Формування та ефективність використання оборотних засобів зернових складів

-0,05

0,67

-0,10

0,07

7,0

Х4 обсяг кредиторської заборгованості на 1 гривню оборотних засобів

-0,18

0,70

-0,37

0,26

26,0

Х5 віддача оборотних засобів

-0,25

0,44

-0,79

0,35

35,0

Коефіцієнти еластичності розраховано за формулою:

оi = bі , (3.1)

де bі коефіцієнт регресії при і-му факторі;

середнє значення і-го фактора;

середнє значення результативного показника.

Коефіцієнт еластичності є показником впливу зміни питомої ваги факторної ознаки на результативну, у припущенні, що вплив інших факторів відсутній. У нашому випадку коефіцієнт еластичності показує, що збільшення на 1 % обсягу виробничих запасів на 1 грн. оборотних засобів призведе до сповільнення оборотності оборотних засобів на 0,02 %. А прискоренню оборотності оборотних засобів на 0,06 % сприятиме підвищення матеріаломісткості на 1%. Загальну еластичність Y від усіх факторів Хі визначено за формулою:

о = (3.2)



о = - 0,44

Загальна еластичність показує, що оборотність оборотних засобів прискориться на 0,44 % якщо одночасно всі включені до моделі фактори збільшити на 1 %.

В цілому по зерновим складам Черкаської області зміна тривалості обороту оборотних засобів залежить від варіації обсягу виробничих запасів на 1 гривню оборотних засобів, матеріаломісткості продукції, обсягу дебіторської та кредиторської заборгованості на 1гривню оборотних засобів та віддачі оборотних засобів. Вплив кожного із цих факторів на результативну ознаку визначено за формулою:

вi = bі , (3.3)

де bі коефіцієнт регресії за і -го фактора;

середнє квадратичне відхилення і -го фактора;

середнє квадратичне відхилення результативного показника.

Аналіз в - коефіцієнтів регресії (табл. 3.9) дає змогу зазначити, що найбільший вклад у варіацію тривалості обороту оборотних засобів вносить зміна віддачі оборотних засобів - в-коефіцієнт -0,79, а також обсягу кредиторської заборгованості - в-коефіцієнт -0,37. Отже, можна зробити висновок, найбільші резерви досліджуваних підприємств щодо прискорення оборотності їх оборотних засобів пов'язані саме із оптимізацією обсягів кредиторської заборгованості та підвищенням рівня віддачі оборотних засобів.

Виходячи із результатів аналізу, збільшення обсягів кредиторської заборгованості прискорює швидкість обертання оборотних засобів. Проте нарощування обсягів кредиторської заборгованості є ризикованим способом збільшення вільних коштів. Оскільки хоча у підприємства і з'являється додаткове, і при тому безкоштовне, джерело фінансування оборотних засобів, неконтрольоване збільшення кредиторської заборгованості може призвести до підвищення ризику банкрутства підприємства. Тому зерновим складам необхідно чітко контролювати обсяги кредиторської заборгованості.

Для досліджуваних підприємств оптимальним засобом прискорення оборотності оборотних засобів є підвищення віддачі оборотних засобів, збільшення якої на 1000 грн. призведе до прискорення оборотності оборотних засобів на 33,5 дні. Таким чином, здійснення зерновими складами контролю над виявленими факторами дасть змогу прискорити оборотність їх оборотних засобів, зокрема, та підвищити ефективність їх використання в цілому. На основі отриманої регресійної моделі досліджувані підприємства мають змогу також проводити аналіз резервів прискорення оборотності їх оборотних засобів. Шляхом підстановки в рівняння множинної регресії фактичних значень змінних Х по кожному підприємству розраховано теоретично можливі (передбачувані) значення оборотності оборотних засобів, що представлено в табл.3.3.

Таблиця 3.3 - Фактичні та передбачувані значення оборотності оборотних засобів зернових складів Черкаської області, дні

Підприємства	Оборотність оборотних засобів, дні	Відхилення
	фактична	передбачувана	абсолютне, дні	відносне, %
ВАТ «Жашківський елеватор»	120,9	124,8	+3,9	3,1
ВАТ «Сигнаївське КХП»	234,2	209,2	-2,5	1,2
ВАТ «Білозірька НЗК»	273,6	302,5	+28,9	9,5
ВАТ «Корсунь - Шевченківське ХПП»	244,9	285,2	+40,3	14,1
ВАТ «Черкаське КХП»	179,2	174,1	-5,1	2,9
ВАТ «Гладківщинське ХПП»	107,9	75,0	-32,8	43,7
ВАТ «Монастерищенське ХПП»	271,3	278,1	+6,8	2,4
ТОВ «КХП Тальне»	238,7	276,3	+37,6	13,6
ТОВ «Чигиринзерно»	246,2	251,2	+5,0	1,9
ВАТ «Городищенське ХПП»	360,8	340,1	-20,7	6,1
СТОВ ЗК «Хорс»	179,4	249,8	+70,4	28,1
ТОВ «Шпола-Агро Індустрі»	358,9	323,3	-35,6	11,0
ТОВ «Христинівське ХПП»	365,7	274,4	-91,3	33,2
ТОВ «Катеринопільський елеватор»	183,1	157,5	-25,6	16,2
ТОВ АСТІ «Кам'янський елеватор»	380,2	343,2	-37,0	10,8
ВАТ «Лебединськи насіннєвий завод»	285,8	255,4	-30,4	12,0

Проведені розрахунки дають змогу зробити висновок, що більшість підприємств мають резерви для прискорення оборотності їх оборотних засобів. Так, з 16 досліджуваних підприємств, 9 мають можливість для прискорення оборотності оборотних засобів. Зокрема, у ВАТ «Лебединський насіннєвий завод» фактичний рівень оборотності оборотних засобів перевищує розраховану на 12,0%, у ТОВ АСТІ «Кам'янський елеватор» - на 10,8%, у ТОВ «Катеринопільський елеватор» - на 16,2%. Та найбільшу різницю між фактичним і розрахованим рівнем оборотності оборотних засобів мають ТОВ «Христинівське ХПП» та ВАТ «Гладківщинське ХПП» - відповідно 33,2 % та 43,7%. Інші підприємства, навпаки мають фактичний рівень оборотності оборотних засобів нижче від розрахованого: від 1,9% у ТОВ «Чигиринзерно» до 28,1% у СТОВ ЗК «Хорс».

Використання отриманої регресійної моделі для прогнозування періоду обороту оборотних засобів зернових складів полягає в підстановці у рівняння очікуваних значень факторних ознак для розрахунку точкового прогнозу результативної ознаки або його довірчого інтервалу.

Прогнозні значення факторних ознак були розраховані на основі середнього приросту значень фактору Х у вибірковій сукупності n за формулою:

= хмакс - хмін / n -1 (3.4)

Конкретні значення факторної ознаки Х для точкового прогнозу розраховувалися за формулою:



Xпр = Хф + (3.5)

Підставивши отримані значення в рівняння регресії розраховуємо точковий прогноз оборотності оборотних засобів зернових складів. Проте, розрахована величина за реальних обставин діяльності суб'єкта господарювання, може змінюватися під впливом різних факторів. Тому, для точнішого прогнозування розвитку показника на перспективу розрахуємо довірчий інтервал можливих його значень. Для розрахунку довірчого інтервалу точковий прогноз оборотності оборотних засобів необхідно скоригувати на величину допустимої помилки Дпр, за формулою:

Дпр = мtтабл , (3.6)

де м - стандартна помилка прогнозу

(3.7)

tтабл - табличне значення критерію Стьюдента.

Розраховані прогнозні показники оборотності оборотних засобів на 2011 рік представлені в таблиці 3.11, розрахунки цих показників - у додатку Д.

Таблиця 3.4 - Прогноз тривалості обороту оборотних засобів зернових складів Черкаської області на 2011 рік з використання багатофакторної регресійної моделі, днів

Підприємство	Прогноз тривалості обороту оборотних засобів зернових складів
	Точковий прогноз	Інтервальный прогноз
		Нижняя межа yпрмін = yпр - Дпр	Верхня межа yпрмакс = yпр + Дпр
ВАТ «Жашківський елеватор»	199,2	100,4	297,9
ВАТ «Сигнаївське КХП»	183,5	66,9	300,1
ВАТ «Корсунь -Шевченківське ХПП»	265,2	166,4	363,0

Розроблена модель дає змогу визначити тривалість обороту оборотних засобів на більш тривалий період з урахуванням зміни окремих елементів моделі за допомогою методу трендового аналізу (рис. 3.5.).

Рис. 3.5. Прогноз тривалості обороту оборотних засобів зернових складів Черкаської області з використання багатофакторної регресійної моделі, днів

Контроль виявлених факторів впливу на тривалість обороту оборотних засобів зернових складів забезпечить оперативність виробничого і фінансового циклів та підвищить ефективність управлінням їх використанням. Ця методика дозволяє проводити пошук факторів прискорення тривалості обороту оборотних засобів та приймати на цій основі обґрунтовані управлінські рішення щодо підвищення ефективності їх використання в процесі операційної діяльності зернових складів.

Отже, процес моделювання дає змогу з'ясувати режим діяльності досліджуваного підприємства з урахуванням впливу різних факторів, а також передбачити тенденції його розвитку. Відповідно до прогнозованих даних, з обраною імовірністю 90 % можна стверджувати, що за збереження закономірностей розвитку досліджуваних підприємств прогнозована величина потрапляє до утвореного інтервалу нижньої та верхньої межі. Кореляційно-регресійний аналіз є дієвим методом оцінки впливу факторів на оборотність оборотних засобів зернових складів. Отримана регресійна модель може слугувати засобом аналізу оборотності оборотних засобів. Крім того, проведений регресійний аналіз дав змогу виявити тісноту зв'язків між досліджуваними ознаками, а також визначити вплив факторів на результативний показник. Кореляційно-регресійна модель може використовуватися досліджуваними підприємствами також для прогнозування показника оборотності оборотних засобів на перспективу.

Прискоренню оборотності оборотних засобів зернових складів сприятимуть:

збільшення кола клієнтів з метою мінімізації втрат через виникнення дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги одного або декількох сільгоспвиробників;

зниження енергомісткості і матеріаломісткості робіт, що дасть змогу більш раціонально і економічно використовувати всі види ресурсів, скоротити потребу в надлишковому утворенні запасів, знизити собівартість наданих послуг, покращити їх якість, підвищити прибуток;

забезпечення контролю за належними умовами зберігання зернових культур, що підвищить товарну якість зерна та зробить його більш привабливим товаром як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

3.2 Організаційно-методичне забезпечення нормування та внутрігосподарського контролю оборотних засобів зернових складів

Нормування оборотних засобів є важливим елементом підвищення ефективності їх використання. У перехідний період економіки України підприємства перестали приділяти належну увагу нормуванню оборотних засобів. Цьому сприяла низка причин.

По-перше - відмова держави від фінансування приросту оборотних засобів за рахунок зменшення залишку прибутку, що підлягав сплаті в бюджет, як це було при плановій економіці.

По-друге - відсутність банківського кредитування суб'єктів господарювання під оборотні засоби.

По-третє - наявні методики нормування оборотних засобів, що були запроваджені ще при функціонуванні командно-адміністративних методів управління економікою, були занадто ускладненими та зводили до мінімуму можливість їх використання для оперативного управління підприємством в умовах самофінансування та самоокупності. До того ж рівновага між ступенем господарської самостійності суб'єктів господарювання і рівнем їх відповідальності за результати своєї роботи при директивній економіці жорстко регулювалася відомчим і державним контролем. У ринкових умовах нормування оборотних засобів повинно здійснюватися з урахуванням реальних умов господарювання, а також спиратися на вітчизняний та зарубіжний досвід. Виходячи з проведених в попередніх розділах роботи досліджень, випливає об'єктивна необхідність у відновленні зерновими складами системи нормування оборотних засобів.

Однією з основних проблем операційної діяльності зернових складів є дефіцит власних оборотних засобів, що в більшості випадків спровокований системним зростанням обсягів дебіторської заборгованості та неконтрольованим використанням оборотних засобів. Тому для досліджуваних суб'єктів господарювання, одним із шляхів прискорення оборотності оборотних засобів є встановлення оптимальних, науково-обґрунтованих нормативів оборотних засобів. Головним завданням нормування є розробка окремо на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних оборотних засобів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Норми і нормативи оборотних засобів повинні бути мінімізованими, але водночас забезпечувати безперервність та зростання виробничого процесу, розроблятися для кожного конкретного підприємства як за окремими елементам, так і в цілому за оборотними засобами. Крім того, враховуючи ринкові умови господарювання, планування потреби та нормування оборотних засобів зернових складів слід здійснювати з врахуванням таких важливих положень:

Розрахунки потреби у оборотних засобах проводяться безпосередньо на окремо взятому підприємстві з врахуванням особливостей їх виробничо-фінансової діяльності.

В процесі нормування необхідно враховувати резерви підвищення економічної ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства і передбачати здійснення заходів з їх використання.

При розробці нормативів необхідно керуватися потребами економії у використанні матеріальних цінностей, передбачати більш економне

використання витрат на транспортування зерна.

Нормування повинно базуватися на договірній основі з постачання і збуту зерна і продуктів його переробки, діючих технологічних процесах і умовах розрахунків з постачальниками і покупцями.

Розраховані нормативи повинні бути погоджені із планами матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Зернові склади при нормуванні оборотних засобів повинні керуватися “Методичними рекомендаціями з нормування оборотних засобів підприємствами аграрного сектора АПК”, розробленими Інститутом аграрної економіки УААН у 1998 році. На сьогоднішній день це єдиний нормативний документ, за яким підприємства АПК можуть розраховувати норматив власних оборотних засобів. Дуже часто запроваджуючи систему нормування суб'єкти господарювання обмежуються розрахунком нормативів і вимогою чіткого їх виконання. Такий підхід не дає змогу створити повноцінну та дієву систему нормування. Щоб уникнути таких проблем, нами розроблено алгоритм запровадження системи нормування для досліджуваних підприємств (рис. 3.6.).

Вихідним етапом нормування оборотних засобів повинен бути глибокий та всебічний аналіз усіх сторін діяльності суб'єкта господарювання, а весь процес має бути націлений на виявлення внутрішніх резервів збільшення об'ємів виконаних робіт і наданих послуг. Наслідком проведення аналізу діяльності зернового складу повинна бути розробка плану організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення прискорення оборотності оборотних засобів. Такими напрямами можуть бути вдосконалення організації виробництва, покращення матеріально-технічного постачання, запровадження передових технологій тощо.

Лише після проведення вищеперерахованих заходів суб'єктам господарювання необхідно приступати до розробки власне норм запасів з кожного виду матеріальних ресурсів.

Рис. 3.6. Алгоритм нормування оборотних засобів зернових складів

На першому етапі запровадження нормування оборотних засобів створюється спеціальна комісія, до складу якої повинні входити висококваліфіковані спеціалісти фінансового, планово-економічного та виробничого підрозділу, які досконало знають весь процес виробництва на підприємстві. Комісія затверджує внутрішнє Положення про нормування оборотних засобів, яке регламентує методичні рекомендації з розрахунків нормативів всіх оборотних засобів підприємства, методи їх розрахунку та необхідні для цього джерела даних, а також визначає коло відповідальних осіб. У положенні, враховуючи всі специфічні особливості виробничо-господарської діяльності на кожному конкретному підприємстві, визначаються основні умови, які беруться до уваги при розрахунках нормативів оборотних засобів.

При нормуванні слід використовувати укладені договори з постачання і збуту зерна та продуктів його переробки, діючі технологічні процеси і умови розрахунків з постачальниками та покупцями. При розрахунку нормативів слід керуватися потребами економії у використанні матеріальних цінностей, застосовувати прогресивні норми затрат, передбачати більш економне використання витрат обігу та витрат на транспортування зерна. Розраховані нормативи повинні бути обов'язково погоджені із планами матеріально-технічного забезпечення підприємства. Також необхідно враховувати резерви підвищення економічної ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства і здійснення заходів з їх використання.

Наступним кроком є комплексний аналіз всієї діяльності суб'єкта господарювання. Важливим на цьому етапі є визначення періоду відволікання грошових засобів із обороту, тобто побудова моделі операційного циклу підприємства. Обов'язково окремо враховуються особливості періоду виробничого циклу і циклу розрахунків за реалізовану готову продукцію, що дасть змогу визначити характер змін потреби в оборотних засобах, та забезпечити наявність джерел задоволення цієї потреби. Саме від періоду виконання цих процесів і будуть залежати нормативи оборотних засобів.

Як свідчить практика при запровадженні системи нормування оборотних засобів зернові склади розраховують нормативи для всіх оборотних засобів. На нашу думку, це не зовсім раціонально. Оскільки не завжди нормоване використання абсолютно всіх оборотних засобів приносить бажаний економічний ефект. Саме в процесі комплексного аналізу всієї діяльності суб'єкта господарювання необхідно виявити фактори, які уповільнюють оборотність оборотних засобів та здійснюють негативний вплив на результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Ураховуючи особливості операційного циклу зернових складів розпочинати нормування необхідно з таких оборотних засобів, які регулярно використовуються в процесі виробництва та частка яких в структурі оборотних засобів перевищує 20 %. На нашу думку, не має потреби розраховувати нормативи для елементів оборотних засобів, частка в загальній структурі оборотних засобів яких менше 20 %, оскільки розрахунок нормативу є трудомістким, а навіть істотне зниження такої статті не буде мати значного впливу на загальний економічний результат. Важливо розпочинати запровадження системи нормування саме з тих оборотних засобів, якими підприємство має змогу управляти. Така позиція дасть змогу отримати максимальний ефект від нормування оборотних засобів. Та починати запровадження системи нормування, на нашу думку, необхідно з нормування саме більш проблемних елементів оборотних засобів.

На сьогодні одним із найбільш проблемних елементів оборотних засобів є дебіторська заборгованість. Як свідчать проведені в попередніх розділах роботи дослідження, частка дебіторської заборгованості на окремих зернових складах в 2009 році сягнула 70 %. Внаслідок цього, має місце уповільнення кругообігу оборотних засобів через брак коштів для авансування виробничої діяльності. Крім того, збільшення дебіторської заборгованості неминуче тягне за собою збільшення тривалості виробничого циклу, що призводить до зниження прибутку і рентабельності підприємства.

На нашу думку, запровадження нормування дебіторської заборгованості може негативно вплинути на результати діяльності зернових складів. Як свідчить виробнича практика вітчизняних підприємств, до збільшення дебіторської заборгованості, як правило, може призводити розширення кола споживачів, що не можна оцінювати негативно. Проте саме невідпрацьована система розрахунків з покупцями, яка б спонукала їх до своєчасної оплати рахунків, часто стає причиною і виникнення, і зростання дебіторської заборгованості. Із запровадженням підприємством різкого підвищення жорсткості умов сплати рахунків зростає ризик втрати більшості своїх клієнтів, що неминуче призведе до зниження обсягів продажу та негативно позначиться на загальних результатах їх діяльності.

Отже, виходячи із вищезазначеного, не можна стверджувати, що нормування дебіторської заборгованості зерновими складами в сучасних умовах господарювання гарантовано принесе очікуваний результат. Зарубіжна практика нормування дебіторської заборгованості зорієнтована на сталий стан розвитку економічних відносин, а це не дає змоги вітчизняним суб'єктам господарювання використовувати методи нормування дебіторської заборгованості, що існують в світовій теорії і практиці.

Розраховану систему нормативів оборотних засобів необхідно тестово випробувати на підприємстві. Таке тестування, насамперед, дасть змогу оцінити всі «за» і «проти» запровадження системи нормування, можливість отримання підприємством очікуваного ефекту від її запровадження та виявить здатність внутрішньогосподарського обліку забезпечити необхідною для розрахунку нормативів інформацією. У процесі тестування також проводиться адаптація системи нормування до програмного забезпечення, що діє на підприємстві. Залежно від умов та наявних ресурсів це може бути як додатковий програмний модуль до діючого програмного забезпечення або ж окремий програмний продукт.

Після тестового випробування системи нормування оборотних засобів необхідно провести коригування Положення про нормування відповідно до отриманих результатів. Крім того, процес розрахунку нормативів оборотних засобів повинен враховувати і будь-які структурні зміни у виробничому процесі. Базою для розрахунку нормативів оборотних засобів є звітні дані минулого року, а протягом поточного року виробничий процес, через певні причини, може зазнавати трансформації. Розраховані за даними минулого року нормативи уже не будуть актуальними і, відповідно, потребуватимуть їх коригування протягом року до нових умов господарювання, що повинно також знаходити своє відображення в системі нормування.

Отже, нормування є одним із основних принципів організації оборотних засобів на підприємстві, реалізація якого дасть змогу зерновим складам:

економічно обґрунтовано встановити необхідний розмір власних оборотних засобів і, тим самим, забезпечити умови для успішного здійснення їх виробничої і платіжно-розрахункової функцій;

забезпечити планомірну організацію кругообігу оборотних засобів, що дасть змогу здійснити найраціональніший їх розподіл між сферами виробництва і обігу;

знизити рівень виробничих запасів та отримати оптимальну структуру оборотних засобів, знизити частку непотрібних і залежалих матеріальних ресурсів;

вивільнені в результаті нормування оборотні засоби використати на додатковий випуск готової продукції, що користується попитом або на інші господарські цілі;

виявити і задіяти доступні резерви підвищення ефективності використання оборотних засобів;

забезпечить виконання плану виробництва та реалізації продукції рівень прибутку та рентабельності, зміцнить режим економії та мінімізує ризики підприємницької діяльності.

Проте перераховані вище позитивні зрушення в діяльності зернових складів при відновленні нормування оборотних засобів не будуть ефективними без належної організації системи внутрішньогосподарського контролю, одним із найважливіших об'єктів якої є контроль за авансованими оборотними засобами.

Ефективність виробництва великою мірою залежить і від можливостей закладених в оборотні засоби. Вони формують собівартість продукції, а через неї здійснюють вплив на кінцеві результати діяльності підприємства. Як структурний елемент ресурсного потенціалу, оборотні засоби впливають на господарську діяльність через виробничі запаси, необхідність яких визначається об'єктивними процесами, які перебувають в тісному взаємозв'язку з організацією фінансів. Уміле управління оборотними засобами є одним із важливих елементів фінансово-господарської діяльності будь-якого суб'єкта господарювання.

Ефективність використання оборотних засобів безперечно залежить від швидкості їх переходу із сфери виробництва у сферу обігу. Чим швидше здійснюється цей перехід, тим ефективніше вони використовуються. Одним із способів досягнення систематичного прискорення оборотності оборотних засобів є недопущення нераціонального їх використання.

Головними об'єктами внутрішньогосподарського контролю зернових складів є склад і структура активів, розмір витрат, отримані доходи тощо. Окремими об'єктами внутрішньогосподарського контролю є операційні цикли діяльності: приймання зерна, первинне формування партій зерна, очищення, сушіння, зберігання та відпуск зерна. На кожному з цих етапів контролю підлягає виконання відповідними службами технологічних правил і процедур відповідно до вимог Технічного регламенту, державних стандартів та інструктивних матеріалів щодо роботи з зерном, а також документальне оформлення всього циклу операцій із зерном. Особливим об'єктом контролю зернових складів, що видають складські свідоцтва є достовірність проведення операцій з цими документами. Крім того, об'єктом контролю є бухгалтерський облік розрахунків з власниками зерна, калькулювання собівартості продукції, політика ціноутворення, система страхування зерна тощо. Важливим об'єктом контролю є система внутрішньої і зовнішньої звітності, в тому числі, спеціалізованої звітності до ДП «Держреєстри України». Одним із найважливіших об'єктів системи внутрішньогосподарського контролю зернових складів є контроль за авансованими оборотними засобами на всіх стадіях процесу виробництва.

Отже, під внутрішньогосподарським контролем оборотних засобів слід розуміти сукупність взаємопов'язаних процедур спостереження та перевірки наявності і використання оборотних засобів. Метою цього контролю є забезпечення збереження оборотних засобів, дотримання норм законності і ефективності їх використання, а також забезпечення керівництво підприємства оперативною і достовірною інформацією щодо раціонального використання оборотних засобів.

Нами запропоновано схему внутрішньогосподарського контролю формування і використання оборотних засобів (рис. 3.7), що дасть змогу зерновим складам отримувати на будь-яку дату інформацію про стан розміщення оборотних засобів в рамках всього операційного циклу.

У першу чергу внутрішньогосподарський контроль оборотних засобів повинен бути спрямований на визначення достовірності облікової інформації, оскільки саме від неї залежить результативність контролю і прийнятих на її основі управлінських рішень.

Рис. 3.7. Схема внутрішньогосподарського контролю оборотних засобів зернових складів.



При перевірці даних на предмет достовірності використовують такий метод контролю, як інвентаризація, що дає змогу виявляти розбіжності між фактичними і документальними даними про наявність та використання оборотних засобів. Контроль достовірності облікової інформації щодо формування та використання оборотних засобів повинен проводитися з встановленою періодичністю, залежно від термінів її формування.

Крім того, в процесі внутрішньогосподарського контролю використання оборотних засобів особливу увагу слід звертати на перевірку відповідності виробничих запасів договірним умовам за кількістю та стандартами якості; нормативним вимогам відпуску їх у виробництво; дотримання оптимального рівня грошових активів; виникнення сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Контроль відповідності оборотних засобів потребам виробничого циклу дасть змогу зерновим складам регулювати обсяги використання оборотних засобів та підвищити якість управління їх виробничо-господарською діяльністю.

У процесі внутрішньогосподарського контролю використання оборотних засобів не менш важливим є контроль якісних характеристик їх авансування у виробничий процес на рівні кожного структурного підрозділу. Він складається із двох етапів: розрахунку основних показників, що характеризують ефективність використання оборотних засобів та перевірки відповідальності суб'єктів контролю за виконання цих показників. За результатами контрольних процедур зернові склади формують висновки про те, як ефективно використовуються оборотні засоби, чи результативними є заходи, спрямовані на підвищення ефективності їх використання.

Не менш важливим у процесі внутрішньогосподарського контролю за використанням оборотних засобів є контроль забезпечення цілісності окремих їх матеріально-речових елементів. Цей контроль передбачає перевірку збереження кількісних і якісних характеристик окремих елементів оборотних засобів у процесі виробництва, вивчення документів, що характеризують їх використання. Він є невід'ємною частиною процесу забезпечення безперервності виробничого циклу зернових складів, економії та ефективного їх використання. Використовуючи запропоновану схему внутрішньогосподарського контролю оборотних засобів, зернові склади матимуть змогу впливати на оборотність окремих їх елементів - запасів, грошових засобів, дебіторської заборгованості тощо, забезпечити збереження їх оптимального складу та контролювати їх раціональне використання на всіх стадіях виробничого процесу. Суб'єкти внутрішньогосподарського контролю оборотних засобів зернових складів ми згрупували за трьома рівнями, рис. 3.8.

Рис. 3.8. Суб'єкти внутрігосподарського контролю оборотних засобів зернових складів

Кожен рівень об'єднує суб'єктів внутрішньгосподарського контролю оборотних засобів за видами контрольних процедур залежно від відповідальності кожного суб'єкта контролю за свою діяльність та їх потреб у контрольно-аналітичній інформації для ефективного управління оборотними засобами. Суб'єкти першого рівня здійснюють адміністративно-управлінський контроль загальногосподарської діяльності. Суб'єкти другого і третього рівня здійснюють контроль за формуванням та раціональним використанням оборотних засобів, раціональним авансуванням їх у виробничий процес та формуванням його результатів.

При реалізації процедур внутрішньогосподарського контролю оборотних засобів бере участь більшість структурних підрозділів зернових складів. Ефективна система внутрішньогосподарського контролю оборотних засобів неможлива без чіткого розподілу функціональних обов'язків між його суб'єктами.

Адже в процесі виконання контрольних функцій кожен із суб'єктів внутрішньогосподарського контролю оборотних засобів перебуває в постійній інформаційній залежності з іншими відділами і службами підприємства. На рис. 3.9. нами представлено схему взаємозв'язку структурних підрозділів зернових складів при проведенні контрольних операцій, пов'язаних з оборотними засобами.

Заготівлю зерна здійснюють в основному елеватори та хлібоприймальні підприємства, на які покладено функції його приймання, розміщення, зберігання і поліпшення якості. У їх функції входить також обмін і виконання насіннєво-позичкових операцій, виробництво борошна, крупи, комбікорму тощо та забезпечення реалізації всіх видів хлібопродуктів, включаючи комбікорми, вироблені на комбікормових заводах, які функціонують при хлібоприймальних підприємствах. Здійснення цих функцій передбачає приймання, відпуск, транзитно-розрахункові операції, зберігання, сушіння та обробку зерна. Для кожної операції важливим є цільове, об'єктивне і економічно обґрунтоване витрачання відповідних матеріальних ресурсів.



Рис. 3.9. Схема взаємодії суб'єктів внутрігосподарського контролю оборотних засобів зернових складів

Служба постачання здійснює постійний контроль за забезпеченням операційної діяльності необхідними виробничими запасами, які відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності виробничого процесу суб'єктів господарювання і є істотною часткою їх оборотних засобів. Контроль за запасами матеріалів різного виду і призначення спрямований на забезпечення своєчасного замовлення обсягів запасів належної якості необхідних для підтримки безперервності виробничого процесу. Головна мета контролю виробничих запасів полягає у економічному та ефективному їх використанні на кожній із стадій виробничого процесу, виявленні нестач, втрат, крадіжки майна, шахрайства і порушення фінансово-господарської дисципліни та встановленні винних в цьому осіб.

Варто зазначити, що від обсягів постачання виробничих запасів і періоду їх зберігання на складах підприємства на пряму залежать його валові витрати. При цьому цей вплив є неоднозначним. Закупівля і поставка матеріалів великими партіями, з одного боку, збільшує запаси і, відповідно, витрати на їх зберігання, призводить до втрати доходу від відволікання коштів на створення запасів. З іншого боку, закупівля матеріалів великими партіями зменшує кількість поставок, що знижує транспортно-заготівельні витрати. Зворотний ефект маємо у разі зменшення партій поставок матеріалів: витрати на зберігання запасів зменшуються, транспортно-заготівельні витрати зростають. Отже, оптимальною є така партія поставки матеріалів, яка забезпечує мінімальні транспортно-заготівельні витрати та витрати на зберігання їх запасів.

Найбільшою проблемою у використанні оборотних засобів є відволікання їх у понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і витрати виробництва. Запобігти накопиченню понаднормативних запасів можна, якщо фінансово-економічна служба підприємства кваліфіковано визначатиме потребу підприємства у тих чи інших матеріальних ресурсах, а служба постачання своєчасно укладатиме угоди на їх закупівлю, виходячи з потреб виробництва. Також служба постачання повинна провадити контроль за недопущенням порушень постачальниками строків поставки матеріалів, комплектуючих виробів. Крім того, служба постачання отримує інформацію із бухгалтерії про стан розрахунків з постачальниками матеріальних цінностей, яка, в свою чергу, контролює виникнення взаємозаборгованості. При контролі розрахунків з покупцями доцільним є обов'язкове погодження у фінансово-економічній службі підприємства всіх угод на поставку матеріальних ресурсів. Якщо кількість сировини, матеріалів, покупних комплектуючих деталей, які мають надійти підприємству за угодою, перевищує планову потребу в них, то фінансово-економічна служба не підтверджує угоду. Тому повна відповідність господарських договорів із виробничою програмою сприятиме ритмічній роботі підприємства, дасть змогу уникнути невиробничих витрат на сплату можливих штрафів, зменшить строки зберігання готової продукції, а також знизить норматив по готовій продукції.

Виробничо-технічна лабораторія взаємодіє із виробничим комплексом, складами зернозберігання та службою збуту і відпуску зерна. У процесі операційної діяльності будь-якого зернового складу лабораторія є ключовим елементом, оскільки здійснює перевірку якісних показників сировини. Взаємодія лабораторії із виробничим комплексом та складами зернозберігання відбувається у вигляді перевірки відповідних умов доробки та зберігання зерна.

Служба збуту та відпуску зерна здійснює взаємоконтроль з бухгалтерією підприємства за виконанням своєчасності виконання договірних зобов'язань перед споживачами. Завдання цих служб здійснювати систематичний контроль за станом оплати покупцями відвантаженої чи відпущеної на місці продукції, контролювати виникнення дебіторської заборгованості та за необхідності вживати заходів щодо припинення подальшої поставки продукції боржникам та визначати умови найскорішої оплати відвантаженої продукції. Спільна взаємодія бухгалтерії та юридичної служби підприємства дає змогу контролювати виникнення господарських суперечок щодо оплати рахунків підприємства за відвантажену продукцію, а також щодо інших фінансових проблем у взаємовідносинах з партнерами, вирішення яких потребує спеціальних правових знань.

Велику роль у системі внутрішньогосподарського контролю оборотних засобів відіграє людський фактор. Суб'єктами внутрішнього контролю є працівники підприємства, які здійснюють контрольні дії при виконанні покладених на нього обов'язків або тільки на основі відповідних прав. Особи, на яких покладена контрольна функція, повинні мати відповідні професійні навички, бути незалежними і не мати родинних зв'язків із керівництвом служб і підрозділів підприємства, що перевіряються, бути об'єктивними та чесними. При цьому важливою характеристикою системи внутрішнього контролю є посадовий розподіл функціональної відповідальності, тобто відповідний розподіл обов'язків. Тут важливо враховувати всі можливі комбінації за яких, особи, що допустили помилки або надали неправдиву інформацію не могли б приховати цей факт в ході виконання своїх безпосередніх обов'язків. Обов'язки повинні бути розподілені таким чином, щоб ніхто із службовців не виконував дві і більше функцій. Важливого значення безперечно набувають вимоги, що висуваються до контролера, серед яких слід виокремити найважливіші: кваліфікацію, знання та особистісні риси. На нашу думку, найбільш об'єктивно і точно визначає характеристику контролера Ельмар Майєр: «Контролером є або стає той, хто більше, ніж інші, вчиться, бачить і в усіх ситуаціях думає та діє цілеспрямовано, з думками про майбутнє, з бажанням краще управляти підприємством» [85, с.167].

Однією з позитивних рис внутрішньогосподарського контролю оборотних засобів є його оперативність, яка залежить від дієвості обліку операцій у відповідних структурних підрозділах підприємства. Такий облік дає можливість систематично контролювати операції надходження сировини і реалізації продукції. Керівники і спеціалісти структурних підрозділів підприємств дужа часто контролюють цю діяльність розрізнено, непланомірно і несистематично. Для усунення цих недоліків потрібно складати плани поточного контролю на підприємствах, з метою систематичного щомісячного контролю за господарськими операціями та виробничими процесами. У планах слід передбачати тематичні перевірки виконання прийнятих рішень та інші питання.

Контроль за використанням оборотних засобів зерновими складами не завжди здійснюють комплексно та у відповідності до технології виробництва. Для підвищення оперативності контролю важливим є організація кількісно-сумового обліку цінностей у місцях зберігання продукції, раціональне здійснення операцій під час надходження і реалізації продукції, ефективне використання коштів. Для цього необхідно, щоб працівники відділу контролю, та керівник зокрема, ґрунтовно володіли поняттями сутності і змісту господарських операцій, всебічно їх аналізували та впливали на виконання договорів щодо постачання і реалізації продукції.

За умов незалежного і неупередженого підходу до отримання й обробки інформації, внутрішньогосподарський контроль оборотних засобів досліджуваних підприємств є ключовим моментом посилення якості управління їх виробничої діяльності. Своєчасний, дієвий і оперативний внутрішньогосподарський контроль оборотних засобів зернових складів дає змогу не тільки вчасно з'ясовувати порушення, але й виявляти невикористані резерви для підвищення ефективності їх використання.

3.3 Напрями підвищення ефективності використання оборотних засобів зернових складів

За ринкових умов господарювання оборотні засоби є найважливішим елементом відтворювального процесу. Ефективне їх використання на підприємстві має важливе значення. Оборотні засоби сфери виробництва і сфери обігу багато в чому визначають ефективність використання всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Вони безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності зернових складів, забезпечують їх платоспроможність. Від їх складу, структури, розміщення залежить розмір фінансових ресурсів та функціонування підприємства на принципах самофінансування та самоокупності.

Дебіторська заборгованість, являє собою вилучення оборотних активів з обороту підприємства, а значні її розміри, особливо за товари, роботи, послуги, свідчать про безвідсоткове кредитування клієнтів, що призводить до фінансових ускладнень підприємства. На рис. 3.10 наведено гістограму частки дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги у складі загального обсягу дебіторської заборгованості зернових складів Черкаської області.



Рис. 3.10. Структура дебіторської заборгованість за товари, роботи і послуги зернових складів Черкаської області за роками, %

Виходячи з даних рисунку, для досліджуваних зернових складів характерним є високий рівень частки заборгованості за товари роботи і послуги у складі загального обсягу дебіторської заборгованості. Так, у ВАТ «Сигнаївський КХП» протягом 2007 та 2008 років він становив 100 %, а у 2005 - 2006 роках, навпаки, відсутня дебіторська заборгованість за товари роботи і послуги. За період з 2009 по 2010 роки відмічається помітне зниженням рівня дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, який становить відповідно 1% та 10%. У ВАТ «Жашківський елеватор» та ПрАТ «Корсунь-Шевченківське ХПП» за 2007-2008 роки спостерігається значний рівень дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги у складі зального її обсягу - більше 96 %. Усі підприємства мають високу частку дебіторської заборгованості за товари роботи і послуги саме у 2007-2008 роках, що пов'язано із загальною кризовою ситуацією в економіці країни. Уже у 2009-2010 роках спостерігається поліпшення ситуації, що свідчить про налагодження розрахункової дисципліни та роботи досліджуваних підприємств.

У процесі діяльності підприємств виручка за товари, роботи і послуги є основним джерелом грошових коштів, а, отже, платежі від дебіторів є майже єдиним засобом погашення всіх зобов'язань. Тому для зернових складів виконання дебіторами своїх зобов'язань визначає їх можливості щодо погашення боргів перед кредиторами.

У таблиці 3.5 представлено порівняння дебіторської і кредиторської заборгованості окремих зернових складів Черкаської області. На ВАТ «Жашківський елеватор» у 2006 році дебіторська заборгованість перевищила кредиторську у 16 разів. За 2009 та 2010 роки обсяги дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги перевищили обсяги кредиторської у 50 і 40 раз відповідно. Проте значні обсяги дебіторської заборгованості не тільки вилучають кошти із обороту підприємства, а потребують їх додаткового залучення, що створює загрозу фінансовій стійкості підприємства. Тому для зернових складів важливим є постійний контроль за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, щоб з одного боку, виключити активне використання у господарській діяльності залучених коштів, а з іншого - ризик їх неплатоспроможності. На ПрАТ «Корсунь-Шевченківське ХПП» за період з 2008 по 2010 роки коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості складає 0,66, що свідчить про переважання обсягів кредиторської заборгованості над дебіторською. Така сама ситуація спостерігається із заборгованістю за товари, роботи і послуги, рис. 3.11.

Структура кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги у складі загального обсягу кредиторської заборгованості на окремих зернових складах Черкаської області засвідчує високу її частку. Найгіршу позицію має ВАТ «Сигнаївський КХП», у якого протягом досліджуваного періоду частка кредиторської заборгованості за товари роботи і послуги коливалася в межах 97 % - 99 %.

Таблиця 3.5 - Порівняння дебіторської і кредиторської заборгованості окремих зернових складів Черкаської області

Показники	Роки	ВАТ «Жашківський елеватор»	ВАТ «Сигнаївський КХП»	ПрАТ «Корсунь -Шевченківське ХПП»
Дебіторська заборгованість, тис. грн	2005	1700,9	43,2	6798,2
	2006	953,1	17,3	5939,8
	2007	816,5	31,1	5629,1
	2008	2867,0	7560,0	14233,0
	2009	1430,0	6087,0	23446,0
	2010	2610,0	2388,0	22699,0
в тому числі за товари, роботи і послуги, тис. грн	2005	982,6	-	5665,6
	2006	948,8	-	5469,1
	2007	805,0	31,1	3830,0
	2008	2863,0	7560,0	12880,0
	2009	1218,0	57,0	22615,0
	2010	2383,0	236,0	19518,0
Кредиторська заборгованість, тис. грн	2005	363,8	4004,2	5388,8
	2006	57,0	4171,4	5341,0
	2007	154,3	4380,9	8595,8
	2008	849,0	5040,0	21447,0
	2009	1014,0	5341,0	35620,0
	2010	916,0	3981,0	34139,0
в тому числі за товари, роботи і послуги, тис. грн	2005	109,6	3905,6	317,1
	2006	-	4140,1	1331,1
	2007	-	4329,7	1582,6
	2008	-	5027,0	5354,0
	2009	24,0	5341,0	29773,0
	2010	59,0	1833,0	30536,0
Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості	2005	4,67	0,01	1,26
	2006	16,72	0,003	1,11
	2007	5,29	0,006	1,65
	2008	3,37	1,50	0,66
	2009	1,41	1,13	0,65
	2010	2,84	0,59	0,66
в тому числі за товари, роботи і послуги	2005	8,96	-	17,8
	2006	-	-	4,10
	2007	-	0,01	2,42
	2008	-	1,50	2,40
	2009	50,75	0,01	0,75
	2010	40,38	0,12	0,63



Рис. 3.11. Кредиторська заборгованості за товари, роботи і послуги окремих зернових складів Черкаської області,%

Найкраща ситуація із обсягами кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги у ВАТ «Жашківський елеватор» - протягом 2006 - 2008 років підприємство взагалі не мало у складі кредиторських зобов'язань заборгованості за товари роботи і послуги. А у 2009 - 2010 роках її частка склала близько 7%. Отже, переважання обсягів кредиторської заборгованості над обсягами дебіторської заборгованості може призвести до неплатоспроможності підприємства. Оскільки, своєчасна оплата дебіторами рахунків за отримані послуги, дає змогу зерновому складу також своєчасно розплачуватися за своїми боргами перед кредиторами. Як правило, при умові рентабельності виробництва нормальна дебіторська заборгованість за певний період вище нормальної кредиторської заборгованості за цей же період. Але таке твердження справджується лише у тому випадку, коли оборотність і дебіторської і кредиторської заборгованості рівні. На рисунках 3.12 та 3.13 приведено графік оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги окремих зернових складів.



Рис. 3.12. Оборотність дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги окремих зернових складів Черкаської області

Так, у ВАТ «Сигнаївський КХП» показник оборотності дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги характеризується різкими змінами. За досліджуваний період у 2007 році оборотність дебіторської заборгованості склала більше 70 разів на рік, у 2008 - майже раз на рік. Хоча у 2009 році і спостерігалося прискорення оборотності дебіторської заборгованості - до 73 разів на рік, а у 2010 році знову зниження до 25 разів на рік. ВАТ «Жашківський елеватор» та ПрАТ «Корсунь-Шевченківське ХПП» мають низьку оборотність дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги - близько 6-10 разів на рік у ВАТ «Жашківський елеватор» та 2 - 4 рази на рік у ПрАТ «Корсунь-Шевченківське ХПП».

Оборотність кредиторської заборгованості теж є низькою. Так, у ВАТ «Сигнаївський КХП» за досліджуваний період оборотність кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги становила менше 1 разу на рік, хоча у 2010 році спостерігається її прискорення до 4 разів на рік. Оборотність кредиторської заборгованості ПрАТ «Корсунь - Шевченківське ХПП» характеризується чіткою тенденцією до зниження із 20 разів на рік у 2005 році до майже 2 разів у 2010 році.



Рис. 3.13. Оборотність кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги окремих зернових складів Черкаської області

Тому дослідження тенденцій та своєчасне виявлення причин диспропорцій у формуванні як дебіторської, так і кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги дасть змогу зерновому складу з'ясувати власні можливості для запобігання погіршення свого фінансового стану. При дотриманні дебіторами договірних термінів оплати наданих послуг у зернового складу завжди будуть кошти для своєчасних розрахунків з кредиторами та вільні кошти в обороті. Для виявлення резервів підвищення оборотності оборотних засобів зернових складів Черкаської області проведемо їх групування за тривалістю обороту оборотних засобів, результати якого представлені у табл.3.6.

Проведені дослідження свідчать про зміну коефіцієнта співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості та віддачі оборотних засобів від групувального фактору. Із збільшенням періоду оборотності оборотних засобів у зернових складів спостерігається підвищення рівня співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості та відповідно зниження віддачі оборотних засобів.



Таблиця 3.6 - Групування зернових складів Черкаської області за періодом обороту оборотних засобів

Показники	Групи зернових складів за періодом обороту оборотних засобів, дні	Середнє значення
	І 81-160	ІІ 161-240	ІІІ 241-320	ІV 321-400	V більше 400
Кількість підприємств	3	7	6	6	1	23
Період обороту оборотних засобів, дні	119	200	280	360	440	280
Питома вага підприємств в загальній їх сукупності	13,0	30,4	26,1	26,1	4,3	20,0
Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості	0,41	0,64	1,43	4,50	7,40	2,80
Віддача оборотних засобів, грн.	3,8	1,7	1,1	0,3	0,1	1,4

Так, наприклад у І групі тривалість одного обороту оборотних засобів складає 119 днів, а в ІV - на 241 день більше.

Відповідно, у І групі коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості складає 0,41, а в ІV групі - вже 4,50. Віддача оборотних засобів у ІV групі зменшилася на 3,5 грн проти віддачі зернових складів І групи. Тобто, можна констатувати, що чим нижчий рівень співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості у зернових складів, тим швидше обертаються їх оборотні засоби.

Як свідчать проведені в попередніх розділах роботи дослідження, на сьогоднішній день одним із найбільш проблемних елементів оборотних засобів є дебіторська заборгованість, частка якої в 2009 році сягнула 70 %. Унаслідок цього, має місце уповільнення кругообігу оборотних засобів через брак коштів для авансування виробничої діяльності. Крім того, збільшення дебіторської заборгованості неминуче тягне за собою збільшення тривалості виробничого циклу, що призводить до зниження прибутку і рентабельності підприємства.

Як свідчить виробнича практика вітчизняних підприємств, до збільшення дебіторської заборгованості, як правило, може призводити розширення кола споживачів, що не можна оцінювати негативно. Проте саме невідпрацьована система розрахунків з покупцями, яка б спонукала їх до своєчасної оплати рахунків часто стає причиною і виникнення, і зростання дебіторської заборгованості. Із запровадженням підприємством різкого підвищення жорсткості умов сплати рахунків зростає ризик втрати більшості своїх клієнтів, що неминуче призведе до зниження обсягів продажу та негативно позначиться на загальних результатах їх діяльності.

Для зернових складів формування оптимального розміру дебіторської заборгованості варто починати з поступової оптимізації її обсягів, тобто планувати максимальні її обсяги у вартісному виразі. Прогнозування граничних планових обсягів дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги пропонуємо проводити з використанням середньої тривалості її обороту за досліджуваний період.

Методика розрахунку максимального обсягу дебіторської заборгованості полягає у визначенні норми періоду її обороту за досліджуваний період за формулою:

Нодз = Подз1 + Подз2 + Подз3 + Подз4 ....... + Подзm / m, ( 3.8)

де Нодз - норма періоду обороту дебіторської заборгованості, дні;

Подз1 + Подз2 + Подз3 + Подз4 ....... + Подзm - тривалість обороту дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, дні;

m - чисельність сукупності.

Подз = Дз / В х Т, дні, ( 3.9 )

де Дз - дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, тис. грн;

В - виручка від реалізації товарів, робіт і послуг, тис. грн;

Т - число днів у періоді.

Прогнозований обсяг дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги розраховуємо за формулою:

Продз = Втпр / Тпл х Нодз, тис. грн, ( 3.10 )

де Продз - прогнозований обсяг дебіторської заборговано...