Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Серія: Національна і міжнародна безпека

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є. МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИЙ

Київ КНТ 2006

ББК 67.ї)( I Vioao 1.1.) УДК.4 1(1 77)

Рецензенти:

Я. Жук -- начальник кафедри інформаційної боротьби І Іацішіальної академії оборони України, доктор технічних наук, професор;

П. Я. Пригунов -- директор науково-дослідного інституту проблем безпеки, кандидат психологічних наук, доцент.

В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський Л 61 Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: Навчальний посібник. -- К.: КНТ, 2006. -- 280 с. (Серія: Національна і міжнародна безпека)

ISBN 966-373-116-8

Даний глосарій -- одна з небагатьох спроб осмислити феномен національної безпеки з позицій системного підходу. У ньому зібрані основні поняття і терміни, які використовуються при викладанні безпекових дисциплін з урахуванням необхідності дослідження національної безпеки в межах окремої навчальної дисципліни « Націобезпекознавство ».

Основна термінологія даного глосарію успішно апробована в Академії управління МВС України, Інституті права і безпеки підприємництва Європейського університету, використана в Міжнародній поліцейській енциклопедії.

Глосарій призначений для фахівців в галузі національної та міжнародної безпеки, а також тих, кого хвилюють проблеми формування системи знань про національну безпеку, як складову міжнародної безпеки, і її забезпечення в умовах глобалізації.

ББК 67.9(4Ук)301.15

©В. А. Ліпкан,

Ю. Є. Максименко,

В. М. Желіховський, 2006

ISBN 966-373-116-8 ©КНТ, 2006

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЄС -- Європейський Союз.

ЗНБ -- забезпечення національної безпеки.

ІБ -- інформаційна боротьба.

IT -- інформаційні технології.

НБЗ - націобезпекознавство.

СНБ - система національної безпеки.

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ПЕРЕДМОВА

НАВЧАЛЬНО ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ «ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОШТЕГРАЦІЇ»

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Вступ

Підходи до визначення поняття «національна безпека»

Поняття інформаційної сфери

Співвідношення понять національної та інформаційної безпеки

Підходи до визначення поняття «інформаційна безпека»

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання для самоперевірки

Завдання для самопідготовки

Список рекомендованої літератури

РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Вступ

Поняття «національних інтересів» і його відмінність від поняття «національна безпека»

Обумовленість національних інтересів

Класифікація національних інтересів

Національні інтереси в інформаційній сфері

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання для самоперевірки

Завдання Зля самопідготовки

Список рекомендованої літератури

РОЗДІЛ З. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ЗАГРОЗ ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ

Вступ

Поняття інформаційних війн

Поняття та зміст інформаційного протиборства

Форми і засоби ведення інформаційної боротьби

Поняття загроз інформаційній безпеці

Види загроз інформаційній безпеці

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання для самоперевірки

Завдання для самопідготовки

Список рекомендованої літератури

РОЗДІЛ 4. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Вступ

Поняття державно-правового механізму інформаційної безпеки

Поняття та особливості інформаційної політики держави

Напрями державної інформаційної політики

Нормативно-правова основа політики національної безпеки в інформаційній сфері

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання Зля самоперевірки

Завдання для самопідготовки

Список рекомендованої літератури

РОЗДІЛ 5. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Вступ

Поняття системи забезпечення інформаційної безпеки

Мета функціонування, завдання системи забезпечення інформаційної безпеки

Методи забезпечення інформаційної безпеки

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання для самоперевірки

Список рекомендованої літератури

РОЗДІЛ 6. СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Вступ

Генеза поняття «інформаційне суспільство»

Поняття інформаційного суспільства

Побудова інформаційного суспільства в Україні

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання для самоперевірки

Список рекомендованої літератури

РОЗДІЛ 7. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ

Вступ

Поняття права на інформацію

Види інформаційних прав і свобод і їх зв'язок з іншими правами та свободами людини та громадянина

Структура конституційного права на інформацію

Правове забезпечення реалізації права на інформацію

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання для самоперевірки

Завдання для самопідготовки

Список рекомендованої літератури

РОЗДІЛ 8. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Коріння європейської єдності

Боротьба з кіберзлочинністю

Регулювання Інтернет-відносин у країнах Європи

Співвідношення положень нормативно-правових актів Європи та України, що регулюють відносини у сфері інформаційних прав та свобод людини і громадянина

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання для самоперевірки

Завдання для самопідготовки

Список рекомендованої літератури

РОЗДІЛ 9. БЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Основні положення Окінавської Хартії глобального інформаційного суспільства

Європа і глобальне інформаційне суспільство

Правова база становлення інформаційного суспільства

Органи ЄС, що забезпечують реалізацію європейської політики інформаційного суспільства

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання для самоперевірки

Завдання для самопідготовки

Список рекомендованої літератури

РОЗДІЛ 10. АДАПТАЦІЯ СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ УКРАЇНОЮ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Вступ

1. Право Європейського Союзу

Співробітництво України та ЄС у сфері гармонізації інформаційного законодавства

Зміст acquis communaulaire

Адаптація законодавства України до європейських стандартів: інституційний підхід

Висновки

Ключові терміни та поняття

Контрольні запитання для самоперевірки

Завдання для самопідготовки

Список рекомендованої літератури

ТЕЗАУРУС

ПЕРЕДМОВА

інформаційний безпека національний україна

Становлення інформаційної цивілізації потребує докорінної зміни ставлення не лише до формування інформаційної політики, а в її межах політики інформаційної безпеки, що містить вивчення та опанування теоретичних підвалин даних процесів.

Стрибкоподібний розвиток демократичних процесів, помітне збільшення напруги у геополітичному просторі світу, безпе-котрансформаційні процеси, внаслідок яких формується нова геобезпекова конфігурація світу, активізація процесів формування інформаційного суспільства потребують адекватної реакції як наукового, так і педагогічного співтовариства.

Декларація України про намір входження до євроатлантичних структур, прагнення вступу до Всесвітньої торговельної організації, а також намагання створити регіональну систему безпеки, яка б стала основою загальноєвропейської системи безпеки, спричинили небувалу хвилю проведення проти нашої держави інформаційних операцій різного рівня інтенсивності.

Відтак, важливого значення у процесі становлення інформаційного суспільства в Україні набувають питання формування національно орієнтованої інформаційної політики з урахуванням кращих європейських взірців у цій сфері.

Недостатнє вивчення цього питання українськими дослідниками, необхідність більш широкого залучення до розв'язання кола зазначених проблем молоді й спонукало авторів до написання даного навчального посібника «Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції».

Системно (макрорівень) ця навчальна дисципліна входить до циклу націобезпекознавчих дисциплін, поряд з такими, як «Теорія національної безпеки (націобезпекознавство)», «Національна безпека України», «Інформаційна безпека України», «Державна інформаційна політика», «Воєнна безпека України», «Безпекознавство», «Економічна безпека України», «Міжнародна безпека», «Право національної безпеки», «Право міжнародної безпеки», «Право європейської безпеки», «Сили спеціальних операцій», «Основні системи безпеки сучасності» тощо, які мають викладатися на кафедрі національної та міжнародної безпеки. Місце даного курсу в системі націобезпекоз-навчих дисциплін обумовлено євро- інтеграційними прагненнями України.

Архітектоніка (мезорівень) відповідає націобезпекознавчому підходу, обумовлена специфікою об'єкта дослідження і становить собою 10 взаємопов'язаних розділів, які у своїй органічній сукупності закладають підвалини для формування цілісного уявлення про інформаційну безпеку України та Європи, а також підходи до підвищення ефективності функціонування систе,ми забезпечення інформаційної безпеки України в контексті євроін-теграції.

Структурно (мікрорівень) кожний розділ являє собою лекційний матеріал до теми. Складовими розділу є вступ, у якому обґрунтовується необхідність аналізу даної теми, її зв'язок із загальною темою навчальної дисципліни, основні питання, в яких розкривається зміст розділу, висновок, в якому підбивається підсумок розглядуваного матеріалу.

З урахуванням підвищення вимог до теоретичної освіти, у кінці кожного розділу нами запропоновано перелік ключових понять і термінів до теми, при чому для полегшення роботи студента, усі визначення надаються у відповідному тезаурусі в кінці підручника.

Мета дисципліни:

ознайомити з основними проблемами сучасної інформаційної політики, становлення інформаційного суспільства в Україні та Європі;

розкрити сутність і значення системи забезпечення інформаційної безпеки, розглянути європейський досвід розв'язання даних питань;

ознайомити студентів з основними проблемами формування інформаційного суспільства в Європі;

* сформувати уявлення про основні напрями здійснення де
ржавної інформаційної політики в Україні та Європі.

Завдання дисципліни:

* надати знання щодо сучасних особливостей здійснення
державної інформаційної політики в Україні та інших країнах
світу;

ознайомити слухачів з основними концепціями забезпечення інформаційної безпеки України та Європи;

надати базові знання з таких важливих питань інформаційної безпеки, як сутність та зміст інформаційної безпеки, національні інтереси в інформаційній сфері, інформаційна безпека Євросоюзу, безпека інформаційного суспільства Євросоюзу, адаптація стандартів Євросоюзу до українського інформаційного законодавства;

сформувати у слухачів уміння та навички щодо аналізу та формування критеріїв адаптації стандартів Європи у сфері інформаційної політики до України.

Після вивчення дисципліни слухачі повинні:

розробляти пропозиції щодо визначення стратегічних цілей і завдань щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні;

контролювати виконання заходів по реалізації інформаційної політики, виконання законодавчих та підзаконних актів в обумовлені терміни;

* забезпечувати інформаційну безпеку, виходячи з національних інтересів в інформаційній сфері, потенційних і реальних загроз та небезпек, а також європейських стандартів здійснення цієї діяльності;

готувати рекомендації, пропозиції до проектів зовнішньо та внутрішньополітичних стратегій України, спрямованих на адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам національній безпеці України;

визначати вплив факторів зовнішнього та внутрішнього інформаційного середовища на діяльність органів державної влади, імідж країни;

вміти використовувати понятійно-категорійний апарат при аналізові інформаційної сфери національної безпеки, виборі та реалізації концептуальних підходів із забезпечення інформаційної безпеки;

вміти формувати доктрину інформаційної безпеки на підставі аналізу положень інформаційної політики України та європейських стандартів з урахуванням методології адаптації законодавства у зазначеній сфері, а також Концепції національної безпеки;

вміти формувати алгоритм проведення інформаційних операцій;

володіти загальними методами виявлення ознак проведення проти України спеціальної інформаційної операції;

* на основі моніторингу та аналізу діяльності органів вла
ди пропонувати інформаційні засоби підвищення ефективності
діяльності управлінських структур, у тому числі сил інформа
ційної безпеки.

Стратегія навчання та вивчення дисципліни побудована на читанні лекцій, проведенні практичних (семінарських) занять із використанням активних форм навчання, а також проведенні « круглого столу» з проблемних питань інформаційної безпеки України. Проведенню підсумкового заняття може передувати обговорення письмових проектів з даної дисципліни.

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ «ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦП»

№	Назва теми	Кількість годин |
		Лекції	Семінарські ТА ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ	Самостійна та НАУКОВА РОКОТА	Загалом
1.	Поняття та зміст інформаційної безпеки	2	2	2	6
2.	Національні інтереси України в інформаційній сфері	2	2	2	6
3.	Поняття та зміст загроз інформаційній безпеці	4	4	4	12
4.	Державна політика національної безпеки в інформаційній сфері	2	2	2	6
5.	Система забезпечення інформаційної безпеки	2	2	2	6
6.	Становлення інформаційного суспільства	4	4	2	10
7.	Інформаційна безпека України у сфері прав і свобод людини	2	2	2	6
8.	Інформаційна безпека Європейського Союзу	2	2	2	6
9.	Безпека інформаційного суспільства Європейського Союзу	2	2	2	5
10.	Адаптація стандартів Європейського Союзу Україною у сфері інформаційної безпеки	2	2	4	8
ІСПИТ				2
РАЗОМ	24	24	24	72

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Вступ

Характерною ознакою сучасного етапу науково-технічного прогресу є стрімкий розвиток інформаційних технологій, їх використання як у повсякденному житті, так і в управлінні державою. Інформація та інформаційні технології все більше визначають розвиток суспільства і слугують новими джерелами національної могутності. Становлення інформаційного суспільства радикально змінює геополітичну обстановку в світі, впливає на формування нових сфер життєдіяльності людства, а відтак і національної безпеки. За цих умов формування інформаційного суспільства змінює предмет праці на інформацію і знання. У свою чергу, основою глобалізації стають інтеграція інформаційних систем різних держав до єдиної загальносвітової інформаційної системи, формування єдиного інформаційного простору, створення глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, інтенсивне впровадження нових інформаційних технологій в усі галузі суспільного життя.

За ширмою цих, на поверхні позитивних процесів, стоять далеко на благочинні наміри створення світового уряду, обґрунтування концепції золотого мільярду, радикальне усунення космополітизму, концепція єдиного дому тощо.

Відтак, для усвідомлення розглядуваної проблематики, постає необхідність в окресленні поняття та змісту інформаційної безпеки як певної діяльності, спрямованої на створення достатніх умов для прогресивного розвитку національних інтересів в інформаційній сфері'. У більш широкому плані йдеться про:

- забезпечення інформаційного суверенітету України;

- удосконалення державного управління інформаційною сферою, впровадження інноваційних технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну;

активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, організованою злочинністю, сепаратизмом, тероризмом та іншими формами екстремістської діяльності, зловживанням службовим становищем, іншими явищами, які створюють сприятливі умови або безпосередньо загрожують національній безпеці України,

- неухильне дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання системи органів державного управління їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері та переслідування журналістів за політичні позиції;

™ відповідальність ЗМІ за розповсюдження заздалегідь недостовірної інформації;

інформаційне виховання громадян України;

вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору, протидії монополізації інформаційної сфери України, встановлення контролю над нею з боку будь-яких недержавних чи транснаціональних корпорацій'.

Зазначимо, що розвиток інформаційних технологій є не лише важливою державною функцією, а й обов'язковою умовою забезпечення ефективного використання накопичених суспільством інформаційних ресурсів для створення розвиненого й убезпеченого інформаційного середовища. Цій меті слугує організація функціонування системи інформаційної безпеки, складовими компонентами якої є національні інтереси в інформаційній сфері, загрози цим інтересам, сама інформаційна безпека як інструмент зі створення сприятливих умов для їх реалізації, які у сукупності становлять собою об'єкт управління органами державного управління, система забезпечення інформаційної безпеки, тобто суб'єкт управління, більше того, основні напрями політики національної безпеки в інформаційній сфері, а також внутрішнє та зовнішнє середовище. Зрозумілим є те, що інформаційна безпека забезпечується цілим комплексом заходів, відповідно їх вивченню приділяється певна наукова увага.

Осягнення сутності предмета, уяснення змісту поняття «інформаційна безпека» є важливим завданнями наукового аналізу. Будь-яке вчення лише тоді досягає зрілості та досконалості, коли розкриває сутність досліджуваних явищ, має можливість передбачати майбутні зміни не лише в сфері явищ, а й у сфері їх сутностеи. Пізнання сутності інформаційної безпеки можливо лише на основі абстрактного мислення, створення теорії досліджуваного предмета, уяснення внутрішнього змісту, виявлення характерних ознак.

В історичному процесі складається структура предмета, тобто єдність внутрішнього змісту та зовнішніх проявів, співпадаючих і неспівпадаючих суперечливих сутностеи. Сутність - сукупність глибинних зв'язків, відносин і внутрішніх законів, які визначають основні риси та тенденції розвитку системи. Сутність може вважатися пізнаною, коли є зрозумілими причини виникнення і джерела розвитку об'єкта, що розглядається, шляхи його формування або технічного репродукування, якщо в теорії або на практиці створена його достовірна модель. Одна й та сама сутність може мати множину різних явищ.

Сутність виражається і осягається в дефініції, що виражає родове поняття. Щодо інформаційної безпеки це є поняття національної безпеки, яке характеризує певний вид соціальної діяльності, основним змістом якої є створення сприятливих (необхідних і достатніх) умов для розвитку та реалізації національних інтересів⁴. Відповідно видове поняття «інформаційна безпека» різновид соціальної діяльності, який полягає в створенні державними і недержавними інституціями сприятливих умов для розвитку і реалізації національних інтересів в інформаційній сфері.

Інформаційна безпека є складовим компонентом загальної проблеми інформаційного забезпечення розвитку людини, держави і суспільства в якості симбіотичного організму. Вона орієнтована на захист значимих або вже згаданих суб'єктів інформаційних ресурсів, законних інтересів. Зміст поняття «інформаційна безпека» розкривається у практичній діяльності, наукових дослідженнях, а також нормативно-правових документах. Саме тому особливу увагу у даному розділі буде приділено класифікації підходів до визначення розглядуваного нами поняття.

1. Підходи до визначення поняття «національна безпека»

Національна безпека є складною неподільною системою, що саморозвивається, а отже складається з ряду підсистем (елементів) з відповідними чіткими взаємозв'язками як всередині системи, так із оточуючими її елементами, що у своїй сукупності утворюють нову якість. Серед інших ознак вищезгаданої системи слід також відзначити наявність відповідної структури, системної єдності та цілісності, зтял-чної мети, відносної самостійності кожного окремого елемента системи з обов'язковим виконанням функцій, що необхідні для існування системи в цілому.

Серед вітчизняних науковців, що досліджують на достатньо серйозній методологічній основі проблеми національної безпеки, можна відзначити таких: Горбулін В.П.⁵, Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т.", ДанільянО.Г., Дзьобань О.П., Панов M.I.⁷, Ліпкан В.АД Левицька М.Б.⁹, Бодрук О.С."', Гончаренко О.М., Лисицин Є.М. " та ін.

Так, О.М. Гончаренко, Є.М. Лисицин'² вказують, що раніше ця категорія носила певною мірою абстрактний характер, а сьогодні нею оперують в практиці управління державою. Окрім цього, розроблені та використовуються кількісні методики оцінки стану національної безпеки. За цими методиками, стан національної безпеки характеризується чисельною величиною, яка належить відрізку від нуля (найнижчий рівень стану національної безпеки, тобто найгірший її стан) до одиниці (найвищий рівень стану національної безпеки, тобто найкращий її стан). У зв'язку з чим, пропонують визначати національну безпеку як ступінь (міра, рівень) захищеності життєво важливих інтересів, прав і свобод особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз чи ступінь (міра, рівень) відсутності загроз правам і свободам людини, базовим інтересам та цінностям суспільства і держави.

У свою чергу, Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов M.I. репрезентують поняття національної безпеки як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави, людства в цілому від внутрішніх і зовнішніх загроз", яка стала класичною та була використана законодавцем у вищезгаданому Законі України «Про основи національної безпеки України».

Проведений авторами даного дослідження конвент-аналіз без-пекових праць надав можливість говорити про існування певних підходів до визначення поняття «національна безпека».

Конструкція «стан захищеності (захисту)» при визначенні поняття «національна безпека» є найбільш поширеною. Хоча все більше дослідників наголошують, що таке визначення сформувалося в часи, коли «безпека» мала конкретне вираження, переважно в речах, і вимірювалася їх станом. Стан речей (матеріальних цінностей), їх властивостей був чітко визначений, здебільшого не змінювався, а зміна зумовлювала новий сталий стан".

Вищезгадана конструкція справедливо критикується й через те, що віддзеркалює безпекознавчу парадигму, що існувала за радянських часів, коли пріоритет надавався захисту щодо попередження.

Нині, розкриття лише однієї сторони - захисту, при визначенні безпеки вважається неповним. Оскільки за такого розуміння принижується та втрачаються такі важливі властивості та функції безпеки як превентивні дії: звуження, послаблення, усунення і попередження небезпек та загроз. Зокрема, на дану обставину звертає увагу в своїй роботі російський дослідник Ярочкін В.І.".

Наявність загроз є атрибутом існування об'єкта будь-якої природи. Донедавна загрози вважалися не притаманними системі, негативними факторами. Внаслідок чого основною функцією суб'єктів забезпечення безпеки була цілковита їх ліквідація. Неможливість цього сприяло зміні розуміння цієї функції з ліквідації на управління загрозами з метою мінімізації негативного, деструктивного впливу щодо функціонування та життєдіяльності об'єктів забезпечення безпеки.

Деякі дослідники говорять не тільки про іманентний характер загроз, але й відзначають їх творчо-конструктивну роль у розвитку об'єкта. Зокрема, дана позиція репрезентована у роботі В.А.Ліпкана «Безпекознавство»'⁶.

Отже, національна безпека розглядається в якості інтегративної сукупності різних сфер життєдіяльності суспільства, однією з яких є інформаційна сфера.

2. Поняття інформаційної сфери

Особливістю розвитку сучасного суспільства є збільшення ролі інформаційної сфери в житті людини, а відповідно й інформаційної діяльності. Так, згідно зі ст. 12 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р., «інформаційна діяльність -це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави». Основні напрямки інформаційної діяльності: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо. Основні види інформаційної діяльності: отримання, використання, поширення та зберігання інформації. На сьогодні в національному законодавстві не легалізовано поняття «інформаційна сфера». Вважаємо, що нині як на побутовому, так і на науковому рівні інформаційна сфера розглядається як така, що формується та розвивається під час інформаційної діяльності.

На сьогодні інформаційна сфера розглядається і як відносно самостійна сфера, і як допоміжна стосовно інших видів діяльності. В останньому випадку йдеться про те, що інформаційна сфера обслуговує практично всі аспекти суспільного життя (економіку, політику, управління, науку, культуру, побут, сім'ю), тобто займає підлегле положення.

Як у першому, так і в другому випадку мається на увазі вузьке тлумачення поняття «інформаційна сфера». Існуюча політика держави в інформаційній сфері спрямована як на її розвиток безпосередньо, так і на підвищення з її допомогою ефективності розвитку державності, безпеки, оборони, пріоритетних галузей економіки, фінансової та грошової системи, соціальної сфери, галузей екології та використання природних ресурсів, науки, освіти та культури, міжнародного співробітництва. Багато уваги приділяється підвищенню ефективності державного управління як одній з пріоритетних функцій держави. Це підтверджується Концепцією Національної програми інформатизації, в якій інформатизація розглядається як важливий засіб розвитку України, та Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави» від 18 вересня 2002 р.

Варто підкреслити, що відповідна державна політика проводиться і щодо підтримки розвитку даної сфери, а саме: ЗМІ, науково-технічної інформації, видавничої справи та реклами, статистики, бібліотечної та архівної справи, інформатики та обчислювальної техніки тощо. У такому вигляді ця політика легалізована та легітимізована у законах України: «Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації», «Про інформацію» тощо.

У нових умовах становлення та розвитку інформаційного суспільства інформація та новітні інформаційно-комунікаційні технології стають його головною рушійною силою. Слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про Національну програму інформатизації» «інформаційний продукт (продукція) - це документована інформація, яка підготовлена та призначена для задоволення потреб користувачів».

В умовах інформаційного суспільства починає змінюватися не тільки рівень автоматизації виробництва, а й саме виробництво - продукт його стає більш ємним, що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості. Виробництво інформаційного, а не матеріального продукту визначає інформаційне суспільство. Знання стає головним стратегічним ресурсом такого суспільства, інформація проникає в усі сфери суспільства та держави. Йдеться про те, що коригується поняття «інформаційна сфера». Ці процеси активно відбуваються у інформаційно розвинених державах світу, зокрема у країнах Європейського Союзу.

На сьогодні інформаційна сфера системостворюючий чинник життя суспільства та держави, вона активно впливає на політичну, економічну, воєнну та інші складові національної безпеки країни, а у багатьох країнах і «вбирає» їх.

3. Співвідношення понять національної та інформаційної безпеки

Дослідники націобезпекової проблематики виділяють чимало складових, що становлять сутнісне наповнення національної безпеки. Однією з них є інформаційна складова.

Дискусійним залишається питання: чи є інформаційна безпека складовою національної, чи необхідно, зважаючи на неподільність та цілісність національної безпеки, казати про національну безпеку в інформаційній сфері, відтак розглядати прояви національної безпеки у цій сфері.

У ст. 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу'⁷.

У Законі України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р.'^я йдеться «про основні сфери національної безпеки», серед яких виокремлюється й інформаційна.

У концептуальному плані вважається, що національна безпека становить собою цілісний екзистенціальний феномен, відтак не може бути репрезентована сукупністю корелятивно пов'язаних складових (економічна, інформаційна, політична безпека тощо). Національну безпеку слід аналізувати крізь призму її системних властивостей, отже доцільно казати про національну безпеку в інформаційній сфері, екологічній та ін. Адже із появою інших «складових» національна безпека як така не змінить своєї сутності. Водночас, коли йтиметься про прояви національної безпеки у різних сферах життєдіяльності, то поява чи то нових суспільних відносин, чи то сфер життєдіяльності жодним чином не вплине на зміст національної безпеки, лише змінить її форму, оскільки національна безпеки знаходитиме свій прояв в нових сферах.

Органічна ж сукупність елементів, що входять до націо-безпекового середовища, поєднані між собою кореляційними зв'язками, утворюють систему національної безпеки. Саме у цьому полягає основні відхилення наукових досліджень безпе-кової проблематики, котрі при дослідженні даного феномену не використовують евристичний потенціал націобезпекознавчого підходу.

Інтегруючи положення щодо розглядуваного питання, викладемо основні постулати авторського бачення даної проблеми.

Національні інтереси, загрози їм, управління цими загрозами в усіх галузях національної безпеки знаходять свій вираз, реалізуються через інформацію та інформаційну сферу.

Людина та її права, інформація та інформаційні системи та права на них - це основні об'єкти не лише національної безпеки в інформаційній сфері, але й основні елементи всіх об'єктів безпеки в усіх галузях.

3. Розв'язання завдань національної безпеки пов'язано з використанням інформаційного підходу як основного науково-практичного методу.

Проблема національної безпеки має яскраво виражений інформаційний характер'⁹.

Нехтування розвитком інформаційної сфери унеможливлює забезпечення національної безпеки.

6. Інформаційна складова є притаманною будь-якій сфері життєдіяльності.

Такі поняття, як інформаційна безпека, інформаційний суверенітет, інформаційний простір та поняття, що пов'язані з даною проблематикою, є досить популярними та, на перший погляд, зрозумілими. Втім, не можна оминути той факт, що вони є доволі дискусійними в наукових колах, через що досі не знайшли свого уконституювання у відповідних законодавчих актах.

Продуктивним є методологічний підхід до дослідження джерел з націобезпекової тематики, зроблений Ліпканом В.А., який виокремлює три групи визначення поняття «національна безпека», а саме: нормативно-правова (в основі лежить аналіз нормативно-правових актів, які містять дефініцію певних видів безпеки), доктринальна (в основі - аналіз визначень в роботах науковців, дослідників даної проблематики), енциклопедична (аналіз визначень, що містять словники, енциклопедії)²⁰.

Незважаючи на актуальність інформаційної складової національної безпеки України, на сьогодні в законодавстві відсутня норма, яка б містила дефініцію поняття «інформаційна безпека», враховуючи різницю між інформаційною безпекою та безпекою інформації. Для всебічного, повного розгляду поняття «інформаційна безпека» та, використовуючи запропонований Ліпканом В.А. алгоритм дослідження базового поняття, зупинимось на кожній з груп.

Нормативно-npaeoea група

Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003р. та інші нормативно-правові акти, спрямовані на регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері, практично нормативно не закріплюють вищезазначених понять.

Даний тезис підтверджується нормами єдиного нормативно-правового акту, в якому здійснено спробу щодо окреслення загальних підходів до окреслення сутності даного феномену, Законом України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» від 4 лютого 1998 року.

Відповідно до даного документу інформаційна безпека є невід'ємною частиною політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки. Об'єктами інформаційної безпеки є інформаційні ресурси, канали інформаційного обміну та телекомунікації, механізми забезпечення функціонування телекомунікаційних систем і мереж та інші елементи інформаційної інфраструктури країни. Результатом виконання Програми мав би стати пакет нормативних документів з усіх аспектів використання засобів обчислювальної техніки для оброблення та зберігання інформації обмеженого доступу; комплекс державних стандартів із документування, супроводження, використання, сертифікаційних випробувань програмних засобів захисту інформації; банк засобів діагностики, локалізації і профілактики вірусів, нові технології захисту інформації з використанням спектральних методів, високо надійні криптографічні методи захисту інформації тощо²'.

У Законі України «Про основи національної безпеки України» поняття «інформаційна безпека» не знаходить свою опера-ціоналізацію, втім зазначається на інформаційну сферу національної безпеки, при чому, не дається визначення навіть і даного поняття, а лише перераховуються загрози та напрями державної політики у вищезазначеній сфері.

Перелік загроз, визначений законодавцем в цьому законі, дає можливість стверджувати про розуміння інформаційної безпеки, не як безпеки інформації в технічному аспекті, а більш широку категорію, що дещо суперечить розумінню інформаційної безпеки у Законі України «Про Концепцію Національної програми інформатизації».

Енциклопедична група

Енциклопедична група представлена першою в Україні багатотомною юридичною енциклопедією, в другому томі якої (виданому в 1999 році) і є спроба дати визначення інформаційної безпеки. Водночас зазначимо, що в Українській радянській енциклопедії та в інших радянських енциклопедіях не міститься цікавих для розкриття сутності феномену «інформаційної безпеки» визначень.

Отже, інформаційна безпека України - один із видів національної безпеки, важлива функція держави. Інформаційна безпека України означає:

законодавче формування державної інформаційної політики;

створення відповідно до законів України можливостей досягнення інформаційної достатності для ухвалення рішень органами державної влади, громадянами та об'єднаннями громадян, іншими суб'єктами права в Україні;

гарантування свободи інформаційної діяльності та права доступу до інформації у національному інформаційному просторі України;

всебічний розвиток інформаційної структури;

підтримка розвитку національних інформаційних ресурсів України з урахуванням досягнень науки та техніки й особливостей духовно-культурного життя народу України;

створення і впровадження безпечних інформаційних технологій;

захист права власності держави на стратегічні об'єкти інформаційної інфраструктури України;

охорону державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом, що є об'єктом права власності або об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження державою;

створення загальної системи охорони інформації, зокрема охорони державної таємниці, а також іншої інформації з обмеженим доступом;

- захист національного інформаційного простору України від розповсюдження спотвореної або забороненої для поширення законодавством України інформаційної продукції;

- встановлення законодавством режиму доступу іноземних держав або їх представників до національних інформаційних ресурсів на основі договорів з іноземними державами;

- законодавче визначення порядку поширення інформаційної продукції зарубіжного виробництва на території України".

Доктринальна група

Розуміючи строкатість визначень, що можуть бути включені для аналізу в доктринальну групу, ми, використовуючи порівняльний метод, а також методи івент-аналізу та контент-аналі-зу, керувались при виборі як принципом розповсюдженості та популярності обігу в наукових колах, так і рівнем зацікавленості та досліджуваності (кількість наукових праць, дисертаційних досліджень тощо) феномену інформаційної безпеки нижчезазна-чених авторів.

Виходячи з найбільш імовірних загроз національній безпеці України в життєво важливих сферах діяльності, Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т.²³, виокремлюють ряд основних функціональних складових (сфер) національної безпеки України: економічну, політичну, соціальну, воєнну, екологічну, епідемічну, технологічну та інформаційну безпеку.

Зокрема, під інформаційною безпекою, вищеназвані автори розуміють стан правових норм і відповідних їм інститутів безпеки, які гарантують постійну наявність даних для прийняття стратегічних рішень та захист інформаційних ресурсів країни.

Зацікавленість викликає робота таких дослідників як Дані-льян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І., які у своєму навчальному посібнику «Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації»²', визначають інформаційну безпеку як безпеку об'єкта від інформаційних загроз або негативних впливів, пов'язаних з інформацією та нерозголошення даних про той чи інший об'єкт, що є державною таємницею.

Вони також акцентують увагу на проблемі інформаційних війн, оскільки на сьогодні вона становить собою ефективний і цивілізований шлях колонізації однієї країни іншою та виділяють крім цього такі загрози інформаційній безпеці як розголошення інформації, яка становить державну таємницю, вплив засобів масової інформації на свідомість людини та суспільства, забезпечення державних організацій повною, достовірною і своєчасною інформацією, що необхідна для прийняття рішень, неінтегрованість України до світового інформаційного поля, недостатня кваліфікованість та активність українських інформаційних служб, використання інформаційних технологій кримі-налітетом тощо.

Дитвиненко О.В.²⁵ під інформаційної безпекою розуміє єдність трьох складових: забезпечення захисту інформації; захисту та контролю національного інформаційного простору; забезпечення належного рівня інформаційної достатності.

Цікавим та водночас дискусійним є визначення Кормича БА., який зазначає, що інформаційна безпека - це захищеність встановлених законом правил, за якими відбуваються інформаційні процеси в державі, що забезпечують гарантовані Конституцією умови існування і розвитку людини, всього суспільства та держави.

Російський вчений Лопатін В.М. визначає інформаційну безпеку як стан захищеності національних інтересів країни (життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави на збалансованій основі) в інформаційній сфері від внутрішніх та зовнішніх загроз-⁷, що віддзеркалює норму права Закону РФ «О безопасности», згідно з яким «Безопасность - состояние защищенности жизненно важных интересов личности, общества и государства от внутренних и внешних угроз»^г*.

Використовує категорію національних інтересів і Баранов 0., відповідно визначаючи інформаційну безпеку як стан захищеності національних інтересів України в інформаційному середовищі, за якого не допускається (або зводиться до мінімуму) завдання шкоди особі, суспільству, державі через неповноту, несвоєчасність, недостовірність інформації й несанкціоноване її поширення та використання, а також через негативний інформаційний вплив та негативні наслідки функціонування інформаційних технологій²⁹.

Акцент на такій складовій інформаційної безпеки як безпека інформації, знаходить свій вираз також у визначеннях інших дослідників цієї проблематики, наприклад, інформаційна безпека ^ це стан захищеності інформаційного простору, що забезпечує його формування та розвиток в інтересах громадян, організацій та держави, стан інфраструктури системи (об'єкта, держави), при якому інформація використовується суворо за призначенням та не завдає негативного впливу на систему (об'єкт, державу) при її використанні; стан інформації, за якого виключається чи суттєво ускладнюється порушення таких її властивостей як таємність, цілісність та доступність.

Неординарністю та інноваційністю відрізняється також й визначення Гурковського В.І., відповідно до якого національна інформаційна безпека України - це суспільні відносини, пов'язані із захистом життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави від реальних та потенційних загроз в інформаційному просторі, що є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей державоутво-рюючої нації, її існування, самозбереження і прогресивного розвитку України як суверенної держави, що залежить від цілеспрямованої інформаційної політики гарантій, охорони, оборони, захисту її національних інтересів³'.

На думку Ярочкіна В.І. та Шевцової ТА., інформаційна безпека - це проведення правових, організаційних та інженерно-технічних заходів при формуванні та використанні інформаційних технологій, інфраструктури та інформаційних ресурсів, захисті інформації високого значення й прав суб'єктів, що беруть участь в інформаційній діяльності³². У даному визначенні інформаційна безпека зводиться до захисту інформації, що не зовсім відбиває її сутність.

Харчелко Л.С., Ліпкан В А., Логінов О.В. визначили, що інформаційна безпека - це складова національної безпеки, процес управління загрозами та небезпеками державними і недержавними інституціями, окремими громадянами, за якого забезпечується інформаційний суверенітет України³³.

При чому, сам В.А.Єліпкан акцентував увагу на тій обставині, що родове поняття, а звідти й видові, мають визначатися крізь діяльнісну формулу процесу. Це зумовлено тією обставиною, що процес відрізняється від поняття стан. Поняття процес означає послідовність станів, пов'язаність стадій їх зміни і розвитку, тобто на відміну від поняття «стан», поняття «процес» акцентує увагу на моменті спрямованості в зміні об'єкту, цілепокладанні. У той час, як «стан» відображає лише один момент, певну мить безпеки, а отже не вичерпує її повністю.

Таким чином, визначаючи поняття інформаційної безпеки, можна виокремити декілька підходів окреслення сутності цього феномену, а саме розуміння інформаційної безпеки в якості:

Стану захищеності інформаційного простору.

Процесу управління загрозами та небезпеками, що забезпечує інформаційний суверенітет України.

Стану захищеності національних інтересів України в інформаційному середовищі.

Захищеності встановлених законом правил, за якими відбуваються інформаційні процеси в державі.

Вжиття певних заходів.

Стану захищеності національних інтересів країни в інформаційній сфері.

До суспільних відносин, пов'язаних із захистом життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави від реальних та потенційних загроз в інформаційному просторі.

Важливої функції держави.

Невід'ємної частини політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки.

Строкатість поглядів на визначення поняття «інформаційна безпека» є зрозумілою, оскільки, як вірно зазначають Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т., до цього часу бракує єдиної думки в трактуванні базових понять національної безпеки, що дає теорія, яка передбачає:

- формування базових понять (створення відповідного по
нятійно-категоріального апарату);

встановлення їх структурно-функціональних зв'язків;

вибір підходу (підходів) до формалізації процесів, що аналізуються (вивчаються), та розробка на цій основі методів дослідження, які б забезпечили поглиблене вивчення та виявлення відповіднріх (властивих даному об'єкту досліджень) закономірностей³*.

Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. стверджують, що це пов'язано як з певним суб'єктивізмом дослідника, який використовує вироблені наукою та філософією сукупність понять і категорій, інтерпретуючи їх у властивий для себе спосіб, так і з взагалі з переглядом багатьох традиційних положень, формуванням принципово нових концепцій, введенням в науковий обіг нових понять і категорій³⁵.

Отже, конструктивним шляхом щодо визначення поняття «інформаційна безпека», є виокремлення його базових ознак, яке є похідним від поняття національна безпека, і має враховувати його сутнісні ознаки.

Даний підхід більш детально розписаний у монографії В.А.Ліпкана «Теоретико-методологічні засади управління у сфері національної безпеки України»³⁶. Методологічні ж проблеми, які спіткають дослідників феномену національної безпеки і її проявів в різних сферах життєдіяльності, викладені у монографії В.А.Ліпкана «Теоретичні основи та елементи національної безпеки України», в якій робиться спроба щодо формування теорії національної безпеки - націобезпекознавства. За задумом автора воно має виступати теоріостворюючим гносеологічним елементом загальної будови системи знань про національну безпеку.

Висновки

Отже, інформаційна безпека являє собою одне з важливіших понять у науці та різних сферах людської діяльності. Сутність і комплексність цього поняття виявляється характером сучасного інформаційного суспільства. Аналіз різних підходів до визначення змісту поняття «інформаційна безпека» уможливлює зауважити про недоцільність суворого обрання тієї чи іншої позиції. Наведені вище погляди, а вірніше сказати підходи до визначення поняття інформаційної безпеки дають змогу розглядати дану проблему більш комплексно і системно, додати знань про цей багатогранний феномен. Більше того, на наше переконання, найбільш прийнятним є інтегральний підхід, за якого інформаційна безпека визначатиметься за допомогою окреслення найбільш важливих її сутнісних ознак з урахуванням постійної динаміки інформаційних систем і становлення не лише інформаційного суспільства а й інформаційної цивілізації.

Такий підхід уможливив дійти висновку, що інформаційна безпека не може розглядатися лише в якості окремого стану.

Безперечно, що це є і властивістю, атрибутом інформаційного суспільства, діяльністю і результатом діяльності людини, спрямованої на забезпечення певного рівня безпеки в інформаційній сфері. Інформаційна безпека має враховувати майбутнє, а отже вона не є станом, а становить собою процес. Таким чином, інформаційну безпеку слід розглядати крізь органічну єдність ознак, таких як стан, властивість, а також управління загрозами і небезпеками, за якого забезпечується обрання оптимального шляху їх усунення і мінімізації впливу негативних наслідків, що врешті-решт за своїм змістом і становить діяльність по створенню сприятливих умов для реалізації інтересів об'єкта.

Інформаційна безпека за своєї суттю є більш широким, ніж захист інформації, поняттям. Отже інформаційна безпека - багатогранна сфера діяльності, для усвідомлення сутності якої успіх може принести системно-комплексний підхід.

Дослідження сутності інформаційної безпеки має враховувати той факт, що сутність є внутрішнім змістом предмету, який знаходить вираз у стійкій єдності усіх багатоманітних і суперечливих формах буття. Базовою характеристикою інформаційної безпеки слід вважати імовірність появи загрози підвищеного ризику реалізації загрози або небезпеки для індивіда, суспільства та держави. Критерієм ефективності забезпечення інформаційної безпеки є високий рівень безпеки при мінімумі відповідних затрат. Отже можна говорити про структуру поняття інформаційної безпеки. Основним її елементом є життєво важливі інтереси соціальної системи, які співвідносяться із зовнішніми чинниками у вигляді інтересів наднаціональних або інших національно-державних структур в рамках міжнародного співтовариства. Зсередини національно-державного утворення його життєво важливі інтереси перебувають у взаємодії з інтересами елементів, які складають дане утворення. В якості останніх виступають соціальні групи, еліта, організації, партії, релігійні та етнічні утворення, рухи тощо. Сукупність внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз створюють передумови для порушення безпечного функціонування системи державного управління.

Вагомість інформаційно-комунікаційних процесів у сучасному світі дає підстави розглядати забезпечення інформаційної безпеки як одне з глобальних і пріоритетних завдань органів державного управління, вирішенню якого мають бути підпорядковані політична, економічна, воєнна, культурна та інші види діяльності системи державного управління.

Національні інтереси в інформаційній сфері є похідними від національних цінностей. Отже, інтереси інформаційної безпеки випливають із таких цінностей, як права людини, свобода, економічне процвітання, могутність країни. Саме тому головним інтересом для України є її виживання як вільної, незалежної нації при збереженні фундаментальних цінностей та інститутів безпеки. Одним з механізмів гарантування даного процесу є ефективно функціонуюча система державного управління, яка є суб'єктом і об'єктом забезпечення інформаційної безпеки одночасно. І у даному випадку намагання багатьох країн забезпечити власну інформаційну безпеку за рахунок інших країн викликають з одного боку, занепокоєння, а з іншого - упевненість у необхідності формування дієздатної системи забезпечення інформаційної безпеки органів державного управління.

Інформаційна безпека виступає як характеристика стабільного, стійкого стану системи державного управління, яка при впливі внутрішніх та зовнішніх загроз та небезпек зберігає суттєво важливі характеристики для власного існування.

Інформаційна безпека як одна з характеристик стійкого розвитку виступає в якості базової цінності держави. У той же час, ціннісні орієнтації, що ґрунтуються на уявленнях про інформаційну безпеку в різних соціальних груп і окремих осіб, почасти не співпадають. Саме у цьому знаходить свій безпосередній вираз вплив держави, яка за допомогою значного арсеналу методів виражає і забезпечує реалізацію спільних цінностей особи, суспільства та держави в інформаційній сфері.

Ключові терміни та поняття

національна безпека, інформаційна сфера національної безпеки, інформаційна складова національної безпеки, інформаційна безпека

Контрольні запитання для самоперевірки

Які основні підходи до визначення поняття «інформаційна безпека» ви знаєте?

Назвіть основні ознаки інформаційної безпеки?

У якому документі нормативно закріплена дефініція інформаційної безпеки?

...