Система міграційного права України

Оформлення віз здійснюється за нульовою тарифною ставкою консульського збору:

1) дітям до шести років;

2) закордонним українцям за умови пред'явлення посвідчення закордонного українця, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі спільного в'їзду та перебування на території України;

3) особам, що в'їжджають в Україну в службових справах та користуються дипломатичним або службовим паспортом;

4) співробітникам іноземних дипломатичних представництв і консульських установ в Україні та членам їх сімей;

5) співробітникам міжнародних організацій та їх представництв в Україні, а також членам їх сімей;

6) співробітникам представництв держав при міжнародних організаціях, які мають штаб-квартиру в Україні і відповідно до статутних документів таких організацій чи відповідних міжнародних угод користуються дипломатичними привілеями та імунітетом, а також членам їх сімей;

7) главам та членам офіційних делегацій іноземних держав та особам, що їх супроводжують, які в'їжджають в Україну на запрошення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та МЗС;

8) особам, що виконують функції почесних консулів України;

9) особам, що в'їжджають в Україну з метою надання гуманітарної допомоги або провадження благодійної діяльності у разі відповідного підтвердження Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України;

10) особам, що в'їжджають в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, на запрошення державної установи, підприємства або організації, що є реципієнтом такого проекту;

11) працівникам рятувальних служб, що в'їжджають в Україну з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації за зверненням Державної служби з надзвичайних ситуацій;

12) членам сім'ї осіб, яким надано статус біженця в Україні;

13) представникам військових формувань та установ, що в'їжджають в Україну у службових справах на запрошення відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади;

14) іншим особам, що в'їжджають з метою забезпечення інтересів у сфері зовнішньої політики або гуманітарних питань, на підставі обґрунтованого подання керівника уповноваженого органу відповідно до Положення про консульський збір України та за погодженням з Мінфіном України.

У разі відмови в оформленні візи консульський збір не повертається.

Рішення про відмову в оформленні візи приймається у разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) наявності відомостей про іноземця чи особу без громадянства у базі даних осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну, або тимчасово обмежено право виїзду з України;

4) коли паспортний документ іноземця чи особи без громадянства підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

5) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

6) відсутності в іноземця чи особи без громадянства дійсного полісу медичного страхування за умови можливості його оформлення на території держави, в якій подається відповідне клопотання;

6.1) відсутності в іноземця та особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави чи можливості отримати достатнє фінансове забезпечення у законний спосіб на території України;

7) не підтвердження іноземцем чи особою без громадянства мети запланованого перебування в Україні;

8) відсутності документів, що дають змогу встановити намір іноземця чи особи без громадянства залишити територію України до закінчення строку дії візи;

9) звернення заявника про припинення розгляду клопотання щодо оформлення візи.

У разі прийняття рішення про відмову в оформленні візи іноземцеві та особі без громадянства повідомляються підстави такої відмови. Форма рішення про відмову в оформленні візи визначається МЗС.

Іноземець та особа без громадянства, яким відмовлено в оформленні візи, мають право оскаржити таке рішення, звернувшись до керівника уповноваженого органу, що розглядав звернення про оформлення візи, з апеляційним листом, в якому обґрунтувати свою думку, та подати прохання про повторний розгляд звернення щодо оформлення візи. Апеляційний лист подається протягом двох місяців після отримання іноземцем та особою без громадянства рішення про відмову в оформленні візи.

У разі надходження звернення іноземця та особи без громадянства з проханням не оформляти їм візи рішення про відмову в оформленні візи оскарженню не підлягає.

Рішення про відмову в наданні візи приймається уповноваженими органами, які прийняли рішення про її надання та оформлення.

Віза може бути скасована уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби під час проходження іноземцем чи особою без громадянства прикордонного контролю у разі наявності:

? рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну іноземця чи особи без громадянства;

? обґрунтованих підстав вважати візу такою, що отримана у незаконний спосіб.

Віза скасовується під час перебування іноземця та особи без громадянства на території України у разі:

? виявлення факту подання особою під час оформлення візи недійсного чи виданого іншій особі паспортного документа, або підроблених інших документів, або подання завідомо неправдивих відомостей;

? прийняття рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі території України.

Скасування візи здійснюється:

? при виявлені факту подання особою під час оформлення візи недійсного чи виданого іншій особі паспортного документа, або підроблених інших документів, або подання завідомо неправдивих відомостей, - уповноваженими посадовими особами ДМС або Держприкордонслужби;

? при прийняті рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі території України, - уповноваженими службовими особами органу, що прийняв рішення про примусове повернення або який подав позов до суду про прийняття рішення щодо примусового видворення, - після прийняття такого рішення судом.

Рішення про скасування візи може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Візи основних держав.

Німеччина - візастикерна, Шенгенського зразка, код «D» в верхньому лівому кутку;

Іспанія -стикерна, Шенгенського зразка, код «Є»;

Італія -стикерна Шенгенськго зразка, код «I»;

Португалія - код «Р»;

Франція - код «P.S»;

Фінляндія - код «FIN»;

Норвегія - візастикерна, завіряється конгреверною печаткою;

Бельгія, Нідерланди, Люксембург - код «BNL»;

Австрія - код «А»;

Греція - код «GR»;

Великобританія - віза Шенгенського зразка код «GB».

6.3 Правила перетинання державного кордону України

Іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного законодавством або міжнародним договором України дійсного паспортного документа та візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Ксерокопії нотаріально засвідчених паспортних документів, свідоцтв про народження, віз право на перетинання державного кордону не дають.

ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ПЕРЕТИНАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ

* закордонний паспорт

* документ на повернення в державу громадянства або проживання (у разі втрати паспортного документа на території України)

* українська віза (для громадян держав з візовим порядком поїздок)

Увага! Ідентифікаційна картка (ID-card), що посвідчує особу іноземного громадянина, не дає права на перетинання державного кордону України.

Перелік держав, громадяни яких в'їжджають в Україну без віз

країни ЄС Сан-Марино

країни СНД (крім Туркменістану) Ватикан

Швейцарія США

Ліхтенштейн Канада

Андорра Ізраїль

Монако Японія

Норвегія Гонконг

Ісландія Монголія

Чорногорія Південна Корея

Боснія і Герцеговина Парагвай

Сербія Аргентина

Бразилія Панама

Туреччина Грузія

Бруней

Македонія

Реєстрація в пункті пропуску через державний кордон включає проставлення в паспортному документі та/або імміграційній картці іноземця та особи без громадянства або в інших документах, передбачених законодавством, відмітки “В'їзд”, внесення відомостей про іноземця та особу без громадянства, їх паспортних даних до відповідного реєстру.

РЕЄСТРАЦІЯ В ПУНКТІ ПРОПУСКУ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території на підставі реєстрації у пункті пропуску через державний кордон.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ НАЯВНОСТІ ДОСТАТНЬОГО ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

В'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України.

Перевірка наявності достатнього фінансового забезпечення проводиться уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби вибірково, у разі здійснення процедури контролю другої лінії.

У разі втрати на території України паспортного документу іноземці та особи без громадянства повинні негайно повідомити про це приймаючу сторону та орган внутрішніх справ (міліцію) для отримання відповідної довідки, яка підтверджує даний факт. При цьому виїзд з території України здійснюється по паспортному документу або свідоцтву на повернення, яке видається іноземцям, особам без громадянства в консульській установі своєї країни в Україні без візи.

ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ПЕРЕТИНАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ГРОМАДЯНАМИ УКРАЇНИ

* паспорт громадянина України для виїзду за кордон

* дипломатичний паспорт

* службовий паспорт

* проїзний документ дитини

* посвідчення особи моряка

* посвідчення члена екіпажу

У разі втрати громадянином України, який постійно проживає в Україні, зазначених документів за межами території України, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичними представництвами чи консульськими установами України за кордоном.

У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених вище, для виїзду за кордон можуть використовуватися інші документи.

Відповідно до ст. 33 Конституції України громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві в'їзду в Україну

ПОРЯДОК ПОСТАНОВКИ ВІДМІТОК ПРО ПЕРЕТИНАННЯ КОРДОНУ

Після перевірки паспортних документів громадян України вони повертаються власнику без проставлення відмітки про перетинання державного кордону. Така відмітка в паспортному документі громадянина України проставляється у випадку його особистого прохання про це.

ВИПАДКИ, У ЯКИХ ГРОМАДЯНИНУ УКРАЇНИ МОЖЕ БУТИ ТИМЧАСОВО ВІДМОВЛЕНО В ПЕРЕТИНАННІ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ

Відповідно до п. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках якщо:

* він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю;

* діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання;

* проти нього порушено кримінальну справу;

* він засуджений за вчинення злочину;

* він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням;

* він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості;

* на нього подано цивільний позов до суду;

* він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції.

4. Правове регулювання організації прикордонного контролю в Україні.

Правове регулювання прикордонного контролю забезпечується шляхом застосування відповідних нормативно-правових актів, за допомогою яких можливо вирішення питань правового регулювання зазначеної сфери.

Наявність якісного правового регулювання сфери прикордонного контролю забезпечує ефективне та результативне адміністративно-правове регулювання останнього. На нашу думку, під правовим регулюванням прикордонного контролю слід розуміти систему правових норм, що містяться в актах різної юридичної сили, які визначають порядок організації та здійснення, правовий статус суб'єктів та об'єктів і процедуру здійснення прикордонного контролю.

На даному етапі, наше завдання полягає у тому, щоб проаналізувати і знайти недоліки в уже існуючій системі правового регулювання організації прикордонного контролю та запропонувати нові підходи до побудови його правової регламентації. Правові норми містяться у нормативно-правових актах різної юридичної сили. Під нормативно-правовим актом прийнято розуміти офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.

Головною підставою, за якою нормативно-правові акти поділяються на види, є їх юридична сила, що визначає місце акта, його значення, верховенство або підлеглість і залежить від статусу, ролі й органу, який видає акт. Для загальної будови системи українського законодавства характерний поділ нормативно-правових актів на закони і підзаконні нормативно-правові акти.

Взявши за основу критерій поділу нормативно-правових актів у залежності від їхньої юридичної сили, на нашу думку, нормативно- правові акти у сфері організації прикордонного контролю можна поділити на дві групи:

1. Закони (Конституція України, інші закони).

2. Підзаконні нормативно-правові акти. Слід сказати, що кожна із зазначених груп нормативно-правових актів щодо організації прикордонного контролю включає в себе під- групи.

Зміст груп і підгруп правових актів, що забезпечують організацію даного процесу, розглянемо нижче.

1. Закони України. На підставі статті 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на під- ставі Конституції України гарантується.

Зі змістом Конституції України пов'язується її юридична чинність. Норми Конституції є основними для всіх інших галузей права, їм не можуть суперечити звичайні закони, міжнародні угоди, всі підзаконні акти. Велике значення мають також обов'язковість прийняття законів, передбачених Конституцією України, дій органів держави і громадян, до компетенції яких входить організація прикордонного контролю. Стаття 17 Конституції України встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. У статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначається правовий режим державного кордону. З огляду на дане твердження, слід сказати, що сфера організації прикордонного контролю регулюється цілою низкою законів, які виконують пряму дію, наприклад, закони України “Про прикордонний контроль”, “Про Державну при- кордонну службу”, так і опосередковану, наприклад, закони України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність” тощо. В системі публічного управління сфера організації прикордонного контролю регламентується певною кількістю законів України, прийнятих № 24'2011 307 Верховною Радою України та підписаних Президентом України у різний проміжок часу. Але ступінь регламентації цього виду діяльності у зазначених законах України різний. Нормативно-правовим актом, який має спеціальне значення що- до організації прикордонного контролю є Закон України “Про прикордонний контроль” від 5 листопада 2009 року. Положення даного акту дають тлумачення поняття “прикордонний контроль”, визначають мету його здійснення, об'єкти, шляхи, принципи та місце здійснення прикордонного контролю, встановлює процедуру здійснення прикордонного контролю та його особливості щодо певних об'єктів, а також інші питання, які входять до компетенції даного Закону.

Однак, у даному Законі України існують положення, які, на нашу думку, негативно впливають на розвиток даної сфери.

По-перше, в такому об'ємному законі наведено визначення поняття “прикордонного контролю” як державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Як видно з даного ви- значення, прикордонний контроль ? це вид державного контролю, а що законодавець розуміє під даним поняттям у законі не зазначено.

По-друге, в даному Законі України зазначено, що прикордонний контроль здійснюється Державною прикордонною службою України, однак, на нашу думку, це положення є спірним. Ми вважаємо, що при- кордонний контроль у більшості своїх випадків здійснюється у певній взаємодії з іншими публічними органами управління, наприклад з органами внутрішніх справ, із митними органами та іншими, і саме тому чітко стверджувати, що суб'єктом здійснення прикордонного контролю є лише Державна прикордонна служба є неправильно.

Однак, слід зазначити, що при здійсненні прикордонного контролю Державна прикордонна служба виконує головні функції та є домінуючим органом, незважаючи на той публічний орган з яким вона взаємодіє. По-третє, норми даного Закону містять тлумачення поняття “режим у пунктах пропуску через державний кордон”, проте не містять самого поняття “пункт пропуску через державний кордон”. Діяльність Державної прикордонної служби України, яка безпосередньо здійснює прикордонний контроль, регулюється Законом України “Про Державну прикордонну службу”. Положення даного Закону України визначають завдання, функції та принципи організаційної діяльності Державної прикордонної служби України, загальну структуру, чисельність, функції та повноваження діяльності даного правоохоронного органу, повноваження та компетенцію Голови Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) 308 Державної прикордонної служби України, розкриває органи охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, визначає під- розділи спеціального призначення та особовий склад Державної прикордонної служби України, а також правовий та соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України, фінансування та забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України, встановлює контроль і нагляд за діяльністю даного органа й містить норми, що стосуються відповідальності винних осіб. Таким чином, як ми бачимо, норми даного нормативно-правового акту досить широко регулюють питання організаційного та правового регулювання Державної прикордонної служби України. Слід зазначити, що правове регулювання прикордонного контролю, крім того, здійснюється за допомогою ще низки законів, зокрема: “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, “Про транзит вантажів”, “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, “Про Службу безпеки України”, “Про оперативно-розшукову діяльність” та іншими.

2. Підзаконні нормативно-правові акти. На сьогоднішній день в умовах нестабільної політичної, економічної та соціальної ситуації зростає потреба в прийнятті правових актів, які деталізують дію законів України в питаннях, пов'язаних з організацією прикордонного контролю, так як не всі питання, які можуть мати місце сьогодні можуть бути врегульовані законами, які були прийняті раніше, а постійне внесення змін і доповнень до таких нормативно-правових актів може викликати плутанину в його застосуванні. Одним із таких правових актів є Указ Президента України від 16 червня 2006 року № 546 “Про Концепцію розвитку Державної при- кордонної служби України на період до 2015 року”, яким визначено основні напрями розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року і яка спрямована на створення сучасної прикордонної служби європейського типу, що гарантовано забезпечуватиме захист національних інтересів на державному кордоні.

До основних заходів щодо розвитку Державної прикордонної служби України слід віднести:

1. заходи щодо вдосконалення правового регулювання діяльності Державної прикордонної служби України;

2. оптимізацію структури Державної прикордонної служби України та реформування системи управління; 3. створення сучасної інтегрованої системи охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, для чого слід, зокрема, удосконалити прикордонний контроль шляхом розгортання новітніх технічних систем і комплексів, у тому числі для біометричного контролю, а також запровадити спільний контроль із відповідними органами суміжних держав за переміщенням у пунктах пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна;

4. удосконалення роботи з особовим складом Державної прикордонної служби України;

5. створення ефективної системи логістики;

6. розвиток прикордонного та міжнародного співробітництва;

7. розвиток демократичного цивільного контролю. Указом Президента України “Питання Адміністрації Державної прикордонної служби України” було закріплено правовий статус Адміністрації Державної прикордонної служби України як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Основними завданнями Адміністрації Державної прикордонної служби України є:

- реалізація державної політики у сфері захисту державного кордону, участь у розробленні та реалізації загальних принципів правового оформлення і забезпечення охорони державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;

- здійснення управління Державною прикордонною службою України;

- розроблення разом із відповідними органами виконавчої влади пропозицій щодо виконання міжнародних договорів з питань додержання режиму державного кордону;

- координація діяльності військових формувань і відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України;

- здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про державний кордон;

- управління територіальними органами, Морською охороною, органами охорони державного кордону, розвідувальним органом, органами забезпечення, навчальними закладами;

- забезпечення оснащення підпорядкованих органів озброєнням і військовою технікою, підготовки і розстановки кадрів, зміцнення дисципліни і правопорядку серед особового складу Державної прикордонної служби України. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).

Сфера здійснення та організації прикордонного контролю на сьогоднішній день дуже щільно регламентована постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України. Нині існує більше тридцяти нормативно- правових актів Кабінету Міністрів України, які регулюють зазначену сферу.

Основними з них є Постанови Кабінету Міністрів України “Про прикордонний режим”, “Про типову технологічну схему пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними”, “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України” від 27 січня 1995 року № 57 , “Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” та ін.

Окрім вищеназваних Постанов Кабінету Міністрів України сфера прикордонного контролю регулюється, зокрема, й іншими Постановами Кабінету Міністрів України: “Про затвердження Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів” , “Про затвердження Положення про використання повітряного простору України” , “Про затвердження Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні” тощо. У системі нормативно-правових актів, що регулюють організацію прикордонного контролю, особливе значення мають накази Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерств і державних служб. Наприклад, Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України “Про затвердження Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України”.

Даний нормативно-правовий акт визначив організаційно-правовий ста- тус одного з структурних елементів Державної прикордонної служби України органу охорони державного кордону, під яким слід розуміти оперативно-службову та адміністративно-господарську ланку Державної прикордонної служби України, яка безпосередньо виконує постав- лені перед Державною прикордонною службою завдання у межах ви- значеної ділянки щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Таким чином, орган охорони державного кордону є невід'ємним структурним елементом Державної прикордонної служби України, який виконує ряд покладених на нього завдань.

Одним із головних завдань даного органу є збереження суверенітету, недоторканості державного кордону України, що означає не лише запобігання незаконному перетину державного кордону, але й захист прав та інтересів усіх громадян України від незаконних посягань з боку іноземних громадян, їх транспортних засобів і вантажів. Спільним Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства закордонних справ України було затверджено “Інструкцію про порядок пропуску через державний кордон України вищих посадових осіб, офіційних делегацій”, яка визначила порядок пропуску через державний кордон України вищих посадових осіб України, представників іноземних держав та офіційних делегацій посадовими особа- ми органів охорони державного кордону Державних прикордонних служб України.

Даною Інструкцією встановлено коло осіб, які нале- жать до числа вищих посадових осіб України, представників іноземних держав та офіційних делегацій, організація пропуску даних осіб через державний кордон, обов'язки посадових осіб органів охорони держав- ного кордону при організації такого підвиду контролю, а також питання взаємодії при здійсненні пропуску через державний кордон України вищих посадових осіб, офіційних делегацій.

Отже, система нормативно-правових актів, якими здійснюється адміністративно-правове регулювання прикордонного контролю має різнобічний характер, що дає змогу забезпечити процес організації та здійснення прикордонного контролю України на високому рівні.

Размещено на Allbest.ru

...