Мікроекономіка

Пояснюється це тим, що у верхній частини лінії попиту відсоткові зміни попиту на товар вищі, ніж відсоткові зміни його ціни (% Д Q > % ДР). У нижній частині лінії попиту відсоткові зміни ціни більші ніж відсоткові зміни кількості (%ДQ < %ДР).

Дані про коефіцієнти еластичності попиту несуть важливу інформацію для фірм (продавців), оскільки дозволяють судити про розміри зміни продажів, які будуть після зміни цін, що вплине на обсяг доходу. Залежність зміни цін і доходу від цінової еластичності попиту наведено в таблиці 3.3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 3.3. Залежність доходу фірми від ступеня еластичності

Тип еластичності попиту	Зміна в ціні	Зміна в доході
Еластичний	Зростає Падає	Зменшується Збільшується
Нееластичний	Зростає Падає	Збільшується Зменшується
Одинична еластичність	Зростає Падає	Не змінюється Не змінюється

3.2 Еластичність попиту за доходом

Еластичність попиту за доходом вимірюється за допомогою коефіцієнта Е_І, який показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту у разі зміни доходу споживача на 1 %:

.

Аналізуючи показники еластичності попиту за доходом, необхідно враховувати деякі характеристики товарів, споживання яких чутливе або не нечутливе до зміни доходів.

Нормальні товари - товари, попит на які із збільшенням доходу збільшується (наприклад, масло).

Товари низької якості - товари, попит на які із збільшенням доходу зменшується (наприклад, маргарин). Значення Е_І може бути позитивним, негативним чи рівним нулю залежно від ступеня необхідності благ (рис. 3.3.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення показника еластичності попиту за доходом важливе для виробничих фірм - з погляду планування обсягів випуску товарів, для торгових фірм - для регулювання замовлень відповідно до зміни попиту у разі зміни доходу. Показники еластичності попиту за доходом для деяких товарів і послуг наведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Показники еластичності попиту за доходом

Товар чи послуга	Короткостроковий період	Довгостроковий період
Свинина	0,27	0,18
Яловичина	0,51	0,45
Меблі	2,6	0,53
Порцеляна, скляний посуд	0,47	0,77
Послуги дантиста	0,38	1,0
Курчата	0,49	1,06
Автомобілі	5,5	1,07
Видовищний спорт	0,46	1,07
Послуги лікаря	0,28	1,15
Одяг	0,95	1Д 7
Бензин и нафта	0,55	1,36
Домашнє устаткування	2,72	1,40
Взуття	0,9	1,5
Коштовності, годинники	1,0	1,6
Приватні будинки	0,07	2,45
Подорожі за кордон	0,24	3,09
Предмети туалету	0,25	3,74

3.3 Перехресна еластичність попиту

Перехресну еластичність попиту використовують для вимірювання чутливості обсягу покупок споживача до зміни цін на замінювані чи доповнювані товари.

Перехресна еластичність показує, на скільки зміниться обсяг попиту на товар X у разі зміни ціни товару Y на 1 %:

.

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має позитивне значення, тобто попит на продукцію X знаходиться в прямій залежності від зміни ціни продукту Y, то продукти X і Y є взаємозамінними. Чим більший позитивний коефіцієнт, тим більший ступінь заміни двох даних товарів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має негативне значення, то продукти X і Y є взаємодоповнюваними товарами. Чим більша величина негативного коефіцієнта, тим більша взаємодоповнюваність двох даних товарів. Нульовий чи майже нульовий коефіцієнт свідчить про те, що два продукти не пов'язані між собою, тобто є незалежними у споживанні товарами. Знання про перехресну еластичність попиту важливе для корпоративного планування. Припустимо, очікується різке підвищення цін на природний газ. Імовірно, це збільшить попит на електроенергію, оскільки обидва продукти вважаються взаємозамінними для опалення і приготування їжі. Енергетичні компанії можуть планувати задоволення підвищеного попиту на свій продукт, якщо їм відома його перехресна еластичність. Якщо у довгостроковому періоді Е_ху = 0,8, тоді 20-відсоткове збільшення ціни на природний газ збільшить обсяг попиту на електроенергію на 16 %.

Значення показників Е_ху для деяких товарів розглянуто в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5. Показники перехресної еластичності попиту

Найменування	Exy
Природний газ по відношенню до ціни на електроенергію	0,8
Співвідношення між марками машин (форд і шевроле)	11,0
Маргарин по відношенню до ціни на масло	1,53
Свинина по відношенню до ціни на яловичину	0,40
Курчата по відношенню до ціни на свинину	0,29

3.4 Еластичність пропозиції

Еластичність пропозиції показує, на скільки відсотків зміниться кількість запропонованого товару при зміні його ціни на 1 %.

Для розрахунку еластичності пропозиції потрібно продовжити криву пропозиції до перетину з негативним відрізком осі X, або з негативним відрізком осі Y. Якщо крива пропозиції (S) перетинає негативну частина горизонтальної осі, то Е_s > 1, якщо проходить через початок координат (S₁), то Е_s = 1, а якщо перетинає негативну частина вертикальної осі (S₂), то Е_s < 1 (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Еластичність пропозиції

Фактори, що впливають на еластичність пропозиції:

o мобільність факторів виробництва;

o кількість часу, наявного у розпорядженні виробників, для того щоб відреагувати на зміни ціни продукту.

Аналізуючи вплив часу, розрізняють найкоротший ринковий період, короткостроковий і довгостроковий періоди.

1. Найкоротший ринковий період настільки малий, що виробники не встигають відреагувати на зміни попиту і ціни.

2. У межах короткострокового періоду виробничі потужності окремих виробників і всієї галузі залишаються незмінними. Проте підприємства мають досить часу, щоб почати використовувати свої потужності інтенсивніше.

3. Довгостроковий період досить тривалий для того, щоб фірми встигли вжити всіх заходів для пристосування своїх ресурсів до зміненої ситуації. Оскільки залежність між ціною і пропозицією товару є прямо пропорційною, то крива пропозиції являє собою зростаючу криву, тому незалежно від ступеня еластичності чи нееластичності ціна і загальний дохід завжди змінюються в одному і тому ж напрямі.

3.5 Практичне застосування еластичності в економічному аналізі

Як показують наведені нижче приклади, концепція цінової еластичності попиту має важливе практичне значення.

Небувалий врожай. Попит на більшість продуктів сільськогосподарського виробництва нееластичний (не більше 0,20-0,25). Тому збільшення обсягу виробництва сільськогосподарських продуктів призведе як до зниження цін на фермерську продукцію, так і до скорочення загального доходу фермерів. Для фермерів як групи нееластичний характер попиту на їхню продукцію означає, що щедрий врожай може бути дуже небажаним. А для державних органів управління це означає, що збільшення доходу фермерів залежить від обмеження фермерського виробництва.

Автоматизація. Характер впливу автоматизації, тобто швидкого технологічного процесу, на рівень зайнятості частково залежить від еластичності попиту на вироблений продукт. Припустимо, фірма встановлює нове працезберігаюче устаткування, що призводить до технологічного безробіття 500 працівників. Припустимо також, що частина економії на витратах, отримана завдяки даній технологічній новинці, передається споживачам через зниження цін. Вплив зниження цін на обсяг продажів фірми залежатиме від еластичності попиту на товар. Якщо попит еластичний, то продажі можуть зрости настільки, що фірма знову візьме на роботу більшу частину, якщо не всіх, з 500 звільнених раніше робітників. Якщо попит нееластичний, то зниження цін призведе лише до незначного зростання обсягу продажів, і лише деякі з працівників будуть знову прийняті на роботу.

Дерегулювання повітряного транспорту. Першим наслідком дерегулювання повітряного транспорту наприкінці 70-х років було збільшення прибутків багатьох авіакомпаній. Пояснювалося це тим, що скасування державного регулювання призвело до посилення конкуренції між авіакомпаніями і, таким чином, до зниження плати за повітряні перевезення. Нижчі транспортні тарифи поєднанні з еластичним попитом на повітряні подорожі спричинили зростання доходів авіакомпаній. Оскільки додаткові витрати, пов'язані з перельотом цілком заповненого літака, на відміну від частково заповненого, мінімальні, зростання доходів випереджало зростання витрат, і тому прибуток збільшився. Високі доходи авіакомпаній отримували недовго з трьох причин: конкурентна боротьба за нові маршрути призвела до зниження прибутків; зростання цін на паливо збільшило експлуатаційні витрати; тривала війна тарифів також негативно позначилася на прибутках.

Акцизний податок. Обираючи, на які товари і послуги встановити акциз, уряд бере до уваги еластичність попиту на них. Підвищення податку на продукт, попит на який є еластичним, потягне за собою зменшення податкових надходжень. Відповідно, це спонукає урядовців запроваджувати акцизні податки на такі товари, попит на які є нееластичним, наприклад, алкогольні напої, бензин, сигарети.

У 1991 році, намагаючись скоротити бюджетний дефіцит, федеральний уряд США підвищив податок саме на ці три категорії товарів. Проте у тому ж 1991-му Конгрес ввів 10-відсотковий акциз на яхти. Конгрес розраховував, що цей захід не надасть більш-менш серйозного впливу на обсяг продажів, і сподівався отримати за п'ять років приріст податкових надходжень у розмірі 1,5 млрд. у.о. Проте попит виявився більш еластичним, ніж очікувалося. У відповідь на підвищення податку чимало власників прогулянкових суден вирішили зберегти свої старі яхти на триваліший термін, а деякі потенційні первинні покупці відмовилися від їхнього придбання. У Південній Флориді обсяг продажів скоротився майже на 90 %, оскільки багато потенційних покупців вирішили уникнути податку, купуючи яхти на Багамах. Крім того, податкові надходження уряду скоротилися і під впливом економічного спаду 1990 ? 1991 рр., в результаті якого попит на більшість товарів тривалого користування, включаючи яхти, зменшився. У 1991 р. 10-відсотковий акциз на яхти збільшив податкові надходження всього на 30 млн. у.о. Запровадження цього податку разом з економічним спадом завдало серйозного удару виробникам яхт. У перший рік запровадження акцизу третина яхтобудівельних компаній США згорнула своє виробництво - понад 20 тис. працівників залишилися без роботи. У 1993 р. Конгрес скасував цей податок.

Еластичність і структура оподаткування. Податок на бензин: розподіл і структура. S₁ і D - криві пропозиції і попиту до запровадження податку (рис. 3.6.). Спочатку рівноважна ціна попиту і пропозиції становить 1 долар за галон бензину. Запроваджений податок переміщає криву пропозиції з положення S₁ в положення S₂. Тепер ціна на бензин повинна збільшитися до 1,5 у.о. за галон, при цьому постачання бензину на ринок має залишитися в тому ж обсязі. Проте у міру підвищення ціни на бензин потенційні споживачі скорочують споживання (графічно це інтерпретується зрушенням ліворуч вгору вздовж кривої попиту D). У положенні нової рівноваги Е ₂ ціна бензину піднімається лише до 1,4 у.о. за галон. Таким чином, продавці бензину після виплати податку одержують лише 0,9 у.о. за галон бензину, тобто податковий тягар розподілився в такому співвідношенні: 0,4 у.о. за барель бензину - на покупців, 0,1 у.о. - на продавців. Покупці в даному випадку страждають більше ніж продавці, оскільки попит в даному разі менш еластичний, ніж пропозиція.

Рис. 3.6. Еластичність і структура оподаткування. Податок на бензин

Податок на квартирну плату: розподіл і структура. Вплив оподаткування на тих ринках, де пропозиція товару є менш еластичною, ніж попит, розглянемо на прикладі ринку нерухомості (рис. 3.7). Спочатку рівноважна квартирна плата становить 500 у.о. на місяць за стандартну квартиру. Запровадження податку на квартирну плату у розмірі 250 у.о. на місяць зсуває криву пропозиції з положення S₁ в положення S₂. Нове положення рівноваги досягається в точці Е ₂, причому на власників нерухомості падає основний податковий тягар - лише 50 у.о. з 250 дістануться квартиронаймачу. Якби домовласники спробували перекласти більшу частину додаткових витрат на плечі квартиронаймачів, то значна кількість останніх відмовилася б від їхніх послуг, а частка неорендованих квартир різко підвищилася б.

Рис. 3.7. Податок на квартирну плату: розподіл і структура: X - частка домовласників після введення податку; Pe - рівноважна квартирна плата; Pe + t - рівноважна квартирна плата після введення податку

Питання для самоперевірки:

1. У чому полягає концепція еластичності?

2. Які види еластичності розглядаються в мікроекономіці?

3. Які фактори впливають на еластичність попиту?

4. Дати визначення понять еластичний і нееластичний попит. Зобразити на графіку.

5. Як впливає на цінову політику фірми ступінь еластичності товару?

6. Як використовується в підприємницькій діяльності знання про еластичність попиту за доходом та перехресну еластичність?

7. Які чинники впливають на еластичність пропозиції?

4. Теорія споживчого вибору та її використання у комерційній діяльності

Теорія поведінки споживача розглядає вибір благ споживачем з метою найбільшого задоволення його потреб в умовах обмеженості ресурсів, виходячи із заданих варіантів можливого вибору і альтернативних вартостей. Економічна модель споживчого вибору базується на кількох основних припущеннях щодо індивідуальних переваг товарів і послуг. Ці припущення включають:

1. Здатність ранжувати альтернативи. Наприклад, коли перед людиною стоять дві альтернативи, вона здатна вказати на те, що надає перевагу першому набору благ, а не другому, або не бачить між ними відмінності.

2. Транзитивність переваг. Тобто коли споживач надає перевагу набору А перед B, а набору В перед С, це також означає, що він надає перевагу набору А перед С.

3. Велика кількість товару має більше переваг, ніж менша. Передбачається, що люди завжди надають перевагу більшій кількості товару чи послуг (якщо товари якісні). Це означає, що потреба в товарах та послугах не має насичення. Проте грошовий дохід споживачів має обмежену величину і люди повинні узгоджувати бажання із бюджетом. Бюджет залежить від доходу і від цін на товари і послуги. Споживачі повинні визначитися, яким чином найкраще задовольнити свої уподобання, не витрачаючи більше, ніж дозволяє бюджет.

Перед кожним споживачем постають три запитання:

1. Що купити?

2. Скільки коштує товар чи послуга?

3. Чи вистачить грошей, щоб здійснити покупку?

Щоб відповісти на перше запитання, необхідно з'ясувати корисність речі для споживача, щоб відповісти на друге - досліджувати ціну, для відповіді на третє - визначити дохід споживача. Ці три проблеми - корисність, ціна і дохід - і становлять зміст теорії поведінки споживача. Спробуємо визначити їх взаємозв'язок.

4.1 Корисність блага. Гранична корисність. Принципи спадної граничної корисності

Корисність блага (U) - це задоволення, яке отримують споживачі при споживанні благ і послуг. Корисність не можна виміряти в будь-яких одиницях, оскільки це суто суб'єктивна категорія, про неї можна судити лише інтерпретуючи дії споживача. Теорія споживчого вибору ґрунтується на припущенні, що середній споживач - цілком розумна людина, яка намагається так розпорядитися своїм грошовим доходом, щоб отримати від нього якомога більше задоволення чи корисності в процесі купівлі та споживання товарів і послуг у певному поєднанні. Тому мета споживача - максимізація корисності.

Проте на можливості споживачів накладаються деякі обмеження, які в умовах рідкісних ресурсів не дають людям можливості споживати все, що вони хочуть, з усіх запропонованих варіантів. Ці обмеження зумовлені цінами товарів, а також розмірами споживчого бюджету. Крім поняття корисності блага, яке означає здатність останнього задовольняти одну або кілька людських потреб, існує таке поняття, як гранична корисність.

Гранична корисність (MU) блага - величина додаткової корисності, яку людина отримує від споживання ще однієї додаткової одиниці блага (за інших рівних умов):

.

Кількісний (кардиналістський) підхід до корисності передбачає, що корисність може мати кількісний вимір. У даному випадку корисність є аналітичною конструкцією, яка дозволяє виявити і математично обґрунтувати типові закономірності вибору для всіх споживачів.

Спостереження за поведінкою споживача дозволило Г. Госсену зробити висновок, що блага мають цінність для індивіда тільки у випадку, коли їх кількість менша за необхідну.

Його теорія споживання включає два закони. Перший закон Госсена одержав назву закона спадної граничної корисності.

Закон спадної граничної корисності полягає в тому, що хоча загальна корисність (TU) зі збільшенням споживання благ поступово зростає, гранична корисність (МU), яку отримують із кожної додаткової одиниці блага, неухильно зменшується, доки не досягне нуля у точці повного насичення потреби (т. А. рис. 4.1.б). Це означає, що будь-якому нескінченно малому збільшенню кількості блага Q відповідає приріст загальної корисності (total utility) - ТU (рис. 4.1.а), гранична корисність (МU) кожної додаткової одиниці блага неухильно зменшується (рис. 4.1.б). Максимуму задоволення загальна корисність досягає в точці А, коли гранична корисність дорівнює нулю. Це означає, що благо повністю задовольняє потреби. Якщо подальше споживання завдає шкоди (гранична корисність негативна), то загальна корисність знижується (відрізок АВ на обох графіках).

Чим більшу кількість блага ми маємо, тим меншу цінність становить для нас кожна додаткова одиниця цього блага. Наприклад, споживач, що потерпає від спраги, із задоволенням вип'є першу склянку тонізуючого напою. Друга склянка принесе йому менше задоволення, ніж перша, третя - менше, ніж друга. І так буде відбуватися доти, доки гранична корисність чергової склянки не буде дорівнювати нулю. Хоча загальна корисність зростає, гранична корисність при цьому зменшується, що призводить до уповільнення зростання загальної корисності. Таким чином, корисність блага визначається не загальною, а граничною його корисністю для споживача. Оскільки із зростанням споживання гранична корисність економічного блага для споживача знижується, то виробник може продати додаткову кількість своєї продукції лише в тому випадку, якщо знизить ціну. Закон зменшення граничної корисності лежить в основі визначення попиту.

Другий закон Госсена стосується вибору споживача при споживанні кількох благ.

Індивід максимізує свою корисність, якщо розподіляє свої грошові засоби між різними благами так, що досягає рівного задоволення від останьої одиниці грошей, витраченої на кожен з благ. Щоб отримати максимум корисності від споживання даного набору благ за визначений час, потрібно кожне з цих благ спожити в такій кількості, при якій гранична корисність усіх спожитих благ буде дорівнювати одній і тій самій величині.

Закон Госсена дозволяє сформулювати правило поведінки споживача:

Правило максимізації корисності полягає в тому, що можна максимізувати корисність, якщо розподілити грошовий дохід таким чином, щоб остання грошова одиниця (гривня), витрачена на перший продукт, а також остання грошова одиниця (гривня), витрачена на другий продукт і так далі, принесли однакову кількість додаткової чи граничної корисності. Іншими словами це можна сформулювати так: відношення граничної корисності блага до його ціни має бути однаковим для всіх благ. У такому випадку можна сказати, що досягнуто точки споживчої рівноваги. Концепція рівноваги споживача в термінах граничної корисності (МU) і цін товарів (Р) ілюструє кардиналістський підхід і може бути описана рівнянням:

В разі коли споживач досяг рівноваги, він не виграє, якщо збільшить споживання блага А, бо його гранична корисність швидко зменшиться. Це залишить споживача в програші, якщо він швидко не переключиться на споживання більшої кількості блага В. Проте недоліком кардиналістської теорії граничної корисністі є її суб'єктивність. Теорія базується на тому, що споживач може кількісно виміряти рівень граничної корисності, отримуваний від споживання додаткової одиниці товару. На цьому ґрунтується правило максимізації корисності, а отже, і обґрунтування точки споживчої рівноваги.

4.2 Характеристика кривих байдужості. Карта кривих байдужості

З точки зору ординалістського підходу модель споживчої поведінки, а отже, досягнення точки споживчої рівноваги можуть бути продемонстровані графічно за допомогою кривих байдужості та бюджетної лінії. Споживачеві лише варто сказати, яку комбінацію товарів з двох він обере, а за яких комбінацій вибір йому байдужий, оскільки рівень корисності, на його думку, однаковий. Аналіз за допомогою цієї теорії не вимагає від споживача досконалої точності в описі граничної корисності.

Крива байдужості зображує сукупність наборів благ, між якими споживач не робить відмінності. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що рівень корисності кожного набору однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, що забезпечують однаковий рівень корисності.

Нехай пепсі-кола - благо X, а гамбургер - благо Y. Припустимо, що споживачеві однаково - з'їсти три гамбургери, запивши їх однією пляшкою пепсі-коли (точка R₁) чи з'їсти один гамбургер, запивши його трьома пляшками пепсі-коли (точка R₂) (рис. 4.2.).

Крива байдужості зображує всі комбінації пепсі-коли і гамбургерів, які мають однакову корисність.

Набір кількох кривих байдужості утворює карту кривих байдужості. Карта кривих байдужості - це спосіб відображення переваг споживача, які мають різний рівень задоволення його потреб (рис. 4.3.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Властивості кривих байдужості:

1. Криві байдужості мають негативний нахил. Якщо і Х, і Y - блага для споживача, то в разі споживання більшої кількості одного з них завжди буде зменшуватись споживання іншого. Криві, що описують зворотну залежність, - змінні величини і завжди є спадними/пологими.

2. Набори благ на кривих байдужості, які є більш віддаленими від початку координат, мають перевагу над набором благ на менш віддалених кривих. Це твердження випливає з припущення, що більша кількість має переваги над меншою. Оскільки на вищій кривій всі набори міститимуть більшу кількість X і Y, ніж на всіх кривих, що знаходяться нижче, то, безумовно, споживач завжди обере набір на вищій кривій за умови, якщо вибір нічим не обмежується.

3. Криві байдужості не перетинаються. Якщо дві криві перетнулися в точці А, то корисність наборів благ на цих двох кривих однакова, і вони становлять одну криву байдужості. Це припущення суперечливе, тому воно не є правильним.

4. Криві байдужості увігнуті: їх нахил зменшується, якщо рухатись вниз і праворуч уздовж цих кривих. Це пов'язано з таким поняттям, як гранична норма заміщення МRSxy, і означає, що споживач не просто обирає між двома благами, а вирішує проблему заміщення певної кількості одного блага деякою кількістю іншого. Гранична норма заміщення МRSxy - кількість блага Y, яке споживач готовий замінити додатковою одиницею блага X за умови постійного загального рівня корисності (тобто, залишаючись на тій самій кривій байдужості).

МRSxy - пропорція, у якій можлива заміна одного товару на інший.

МRS_xy = .

МRS_xy зменшується у міру того, як товар Y замінюється товаром X, а отже, крива байдужості стає більш пологою.

Гранична норма заміщення характеризує смаки споживачів, тобто відносну цінність благ. Чим більше МRSxy, тим більше блага Y вимагає споживач за відмову від одиниці блага X, тим ціннішим є для нього продукт X.

Гранична норма заміщення може бути пов'язана з граничною корисністю товару X і товару Y:

?Q_y МU_x = - ?Q_x МU_y

= = МRS_xy,

де: МU - гранична корисність,

-?Q_X МUy - втрата корисності товару Y,

?Q_Y MUx - приріст корисності товару X.

Тому гранична норма заміщення товару Y на товар X може бути представлена відношенням граничної корисності товару X до граничної корисність товару Y:

МRSxy = .

Гранична корисність товару зменшується, коли його кількість у споживанні зростає, і, відповідно, збільшується, коли його кількість у споживанні скорочується.

4.3 Бюджетне обмеження

Криві байдужості дозволяють виявити споживчі уподобання. Однак при цьому не враховуються дві важливі обставини: ціни товарів і дохід споживачів. Криві байдужості лише показують можливість заміни одного блага іншим, проте вони не визначають, який набір товарів споживач вважає для себе найвигіднішим. Цю інформацію дає бюджетне обмеження (лінія цін, пряма витрат - budget constraint). Вона показує, які споживчі набори можна придбати за певну суму грошей (рис. 4.4.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якщо I - дохід споживача, Рх - ціна блага X, Ру - ціна блага Y, а X і Y становлять, відповідно, куплені кількості благ, то рівняння бюджетного обмеження можна записати так:

I = Р_хQ_x + Р_yQ_y/

Чинники, що впливають на бюджетну лінію:

· зміна доходу споживача;

· зміна ціни на товари.

У разі зміни доходу бюджетна лінія переміщується відповідно до її збільшення I₁ > I₂ (чи зменшення I₂ > I₁ (рис. 4.5.а) і займає паралельне попередньому положення. Зміна цін на товар X призводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії (рис. 4.5.б).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Властивості бюджетної лінії:

1. Точка А (рис. 4.4.) відповідає максимально можливому обсягу споживання продукту X, точка В відповідає максимально можливому обсягу споживання продукту Y.

2. Нахил бюджетної лінії до осей координат визначається відношенням цін продуктів.

3. У разі збільшення доходу споживача бюджетна лінія зміщується паралельно праворуч, а в разі зменшення - ліворуч (рис. 4.5.а).

4. У разі збільшення ціни товару X бюджетна лінія повернеться за годинниковою стрілкою навколо точки її перетину з віссю координат (точка В) і буде розміщена крутіше. При цьому кількість доступних наборів зменшиться (рис. 4.5.б зліва).

5. У разі зменшення ціни товару X бюджетна лінія повернеться проти годинникової стрілки навколо точки В і стане більш пологою/спадною, при цьому кількість доступних наборів збільшиться.

4.4 Рівновага споживача

Рівновага споживача згідно ординалістського підходу відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність за даних бюджетних обмежень. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримає цей набір товарів, у нього зникає стимул змінювати його на інший.

Рухаючись уздовж лінії бюджетного обмеження, споживач може знайти точку, яка відповідатиме максимальному задоволенню його потреб, тобто найбільшій корисності. Така точка належить найвищій кривій байдужості, яка може бути досягнута в межах цього бюджету.

На рис. 4.6. такою точкою буде точка D - точка дотику кривої байдужості U₂ з бюджетною лінією I. Крива байдужості U₃ є кривою, яка відповідає вищому рівню задоволення потреб (вищому рівню корисності), ніж крива байдужості U₂, але не може бути досягнута, бо виходить за межі бюджету.

Точка дотику найвищої кривої байдужості та лінії бюджетного обмеження відповідає стану споживчої рівноваги.

Размещено на http://www.allbest.ru/

4.5 Криві "дохід - споживання", "ціна - споживання" і побудова кривих попиту

Зміни в доході споживача можуть призвести до зміни кількості товару X, яку купує споживач. Крива "дохід - споживання" пов'язує всі точки рівноваги на карті кривих байдужості, які відповідають різним величинам доходу, і показує, як споживчий набір, що складається з товару X та витрат на інші блага, змінюється залежно від доходу. Крива "дохід - споживання" для нормального товару Х зображена на рис. 4.7.

Рис. 4.7. Крива «дохід - споживання» для нормального товару

Зі збільшенням доходу споживач купує більше товару Х, а це означає, що ця крива "дохід - споживання" побудована для нормального товару і має позитивний нахил.

На рис. 4.8. представлена крива "дохід - споживання" для неякісного товару. Якщо споживач починає сприймати товар як неякісний, крива "дохід - споживання" повертає до вертикальної осі координат, оскільки після досягнення певного рівня доходу подальше його підвищення призводить до зменшення споживання цього товару.

Рис. 4.8. Крива «дохід - споживання» для неякісного товару

Товари, які споживачі часто вважають неякісними, ? це низькосортне м'ясо (тельбухи), раніше вживані товари (такі, що були у користуванні, техніка, одяг чи меблі). Проте товар вважається нормальним чи неякісним залежно від переваг конкретного споживача.

Також існують блага, споживання яких є постійним за всіх рівнів доходу. До них можна віднести товари, витрати на які становлять невелику частину бюджету, або які розглядаються як товари першої необхідності - сіль, туалетний папір, зубна паста тощо. Крива "дохід - споживання" для таких товарів становитиме вертикальну лінію (рис. 4.9).

Рис. 4.9. Ерива «дохід - споживання» для товару першої необхідності

Крива "ціна - споживання" і виведення кривих попиту.

Аналіз кривих байдужості може бути використаний для того, щоб показати, як закон попиту узгоджується з моделлю поведінки споживача. Для цього необхідно варіювати ціни на товар X за умови незмінних цін на всі інші блага і постійного доходу. Необхідно за певних уподобань простежувати стан рівноваги для окремого споживача і відзначати зміни кількості товару X у наборі споживача по мірі того, як він реагує на зміну ціни.

Кожне зниження ціни на товар X повертає бюджетну лінію проти годинникової стрілки до нового перетину з віссю X. По мірі того як бюджетна лінія стає менш похилою, покупець споживає більше товару X, скорочуючи для себе граничну корисність цього товару, щоб зрівняти її з більш низькою ціною. Крива, що пов'язує всі точки рівноваги при зміні в цінах, є кривою "ціна - споживання". Споживчий дохід зафіксовано на рівні І, що показує перетин різних бюджетних ліній з вертикальною віссю. З падінням цін на товар Х споживач переходить на нову точку рівноваги на графіку. Рівновага споживача знаходиться спочатку в точці Е₁.

Рис. 4.10.а показує, що коли ціна падає, рівновага рухається до точки Е₂. Показано ще два зменшення цін і просування рівноваги споживача до точки Е ₃, а потім - до Е ₄. Поєднуючи ці точки, ми отримуємо криву "ціна - споживання".

Рис. 4.10. Крива «ціна - споживання» та побудова кривої попиту

На рис. 4.10.а точки на вісі Q_x, які показують кількість товару Х, яку споживач міг би купити, якби він витратив весь дохід на це благо, позначені F₁, F₂, F₃, F₄. Ціна на товар Х у будь-якій точці може бути підрахована як І/F. Позначаючи цю ціну на нижньому графіку навпроти Q_x, спожитого за тиждень, ми отримуємо щотижневу лінію споживчого попиту на товар Х. Оскільки витрати на всі інші блага за даних обставин дорівнюють нулю, бюджетне обмеження дорівнюватиме:

I=P₁ F₁ +0, P₁=I/F₁.

За ціни I/F₁ споживчій рівновазі відповідає точка Е ₁, він споживає Q₁ одиниць блага Х. На рис. 4.10.в величина Q₁ перенесена вниз прямо на вісь Q_x, на якій відкладено кількість блага: ціна позначена на вісі цін окремо як величина, парна кількості блага Q₁.

Коли ціна дорівнює Р ₁, обсяг попиту - Q₁. По мірі того як ціни на благо X падають, бюджетна лінія переміщується вздовж вісі Q_x. Відповідно, зростає координата точки перетину з віссю Q_x. Коли перетином є точка Е ₂, ціна дорівнює 1/F₂ = Р ₂. Р ₂ має бути менше Р ₁, оскільки F₂ більше ніж F₁. У цьому випадку нову рівновагу споживача буде досягнуто в точці Е ₂, і кількість спожитого блага X зростає до Q₂. Координати (P₂; Q₂) позначені на нижньому графіку як координати ще однієї точки кривої попиту.

Аналогічно, якщо ціна на товар X падає до Р ₃ і P₄, кількість спожитого блага X на тиждень дедалі зростає. Об'єднуючи у пари ціни та обсяги попиту за таких цін, отримуємо криву попиту (рис. 4.10.в).

Ця крива показує обсяг попиту окремого споживача за різних цін на благо Х. Крива попиту і крива "ціна - споживання" - це просто два різні способи опису того, як попит на товар змінюється у разі зміни ціни товару (за інших рівних умов).

Аналізуючи криву "дохід - споживання", ми розглядали вплив зміни доходу, аналізуючи криву "ціна - споживання" - вплив зміни цін на відносне заміщення одного блага іншим. Проаналізуємо, якою мірою зміна попиту на благо X викликана зміною ціни, а якою - реального доходу. Для цього звернімося до таких понять, як ефект заміщення і ефект доходу.

4.6 Ефект заміщення і ефект доходу

У разі зниження ціни товару виникають два ефекти. По-перше, споживач замінює дешевшим товаром деякі інші товари, і попит на цей товар збільшується (ефект заміщення). По-друге, реальний дохід покупця збільшується, тому він збільшує попит на деякі товари, до яких зазвичай належить і товар, ціна на який знизилась (ефект доходу).

Реальний дохід - це максимальна корисність, яку може отримати споживач, маючи даний грошовий дохід. Таким чином, характер залежності обсягу попиту від ціни товару визначається ефектом заміщення і ефектом доходу.

Ефект заміщення - це зміна обсягу попиту, зумовлена зміною відносної ціни товару за незмінного реального доходу споживача.

Ефект доходу - це зміна обсягу попиту, зумовлена зміною реального доходу за незмінної відносної ціни товару.

Загальний ефект зміни ціни - це зміна обсягу попиту, яка дорівнює сумі ефекту заміщення і ефекту доходу.

Визначимо загальний ефект через суму ефекту заміщення і ефекту доходу.

У разі зниження ціни товару X бюджетна лінія повернеться проти годинникової стрілки навколо точки перетину з віссю координат (точка В на рис. 4.11). При цьому рівноважний набір переміститься з точки Е ₁ в точку Е ₂, а обсяг споживання продукту збільшиться з Х ₁ до Х ₂. Загальний ефект дорівнює: Х ₂ -Х ₁.

Проведемо уявну бюджетну лінію АоВо, дотичну до старої кривої байдужості А ₁ і паралельну новій бюджетній лінії А ₁В. Рівноважний набір Е ₀, який відповідає уявній бюджетній лінії, відповідає випадку, коли споживач отримує стару корисність (набір лежить на старій кривій байдужості) за нового співвідношення цін (нахил бюджетної лінії визначається цим співвідношенням). Таким чином, для наборів Е ₁ і Е ₀ виконано умову з визначення ефекту заміщення. Тому ефект заміщення дорівнює: Х ₀ - Х ₁, де Х ₀ - обсяг споживання продукту X в наборі Е ₀.

Набори Е ₂ і Е ₀ відповідають випадку, коли реальні доходи різняться (набори знаходяться на різних кривих байдужості), а відносні ціни однакові.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розглянемо спрямованість ефекту заміщення і ефекту доходу, коли обидва товари є благами. Ефект заміщення завжди позитивний. При зменшенні ціни товару X уявна бюджетна лінія завжди є більш пологою порівняно з вихідною бюджетною лінією, тому в точці Е ₀ гранична норма заміщення менша, ніж у точці Е ₁ (рис. 4.11.). З огляду на те що зі збільшенням обсягу споживання продукту гранична норма заміщення спадає (її властивість), можна стверджувати, що "уявний" обсяг споживання більше вихідного обсягу.

Ефект доходу позитивний для нормальних товарів і негативний для неякісних товарів. Загальний ефект є позитивним, якщо ефект заміщення і ефект доходу позитивні, або коли позитивний вплив ефекту заміщення перевищує негативний вплив ефекту доходу. Якщо ж домінує негативний ефект доходу, то загальний ефект є негативним і закон попиту не виконується.

Якщо обидва продукти є антиблагами, то ефект заміщення може бути негативним (Х ₀ < Х ₁, рис. 4.12). Цю ситуацію пояснює так званий ефект Веблена, коли при зниженні відносної ціни нормального товару попит на нього скорочується через те, що він стає менш "престижним" (рис. 4.12). Ефекти доходу і заміщення доповнюють однин одного, зумовлюючи здатність і бажання споживача придбати більшу кількість певного товару за низькою ціною, ніж за високою.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив ефектів доходу і заміщення на криву попиту.

Ефект доходу і заміщення має важливе значення для розуміння закономірностей ціноутворення в умовах ринкової економіки і дозволяє визначити зміни попиту у разі зростання чи зниження цін на товари та послуги.

Коли ми маємо справу з нормальним товаром, то ефект доходу є додатковою підставою придбання більшої кількості цього товару. Враховуючи дію як ефекту заміщення, так і ефекту доходу, які призводять до збільшення величини попиту за умови падіння ціни, можна зробити висновок про те, що крива попиту на нормальний товар матиме негативний нахил. У разі зміни цін на неякісні товари ефекти заміщення і ефекти доходу діють в протилежних напрямах.

Таким чином, якщо для нормальних товарів ефект доходу і ефект заміщення (субституції) плюсуються, то для неякісних товарів вони віднімаються. Тому в тих випадках, коли ефект заміщення проявляється сильніше, ніж ефект доходу, крива попиту на низькоякісний товар все-таки матиме негативний нахил.

Проте існує можливість, за якої крива попиту на низькоякісний товар може мати позитивний нахил. Щоб це сталося, на споживання товару, про який йдеться, має припадати значна частина бюджету У цьому разі дія ефекту доходу значна. Наприклад, майже всі доходи дуже бідної сім'ї витрачаються на харчування. Білий хліб в сім'ї - недільне частування. В інші ж дні тижня ця сім'я задовольняється дешевою вівсяною кашею. Зростання цін на вівсянку змушує сім'ю відмовитися від останньої своєї розкоші: недільна хлібина зникає і замінюється вівсяною кашею. Парадоксальність висновку, який можна зробити в цій ситуації, полягає в тому, що зростання ціни на вівсянку викликає не скорочення, а збільшення її споживання. Такий товар отримав назву товару Гіффена.

Товар Гіффена (Giffen good) - це товар, що посідає значне місце в бюджеті малозабезпечених споживачів і попит на який за інших рівних умов змінюється у тому ж напрямі, що й ціна, оскільки ефект доходу перевищує ефект заміщення.

Умови, необхідні для того, щоб крива попиту отримала позитивний нахил (низькоякісний товар, на який припадає значна частина бюджету споживача), дуже специфічні. Проте ніщо у суворій логіці раціонального вибору не спростовує можливість виникнення такої ситуації у деяких цілком конкретних ринкових умовах.

Закон попиту, а також концепції ефекту доходу і ефекту заміщення можуть знайти безліч застосувань (крім тих ситуацій, про які йшлося). Практично ці концепції застосовуються для будь-якого випадку, пов'язаного з аналізом споживчого вибору. Ця теорія фактично може застосовуватися в ситуації, коли споживач орієнтований на максимізацію корисності, навіть якщо альтернативні вартості і обмеження, властиві наявним варіантам вибору, не можна оцінити грошима.

4.7 Застосування моделі споживчого вибору в комерційній діяльності

Знання вимог споживача щодо властивостей продукту важливе під час розробки нових продуктів. Зрозуміло, що будь-який новий продукт, який може дати споживачам більше розгорнутих характеристик за тієї ж самої ціни, що й існуючі альтернативи, завжди матиме переваги. Наприклад, якби міні-фургон забезпечував більший обсяг перевезень і пробіг за тієї ж самої ціни, що й звичайний фургон або багатомісний автомобіль, то всі споживачі вибрали б його. Це свідчить про те, що всі інші ознаки однакові в усіх альтернатив.

Фірми, здійснюючи маркетинг нових продуктів, цілком очевидно цікавляться саме аспектом споживчого вибору. Якщо вони зможуть потрібним чином змінити поєднання властивостей своїх продуктів, то вони зможуть збільшити продаж.

В ідеалі дослідження ринку має відкрити граничну норму заміщення продукту грошовою одиницею на дані ознаки. Це підказало б продавцям, від якої кількості грошей споживачі хотіли б відмовитися заради збільшення властивостей товару, що їх цікавлять. Виробники мали б змогу визначити, чи змогли б вони забезпечити ці поліпшені ознаки за ціни, яку готовий заплатити споживач.

Безумовно, передбачення попиту для будь-якого продукту чи послуги не завжди збувається. Важко заглянути у завтрашній день і зробити на 100 % правильне припущення. Завжди є ймовірність, що якийсь важливий чинник несподівано зміниться. Проте вивчення теорії споживчого вибору, де беруться до уваги основні тенденції поведінки споживача, дозволяє здійснювати економічне прогнозування із максимальною ймовірністю, оскільки саме тенденції, як відомо, є відображенням основних законів.

Питання для самоперевірки:

1. Яка різниця між поняттями корисність і гранична корисність?

2. Сформулюйте суть закону спадної граничної корисності.

3. Дайте характеристику кривої байдужості, лінії бюджетного обмеження.

4. Що таке гранична норма заміщення (МRS). Як змінюється МRS вздовж кривої байдужості?

5. Що таке рівновага споживача?

6. Як взаємодіють ефект доходу і ефект заміщення?

7. Що показують криві "дохід - споживання" і "ціна - споживання"?

5. Теорія фірми. виробництво. витрати. прибуток

5.1 Виробнича функція. Ізокванта. Карта Ізоквант

Мета фірми - максимізація прибутку.

Обмеження: попит; витрати.

Чинники, від яких залежить попит і яким чином фірма може на нього впливати розглянуто в темах 2 і 3.

У даній темі основна увага приділяється витратам і їх оптимізації, оскільки зменшення витрат призводить до збільшення прибутку, а цей процес починається з виробництва.

У мікроекономіці процес виробництва розглядається як процес перетворення факторів виробництва (праці - L, капіталу - К, матеріальних ресурсів - М) у готову продукцію з використанням певної технології. Співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, що виробляється з цих факторів, описується виробничою функцією:

Q = f (L, K, M)

Виробнича функція будується для конкретної технології. Нові технології, що збільшують максимальний обсяг випуску за будь-якої комбінації факторів, описуються новою виробничою функцією.

Залежно від кількості факторів виробництва виробнича функція визначається як двофакторна, трифакторна, багатофакторна. Для графічного зображення виробничої функції використовується двофакторна модель:

Q = f (L, K).

Виробнича функція кожного виду виробництва, яка описує конкретну комбінацію факторів виробництва, виражається ізоквантою - лінією рівного випуску (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Ізокванта

Ізокванта відображає різні комбінації витрат факторів виробництва (L, K), які можуть бути використані для випуску певного обсягу продукції.

Ізокванта показує, що існує безліч варіантів для виробництва даного обсягу продукції.

Високомеханізований спосіб позначено точкою А на рис. 5.1., виробництво того ж обсягу продукції з використанням меншої кількості машин і більшої кількості ручної праці позначено точкою D.

Характеристика ізоквант:

1. Негативний нахил ізокванти показує, що скорочення одного фактору (коли Q = const) завжди зумовлюватиме збільшення іншого фактору.

2. Чим далі від початку координат знаходиться ізокванта, тим більший обсяг випуску вона ілюструє.

3. Увігнутість ізокванти означає, що уздовж її скорочення людино-годин праці вимагає збільшення машино-годин устаткування.

4. Кут нахилу ізокванти виражає граничну норму технологічного заміщення (MRTS).

5. Ізокванти схожі з кривими байдужості. Так само, як і криві байдужості, які відображають альтернативні варіанти споживчого вибору благ, що забезпечують певний рівень корисності, ізокванта відображає альтернативні варіанти комбінацій витрат факторів для виробництва певного обсягу продукції.

6. Ізокванти можуть мати різну конфігурацію: лінійну, жорсткої доповнюваності, повної заміщуваності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінійна ізокванта виражає досконалу заміщуваність факторів виробництва (MRTS_LK = const) (рис. 5.2.А). У реальному житті повна заміщуваність факторів виробництва неможлива. Цю ситуацію можна розглядати як теоретичну абстракцію.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жорстка ізокванта виражає доповнюваність факторів виробництва і представляє таку ситуацію, за якої праця і капітал поєднуються в єдино можливому взаємному співвідношенні (MRTS_LK = 0) (рис. 5.2. Б). Такі ізокванти характерні для співвідношення, приміром, комп'ютерів і операторів. Якщо кількість годин роботи комп'ютера протягом робочого дня фіксована, то збільшення кількості операторів не призведе до збільшення обсягів виконаної роботи.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Карта ізоквант - це сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції (рис. 5.2.В). Карта ізоквант може бути використана для того, щоб показати можливості вибору серед варіантів організації виробництва в короткостроковому періоді, якщо капітал є постійним фактором, а праця змінним.

Ізокванти ілюструють гнучкість ухвалених фірмами рішень у виробництві. У більшості випадків фірми можуть досягти певного випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів. Керівник фірми повинен розуміти природу такої гнучкості, оскільки це дозволить йому обирати такі поєднання виробничих факторів, які мінімізують витрати виробництва і максимізують прибуток.

5.2 Гранична норма технологічного заміщення. Граничні продукти праці і капіталу. Закон спадної граничної продуктивності

Кількісною характеристикою здатності заміщення факторів виробництва є гранична норма технологічного заміщення (MRTS).

У разі заміщення капіталу працею MRTS_LK показує обсяг капіталу, який може бути заміщений однією додатковою одиницею праці за умови збереження постійного обсягу випуску:

,

де MP_L - граничний продукт праці;

MP_K - граничний продукт капіталу.

Граничний продукт праці (MP_L) показує, як змінюється обсяг випуску із збільшенням використання праці на одну одиницю:

...