Цивільне судочинство
Види цивільного судочинства. Порядок передачі справи в інший суд. Експертиза на стадії провадження у справі до судового розгляду. Стадії цивільного процесу. Наслідки порушення підсудності. Розподіл судових витрат за результатами розгляду цивільної справи.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | шпаргалка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2016 |
| Размер файла | 350,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
· сторони,
· треті особи (з самостійними вимогами чи без таких),
· особи, які відповідно до закону захищають права чи інтереси інших осіб
· заявники та інші заінтересовані особи
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Процесуальний представник не заступає сторону у цивільному судочинстві (за винятком законних представників - батьків, опікунів, піклувальників), а діє поряд з нею, на захист її суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.
п.4 ч.1 ст.169 ЦПК - випадок, коли суд може визнати особисту участь громадянина обов'язковою, незважаючи на участь у справі її представника
62. Поняття, часові межі та правові наслідки здійснення розпорядчих прав сторін у позовному провадженні (Відмова від позову. Зміна підстави та предмета позову. Збільшення, зменшення розміру позовних вимог. Визнання позову (повне, часткове). Укладення мирової угоди)
Відмова від позову
Відмова від позову не є відмовою позивача від належних йому матеріальних прав, хоча в основі його може лежати і прощення боргу (ст.415 ЦК), та інші правові форми відмови уповноваженої особи від свого права. В будь-якому випадку відмова від позову є по своїй суті відмовою від судового захисту своїх прав, що зайвий раз доводить неможливість ототожнення позову з суб'єктивним матеріальним правом.
Відмова від позову може бути повним або частковим (зменшення розміру позовних вимог) і можливий у суді як першої, так і другої інстанцій.
Повна відмова від позову тягне за собою припинення провадження по справі (ст.219 ЦПК) і виключає в подальшому можливість звернення позивача з тим же самим позовом. Однак це правило не поширюється на вимоги, що виникають з триваючих правовідносин (або про розподіл загальної власності, про стягнення аліментів та ін.). Відмова від позову в таких випадках не позбавляє позивача права повторного його пред'явлення, якщо в майбутньому знову виникнуть факти, що обґрунтовують аналогічні вимоги.
Відмова позивача від позову має безумовне значення для суду. Суд не вправі обговорювати наслідки таких дій і зобов'язаний припиняти виробництво по справі, як тільки будуть дотримані всі процесуальні формальності, пов'язані з відмовою позивача від позову (суд з'ясує, чи відповідає дія позивача його дійсним намірам і роз'яснить йому наслідки такої дії). Це правило, однак, не відповідає завданню захисту інтересів третіх осіб.
Зміна підстави та предмета позову
Процесуальні дії по зміні позову можуть бути втілені в усній чи письмовій формі протягом всього часу розгляду справи по суті.
Стаття 103 ЦП К надає право позивачу у заявленому в суді позові змінити тільки предмет позову або тільки його підставу. Одночасна зміна підстав та предмета позовних вимог у процесі порушеної цивільної справи, а також особи, до якої їх заявлено, вони вважаються новими вимогами і мають бути оформлені письмовою позовною заявою за правилами ст.137 ЦПК.
Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між фактами, що обґрунтовують позов, і обставинами, за якими така вимога може бути задоволена. Зміна підстави позову означає, що замість юридичних фактів, що обґрунтовують позовну вимогу, покладені нові. При зміні підстави позову до складу юридичних фактів можна включати також ті факти, які виникли після пред'явлення позову. Але межами зміни підстав позову будуть первісні спірні правовідносини.
Зміна предмета позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи замість первісних спірних матеріально-правових вимог заявлені нові. При уточненні, доповненні чи конкретизації формулювання вимоги предмет позову залишається незмінним, а змінюється, як правило, зміст позову - збільшується або зменшується спірна сума або пред'являється альтернативна вимога. Зміна предмета позову можлива в межах спірних правовідносин, якщо така зміна слугує інтересам їх захисту і відповідає дійсним взаємовідносинам сторін у справі. Процесуальними гарантіями захисту інтересів відповідачів є їх право подавати свої доводи, міркування та заперечення на заяву про зміну позову, а з метою забезпечення можливості підготуватися до захисту проти зміненого позову (зібрати і подати додаткові докази) вимагати відкладення розгляду справи (ст.176 ЦПК)
63. Виправлення недоліків рішення судом, що його ухвалив
|
Виправлення описок чи явних арифметичних помилок (ст.219 ЦПК) |
Додаткове рішення (ст.220 ЦПК) |
Роз'яснення рішення (ст.221 ЦПК) |
||
|
коло осіб, які можуть ініціювати |
особи, які беруть участь у справі суд з власної ініціативи |
особи, які беруть участь у справі суд з власної ініціативи |
особи, які беруть участь у справі державний виконавець |
|
|
часові межі подання заяви |
незалежно, чи рішення набрало законної сили і чи виконано воно, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено. |
до закінчення строку на виконання рішення |
до закінчення строку на виконання рішення, якщо воно ще не виконане |
|
|
підстави |
наявність арифметичної помилки чи описки Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв'язку з використанням несправної техніки. Не є арифметичними помилками, а отже, і не може бути виправлене в порядку, передбаченому статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. |
вичерпний перелік (ст.220 ЦПК) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.367 ЦПК; судом не вирішено питання про судові витрати. |
незрозумілість резолютивної частини рішення Наприклад, у резолютивній частині рішення записано: "Стягувати з гром.П. і гром. М.250 грн щомісячно". З такого судового рішення незрозуміло, чи потрібно із кожного з них стягувати по 250 грн або з обох відповідачів разом. У Постанові Пленуму ВСУ "Про судове рішення у цивільній справі" (п.21) вказується, що роз'ясненню підлягає лише рішення суду, а не ухвала. Така ж позиція підтримана і ВССУ в Інформаційному листі щодо деяких спірних питань застосування норм цивільного процесуального права від 10.07.2012 р.1 |
64. Суть і значення касаційного перегляду ухвал та рішень касаційним судом. Суб'єкти та об'єкти касаційного оскарження
Розгляд справ у касаційній інстанції здійснюється судом у складі не менше трьох суддів судової палати в цивільних справах Верховного Суду України, частково функції касаційної інстанції передані апеляційним судам областей.
При розгляді справи в касаційному порядку перевіряється правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, законність судових рішень чи ухвал.
Касаційне провадження є самостійною формою забезпечення однакового застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанцій (ст.39 Закону "Про судоустрій"). Наявність касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал сприяє формуванню у громадян, службових і посадових осіб переконаності в тому, що кожне незаконне рішення буде скасовано, що їх політичні, трудові та інші соціально-економічні права і свободи, а також права організацій і публічні інтереси дістануть належний судовий захист.
Отже, суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, і осіб, котрі не брали участь у справі, стосовно яких суд вирішив питання про їх права і обов'язки, перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального чи процесуального права, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод таких заінтересованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанції, захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі і держави, захист публічних інтересів, а також забезпечує однакове застосування закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на попередження порушення законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами.
СУБ'ЄКТИ ІНІЦІЮВАННЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Сторони, треті особи, їх представники У справах позовного провадження
Заявники та заінтересовані особи У справах окремого провадження
Органи державної влади та місцевого самоврядування, Уповноважений ВРУ з прав людини, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, які брали участь у справі відповідно до ст.45 ЦПК Якщо вони брали участь під час розгляду справи в суді першої інстанції
Генеральний прокурор України, прокурори АРК, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних), міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники незалежно від участі у розгляді справи.
Особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов'язки
Правонаступники питання про процесуальне правонаступництво вирішує суд касаційної інстанції
ОБ'ЄКТИ КАСАЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ
Рішення суду
рішення суду першої інстанції - тільки після їх перегляду в апеляційному порядку
рішення апеляційного суду
як у цілому, так і в частині
· Ухвали суду першої інстанції
· тільки ті, що визначені в п.2 ч.1 ст.324 ЦПК
· тільки після їх перегляду в апеляційному порядку
65. Види представництва. Характеристика договірного та законного представництва
|
1. За ступенем обов'язковості або способом виникнення представництво в суді можна поділити на: обов'язкове (необхідне), коли згода того, кого представляють, не потрібна (наприклад, представництво батьків, опікунів, піклувальників у справах з участю недієздатних чи неповністю дієздатних осіб); факультативне (необов'язкове). |
2. За ознаками осіб, які здійснюють представництво: представництво адвокатами; представництво юрисконсультами; представництво одним зі співучасників; представництво батьками, опікунами, піклувальниками; представництво іншими фізичними особами. |
|
|
3. Залежно від юридичної значущості волевиявлення особи, яку представляють: представництво добровільне; представництво обов'язкове |
4. За ознаками осіб, яких представляють: представництво сторін; представництво третіх осіб; представництво заявників і заінтересованих осіб. |
За підставами виникнення процесуальне представництво поділяється на:
Законне
|
Ознаки |
законні представники покликані законодавцем охороняти права і законні інтереси недієздатного чи частково дієздатного суб'єкта. Відсутня дієздатність осіб реалізується через дії їх законних представників законні представники отримують повноваження на представництво інтересів особи, яку вони представляють, не від неї самої, оскільки вона не володіє повною дієздатністю, а на підставі закону обсяг прав законного представника не залежить від волі підопічного; вони ширші за права договірних представників і не можуть бути ніким обмежені. Деякі повноваження виходять за межі прав договірних представників - право доручити ведення справи в суді іншій особі законний представник під час здійснення представництва виражає свою волю законний представник зобов'язаний захищати права і законні інтереси підопічного у всіх установах, в тому числі і в суді. Як правило, він не може відмовитися від ви - конання покладеного на нього законом обов'язку. |
|
|
Хто може бути представником |
Закон чітко визначає, хто може бути законним представником: щодо малолітніх до 14 років, недієздатних - батьки, усиновлювачі, опікуни; щодо неповнолітніх 14-18 років осіб, цивільна дієздатність яких обмежена - батьки, усиновлювачі, піклувальники (суд може залучити до участі у справі саму особу); щодо особи, визнаної безвісно відсутньою, - опікун майна особи; щодо спадкоємців особи, яка померла чи оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, - виконавець заповіту, охоронець спадкового майна. |
|
|
Документи, що посвідчують повноваження представника Повноваження законного представника посвідчуються (ст.42 ЦПК): свідоцтвом про народження дитини; рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна; рішенням про усиновлення (хоча це прямо не вказано в ЦПК) |
Договірне
|
Ознаки |
в основі - договір; це договір між стороною, третьою особою і адвокатом; коли юрисконсульт представляє інтереси підприємства, установи, організації, зважаючи на умови трудового договору, але на підставі доручення; коли окремі громадяни за договором представляють в суді інтереси сторін та третіх осіб; представництво співучасниками |
|
|
Хто може бути представником |
Представником може бути (ст.40 ЦПК): адвокат; інша особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність і нале - жно посвідчені повноваження на ведення справи в суді. Не можуть бути представниками (ст.41 ЦПК): особи, які діють в цьому процесі як секретар, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок; судді, слідчі, прокурори (крім законного та статутного представництва); одна і та ж особа не може бути представником іншої сторони, третіх осіб (ч.2 ст.40 ЦПК); адвокати, які отримали доручення з порушенням правил. |
ст.42 ЦПК: документи що додаються
· довіреність фізичної особи (
· ордер адвокатського об'єднання. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору;
· доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги;
· договір з адвокатом; довіреність юридичної особи
66. Елементи позову та види позовів. Це предмет, підстава позову та зміст позову
ПРЕДМЕТ ПОЗОВУ
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що зумовлена спірними правовідносинами. Тобто це вказане позивачем суб'єктивне право, про захист якого він просить суд винести рішення за допомогою вказаних у заяві способів. Наприклад, вимога про повернення речі, розі - рвання договору, стягнення заборгованості тощо. За предметом позову визначається судова юрисдикція справи
Предметом позову може бути як охоронюваний законом інтерес, так і правовідносини в цілому: авторське право на твір літератури, науки чи мистецтва, право власності на житлове приміщення, право на певні періодичні платежі тощо.
Отже, предмет позову - вірогідно існуюче чи заперечуване відповідачем правовідношення.
ПІДСТАВА ПОЗОВУ
Підстава позову - це обставини (юридичні факти), на основі яких позивач обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права.
Такі факти формують позов. Вони вказують на наявність чи відсутність правовідносин між позивачем і відповідачем та на обґрунтованість вимог позивача. Законодавець так і називає підставу позову - "обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги" (п.5 ч.2 ст.119 ЦПК).
Зміст ПОЗОВУ
Зміст позову - це дія суду, здійснення якої просить позивач, коли звертається до суду за захистом порушеного чи оспорюваного права (наприклад, присудити річ, визнати наявність чи відсутність суб'єктивних прав, змінити чи припинити правовідносини сторін тощо).
· необхідний для визначення судової юрисдикції справи;
· його застосовуються для класифікації позовів за процесуальною ознакою.
1. За поділом прав (правовідносин) на речові та зобов'язальні
· Речово-правові (віндикаційний - позов неволодіючого власника до володіючого невласника про витребування речі з чужого незаконного володіння; негаторний - позов володіючого власника про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, які не пов'язані з позбавлення його права володіння).
· Зобов'язально-правові позови виникають з підстав порушення умов договорів, а також у деяких інших випадках містять вимогу про відшкодування шкоди й про інші вимоги притягнення до відповідальності (стягнення неустойки, відсотків річних),
2. За об'єктом захисту (характером спірного матеріального правовідношення, матеріально-правова класифікація) виділяють позови, що виникають із цивільних, трудових, сімейних, земельних та інших правовідносин.
3. Залежно від змісту позову (процесуально-правова класифікація
· Позов про присудження (виконавчий позов) спрямований на примусове виконання Позови про
присудження - позови про стягнення аліментів, виселення із житлових приміщень, стягнення боргу за договором позики.
· Позов про визнання (позитивний, негативний або установчий позов) спрямований на підтвердження
існування чи відсутності право - відношення. Позови про визнання: позитивні - про визнання права власності на будинок; негативні - про визнання правочину недійсним.
Перетворювальний позов спрямований на встановлення нового, зміну чи припинення існуючого правовідношення.
Залежно від того, чи є об'єктом порушеного права (інтересу) благо, що піддається грошовій оцінці
· Майнові - пред'являються вимоги про захист права чи інтересу, об'єктом якого є благо, що піддається грошовій оцінці. Це значить, що будь-який майновий позов має ціну, тому розмір судового збору визначається у відсотковому відношенні до ціни позову.
Немайнові - позови з вимогами про захист права чи інтересу, об'єктом якого є благо, що не піддається грошовій оцінці. Відповідно, немайновий позов не має ціни, тому розмір судового збору визначається в кратному відношенні до встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
67. Поняття та значення заочного розгляду справи у цивільному процесі. Підстави та порядок заочного розгляду справи
Заочний розгляд справи - це будь-який розгляд цивільної справи, який відбувається у відсутності позивача або відповідача.
Процесуально-правова суть заочного розгляду цивільних справ, зводиться до того, що заочний розгляд справи - це один із можливих наслідків неявки в судове засідання однієї з осіб, які беруть участь у справі, зокрема відповідача.
За своєю процесуально-правовою природою заочний розгляд справи у цивільному судочинстві не є самостійним видом провадження.
Значення полягає у тому що, в деяких випадках, якщо відповідач не з'являється у судове засідання, суду необхідно вирішити питання про відкладення розгляду справи або розгляд справи та його відсутності. Це шкодить оперативності розгляду справи, а також формуванню повної доказової бази та встановленню дійсних обставин справи.
Для уникнення таких негативних явищ цивільний процесуальний закон допускає заочний розгляд справи
ПІДСТАВИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАОЧНОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
1. Неявкою відповідача
· його фактична відсутність у залі судового засідання під час розгляду справи по суті;
· особиста відсутність, а також відсутність його представника.
У випадку явки в судове засідання представника відповідача з належно оформленими повноваженнями суд не вправі ухвалювати заочне рішення.
2. Належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду
Категорія належного повідомлення відповідача як умова розгляду цивільної справи у його відсутності охоплює:
· конкретний спосіб повідомлення, передбачений цивільним процесуальним законодавством.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК;
· дотримання встановленої законом процедури повідомлення з урахуванням обраного способу.
3. Відсутність поважних причин неявки відповідача Заочний розгляд справи можливий у випадку, якщо повідомлені відповідачем причини неявки будуть визнані неповажними. Якщо відповідач в силу покладеного на нього ст.77 ЦПК обов'язку не повідомляє про причини неявки в судове засідання, то діє презумпція їх неповажності, а тому допускається ухвалення заочного рішення.
4. Відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності Можлива ситуація, коли відповідач просить розглянути спра - ву за його відсутності. У такому випадку ухвалення заочного рі - шення неможливе, оскільки відповідач свідомо відмовляється від особистої участі у процесі, а тому він вважатиметься таким, який брав участь у судовому засіданні, незважаючи на його неявку.
5. Згода позивача на заочний розгляд справи Оскільки ЦПК не встановлює способи висловлення згоди позивача на заочний розгляд справи, то вона може бути й усною, проте обов'язково повинна фіксуватися у журналі судового засідання.
68. Форма та зміст касаційної скарги. Строки та порядок касаційного оскарження. Процесуальні засоби звернення до суду касаційної інстанції та відкриття касаційного провадження
Стаття 326. Форма і зміст касаційної скарги
1. Касаційна скарга подається у письмовій формі.
2. У касаційній скарзі повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;) рішення (ухвала), що оскаржується;
5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
6) клопотання особи, яка подає скаргу;
7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.
3. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником.
4. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
5. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій.
Стаття 426. Порядок і строки касаційного оскарження
1. Касаційна скарга подасться безпосередньо до суду касаційної інстанції.
2. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення супом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
3. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані з суду, який виконує судове рішення, окрім суду касаційної інстанції.
ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції
Реєстрація скарги у ВССУ здійснюється у наступний день
Справа передається судді-доповідачу, який визначається автоматизованою системою документообігу суду (ст.11-1 ЦПК протягом 3 днів
Суддя-доповідач вирішує питання про відкриття касаційного провадження (ухвала)
Для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі суддя - доповідач повинен перевірити:
· чи передбачено законом можливість касаційного оскарження ухвал судів першої чи апеляційної інстанцій;
· чи було рішення суду першої інстанції предметом апеляційного перегляду по суті;
· наявність в особи, яка подає скаргу, права на касаційне оскарження судового рішення;
· чи дотримано строк подання касаційної скарги;
· відповідність касаційної скарги вимогам закону щодо форми та змісту;
· наявність копій касаційної скарги і додатків до неї (письмових матеріалів) відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі;
· чи сплачено в належному розмірі та у визначеному порядку судовий збір.
наступні дії:
· витребовує справу;
· надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі
· встановлює строк подання заперечень на касаційну скаргу
· вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду (за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу)
69. Повноваження представника в суді
Представник є самостійним учасником процесу, який наділений важливими повноваження. Тобто представник наділений такими повноваженнями, як і особа, яку він представляє (загальні + спеціальні права).
ЗАГАЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ (ст.27 ЦПК)
Це повноваження, що належать усім особам, які беруть участь у справі:
· ознайомитися з матеріалами справи
· робити з них витяги
· знімати копії з документів, долучених до справи
· одержувати копії рішень, ухвал,
· брати участь у судових засіданнях
· подавати докази
· брати участь у дослідженні доказів
· задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам
· заявляти клопотання та відводи
· давати усні та письмові пояснення судові
· подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб
· користуватися правовою допомогою
· знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти
· прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти
· оскаржувати рішення і ухвали суду
· користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом
СПЕЦІАЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ
Це повноваження представника щодо розпорядження предметом спору та розвитку процесу, обумовлені процесуальним статусом особи, яку він представляє в суді.
До них належать, наприклад, такі:
· повна або часткова відмова від позовних вимог
· зміна предмета або підстави позову
· збільшення або зменшення розміру позовних вимог
· повне або часткове визнання позову
· пред'явлення зустрічного позову
· укладення мирової угоди
· передача справи на розгляд третейського суду.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності (ч.2 ст.44 ЦПК).
Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні (ч.4 ст.44 ЦПК).
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або ви - знанням позову відповідачем чи укладенням мирової угоди суд перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.174, ч.3 ст.175 ЦПК).
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем, а також суд не визнає мирової угоди у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.5 ст.174, ч.6 ст.175 ЦПК).
70. Право на позов: поняття, підстави виникнення, передумови здійснення. Характеристика об'єднання і роз'єднання позовів
Позов (право на позов) у матеріальному значенні суб'єктивне право позивача на примусове здійснення обов'язку відповідача вчинити яку-небудь дію або утриматися від її вчинення. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За ч.10 ст.7 СК кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Право на пред'явлення позову (право на судовий захист, правосуддя) - право особи на порушення цивільної справи і підтримку розгляду конкретного матеріально-правового спору в суді першої інстанції з метою його вирішення. Право на пред'явлення позову мають усі громадяни і юридичні особи.
|
ОБ'ЄДНАННЯ ПОЗОВІВ Умови об'єднання позовів: декілька однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; декілька однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до різ - них відповідачів; декілька однорідних позовних вимог за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача. Мета - процесуальна економія під час судового процесу. Види об'єднання позовів: Суб'єктивне об'єднання позовів - це об'єднання в одному провадженні декількох позовів між різними особами. Таке об'єднання - це процесуальна співучасть, що характеризується множинністю осіб на боці позивача, відповідача чи обох сторін, а також декількома позов - ними вимогами. Об'єктивне об'єднання позовів - це об'єднання в одному провадженні позовів, за якого позивачем і відповідачем є одні й ті ж самі особи. Іншими словами, в одне провадження об'єднуються матеріально-правові вимоги (об'єднання за об'єктами), наприклад, вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. У разі об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову (ч.6 ст.8 Закону України "Про судовий збір"). |
РОЗЄДНАННЯ ПОЗОВІВ Згідно з ч.2 ст.126 ЦПК залежно від обставин справи суд має право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи. Наприклад, під час розгляду позову про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину суд може роз'єднати ці вимоги, якщо подружжю буде надано 6-місячний строк для примирення. В такому випадку позов про стягнення аліментів буде розглянуто окремо, а позов про розірвання шлюбу - пізніше у рамках самостійного провадження. У разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується (ч.5 ст.8 За - кону України "Про судовий збір"). NB! У ст.126 ЦПК не уточнюється, про об'єднання чи роз'єднання яких позовів йдеться. Часто суди вчиняють такі дії не лише щодо первісних позовів, але й щодо позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, та до зустрічних позовів. Вбачається, що такі дії є неправильними, оскільки позов третьої особи, як і зустрічний позов відповідача, є порівняно самостійними, адже виникають на базі первісного позову. А тому роз'єднувати їх неможливо, адже вони пред'являються саме для спільного розгляду з первісним позовом. |
УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ: це встановлені законом умови, за яких може бути здійснено право на пред'явлення позову та порушена цивільна справа.
· відповідність форми та змісту заяви вимогам закону, наявність копій заяви, а в необхідних випадках і копій документів, що додаються до неї
· сплата судового збору у випадках, передбачених законом
· цивільна процесуальна дієздатність особи, яка звернулася до суду за захистом (ст.29
· і п.2 ч.3 ст.121 ЦПК);
· належно оформлені повноваження представника для ведення справи або наявність повноважень на ведення справи в особи, яка подає заяву від імені позивача (наприклад, прокурор, інші органи, законні представники)
· підсудність справи
71. Порядок перегляду заочного рішення. Дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення. Підстави для скасування заочного рішення
Суд вирішує питання щодо заочного розгляду справи до початку розгляду справи по суті (ч.1 ст.225 ЦПК - про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу)
Заочний розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги.
Основу судового розгляду в змагальному процесі становить дослідження та оцінка доказів судом. Зважаючи на те, що під час заочного розгляду справи відповідач відсутній, усне протистояння сторін усувається. Водночас це не дозволяє робити висновок про те, що взагалі зникають ознаки та елементи змагальності, зокрема обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ЦПК сам собою заочний розгляд справи не означає, що позовні вимоги будуть задоволені. Доказова діяльність, хоча і має скорочений та односторонній характер, але вона обов'язкова. Розгляд і вирішення цивільної справи здійснюється на підставі усіх наявних у ній доказів.
Позивач під час заочного розгляду, як і під час звичайного розгляду справи, повинен довести підставність усіх своїх вимог. Тут діють загальні правила звільнення від доказування відповідно до ст.61 ЦПК (щодо визнаних, загальновідомих та преюдиційних фактів).
Під час заочного розгляду і допит свідків, і дослідження письмових та речових доказів, і дослідження висновку експерта відбуваються за загальними правилами, передбаченими ЦПК.
Під час заочного розгляду справи допустимі ті дії та процесуальні конструкції змагального процесу, які не залежать від ініціативи відповідача, зокрема, неможливим видається:
1. визнання позову відповідачем;
2. відмова від визнання обставин, зроблена під час попереднього судового засідання;
3. застосування наслідків спливу позовної давності.
Заочний розгляд справи може завершуватися як ухваленням заочного рішення, так і постановленням ухвали про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду. Ухвали про закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду незважаючи на те, що ними закінчується розгляд справи в порядку заочного провадження, не можуть вважатися заочними, а тому жодними особливостями щодо оскарження вони не наділені.
Якщо ж заочний розгляд справи завершується ухваленням рішення, то таке рішення за формою та змістом повинно відповідати загальним вимогам процесуального законодавства до судових рішень із певними особливостями.
72. Процесуальні дії з підготовки справи касаційним судом до судового розгляду. Особливості попереднього розгляду цивільної справи касаційною інстанцією. Призначення справи до розгляду касаційним судом
Стаття 331. Підготовка справи до касаційного розгляду
Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 332. Попередній розгляд справи
Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
За результатами попереднього розгляду може:
1) Відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін (якщо відсутні підстави для скасування судового рішення)
2) Скасовує судове рішення (за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення. Оскільки норми ЦПК не містять підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення, застосування ч.4 ст.332 ЦПК судом касаційної інстанції під час попереднього розгляду справи є неможливим (п.16 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 14.06.2012 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку")
3) Призначає справу до судового розгляду (за відсутності підстав для скасування рішення або відхилення касаційної скарги та залишення рішення без змін) - якщо хоч один суддя зі складу суду дійшов такого висновку Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
73. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
Треті особи завжди вступають у справу, в якій провадження вже від - крите. Тому вони і називаються третіми, бо на час їх появи в процесі вже є і перші (позивачі), і другі (відповідачі) 1. Такі треті особи заінтересовані у результатах розгляду цивільної справи, оскільки ухвалене по ній рішення може наперед встановити певні взаємовідносини між ними і сторонами, а також вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Заява про залучення або вступ третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, повинна бути подана до ухвалення судом рішення у справі.
У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначені ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місце знаходження та підстави, з яких вона має бути залучена до участі у справі.
Оскільки треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, заінтересовані не у предметі спору, тому, вступаючи у процес, вони і не заявляють самостійні вимоги. Участь у цивільному процесі третіх осіб без самостійних вимог спрямована на те, щоб сприяти захисту прав тієї сторони, на боці якої вони виступають, не допустити ухвалення несприятливого для неї рішення суду, оскільки воно надасть право стороні вимагати збитків від третьої особи за регресним позовом. Крім того, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вступивши у цивільну справу, може своєчасно запобігти порушенню своїх прав, погіршенню свого правового становища (наприклад, під час відкриття провадження у справі про стягнення аліментів із чоловіка на користь другої дружини як третя особа може вступити у процес перша дружина, яка вже отримує від нього аліменти).
Головна ознака, що відрізняє третіх осіб без самостійних вимог від третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, - це характер заінтересованості у справі. Вони заінтересовані не у предметі спору, а в результатах справи, оскільки рішення у справі може вплинути на їхні взаємовідносини з однією зі сторін. Тому за змістом їхній інтерес процесуальний.
Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, наділені всіма процесуальними правами та обов'язками осіб, які беруть участь у справі (ч.3 ст.35 ЦПК). Як й інші суб'єкти процесуальних відносин, вони вправі ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, давати пояснення, заявляти клопотання та відводи тощо.
74. Поняття і суть позовного провадження
Позовне провадження - це вид провадження у цивільному процесі, у якому розглядається спір про право цивільне, тобто спір, який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Наявність спору про право цивільне визначає і іншу характерну рису цього провадження - участь у ньому двох сторін - позивача та відповідача.
Значення позовного провадження зумовлюється і тим, що усі цивільні процесуальні норми, які визначають загальну частину цивільного процесуального права та розгляд справи за стадіями поширюється саме на справи позовного провадження. Справи інших проваджень (наказного та окремого) розглядаються вже за загальними правилами позовного провадження з урахуванням винятків та доповнень, визначених спеціальними нормами про ці провадження.
75. Підвідомчість та підсудність справ окремого провадження. Загальні особливості розгляду справ окремого провадження
Підсудність справ окремого провадження
...Подобные документы
Поняття, мета та завдання стадії підготовки справи до судового розгляду в структурі цивільного процесу. Одноособові і колегіальні дії суду як процесуальна форма підготовки справи до судового розгляду. Попереднє судове засідання та порядок його проведення.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 16.02.2013Визначення предмету дослідження, завдання і загальнотеоретичних аспектів цивільного судочинства. Характеристика його видів. Справи позовного провадження, суть і визначення позову. Особливості наказного та окремого видів провадження цивільного судочинства.
курсовая работа [45,8 K], добавлен 20.10.2011Предмет, метод та система цивільного процесуального права. Джерела та принципи цивільного процесу, сторони та основні стадії. Особливості застосування судами в справі норм матеріального і процесуального права. Види стадій цивільного судочинства.
курсовая работа [37,5 K], добавлен 06.09.2016Визначення теоретичних засад дослідження суті касаційного провадження. Особливості видів цивільного судочинства. Аналіз основних елементів касаційного провадження. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції. Порушення касаційного провадження.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 05.10.2012Поняття і значення підсудності. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею. Судовий розгляд кримінальної справи. Загальні положення судового розгляду: підготовча частина, судове слідство, судові дебати та останнє слово підсудного. Вирок.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 12.10.2007Завдання кримінального судочинства та проблема підвищення ефективності судочинства. Механізм захисту прав громадян у кримінальному судочинстві. Підстави та стадії порушення кримінальної справи у кримінальному процесі, можливість її судового оскарження.
реферат [20,9 K], добавлен 22.04.2011Теоретичні основи кримінального судочинства України. Практика правозастосування та комплексний теоретичний аналіз проблемних питань, які пов’язані з підставами повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 11.03.2011Поняття матеріальної шкоди, завданої злочином, визначення розміру матеріальної шкоди та способи її відшкодування. Цивільний позов як спосіб реалізації принципу публічності на стадії судового розгляду кримінальної справи. Розв’язання цивільного позову.
магистерская работа [92,2 K], добавлен 23.11.2010Підсудність кримінальних та цивільних справ місцевому суду. Учасники кримінального судочинства. Порядок підготовки справи до розгляду та винесення рішення. Провадження справ в апеляційному порядку. Перегляд судових рішень, що набрали законної сили.
курсовая работа [49,6 K], добавлен 01.06.2013Підготовка справ про поновлення на роботі у зв’язку з розірванням трудового договору за ініціативи роботодавця до судового розгляду. Мета та завдання стадії провадження в справі до судового розгляду, зокрема під час підготовки справ за трудовими спорами.
статья [20,6 K], добавлен 14.08.2017Процес відкриття провадження у цивільній справі в суді першої інстанції. Процесуальні заходи з підготовки справи до слухання. Основні завдання, що стоять перед суддею на цьому етапі. Судовий розгляд цивільної справи по суті справи з винесенням рішення.
курсовая работа [30,5 K], добавлен 17.02.2011Загальна характеристика розгляду справи судом першої інстанції. Позивач як учасник судового розгляду справи. Взаємодія позивача з іншими учасниками судового процесу. Тактика допиту свідків, постановки запитань експерту, взаємодії позивача з відповідачем.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 07.04.2012Підготовка матеріалів до розгляду в суді першої інстанції. Порядок розгляду справи у засіданні господарського суду, прийняття законного і обґрунтованого рішення. Відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі та залишення позову без розгляду.
курсовая работа [36,9 K], добавлен 09.02.2012Поняття заочного розгляду справи та його процесуально-правова суть. Порядок заочного розгляду справи в цивільному судочинстві. Заочний розгляд справи при пред’явленні зустрічного позову та участі у справі третіх осіб. Перегляд та оскарження рішення.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 17.11.2009Поняття та основні види судових витрат. Розподіл судових витрат. Судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 30.12.2013Поняття і класифікація приводів і підстав до порушення кримінальної справи. Структура і ознаки приводівдо порушення кримінальної справи. Порядок порушення кримінальної справи. Нагляд прокурора за законністю порушення справи.
реферат [28,6 K], добавлен 24.07.2007Особливості визначення стадій цивільного процесу. Дослідження поняття процесуальної стадії - елементу, який відображає динамічну характеристику юридичного процесу. Відмінні риси видів проваджень у суді першої інстанції: апеляційне, касаційне провадження.
реферат [18,0 K], добавлен 09.11.2010Захист прав і законних інтересів громадян. Виникнення та еволюція заочного провадження в цивільному процесі. Поняття та умови заочного розгляду цивільної справи. Порядок заочного розгляду справи. Перегляд, оскарження та скасування заочного рішення.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 13.02.2009Поняття і види підсудності: родова, територіальна, окрема підсудність. Порядок розгляду справи з додержанням правил підсудності. Відмінність процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача. Види правонаступництва в матеріальному праві.
контрольная работа [16,5 K], добавлен 30.03.2010Поняття та види проваджень в справах про адміністративні правопорушення. Принципи та учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення. Строки розгляду справи. Заходи забезпечення провадження в справах. Заходи процесуального забезпечення.
курсовая работа [38,2 K], добавлен 10.03.2014
