Фінанси підприємств

Кожен вид податку повинен мати відповідне джерело його сплати.

Джерела сплати податків і податкових платежів-це доход їх платника, з якого сплачуються відповідні податки і платежі.

Джерело може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (наприклад, коли оподатковується сам доход-прибуток, то об'єкт оподаткування та джерело збігаються), а може й не мати відношення до об'єкта оподаткування (наприклад, податок на транспортні засоби нараховується з обсягу циліндрів двигуна автомобіля, а сплачується з доходу).

Формування джерел сплати податків пов'язане з виробництвом і розподілом національного доходу. Під час розподілу виробленого національного доходу формується фонд оплати праці працівників і чистий доход підприємства, які є джерелом сплати податків.

На сьогодні розрізняють чотири види доходів: рента, процент, заробітна плата, підприємницький доход.

Рента - це доход господарюючих суб'єктів, отримання якого обумовлено факторами, що не залежать від їх діяльності.

Цей доход приносить, як правило, такий фактор виробництва, як земля, що включає всі її* природні ресурси (ліси, водні ресурси, родовища корисних копалин і т.д.). Джерела створення рента різноманітні.

Наприклад, у добувних галузях вона створюється на Підприємствах, що розташовані в більш сприятливих умовах виробництва (менша глибина покладу й більша товща шару, близьке розташування споживачів і т.д.), які дозволяють добувати дешевшу продукцію в порівнянні з аналогічними підприємствами, які знаходяться в гірших умовах.

Рента, яку отримує господарюючий суб'єкт як доход, вноситься ним до бюджету у вигляді відповідного платежу.

Процент - це доход на вкладений капітал або інвестовані ресурси (кошти виробництва та ін.).

Цей доход можуть отримувати як юридичні, так і фізичні особи. Таким чином, він може бути джерелом сплати як прямих, так і непрямих податків.

Заробітна плата-доход, якій сплачується працівникам за використання їх праці (робочої сили).

Вона є часткою національного доходу, який надходить до особистого споживання.

Цей доход може бути джерелом сплати також як прямих (прибуткового податку), так і непрямих (ПДВ, акцизу) податків.

Підприємницький доход - це доход, який отриманий в результаті підприємницької діяльності, він є джерелом сплати прямих податків підприємців - податку на прибуток та ін.

Аналізуючи джерела платежів відносно доходів юридичних та фізичних осіб і безпосередньо платників податків, слід відзначити, що якщо джерелом сплати прямих податків (податку на прибуток та ін.) в юридичних осіб є безпосередньо їх прибуток, а джерелом непрямих (ПДВ, акцизного збору тощо) - у кінцевому підсумку також прибуток (бо віднесення їх на збільшення собівартості проданої продукції і послуг зменшує на відповідну величину прибуток), тобто сплачуються вони до бюджету безпосередньо з виручки.

Що стосується фізичних осіб, то утримані з їхніх доходів (як джерела податків) прямі податки (прибутковий податок) сплачуються до бюджету з виручки господарюючих суб'єктів.

Непрямі ж податки (ПДВ, акцизний збір) стягуються з фізичних осіб через ціни товарів і послуг, що продаються, а перераховуються до бюджету продавцями товарів і послуг із отриманої виручки.

Таким чином, якщо джерела сплати податків у юридичних і фізичних осіб різні, то сплачуються вони до бюджету господарюючими суб'єктами з виручки.

4.3 Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів

Доходи громадян, що були отримані ними від заняття підприємницькою діяльністю, підлягають оподаткуванню. Особливістю оподаткування цих доходів є те, що оподатковуваним доходом вважається сукупним чистий доход, визначений у вигляді різниці між валовим доходом (виручкою в грошовій і натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу.

Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони вираховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, визначеними Головною державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам і підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать випрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) за переліком, визначеним Головною державною податковою адміністрацією України та Міністерством економіки України.

Витрати на придбання імпортних товарів, ввезених в Україну з метою продажу, при визначенні оподаткованого доходу, вилучаються з одержаної виручки від їх продажу за митною вартістю, сплаченою при ввезенні цього товару в Україну й перерахованою в гривні за курсом Національного банку України на дату перетину кордону.

Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці-за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу та сплаченого податку за минулий рік.

Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:

декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержаний ними протягом року доход;

матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами;

отриманих від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про виплачені платникам доходи і утримані податки за довідкою.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально, у 40-денний строк після закінчення кварталу, подають до податкового органу декларацію, а після закінчення року-до 1 квітня наступного року.

В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування.

Громадяни, які одержують інші доходи (здавання фізичним особам в оренду або в найом рухомого і нерухомого майна, в тому числі житла), подають декларацію у 5-денний строк після закінчення місяця з дня виникнення джерела доходу.

В ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. В разі припинення існування джерела доходу протягом року декларація про одержані доходи подається у 5-денний строк з дня припинення його існування, в ній зазначається розмір фактичного доходу за період існування джерела доходу в межах календарного року.

Нарахування авансових та остаточних сум податку проводиться податковими органами у 15-денний строк з дня одержання декларації. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їм допомагають члени сім'ї, які спільно з ними проживають, оподатковуваний доход розподіляють між собою за угодою, але частка кожного з них не може перевищувати розміру, пропорційному кількості громадян, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове оподаткування.

Сплата податку громадянами, які здійснюють підприємницьку Діяльність без створення юридичної особи, може виконуватись авансовими платежами з оціночного доходу, а по окремих видах діяльності -з розрахункового доходу за фіксованими розмірами прибуткового податку (патентами) з подальшим перерахунком податку з фактичного річного доходу, якщо він перевищує розрахований у 1,5 рази.

Перелік видів діяльності, які можуть здійснюватись за умов фіксованих оплат прибуткового податку (шляхом придбання патенту), і розміри фіксованої суми податку (плати за патент) за них затверджуються урядом Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Патент видається в податковій адміністрації. Розмір плати за нього встановлюється виходячи зі ставок, встановлених для нарахування прибуткового податку з доходів, отримуваних громадянами за місцем основної роботи, і середньої суми доходу за рік осіб, які займаються аналогічною роботою в порядку підприємницької діяльності.

Плата за патент здійснюється за діяльність у межах календарного року, але не менше, ніж за місяць.

Розмір фіксованого податку для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, не може бути менше ніж 20 грн. і більше ніж 100 грн. за календарний місяць.

Доходи громадян, отримані від здійснення підприємницької діяльності, які оподатковуються фіксованим податком, не входять до складу його сукупною оподатковуваного податку за висновками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною та не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податків чи осіб, які знаходяться з ним у трудових відносинах, або членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

У випадку, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю в підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу.

У такому випадку платник фіксованого податку має право, самостійно доплатити 50% від суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу й повідомити про це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни в патент у строки, передбачені для його видачі.

Платник фіксованого податку, особи, які знаходяться з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, утримань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, податком на промисел, збором до Фонду соціального захисту населення, збором на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове державне пенсійне страхування і таке ін.

4.4 Непрямі податки

Непрямі податки - це податки, що встановлюються на товари та послуги у вигляді надбавок до ціни товару чи послуги, оплачуються покупцями при придбанні товарів і послуг, а до бюджету вносяться продавцями цих товарів і послуг.

Непрямі податки відіграють важливу роль у формуванні доходів Держбюджету. Надходження від них до Держбюджету складають понад 45 % його доходів.

Види непрямих податків, їх платники, розміри, порядок стягування і сплати до бюджету встановлюються в законодавчому порядку.

У нинішній час в Україні стягуються такі види непрямих податків: податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори.

Податок на додану вартість.

Головним джерелом формування Державного бюджету України є податок на додану вартість. На його частку в доходах держбюджету припадає близько 35%.

Податок на додану вартість - один із основних непрямих податків в Україні.

Сутність податку на додану вартість полягає в тому, що він є частиною знов створеної вартості, яка стягується з покупців у цінах на товари і послуги, що продаються, на кожному етапі їх виробництва і продажу.

Податок на додану вартість - це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до цін на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів, робіт і послуг.

Податок на додану вартість є універсальним фінансовим інструментом, тому що це - різновид універсальних акцизів (податку з продажу, податку з обороту).

Так, з його допомогою з'являється можливість регулювання фонду заробітної плати, ціни,, доходів держбюджету та рівня споживання.

Як податок на споживання, який лягає на населення й бюджетну сферу, податок на додану вартість, при достатньо високій ставці і високій інфляції, стає одним з факторів, що стримують розвиток виробництва.

Відбувається це внаслідок зростання цін на продукцію, що виробляється, і зниження, на підставі цього, можливості придбання покупцем продукції, товарів і послуг.

Однак враховуючи простоту в підрахунках, універсальність як акцизу, динамічність і можливість більш просто формувати держбюджет, податок на додану вартість застосовується більше ніж в 80 країнах світу, у тому числі й Україні. Порядок розрахунку та сплати податку на додану вартість в Україні регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. зі змінами і доповненнями, що внесені до нього у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно з законами України, платниками податку на додану вартість є всі юридичні і фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Отже, платниками податку на додану вартість є:

особи, які мають обсяг операцій, що підлягають оподаткуванню, з продажу товарів (робіт, послуг), протягом будь-якого періоду, за останні дванадцять календарних місяців, який перевищує 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

особи, які ввозять (пересилають) товари на мигну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, у випадках, коли такі особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не оподатковуються відповідно до чинного законодавства;

особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством;

особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

особи, які відповідальні за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, що визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів і витрат, пов'язаних із наданням таких послуг і отриманих (понесених) іншими особами, які знаходяться у підпорядкуванні такої особи.

Об'єктом оподаткування при нарахуванні податку на додану вартість є обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і надання послуг.

При цьому при продажу товарів об'єктом оподаткування є обороти не лише по продажу товарів власного виробництва, але й покупних.

При продажу робіт об'єктом оподаткування є вартість виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних та інших робіт, враховуючи роботи, які виконані господарським способом.

Визначення бази оподаткування відбувається прямим методом.

Сутність цього методу полягає в тому, що підприємство, яке здійснює продаж вироблених товарів (робіт, послуг), визначає вільну (регулюючу) ціну без ПДВ відповідно до собівартості, прибутку, мита, акцизів, інших податків, які, згідно з законодавством України, включаються до вільної ціни (наприклад, до таких податків відносять збір від продажу паливно-мастильних матеріалів, податок з реклами та ін.), тобто база оподаткування (БО) визначається за формулою:

БО = С + Щ+МЗ+АЗ + ІП,

де С - собівартість; 77 - прибуток; МЗ - митні збори; АЗ - акцизний збір; ІП - інші податки, що включаються до ціни.

При продажу ввезених (придбаних) товарів база оподаткування визначається за формулою:

БО = (МВ +ТВ + СВ + ІВ)+МЗ+АЗ + ІП,

де МВ - митна вартість; ТВ - транспортні витрати; СВ - витрати по страхуванню до пункту перетину митного кордону України; ІВ - інші витрати (брокерські, агентські, комісійні).

Від оподаткування податком на додану вартість звільняються низка операцій.

Не підлягають звільненню від оподаткування операції з надання благодійної допомоги у вигляді товарів (робіт, послуг), що оподатковуються акцизним збором, цінних паперів, нематеріальних активів і товарів (робіт, послуг), що призначені для використання у підприємницькій діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

До об'єктів оподаткування податком на додану вартість для розрахунку цього податку застосовують дві ставки: нульову чи ставку 20 %.

Для визначення суми податку на додану вартість (2ПДВ) застосовується така формула:

ПДВ = (БО х 20)/100

де БО - база оподаткування; 20 - ставка податку.

Підрахована за вищенаведеною формулою сума ПДВ додається до вільної (регульованої) ціни, в результаті чого утворюється ціна продажу.

У всіх випадках продажу продукції, товарів, послуг продавець - платник податку на додану вартість - виписує установленої форми податкову накладну в двох примірниках із зазначенням у ній назви продавця - платника податку, покупця, найменування, кількості та вартості товару, що продається, послуг без ПДВ, суми ПДВ і загальної суми коштів, які підлягають сплаті з урахуванням податку.

При звільненні від оподаткування у випадках, що визначені законом, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний підпункт Закону «Про податок на додану вартість».

Загальна сума податку на додану вартість, що нарахована (одержана) платником податку і включена до ціни товару (робіт, послуг), які придбаються в звітному (податковому) періоді, являє собою податкове зобов'язання платника податку.

Окрім продажу продукції, товарів, робіт, надання послуг по відпускних цінах із урахуванням податку на додану вартість, його платники придбають товари, отримують послуги також з урахуванням ПДВ, які використовуються у виробництві та вартість яких включається до складу валових витрат, а також купують основні фонди і нематеріальні активи, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, що сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва й основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, - це податковий кредит. На його суму платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Загальну суму податкового кредиту (ПК) можна визначити за формулою:

X пк = Ј пдвТ + Ј ДВОФ + Ј пдвНА

де: ПДВт+ДВОФ+ПДВНА - сума податку на додану вартість, що сплачена платником у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів у звітному періоді, відповідно.

Суми податку на додану вартість, що сплачеш (нараховані) платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включається до складу податкового кредиту даного звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не мають підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) або банківським документом, який засвідчує перерахування грошових коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням, а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку або зареєстровані як новостворені, до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподаткування операцій, подають податкову декларацію з податку на додану вартість за скороченого формою.

Ця декларація подається до першого звітного періоду, в якому платником податку досягнуто обсяг оподаткування операцій у розмірі 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Складається податкова декларація на основі даних бух обліку і даних книг податкового обліку, за базовий (звітній) період, який дорівнює: календарному місяцю, кварталу чи півроку.

Новостворені суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг), зобов'язані зареєструватися як платники податку, за місцем їх знаходження, в податковому органі.

Акцизний збір.

Акцизний збір, так само як і податок на додану вартість, є непрямим податком. Однак при формуванні ціни підакцизного товару, що продається, акцизний збір нараховується раніше, ніж ПДВ, і сума нарахованого акцизу включається в оборот для обчислення ПДВ, тобто підакцизні товари оподатковуються двічі: один раз акцизним збором, інший - ПДВ.

Акцизний збір, так само як і ПДВ, включається в ціну товару, що продається, у вигляді надбавки.

Суть акцизного збору полягає в тому, що він являє собою непрямий податок, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні та монопольні товари.

Акцизний збір оплачується покупцями, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів.

Порядок обчислення і сплати акцизного збору в Україні регламентується Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про акцизний збір» з подальшими змінами і доповненнями, внесеними в нього, і Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 р. та іншими документами.

Відповідно до зазначених директивних документів платниками акцизного збору є всі суб'єкти підприємницької діяльності, що виготовляють і реалізують або імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які ввозять (пересилають) підакцизні товари на митну територію України.

Обчислення суми акцизного збору передбачає визначення оподатковуваного обороту.

Оподатковуваним оборотом є вартість підакцизних товарів, що продаються, виходячи з відпускних цін без акцизного збору.

Проте в залежності від того, які товари обкладаються акцизним збором (вітчизняні або імпортні) і по яких цінах вони продаються, є різниця у визначенні оподатковуваного обороту.

Так, по вітчизняних товарах, що продаються по вільних цінах, оподатковуваний оборот визначається виходячи з їх вартості по цих цінах, встановлених без акцизного збору, без ПДВ. а по цих же товарах, але що продаються за державними фіксованими і регульованими цінами, оподатковуваний оборот визначається виходячи з їх вартості за цими цінами без урахування торгових знижок, а також сум ПДВ.

При закупівлі імпортних підакцизних товарів за іноземну валюту, включаючи товари (продукцію), які ввезеш в Україну в порядку товарообмінних операцій або отримані безкоштовно для подальшого їх продажу за національну валюту України або передачі для виробництва підакцизних товарів, оподатковуваний оборот визначається з митної вартості цих товарів у іноземній валюті, перерахованій у національну валюту України по курсу НБУ, який діє на дату оформлення митної декларації з урахуванням фактично сплачених сум мита, митних зборів, але не нижче індикативних цін, встановлених КМУ на даний період.

При цьому підставою для визначення оподатковуваного обороту і суми акцизного збору по імпортних товарах, які ввозяться, є вантажна митна декларація.

Крім оподатковуваного обороту, для обчислення акцизного збору необхідні і його ставки по підакцизних товарах.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору в Україні встановлюються Верховною Радою України.

При цьому ставки встановлюються або у відсотках до обороту з продажу, або в твердих величинах з одиниці товару, що продається, і є єдиними на всій території України як для товарів вітчизняного виробництва, так і для імпортованих товарів.

По окремих видах товарів ставки з одиниці товару, що продається, встановлюються у грошовій європейській одиниці «євро» з перерахунком обчисленої суми акцизного збору у національну валюту по курсу НБУ, що діяв на перший день кварталу, у якому здійснюється продаж товару, і залишається незмінним протягом усього кварталу.

Обчислення акцизного збору проводиться виходячи з обсягів проданих товарів (оподатковуваного обороту) і встановлених ставок.

Сума акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, визначається платниками самостійно множенням об'єму відповідних видів товарів (оподатковуваного обороту), що продаються на встановлені ставки.

4.5 Прямі податки

Прямі податки - це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників, і сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів.

Види прямих податків, їх платники, розмір та порядок стягнення встановлюються в законодавчому порядку. У нинішній час в Україні встановлені такі види прямих податків;

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

плата (податок) на землю;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

плата за воду;

фіксований податок, тощо.

Нижче розкрито сутність окремих видів прямих податків.

Оподаткування прибутку підприємств

Суб'єкти господарювання в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності вступають у взаємовідносини з різними ланками фінансово-кредитної системи і, передусім, з бюджетом. Основним видом прямих податків, що сплачуються суб'єктами господарювання до бюджету, є податок на прибуток.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. податок на прибуток сплачують суб'єкти підприємницької діяльності й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом вирахування від валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань.

При цьому валовий доход являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами без сум акцизного збору, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходом платника податку.

Складанням відповідних сум доходів, відображених у відповідних додатках до декларації, а також у самій декларації, визначається сукупний валовий доход.

Однак для оподаткування з сукупного валового доходу виключаються такі види доходів, які не можуть бути об'єктом оподаткування.

Різниця між сукупним валовим доходом, врахованим по декларації, і неоподатковуваними сумами відповідних видів доходів (декларація), що вилучаються з його складу, складе скориговану суму сукупного валового доходу, що враховується при визначенні оподатковуваної його величини.

Обчислений у вищевикладеному порядку валовий доход є однією із складових, необхідних для визначення оподатковуваного прибутку.

Іншими складовими, необхідними для визначення оподатковуваного доходу, є сума валових витрат і амортизаційних відрахувань, понесених платником податку за відповідний звітний період.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товару (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад витрат по групах, передбачених у декларації, що вилучаються з сукупного валового доходу при визначенні його оподатковуваної суми, наводитися у відповідних спеціальних розрахунках (додатках до декларації), в яких і надається визначення їх сум.

Додаванням сум витрат, відображених у відповідних додатках до декларації, а також у самій декларації, визначається загальна їх сума.

Однак для цілей визначення оподаткованого прибутку, обчислена у викладеному вище порядку загальна сума валових витрат зменшується на такі їх види:

суму перевищення балансової вартості купованих матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що знаходяться на складах, незавершеного виробництва, залишках готової продукції на кінець звітного кварталу над їх балансовою вартістю на початок того ж кварталу;

суму витрат підприємства по продажу на території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва;

суму витрат, пов'язаних з діяльністю підприємства за межами митної території України, за умови наявності міжнародного договору про усунення подвійного оподаткування та ін.

Названі види витрат, що вилучаються з їх загальної суми при розрахунку оподатковуваного прибутку, визначаються за даними бухгалтерського (податкового) обліку і відображаються до декларації.

Амортизаційні відрахування, що входять до складу валових витрат, визначаються та враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у порядку, встановленому п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 до встановлених норм амортизації.

Розрахунок амортизації по групах основних фондів і нематеріальних активів проводиться на основі даних бухгалтерського (податкового) обліку в спеціальному розрахунку до декларації про прибуток підприємства.

Прибуток звітного періоду, що підлягає оподаткуванню по основній ставці, визначається у вигляді різниці між сумою скоригованого валового доходу мінус загальну суму валових витрат (за винятком з них витрат, які за своїм змістом не є такими для підприємства) і мінус суму амортизаційних відрахувань (за винятком тих, на суми яких вони зменшуються).

Розрахована сума оподатковуваного прибутку обкладається податком за основною ставкою 25%.

Проте до сплати в місцевий бюджет розрахованої суми податку з прибутку вона зіставляється з податком, який розраховується з суми амортизаційних відрахувань, вивільнених за рахунок застосування знижувального коефіцієнта 0,8.

При цьому розрахунок суми податку з суми амортизаційних відрахувань, отриманої за рахунок застосування знижувального коефіцієнта, здійснюється в спеціальному розрахунку (дод.П-1) до декларації.

При співставленій сумі податку, вирахуваної з прибутку, з сумою податку, розрахованої з вивільненої амортизації, визначається кінцева сума сплати податку.

У проекті нового законодавства щодо оподаткування ставку податку на прибуток передбачається знизити до 25 %.

Для суб'єктів господарської діяльності, які відповідно до закону сплачують єдиний (фіксований) податок, або не є платниками податку з прибутку, визначені вище норми не застосовуються.

У випадку отримання платником податку в попередні звітні періоди збитків та обліку їх у відповідній долі в звітному податковому періоді, на їх розмір зменшується сума оподатковуваного прибутку звітного періоду.

Дані названих вище додатків про суми окремих видів доходів і витрат, амортизаційних відрахувань, про суму оподатковуваного прибутку, а також про суму нарахованого і того, що підлягає сплаті до бюджету податку, використовуються для складання декларації про прибуток підприємства.

Складається декларація щоквартально і за результатами роботи за рік

Складена декларація подається податковому органу за місцем реєстрації платника податку в такі строки:

1)за базовий податковий період, який дорівнює календарному кварталу чи календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (кварталу, півріччя);

2) за базовий податковий період, який дорівнює календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року.

Обчислена сума податку, що підлягає сплаті за звітний період, вноситься до бюджету до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

За правильність обчислення та своєчасну сплату податку на прибуток відповідальність несе його платник.

При несплаті у встановлений термін розрахованої суми податку з платника стягується штраф у таких розмірах:

при затримці платежу до ЗО календарних днів - 10 % від суми боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів-20% від суми боргу;

при затримці більш ніж на 90 днів - 50 % від суми боргу.

При цьому нарахування штрафу в більшому розмірі виключає його нарахування в меншому розмірі.

Суми донарахованої недоплати і штрафних санкцій сплачуються платником податку самостійно в терміни, встановлені законодавством.

Оподаткування доходів громадян.

Відповідно до чинного законодавства (Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р.) громадяни України, іноземні громадяни та особи, що не мають громадянства, які мешкають в Україні й мають заробіток (доход), сплачують з нього до бюджету прибутковий податок.

Прибутковий податок - це прямий, загальнодержавний податок, який стягується з доходів (заробітку) громадян в Україні за встановленими ставками.

Об'єктом оподаткування прибутковим податком є сукупний Доход працюючих громадян, які отримують його з різних джерел за місцем основної роботи в Україні і за її межами, як в грошовому, так і в натуральному виразі (в оцінці чи ринковими цінами).

До сукупного оподатковуваного доходу, що одержується за місцем основної роботи, включаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, доходи - за виконання трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання підприємствами, установами і організаціями своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі.

Якщо при ліквідації (реорганізації, перепрофілюванні) підприємств, установ і організацій (крім випадків приватизації) здійснюється розподіл майна (як у грошовій, так і в натуральній формі) між членами колективу, то сума вартості майна, яка припадає на долю кожного працівника, включається до складу його сукупного доходу.

Сукупний оподатковуваний доход для обчислення прибуткового податку приймається у цілих гривнях, десяті та соті частини гривні відкидаються. Прибутковий податок визначається у цілих гривнях, десяті та соті частини гривні (копійки) округлюються до цілої гривні, якщо вони перевищують 1/2 частину гривні (50 копійок).

У разі виплати заробітної плати в натуральній формі продукцією власного виробництва її розмір у складі місячного сукупного оподатковуваного доходу працівника обчислюється за відпускною ціною зазначеної продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування заробітної плати.

Суми компенсаційних виплат, що перевищують встановлені чинним законодавством норми, включаються до складу місячною сукупного оподатковуваного доходу.

Розрахований сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержаний доход, установленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум).

Неоподатковуваний мінімум введено а шкалу ставок оподаткування. Неоподатковуваний мінімум визначається за місцем основної роботи та податковими органами при нарахуванні авансових і остаточних сум податку відповідно до кількості місяців, за які одержано доход.

Сукупний оподатковуваний доход додатково зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, установленого чинним законодавством розміру мінімальної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум) одного з батьків (опікунів, піклувальників) на кожну дитину віком до 16 років, якщо місячний сукупний оподатковуваний доход не перевищує розміру десяти мінімальних місячних заробітних плат, установлений чинним законодавством.

Утримання прибуткового податку з оподатковуваного доходу, отриманого громадянами за місцем основної роботи, проводиться підприємствами всіх форм власності щомісячно, виходячи з оподатковуваної суми доходу та встановлених ставок. При цьому оподатковуваний доход, що приймається для обчислення прибуткового податку, береться у цілих гривнях, - десяті та соті частини гривні відкидаються.

З суми походів, отриманих громадянами не за місцем основної роботи, і громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується з джерела виплати по ставці 20 %.

При цьому підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які проводять виплати цих доходів і утримання з них прибуткового податку, зобов'язані не пізніше як через 30 днів після виплати доходу робітнику, надіслати податковому органу за місцем проживання громадян відомості, за встановленою формою, про виплачеш суми доходів і суми утриманого з них податку.

Ці відомості податкові органи використовують для перевірки поданих громадянами декларацій про суму отриманого ними річного доходу та суму сплаченого з цієї суми річного податку.

З 01.01.2004 року введена єдина ставка оподаткування доходів громадян -15%.

З суми доходів, отримуваних громадянами - співзасновниками й учасниками підприємств у вигляді дивідендів з акцій і внаслідок розподілу прибутку (доходу) цих підприємств та інших корпоративних прав, податок нараховується з джерела виплати за ставкою 30 %.

Нарахування податку протягом року проводиться юридичними особами з сум місячних доходів громадян за встановленими ставками.

Після закінчення календарного року юридичні особи визначають сукупний доход за рік по кожному платнику податку, його середньомісячну суму та суму прибуткового податку, нараховану з середньомісячного доходу.

Нараховані суми податку зіставляються із утриманими протягом року та встановлюють, надлишкові утримані чи неутриманні суми податку.

Такий перерахунок виконується кожного року до 1 березня наступного за звітним року з відображенням даних у спеціальних відомостях, які протягом 60 календарних днів після звітного року подаються в податкову інспекцію.

Громадяни, які отримують доход не за місцем основної роботи, після закінчення календарного року, але не пізніше 1 квітня, зобов'язані подавати в податковий орган декларацію про суму сукупного доходу, отриманого ними як за місцем основної роботи, так і за місцем неосновної роботи.

Податкові органи на основі відомостей, які надійшли від юридичних осіб і декларацій від громадян про їхні доходи роблять перерахунок сум отриманого громадянами середньомісячного доходу та сум утриманого з них прибуткового податку. Потім зіставляється сума нарахованого податку з його утриманою сумою протягом року.

Якщо в разі співставлення встановлюється, що протягом року з доходів громадян утримано більше податку, ніж його сума по перерахунку за рік, то різниця повертається платнику або за його згодою зараховується йому в рахунок платежів наступного року.

Коли працівник іде у відпустку, прибутковий податок утримується в такому порядку:

1)окремо утримується податок із заробітку за минулий місяць, якщо до часу, коли працівник іде у відпустку, цей податок ще не було утримано;

2) окремо утримується з відпускної суми та заробітку за поточний місяць, якщо працівник буде перебувати у відпустці до кінця місяця;

3) із суми відпускних, які припадають, на неповний наступний місяць, при виході у відпустку податок не утримується. Податок із цих сум утримується після повернення з відпустки за сукупністю з заробітком за весь даний місяць у загальному порядку.

Суми податку, не утримані або утримані не повністю з працівників, стягуються підприємствами, установами й організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до повної сплати заборгованості.

Не утримані або утримані не повністю суми прибуткового податку з працівників, що звільнилися, сплачуються підприємствами, установами й організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за рахунок власних коштів.

Стягнення заборгованості, прибуткового податку з працівників проводиться відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність за вірність утриманця і своєчасне перерахування до бюджету прибуткового податку несуть підприємства, установи, організації, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Так, за несвоєчасну сплату до бюджету утриманого з доходів громадян прибуткового податку, а також неповне його утримання або неутримання відповідно до чинного законодавства платники податку сплачують пеню в розмірі 120% облікової ставки Національного банку України від суми недоїмки за кожен день прострочення сплати платежу.

У випадках виявлення приховування (заниження) сум оподатковуваного доходу громадян із винуватців утримується сума додатково нарахованого податку з заниженого доходу та штраф у розмірі 5 % суми донарахованого податку. За такі ж самі порушення, допущені вдруге протягом року з дня останньої перевірки, - стягується штраф у п'ятикратному розмірі від додатково нарахованої суми податку.

За несвоєчасне подання або неподання податковим органам декларацій, перерахунків по доходах чи включення до них перекручених даних, винуватці сплачують штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.



Контрольні запитання

1. Визначення податків як економічної, фінансової категорії. їх сутність.

2. Економічний зміст та матеріальна основа податків.

3. Дайте характеристику видів податків.

4. Основні функції податків та їх характеристика.

5. Що являє собою податкова систему та система оподаткування.

6. Основні принципи побудови податкової системи.

7. Дайте характеристику видів податків в залежності від різноманітних чинників.

8. Джерела сплати податків і податкових платежів.

9. Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю.

10. Дайте визначення та характеристику непрямих податків.

11. Сутність та застосування податку на додану вартість.

12. Діючі ставки податку на додану вартість.

13. Сутність акцизного збору та умови його застосування.

14. Визначення прямих податків, їх роль та значення в фінансовій діяльності підприємств.

15. Види прямих податків та їх характеристика.

16. Особливості оподаткування прибутку підприємств

17. Характерні ознаки оподаткування доходів громадян.

18. Особливості податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

19. Плата (податок) за землю, умови та порядок його застосування.

20. Характерні ознаки плати за воду в якості прямого податку.

21. Специфіка сплата єдиного податку.

22. Особливості застосування фіксованого сільськогосподарського податку.

23. Місцеві податки та збори, їх роль та місце в системі оподаткування.

24. Застосування комунального податку.

25. Особливості використання податку з реклами.

26. Роль та значення місцевих зборів у наповненні місцевих бюджетів.

27. Джерела і порядок погашення податкових зобов'язань платником податків.



Тема 5. «Оборотні активи підприємств»

5.1 Сутність оборотних активів, їх склад і структура

Матеріальною основою будь-якого виробництва є засоби виробництва, що складаються із засобів праці і предметів праці. І ті й інші беруть участь у створенні продукту.

Однак у силу розходжень у характері функціонування в процесі виробництва і способі передачі вартості на створюваний продукт засоби праці здобувають економічну форму основних засобів, а предмети праці - оборотних активів.

У той же час в умовах існування товарно-грошових відносин матеріальні засоби підприємств виступають не тільки в натуральній, але й у вартісній формі.

Отже, предмети праці в грошовій оцінці утворюють виробничі оборотні фонди. До них у промислових підприємствах відносяться: сировина, матеріали, паливо, запасні частини, інші матеріальні цінності.

До складу виробничих оборотних фондів включається також незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Основне призначення (функція) виробничих фондів полягає в забезпеченні планомірного і ритмічного процесу виробництва на підприємствах, в об'єднаннях.

Крім виробничих оборотних фондів, кожне підприємство має частину активів, що знаходиться у сфері обігу. Це готова продукція, кошти на рахунках у банку й у касі підприємства, засоби в розрахунках та інше. Ця частина активів у грошовій оцінці називається обіговими фондами. Основне призначення (функція) обігових фондів полягає в забезпеченні коштами планомірного процесу обігу на підприємствах.

Однак, незважаючи на деякі відмінності в призначенні оборотних фондів і фондів обігу, між ними існує тісний взаємозв'язок.

Вони обслуговують єдиний процес відтворення і забезпечують його безперервність.

У той же час оборотні фонди й фонди обігу є складовими частинами оборотних активів, що відображають їхнє розміщення за сферами відтворення у процесі руху.

При цьому як ті, так і інші є самостійними економічними категоріями.

Об'єктивно існуючою економічною категорією є й оборотні активи, що, обслуговуючи безперервність процесу виробництва, постійно знаходяться в русі, проходячи послідовно три стадії кругообігу - грошову, товарну і виробничу.

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно її речовинним носіям, а залишається в мережах процесу відтворення і змінює лише форми свого руху.

Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються й повертаються підприємству в процесі реалізації продукції.

Звідси, оборотні активи - це вартість, авансована в кругообіг виробничих оборотних фондів і фондів обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва й обігу.

В економічній літературі існують і інші точки зору на сутність оборотних активів.

Окремі економісти трактують їх як «кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу», інші думають, що оборотні активи - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи, чи оборотні активи - це засоби, авансовані для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Однак оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси. Тому ототожнення оборотних активів тільки з коштами економічно не обґрунтовано.

В організації оборотних активів варто розрізняти їх склад і структуру.

Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей).

Структура ж оборотних активів-це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі.

У різних галузях народного господарства склад і структура оборотних активів різні і залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання і т.д.

У виробничій сфері, а також-у торгівлі найбільшу питому вагу в оборотних активах займають запаси.

Запаси-це активи, що знаходяться в процесі виробництва з метою одержання продукту і подальшого його продажу. У господарській діяльності запаси підрозділяються на:

сировину, основні і допоміжні матеріали, що комплектують вироби і т.д.;

незавершене виробництво у виді незакінчених обробкою деталей, вузлі та інше;

готову продукцію, виготовлену на підприємстві і призначену для продажу;

малоцінні і швидкозношувані предмети;

молодняк і тварин на відгодівлі ін.

Склад і структура оборотних активів не є раз і назавжди постійною величиною. Вони змінюються як за роками, так і протягом року в залежності від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат.

Основною причиною зниження виробничих запасів стало скорочення виробництва.

Зростання ж дебіторської заборгованості можна пояснити кризою неплатежів у народному господарстві.

В цих умовах необхідно відроджувати, насамперед, виробництво, у відповідних обсягах і співвідношеннях формувати оборотні активи, з огляду на те, що як їх недолік, так і надлишок негативно позначаються на виробничо-фінансовій діяльності підприємств і народному господарстві в цілому.

5.2 Організація оборотних активів і джерела їх формування

Оборотні активи, які є основним елементом матеріальної основи процесу виробництва, впливають на його хід.

Якщо виробництво забезпечене в достатній кількості необхідними елементами оборотних активів-воно працює, як правило, ефективно. Ефективно в даному випадку використовуються і самі оборотні активи.

В становлення на підприємствах необхідного складу і структури оборотних активів, визначення потреби в них і джерел їх формування, а також контроль за зберіганням й ефективністю їх використання називається організацією оборотних активів.

Організація оборотних активів повинна ґрунтуватися на таких принципах:

створення мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва й обігу, а також ефективне їх використання;

раціональне розміщення наявних оборотних активів за сферами виробничого процесу всередині підприємства;

формування й поповнення оборотних активів за рахунок власних і позикових джерел у залежності від обсягів виробництва;

утворення фінансових резервів;

контроль за зберіганням й ефективним використанням оборотних активів.

Оборотні активи можна класифікувати за наступними ознаками:

у залежності від їх участі в кругообігу активів;

у залежності від методів планування і регулювання;

у залежності від джерел формування.

У залежності від участі в кругообігу оборотні активи підрозділяються на активи у сфері виробництва й у сфері обігу.

Встановлення оптимального співвідношення оборотних активів, що знаходяться в цих сферах, сприяє більш ефективному їх використанню.

У той же час, чим більше питома вага оборотних активів у сфері виробництва і менше у сфері обігу, тим ефективніше вони використовуються.

Отже, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємствах є удосконалення розподілу їх за стадіями кругообігу, зниження питомої ваги фондів обігу.

У залежності від методів планування і регулювання оборотні активи підрозділяються на нормовані і ненормовані.

Нормовані оборотні активи-це ті, за якими обчислюється норматив.

До них відносяться виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та ін.

Обчислення нормативів (мінімальної потреби) по цих видах - оборотних активів дає можливість забезпечити нормальний процес виробництва і їх ефективне використання.

Ненормовані оборотні активи-це такі, за якими норматив не обчислюється.

До них відносяться кошти в касі і на рахунках банків, кредиторська заборгованість та ін.

У залежності від джерел формування оборотні активи підрозділяються на власні, позикові і притягнуті.

Власні кошти - це кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), що потрібні для забезпечення нормального, безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції.

Вони постійно знаходяться на підприємстві й термін користування ними не встановлюється.

Позикові кошти - це кошти, які одержують підприємства у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей і покриття витрат виробництва.

Вони видаються підприємствам на певний строк, при закінченні якого повертаються банку.

Залучені кошти -- це кошти, які не належать підприємству, однак у силу діючої системи розрахунків постійно знаходяться в його обороті.

Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, що лежить в основі функціонування специфіки в організаційній побудові підприємства та інших факторів.

...