Правове регулювання діяльності мереж трансферу технологій

Таким чином, можна констатувати, що в Україні діяльність технологічних посередників виконується суб'єктами ТТ, в тому числі учасниками МТТ, за відсутності нормативно встановлених вимог до їх діяльності та кваліфікації. Ситуація пояснює доцільність застосування МТТ внутрішніх процедур сертифікації її учасників як договірний механізм забезпечення виконання суб'єктом господарювання послуг технологічного посередництва. При цьому індивідуальні технологічні брокери, які здійснюють господарську діяльність у формі фізичної особи-підприємця, не можуть бути самостійними учасниками МТТ, що ґрунтується тільки на вимогах до учасників, встановлених внутрішніми документами самої мережі. На наш погляд, такий підхід доцільно змінити та рекомендувати національним мережам допустити як учасників і технологічних брокерів, які здійснюють індивідуальну господарську діяльність як фізичні особи-підприємці.

Учасниками УІСТТ є партнери мережі. Згідно з регламентом мережі партнерами є організації інноваційної інфраструктури незалежно від форми власності, що на постійній або тимчасовій основі надають послуги у галузі науково-технічної експертизи, захисту прав інтелектуальної власності, менеджменту, маркетингу, консалтингу, рекламної та інформаційної діяльності (п. 3.3 Регламенту) Регламент роботи Української інтегрованої системи трансферу технологій. Офіційний сайт Української інтегрованої системи трансферу технологій. URL: www. untt.com.ua/.. ./reglament-roboti-uistt.doc. (дата звернення 12.04.2017).. Організація, яка має намір отримати статус партнера, повинна мати у своєму штаті спеціалістів, у яких наявні знання для роботи у сфері ТТ. Статус партнера мережі присвоюється тільки після проходження процедури сертифікації організації та укладання відповідного договору з координатором мережі.

Таким чином робимо висновок, що організація потенційний партнер мережі повинна відповідати певним критеріям, а саме: мати досвід діяльності у сфері ТТ та створення інноваційної продукції, що підтверджується результатами внутрішньої сертифікації; виявити власну ініціативу для отримання статусу партнера мережі. Наведені критерії відповідають принципам побудови МТТ, зокрема, щодо професійності учасників та добровільності участі. Зазначимо, що Регламент мережі не розкриває, чим саме займаються партнери УІСТТ, у чому полягають їх цілі, права та обов'язки. Однак, на наш погляд, предмет діяльності учасників мережі становить надання клієнтам суб'єктам господарської діяльності допоміжних послуг (інформаційних, фінансових, консалтингових та інших) щодо ТТ, які сприяють передачі (наданню) майнових прав на них від розробників до інших суб'єктів господарювання та їх використанню на всіх стадіях просування технологій та/або їх складових на ринок. У зв'язку із спільними інтересами щодо активізації ринку обігу майнових прав інтелектуальної власності партнери-учасники залучаються до виконання спільних проектів. Однак правове положення партнера як учасника МТТ на відміну від інших учасників не має єдиних засад у різних мережах, вони визначаються на підставі положень регламенту та інших внутрішніх положень цієї організації, а залежать від конкретних цілей та організаційно-правової форми діяльності мережі. Зокрема, згідно з пунктом 3.5 регламенту мережі партнер може набути статусу учасника мережі Регламент роботи Української інтегрованої системи трансферу технологій. Офіційний сайт Української інтегрованої системи трансферу технологій. URL: www. untt.com.ua/.. ./reglament-roboti-uistt.doc. (дата звернення 12.04.2017).. На сайті NTTN зазначено, що партнером можуть стати, окрім підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, й іноземні юридичні особи та міжнародні організації.

Отже, слід констатувати, що партнери як учасники МТТ в Україні, мало чим вирізняються від інших учасників, які надають послуги щодо забезпечення комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності. Однак, на наш погляд, партнери мережі мають виконувати інші функції: брати участь у безпосередньому розвитку мережі залежно від організаційно-правової форми діяльності, управління майновими та/або немайновими вкладами, вчиняти дії з покращення організації її діяльності, просування, налагодження міжнародних зв'язків. Партнери мають надавати послуги не безпосередньо клієнтам, а адміністратору мережі чи іншим партнерам.

Учасниками мережі УІСТТ є і клієнти. Відповідно до п. 4.3 Регламенту клієнти УІСТТ це «продавці» та «покупці» технологій: академічні і галузеві науково-дослідні інститути, університети, компанії малого, середнього та великого бізнесу, приватні особи, що здійснюють просування технологічної інформації та пошук технологічних партнерів¹. Клієнтом мережі може стати будь-яка фізична або юридична особа, що заповнила і надіслала до організації учасника УІСТТ технологічний профіль для розміщення його на веб-сайті мережі. Саме на етапі розміщення інформації повинен реалізовуватися принцип достовірності інформації, який є ключовим при побудові МТТ. Однак після ліквідації в 2014 р. Державного агентства з питань науки, інновацій і інформації України мережа УІСТТ припинила повноцінно функціонувати.

На теренах України УІСТТ не єдина МТТ. В 2007 р. Президія Академії технологічних наук України прийняла рішення про створення Національної мережі трансферу технологій. Проектом передбачалося, що Українська мережа трансферу технологій (Ukrainian Transfer Technology Network, далі UTTN) є всеукраїнською мережею і ставить перед собою мету сприяння комерціалізації наукомістких технологій і залучення наукового потенціалу України в світовий комерційний оборот Регламент роботи Української інтегрованої системи трансферу технологій. Офіційний сайт Української інтегрованої системи трансферу технологій. URL: www. untt.com.ua/.. ./reglament-roboti-uistt.doc. (дата звернення 12.04.2017). Гончаренко М. Ф. Проблемы развития технологического брокерства в Украине. Создание и развитие Украинской сети трансфера технологий UTTN. Материалы Международного семинара «Сети трансфера технологий и поддержки инноваций. Международный опыт и перспективы Украины», 2008 р.. При побудові UTTN за основу було обрано модель роботи IRC та RTTN.

У подальшому Міністерством освіти і науки України було прийнято рішення про створення робочої групи, яка б займалась розробкою та впровадженням нової мережі трансферу технологій (наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження складу робочої групи зі створення Національної мережі трансферу технологій» від 31.07.2008 р. № 712 Про затвердження складу робочої групи зі створення Національної мережі трансферу технологій. Наказ МОН від 31.07.2008. №»712. Офіційний сайт Національної мережі трансферу технологій. URL: http://www.nttn.org.ua/images/sait/Documents/ nakaz3.pdf?! (дата звернення 21.05.2017).). У 2010 р. було підписано меморандум «Про створення та розвиток Національної мережі трансферу технологій NTTN державними та недержавними суб'єктами трансферу технологій» між Міністерством освіти і науки України, як уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері ТТ та Академією технологічних наук України. NTTN створювалась на основі UTTN, яка функціонувала у вигляді пілотного проекту¹.

NTTN побудована відповідно до методології і моделі IRC, з 2008 р. EEN), RTTN та UTTN. Проект NTTN спрямований на консолідацію інформаційних ресурсів державних, суспільних і приватних інноваційних структур, а також підприємств, установ і організацій у єдину МТТ з метою її подальшої інтеграції до європейської мережі EEN Меморандум «Про створення та розвиток Національної мережі трансферу технологій NTTN державними та не державними суб'єктами трансферу технологій». Офіційний сайт Національної мережі трансферу технологій. URL: http://www.nttn. org.ua/images/sait/Documents/memorandum3.pdf?1 (дата звернення 07.05.2017). Концепція та методологія Національної мережі трансферу технологій. Офіційний сайт Національної мережі трансферу технологій. URL: http://www.nttn. org.ua/?idm=1&lng=1 (дата звернення 05.05.2017)..

Основні задекларовані завдання NTTN: ТТ, ноу-хау між науковими секторами та промисловістю; пошук партнерів та інвесторів для кооперації при розробці і впровадженні високотехнологічного наукового продукту як в Україні, так і за кордоном; організація взаємодії NTTN з міжнародними МТТ Концепція та методологія Національної мережі трансферу технологій. Офіційний сайт Національної мережі трансферу технологій. URL: http://www.nttn. org.ua/?idm=1&lng=1 (дата звернення 05.05.2017)..

У межах NTTN координатором виступає Академія технологічних наук України в особі Центру трансферу технологій. Локальними документами NTTN координатору надані такі права: діяти та укладати договори від імені мережі; встановлювати та затверджувати процедури взаємодії її учасників; розробляти та здійснювати супровід вебсайту NTTN, її централізованих баз даних; розвивати організаційно-правові, методологічні, інформаційно-комутаційні платформи та інше забезпечення.

NTTN складається з державних та недержавних сегментів. Кожний учасник мережі адмініструє власний сегмент та взаємодіє з координатором та іншими учасниками відповідно до умов договору. Під сегментом мережі необхідно розуміти юридичну особу будь-якої організаційно-правової форми, що створена відповідно до законодавства, або групу юридичних осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів її учасників. Структура учасників мережі NTTN є аналогічною УІСТТ, а саме: координатор, учасники, партнери та клієнти.

Деякі вітчизняні вчені (В. Я. Козаченко, Н. Г Георгіаді, І. С. Баланчук, О. А. Іванова, О. Є. Михальченкова, І. Г. Кухарець та ін.) прирівнюють до МТТ Консорціум EEN-Ukraine та платформу «Автоматизована система формування інтегрованих міждержавних інформаційних ресурсів» (далі АСФІМІР), яка працює на базі державного підприємства УкрІНТЕІ.

УкрІНТЕІ є державною установою, що утримується за рахунок коштів державного бюджету і належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Діяльність УкрІНТЕІ у сфері ТТ спрямована на збір та підготовку інформації про перспективні технології, створення та ведення відповідних баз даних і платформ, надання зацікавленим особам інформації щодо найбільш перспективних для комерціалізації науково-технічних розробок; визначення перспективних напрямів комерціалізації науково-технічного розробок, створених у вищих навчальних закладах, допомога у просуванні їх на ринку; консультування щодо економічних, юридичних та організаційних питань ТТ та їх складових; проведення маркетингових досліджень. У межах діяльності УкрІНТЕІ створена АСФІМІР, що покликана забезпечити оперативний обмін інформацією користувачами як із України, так і з інших країн. До складу системи АСФІМІР входять бази даних, використання яких дозволяє забезпечити інформаційний супровід процесу ТТ. Три з них «Інноваційні технології та розробки», «Інвестиційні проекти» і «Технологічні замовлення» мають вихід до інтернету. Інші бази локальної конфігурації і доступ до них можливий через адміністратора системи за заявками і запитами Інформація для користувачів АСМІФІР. Офіційний сайт УкрІНТЕІ. URL: http:// www.uintei.kiev.ua/transfer/store/index.html (дата звернення 09.05.2017).. Для сприяння розвитку інноваційної діяльності в УкрІНТЕІ створюється «Школа наукових стартапів», основними напрямами діяльності якої буде формування та розвиток у молоді підприємницьких якостей в інноваційній сфері; створення платформи для обміну науково-технічною інформацією; допомога в розробці бізнес-планів; сприяння у пошуку інвесторів¹.

УкрІНТЕІ не є МТТ, хоча має власну електронну платформу та надає схожі послуги, як і більшість мереж, однак не переслідує мету об'єднання наявних вітчизняних суб'єктів інноваційної сфери, а, навпаки, намагає бути окремим представником цієї сфери на загальнодержавному рівні.

Тепер більш детально зупинимося на Консорціумі EEN-Україна, який безпосередньо співпрацює з мережею EEN. Консорціум був створений у 2011 р. згідно із ст. 21.5 Програми з конкурентоспроможності та інновацій («The Competitiveness and Innovation Framework Programme»), яка діяла протягом 2007-2013 рр. До нього увійшли представники бізнесу та державних установ, а також наукові організації. Зауважимо, що і сама EEN була створена в рамках цієї програми. Тому Консорціум можна вважати офіційним представником мережі EEN в Україні. Членами Консорціуму є Інститут фізики НАН України (координатор консорціуму), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Торгово-промислова палата України, ТОВ «Нова Інтернаціональна Корпорація», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство закордонних справ України, громадська оргранізація «Споживач». Всі учасники EEN об'єднуються у консорціуми за країновою (регіональною) ознакою. Відбір партнерів EEN здійснюється Європейською комісією на конкурсній основі раз на 5 років Про УкрІНТЕІ. Офіційний сайт УкрІНТЕІ. URL http://www.uintei.kiev.ua/ viewpage.php?page_id=7 (дата звернення 10.05.2017) Непоп Л. (2015) EEN - новий майданчик співпраці бізнесу України та ЄС. URL: http://www.eurointegration.com.ua/experts/2015/10/30/7040079/ (дата звернення

08.11.2017) .. Це лише перший успішний досвід створення консорціуму в Україні. Відповідно до правил ЄС на території України може бути створено ще 5-6 додаткових консорціумів у рамках EEN. Реєстрація нового консорціуму можлива в рамках відповідного конкурсу, оголошеного ЄС. Інформацію про це можна отримати у щорічній робочій програмі європейська програма підтримки малого та середнього бізнесу (далі COSME)¹. Виходячи із цього та з відсутності інформації на порталі «Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» можемо зробити висновок, що вітчизняний Консорціум функціонує без створення юридичної особи. Основні його функції включають надання консультативних послуг компаніям країни/регіону, які вони представляють, щодо доступу на ринок ЄС та інших країн EEN (тарифне і нетарифне регулювання, оптимальні моделі виходу), щодо наявних інструментів фінансової допомоги, питань захисту прав інтелектуальної власності, комерціалізації інновацій, інформування про програми ЄС, в яких компанії та інші організації відповідних країн можуть брати участь (зокрема, Горизонт 2020, COSMЕ та ін.), надають підтримку в пошуку партнерів для спільної участі в цих програмах, роз'яснюють правила та тендерні процедури, сприяння налагодженню бізнес-контактів шляхом організації бізнесвізитів компаній в інші регіони світу в ЄС та за його межами, робота з електронною базою комерційних та технологічних пропозицій EEN Програми підтримки підприємців. Офіційни сайт Мінекономрозвитку. URL: http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=8dc8c0b0- 4e27-409c- b90e- f076ab2a27d8&title=ProgramiPidtrimkiPidprimtsiv (дата звернення

14.05.2017) . Непоп Л. (2015) EEN - новий майданчик співпраці бізнесу України та ЄС. URL: http://www.eurointegration.com.ua/experts/2015/10/30/7040079/ (дата звернення

08.11.2017) .. Варто зазначити, що український консорціум перебуває лише на етапі становлення, до планів входить створення контактних пунктів EEN в більшості регіонів України.

Приєднання до мережі EEN й створення Українського консорціуму дозволяє отримати доступ до всіх електронних інструментів EEN, що дає змогу на безоплатній основі використовувати надані можливості усім бажаючим.

Мета проекту EEN в Україні:

- залучення інвестицій для українських підприємств будь-якої форми власності з метою виробництва товарів і надання послуг;

- залучення нових технологій для підвищення конкурентоспроможності українських товаровиробників і тих компаній, що надають послуги;

- зростання прибутків українських підприємств за рахунок використання розроблених в Україні нових технологій та розвитку їх за допомогою закордонних партнерів¹.

Отримання Україною повноцінного статусу учасника EEN відкриває перед українськими малими та середніми підприємствами можливості щодо підтримки інновацій для малих та середніх підприємств (далі МСП), які прагнуть розробити нові продукти або послуги:

- послуги з транснаціонального ТТ;

- послуги з пошуку нових технологій;

- послуги з пошуку передових партнерів у певній технологічній області, супровід цих процесів на всіх стадіях аж до підписання відповідних угод;

- пошук інноваційних технологій у країнах-учасницях EEN;

- пошук партнерів-інвесторів у країнах-учасницях EEN;

- розвиток дослідницьких та інноваційних можливостей МСП, що допоможе їм встановлювати та розвивати технологічне співробітництво з дослідницькими організаціями (проведення спільних заходів тощо) Путівник Європейською мережею підприємств (EEN). Випуск 3. Київ, Берлін. 2017. URL: ht1p://www.agritrade-ukrame.com/images/ATU/Путівник_Європейською_ мережею_підприємств.pdf (Дата звернення 14.06.2017). Там само..

Отже, Консорціум EEN-Україна: функціонує лише як представник мережі EEN в Україні; виступає як посередник між EEN та українськими організаціями; не має власної електронної платформи з технологічними профілями. З огляду на викладене, вважаємо, що Консорціум EEN-Україна не слід відносити до МТТ й, через не відповідність його основним ознакам, які притаманні МТТ.

Окрім зазначених мереж були ще декілька, менш вдалих, спроб створити схожі бази даних. Одна з них Українсько-Російська міжуніверситетська мережа трансферу технологій (далі UkroRosNet), створена в 2010 р. на засіданні Комітету з питань економічної співпраці Українсько-Російської міждержавної комісії. Вона була створена відповідно до угоди про науково-технічне співробітництво у сфері

ТТ між Академією технологічних наук України і RTTN у 2007 р. Її правовий статус було відкориговано на підставі протокольного рішення VII засідання Комітету з питань економічного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії (2010 р.). Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 12 квітня 2012 р. N° 462 UkroRosNet мала бути створена на базі НМТТ. При цьому Міністерство рекомендувало вищим навчальним закладам ІІІ--IV рівня акредитації здійснити заходи щодо входження до вказаної мережі і визначити структурний підрозділ, який буде на постійній основі готувати технологічні пропозиції за підсумками завершених науково-дослідних, проектно-конструкторських і дослідно-технологічних робіт Про затвердження Положення про Робочу групу зі створення Національної мережі трансферу технологій: Наказ МОН від 7 верес. 2011 №1031. URL: http:// document.ua/pro-zatverdzhennja-polozhennja-pro-robochu-grupu-zi-stvorenn-doc76694. html (Дата звернення 18.06.2017).. Діяла UkroRosNet на громадських засадах, а тому існує можливість надання безоплатно послуг за рішенням координатора. Однак у зв'язку зі складною політичною обстановкою цей проект був заморожено.

Крім зазначених мереж загальнодержавного характеру в Україні функціонує розгалужена мережа центрів трансферу технологій: інноваційно-технологічних центрів, бізнес-інкубаторів та інших організацій інноваційної інфраструктури, які можуть об'єднуватися в консорціуми на кшталт Консорціуму EEN-Україна або UkroRosNet. Хоча вони різняться за формою і принципами роботи, їх об'єднує те, що їх діяльність спрямована на комерціалізацію технологій як науково-технічної продукції.

Вітчизняні мережі у своїй діяльності досягли лише окремих локальних успіхів, оскільки не забезпечені підтримкою підрозділи з ТТ, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності у наукових установах академій наук та вищих навчальних закладах. Центри та МТТ належним чином не інтегровані між собою та з іншими елементами інноваційної інфраструктури країни. Окрім цього, загальним недоліком вітчизняних мереж є те, що процеси комерціалізації технологій є недостатньо ефективними. Діяльність кожної з них відбувається окремо, кожна має свою окрему базу даних, певне коло учасників, наявність ідентичних мереж створює перешкоди на шляху до вільного та швидкого доступу до всіх наявних технологічних профілів для потенційного покупця та продавця. Оптимальним вирішенням цієї проблеми є об'єднання цих баз в єдину загальнодержавну.

Ще однією ключовою проблемою, яка стоїть на шляху розвитку процесу ТТ та МТТ, є неврегульованість питання розподілу права інтелектуальної власності на технологічні розробки, виконані за бюджетні кошти. Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов'язання щодо розвитку науково-технічного потенціалу з Європейською політикою передачі знань та відкритих інновацій. Підтримка ТТ та знань на рівні ЄС здійснюється через низку організаційно-фінансових інструментів, що не застосовуються в Україні.

На нашу думку, потенціал розвитку інноваційної системи України та МТТ, ще не втрачений, однак на шляху до успішного розвитку стоять певні проблеми: формальний характер більшості суб'єктів інноваційної інфраструктури; відсутність належного контакту між науковцями та виробниками; в більшості випадків незадовільний стан матеріально-технічної бази у суб'єктів інноваційної інфраструктури, що призводить до неспроможності надати допомогу розробникам повною мірою; низький рівень інвестиційної привабливості для приватних інвесторів; неефективне територіальне розташування відірваність від територіально-суспільних систем; низький рівень менеджменту та брак висококваліфікованих кадрів; недостатній контроль з боку держави за реалізацією інноваційно-інвестиційних проектів; відсутність маркетингової та інформаційної підтримки на належному рівні; недосконалий та непродуманий склад суб'єктів.

Створення нової мережі, яка виступатиме ключовим елементом національної інноваційної системи у сегменті трансферу технологій, може відбутися декількома шляхами. Наприклад, об'єднання мереж на базі однієї з нині діючих, те ж саме стосується і їхніх баз даних. Другий варіант створити нову юридичну особу в організаційно-правовій формі державного підприємства. На основі державного підприємства, як координатора мережі, створити асоціацію некомерційного характеру, до якої ввійдуть існуючі мережі трансферу технологій. Призначення новоствореного державного підприємства координатором мережі дозволить виділяти бюджетні кошти на діяльність та розвиток мережі трансферу технологій. У разі успішної діяльності новостворена мережа може перейти на самофінансування.

Проаналізувавши діяльність усіх вітчизняних мереж трансферу технологій відзначаємо, що Україні відсутня єдина загальнонаціональна мережа трансферу технологій. Діяльність кожної з мереж часто здійснюється без статусу юридичної особи шляхом укладення окремих договорів про реалізацію проектів між його суб'єктами. При цьому кожна з українських мереж має свою окрему базу даних, певне коло учасників, що створює перешкоди на шляху до вільного та швидкого доступу до всіх наявних технологічних профілів для потенційного покупця та продавця.

Функції та завдання мережі трансферу технологій здійснюються за допомогою діяльності її учасників, які надають широкий перелік послуг як щодо забезпечення трансферу технологій у широкому розумінні, так й інших допоміжних (які йменують сервісними) послуг розробникам та користувачам результатів науково-технічної діяльності. Предмет діяльності учасників мережі становить надання клієнтам-суб'єктам господарської діяльності допоміжних послуг (інформаційних, фінансових, консалтингових та інших) щодо трансферу технологій, які сприяють передачі (наданню) майнових прав на них від розробників до інших суб'єктів господарювання та їх використанню на всіх стадіях просування технологій та/або їх складових на ринок.

1.4. Зарубіжний досвід функціонування мереж трансферу технологій

Інтелектуальні ресурси посідають чільне місце серед факторів розвитку економіки країни та її суспільства. Невід'ємним елементом цього розвитку є ТТ передача або комерціалізація науково-технічних знань і досвіду для надання науково-технічних послуг, застосування їх для технологічних процесів та виробництва продукції, як правило, усі відносини, які складаються в процесі ТТ, оформлюються за допомогою укладання двосторонніх або багатосторонніх договорів. У світовій літературі та практиці виділяють такі види ТТ: передача патентів на винаходи, інжиніринг, передача «ноу-хау», наукові дослідження та розробки під час програм обміну вченими та спеціалістами, інформаційний обмін через персональні контакти (на семінарах, симпозіумах, різноманітних виставках), а також організація спільного виробництва.

Невід'ємним елементом процесу ТТ, на думку О. Ф. Андросової, стало створення або залучення науково-виробничих і дослідницьких об'єднань та центрів, які покликані надавати послуги та організовувати процес ТТ. Зокрема, до послуг посередників ТТ належать: створення технологій на замовлення, налагодження контактів між суб'єктами трансферу, збирання інформації та створення баз даних про попит і пропозицію на передачу технологій, охорона інтелектуальних прав і комерціалізація результатів наукових досліджень та розробок Андросова О. Ф., Череп А. В. Трансфер технологій як інструмент реалізації інноваційної діяльності : монографія. Київ : Кондор. 2007. 356 с..

З наведеного переліку посередників слід виокремити центри трансферу технологій. До загальних характеристик таких центрів належать: чисельність у таких установах вона не перевищує 100 чоловік; як правило, центри функціонують за принципом самофінансування; найчастіше центри виступають підрозділами у складі науково-дослідних державних установ, однак можуть здійснювати свою діяльність на комерційних засадах, незалежно від державних програм. Серед головних напрямів діяльності центрів В. Я. Козаченко і Н. Г. Георгіаді виокремлюють такі: 1) дослідження кон'юнктури ринку технологій; 2) здійснення заходів, спрямованих на передачу інноваційних технологій зі сфери їхнього розроблення у сферу практичного застосування у межах науково-виробничої кооперації й інвестиційного співробітництва (технологічне брокерство); 3) управління інтелектуальною власністю та розроблення стратегій комерціалізації технологій (ліцензування, створення компаній на основі університетських технологій, підготовка бізнес-плану інвестиційного проекту); 4) здійснення технологічного аудиту підприємств та надання консультаційних послуг; 5) підготовка проектів міжнародних договорів про співробітництво з питань ТТ та інноваційної діяльності; 6) моніторинг новітніх науковотехнічних досягнень у різних країнах та створення банку запитів і пропозицій вже готових інноваційних розробок; 7) забезпечення участі підприємств у міжнародних виставках і ярмарках високотехнологічної продукції; 8) підвищення кваліфікації фахівців з інноваційної діяльності та менеджерів з ТТ Козаченко В. Я. Сучасний стан мереж трансферу технологій за кордоном та проблеми їх розвитку в Україні. Вісник Національного університету «Львівська Політехніка». Л. 2010. № 694. С. 162-173..

Створення центрів трансферу технологій має свою історію. У 1980-х рр. США звернули свою увагу на кількість нових технологій, які створювалися науковцями в рамках університетських досліджень, та подальший низький відсоток їх комерціалізації. Для усунення даного недоліку Уряд США розпочав масштабну діяльність зі створення центрів трансферу технологій при університетах. Як правило головним завданням, яке ставилося перед центрами трансферу технологій, було сприяння дослідницьким структурам університету, наприклад, у таких сферах:

- оформлення прав інтелектуальної власності розробників;

- подальша комерціалізація технологій, створених при університетах, яка включає передачу розробок у промисловий сектор, виконуючи тим самим функцію посередника між розробниками та тими, хто готовий реалізувати ту чи іншу інновацію на своєму виробництві, або прямий продаж технології зацікавленим особам;

- надання послуг всім юридичним та фізичним особам, які беруть участь у процесі передачі технологій;

- проведення різносторонніх маркетингових досліджень з процесу ТТ.

Центрам трансферу технологій при університетах в США надавалася свобода дій, наприклад, такі центри при вищих навчальних закладах могли створювати спільні підприємства разом з іншими юридичними особами, але створення підприємства допускалося лише з метою поліпшення процесу ТТ або якщо виникала крайня необхідність у його створенні з метою подальшої комерціалізації інновацій.

На початку 1980-х рр. європейські компанії почали втрачати провідні позиції на міжнародному ринку та програвали конкуренцію (лідерство захопили американські та японські компанії). Як зазначає Бакалінська О. О. конкуренція в ринковій економіці відіграє роль саморегулюючого механізму ринку, що забезпечує формування та функціонування ефективної економіки. Конкуренцію, як економічну категорію, можна визначити саме через суперництво, змагальність між виробниками (продавцями) товарів, а в загальному випадку між будь-якими економічними ринковими суб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою отримання більш високих доходів, прибутків, іншого зиску Бакалінська О. О. Конкурентне право. Навчальний посібник. Київ 2009. 380 с.. Головною причиною цього вважали їх відставання в інноваційному розвитку. Окрім цього, називалися ще такі фактори: адміністративні й національні кордони, специфічні умови (законодавчі, ментальні, мовні), відокремлене ведення інноваційної діяльності у кожній країні ЄС. Для подолання зазначених проблем було прийнято рішення про початок розбудови мережевих інноваційно-інформативних структур, що мали б об'єднати національні інноваційні системи, підвищити рівень їх координації та взаємодії.

Чому саме інноваційно-інформативні мережі? Це пов'язано з тим, що корпоративні структури ієрархічного типу почали змінюватися на більш гнучку мобільну мережеву взаємодію між учасниками ринку у розробці та виробництві інноваційної продукції. Такий перехід відкриває нові можливості для малого та середнього інноваційного бізнесу. Однак процес, який починається з виробника високотехнологічної продукції та закінчується споживачем, потребує залучення значної кількості допоміжних суб'єктів, саме тому мережева структура є найбільш зручною.

Першою МТТ була Європейська мережа бізнес-інноваційних центрів (далі EBN), яку створили на початку 1980-х рр. з ініціативи та при фінансуванні Єврокомісії та Європейських промислових лідерів і перших бізнес- та інноваційних центрів. Сьогодні EBN діє як неурядова некомерційна асоціація, отримуючи кошти від ЄС лише в разі участі у профільних проектах за конкурсом на загальних підставах. Окрім цього, основними джерелами фінансування мережі є надання послуг партнерам, членські внески від учасників мережі та спонсорська допомога. Що стосується членства в EBN, то необхідно відмітити наявність декількох статусів члена, зокрема: почесне членство, повне членство, асоційовані члени та члени біржі. Мережа об'єднує майже 160 акредитованих членів та до 100 асоційованих. Її постійний персонал нараховує 13 чоловік із штаб-квартирою у Брюсселі. Значущою функцією мережі є управління системою якості бізнес-інноваційних центрів: проведення акредитації (за домовленістю з ЄС) на отримання статусу «європейського бізнес-інноваційного центру» (ЄС-ВІС)

Як зазначає О. Лукша EBN надає своїм членам послуги в таких сферах Лукша О., Пильнов Г, Тарасова О., Яновский А. Как работать c сетями трансфера технологий: практическое пособие; проект EuropeAid «Наука и коммерциализация технологий». 2006. 140 с.:

1. Стратегічне лобіювання і просування членів мережі.

- Розвиток зв'язків між бізнес-інноваційними центрами (далі БІЦ) та іншими механізмами підтримки МСП (малих і середніх підприємств), створеними Єврокомісією, включаючи співробітництво «мережа-мережа» (наприклад, з Європейськими інфоцентрами, Інноваційними релей-центрами та Національними контактними точками 6-ї Рамкової Програми), а також з такими важливими гравцями, як Агентство регіонального розвитку та торгово-промислові палати.

- Просування підходів EBN до національних і регіональних органів влади, за дорученням членів та інституцій ЄС.

- Розвиток і супровід тематичних підмереж EBN за конкретними галузями або тематиками горизонтального значення (наприклад, інтернаціоналізація малого та середнього бізнесу, інформаційно-комунікаційні технології, інноваційне фінансування, науково-технічні розробки, енергетика тощо).

- Підтримка участі членів мережі в європейських програмах шляхом своєчасного інформування про відповідні конкурси/тендери, підбору консорціумів для проектів.

- Управління проектами та контрактами Єврокомісії та їх координація (приклади успішних проектів EBN: DETECT-it, NAVOBS, ESI-net, Cross Border Connect, Gate2Growth).

2. Супровід та координація мереж.

- Сприяння розвитку комунікацій та партнерських відносин між членами («співпраця БЩ-БЩ») за допомогою мережевих заходів, а саме: організація семінарів, конгресів, конференцій, обмін передовою практикою, пропозиції партнерства (пошук партнерів і розсилка новин).

- Поширення інформації: регулярна розсилка новин, оновлення інформації про програми Євросоюзу («TenderWatches» & «TechnicalNotes»), веб-сайти, бази даних (DETECT-it, NAVOBS, Atlantech), публікації та технічні керівництва.

3. Технічне сприяння і підвищення якості.

- Управління використанням логотипу та бренду EC-BIC довірено Єврокомісією мережі EBN.

- Мережа надає Європейській Комісії та її членам послуги технічного сприяння, необхідні для правильного застосування концепції EBN у різних регіонах.

- Послуги технічного сприяння можуть пропонуватися будь-яким національним адміністраціям та промоутерам при відкритті нових центрів для моніторингу існуючих центрів або при оцінці проектів МСП¹.

Відповідно до Статуту EBN базовим елементом будь-якої МТТ є її структура, яка у правовому вимірі визначає характер взаємовідносин між всіма суб'єктами права, залученими у діяльність, що здійснюється мережею: у процесі їх створення, управління організацією, щодо матеріальної та фінансової основи діяльності мережі та у зв'язку із наданням нею відповідних послуг. Зазначається також, що до структури мережі входять: загальні збори, рада директорів та безпосередньо самі учасники мережі, серед них почесні члени, повні члени, асоційовані члени, члени біржі Лукша О., Пильнов Г, Тарасова О., Яновский А. Как работать c сетями трансфера технологий: практическое пособие; проект EuropeAid «Наука и коммерциализация технологий». 2006. C. 94. Statute EBN. Official site of EBN. URL: http://ebn.be/downloads/EBN%20 Statutes%20-%202005.pdf (Дата звернення 15.06.2017)..

Доцільно розглянути більш детально такі елементи. Згідно зі ст. 13 Статуту EBN загальні збори мають повноваження виконувати будь-які юридичні дії, необхідні або які сприятимуть для досягнення цілей EBN, зокрема: обрання директорів; вносити поправки до статуту та розірвання Асоціації; затвердження бюджету та рахунків; визначення розміру річної передплати учасниками; схвалення керівництва Радою директорів та звільнення Директорів; виключення членів за пропозицією Ради Statute EBN. Official site of EBN. URL: http://ebn.be/downloads/EBN%20 Statutes%20-%202005.pdf (Дата звернення 15.06.2017)..

Асоціацією керує Рада директорів, до складу якої входять повноправні та асоційовані члени, які обираються загальними зборами. Члени Ради директорів не несуть жодної особистої відповідають згідно з виконанням своїх функцій і тільки відповідальність за виконання їхнього мандату, в якому прописані їх права та обов'язки, що виконуються безкоштовно. Термін повноважень обраних кандидатів складає три роки. Строк повноважень директора може бути продовжений лише один раз. Одна людина не може мати більше двох строків поспіль. Рада директорів має повне право керувати Асоціацією, винятком є обов'язки, які спеціально віднесені до Загальних зборів. З числа Ради директорів обирається Президент, який буде керувати на засіданнях Ради. Рада директорів збирається на запрошення Президента не рідше двох разів на рік. Засідання Ради досягають кворуму лише тоді, коли присутні принаймні половина її членів. Рішення Ради директорів приймаються більшістю голосів.

Учасниками Асоціації можуть бути фізичні особи, асоціації та інші організації незалежно від форм власності. Що стосується кола учасників мережі EBN, то в статуті передбачено наступне:

1) почесне членство присвоюється Загальними зборами EBN за пропозицією Ради директорів фізичним особам, компаніям, асоціаціям та організаціям, які брали активну участь у розвитку Асоціації, або зробили важливий внесок в її діяльність;

2) організації, що діють як бізнес-інноваційні центри, загальною метою яких є створення нових малих і середніх підприємств і нових видів діяльності в рамках існуючих малих і середніх підприємств на основі нових ідей з потенційним зростанням, можуть стати повноправними членами. Статус повноправного члена присвоюється тільки тим організаціям, що діють і розвивають свою діяльність відповідно до концепції бізнес-інноваційного центру, як це визначено EBN внутрішніми правилами і критеріями, встановленими Європейською Комісією.

Асоційованими членами можуть стати фізичні чи юридичні особи, які підтримують діяльність Асоціації або справляють сприятливий вплив на неї. Членом біржі можуть бути лише організації, що працюють у напрямі економічного розвитку, з якими EBN розраховує підтримувати відносини спільного характеру.

Фінансування мережі EBN складається з таких джерел: членські внески, що сплачуються членами EBN; додаткові послуги, що надаються членам і третім сторонам (технічне сприяння новим та існуючим БІЦ, щорічні конгреси, семінари та конференції); спонсорство (грошовими або іншими ресурсами) і стратегічне партнерство; управління контрактами Єврокомісії та їх реалізація (структурні фонди Єврокомісії, субконтракти в контрактах Єврокомісії) Лукша О., Пильнов Г., ТарасоваО., Яновский А. Европейские сети поддержки инновационной деятельности. URL: http://wwweurasiancommission.org/ru/act/prom_i_ agroprom/dep_prom/SiteAssets/Европейские%20сети.pdf (Дата звернення 13.06.2017)..

Проаналізувавши діяльність мережі EBN, робимо висновок, незважаючи на те, що EBN була однією з перших мереж, створених для допомоги як малому і середньому бізнесу, так і розвитку інноваційної політики, все ж вважати її повноцінною МТТ є помилковим. Адже сучасні МТТ спрямовують свою діяльність передусім на пришвидшення та допомогу в комерціалізації результатів науково-дослідних робіт, передачу патентів на винаходи, інжиніринг, передачу «ноу-хау». EBN не займається ТТ, а лише здійснює посередницькі дії, спрямовані на надання допомоги учасникам мережі. Окрім цього, невід'ємною складовою сучасної МТТ є електронна платформа, з базою даних технологічних профілів. Наведене відсутнє в системі EBN.

Таким чином, EBN належить до підсистеми інноваційної інфраструктури регіонального характеру, яка, не здійснюючи ТТ безпосередньо, забезпечує комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності через надання інформаційно-консалтингових послуг з питань наукової та інноваційної діяльності.

У середині 1990-х рр. у європейських виробників почала зростати необхідність у постійному удосконаленні матеріальної бази, все більше малих та середніх компаній здійснюють пошук інноваційних технологій, які б допомогли їм залишатися конкурентоспроможними на ринку, у зв'язку з тим, що в них відсутні ресурси для створення нових технологій. Саме для вирішення зазначених проблем Європейська Комісія ініціювала створення нових мереж: Інноваційні релейцентри IRC та Інноваційні регіони Європи (Innovating Regions in Europe, далі IRE), Європейська мережа бізнес-інноваційних (Business Innovation Centres) (далі BIC), Європейських інноваційних центрів (EuroI nfo Centres), Мережі регіонів знань (Regions of Knowlege) та Мережі переваг (Networks of Exellence). Зупинимося більш детально на функціонуванні IRC та IRE як найбільш вдалих проектах того періоду.

Головною метою, яку переслідувала Європейська Комісія, ініціювавши створення таких мереж, була реалізація проекту з функціонування загальноєвропейської платформи для стимулювання транснаціонального ТТ та просування інноваційних послуг. Задекларованою місією IRC та IRE була підтримка інновацій і транснаціонального-технічного співробітництва в Європі. Окрім цього, Європейська Комісія здійснила спробу підтримки інноваційного розвитку у районах, віддалених від основних центрів економічної активності. З моменту створення IRC та IRE як нових суб'єктів інноваційної інфраструктури європейська інноваційна політика отримала новий поштовх. Особливо це стосується такого аспекту, як сприяння інноваційному розвитку малих підприємств. Для адміністрування діяльності IRC та IRE Єврокомісією було створено єдиний підрозділ IRC-IRE centralunit.

Головними цілями мережі IRC є розміщення в Інтернеті інформації про інноваційні розробки та їх розробників; супровід інноваційної розробки на всіх етапах ТТ. Більшість центрів IRC управляються консорціумами кваліфікованих регіональних організацій таких, як Торгово-промислові палати, Агентства регіонального розвитку та університетські технологічні центри Успенский А. А., Кузьмин В. В., Денисенко М. Ф., Земцов Ю. В., Гулецкий В. А., Шмыгова Л. И. Продвижение проектов коммерциализации через сети трансфера технологий. Минск, 2007. С. 31.

Можемо виділити наступні функції, які покладалися на релейцентри:

1) просування інноваційних технологій (IRC-центр має володіти та регулярно оновлювати відомості про ринок інноваційних технологій, забезпечувати підтримку присутності своїх партнерів на основних інформаційних ресурсах, участі у виставкових заходах, регіональних і урядових інноваційних програмах, складання та здійснення модерації бази даних стосовно клієнтів);

2) пошук інноваційних рішень для малих та середніх технологічно орієнтованих підприємств, зниження операційних, комерційних, системних і кримінальних ризиків для них (шляхом системної правової допомоги, організації системи контролю за якістю та повнотою технологічної та комерційної інформації, проведення роботи з виявлення несумлінних учасників інноваційної мережі);

3) сприяння технологічній кооперації, надання зацікавленим сторонам спеціалізованих послуг проведення маркетингових досліджень, організація міжнародного ТТ, аутсорсингу, надання спеціалізованої інформації (про діючі інноваційні програми і проекти та можливість участі в них, даних про ринок технологій і кредитних програм, підготовка бізнес-планів, стратегій комерціалізації розробок, організаційна та правова допомога у розробленні документації на здобуття фінансування від спеціалізованих інвестиційних установ профільних інвестфондів, банківських програм, державних субсидій, пошуку партнерів і організація проведення переговорів);

4) поширення даних про результати науково-дослідних робіт серед потенційних споживачів, технологічне та організаційне сприяння розширенню доступу до цих даних для всіх учасників інноваційної мережі, систематизація технічної інформації, організація для партнерів кадрових та освітніх програм;

5) партнерами для IRC-центрів виступають підприємства, що не мають власних спеціалізованих дослідно-конструкторських підрозділів, але мають потреби у технологічних інноваціях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські установи, вищі навчальні заклади, у яких відсутні відповідні кадри та досвід комерціалізації власних розробок, та державні органи влади в межах реалізації їх програм інноваційного розвитку.

Фінансування центрів IRC здійснювалось на конкурсній основі в межах 6-Рамкової Програми (як компонент Програми з інновацій та малого бізнесу). Це фінансування покривало 50 % прямих витрат центрів IRC на надання послуг компаніям і науковим організаціям та мережеву взаємодію.

Членів IRC обирали в умовах тендеру, що оголошувався кожні 4 роки. Умови участі для третіх країн залежали від правил подачі заявок. Співпраця з зовнішніми (відносно мережі) країнами не було пріоритетом.

У 1995 р. за підтримки Європейської Комісії були створені перші інноваційні релейні центри. Протягом 2000-2005 рр. центри IRCs, працюючи у тісній співпраці, здійснили більш 12 500 переговорів про передачу технології та допомогли більш ніж 55 000 компаніям-клієнтам задовольнити свої технологічні потреби та використовувати свої результати досліджень. Загалом персонал IRC становив приблизно 1000 досвідчених фахівців, які мали досвід роботи в бізнесі, промисловості та у дослідженнях The Innovation Relay Centre Network: best practices for supporting international cooperation, business and innovation of Clusters and Competence Centres. URL: http:// ikinet.uniroma2.it/Contributions/Giachetti2.pdf (last accesse 07.11.2017).. Управління мережею IRC здійснювалось службами Єврокомісії та Секретаріатом IRC (знаходився в Люксембурзі), до якого входили консалтингові компанії, що виконували поставлені перед ними завдання в рамках контракту з Єврокомісією.

Для ефективності діяльності МТТ, як правило, виробляються загальні стандарти якості та змісту послуг. Наприклад, у IRC прийнято загальні формати презентації інформації про технологічні запити і пропозиції, а також вимоги до їх змісту (опису). Завдяки цьому центри, які функціонували в різних умовах, у різних країнах, максимально чітко передавали суть запропонованого ТЗ/ТП, хоча методи збирання інформації (проведення технологічного аудиту) могли відрізнятися в кожному з центрів IRC.

IRC надавала послуги не тільки з пошуку партнерів та інвесторів, але і пропонувала підтримку на етапі обговорення умов контракту. Задля реалізації цих послуг могли залучатись треті особи, які мали необхідну кваліфікацію (навіть якщо послуга надається співробітниками центру IRC).

Серед учасників мережі існували центри, які могли проводити комплексну оцінку поки що не відомих технологій, в абсолютно нових галузях промисловості, могли оцінити вартість різних типів угод, що, у свою чергу, надавало гарантії того, що виплачена або отримана сума була справедливою.

Одночасно з IRC в Європі функціонувала мережа IRE, яка вважалась асоціацією регіонів, що виконувала проекти, розробки Регіональних інноваційних стратегій (РІС). Фінансування IRE відбувалось за рахунок коштів, які виділялися з європейського бюджету. Координацію їх діяльності та підтримку здійснювала Європейська Комісія. Основна місія IRE полягала у наданні допомоги у сфері ТТ та обмін досвідом між регіонами, які займаються розробкою або реалізацією регіональних інноваційних стратегії. Завдання IRE полягало у наданні регіонам-членам доступу до нових інструментів, механізмів інноваційного розвитку, можливостях навчання у сфері реалізації інноваційної політики, спрямованої на підвищення інноваційного та конкурентного потенціалу компаній регіону. Регіон, який брав участь у діяльності мережі, був представлений регіональним органом влади або агентством регіонального розвитку Новіков Є. А. Історія розвитку мереж трансферу технологій в ЄС. Право та інновації. № 1(17). 2017. С. 43.. Більшість послуг, що надавали центри IRE, були спрямовані на підтримку співпраці і обмін досвідом між регіонами, поширення прикладів передової практики і створення можливостей для спілкування та зустрічей.

IRE це проект, підтримуваний Європейською Комісією. Управління безпосередньо самим проектом здійснював Секретаріат IRE (консорціум, що виграв тендер і працював у рамках контракту з Єврокомісією). До його безпосередніх обов'язків належало адміністрування IRE і надання послуг технічної підтримки її членам¹.

Секретаріат пропонував ряд послуг регіональним стейкхолдерам учасникам регіональних інноваційних процесів. Координаційний Комітет мережі складався з менеджерів проектів IRE, які допомагали Секретаріату на добровільній основі. Роль Координаційного Комітету була консультативною і пропозиції, висунуті його членами, мали узгоджуватися з контрактом, який Європейська Комісія підписала з Секретаріатом.

Всі регіони, які займалися розробкою проектів і реалізацією Регіональної інноваційної стратегії з співфінансуванням від Європейської Комісії, автоматично ставали членами IRE. Політика відкритих дверей, яка проводилася мережею, розповсюджувалась на всі європейські регіони, які мали намір розвивати власні регіональні інноваційні системи. Регіони, які бажали стати її членами, повинні були подати заявку в Європейську Комісію Юрьев С. В. Феномен открытых инноваций как продолжение инновационного аутсорсинга. Теория и практика сервиса: экономика, социальная сфера, технологи. 2009. № 2. С. 48-55. 4th InnovatingRegionsinEurope (IRE) PlenaiyCorference. 7-8 June 2005. URL: http://admord-vest.ro/Document_Files/120_ro-RO_Minuta%20Conferintei%20Plenare. pdf. (last accesse 11.11.2017)..

IRE створювалась для підтримки регіонів, що реалізують проект Регіональної інноваційної стратегії. Близько 45 регіонів брали участь у восьми проектах оцінки впливу регіональної інноваційної політики та бенчмаркінгу, які були розроблені з метою оцінки ефекту від здійснення регіональних інноваційних політик і стратегій і створення інструментів для розвитку процесу бенчмаркінгу.

Мережеві організації, незважаючи на схожість, все ж мають відмінності, зокрема, у напрямах діяльності, цілях та підходах для їх досягнення. У зв'язку із цим значна кількість європейських інноваційних організацій намагаються потрапити в якомога більшу кількість таких мереж.

IRC та IRE слід визнати інструментами регіональної інноваційної політики ЄС, які створювалися з метою сприяння доведенню нових розробок, у тому числі створених у результаті наукової діяльності, до кінцевих споживачів суб'єктів господарювання, які виконають (реалізують, застосують) такі інноваційні продукти в рамках своєї діяльності. Отже, вони належать до спеціалізованих посередницьких організацій з ТТ, знань та інформації.

Аналізуючи діяльність розглянутих мереж, можна відзначити головні аспекти: 1) їх фінансування відбувалось декількома шляхами, зокрема спільно центральною і регіональною владою, зацікавленими комерційними структурами або самофінансування завдяки коштам, які вона отримувала за надання своїх послуг учасникам; 2) отримання прибутку не є метою їх діяльності; 3) головне їх призначення виступати посередниками між розробниками технологій та їх споживачами; 4) учасником таких мереж міг буди будь-хто, однак найбільш зацікавленими є малі та середні інноваційні підприємства.