Цивільне судочинство
Види цивільного судочинства. Порядок передачі справи в інший суд. Експертиза на стадії провадження у справі до судового розгляду. Стадії цивільного процесу. Наслідки порушення підсудності. Розподіл судових витрат за результатами розгляду цивільної справи.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | шпаргалка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2016 |
| Размер файла | 350,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
4. Закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, апеляційний суд надає особам, які беруть участь у справі, можливість виступити у судових дебатах в такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.
5. На початку судового засідання суд може оголосити про час, який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковий проміжок часу для виступу.
6. Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
7. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено.
РОЗПОРЯДЧІ ПРАВА СТОРІН В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
· Приєднатися до поданої апеляційної скарги (Лише до початку розгляду справи в апеляційному суді - особи, які брали участь у справі на стороні особи, яка подала скаргу особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки і їх вимоги не є іншими
· Доповнити чи змінити апеляційну скаргу Лише протягом строку на апеляційне оскарження, особа, яка подала апеляційну скаргу
· Відкликати апеляційну скаргу, До початку розгляду справи в апеляційному суді, особа яка подала…
· Відмовитися від апеляційної скарги Протягом усього часу розгляду справи, особа яка подала…
· Визнати апеляційну скаргу повністю чи частково До початку розгляду справи в апеляційному суді (до постановлення ухвали про призначення справи до розгляду - ст.302 ЦПК). інша сторона
Межі розгляду…
1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
2. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
3. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
4. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
49. Поняття та види процесуальної співучасті
Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов'язку.
Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов'язків.
Цивільна процесуальна співучасть може виникнути як в момент відкриття провадження по справі, якщо в суд звертається декілька позивачів чи позов пред'явлено до декількох відповідачів, так і на більш пізніх стадіях, наприклад, суд може об'єднати позови і в стадії судового розгляду в порядку ст.126 ЦПК. Процесуальна співучасть може виникнути також у разі вступу у справу кількох правонаступників сторони.
Співучасть за формою можна розділити на такі види:
активна співучасть (кілька співпозивачів проти одного відповідача).
Така співучасть є найбільш поширеною. У співпозивачів завжди спільні інтереси по відношенню до відповідача. Така співучасть має місце, наприклад, при пред'явленні кількома спадкоємцями по закону до спадкоємця про визнання заповіту недійсним;
пасивна співучасть (один позивач проти декількох співвідповідачів).
Співвідповідачі при пасивній співучасті пов'язані з позивачем протилежними матеріально-правовими інтересами;
змішана співучасть (кілька співпозивачів проти кількох співвідповідачів).
За ступенем обов'язковості співучасть може бути:
обов'язковою (необхідною)
факультативною (можливою, допустимою).
Обов'язкова співучасть можлива в тому разі, якщо характер спільного матеріального правовідношення такий, що питання про права і обов'язки одного із суб'єктів неможливо вирішити без притягнення до справи інших суб'єктів цього відношення, має місце, зокрема, у справах про спільну власність, про спадкування, про виключення майна з опису, про захист честі і гідності, про право користування житловими приміщеннями.
Факультативна співучасть виникає за розсудом суду.
В цьому випадку справи співучасників можуть розглядатися окремо, що не впливає на законність і правильність рішення суду.
Це, зокрема, право суду на об'єднання позовів в порядку ст.126 ЦПК. Факультативна процесуальна співучасть викликається доцільністю, тобто вона сприяє скороченню часу й витрат, пов'язаних з вирішення справи.
Об'єднання позовів, таким чином, може провести й сам позивач формулюванням у заяві кількох позовних вимог для розгляду в одному провадженні. Якщо ж позивачем подано кілька заяв з однорідними позовними вимогами, їх об`єднати правомочний і суддя. Як умова такого об`єднання позовів може виступати спільність предмета позову кількох позивачів до одного відповідача або одного позивача до кількох відповідачів, спільність підстав позову й процесуальна доцільність.
Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно, хоча співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність.
Можливість передачі прав представляти інтереси співучасників одному із них обґрунтовується підставами процесуальної співучасті:
предметом спору є спільні права чи обов'язки;
такі права і обов'язки випливають з однієї підстави;
предметом спору є однорідні права і обов'язки.
50. Класифікація доказів у цивільному процесі. Загальна характеристика засобів доказування
За ст.57 ЦПК доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таблица 1
|
№ |
Критерії класифікації |
Види доказів |
||
|
1 |
за характером зв'язку змісту доказів із фактами, які необхідно встановити в тій чи іншій справі |
прямі |
докази вважають прямими, коли вони безпосередньо вказують на факт, який має значення для справи |
|
|
непрямі (побічні, опосередковані) |
до непрямих належать докази, які прямо не вказують на обставини, що є основою вимог і заперечень сторін, а встановлюють лише побі - чні факти, за допомогою яких в сукупності і взаємозв'язку можна зробити правильний висновок про обставини справи. Специфіка непрямих доказів поля - гає у тому, що для доведення необхідного факту недостатньо лише одного побічного доказу, адже якесь із можливих припущень, що зумовлене змістом цього доказу, хибне, тому для достовірного висновку про наявність чи відсутність факту необхідно не один, а декілька побічних доказів у сукупності |
|||
|
2 |
Залежно з способу утворення доказів |
первісні |
докази, одержані з першоджерел |
|
|
похідні |
докази, одержані з інших джерел |
Таблица 2
|
3 |
за джерелом доказів |
особисті |
джерелом доказів є людина |
пояснення сторін і третіх осіб, їхніх представників, до - питаних як свідків, показання свідків |
|
|
речові |
джерелом доказів є матеріальний об'єкт |
письмові й речові докази |
|||
|
отримані за допомогою технічних засобів |
джерелом доказів є технічні засоби |
звуко- та відеозаписи |
|||
|
змішані |
інформація про факти надходить із двох джерел особистого і речового |
висновки експерта |
|||
|
№ |
Критерії класифікації |
Види письмових доказів |
Приклади |
||
|
за суб'єктом формування |
офіційні письмові докази - це документи державних органів, установ, підприємств, службових осіб та громадських організацій. Дослідження офіційних документів потребує з'ясування наявності повноважень осіб, які видали документ, дотримання відповідної форми складання документів та перевірки істинності відомостей, що містяться у цьому документі |
документи органів влади, місцевого самоврядування, службових осіб та інших (накази міністерств, відомств, укази Президента України тощо) |
|||
|
1 |
|||||
|
неофіційні письмові докази - це документи громадян. Дослідження неофіційних документів допускає перевірку істинності відомостей, які в них містяться |
листування ділового та особистого характеру, різні записи, щоденники, рукописи та інші |
||||
|
2 |
за характером змісту |
розпорядчі письмові докази - документи, які містять вираження волі |
акти органів державної влади і державного управління, місцевого самоврядування, накази керівників установ, підприємств та організацій та інші; договори, заповіти, накладні тощо |
Таблица 3
|
інформаційні (довідково-інформаційні) письмові докази - документи, що містять відомості про наявність або відсутність певних фактів |
довідки, звіти, акти; посвідчення, переписка службового і особистого характеру |
|||
|
4 |
за способом формування |
оригінали письмових доказів - екземпляри, які є першими чи єдиними примірниками документа |
оригінал рукопису |
|
|
копії письмових доказів - документи, що повністю відтворюють інформацію оригіналу документа та всі його зовнішні ознаки |
копія довідки |
51. Умови набрання законної сили судовим рішенням та його правові наслідки
Властивість судового рішення як акта правосуддя залежить від набрання ним чинності (законної сили).
Відповідно до ст.14 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Рішення суду набирає законної сили:
після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів з дня проголошення рішення), якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано;
після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу (20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження);
після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване. У випадку оскарження, рішення вступає в законну силу в момент постановлення апеляційним судом ухвали про відхилення апеляційної скарги (подання) або в момент постановлення ухвали про зміну рішення. Це положення залишається незмінним і у випадку, якщо в скарзі (поданні) вказується на неправильність рішення лише в певній частині. Часткове оскарження рішення суду перешкоджає вступу рішення в законну силу в цілому, як в оскарженій, так і в неоскарженій частині.
Набрання рішенням суду законної сили породжує правові наслідки:
вирішується спір між сторонами;
рішення суду стає загальнообов`язковим;
рішення суду може бути виконане примусово;
рішення суду є незмінним та остаточним. Разом з тим, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них;
не допускається заявлення в суді тотожного позову;
не допускається оспорювання в іншому процесі встановлених судом фактів і правовідносин.
52. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на рішення суду першої інстанції та підстави для таких повноважень
Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку. Такі повноваження та підстави їх застосування визначені в статтях 307-313 ЦПК.
Розглянувши справу за апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції має право постановити ухвалу: про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції; про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. А також має право змінити або ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відхилення апеляційної скарги (п.1 ст.308 ЦПК) - можливе тоді, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Згідно правила, передбаченого ч.2 ст.308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань. Це може бути при порушенні правил підсудності, неточному посиланні на норму права при відповідності рішення чинному законодавству, тобто при порушенні норм процесуального права, які не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи.
Скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції настає тоді, коли встановлено порушення процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст.311 ЦПК). Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справа розглянута неповноважним суддею - (п.1 ст.311 ЦПК) - який не призначений Президентом України, не вибраний Верховною Радою (ст.128 Конституції України); при наявності обставин, що викликають сумнів в його об'єктивності, або справа підлягає колегіальному розгляду (ст.18 ЦПК);
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу (п.2 ст.311 ЦПК). Таке рішення не відображає волі того судді, чий підпис від - сутній. Воно не має сили і значення судового документа, а тому підлягає обов'язковому скасуванню;
3) справу розглянуто у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання (п.3 ст.311 ЦПК). Розгляд справи у відсутності таких осіб позбавляє їх реальної можливості здійснювати право на захист наданими їм процесуальними засобами, а суд - встановити об'єктивну істину, права і обо - в'язки сторін;
4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі в справі (п.4 ст.311 ЦПК).
Скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду, можливо за наявності підстав, повний перелік яких передбачений ст. 205 ЦПК, а саме:
якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства
якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін (п.2).
якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п.3);
якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом (п.4).
якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду (
Ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі (п.7).
Скасування рішення і залишення заяви без розгляду відповідно до ст.310
ЦПК настає з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК:
якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності (п.1).
якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи
у випадку повторної неявки в судове засідання позивача за викликом суду, без поважних причин або повторної неявки позивача за викликом суду незалежно від причини (п.3).
якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав знаходиться на розгляді в іншому суді (п.4). Та ін. підстави, названі у ст. 207 ЦПК.
Правові наслідки залишення заяви без розгляду визначені ч.2 ст. 207 ЦПК. Після усунення умов, на підставі яких заява була залишена без розгляду, заінтересована особа має право знову звернутися до суду, подавши заяву в загальному порядку.
Зміна рішення або постановлення нового рішення (ст.309 ЦПК).
В нормативному порядку визначені тільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції і постановлення судом апеляційної інстанції нового рішення і якими відповідно до ст.309 ЦПК є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
53. Поняття неналежного відповідача. Умови і порядок заміни неналежного відповідача
Щодо неналежного відповідача - особи, яка не повинна відповідати за позовом, оскільки не є суб'єктом спірних матеріально-правових відносин та не має обов'язків, які з них випливають, перед позивачем та щодо якої виключається "передбачення", яке мало місце при пред'явленні позову, про його відповідальність перед позивачем, то законом передбачено порядок його заміни.
Порядок заміни неналежного відповідача
У статті 33 ЦПК об'єднано два інститути: інститут заміни неналежного відповідача та інститут залучення співвідповідачів.
У ЦПК не конкретизовано, на якій стадії процесу суд може провести заміну неналежного відповідача, тільки зазначається, що така заміна може відбуватися без припинення розгляду справи (ч.1 ст.33 ЦПК).
Випадки заміни неналежного відповідача:
Заміна неналежного відповідача може мати місце: за клопотанням позивача та ініціативою суду, тому що саме до компетенції суду належить перевірка процесуальної правосуб'єктності осіб, які беруть участь у справі.
заміна неналежного відповідача відбувається:
1) за клопотанням позивача (ч.1 ст.33 ЦПК) (а також третьої особи з самостійними вимогами до відповідача чи обох сторін. - С. Ф.);
2) за ініціативою суду та при наявності згоди позивача;
3) за ініціативою суду та при відсутності згоди на це позивача.
При заміні неналежного відповідача на належного їх згода на вибуття чи вступ у процес не вимагається.
Щодо першого випадку, якщо позивач клопотатиме про заміну неналежного відповідача, він має вибути із процесу, а належний відповідач - вступити у процес.
Щодо другого випадку, якщо судом буде встановлено, що відповідач є неналежним та позивач дасть згоду на його заміну, неналежний відповідач має вибути із процесу, належний - вступити у процес.
Щодо третього випадку, якщо суд встановить, що відповідач є неналежним, а позивач не дасть згоди на його заміну, суд має право залучити до участі у справі другого відповідача як належного, а не як співвідповідача, як зазначено у ст.33 ЦПК. Якщо у процесі одночасно беруть участь належний та неналежний відповідачі, вони не є співвідповідачами (співучасниками), оскільки їх інтереси не збігаються, у них немає спільного обов'язку щодо позивача. Щодо наслідків розгляду справи з одночасною участю у справі неналежного та належного відповідачів, то позов повинен вирішуватися щодо другого, тобто належного відповідача та саме на нього мають поширюватися усі правові наслідки законної сили судового рішення.
Суд при проведенні заміни неналежного відповідача повинен постановити ухвалу.
54. Неналежність доказів і допустимість засобів доказування. Достовірність доказів
Цивільний процесуальний закон з метою не допустити відволікання уваги суду на дослідження доказів, які не мають значення для справи встановлює вимогу про належність доказів. Згідно зі ст.58 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Встановити належність доказів - значить встановити, чи мають вони значення для справи.
Такими, які мають значення для справи, визнаються фактичні дані, що пов'язані з фактами, що піддягають встановленню в справі, і в силу цього зв'язку можуть підтвердити чи спростувати їх. Наприклад, такий зв'язок по справах про стягнення заборгованості за договором позики з позичальника мають наступні докази: письмовий договір позики; розписка позичальника в одержанні суми позики; лист позичальника, який свідчить про визнання позики. Ці докази можуть підтвердити чи спростувати факт укладення договору позики.
З метою полегшення суду визначення належності доказів закон вимагає від осіб, які клопочуть про виклик свідків, витребування документів або речових доказів, вказати, які обставини, що мають значення для справи можуть бути встановлені з їх допомогою, Згідно зі ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не повинен брати до розгляду докази, які не відносяться до предмету доказування.
Суд, підбираючи докази для дослідження в судовому засіданні відповідно до правила належності доказів, повинен керуватися вимогами достатності доказів. Достатність доказів означає, що вони дозволяють зробити достовірний висновок про існування факту, на підтвердження якого вони зібрані. Якщо такого висновку зробити не можна, то це вказує на недостатність доказів. Принцип допустимості засобів доказування закріплений в ст.59 ЦПК України і припускає дві вимоги до засобів доказування. По-перше, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Це означає, що законними повинні бути як засоби доказування, вичерпний перелік яких визначений ЦПК України, так і методи отримання цих доказів. По-друге, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Такі конкретні обмеження вводяться нормами матеріального права. Так, наприклад, договір позики повинен бути оформлений у письмовій формі. У цьому випадку на підтвердження договору повинні надаватися документи про його оформлення, наприклад, розписка позичальника в одержанні суми позики. Розглянуте правило спрямоване на усунення з процесу доказів, які потенційно можуть бути недостовірними.
Докази також мають такі ознаки, як достовірність та достатність. Достовірність доказів - це така властивість доказів, які встановлює суд внаслідок їх дослідження та оцінки. Суд не може покласти в основу свого рішення докази, достовірність яких викликає сумніви. Висновок суду про достовірність доказів міститься у мотивувальній частині рішення у справі і підтверджується матеріалами справи: протоколом судового засідання, письмовими заявами і клопотаннями осіб, які беруть участь у справі, письмовими та речовими доказами, висновками експертів, аудіо - та відеозаписами. Достовірність доказів - це властивість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що належать до предмета доказування. Достовірним є доказ, що містить правдиву інформацію про дійсність. Достовірність доказу залежить від доброякісності джерела інформації (відомостей), відповідності доказів один одному, загальної оцінки всіх зібраних і досліджених доказів.
55. Негайне виконання рішення суду, визначення порядку виконання, 4надання відстрочки і розстрочки виконання рішення. Звернення рішення суду до виконання
Негайне виконання судового рішення є виключенням з загального правила і полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно - з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Негайне виконання рішень буває обов'язкове і факультативне. Стаття 367 ЦПК України зобов'язує суд допустити негайне виконання рішення в справах:
1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;
2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;
4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Негайне виконання рішень підпорядковане загальним правилам виконання судових рішень, а тому, ухвалюючи рішення щодо негайного виконання суд повинен одночасно виписати виконавчого листа та здійснити заходи щодо його виконання. Одночасно в рішенні суду може бути передбачена відстрочка та розстрочка негайного виконання.
Суд, який ухвалив рішення, може також визначити порядок і строки виконання рішення (ст.217 ЦПК), виходячи з вимог закону і обставин справи. У своєму рішенні суд може також вирішити питання щодо відстрочки та розстрочки виконання свого рішення.
Відстрочка виконання рішення - це перенесення його виконання на певний термін.
Розстрочка - це виконання рішення частинами, розмір яких визначає суд. Питання розстрочки та відстрочки регламентовані ст.373 ЦПК України. Вони мають місце за наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення (стихійне лихо, хвороба боржника, або членів його сім'ї, відсутність майна в натурі, тощо)
Стаття 368. Звернення судових рішень до виконання
1. Питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.
2. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.
3. Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби.
4. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.
56. Порядок апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвал
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду Право апеляційного оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.
Стаття 297. Відкриття апеляційного провадження у справі 1. Справа реєструється в апеляційному суді у порядку, встановленому частинами другою і третьою статті 111 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про відкриття апеляційного провадження.
2. До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
3. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо:
1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку цивільного судочинства;
2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги;
3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
5. Про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги або про відмову у відкритті апеляційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами надсилається особі, яка подавала апеляційну скаргу, а апеляційна скарга залишається у справі. Іншим особам, які беруть участь у справі, надсилається копія відповідної ухвали.
6. Ухвала про повернення апеляційної скарги, про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. При надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
Стаття 301. Підготовка розгляду справи апеляційним судом 1. Протягом десяти днів з дня отримання справи суддя-доповідач вчиняє такі дії:
1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;
2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;
3) з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;
4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
2. Підготовчі дії, визначені пунктами 6 - 8 частини першої цієї статті, здійснюються за правилами, встановленими главою 3 розділу III цього Кодексу.
Стаття 302. Призначення справи до розгляду в апеляційному суді 1. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка в разі необхідності вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до розгляду.
2. Справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду.
Стаття 303. Межі розгляду справи апеляційним судом
1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
2. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
3. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
4. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Стаття 3031. Строк розгляду апеляційної скарги
1. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.
2. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.
Стаття 304. Порядок розгляду справи апеляційним судом 1. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
57. Процесуальне правонаступництво: поняття, підстави, види
Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, означає зміну суб'єктного складу учасників спору.
Правонаступництво - це заміна сторони чи третьої особи в спірному або
встановленому судом правовідношенні у разі їх вибуття з цивільної справи. Воно настає у разі зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальному правовідношенні.
Процесуальне правонаступництво стосується лише сторін або третіх осіб.
Види правонаступництва
|
Універсальне (повне) |
Сингулярне (часткове) |
|
|
- має місце у випадку смерті сторони та припинення юридичної особи, що є стороною у справі |
- у випадку заміни кредитора або боржника у зобов'язанні |
Процесуальне правонаступництво є завжди повним, бо правонаступник володіє в процесі тим самим, що і його попередник.
Процесуальне правонаступництво можливе в будь-якій стадії процесу і у будь-якому виді провадження.
Підстави процесуального правонаступництва:
1) смерть фізичної особи
В тих випадках, коли матеріальне право відношення тісно пов'язане з особою суб'єкта, правонаступництва матеріального, а відтак, і процесуального не може бути. Зокрема, згідно ст.1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
особисті немайнові права;
право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
права та обов'язки особи як кредитора або боржника, які випливають із зобов'язання, що пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Тобто вимоги, які випливають з даної категорії правовідносин, процесуального правонаступництва не допускають. В цих випадках смерть сторони тягне закриття провадження у справі.
2) припинення юридичної особи
Ч.1 ст.104 ЦК вказує, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Якщо реорганізація передбачає правонаступництво, то при ліквідації правонаступників не існує. Очевидно, в даній ситуації під припиненням юридичної особи слід розуміти лише ті форми припинення, які допускають правонаступництво.
Якщо має місце ліквідація юридичної особи - то провадження у справі закривається.
3) заміна кредитора чи боржника у зобов'язанні
Так, ст.512 ЦК вказує, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
правонаступництва;
виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем
(майновим поручителем);
виконання обов'язку боржника третьою особою.
Проте кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
58. Поняття та характеристика забезпечення доказів. Судові доручення щодо збирання доказів
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Поряд із процесуальним порядком забезпечення доказів, у ст.133 ЦПК встановлено і способи їх забезпечення, якими є:
1) допит свідків;
2) призначення експертизи;
3) витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.
4) У необхідних випадках судом можуть бути застосовані й інші способи забезпечення доказів.
За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову. У цьому разі заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У випадку неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів (частини 3,4 ст.133 ЦПК).
У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:
1) докази, які необхідно забезпечити;
2) обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;
3) обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим;
4) справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.
Заява про забезпечення доказів, яка не відповідає встановленим вимогам, залишається без руху, про що суддею постановляється відповідна ухвала, і заявнику надається час для усунення недоліків. Якщо заявник усуне вказані в ухвалі недоліки, заява про забезпечення доказів вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику. Проте повернення заяви про забезпечення доказів не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду у разі усунення обставин, що стали підставою для її повернення.
Відповідно до ст.135 ЦПК заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред'явлено - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
Вона підлягає розгляду протягом п'яти днів з дня її надходження із повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Однак присутність цих осіб не є обов'язковою.
У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю заявника.
Судові доручення щодо збирання доказів:
1.) Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії.
2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини, що підлягають з'ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення, перелік питань, поставлених особам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована.
3. Судове доручення виконується у судовому засіданні за правилами, встановленими цим Кодексом. Суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце засідання. Їхня присутність не є обов'язковою.
4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу.
5. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконував доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають показання у загальному порядку.
59. Характеристика та види ухвал суду, їх особливості
|
Ухвала суду першої інстанції - це правозастосовчий акт, що постановляється судом першої інстанції під час розгляду та вирішення цивільних справ, що пов'язаний із застосуванням норм цивільного процесуального права та спрямований на виникнення, розвиток і закінчення провадження у цивільній справі |
|
|
самостійні ухвали, які постановляються в нарадчій кімнаті |
|
|
оформлюються окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи суд може видалитися у нарадчу кімнату для постановлення будь-якої ухвали, якщо цього вимагатимуть обставини |
|
|
Чинний ЦПК не містить визначення, які ухвали обов'язково постановляються в нарадчій кімнаті і оформляються окремим процесуальним документом і які постановляються без виходу до нарадчої кімнати. |
|
|
Окремі ухвали суду - особливий різновид ухвал. суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив ухвалу окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК окрема ухвала постановляється у вигляді окремого процесуального документа у нарадчій кімнаті окрема ухвала може бути постановлена як під час винесення рішення, так і в тих випадках, коли справа закінчується без винесення судового рішення |
60. Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції за результатами перегляду та порядок їх ухвалення
За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд ухвалює рішення чи ухвалу. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції ухвалюються іменем України негайно після розгляду справи за апеляційною скаргою в нарадчій кімнаті.
|
Процесуальні постанови, які виносить суд за результатами апеляційного розгляду |
Рішення |
У разі: скасування судового рішення і ухвалення нового рішення зміни рішення |
|
|
Ухвала |
У разі: відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін зміни ухвали суду першої інстанції скасування ухвали та вирішення питання по суті |
||
|
Судовий наказ |
У разі: зміни судового наказу |
||
|
Окрема ухвала |
у разі виявлення під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови,що сприяли вчиненню порушення (ст.211 ЦПК) встановивши порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції (ст.320 ЦПК) |
||
|
Законна сила судових рішень апеляційної інстанції |
оформлюються суддею-доповідачем і підписуються усім складом суду, який розглядав справу проголошуються в загальному порядку, визначеному ЦПК набирають законної сили з моменту їх проголошення видаються або надсилаються в загальному порядку, визначе - ному ЦПК копії повторно видаються судом першої інстанції, де зберіга - ється справа |
Рішення і ухвала, постановлені судом апеляційної інстанції проголошуються прилюдно. Головуючий роз'яснює їх зміст, порядок і строк оскарження в касаційному порядку.
Рішення і ухвали за апеляційними скаргами на рішення і ухвали суду першої інстанції набирають чинності (законної сили) з моменту їх проголошення. А рішення або ухвала суду першої інстанції втрачають свою чинність (ст.319 ЦПК).
61. Поняття судового представництва
Ст.59 КУ - кожен має право на правовий захист.
Для забезпечення цього права діє адвокатура. ЇЇ завдання:
Надання юридичної допомоги громадянам та організаціям при розгляді і вирішенні цивільних справ у суді
Надання допомоги суду по встановленню дійсних прав та обов'язків сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Представництво в суді є самостійним процесуальним інститутом Представництво у цивільному процесі - це правовідношення, в силу якого представник здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах особи, яка бере участь у справі, з метою захисту її прав.
ЦПК України відносить представника до числа осіб, що беруть участь у справі (ст.26, 27 ЦПК), на відміну від більшості країн СНД, і цим підтверджує, що він наділений юридичною заінтересованістю і є самостійною процесуальною фігурою (хоча і представляє інтереси іншої особи).
Право на представника мають (ст.38 ч.1 ЦПК):
...Подобные документы
Поняття, мета та завдання стадії підготовки справи до судового розгляду в структурі цивільного процесу. Одноособові і колегіальні дії суду як процесуальна форма підготовки справи до судового розгляду. Попереднє судове засідання та порядок його проведення.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 16.02.2013Визначення предмету дослідження, завдання і загальнотеоретичних аспектів цивільного судочинства. Характеристика його видів. Справи позовного провадження, суть і визначення позову. Особливості наказного та окремого видів провадження цивільного судочинства.
курсовая работа [45,8 K], добавлен 20.10.2011Предмет, метод та система цивільного процесуального права. Джерела та принципи цивільного процесу, сторони та основні стадії. Особливості застосування судами в справі норм матеріального і процесуального права. Види стадій цивільного судочинства.
курсовая работа [37,5 K], добавлен 06.09.2016Визначення теоретичних засад дослідження суті касаційного провадження. Особливості видів цивільного судочинства. Аналіз основних елементів касаційного провадження. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції. Порушення касаційного провадження.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 05.10.2012Поняття і значення підсудності. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею. Судовий розгляд кримінальної справи. Загальні положення судового розгляду: підготовча частина, судове слідство, судові дебати та останнє слово підсудного. Вирок.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 12.10.2007Завдання кримінального судочинства та проблема підвищення ефективності судочинства. Механізм захисту прав громадян у кримінальному судочинстві. Підстави та стадії порушення кримінальної справи у кримінальному процесі, можливість її судового оскарження.
реферат [20,9 K], добавлен 22.04.2011Теоретичні основи кримінального судочинства України. Практика правозастосування та комплексний теоретичний аналіз проблемних питань, які пов’язані з підставами повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 11.03.2011Поняття матеріальної шкоди, завданої злочином, визначення розміру матеріальної шкоди та способи її відшкодування. Цивільний позов як спосіб реалізації принципу публічності на стадії судового розгляду кримінальної справи. Розв’язання цивільного позову.
магистерская работа [92,2 K], добавлен 23.11.2010Підсудність кримінальних та цивільних справ місцевому суду. Учасники кримінального судочинства. Порядок підготовки справи до розгляду та винесення рішення. Провадження справ в апеляційному порядку. Перегляд судових рішень, що набрали законної сили.
курсовая работа [49,6 K], добавлен 01.06.2013Підготовка справ про поновлення на роботі у зв’язку з розірванням трудового договору за ініціативи роботодавця до судового розгляду. Мета та завдання стадії провадження в справі до судового розгляду, зокрема під час підготовки справ за трудовими спорами.
статья [20,6 K], добавлен 14.08.2017Процес відкриття провадження у цивільній справі в суді першої інстанції. Процесуальні заходи з підготовки справи до слухання. Основні завдання, що стоять перед суддею на цьому етапі. Судовий розгляд цивільної справи по суті справи з винесенням рішення.
курсовая работа [30,5 K], добавлен 17.02.2011Загальна характеристика розгляду справи судом першої інстанції. Позивач як учасник судового розгляду справи. Взаємодія позивача з іншими учасниками судового процесу. Тактика допиту свідків, постановки запитань експерту, взаємодії позивача з відповідачем.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 07.04.2012Підготовка матеріалів до розгляду в суді першої інстанції. Порядок розгляду справи у засіданні господарського суду, прийняття законного і обґрунтованого рішення. Відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі та залишення позову без розгляду.
курсовая работа [36,9 K], добавлен 09.02.2012Поняття заочного розгляду справи та його процесуально-правова суть. Порядок заочного розгляду справи в цивільному судочинстві. Заочний розгляд справи при пред’явленні зустрічного позову та участі у справі третіх осіб. Перегляд та оскарження рішення.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 17.11.2009Поняття та основні види судових витрат. Розподіл судових витрат. Судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 30.12.2013Поняття і класифікація приводів і підстав до порушення кримінальної справи. Структура і ознаки приводівдо порушення кримінальної справи. Порядок порушення кримінальної справи. Нагляд прокурора за законністю порушення справи.
реферат [28,6 K], добавлен 24.07.2007Особливості визначення стадій цивільного процесу. Дослідження поняття процесуальної стадії - елементу, який відображає динамічну характеристику юридичного процесу. Відмінні риси видів проваджень у суді першої інстанції: апеляційне, касаційне провадження.
реферат [18,0 K], добавлен 09.11.2010Захист прав і законних інтересів громадян. Виникнення та еволюція заочного провадження в цивільному процесі. Поняття та умови заочного розгляду цивільної справи. Порядок заочного розгляду справи. Перегляд, оскарження та скасування заочного рішення.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 13.02.2009Поняття і види підсудності: родова, територіальна, окрема підсудність. Порядок розгляду справи з додержанням правил підсудності. Відмінність процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача. Види правонаступництва в матеріальному праві.
контрольная работа [16,5 K], добавлен 30.03.2010Поняття та види проваджень в справах про адміністративні правопорушення. Принципи та учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення. Строки розгляду справи. Заходи забезпечення провадження в справах. Заходи процесуального забезпечення.
курсовая работа [38,2 K], добавлен 10.03.2014
