Професійне спілкування науково-технічних працівників і студентів інженерних спеціальностей

На відміну від дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук, що є науково-дослідницькими працями, магістерська дисертація як самостійне наукове дослідження кваліфікується як навчально-дослідницька праця, в основу якої покладено моделювання більш-менш відомих рішень. Виконання зазначеної роботи повинно не стільки вирішувати наукові проблеми (завдання), скільки засвідчити, що її автор здатний належним чином вести науковий пошук, розпізнавати професійні проблеми, знати загальні методи і прийоми їх вирішення.

Магістр повинен уміти:

– формулювати мету й завдання дослідження;

– складати план дослідження;

– вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інформаційних технологій;

– використовувати сучасні методи наукового дослідження, модифікувати наявні та розробляти нові методи відповідно до завдань конкретного дослідження;

– обробляти отримані дані, аналізувати й синтезувати їх на базі відомих літературних джерел;

– оформляти результати досліджень відповідно до сучасних вимог у вигляді звітів, рефератів, статей.

Процедура підготовки й захисту магістерської дисертації схожа на процедуру захисту дипломної роботи. Якщо основні положення, висновки і рекомендації кандидатського й докторського досліджень мають бути опубліковані в наукових виданнях, то стосовно магістерської дисертації ця вимога не є обов'язковою. Процедура захисту магістерської дисертації не потребує автореферату.

Здобувач ступеня кандидата і доктора наук подає у спеціалізовану вчену раду перелік документів, регламентованих ВАК України. Здобувач ступеня магістра обмежується поданням у Державну екзаменаційну комісію лише самої дисертаційної роботи (разом з відгуками наукового керівника і провідного фахівця) і довідки про виконання індивідуального плану з освітньо-професійної програми магістра.

Спрощеною є й сама процедура публічного захисту магістерської дисертації, оскільки не потрібно призначати офіційних опонентів і провідної установи. Така дисертація підлягає лише обов'язковому рецензуванню.

Після закінчення навчання випускникові магістратури видається диплом, у додатку до якого вказується тема магістерської дисертації.

6.3.1 Вимоги до змісту кваліфікаційної роботи магістра

1. Кваліфікаційна робота магістра являє собою творчу роботу, яка виконується студентом самостійно під керівництвом наукового керівника. Кваліфікаційна робота магістра виконується на базі теоретичних знань і практичних навичок, отриманих студентом протягом усього терміну навчання, й самостійної науково-дослідної роботи, пов'язаної з розробкою конкретних теоретичних та науково-виробничих задач прикладного характеру, що визначаються специфікою відповідного напряму вищої освіти.

2. Напрям виконання кваліфікаційної роботи магістра, об'єкти дослідження з конкретних спеціальностей і спеціалізацій визначаються випускною кафедрою.

3. Зміст кваліфікаційної роботи магістра передбачає:

– формулювання мети роботи, наукової, науково-технічної задачі;

– аналіз стану рішення проблеми за матеріалами вітчизняних і зарубіжних публікацій, патентно-інформаційних досліджень з метою визначення рівня техніки, обґрунтування мети дослідження;

– аналіз методів досліджень, які застосовуються під час вирішення науково-дослідної задачі, розробку методики дослідження, його апаратного забезпечення;

– науковий аналіз і узагальнення фактичного матеріалу, який використовується у процесі дослідження;

– отримання нових результатів, що мають теоретичне, прикладне або науково-методичне значення;

– апробацію отриманих результатів і висновків у вигляді патентів (заявок на патенти), доповідей на наукових конференціях (не нижче факультетського рівня) або публікацій у наукових журналах і збірниках;

– узагальнення результатів досліджень з наведенням висновків і рекомендацій;

– уміння оформити результати творчої діяльності, захистити свої надбання у визначенні авторських прав.

4. Кваліфікаційна робота магістра повинна бути результатом закінченої творчої розробки, мати внутрішню єдність і свідчити про те, що автор володіє сучасними методами наукових досліджень і спроможний самостійно вирішувати професійні задачі, які мають теоретичне і практичне значення.

5. Кваліфікаційна робота магістра викладається грамотно, без помилок та нестандартизованих скорочень. У ній повинні бути чіткі, зрозумілі для сприйняття формулювання вихідних положень, допущень, отриманих результатів, тверджень, тощо.

При порушенні цих вимог кваліфікаційна робота магістра не допускається до захисту незалежно від рівня отриманих творчих результатів.

6.3.2 Вимоги до структури та оформлення кваліфікаційної роботи магістра

Кваліфікаційна робота магістра складається з розрахунково-пояснювальної записки та ілюстративного матеріалу.

Розрахунково-пояснювальна записка кваліфікаційної роботи магістра складається з титульних аркушів, реферату, змісту, вступу, основної частини, висновків, переліку посилань і додатків (за необхідністю).

Титульні аркуші заповнюються згідно з формами, які наведені у зразках.

Реферат містить:

– відомості про обсяг записки, кількість рисунків, таблиць, додатків, використаних джерел;

– текст реферату;

– перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відобразити:

– об`єкт дослідження або розробки;

– мету роботи;

– шляхи досягнення мети;

– отримані результати, їх новизну;

– основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні показники та характеристики;

– ступінь впровадження;

– галузь застосування.

Оптимальний обсяг тексту реферату 500 - 700 друкованих знаків (один аркуш формату А 4).

Перелік ключових слів повинен охарактеризувати зміст розрахунково-пояснювальної записки й мати від 5 до 15 слів (словосполучень) у називному відмінку, які написані великими літерами, через кому.

Ознайомтеся зі зразком реферату

РЕФЕРАТ

Розрахунково-пояснювальна записка: 110 сторінок, 10 рисунків, 30 таблиць, 26 посилань, 6 додатків.

Об`єктом дослідження є Докучаєвський флюсодоломітний комбінат.

Мета роботи - дослідження впливу Докучаєвського флюсодоломіт-

ного комбінату на стан навколишнього середовища та пропону-вання заходів щодо поліпшення екологічного стану в районі розташування підприємства.

Відповідно до поставленого завдання в роботі проводиться дослідження зміни якості атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод під впливом діяльності комбінату, аналізується проблема утворення відходів. Для зменшення негативного впливу підприємства на навколишнє середовище розроблено відповідні рекомендації, серед яких реконструкція систем пиловловлення, встановлення електрофільтрів, очищення газів від діоксиду вуглецю, рекультивація відвалів та інші.

Виконані необхідні техніко-економічні розрахунки.

Робота виконана за період навчання в магістратурі з _________ 200_ року до __________ 200_ року на кафедрі прикладної екології та охорони навколишнього середовища (завідувач кафедри, доцент, канд. техн. наук А. І. Панасенко).

Тема роботи затверджена наказом по університету від ______ 200_ року, № ______.

ПИЛ, ЕЛЕКТРОФІЛЬТР, ДІОКСИД ВУГЛЕЦЮ, ЗАЛПОВІ ВИКИДИ, ПІДЗЕМНІ ВОДИ, КАР`ЄРНІ ВОДИ, МІНЕРАЛІЗАЦІЯ, ВІДХОДИ ВАПНЯКУ І ДОЛОМІТУ, ВІДВАЛИ, БІОЛОГІЧНА ОЧИСТКА.

Зміст розрахунково-пояснювальної записки охоплює перелік умовних позначень; вступ; послідовно перелічені назви усіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають назву); висновки; перелік посилань; назви додатків та номери сторінок, на яких містяться матеріали.

Вступ (обсяг 2 - 3 с.) відображає оцінку сучасного стану проблеми; актуальність виконання розробки або дослідження; мету роботи й галузь використання.

Основна частина розрахунково-пояснювальної записки кваліфікаційної роботи магістра (обсяг до 70 - 90 с.) повинна містити:

– аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, зазначення практично вирішених завдань та існуючих проблем, провідних фірм та спеціалістів у даній галузі:

– обґрунтування й вибір теоретичних та експериментальних методів дослідження, розробку методик досліджень;

– опис експериментального обладнання;

– первинні результати дослідження;

– обробку первинних результатів;

– результати дослідно-промислових випробувань (якщо вони проводилися);

– аналіз основних науково-технічних результатів щодо їх достовірності, наукової та практичної цінності, галузі застосування.

Зміст основної частини має бути скоригований відповідно до теми кваліфікаційної роботи магістра.

Висновки (обсяг 1 - 2 с.) розпочинають з нового аркуша. У висновках наводять основні положення методики досліджень, конкретні результати досліджень, їх значущість, можливість використання, очікувану техніко-економічну чи іншу ефективність, пропозиції про напрямки подальшого дослідження. Текст висновків поділяють на пункти.

З нового аркуша наводиться перелік посилань на літературні джерела. Перелік повинен містити джерела, які використані під час виконання кваліфікаційної роботи. У відповідних місцях тексту роботи оформляють посилання. Джерела розміщують відповідно до порядку позначок.

Додатки охоплюють матеріал допоміжного, другорядного характеру.

Обсяг магістерської дисертації дорівнює 80 - 100 сторінкам друкованого тексту. Кваліфікаційна робота магістра повинна бути надрукована на принтері ЕОМ. На одному аркуші формату А4 має бути 35 - 40 рядків друкованого тексту, який друкують з одного боку аркуша.

Усі види надрукованих робіт повинні мати єдину наскрізну нумерацію. Нумерація починається з першого аркуша, на титульній сторінці номер не ставлять. Номери сторінок зазначають арабськими цифрами праворуч на нижньому полі.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Виберіть правильні відповіді.

Виконання кваліфікаційної роботи магістра передбачає:

- формулювання мети роботи, науково-технічного завдання;

- аналіз стану вирішення проблеми за матеріалами вітчизняних і зарубіжних публікацій, патентно-інформаційних досліджень з метою визначення рівня техніки, обґрунтування мети дослідження;

- аналіз методів досліджень, які застосовуються під час вирішення науково-дослідного завдання, розробку методики дослідження, його апаратурного забезпечення;

- науковий аналіз і узагальнення фактичного матеріалу, який використовується у процесі дослідження;

- обов'язкове опублікування магістерської роботи у виданні за списком ВАК України;

- отримання нових результатів, що мають теоретичне, прикладне або науково-методичне значення;

- апробацію роботи за кордоном.

Завдання 2. Виберіть правильні відповіді:

Вступ магістерської роботи відображає:

- оцінку сучасного стану розв'язання проблеми, порушеної у магістерській роботі;

- додатки;

- актуальність виконання розробки або дослідження;

- мету роботи й галузь використання;

- завдання роботи;

- висновки.

Завдання 3. Виберіть правильну відповідь.

Обсяг основної частини роботи магістра становить:

а) до 70-90 арк. друкованого тексту;

б) до 100 арк. друкованого тексту;

в) до50-60 арк. друкованого тексту;

г) немає обмежень щодо обсягу роботи.

Завдання 4. Виберіть правильну відповідь.

Перелік посилань на літературні джерела, які використані під час виконання кваліфікаційної роботи, наводиться :

а) на початку роботи;

б) після висновків;

в) після додатків.

6.4 Наукова стаття

6.4.1 Зміст і структура наукової статті

Наукова стаття -- один із основних видів публікацій. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне питання за темою дисертації, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

Наукова стаття подається до редакції журналу, збірника в завершеному вигляді з дотриманням певних вимог.

Оптимальний обсяг наукової статті - 6-12 сторінок (0,5-0,7 друк. арк.).

Стаття має просту структуру, її текст, як правило, не поділяють на розділи й підрозділи.

Умовно в тексті статті можна виділити такі структурні елементи:

1. Вступ -- постановка наукової проблеми, її актуальність, значення для розвитку певної галузі науки або практичної діяльності (5 - 10 рядків);

2. Основні (останні за часом) дослідження й публікації, на які спирається автор; сучасні погляди на проблему; труднощі в розроблянні даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, (0,5 - 2 сторінки машинописного тексту через два інтервали);

3. Формулювання мети статті (постановка завдання). Висловлюється головна ідея даної публікації, яка дещо відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з теми (5 - 10 рядків).

4. Виклад змісту власного дослідження -- основна частина статті. У ній висвітлюються основні положення й результати наукового дослідження, особисті ідеї, отримані наукові факти, виявлені закономірності, зв'язки, тенденції, програма експерименту, методика отримання та аналіз фактичного матеріалу, особистий внесок автора в досягнення і реалізацію основних висновків тощо (5-6 сторінок).

5. Висновок, у якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії та практики, суспільна значущість; коротко накреслюються перспективи подальших розвідок з теми (1/3 сторінки).

Жанр наукової статті потребує дотримання певних правил:

– назва статті стисло відбиває її головну ідею, містить до 5 слів;

– наукова стаття за стилем викладу не повинна нагадувати науковий звіт чи науково-популярну статтю;

– недоцільно ставити в тексті статті риторичні запитання; мають переважати розповідні речення;

– не слід перевантажувати текст цифрами (1, 2 та ін.) у переліках тих чи інших думок, положень; перелік елементів, позицій слід починати з нового рядка, відокремлюючи їх один від одного крапкою з комою;

– у тексті прийнятним є використання мовних засобів, які вказують на послідовність розвитку думки: спочатку, на початку, потім, далі, по-перше, по-друге, по-третє, на першому етапі, на другому етапі та ін.;

– цитати у статті використовують дуже рідко; після цитати в дужках указують прізвище автора;

– усі посилання на авторитети подають на початку статті, основний обсяг статті присвячують викладу власних думок; для підтвердження достовірності своїх висновків і рекомендацій не слід наводити висловлювання інших учених, оскільки це свідчить, що ідея дослідника не нова, була відома раніше і не підлягає сумніву;

– наприкінці статті подають конкретні висновки й рекомендації.

Рукопис статті підписується автором(ами) і подається до редакції. У разі необхідності до нього додається диск з матеріалами статті.

Особливо цінними є статті, опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України. Обов'язковою вимогою до наукових публікацій здобувача є відображення в них основних наукових результатів дисертації, а також наявність в одному випуску (номері) журналу (або іншого друкованого видання) не більше однієї статті здобувача за темою дисертації.

Стаття має такі реквізити:

1. Назва.

2. Текст, що складається з таких частин:

– вступ;

– основна частина;

– висновок.

3. Підпис.

4. Місце написання (якщо потрібно).

5. Дата (при потребі).

Оформлення статті (наявність дати та місця написання, розміщення та форма підпису) залежить переважно від вимог друкованого органу, куди її подано. Так, наприклад підпис може мати такі варіанти розташування:

– перед назвою;

– після назви;

– після тексту статті.

Існують варіанти оформлення підпису:

– ім'я та прізвище;

– ініціали та прізвище.

Можуть подаватися відомості про посаду та (або) науковий ступінь автора тощо.

Зміст і структура статті мають відповідати вимогам ВАК України:

– постановка проблеми;

– актуальність дослідження;

– зв'язок авторського доробку із важливими науковими та практичними завданнями;

– аналіз останніх досліджень і публікацій;

– виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

– новизна;

– методологічне або загальнонаукове значення;

– викладення основного матеріалу;

– висновки;

– перспективи використання результатів дослідження.

6.4.2 Вимоги до оформлення наукової статті

1. Текст набирають на комп'ютері у редакторі Word, шрифт Times New Roman, кегель 14, міжрядковий інтервал 1,5.

2. Матеріали статті розміщують у такій послідовності:

? Індекс УДК (у верхній лівій частині аркуша). УДК (універсальна десяткова класифікація) систематизує всі людські знання в 10 розділах. Кодове позначення наукової праці полегшує її пошук як джерела інформації.

? Ініціали та прізвище автора (авторів) розміщують у верхній правій частині аркуша.

? Назву міста подають після відомостей про автора статті, з нового рядка.

? Назву статті розміщують симетрично відносно тексту. Крапку після назви не ставлять.

? Тексту статті передують анотації (українською та іноземною мовами, ключові слова). Текст анотації має бути стислим і точним (до 50 слів). Набирають текст курсивом. Назву статті в анотації (резюме) не зазначають. Уживають синтаксичні конструкції безособового речення. Досліджено… Розглянуто… Установлено…

? Текст статті друкують з нового рядка, розміщують по ширині сторінки, поділяють на абзаци.

? Бібліографічний список складають за алфавітом.

ПОТОЧНЕ ШИФРУВАННЯ НА ОСНОВІ ТЕОРІЇ ЛІНІЙНОЇ ПОСЛІДОВНІСНОЇ МАШИНИ.

У статті пропонується математичний апарат лінійної послідовнісної машини (ЛПМ) як основний теоретичний базис для поточних шифрів з використанням регістрів зсуву. Сформульовані можливі типові задачі поточного шифрування з позицій теорії ЛПМ. Розглянуто криптографічні властивості багатоканальної ЛПМ і запропоновані методи підвищення швидкості й криптостійкості шифрів на її основі.

Ключові слова: поточний шифр, лінійна послідовнісна машина, регістр зсуву, автомат, шифрування, криптостійкість, нелінійна функція.

The mathematical tool of linear finite-state machines (LFSM) as the main theoretical basis for the stream ciphers with using of the shift registers is suggested. Possible typical tasks of stream enciphering from a point of view of LFSM theory are formulated. Cryptographic properties of the multichannel LFSM are considered and methods of increase of a speed and cryptofirmness of the ciphers on its basis are offered.

Key words: stream cipher, linear finite-state machine, shift register, automation, enciphering, cryptofirmness, nonlinear function.

Текст статті…

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Розмістіть структурні елементи наукової статті у правильній послідовності:

· аналіз останніх досліджень i публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми, видiлення не вирiшених ранiше складових загальної проблеми, яким присвячується стаття;

· постановка проблеми в загальному виглядi та її зв'язок з важливими науковими або практичними завданнями;

· висновки з даного дослiдження та перспективи подальших розробок у даному напрямі;

· формулювання цiлей статтi (постановка завдання);

· виклад основного матерiалу дослiдження з повним обґрунтуванням одержаних наукових результатiв.

Завдання 2. Закінчіть речення.

Вiдомостi про автора наукової статті повиннi мiстити його прiзвище, iм'я, по батьковi, науковий ступiнь i вчене звання, мiсце роботи, ...

Завдання 3. Дайте відповіді на запитання.

1. Що являє собою наукова стаття?

2. Які структурні елементи містить текст наукової статті?

3. Які особливості наукового стилю характерні для тексту статті?

4. У яких виданнях оприлюднюють наукові статті?

5. Які вимоги висуває ВАК України до змісту та структури наукової статті?

6. Як правильно оформити наукову статтю?

6.5 Рецензія

Рецензія - це критичний відгук на наукову працю, літературно-художній твір перед їх оприлюдненням.

У науковій сфері пишуть рецензії на статті, реферати, монографії, звіти про науково-дослідну діяльність, навчальні посібники і підручники.

Рецензія містить такі елементи: назва виду документа, заголовок (назва рецензованої роботи, прізвище та ініціали її автора), текст, підпис рецензента, дата. Якщо потрібно, підпис рецензента засвідчують печаткою або спеціальним штампом.

Структура рецензії нескладна (заголовок, вступ, основна частина, висновок). У вступній частині розглядається актуальність теми дослідження. Рецензент вказує, які питання висунуті на дослідження, що являють собою об'єкти й методи дослідження. В основній частині аналізується система доказів, експериментальна перевірка здобутих результатів, можливість впровадження їх у практику. Обов'язково зазначають достовірність результатів дослідження, їх наукову новизну та практичну цінність, ефективність впровадження в практику. У рецензії також оцінюють стиль наукової праці, дотримання вимог щодо її оформлення, відзначають достоїнства наукової праці та недоліки. У висновку зазначають, чи вдалося автору досягти мети дослідження, чи доцільно продовжувати науковий пошук.

Рецензент оцінює можливості впровадження здобутих результатів у певних галузях науки, техніки, економіки. Обґрунтований висновок - необхідна умова кваліфікованої рецензії.

У рецензії не слід переповідати зміст наукової праці, необґрунтовано хвалити або критикувати автора. Аргументовано, посилаючись на конкретні сторінки наукової роботи, рецензент має відзначити її позитивні й негативні сторони. Ставлення рецензента до наукової праці та її автора повинно бути доброзичливим, але принциповим.

6.6 Анотація

Анотація - це стисла характеристика документа, його призначення, змісту, форми та інших особливостей. Анотація є вторинним документом. Вона може містити відомості про автора первинного документа. В анотації на твори художньої літератури зазначають літературний жанр, період, до якого належить творчість автора, основну тему і проблему твору, місце та час зображених у творі подій.

Текст анотації на науково-технічний документ має такі особливості.

- Синтаксичні конструкції є характерними для мови наукових і технічних документів. Рекомендують не вживати ускладнених граматичних конструкцій.

- Перевага надається стандартизованим термінам. Терміни, що не є загальновживаними, супроводжують поясненням при першому вживанні їх у тексті.

- В анотаціях використовують загальновживані скорочення та умовні позначки; позначки та скорочення, що не є загальновживаними, розшифровують при першому ж уживанні.

- Власні імена (прізвища, назви організацій, виробництв, установ та ін.) подають мовою першоджерела. Допускається транскрипція (транслітерація) власних імен або переклад їх мовою анотації з позначенням у дужках (при першому вживанні) власного імені мовою оригіналу.

- Географічні назви подають так, як в останньому виданні “Атласу світу”. Якщо географічна назва в атласі не зазначена, її подають, як у першоджерелі.

Анотація на періодичне видання містить відомості про завдання, цілі, характер видання тощо. Її використовують як елемент бібліографічного опису. Середній обсяг анотації 500 друкованих знаків.

Зразки анотацій

Азаров О. Д. Основи теорії аналого-цифрового перетворення на основі надлишкових позиційних систем числення. Монографія. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2004. - 260 с.

У монографії розглянуто основи теорії порозрядного аналого-цифрового перетворення на основі надлишкових позиційних систем числення. Описано принцип комплексного вирішення проблеми підвищення точності і швидкодії аналого-цифрових перетворювачів, побудованих на низькоточній елементній базі.

Книгу розраховано на науковців, аспірантів, студентів та фахівців у галузі проектування і розробки інформаційно-вимірювальних систем, систем цифрового реєстрування й обробляння аналогових сигналів.

Азаров О. Д., Коваленко О. О. Обчислювальні АЦП і ЦАП, що самокалібруються, для систем цифрового обробляння аналогових сигналів: Монографія. / Під заг. ред. О.Д. Азарова. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2006. - 147 с.

У монографії розглянуто теоретичні й практичні аспекти побудови обчислювальних АЦП і ЦАП із ваговою надлишковістю, що самокалібруються, для систем цифрового обробляння аналогових сигналів.

Розглянуто методи підвищення швидкодії й точності АЦП і ЦАП із ваговою надлишковістю, що самокалібруються, а також використання таких пристроїв у системі цифрового обробляння аналогових сигналів.

Книгу розраховано на науковців, аспірантів та інженерів, які працюють над розробкою високоточних аналогово-цифрових пристроїв та систем цифрового обробляння аналогових сигналів.

Ахметшина Л. Г., Ахметшин О. М., Мацюк І. М. Підвищення чутливості аналізу низькоконтрастних зображень на основі комбінації методу модуляційного перетворення і теорії векторних полів // Вісник ХНТУ. - 2007. - № 2 (28). - С. 22-26.

Описано новий метод підвищення роздільної здатності й чутливості візуального аналізу низькоконтрастних зображень. На відміну від методів інверсної фільтрації, новий метод не потребує апріорного знання апаратної функції системи формування зображення. Представлені експериментальні результати демонструють інформаційні можливості методу.

Бевза Є. К., Євдокимов Д. В., Кочубей О. О. Про один адаптивний алгоритм методу граничних елементів // Вісник ХНТУ. - 2007. - № 2 (28). - С. 27-32.

Запропоновано новий адаптивний алгоритм методу граничних елементів, заснований на асимптоматичному розкладанні шуканої функції в ряд за малим параметром, що характеризує розмір граничних елементів. Ефективність запропонованого алгоритму проілюстрована прикладами розв'язання тестових завдань.

6.7 Реферат

Дослідник часто стикається з необхідністю написання реферату. Реферати складають студенти вищих навчальних закладів, аспіранти, перекладачі-референти тощо.

Реферат (лат. referre -- доповідати, повідомляти) -- короткий виклад змісту одного або декількох документів з певної теми.

Обсяг реферату визначається специфікою теми і змістом документів, кількістю відомостей, їх науковою цінністю або практичним значенням (1000 друкованих знаків у рефераті наукової статті).

Як засіб наукової комунікації реферат виконує дві функції: інформаційну (відповідає на питання, яка інформація міститься у науковому документі) та індикативну (описує документ). У науковій сфері використовують різні види рефератів.

Інформативний реферат найповніше розкриває зміст документа, містить основні фактичні та теоретичні відомості. У такому рефераті мають бути зазначені: предмет дослідження і мета роботи; наведені основні результати; викладені дані про метод і умови дослідження; відбиті пропозиції автора щодо застосування результатів; наведені основні характеристики нових технологічних процесів, технічних виробів, нова інформація про відомі явища, предмети та ін. Інформативний реферат розміщують у первинних документах (книги, журнали, збірники наукових праць, звіти про науково-дослідну роботу та ін.) і у вторинних документах (реферативні журнали і збірники, інформаційні карти та ін.).

Розширений або зведений (багатоджерельний, оглядовий) реферат містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих документів з однієї теми, викладені у вигляді зв'язного тексту.

Індикативний реферат (анотація).

Згідно з вимогами Державного стандарту, реферат має три частини: заголовну, довідкову і власне реферативну. Заголовна частина містить прізвище й ініціали автора, назву документа, ключові слова, назву видавництва, вихідні дані. У довідковій частині подаються відомості про кількість сторінок, ілюстрацій, таблиць, додатків, джерел інформації у бібліографічному списку. Власне реферативна частина містить такі аспекти змісту наукового документа:

- предмет, тема, мета роботи;

- метод або методологія проведення роботи;

- результати роботи, їх новизна, апробація;

- рекомендації щодо застосування результатів роботи в певних галузях науки, техніки;

- додаткова інформація.

Послідовність аспектів змісту залежить від призначення реферату.

Особливості тексту реферату: текст реферату не повинен містити критичних зауважень автора щодо реферованого документа, а також інформації, якої немає в первинному документі; текст викладається стисло, чітко, другорядна інформація відкидається; референт має дотримуватися в межах тексту принципу єдності термінології, вживати слова, характерні для наукового стилю мови, уникати складних синтаксичних конструкцій.

Реферати можуть бути надруковані безпосередньо при документах, у реферативних журналах, збірниках або самостійно як автореферат дисертації. Реферат є складовою частиною заявки на патент. Реферати складають на звіти про НДР (науково-дослідну роботу). В інформаційних виданнях текст реферату розміщують після бібліографічного опису наукового документа.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Виберіть правильну відповідь.

1) Документ, у якому дається стисла характеристика змісту книги, статті, рукопису, називається:

а) анотацією;

б) відгуком;

в) рефератом;

г) рецензією.

2) Основною метою анотації є:

а) викласти зміст роботи та її мету;

б) висловити пропозиції щодо роботи;

в) рекомендувати роботу до друку чи захисту.

3) У кінці анотації слід зазначати:

а) критичні зауваження щодо роботи;

б) користувачів, яким рекомендовано роботу;

в) висновок із пропозиціями щодо роботи.

4) Документ, що містить письмовий виклад змісту наукової статті, монографії, результатів наукового дослідження, називається:

а) рецензією;

б) рефератом;

в) статтею.

Завдання 2. Доберіть у каталозі університетської бібліотеки 2 - 3 анотації книг із вашого фаху. Дайте характеристику структури, змісту, призначення, мовних засобів, обсягу цих анотацій.

Завдання 3. Поясніть, у чому полягає різниця між рефератом та анотацією наукового твору?

Завдання 4. Визначте основні етапи реферування наукової статті.

Завдання 5. Напишіть реферат журнальної статті з вашого фаху.

Завдання 6. Визначте жанр тексту.

У монографії розглянуто основні теорії порозрядного аналого-цифрового перетворення на основі надлишкових позиційних систем числення. Описано принцип комплексного вирішення проблеми підвищення як точності, так і швидкодії аналого-цифрових перетворювачів, побудованих на низькоточній елементній базі.

Для науковців, аспірантів, студентів та фахівців, які займаються проектуванням і розробкою інформаційно-вимірювальних систем.

1. Анотація.

2. Памфлет.

3. Публіцистична стаття.

4. Дискусія

5. Оповідання.

6.8 Оформлення посилань

Варто звернути увагу на оформлення посилання на певне джерело літератури. Ці посилання можуть бути підрядковими та після - тек-стуальними.

Підрядкове посилання на джерело літератури оформляється так: у тексті біля слова чи вислову ставиться цифра або зірочка, а внизу цієї сторінки подається розшифрування її. У такому разі замість загальної кількості сторінок потрібно вказувати конкретну сторінку.

Підвищення точності АЦП на основі НПСЧ здійснюється з використанням принципу самокалібрування інструментальних похибок. За цих умов організація роботи пристрою передбачається у двох режимах: самокалібрування (допоміжний режим) і основного перетворення.

Іноді джерела літератури подаються після тексту (післятекстуальне посилання). Найчастіше таке оформлення посилань на джерела літератури використовується в наукових статтях, роботах, монографіях. Тоді в тексті після слова (вислову) у квадратних дужках зазначаються номер джерела в бібліографії, номер сторінки. Література в кінці роботи записується в алфавітному порядку [10: 68 - 69].

“Самокалібрування” означає, що власне калібрування здійснюється без використання спеціальних фізичних взірцевих мір. У ролі взірцевої міри при цьому виступають математичні співвідношення між вагами розрядів НПСЧ. Причому кінцевим результатом калібрування є визначення кодів реальних значень ваг розрядів АЦП, які фіксуються в пам'яті цифрового обчис-лювального пристрою і в подальшому використовуються для обчислення результатів основного АЦ-перетворення [7: 153].

6.9 Бібліографія

Бібліографія - це список літератури з певного питання. У книзі бібліографія слугує для поглиблення й розширення знань читачів з певної галузі науки або техніки, якій присвячено основний зміст книги.

Розрізняють бібліографію:

реєстраційну -- знайомить читача з назвами усіх книг з конкретного питання;

рекомендаційну -- містить назви книг, які автор радить прочитати;

як список використаної літератури -- містить перелік книг, на які посилається автор.

Вибір автором певного типу бібліографії залежить від характеру й призначення видання [49: 95].

Порядок розміщення назв книг у списках літератури може бути алфавітним, хронологічним, тематичним. Усередині тематичних рубрик слід дотримуватися алфавітного або хронологічного принципу розміщення назв.

Список літератури можна скласти двома способами:

1) перший рядок назви книги пишеться від лівого поля без абзацу, а другий і наступні рядки - з абзацу, наприклад:

Бондар Д. Д. Практикум з металооброблення: Навч. посіб. - Донецьк: Майстер, 1991. - 130 с. ;

2) перший рядок назви книги пишеться з абзацу, а другий і наступні рядки - від лівого поля без абзацу, наприклад:

Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чес. - 2-ге вид. - К.: Політвидав України, 1989.- 298 с.

Перевага частіше надається другому способу.

Список літератури, вміщений у кінці книги, друкують через два інтервали.

6.9.1 Правила складання бібліографічного опису

1. Автор (прізвище, ініціали); крапка; якщо книга написана кількома авторами, то їх прізвища відділяють комою.

Якщо посібник написаний чотирма авторами і більше, то вказують лише першого, а замість прізвищ інших авторів зазначається "та ін.".

2. Назва книги (без скорочень і без лапок); двокрапка. Підзаголовок (без лапок); крапка; тире.

3. Початкові відомості (місце видання, видавництво, рік видання).

3.1. Місце видання - з великої літери скорочено - Москва (М.), Санкт-Петербург (СПб), Київ (К.), Харків (X.), Львів (Л.); крапка; двокрапка. Усі інші міста повністю -- Донецьк, Одеса, Мінськ; двокрапка.

3.2. Назва видавництва (без лапок) з великої літери; кома.

3.3. Том, частина -- скорочено з великої літери (Т., Ч.); цифра тому або частини; крапка; тире. Випуск -- з великої літери, скорочено (Вип.); крапка; тире.

3.4. Слово "Видання" -- з великої літери, скорочено; крапка; порядковий номер видання арабськими цифрами; крапка; тире (Вид. 2-ге).

3.5. Рік видання (лише арабськими цифрами), крапка; тире.

3.6. Якщо вказується загальна кількість сторінок, то пишуться арабські цифри на позначення номера сторінки; слово "сторінка" записується скорочено, з маленької літери. Наприклад: 350 с.

Якщо вказуються конкретні сторінки, то скорочено з великої букви пишеться слово "сторінка" (С); крапка; арабськими цифрами номери сторінок, наприклад: С. 35 - 48; С. 15.

6.9.2 Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у дисертації, і списку опублікованих робіт, який наводять в авторефераті

Характеристика джерела	Приклад оформлення
Монографії а) (один, два або три автори)	О. Д. Азаров, О. О. Коваленко, Обчислювальні АЦП і ЦАП, що самокалібруються, для систем цифрового обробляння аналогових сигналів. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2006. - 146 с. Мичуда З. Р. Логарифмічні аналого-цифрові перет-ворювачі - АЦП майбутнього. - Львів: Простір, 2002. - 242 с. О. Д. Азаров, О. В. Шапошніков, С. М. Захарченко. Конвеєрні аналого-цифрові перетворювачі з ваговою надлишковістю. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2006 - 157 с.
б) чотири автори	Самокалібровані АЦП із накопиченням заряду на основі надлишкових позиційних систем числення /С. М. Захарченко, О. Д. Азаров, О. М. Харьков, О. І. Петров/ Вінниця: Універсум-Вінниця, 2005. - 236 с.
Багатотомні видання	История русской литературы: В 4 т. / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. дом). - М., 1992. - Т. 3: Расцвет реализма. - 876 с.
Перекладні видання	Л. Р. Рабинер, Р. В. Шафер. Цифровая обработка сигналов / Пер. с англ. - М.: Радио и связь, 1991. - 496 с.
Стандарти	ГОСТ 7.1 - 84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. - Взамен ГОСТ 7.1 - 76; Введ. 01.01.86. - М.: Изд-во стандартов, 1984. - 78 с.
Збірники наукових праць	Обчислювальна і прикладна математика: 3б. наук. пр. - К.: Либідь, 2003. - 199 с.
Словники	Бібліотечна справа: Термінологічний словник / Укл. І. П. Іванова. - К.: Вища школа, 2005. - 356 с.
Депоновані наукові праці	Меликов А. З., Константинов С. Н. Обзор аналити-ческих методов расчета и оптимизации мульти-ресурсных систем обслуживания / Науч.- произв. корпорация "Киев. Ин-т автоматики". - Киев, 1996. - 44 с. - Рус. - Деп. в ГНТБ Украины 11.11.96, №2210 - Укр. 96. - Реф. в: Автоматизация производствен-ных процессов. - 1996. - № 2. Пономаренко Л. А., Меликов А. З. Алгоритмы управ-ления в неполнодоступных марковских сетях со сложными механизмами обслуживания и очередями // Реф. в: Автоматика и вычислительная техника. - Рига, 1989. - 11 с. Деп. в ВИНИТИ 8.12.89 г , №7305-В89.
Складові частини книги,	Пономаренко Л. А. Организующая система // Авто-матизация технологических процессов в прокатном производстве. - М.: Металлургия, 1979. - С. 141 - 148.
збірника,	Азаров О. Д., Захарченко С. М. Нові методи цифро-вого самокалібрування для АЦП з перерозподілом заряду. Зб. наук. пр. - Симеіз, 2000.- С. 233 - 237.
журналу,	Н. О. Біліченко. Дослідження похибок самокалібро-ваних АЦП // Вісник ВПІ. - 2000. - № 1. - С. 59 - 63. О. Д. Азаров, О. В. Шапошніков. Дослідження високо-продуктивного аналого-цифрового перетворення на основі НПСЧ // Вісник ВПІ. - 2000. - №4. - С. 76 - 80
іноземного журналу,	Реrеz К. Radiation therapy for cancer of the cervix // Oncolgy. - 1993. - Vоl.7, № 2. - Р. 89 - 96.
енциклопедії.	Долматовский Ю. А. Электромобиль // БСЭ. - 3-е изд. - М, 1988. - Т. 30. - С 72
Тези доповідей	Ракитянська Г. Б. Моделювання та оптимізація швидкодії надлишкових АЦП порозрядного врівноваження // Труды Междунар. симпозиума «Компьютеры в Европе. Прошлое, настоящее и будущее». - К.: ИК НКН НАН Украины. - 1998. - С. 34 - 39.
Дисертації	Крупельницкий Л. В. Аналогові пристрої АЦП, що самокорегуються: Дис. канд. техн. наук: 05.11.13. - Вінниця, 1994. - 180 с.
Автореферати дисертацій	Біліченко Н.О. Розробка методів та пристроїв високоточного аналого-цифрового перетворення: Автореф. дис. канд. техн. наук: 05.13.05 / Вінниця. держ. техн. ун-т. - Вінниця, 2001. - 24 с.
Препринти	Пономаренко Л. А., Буадзе В. В. Математические модели и алгоритмы сбора и обработки информации в АСУТП непрерывных станов горячей прокатки: Препр. / АН Украины. Ин-т кибернетики. - К., 1976. - 37 с.
Звіт про науково-дослідну роботу	Проведение испытаний и исследований теплотехнических свойств камер КХС-2-12-ВЗ и КХС-2-12-КЗЮ: Отчет о НИР (промежуточн.) / Всесоюзн. заочн. ин-т пищ. пром-ти. - ОЦО 102ТЭ; № ГР 800571; Инв. №В 119692. - М., 1981. - 90 с.
Авторські свідоцтва	Аналого-цифровой преобразователь: А. с. 1277396 СССР, МКИ НОЗМ 1/26 / А. Д. Азаров, А. П. Ста-хов (СССР). № 388962/24; Заявлено 15.04.85; Опубл. 15.12.86, Бюл. № 46 - 5с.
Патенти	Пат. 4601572 США, МКИ G 03 В 27. Мicrofilming system with zone controlled adaptive lighting: Пат. 4601572 США, МКИ G 03 В 27 D.S. Wise (США); МcGraw-Нill Іnc. - № 721205; Заявл. 09.04.85; Опубл. 22.06.86; НКИ 355/68. - 3 с.
Каталоги	Каталог млекопитающих СССР. Плиоцен - современность / АН СССР. Зоол. ин-т; Под ред. И. М. Громова, Г. И. Барановой. - Л: Наука. Ленингр. отд-ние, 1981. - 456 с.
Інструкції	Типовая инструкция по эксплуатации топ-ливоотдачи тепловых электростанций ТИ 34-70-044-85: Утв. гл. техн. упр. по эксплуатации энергосистем М-ва энергетики и электри-фикации СССР 01.10.85: Срок действия с 01.01.86 до 01.01.95. - М., 1986. - 43 с.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Виберіть правильно оформлений бібліографічний опис:

а) Обчислювальна і прикладна математика: 3б. наук. пр. - К, Либідь, 1993;

б) Обчислювальна і прикладна математика / 3б. наук. пр. - К.: Либідь, 1993;

в) Обчислювальна і прикладна математика: 3б. наук. пр. - К.: Либідь, 1993.

Завдання 2. Виберіть правильно оформлений бібліографічний опис:

а) Плющ М. Я., Грипас Г. М. Українська мова: Довідник. - К., 1990;

б) Плющ М. Я., Грипас Г. М. Українська мова. Довідник. - К., 1990;

в) Плющ М. Я., Грипас Г. М. Українська мова. Довідник. - К. 1990.

Завдання 3. Назвіть елементи бібліографічного опису.

Завдання 4. Поясніть, як оформлюють бібліографічний опис книги, написаної чотирма авторами.

Завдання 5. Наведіть приклади використання в бібліографічному описі скісних рисок.

Завдання 6. Розмістіть у правильній послідовності елементи бібліографічного опису.

Назва твору. Автор твору. Рік видання. Місце видання. Видавництво. Кількість сторінок твору.

Завдання 7. Прочитайте бібліографічний опис. Знайдіть помилки у вживанні розділових знаків, виправте їх.

Лебедич І.М. Кондра М.П., “Дослідження динамічних характеристик висотних споруд”. // “Будівництво України”, 2004, № 6, С. 26-29.

Завдання 1. Визначте, які документальні джерела інформації подано у бібліографічному списку. Користуйтеся довідковим матеріалом.

1. І. Р. Степанова. Моделювання та оптимізація швидкодії АЦП порозрядного врівноваження. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2003. - 180 с.

2. В. К. Дедков и др. Надежность сложных технических систем, методы определения и обеспечения надежности промышленной продукции: Учебн. пособие В. К. Дедков, А. С. Проников, А. Н. Терпиловский; Под ред. Г. Н. Бобровникова; Акад. нар. хоз-ва. каф. пробл. новой техники и технологии. - М., 1983. - 120 с.

3. І. В. Савельєв. Курс загальної фізики. - К.: Вища школа, 2002. - 253 с.

4. ГОСТ 12.1.003-86 (СТ СЭВ 1930-89). Шум. Общие требования безопасности. - Переизд. апр. 1992 с изм.1.- Взамен ГОСТ 12.1.003 -76; Введ. 01.01.87 до 01.07.94. - М.: Изд-во стандартов, 1992. - 9 с.

5. А. с. 1221750 СССР МКИ Н 03 М 1 26. Аналого-цифровой преобразователь А. П. Стахов, А. Д. Азаров (СССР). - 1221750 24; Заявлено 15.08.84; Опуб. 30.03.86, Бюл. № 12. - 10 с.

6. Ю. С. Кузнецов и др. Изменение скорости звука в холодильных расплавах Кузнецов Ю. С., Курбатов Н. Н., Червинский Ю. Ф.; Моск. хим.-технол. ин-т. - М., 1992. - 10 с.: ил. - Библиогр.: 7 назв. - Деп. в ВИНИТИ 01.06.92, № 2691.

7. Вивчення методів цифрового самокалібрування для АЦП з перерозподілом заряду: Звіт про НДР Вінницьк. нац. техн. ун-т; (ВНТУ); Керівник О. І. Петров. - Інв. № 150. - Вінниця, 2003. - 90 с.: іл.

8. Д. П. Погрібний, В. Я. Бідношея, М. В. Бідношея. Збірний пішохідний тротуар із підігрівом Будівництво України. - 2005. - № 4. - С. 34-35.

9. С. І. Гетьман, В. І. Марченко. Синтез твердих розчинів на основі гідроксованадату кальцію І Всеукраїнська конференція "Сучасні проблеми неорганічної хімії". - Київ, 12-14 жовтня 1999: Тези доп. - Київ, 1999. - С. 27.

10. В. А. Багацький. Моделі похибок самокаліброваних конвеєрних АЦП на основі інформаційної надлишковості: Дис... канд.техн.наук: 05.13.05. - Захищена 28.02.2000; Затв 12.06.2000. - Київ, 2000. - 158 с.

11. О. Д. Азаров. Основи теорії аналого-цифрового перетворення на основі надлишкових позиційних систем числення. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2004. - 259 с.

12. Л. В. Купельницький, О. Д. Азаров. Аналого-цифрові пристрої систем, що самокоригуються, для вимірювань і оброблення низькочастотних сигналів. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2005. - 167 с.

Довідковий матеріал: Дисертація, монографія, тези наукової доповіді, патентний документ, стандарт, книжка, журнальна стаття, депонована наукова праця, звіт про НДР.

Завдання 2. Складіть за алфавітом список друкованих праць.

1. Мороз І. В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту. - К., 1997. - 56 с.

2. Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 295 с.

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат. - К., 2003. - 340 с.

4. Білуха М. Т. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екон. спец. вузів. - К.: Вища шк., 1997. - 271 с.

5. Прогнозування і розробка програм: Методич. посіб. В. Ф. Бесєдін та ін.; За ред. В. Ф. Бесєдіна. - К.: Наук. світ, 2000. - 468 с.

6. Кандидатська дисертація: принципи, методи, техніка, технологія: Навч. посіб. для аспірантів / Скл. С. С. Єрмаков. - Х.: ХХV, 1998. - 96 с.

7. Довідник здобувача наукового ступеня: Зб. норм. док. та інформ. матеріалів з питань атестації наук. кадрів вищої кваліфікації Упоряд. Ю.І . Церков. - К.: Ред. “Бюл. ВАК України”, 1999. - 64 с.

8. О. Д. Азаров, Г. Б. Ракитянська. Оптимізація надлишкових АЦП порозрядного врівноваження за реалізаційно-часовими витратами Матеріали ІV Міжнародної наук. техн. конф.: Контроль і управління в технічних системах - Т І. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 1997 - 215 с.

7. ДОКУМЕНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ, ВИРОБНИЧОЇ ТА НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Студентам, науковцям, працівникам інженерних спеціальностей часто доводиться мати справу зі створенням, оформленням і редагуванням різних видів документів, що широко використовуються у виробничій і науковій сферах. Ці документи є джерелами та носіями інформації, а також підставою для прийняття рішень, узагальнень будь-якого виду робіт. Документи сприяють удосконаленню внутрішньої організації підприємств, закладів чи установ.

Письмові документи та документування, тобто створення документів, - основні елементи діловодства. Документ - це основний вид ділового мовлення.

Діловодство (справочинство) - діяльність, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської роботи.

Складові частини діловодства - система документації, документування (створення документів) й організація роботи з документами. Тобто справочинство охоплює сукупність документів, прийомів, способів та форм роботи з ними. Діловодство в Україні ведеться державною мовою.

Система документації - це сукупність документів, що взаємодіють, створюючи цілісні утворення із певними специфічними рисами. Систем документації багато. Найчисленнішою є система управлінських (адміністративних, загальних) документів.

Документ - (від лат. documentum - повчальний приклад, взірець, посвідчення, доказ) це: 1) матеріальний об'єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлену в заведеному порядку, і має у відповідності з чинним законодавством юридичну силу; 2) матеріальний об'єкт, в (на) якому міститься та або інша інформація, призначений для передачі її у часі і просторі; 3) офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка, студентський квиток); 4) історично достовірні письмові джерела Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х томах / Редкол.: А.В.Кудрицький та ін. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. - 2-ге вид. - Т. 1. - С. 583..

Багатозначність терміна зумовлена тим, що документи використовуються з різною метою в найрізноманітніших сферах суспільства: банківській, дипломатичній, зовнішньоекономічній, юридичній тощо. Для істориків, наприклад, це першоджерело, для юристів - засіб доказу, а для працівників управління - засіб фіксації та передачі інформації.

В установах, організаціях, на підприємствах під час їх роботи створюється велика кількість різноманітних документів, які групуються за такими ознаками.

1. За спеціалізацією: загальні; з адміністративних питань; спеціалізовані з фінансових, комерційних питань та ін.

2. За технікою відтворення: письмові, рукописні, машинописні документи, виготовлені на різних розмножувальних апаратах і друкарським способом; графічні - графіки, плани, карти, рисунки, схеми, малюнки, креслення; фото- і кінодокументи.

3. За походженням: службові (офіційні) та особисті. Службові створюються в установах, організаціях, підприємствах посадовими особами і стосуються діяльності установ. Особисті стосуються окремих громадян, фізичних осіб (заява, автобіографія, характеристика, довідка особистого характеру, доручення тощо).

4. За місцем виникнення: внутрішні та зовнішні. До внутрішніх належать документи, які мають чинність лише всередині тієї організації, де їх складено. Зовнішні надходять від інших установ, організацій, громадян або адресуються в інші установи.

5. За призначенням: організаційні, які визначають порядок утворення, функції, права та обов'язки установ, підприємств (статути, правила, інструкції, положення); розпорядчі документи утворюються в процесі розпорядчої діяльності (постанови, рішення, накази, розпорядження); довідково-інформаційні виникають у процесі виконавчої діяльності установ, організацій, підприємств і осіб (акти, протоколи, листи, плани, списки).

6. За складністю: прості та складні. До простих належать документи, які відображають одне питання, одну тему; вони більш зручні в діловодстві, їх легше реєструвати в оперативній роботі. Складні документи відображають кілька питань.

7. За напрямом: вхідні та вихідні.

8. За терміном виконання: звичайні безстрокові, термінові й дуже термінові. Із звичайними документами робота ведеться в плановому порядку, а саме: в терміни, встановлені законом, правовим актом або керівником. Термінові мають позначку “терміново”. Вони опрацьовуються за надходженням, і в них установлено термін виконання. До цієї групи належать і телефонограми, телеграми. До дуже термінових належать документи, які мають позначку “дуже терміново”. Вони виконуються негайно після надходження.

9. За ступенем гласності: звичайні (для службового користування), а також таємні і цілком таємні, які мають угорі праворуч позначки: “для службового користування”, “таємно”, “цілком таємно”. Розголошення змісту таких документів призводить до кримінальної відповідальності.

10. За формою: індивідуальні та стандартні (типові). Індивідуальні - це документи, в яких у кожному конкретному випадку утворення документа складається індивідуальний текст (накази, протоколи, розпорядження, постанови, заяви). Стандартні мають однакову форму і заповнюються у певній послідовності та за обов'язковими правилами (типові положення, типові інструкції, типові листи). Стандартні трафаретні документи мають стандартний текст у вигляді бланка, виготовленого трафаретним способом. Вони мають порожні рядки для заповнення в кожному окремому випадку конкретним змістом (для довідок, посвідчень).

11. За стадіями створення: оригінали й копії. Оригінал - це перший і єдиний примірник, складений індивідуально або колективно, оформлений відповідним способом. Оригінал містить підпис керівника установи, який у разі потреби засвідчується печаткою. Копія - це точне відтворення оригіналу, засвідчене в установленому порядку. На копії документа обов'язково ставиться вгорі праворуч помітка “копія”. Листуючись із підприємствами, організаціями та установами, обов'язково залишають копії. З юридичної точки зору оригінал і копія рівноцінні, мають однакову юридичну силу. Різновиди копії - відпуск, витяг і дублікат. Відпуск - це повна копія відправленого в якусь установу оригіналу, яку підшивають у справу установи-відправника. Витяг - це копія частини документа, що видається на руки. Дублікат - аналогічний оригіналу, другий примірник документа, що видається після втрати власником документа (диплома, паспорта, свідоцтва про народження і т. п.); має однакову юридичну силу з оригіналом.

...