Міжнародні конвенції та основи морського права
Міжнародно-правові основи морського права України, його джерела та колізійні норми. Міжнародна конвенція ООН по морському праву 1982 року. Правовий режим внутрішніх вод України. Принцип свободи відкритого моря. Правове забезпечення безпеки мореплавства.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.12.2015 |
| Размер файла | 282,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації.
Міжнародний комерційний арбітражний суд приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжнародних договорів України.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.
Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України має печатку із своїм найменуванням українською і англійською мовами та зображенням меча і терез правосуддя.
Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промивловій палаті України міститься у додатку №2 ЗУ "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року (Положення про морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України від 24.02.1994).
Морська арбітражна комісія є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Морської арбітражної комісії, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат Комісії, сприяє її діяльності.
Морська арбітражна комісія вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства, незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб'єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. Зокрема, Морська арбітражна комісія вирішує спори, що випливають із відносин:
1) щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (ріка - море);
2) щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів;
3) щодо морського страхування і перестрахування;
4) пов'язаних з купівлею-продажем, заставою та ремонтом морських суден та інших плавучих засобів;
5) з лоцманської і льодової проводки, агентського та іншого обслуговування морських суден, а також суден внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов'язані з плаванням таких суден морськими шляхами;
6) зв'язаних з використанням суден для здійснення наукових досліджень, видобування корисних копалин, гідротехнічних та інших робіт;
7) щодо рятування морських суден або морським судном судна внутрішнього плавання, а також щодо рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання;
8) зв'язаних з підніманням затонулих у морі суден та іншого майна;
9) зв'язаних із зіткненням морських суден, морського судна і судна внутрішнього плавання, суден внутрішнього плавання у морських водах, а також з заподіянням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об'єктам;
10) зв'язаних із заподіянням пошкоджень рибальським сітям і іншим знаряддям лову, а також з іншим заподіянням шкоди під час здійснення морського рибного промислу.
Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв'язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, вказаних в цій статті, а також спори, зв'язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень.
Морська арбітражна комісія приймає до розгляду спори за наявності угоди між сторонами про передачу їх на її вирішення.
Комісія приймає до розгляду також спори, що їх сторони зобов'язані передати на її вирішення в силу міжнародних договорів.
По справах, що підлягають розгляду Морською арбітражною комісією, голова Комісії може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги і, зокрема, прийняти постанову про накладення арешту на судно або вантаж іншої сторони, які знаходяться в українському порту.
Рішення Морської арбітражної комісії виконуються сторонами добровільно у встановлені нею строки. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.
Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України має печатку із своїм найменуванням українською і англійською мовами та зображенням якоря і терез правосуддя.
38. Претензії та позови по морських справах. Позовна давність по КТМ України
Претензії та позови врегульовані розділом XI КТМУ.
Право на заявлення претензій і позовів, відповідно до ст.379 КТМУ, мають:
1) у разі неподачі судна або подачі його з запізненням - відправник вантажу;
2) у разі втрати вантажу - його одержувач або відправник за умови представлення коносамента або морської накладної, або квитанції;
3) у разі нестачі або пошкодження вантажу - одержувач або відправник за умови подання коносамента, а також комерційного акта або відповідного документа, складеного за правилами, що існують в іноземному порту;
4) у разі прострочення доставки або затримки видачі вантажу - одержувач за умови представлення коносамента;
5) у разі втрати або прострочення доставки багажу - пред'явник багажної квитанції, а у разі нестачі або пошкодження багажу - пред'явник комерційного акта;
6) у разі перебору провізних платежів - відправник або одержувач вантажу за умови представлення коносамента.
Відсутність комерційного акта не позбавляє права на пред'явлення претензії і позову, якщо буде доведено, що у складанні акта було відмовлено і ця умова була оскаржена.
Передача іншим організаціям або особам права на заявлення претензій і позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права відправником одержувачу вантажу і навпаки, а також одержувачем або відправником вантажу - органу, до сфери управління якого вони відносяться, транспортно-експедиторській організації чи страховику.
Передача права на заявлення претензії або позову засвідчується переуступним написом на коносаменті, накладній або квитанції (ст.380 КТМУ).
Претензії врегульовані главою 2 розділу XI КТМУ.
До вчинення перевізнику вантажу позову, що виникає з морського перевезення вантажу, можливим є заявлення йому претензії.
Претензії заявляються перевізнику, який здійснював морське перевезення вантажу, а якщо перевезення не було здійснено, - перевізнику, який згідно з договором морського перевезення вантажу повинен був здійснити перевезення.
Претензії, що виникають з перевезення багажу, можуть бути заявлені перевізнику чи порту відправлення або призначення за розсудом заявника претензії (ст.383 КТМУ).
Претензії, що виникають з морського перевезення вантажів у прямому змішаному і прямому водному сполученні, заявляються тому перевізнику, транспортним засобом якого вантажі були доставлені або повинні бути доставлені у порт призначення.
У тих випадках, коли кінцевим пунктом транспортування є залізнична чи автомобільна станція або аеропорт, претензія заявляється відповідному перевізнику за правилами, встановленими для цього виду транспорту (ст.384 КТМУ).
Претензія повинна бути заявлена у письмовій формі.
До претензії повинні бути додані документи, що підтверджують її. Перевізні документи подаються в оригіналі.
До претензії про нестачу, пошкодження або зіпсуття вантажу, крім документів, що підтверджують право на заявлення претензії, повинен бути доданий документ, що засвідчує вартість відправленого вантажу. (ст.385 КТМУ).
Претензії до перевізника, що випливають з договору перевезення вантажу, пасажирів і багажу, можуть бути заявлені протягом перших 6 місяців строку позовної давності незалежно від того, здійснювалось перевезення у каботажному чи закордонному сполученні (ст.386 КТМУ).
Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію протягом 3 місяців і сповістити заявника про задоволення чи відхилення її, а претензії, що випливають з перевезення у змішаному сполученні, - протягом 6 місяців.
З дня заявлення перевізнику претензії збігання терміну позовної давності припиняється до одержання відповіді на претензію або закінчення терміну, встановленого для відповіді (ст.387 КТМУ).
Позовна давність врегульована главою 3 розділу XI КТМУ.
Термін позовної давності на вимоги, що виникають з договору перевезення вантажу закріплений статтею 388 КТМУ.
До вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученні.
Зазначений термін обчислюється:
1) за вимогами щодо відшкодування збитків від втрати вантажу - після закінчення 30 днів з дня, коли вантаж повинен бути виданий, а при перевезенні у змішаному сполученні - після закінчення 4 місяців з дня прийняття вантажу до перевезення;
2) за вимогами щодо відшкодування збитків від нестачі або пошкодження вантажу, щодо прострочення доставки або затримання з видачею вантажу і щодо повернення перебору або стягнення недобору провізних платежів - з дня видачі вантажу, а якщо вантаж не було видано - з дня, коли повинен був бути виданий;
3) за вимогами щодо нестачі масових однорідних вантажів, що перевозяться наливом, навалом або насипом, у випадках, передбачених угодою сторін, - з дня підписання ними акта щорічної інвентаризації;
4) за вимогами щодо відшкодування збитків за неподачу судна або його подачу із запізненням, щодо плати за простій судна, а також премій за дострокове навантаження або вивантаження вантажу - з дня закінчення місяця, що настає за тим, у якому почалося або повинно було початися перевезення;
5) у решті випадків - з дня настання події, що стала підставою для заявлення вимоги.
Позовна давність за іншими вимогами встановлена статтею 389 КТМУ.
До вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, зіткнення суден, здійснення рятувальних операцій, застосовується дворічний строк позовної давності.
Цей строк обчислюється:
1) за вимогами, що виникають з договору перевезення пасажирів і багажу:
стосовно пасажира - з дня, коли пасажир залишив або повинен був залишити судно, а якщо вимога заявлена у зв'язку із заподіянням під час перевезення шкоди здоров'ю пасажира, що спричинила його смерть, - з дня смерті пасажира, але не більше трьох років з дня, коли пасажир залишив судно;
стосовно багажу - з дня видачі багажу або з дня, коли він мав бути виданий;
2) за вимогами, що виникають з договору фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном в силу наданих йому законом прав (статті 58, 68, 69 КТМУ), - з дня виникнення права на позов;
3) за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення суден, - з дня зіткнення суден;
4) за вимогами, що виникають із проведення рятувальних операцій, - з дня закінчення рятувальної операції.
За зворотними вимогами, передбаченими статтею 302 КТМУ, застосовується річний строк позовної давності, обчислюваний з дня сплати відповідної суми.
Позовна давність за вимогами про відшкодування шкоди від забруднення з суден і ядерної шкоди закріплена статтею 390 КТМУ - 3 роки з дня, коли потерпілий дізнався або повинен був дізнатися, що йому заподіяна така шкода, але не більше 6 років з дня події, що спричинила забруднення, і 15 років - з дня події, що викликала ядерну шкоду. Якщо відповідальність оператора ядерного судна згідно із законодавством держави, що видала дозвіл на експлуатацію такого судна, або спеціальною постановою цієї держави, прийнятою у зв'язку з конкретним інцидентом, застрахована або забезпечена у фінансовому відношенні іншим способом на строк, що перевищує п'ятнадцять років, вимога про відшкодування шкоди задовольняється після закінчення строку, на який відповідальність була фактично забезпечена.
До вимог, для яких строки позовної давності КТМУ не передбачені, застосовуються загальні строки позовної давності, встановлені цивільним законодавством України, якщо у міжнародних договорах України для цих вимог не встановлені інші строки давності (ст.391 КТМУ).
Зупинення строку позовної давності за наявності загальної аварії на підставі статті 392 КТМУ відбувається, якщо обчислення суми вимоги залежить від розрахунків у зв'язку з загальною аварією. Збігання строку позовної давності зупиняється з дня винесення диспашером постанови про наявність загальної аварії і до дня одержання диспаші заінтересованою особою.
Строки позовної давності продовжуються до 3 років у випадку, якщо судно, якого стосуються ці вимоги, протягом строку позовної давності не могли застати у водах України (ст.393 КТМУ).
39. Система міжнародно-правового регулювання праці моряків
У теперішній час судноплавство, через об'єктивні чинники, є однією із перших галузей національного господарства, що створила і ефективно використовує відкритий ринок праці, перетворившись на глобальну транснаціональну судноплавну галузь. На Світовому ринку товарів, праці та капіталу судноплавна галузь відчуває значні структурні зміни, які стосуються питань власності, фінансування, страхування та комплектування екіпажів. Такі зміни зумовлені глобалізацією світової економіки, зокрема, економіки Морського флоту, роль якого зростає у світовому виробничому циклі. Загальна структура морського флоту України прийняла міжнародні глобальні масштаби, коли судновласники, фрахтувальники, оператори та екіпажі суден стали представниками різних країн.
Моряк є особливим суб'єктом трудового права. Права моряків охоплюються положеннями різних правових актів МОП, та закріплюються в даних актах як основоположні та невід'ємні, що поширюються на всіх осіб.
Права моряків на працевлаштування закріплені у таких конвенціях Міжнародної організації праці: Конвенція 1920 року про мінімальний вік для роботи в морі (№ 7); Конвенція 1920 року про допомогу по безробіттю у разі корабельної аварії (№ 8); Конвенція 1920 року про працевлаштування моряків (№ 9); Конвенція 1921 року про медичний огляд підлітків на борту суден (№ 16); Конвенція 1926 року про трудові договори моряків (№ 22); Конвенція 1926 року про репатріацію моряків (№ 23); Конвенція 1936 року про свідоцтва щодо кваліфікації осіб командного складу торговельних суден (№ 53); Конвенція 1936 року про оплачувані відпустки моряків (№ 54); Конвенція 1936 року про зобов'язання судновласників на випадок хвороби або травми у моряків (№ 55); Конвенція 1936 року про страхування моряків на випадок хвороби (№ 56); Конвенція 1936 року про робочий час на борту суден і склад суднового екіпажу (№ 57); Конвенція (переглянуту) 1936 року про мінімальний вік для роботи в морі (№ 58); Конвенція 1946 року про харчування і столове обслуговування екіпажів на борту суден (№ 68); Конвенція 1946 року про видачу судновим кухарям свідоцтв про кваліфікацію (№ 69); Конвенція 1946 року про соціальне забезпечення моряків (№ 70); Конвенція 1946 року про оплачувані відпустки морякам (№ 72); Конвенція 1946 року про медичний огляд моряків (№ 73); Конвенція 1946 року про видачу матросам свідоцтв про кваліфікацію (№ 74); Конвенція 1946 року про приміщення для екіпажу (№ 75); Конвенція 1946 року про заробітну плату, робочий час і склад суднового екіпажу (№ 76); Конвенція 1949 року про оплачувані відпустки морякам (№ 91); Конвенція 1949 року про приміщення для екіпажу (№ 92); Конвенція 1958 року про заробітну плату, робочий час і склад суднового екіпажу (№ 109); Конвенція 1970 року про приміщення для екіпажу (додаткові положення) (№ 133); Конвенція 1970 року про запобігання нещасним випадкам (моряки) (№ 134); Конвенція 1976 року про безперервність зайнятості моряків (№ 145); Конвенція 1976 року про оплачувані відпустки морякам (№ 146); Конвенція 1976 року про мінімальні норми в торговельному флоті (№ 147); Конвенція 1987 року про соціально-побутове обслуговування моряків (№ 163); Конвенція 1987 року про охорону здоров'я та медичне обслуговування моряків (№ 164); Конвенція 1987 року про соціальне забезпечення моряків (№165); Конвенція 1987 року про репатріацію моряків (№ 166); Конвенція 1996 року про інспекцію праці моряків (№ 178); Конвенція 1996 року про наймання й працевлаштування моряків (№ 179); Конвенція 1996 року про робочий час моряків і склад суднового екіпажу (№ 180). В Україні праця моряків врегульована Кодексом торговельного мореплавства України, Кодексом законів про працю та іншими нормативно-правовими актами.
Незважаючи на те, що працевлаштуванню моряків приділяється значна увага і науковців і практиків, воно залишається не достатньо врегульованим, досі не вирішено багато проблем, які пов'язані із їх працевлаштуванням.
Бажаючи створити єдиний погоджений акт, що охоплює всі сучасні норми існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій про працю в морському судноплавстві, на дев'яносто четвертій сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 23 лютого 2006 року було прийнято Конвенцію про працю в морському судноплавстві
У такий спосіб був створений погоджений акт, що охоплює всі сучасні норми існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій про працю в морському судноплавстві, а також основні принципи, що містяться в інших міжнародних конвенціях про працю, зокрема про мінімальні вимоги щодо праці моряків на борту судна, умови зайнятості, житлові приміщення, умови для відпочинку, харчування та обслуговування, охорони здоров'я, медичного та соціально-побутового обслуговування та захисту у сфері соціального забезпечення.
Кожна держава-член, що ратифікує дану Конвенцію, зобов'язується повністю виконувати її положення з метою забезпечення права всіх моряків на гідну зайнятість.
Українським судновласникам, судна яких під українським прапором здійснюють міжнародні рейси, доведеться дотримуватися вимог Конвенції МОП 2006 року, не залежно від її ратифікації Україною. Навіть якщо ця конвенція не стане частиною українського законодавства, то судновласникам доцільно добровільно вжити заходи з її дотримання або фактично відмовитись від прагнень здійснювати рейси, які передбачають заходження до портів країн-учасниць цього договору. Адже якщо судна українських судновласників заходять до портів країн-учасниць Конвенції МОП 2006 року, то вони повинні дотримуватися вимог даної конвенції.
40. Загальна характеристика Конвенції МОП № 186. Про працю в морському судноплавстві
Значним кроком у напрямку всеосяжної міжнародної регламентації діяльності з освоєння Світового океану є прийняття на 94-й (морській) сесії Міжнародної організації праці (Женева, 23 лютого 2006 р.) Конвенції МОП 2006 року про працю в морському судноплавстві. У такий спосіб був створений погоджений акт, що охоплює всі сучасні норми існуючих міжнародних конвенцій та рекомендацій про працю в морському судноплавстві, а також основні принципи, що містяться в інших міжнародних конвенціях про працю.
Головне призначення Конвеції 2006 року полягає у тому, що цей документ має стати ефективним інструментом захисту трудових і соціальних прав моряків. Державам-членам необхідно докласти суттєвих зусиль для імплементації її вимог у національні правопорядки та забезпечити їхнє дотримання.
В преамбулі Конвенції 2006 року зазначено, що Конвенцією ООН з морського права 1982 р. встановлено загальні правові рамки, в яких мають здійснюватися всі види діяльності у морях та океанах. Підкреслено також її стратегічне значення як "основи для проведення заходів та співпраці на національному, регіональному та глобальному рівнях у морському секторі".
Конвенція 2006 року складається з трьох різних, але взаємозалежних частин: Статей, Правил і Кодексу. У Статтях і Правилах закріплено основні права й принципи, а також базові зобов'язання держав-членів, що ратифікували Конвенцію.
Конвенція МОП-2006 регулює такі питання:
мінімальні вимоги стосовно праці моряків на борту судна;
умови зайнятості, відпочинку, харчування, охорони здоров'я моряків;
соціально-побутове обслуговування, соціальне забезпечення і захист моряків;
зобов'язання служб набору й працевлаштування щодо інформування моряків про їх права й обов'язки;
видачу кожному моряку копії трудового договору;
постійне оновлення відкритого для перевірки компетентним органом реєстру всіх працевлаштованих моряків;
страховий захист моряків;
прозорість та відповідальність у відносинах із судновласниками;
надання компетентному органу відомостей про врегулювання скарг моряків.
41. Загальна характеристика Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти
Конкретні вимого щодо кількості та кваліфікації екіпажу були закріплені Міжнародною Конвенцією про підготовку та дипломування моряків та несення вахти 1978 р., змінена у 1995 р. (ПДМНВ-78\95). Відповідно до неї жоден моряк (капітан, особа командного складу, особи рядового складу) не мають права працювати на суднах, держава прапору яких є учасником Конвенціях, якщо він не відповідає положенням віку, стану здоров'я та кваліфікації.
Вимоги до компетентності моряків згруповані за такими напрямками:
1) судноводіння;
2) обробка та розміщення вантажів;
3) управління операціями судна та турбота про людей на морі;
4) суднові механічні установки;
5) електрообладнання, електронна апаратура та системи управління;
6) технічне обслуговування та ремонт;
7) радіозв'язок.
Ці напрямки реалізуються на трьох рівнях відповідальності:
4) рівень управління;
5) рівень експлуатації;
6) допоміжний рівень.
Конвенция состоит из 8 глав, каждая глава состоит из правил.
1 - "Общие положения";
2 - "Капитан и палубная команда";
3 - "Машинная команда";
4 - "Радиосвязь и радиоспециалисты";
5 - "Требования к специальной подготовке определенных типов судов";
6 - "Функции, относящиеся к аварийным ситуациям, охране труда, медицинскому уходу и выживанию";
7 - "Альтернативное дипломирование";
8 - "Несение вахты".
Конвенция применяется к морякам, работающим на морских судах, имеющих право плавания под флагом государства - стороны Конвенции; за исключением моряков, которые служат на военных судах, военно-вспомогательных судах, судах, используемых для правительственной службы.
В 1995 году Конвенция была пересмотрена. Был принят Кодекс по подготовке, дипломированию моряков и несению вахты, который содержит конкретные требования, изложенные в правила - приложениях Конвнции ПДМНВ 78/95.
Кодекс состоит из 2х частей:
часть А - "Общие требования в отношении положений приложения";
часть В - "Рекомендуемое руководство в отношении положений Конвенции".
Кодексом определены функции моряков на судне:
1) судовождение;
2) размещение и перевозка грузов;
3) управление эксплуатацией судна и забота о людях;
4) судовые механические установки;
5) электрооборудование, электронная аппаратура и системы управления;
6) техническое обслуживание и ремонт;
7) радиосвязь.
В Кодексе предусмотрены требования к знаниям моряков (от капитана до машинной команды).
Конвенция установила обязательное базовое обучение для всех членов экипажа (мореходное училище).
Предусмотрено повышение квалификации для поддержания знаний на современном уровне каждые 5 лет для командного состава с выдачей квалификационного свидетельства. Каждые 5 лет страны-участницы Конвенции должны представлять доклад, составленный независимыми экспертами, о выполнении Конвенции, о состоянии морского образования в стране. Для этого государство делает заявку в ИМО на экспертов. На основании экспертной оценки государство делает доклад о состоянии морского образования в стране. Если оценка о соответствии образования положениям Конвенции, то дипломы, выдаваемые морским специалистам в этой стране, признаются в государствах-участниках Конвенции.
В Конвенции предусмотрены требования к несению ходовой навигационной вахты, вахты в порту;
У даний час компетенція офіцерів підтверджується дипломами за фахом. Дипломи видаються на базі знань, продемонстрованих на іспитах, після проходження практики (стажування) на судні, обумовленою тривалістю, а не утриманням. При підготуванні був запропонований функціональний підхід до оцінки навчання і компетентності моряків. Цей метод розглядає норми компетенції для належного їхнього виконання на судні, що відповідають стандартам рівня теоретичних знань і практичних навиків. Визначено сім основних функцій у сфері експлуатації, керування і материально-технічного обслуговування судна, як-от: судноводіння; вантажні операції; обслуговування силової установки і механізмів; обслуговування електричних та електронних систем і приладів зв'язку; технічне обслуговування і ремонт; материально-технічне обслуговування судна і турботи про екіпаж. Відповідальність визначена на трьох рівнях:
а) рівень керування - капітан, старший помічник капітана, старший механік, другий механік - особи, відповідальні за виконання обов'язків екіпажем;
б) рівень експлуатації - помічники капітана, механіки, радисти - особи, що забезпечують навігаційну або машинну вахту, виконання робіт з обслуговування судна, вантажних операцій;
в) допоміжний рівень - рядовий склад, що бере участь у виконанні навігаційної або машинної вахти, вахти в порту, у вантажних операціях, обслуговуванні судна тощо.
Головна ціль Конвенції - поліпшити співробітництво між державами й організаціями, що беруть участь в операціях з пошуку і рятування на морі. Про таке співробітництво говорить правило 5/15 СОЛАС, яке закликає уряди вжити всіх заходів для організації спостереження з берега і рятування людей, що терплять лихо в морі поблизу його берегів. Технічні вимоги викладено в Додатку до конвенції, що містить 6 глав:
глава 1 - Терміни і визначення;
глава 2 - Організація;
глава 3 - Співробітництво;
глава 4 - Підготовчі заходи;
глава 5 - Порядок проведення операцій;
глава 6 - Системи суднових повідомлень.
про підготовку і дипломування моряків і несення вахти 1978 (ПДМНВ-78) [115]. Разом з поправками до Конвенції ПДМНВ-78 Конференцією 1995 р. було прийнято Кодекс по підготовці і дипломуванню моряків і несенню вахти, що складається з частини А - Обов'язкові вимоги стосовно положень Додатку до Конвенції ПДМНВ-78, з поправками, і частини В - Рекомендоване керівництво стосовно положень Конвенції ПДМНВ-78, з поправками. Обидва документи, Конвенція ПДМНВ-78/95 і Кодекс ПДМНВ-95, містять обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування радіофахівців ГМЗЛБ, згідно з яким кожна особа, яка є відповідальною або яка виконує обов'язки по радіозв'язку на суднах, від яких потрібна участь в ГМЗЛБ, повинна мати належний диплом, що відноситься до ГМЗЛБ, який виданий або визнається Адміністрацією на підставі положень Регламенту радіозв'язку [80]. Для підтвердження дійсності диплома (розділ А-I/II) необхідно пройти відповідну підготовку, засновану на використанні тренажерів. Виходячи із цих вимог, кожен судновий фахівець, що виконує обов'язки по радіозв'язку, повинен продемонструвати докази своєї компетентності й оцінки демонстрації процедур по зв'язку з використанням тренажерного устаткування. На підставі іспиту, складеного Державній кваліфікаційній комісії (ДКК), і протоколу Адміністрацією видається диплом відповідно до Правила IV і Розділу А-IV/2 ПДМНВ-78/95 [116]. Згідно з пунктами 29 і 37 розділу В-IV/2 Розділу IV ”Вимоги стосовно радіофахівців" підготовка повинна здійснюватися за затвердженими програмами для операторів із загальним дипломом і операторів з обмеженим дипломом. Особи, які проходять підготовку на тренажерах ГМЗЛБ, зобов'язані достатньою мірою знати основні процедури щодо зв'язку, у строгій відповідності з Регламентом радіозв'язку, умовні сигнали біди, безпеки, терміновості, уміти складати і передавати повідомлення, користуватися довідковою літературою.
В 2010 році були прийняті так звані Манільські поправки до додатка до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року, які набули чинності для України 01.01.2012. З цього моменту змінились вимоги до кваліфікації членів екіпажу та капітана та форми дипломів та кваліфікаційних свідоцтв.
42. Протиправна діяльність на морі. Протидія піратству
Піратство як злочин міжнародного характеру здавна було визнано світовим співтовариством у якості звичайної норми міжнародного права через його особливу небезпеку для міжнародного морського судноплавства.
морське піратство (його об'єктивна сторона) здійснюється з використанням озброєного чи неозброєного судна для:
1) захоплення морського чи річкового судна;
2) застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів судна;
3) пограбування екіпажу чи пасажирів судна;
4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів певного судна9
Правовим підґрунтям протидії піратству є Женевська конвенція про відкрите море 1958 р.; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 р.; Конвенція ООН з морського права 1982 р. Тобто піратство віднесено до так званих "конвенційних складів" злочинів, передбачених однойменними документами, що зобов'язують держав-учасниць упроваджувати відповідні норми у своє національне кримінальне право та, відповідно, у випадку їх учинення виносити вироки відповідно до національного закону про кримінальну відповідальність. Згідно з названими документами, піратством визнається будь-який протиправний акт насилля, затримання чи грабежу, вчинюваний із особистими цілями екіпажем або пасажирами якого-небудь приватного судна або літального апарату і спрямований - у відкритому морі чи в іншому місці поза юрисдикцією жодної з держав - проти іншого судна чи літального апарату або проти осіб та майна, які перебувають на їх борту.
В рамках ІМО 10 березня 1988 р. було розроблено і прийнято Конвенцію з боротьби з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, одночасно і у зв'язку з нею був прийнятий Протокол про боротьбу з незаконним актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі. В преамбулі Конвенції зазначено, що такі акти загрожують безпеці людей та майна, серйозно порушуючи морські сполучення та підриваючи віру народів світу в безпечність морського судноплавства. Згідно зі ст.3, будь-яка особа вчиняє злочин, якщо вона незаконно і навмисно:
1) захоплює судно чи здійснює контроль над ним шляхом застосування сили, погрози її застосування чи іншої форми залякування;
2) поміщує на борту судна пристрій чи речовину, які можуть зруйнувати судно, завдати йому пошкоджень, що загрожують чи можуть загрожувати його безпечному плаванню;
3) руйнує морське навігаційне обладнання, заподіює йому серйозних пошкоджень чи створює серйозні перешкоди його експлуатації, якщо це може загрожувати безпечному плаванню судна;
4) спричиняє поранення будь-якої особі чи вбиває її у зв'язку з учиненням чи спробою вчинення якого-небудь із вказаних злочинів.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сутність та зміст реалізації міжнародних норм. Державний та міжнародний механізми імплементації конвенцій з морського права. Імплементація норм щодо безпеки судноплавства в праві України. Загальні міжнародні норми щодо праці на морському транспорті.
дипломная работа [194,9 K], добавлен 18.05.2012Поняття міжнародно-правового акта, як джерела екологічного права та його місце у системі права України. Міжнародно-правові акти щодо зміни клімату, у сфері безпеки поводження з небезпечними та радіоактивними відходами, охорона біологічного різноманіття.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 13.04.2015Правове регулювання інформаційно-правових відносин щодо пошуку та рятування на морі. Особливості правоустановчих актів Міжнародної супутникової системи зв’язку на морі. Організаційно-правові засади ідентифікації суден в системі безпеки мореплавства.
автореферат [36,3 K], добавлен 11.04.2009Джерела земельного права як прийняті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють важливі суспільні земельні відносини. Місце міжнародно-правових актів у регулюванні земельних відносин в Україні.
реферат [40,3 K], добавлен 27.04.2016Правове регулювання конституційного права України. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України та гарантії їх дотримання. Основи конституційно–правового статусу людини і громадянина. Зв’язок між конституційним і фінансовим правом.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 08.12.2013Історія розвитку законодавства України про працю. Сутність і поняття джерел трудового права, їх класифікація і характеристика: Конституція України, міжнародні правові акти, кодекс законів, підзаконні акти, локальні правові норми та угоди у сфері праці.
курсовая работа [51,0 K], добавлен 21.03.2013Сутність та роль Міністерства фінансів України, його завдання. Організаційно-правові основи діяльності, структурні елементи, права та обов'язки Міністерства фінансів. Основні напрямки покращення діяльності та ровзитку Міністерства фінансів України.
курсовая работа [690,4 K], добавлен 06.11.2011Конституційне право, його особливості та місце в системі законодавства. Народовладдя в Україні та форми його здійснення. Громадянство України як один з інститутів конституційного права. Права, свободи, обов'язки громадян України. Безпосередня демократія.
презентация [20,2 K], добавлен 13.12.2013Права людини, права нації (народу) та їх розвиток у сучасний період. Правовий статус громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Міжнародні організаційно-правові механізми гарантування і захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
дипломная работа [68,7 K], добавлен 01.07.2009Загальна інформація про Антарктику. Проблема встановлення правового режиму Антарктики. Основні положення договору про Антарктику 1959 року. Нейтралізація і демілітаризація Антарктики. Сутність конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики.
контрольная работа [24,4 K], добавлен 28.11.2010Право людини на свободу своєї думки та його межі. Міжнародно-правові гарантії реалізації права людини і громадянина на інформацію. Обмеження права на свободу слова в Україні: інтереси національної безпеки чи виправдання для політичних переслідувань.
реферат [27,7 K], добавлен 29.05.2015Поняття державного управління та співвідношення його з виконавчою владою. Система і джерела адміністративного права. Характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення. Основи адміністративного процесу. Адміністративне деліктне право.
контрольная работа [52,8 K], добавлен 05.08.2010Система соціальних норм, місце та роль права в цій системі. Поняття права, його ознаки, функції, принципи. Поняття системи права як внутрішньої його організації. Характеристика основних галузей права України. Джерела права як зовнішні форми його виразу.
курсовая работа [60,9 K], добавлен 25.11.2010Колізії спадкування за міжнародним приватним правом, принципи врегулювання спадкових відносин. Колізійні прив’язки, щодо спадкування нерухомого майна в країнах континентальної системи права. Міжнародні багатосторонні конвенції з питань спадкування.
реферат [25,8 K], добавлен 20.03.2012Правовий зміст національної безпеки. Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення. Статут ООН як основа сучасного права міжнародної безпеки. Проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України.
курсовая работа [58,6 K], добавлен 18.11.2014Правові норми в адміністративній діяльності Державної служби зайнятості України. Основні способи та типи правового регулювання. Закон України "Про зайнятість населення", його реалізація. Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері страхування.
реферат [27,6 K], добавлен 29.04.2011Служба безпеки України (СБУ) як державний правоохоронний орган спеціального призначення. Функції СБУ щодо забезпеченням національної безпеки від внутрішніх загроз. Напрямки забезпечення національної безпеки України. Права, надані органам і співробітникам.
реферат [23,8 K], добавлен 21.01.2011Правові основи забезпечення безпеки судноплавства і охорони водних ресурсів в Україні; джерела фінансування. Державна система управління безпекою судноплавства, роль Кабінету міністрів України, місцевих рад, Державного Комітету водного господарства.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 27.03.2013Основи державного (конституційного) права України. Поняття, основні елементи адміністративного і цивільного права. Основи трудових правовідносин. Поняття і елементи кримінального права. Загальні положення сімейного, земельного і житлового права України.
курс лекций [327,5 K], добавлен 03.11.2010Поняття та предмет міжнародного права, його норми й суб'єкти. Міжнародне і національне право України: проблеми співвідношення. Міжнародні організайії з прав людини, їх діяльність. Кримінально-виконавче законодавство України згідно міжнародних норм.
магистерская работа [90,6 K], добавлен 27.11.2007
