Формування та ефективність використання оборотних засобів зернових складів

У разі перевищення розрахованих максимальних обсягів дебіторської заборгованості, підприємству слід провести оцінку реального стану дебіторської заборгованості та класифікацію покупців залежно від виду продукції, враховуючи об'єм закупок та платоспроможність покупців.

Таблиця 3.7 - Розрахунок прогнозованого обсягу дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги ПрАТ «Корсунь-Шевченківське ХПП»

№ п\п	Показники	Роки
		2005	2006	2007	2008	2009	2010
1	Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, тис. грн	5665,6	5469,1	3831,0	12880,0	22615,0	19518,0
2	Виручка від реалізації товарів, робіт і послуг, тис. грн	6144,6	7657,2	11212,0	24673,0	47870,0	48118,0
3	Тривалість періоду, дні	360	360	360	360	360	360
4	Фактичний період обороту дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, дні	331	257	123	188	170	146
5	Норма періоду обороту дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, дні	202
6	Темп приросту виручки від реалізації продукції, товарі, робіт і послу, очікуваний у плановому періоді, %	10,0
7	Прогноз дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги на 2011 рік, тис. грн	29699,0

Необхідно також чітко контролювати історію кредитних відносин розрахунків з дебіторами та проводити аналіз і планування грошових потоків з врахуванням коефіцієнтів інкасації. Тобто необхідно розробити чітку систему роботи з дебіторами, яка б дала змогу через активізацію продажу найбільш ефективно використовувати оборотні засоби, що в свою чергу дозволить максимізувати прибуток підприємства шляхом управління процесами формування та інкасації дебіторської заборгованості.

Одним із варіантів зменшення обсягів дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги зерновими складами, може бути отримання в рахунок оплати наданих послуг сільськогосподарської продукції. Тобто, у випадку, якщо сільськогосподарське підприємство не має грошових коштів на оплату послуг по доробці або зберіганню зерна, то зерновий склад може на договірних умовах та взаємній домовленості компенсувати або весь обсяг заборгованості, або її частину зерном. У цьому випадку зерновий склад отримує зерно за вартістю, що буде нижче ринкової, може, реалізувати його в будь-який сприятливий для цього момент, або використати на власних виробничих потужностях.

Наявність кредиторської заборгованості у зернових складів істотно впливає на їх забезпечення оборотними засобами. Уповільнення розрахунків з її погашення дають їм додаткову можливість короткострокового фінансування. У більшості випадків зернові склади самостійно вирішують питання щодо обсягів, строків і форми платежів постачальникам. Тому наявність кредиторської заборгованості свідчить про те, що підприємства свої фінансові проблеми перекладають насамперед на своїх постачальників.

Кредиторська заборгованість є простим і дешевим джерелом фінансування діяльності підприємства. І тому останніми роками її питома вага в позикових ресурсах зернових складів істотно зросла в порівнянні з банківським кредитом. Як свідчать дослідження, проведені у попередніх розділах роботи, надмірне використання зерновими складами кредиторської заборгованості в якості короткострокових залучених коштів погіршує їх фінансову стійкість. Тому, на нашу думку, досліджуваним підприємствам для забезпечення покриття потреби у тимчасових грошових коштах необхідно користуватися короткостроковим кредитом за складськими документами на зерно.

Вивчення досвіду кредитного забезпечення АПК у розвинутих країнах дає змогу констатувати, що у кожній із них рівень залучення кредитних ресурсів у АПК є дуже високий. Значні залучення кредитів банків у виробничий процес при кредитуванні сільськогосподарської галузі країни здійснюється через розгалужену мережу спеціалізованих банків та асоціацій. Позичальники у цих країнах, мають широкі можливості вибору схеми залучення позичкових коштів. Так, наприклад, у США 54 % ринку кредитування аграрних товаровиробників належить комерційним банкам, 31 % - Системі Фермерського Кредиту (СФД), решту поділяють між собою Адміністрація у справах фермерів, що є агентом Міністерства сільського господарства США та Товарно - кредитна корпорація. Адміністрація у справах фермерів кредитує сільськогосподарських виробників без гарантійних зобов'язань, а Товарно - кредитна корпорація - під заставу майбутнього урожаю. У Франції кредитування сільськогосподарських товаровиробників здійснюють 3 банки, при цьому для фермерів існують різноманітні програми пільгового кредитування, з чітко визначеними умовами їх використання при вільному виборі банка - кредитора. [ 33, 175 ]

Як свідчать проведені дослідження, система кредитного забезпечення у США та країнах Європи базується на кооперативній основі, складається із трьох рівнів: федерального, регіонального та місцевого. Кредитна кооперація, мобілізуючи тимчасово вільні кошти населення, спрямовує їх на розвиток сільськогосподарських галузей регіону спеціалізуючись на обслуговуванні малих та середніх суб'єктів господарювання. Банки, при цьому, надають аграрним товаровиробникам різноспрямований спектр послуг, що включають як розрахункове та кредитне забезпечення, так і консалтингові, лізингові та страхові послуги. Також, варто зауважити, що жодна з країн, у формуванні кредитної системи не обійшлась без державної підтримки. У розвинутих країнах, гарантом збереження інвестованих засобів у розвиток сільського господарства від інфляції, стихійних лих та інших несприятливих умов виступає держава. Держава також підтримує пільгове кредитування аграрних товаровиробників через компенсацію різниці відсоткової ставки безпосередньо виробникові, та через надання пільгових кредитів банкам.

З країн СНД, схожу систему кредитного забезпечення аграріїв мають Казахстан та Російська Федерація. У Казахстані для кредитування сільськогосподарських товаровиробників створено ЗАТ «Аграрна кредитна корпорація», а в Росії - «Россельхозбанк». Ці установи здійснюють як короткострокове, так і довгострокове кредитування сільськогосподарських товаровиробників на пільгових умовах, з мінімально можливою ціною кредиту.

В Україні агропромисловий комплекс традиційно вважається однією з ключових галузей економіки, проте обсяги залучення кредитних ресурсів у дану галузь є досить далекими від реальних потреб: за окремими даними у розвиток вітчизняного АПК необхідно щорічно інвестувати 20-25 млрд. грн. Але реальне залучення кредитних ресурсів у АПК країни не відповідає заявленим потребам.

Кредитування сільгоспвиробників під заставу продукції, що зберігається на складах не є новою. Вона широко використовується у США та країнах Європи і Азії. При чому, праобрази сучасної системи складських свідоцтв використовувалися ще в древній Месопотамії. У США банки надавали кредити під заставу складських свідоцтв ще в середині ХІХ сторіччя. За останні 15 років багато країн світу при підтримці Європейського банку реконструкції та розвитку та Світового банку проводили заходи по удосконаленню системи фінансування під заставу складських свідоцтв.

В Болгарії, Казахстані, Угорщині, Словаччині, Молдові і Литві система кредитування під складські свідоцтва існує вже близько 10 років. Цим країнам вдалося досягти консенсусу між усіма учасниками ринку, створити нормативно - правову основу і зацікавити банківський сектор у використанні нового фінансового інструменту. В Польщі, Російській Федерації, Україні, Румунії, Туреччині система кредитування під складські свідоцтва не досить розвинена. В цих країнах прийняті базові законодавчі акти, але повною мірою система ще не запрацювала. [34 c.10]

На зерновому ринку України нові фінансові інструменти - складські документи на зерно - були запроваджені із виникненням необхідності в збільшенні обсягів кредитування сільгоспвиробників, впровадження маркетингових схем, які б сприяли виробнику продавати врожай в період найкращої цінової кон'юнктури. Правовою підставою для запровадження системи складських документів на зерно стало прийняття Закону України від 04.07.2002 року № 37 “Про зерно та ринок зерна в Україні ” та Закону України від 23.12.2004 року № 2286-1V ”Про сертифіковані товарні склади та подвійні складські свідоцтва ”.

Загальна схема кредитування під складські свідоцтва представлена в додатку Ж та полягає в наступному. Учасниками кредитування під складські документи на зерно є: власник зерна (зерновиробник), сертифікований зерновий склад (елеватор) та банк-кредитор. Зерновиробник, здаючи зерно на сертифіковані зернові склади на зберігання, отримує складське свідоцтво. У подальшому власник складського документа може скористатися його можливостями як ліквідної застави та взяти в банку або в іншій фінансовій установі кредит під вигідні відсотки. При цьому, зберігаючи зерно на складі, продати його в більш сприятливий ціновий період. Базовим активом складського документа є зерно, що зберігається на зерновому складі. Важливим у цій схемі кредитування є те, що банк-кредитор приділяє основну увагу не кредитоспроможності позичальника, а вартості застави, яка є забезпеченням повернення отриманого кредиту.

Елеватор відіграє ключову роль у системі кредитування під складські свідоцтва, оскільки є їх емітентом. Проте, щоб стати повноправним її учасником, зерновому складу необхідно отримати сертифікат відповідності. Згідно із Наказом Міністерства аграрної політики України № 228 від 15.06.2004 року уповноваженим органом з організації та проведення сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки визначено Державну інспекцію з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку. За поданням інспекції наказом Міністерства аграрної політики України від 20.07.2004 року № 258 визначено, що органами, на які покладається практичне здійснення сертифікації послуг зернових складів із зберігання зерна та продуктів його переробки є обласні Державні хлібні інспекції.

Процедура сертифікації послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки які надаються зерновими складами на території України здійснюється відповідно до Порядку сертифікації послуг зернових складів на відповідність існуючим правилам і технічним вимогам зберігання зерна та продуктів його переробки. Вартість робіт із підтвердження відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки встановлюється уповноваженим органом із сертифікації та, в залежності від об'ємів виконаних робіт, складає від 1600 грн до 3000 грн. Сертифікат відповідності послуг зернового складу видається заявнику відповідно до процедури, встановленої цим Порядком. Термін дії сертифіката не повинен перевищувати одного року.

Не зважаючи на те, що процедура сертифікації зернових складів тягне за собою додаткові витрати на підтримку високого рівня його технічних і фінансових показників, вона є одним із необхідних заходів щодо забезпечення впевненості як зерновиробників так і кредитних установ у тому, що зерно зберігатиметься з гарантованою якістю та початковою кількістю.

Із 1 січня 2005 року відповідною Постановою КМУ зерновим складам, що не пройшли сертифікацію та не мають сертифікату відповідності заборонено приймати участь у схемі кредитування під складські документи. За період з 2005 по 209 рік кількість сертифікованих складів швидко зростала. Так, у 2009 році на Україні вже працювало 697 ліцензованих зернових склади загальною потужністю більше 29 млн. т. Після створення у 2004 році електронного реєстру зернових складів кількість виданих складських свідоцтв помітно збільшувалась: у 2005 році було видано 25 свідоцтв, у 2007 році - 4234, у 2008 році - 4404 свідоцтва на 5,5 млн. т продукції.

Отримавши сертифікат відповідності, зерновий склад має право виписувати складські документи на зерно. Відповідно до пункту 1.21. „Положення про обіг складських документів на зерно ” затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України №198 від 27.06.2003 року елеватор також має можливість випускати складські свідоцтва для себе під власне зерно, що зберігається на складі. При цьому складська квитанція на зерно, яке належить зерновому складу, виписується протягом дня прибуткування зерна складом. На сьогоднішній момент це практично є єдиною можливістю зернових складів отримати короткостроковий кредит для фінансувати тимчасової потреби у оборотних засобах. Схема кредитування банком зернового складу під складські свідоцтва виглядатиме наступним чином, рис. 3.14.

Рис. 3.14. Схема кредитування банком зернового складу під заставу складського свідоцтва

Як видно з рис. 3.14. ефективна система кредитування під складські свідоцтва має складатися із органів регулювання і надзору, сертифікованих і ліцензійних складів, спеціалізованих банків, органів страхування і гарантування виконання фінансових зобов'язань та бути забезпечена відповідною нормативно - правовою базою. Для отримання бланків складських свідоцтв елеватор повинен звернутися з відповідною заявкою до уповноваженого органу з виготовлення та надання суб'єктам ринку зерна бланків складських документів та ведення їх реєстрів - ДП «Держреєстри України». Бланки цих документів підлягають суворій звітності, друкують їх винятково на підприємствах Держзнаку України та мають 13 ступенів захисту від можливих підробок.

Перед тим, як звернутися до банку, елеватор повинен застрахувати власне зерно від ризиків випадкової загибелі, пошкодження або втрати товару, під яке виписане складське свідоцтво, як цього вимагає стаття 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Проте, у статті 7 Закону України «Про страхування», страхування зерна на зберіганні не належить до обов'язкових видів страхування. Такі розбіжності у законодавстві змушують банки з обережністю ставитися до участі у цій схемі кредитування: закон хоча і зобов'язує зерновий склад застрахувати зерно, але не передбачає будь-якої відповідальності за невиконання цієї норми.

За запропонованою схемою кредитування, зерно, що перебуває у власності зернового складу, по суті, виступає заставою, а зерновий склад - заставоутримувачем. Згідно ст. 10 Закону України «Про заставу» заставоутримувач зобов'язаний страхувати заставлене майно, якщо це передбачено законом чи договором. Крім того, щоб отримати право на заставу власного зерна зерновий склад повинен застрахувати не тільки зерно, а й приміщення, в якому воно зберігається. Таку вимогу включено до технічного регламенту сертифікованого зернового складу. Якщо ці вимоги не будуть виконані, власник зерна не зможе заставити його та отримати кредит.

Важливим у цьому питанні, на нашу думку, є вибір страхової компанії. Позичальнику до цього потрібно ставитися виважено, оскільки не всі страхові компанії мають високу репутацію та відповідний досвід роботи. Крім того, необхідно, щоб страхова компанія відповідала вимогам як кредитора, так і страхувальника. Тому враховуючи вищезазначене, вважаємо за необхідне на державному рівні створення страхової компанії, яка б спеціалізувалася на страхуванні операцій з кредитування під складські свідоцтва. Страхування зерна повинно надавати додаткові гарантії того, що збережеться предмет застави або буде відшкодовано його вартість у разі настання страхового випадку. Крім того, система складських свідоцтв буде працювати максимально ефективно за умови відповідного законодавчого підґрунтя, яке створить прозоре правове середовище і певну довіру для активного обігу складських свідоцтв, та забезпечить зміцнення зв'язків між сільськогосподарськими виробниками, зерновими складами та банківським сектором. Законодавча база має забезпечувати зрозумілість визначень прав та обов'язків кредитора, позичальника і страхувальника.

Після дотримання всіх вищевказаних вимог, зерновий склад може отримати в банку короткострокову позику під складське свідоцтво. Як правило, її обсяг становить не менше 70-80% від ринкової вартості зерна, що дає змогу позичальнику покрити тимчасову потребу у оборотних засобах та планувати подальшу господарську діяльність. Крім того, завдяки участі у системі кредитування під складські свідоцтва, зерновий склад має можливості до розширення клієнтської мережі та збільшення обсягів складського бізнесу, нарощуючи прибуток від переробки та зберігання зерна. А необхідність проходження обов'язкової процедури сертифікації, постійних перевірок і відповідальність за належне зберігання зерна під складські свідоцтва зумовлює поліпшення якості складських операцій. Сертифікація зернових складів є засобом доведення рівня їх діяльності до європейських і світових стандартів, що, як наслідок, призводить до поліпшення якості продукції та наданих послуг, а також підвищить рівень довіри до зернових складів як вітчизняних, так і зарубіжних учасників ринку зерна, та надасть можливість вітчизняним зерновим складам складати конкуренцію на світовому ринку зерна.

Отже, в умовах відсутності в Україні чинного механізму іпотеки землі, складські свідоцтва на зерно є практично єдиним ефективним шляхом залучення короткострокових кредитних ресурсів для зернових складів. Оскільки зерно, яке зберігається на сертифікованому зерновому складі, банк може використовувати як більш ліквідну заставу під кредит, ніж посіви чи малоліквідні виробничі будівлі, то отримання зерна в якості погашення дебіторської заборгованості є вдалим варіантом оптимізації обсягів дебіторської заборгованості та недопущення її переходу до складу безнадійної. А використання отриманого зерна для залучення короткострокової позики дасть змогу зерновому складу покрити тимчасову потребу у грошових коштах або знизити обсяги заборгованості перед кредиторами.

Проте для ефективного впровадження зернових складів у систему кредитування під складські свідоцтва вони мають розташовуватися поряд із зерновиробниками, на великих промислових територіях, важливих ринкових центрах або поряд із імпортно-експортними терміналами. Особливо важливим є їх доступність для зерновиробників у сільській місцевості.

Оборотні засоби є джерелом фінансування затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції з моменту формування виробничих запасів до періоду надходження виручки від реалізації готової продукції. Крім того, оборотні засоби забезпечують своєчасне здійснення платіжно-розрахункових операцій, тим самим вони виконують не лише важливу платіжно-розрахункову функцію, але й впливають на стан частини засобів, що авансована в сферу обігу, зокрема, на стан розрахунків. Ефективність процесу виробництва і реалізації продукції залежить не лише від наявності оборотних засобів у підприємства, але і від їх використання в процесі виробництва.

У сучасній практиці формування і використання фінансових ресурсів важливе місце займає проблема якісного і кількісного обґрунтування фінансових рішень, прийняття яких неможливе без використання ефективної оцінки. Водночас, значна їх частина потребує комплексного підходу до дослідження об'єкта. В умовах мінливого як зовнішнього, так і внутрішнього середовища такий підхід є актуальним. При дослідженні зернових складів як цілісної системи взаємопов'язаних фінансових відносин постає питання щодо узагальнення результатів дослідження системи формування та використання оборотних засобів з метою визначення єдиного (інтегрального) показника як індикатора ефективності їх використання.

Сучасна економічна наука пропонує різноманітні методики рейтингової оцінки, що формуються залежно від поставленої мети та специфіки досліджуваних об'єктів. В залежності від цього, кожна методика рейтингової оцінки має характерний набір показників, що аналізуються та алгоритм розрахунку інтегрального показника. Відрізняються методики і за ступенем використання електронно-обчислювальної техніки у розрахунках та адаптацією їх до інформаційної системи обліку на підприємстві.

Мета рейтингової оцінки використання оборотних засобів зернових складів у досить короткі терміни провести розрахунки на основі обраної моделі комплексного дослідження системи формування і використання оборотних засобів, ідентифікувати фактичні результати та обґрунтувати прогнозний тренд розвитку їх фінансового стану у коротко - або довгостроковому періодах. Результатом такого аналізу буде вираження спроможності об'єкта дослідження забезпечити ефективність використання їх оборотних засобів у коротко - та довгостроковій перспективах.

Інтегральну оцінку зернових складів пропонуємо проводити в два етапи:

1 - аналіз формування та використання оборотних засобів і відбір показників, що найповніше характеризують ефективність їх використання;

2 - оцінка ефективності використання оборотних засобів за визначеними показниками і формування рейтингу підприємств за інтегральним показником.

Алгоритм ранжування зернових складів за ефективністю використання їх оборотних засобів передбачає певну послідовність дій, згідно з якою перший етап є підготовчим для рейтингової оцінки, а наступні чотири є безпосередньою рейтинговою оцінкою на рівні окремих показників.



Рис. 3.15. Алгоритм побудови рейтингової оцінки зернових складі за ефективністю використання оборотних засобів

Отже, на рис. 3.15 представлено основні етапи запропонованого алгоритму оцінки зернових складів за ефективністю використання їх оборотних засобів Урахування цих особливостей є визначальним у проведенні рейтингової оцінки досліджуваних суб'єктів господарювання за ефективністю використання їх оборотних засобів. Комплексна оцінка зернових складів проводилася із використанням методу створення рангу за допомогою низки показників. Даний метод оснований на ранжуванні підприємств відповідно до значень відібраних для аналізу ключових показників.

Дослідження, проведені у попередніх розділах роботи, свідчать, що до таких показників належать: оборотність оборотних засобів, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, коефіцієнт співвідношення основних і оборотних засобів, коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, рентабельність оборотних засобів, коефіцієнт поточної ліквідності, табл. 3.8.

Таблиця 3.8 - Характеристика показників рейтингової оцінки зернових складів за ефективністю використання оборотних засобів

Показник	Умовне позначення	Нормативне значення показника
Оборотність оборотних засобів, дні	П1	>2,0
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами,грн	П2	>0,1
Коефіцієнт співвідношення основних і оборотних засобів, грн	П3	? 1,0
Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості засобів, грн	П4	1,0
Рентабельність оборотних засобів, %	П5	>0,2
Коефіцієнт поточної ліквідності, грн	П6	? 1,0

Розрахунки інтегрального оцінювання зернових складів проводилися за даними публічної фінансової звітності ВАТ «Жашківський елеватор», ВАТ «Сигнаївський КХП», ПрАТ «Корсунь-Шевченківське ХПП». Дослідження проводилось за 2010 звітний період. За результатами досліджень, проведених у попередніх розділах роботи, визначено, що відібрані показники повністю характеризують ефективність використання оборотних засобів досліджуваних підприємств. В основу методики покладено порівняння підприємства за кожним показником ефективності використання оборотних засобів по мінімальному відхиленню від найкращого показника, тобто найвищий рейтинг має те підприємство, у якого сумарний результат за всіма показниками є найнижчим. Базою розрахунку для отримання рейтингової оцінки є не суб'єктивні оцінки експертів, а найбільш високі результати з усієї сукупності реальних показників. Рейтингова оцінка зернових складів формується на основі отриманих значень економічних коефіцієнтів і є інформаційним узагальнюючим висновком із аналізу ефективності використання їх оборотних засобів, табл.3.9.



Таблиця 3.9 - Показників ефективності використання оборотних засобів зернових складів Черкаської області, 2010 р.

Підприємства	ВАТ «Жашківський елеватор»	ВАТ «Сигнаївський КХП»	ПрАТ «Корсунь -Шевченківське ХПП»
Показники
П1	2,9	1,5	2,0
П2	0,87	-0,81	-0,38
П3	1,60	1,30	0,47
П4	50,70	0,13	0,11
П5	44,7	-23,0	4,0
П6	3,90	1,20	0,71

Провівши відповідні розрахунки значень економічних коефіцієнтів, складаємо матрицю (vij), де стовпці відповідають порядковому номеру досліджуваних зернових складів, а рядки - значенням відібраних для рейтингової оцінки показників ефективності використання оборотних засобів. На основі даних таблиці 3.6 отримуємо вихідну матрицю vij:

Третій етап визначення інтегрального критерію оцінки зернових складів за ефективністю використання їх оборотних засобів передбачає застосування для подальших розрахунків таких методів: метод визначення головного критерію, мультиплікативний метод згортки критеріїв, адитивний метод згортки критеріїв, метод обчислення відстаней. Останній метод обраний нами для подальшого визначення інтегрального показника оцінки зернових складів за ефективністю використання їх оборотних засобів.

Метод обчислення відстаней базується на векторно-матричній алгебрі, при цьому вводиться спеціального вигляду матриця, що характеризує відстань між аналізованими об'єктами. Ця матриця відіграє роль індикатора відстані від досліджуваного об'єкта до порівнюваного, тобто є певним узагальнюючим елементом в системі рейтингової оцінки.

Необхідність застосування методу обчислення відстаней пов'язана із тим, що значення отриманих коефіцієнтів, як правило, мають незрівнянну один з одним природу. Тому відібрані для оцінки показники, потребують нормування та стандартизації вихідної матриці. Нами проведені розрахунки стандартизації показників вихідної матриці vij за середнім квадратичним відхиленням:

(3.11)

де zij - середнє арифметичне і-го показника;

- середнє квадратичне відхилення і-го показника

(3.12)

(3.13)

Отже, використовуючи формули 3.11 - 3.13 перетворимо матрицю vij у матрицю sij:

На четвертому етапі оцінки підприємства ранжуються у порядку спадання рейтингової оцінки. Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням порівняльної оцінки. Для розрахунку рейтингової оцінки кожного із досліджуваних підприємств використовуємо формулу 3.14.



, (3.14)

На основі визначених рейтингових оцінок формуємо рейтинг досліджуваних підприємств за ефективністю використання їх оборотних засобів, табл.3.10.

Таблиця 3.10 - Результати ранжування зернових складів Черкаської області за ефективністю використанням їх оборотних засобів

Показник	ВАТ «Жашківський елеватор»	ВАТ «Сигнаївський КХП»	ВАТ «Корсунь-Шевченківське ХПП»
Рj	3,64	1,88	1,26
Місце	3	2	1

Використання в ході оцінки порівняння показників за різні проміжки часу дає можливість застосовувати цей метод для оперативного контролю за ефективністю використання оборотних засобів. Проведені розрахунки дали змогу отримати оцінку, що забезпечила порівняння ефективності використання оборотних засобів зернових складів Черкаської області. Найкращий інтегральний показник ефективності використання оборотних засобів має ВАТ «Корсунь-Шевченківське ХПП». Друге місце в рейтингу посідає ВАТ «Сигнаївський КХП», третє - ВАТ «Жашківський елеватор».

Підвищення ефективності використання оборотних засобів являє собою процес змін, і, як будь-який процес, потребує стратегічного підходу. Підвищення ефективності використання оборотних засобів є першочерговим завданням зернових складів у сучасних умовах господарювання. За економічним змістом напрямки, спрямовані на підвищення ефективності використання оборотних засобів зернових складів можна поділити на вартісні і часові. Вартісні - спрямовані на безпосереднє зниження обсягу оборотних засобів, а часові - на зменшення перебування оборотних засобів на всіх етапах виробничого процесу.

Найважливішою у підвищенні ефективності оборотних засобів є перша стадія їх кругообігу. На стадії заготівлі матеріальних цінностей за рахунок удосконалення матеріально-технічного забезпечення можливим є зниження обсягів виробничих запасів. Зокрема, ретельний пошук і відбір постачальників, укладання контрактів за найвигіднішими умовами, які б сприяли прискоренню і здешевленню перевезень, планування обсягів і інтервалів постачання матеріальних цінностей та покращення організації складського господарства сприятимуть раціональній організації руху виробничих запасів та знизять можливість утворення їх надлишкових запасів.

Запорукою ефективної діяльності елеватора є повне завантаження його виробничих потужностей. У більшості випадків низька завантаженість цих підприємств призводить до їх збитковості та закриття. Тому на стадії заготівлі сировини важливим є збільшення завантаженості підприємств через налагодження вигідних взаємовідносин із виробниками зерна. Оскільки для зернових складів повна завантаженість виробничих потужностей є одним із шляхів зниження собівартості послуг із доробки та зберігання зерна. Раціональне використання матеріальних засобів виробництва продукції, зниження її матеріаломісткості є важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних засобів зернових складів.

Створення налагодженої системи збуту, яка б включала постійний зв'язок із покупцями з моменту відвантаження продукції до моменту отримання оплати за неї, швидку обробку транспортних документів, забезпечення транспортними засобами прискорить реалізацію готової продукції. Як показало проведене дослідження, то саме на цій стадії обороту оборотних засобів відбувається затримка їх руху через виникнення дебіторської заборгованості, 68 % якої становить дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги. Для підвищення оборотності дебіторської заборгованості підприємствам необхідно надавати відстрочку платежів лише постійним клієнтам при умові гарантування оплати. Тут дуже важливим є підхід до вибору ділових партнерів і визначення схеми взаємовідносин з ними. Необхідно також чітко визначати, на який термін надається відстрочка у оплаті та як саме буде проводитися вилучення боргів. Тут можливе використання фінансових інструментів - векселів, акредитиву, які дозволять вилучати прострочену дебіторську заборгованість рівними частинами, підвищать її оборотність та знизять ризик появи дебіторської заборгованості в майбутньому. Забезпечення безперервності процесу виробництва, безумовно, є важливим фактором, особливо за ринкових умов господарювання, коли підприємства на перше місце ставлять отримання максимального розміру прибутку при мінімальних затратах. Як нами уже зазначалося вище, перед зерновими складами першочерговою постає проблема нарощування обсягів виробництва та прибутковості. Вирішенню цієї проблеми сприятиме підвищення ефективності використання оборотних засобів, оскільки саме завдяки цьому формується майбутній прибуток підприємств. Отже, за результатами проведених нами досліджень формування та використання оборотних засобів зернових складів Черкаської області, можна визначити основні напрями для підвищення їх ефективності:

підвищення якості зберігання зернових культур;

зниження енергомісткості та матеріаломісткості робіт;

відновлення гарантованих, довготривалих і стабільних відносин із товаровиробниками зерна;

застосування прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації та прискорення її руху, дотримання договірної та платіжної дисципліни;

підвищення рівня механізації і автоматизації виробничого процесу;

підвищення технічного рівня та реструктуризація виробничо - технологічної бази зернових складів.



Висновки

У результаті проведеного дослідження сформовано наступні висновки теоретичного, науково-методичного і практичного характеру:

Узагальнення досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених щодо економічного змісту категорії «оборотні засоби», вивчення основних її характеристик, особливостей обороту дало змогу уточнити сутність оборотних засобів як авансованої вартості оборотних активів підприємства, що здійснює кругообіг шляхом структурної їх трансформації у вигляді засобів сфери виробництва і сфери обігу з метою забезпечення безперервного процесу виробництва. Таке трактування, на відміну від уже існуючих, виокремлює цю категорію у складі активів підприємства, слугує підґрунтям для аналізу їх стану та структури на всіх стадіях кругообігу авансованої вартості.

Обґрунтовано систему показників для оцінки ефективності використання оборотних засобів зернових складів, що включає коефіцієнт оборотності, період обороту оборотних засобів, коефіцієнт завантаженості оборотних засобів, коефіцієнт збереження, віддачу та рентабельність оборотних засобів. Використання визначеної системи показників забезпечить об'єктивну оцінку використання оборотних засобів, дасть змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення, спрямовані на підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності зернових складів.

Розкрито та обґрунтовано чинники, що впливають на формування та ефективність використання оборотних засобів зернових складів. Здійснено їх розподіл на зовнішні, що впливають на процес формування і використання оборотних засобів незалежно від підприємства, та внутрішні чинники, на які підприємство може здійснювати вплив у процесі виробничо-господарської діяльності. Серед внутрішніх виокремлюються операційні, організаційні та фінансово-економічні. У складі операційних чинників автором виокремлено чинники загального та специфічного характеру.

Доведено, що зростання прибутковості досліджуваних підприємств можливе за умови нарощування оборотних засобів сфери виробництва. За досліджуваний період тривалість обороту оборотних засобів досліджуваних підприємств зросла на 42,5 днів, при коефіцієнті оборотності оборотних засобів 2,4. Період обороту коштів у розрахунках за досліджуваний період уповільнився і в середньому становить 3,5 разів за рік. Високу питому вагу в структурі оборотних засобів зернових складів займає дебіторська заборгованість, частка якої у 2010 році становила 73,0%. Період інкасації дебіторської заборгованості зернових складів останніми роками уповільнився на 22,4 дні. Обґрунтовано, що для підвищення ефективності використання оборотних засобів зернових складів доцільним є дотримання їх співвідношення з основними засобами в межах 1:0,94-1:1,22.

Встановлено, що зменшення власних джерел у загальній структурі формування оборотних засобів зернових складів провокує зростання залучених, зокрема кредиторської заборгованості, частка якої за досліджуваний період коливалася в межах від 51,3% до 75,8%. З метою забезпечення зернових складів власними джерелами формування оборотних засобів обґрунтовано застосування нормативного методу розподілу прибутку, зі спрямуванням його на поповнення статутного капіталу в частині оборотних активів. Для покриття сезонної потреби в оборотних засобах запропоновано залучення зерновими складами короткострокових банківських кредитів шляхом випуску сертифікатів під заставу власного зерна. З метою підвищення доступності кредитних ресурсів за цією системою, пропонується удосконалити механізм страхування зберігання зерна шляхом створення спеціалізованої страхової компанії.

Підвищення ефективності використання оборотних засобів зернових складів значною мірою обумовлено прискоренням їх оборотності. З цією метою розроблено методику прогнозування показників оборотності оборотних засобів зернових складів, що дає змогу визначати тривалість їх обороту з урахуванням зміни окремих елементів моделі. Ця методика дозволяє проводити пошук факторів прискорення тривалості обороту оборотних засобів та приймати на цій основі обґрунтовані управлінські рішення щодо підвищення ефективності їх використання в процесі операційної діяльності зернових складів.

Встановлено, що поелементне нормування оборотних засобів є найбільш дієвим чинником визначення мінімальної їх потреби для забезпечення безперервності процесу виробництва. Запропоновано алгоритм введення системи нормування оборотних засобів, що включає в себе: розробку плану організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення прискорення оборотності оборотних засобів; розробку внутрішнього положення про нормування оборотних засобів; комплексний аналіз діяльності; побудову моделі операційного циклу; розрахунок загальної структури оборотних засобів; тестове випробовування системи на підприємстві.

З метою підвищення дієвості системи внутрішньогосподарського контролю за цільовим та ефективним використанням оборотних засобів, запропоновано схему його проведення, що забезпечує комплексний підхід до розкриття основних об'єктів контролю та ув'язку їх з етапами операційного циклу зернових складів. Суб'єкти внутрішньогосподарського контролю оборотних засобів зернових складів згруповано за трьома рівнями, залежно від відповідальності кожного суб'єкта контролю за свою діяльність та їх потреб у контрольно-аналітичній інформації для ефективного управління оборотними засобами.

Обґрунтовано, що значні обсяги дебіторської заборгованості уповільнюють оборотність оборотних засобів зернових складів. Для підвищення ефективності використання оборотних засобів зернових складів та формування оптимального розміру дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги запропоновано методику визначення її граничного обсягу на основі середньої тривалості обороту, це забезпечить більш ефективний контроль обігу дебіторської заборгованості та покращить процеси її інкасації.

Список використаних джерел

1. Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України.- [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://smida.gov.ua.

2. Адамов Б. И. Анализ и прогнозирование состояния оборотных средств предприятий региона в условиях рынка / Б.И. Адамов, Е.В. Кулиш - Донецк, 1998. - 16с.

3. Алексійчук В. М. Кредитне обслуговування АПК: досвід та напрями розвитку/ В. М. Алексійчук - К.: ІАУ, 1998. - 92 с.

4. Андрійчук В. Г. Власний та позиковий капітал підприємств і критерії їх раціонального співвідношення / В. Г.Андрійчук, С. Галузинський // Економіка України. - 1998. - №6. - С.15-23.

5. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: підручник. - 2-ге вид. доп. і перероблене / В. Г. Андрійчук - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

6. Амбросов В. Я. Кредитування підприємств АПК / В. Я. Амбросов, Г. Г. Войчук , О. Г. Малій - X.: ХДТУСГ, 2001. - 119 с.

7. Артеменко В. Ф. Аналіз сучасного стану зернопереробних підприємств, проблеми, перспективи розвитку, потреба в обладнанні для переробки та зберігання зерна / В. Ф. Артеменко // Хранение и переработка зерна. - 2000. - № 4. - С. 7-8.

8. Артеменко В. Ф. Шляхи зниження вартості обігу зерна та продуктів його переробки на елеваторах і хлібоприймальних підприємствах / В. Ф. Артеменко // Хранение и переработка зерна. - 2000. - № 5. - С. 3-5.

9. АСУП хранения и переработки зерна. Реальность и перспективы / А. В. Просянык, П. И. Мельниченко, М. Ю. Горбунов, Е. Э. Смоленский // Хранение и переработка зерна - 2006. - № 3. - С. 36-39.

10. Басина Н. А. Финансы предприятия: оборотные средства / Н. А. Басина, И. А. Щербакова - Хабаровск : ДВГУПС, 2001. -39 с.

11. Барнгольц С. Б. Оборотные средства промышленности / С. Б. Барнгольц - М.: Финансы, 1965. - 283 с.

12. Белоусенко Г. Ф. Оборотные средства сельскохозяйственных, агропромышленных предприятий и производственных объединений / Г. Ф. Белоусенко - М., 1986. - 218 с.

13. Белоусенко Г. Ф. Оборотные средства при сельскохозяйственном и агропромышленном кооперировании / Г. Ф. Белоусенко - М.: Россельхозиздат, 1977. - 240 с.

14. Білик М. Д. Фінансовий аналіз / М. Д. Білик, О. В. Павловська, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька - К.: КНЕУ, 2005. -- 592с.

15. Беем-Баверк О. Критика теории Маркса / сост. А. В. Куряев. - М.: Социум, 2002. - 283 с.

16. Бирман А. М. Вопросы улучшения организации оборотных средств / А. М. Бирман // Вопросы економики. - 1963. - № 1. - С.50.

17. Благодатний А. В. Розвиток і вдосконалення фінансово-кредитного механізму АПК / А. В. Благодатний - К.: ННЦ ІАЕ, 2005. - 164 с.

18. Бечко В. П. Формування та ефективність використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств: монографія / В. П. Бечко - Умань: СПД Сочінський, 2008. - 136 с.

19. Бечко В. П. Нормування оборотних засобів підприємств аграрного сектору економіки / В. П. Бечко // Фінансова система України: Збірник наукових праць. - Острог: Острозька академія, 2005. - Ч.1 - С. 266 -273.

20. Бечко П. К. Оцінка стану забезпечення оборотними засобами суб'єктів зберігання зерна Черкаської області / П. К. Бечко, Т. А. Деркач // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: наук. зб. Прикарпатського нац. ун-ту імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ: видавництво Прикарпатського нац. ун-ту імені Василя Стефаника, 2011. - Вип.7. - Т. 2. - С. 26-32.

21. Бечко В. П. До питання щодо економічної сутності оборотних засобів / В. П. Бечко, Т. А. Деркач // Наук. записки нац. ун-ту «Острозька академія». Серія «Економіка». - Острог: Нац. ун-т «Острозька академія», 2008. - Вип.10. - Ч. 2. - С.71-79.

22. Бланк И. А. Словарь-справочник финансового менеджера / И. А. Бланк - К.: НИКА-Центр, 1998. - 480 с.

23. Бланк И. А. Управление активами и капиталом предприятия / И. А. Бланк - К.: Эльга, 2003. - 446 с.

24. Бойко В. І. Зерно і ринок: монографія / В. І. Бойко - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 312 c.

25. Брейли Р. Принципы корпоративных финансов / Р. Брейли, С. Маерс; пер. с англ. - М.: Олимп-Бизнес, 1997. - 1120 с.

26. Бригхем Ю. Финансовый менеджмент / Ю. Бригхем, Л. Гапенски; В 2-х Т., Т. 1, пер. с англ., под ред. В.В. Ковалева - СПб.: Экономическая школа, 1998. - 497 с.

27. Буряковский В. В. Финансы предприятий / В. В. Буряковский, В. Я. Кармазин, С. В. Каламбет - Днепропетровск: Пороги, 1998. - 245 с.

28. Бурцев В. Організація внутрішнього аудиту в компанії / В. Бурцев // Фінансовий ринок України. - 2007. - № 2. - С.25-30.

29. Бутинець Т. А. Внутрішній контроль: елементи організації системи / Т. А. Бутинець //Вісник Житомирського держ. технологічного ун-ту. - Житомир: ЖДТУ, 2008. - № 1: Економічні науки - С. 28.

30. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / ДЖ. К. Ван Хорн. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 800 с.

31. Василик О. Д. Теорія фінансів: підручник / О. Д. Василик. - К.: НІОС, 2001. - 416 с.

32. Виговська Н. Г. Господарський контроль в Україні: теорія, методологія, організація: монографія / Н. Г. Виговська. - Житомир: ЖДТУ, 2008. - 532 с.

33. Види складських документів на зерно, переваги та перспективи їх використання: Канадсько-Український зерновий проект - К., 2004. - 18 с.

34. Використання складських свідоцтв на зерно у кредитних відносинах: Методичні рекомендації / П. Т. Саблук, В. М. Гаврилюк, О. О. Бєлозєрцев, Р. П. Саблук. -К.: ННЦ ІАЕ, 2006. - 168 с.

35. Внутрішній контроль господарської діяльності підприємства: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. М. Д. Корінька - Фастів: Поліфаст, 2006. - 440 с.

36. Гайдуцький П. І. Госпрозрахунковий механізм міжгалузевих зв'язків в АПК / П. І. Гайдуцький - К.: Урожай, 1991. - 179 с.

37. Гриліцька А. Шляхи підвищення ефективності внутрішнього аудиту грошових коштів на підприємствах споживчої кооперації / А. Гриліцька // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. -№11. - С.52-58.

38. Григорьева Е. Аграрная политика Канады / Е. Григорьева // Международный сельскохозяйственный журнал. - 2000. - № 5. - С. 37 - 46.

39. Гришова І. Ю. Методичні аспекти формування системи показників ефективності використання оборотних засобів молокопереробних підприємств. Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи / І. Ю. Гришова // Матеріали Всеукр. наук. конф. студ., майстрів та асп. - Т. 2. К.: ІАЕ УААН, 2000. - С. 203- 205.

40. Гришова І. Ю. Специфічні особливості кругообігу оборотних засобів на молокопереробних підприємствах / І. Ю. Гришова // Аграрний вісник Причорномор'я. - 2000. - № 6. - С. 182-186.

41. Гришова І. Ю. Структура оборотних засобів молокопереробних підприємств / І. Ю. Гришова // Економіка АПК. - 2002. - № 5. - С. 99-102.

42. Грідчіна М. В. Управління фінансами акціонерних товариств / М. В. Грідчіна - К.: А.С.К., 2005. - 384 с.

43. Гудилин А. В. Организация производственного процесса на ХПП / А. В. Гудилин, А. Д. Климовский, С. И. Акивис - М.: Колос, 1971. - 103 с.

44. Ґудзь О. Є. Кредитування і банківське обслуговування підприємств агропромислового виробництва: сучасні тенденції та особливості / О. Є. Ґудзь - К. : ІАЕ, 2005. - 168 с.

45. Гуцал І. С. Банківське кредитування суб'єктів ринку в трансформаційній економіці України: питання теорії, методики, практики / І. С. Гуцал - Л.: БІБЛЬОС, 2001. - 242 с.

46. Уильяме Д. Техническое состояние зернохранилищ Украины оставляет желать лучшего / Д. Уильяме // АгроСвіт. - 2001. - № 3. - С. 22-23.

47. Дікань Л. В. Внутрішній контроль / Л. В. Дікань, Н. В. Шульга - Х.: ХНЕУ, 2005. - 60 с.

48. Дісперов В. С. Ефективність виробництва у сільськогосподарському підприємстві: монографія / В. С. Дієсперов - К.: ННЦ ІАЕ, 2008. - 340 c.

49. Демчук Л. А. Вплив розміщення оборотних засобів на фінансовий стан підприємства / Л. А. Демчук // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - Вип. 59. - С.16-21.

50. Демчук Л. А. Особливості кругообігу оборотних засобів в сільськогосподарських підприємствах / Л. А. Демчук; Науковий вісник НАУ - К.: НАУ, 2001. - Вип. 35. - С. 183-189.

51. Демчук Л. А. Нормування оборотних засобів сільськогосподарських підприємств / Л. А. Демчук // Економіка АПК. - 2004. - № 2. - С. 56 - 61.

52. Дем'яненко М. Я. Кредитний механізм аграрного сектора економіки в період становлення ринкових відносин / М. Я. Дем'яненко // Економіка України. - 1999. - № 4. - С. 15-24.

53. Дем'яненко М. Я. Кредитна політика держави щодо аграрного сектора економіки в ринкових умовах / М. Я. Дем'яненко // Економіка України. - 2002. - № 1. - С. 51-59.

54. Дем'яненко Н. Я. Повышение отдачи оборотных средств колхозов / Н. Я. Дем'яненко - К.: Урожай, 1988. - 112 с.

55. Денисенко Т. А. К вопросу об исследовании оборотных средств / Т. А. Денисенко Т. А. // Деньги и кредит. - 1984. - № 4. - С. 30-34.

56. Дмитрук Б. П. Про формування інфраструктури ринку зерна // Б. П. Дмитрук / Економіка АПК. - 1998. - № 5 - С. 60 - 62.

57. Дмитрук С. В. Акціонування підприємств системи хлібопродуктів / С. В. Дмитрук // Економіка АПК. - 1999. - № 7. - С. 28-34.

58. Деркач Л. П. Экономико - статистическое изучение оборотных средств колхозов (на примере Украинской СССР): монография / Л. П. Деркач - К.: Наукова думка, 1987. - 121 с.

59. Деркач Т. А. Ефективність використання оборотних засобів сільськогосподарських підприємств Черкаської області / Т. А. Деркач // Вісник Харківського нац. техн. ун-ту сільського господарства імені Петра Василенка. Серія «Економічні науки». - Х.: ХНТУСГ, 2008. - Вип. 72. - С. 137-140.

60. Деркач Т. А. Визначення сутності оборотних засобів суб'єктів підприємницької діяльності / Т. А. Деркач // Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою: зб. наук. праць Донецького держ. ун-ту управління. Серія «Економіка». - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - Вип. 126. - Т. Х.- С. 146-152.

61. Деркач Т. А. Система внутрішньогосподарського контролю за авансованими оборотними засобами суб'єктів зберігання зерна Черкаської області [Електронний ресурс] / Т. А. Деркач // Ефективна економіка. - 2011. - № 6. - Режим доступу до журналу: http://www.еconomy.nayka.com.ua.

62. Деркач Т. А. Нормування оборотних засобів суб'єктів зберігання зерна / Т. А. Деркач // Агросвіт. - 2011. - № 12. - С. 65-68 (0,43 друк. арк.).

63. Деркач Т. А. Вплив факторів на оборотність оборотних засобів зернових складів Черкаської області / Т. А. Деркач // Агросвіт. - 2011. - № 23. - С. 34-37.

64. Економіка підприємства: навч. посіб./ В. С. Рижиков, В. А. Панков, В. В. Ровенська, Є. О. Підгора - К.: Слово, 2004. - 272 с.

65. Эффективность использования оборотных средств предприятий / [В. Я. Нусинов, Г. А. Семенов, С. Я. Салыга и др.] - Кривой Рог: Издательский дом, 2007. - 430 c.

66. Финансы рыночного хозяйствования / под ред. В. М. Родионовой - М.: Путь России, Экономическая литература, 2003. - 480 с.

67. Журавлев В. В Анализ хозяйственной деятельности предприятий элеваторной и зерноперерабатывающей промышленности / В. В. Журавлев - М.: Агорпоимиздат, 1991. - 189 с.

68. Ільяшенко В. Економічні механізми державного регулювання розвитку ринку зерна в Україні / В. Ільяшенко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України - 2006. - № 3. - С. 71-79.

69. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: навчальний посібник / К. В. Ізмайлова - К.: МАУП, 2001. - 152 с.

70. Капітал, основні та оборотні засоби підприємства / П. В. Круш, О. В. Клименко, В. І. Подвігіна, В. О. Гулевич - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 328 с.

71. Костенко Т. Д. Економічний аналіз та діагностика стану сучасного підприємства / [Т. Д. Костенко, Є. О. Підгора, В. С. Рижиков та ін.]- К.: Центр учбової літератури. - 2007. - 400 с.

72. Кірейцев Г. Г. Фінанси підприємств: навч. посібник / Г. Г. Кірейцев, Н. Г. Виговська, О. М. Петрук. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 272 с.

73. Кирпа Н. Я. Развитие и перспективы обработки и хранения зерна в Украине / Н. Я. Кирпа // Хранение и переработка зерна. - 2000. - №12. - С.29-30.

74. Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Анализ отчетности / В. В. Ковалев - М.: Финансы и статистика, 1999. - 512 с.

75. Колычев Л. И. Оборотные средства колхозов / Л. И. Колычев - М.: Госфиниздат, 1963. - 195 с.

76. Косарина В. П. Финансирование и кредитование заготовительно-производственных предприятий потребительской кооперации / В. П. Косарина - К.: Вища школа, 1994. - 240 с.

77. Краснощекова Г.А. Экономика, организация и планирование производства на предприятиях хранения и переработки зерна / Г.А. Краснощекова, Т.В. Редькина - М.: Агропромиздат, 1991. - 302 с.

78. Кредитная политика Беларуси: проблемы и рекомендации / [О. С. Булко, И. М. Абрамов, И. А. Михайлова-Станюта и др.] - Минск: Право и экономика, 1998. - 135 с.

79. Крейнину М. Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. / М. Н. Крейнину - М.: ИКЦ “ДИС”, 1997. - 224 с.

80. Кустріч Л. О. Сільськогосподарські підприємства Черкащини: аналіз та проблеми розвитку: монографія / Л. О. Кустріч - К.: ІАЕ, 2008. - 206 c.

81. Кушнир В. М. Анализ оборотных средств колхоза / В. М. Кушнир - М.: Статистика, 1978. - 136 с.

82. Лисициан Н. С. Оборотные средства и их роль в процессе воспроизводства / Н. С. Лисициан // Деньги и кредит. -1983. - № 5. - С.31-36.

83. Литвин М. И. Как определять плановую потребность предприятия в оборотных средствах / М. И. Литвин // Финансы. - 1996. - № 10. - С.10-13.

84. Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления / Э. Майер; под. ред. С. А. Николаевой; пер. с нем. Ю. Г.Жукова, С. Н. Зайцева - М.: Финансы и статистика, 1993. - 452 с.

85. Максімова В. Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підприємства - системний підхід до розвитку / В. Ф. Максімова. - К: АВРІО, 2005. - 264 с.

86. Малій О. Г. Фінансово-кредитні відносини в АПК: монографія / О. Г. Малій - Х.: ХНТУСГ, 2008. - 211 с.

87. Маркс К. Капитал Т. 1, Т.2 / К. Маркс - М.: Издательство политической литературы, 1983. - С. 178.

...