Полеміка - це публічна суперечка з метою захистити свою думку і спростувати, заперечити погляди опонента.

Учасники обговорення, дискусії, полеміки можуть вдаватися до різних методів.

Софістика - це спосіб здобуття перемоги в суперечці шляхом свідомого застосування софізмів - навмисно хибно зроблених умовиводів, які сприймаються опонентом як вірогідні, правдоподібні.

Евристика - особливий метод ведення діалогу, запропонований філософом Сократом. Діалог базується на системі навідних запитань, що підштовхують співрозмовника до вирішення проблеми.

“Мозковий штурм” (брейнстормінг) - метод колективного розв'язання проблеми. Колектив поділяється на 2 нерівні частини: більша стає групою генерації ідей, менша - групою оцінювання. “Мозковий штурм” здійснюється у групі генерації ідей. Забороняється критикувати будь-які гіпотези, думки, пропозиції; вони можуть бути смішними, недоречними, неймовірними. Пропозицій має бути якомога більше. Цей потік ідей можна зафіксувати за допомогою стенографії або магнітофона. Потім береться до справи група оцінювання, вона повинна обрати найкращі пропозиції. Час обговорення обмежений. Брак часу породжує стрес, який стимулює діяльність мозку. Метод успішно застосовують на нарадах для розв'язання виробничих проблем, на заняттях у навчальних закладах для активізації розумової діяльності учнів і студентів.

Близькою до “мозкового штурму” є синектика. Це спосіб активізації колективної творчості. Для обговорення проблеми збираються фахівці різних галузей, з різним професійним досвідом. Зіткнення несподіваних поглядів, неймовірних аналогій сприяє народженню нових ідей, які спочатку здаються божевільними, а потім успішно реалізуються.

8.3 Наукова доповідь

Наукова доповідь - жанр наукового стилю. Вона інформує про наукові досягнення, відкриття та винаходи, про результати експериментів, узагальнює наукові дані. Доповідь має писемно-усну форму, призначена для фахівців. Її виголошують на науковій конференції, симпозіумі, семінарі тощо. Відповідно до регламенту конференції, семінару доповідь може тривати 10 - 20 хвилин. Варто пам'ятати, що одна сторінка машинопису (40 рядків) читається приблизно 2,5 хвилини; нескладні підрахунки допоможуть вкластися у відведений регламент. Після виголошення доповіді її автор відповідає на запитання слухачів. Матеріал доповіді може стати предметом обговорення, наукової дискусії. Щоб стати учасником конференції, виступити з доповіддю, науковець має подати (надіслати) заявку на участь у конференції.

ЗАЯВКА НА УЧАСТЬ У КОНФЕРЕНЦІЇ

Прізвище ______________________________________________

Ім'я ___________________________________________________

По батькові ____________________________________________

Науковий ступінь _______________________________________

Вчене звання ___________________________________________

Посада ________________________________________________

Установа (назва, адреса, телефон, факс) ____________________

_______________________________________________________

_______________________________________________________

Тема доповіді ___________________________________________

________________________________________________________

Домашня адреса, телефон _________________________________

________________________________________________________

_______

(підпис)

Автор наукової доповіді може подати (надіслати) на адресу організаторів конференції тези доповіді або письмовий аналог наукової доповіді - наукову статтю. Рукописи наукових праць рецензують. Тези та статті, що отримали позитивну оцінку рецензента, друкують у збірниках матеріалів наукових конференцій, конгресів.

Логічна схема наукової доповіді:

- обґрунтування актуальності наукового дослідження, новизни й позитивного ефекту, який буде досягнуто завдяки вирішенню обраної наукової проблеми;

- визначення предмета (об'єкта) досліджень;

- характеристика методу (методики) проведення досліджень;

- опис процесу досліджень;

- повідомлення про результати проведених досліджень;

- формулювання висновків, визначення перспектив застосування результатів досліджень.

Ця логічна схема визначає композицію наукової доповіді. Текст доповіді містить мовні засоби, характерні для наукового стилю.

8.4 Ділова доповідь. Звітна доповідь

Інженерні та науково-технічні працівники виступають з діловими доповідями. Ділові доповіді мають писемно-усну форму, призначені для підготовленої аудиторії. Виголошення доповідей та їх обговорення на зборах, нарадах, засіданнях протоколюється.

Звітна доповідь висвітлює факти й результати діяльності особи чи установи за певний період (квартал, рік тощо).

Текст доповіді повинен містити мовні засоби, характерні для офіційно-ділового стилю, цифровий матеріал.

Текст доповіді поділяється на рубрики відповідно до напрямів діяльності особи чи установи. Звітну доповідь обговорюють на зборах, засіданнях, протоколюють. Учасники обговорення доповнюють її, вносять корективи й ухвалюють рішення: затвердити або доопрацювати та заслухати повторно.

8.5 Нарада

Невід'ємною частиною життя багатьох наукових і виробничих колективів стали наради. Їх проводять для вирішення організаційних та виробничих питань на підприємствах і в установах, управліннях і відомствах, у громадських організаціях. Демократичний спосіб життя неможливо уявити без нарад. Ділові наради корисні лише тоді, коли вони добре організовані.

Передумови успішної наради:

1. Нарадою повинен керувати голова.

2. Програму роботи слід ретельно підготувати заздалегідь.

3. Не ухилятися від основної теми під час обговорення, дискусії.

4. Наприкінці наради узагальнити сказане, зробити висновки.

5. Якщо будуть поставлені завдання, чітко визначити, що саме потрібно зробити, хто буде виконавцем, до якого терміну слід виконати доручення.

6. Перебіг наради потрібно протоколювати.

Виконання визначених нарадою завдань має бути вчасно проконтрольоване. Учасники наради повинні радитися, обмінюватися поглядами, ухвалювати спільне рішення. Оптимальна кількість учасників наради 10 - 12 осіб. Голова повинен відкрити нараду, створити доброзичливу атмосферу, необхідну для вільного обміну думками. За допомогою навідних запитань він має заохотити підлеглих до дискусії, дати можливість висловитися всім присутнім. Якщо під час наради ведуться приватні розмови між учасниками, голова мусить припинити їх. Голова повинен розпочати засідання у точно призначений час, не чекаючи на тих, хто спізнюється. На початку кожної наступної наради голова має перевіряти виконання рішень, ухвалених на попередній нараді [52]. Оперативні наради (комп'ютерні, селекторні) заощаджують робочий час працівників, не потребують обов'язкової присутності учасників наради у певному місці.

8.6 Підготовка до прилюдного виступу

Промовець, доповідач, лектор мають добре готуватися до прилюдного виступу. Не кожен має хист до імпровізації. Для досвідченого промовця досить кількох коротких нотаток, зроблених перед виступом, тоді як початківцю доводиться готуватися впродовж тривалого часу. Відомий психолог Д. Карнегі зазначав, що добре підготовлена промова - це вже на 9/10 виголошена промова.

Якщо у вас є можливість вибрати тему самому, зробіть це; не чекайте, доки хтось визначить її за вас. Дізнайтеся про склад, кількість, фаховий рівень ваших майбутніх слухачів. Свою лекцію-промову завжди пристосовуйте до потреб слухачів, їх віку, фахового та загально-культурного рівня. З'ясуйте мету свого виступу:

– поінформувати аудиторію;

– переконати слухачів;

– спонукати присутніх до дії;

– роз'яснити складні питання;

– розважити публіку.

Мета виступу впливає на обсяг промови, спосіб виголошення, аргументацію, мовні засоби.

Ви маєте знати матеріал краще, ніж слухачі. Доберіть і опрацюйте друковані та електронні джерела, складіть план (тези) виступу або напишіть повний текст виступу.

План - це стисла програма виступу, перелік його основних положень. Він допомагає дотримуватися логічності викладу. Плани бувають складні та прості. Пункти плану нумерують і записують у вигляді номінативних, питальних, розповідних речень.

Складний план - це своєрідне поширення простого плану шляхом розгалуження основних питань. Такий план містить вступ, основну частину й висновки. Для оратора, що вже має певний досвід, зручніше записати майбутню промову у вигляді розширеного плану чи тез.

Тези - це коротко сформульовані головні положення тексту. Вони можуть бути пронумеровані. Чим тези відрізняються від плану? Вони не тільки називають основні положення тексту, а й розкривають їх сутність.

Оратору-початківцю потрібен конспект - стислий варіант тексту. Від тез конспект відрізняється тим, що містить не тільки основні поло-ження тексту, а й докази та ілюстративний матеріал (приклади).

Д. Карнегі радив: “Уникайте читання конспекту перед аудиторією. Конспект убиває половину інтересу до вашого виступу”. Дійсно, конспект має вади: він заважає творчій активності досвідченого оратора. Проте деякі виступи читають з конспекту (офіційні політичні промови, звітні та наукові доповіді). Рукописи таких виступів мають бути надруковані, щоб ними було зручно користуватися.

Оратор-початківець, підготувавши друкований текст свого виступу, редагує його, робить розмітку тексту знаками партитури. Знаки партитури допомагають зафіксувати наголошене слово, правильну інтонацію, паузи та ін.

Фразову паузу ? ставимо в тексті, коли є потреба відокремити голосом речення або частини речень. Наприклад: “Іван Якович Мель-ник - ? директор нашого заводу. ? Він у відпустці”.

Знак наголосу ? ставимо над словами, у яких можна припуститися акцентологічних помилок (цeнтнер, каучyк, квартaл, каталoг), або над словами, наголошення яких пов'язане з їх значенням (арти?кул і артикyл, об'єднання й об'єднaння, типoвий і типови?й). Якщо ви не знаєте, як правильно поставити наголос, подивіться в орфографічному або орфоепічному словнику.

Підвищення тону. Цей знак використовують для інтонування речення, він позначає незавершеність вислову; його вживають у питальних і окличних реченнях, при звертанні.

Знак пониження тону використовують для позначення завер-шеності вислову чи певної його частини. Наприклад: “Що вам відомо про цей феномен?”

Логічний наголос ________. Цей знак партитури виділяє слово або групу слів у реченні. Наприклад: “Ваші однокурсники ще не оратори, вони тільки вчаться”.

Уповільнення темпу мовлення _ _ _ _ _ _. Цей засіб допомагає зафіксувати увагу на слові (словах), що для промовця є ключовими. Наприклад: “Ефект від впровадження цього методу буде величезний”.

Коли партитура тексту готова, починайте тренування в проголошенні доповіді, промови. Вголос кілька разів прочитайте текст у темпі 100 - 120 слів за хвилину (саме такий темп найбільш сприятливий для аудиторії), потім намагайтеся виголосити промову або доповідь, зрідка підглядаючи у конспект. Вашими помічниками під час репетицій можуть стати магнітофон, диктофон, дзеркало. Можете свій виступ винести на суд родичів або друзів.

Ще з античних часів виділяють три структурні елементи публічного виступу: вступ (зацікавлення), основна частина (опис, оповідь, міркування), висновки (переконання). Головну увагу слід приділяти найбільшій за обсягом основній частині. Окремі твердження ви можете подавати без доказів, коли впевнені, що слухачі сприймуть їх на віру, або аргументувати, посилатися на авторитети, свідчення очевидців. Надто довгий і детальний опис викликає нудьгу. Найцікавішою формою викладу є розповідь про певні події. Розповідь динамічніша за опис, присутнім цікавіше те, що перебуває у русі, їх захоплює динаміка розвитку подій, почуттів, стосунків між людьми. Увагу слухачів можна привернути повідомленням про щось нове, цікаве, таємниче. Активізувати увагу можуть проблемні запитання, цікаві порівняння, цитати. Зміни тону й сили голосу, темпу мови, жестикуляція також впливають на увагу аудиторії. Аудіовізуальні матеріали, які супроводжують виступ, допоможуть зацікавити слухачів.

8.7 Виголошення доповіді, промови

До трибуни виходьте з виглядом, наче ви давно очікували виступу й раді цьому. На трибуні не поспішайте одразу ж починати виступ. Огляньте присутніх, почекайте тиші. Пам'ятайте, що вас оцінюють за такими ознаками: за тим, що ви робите, який маєте вигляд, що говорите і як говорите. Симпатія або антипатія залу до оратора формується вже на початку його виступу. Негарно спрямовувати свій погляд у вікно, у стелю або не відривати очей від конспекту. Досвідчений оратор уміє дивитися так, що кожен слухач відчує його погляд на собі. Треба вчитися переводити погляд з одних облич на інші, повертатися поглядом до тих, хто найбільше від усіх зацікавився вашим виступом. Погляд “очі в очі” є неприємним (це вираз агресії). Зазвичай люди тільки зустрічаються поглядами й одразу відводять очі вбік. Якщо ви ніяковієте від пильних поглядів слухачів, що сидять на перших рядах, оберіть у задніх рядах яку-небудь людину, звертайтеся до неї так, начебто тільки з нею й спілкуєтеся. Цей прийом допоможе вам подолати хвилювання і страх перед великою аудиторією.

Не забувайте про жести. Монотонні, набридливі рухи оратора дратують публіку, створюють комічне враження. Жести повинні підсилювати виразність промови, виділяти основні думки.

Правильні артикуляція й вимова, добра дикція сприяють успіху оратора. Якщо ваша дикція не дуже чітка, на допомогу можуть прийти різні скоромовки. Під час репетицій вони сприяють удосконаленню вимови. Силу голосу пристосовуйте до акустики й розмірів приміщення, у якому виступаєте. Не припускайте менторського тону, не моралізуйте. Уникайте шаблонних слів, будьте оригінальними. Виступайте емоційно.

Вчасно закінчуйте промову, доповідь. Уникайте банального закінчення виступу: “Ось і все, що хотів сказати стосовно цієї проблеми”. Виступ можна закінчити цікавою цитатою, можна стисло повторити основні положення промови (доповіді, лекції), подякувати слухачам за увагу.

Культура мови оратора передбачає точність, логічність і доречність мовлення, його милозвучність і правильність, лексичне та фразеологічне багатство.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Яка функція мови є основною?

2. У яких сферах спілкування застосовуються різні види красно-мовства?

3. До якого виду красномовства належить наукова лекція?

4. Що являє собою лекція?

5. Яку структуру має наукова лекція?

6. Якими прийомами й методами лектори можуть зацікавити студентську аудиторію?

7. Якими ознаками наукова дискусія відрізняється від звичайної суперечки?

8. Яких вимог етикету слід дотримуватися під час дискусії?

9. У чому полягають особливості підготовки та проведення наукової дискусії?

10. Яких помилок може припуститися недосвідчений організатор (ведучий) дискусії?

11. Які рекомендації можна дати учасникам дискусії?

12. Які види публічного обговорення проблем Вам відомі?

13. Що таке софістика?

14. У чому полягають особливості евристики?

15. Що являє собою наукова доповідь?

16. За якою логічною схемою визначається композиція наукової доповіді?

17. Які мовні засоби вживають у науковій доповіді?

18. Які види доповідей є жанрами офіційно-ділового стилю?

19. З якою метою проводять наради?

20. Які фактори впливають на успішне проведення наради?

21. Які функції виконує під час проведення наради її голова?

22. Які види прилюдних виступів ви знаєте?

23. Як слід готуватися до прилюдного виступу?

24. У чому полягає різниця між планом, тезами тексту та його конспектом?

25. Яку мету має розмітка тексту промови знаками партитури?

26. Якою є структура публічного виступу?

27. Як зацікавити слухачів своїм виступом?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Підготуйте коротку промову (доповідь) на одну із запропонованих тем:

1. Пошук альтернативних джерел енергії.

2. Чорнобиль - найбільша техногенна катастрофа на планеті.

3. Екологічні катастрофи: причини, наслідки, уроки.

4. Україна та Болонський процес.

5. Проблеми роботизації.

6. Перспективи розвитку нанотехнологій.

7. Атомна енергетика: “за” і “проти”.

8. Високі технології й українська наука.

9. Наука і псевдонаука.

10. Пошук позаземних цивілізацій.

Напишіть текст промови (доповіді), відредагуйте його, зробіть розмітку тексту знаками партитури. Підготуйтеся до виголошення промови (доповіді) в аудиторії.

Завдання 2. Поясніть, у чому полягає різниця між описом, оповіддю й міркуванням. Наведіть приклади опису, оповіді, міркування (роздуму) з фахових статей, підручників і посібників.

Завдання 3. Пригадайте якомога більше українських скоромовок. Поясніть, як артисти, оратори використовують скоромовки.

Завдання 4. Поясніть, хто з відомих діячів політики, культури, науки є для вас взірцем ораторського мистецтва?

9. МОВНИЙ ЕТИКЕТ СЛУЖБОВЦЯ

Мовний етикет - це правила ввічливого спілкування. У сучасному суспільстві політичні, економічні, культурні відносини мають базуватися на дотриманні норм етикету, на повазі колег, партнерів один до одного.

Знання норм ділового спілкування полегшує встановлення контактів між його учасниками, допомагає їм порозумітися, поліпшити взаємини.

9.1 Етикет ділового листування

Службові листи друкують на комп'ютері, пишуть на бланку або на чистому аркуші паперу. Лист, написаний нерозбірливим, нечітким почерком, свідчить про брак культури автора листа. Перш ніж відправляти службовий лист адресату, прочитайте його, перевірте, чи не містить він помилок. У тексті не повинно бути виправлень, закреслених слів або фрагментів неякісного друку. Для листа обирайте високоякісний папір. Якість конверта й паперу мають справляти приємне враження отримувача кореспонденції про відправника листа. Якщо обсяг службового листа перевищує одну сторінку, то нумерацію сторінок починають із другої. Біля цифри, якою позначають номер сторінки, не ставлять ніяких позначок. Текст листа поділяють на абзаци. Лист починають із звертання до адресата:

Шановний Андрію Петровичу!

Шановні панове!

Шановні колеги!

Вельмишановна Оксано Сергіївно!

Відсутність звертання можна витлумачити як зневагу до адресата, як порушення норм етикету. Якщо ваш лист є відповіддю на запрошення, запит, доречно на початку тексту висловити вдячність:

Щиро дякуємо Вам за лист.

Дозвольте висловити свою вдячність ...

Вдячні Вам за запрошення ...

Дякуємо за надану інформацію ...

Звертаючись у листі до однієї особи, займенники Ви, Ваш (Ваша, Ваше, Ваші) пишуть з великої літери. Якщо лист адресовано колективу, займенники ви, ваш (ваша, ваше, ваші) пишуть з малої літери.

Ввічливими, тактовними мають бути листи-відмови. Слід використовувати коректні, доброзичливі словесні формули:

На жаль, не маємо змоги задовольнити Ваше прохання ...

Ми ознайомилися з Вашою пропозицією. Із прикрістю повідомляємо, що змушені відмовитися від ...

Дуже шкода, але не можемо підтримати ...

У прикінцевій частині листа можна повторити подяку, висловлену на початку, дати запевнення щодо своїх намірів, висловити сподівання, попросити вибачення за клопіт:

Дозвольте ще раз подякувати Вам за ...

Будемо раді співпрацювати з Вами ...

Запевняємо, що Ви можете розраховувати на нашу підтримку ...

Сподіваємося, що Ви розглянете наші пропозиції ...

Прощальну фразу можна подати у таких формах:

З повагою ...

З повагою й найкращими побажаннями ...

З удячністю й повагою ...

Бажаємо успіхів.

Ділові листи не повинні бути довгими. Викладати думки слід чітко, стисло, логічно, аргументовано. Для перевірки листа можна скористатися програмою Word. На одержаний лист потрібно відповісти протягом 7 - 10 днів. Якщо на лист-запит доведеться довго шукати інформацію в архіві, можна впродовж трьох днів повідомити адресата, що його лист одержано, а відповідь надіслати протягом місяця.

9.2 Етикет інтернету

Словосполучення етикет Інтернету має синоніми мережевий етикет, нетикет (англ. net - мережа, фр. еtiquette - етикет). Першими користувачами мережі Інтернет були працівники державних установ і наукових організацій. Інструкції встановлювали порядок і способи користування Інтернетом. Мережа Інтернет є унікальним засобом для пошуку інформації та встановлення контактів у різних сферах людської діяльності. Спілкування у віртуальному просторі базується на тих самих правилах, що і спілкування у реальному житті. Спілкуючись у віртуальному просторі, не забувайте, що поруч із вами у мережі перебувають люди. Обстоюючи свою думку, не ображайте співроз-мовників, не вживайте нецензурної лексики. Ваші слова можуть фіксуватися в мережі, певний час зберігатися. Вам можуть нагадати про Вашу неетичну поведінку, Ваші нечемні слова згодом можуть зашкодити Вам. Опинившись у певній ділянці віртуального простору, не поспішайте втручатися в обговорення певних проблем, спочатку “послухайте” учасників дискусії.

Перш ніж відправляти якій-небудь особі електронного листа, поміркуйте, чи потрібен їй цей лист, чи не відволікаєте ви цю особу від нагальних справ. Поважайте право особи на приватне листування. Системні адміністратори не повинні читати приватні поштові повідомлення та розголошувати їх зміст. Будьте тактовними. Якщо користувач Інтернету припускається помилок, зробіть йому зауваження не в конференції, а у приватному листі.

Електронні повідомлення мають бути стислими. У листах не зазначайте адреси електронної пошти інших осіб без їхнього дозволу. Перевіряйте повідомлення, перш ніж відправити їх, виправляйте помилки. Не зловживайте великими літерами: у листуванні електронною поштою заведено, що слова, написані великими літерами, - це те саме, що крик у повсякденному спілкуванні. Щоб виділити слово, ставте перед ним і після нього зірочки. Не використовуйте пошту для розсилання рекламних повідомлень, які випадково потрапили до вашої поштової скриньки. Якщо до комп'ютера (електронної поштової скриньки) мають доступ кілька осіб, необхідно встановити систему паролів ідентифікації користувача. Ніколи не передавайте іншим особам свій пароль, ідентифікатор, якщо не хочете, щоб сторонні особи отримали доступ до конфіденційної інформації.

Існують певні інтернет-правила для власників веб-сторінок і веб-серверів. Запозичення інформації з друкованих джерел та її розміщення на веб-сайтах порушує авторські права письменників, науковців, публіцистів. Відвідувачі веб-сторінок мають дотримуватися головного правила: не використовувати розміщену на сайтах інформацію (тексти, ілюстрації тощо) у комерційних цілях без попереднього узгодження з авторами чи власниками веб-серверів.

9.3 Візитна картка

Французи стверджують, що перші візитні картки були створені у Франції в ХVІІ ст. одним із вельмож Людовика ХІV. Вони поширилися за часів правління цього короля. У ХVІІІ столітті кожен французький дворянин мав по кілька різних видів візиток. Китайці доводять, що до візиток додумалися саме їхні пращури й перші візитні картки з'явилися в Китаї в ІІІ ст. н. е. Форма, колір, формат китайської візитної картки свідчили про соціальний стан її власника.

Згідно з іншою теорією, візитки спочатку не були атрибутом панівного класу. Ними користувалися переважно прихильники азартних ігор. Той, хто програвав, писав на зворотній стороні карти свої ім'я й адресу, щоб наступного дня переможець міг прийти до боржника за виграшем. Перше документальне підтвердження - зразок друкованої візитної картки - було знайдено у Німеччині, вона датується 1786-им роком.

На території України та Росії візитні картки з'явилися у ХVІІІ ст. за часів імператриці Катерини ІІ і стали важливим атрибутом, що представляв свого власника в усій його величі. Поступово візитки перетворилися на справжні шедеври графічного мистецтва з гравійованим орнаментом, вигадливими гербами власників. Однак значного розповсюдження візитні картки набули лише в ХІХ столітті. Тоді й сформувалася певна культура оформлення візиток і правила користування ними.

На жаль, після революції 1917 року візитки повністю викорінили, оголосивши їх буржуазним пережитком. У Радянському Союзі мати візитку могли або високопоставлені чиновники і громадські (політичні) діячі, або представники творчої інтелігенції, яким дозволялися маленькі слабкості. Право на візитку мали співробітники обкомів, райкомів, дипломати, космонавти, “виїзні” діячі культури. Візитки чиновників були оформлені скупо, одноманітно. Актори, режисери, художники дозволяли собі набагато більше, створюючи часом справжні шедеври. Від радянських часів у сучасну практику перейшла манера писати прізвище перед іменем - дотепер так роблять лише в Україні й Росії.

Наприкінці ХХ ст. візитки знову набули масового поширення. З бурхливим розвитком економіки, політики й бізнесу невелика картка стала символом нових ділових стосунків.

У ХХІ столітті візитки вийшли за рамки офіціозу й стали активно використовуватися у різних сферах ділового життя. Діапазон їхнього застосування широкий: підтримка зв'язків між офіційними й неофіційними особами, діловими партнерами, бізнесменами. У ряді випадків, наприклад, у Японії, Кореї, візитка може слугувати посвідченням особи, тобто виконувати ідентифікаційну функцію.

Візитна картка - це картка для вручення під час знайомства чи візиту.

Візитна картка друкується на цупкому папері розміром 5 ? 9 см, при цьому жінки (як дружини, а не як офіційні особи) повинні мати візитки розміром 4 ? 8 см. Вищі посадові особи інколи використовують візитні картки розміром 6 ? 9 см, 5 ? 10 см, 6 ? 10 см.

Реквізити візитної картки:

1. Назва установи, організації.

2. Ім'я та прізвище (у вітчизняній практиці - прізвище, ім'я, по батькові) власника картки.

3. Посада.

4. Адреса установи, організації.

5. Номери телефонів, факсу, електронна адреса.

На візитній картці офіційної особи, дипломатичного працівника друкуються лише ім'я, прізвище та посада її власника.

Світова практика має досвід використання різних видів візитних карток, що різняться функціональним призначенням. Найпоширеніші такі з них:

1. Візитна картка фірми, установи чи організації. Містить повну назву організації, адресу, телефон, факс. Використовується із представницькою метою і для привітання від імені фірми.

ДП ДАК „Хліб України”

Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів

вул. Кірова, 28, м. Новоукраїнка

Кіровоградської обл., 01010

2. Стандартна картка. Зазвичай використовується під час знайомства, що передбачає подальші стосунки. Вона містить назву установи, прізвище, ім'я, по батькові (друкуються великими літерами), посаду, службову адресу, службовий телефон (інколи й домашній).

ТОВ „Підприємство Іван Богданович

„АВІС” Тищук

Генеральний директор

вул. Пирогова, 150,

м. Вінниця, 21037,Україна

3. Картка, що використовується із спеціальною та представ-ницькою метою. На картці зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, посада та назва організації, але немає адреси та телефону. Вона використовується для спеціальних та представницьких цілей. Якщо вам пропонують таку візитку, не слід просити написати координати: адже такий вид картки для того й існує, щоб дотримуватися правил ґречності і при цьому уникнути, по можливості, майбутніх контактів. Цей вид картки можна використовувати і при надсиланні, наприклад, сувеніру добре знайомій людині, якій ваші координати відомі.

Центр соціально-психологічної адаптації “Інсайт”

Лариса Володимирівна Ткач

Директор - розпорядник

4. Картка для неофіційних намірів. Вона скупа на інформацію й містить лише прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання: служить, наприклад, для вручення дамам.

5. Сімейна (спільна) візитка. На ній вказується прізвище (у множині), ім'я та по батькові кожного з членів подружжя (або лише імена та прізвище. Ці картки можуть містити номер телефону.

Правила оформлення та використання візитних карток. Візитка - це важлива складова ділового етикету, оскільки є першим атрибутом знайомства. Виготовленню візитної картки слід приділити особливу увагу, ретельно продумати ескіз, вибрати папір, розмір і спосіб виготовлення. Саме цей невеликий прямокутний шматочок цупкого паперу може вас вигідно представити або, навпаки, назавжди зіпсувати враження. Важливо знати не лише те, що повинна містити візитка, але і як нею потрібно користуватися.

За нормами ділового європейського етикету текст візитної картки повинен бути написаний темними буквами на світлому тлі (білому, рожевому або блакитному). Текст друкують темно-коричневим, синім або чорним кольором. Шрифт повинен бути простим і легким для читання. Важливо правильно вибрати папір, він мусить бути високоякісним. Не слід використовувати глянцевий папір, пластмасу або шкіру. Зворотна сторона візитки повинна бути чистою, щоб людина могла залишати на ній позначки й записи. Якщо ви співпрацюєте не лише з вітчизняними бізнес-партнерами, але й з іноземними, потрібно мати комплект візиток англійською мовою. Робити двосторонні візитки, де одна сторона оформлена рідною мовою власника картки, а інша - англійською, є ознакою поганого тону. Цим ви позбавляєте можливості вашого партнера або клієнта занотувати щось на візитці.

Ділові візитки працівників магазинів і підприємств сфери послуг можуть оформлятися з порушенням окремих норм етикету, оскільки вони є не тільки інформаційною, а й рекламною продукцією. У цьому разі на зворотній стороні візитки можна розмістити схему проїзду до підприємства, календар, гасло фірми або фотографію працівника.

Варто пам'ятати: ділова візитка не повинна сяяти усіма барвами веселки, досить одного - двох кольорів. Це ж правило оформлення стосується і шрифтів. Візитка не повинна містити зайвої інформації. Тому краще, коли вона витримана в класичній традиції: вгорі посередині - назва організації, нижче (теж посередині) - ім'я, по батькові та прізвище людини, ще нижче - посада, а в нижньому правому кутку - адреса, телефон, факс, адреса електронної пошти, адреса сайту. Доречно додати логотип компанії біля її назви. Важливим елементом іміджу є традиційно використовувана колірна гама на всіх візитних картках співробітників однієї фірми.

Візитки державних чиновників мають деякі відмінності. На них необов'язково вказувати адресу, а замість логотипу наносять зображення герба і прапора. Відсутність адреси на інших ділових візитках є неприпустимою.

Виготовлення особистих візиток не підпорядковується суворим правилам щодо колірної гами і змісту. Зазвичай на візитній картці вказують адресу фірми, в якій працює власник картки, і номери телефонів, зокрема домашнього. Різновидом особистих візиток є так звані сімейні візитки. У них ім'я дружини стоїть перед ім'ям чоловіка.

Візитну картку вручають, коли виникає зацікавленість у продовженні ділових контактів. А це не завжди відбувається під час знайомства. Що робити, якщо вам вручили візитну картку? Обов'язково вручіть у відповідь свою. Проте, якщо не бажаєте продовжувати контакти, скористайтеся не звичайною робочою візиткою, а представницькою. На представницькій картці немає адреси, телефонів та інших даних для продовження контактів. Така візитка необхідна, насамперед, тим, хто часто вимушений спілкуватися з публікою: артистам, представникам модельного бізнесу, політикам. Представницьку візитку також можна використовувати для реєстрації на конференціях і з'їздах, на виставках.

Запам'ятайте: обмін візитками - церемонія, що має свій сценарій, де кожному відведена певна роль. Візитними картками обмінюються одразу після того, як особи були представлені одна одній. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст: це свідчить про чемність і увагу до одержувача. Партнерам з Азії (наприклад, Японії, Сінгапуру, Тайваню) візитку подають двома руками з поклоном. Чим важливіша персона, тим нижчий уклін. Представникам Середньої Азії візитку (як і подарунки, їжу) вручають лише правою рукою. Церемоніальне вручення візитної картки виправдане тим, що на картці написано не лише ім'я власника, а й назва його фірми.

Не прийнято вручати візитки під час застілля (винятком, мабуть, є ділова зустріч у ресторані). Одержувач на знак пошани повинен уважно розглянути картку й обов'язково вимовити прізвище, ім'я або посаду її власника. Це може бути фраза ввічливості: “Дякую вам, пане Кононов”, “Дуже приємно, Маргарито Олексіївно”. Або просто: “Пане віце-президенте!” Коли вручають візитку іноземцеві, зазвичай називають себе - чітко, неспішно.

Візитна картка - не тільки поширений атрибут церемонії знайомства, а й спосіб спілкування: привітання, висловлювання подяки, співчуття.

Візитні картки прийнято використовувати у таких випадках:

1. Привітання. Надсилаючи візитну картку з поздоровленнями, необхідно в її лівому нижньому куті зробити напис чорнилом чи простим олівцем (що більш узвичаєно). За традицією, цей напис є скороченням відповідних французьких слів і має таке значення:

p.f. (pour feliciter - щоб привітати);

p.f.n.a. (pour felicite le Nouvel an - новорічні вітання).

Якщо ваші партнери надіслали вітання з Новим роком, слід, по-перше, подякувати їм, по-друге, у свою чергу поздоровити їх із цим святом. Це можна зробити як p.r.f.n.a. (pour remersier et pour felicite le Nouvel fn - дякую та вітаю з Новим роком).

2. Вираз співчуття. У разі смерті знайомої особи, ділового партнера або під час національного трауру в країні, з представниками якої ви тісно спілкуєтесь, надсилається візитна картка з таким написом: р.с. (pour condoleances - для співчуття).

Вираз вдячності. На ознаку вдячності за привітання чи вираз співчуття, за надсилання подарунків чи за надання послуг упродовж 24 годин надсилається у відповідь візитна картка, в лівому нижньому кутку якої робиться напис: p.r. (pour remersier - щоб подякувати).

Від'їзд із країни. Візитна картка з написом: р.р.с. (pour prendre conge - щоб попрощатися) - надасть вам можливість передати останнє привітання друзям чи партнерам, якщо ви не мали нагоди особисто зустрітися з ними перед від'їздом.

Представлення. Для того, щоб бути представленим особі, з якою в подальшому ви плануєте встановити ділові (дружні) стосунки, можна вашу візитку надіслати разом з візитною карткою іншої особи, яка вже добре знайома з тим, кому вас представляють. На цій візитці пишеться: p.p. (pour presenter - щоб представити). Відповідь дається візитною карткою без написів, що надсилається на адресу представленої особи.

6. Запрошення на прийом. З цією метою вгорі на візитці пишеться ім'я та прізвище того, кого запрошують: а знизу вказується вид прийому (сніданок, коктейль тощо), місце проведення, дата й час. Через те, що ця інформація не завжди вміщується на візитці, можна використати або готове запрошення, або листівку, до якої слід прикріпити свою візитну картку.

7. У разі зміни адреси обов'язково разом зі старою візиткою надсилається нова, на якій повідомляються нові реквізити.

Візитки ніколи не підписуються, і дата на них не ставиться.

Візитна картка надсилається поштою або кур'єром у спеціальному конверті, на якому друкується чи від руки чорнилом зазначається ім'я, прізвище та посада адресата. До одного конверта на ім'я однієї особи можуть бути покладені кілька візиток від різних осіб. Якщо в одному конверті надсилаються візитні картки одразу кільком особам, тоді у верхньому лівому кутку кожної візитки ставиться прізвище особи, якій вона адресована.

Візитні картки не загинаються, якщо вони надсилаються в конверті. Рекомендується написати декілька слів на візитці, щоб уникнути її використання пізніше третьою особою з сумнівною метою.

Візитки, які подають адресату особисто, згинають залежно від традицій країни. У деяких країнах загинають верхній правий чи лівий кут, в інших - усю праву або ліву сторону картки. У нашій практиці під час візиту загинають правий верхній кут чи праву сторону по всій її ширині. Якщо ви завозите візитку особисто, це свідчить про особливу повагу до адресата. Прізвище особи, якій залишається візитка, не зазначають.

Якщо зігнуту картку доставляє кур'єр, водій або вона надходить поштою, це вважається грубим порушенням етикету. На отримані чи завезені візитні картки необхідно дати відповідь упродовж 24 годин. Особисто вручати адресату свою візитну картку з виразом вдячності чи інших почуттів адресату не прийнято.

Слід дотримуватися правил європейського етикету:

1. Після знайомства першим залишає свою візитку той, чия посада (ранг) нижча. За інших рівних умов до уваги береться вік: молодший за віком залишає свою візитну картку першим.

2. Жінки ніколи не залишають свої візитні картки в оселі неодруженого чоловіка.

3. Після представлення жінці чоловік повинен якомога швидше, але не пізніше, ніж упродовж тижня, надіслати їй свою візитку, а також візитну картку для її чоловіка, навіть якщо він не був йому представлений.

4. Усім гостям, які були присутні на будь-якому прийомі (крім прийому типу “чай”), слід, якщо вони не надсилали листів із виразом вдячності, залишити впродовж дня свою візитну картку в домі господині.

9.4 Етикет телефонної розмови

Понад 130 років існує телефонний зв'язок. За цей час людство встановило певні правила користування ним.

Час службових телефонних дзвінків залежить від тривалості робочого дня певної установи, підприємства, закладу. Іноді у службових справах працівнику телефонують додому. У будні не рекомендують турбувати особу до 8.00, у вихідні дні - до 10.00. Не слід телефонувати після 22.00. Службовий телефон існує для офіційних розмов. Особисті справи службовці можуть вирішувати за допомогою стільникових телефонів.

Службова телефонна розмова має такі етапи:

1. Встановлення контакту.

2. Виклад суті справи.

3. Закінченя розмови, прощання.

Телефонне спілкування висуває до співрозмовників вимоги стосовно вживання обов'язкових етикетних реплік (кліше):

Алло!

Це вас турбує ...

Будьте ласкаві, покличте до телефону ...

Запросіть, будь ласка, до телефону ...

Вибачте, це номер 57-89-90?

З абонентом, який відповів на ваш дзвінок, ви повинні привітатися. Якщо слухавку взяла особа, яка вам потрібна для вирішення справи, після привітання назвіть своє прізвище, ім'я, по батькові, посаду. Не слід додавати до свого прізвища слова пан або пані (це вас турбує пан Крижанівський). Якщо слухавку взяв не той, хто вам потрібен, після привітання ввічливо попросіть покликати до телефону потрібну вам особу. У разі її відсутності попросіть занотувати й передати важливу інформацію або запитайте про час, коли можна зателефонувати. На початку телефонної розмови з колегою, партнером поцікавтеся у свого співрозмовника, чи не відволікаєте його від нагальних справ.

Якщо ви звертаєтеся до телефоністів, працівників довідкових або аварійних служб, можна обійтися без словесних формул вітання та прощання. Слова подяки є обов'язковими.

Службовець у відповідь на вхідний дзвінок з метою економії часу на встановлення контакту мусить назвати свою організацію, відділ, посаду. Ви порушуєте норми етикету, якщо, телефонуючи певній особі, не називаєте себе, а відразу запитуєте у абонента:“Хто це?” або “З ким я розмовляю?” Якщо телефонують не вам, а вашому колезі, родичу, партнерові, не запитуйте, хто саме подзвонив.

Пам'ятайте, що ні стаціонарний, ні мобільний телефон не захищені від прослуховування, навіть якщо ви вмикаєте кодувальні пристрої. Якщо вам партнер натякнув, що тему розмови не слід обговорювати по телефону, відкладіть цю розмову до зустрічі з ним.

По телефону слід говорити чітко та стисло. Пам'ятайте, що телефонна розмова - це діалог, а не монолог. Уважно слухайте співрозмовника. Якщо бесіду перервано з технічних причин, поновлює телефонний зв'язок ініціатор розмови. Закінчує розмову той, хто зателефонував. Ініціатива закінчення розмови може належати старшій за віком (або за посадою) особі, у розмові між чоловіком і жінкою - жінці.

Вітання та співчуття слід висловлювати під час особистого візиту або листом (телеграмою), а не у телефонній розмові. Не слід диктувати запрошення автовідповідачу. Запрошують особу під час телефонної розмови з нею або листом (листівкою, телеграмою).

До приватного житла колег, партнерів не слід заходити без попередження. Про відвідини повідомте телефоном. Ви не зобов'язані надавати свій стаціонарний або мобільний телефон сторонній особі для ведення переговорів.

Сучасна людина у громадських місцях часто користується мобільним телефоном. Його слід вимикати, щоб не заважати людям, які оточують вас на лекції та семінарі, на концерті й у театрі (кінотеатрі), у літаку і в музеї, під час служби у церкві та в кабінеті керівника установи. Якщо ви чекаєте на важливе повідомлення, залиште вібросигнал. У громадських місцях не обговорюйте голосно свої приватні справи. Не дратуйте оточення гучними й неприємними телефонними сигналами.

9.5 Ділова бесіда в установі

Ділова бесіда відбувається між партнерами, колегами, керівником і підлеглим, відвідувачем і посадовцем. Мета ділової бесіди - отримання інформації, вирішення службових справ.

Перед офіційною бесідою керівник зобов'язаний повідомити підлеглого про тему службової бесіди, час її проведення. Бесіду він має розпочати дружнім тоном, уважно вислухати співрозмовника, не перериваючи, не відкидаючи одразу його пояснень. Керівник не повинен вести бесіду на підвищених тонах. Він мусить дотримуватися конфіденційності щодо почутої інформації. Тактовний керівник лише під час бесіди у своєму кабінеті зробить зауваження підлеглому. Дорікання працівникові у присутності колег можуть принизити його.

Працівник, якого запросили до керівника на бесіду, має підійти за кілька хвилин до її початку до секретаря свого шефа, назвати йому своє прізвище й мету приходу. До кабінету посадовця не слід заходити без дозволу.

Керівник зобов'язаний одразу запросити відвідувача сісти. Після бесіди літню людину, поважну особу він може провести до дверей.

Підлеглий повинен уважно вислухати керівника, без зайвих жестів, міміки, емоцій, чітко і стисло відповісти на запитання, подати пропозиції. Якщо шеф закінчив бесіду, підлеглий не повинен намагатися продовжити її.

9.6 Розгляд скарг в установі

Якість послуг, які надають установи, заклади, підприємства, не завжди відповідають запитам користувачів. Випуск підприємствами продукції, яка не відповідає чинним стандартам, нормативам, технічним умовам, порушує права споживачів. Будь-яка особа, не задоволена якістю продукції чи послуг, має право звернутися у відповідні інстанції зі скаргою. Скарга - це документ, у якому особа (установа) вказує на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи (установи) та пропонує вжити належних заходів для усунення виявлених недоліків. Формуляр скарги схожий на формуляр заяви.

Стосовно процедури розгляду скарг можна дати такі рекомендації:

1) не відмовляйте скаржникові, уважно вислухайте його, не перериваючи;

2) не сперечайтеся з ним;

3) зберіть усі відомості про справу, стосовно якої подано скаргу;

4) якщо ви можете дати відповідь, скажіть це скаржникові відразу ж; якщо ні, попросіть його зайти пізніше, у точно призначений час, а самі тим часом з'ясуйте суть справи;

5) намагайтеся розглянути будь-яку скаргу до того, як вона перетвориться на серйозну проблему; не приймайте поспішних рішень лише для того, щоб заспокоїти скаржника;

6) не обіцяйте скаржникові задовольнити його домагання, якщо ви не впевнені, що вони обґрунтовані;

7) вивчаючи суть справи, порадьтеся з керівництвом;

8) якщо мала місце помилка вашої установи (вашого підприємства), визнайте її відразу й уживіть заходів для її виправлення;

9) якщо ви відхиляєте скаргу, поясніть причини цього та спробуйте переконати відвідувача в необґрунтованості його скарги;

10) якщо відвідувач залишився незадоволений, не погрожуйте йому, не ображайте; поясніть, до кого він ще може звернутися;

11) зробіть відповідний запис стосовно розглянутої справи [52].

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що являє собою мовний етикет?

2. У чому полягають особливості ділового листування?

3. Що таке електронний документ?

4. Що таке електронний підпис?

5. Які вимоги висуває етикет до спілкування в мережі Інтернет?

6. Що являє собою візитна картка?

7. У яких ситуаціях спілкування доречним є використання візитних карток?

8. У чому полягають особливості телефонної розмови?

9. Які етапи має службова телефонна розмова?

10. Які мовні кліше вживають під час телефонної розмови?

11. Яких норм етикету мають дотримуватися керівник і його підлеглий під час ділової бесіди?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Зазначте номери тверджень, які відповідають нормам етикету.

1. Якщо вас представили групі співрозмовників, ви можете вклонитися новим знайомим і не потискувати руку кожному з присутніх.

2. Під час зустрічі чоловіка й жінки першою вітається жінка, руку для вітання першою подає теж вона.

3. Коли ви будете знайомити двох осіб, спочатку рекомендуйте молодшу за віком (посадою) особу старшій за віком (посадою) особі, чоловіка рекомендуйте жінці.

4. Якщо у листі ви звертаєтеся до кількох осіб, пишіть займенник ви з малої літери.

5. Звертаючись у листі до однієї особи, слово ви пишіть з малої літери.

6. Нечемно писати довгі службові листи. Це неповага до адресата. Довгі листи пишуть родичам, друзям, коханим.

7. Привітати свого колегу з днем народження ви можете заздалегідь, напередодні свята.

8. Керівник не повинен робити зауважень своєму підлеглому у присутності інших співробітників.

9. Керівник, зайшовши до приміщення, де перебувають його підлеглі, першим вітається з колективом.

10. До службового кабінету посадовця можна входити, не постукавши у двері, оскільки кабінет не є приватною зоною, він призначений для спілкування з відвідувачами.

11. Якщо до керівника-чоловіка заходить співробітниця, він має підвестися і першим привітатися з нею.

12. У кабінеті керівника співробітниця може сісти без запрошення.

13. Коли ви сідаєте у таксі, привітайтеся з водієм.

14. Коли заходите у купе поїзда, привітайтеся зі своїми супутниками.

15. У магазині слід вітатися з продавцями.

16. Коли з установи виходять керівник і його підлеглий, то підлеглий

зобов'язаний відчинити двері перед своїм начальником, першим вийти з установи і притримувати двері, доки не вийде його керівник.

17. До студентів викладач має звертатися на “ви”.

18. На початку телефонної розмови привітайтеся з особою, що відповіла на ваш дзвінок, і поцікавтеся, хто з вами розмовляє.

19. Якщо ваш начальник закінчив з вами бесіду, не намагайтеся продовжити її.

20. Просити вибачення за провину можна такими фразами: “Будь ласка, вибачте”, “Прошу вибачення”, “Я вибачаюсь”.

21. Лист завжди починається із звертання. В українській мові звертання вживають у формі називного відмінка.

22. За правилами етикету адресат має відповісти на одержаний лист протягом 10 днів.

23. Прощальні фрази у службовому листі добирають залежно від рівня стосунків між партнерами.

24. В електронних повідомленнях не вказують адреси електронної пошти інших осіб без їхнього дозволу.

25. В електронних листах не слід набирати текст великими літерами. Слова, написані таким способом, відповідають крику в усному спілкуванні.

26. Не слід розміщувати на своєму сайті фотографії друзів або родичів, не спитавши їхнього дозволу.

27. Відвідувач веб-сторінки в Інтернеті має право використовувати розміщену на сайтах інформацію (тексти, ілюстрації) з комерційною метою без попереднього узгодження з авторами або власниками веб-серверів.

28. Ви не зобов'язані давати свій телефонний апарат сторонній людині для вирішення якої-небудь справи.

29. У будні не телефонуйте партнерам і колегам після 22.00, вранці не турбуйте їх до 8.00.

30. На початку телефонної розмови поцікавтеся у співрозмовника, чи не відволікаєте його від нагальної справи.

31. На вулиці чоловік має йти праворуч від жінки, яку він супроводжує.

32. Мобільний телефон слід вимикати на концерті, у кінотеатрі, на лекції, у музеї, на службі у церкві.

33. Старший за віком партнер першим дає візитну картку молодшому.

34. На візитній картці громадянина України не слід зазначати по батькові, оскільки у більшості країн світу цей реквізит не зазначають.

35. Неетично давати діловому партнерові візитку з текстом, надрукованим чужою, не зрозумілою для нього мовою.

36. Не слід робити компліменти малознайомим або незнайомим людям.

37. Службовий телефон існує для службового користування.

38. Ініціатива закінчення телефонної розмови між чоловіком і жінкою належить чоловікові.

39. Перш ніж завітати до знайомої особи додому, зателефонуйте їй і попередьте про свій намір відвідати її.

40. Якщо телефонну розмову було перервано, зателефонувати і відновити зв'язок має той, хто не встиг висловити свою думку.

41. Якщо ви хочете запросити по телефону гостей, можете зробити це під час особистого контакту або передати запрошення через автовідповідач.

42. Звернувшись по телефону до працівника довідкової (аварійної) служби, обов'язково привітайтеся з ним.

43. Коли звертаєтеся по телефону до працівників довідкових або аварійних служб, уживайте слова подяки.

44. Візитну картку використовуйте лише під час знайомства, інформуючи інших осіб про себе і свою фірму.

45. Візитні картки передають партнерові тільки особисто, їх не слід пересилати поштою або передавати через кур'єра.

46. Чоловік відчиняє перед своєю супутницею вхідні двері установи, і жінка першою заходить до приміщення.

47. Вузькими сходами жінка піднімається попереду чоловіка, який супроводжує її; коли вона спускається сходами, також іде попереду чоловіка.

48. Під час бесіди не слід уживати займенники 3-ої особи (він, вона, вони) у присутності тих, про кого ви говорите.

Завдання 2. Складіть діалог “Телефонна розмова ділових партнерів”. Його учасники мають домовитися про зустріч для обговорення спільної справи.

Завдання 3. Складіть діалог “Ділова бесіда начальника відділу кадрів заводу з відвідувачем”.

Завдання 4. Складіть текст ділового листа-відмови. Не забудьте вжити етикетні формули.

Завдання 5. Від імені керівника підприємства зв'язку напишіть лист-відповідь на претензію споживача послуг телефонного зв'язку.

Завдання 6. За допомогою комп'ютера надрукуйте візитну картку:

а) головного інженера підприємтсва;

в) менеджера будівельної фірми;

г) працівника науково-дослідного інституту.

Завдання 7. Розкажіть про порядок розгляду скарг на підприємствах та в установах.

Завдання 8. За допомогою візитної картки привітайте ділового партнера з нагоди ювілею його фірми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамович С. Д., Чікарьова М. Ю. Риторика: Навч. посіб. - Львів: Світ, 2001. - 240 с.

2. Азарова Л. Є., Горчинська Л. В., Корженко З. П. Практичний курс української мови для слухачів ІнДП. Орфографія. Синтаксис: Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2006. - 190 с.

3. Азарова Л. Є., Корженко З. П., Горчинська Л. В. Документи та особливості їх оформлення. - Вінниця: ВДТУ, 2002. - 63 с.

4. Азарова Л. Є., П'яст Н. Й. Українська мова професійного спілкування. Практичний курс. Частина І. - Вінниця, ВНТУ, 2006. - 126 с.

5. Азарова Л. Є., П'яст Н. Й. Українське ділове мовлення. Частина І. - Вінниця: ВНТУ, 2007. - 232 с.

6. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. - К.: Вид. Дім “КМ Academia”, 1994. - 254 с.

7. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. - К.: АБУ, 2002. - 480 с.: іл.

...