Безпека життєдіяльності в туризмі

Аналіз правового забезпечення безпеки життєдіяльності у туризмі. Аналіз інструментів забезпечення безпеки у сфері туризму в Україні. Визначення факторів ризику. Безпека на підприємствах сфери туризму, на транспорті, в місцях масового скупчення людей.

Рубрика Безопасность жизнедеятельности и охрана труда
Вид курс лекций
Язык украинский
Дата добавления 28.12.2016
Размер файла 242,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Працівники служби безпеки засобів розміщення мають постійно вивчати досвід експлуатації інших засобів розміщення і роботи їх служб безпеки, дані статистики правопорушень, мати консультаційну взаємодію з фахівцями державних служб охорони порядку, пожежної безпеки, силових відомств.

Сьогодні засоби розміщення з метою забезпечення безпеки оснащені системами електронних карткових замків, сейфами, системами охоронної сигналізації та відеоспостереження. Заходи безпеки, що розробляються та впроваджуються в засобах розміщення, мають бути спрямовані на виконання таких завдань:

- забезпечення охорони і безпеки постояльців та їхнього особистого майна під час перебування в засобі розміщення;

- захист майна засобу розміщення від ворожих дій (крадіжок, актів вандалізму тощо);

- забезпечення захисту засобу розміщення (самого будинку і всього, що в ньому знаходиться) від терористичних актів (нападів, саботажу тощо);

- підтримання громадського порядку і забезпечення належної поведінки у всіх громадських місцях засобів розміщення;

- забезпечення постояльцям спокою і конфіденційності під час їх перебування в засобі розміщення;

- забезпечення можливості негайного та ефективного реагування у випадку будь-якої події, що вимагає втручання персоналу засобу розміщення або представників сторонніх відомств (наприклад, міліції, швидкої допомоги тощо);

- гарантування належної поведінки, а також сумлінності і чесності всього персоналу засобу розміщення;

- гарантування можливості надання засобом розміщення спеціальних послуг із забезпечення підвищеної безпеки високопоставлених осіб, до охорони яких висуваються особливі вимоги.

Застосування цих заходів безпеки не лише убезпечить клієнта під час його перебування в засобі розміщення, але і відгородить співробітників від необґрунтованих звинувачень. А це, поряд з іншими аспектами, підвищить репутацію засобу розміщення і, як наслідок, збільшить його заповнюваність.

Першорядним у забезпеченні безпеки клієнта під час перебування його в засобі розміщення є обмеження і контроль доступу в номер. Вхідні двері всіх гостьових номерів мають обладнуватися доводчиками дверей, що монтуються зсередини, внутрішніми додатковими неключовими запорами, односторонніми ширококутовими вічками, що монтуються на висоті 1,5 м від підлоги.

Пожежні виходи на всіх поверхах мають обладнуватися доводчиками і запірними пристроями, що забезпечують вільний вихід і вхід з використанням механічних ключів або карт-ключів.

Для забезпечення комфортного перебування клієнтів у засобі розміщення варто використовувати малі сейфи в номерах і/або централізоване сховище цінностей (депозитні скриньки). Кожен номер має обладнуватися міні-сейфом, що управляється (закривається і відкривається) персональним кодом клієнта. Розмір сейфа визначається типом номера, однак, варто надавати перевагу сейфам, що дозволяють зберігати в них переносний комп'ютер. Для надання уповноваженими особами допомоги клієнтам у відкриванні сейфів в екстрених випадках має бути передбачений майстер-пристрій, що управляється спеціальним кодом, який встановлюється охороною засобу розміщення. Дуже корисна наявність у сейфах енергонезалежної пам'яті подій, що знімає всі претензії і питання постояльців щодо несанкціонованого відкриття сейфів службовцями засобу розміщення.

Централізоване сховище цінностей клієнтів (депозитні скриньки) розташовується поблизу стійки реєстрації. Клієнти можуть орендувати скриньку (або сейфи) у такому сховищі для зберігання особливо важливих і коштовних великогабаритних речей, як, наприклад, вогнепальна зброя, шуби, цінні папери тощо. Кожен осередок сховища повинен відкриватися двома ключами -- майстер-ключем, що зберігається в обслуговуючого персоналу й особистим ключем, що передається клієнтові. Централізоване сховище цінностей клієнтів обслуговує персонал служби прийому. Приміщення сховища повинне мати: капітальні стіни; двері з металу (або міцного дерева), допускається встановлення звичайних дверей і внутрішніх грат; механізм для автоматичного замикання дверей, що не дозволяє помилково залишити двері відкритими; контроль доступу (двері відкриваються за допомогою особистої кодованої картки і/або особистого коду) з можливістю передачі таємного сигналу небезпеки в тих випадках, коли двері відкриваються під примусом; систему охоронної сигналізації. Вхід у сховище повинен проглядатися засобами відеоспостереження з записом зображення на відеомагнітофон.

Централізована система охоронної сигналізації об'єкта розміщення є засобом забезпечення безпеки зон його життєзабезпечення, запобігання неконтрольованому проникненню всередину будівлі та окремих кімнат. Система охоронної сигналізації повинна бути обладнана пристроями звукової і візуальної сигналізації (зумер, сирена, строб-сигналізатори), що привертають увагу персоналу до сигналу тривоги. Забезпеченням охоронними оповісниками на відкриття підлягають:

- всі аварійні виходи в засобі розміщення;

- усі зовнішні двері, що звичайно закриті;

- двері службових приміщень з обладнанням, що зазвичай працює без обслуговуючого персоналу (дизельна, трансформаторна, котельня, АТС тощо);

- двері ряду критичних приміщень засобу розміщення, захист яких має забезпечуватися в той час, коли вони активно не використовуються (комори спиртних напоїв, кімнат з електронним обладнанням (телецентр, сервер тощо), кабінети керівництва, бухгалтерія (каса).

Скрізь, де це можливо, магніто контактні оповісники відкриття мають бути потайними або врізаними. У тих місцях, де потрібні особливі запобіжні заходи через те, що там знаходяться предмети, що представляють інтерес для зловмисників, необхідно встановлювати об'ємні оповісники руху (стійка адміністратора; каса прийому грошей у зоні реєстрації; каса засобу розміщення; інші приміщення, де може накопичуватися готівка; офіс керівництва).

Необхідно передбачити централізовану систему відеоспостереження. Вона повинна забезпечувати можливість спостереження в реальному масштабі часу і запис того, що відбувається для подальшого вивчення. У ліфтових холах, на сходових клітках і на житлових поверхах відеокамери варто розміщувати таким чином, щоб двері номерів не потрапляли в поле зору камер. Необхідно забезпечити запис усіх відеокамер на відеомагнітофон. Головні монітори спостереження, комутаційне обладнання і записуючі пристрої слід встановлювати в приміщенні служби безпеки або чергового адміністратора.

Необхідно передбачити і робоче місце для перегляду і документування відеоінформації. У сучасних засобах розміщення з великою кількістю співробітників доцільно обладнати спеціальний службовий вхід, а також передбачити автоматизовану систему контролю доступу та обліку робочого часу на службовому вході персоналу. В якості перепусток (службового посвідчення) для системи контролю доступу та обліку робочого часу можна використовувати картки з нанесенням на них текстової, графічної і фотоінформації.

5.3 БЖД в закладах громадського харчування

У процесі обслуговування туристів ресторанне господарство відіграє особливо важливу роль і має специфічні риси, що дозволяє вважати його складовою частиною індустрії туризму.

Організовані відпочиваючі, як відомо, сплачують гроші за харчування заздалегідь, коли купують путівку. Однак, витрати організованих відпочиваючих не вичерпуються придбанням путівки. Вони додатково купують фрукти, морозиво, напої тощо. Задоволенню цих потреб значною мірою сприяє розгалуженість мережі закладів громадського харчування, рівень та якість обслуговування у них.

Заклад громадського харчування - підприємство, призначене для виробництва кулінарної продукції, борошняних кондитерських і булочних виробів, їх реалізації та / або організації їх споживання.

На відміну від організованих відпочиваючих, туристи-індивідуали мають потребу не лише в основних послугах закладів громадського харчування, але й у додаткових, тобто відпуску обідів, вечерь додому, а також туристичних наборах цих страв у спеціальній упаковці, придатній для споживання на лоні природи та в автомобілі, купівлі напівфабрикатів максимального ступеню готовності тощо.

До основних типів закладів громадського харчування відносять: ресторани (це заклади громадського харчування, в яких поєднується організація харчування з організацією відпочинку), кафе, бари. Однією з форм закладів громадського харчування, що сприяє кращому пізнанню традицій і культури країни перебування, є етнографічні ресторани та кафе, тобто такі, де національні особливості проявляються в інтер'єрі, одязі офіціантів, репертуарі оркестру і, саме головне, в асортименті страв і напоїв. Такі заклади, як правило, відвідує більшість туристів.

Основна діяльність закладів громадського харчування полягає у виробництві, реалізації та організації споживання кулінарної продукції у формі сніданків, обідів і вечерь. Проте діяльність цих закладів не обмежується основними функціями. Вони виробляють різноманітні напівфабрикати, кулінарні, кондитерські вироби, відпускають сніданки, обіди, вечері додому.

Санітарно-епідеміологічні вимоги до закладів громадського харчування.

Вимоги до розташування. Розташування закладів громадського харчування, надання земельних ділянок, затвердження проектної документації на будівництво і реконструкцію, введення в експлуатацію допускається лише за наявності санітарно-епідеміологічного висновку про їх відповідність санітарним правилам і нормам.

Заклади громадського харчування можуть розміщуватися як в окремій будівлі, так і в прибудованому вбудовано-прибудованому до житлових і громадських будівель, в нежитлових поверхах житлових будівель (окрім гуртожитків), в громадських будівлях. При цьому не повинні погіршуватися умови мешкання, відпочинку, лікування, праці людей. Виробничі цехи закладів громадського харчування не рекомендується розташовувати в підвальних і напівпідвальних приміщеннях.

Заклади, розташовані в житлових будівлях, повинні мати входи і евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будівлі. Прийом продовольчої сировини і харчових продуктів з боку двору житлового будинку, де розташовані вікна і входи в квартири, не допускається. Завантаження слід виконувати з торців житлових будівель, що не мають вікон, з підземних тунелів з боку магістралей за наявності спеціальних завантажувальних приміщень.

У виробничих і складських приміщеннях не повинні знаходитися сторонні особи.

Для збору сміття і харчових відходів на території слід передбачити роздільні контейнери з кришками. Майданчик сміттєзбірників повинен розташовуватися на відстані не менше 25 м від житлових будинків, майданчиків для ігор і відпочинку.

Вимоги до водопостачання. Заклади, незалежно від форм власності, потужності, місця розташування, повинні обладнуватися системами внутрішнього водопроводу і каналізації. Водопостачання закладів має здійснюватися шляхом приєднання до централізованої системи водопроводу, при його відсутності має обладнуватися внутрішній водопровід з водозабором з артезіанської свердловини або колодязів. Органи держсанепідслужби мають видати санітарно-епідеміологічний висновок на джерела водопостачання. Якість води в системах водопостачання має відповідати гігієнічним вимогам. Всі виробничі цехи повинні обладнуватися раковинами з підведенням гарячої і холодної води (підводиться до мийних ванн і раковин, до технологічного устаткування (при необхідності)). Температура гарячої води в точці розбору має бути не нижче 65°С. Забороняється використовувати гарячу воду з системи водяного опалювання для технологічних, господарчо-побутових цілей.

Вимоги до умов роботи у виробничих приміщеннях. Умови праці працівників закладів харчування повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів в області гігієни праці. Санітарно-побутове забезпечення працюючих здійснюється відповідно до діючих санітарних правил, будівельних норм для адміністративних і побутових будівель.

У всіх закладах створюються необхідні умови для дотримання правил особистої гігієни персоналу (наявність мила, рушників, туалетного паперу тощо). Виробничі, санітарно-побутові та допоміжні приміщення мають обладнуватися припливно-витяжною механічною вентиляцією. У приміщеннях обробки кондитерських виробів припливна система вентиляції виконується з проти пиловим і бактерицидним фільтром. Побутові приміщення (туалети, перед душові, кімнати гігієни жінок) повинні обладнуватися автономними системами витяжної вентиляції. У системах механічної припливної вентиляції рекомендується передбачати очищення зовнішнього повітря і його підігрів у холодний період року.

В закладах громадського харчування повинен забезпечуватися волого-тепловий баланс приміщень. Для запобігання несприятливому впливу теплового випромінювання на організм кухарів та кондитерів необхідно: максимально заповнювати посудом робочу поверхню плит; своєчасно вимикати секції електроплит або перемикати на меншу потужність; на робочих місцях біля печей, плит, жарових шаф тощо застосовувати повітряні душі; регламентувати внутрішньо змінні режими праці і відпочинку працюючих.

Для запобігання утворенню і потраплянню в повітря виробничих приміщень шкідливих речовин необхідно: суворо дотримуватись технологічних процесів приготування страв; при експлуатації газових плит забезпечувати повне згорання палива; операції, пов'язані з просіюванням муки та інших сипких продуктів проводити на робочому місці, обладнаному місцевою витяжною вентиляцією; всі роботи проводити тільки при включеній припливно-витяжній або місцевій вентиляції.

У приміщеннях закладу максимально має використовуватися природне освітлення. У цеху для приготування холодних страв і закусок, кондитерських цехах повинна передбачатися північно-західна орієнтація, а також застосування пристроїв, що відбивають теплове випромінювання. Для освітлення виробничих приміщень і складів застосовуються світильники у вологопилезахисному виконанні. Світильники не повинні розміщуватись над плитами, технологічним устаткуванням, столами обробки. Освітлювальні прилади мають утримуватися в чистоті.

Допустимі рівні шуму і вібрації на робочих місцях повинні відповідати гігієнічним вимогам.

Всі трудомісткі операції, пов'язані з підняттям і переміщенням вантажів, повинні бути механізовані. Вагітних жінок, що працюють біля плит, слід переводити, згідно висновку лікаря, на роботу, яка не пов'язана з інтенсивною тепловою дією і перенесенням вантажів вручну.

Вимоги до влаштування та утримання приміщень. Об'ємно-планувальні і конструкторські рішення приміщень повинні передбачати послідовність технологічних процесів. Технологічне устаткування розміщується так, щоб забезпечувати вільний доступ до нього з дотриманням правил техніки безпеки. При роботі організацій швидкого обслуговування з напівфабрикатами високого ступеня готовності допускається однозальне планування з відокремленням робочих зон. Стіни виробничих приміщень повинні оброблятися облицювальною плиткою або іншими матеріалами, що витримують вологе прибирання і дезинфекцію. Підлоги мають бути з ударостійких матеріалів, що виключають ковзання і мають ухили до зливних трапів. Фарбування стель і стін виробничих і допоміжних приміщень кондитерських цехів проводиться не рідше одного разу на рік.

У виробничих цехах не допускається зберігати предмети, що б'ються, дзеркала, кімнатні рослини. Всі приміщення організацій необхідно утримувати в чистоті. У виробничих цехах щодня повинне проводитися вологе прибирання із застосуванням миючих і дезинфікуючих засобів, дозволених органами держсанепідслужби. Після кожного відвідувача обов'язково має проводитися прибирання обіднього столу. Не рідше одного разу на місяць необхідно проводити генеральне прибирання і дезинфекцію. Для прибирання виробничих, складських, допоміжних приміщень, а також туалетів має бути виділено окремий інвентар, яким має зберігатися в спеціальних максимально наближених до ммісць прибирання місцях.

Вимоги до устаткування, інвентаря, посуду і тари. Заклади громадського харчування повинні забезпечуватися достатньою кількістю необхідного устаткування. Технологічне устаткування, інвентар, посуд, тара повинні виготовлятися з матеріалів, дозволених органами держсанепідслужби. Під час роботи технологічного устаткування (виробничі столи) виключається можливість контакту сирих і готових до вживання продуктів. Санітарна обробка устаткування має проводитися за необхідністю його забруднення і після закінчення роботи. З метою попередження інфекційних захворювань обробний інвентар (ножі, дошки тощо) повинен закріплюватися за кожним цехом і мати спеціальне маркування. Інвентар підлягає санітарній обробці після кожної технологічної операції. Заклади рекомендується оснащувати сучасними посудомийними машинами із стерилізуючим ефектом. Для приготування і зберігання готової їжі рекомендується використовувати посуд з неіржавіючої сталі. Деформований посуд не можна використовувати.

Вимоги до роздачі страв і відпуску напівфабрикатів та кулінарних виробів. Оцінка якості полу фабрикатів і кулінарних виробів повинна проводитися щодня. При цьому має вказуватися час виготовлення продукту, його найменування, включаючи оцінку ступеня готовності, час дозволу на роздачу (реалізацію) продукції, ПІБ виробника, ПІБ того, хто проводив органолептичну оцінку. Гарячі страви (супи, соуси, напої) під час роздачі повинні мати температуру не нижче 75°С, другі страви і гарніри - не нижче 65°С, холодні супи, напої - не вище 14°С. Готові перші та другі страви можуть знаходитися на гарячій плиті не більше 2-3 годин з моменту виготовлення. Салати, вінегрети, продукти, гастрономія, інші холодні страви і напої виставляються в порційному вигляді в охолоджувальний прилавок-вітрину і реалізується протягом однієї години. Залишати на наступний день їжу забороняється. У виняткових випадках, з обов'язковою відміткою, їжу, що залишилася, необхідно піддати повторній тепловій обробці з дегустацією і реалізувати протягом однієї години.

Роздаточний інвентар повинен бути чистим, в достатній кількості для кожного виду готової продукції. Продукція, що реалізується поза закладом громадського харчування через торгову мережу, повинна мати санітарно-епідеміологічний висновок органів держсанепідслужби.

Заходи щодо боротьби з комахами і гризунами. Не допускається наявність комах і гризунів. Для боротьби з ними використовуються сучасні та ефективні засоби, дозволені для цих цілей органами держсанепідслужби. Не рекомендується застосовувати для боротьби з мухами засоби типу липких стрічок і поверхонь. Заходи щодо дезинсекції і дератизації проводяться регулярно.

Санітарні вимоги до особистої гігієни персоналу закладу громадського харчування. Особи, що поступають на роботу до закладу громадського харчування, проходять попередні під час вступу і періодичні медичні огляди, професійну гігієнічну підготовку і атестацію. На кожного працівника заводиться особиста медична книжка.

Працівники закладу громадського харчування зобов'язані дотримуватися наступних правил особистої гігієни:

- залишати верхній одяг, взуття, головний убір, особисті речі у вбиральні;

- перед початком роботи ретельно мити руки з милом, надягати чистий санітарний одяг, підбирати волосся під ковпак або косинку, сіточку;

- змінювати санітарний одяг за умов забруднення;

- при відвідуванні туалету знімати санітарний одяг, а після відвідування - ретельно

мити руки;

- при появі ознак простудного захворювання або кишкової дисфункції, а також нагноєнь, порізів, опіків повідомляти адміністрації і звертатися до медичної установи для лікування;

- при готуванні страв знімати ювелірні прикраси, коротко стригти нігті, не покривати їх лаком;

- не палити і не приймати їжу на робочому місці.

У кожному закладі громадського харчування слід мати аптечку з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги.

Тема 6. Безпека туристів на транспорті ,в місцях масового скупчення людей, у рекреаційному маршрутному туризмі

6.1 Правила безпеки туристів на авто, залізничному, повітряному, водному транспорті

Автомобільний транспорт

Туристи користуються всіма видами автомобілів залежно від мети поїздки, кількості пасажирів і багажу, відстані і характеристики туристичного центру. Для груп туристів використовуються автобуси різної місткості і комфортності. Туристи-індивідуали використовують легкові автомобілі і подорожують сім'єю або малою групою вільно, не користуючись послугами організаторів туру.

Караван -- спеціальний автомобільний причіп, обладнаний під житлову кімнату зі всіма зручностями. Він буксирується легковим автомобілем або тягачем (адекватно розмірам, габаритам і вазі), перевезення людей в таких причепах не дозволяється. Каравани мають класифікацію за комфортністю та устаткуванням. Каравани іноді використовуються як літні будиночки в туристичних кемпінгах. З них знімають колеса і встановлюють на майданчиках кемпінгів, в позасезонний період їх можна демонтувати і відвезти на зимове зберігання.

Кемпер -- це житловий вагончик або великий доладний намет в спеціальному причепі для легкової автомашини-пікапа. Він широко використовується для подорожей. Кемпер доставляється пікапом або вантажною машиною з платформою в кемпінг, знімається і встановлюється на підготовлений майданчик автономно. Машина -- вільна і може використовуватися для радіальних туристичних поїздок або поїздок за продуктами. У кемпері є невелике приміщення з ліжками, кухня з плитою, шафа, холодильник для продуктів. Кемпери можна узяти напрокат.

Хоча в багатьох країнах світу існує система прокату автомобілів будь-якого класу, наприклад Hertz, окремі індивідууми в подорожі не бажають залишати свій автомобіль удома і беруть його з собою. Транспортний засіб повинен супроводжуватися документами такими як, технічний паспорт (водійські права) або інший документ, що засвідчує приналежність транспортного засобу і права власності. Такі документи видаються офіційними органами і є необхідним документом для пред'явлення на кордоні при в'їзді до іншої країни або на вимогу органів правопорядку. У деяких країнах можуть бути необхідні міжнародні транспортні документи. До складу обов'язкових документів у багатьох країнах входить страховий поліс. Страхуванню підлягає транспортний засіб, водій, пасажири і їх багаж, відповідальність за позовом третіх осіб. Під час поїздки до іншої країни автотуристу доцільно запастися нотаріально завіреними перекладами своїх транспортних документів на місцеву мову.

Автобус -- це транспортний засіб колективного користування. За призначенням для перевезень пасажирів автобуси можна розділити на нижченаведені групи.

Автобуси для міських і приміських перевезень пасажирів. У населених пунктах і багатьох містах, де відсутні метро і трамвай, автобус є єдиним засобом для міського громадського транспорту. У багатьох великих містах на вулицях, особливо в місцях історичної забудови і центрах, виникають проблеми з організацією дорожнього руху і для автобусів виділяються спеціальні дорожні смуги руху. Туристи активно використовують міський транспорт для індивідуальних подорожей відвідання великих туристичних центрів.

Автобуси для перевезень туристів до великих транспортних вузлів: у міжнародні аеропорти, залізничні вокзали і вузлові (районні та обласні центри) станції, морські порти. Така транспортна операція в туризмі називається трансфер і призначена для організованої доставки туристів що прибули в туристичний центр від порту або далеко розташованої станції до готелю і назад.

Автобуси для екскурсійних цілей. Велика частина екскурсій в туристичних центрах організовується саме на автобусах. Використання автобусів для екскурсій пов'язане з необхідністю узгодження маршрутів із службою дорожнього руху, оскільки зазвичай в місцях туристичного інтересу заборонена стоянка автотранспорту, а для екскурсійних автобусів робиться виключення. Слід погоджувати порядок виходу/входу туристів з/в автобус, оскільки саме у цей момент найбільш часто трапляються випадки травм і наїздів на них інших транспортних засобів.

Автобуси для далеких регулярних рейсів і перевезень туристів розділяються на рейсові і чартерні -- для автобусних турів.

а) рейсові (регулярні, які слідують за точно встановленим розкладом незалежно від наявності пасажирів) маршрути поширені повсюдно. Особливу актуальність автобусне сполучення має в країнах, де немає залізниць або в районах, віддалених від них. Навіть за наявності залізничного сполучення автобус служить меті доставки пасажирів у райони в межах населеного пункту та у віддалені від лінії райони. При залізничних станціях практично зажди є автостанція, яка обслуговує декілька маршрутів. Звичайні вимоги: незмінність встановленого маршруту, точність розкладу, регулярність руху, зупинки для посадки і висадки пасажирів у суворо визначених місцях.

Як правило, автобуси відправляються з автобусних станцій, що розмішуються біля аеропортів, морських і річкових вокзалів, залізничних станцій, станцій метро. Часто відправлення рейсів узгоджується з прибуттям/відправленням інших транспортних засобів.

б) чартерні (замовлені) рейси, які виконуються в рамках певних турів, іноді слідують за точним розкладом, набираючи планових пасажирів під час руху.

Автобус повинен бути обладнаний гардеробом для верхнього одягу, туалетом, сміттєвими бачками, кухнею з холодильником, іноді -- спеціальним спальним місцем для водія.

Автобуси, обладнані під кемпери або каравани. Усередині салону автобуса обладнується справжнє житлове приміщення із спальними місцями, кухнею з газовою плитою, холодильником і навіть санвузлом, умивальником і душем, а подекуди, з ванною. Місткість житлового будинку на колесах -- до 6 чол. (за кількістю спальних місць). Автобуси розрізняються по своєму устаткуванню і класифікуються за зірками. Каравани найчастіше пропонуються в оренду в туристичних центрах в пунктах прокату автомашин мандрівним туристам. Для відпочинку на природі обладнуються спеціальні стоянки (кемпінги) для кемпе-рів і караванів, на яких є можливість дозаправки паливом, зміни туалетних та сміттєвих бачків, підключення бортових електроприладів до місцевої електромережі та інших туристичних послуг.

Спеціальні автобуси для сафарі і пригодницьких турів -- автобуси класу люкс або нижче в залежності від характеру подорожі і складу групи, місткістю 25 чол. Такі автобуси пристосовані для їзди ґрунтовими дорогами, достатньо екіпіровані для здійснення тривалих подорожей на природі поза автострадами і центрами технічного обслуговування, забезпечені кондиціонером, холодильником, туалетом і умивальником мають додатковий причіп з кухнею, достатню кількість прісної питної води, похідне спорядження, двомісні намети тощо.

Пересування і подорожі на автобусах як жоден інший вид пасажирського транспорту дають можливість милуватися краєвидами. Сучасні туристичні автобуси вельми комфортні, добре обладнані для приємної подорожі: зручні комфортні крісла, величезне панорамне скло, кондиціоноване повітря, затишна музика, телевізор для тих, хто втомився дивитися у вікно, міні-кухня з холодильником. Для ночівель у деяких автобусах влаштовують крісла, що розкладаються в спальні місця. Проте практика показує, що краще ночувати в придорожніх мотелях або міських готелях.

У всіх туристичних автобусах число пасажирів чітко регламентоване, пасажир не може стояти, він обов'язково повинен займати окреме крісло, місця мають бути пронумеровані. Організатори, що допустили перебір пасажирів, зобов'язані вирішити питання заміною автобуса на машину більшої місткості або узяти для цих туристів таксі. Інакше -- скарга туристів буде цілком обґрунтована з належними подальшими штрафними санкціями на їх користь.

Складні підвіски роблять хід важкої машини плавним без трясіння на нерівностях дороги, а двигун великої потужності забезпечує пересування з великими швидкостями на автострадах. У Німеччині на автобанах туристичні автобуси їдуть із швидкістю до 140 км/год, а іноді і більше. Автобус по великих і малих дорогах перетинає країни, дозволяє побачити сільські райони, маленькі міста, відвідати невеликі унікальні провінційні музеї і оглянути природні визначні пам'ятки, краще пізнати життя простих людей в провінції та їх оригінальні звичаї, свята, події.

З іншого боку в поїздці автобусом є свої незручності. Не всі люди переносять закачування і їм доводиться приймати Аерон чи інші ліки. Тривалий час сидіння в кріслі, яким би м'яким і зручним воно не було, -- стомлює. Крісла розташовуються по два з кожної сторони по ходу руху. Місце біля вікна, звісно, вигідніше з аспекту оглядання живописних пейзажів, отже, ті, що сидять на кріслі біля проходу знаходяться в дещо менш зручному для огляду положенні. Від тривалого сидіння починають боліти шийні хребці, тіло ломить, ноги затікають. Пасажирам під час тривалих переїздів рекомендується звільнитися від черевиків і надіти м'які тапочки. Раз на три-чотири години доцільно робити зупинки на 10--20 хвилин, які краще всього планувати з екскурсіями, перервами для організованого харчування. Якщо програмою туру передбачена ночівля в салоні автобуса (у кріслі), то рекомендується туристам узяти з собою невелику подушку під голову і легкий плед або ковдру. Щоб тіло не німіло варто виконувати спеціальні комплекси вправ для розминки.

Їзда на автобусах автострадами містить у собі певну небезпеку. Досить часто трапляються тяжкі автомобільні аварії, особливо в туманну погоду, в дощ, ожеледицю, сніг. Крім того, причиною аварії може бути помилка водія, його фізичний стан або наїзд на автобус іншого транспортного засобу. На сьогодні автомобільний транспорт залишається найбільш аварійним порівняно з іншими засобами пересування і транспортування.

Технічний стан транспорту. До технічного стану і оснащення автобусів висуваються підвищені вимоги. їхній технічний стан чітко регламентуються нормами, інструкціями і правилами, у тому числі і міжнародними, якщо здійснюються міжнародні транспортування. Наприклад, автобуси повинні мати габарити, що не перевищують розмірів, встановлених міжнародними стандартами, навантаження на вісь, що не перевищують певні показники, мати належні номерні знаки, знаки країни, водій зобов'язаний мати міжнародні водійські права, документи (технічний паспорт на автомашину, страховку, документи, які дозволяють перетин кордону і транзит, ліцензії на право здійснення пасажирських перевезень та інші).

При отриманні ліцензії на міжнародні пасажирські транспортування і огляді транспортних засобів в автоінспекції велика увага приділяється технічному стану машин і відповідності їх міжнародним вимогам, наприклад, в частині екології: -- рівню вмісту шкідливих домішок у вихлопних газах.

Найважливіший аспект -- це норми безпеки, які встановлюються міжнародними правилами. Пасажирські автобуси повинні мати три роздільні гальмівні системи і систему антиблокування коліс. На гірських дорогах повинні бути ремені безпеки для кожного крісла пасажира. Особливі вимоги висуваються до міцності скла, наявності аварійних люків для екстреного аварійного виходу пасажирів. У автобусах на доступних місцях повинні бути попереджувальні написи і спеціальний молоток для розбивання скла під час аварії для забезпечення виходу пасажирів. Підвищені вимоги встановлені до стану шин з розрахунку їх зносу. Водій повинен бути відгороджений від пасажирського салону перегородкою. Кожний автобус має бути оснащений аптечкою, вогнегасником. Водій і супроводжуючий повинні мати стільникові телефони. Підвищені вимоги висуваються до загального санітарного стану салону, наявності чистих підголівників, відсутності вібрації, проникнення в салон вихлопних газів (чистота повітря регламентується стандартами та міжнародними нормами). У салоні система опалювання і кондиціонування повітря повинна стійко підтримувати мікроклімат в межах 22--24°С. Корпус салону автобуса повинен бути забезпечений шумозахистом, особливо в ділянці розташування двигуна. Гучність у салоні не повинна перевищувати 70 Дб. Салон повинен бути захищений від проникнення вихлопних газів двигуна.

На дальніх рейсах автобус зазвичай обслуговують два водії. Супроводжуючий регулярно по телефону сповіщає фірму про хід руху і колізії, пов'язані з поломками машини або надзвичайними обставинами. За традицією водій повинен мати належну кількість грошей (краще всього у вигляді кредитної карти) для можливого ремонту. За достатньо налагоджених відносинах з партнерами автобусна фірма має домовленості щодо обслуговування технічних засобів за наміченим маршрутом руху та у разі серйозної поломки висилає автобус на підміну аварійного. На автозаправних станціях є туалети, кафетерії, невеликі магазини з великим асортиментом дорожніх і туристичних товарів. Згідно з нормами, під час заправки паливом на автозаправній станції туристи повинні вийти з автобуса.

Автобусний маршрут заздалегідь ретельно готується туроператором спільно з автобусним підприємством, складаються карта руху, маршрутні листи, прокладається траса і указується стан дорожнього покриття, рекомендовані швидкості руху. Маршрут туру за необхідності узгоджується із службою дорожнього руху, наприклад в питаннях організації зупинок транспорту для посадки/висадки пасажирів, організації виходу туристів тощо. Під час перевезення організованих груп туристів у водія повинен бути поіменний список туристів. Обслуговуючи туристичні групи, водій автобуса не має права підсадки пасажирів або сторонніх осіб по ходу руху туристичного маршруту.

У разі недотримання правил транспортування і створення небезпеки для інших пасажирів (хвороба, недотримання правил, провезення заборонених предметів тощо) даний пасажир може бути знятий з рейса і висаджений на найближчій зупинці без права вимоги повернення йому оплати.

Відповідальність транспортувальника. Основним обов'язком транспортувальника є виконання умов транспортування і власне здійснення самого транспортування пасажирів.

Автобус повинен бути поданий під посадку пасажирів точно в указаний час і в належному стані, що відповідає правилам транспортування і договору. Якщо транспортування не відбулося з незалежних від перевізника причин (форс-мажорні обставини), то він зобов'язаний по можливості оперативно сповістити пасажирів або туристичну фірму, що організувала автобусний тур, сплатити вартість квитка і всіх передбачених додаткових і сплачених послуг, якщо інше не передбачено договором транспортування. Компенсації підлягають документально підтверджені витрати пасажира на поїздку до початкового пункту автобусної поїздки або туру.

У випадках затримки подачі автобуса більше однієї години (за винятком випадків, викликаних форс-мажорними обставинами) виплачується компенсація в розмірах, встановлених договором транспортування. Посадка і висадка пасажирів здійснюються в суворій відповідності з маршрутом проходження. Невідкладні зупинки виконуються відповідно до прийнятого і встановленого в даній країні порядку руху.

Транспортувальник несе відповідальність за збиток, пов'язаний із смертю, тілесними ушкодженнями або нанесенням будь-якої іншої шкоди фізичному або психічному здоров'ю пасажира в результаті події, що пов'язана з перевезенням чи мала місце під час знаходження пасажира в транспортному засобі, або під час його посадки або висадки, або у зв'язку з завантаженням або вивантаженням багажу. Транспортувальник звільняється від цієї відповідальності, якщо причиною події сталися обставини, яких перевізник, не дивлячись на вжиття необхідних заходів, в даному конкретному випадку, не міг уникнути і наслідків, яким він не міг запобігти.

Загальна сума відшкодування, яку повинен виплатити перевізник у зв'язку з однією і тією ж подією, не може перевищувати певної суми. Проте будь-яка сторона міжнародних угод може встановити вищу межу суми відшкодування або не встановлювати ніякої межі. Ця сума відшкодування не включає понесені сторонами для доказу своїх прав судові витрати або інші витрати, сплата або відшкодування яких можуть бути покладені на перевізника, а також відсотки, що обчислюються відповідно до закону, після постанови суду, який розглядає справу.

Обмеження розміру відшкодування, передбачені міжнародною Конвенцією, застосовуються до всіх вимог, пов'язаних із смертю, тілесними ушкодженнями або нанесенням будь-якої іншої шкоди фізичному або психічному здоров'ю пасажира. Якщо є декілька позивачів і якщо загальна сума їх вимог перевищує встановлений максимум, то виплати пропорційно скорочуються.

Збиток, заподіяний багажу. Транспортувальник несе відповідальність за збиток, пов'язаний з повною або частковою втратою багажу і з його пошкодженням. Транспортувальник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата або пошкодження пов'язані з дефектом самого багажу, з особливим ризиком, викликаним тим, що багаж містить швидкопсувні або небезпечні для транспортування речовини, предмети, або відбулися в результаті обставин, яких перевізник, не дивлячись на вжиття необхідних заходів, в даному конкретному випадку, не міг уникнути і наслідків, яким він не міг запобігти.

Звільнення від відповідальності. Транспортувальник звільняється повністю або частково від відповідальності якщо збиток виник з вини пасажира або в результаті його поведінки, яка не відповідає нормальній поведінці пасажира. Якщо перевізник несе відповідальність за збиток, але спричиненню збитку сприяла своїми діями або своїми упущеннями третя особа, транспортувальник відповідає за весь збиток, маючи, проте, можливість пред'явити позов до цієї третьої особи. Транспортувальник звільняється від відповідальності, якщо збиток спричинений ядерним інцидентом і згідно з діючими нормами, що регламентують безпеку в області ядерної енергії, відповідальність за цей збиток покладається на оператора ядерної установки або на іншу особу, що його замінює.

Тероризм. Автобус з пасажирами є зручним об'єктом для терористів і грабіжників через особливість транспортування -- транспортний засіб рухається самостійно дорогами і знаходиться здебільшого без охорони, особливо поза населеними пунктами.

Часто пасажири автобусів стають об'єктами звичайного грабежу. Оскільки туристи зазвичай везуть з собою гроші і речі, грабіж туристичних автобусів став справою досить звичайною.

У деяких країнах і туристичних центрах, наприклад в Ізраїлі, Бразилії та ряді інших, практикується обов'язковий супровід туристичних автобусів озброєною охороною. Загони спеціального призначення по боротьбі з тероризмом обов'язково відпрацьовують прийоми звільнення пасажирів автобуса з урахуванням максимально можливої безпеки для людей. Для пасажирів пишуться спеціальні інструкції щодо поведінки у разі захоплення автобуса терористами.

Залізничний транспорт

Багатогалузеве господарство залізничного транспорту є величезним конвеєром, що протягнувся на багато десятків тисяч кілометрів, безперебійна і безаварійна робота якого вимагає взаємно пов'язаної злагодженої роботи всіх його ланок.

Залізничний транспорт -- це вид транспорту, найбільш пристосований до масових перевезень, функціонує вдень і вночі незалежно від пори року і атмосферних умов. Залізниці мають високу провізну здатність. На залізницях порівняно невелика собівартість перевезень і висока швидкість доставки вантажів. Залізниці є універсальним видом транспорту для перевезень всіх видів вантажів у міжрайонних і у внутрірайонних сполученнях. Проте будівництво залізниць вимагає великих капітальних вкладень, залежно від топографічних, кліматичних і екологічних умов.

На залізничному транспорті досить висока частка витрат, яка мало залежать від розмірів руху (ремонт будівель і інших пристроїв, утримання адміністративно-технічного персоналу); вона складає близько половини загальних витрат по експлуатації. Все це визначає ефективність застосування залізниць при значній концентрації пасажирських потоків.

За останні роки на залізничному транспорті України відбулися значні зміни в техніці, методах експлуатації і економіці. Багато що зроблено з технічного переоснащення залізниць на основі електрифікації, автоматики, телемеханіки, комплексної механізації, обчислювальної і мікропроцесорної техніки, що підвищило безпеку цього виду транспорту.

Залізниці в порівнянні з іншими видами транспорту в меншому ступені впливають на навколишнє середовище і мають меншу енергоємність перевізної роботи.

Небезпека пожеж на залізничному транспорті. Основними причинами пожеж і вибухів на залізничному транспорті є необережне поводження з вогнем, іскри локомотивів, печей вагонів -- теплушок, котлів опалення пасажирських вагонів, а також технічні несправності. На цю групу причин припадає більше 60% всієї кількості пожеж і вибухів. Приблизно по 10% припадає на порушення державних стандартів і правил завантажування (що викликають самозапалювання, тертя пакувального дроту тощо), на попадання невстановленого джерела запалення всередину вагонів і контейнерів або на відкритий пересувний склад. Далі у порядку зменшення йдуть несправність електроустаткування, недогляд за приладами опалювання і їх несправність, аварії, іскри електрозварювання та інші причини.

Слід зазначити, що найбільша кількість пожеж виникає на рухомому складі (приблизно 80% загальної кількості пожеж на залізничному транспорті). Це викликає необхідність розробки ефективніших заходів щодо попередження пожеж у вантажних і пасажирських вагонах, а також на локомотивах.

У рухомому складі на станціях формування потягів необхідно перевірити справність опалювальних пристроїв, освітлювальних приладів і електропроводки, а в дорозі стежити за дотриманням пасажирами правил пожежної безпеки, особливо відносно провезення небезпечних вантажів, заборонених до транспортування в пасажирських вагонах.

Перед відправленням в рейс локомотива і потягу бригада зобов'язана ретельно перевірити наявність і справність протипожежного устаткування та інших засобів захисту, встановлених протипожежними нормами.

Структура забезпечення і організація транспортування (станції і вокзали, павільйони і платформи). Пасажирські станції-- це пункти залізниць, де проводяться операції з пасажирськими поїздами і вагонами -- формування, прийом і відправка, транзит, технічне обслуговування рухомого складу, обслуговування пасажирів. Для обслуговування пасажирів споруджують спеціальні вокзали. Пасажирські станції розділяють на проміжні, вузлові, тупикові, комбіновані, технічні, вантажопасажирські (об'єднані).

Залежно від призначення пасажирські станції мають шляхи для приймання і відправлення пасажирських потягів, виконання маневрових операцій, тимчасової стоянки потягів; будівлі вокзалів і павільйони для обслуговування пасажирів і службового персоналу; платформи, переходи, на одному і різних рівнях, які зв'язують вокзал, привокзальну площу і платформи. На станціях є технічні служби і парки, багажні і вантажні служби (склади, приміщення, багажні платформи, транспорт для перевезення пошти і багажу).

Залізничний вокзал -- це комплекс споруд і будівель, спеціально призначених і належно обладнаних для обслуговування пасажирських потягів і пасажирів. Вокзал в загальному випадку містить власне будівлю вокзалу із залами очікування, залами для транзитних пасажирів, квитковими касами, пунктами харчування, багажними службами, службові приміщення, криті або відкриті платформи, вокзальні переходи (тунелі, мости, віадуки). Залізничні вокзали розділені (для обслуговування тільки потягів далекого проходження і приміських ліній), напіврозділені, коли вокзал конструктивно розділений на дві частини для далеких і приміських ліній, а також єдині. Залежно від розташування будівель вокзалу щодо шляхів виділяються бічні будівлі, розташовані з одного боку шляхів, острівна Г-подібна будівля розташовується між шляхами, тупикові і руслові (підшляхові або надшляхові). Наприклад, більшість вокзалів у великих містах -- тупикові.

Великі залізничні вокзали мають величезну пропускну спроможність -- до 20 млн. пасажирів на рік і більше. При цьому інтенсивні пасажиропотоки генеруються у міру відправлення і прибуття потягів.

На самих вокзалах виділяються зони відправлення і прибуття пасажирів. Це особливо важливо на тупикових і вузлових станціях, коли одночасно виходять з потяга більше 1000 пасажирів з багажем. Важлива правильна організація зон обслуговування швидкісних потягів.

При проектуванні вокзалів особлива увага приділяється зручним шляхам проходження пасажирів до пересадки на інші види транспорту (приміські лінії, автобуси, трамваї, метро). Якщо до відправлення потяга зазвичай пасажири прибувають розподілено в часі, то після прибуття потяга на перон виходить велика кількість пасажирів, проходження яких має бути швидким і зручним, безпечним без перетину і стрічного руху потоків. Біля залізничних вокзалів звичайно влаштовується автобусний термінал міського і місцевого сполучення. Якщо обслуговуються довгі поїзди, то влаштовуються переходи і тунелі, що дозволяють пасажирам оперативно вийти на привокзальну площу.

В будівлі вокзалу виділяються зали очікування, призначені для пасажирів різних категорій, зокрема транзитних, зали для відпочинку пасажирів з дітьми і комфортабельний зал очікування для пасажирів категорії VIP. В них або суміжних приміщеннях вокзалу розташовують туалети, магазини, пункти швидкого харчування, бари, ресторани, квиткові каси, інформаційні і сервісні служби, бізнес-центри, пункти обміну валюти, пункти медичної допомоги, служби інформації і охорони. Оренда приміщень для підприємств сервісу і торгівлі приносить істотний дохід.

Термінали для швидкісних міжнародних потягів, наприклад, для поїздів Eurostar, і для всіх інших на прикордонних станціях -- обладнані прикордонними, митними і санітарними постами.

Технічні служби залізниці вельми різноманітні. Окрім власне організації руху потягів і технічного утримання рухомого складу ці служби виконують обов'язки з бронювання і продажу квитків пасажирам, постачання паливом, водою, постільною білизною для спальних вагонів, постачання продуктів харчування для ресторанів, прибирання сміття і танків туалетів та відходів, охорони, виконують інформаційні функції.

Залежно від призначення є різні конструкції вагонів: вантажні і пасажирські (загальні, сидячі, плацкартні, м'які для потягів дальнього проходження тощо). Звичайно пасажирський потяг складається з 15--20 вагонів, що відповідає прийнятій довжині пасажирської платформи. Але у принципі кількість вагонів може бути і значно більшою.

Сидячі вагони. Приміські, місцеві і навіть багато поїздів дальнього сполучення, маршрут яких не є надмірно протяжним і не вимагає відпочинку пасажира в лежачому положенні, укомплектовуються вагонами з сидячими місцями різної комфортності. Це характерно для швидкісних ліній.

Вагони сидячих потягів орієнтовані на хороший огляд пасажиром місцевості, якою слідує потяг, і забезпечуються міцними великими панорамними вікнами. Спеціальна служба на технічних станціях і провідники на зупинках зобов'язані протирати їх і тримати у вагоні в чистоті.

Спальні вагони. На маршрутах місцевого і далекого сполучення, особливо, якщо частина/частини його здійснюється в нічний час, використовуються спальні вагони. Спальне ліжко у вагоні потяга може бути підняте і прикріплене до стіни купе, якщо не використовується, або вдень для забезпечення більшого простору в купе. У таких вагонах двомісні і тримісні купе підрозділяються на два класи, а одномісні бувають тільки першого класу. У купе є умивальник з гарячою і холодною водою, опалювання, кондиціонер.

Європейський клас обслуговування пасажирів залізниць пропонується системою поліпшеного обслуговування на європейських залізницях в потягах дальнього сполучення. Розроблені нові типи вагонів з поліпшеною шумоізоляцією і амортизаторами, кондиціонуванням. Є перший і другий клас вагонів і відповідно до класу пасажирам надається обслуговування.

Відзначимо, що основною незручністю для пасажирів спальних вагонів залізниці є сумісний проїзд чоловіків і жінок в одному купе (двомісному або багатомісному). Для подружжя цих труднощів не виникає. Більшість пасажирів жіночої статі достатньо дискомфортно відчувають себе у присутності незнайомих чоловіків у купе. Тому на багатьох лініях введено розмежування на жіночі і чоловічі купе. Чоловікам квитки продаються в чоловічі купе, а жінкам в жіночі. Відповідні відмітки робляться на квитках.

Дитина за міжнародними правилами набуває статі (відносно даної проблеми) тільки з 12 років. Існують змішані купе, наприклад для сімейних пасажирів.

Туристичні групи на залізничних ділянках зазвичай супроводжує досвідчений працівник туристичної фірми, обізнаний зі всіма проблемами, які можуть виникнути у туристів, і способом їх вирішення. Працівник туристичної фірми, супроводжуючий туристів на етапі трансферу до місця призначення, відповідає також за багаж. У потягах міжнародного класу, фірмових потягах, спеціальних туристичних потягах підвищеної комфортності є система обслуговування пасажирів, що враховує особливі вимоги пасажирів, наприклад, вегетаріанська або кошерна їжа, інвалідна коляска, підвісне ліжко для немовляти тощо. Цей вид послуги замовляється заздалегідь і записується в умовах бронювання в квитку.

Вагони-ресторани. Практично у всіх потягах, окрім місцевого і приміського сполучення, є вагони-ресторани, що надають послуги харчування в процесі руху. Особливо це важливо для багатоденних подорожей і туристичних потягів, в яких кількість вагонів-ресторанів досягає двох, а іноді і трьох на потяг. У швидкісних і фірмових потягах пропонується сервіс харчування в купе вагонів. Влаштовуються особливі вагони-ресторани для швидкого харчування, наприклад, вагон-бар.

Організація перевезень. У системі пасажирських перевезень потяги поділяються на рейсові, які слідують за суворо встановленим маршрутом та суворо дотримуються графіку руху, та позарейсові (чартерні), які комплектуються за необхідності транспортування. До останніх відносяться й туристичні потяги. За відстанню проходження поділяються на приміські, місцеві і далекого сполучення.

...

Подобные документы

  • Визначення сутності безпеки життєдіяльності - комплексу заходів, які направлені на забезпечення безпеки людини в середовищі. Аналіз умов праці та техніки безпеки. Виробнича санітарія. Розрахунок віброізоляції із застосуванням пневмогумових амортизаторів.

    реферат [81,8 K], добавлен 07.11.2010

  • Психологія безпеки як ланка в структурі заходів по забезпеченню безпеки життєдіяльності людини. Зміни психогенного стану людини. Алкоголізм як загроза для безпеки життєдіяльності. Здійснення життєдіяльності людини в системах "людина – середовище".

    реферат [32,2 K], добавлен 09.05.2011

  • Аналіз сутності поняття "безпека життєдіяльності" - стану оточуючого людину середовища, при якому виключається можливість порушення організму в процесі різноманітної предметної діяльності. Систематизація явищ, процесів, які здатні завдати шкоду людині.

    реферат [22,3 K], добавлен 03.12.2010

  • Теоретичні основи безпеки життєдіяльності та ризик як оцінка небезпеки. Фізіологічні особливості організму та значення нервової системи життєдіяльності людини. Запобігання надзвичайних ситуацій та надання першої долікарської допомоги потерпілому.

    лекция [4,7 M], добавлен 17.11.2010

  • Людина як біологічний та соціальний суб'єкт. Середовище життєдіяльності людини, його характеристика, оптимальні та допустимі параметри з точки зору забезпечення життєдіяльності організму. Психологічні причини свідомого порушення виконавцями вимог безпеки.

    реферат [25,7 K], добавлен 15.10.2011

  • Історія і причини виникнення глобальних проблем. Дослідження сутності глобальних проблем сучасності, ключові напрямки їх вирішення. Роль науки "безпеки життєдіяльності" у розв’язанні глобальних проблем. Удосконалення проведення занять з курсу "БЖД".

    реферат [36,2 K], добавлен 15.09.2012

  • Ризик як оцінка небезпеки. Здоров'я людини як основна передумова її безпеки. Розрахунок фільтровентиляційного обладнання та протирадіаційного захисту сховища. Розрахунок й аналіз основних параметрів при землетрусі, визначення оцінки пожежної обстановки.

    методичка [224,5 K], добавлен 17.11.2010

  • Загальні вимоги щодо безпеки життєдіяльності в лісгоспі. Технологічний процес збирання насіння, шишок і плодів. Правила безпечного обробітку ґрунту на нерозкорчованих зрубах і здійснення механізованого агротехнічного догляду за лісовими культурами.

    курсовая работа [20,7 K], добавлен 27.01.2011

  • Сутність раціональних умов життєдіяльності людини. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі. Управління та контроль безпеки населення України. Атестація робочих місць за шкідливими виробничими чинниками. Надання першої долікарської допомоги.

    реферат [110,6 K], добавлен 25.10.2011

  • Дослідження ризик-чинників токсичної безпеки життєдіяльності. Характерні властивості деяких сильнодіючих отруйних речовин та їх дія на організм людини. Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах впливу СДОР. Ризик-чинники небезпеки міського транспорту.

    реферат [36,1 K], добавлен 09.05.2011

  • Визначення понять "безпека праці" і "здоров'я персоналу". Аналіз страхових нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві в Україні. Основні напрямки, види та принципи державної політики в галузі безпеки праці і здоров'я персоналу.

    курсовая работа [779,8 K], добавлен 05.05.2013

  • Сутність та головний зміст безпеки життєдіяльності як наукової дисципліни, предмет та методи її вивчення, сфери застосування. Поняття та форми небезпек, їх класифікація та типи. Іонізуюче випромінювання та оцінка його негативного впливу на організм.

    презентация [3,5 M], добавлен 13.05.2013

  • Вимоги безпеки в організації будівництва. Безпечна експлуатація будівельного оснащення. Безпека будівельно-монтажних робіт. Санітарно-побутове забезпечення, пожежна безпека працюючих, організація першої допомоги потерпілим на будівельному майданчику.

    реферат [50,5 K], добавлен 19.11.2009

  • Причини можливих аварій в технологічному процесі. Заходи щодо забезпечення належного рівня техногенної безпеки. Прогнозування наслідків можливих аварій. Розрахунок сил та засобів для ліквідації їх наслідків. Заходи безпеки при виконанні рятувальних робіт.

    дипломная работа [86,4 K], добавлен 23.05.2015

  • Поняття та значення пожежної безпеки, комплекс заходів для її забезпечення. Напрямки протипожежного захисту об’єкта; засоби, способи та умови для гасіння пожежі. Організація безпечної евакуації людей та майна. Профілактична робота щодо запобігання пожеж.

    реферат [23,7 K], добавлен 05.04.2014

  • Загальні принципи організації охорони стаціонарних об’єктів. Необхідність забезпечення захисту і безпеки клієнтів, який включає такі чинники ризику, як пожежа, крадіжка, травма, несподіване захворювання тощо. Робота служби охорони готельного підприємства.

    дипломная работа [42,6 K], добавлен 01.10.2010

  • Безпека життєдіяльності суспільства в сучасних умовах. Формування в людини свідоме, відповідне відношення до питань особистої безпеки. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння.

    контрольная работа [40,6 K], добавлен 16.07.2009

  • Призначення та завдання безпеки життєдіяльності, характеристики стихійних лих та надзвичайних ситуацій: пожеж, епідемій, землетрусів, затоплень, аварій техногенного походження. Основні засоби захисту населення від стихійних лих та аварій на підприємствах.

    лекция [22,2 K], добавлен 25.01.2009

  • Поняття та різновиди пожеж. Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів. Загальні вимоги з пожежної безпеки на підприємствах харчування. Первинний протипожежний інструктаж. Заходи пожежної безпеки при проходженні виробничої практики.

    реферат [53,6 K], добавлен 28.11.2009

  • Забезпечення охорони та режиму на великих і середніх підприємствах. Функції, об'єкти та управління безпекою. Об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і посягань. Забезпечення захисту комерційної таємниці. Технічний захист інформації.

    контрольная работа [18,4 K], добавлен 05.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.