних систем.

Посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів, аспірантів. Може бути використаний викладачами у процесі підготовки спеціалістів економічних спеціальностей.

ISBN

© Кобиляцька Л.М., 2014

1. Вступ до мікроекономіки

Економічна теорія вивчає прийняття рішень під час розподілу обмежених ресурсів за різними варіантами їх використання. Час, гроші, природне багатство, людські ресурси, устаткування є обмеженими. Проблема обмеженості ресурсів змушує людей робити вибір для задоволення своїх потреб. Обираючи оптимальний варіант використання ресурсів, ми завжди маємо альтернативу, тому "альтернативною вартістю" здійсненого вибору можна назвати найкращий із варіантів, якими довелося пожертвувати. Здійснюючи вибір, необхідно узгоджувати результат використання ресурсів з певною платою за можливість такого вибору. Рішення, які щодня приймають домогосподарства, фірми, інвестори щодо використання рідкісних ресурсів, повинні забезпечувати нормальне функціонування економіки в будь-якому суспільстві. Обмеженість ресурсів вимагає вирішення таких проблем: що виробляти, як виробляти та для кого виробляти.

Що виробляти і в якому обсязі? Обмеженість ресурсів зумовлює те, що збільшити пропозицію будь-якого товару неможливо без зменшення пропозиції іншого товару. Наприклад, автомобільна фірма, маючи певні площі, кількість устаткування та працівників, не може одночасно збільшити випуск мікроавтобусів і випуск седанів. Зробивши більше мікроавтобусів, фірма відмовляється від можливості виробництва певної кількості седанів. У цьому випадку річна плата за збільшення виробництва мікроавтобусів - відмова від річного обсягу виробництва седанів. Фірма зробила правильний вибір розподілу ресурсів, якщо попит на мікроавтобуси високий. Суспільство в цілому також стикається з проблемою "що виробляти". Припустимо, в гіпотетичній економіці виробляють два товари: одяг (у) і продукти харчування (х), але існують такі обмеження:

· кількість ресурсів і рівень розвитку продуктивних сил на цей час постійні;

· повне та ефективне використання ресурсів.

За допомогою простої економічної моделі кривої виробничих можливостей проілюструємо проблему "що і скільки виробляти" з використанням поняття альтернативна вартість (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Крива виробничих можливостей

Крива АВСD визначає межу виробничих можливостей нашої гіпотетичної економіки. У точці А всі ресурси використовуються для виробництва одягу. У точці B усі ресурси використовуються для виробництва продуктів харчування. Пересуваючись з точки А в точку В і С, ми відмовляємося від виробництва певної кількості одягу задля збільшення виробництва продуктів харчування. Точка N неефективне використання ресурсів. Точка О перебуває за межами виробничих можливостей цієї економіки. За наявності постійних ресурсів крива може переміститися в точку О лише за умови розвитку науково-технічного прогресу та використання його результатів (нові технології) у виробництві.

Кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називається вартістю втрачених можливостей, або альтернативною вартістю.

Яким чином виробляти товари? Для виробництва товарів і послуг можуть бути використані альтернативні ресурси (високомеханізована чи ручна праця). Коли науково-технічний прогрес забезпечує більший обсяг випуску за тих самих ресурсів, менеджери, які приймають рішення, повинні порівняти вигоду від використання нової технології і витрати, пов'язані з її упровадженням. Мета високого організаційно-технологічного рівня виробництва-створення можливості використання ресурсів таким чином, щоб обмежені ресурси використовувались ефективно.

Для кого призначені вироблені блага? Добробут людини частково залежить від кількості щорічного споживання товарів і послуг. Обсяг споживання, у свою чергу, залежить від доходу (зарплата, дивіденди, відсотки). Рішення, прийняті як індивідом, так і державою, впливають на характер розподілу доходів в суспільстві. Дохід людини залежить також від дотацій з державного бюджету (пенсія, безкоштовне медичне обслуговування, безкоштовна освіта) і податків, які людина повинна заплатити в бюджет протягом року. Тому розподіл між громадянами доходу, який може бути витрачений, залежить від державних рішень, що впливають на надходження податків та урядових платежів.

Проілюструємо більш наочно суб'єкти мікроекономіки і на моделі циркулюючих потоків товарів і грошей. Ця модель показує взаємозв'язок між домогосподарствами і фірмами, рух товарних та грошових потоків.(рис. 1.2)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Модель циркулюючих потоків

Фактори виробництва: праця, капітал, земля і природні ресурси. Домогосподарство на ринку факторів виробництва продає свій товар "робоча сила", за що отримує гроші. Фірма купує на ринках факторів виробництва робочу силу, устаткування, сировину та матеріали й в процесі виробництва перетворює це в готові товари. Тобто, на ринок факторів виробництва спрямовується потік грошей, а фірма отримує товар фактичного виробництва. Готові товари від фірми йдуть на товарні ринки, а звідти гроші надходять на рахунки фірми. Домогосподарства, отримавши дохід у вигляді заробітної плати, купують на ринках товарів блага, необхідні для відтворення робочої сили і забезпечення життєдіяльності.

Ця модель цікава тим, що:

1. Показує повторюваний цикл взаємодії суб'єктів мікроекономіки.

2. Наочно показує:

- суб'єкти і об'єкти мікроекономіки;

- структуру мікроекономіки.

Таким чином, мікроекономіка - це наука про прийняття рішень економічними суб'єктами, домогосподарствами і фірмами в умовах обмеженості ресурсів.

Об'єкт мікроекономіки - економічна діяльність людей і загальні економічні проблеми, що виникають у зв'язку із цим.

Суб'єкти мікроекономіки - окремі індивіди, домогосподарства, фірми, власники ресурсів, урядові та громадські інститути.

Кожен із цих суб'єктів прагне до максимізації своєї чистої вигоди, зіставляючи граничні витрати й граничний дохід від цих витрат. Це визначає мотиви їх поведінки і зумовлює вибір того чи іншого рішення. Споживачі визначають, як найкраще витратити свій дохід, щоб отримати максимум задоволення, а фірми прагнуть вибрати найкращу комбінацію з наявних ресурсів, щоб, маючи певні цілі, виробити таку кількість продукції, яке принесе їм максимальний прибуток.

Знання основних принципів щодо прийняття рішень в мікроекономіці може істотно підвищити ефективність практичної діяльності. Тому метою мікроекономіки є з'ясування й аналіз цих принципів і закономірностей.

Основним методом, що застосовується у мікроекономіці, є метод граничного аналізу. Порівнюючи втрати та переваги, суб'єкт оцінює не загальне їх значення, а приріст користі чи збитків. Для прийняття рішень мають значення саме ці прирости, додаткові результати, які й визначають економічну поведінку суб'єкта.

Структура мікроекономіки:

- Теорія попиту і пропозиції та їх еластичність.

- Теорія вибору споживача.

- Теорія фірми.

- Умови максимізації прибутку фірмами на конкурентних і неконкурентних товарних ринках.

- Специфіка ринків факторів виробництва.

- Загальна ефективність і рівновага економіки.

Питання для самоперевірки:

1. Що вивчає мікроекономіка?

2. Дати визначення поняття альтернативна вартість. Навести приклади.

3. На які питання дає відповідь мікроекономіка?

4. Сутність моделі "кривої виробничих можливостей".

5. Які методи застосовуються в мікроекономіці для аналізу та обґрунтування рішень?

2. Основи теорії попиту та пропозиції

2.1 Попит. Закон попиту. Чинники, що впливають на попит

Попит (Q_D) це співвідношення між двома змінними - ціною і кількістю блага, яке споживачі хочуть і можуть купити за даною ціною. Попит - це перелік цін і кількостей. Основна властивість попиту полягає в тому, що за незмінності інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту. І, навпаки, підвищення ціни спричиняє відповідне зменшення величини попиту (закон попиту).

Обсяг (величина) попиту - конкретна кількість блага, яку споживач хоче купити за конкретною ціною. Величина попиту змінюється із ціною, але зміна попиту вплине як на ціну, так і на величину попиту. Існує негативний, або зворотний, зв'язок між ціною і величиною попиту, який називається законом попиту. Цей зв'язок можна зобразити у вигляді простого двовимірного графіка, побудованого виходячи з даних, наведених у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Попит індивідуального покупця на кукурудзу

Ціна за центнер (у.о.)	Величина попиту на тиждень (ц)
400	5
350	10
300	15
250	20
200	25

Чинники, що впливають на попит: споживач, приймаючи рішення про купівлю товару, орієнтується не тільки на ціни. У реальному житті споживач ураховує ще й інші нецінові чинники: свій дохід, наявність можливих замінників товару, а також свої уподобання, моду тощо. Тобто можна зробити висновок про те, що функція попиту є функцією кількох змінних величин. Розглядаючи функцію попиту як функцію лише ціни, ми припускаємо, що всі інші чинники постійні.

1) ціна. Зміна ціни призводить до руху вздовж кривої попиту (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Зміна величини попиту під впливом ціни

2) Нецінові чинники, що впливають на попит:

1) дохід;

2) ціни на спряжені товари;

3) смаки і вподобання;

4) кількість споживачів на ринку;

5) очікування споживачів;

6) пора року;

7) національні традиції.

1. Дохід. Вплив доходу на попит дуже суттєвий. В основному збільшення доходу призводить до збільшення попиту (зміщення кривої вгору). Хоча зі зростанням доходу споживання деяких товарів може скорочуватися, коли споживач замінює їх дорожчими і якіснішими (зміщення кривої вниз ліворуч).

2. Ціни на спряжені товари. Попит може змінюватися в обох напрямах залежно від типу товару, який може бути взаємозамінним чи взаємодоповнюваним. Для взаємозамінних товарів у разі підвищення ціни на один із них попит на другий збільшується (зміщення кривої вгору). Взаємодоповнювані товари споживаються одночасно, тому за підвищення ціни на один такий товар скорочується попит на інший, і навпаки.

3. Смаки і уподобання. Сприятливою для певного продукту є зміна споживчих смаків чи переваг, зумовлена рекламою чи зміною моди, яка означатиме, що попит зросте за кожною ціною (зміщення кривої попиту праворуч). Несприятливі зміни в уподобаннях спричинять зменшення попиту і зміщення кривої попиту ліворуч. Слід зазначити, що технологічні зміни у вигляді появи нового продукту можуть призвести до зміни споживчих смаків. Наприклад, поява компакт-дисків спричинила скорочення попиту на платівки.

4. Кількість споживачів на ринку. Зі збільшенням цього показника попит зростає (зміщення кривої праворуч), і навпаки, зі зменшенням кількості споживачів попит знижується (зміщення кривої ліворуч).

5. Очікування. Споживчі очікування щодо таких чинників, як майбутні ціни на товари, наявність товарів і майбутній дохід, здатні змінити попит. Очікування споживачів щодо можливості підвищення цін у майбутньому можуть спонукати їх купувати більше (зміщення кривої попиту праворуч), очікування збільшення доходів може спонукати споживачів менше обмежувати поточні витрати. Навпаки, очікування падіння цін і зниження доходів зумовлює скорочення поточного попиту на товари (зміщення кривої попиту ліворуч).

Зміна нецінових чинників призводить до зміщення всієї кривої D₀ вгору(D₁) або вниз (D₂) (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Зміна величини попиту під впливом нецінових чинників

Математична залежність величини попиту від ціни в загальному вигляді може бути представлена функцією: Q_D = f(Р); Q_D = с - d * Р (лінійна функція попиту), де c і d додаткові параметри. Ця функція - математичне вираження закону попиту, де відображається залежність попиту на товар (Q) від його ціни (Р).

2.2 Пропозиція. Закон пропозиції. Чинники, що впливають на пропозицію

Обсяг (величина) пропозиції (Q_S) певна кількість товару, який фірма реалізує за певною ціною. Існує прямий (позитивний) зв'язок між ціною і кількістю запропонованого продукту. Із підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції; зі зниженням цін скорочується і величина пропозиції. Такий специфічний зв'язок називається законом пропозиції. Цей закон показує, що виробники хочуть виготовити і запропонувати для продажу більшу кількість свого продукту за високою ціною, ніж вони хотіли б це робити за низькою ціною. Залежність між ціною і пропозицією можна зобразити у вигляді графіка, послідовно з'єднавши точки, узяті з таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Пропозиція індивідуального виробника на кукурудзу

Ціна за центнер (у.о.)	Величина пропозиції на тиждень (ц)
400	25
350	20
300	15
250	10
200	5

На пропозицію впливають ціна і нецінові фактори:

1. Ціна. Зміна ціни призводить до руху уздовж кривої пропозиції (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Зміна пропозиції під впливом ціни

2. Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:

1) ціни на ресурси;

2) витрати виробництва;

3) технологія виробництва;

4) податки і дотації;

5) ціни на інші товари;

6) очікування зміни цін;

7) кількість продавців на ринку;

8) пора року.

Зсув кривої праворуч, від S₀ до S_1, означає збільшення пропозиції: виробники при цьому постачають більшу кількість продукту за кожною з можливих цін. Зсув ліворуч, від S₀ до S₂, вказує на скорочення пропозиції: виробники пропонують меншу кількість продукту за кожною з можливих цін.

1. Ціни на ресурси. Крива пропозиції фірми ґрунтується на витратах виробництва, значну частину яких становить вартість ресурсів. Тому зниження цін на ресурси знижує витрати виробництва і збільшує пропозицію, тобто крива пропозиції зміщується праворуч (і навпаки - підвищення цін на ресурси зміщує криву ліворуч).

2. Технологія виробництва. Удосконалення технологій дозволяє зменшити витрати виробництва на одиницю продукції, що дозволить зменшити загальні витрати і збільшити пропозицію.

3. Податки і дотації. Підприємства розглядають більшість податків як витрати виробництва. Тому підвищення податків збільшить витрати підприємства і зменшить пропозицію. І навпаки - дотації (держава субсидіює виробництво якогось товару) дозволяють скоротити витрати і збільшити пропозицію.

4. Ціни на інші товари. Зниження ціни на один товар може спонукати виробників збільшити випуск і пропозицію іншого товару (замінника) за кожною з можливих цін. І навпаки, підвищення ціни на один продукт призведе до зниження пропозиції товару-замінника.

5. Очікування зміни цін. Якщо очікується підвищення цін, то виробники можуть затримати випуск на ринок своєї продукції і тим самим скоротити поточну пропозицію. Проте у багатьох галузях обробної промисловості очікування підвищення цін здатне спонукати фірми збільшити виробничі потужності і тим самим зумовити збільшення пропозиції.

6. Кількість продавців на ринку. За даного обсягу виробництва кожної фірми, чим більша кількість продавців продукції, тим більша ринкова пропозиція. У разі входження в галузь більшої кількості фірм крива пропозиції стане зміщуватися праворуч. Якщо в галузі невелика кількість фірм, то, відповідно, ринкова пропозиція є малою. Це означає, що якщо фірма виходить з галузі, то крива пропозиції зміщується ліворуч.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4. Зміна пропозиції під впливом нецінових факторів

Як і крива попиту, крива пропозиції може зміщуватися під впливом нецінових факторів.

Математична залежність величини пропозиції від ціни виражається лінійної функцією пропозиції:

Q_s = f(P); Q_S = a + b•P,

де а і b - додаткові параметри.

2.3 Ринкова рівновага. Механізм взаємодії попиту і пропозиції. Роль ціни як регулятора ринку

Ринок знаходиться у стані рівноваги за умови Q_D = Q_S.

Зміни в ринковій рівновазі можуть відбуватися як під впливом цінових, так і нецінових факторів. Якщо цінові фактори впливають на зміну величини попиту чи пропозиції, то нецінові впливають на сам попит і пропозицію. Уявімо, що ціна рівноваги на ринку курятини - 20 у.о. за 1 кг (крива попиту D₁). За такої ціни величини попиту і пропозиції збалансовані, і рівноважний обсяг продукту на ринку становить 1 тис. кг за місяць. Ця ринкова рівновага відповідає точці Е ₁ (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Зміни ринкової рівноваги у разі зміни попиту

Тепер уявімо, що наступного місяця різко скоротилися доходи споживачів. Це призведе до зниження попиту на курятину. Крива попиту D₁ зміститься ліворуч до положення D₂. Згодом має відбутися зниження рівноважної ціни. Але якби ціни залишилися на попередньому рівні, тоді б величина попиту, яку відображає нова крива D₂, була б меншою за величину пропозиції. У результаті на ринку був би надлишок курятини, який би тиснув на ціну згори і спричинив би її зниження. Нова рівновага відповідатиме тій точці E₂, де Q_S = Q_D, тобто за ціною 15 у.о. за 1 кг. Положення рівноваги зміщується з точки E₁ в точку Е ₂, де обсяг продажу знижується до 0,8 тис. кг за місяць.

Вплив зменшення попиту виражається зниженням ринкової рівноважної ціни, на яку продавці відповідають зниженням обсягів пропозиції, пересуваючись вниз по кривій пропозиції з точки E₁ в точку Е ₂ (рис. 2.6). Аналогічно підвищення попиту за інших рівних умов підвищить рівноважну ціну і обсяг пропозиції. Наприклад, підвищення цін на яловичину за інших рівних умов може зумовити підвищення попиту на курятину, що призведе до підвищення рівноважної ціни пропозиції. Ринкова рівновага буде також змінюватися у відповідь на зміну пропозиції.

Рис. 2.6. Зміна ринкової рівноваги при зміні пропозиції

На рис. 2.6 ринкова рівноважна ціна і обсяг товару спочатку відповідають точці E₁, у якій ціна дорівнює 20 у.о. за 1 кг за обсягу продажу 1 тис. кг за місяць.

Тепер уявімо, що наступного місяця станеться підвищення цін на корм для птахів. Це зменшить пропозицію на курятину. Зменшення пропозиції призведе до переходу на нове рівноважне положення - в точці Е ₂. Ціна рівноваги підніметься до 25 у.о. за 1 кг, а обсяг попиту зменшиться до 0,8 тис. кг за місяць. Якби ціна не підвищилася до цього рівня, то на ринку виник би дефіцит продукту. За нової рівноважної ціни - 25 у.о. за 1 кг обсяг пропозиції на основі нової кривої пропозиції S₂ дорівнює обсягу попиту (Q_S = Q_D). Зниження пропозиції курятини призведе до підвищення ціни на неї. Покупці відповідають на підвищення ціни зменшенням обсягу попиту. Тобто за вищою ціною покупці хочуть купити менше курятини, ніж раніше. Отже, зростання пропозиції передає інформацію про підвищення доступності товарів шляхом знижувальної дії на ціну. Реакція споживача на зниження ціни товару виражається підвищенням обсягу попиту. Зв'язок між змінами обсягу пропозиції і обсягу попиту виникає за зміни ціни. Здатність конкурентних сил - попиту і пропозиції встановлювати таку ціну, за якої рішення про купівлю та продаж синхронізуються, називають врівноважуючою функцією цін. Будь-яка рівноважна ціна розвантажує ринок, не залишаючи обтяжливого надлишку в продавців (заощаджуючи рідкісні ресурси) і не створюючи дефіцит для покупця.

Математичне вираження ринкової рівноваги:

,

При цьому рівноважна ціна визначається за формулою:

.

Рівноважний обсяг визначається за формулою:

.

2.4 Державне регулювання ринку та його вплив на ринкову рівновагу

Основними інструментами державного регулювання ринку є:

1) фіксовані ціни:

встановлення верхнього рівня цін;

встановлення нижнього рівня цін;

2) встановлення імпортних квот;

3) податки;

4) дотації (субсидії).

Встановлення верхнього рівня цін. Верхній рівень ціни є законодавчо встановленою максимальною ціною, за якою продавцям дозволяється продавати свій товар чи послугу. Підставою для запровадження верхнього рівня ціни на конкретні продукти є уявлення про те, що обмеження цін дозволить споживачам купувати деякі товари першої необхідності чи послуги, які вони не змогли б купити за рівноважних цін. Прикладом може бути контроль за рентними платежами і закони про лихварство, що визначають максимальну норму відсотка, який дозволяється стягувати з боржників. У широких масштабах верхній рівень цін, або загальний контроль за цінами, застосовують для обмеження інфляційних процесів в економіці. Наприклад: рівноважна ціна на цукор дорівнює 10 у.о. за 1 кг. З одного боку, швидке зростання цін на цукор сприяє інфляції, з іншого - виключає з переліку покупців цукру ті сім'ї, чиї грошові доходи не встигають за швидким зростанням вартості життя. Тому, щоб протидіяти інфляції і зберегти цукор на столах соціально незахищених верств населення, уряд встановив верхній рівень цін на рівні 8 у.о. за 1 кг (рис. 2.7). (Встановлення верхнього рівня цін має сенс тоді, коли він нижчий від рівноважної ціни.)

Рис. 2.7. Вплив на ринкову рівновагу встановлення верхнього рівня цін

Внаслідок запровадження верхнього рівня цін здатність вільного ринку до природного регулювання була паралізована. Тобто за ціни 8 у.о. за 1 кг величина попиту на цукор дорівнює Q_D, а величина пропозиції лише Q_S. Отже, виникне стійкий дефіцит між Q_S і Q_D. Величина дефіциту перебуває у прямій залежності від еластичності попиту і пропозиції, інакше кажучи, встановлення ціни 8 у.о. за 1 кг порушує звичайні процеси пристосування, коли конкуренція між покупцями призвела б до зростання цін, тим самим одночасно стимулюючи розширення виробництва і витіснення деяких покупців з ринку доти, доки дефіцит не зникне при рівноважному рівні ціни та кількості продукції. Порушуючи процеси саморегуляції ринку, верхній рівень цін створює проблеми, що виникають у разі відсутності ринкової рівноваги. Тому уряду доводиться встановлювати певну систему нормування продукції для споживачів. Крива попиту може показати наявність безлічі покупців, котрі прагнуть купити цукор за ціною, яка перевищує встановлений верхній рівень. Тому незважаючи на зусилля бюрократичного апарату щодо ведення контролю за цінами, з'являються нелегальні чорні ринки, на яких дефіцитні товари продаються за цінами вище встановлених. попит пропозиція еластичність олігополія

Встановлення нижнього рівня ціни. Нижній рівень ціни - мінімальна ціна, встановлена урядом, яка перевищує ціну рівноваги і зазвичай застосовується у тих випадках, коли вільне функціонування ринкової системи не здатне забезпечити достатній рівень доходів певним групам продавців ресурсів чи виробників. Найбільш відомим прикладом встановлення урядом нижнього рівня цін є законодавство про мінімальну заробітну плату, а також підтримка цін на сільськогосподарську продукцію. Припустимо, поточна ринкова ціна на курятину становить 20 у.о. за 1 кг, яка не покриває витрати фермерів. Уряд приймає рішення надати їм допомогу, законодавчо встановивши ціну на рівні 25 у.о. за 1 кг. За будь-якої ціни, яка перевищує ціну рівноваги, обсяг пропозиції виявиться більшим за обсяг попиту на продукцію, тобто виникне стійкий надлишок пропозиції. Фермери будуть прагнути пропонувати на ринок більший обсяг продукції, ніж той, який захочуть придбати покупці за ціною підтримки виробника. Розміри цього надлишку будуть пропорційні еластичності попиту і пропозиції. Чим вища еластичність, тим більшим є надлишок.

Як і у випадку з верхнім рівнем цін, можливість вільного ринку до самоврегулювання буде паралізована запровадженням регульованої ціни. На рис. 2.8 ілюструється ефект встановлення нижнього рівня цін. Нехай S і D -

криві пропозиції і попиту на курятину. Очевидно, рівноважна ціна становитиме 20 у.о., а рівноважна кількість - Q. Якщо уряд встановить підтримувану ціну 25 у.о., фермери намагатимуться довести виробництво до Q_S, а споживачі куплять лише Q_D.

При цьому в розпорядженні уряду є два підходи до розв'язання цієї проблеми. По-перше, він може ввести в дію конкретні програми обмеження виробництва чи стимулювання попиту (наприклад, вивчити нові можливості використання цих сільськогосподарських продуктів), з метою скорочення розриву між ціною рівноваги і мінімальної ціною, а отже, і величиною надлишку. Якщо ці зусилля не дають потрібного результату, уряд має закупити зайву продукцію (тим самим, субсидуючи фермерів) і закласти її на зберігання, або якось інакше розпорядитися нею.

Рис. 2.8. Вплив на ринкову рівновагу встановлення нижнього рівня цін

Таким чином, встановлення верхніх і нижніх рівнів цін позбавляє механізм вільної ринкової взаємодії попиту і пропозиції властивої йому здатності встановлювати відповідність між рішеннями виробників про постачання і рішеннями споживачів про купівлю товару. Ціни, які вільно встановлюються, автоматично нормують продукт для покупців; регульовані ціни цього не роблять. Як результат, уряду доводиться брати на себе вирішення проблеми нормування, встановлення верхнього рівня цін, а також проблем закупівлі чи знищення надлишків, що виникають внаслідок встановлення мінімальних цін. Державне регулювання цін має суперечливі наслідки. Позитивний ефект від запровадження верхніх і нижніх рівнів цін окремо для споживачів і виробників слід зіставляти із втратами, що виникають у зв'язку з цим дефіцитом і товарним надлишком.

Встановлення імпортних квот. Імпортні квоти захищають національну промисловість від іноземної конкуренції. Квота на імпорт встановлює межу пропозиції після досягнення річної квоти і перешкоджає зростанню пропозиції у відповідь на зростання цін. У 1981 році уряд США встановив імпортну квоту на японські автомобілі: Q_L = 1,68 млн. на рік. Рівновага на ринку японських автомобілів відповідала точці Е ₁ (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Вплив квот на ринкову рівновагу

У 1983 році внаслідок виходу з кризи зі збільшенням споживчого доходу попит на японські автомобілі збільшився. Крива попиту змістилася в положення D₂. Якби не було квоти, обсяг пропозиції підвищився б до Q₂ і ціна піднялася б до Р ₂. Але квоти не дозволили збільшити пропозицію, в результаті ціни збільшилися до Р ₃. Нову рівновагу досягнуто в точці Е ₃. Через квоти американськими споживачами було сплачено за японські автомобілі на 1000 у.о. більше, а доходи японських виробників та дилерів зросли на 2 млрд. у.о.

Встановлення податків. Найбільш цивілізованим інструментом державного регулювання ринку вважаються податки. Вони не обмежують свободу дій суб'єктів ринку та не порушують функціонування ринкових процесів. Вплив податків на ринкову рівновагу можна розглянути на прикладі акцизного податку.

Розглянемо запровадження акцизного податку на певний товар. Введення податку еквівалентно зростанню витрат фірми, а тому крива пропозиції S зсувається вгору ліворуч (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Вплив на ринкову рівновагу акцизного податку

Довжина відрізка Е ₁М дорівнює ставці податку Т. Однак, як бачимо на графіку ціна зростає на величину меншу, ніж ставка податку, тобто податковий тягар розподіляється між споживачами і виробниками продукції. Пропорції такого розподілу є різними і залежать від нахилу ліній попиту та пропозиції (еластичності попиту і пропозиції).

Загальні податкові надходження дорівнюють площі прямокутника Р ₃Р ₂Е ₁М. При цьому площа прямокутника Р ₁Р ₂Е ₁К відповідає податковим надходженням від споживача, а площа прямокутника Р ₃Р ₁КМ - податковим надходженням від виробника.

Встановлення дотацій (субсидій). Розглянемо вплив державного регулювання на рівноважний обсяг ринку з допомогою дотацій.

Дотація - це негативний податок, чи "податок навпаки". Дотація встановлюється в відсотках до ціни блага, або в абсолютній сумі на одиницю блага. Дотації, як правило, отримують виробники, але можуть отримати і споживачі.

Припустимо, що лінії попиту і пропозиції спочатку займали положення відповідно D₁ і S₁ (рис. 2.11). Рівноважний обсяг продажу дорівнював Q₁, а рівноважна ціна - P₁.

У результаті введення дотації з держбюджету виробникам цього блага розміром V у.о. на кожну одиницю відбудеться зрушення лінії пропозиції вниз на V у.о., оскільки дотація виробникам буде рівнозначна зниженню їх витрат. Раніше виробники згодні були продати такий самий обсяг благ, якщо ціна без дотації буде на V грн нижча (P₁). У цьому разі обсяг продажу зросте до Q₂, ціна для покупців знижується до P-, ціна, отримувана виробником, підвищується до P⁺. Як і при оподаткуванні, отримана дотація не повністю надходить у розпорядження виробників. Їм дістанеться лише частина, інша частина надійде у розпорядження покупців. Аналогічним буде результат і в разі, коли дотацію отримують покупці. Відмінність полягає у зсуві на ту ж величину V грн лінії попиту, а не лінії пропозиції.

Рис. 2.11. Вплив на ринкову рівновагу потоварної дотації

2.5 Практичне застосування дії закону попиту і пропозиції

а) цінова підтримка ринку молока. Припустимо, що спочатку ринок молока знаходиться у рівновазі в точці Е ₁ (рис. 2.12). Зміна смаків покупців зміщує криву попиту до положення D₂. Якби ціна могла вільно падати, то тимчасовий надлишок тиснув би на неї згори доти, доки не встановилася б нова рівновага за ціни, що дорівнює 10 у.о. за центнер. Натомість уряд встановлює на молоко ціну підтримки на рівні 13 у.о. за центнер. Уряд купує надлишкове молоко і переробляє його на масло і сир, утримуючи ціну від падіння.

Порушення ринкової рівноваги призводить до того, що ціна підтримки посилає дезорієнтаційну інформацію споживачам і виробникам. Споживачам ціна 13 у.о. за центнер свідчить: "Альтернативна вартість молока висока, потрібно зменшити споживання". А виробникові ця ціна підказує: "Усе чудово. Треба продовжувати використовувати рідкісні ресурси для збільшення виробництва молока". Зниження ціни до 10 у.о. за центнер дасть іншу інформацію. Споживачі подумають: "Молоко дешеве і доступне. Хоча у ньому багато холестерину, потрібно пити більше молока". Виробники ж будуть розмірковувати інакше: "Альтернативна вартість молока занадто низька, потрібно пошукати краще застосування нашій робочій силі, капіталам та ресурсам". У результаті цінової підтримки спотворені ринкові орієнтири призвели до збільшення поголів'я молочного стада, а урядові програми призвели до того, що було виведено нову каліфорнійську породу корови, яка дає 9000 л молока на рік (порівняно з 5900 л надоїв від традиційних порід).

Рис. 2.12. Цінова підтримка на ринку молока

б) встановлення верхнього рівня ціни: контроль за рентою. Політика контролю за рентою передбачає поліпшення умов для квартиронаймачів за рахунок домовласників та існує у великих містах США. У результаті встановлення верхньої межі ціни ринкова рівновага порушується і виникають очікувані й непередбачувані ефекти, представлені на рис. 2.13.

Рис. 2.13. Ефекти від контролю за рентою: de f - дефіцит, спричинений введенням верхньої межі ренти (зростає в довгостроковому періоді); P_e - рівноважна рента; P_max - верхня межа ренти; LS - довгострокова пропозиція; P/м. - рентна плата за місяць; Q - кількість орендованих приміщень (тис.)

Очікуваний ефект від контролю за рентою полягає у вигоді квартиронаймачів за рахунок домовласників.

Непередбачені ефекти у короткостроковому періоді пов'язані з дефіцитом квартир через зниження ціни та збільшення попиту. Політика контролю за рентою, яка має на меті поліпшення умов життя квартиронаймачів за рахунок домовласників, є класичним прикладом дії закону непередбачених наслідків. У короткостроковий період часу, коли кількість квартир є постійною, непередбачені наслідки випливають з дефіциту, спричиненого контролем. Дефіцит виникає тому, що величина попиту більша у разі встановлення верхнього рівня цін, ніж за високої рівноважної ціни. Зростання величини попиту має кілька причин. По-перше, люди, котрі раніше могли б мати власний будинок, тепер, можливо, віддадуть перевагу орендуванню житла. По-друге, люди, котрі раніше жили в передмістях без контролю за рентою, тепер шукатимуть житло з контрольованою рентою у центрі міста. По-третє, кожен наймач захоче тепер мати житло більшої площі, що призведе до збільшення обсягу попиту на житло (рис. 2.13) Дефіцит створює проблеми як для домовласників, так і для наймачів. Як буде розподілено житло між великою кількістю бажаючих? Як домовласники, так і їх клієнти починають активно реагувати на створену ситуацію. Можливо, домовласники спробують знайти приховані форми підвищення ренти. Це підвищення може мати форму дуже великих, некомпенсуючих заставних платежів. Також може здійснюватися продаж старих меблів за підвищеними цінами як умова оренди житла. Нарешті, витрати на технічне обслуговування і страхування, які раніше на себе брали самі домовласники, тепер можуть лягти на плечі квартиронаймачів.

Непередбачені ефекти в довгостроковому періоді часу. У довгостроковий період контроль за рентою призводить до інших непередбачених ефектів. Довгостроковий період часу - це облік зростання чи зниження кількості орендних елементів, спорудження нових чи виведення з експлуатації старих будинків. За інших рівних умов чим вищою є рента, тим швидші темпи будівництва; чим нижча рента, тим швидше будинки виводяться з експлуатації і перепрофілюються. Ця закономірність позначається на кривій пропозиції в довгостроковому періоді і має позитивний нахил (рис. 2.13). Якщо контроль за рентою не дозволяє домовласникам приховано збільшувати орендну плату, то кількість орендних одиниць зменшується і ринок переходить із точки Е ₁ в Е ₂. У точці Е ₂ непередбачені ефекти, що з'явилися в короткостроковий період, стали більш потужними. Інтенсивність дискримінації в розподілі житла зросте порівняно з короткостроковим періодом, оскільки збільшиться різниця між реальною кількістю запропонованих квартир і кількістю, яку вимагають споживачі. Графічно ця різниця показана горизонтальним розривом між кривими попиту і пропозиції за найвищої ціни. У короткостроковий період дефіцит становить 50 000 одиниць. У довгостроковий період цей дефіцит зросте.

Питання для самоперевірки:

1. Дати визначення понять попит, обсяг попиту, пропозиція, обсяг пропозиції.

2. Визначити чинники, що впливають на попит, пропозицію.

3. У чому полягає стан ринкової рівноваги?

4. Роль ціни як регулятора ринкової економіки.

5. Які наслідки на економіку можуть мати місце в результаті встановлення верхнього і нижнього рівня цін?

6. До чого може призвести встановлення державою імпортних квот?

7. Як впливають податки на ринкову рівновагу?

8. Як впливають дотації на ринкову рівновагу?

3. Еластичність попиту і пропозиції

3.1 Поняття еластичності. Еластичність попиту за ціною. Фактори, що впливають на еластичність

Відповідно до закону попиту у відповідь на зниження ціни споживачі стануть купувати більше продукту. Проте ступінь сприйнятливості споживачів до зміни цін буває дуже різною залежно від продукту, а також від діапазону зміни ціни на той самий продукт. Рівень чутливості зміни попиту від зміни ціни вимірює показник еластичності. Еластичність попиту за ціною - відношення відсоткової величини попиту на товар до відсоткової зміни його ціни. Рівень цінової еластичності вимірюється за допомогою коефіцієнта Е_d, який показує, на скільки відсотків зміниться попит при зміні ціни на 1 %, і розраховується за формулою:

.

Для виміру сприйнятливості споживачів до зміни цін застосовуються відсоткові, а не абсолютні величини. Від'ємна крива попиту демонструє зворотну залежність, яка існує між ціною і величиною попиту. Це означає, що ціновий коефіцієнт еластичності попиту буде завжди мати негативне значення. Проте в економічних розрахунках використовується абсолютна величина коефіцієнта еластичності. Ціновий коефіцієнт еластичності пропозиції позитивний, оскільки ціна продукту і величина його пропозиції пов'язані між собою прямо пропорційною залежністю.

Еластичний попит. Попит на товар вважається еластичним, якщо дана відсоткова зміна ціни призводить до відносно більшої відсоткової зміни величини попиту. У цьому разі Е_d > 1 (рис. 3.1.а).

Одинична еластичність. Між еластичним і нееластичним попитом спостерігається гранична ситуація, коли відсоткові зміни ціни та супроводжуючі їх відсоткові зміни попиту рівні між собою. Цей специфічний випадок називається одиничною еластичністю, оскільки Е_d = 1 (рис. 3.1.б).

Нееластичний попит. Якщо відсоткова зміна ціни супроводжується відносно меншими відсотковими змінами величини попиту, то попит вважається нееластичним. У цьому разі Е_d < 1 (рис. 3.1.в).

Абсолютно нееластичний попит. Говорячи про нееластичний попит, не можна мати на увазі абсолютну нечутливість покупців до зміни цін. Проте існує крайній випадок, який позначається терміном "абсолютно нееластичний попит", коли зміна ціни взагалі не призводить до будь-якої зміни величини попиту. Прикладами можуть бути попит хворих діабетом на інсулін. Графічно таку ситуацію описує крива попиту, паралельна до вертикальної вісі координат (рис. 3.1.г).

Абсолютно еластичний попит. Крива попиту D на рис. 3.1.д відповідає абсолютно еластичному попиту. Збільшення ціни зумовлює зниження попиту до нескінченності. Крива попиту набуває такого вигляду, коли фірма продає свою продукцію виключно на конкурентному ринку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Цінова еластичність попиту

Чинники, що впливають на цінову еластичність попиту:

1) кількість замінників;

2) питома вага в доході споживача;

3) предмети розкоші та предмети першої необхідності;

4) фактор часу.

1. Кількість замінників. Чим більше у конкретного продукту хороших замінників, тим еластичнішим є попит на нього. Якщо один з багатьох конкуруючих продавців моркви чи картоплі підвищить ціну на свій продукт, покупці негайно переорієнтовуються на легкодоступні ідеальні замінники, запропоновані його численними конкурентами. Проте попит діабетиків на інсулін чи наркоманів на героїн абсолютно нееластичний: у цих продуктів немає близьких замінників. Еластичність попиту на продукт залежить від того, наскільки вузько він визначається. Попит на машинне масло конкретної марки (скажімо, Quaker State), безперечно, більш еластичний, ніж попит на машинне масло взагалі. Масло "Quaker State" можна легко замінити маслом багатьох інших марок, тоді як в цілому у машинного масла немає хорошого замінника.

2. Питома вага в доході споживача. За інших рівних умов, чим більшу частку займає вартість продукту в бюджеті споживача, тим більш еластичним є попит на нього. Зростання цін на олівці чи жувальну гумку на 10 % виразиться лише в кількох копійках і практично не позначиться на величині попиту на ці продукти. Водночас 10-відсоткове зростання цін на автомашини чи житлові будинки становитиме, приміром, 10 тис. і 20 тис. у.о. відповідно. Подібне підвищення цін виражає дуже істотну частку річного доходу багатьох сімей, тому можна очікувати значного скорочення величини попиту ці товари. Цінова еластичність попиту на такі товари зазвичай буває досить високою, тому сам попит буде еластичним.

3. Предмети розкоші і предмети першої необхідності. Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний; а попит на предмети розкоші зазвичай еластичний. Хліб і електроенергія - загальновизнані предмети першої необхідності. Підвищення цін не призведе до істотного скорочення споживання хліба чи електроенергії для освітлення та інших побутових потреб. (Дуже низька цінова еластичність попиту цих товарів показана в табл. 3.1.) Ніхто не відмовиться від операції під час гострого нападу апендициту через те, що плата за медичне обслуговування щойно підвищилася. Проте круїз Карибським морем і смарагди є предметами розкоші, від яких можна відмовитися без особливих труднощів. Попит на сіль зазвичай вкрай нееластичний з кількох причин. Це предмет першої необхідності, замінників солі практично немає, і, зрештою, сіль займає незначне місце в сімейному бюджеті. У таблиці 3.1. наведені оцінки цінової еластичності попиту на деякі товари.

Таблиця 3.1. Цінова еластичність попиту

Товар або послуга	Коефіцієнт цінової еластичності попиту		Товар чи послуга	Коефіцієнт цінової еластичності попиту
1. Житло	0,01		1. Бензин	0,60
2. Електроенергія	0,13		2. Молоко	0,63
3. Хліб	0,15		3. Побутові прилади	0,63
4. Білети на футбол	0,23		4. Кінофільми	0,87
5. Телефонні послуги	0,26		5. Пиво	0,90
6. Цукор	0,30		6. Взуття	0,91
7. Медичне обслуговування	0,31		7. Автомобілі	1,4
8. Яйця	0,32		8. Яловичина	1,27
9. Юридичні послуги	0,37		9.Столові прилади	1,54
10. Ремонт автомобілів	0,40		10. Ресторанне обслуговування	2,27
11. Одяг	0,49		11. Баранина та ягнятина	2,65

4. Фактор часу. Еластичність попиту за ціною оцінюється для короткострокового та довгострокового періодів. Як правило, попит більш еластичний у довгостроковому періоді, оскільки у людей є більше часу на пошук замінників товару, ціна на який зростає. Крім того, розробляється більша кількість замінників. А пошуки замінників і збільшення їх доступності у довгостроковому плані зроблять попит більш еластичним. У таблиці 3.2 наведено емпіричні оцінки еластичності попиту за ціною залежно від факторів часу.

Таблиця 3.2. Чинник часу і еластичність попиту за ціною

Товар чи послуга	Короткостроковий період	Довгостроковий період
Канцелярське приладдя	-0,47	-0,56
Коштовності і годинники	-0,41	-0,67
Шини і камери	-0,86	-1,19
Бензин	-0,4	-1,5
Житло	-0,3	-1,88
Споживання електроенергії в домашньому господарстві	0,13	1,89
Тютюнова продукція	0,46	-1,89
Споживання природного газу в побуті	-1,4	-2,1
Автомобілі і запчастини	-1,87	2,24
Порцеляна і посуд	-1,54	2,55
Міжміські залізничні перевезення	-1,4	3,19
Ремонт телерадіоапаратури	-0,47	3,84
Яловичина	01,47

Характер еластичності попиту змінюється вздовж кривої попиту знизу вгору від абсолютно нееластичного попиту (Е_d = 0) до абсолютно еластичного попиту (Е_d = ?).

...