Цивільне судочинство
Види цивільного судочинства. Порядок передачі справи в інший суд. Експертиза на стадії провадження у справі до судового розгляду. Стадії цивільного процесу. Наслідки порушення підсудності. Розподіл судових витрат за результатами розгляду цивільної справи.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | шпаргалка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2016 |
| Размер файла | 350,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
32. Суб'єкти та об'єкти апеляційного оскарження
СУБ'ЄКТИ ІНІЦІЮВАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
· Сторони, треті особи, їх представники - У справах позовного провадження. Виняток - крім відповідача щодо оскарження заочного рішення
· Заявники та заінтересовані особи - У справах окремого провадження
· Стягувач та боржник - під час оскарження судового наказу
· Органи державної влади та місцевого самоврядування, Уповноважений ВРУ з прав людини, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, які брали участь у справі відповідно до ст.45 ЦПК
· Генеральний прокурор України, прокурори АРК, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники
· Особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов'язки
· Правонаступники
ОБ'ЄКТИ АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ
Рішення суду
всі рішення у справах позовного та окремого провадження, в тому числі додаткові та заочні (у визначених ЦПК випадках)
· як у цілому, так і в частині
Ухвали суду
ті, що визначені у ст.293 ЦПК
ухвали, зазначені у ч.4 ст.135, ст. ст.211 та 397 ЦПК
ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною та повернення її заявникові
заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню, включаються до апеляційної скарги на рішення суду
КСУ зробив висновок про можливість апеляційного оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження
Судовий наказ
змінений судовий наказ
судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення
33. Процесуальні права і обов'язки сторін
Загальні обов'язки - це обов'язки, які зобов'язані виконувати усі особи, які беруть участь у справі, наприклад, треті особи, їх представники та сторони зокрема.
· подати усі наявні докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, до початку розгляду справи по суті (ч.2 ст.27 ЦПК)
· добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ч.3 ст.27 ЦПК)
· повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), місцезнаходження під час провадження справи (ч.1ст.77 ЦПК)
· повідомляти суд про причини неявки на судове засідання (ч.2 ст.77 ЦПК)
· звертатися до суду словами "Ваша честь" (ст.161 ЦПК)
· встати, коли входить і виходить суд, заслуховувати судове рішення стоячи, давати пояснення, показання стоячи (ст.162 ЦПК)
Спеціальні обов'язки сторін - це обов'язки, які закріплені лише щодо сторін позивача та відповідача.
· повідомити суд про третю особу, до якої у відповідної сторони за рішенням суду виникне право заявити вимогу або яка в такому випадку зможе сама заявити вимогу до цієї сторони (ч.1 ст.36 ЦПК)
· довести ті обставини, на які сторона покликається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.60 ЦПК)
· обов'язок позивача додати до позовної заяви її копії та копії усіх документів у кількості, що відповідає числу відповідачів та третіх осіб у справі (ч.1 ст.120 ЦПК)
· обов'язок позивача подати позовну заяву з дотриманням вимог щодо форми і змісту, встановлених ст.119 ЦПК
· обов'язок позивача сплатити судовий збір за подання позовної заяви (ч.5 ст.119 ЦПК)
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА СТОРІН
Загальні права (ст.27 ЦПК) - це права, які належать усім особам, які беруть участь у справі, наприклад, третім особам, їх представникам та сторонам.
1) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи;
2) одержувати копії рішень, ухвал;
3) брати участь у судових засіданнях;
4) подавати докази;
5) брати участь у дослідженні доказів;
6) задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
7) заявляти клопотання та відводи;
8) давати усні та письмові пояснення судові;
10) користуватися правовою допомогою;
11) знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;
Спеціальні права сторін (ст.31 ЦПК) - це права, що належать лише позивачу чи відповідачу.
Спеціальні права позивача:
1) право змінити підставу або предмет позову;
2) право збільшити або зменшити розмір позовних вимог;
3) відмовитись від позову.
Спеціальні права відповідача:
1) визнати позов повністю або частково;
2) пред'явити зустрічний позов.
34. Поняття судових викликів та повідомлень у цивільному процесі
Згідно із ст.74 ЦПК судові повістки як засіб інформування учасників цивільного процесу можуть мати дві форми: судових викликів і судових повідомлень.
Судовими викликами інформуються особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, тобто особи, явка до суду яких є обов'язковою.
Судові повідомлення надсилаються особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Отже, учасники цивільного процесу вважаються належним чином повідомленими лише за сукупності таких умов:
1) отримання ними судової повістки з урахуванням достатнього часу для підготовки до участі в судовому розгляді справи та своєчасної їх явки в суд;
2) судова повістка направлена за адресою зазначеною стороною або іншою особою, яка бере участь у справі, чи за адресою, чітко визначеною у ч.5 ст.74 ЦПК;
3) у суду є підтвердження інформування учасників цивільного процесу (розписка, квитанція про відправлення телеграми тощо)
35. Підстави та наслідки закриття провадження у справі
Закриття провадження у справі - це закінчення діяльності суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повторного звернення до суду із таким самим позовом.
Підставами для закриття провадження в справі є:
1) якщо справа не підлягає розгляду в судах (це питання підвідомчості);
2) якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду не додержано порядку позасудового вирішення спору і можливість такого застосування порядку втрачено;
3) провадження закривається, якщо є таким, що набрало законної сили рішення або ухвала суду щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав;
4) якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
5) якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;
6) рішення товариського суду, прийнятого в межах його компетенції;
7) в разі укладення угоди про передачу вирішення спору до третейського суду;
8) якщо після смерті громадянина спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
36. Строки апеляційного оскарження, наслідки їх пропуску, особливості подання апеляційної скарги. Форма та зміст апеляційної скарги
Строки апеляційного оскарження (Стаття 294 ЦПК України)
1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
2. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
3. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Тобто, відповідност. ст.294, 296 ЦПК України, апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягомп'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.
Пропущений строк на подачу апеляційної скарги, подання може бути поновлений судом на заяву особи, яка їх подала за наявності належних підстав. При їх відсутності - скарга, подання залишаються без розгляду.
Форма і зміст апеляційної скарги (Стаття 295 ЦПК України)
1. Апеляційна скарга подається у письмовій формі.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду (Стаття 293)
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, щодо: відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності; передачі справи на розгляд іншому суду; відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; визнання мирової угоди за клопотанням сторін; визначення розміру судових витрат; внесення виправлень у рішення; відмови ухвалити додаткове рішення; роз'яснення рішення; зупинення провадження у справі; закриття провадження у справі; залишення заяви без розгляду;
37. Поняття третіх осіб. Відмінність третіх осіб від інших суб'єктів процесуальних відносин
Треті особи - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у розпочату провадженням справу для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як і сторони, треті особи заінтересовані у наслідках розгляду судом справи, оскільки між ними і сторонами існують правові відносини, на які можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами.
Залежно від мети і форми вступу у процес у справі треті особи поділяються на два види:
а) треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст.34 ЦПК);
б) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст.35 ЦПК).
Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов на предмет спору до однієї чи двох сторін з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів.
Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, котрі беруть участь у процесі по справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів.
38. Характеристика способів та порядку вручення судових повісток та повідомлень
Відповідно до ст.74 ЦПК України судові виклики здійснюються на основі судових повісток та судових повідомлень.
Судові виклики це письмова вимога суду, яка офіційна адресована судом особам учасникам судового процесу і вручається їм під розписку з вказівкою часу і місця судового засідання та обов'язкової їх явки в такі засідання.
Відповідно до ч.3 ст.74 ЦПК України, судові повістки про виклик до суду надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Уразі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:
юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Слід зазначити, що як зазначається у ч.6 ст.74 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Разом з тим, якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
Відповідно до ч.8 ст.74 ЦПК України, судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю.
39. Підстави та порядок зупинення провадження у справі
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Згідно ст.160 ЦПК, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:
· смерті громадянина або реорганізації юридичної особи, які є сторонами у справі, якщо спірне правовідношення допускає правонаступництво-до визначення правонаступника вибулого особи;
· втрати стороною дієздатності - до призначення недієздатній особі представника;
· перебування відповідача бере участь у бойових діях частини Збройних Сил, інших військ або військових формувань Республіки Білорусь або просьби позивача, який перебуває в бере участь у бойових діях частини Збройних Сил, інших військ або військових формувань Республіки Білорусь;
· неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається у цивільному, кримінальному судочинстві або адміністративному порядку;
· в інших випадках, прямо передбачених законом.
· 4. Пункт 1 ст.160 ЦПК пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з можливістю процесуального правонаступництва. Маються на увазі випадки правонаступництва, що виникають у зв'язку зі смертю громадянина або реорганізацією юридичної особи, які є сторонами у справі.
ФАКУЛЬТАТИВНЕ ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ (суд за наявності підстав, визначених ст. 202 ЦПК, має право як на зупинення, так і на відмову в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі)
У відповідності зі ст.161 ЦПК суд має право зупинити провадження у справі у випадках:
· перебування сторони у складі Збройних Сил, інших військ або військових формувань Республіки Білорусь на строковій службі або притягнення її для виконання якої-небудь державної обов'язки;
· знаходження сторони у тривалому відрядженні;
· знаходження сторони в лікувальному закладі, а також важкої хвороби сторони, посвідченим документом лікувального закладу;
· розшуку відповідача;
· призначення судом експертизи;
· взаємної угоди сторін;
· направлення судового доручення судом відповідно до ст.238 ЦПК.
40. Відкриття апеляційного провадження. Залишення без руху, повернення апеляційної скарги. Відмова у відкритті апеляційного провадження
Стаття 297. Відкриття апеляційного провадження у справі 1. Справа реєструється в апеляційному суді у порядку, встановленому частинами другою і третьою статті 11-1 ЦПК (Автоматизована система документообігу суду), та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про відкриття апеляційного провадження.
2. До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК (Форма і зміст апеляційної скарги), а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 ЦПК (Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви).
3. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК (Строки апеляційного оскарження), і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у
відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо:
1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку цивільного судочинства;
2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги;
3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
5. Про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги або про відмову у відкритті апеляційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами надсилається особі, яка подавала апеляційну скаргу, а апеляційна скарга залишається у справі. Іншим особам, які беруть участь у справі, надсилається копія відповідної ухвали.
6. Ухвала про повернення апеляційної скарги, про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. При надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
Залишення без руху, повернення апеляційної скарги
Апеляційна скарга залишається без руху якщо апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК (Форма і зміст апеляційної скарги, а також у разі несплати суми судового збору.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК (Строки апеляційного оскарження), і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відмова у відкритті апеляційного провадження.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо:
1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку цивільного судочинства;
2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги;
3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
5. Про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги або про відмову у відкритті апеляційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами надсилається особі, яка подавала апеляційну скаргу, а апеляційна скарга залишається у справі. Іншим особам, які беруть участь у справі, надсилається копія відповідної ухвали.
41. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену цивільну справу з метою захисту своїх особистих прав, свобод чи інтересів, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін.
Характерною ознакою таких осіб є саме пред'явлення самостійної вимоги щодо предмета матеріального спору між сторонами, а не наявність самостійних прав на нього, оскільки такі права можуть бути визначені тільки рішенням суду після розгляду справи по суті.
Наприклад, третьою особою буде юридична особа, яка вступила у справу по спору між спадкоємцями про поділ спадкового майна, пред'явивши до них вимогу щодо останнього, посилаючись на те, що дане майно спадкодавець за заповітом залишив їй.
Треті особи із самостійними вимогами можуть і не вступати в цивільну справу, а зачекати на її закінчення і порушити самостійну справу, пред'явивши позов до тієї із сторін, на користь якої було вирішено спір, тому що ухваленням рішення порушено чи поставлено під загрозу права та інтереси цих третіх осіб.
Коли треті особи із самостійними вимогами щодо предмета спору вступають у розпочатий цивільний процес, вони не бажають закінчення вирішення судом справи, оскільки мають побоювання, що визнання права за стороною може утруднити чи зробити неможливим отримання спірного об'єкта, хоч у майбутньому суд і визнає за ними право на цей об'єкт.
Розгляд цивільної справи за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, дає можливість зекономити час і процесуальні засоби, зменшити судові витрати і запобігти ухваленню судом протилежних за змістом рішень.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у цивільний процес до закінчення судового розгляду (ч.1 ст.34 ЦПК). Вони залучаються до справи за власною ініціативою шляхом подання позовної заяви, яка повинна бути оформлена відповідно до статей 119,120 ЦПК.
Пред'явлення позову третьою особою спрямоване на підтвердження зв'язку між її вимогами та спірними правовідносинами сторін і на доведення нею своїх прав щодо предмета їх матеріального спору. Оскільки вимоги третьої особи мають спільні елементи з первісним позовом, то вони можуть виключати повністю чи частково вимогу позивача або зустрічний позов відповідача.
Після вступу в цивільний процес третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, може клопотати перед судом про розгляд справи спочатку (ч.2 ст.34 ЦПК).
Як видно із вище зазначеного, третя особа, яка пред'являє самостійні вимоги щодо предмета спору, має багато спільного із позивачем. У зв'язку з цим, законодавець наділяє таку третю особу стосовно її вимог всіма правами та обов'язками позивача (ч.1 ст.34 ЦПК), зокрема, вона може змінити підставу або предмет свого позову, відмовитися від нього, збільшити або зменшити розмір своїх позовних вимог тощо. Саме тому дуже важливо відрізняти цю категорію третіх осіб від співпозивачів.
|
Треті особи, яка заявляють вимоги щодо предмета спору |
Співпозивачі |
|
|
завжди вступають у вже розпочатий процес |
можуть як вступити у вже розпочате провадження, так і одночасно почати цивільну справу, шляхом подачі позовів |
|
|
вимоги суперечать Інтересам і позивача і відповідача |
вимоги завжди адресовані відповідачу, і їх інтереси не виключають один одного |
|
|
протистоять позивачу та відповідачу |
протистоять відповідачу |
42. Мета судового доказування. Поняття судового доказу. Стадії процесу доказування
Метою судового доказування є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, тобто встановлення за допомогою доказів у повній відповідності з істиною юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення, зміну і припинення спірних правовідносин між сторонами, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В меті доказування, з одного боку, відображаються інтереси, потреби суб'єктів цієї діяльності, з іншого боку - відображається і подальша поведінка як план діяльності, передбачення результату діяльності, тобто поєднуються об'єктивна та суб'єктивна сторони доказування.
Доказуванням є процесуальна і розумова діяльність, здійснювана в процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін шляхом зазначення про докази, збирання, подання, дослідження та оцінки доказів.
Суб'єктами доказування виступають суд та особи, які беруть участь у справі.
В теорії цивільного процесу прийнято вважати, що доказування відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів (стадій), які взаємопов'язані та взаємообумовлені у цивільному процесі варто виділити наступні його стадії:
1. твердження про факти (декларація фактів);
2. зазначення, декларація доказів;
3. подання доказів (в тому числі їх витребування судом);
4. дослідження доказів;
5. оцінка доказів.
Декларація (зазначення) фактів полягає у тому, що позивач у позовній заяві (п.5 ч.2 ст.119 ЦПК), а відповідач - у запереченнях на позов, викладають обставини, якими обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.
Твердження про факти, посилання на фактичні обставини справи становить собою формування предмету доказування.
Декларація (зазначення) доказів проявляється у тому, що сторони та інші заінтересовані особи вказую ть на докази, що підтверджують задекларовані ними факти. За ст.131 ЦПК сторони зобов'язані повідомити суд про докази до або під час попереднього судового засідання у справі. В іншому разі докази вже не будуть прийняті судом. Така жорстка вимога спрямована на запобігання у зловживанні правом заявляти клопотання про подання доказів чи їх витребування, що часто призводить до затягування розгляду справи.
Подання доказів сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, полягає у передачі доказів у розпорядження суду.
43. Поняття і види актів суду першої інстанції. Відмінність рішення суду від ухвали та судового наказу
Законодавець покладає на суд обов'язок за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо у них є складнощі щодо отримання доказів, витребувати такі докази (ч.1 ст.137 ЩІК
Отримання доказів може здійснюватись і шляхом:
· витребувати такі докази (Законодавець покладає на суд обов'язок за клопотанням
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо у них є складнощі щодо отримання доказів, (ч.1 ст.137 ЩІК)).
· надання судових доручень щодо збирання доказів. Так, суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії (ч. іст.132 ЦПК).
Дослідженням доказів є процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення у судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.
Оцінка доказів - це розумова діяльність суду та інших учасників цивільного процесу, що ґрунтується на законах логіки та правових нормах і спрямована на формування у суб'єктів доказування власної думки щодо достовірності обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення, а також ухвалення судом законного й обґрунтованого рішення.
44. Підготовка апеляційним судом справи до розгляду (Повернення справи до суду першої інстанції. Дії суду апеляційної інстанції по підготовці справи)
Особливості підготовки справи до розгляду в апеляційній інстанції
· строк підготовки - 10 днів із дня отримання справи суддею-доповідачем
· перелік підготовчих дій, визначений ст.301 ЦПК, не є вичерпним
· підготовка здійснюється суддею-доповідачем, а не колегією
· після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка в разі необхідності вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до розгляду
· не проводиться попереднє судове засідання, призначення справи до розгляду - не пізніше 7 днів після закінчення підготовки
Дії суду апеляційної інстанції з підготовки справи
1. суд, з'ясовуючи склад осіб, які беруть участь у справі під час її розгляду в апеляційній інстанції, зазвичай орієнтується на тих суб'єктів, які брали участь у суді першої інстанції.
2. визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює
під час порушення питань про те, на якому законі має ґрунтуватися суд у ході вирішення конкретних правовідносин, повинні застосовуватись нормативні акти, які мають вищу юридичну силу. Коли постає питання про врегулювання право - відносин двома чи декількома нормативними актами, то з них слід обирати ті, які більш чітко врегульовують правовідносини.
3. з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень
4. з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами
5. вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
6. за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача
7. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову
8. вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи
При надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
45. Відмінність процесуального положення прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права і свободи інших осіб, від процесуального положення інших суб'єктів процесу (третіх осіб, експертів, представників.)
|
Відмінності інституту захисту інтересів у порядку ст.45 ЦПК від інституту договірного представництва у цивільному процесі1 |
|
|
Правова природа участі у цивільному процесі суб'єктів по ст.45 ЦПК та законних представників2 |
|
|
Ст.45ЦПК |
|
|
Заінтересованість органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інте - реси інших осіб або державні чи суспільні інте - реси, має державно-правовий, суспільний або соціальний характер і зумовлена обов'язками, визначеними їх компетенцією або покладеними на них функціональними повноваженнями. |
|
|
Ці органи та особи захищають у визначених за - коном випадках права, свободи та інтереси будь-якої особи, яка потребує такого захисту. |
|
|
Такі органи та особи виступають у цивільному процесі від свого імені. |
|
|
Участь зазначених органів та осіб не позбавляє особу, права, свободи та інтереси якої вони за - хищають, можливості брати особисту участь у справі. |
|
Ці органи та особи не мають права укладати мирову угоду. |
Законні представники мають право вчиняти усі процесуальні дії, що мала б право вчиняти осо - ба, яку вони представляють, якщо вона брала би участь у процесі особисто (окрім випадку, пе - редбаченого ч.6 ст.175 ЦПК). |
|
|
Відмінності суб'єктів по ст.45 ЦПК та сторін1 |
||
|
вони не є учасниками спірного матеріального правовідношення; звільнені від сплати судових витрат; не перебувають із відповідачем у спірних матеріальних правовідносинах; проти них не може бути заявлено зустрічного позову; беруть участь у справі не у власних інтересах, а в інтересах інших осіб; мають не особисту матеріально-правову, а службову (у більшості випадків) процесуальну заінтересованість; наділені розпорядчими правами щодо предмета позову, окрім права укладати мирову угоду; на них не поширюються суб'єктні межі дії законної сили судового рішення; їх відмова від поданої заяви чи зміна заявлених вимог не позбавляє особу, на захист інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному об - сязі (ч.2 ст.46 ЦПК). |
46. Предмет доказування. Розподіл між сторонами обов'язку по доказуванню
У ЦПК предмет доказування окреслено ч.3 ст.60, за якою доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. доказування як уніфіковану формулу, саме тому доводиться послуговуватися загальним логічним шаблоном.
Предметом доказування можуть бути як позитивні, так і негативні юридичні факти.
Так, ч.5 ст.1187 ЦК передбачає, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини (негативний юридичний факт). Довести цей факт можна, зокрема, посиланням на позитивний факт. У даному випадку відповідач може довести відсутність з його боку вини посиланням на те, що шкода виникла в результаті нездоланної сили чи з вини самого потерпілого або що шкоду заподіяла інша особа.
Предметом доказування є також юридичні факти, що обґрунтовують заперечення сторін. Такі заперечення поділяються на матеріально-правові і процесуально-правові. Перші спрямовані на спростування права позивача на позов у матеріальному змісті, другі - на доказування відсутності в позивача права на позов у процесуальному змісті.
За ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування і представлення доказів розподіляється між сторонами за принципом: той, хто посилається на юридичні факти, що обґрунтовують його вимоги чи заперечення або інші обставини, що мають значення для справи, повинний їх довести шляхом представлення суду відповідних доказів. Це правило поширюється не тільки на сторони - позивача і відповідача, але і на третіх осіб, представників сторін, прокурора.
Суд повинен дотримуватися встановленого законом розподілу між сторонами обов'язку доказування. Не можна вимагати від відповідача доводити те, що повинен зробити позивач, і навпаки.
Разом з тим, серед юридичних фактів, що входять у предмет доказування, є такі, що не потребують доказування, серед яких:
1. Факти визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.1 ст.61 ЦПК). Наприклад, при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини при розлученні її батьків, сторони визнають той факт, що батько дитини має кращі умови проживання та вищий матеріальний рівень).
2. Факти визнані судом загальновідомими, тобто відомими широкому колу осіб, в тому числі і складу суду (ч.2 ст.61 ЦПК). Такі обставини не потребують доказування через очевидність об'єктивності їх існування. Як правило, загальновідомими є юридичні події (обставини, настання, зміна чи припинення яких не залежать від волі людини): аварія на Чорнобильській АЕС, землетрус, повінь тощо.
3. Факти встановлені судовім рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, тобто преюдиціальні факти (ч.3 ст.61 ЦПК).
4. Законне припущення (презумпція) - це твердження, яке вважається встановленим за законом, якщо в судовому засіданні не буде доведено інше.
Використовуючи презумпцію, суд вправі визнати дійсним існування певного юридичного факту, не вимагаючи від сторони, що на нього посилається, доказів. Це допускається за умови, якщо даний факт за припущенням, що базується на суспільній практиці, є прямим наслідком чи причиною іншого, доведеного факту (фактів) і не спростовується під час розгляду справи.
47. Поняття, зміст та суть рішення суду. Вимоги, які пред'являються до рішення суду
Судове рішення - виступає цивільним процесуальним актом, який підсумовує діяльність суду першої інстанції по розгляду і вирішенню справи по суті. В рішенні відбивається вся проведена судом діяльність по дослідженню і оцінці доказів по встановленню юридичних фактів, а також по застосуванню норм права до конкретних правовідносин та їх суб'єктів.
Суть судового рішення в тому, що воно є основним і найважливішим актом правосуддя, постановленим у передбаченому законом порядку іменем України і спрямованим на захист гарантованих Конституцією України прав, свобод та законних інтересів громадян й організацій, державних і громадських інтересів, зміцнення законності і правопорядку, на запобігання правопорушенням, виховання громадян і посадових осіб в дусі поваги до Конституції, законів України, честі і гідності людини.
Норми гл.7 ("Судові рішення") ЦПК визначають, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим (ст.213), ухвалене у передбаченому порядку (ст. 209), викладеним в письмовій формі, за встановленим змістом (ст.210 і проголошене публічно (ст.218).
Зміст судового рішення - це його структура у взаємозв'язку, взаємообумовленості і послідовності його частин та їх складових елементів.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, зрозумілим, чітким і відповідно до ст.215 ЦПК обов'язково в рішенні суду зазначається:
1. час і місце його ухвалення;
2) назва суду, що його ухвалив;
3) прізвище та ініціали судді та секретаря судового засідання;
4) сторони та інші особи, які брали участь у справі;
5) вимоги позивача, заперечення відповідача, узагальнений виклад пояснень інших осіб, які брали участь у справі;
6) встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини;
7) наявність по - рушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог;
8) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, за якими вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався;
9) висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівка на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення. Зазначені вимоги щодо змісту рішення об'єднанні в чотири складові частини рішення: вступну, описову, мотивувальну, резолютивну у встановленій послідовності.
48. Судовий розгляд справи апеляційним судом. Межі апеляційного перегляду цивільних справ. Розпорядчі права сторін в апеляційному провадженні
1. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
2. Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
3. Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші особи, які беруть участь у справі.
...Подобные документы
Поняття, мета та завдання стадії підготовки справи до судового розгляду в структурі цивільного процесу. Одноособові і колегіальні дії суду як процесуальна форма підготовки справи до судового розгляду. Попереднє судове засідання та порядок його проведення.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 16.02.2013Визначення предмету дослідження, завдання і загальнотеоретичних аспектів цивільного судочинства. Характеристика його видів. Справи позовного провадження, суть і визначення позову. Особливості наказного та окремого видів провадження цивільного судочинства.
курсовая работа [45,8 K], добавлен 20.10.2011Предмет, метод та система цивільного процесуального права. Джерела та принципи цивільного процесу, сторони та основні стадії. Особливості застосування судами в справі норм матеріального і процесуального права. Види стадій цивільного судочинства.
курсовая работа [37,5 K], добавлен 06.09.2016Визначення теоретичних засад дослідження суті касаційного провадження. Особливості видів цивільного судочинства. Аналіз основних елементів касаційного провадження. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції. Порушення касаційного провадження.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 05.10.2012Поняття і значення підсудності. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею. Судовий розгляд кримінальної справи. Загальні положення судового розгляду: підготовча частина, судове слідство, судові дебати та останнє слово підсудного. Вирок.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 12.10.2007Завдання кримінального судочинства та проблема підвищення ефективності судочинства. Механізм захисту прав громадян у кримінальному судочинстві. Підстави та стадії порушення кримінальної справи у кримінальному процесі, можливість її судового оскарження.
реферат [20,9 K], добавлен 22.04.2011Теоретичні основи кримінального судочинства України. Практика правозастосування та комплексний теоретичний аналіз проблемних питань, які пов’язані з підставами повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 11.03.2011Поняття матеріальної шкоди, завданої злочином, визначення розміру матеріальної шкоди та способи її відшкодування. Цивільний позов як спосіб реалізації принципу публічності на стадії судового розгляду кримінальної справи. Розв’язання цивільного позову.
магистерская работа [92,2 K], добавлен 23.11.2010Підсудність кримінальних та цивільних справ місцевому суду. Учасники кримінального судочинства. Порядок підготовки справи до розгляду та винесення рішення. Провадження справ в апеляційному порядку. Перегляд судових рішень, що набрали законної сили.
курсовая работа [49,6 K], добавлен 01.06.2013Підготовка справ про поновлення на роботі у зв’язку з розірванням трудового договору за ініціативи роботодавця до судового розгляду. Мета та завдання стадії провадження в справі до судового розгляду, зокрема під час підготовки справ за трудовими спорами.
статья [20,6 K], добавлен 14.08.2017Процес відкриття провадження у цивільній справі в суді першої інстанції. Процесуальні заходи з підготовки справи до слухання. Основні завдання, що стоять перед суддею на цьому етапі. Судовий розгляд цивільної справи по суті справи з винесенням рішення.
курсовая работа [30,5 K], добавлен 17.02.2011Загальна характеристика розгляду справи судом першої інстанції. Позивач як учасник судового розгляду справи. Взаємодія позивача з іншими учасниками судового процесу. Тактика допиту свідків, постановки запитань експерту, взаємодії позивача з відповідачем.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 07.04.2012Підготовка матеріалів до розгляду в суді першої інстанції. Порядок розгляду справи у засіданні господарського суду, прийняття законного і обґрунтованого рішення. Відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі та залишення позову без розгляду.
курсовая работа [36,9 K], добавлен 09.02.2012Поняття заочного розгляду справи та його процесуально-правова суть. Порядок заочного розгляду справи в цивільному судочинстві. Заочний розгляд справи при пред’явленні зустрічного позову та участі у справі третіх осіб. Перегляд та оскарження рішення.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 17.11.2009Поняття та основні види судових витрат. Розподіл судових витрат. Судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 30.12.2013Поняття і класифікація приводів і підстав до порушення кримінальної справи. Структура і ознаки приводівдо порушення кримінальної справи. Порядок порушення кримінальної справи. Нагляд прокурора за законністю порушення справи.
реферат [28,6 K], добавлен 24.07.2007Особливості визначення стадій цивільного процесу. Дослідження поняття процесуальної стадії - елементу, який відображає динамічну характеристику юридичного процесу. Відмінні риси видів проваджень у суді першої інстанції: апеляційне, касаційне провадження.
реферат [18,0 K], добавлен 09.11.2010Захист прав і законних інтересів громадян. Виникнення та еволюція заочного провадження в цивільному процесі. Поняття та умови заочного розгляду цивільної справи. Порядок заочного розгляду справи. Перегляд, оскарження та скасування заочного рішення.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 13.02.2009Поняття і види підсудності: родова, територіальна, окрема підсудність. Порядок розгляду справи з додержанням правил підсудності. Відмінність процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача. Види правонаступництва в матеріальному праві.
контрольная работа [16,5 K], добавлен 30.03.2010Поняття та види проваджень в справах про адміністративні правопорушення. Принципи та учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення. Строки розгляду справи. Заходи забезпечення провадження в справах. Заходи процесуального забезпечення.
курсовая работа [38,2 K], добавлен 10.03.2014
