Завдання 14. У кличному відмінку однини форму Валеріє має:

а) чоловіче ім'я Валерій;

б) жіноче ім'я Валерія;

в) чоловіче ім'я Валерій, жіноче ім'я Валерія.

Завдання 15. Поставте слова у формі кличного відмінка.

Сестра, радість, парубок, Микита, Олена, край, площа, доня, ніжність, душа, степ, поезія, шофер, Григорій, Юрій, Ігор, зустріч, Соломія, Соня, товариш, читач, подорож, праця, газетяр, кущ, матуся, пісня, фабрика, доля, мрія, Мотря, Олег, Марія, лікар, гусляр, колега, слухач.

Завдання 16. Позначте рядок, у якому правильно записані всі форми кличного відмінка іменників:

А. Вікторе Петровичу, Ольго Олександрівно, Павло Івановичу;

Б. Світлано Сергіївно, Інно Павлівно, Василе Борисовичу;

В. Ганно Миколаївно, Дмитре Володимировичу, Петре Михайловичу;

Г. Ярославе Євгеновичу, Софію Олексіївно, Миколо Андрійовичу;

Д. Віталіє Богдановичу, Ніно Романівно, Галино Савівно.

Завдання 17. Запишіть подані словосполучення у формі кличного відмінка.

Добродій Яремчик, пані Ярослава, товариш лейтенант, колега Степан, панна Олеся, Іван Олександрович, Ганна Михайлівна.

Завдання 18. Виберіть рядок, у якому всі іменники у кличному відмінку однини мають однакове закінчення:

а) Геннадій, коваль, друг;

б) дуб, Олександр, земля;

в) батько, сосна, Микола;

г) край, Галя, Олег;

д) читач, книга, товариш.

Завдання 19. Позначте рядок, у якому всі іменники у кличному відмінку матимуть закінчення -ю:

а) лікар, тесляр, коваль;

б) скрипаль, край, вчитель;

в) боєць, пролетар, слухач;

г) Соня, Юрій, подорож;

д) Геннадій, надія, кобзар.

Завдання 20. Позначте рядок, у якому правильно вжито форму кличного відмінка:

а) Олеже, Марку, гаю, земле;

б) Іване, професоре, Оле, Маріє;

в) командире, Даниле, мріє, друг;

г) земле, вікно, женцю, царю;

д) Дніпре, учителю, цигане, коне.

4.3 Категорія роду іменників

Іменникам властиві граматичні категорії роду, числа та відмінка. Категорія роду у слов'янських мовах відома здавна. Ще на індоєвропейському ґрунті виділялися чоловічий та жіночий рід, що було пов'язано з позамовним поділом на статі. Середній рід виник на основі іменників - назв неживих предметів. Отже, рід з'явився на основі поділу іменників на істоти й неживі предмети (неістоти).

Категорія роду називається лексико-граматичною, бо, крім граматичних ознак, враховуються ще й семантичні (поділ на статі, за віком): дід - баба, син - дочка, качка - каченя. Навіть у назвах людей за професією, родом занять, національною належністю розрізняється рід, переважно чоловічий і жіночий. Тут помітну роль відіграють морфологічні показники - суфікси із закінченнями: студент - студентка, робітник - робітниця, кореспондент - кореспондентка, киянин - киянка, лікар - лікарка, узбек - узбечка. У назвах свійських тварин, як і людей, рід також розрізняється і лексично, і граматично: корова - бик, півень - курка, голуб - голубка. Назви диких тварин, особливо дрібних, мають рід, що вирізняється тільки за граматичними показниками: жайворонок, метелик, муха, гусениця, риба, мурашка.

У назвах неістот беруться до уваги граматичні ознаки - форми називного, родового й орудного відмінків однини: сосна - сосни - сосною, дуб - дуба - дубом, відро - відра - відром. Назви абстрактних понять, малих щодо віку істот та інших конкретних предметів охоплює переважно середній рід: життя, навчання, курча, гусеня, перо, лезо, море, озеро.

Граматичне значення чоловічого, жіночого та середнього роду визначається за основним показником - закінченням називного відмінка однини та інших відмінків - родового, орудного. Для іменників чоловічого роду таким показником є нульове закінчення з основою на твердий і, рідше, на м'який приголосний: степ, двір, шлях, стіл, дощ, ключ, гай, кінь, окунь, приятель, хлопець. Окремо виділяються іменники чоловічого роду з закінченням -а (-я), -о, -е: батько, Дніпро, Петро, Микола, суддя, Ілля, вовчище, котище. Іменники жіночого роду мають закінчення -а (-я) (калина, вода, земля, армія, Галина, Надія, Наталя). До жіночого роду належать також іменники з нульовим закінченням (зустріч, подорож, путь, сіль, галузь, більшість, крайність). Іменники середнього роду в називному відмінку однини закінчуються на -о, -е, -я: село, болото, горе, поле, знання, покриття, ім'я, лоша, дитя, весілля, учнівство, пасовисько, полотнище, знамено.

Іменники так званого спільного роду в контексті бувають лише одного якогось роду - чоловічого або жіночого. До них належать іменники із закінченням на -а: базіка, трудяга, нечепура, служака, листоноша, бідолаха, приблуда, плакса, причепа, недоторка та ін. У цьому разі рід визначається за синтаксичним зв'язком іменника з іншими словами - за допомогою форм прикметників, займенників, дієслів, тобто контекстуального оточення: страшна потвора, добрий трудяга, прибув листоноша.

У невідмінюваних (ініціальних, буквених) абревіатурах рід визначається за основним словом: відомий ХТЗ, Київська ГЕС, дивовижний НЛО. У звукових (відмінюваних) абревіатурах рід визначається граматично: КрАЗ - КрАЗа - КрАЗові, КрАЗ - КрАЗом - на КРАЗі; ТУМ - ТУМу - ТУМові, ТУМ - ТУМом - у ТУМі. Так само чоловічого роду іменники ВАК, ДЕК, НОП, загс. У невідмінюваних звукових абревіатурах рід також установлюється за стрижневим словом: облвно повідомив, Шевченківський райвно.

Невідмінювані іменники, до яких належать слова іншомовного походження з основою на -а (з попереднім голосним основи), -о, -у, -є, -і, -ю, як назви неживих предметів належать до середнього роду: цікаве амплуа, широке панно, смачне рагу, густе пюре, велике фойє, чорне таксі, вдале інтерв'ю. До чоловічого роду належать іменники - назви тварин: жвавий кенгуру, маленький поні, волохатий шимпанзе. Назви осіб чоловічої статі належать до іменників чоловічого роду: аташе, мосьє, Гейне, Гойя, Дюма, Золя. Назви осіб жіночої статі - до жіночого роду: міс, леді, мадам, Зеґерс, Ожешко. До невідмінюваних належать й українські жіночі прізвища з основою на приголосний та -о: Віра Луценко, Ніна Сагайдак, Алла Мазур, Оксана Гайдай. Власні географічні назви належать до того роду, який має родова назва: зелене Тбілісі, високогірна Перу, глибоке Онтаріо, промислове Баку, південне Туапсе.

Спостерігається хитання у граматичному роді іменників сусід - сусіда, зал - зала, змій - змія, птах - птаха, парасоль - парасоля, плацкарт - плацкарта, свердел - свердло, округ - округа, верховод - верховода. Переважно чоловічого роду іменники собака, друзяка, коняка, звірюка. У середньому або чоловічому роді вживаються іменники забудько, ледащо, незнайко, громило, здоровило, хлопчисько. То в жіночому роді, то в чоловічому бувають іменники купіль, харч, проділ (проділь). Іменник біль у чоловічому й жіночому роді розрізняється значенням. Біль (страждання) чоловічого роду: “А все те - злотні виламані зуби. Обручки й діаманти - скарб загуби. З гробовищ винюханий та з ярів. Біль, що горів, та не перегорів!” (Д. Павличко). Іменник біль у жіночому роді виражає опредмечену ознаку (білість): “Діброва смутная вже листячко ронила, додолу у журбі клонилася чолом; Зима, скрадаючись, повіяла крилом і снігом - біллю білою - її покрила” (О. Пчілка) [45: 118 - 120].

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Укажіть ряд іменників, які належать до одного й того ж роду:

А. Зустріч, подорож, ключ.

Б. Земля, армія, галузь.

В. Крайність, листоноша, плакса.

Завдання 2. Укажіть речення, де рід незмінюваного іменника визначений правильно:

А. Торонто (сер. р.) - столиця Канади.

Б. Президент Конго (сер. р.) виступив у парламенті.

В. По обох берегах Міссурі (чол. р.) розташувалися пагорби, вкриті лісом.

Г. Подорож до Онтаріо (жін. р.) була незабутня.

Завдання 3. Укажіть речення, де рід незмінюваного іменника визначений правильно:

А. Вулиці Осло (чол. р.) сяють вогнями реклами.

Б. Теплохід пливе вниз по Янцзи (жін. р.).

В. Уряд Перу (чол. р.) виступив із заявою.

Г. Туристи милувалися архітектурою Тбілісі (чол. р.).

Завдання 4. Укажіть правильне твердження:

А Усі іменники мають форми однини і множини.

Б. Іменники можуть належати до одного з трьох родів: чоловічого, жіночого, середнього.

В. Іменники підлиза, замазура, маркіза належать до одного і того ж роду.

Г. Середній рід виник на основі назв живих предметів.

Завдання 5. Укажіть ряд іменників, у кожному з яких правильно визначений рід:

А. Деталь (жін. р.), вермішель (чол. р.), рояль (чол. р.).

Б. Водоймище (сер. р.), згарище (сер. р.), пасовище (сер. р.).

В. Собака (чол. р.), тюль (чол. р.), путь (чол. р.).

Г. Ткаля (жін. р.), роззява (жін. р.), трудяга (спільний р.).

Завдання 6. Укажіть ряди іменників, які належать до одного й того ж роду:

А. Жіноцтво, дружина, хата, Сибір, баба.

Б. Дівча, Тбілісі, соло, чоловіцтво, коліща.

В. Бабище, Міссісіпі, путь, дітвора, леді.

Г. Дитина, ім'я, агентство, кафе, дідище.

Д. Собака, біль, носище, аташе, сусіда.

Е. Київ, Львів, Китай, Донбас, Карпати.

Завдання 7. Укажіть ряди з правильно побудованими словоспо-лученнями:

А. Гостинне Осло, далека Чилі, молодий аташе.

Б. Приємне контральто, зелений Сухумі, тепле кашне.

В. Привітне Торонто, смішний шимпанзе, піщана Гобі.

Г. Висока Кіліманджаро, глибоке Онтаріо, крихітний колібрі.

Д. Австралійський ему, молода Кюрі, справжній денді.

Е. Затишне кабаре, гостинна Палермо, сонячний Батумі.

Завдання 8. Установіть відповідність між відмінами та рядами іменників:

А. І відміна	1. Ім'я, плем'я, курча, оленя, порося	А
Б. II відміна	2. Листя, знання, оленятко, знамено, пальто	Б
В. III відміна	3. Мрія, Ілля, лелека, алея, Микола	В
Г. IV відміна	4. Шосе, таксі, канікули, леді, лібрето	Г
	5. Мазь, бязь, сіль, річ, успішність

Завдання 9. Установіть відповідність між категорією роду і рядами іменників:

А. Чоловічий	1. Тбілісі, водоймище, дівчисько, кашне, око	А
Б. Жіночий	2. Карпати, трудяга, листоноша, денді, колега	Б
В. Середній	3. Сирота, забіяка, роззява, невдаха, задавака	В
Г. Подвійний	4. Суддя, вужака, шимпанзе, собака, степ	Г
	5. Чилі, леді, путь, Міссурі, бабище

Завдання 10. У якому рядку дібрано запозичені іменники тільки чоловічого роду?

1. Шимпанзе, фламінго, поні, зебу, маестро.

2. Місіс, мадам, леді, Бетті, кенгуру.

3. Бюро, журі, метро, какаду, Сахара.

4. Кашне, кіно, меню, Онтаріо (озеро), Сочі (місто).

5. Борнео (острів), Конго (річка), аташе, колібрі, цеце (муха). [16: 91]

Завдання 11. Іменники спільного роду - це іменники, які...

а) вживаються тільки у множині;

б) є незмінюваними іменниками;

в) вживаються тільки в однині;

г) можуть мати то чоловічий, то жіночий рід;

д) належать до ІV відміни [36: 99].

Завдання 12. Визначте, у якому рядку дібрано іменники тільки жіночого роду:

а) каяття, питання, життя, теля, суддя;

б) каченя, знання, доля, листя, зілля;

в) вишня, розуміння, олія, косовиця, повідомлення;

г) путь, криза, президія, Об, Керч;

д) лекція, доля, весілля, вугілля, прання [16: 95].

Завдання 13. Визначте у якому рядку дібрано іменники тільки жіночого роду:

а) калина, подорож, зустріч, армія;

б) сонце, галузь, земля, клуня;

в) край, покриття, суддя, поле;

г) полотнище, голова, коваль, кузня;

д) дитя, степ, вода, лоша.

Завдання 14. Визначте, у якому рядку дібрано іменники тільки чоловічого роду:

а) батько, Дніпро, Микола, Ілля;

б) нація, ключ, окунь, знамено;

в) крайність, степ, покрівля, більшість;

г) ім'я, сім'я, хлоп'я, буря;

д) Галина, приятель, військо, горе.

Завдання 15. Визначте, у якому рядку дібрано іменники тільки чоловічого роду:

а) Сибір, тюль, рояль, радість, таріль;

б) вік, синтаксис, вітер, ніч, пісок;

в) біль, кір, насип, степ, плющ;

г) поверх, коридор, ніж, цвіль, путь;

д) честь, грам, рій, плащ, сміливість [16: 94].

Завдання 16. Позначте рядки, у якому всі іменники спільного роду:

а) базіка, трудяга, причепа, служака;

б) ліс, вертоліт, болото, Сашко, овес;

в) листоноша, бідолаха, приблуда, плакса;

г) рояль, сіль, воля, любов, кров;

д) теля, ім'я, зерня, море, хвиля.

Завдання 17. Позначте рядки, у якому всі іменники середнього роду.

а) весілля, учнівство, ім'я, знання;

б) сонце, край, рука, земля;

в) квітка, колесо, військо, поле;

г) дядько, вікно, знаряддя, покрівля.

Завдання 18. Виберіть рядок, у якому є іменники тільки спільного роду.

а) вода, горошина, біганина, студентка, гуляка;

б) собака, долина, дівчина, жирафа, староста;

в) українка, волошка, черепаха, вежа, селянка;

г) базіка, нероба, каліка, гультіпака, добряга;

д) роботяга, вила, горобина, жнива. окуляри [16: 95].

Завдання 19. Позначте групу іменників, у якій є зайве слово:

а) іменники жіночого роду:

сіль, біль, мати, кобза, ГЕС;

б) іменники чоловічого роду:

степ, Дніпро, кенгуру, собака, майстер;

в) іменники спільного роду:

сирота, плакса, роззява, базіка, Саша;

г) іменники, які вживаються лише в однині:

молодь, віск, вовна, хоробрість, гнів;

д) іменники, які вживаються лише у множині:

лінощі, заздрощі, жнива, кури, сани [36: 103].

Завдання 20. Позначте групу іменників, у якій є зайве слово:

а) іменники жіночого роду:

путь, Чилі, Прип'ять, совість, вісь;

б) іменники чоловічого роду:

поні, шимпанзе, піаніно, рояль, полин;

в) іменники спільного роду:

бідолаха, лівша, причепа, нечупара, непосида;

г) іменники, які вживаються лише в однині:

залізо, хода, дітвора, листя, лють;

д) іменники, які вживаються лише у множині:

мудрощі, ножиці, веселощі, ворота, гуси [36: 103].

Завдання 21. Позначте рядок іменників, у кожному з яких правильно визначений рід:

А. Діагональ (жін. р.), вермішель (чол. р.), рояль (чол. р.);

Б. Городище (сер. р.), видовище (сер. р.), носище (сер. р.);

В. Кравчиня (жін. р.), невдаха (спільний р.), плакса (спільний р.);

Г. Пасовисько (сер. р.), дівчисько (сер. р.), вовчисько (чол. р.);

Д. Степ (чол. р.), полин (чол. р.), біль (жін. р.).

Завдання 22. Позначте рядок незмінюваних іменників, у кожного з яких правильно визначений рід:

А. безе (сер. р.), Кіліманджаро (чол. р.), леді (жін. р.);

Б. Бордо (сер. р.), Янцзи (жін. р.), Делі (чол. р.);

В. шимпанзе (чол. р.), пюре (сер. р.), Калахарі (сер .р.);

Г. Чилі (жін. р.), кафе (сер. р.), Гельсінкі (сер. р.);

Д. Ріо-де-Женейро (сер. р.), шасі (сер. р.), Перу (сер. р.) [21: 67].

Завдання 23. З'ясуйте, у якому рядку всі іменники не розрізняються за родами.

а) ліси, річки, батьки, озера, затоки;

б) мрії, думки, шаблі, палиці, статті;

в) літаки, пустелі, сади, погляди, запитання;

г) школи, дерева, студенти, малюки, педагоги;

д) ворота, гроші, солодощі, окуляри, ножиці [16: 96].

Завдання 24. З'ясуйте, у якому рядку всі іменники не розрізняються за родами.

а) лінії, витрати, ложки, квіти, джинси;

б) Карпати, танці, заздрощі, оглядини, традиції;

в) краї, береги, обличчя, кущі, барви;

г) дріжджі, канікули, ковзани, штани, сани;

д) очі, чоботи, пригоди, примхи, волошки [16: 97].

Завдання 25. Визначте, які з поданих іменників не мають родових ознак.

Варіант 1. Путь, ГЕС, Баку (місто), Політвидав, аташе, Дюма, ножиці.

Варіант 2. Сани, Верді, неп, кір, кулі, попурі, шимпанзе, НАН України.

Варіант 3. Біль, райвно, кенгуру, Буенос-Айрес (місто), лібрето, буржуа, дріжджі, Верді.

Варіант 4. Готьє, загс, візаві, Сибір, канікули, Оріноко (ріка), журі.

Варіант 5. Колібрі, Поті (місто), трюмо, профком, Лавуазьє, Суми.

Варіант 6. Карпати, Шеллі, рантьє, ступінь, РТС, какаду, Ватерлоо.

Варіант 7. Ступінь, Сантьяго (місто), шосе, Голсуорсі, денді, окуляри.

Варіант 8. Аташе, Чілі, зебу, ООН, зяб, дзот, Паганіні, кабальєро, Альпи.

Варіант 9. Дріб, СПУ, лорі, Ріо-Колорадо (ріка), інтерв'ю, іменини, сомбреро, круп'є, хобі.

Варіант 10. Гюго, леді, харчоторг, фальш, райвно, поні, Онтаріо (озеро), алое, обійми.

Варіант 11. Чернівці, амплуа, Капрі (острів), гну, ТЕЦ, Бретань, міськком, маестро, Золя.

Варіант 12. Насип, какаду, Оріноко (ріка), пенсне, Пучіні, Гімалаї.

Варіант 13. Шахи, Тассо, інженю, Умань, АТС, марабу (птах), Сочі, ранчо.

Варіант 14. БАМ, КамАЗ, Золя, Анди, Ері (озеро), портьє, загс, Дефо, фламінго.

Варіант 15. СРСР, ТАРС, Гуно, Суми, Юнгфрау (гора), візаві, кенгуру, Бордо, фіаско.

Завдання 26. Знайдіть зайве слово (за родовими ознаками).

Варіант 1. Путь, біль, вуаль, спіраль, Умань.

Варіант 2. Депо, бюро, Гуно, кіно, село.

Варіант 3. Денді, Капрі, журі, кулі, поні.

Варіант 4. Хата, стіна, сирота, субота, турбота.

Варіант 5. Зілля, знання, Ілля, вміння, підпілля.

Варіант 6. Вікно, село, Дніпро, соло, фото.

Варіант 7. Ніч, піч, річ, параліч, здобич.

Варіант 8. Міжряддя, суддя, знаряддя, безладдя, знання.

Варіант 9. Неп, ООН, ТАРС, загс.

Варіант 10. Умань, герань, ступінь, путь, Перу.

Варіант 11. Рагу, какаду, кенгуру, зебу, гну.

Варіант 12. Попурі, таксі, дріжджі, журі, парі.

Варіант 13. Комунгосп, ТАРС, ГЕС, колгосп.

Варіант 14. ЛАЗ, БАМ, СРСР, УРСР.

Варіант 15. Хобі, конфетті, окапі, таксі, дербі.

5. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ТЕКСТ ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАЦІЇ

Працівники наукової сфери складають різноманітні тексти: наукові, технічні, науково-ділові, науково-популярні, науково-публіцистичні.

Для переважної більшості науково-технічних текстів характерні різні типи викладу матеріалу: опис, розповідь і роздум (міркування). Тип викладу суттєво впливає на добір мовних засобів.

Загальна схема побудови науково-технічних текстів може мати такий вигляд:

а) констатація відомого (наявного);

б) критичний аналіз відомого (наявного);

в) обґрунтування потреби змінити відоме або наявне (уточнити теорію, удосконалити технологію, сконструювати новий прилад);

г) опис нового;

д) прогноз щодо застосування нового.

Щоб поєднати частини тексту, науковець уживає метатекстові оператори - мовні формули наукового стилю. Функція таких словесних формул - організувати текст, поєднати його частини, виразити авторську оцінку інформації, вказати на джерело повідомлення [37: 240].

Констатація відомого (наявного) потребує таких словесних формул: як відомо...; як стверджує (вважає) ...; давно доведено, що ... . Критичний аналіз відомого (наявного) передбачає вживання таких метатекстових операторів: автор заперечує...; автор критично ставиться до ...; у роботі викладено дискусійні твердження...; подано суперечливі відомості про ...; не обґрунтовано думку ...; не підтверджено фактами ...; подано переконливі докази ...; зроблено спробу довести ...; можна погодитися з твердженнями ... .

Для обґрунтування потреби замінити відоме (наявне) послуговуються такими формулами: досить актуальною є проблема ...; назріла потреба в удосконаленні ...; пропонується новий підхід (метод) ... .

Опис нового потребує таких слів-організаторів наукової, технічної думки: запропонований пристрій має переваги ...; перевага моделі полягає в тому, що ...; результати експериментів підтвердили гіпотезу ... .

Висловити прогноз щодо нового допомагають такі словесні формули: запропонований пристрій дозволяє підвищити надійність ..., новий метод сприятиме ...; нова технологія забезпечить потреби ...; результати експериментів відкривають нові можливості ... .

Автори наукових текстів дають оцінку природним і соціальним явищам, діям та ідеям певних осіб. Є жанри, основною метою яких є оцінка (відгук, рецензія на наукову працю). У монографіях, рефератах, наукових статтях, дисертаціях оцінюються здобутки попередників, колег. Спочатку за традицією подається позитивна оцінка: заслуга автора полягає в тому, що ...; робота має велике теоретичне (практичне) значення; достоїнством роботи є ...

Негативну оцінку в наукових текстах рідко дають у різкій, категоричній формі. Учені, які усвідомлюють відносність істини, часто вдаються до обережних формулювань і суджень, до евфемізмів - слів або виразів, які пом'якшують висловлювання з неприємним емоційним забарвленням: запропонована методика видається не зовсім доцільною; висновки можна було б сформулювати більш чітко; на жаль, не зовсім зрозуміло ...; дискусійним є твердження автора ...; залучення більшої кількості експериментальних даних дозволило б ... .

Цілісність тексту зумовлюється його змістом. Важливу роль у поєднанні частин тексту відіграють лексичні та граматичні засоби.

Одним із найпростіших способів зв'язку між компонентами тексту є повторення того самого слова в сусідніх реченнях. Наприклад: “Основою підлогового електричного опалення є низькотемпературний кабель. У кабелі електрична енергія перетворюється в теплову”.

Щоб уникнути повторювання тих самих слів у сусідніх реченнях, уживають займенники: “Автори проекту поєднали прокладання магістральних підземних тепломереж з одночасним улаштуванням над ними збірних пішоходних тротуарів”; “Була розроблена комплексна методика динамічних досліджень для споруд висотного типу. Вона базується на використанні сучасних високочутливих приладів з комп'ютерним обробленням одержаних результатів”.

Поєднати частини інформації у межах тексту, узагальнити, уточнити, розчленувати повідомлення, показати причинно-наслідкові відношення між частинами інформації можуть специфічні засоби організації тексту.

Відношення між частинами інформації	Мовні засоби
Єднальні відношення	Цей, той, такий, він, разом з тим;
Перелічувальні відношення	і ... і, ні ... ні, по-перше, по-друге, по-третє;
Розділові відношення	або, або ... або, чи ... чи, то ... то;
Відношення причини й наслідку	оскільки, тому що, унаслідок цього, зав-дяки, завдяки тому що, через, через те що, з нагоди, від, з, з приводу, з огляду на, зва-жаючи на, у результаті, у зв'язку з, у зв'язку з тим, що;
Відношення мети	з метою, для, по, на, ради, заради, з тим щоб, в ім'я, в інтересах, щоб, для того, щоб;
Відношення умови	у разі, на випадок, якщо, якби;
Зіставлення і протиставлення частин інформації	а, але, проте, та, зате, однак, і все-таки, і все ж таки, навпаки, не тільки (лише), а й, аналогічно, тоді як, інакше;
Часові відношення	з того часу як, тепер, віднині, відтепер, донині, дотепер, тоді, пізніше, потім, перш ніж, в першу чергу, перш за все, перед тим як, далі, надалі, спочатку, насамперед, передусім, на закінчення, на завершення, одночасно, в подальшому, наприкінці, після того як, як тільки, протягом, упродовж, під час;
Допустові відношення	всупереч, наперекір, незважаючи на, незалежно від, попри, незважаючи на те що;
Відношення відповідності - невідповідності	згідно з, відповідно до, залежно від, у дусі, на підставі, на противагу, у розріз;
Доповнення, уточнення інформації	наприклад, зокрема, а саме, також, навіть, адже, точніше кажучи, іншими словами, причому, крім того, це значить, тобто, між іншим;
Узагальнення інформації	отже, зрештою, нарешті.

Лексичні та граматичні одиниці науково-технічного тексту є характерними для наукового стилю літературної мови: 1) наукові, технічні, виробничі терміни й номенклатурні назви (коефіцієнт теплопередачі, реле безпеки, термостат, теплообмінник, динамічна характеристика, розвантажувальний момент, інтеграл Мора, матеріаломісткість); 2) абстрактна лексика (залежність, довговічність, припущення, навантаження); 3) стійкі словосполучення (вийти з ладу, стояти на позиції, мати на увазі, вводити в оману, альфа і омега, брати під сумнів, центр ваги, питома вага, ставити в основу); 4) значна кількість абстрактних іменників і відносних прикметників (магістральний, технічний, термічний, профільний, сталевий); 5) нанизування іменникових форм родового відмінка: “Архітектори намагаються вирішити проблему збільшення кількості поверхів будівлі; Марк Ветрувій називав три основні критерії визначення якості будинку - користь, міцність, краса”; 6) значна кількість неозначених, узагальнених, безособових форм дієслів (можна довести, слід відзначити, необхідно розв'язати, бракує матеріалів); 7) значна кількість дієприкметникових і дієприслівникових зворотів; 8) сполучники; прислівники; вставні слова; словосполучення й речення; вони доповнюють, роз'яснюють, уточнюють основний зміст речень, оцінюють вірогідність інформації, вказують на джерело повідомлення, послідовність викладу думок4 допомагають оформити висловлювання, привернути увагу читача (слухача): на думку..., зокрема, отже, безумовно, зверніть увагу, з одного боку, навпаки; 9) абревіатури та графічні скорочення (НАНУ, 300 кВт, 480 мм, ГРЕС, ДПІ, ТЕЦ); 10) значна кількість складних речень; 11) цитати, посилання на друковані джерела.

У науково-технічних текстах широко вживаються позамовні засоби (цифровий матеріал; математичні, фізичні, хімічні та ін. знаки; формули; графіки, діаграми, схеми, таблиці та ін.). Використовуються різноманітні типографічні засоби: лінії, що підкреслюють певні слова і фрази, різні шрифти.

У науковому тексті обмежено вживаються синоніми, відсутня емоційно-експресивна лексика (допускається в полемічних працях). Текст має чітку композицію, рубрикацію (поділ на абзаци, розділи, частини, пункти, підпункти).

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які типи викладу матеріалу притаманні науково-технічним текстам?

2. З якими науковими й технічними текстами мають справу інженери та науково-технічні працівники?

3. Що являє собою логічна схема наукового дослідження?

4. Які мовні засоби забезпечують цілісність наукового тексту?

5. До якого функціонального стилю мови належать лексичні та граматичні засоби технічного тексту?

6. Які лексичні засоби є характерними для наукових текстів?

7. Які граматичні засоби вживаються в науково-технічних текстах?

8. Які позамовні засоби трапляються в наукових текстах?

9. Що таке композиція тексту?

10. Що таке рубрикація тексту?

11. Які структурні елементи мають ваші курсові роботи й реферати?

12. Яку систему нумерації рубрик тексту використовуєте ви в курсових роботах?

Завдання 1. Прочитайте уривки з науково-технічних текстів. Знайдіть у них помилки, виправте їх.

Не дивлячись на популярність газових котлів, є причини, що стримують їх широке розповсюдження: не скрізь є магістральні газо-проводи.

Топки котлів працюють на газі, рідкому і твердому пальному та на електроенергії.

Умови обмеженої земляної ділянки вимагають раціонального розміщення забудови.

Будинок повинен мати вірну орієнтацію відносно сторін світу, не знаходитись надто близько до дороги.

Конструктивне рішення, міцність споруди грають важливу роль в процесі її експлуатації.

Будинок з керамічної цегли гармонічно поєднується з оточуючим середовищем.

Усі приміщення мають приблизно однакову площу, яка складає 16 - 20 м2.

До таких базових концепцій відносяться способи побудови ядра системи.

Зображення спрощеного дерева каталогів дає уяву про те, як організується дерево каталогів у UNIX- подібних системах.

Досвід експлуатації літака показав, що ця машина не тільки самий швидкісний, але й самий економічний літак.

1967 року була створена БЭСМ-6 із продуктивністю 1 млн. операцій за секунду, яка зайняла лідируюче місце у світовому розвитку ЕОМ.

Винайдення транзистора дозволило відмовитися від громіздких електронних ламп, зробити електронну техніку більш компактнішою і більш надійнішою.

Завдання 2. З тексту курсової роботи випишіть мовні засоби, характерні для наукового стилю літературної мови.

Завдання 3. Назвіть мовні засоби, уживання яких у курсовій роботі є стилістичною помилкою.

6. НАУКОВИЙ ДОКУМЕНТ, ЙОГО СТРУКТУРА ТА ОФОРМЛЕННЯ

6.1 Курсова робота

6.1.1 Загальна характеристика курсової роботи

У професійній підготовці спеціаліста технічного профілю значну роль відіграє курсова (дипломна) робота

Курсова робота - це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.

Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни й тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри. Виконання курсових робіт визначається графіком, затвердженим кафедрою та деканатом.

Курсова робота допомагає студентові систематизувати теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань, оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Уже на цій першій творчій спробі можна виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити; вміння збирати, аналізувати й систематизувати літературні (архівні) джерела; здатність застосовувати отримані знання для вирішення практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції та рекомендації з предмета дослідження. Випадає й слушна можливість проконтролювати вміння студента правильно організувати свою дослідницьку роботу та оформити її результати.

6.1.2 Послідовність виконання курсової роботи

Курсова робота має свою специфіку, її деталі завжди потрібно узгоджувати з науковим керівником.

Раціонально організувати процес підготовки курсової роботи, правильно розподілити робочий час, спланувати його допоможе алгоритм написання курсової роботи.

Алгоритм написання курсової (дипломної) роботи:

Вибір теми, озна-йомлення з нею, її обґрунтування	Виявлення та добір літератури з теми	З'ясування об'єкта, предме-та: визначення мети та завдань дослідження	Складання робочої карто-теки літератури з теми
Вивчення та конспектування літератури з теми роботи
Складання попереднього плану роботи, узгодження його з керівником	Викладення тексту роботи згідно з її структурою	Вивчення досві-ду роботи, про-ведення експе-рименту чи анкетування
Формулювання висновків та рекомендацій
Написання вступу та огляду літератури з теми дослідження
Оформлення списку використаних джерел та додатків
Подання чорнового варіанта роботи науковому керівникові, написання відгуку науковим керівником
Усунення зауважень, врахування рекомендацій наукового керівника, підготовка варіанта роботи до рецензування, отримання рецензії
Доопрацювання роботи з урахуванням рекомендацій рецензента, остаточне редагування тексту, чистове оформлення роботи, підготовка її до захисту

Курсову роботу доцільно виконувати в такій послідовності: а) вибір теми; б) з'ясування об'єкта і предмета; в) визначення мети й завдань дослідження; г) пошук та добір літератури з теми, її вивчення; д) складання плану; е) написання вступу; ж) виклад теорії та методики; к) вивчення досвіду роботи; л) формулювання висновків і рекомендацій; м) оформлення списку використаних джерел та додатків. Потім здійснюється літературне й технічне оформлення роботи, її рецензування, підготовка до захисту і захист курсової роботи.

Процес роботи над дослідженням поділяється на три основні етапи:

§ підготовчий;

§ етап роботи над змістом;

§ заключний етап [61: 117, 120].

6.2 Дипломна робота

Дипломна робота - це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Дипломна робота має комплексний характер; вона пов'язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін. У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою теми курсової роботи студента-випускника. Вона передбачає систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх для вирішення конкретних наукових, виробничих та інших завдань.

До дипломних робіт висуваються такі основні вимоги:

– актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери; новизна дослідження;

– вивчення та критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми;

– вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі;

– чітка характеристика предмета, мети й методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів;

– спрямування та вирішення практичних завдань майбутньої діяльності;

– пошук нових пріоритетних наукових рішень;

– посилання на джерела використаних робіт із зазначенням назви праці, видавництва, місця і року видання, сторінки;

– узагальнення результатів, обґрунтування їх, висновки та практичні рекомендації;

– зв'язок з планами наукових досліджень керівника, кафедри, інших наукових підрозділів закладу.

Дипломна робота як самостійне навчально-наукове дослідження має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента, його здатність застосовувати одержані знання під час вирішення конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження.

Студенту надається право вибирати тему курсової та дипломної робіт з числа визначених випускними кафедрами навчального закладу або запропонувати свою тему з обґрунтуванням доцільності, новизни, актуальності. Незалежно від обраної теми, структура дипломної роботи має бути такою: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень (при необхідності); вступ; кілька розділів (підрозділів), що розкривають теорію питання та досвід практичної роботи; висновки; список використаної літератури; додатки.

Текст дипломної роботи можна використати для подальшого написання та оформлення доповіді, реферату, статті, тез доповіді та ін. [61: 118-119].

Вимоги до змістової частини дипломної роботи:

1. Чітка характеристика предмета, об'єкта, мети, завдань, методів дослідження, логічна побудова викладеного матеріалу, опис і аналіз проведених автором експериментів.

2. Аналіз друкованих джерел інформації з теми дослідження.

3. Характеристика історії досліджуваної проблеми, а також передового досвіду в її розв'язанні.

4. Розкриття теми дослідження.

5. Узагальнення результатів, обґрунтування висновків і практичних рекомендацій.

Обсяг дипломної роботи встановлюється в кожному ВНЗ окремо. Зазвичай це 50 - 100 сторінок машинописного тексту. Текст повинен бути розділений на окремі частини (розділи, підрозділи, параграфи).

6.2.1 Опрацювання літературних джерел

Дипломна робота виконується на основі глибокого вивчення літературних джерел. Порядок опрацювання друкованих джерел інформації:

– вивчення фондів бібліотеки ВНЗ та інших бібліотек за тематичними й алфавітними каталогами;

– вивчення літератури, яка зібрана у фондах фахових навчальних кабінетів, наукових лабораторій і кафедр ВНЗ;

– ознайомлення з науковими публікаціями провідних науковців кафедри, факультету, інституту, університету;

– робота з періодичними виданнями фондів читального залу бібліотеки ВНЗ;

– вивчення матеріалів бібліотек мережі Iнтернет;

– інші джерела за порадою керівника.

Роботу з літературними джерелами необхідно розпочати з опрацювання державних документів, підручників, навчальних посібників, довідників, а також монографій. Потім вивчаються статті у журналах. Разом із вказаними літературними джерелами можуть бути використані збірники наукових праць, збірники наукових статей і матеріали наукових конференцій. Якісно провести науково-дослідну роботу - це, передусім, вивчити й проаналізувати різні види опублікованих праць.

Монографія - наукова праця у вигляді книги, яка містить поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми. Монографії публікуються на матеріалах дисертаційних досліджень (кандидатських чи докторських), їх авторами, як правило, є відомі вчені. Монографії слід читати уважно, занотовувати найважливіші положення, вислови, рекомендації авторів. Ці роботи містять докладні списки літератури з проблем певних досліджень, тож відкривають широке поле для плідного пошуку.

Наукова стаття - це публікація, яка висвітлює погляди автора з конкретних проблем, містить виклад проміжних або кінцевих результатів дослідження. Студент може звертатися до статей, опублікованих у різних наукових збірниках чи у спеціальних наукових журналах. Специфіка наукових журнальних статей - у донесенні найоперативнішої інформації, у розгляді найактуальніших проблем.

Тези - коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, повідомлення тощо. Обсяг тез невеликий (2 - 3 сторінки). Збірники тез здебільшого публікують з матеріалами конференцій, присвячених розгляду конкретних проблем дослідження.

Дисертація - це кваліфікаційна праця, виконана у вигляді рукопису або опублікованої наукової монографії на здобуття наукового ступеня (кандидата або доктора наук). За матеріалами дисертацій публікуються короткі викладки, що називаються авторефератами. Використання тих чи інших науково-літературних джерел рекомендується погоджувати з науковими керівниками.

6.2.2 Складання плану дипломної роботи

Планом дипломної роботи є складений у певному порядку перелік розділів та розгорнутий перелік питань, які повинні бути висвітлені в кожному розділі. Правильно побудований план роботи є організаційним початком роботи, допомагає систематизувати матеріал, забезпечити послідовність його викладу. Студентам рекомендується складати план дипломної роботи після опрацювання основної літератури з теми дослідження. Традиційним є такий тип плану:

Вступ. Основна частина (розділи та підрозділи дипломної роботи).

Висновки. Список використаних джерел. Додатки.

Традиційна структура дипломної роботи передбачає для кожного розділу 2 - 4 (іноді більше) параграфи (питання). Перший розділ роботи присвячується висвітленню теоретичних аспектів проблеми на основі аналізу наукової літератури. Зміст інших розділів залежить від теми, спеціальності автора дипломної роботи. План дипломної роботи рекомендується узгодити з науковим керівником. У процесі роботи план зазнає змін, уточнень. Може виникнути потреба розширити окремі розділи й параграфи, ввести нові, скоротити або вилучити зайві.

6.2.3 Основні вимоги до оформлення дипломної роботи

Дипломні роботи, як і всі наукові роботи студентів, підлягають оформленню згідно з правилами, зокрема:

1. Обсяг роботи зазвичай становить 50 - 100 сторінок машинописного тексту (у кожному ВНЗ встановлюють свій обсяг);

2. Роботу виконують на стандартних аркушах білого паперу А4 (210 ? 297);

3. Текст друкують через 1,5 міжрядкового інтервалу, встановлюють поля. Текст поділяють на абзаци, заголовки розділів друкують великими літерами і відділяють від основного тексту зверху і знизу пропуском у 3 інтервали;

4. Титульний аркуш оформляють відповідно до встановленого зразка, за ним розміщується зміст роботи; список літератури подається після висновків дипломної роботи, він оформляється згідно з вимогами до бібліографічного опису творів друку;

5. Наукову роботу обов'язково зшивають (переплітають), сторінки нумерують.

У дипломній роботі студента велике значення має оформлення його наукового апарату: посилання на джерела, примітки, список використаної літератури. Необхідно пам'ятати, що у будь-якому дослідженні для аргументації, крім цитат, використовують цифровий матеріал, факти, документи, які вводяться в науковий обіг дослідником, критика інших поглядів і позицій тощо, на які потрібно робити посилання в роботі. Виноска (здебільшого порядковий номер) може розкриватися посторінково (внизу сторінки) або ж у списку використаної літератури. Бібліографічні описи, що подаються у виносках, скорочені до мінімуму: автор, назва книги чи статті, місце, рік видання, сторінка. При посиланні на архівні документи зазначають назву архіву, фонду, описання, номер одиниці зберігання. Якщо дослідник вибирає варіант оформлення посилань на загальний список використаної літератури, то в тексті у квадратних дужках ставиться номер, під яким у списку літератури подається назва джерела, номер, том (якщо це багатотомна праця), сторінка. Наприклад: [21, С.48] або [21: 48]. Якщо дослідник посилається на декілька першоджерел, то вони виставляються за порядком списку літератури й відповідно розділяються знаком. Наприклад: [2 - 6]. Якщо ж іде посилання на висновки, позиції інших учених, цифри, факти, то в цьому разі тексту посилання передує слово: "див." (скорочено "дивіться"). Як правило, в дипломних роботах віддається перевага бібліографічним посиланням, що оформляються в кінці роботи, щоб не відволікати під час читання, економити місце. Особливі вимоги висувають до стилю наукової роботи. Він повинен відзначатися логічністю викладення, доказовістю, точністю літературної мови, наявністю загальноприйнятих у науці термінів, символів, понять тощо. Робота повинна бути написана чітко, охайно, без помилок.

Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина дипломної роботи. У вступі треба чітко визначити та обґрунтувати свій вибір теми дослідження. Повідомивши, на якому рівні перебуває розв'язання даної проблеми, дослідник робить висновки про актуальність свого дослідження. Актуальність наукового дослідження - це його соціальна значущість, що складається з нової наукової інформації, узагальнення передового досвіду, вирішення нових теоретичних завдань, розкриття методів використання теорії у конкретних умовах діяльності. Обов'язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, який містить найбільш цінні, актуальні роботи (10 - 15 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та вад опрацьованих джерел, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми; спочатку ті, які повністю присвячені темі; потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис проаналізованих публікацій, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках поставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд слід коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми. На наступному етапі наукової роботи студент повинен виділити об'єкт та предмет дослідження. Під об'єктом дослідження розуміють стан, процес, властивості чи особливості наукової діяльності, які описують певною системою понять. Поняття "предмет" вужче, ніж поняття "об'єкт". Предмет дослідження - це не просто один бік, частина об'єкта, а така його частина, через яку можна зрозуміти сутність об'єкта, дослідження цієї частини збагачує розуміння характеристики об'єкта в цілому.

У вступі студент зазначає мету дослідження. Відповідно до мети дослідження ставить завдання. Завдання - це частина мети, вони не можуть бути ширшими за саму мету. Завдання дослідження можуть містити такі елементи:

– вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вирішення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

– всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, вад і труднощів, їх причин, передового досвіду (таке вивчення дозволяє уточнити, перевірити ті дані, які опубліковані у спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, піднести їх до рівня наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження);

– обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;

– експериментальна перевірка запропонованої системи заходів стосовно відповідності її критеріям оптимальності;

– розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).

У вступі також зазначають теоретичну та практичну значущість роботи, розкривають її структуру, основний зміст. Якщо студент вирішив не висвітлювати деяких аспектів теми, він повинен зазначити про це у вступі.

У першому розділі, як правило, подають теоретичні питання з теми дипломної роботи, написані з використанням літературних першоджерел. Велике значення має правильне трактування понять теми, їх точність і науковість. Використані терміни мають бути загальновживаними чи подаватися із посиланням на їх автора. Інші розділи пишуть відповідно до теми роботи і вимог конкретного ВНЗ. Після опрацювання матеріалів дослідження всі отримані відомості подають у вигляді таблиць і чітко їх описують. Аналізуючи дані, можна зробити ряд теоретичних висновків і узагальнень. У процесі аналізу треба дотримуватися наукової етики, не підганяти факти під сформульовані ідеї чи положення. Головні вимоги до наукового викладу результатів - точність, чіткість, лаконічність.

Висновки формулюють стисло й виразно. Головна їх мета - підсумки проведеної роботи. Висновки подаються як окремі положення чи методичні рекомендації. У висновках необхідно зазначити позитивні та негативні моменти, давати конкретні рекомендації щодо усунення недоліків. Не слід повторювати зміст вступу основної частини і висновків, зроблених у розділах.

Список використаної літератури подається на останній сторінці роботи. Використані автором джерела (монографії, статті, довідкова література) розміщуються в алфавітному порядку за прізвищами авторів. У списку зазначають джерела, на які були посилання в науковій роботі, а також джерела, дотичні до теми дослідження, опрацьовані його автором, але не цитовані, не аналізовані. Усі посилання мають бути уніфіковані. Наприкінці дипломної роботи необхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати за текстом або оформляти як додатки. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їх змісту. Нумерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.

Кожний розділ, а також вступ і висновки починають з нової сторінки. На титульному аркуші дипломної роботи вказують назву ВНЗ, назву випускної кафедри, спеціальність, прізвище та ініціали студента, тему дипломної роботи, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника.

6.2.4 Підготовка до захисту дипломної роботи

Після завершення написання та оформлення дипломної роботи її основні положення необхідно обговорити з керівником і фахівцями тієї установи, на матеріалах якої вона виконана. Закінчена дипломна робота підписується автором (студентом-дипломником) і подається керівнику.

Після перегляду та схвалення дипломної роботи науковий керівник пише свій письмовий відгук і подає на перевірку завідувачу кафедри. На основі цих матеріалів завідувач кафедри вирішує питання про попередній захист дипломної роботи на засіданні кафедри. Студент готує невелику доповідь (короткий зміст роботи) до 10 хвилин, щоб ознайомити викладачів кафедри з основними результатами дослідження. Студенту в усній формі ставлять запитання з теми роботи, дають рекомендації щодо захисту перед державною екзаменаційною комісією. Попереднім захистом дипломної роботи може стати, за рішенням кафедри, виступ студента на університетській (міжвузівській, всеукраїнській конференції). Завкафедри на основі цих матеріалів вирішує питання про допуск студента до захисту, робить про це відповідний запис. Дипломну роботу, допущену випускною кафедрою до захисту, подають на рецензію, а потім у ДЕК. Студент-дипломник готує виступ (доповідь), наочну інформацію (схеми, таблиці, графіки та інші ілюстративні матеріали) для використання під час захисту.

Крім рецензії, обов'язковим додатком до роботи є відгук наукового керівника. Відгук наукового керівника повинен мати оцінку актуальності запропонованої теми, основні дані стосовно повноти й завершеності досліджень, напрями впровадження отриманих результатів, обсяг і якість виконаної студентом роботи, його рівня науково-теоретичної підготовки. Керівник оцінює вміння студента логічно мислити, організовувати роботу з науковою літературою, проводити теоретичні й експериментальні дослідження, робити висновки з отриманих результатів. Поряд із зазначенням позитивних моментів дипломної роботи необхідно вказати й на хиби. У прикінцевій частині відгуку керівник визначає відповідність роботи всім вимогам, які є обов'язковими для цього рівня наукових досліджень, і оцінює роботу. Відгук має бути підписаний науковим керівником. У рецензії на роботу також відзначається її актуальність, наукова новизна, повнота та ґрунтовність викладу, науковий рівень проведених досліджень, аргументованість висновків і пропозицій, можливість їх практичного впровадження. Рецензент повинен звернути увагу на відповідність отриманих результатів меті та завданням дипломної роботи, відзначити її позитивні та негативні сторони. Відгук і рецензія додаються до оформленої дипломної роботи й разом з нею подаються до ДЕК. Виконавець повинен ознайомитися з відгуком та рецензією на роботу, проаналізувати їх та підготувати відповіді на зауваження. Державній комісії можуть подаватися й інші матеріали, що характеризують наукову та практичну цінність дипломної роботи.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Закінчіть перелік вимог до змісту дипломної роботи.

Чітка характеристика предмета, об'єкта, мети, завдань, методів дослідження, логічна побудова викладеного матеріалу, опис і аналіз проведених автором експериментів…

Завдання 2. Назвіть джерела, якими можна користуватися у процесі пошуку наукової інформації.

Завдання 3. Розмістіть у правильному порядку основні структурні компоненти дипломної роботи:

· Додатки.

· Вступ.

· Висновки.

· Список використаних джерел.

· Основна частина.

Завдання 4. Визначте послідовність дій у процедурі захисту дипломної роботи:

- оголошення відгуку наукового керівника (або виступ керівника);

- доповідь студента про зміст роботи;

- відповіді студента на запитання членів ДЕК та осіб, присутніх на захисті;

- запитання до автора дипломної роботи;

- прикінцеве слово студента;

- рішення комісії про оцінку роботи.

Завдання 5. Допишіть речення:

Дипломна робота, що допущена кафедрою до захисту, направляється деканом факультету на .......... Обов'язковим додатком до роботи є також .......... наукового керівника.

Завдання 6. Знайдіть правильну відповідь:

- Результати захисту визначають оцінками "відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно".

- Результати захисту визначають оцінками „5”, „4”, „3”, „2”.

- Результати захисту визначають оцінками „А”, „B”, „C”, „D”.

- Результати захисту визначають оцінками „зараховано”, „не зараховано”.

6.3 Магістерська дисертація як кваліфікаційне дослідження

Підготовка кваліфікованих працівників, молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів та магістрів здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ступеневою освітою).

Зміст науково-дослідницької роботи магістра визначається індивідуальним планом. Одночасно призначається науковий керівник, який повинен мати науковий ступінь і (або) вчене звання та працювати в даному ВНЗ.

Підготовка магістра завершується захистом магістерської дисертації на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

Магістерська дисертація - це самостійна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту й отримання академічного ступеня магістра. Основне завдання її автора - продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

Оскільки підготовка магістрів у нашій країні є справою відносно новою, то поки що не розроблені більш-менш уніфіковані вимоги щодо змісту й структури магістерської дисертації як виду кваліфікаційної роботи. Прийнятною вважається така її структура:

– титульний аркуш;

– зміст;

– вступ;

– розділи й підрозділи основної частини;

– висновки;

– список використаних джерел;

– додатки.

Наповнення кожної частини магістерської дисертації визначається її темою. Вибір теми, етапи підготовки, пошук бібліографічних джерел, вивчення їх і добір фактичного матеріалу, методика написання, правила оформлення та захисту магістерської дисертації мають багато спільного з дипломною роботою студента і кандидатською дисертацією здобувача наукового ступеня. Магістерська дисертація не може розглядатися як науковий твір вищого ґатунку, оскільки ступінь магістра - це не вчений, а лише академічний ступінь, який підтверджує освітньо-професійний рівень випускника вищої школи і свідчить про наявність у нього знань, умінь і навичок, притаманних науковому працівникові-початківцю. Вимоги до магістерської дисертації в науковому відношенні вищі, ніж до дипломної роботи, однак нижчі, ніж до кандидатської дисертації.

...