Міжнародні конвенції та основи морського права
Міжнародно-правові основи морського права України, його джерела та колізійні норми. Міжнародна конвенція ООН по морському праву 1982 року. Правовий режим внутрішніх вод України. Принцип свободи відкритого моря. Правове забезпечення безпеки мореплавства.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.12.2015 |
| Размер файла | 282,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Судна в портах держав - учасниць Конвенції підлягають контролю, мета якого - переконатися в наявності на судні дійсного посвідчення і встановити, що розташування марки відповідає свідоцтву і судно не зазнало таких суттєвих змін, внаслідок яких воно не в змозі вийти в море без небезпеки для людського життя, і що судно не додано понад дозволених меж.
31. Міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі 1972 р. (МППЗС)
Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнень суден в морі 1972 року з доданими до неї однойменними міжнародними правилами МППЗС-72 займає одне з головних місць в системі правових актів міжнародної регламентації безпеки судноплавства. МППЗС-72 поширюється на судна всіх призначень, плаваючі у відкритих морях і сполучених з ними водах. Влада прибережних держав можуть встановлювати особливі правила судноплавства на акваторіях рейдів, портів, на річках і озерах, внутрішніх водних шляхах, з'єднаних з відкритим морем, за якими можуть плавати морські судна. Правила регламентують дії судів при різних умовах плавання: вибір безпечної швидкості, маневрування для попередження зіткнення, дії при плаванні в узкостях, по системах поділу руху, при обгоні, зближенні на протилежних курсах, перетині курсів. МППЗС визначають вогні і знаки, які повинні виставлятися судном, звукові і світлові сигнали, які судну слід подавати в різних ситуаціях, регламентують розташування та технічні характеристики вогнів і знаків.
Правила допускають можливість встановлення додаткових стаціонарних або сигнальних вогнів або звукових сигналів для військових кораблів і суден, що йдуть у конвої, а також для риболовних суден, зайнятих ловом риби в складі флотилії. Правила передбачають, що якщо морське пригода настало в результаті невиконання МППЗС-72, зневаги будь-якої пересторогою, дотримання якої потрібно звичайної морської практикою або особливими обставинами даного випадку, то від відповідальності за наслідки не звільняються ні судно, ні його судновласник, ні капітан, ні екіпаж.
32. Технічний нагляд за морськими судами в Україні
Відповідно до ст.22 КТМ України, технічний нагляд за морськими суднами, незалежно від форм власності судна і його власника, та їх класифікація здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.
Класифікаційне товариство здійснює технічний нагляд за:
1) пасажирськими, наливними суднами, суднами, призначеними для перевезень небезпечних вантажів, а також буксирами незалежно від потужності головних двигунів і валової місткості;
2) самохідними суднами, не зазначеними в пункті 1 цієї статті, з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше;
3) суднами, не зазначеними в пунктах 1 і 2 цієї статті, валовою місткістю 80 одиниць і більше.
Технічний нагляд за суднами, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, залежно від валової місткості та потужності головного двигуна здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 27 серпня 1999 року №1583 "Про технічний нагляд за суднами рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством). Нагляд за виконанням на суднах вимог міжнародних договорів України здійснюється класифікаційним товариством за дорученням Кабінету Міністрів України.
Технічний контроль, що полягає в перевірці відповідності судна і його елементів Правилам і що включає щодо об'єкту нагляду, як мінімум:
перевірку суднових документів (свідоцтв і актів) і схваленої технічної документації, сертифікатів на матеріали і комплектуючі вироби;
перевірку документів про проведення передбаченого контролю визнаними Регістром організаціями або особами;
огляд, зокрема, при необхідності, з розкриванням і демонтажем;
контроль вимірів, випробувань, перевірку у дії;
контроль технологічних процесів;
видачу необхідних документів Регістра або їх підтвердження;
у необхідних випадках таврування і пломбування об'єктів нагляду.
Технічний огляд малих суден проводиться відповідно до застосовних положень наступних документів: "Правила класифікації та побудови малих суден", РУ, 2005 г.; "Правила освидетельствования судов", РУ, 2007 г.; Правил і Керівництв минулих років, за якими судна класифіковані раніше.
Для малих суден застосовуються наступні види оглядів:
первісний - для призначення класу судну, вперше пред'явленому до класифікації Регістру;
періодичний - для поновлення (черговий огляд) або підтвердження (щорічний або проміжний огляд) класу РУ;
позачерговий - після пошкодження елементів судна, без усунення яких не забезпечується безпека експлуатації; після усунення цих пошкоджень; за заявкою судновласника; у разі появи дефектів; при необхідності уточнення технічного стану або району плавання судна; за ініціативою Регіонального Представництва Регістра; у інших необхідних випадках.
Залежно від Правил і Керівництв, за якими судно класифіковане, а також від типу і призначення судна, термін дії класу судна (період між черговими оглядами) може бути 4, 5, 6, 8 років, а період між підтвердженням класу (між щорічними оглядами або між проміжними оглядами) може складати 1 або 2 року.
Правила і Керівництва РУ не розповсюджуються на самохідні судна з головними двигунами потужністю менше 55 кВт і несамохідні судна валовою місткістю менше 80, якщо технічний нагляд за такими судами здійснює Державний департамент рибного господарства України (Укрдержрибгосп).
Правила і Керівництва РУ не розповсюджуються також на дошки для серфінгу і віндсерфінгу, в т. ч. з приводом; історичні судна і їх копії; каное, водні лижі і санки, буксирувані шайби; гідроплани і підводні апарати, в т. ч. з приводом; спортивні і військові судна.
При зверненні судновласника в РУ з метою огляду судна при його реєстрації в Державному судновому реєстрі України або в Судновій книзі України Регістр керується положеннями документів "Порядок для судновласників (власників) щодо огляду суден Регістром судноплавства України.", приведених на сайті РУ у розділі "Послуги - Технічний нагляд - Малі судна - Порядок реєстрації". Дані документи узгоджені Регістром судноплавства України і Інспекцією Головного державного реєстратора флоту України.
Для проведення технічного огляду малого судна судновласник повинен двічі звернутися в Регістр. Перше звернення - для подачі заявки на огляд судна і отримання документів на оплату послуги РУ. Друге - для підтвердження оплати і отримання послуги РУ.
В Україні визнані такі класифікаційні товариства:
1. Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України;
2. Росийский Морской Регистр Судоходства;
3. Росийский Речной Регистр;
4. American Bureau of Shipping;
5. Bureau Veritas;
6. China Classification Society;
7. Det Norske Veritas;
8. Germanischer Lloyd;
9. Hellenic Register of Shipping;
10. International Association of Classification Societies (IACS);
11. Lloyds Register of Shipping;
12. Nippon Kaiji Kyokai;
13. Registro Italiano Navale;
14. Korean Register of Shipping.
ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" є державним підприємством у галузі морського та річкового транспорту, основні види діяльності якого пов'язані з забезпечення безпеки судноплавства. Головне управління Регістра судноплавство України розташовано у м. Київ.
Основні види діяльності Регістра судноплавства України:
· погодження проектно-технічної документації і технічний нагляд за будівництвом, переобладнанням, модернізацією та ремонтом суден, суднових механізмів, обладнання, пристроїв, холодильних установок, контейнерів, випробуванням та виготовленням виробів і матеріалів суднового постачання тощо з оформленням відповідних документів;
· технічний нагляд за суднами, що експлуатуються, шляхом проведення періодичних і позачергових оглядів, та видача документів про придатність суден до плавання;
· технічний нагляд за екологічною безпекою суден;
· виконання конвенційної сертифікації суден за дорученням Морських адміністрацій;
· технічний нагляд за іншими об'єктами та процесами промисловост і транспорту за дорученням Міністерства інфраструктури України;
· ведення обліку піднаглядних суден з веденням Регістрової книги;
· погодження проектів стандартів, керівних документів, технічних умов та інших нормативних документів із суднобудування, судноремонту та технічної експлуатації флоту;
· експертиза технічного стану суден та інших об'єктів нагляду згідно з нормативними документами;
· сертифікація систем управління (менеджменту) якості в національній системі сертифікації УкрСЕПРО, системі сертифікації Регістру та в міжнародній системі сертифікації SIC (System of Independent Certification);
· технічний нагляд за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів при їх проектуванні, будівництві та експлуатації незалежно від їх форм власності;
· технічний нагляд за промірними роботами.
Згідно з пунктом шостим Положення про Регістр судноплавства України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №814, одним з головних завдань Регістру судноплавства України є розроблення та затвердження правил і технічних вимог щодо забезпечення виконання умов безпеки плавання суден, охорони життя і здоров'я пасажирів, суднових екіпажів, збереження вантажів, що перевозяться, екологічної безпеки суден тощо. Крім правил та технічних вимог, Регістр судноплавства України видає й інші нормативні документи - інструкції, керівництва, інформаційні та роз'яснювальні матеріали з питань технічного нагляду, обмірювання і обліку суден, суднобудування і судноплавства, оцінки відповідності продукції, процесів, послуг, систем, персоналу (як акредитований в установленому законодавством порядку орган) тощо. Відповідно до роз'яснення Мін'юсту від 22.03.2002 №35-30-665 акти, які видано Регістром судноплавства України в межах компетенції, застосовуються без державної реєстрації.
33. Поняття договору фрахтування суден
Фрахтування морських суден на час може здійснюватися у різних цілях торговельного мореплавства: перевезення вантажів та пасажирів, здійснення круїзних рейсів, ведення рибного промислу, буксирування тощо.
Предметом договору можуть бути:
1) судно та послуги екіпажу;
2) тільки само судно.
За предметом виділяють 2 форми (або 2 виду) договору морського фрахтування морських суден:
1) тайм-чартер;
2) бербоут-чартер.
В українському національному законодавстві тайм-чартер та бербоут-чартер розглядаються як дві форми одного того ж договору фрахтування судна на час.
У національному законодавстві РФ це два самостійних види договору фрахтування.
Сторонами цих договорів є судновласник та фрахтувальник, обидва договори укладаються на певний час, є консенсуальними тощо.
Фрахтування суден врегульовано розділом V КТМУ. Як вже зазначалось у попередніх лекціях, в українському законодавстві не розділяються договори чартеру та фрахтування.
В статті 203 КТМУ надано наступне поняття договору чартеру (фрахтування) суден: "За договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.
Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер)".
Договір фрахтування судна інколи може укладатися з умовою викупу судна фрахтувальником після спливу строку дії бербоут-чартеру. У таких випадках цей договір у деяких правових системах виділяють у самостійний вид договору - договір лізингу судна. Саме такий підхід закріплений в національному законодавстві України.
Фактично не існує міжнародних джерел у сфері фрахтування суден.
Відповідно до статті 204 КТМУ, договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Його наявність і зміст можуть бути доведені виключно письмовими доказами.
Це означає, що у випадку виникнення спору інші види доказів, наприклад, покази свідків, не можуть бути прийняті до уваги та сторони не мають право на них посилатись. Такими письмовими доказами, окрім самого договору, можуть бути акт передачі судна фрахтувальнику, опис, який складається під час передання судна, телеграми, листи сторін тощо.
Однак під час доведення обставин, які відносяться до виконання договору, таких, наприклад, як ремонт судна, його простій тощо, можуть прийматися будь-які докази, в тому числі і показання свідків.
Реквізити договору фрахтування судна на певний час на практиці мають дуже важливе значення. Як правило, використовуються типові проформи договору, які розроблені зацікавленими організаціями.
Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів (ст. 209 КТМУ).
Відповідно до статті 206 КТМУ передбачено право фрахтувальника на суборенду, тобто фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою.
Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником.
Укладаючи договір суборенди, фрахтувальник діє від свого імені, тобто виступає як самостійний судновласник (тайм-чартерний чи бербоут-чартерний).
Вимоги щодо морехідного стану судна за договором фрахтування сформульовані у статті 207 КТМУ.
Судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов'язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.
Таким чином, принципіальна різниця поняття морехідного стану судна за договором фрахтування судна на певний час в тому, що закон не покладає на судновласника привести трюми та всі інші приміщення, у яких перевозиться вантаж у стан, який забезпечує належне приймання, перевезення та збереження вантажу, тобто не вимагається, щоб судно було придатним для перевезення конкретного вантажу у кожному конкретному рейсі.
Оскільки при фрахтуванні в тайм-чартер на судновласника покладається обов'язок утримувати судно у справному стану протягом всього строку тайм-чартеру, то судновласник зобов'язаний судно всіма матеріалами, необхідними для підтримання судна у належному стані, в тому числі змінно-запасними частинами різних суднових механізмів та пристроїв, інструментами, мастильними та фарбувальними матеріалами тощо.
Заробітна плата як складова частина собівартості утримання судна входить за тайм-чартером до умов договору. При цьому вартість фрахта може мінятися в залежності від того, яка сторона приймає на себе зобов'язання виплачувати заробітну плату екіпажу. Звичайно зарплату виплачує судновласник, оскільки він здійснює прийняття на роботу членів екіпажу. В той же час всі витрати з оплати наднормових, пов'язаних з навантаженням та вивантаженням вантажу, а також бункеровкою судна, як правило, відшкодовує фрахтувальник, також як і постачання екіпажа продуктами харчування та іншими необхідними припасами.
Фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Підпорядкованість екіпажу судна фрахтувальнику
Те, хто комплектує екіпаж, визначає взаємовідносини екіпажу з судновласником, зумовлює їх взаємні права та обов'язки.
При фрахтуванні за тайм-чартером екіпаж комплектується судновласником (фрахтівником), тому капітан та інші члени екіпажу підпорядковуються фрахтівнику (щодо судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу). Однак вони підпорядковуються розпорядженням фрахтувальника щодо комерційної експлуатації судна, якщо розпорядження фрахтувальника не суперечать умовам тайм-чартеру (див. ст.210 КТМУ).
Бербоут-чартерному судновласнику екіпаж підпорядковується за всіма питаннями, оскільки комплектація цього екіпажу здійснюється безпосередньо фрахтувальником.
У типових формах тайм-чартеров звичайно спеціально обумовлюються права та обов'язки капітана у взаємовідносинах з фрахтувальником. Так, наприклад, у проформі "BALTIME" закріплено правило, відповідно до якого капітан зобов'язаний здійснювати всі рейси з найбільшою швидкістю, виконуючи всі розпорядження фрахтувальника у всьому, що стосується перевезення вантажу або використання, однак не у питаннях судноводіння.
Відповідальність фрахтувальника.
Відповідальність фрахтувальника врегульованна статтею 211 КТМУ, де встановлено, що фрахтувальник відповідає за збитки, викликані рятуванням, пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини. Це відповідальність перед фрахтівником.
У період використання судна фрахтувальник стає тайм-чартерним або бербоут-чартерним судновласником у тому розумінні, що він експлуатує судно від свого імені. Тому фрахтувальники несуть відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, які витікають з договорів морського перевезення вантажу та морського перевезення пасажиру (якщо договір на перевезення пасажирів укладається від його імені).
Фрахтувальник за тайм-чартером не несе відповідальності за будь-які неправильні дії капітана або іншого члену екіпажу, оскільки не він комплектує екіпаж. Цю відповідальність несе судновласник (фрахтівник).
Капітан за тайм-чартера знаходиться у трудових відносинах з фрахтівником, однак, підписуючи коносаменти, він створює відповідальність для фрахтувальника.
Тайм-чартерний та бербоут-чартерний фрахтувальники як тимчасові судновласники також несуть витрати, пов'язані з експлуатацією судна (портові збори, оплата буксирів тощо).
Відповідальність за нездачу судна фрахтівнику - як за договором найму у цивільному праві.
Виплата фрахту. Виплата фрахту в разі загибелі судна.
Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. (ст.212 КТМУ).
34. Правовий статус і функції морського порту
Правовий статус морських портів повинен зазнав змін відповідно до Закону України "Про морські порти", прийнятого 7 травня 2012 року. Повністю він повинен набув чинності з 13 червня 2013року. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України та не поширюється на річкові порти, морські рибні порти, пункти базування Військово-Морських Сил України, морської охорони центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, а також на пункти базування військово-морських кораблів іноземних держав, які відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, тимчасово перебувають на території України.
Морський порт - це визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.
Межами морського порту є межі його території та акваторії.
Територія морського порту - частина сухопутної території України з визначеними межами, у тому числі штучно створені земельні ділянки.
Штучно створена земельна ділянка - земельна ділянка, створена (намита, насипана, створена із застосуванням інших технологій) в межах акваторії морського порту.
Інформація про межі морського порту публікується в Повідомленнях мореплавцям України.
Акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.
З моменту набуття чинності ЗУ "Про морські порти" морські порти можуть знаходитися як у державній, так і приватній та комунальній формі власності.
Морські торговельні порти виконують функції з безпеки мореплавства (виконує капітан порту) та господарські функції.
Для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладається здійснення таких функцій:
1) забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден;
2) утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв'язку і електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту;
3) утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту;
4) контроль і підтримання оголошених глибин;
5) визначення районів обов'язкового використання буксирів;
6) забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища;
7) надання допомоги потерпілим;
8) вжиття ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портів також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, а також зменшення обсягів утворення та для знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових та інших відходів.
Господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту.
У межах морського порту функціонують суб'єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту.
У морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.
Виключно державними підприємствами, установами та організаціями надаються послуги з:
1) регулювання руху суден;
2) забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт;
3) навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства;
4) картографічного забезпечення мореплавства;
5) забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин.
35. Лоцманська служба в Україні та її роль у забезпеченні безпеки мореплавства в Україні
Морська лоцманська служба в України діє відповідно до глави 3 розділу 4 КТМУ та Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністарства інфраструктури України №292 від 08.05.2013 (зареєстровано в МЮУ 10.06.2013 за №920/23452), який набрав чинності одночасно із ЗУ "Про морські порти".
Наказ Міністерства транспорту України від 11 вересня 2000 року № 498 "Про затвердження Положення про державну морську лоцманську службу" втратив чинність.
Державний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про мореплавство і міжнародних договорів України щодо мореплавства, а також загальне керівництво лоцманськими підприємствами здійснює Міністерство інфраструктури України.
Нагляд та контроль за лоцманськими підприємствами у межах акваторії морського порту здійснює капітан відповідного морського порту.
Лоцманське проведення здійснюється морськими лоцманами, які працюють на лоцманських підприємствах за трудовим договором.
Лоцманське проведення - сприяння забезпеченню безпеки судноплавства, запобіганню аварійним морським подіям, захисту навколишнього природного середовища та людського життя під час плавання судна шляхом надання капітану судна морським лоцманом рекомендацій та порад щодо управління судном.
Метод лідирування - це метод лоцманського проведення, коли неможливо висадити лоцмана на судно, що проводиться, у випадку негоди та за інших обставин і лоцман здійснює лоцманське проведення за допомогою ДВЧ-радіостанції з борту судна, яке прямує попереду судна, що проводиться.
Морський лоцман - особа, яка має посвідчення морського лоцмана відповідної кваліфікаційної категорії, є спеціалістом із судноплавства у визначеному районі лоцманського проведення і надає рекомендації капітану судна під час управління судном.
Види лоцманських послуг:
1. лінійні (міжпортові) лоцманські послуги (надаються на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, крім підхідних до портів каналів, у відкритому морі);
2. портові лоцманські послуги, які надаються в межах акваторій портів, крім тих ділянок акваторій портів, лоцманські послуги на яких належать до лінійних (міжпортових) лоцманських послуг.
Лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника (фрахтувальника або оператора), з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.
Документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг, є лоцманська квитанція, яка заповнюється і підписується капітаном судна. Капітан судна в разі необхідності вносить зауваження щодо лоцманського проведення.
Кандидатами на посаду лоцмана можуть бути тільки громадяни України, які мають:
- чинний в Україні диплом судноводія;
- чинний в Україні диплом капітана далекого плавання, або капітана малого плавання, або штурмана далекого плавання;
- документально підтверджений стаж роботи на посаді капітана судна не менше 12 місяців або на посаді старшого помічника капітана судна не менше 24 місяців на суднах валовою місткістю 500 регістрових тонн і більше;
- висновок відповідної медичної комісії про придатність до роботи за професією "Лоцман морський";
- рівень знань англійської мови в обсязі, необхідному для здійснення лоцманської діяльності.
Оцінку кваліфікації, підготовки кандидатів у лоцмани, лоцманів, перепідготовки лоцманів, присвоєння кваліфікаційних категорій здійснюють Державні кваліфікаційні комісії (далі - кваліфікаційні комісії), що створюються Мінінфраструктури України.
До складу кваліфікаційних комісій включаються уповноважені представники Мінінфраструктури України та Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, капітани відповідних морських портів, найбільш досвідчені лоцмани лоцманських підприємств, що надають лоцманські послуги в даному районі лоцманського проведення.
Результати здачі іспитів лоцмана-стажиста або лоцмана оформлюються протоколом, що підписується кожним членом кваліфікаційної комісії. Рішення кваліфікаційної комісії приймаються відкритим голосуванням за відсутності особи. Здача іспитів проводиться за наявності не менш 2/3 кількості затвердженого складу кваліфікаційної комісії.
Кандидат на посаду лоцмана, який відповідає вимогам, визначеним Положенням, приймається на роботу в лоцманське підприємство як лоцман-стажист на строк не більше 1 року. За цей час лоцман-стажист повинен пройти теоретичне навчання та тренажерну підготовку у тренажерному центрі, що належить до сфери управління Мінінфраструктури України та уповноважений ним на здійснення підготовки і перепідготовки лоцманів і лоцманів-операторів служб регулювання руху суден (далі - тренажерний центр), а також практичне стажування в районі лоцманського проведення під керівництвом досвідчених лоцманів 1-го класу.
Лоцманам за рішенням кваліфікаційної комісії присвоюються такі кваліфікаційні категорії:
- морський лоцман 2-го класу;
- морський лоцман 1-го класу.
Лоцман-стажист - кандидат у лоцмани 2-го класу повинен мати:
- чинний в Україні диплом судноводія;
- чинний в Україні диплом капітана далекого плавання, або капітана малого плавання, або штурмана далекого плавання;
- висновок відповідної медичної комісії про придатність до роботи за професією "Лоцман морський";
- документ, який підтверджує успішне проходження ним теоретичного навчання та тренажерної підготовки в тренажерному центрі;
- документ, який підтверджує успішне проходження ним практичного стажування;
- подання лоцманського підприємства до кваліфікаційної комісії.
Присвоєння кваліфікаційної категорії морського лоцмана 2-го класу лоцману-стажисту проводиться кваліфікаційною комісією на підставі результатів перевірки знань та здачі іспитів, подання лоцманського підприємства та інших необхідних документів.
Морський лоцман 2-го класу - кандидат у морські лоцмани 1-го класу повинен мати:
- чинний в Україні диплом судноводія;
- висновок відповідної медичної комісії про придатність до роботи за професією "Лоцман морський";
- документально підтверджений стаж безаварійної роботи морським лоцманом 2-го класу не менше ніж 5 років;
- документ, який підтверджує успішне проходження ним теоретичного навчання та тренажерної підготовки у тренажерному центрі;
- документ, який підтверджує успішне проходження ним практичного стажування;
- подання лоцманського підприємства до кваліфікаційної комісії.
Морському лоцману 2-го класу присвоєння кваліфікаційної категорії морського лоцмана 1-го класу здійснюється кваліфікаційною комісією на підставі результатів перевірки знань та здачі іспитів, подання лоцманського підприємства та інших необхідних документів.
За поданням лоцманського підприємства з урахуванням досвіду й стажу роботи та знання району лоцманського проведення кваліфікаційна категорія морського лоцмана 1-го класу може бути присвоєна морському лоцману 2-го класу, який не має п'ятирічного стажу роботи морським лоцманом 2-го класу.
Для морських лоцманів 1-го і 2-го класів за рішенням кваліфікаційної комісії з урахуванням навігаційних умов районів лоцманського проведення, типів і розмірів суден встановлюються обмеження за типами, тоннажем і розмірами суден, для обслуговування яких вони можуть бути допущені, про що зазначається у посвідченні морського лоцмана.
Обов'язкове та необов'язкове лоцманське проведення.
Лоцманське проведення суден здійснюється лоцманами на підходах до морських портів, у межах акваторій цих портів, а також між морськими портами. Райони лоцманського проведення поділяються на райони обов'язкового та необов'язкового лоцманського проведення.
З метою забезпечення безпеки судноплавства, запобігання аварійним морським подіям, захисту навколишнього природного середовища та людського життя Мінінфраструктури України встановлює райони обов'язкового лоцманського проведення та категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення. Ці відомості публікуються в лоціях та Повідомленнях мореплавцям.
У районах обов'язкового лоцманського проведення судно не має права здійснювати плавання без лоцмана, якщо не належить до категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення.
Контроль за випадками проходження суден без лоцмана в зоні обов'язкового лоцманського проведення покладається на капітана відповідного морського порту, який повинен повідомити лоцманське підприємство про виявлені випадки.
У районах необов'язкового лоцманського проведення капітан судна у разі необхідності може замовити послуги з лоцманського проведення та взяти на судно лоцмана.
У районах необов'язкового лоцманського проведення капітан морського порту може встановлювати обов'язкове лоцманське проведення для суден, які:
1) самі (ядерні судна та інші) або їх вантаж можуть становити загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу. Категорії таких суден доводяться до відома в обов'язковій постанові по порту;
2) мають серйозні пошкодження корпусу, механізмів або обладнання, що може істотно вплинути на безпеку їх плавання в порту. У цьому випадку капітану судна вручається нотис про те, що його судно має слідувати під лоцманським проведенням.
Правовий статус державного морського лоцмана на судні.
Лоцман направляється на судно лоцманським підприємством на підставі заявки капітана судна та/або морського агента, уповноваженого судновласником. Разом з лоцманом на судно може бути направлений лоцман-стажист.
Капітан судна зобов'язаний забезпечити швидку та безпечну посадку/висадку лоцмана, лоцмана-стажиста. Під час приймання й висадки лоцмана і лоцмана-стажиста капітан судна зобов'язаний підтримувати зв'язок із лоцманським судном і погоджувати з ним свої дії.
Засоби доступу лоцмана на судно (лоцманський штормтрап, комбінований трап) повинні відповідати вимогам безпеки, встановленим Міжнародною конвенцією про охорону людського життя на морі 1974 року та відповідними резолюціями Міжнародної морської організації, що регламентують зазначене питання.
У випадку негоди та за інших обставин, коли неможливо висадити лоцмана на судно, за узгодженням із капітаном судна лоцман може здійснити лоцманське проведення методом лідирування.
У випадках, визначених обов'язковими постановами по порту, лоцманське проведення суден може бути здійснено методом, коли один лоцман здійснює проведення декількох суден, що прямують одне за одним.
За наявності в районі лоцманського проведення служби регулювання руху суден проведення судна методом лідирування або методом, коли один лоцман здійснює проведення декількох суден, що прямують одне за одним, повинно бути погоджене з цією службою. При проведенні судна методом лідирування або методом, коли один лоцман здійснює проведення декількох суден, що прямують одне за одним, між судном, яке проводиться, і судном, на якому перебуває лоцман, повинно бути забезпечено надійний зв'язок.
На період лоцманського проведення капітан судна зобов'язаний безоплатно надавати лоцману і лоцману-стажисту окреме приміщення і харчування на рівні з особами командного складу.
Якщо лоцман і лоцман-стажист вивезені судном, яке вони проводили за межі обслуговуваного ними району, капітан судна зобов'язаний відшкодувати витрати на їх повернення до місця служби (проїзд, добові, проживання в готелі) і, крім того, виплатити винагороду, передбачену статтею 107 КТМУ, за кожну добу перебування їх за межами району лоцманського проведення.
Взаємовідносини між капітаном та лоцманом докладно врегульовані параграфом 5 Положення про морських лоцманів (2013).
Присутність на судні лоцмана не звільняє капітана судна від відповідальності за управління судном. Лоцман дає рекомендації капітану при плаванні судна в районі лоцманського проведення.
Використовуючи знання правил плавання в районі лоцманського проведення судна, враховуючи навігаційно-гідрографічні, гідрометеорологічні, інші умови та місцеві особливості району лоцманського проведення, а також вплив цих умов на плавання судна, практичний досвід плавання в даному районі, лоцман надає допомогу капітану судна в оцінці навігаційної обстановки та управлінні судном. Усі накази кермовому і в машинне відділення капітан судна віддає особисто. Якщо для прискорення маневру капітан судна дозволяє лоцману віддавати накази кермовому, такі накази вважаються виконаними за наказом капітана судна.
У випадках залишення капітаном судна командного містка він зобов'язаний назвати лоцману особу, відповідальну за управління судном у його відсутність.
У випадку, коли це необхідно для забезпечення безпеки судноплавства, запобігання аварійним морським подіям, захисту навколишнього природного середовища та людського життя, лоцман має право призупинити лоцманське проведення судна.
Про призупинення лоцманського проведення лоцман повинен, за можливості негайно, повідомити про це всіма доступними засобами капітана відповідного морського порту (службу капітана морського порту), а також вимагати внесення запису про це до лоцманської квитанції.
Лоцман не має права без згоди капітана судна залишити судно раніше, ніж поставить його на якір, відшвартує в безпечне місце, виведе в море або буде замінений іншим лоцманом. Місце приймання/висадки лоцмана може бути зміненим через погодні умови або з інших причин, про що капітан судна повинен бути повідомлений завчасно.
Якщо капітан, прийнявши на судно лоцмана, діє всупереч його рекомендаціям, лоцман має право у присутності третьої особи відмовитися від продовження проведення судна. Лоцман має право вимагати, щоб про це було зроблено запис у судновому журналі і лоцманській квитанції. Лоцман повинен, за можливості негайно, повідомити про це всіма доступними засобами лоцманське підприємство, капітана відповідного морського порту (службу капітана морського порту).
Однак і після відмови від проведення судна лоцман зобов'язаний залишатися на капітанському містку, і, якщо капітанові судна будуть потрібні відомості, необхідні для безпечного плавання, він зобов'язаний надати їх. Лоцманський збір у такому разі сплачується у повному розмірі. На вимогу капітана продовжити лоцманське проведення судна лоцман зобов'язаний продовжити проведення судна.
Обов'язки лоцманів також закріплені у параграфі 5 Положення про морських лоцманів (2013).
Із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.
Відповідальність за аварійні морські події, що сталися з вини морських лоцманів під час виконання ними службових обов'язків, несе підприємство, працівником якого є лоцман.
Ця відповідальність обмежується розмірами аварійного лоцманського фонду, який створюється з 10 відсотків відрахувань від сум лоцманського збору, що надійшли в календарному році, який передував аварії (ст.98 КТМУ).
36. Поняття та класифікація морських пригод
Підвищена увага до питань аварійності та розслідування надзвичайних подій на море пояснюється необхідністю виявлення причин загибелі на море людей, суден і вантажів та вироблення заходів щодо запобігання або зменшення числа аварій. За даними ІМО, отриманим від ряду країн, які проводили розслідування морських аварій, приблизно 80% всіх аварій на морі спричинені людським фактором: помилками судноводіїв, лоцманів, операторів, диспетчерів та інших осіб; Лондонський клуб взаємного страхування морських суден називає цифру 70%.
Обов'язок держав проводити розслідування морських аварій передбачена такими міжнародними правовими актами, як Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден 1973 р. (МАРПОЛ 73/78); Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р. (СОЛАС 74/78); Міжнародна конвенція про вантажну марку 1966 р., Конвенція ООН з морського права 1982 р.; Міжнародний кодекс проведення розслідувань аварій та інцидентів на морі 1997. Положення цих міжнародних документів вимагають розслідування аварій та передачі інформації про розслідування в ІМВ.
Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.05.2006 року №516 та розроблено на виконання статей 3, 58 і 88 КТМ України з урахуванням стандартів і рекомендацій Міжнародної морської організації щодо розслідування морських аварій і інцидентів.
У тексті Положення використані такі скорочення:
АМП - аварійна морська подія;
ДМРКЦ - Державний морський рятувально-координаційний центр;
ЗНО - засоби навігаційного обладнання;
IMO - Міжнародна морська організація;
ПРД - прилад реєстрації даних про рейс;
UTC - Всесвітній скоординований час.
Аварійна морська подія (далі - АМП) - подія, що виникла в результаті експлуатації судна чи у зв'язку з нею, яка спричинила, або могла спричинити людські жертви, або заподіяти шкоду здоров'ю людей, загибель судна, або втрату його морехідного стану, а також забруднення навколишнього природного середовища.
Класифікація аварійних морських подій:
1) за наслідками АМП класифікуються на:
- дуже серйозні аварії;
- серйозні аварії;
- морські інциденти (серйозні інциденти);
- інциденти.
До дуже серйозних аварій належать АМП, що спричинили:
загибель судна або таке його конструктивне руйнування, після якого проведення відновлювального ремонту недоцільне (катастрофа);
залишення судна в морі екіпажем і пасажирами;
людські жертви, загибель або зникнення людини із судна;
зникнення судна безвісти, тобто відсутність будь-яких відомостей про судно протягом трьох місяців, а якщо одержання відомостей могло бути затримано внаслідок воєнних дій, то протягом шести місяців;
сильне забруднення навколишнього природного середовища самим судном або в результаті пошкодження судном підводних трубопроводів, берегових споруд тощо.
До серйозних аварій належать АМП, що не кваліфікуються як дуже серйозні аварії, але які спричинили серйозні тілесні ушкодження людині, а також пожежу, вибух, посадку на мілину, торкання, льодове або штормове ушкодження, утворення тріщин у корпусі судна тощо, які викликали:
конструктивне пошкодження, що призвело до втрати судном морехідного стану;
зсув вантажу або зміну його фізико-хімічних властивостей, що призвело до втрати судном морехідного стану;
поломку, внаслідок якої виникла необхідність у буксируванні судна або наданні йому технічної допомоги, у тому числі з берега;
пошкодження знарядь лову, що з'єднані із судном флоту рибного господарства;
забруднення навколишнього природного середовища самим судном або в результаті пошкодження судном підводних трубопроводів, берегових споруд тощо.
До морських інцидентів належать АМП, через які судно або особа піддаються небезпеці або внаслідок яких може бути завдане серйозне пошкодження судну, його конструкції або заподіяна шкода навколишньому природному середовищу.
До морських інцидентів належать також:
пошкодження засобів навігаційного обладнання, яке призвело до виведення їх з експлуатації;
пошкодження суднових пристроїв та корпусу судна, яке не призвело до втрати морехідного стану;
пошкодження буксирної лінії без втрати об'єкта, що буксирується;
торкання ґрунту без пошкодження судна.
До інцидентів належать АМП, що виникли в результаті експлуатації судна чи у зв'язку з нею, які спричинили або могли спричинити незначні експлуатаційні пошкодження судну, його конструкції, обладнанню, шкоду береговим та підводним об'єктам або плавучим об'єктам, що не є суднами.
До інцидентів належать також:
пошкодження судном засобів навігаційного обладнання, яке не призвело до виведення їх з експлуатації;
пошкодження судном підводних інженерних споруд, що не призвело до забруднення навколишнього природного середовища;
пошкодження судном берегових споруд (причалів, хвилерізів, молів тощо), що не призвело до забруднення навколишнього природного середовища.
Попередня класифікація АМП за її тяжкістю здійснюється капітаном судна.
Остаточну класифікацію здійснює орган розслідування АМП, встановлений залежно від тяжкості аварійної морської події.
Органами розслідування АМП є:
Міністерство інфраструктури України;
Міністерство аграрної політики та продовольства України;
Укрморрічінспекція;
Держрибагентство України;
Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства Держрибагентства України;
капітани морських портів;
капітани суден.
Основні етапи розслідування
збір і опрацювання даних про АМП (I етап);
аналіз отриманих даних (II етап);
висновки і, в разі необхідності, підготовка пропозицій щодо запобігання подібним АМП у майбутньому (III етап).
37. Вирішення майнових спорів, що виникають із торговельного мореплавства
Майнові спори можливі між суб'єктами публічного та приватного права. В даному випадку мова буде йти про вирішення майнових спорів між суб'єктами приватного права. Їх вирішення можливе безпосередньо сторонами. Однак, якщо сторони не можуть дійти згоди, вони мають право звернутися до державної судової системи певної країни або третейських (арбітражних) судів.
Визначення суду (країни) може відбуватись за згодою сторін. Якщо сторони не обумовили це, таке визначення може бути зроблено на підставі колізійних норм.
Третейські суди не входять до системи органів державної влади. До складу третейських судів входять особи, яким сторони довіряють. Вважається, що розгляд справ третейськими судами здійснюється більш швидко.
Існують постійно діючі третейські суди та ті, які створені спеціально для розгляду конкретного спору.
Існують наступні міжнародні третейські (комерційні) суди:
- Міжнародна торговельна палата (Париж) у 1923 р. створила постійно діючий Арбітражний суд.
- Міжнародна рада з комерційного арбітражу (МРКА) (International Council for Commercial Arbitration - ICCA).
- Міжнародна федерація закладів комерційного арбітражу (International Federation of Commercial Arbitration Institutions).
- Лондонська асоціація морських арбітрів;
- Товариство морських арбітрів в Нью-Йорку;
- Морська арбітражна палата Парижу;
- Німецька асоціація морських арбітрів;
- Асоціація морських арбітрів Канади;
- Японська морська арбітражна комісія;
- Арбітраж при Комітеті Ллойда в Лондоні;
- Морська арбітражна комісія в Китаї;
- Міжнародний арбітражний суд для морського та річного судноплавства в Гдині;
- Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті РФ;
- Арбітраж при Грецькій палаті судноплавства в Пиреї.
- Американська арбітражна асоціація (American Arbitration Association);
- Лондонський міжнародний арбітражний суд (London Court of
- International Arbitration);
- Арбітражний центр при федеральній господарській палаті (Scredsgerich der Bundesbammer der Gewerblichen Wirtchft);
- Арбітражний інститут Стокгольмської торговельної палати (The Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce)
тощо
В Україні вирішення міжнародних майнових спорів може здійснюватися відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.1994.
ЗУ "Про міжнародний комерційний арбітраж" виходить з визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, і необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку; враховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України, а також в типовому законі, прийнятому в 1985 році Комісією ООН з права міжнародної торгівлі і схваленому Генеральною Асамблеєю ООН для можливого використання державами у своєму законодавстві.
Цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.
Для цілей цього Закону:
"арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України;
"третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів;
"суд" - відповідний орган судової системи держави;
Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
Сторони можуть за власним розсудом визначати кількість арбітрів не залежно від громадянства. Якщо сторони не визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри.
Третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору (ст.28 ЗУ "Про комерційний арбітраж". Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм.
В разі відсутності якої-небудь вказівки сторін третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними.
Третейський суд приймає рішення ex aequo et bono, або як "дружній посередник", лише в тому разі, коли сторони прямо уповноважили його на це.
В усіх випадках третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.
Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди або її засвідчену копію такої. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним чином засвідчений переклад цих документів на українську або російську мову.
Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України містиься у Додатку №1 до ЗУ "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року.
В Україні Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
До Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення:
спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також:
спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
...Подобные документы
Сутність та зміст реалізації міжнародних норм. Державний та міжнародний механізми імплементації конвенцій з морського права. Імплементація норм щодо безпеки судноплавства в праві України. Загальні міжнародні норми щодо праці на морському транспорті.
дипломная работа [194,9 K], добавлен 18.05.2012Поняття міжнародно-правового акта, як джерела екологічного права та його місце у системі права України. Міжнародно-правові акти щодо зміни клімату, у сфері безпеки поводження з небезпечними та радіоактивними відходами, охорона біологічного різноманіття.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 13.04.2015Правове регулювання інформаційно-правових відносин щодо пошуку та рятування на морі. Особливості правоустановчих актів Міжнародної супутникової системи зв’язку на морі. Організаційно-правові засади ідентифікації суден в системі безпеки мореплавства.
автореферат [36,3 K], добавлен 11.04.2009Джерела земельного права як прийняті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють важливі суспільні земельні відносини. Місце міжнародно-правових актів у регулюванні земельних відносин в Україні.
реферат [40,3 K], добавлен 27.04.2016Правове регулювання конституційного права України. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України та гарантії їх дотримання. Основи конституційно–правового статусу людини і громадянина. Зв’язок між конституційним і фінансовим правом.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 08.12.2013Історія розвитку законодавства України про працю. Сутність і поняття джерел трудового права, їх класифікація і характеристика: Конституція України, міжнародні правові акти, кодекс законів, підзаконні акти, локальні правові норми та угоди у сфері праці.
курсовая работа [51,0 K], добавлен 21.03.2013Сутність та роль Міністерства фінансів України, його завдання. Організаційно-правові основи діяльності, структурні елементи, права та обов'язки Міністерства фінансів. Основні напрямки покращення діяльності та ровзитку Міністерства фінансів України.
курсовая работа [690,4 K], добавлен 06.11.2011Конституційне право, його особливості та місце в системі законодавства. Народовладдя в Україні та форми його здійснення. Громадянство України як один з інститутів конституційного права. Права, свободи, обов'язки громадян України. Безпосередня демократія.
презентация [20,2 K], добавлен 13.12.2013Права людини, права нації (народу) та їх розвиток у сучасний період. Правовий статус громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Міжнародні організаційно-правові механізми гарантування і захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
дипломная работа [68,7 K], добавлен 01.07.2009Загальна інформація про Антарктику. Проблема встановлення правового режиму Антарктики. Основні положення договору про Антарктику 1959 року. Нейтралізація і демілітаризація Антарктики. Сутність конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики.
контрольная работа [24,4 K], добавлен 28.11.2010Право людини на свободу своєї думки та його межі. Міжнародно-правові гарантії реалізації права людини і громадянина на інформацію. Обмеження права на свободу слова в Україні: інтереси національної безпеки чи виправдання для політичних переслідувань.
реферат [27,7 K], добавлен 29.05.2015Поняття державного управління та співвідношення його з виконавчою владою. Система і джерела адміністративного права. Характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення. Основи адміністративного процесу. Адміністративне деліктне право.
контрольная работа [52,8 K], добавлен 05.08.2010Система соціальних норм, місце та роль права в цій системі. Поняття права, його ознаки, функції, принципи. Поняття системи права як внутрішньої його організації. Характеристика основних галузей права України. Джерела права як зовнішні форми його виразу.
курсовая работа [60,9 K], добавлен 25.11.2010Колізії спадкування за міжнародним приватним правом, принципи врегулювання спадкових відносин. Колізійні прив’язки, щодо спадкування нерухомого майна в країнах континентальної системи права. Міжнародні багатосторонні конвенції з питань спадкування.
реферат [25,8 K], добавлен 20.03.2012Правовий зміст національної безпеки. Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення. Статут ООН як основа сучасного права міжнародної безпеки. Проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України.
курсовая работа [58,6 K], добавлен 18.11.2014Правові норми в адміністративній діяльності Державної служби зайнятості України. Основні способи та типи правового регулювання. Закон України "Про зайнятість населення", його реалізація. Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері страхування.
реферат [27,6 K], добавлен 29.04.2011Служба безпеки України (СБУ) як державний правоохоронний орган спеціального призначення. Функції СБУ щодо забезпеченням національної безпеки від внутрішніх загроз. Напрямки забезпечення національної безпеки України. Права, надані органам і співробітникам.
реферат [23,8 K], добавлен 21.01.2011Правові основи забезпечення безпеки судноплавства і охорони водних ресурсів в Україні; джерела фінансування. Державна система управління безпекою судноплавства, роль Кабінету міністрів України, місцевих рад, Державного Комітету водного господарства.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 27.03.2013Основи державного (конституційного) права України. Поняття, основні елементи адміністративного і цивільного права. Основи трудових правовідносин. Поняття і елементи кримінального права. Загальні положення сімейного, земельного і житлового права України.
курс лекций [327,5 K], добавлен 03.11.2010Поняття та предмет міжнародного права, його норми й суб'єкти. Міжнародне і національне право України: проблеми співвідношення. Міжнародні організайії з прав людини, їх діяльність. Кримінально-виконавче законодавство України згідно міжнародних норм.
магистерская работа [90,6 K], добавлен 27.11.2007
