Організація охорони праці та безпеки життєдіяльності в сфері туризму

Людина - продукт біологічної і соціальної еволюції, її здоров'я залежить від спадковості та екологічних умов, які останнім часом, як правило, суттєво погіршуються. Шкідливі фактори викликають мутації на генному та хромосомному рівнях, що призводить до тяжких захворювань, народження дітей з фізичними та розумовими дефектами. До цього слід додати зловживання значної частини населення, особливо молоді, палінням, алкоголем, наркотичними речовинами - факторами ризику здоров'я та зменшення тривалості життя, зростання смертності дітей.

Здоров'я - це стан повного соціально-біологічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем організму врівноважені з природою і відсутні які-небудь захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Культура здоров'я - це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Елементом культури здоров'я є уважне і правильне ставлення людини до самої себе, прагнення до самопізнання, формування, розвитку і самовдосконалення своєї особистості. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх.

Трьом рівням особистості (соматичному (фізичному), психологічному і духовному) відповідають і три аспекти здоров'я: соматичний, психологічний і духовний. Відхилення в будь-якому із цих аспектів можуть вплинути на стан резервів організму і на його здоров`я.

Духовний аспект здоров'я передбачає розуміння нами цілісності особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума й у спілкуванні з оточуючими. Невід'ємною частиною духовного здоров'я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров'я - це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Соматичний аспект здоров'я передбачає оптимальне, тобто без істотних відхилень, функціонування усіх систем організму людини (серцево-судинної, дихальної, м'язової та ін.). При цьому поняття "фізичне здоров'я" пов'язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності.

“Третій стан” - перехідний між здоров'ям і хворобою. З одного боку, він обмежений рівнем резервів організму, а з іншого - ознаками порушення функцій. Резерви здоров'я залежать від фізичного стану та способу життя.

Спосіб життя - соціальна категорія, яка містить якість, уклад і стиль життя. Спосіб життя формується суспільством або групою, в якій живе індивід.

Якість життя - це такі умови, як освіта, середній дохід, забезпеченість житлом, наявність побутової техніки, автотранспорту та ін.

Виникнення хвороби у людини відбувається внаслідок впливу на організм шкідливих природних і соціальних факторів. Одним із факторів, що спричинює хвороби, є недостатня пристосованість організму людини до досить складного комплексу умов життя. Цей комплекс включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особливості (побут, суспільно-виробничі відносини та ін.), а також умови проживання індивіда. Причиною хвороб людини може бути і спадковість, в основі якої лежать генетичні процеси і яка зумовлює передачу хвороби від покоління до покоління.

Формування здоров'я - комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію відновлення, росту і розвитку підростаючого покоління.

Збереження здоров'я - комплекс заходів щодо підтримки, зміцнення й відновлення здоров'я індивідуума.

Згідно сучасним уявленням про організм людини в ньому існують автоматичні механізми самоорганізації, які забезпечують формування, зміцнення і збереження здоров'я. Найбільш важливим механізмом підтримки здоров'я людини є гомеостаз.

Гомеостаз - спадково закріплена властивість організму людини підтримувати життєво важливі функції в різних умовах навколишнього середовища. Відповідно до принципу гомеостазу, здоров'я зберігається, якщо підтримується сталість внутрішнього середовища організму. І навпаки, воно погіршується (виникає хвороба), якщо порушення гомеостазу носить стійкий характер.

Прагнення до внутрішньої сталості - найважливіший механізм підтримки здоров'я. Але організм людини, як відомо, протягом усього свого розвитку не перебуває в стані рівноваги з навколишнім середовищем. Він постійно пристосовується до навколишнього середовища, реагуючи на його подразники. Таким чином, здоров'я людини, окрім гомеостазу, забезпечується ще однією фундаментальною здатністю організму - адаптацією.

Адаптація - процес вироблення оптимальної стратегії життєдіяльності живою системою, який полягає в пристосуванні організму до умов навколишнього середовища, що змінилися.

У процесі адаптації формуються ознаки і властивості, що виявляються найбільш вигідними та завдяки яким організм здобуває здатність до існування в конкретному середовищі перебування. Велике значення в процесі адаптації мають індивідуальні особливості організму. Оптимізація процесів адаптації і високий рівень функціонування організму відбуваються у випадку, коли власна організація індивіда відповідає і узгоджується з навколишніми умовами.

Серед адаптивних механізмів організму людини особливе місце займає імунітет.

Імунітет - здатність живих істот протистояти дії агентів, що ушкоджують організм, зберігаючи свою цілісність і біологічну індивідуальність; захисна реакція організму. Результатом цієї реакції є виникнення несприйнятливості організму до повторного впливу шкідливих агентів.

2. Фактори, що забезпечують стабільність здоров'я людини.

1. Формування навичок здорового способу життя. Здоровий спосіб життя передбачає знання і дотримання режиму навчання та відпочинку, правил харчування й особистої гігієни, визначення й обов'язкове виконання фізичних вправ, які забезпечують оптимальний руховий режим, а також усвідомлення шкідливості вживання наркотиків, алкоголю, тютюну.

2. Профілактичне значення особистої гігієни дітей і дорослих. Особиста гігієна визначається сукупністю гігієнічних правил, виконання яких сприяє збереженню та зміцненню здоров'я і включає загальні гігієнічні правила для будь-якого віку, правильне чергування розумової та фізичної праці, регулярний прийом повноцінної їжі, заняття фізкультурою, чергування праці й активного відпочинку, повноцінний сон.

3. Роль фізичної культури і спорту у формуванні особистості. Розрізняють загальний і спеціальний ефекти фізичних вправ.

Загальний ефект тренування полягає у витраті енергії, прямо пропорційній тривалості і інтенсивності м'язової діяльності, що дозволяє компенсувати дефіцит енерговитрат. У результаті цього підвищується стійкість організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Спеціальний ефект тренування пов'язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи і полягає в економії роботи серця в стані спокою і підвищенні його резервних можливостей при м'язовій діяльності.

4. Способи позбавлення від зайвої ваги. Щоб уникнути утворення надмірної ваги та ожиріння, людині необхідно витрачати енергію відповідно до потреб організму, правильно харчуватися (важливим є режим харчування, збалансований раціон), включати в їжу овочі і фрукти в сирому і вареному вигляді, займатися фізичною культурою, більше рухатися.

5. Способи загартовування організму і впливу загартовування на організм людини. Загартовування організму - це комплекс заходів щодо підвищення стійкості організму до впливу несприятливих погодно-кліматичних умов. Загартовування організму засновано на здатності адаптації організму людини до мінливих умов навколишнього середовища.

6. Здоров'я родини. Серед найбільш дійових факторів, які безпосередньо впливають на стан здоров'я людини, виділяють: характер розподілу і використання матеріальних ресурсів сім'ї, її психологічний клімат і особливості внутрішньосімейних відношень (між подружжям, батьками і дітьми), склад сім'ї (повна чи неповна), режим і порядок дня на роботі та вдома, рівень загальної гігієнічної культури, характер харчування, фізична активність, мотивація до збереження здоров'я, установка на довге життя та ін. Такі фактори, як взаємини між подружжям, конфліктні ситуації в сім'ї тощо, впливають не лише на рішення жінок зберегти або перервати вагітність, але й наслідки родів. У неповних сім'ях (без батька) процент дітей, які часто хворіють, у 1,5-2 рази більший, ніж у повних сім'ях. У дітей і підлітків, які живуть в умовах психоемоційної напруженості сімейної атмосфери відзначається важчий перебіг хвороб. Зокрема, у них у 2,3 рази частіше зустрічається виразкова хвороба, в 1,7 рази - гастродуоденіти. Порушення режиму сну, харчування, фізичної активності різко позначаються на дітях уже в перші роки їхнього життя. Зокрема, у кожної 3-ї дитини, яка не привчена до режиму, виявляються часті гострі та хронічні захворювання.

7. Профілактика шкідливих звичок. Здоровий спосіб життя не сумісний зі шкідливими звичками. В останні роки відзначається небезпечна тенденція до збільшення кількості людей, які палять, вживають алкоголь, наркотики, інші токсичні речовини, збільшилася кількість венеричних захворювань.

3. Профілактика шкідливих звичок.

Захворювання, які передаються статевим шляхом. Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. В цю категорію входять декілька груп:

- хвороби, які викликають віруси - генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки;

- паразитарні - короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;

- бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

- грибкові - кандидоз на статевих органах та ін.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. СНІД - смертельне захворювання людини, що викликається BIJI (вірусом імунодефіциту людини). Шляхи передання ВІЛ-інфекції:

- при статевому контакті з інфікованою людиною;

- під час переливання крові та під час пересадки органів та тканин;

- при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

- при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами;

- від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.

Хвороба не передається через рукостискання, поцілунок, їжу, предмети домашнього вжитку, при купанні в басейні, душі, через спортивні предмети, укуси комах, при догляді за хворими.

У багатьох людей після першого інфікування симптоми не проявляються. Проте у декого впродовж одного-двох місяців після зараження розвивається захворювання, що нагадує грип, спостерігається підвищення температури, головний біль, збільшення периферичних лімфатичних вузлів. Ці явища, як правило, тривають від одного тижня до місяця, а потім зникають.

Більш стійка і тяжка симптоматика у дорослих може виникнути і через десять років після зараження, а у дітей з вродженою BIJI- інфекцією - через два роки. Тривалість такого безсимптомного періоду має значні індивідуальні коливання. У деяких осіб клінічна картина розгортається вже в перші місяці після зараження, у той час як інші не виявляють ознак захворювання впродовж 10 років і більше. Протягом безсимптомного періоду вірус активно розмножується, вражаючи та руйнуючи все нові клітини імунної системи.

Поступово, у міру виснаження імунної системи, розвиваються найрізноманітніші ускладнення. Для багатьох людей першими симптомами інфекції є збільшення лімфатичних вузлів, загальна кволість, втрата маси тіла, часті підвищення температури, пітливість, постійні або повторні інфекції з ураженням слизової оболонки рота, висипання шкіри та її лущення, запальні гінекологічні захворювання, що не піддаються лікуванню, а також епізоди короткочасної втрати пам'яті.

Термін «СНІД» застосовується до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції, коли розвиваються смертельно небезпечні хвороби, які називаються опортуністичними інфекціями. Здебільшого це інфекції, які рідко завдають шкоди здоровим людям. У хворих на СНІД ці інфекції часто мають тяжкий перебіг і призводять до смерті, оскільки імунна система настільки пригнічена ВІЛ, що організм виявляється неспроможним впоратись з нашестям бактерій, вірусів, грибків, паразитів та інших мікроорганізмів. Хворі на СНІД надзвичайно схильні до різноманітних новоутворень (саркома Капоші, рак, злоякісні лімфоми тощо), які відрізняються особливою агресивністю і стійкістю до лікування.

За останні роки вченими було розроблено методи лікування як самої ВІЛ-інфекції, так і асоційованих інфекційних захворювань та новоутворень. Однак за допомогою відомих сьогодні препаратів неможливо повністю вилікувати ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

Оскільки ефективної вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких, як спільне використання голок та шприців або практика небезпечних статевих стосунків, а також профілактика, дотримання санітарно-гігієнічних правил.

Наркотики та їх ефекти. Сьогодні наркоманія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до непохитного зростання. Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як «стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введенням наркотику».

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності.

З точки зору психофармакологічного впливу на організм людини наркотики можна розподілити на три великі групи:

- наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);

- наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

- наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, мескалін, псилоцибін).

Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два стани - залежність та звикання.

Психічна залежність, згадки про приємні відчуття є головними факторами, пов'язаними з хронічним отруєнням психотропними наркотиками, а в окремих випадках ці фактори можуть бути єдиними.

Фізична залежність - це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

Залежність характеризують:

- сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

- тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

- психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

- згубні наслідки для особистості і суспільства.

Звикання характеризують:

- бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою;

- незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування;

- деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності;

- негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана.

Толерантність є адаптаційним станом, яка проявляється в зниженні інтенсивності реакції організму на ту саму кількість наркотику, або виникає потреба в збільшенні дози для досягнення ефекту, котрий раніше досягався при дії меншої кількості того самого наркотику.

Процес звикання до наркотику розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, на котрій людина стає наркоманом. Але навіть незважаючи на термін виникнення залежності, життя наркомана зазнає кардинальних змін, коли це відбувається. Тоді всі його дії спрямовані на те, щоб дістати наркотики, які стають єдиною річчю на світі, яка здатна принести йому задоволення.

Наркоманія - це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров'ю та призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці.

Алкоголь - це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Як і інші отруйні речовини, алкоголь знешкоджується в печінці. Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію в клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і гинуть. Відбувається часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканинними рубцями. Таким чином алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить у грізне необоротне захворювання, яке називається цирозом. Живіт збільшується через утворення водянки черевної порожнини. Розвивається загальне отруєння організму, і людина гине.

Алкоголь нерівномірно розподіляється в тканинах тіла. Найбільше його поглинає головний мозок, оскільки в нервових клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. Зберігається алкоголь у головному мозку до 90 днів. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. Статистика свідчить, що зараз у нашій країні серед дорослих молодих людей (до 30 років) лише 20 % не вживають алкоголь. У віці після 30 років цей показник становить серед чоловіків 0,6 %, серед жінок -- 2,1 %.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів і розумової відсталості. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія. Пияцтво та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які п'ють, частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаються аварії і травми. Через провину п'яних водіїв все частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди. Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв'язок зі злочинністю - 90 % правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп'яніння.

Тютюнопаління. Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов'язаними з широким розповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння -- основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн - фактор ризику більш ніж 25 хвороб. Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, тютюновий дьоготь тощо. Вчені встановили, що паління - один з основних чинників, який призводить до розвитку раку легень. Куріння збільшує ризик захворіти не тільки на рак легень, а й на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гортані, стравоходу, сечового міхура. Тютюн негативно впливає на серцево-судинну систему, репродуктивні органи.

Абсолютно неприпустимо палити вагітним жінкам. Тютюнові отрути не затримуються плацентою, а вільно проникають у кров плоду. Нікотин звужує судини, тому плід одержує менше поживних речовин і кисню, ніж потрібно.

Згубна дія тютюну не обмежується змінами в організмі курця. В закритому приміщенні під час куріння скупчується велика кількість тютюнового диму. Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають і люди, які не курять. Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години в накуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотири цигарки. Слід зазначити, що пасивний курець потрапляє у такий же стан, що й курець. У людини, яка довгий час перебувала в накуреному приміщенні, з'являються ознаки нікотинової інтоксикації (отруєння): виникає головний біль, нудота, кволість.

Хоча про шкідливий вплив куріння на організм багато говориться в медичних закладах, школах, пресі, люди все одно курять. Чому? До нікотину дуже швидко звикають. Причина - в дії нікотину на організм людини. Складові тютюнового диму всмоктуються в кров і розносяться нею по всьому організму. Через 2-3 хвилини після вдихання диму нікотин проникає всередину клітин головного мозку та ненадовго підвищує їх активність.

Разом з цим короткострокове розширення судин мозку та вплив аміаку на нервові закінчення дихальних шляхів суб'єктивно сприймаються курцями як свіжий приплив сил або своєрідне відчуття заспокоєння. Однак через деякий час цей стан зникає, відбувається звуження судин мозку і зниження його активності. І щоб знову відчути піднесення, курець тягнеться за цигаркою. Тому нікотин вважається наркотичною речовиною. Це своєрідний наркотик, який дає людині певний короткочасний допінг.

Природа людину наділила досконалим функціональним організмом із універсальним захистом від всяких зовнішніх і внутрішніх негативних впливів. Проте здоров'я слід розглядати не в статиці, тобто як щось набуте і незмінне, а як стан організму, котрий постійно змінюється. Запобігати негативним змінам організму лише засобами медицини неможливо, потрібно удосконалювати механізми саморегуляції, розвивати фізіологічні резерви організму, досягати втраченої гармонії у структурі організму і особистості. Тому необхідно завжди стежити за своїм здоров'ям і підтримувати його у гармонійній рівновазі з довкіллям, а для цього потрібно вести здоровий спосіб життя.

Література: 3Б, 6Б, 2Д, 8Д.

Тема 4 Невідкладна допомога при нещасних випадках

Питання, які розглядаються

1. Призначення першої медичної допомоги та загальні принципи її надання.

2. Надання першої медичної допомоги при різних видах травм.

Актуальність теми. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, близько 30% осіб, які загинули внаслідок нещасних випадків та надзвичайних ситуацій, могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і правильно надали першу долікарняну допомогу або своєчасно забезпечили доставку до медичного закладу. Своєчасно надана та правильно проведена перша долікарняна допомога не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершення лікування зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва. Тому, володіння навиками надання першої медичної допомоги є особливо важливим, оскільки в деяких випадках неправильні дії можуть призвести до більшої шкоди, ніж просто бездіяльність.

Теоретичні відомості. Перша долікарняна допомога - це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами:

- правильність;

- доцільність;

- швидкість;

- продуманість;

- рішучість;

- спокій.

При наданні першої долікарської допомоги потрібно дотримуватись наступної послідовності:

- усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із води);

- оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння;

- виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);

- викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;

- підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Розрізняють наступні види допомоги: перша медична, долікарська, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована.

Перша медична допомога (ПМД) - заходи, що мають за мету порятунок життя травмованого або попередження появи важких наслідків ураження і виникнення ускладнень. Надається безпосередньо на місці події як самодопомога або свідком випадку.

Долікарська допомога доповнює дії, що надавалися при ПМД і має своїм основним призначенням боротьбу із розладами, загрозливими для життя, попередження травматичного шоку і боротьбу з ним. Надається фельдшером.

Перша лікарська допомога має наступні основні завдання: профілактику шоку і боротьбу з ним; усунення безпосередньо загрозливих для життя наслідків ураження (кровотечі, розлад дихання та а.); попередження розвитку інфекції в рані; підготовку до подальшого транспортування. Надається лікарем.

Кваліфікована медична допомога має завдання усунення важких загрозливих для життя наслідків уражень, боротьбу з ускладненнями і їх профілактику, а також створення найбільш сприятливих умов для подальшого лікування. Надається лікарем (хірург чи терапевт).

Спеціалізована медична допомога - вищий вид кваліфікованої медичної допомоги, що передбачає найбільш повне й широке використання останніх досягнень медичної науки і практики лікування потерпілих. Надається лікарями - фахівцями в спеціалізованих лікувальних установах із застосуванням необхідного медичного оснащення.

З розглянених заходів медичної допомоги особливу увагу потрібно приділити першій медичній допомозі, яка обумовлює ефективність наступних.

Вимоги до особи, яка надає першу медичну допомогу. Особа, яка надає ПМД, повинна знати:

- ознаки порушень життєво важливих систем організму;

- правила, методи, прийоми надання ПМД стосовно характеру отриманого потерпілим ушкодження;

- способи транспортування потерпілих.

Особа, яка надає ПМД, повинна вміти:

- користуватися аптечкою швидкої допомоги та використовувати підручні засоби при наданні ПМД;

- оцінити стан потерпілого та визначити, якої допомоги в першу чергу він потребує;

- правильно здійснювати весь комплекс а прокид реанімаційної допомоги: забезпечувати вільну прохідність дихальних шляхів; виконувати штучне дихання („з рота в рот", „з рота в ніс"), закритий масаж серця; тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладення джгута чи стискуючої пов'язки; оцінювати ефективність і при необхідності коректувати реанімаційні заходи з урахуванням стану потерпілого;

- накладати пов'язку при ушкодженні тіла людини (опіках, обмороженні, пораненні);

- іммобілізувати ушкодження частини тіла шляхом накладання косинки, пов'язки та транспортної шини при переломах кісток, вивихах, забитих місцях і розтягнення зв'язок;

- використовувати підручні засоби при перенесені та транспортуванні потерпілого;

- надавати допомогу при ураженні електричним струмом, при утопленнях, тепловому, сонячному ударі, при гострих отруєннях, втрати свідомості;

- визначити необхідність виклику швидкої медичної допомоги, медичного працівника, евакуювати постраждалого випадковим транспортом.

Послідовність надання ПМД:

- усунути вплив дії факторів, що загрожують здоров'ю і життю людини;

- оцінити стан потерпілого;

- надати допомогу на місці;

- постійно контролювати стан потерпілого, продовжуючи підтримувати життєві функції його організму;

- організувати доставку потерпілого в медичний заклад.

Класифікація травм, їх ознаки та перша допомога. Травма - пошкодження в організмі людини, яке виникає в результаті дії зовнішніх факторів. В залежності від а прокиданн фактора розрізняють травми: механічні, термічні, хімічні, радіаційні, електротравми та комбіновані.

1. Механічні травми: забите місце, розтягнення і розриви зв'язок, стискання, вивих, ушкодження черепа і мозку, переломи.

1.1. Забите місце - закрите ушкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури. Звичайно виникає в результаті удару тупим предметом або при падінні. Найчастіше пошкоджуються відкриті частини тіла (ноги, руки, голова).

Ознаки. На пошкодженому місці з'являється кровопідтікання, біль при дотику.

Перша допомога. Пошкоджене місце охолоджують міхуром чи грілкою з льодом або роблять холодні примочки. Оскільки холод звужує кровоносні судини, то зменшується прилив крові до пошкодженої ділянки та біль. Охолоджують 40-60 хвилин, а потім накладають стискаючу пов'язку.

Розтягнення і розриви зв'язок. Виникають при ударах, падінні. Характерною ознакою розриву або розтягання є порушення рухової функції суглоба.

Ознаки - біль, припухлість, з'являється гематома.

Перша допомога. Забезпечити спокій, накласти тугу пов'язку і для зменшення болю прикладати холодний компрес протягом 2-х годин, потім перейти на тепло і зігрівальні компреси протягом 12 - 24 год.

Стискання. Виникає від тиску великої ваги.

Ознаки - роздавлювання м'язів, підшкірної жирової клітковини, судин, шоковий стан.

Перша допомога. Звільняють потерпілого від впливу діючого фактора. Накладають джгут на ушкоджену частину кінцівки, щоб запобігти гангрені та охолоджують. Виводять з шоку, дають випити чаю, кави, вина або горілки.

1.4. Іммобілізація - забезпечення нерухомості (спокою) кінцівки або іншої частини тіла при ушкодженнях. Для іммобілізації найчастіше доводиться користуватися спеціальними шинами або підручними засобами (дошками, гілками, ціпками, лижами). Якщо цього немає, спокій ушкодженої руки можна забезпечити, притягнувши та прив'язавши її до тулуба, а при травмі ноги - прибинтувавши одну ногу до другої.

Шини (підручні засоби) повинні обов'язково захопити два сусідніх здорових суглоби (вище і нижче пошкодження). Їх прив'язують до зламаної кінцівки бинтом, мотузкою, ременем, не дуже туго перетягують зав'язки, але створюють нерухомість. При цьому бажано накласти їх поверх одягу, обернувши ватою або якою-небудь м'якою тканиною, особливо в ділянці кісткових виступів.

Умови накладання шин:

- при сильній кровотечі з рани потрібно накласти кровозупиняючий джгут, обробити рану, а потім накласти шини;

- при переломі передпліччя шину накладають від основ пальців до ліктя, потім руку підвішують на хустині, ремені (рис.4.1б);

Рис. 4.1 Накладання шин при різних переломах: а - плеча; б - передпліччя; в - стегна; г - гомілки

- при переломі плечової кістки її тільки прив'язують до тулуба;

- при переломі стегна накладають дві шини, одну від паху до п'ятки, другу - від пахви до п'ятки (рис. 4.1в).

- при переломі гомілки накладають дві шини від середини стегна до п'ятки із зовнішньої та внутрішньої поверхонь (рис. 4.1г);

При необхідності роздягнути постраждалого: спочатку знімають одяг зі здорової сторони, а потім з ушкодженої, одягають у зворотній послідовності (це можна робити тільки в тих випадках, коли немає небезпеки змістити уламки).

1.5. Вивих - стійкий зсув суглобних кінців кісток, що викликає порушення функції суглоба.

Ознаки - різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження.

Перша допомога. Забезпечити спокій ушкодженому суглобові шляхом його іммобілізації або накладанні пов'язки (рис. 4.2 а,б), прикласти холод (міхур з льодом або холодною водою). При відкритому вивихові на рану попередньо накладають стерильну пов'язку. Не можна застосовувати зігрівальні компреси, намагатися вправляти вивих, оскільки це часто викликає додаткову травму. Вправити вивих повинен лікар.

1.6. Ушкодження черепа і мозку. Призводить до струсу мозку, набряку.

Ознаки - запаморочення, блювання, втрата пам'яті, порушення міміки і мови.

Перша допомога. Забезпечити стан спокою в горизонтальному положенню, накласти лід на голову, при можливості накласти пов'язку (рис.4.2).

Рис. 4.2 Накладання пов'язок: а - при переломі або вивиху ключиці; б - при черепно-мозковій травмі та травмі обличчя

1.7. Переломи - порушення цілісності кісток, яке одночасно може супроводжуватися ушкодженням кісток, порушуванням цілісності навколишніх м'яких тканин, травмуванням м'язів, судин, нервів й а. Підрозділяються на закриті - без порушення цілісності шкіряного покрову та відкриті - з порушенням цілісності епідермісу та м'яких тканин, кровоносних судин (на тілі виникає рана).

1.7.1. Перелом кінцівок.

Ознаки - різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження, набряк, кровотеча (відкритий перелом), крововилив (закритий перелом).

Перша допомога. При відкритому переломі накласти на рану стерильну пов'язку. У випадку сильної кровотечі необхідно прийняти заходи для її зупинки, наприклад за допомогою джгута, а потім провести іммобілізацію (рис. 4.3). Не слід намагатися усунути зміну форми кінцівки (скривлення) при закритому переломі або скласти уламки кісток, вправляти кістки, що вийшли назовні при відкритому переломі.

Рис. 4.3 Іммобілізація нижньої кінцівки за допомогою шини

1.7.2. Перелом хребта.

Ознаки - різкий біль, неможливо поворухнутись, зігнутися.

Перша допомога. Потерпілого кладуть обережно на ноші з твердим покриттям або на широку дошку, стулку дверей та фіксують за допомогою перев'язи. Важливо утримувати тулуб і кінцівки в горизонтальній площині (рис. 4.4).

1.7.3. Перелом ребер.

Ознаки - біль в місці перелому під час дихання (частіше на вдиху), при рухах грудної клітини чути хруст.

Перша допомога. Грудну клітину під час видиху туго стягують бинтами, рушником, простирадлом та а.

Рис. 4.4 Положення потерпілого при ушкодженні хребта на животі (а) та спині (б)

10. Кровотечі. Виникають при ушкодженні тканин, викликані механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкіри або слизових оболонок та кровотечею. За видом кровотечі розрізняються на: капілярні; венозні, артеріальні, змішані; паренхіматозні.

Капілярна кровотеча виникає при пошкодженні дрібних кровоносних судин.

Ознаки. Кров сочиться у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверхні рани.

Перша допомога. Накладають асептичну пов'язку. Рану промивають розчином перекису водню або обробляють навкруги 2-процентним розчином брильянтового зеленого або 5-процентним спиртовим розчином йоду.

Венозна кровотеча виникає при глибоких ранах (колотих, різаних), при пошкодженні вен.

Ознаки. Кров темно - червоного кольору (бо збагачена вуглекислим газом), витікає безперервним струменем.

Перша допомога. Накладають стискаючу пов'язку в місці пошкодження або кровоспинний джгут (закрутку) нижче рани.

Артеріальна кровотеча виникає при глибоких різаних, рублених, колотих ранах, при пошкодженні артерії.

Ознаки. Кров виштовхується пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору (насичена киснем).

Перша допомога:

- максимальне згинання кінцівки в суглобі (рис. 4.5);

- пальцьове притискання артерії до кістки, вище рани на тулубі і кінцівках та нижче рани, якщо вона знаходиться на голові (рис. 4.6);

- накладання стискуючої пов'язки;

- накладання кровоспинного джгута (закрутки) (рис. 4.7).

Початок джгута розташовують з внутрішньої сторони пошкодженої ділянки. Потім добре розтягують його та обертають навколо кінцівки, притиснувши під кутом направлений кінець з гачком (кнопками). Поступово зменшуючи натяг джгута, накладають спіральні оберти (половина ширини джгута закривається наступним його обертом). Під останній оберт джгута підкладають записку із вказівкою часу накладання в годинах, хвилинах та підписом, хто надавав допомогу.

Для зупинки кровотечі при травмі голови джгут накладається на шию. Для запобігання здавлювання шиї необхідно протилежний від пошкодження бік захистити шиною. Джгут затягують навколо шиї та шини. При відсутності шини можна використати руку потерпілого. З цією метою руку здорової сторони тіла, зігнуту в лікті і промінезап'ястних суглобах, кладуть на голову потерпілого, якби її обхоплюючи. При цьому її необхідно змістити трохи вперед. Правильно накладений джгут зупиняє кровотечу. Поверхня тіла нижче джгута стає блідною, пульс відсутній. Синя поверхня і посилення кровотечі свідчить про те, що джгут затягнутий слабо. Надмірне затягування джгута роздавлює м'які тканини і розвиває сильний біль.

При відсутності стандартного джгута зупинку кровотечі здійснюють за допомогою закрутки. Вимоги такі самі, як і при накладанні джгута.

Рис. 4.5 Тимчасова зупинка кровотечі згинанням в суглобах: а) передпліччя; б) плеча; в) гомілки; г) стегна

Рис. 4.6 Пальцьове притискання артерії до кістки: а, б, в - на голові; г, д, е - на кінцівках і тулубі

Рис. 4.7 Накладання кровоспинного джгута (закрутки)

Змішана кровотеча виникає при глибоких ранах з одночасним пошкодженням артерій та вен.

Паренхіматозна кровотеча спостерігається при пошкодженні внутрішніх органів (легень, печінки, нирок, селезінки). Кров виділяється з всієї поверхні рани.

Ознаки. Різко блідне обличчя, запаморочення, слабкість та спрага.

Перша допомога. Потерпілому забезпечують положення напівсидячи із зігнутими в колінах ногами. Давати пити суворо заборонено.

При будь-якій кровотечі ушкодженій частині тіла забезпечують трохи підняте положення і спокій (транспортна іммобілізація). Остаточна зупинка кровотечі проводиться в лікувальному закладі, у який негайно повинен бути доставлений потерпілий.

3. Опіки - ушкодження тканин, що виникають під дією високої температури, електричного струму, кислот, лугів або йонізуючого випромінювання. Відповідно розрізняють термічні (електричні), хімічні і променеві опіки, котрі підрозділяються на 4 ступені.

3.1. Термічні опіки зустрічаються найчастіше, на них припадає 90-95 % всіх опіків. Вони бувають I-IV ступенів.

Ознаки І ступеня. Гіперемія і набряк шкіри, який супроводжується пекучою біллю. Опік розвивається при короткочасній дії і невисокій температурі теплового чинника.

Перша допомога. Місце опіку охолоджують холодною водою, протирають 2-3 % розчином марганцевокислого калію, можна змазати господарським милом.

Ознаки ІІ ступеня. Гіперемія і набряк шкіри з відшаруванням епідермісу і утворення пухирів, виникають при тривалій або різкій дії високої температури.

Перша допомога. Накладають суху, стерильну пов'язку. При ураженнях більше 30 % тіла місце накривають пропрасованою тканиною. Для знеболювання рекомендовано випити 1-2 пігулки анальгіну, баралгіну. Якщо немає блювоти, постраждалому дають пити розчин води з додаванням кухонної солі і кухонної соди (по одній чайній ложці на 1 літр води). Проколювати пухирі заборонено.

Ознаки ІІІ ступеня. Струпи, результат місцевого некрозу (відмирання епідермісу, всіх шарів шкіри, м'язів, тканин), які супроводжується кровотечею.

Ознаки IV ступеня. Обвуглювання тканин, кісток.

Перша допомога при ІІІ - IV ступенях. На місце ураження накладається суха стерильна пов'язка і проводиться швидка госпіталізація.

Опіки гарячим бітумом, смолою, негашеним вапном.

Перша допомога. Змити бітум або смолу тампоном, змоченим гасом або бензином, вапно змити великим струменем води, змастити олією або тваринним маслом. Потім дають знеболювальне (анальгін), а на обпалені поверхні після обробки накладають асептичні пов'язки.

Хімічні опіки виникають при необережній поведінці з кислотами, лугами або іншими хімічними речовинами. Ступінь опіку залежить від їхньої концентрації.

Ознаки І ступеня. Чітко виражене почервоніння шкіри, набряк, відчуття болю;

ІІ - утворення пухирів, набряк;

ІІІ - потемніння тканини, шкіра припухає, виникає посилений біль;

ІV - омертвіння шкіри, жирової клітковини, м'язів, суглобів.

Особливості ознак ІІІ та IV ступенів. Під впливом кислоти на шкірі виникають сухі гостро обмежені струпи жовто-коричневого або чорного кольору. Під впливом лугу - утворення необмежених сіруватих мажучих струпів.

Перша допомога. Обмити уражену ділянку струменем проточної води протягом 10-15 хв якнайшвидше і на уражену поверхню накласти пов'язку з розчином кухонної соди (чайна ложка на склянку води) при опіку кислотою, а при опіках лугом - пов'язку, змочену столовим оцтом, наполовину розведеним водою, борною або лимонною кислотою (0,5 чайної ложки порошку на склянку води).

Тепловий (сонячний) удар - перегрівання організму, яке призводить до порушення терморегуляції. Розрізняють теплові удари, викликані переважним впливом високої температури навколишнього середовища, а також теплові удари, що виникають внаслідок інтенсивної фізичної роботи (навіть у комфортних умовах).

Ознаки. В'ялість, головний біль, спрага, підвищується пульс до 140 ударів за хвилину, шкіра червоніє, зростає температура тіла до 40 ⁰С, можлива непритомність.

Перша допомога. Постраждалого переводять в затінок або в прохолодне приміщення, розслаблюють пояс і одяг, кладуть на спину, піднімають голову, бризкають холодною водою, тіло обтирають спиртом, дають нюхати нашатирний спирт і пити прохолодні напої.

4. Обмороження - ушкодження тканин у результаті впливу низької температури. Причини обмороження різні: тривалий вплив холоду, вітру; підвищеної вологості; тісне або мокре взуття; нерухоме положення; поганий загальний стан потерпілого - хвороба; виснаження; алкогольне сп'яніння; крововтрата і т.д. Обмороження може наступити навіть при температурі плюс 3-7°C. Більше піддані обмороженню відкриті частини тіла: обличчя, руки, ноги. При обмороженнях спочатку відчувається холод, потім оніміння, при якому щезає спочатку біль, а потім усяка чутливість. Відомо, що дія низьких температур не приводить до загибелі тканин, а лише викликає пригнічення життєвих процесів. Тому потерпілого необхідно помістити у помірно тепле приміщення та поступово відігріти.

Увага! Швидке зігрівання небезпечне! При швидкому зігріванні тканини прогріваються нерівномірно. Поверхневі шари - швидко, і в них відновлюються обмінні процеси; глибокі шари - повільно. Тому порушується кровообіг (постачання кисню), що може привести до некрозу тканин. Розрізнюють чотири ступені обмороження.

Ознаки І ступеня. Шкіра бліда, а після зігрівання стає багрово-червона або синюшна, набрякає, холодна на дотик.

Перша допомога. Обережно розтерти побілілі ділянки шкіри м'якою рукавицею або шарфом, обробити спиртом або холодною водою. Не можна розтирати шкіру снігом, бо вона травмується шматочками льоду, що веде до нагноєння. При загальному переохолодженні рекомендується робити ванни з водою кімнатної температури.

Ознаки ІІ ступеня. З'являються пухирі з прозорою рідиною, біль, лихоманка. Появляється прожога та свербіння.

Ознаки ІІІ ступеня. Утворюються пухирі з рідиною кров'янистого кольору, з'являється біль та потовиділення.

Перша допомога при обмороженні ІІ і ІІІ ступенів. На обморожені ділянки тіла необхідно накласти пов'язки, які залишають доти, поки не з'явиться відчуття жару і не відновиться чутливість. У такому випадку зігрівання тканин буде відбуватися за рахунок тепла, принесеного течією крові і життєдіяльність тканин ураженої ділянки буде відновлюватися одночасно з відновленням у ньому кровообігу. Дуже важливо забезпечити нерухомість переохолоджених пальців кистей і стоп, оскільки їхні судини дуже тендітні і тому можливі крововиливи після відновлення кровообігу.

Ознаки IV ступеня. Тіло холодне і нечутливе, пухирі з чорною рідиною, розвивається некроз кісток. Може початися суха або волога гангрена, що призводить до ампутації кінцівок.

Перша допомога. Потерпілого поступово відігрівають у ванні з температурою води від 20 до 40 С. Коли з'являється рожевий колір шкіри і щезає одубіння, проводять масаж тіла, дають пити гарячий чай, каву і транспортують до лікарні.

5. Травми очей розподіляються на механічні - рани очей або вік, забитість, попадання чужорідних тіл, та опіки-термічні, хімічні.

Ознаки. Різкий біль, світлобоязнь і сльозотеча.

Перша допомога при колотих та різаних ранах очей і вік. Надається в положенні „лежачи". Око накривають чистою серветкою (носовою хустинкою). Фіксують її пов'язкою, обов'язково прикриваючи при цьому і друге око, для припинення руху очних яблук. Промивати водою око заборонено.

Перша допомога при забитості ока. Накладають холод на 15-20 хв (наприклад, вату, тканину, змочену холодною водою).

Перша допомога при попаданні гострих сторонніх тіл. Видаляти повинен тільки медичний працівник. Звертатися по допомогу необхідно якомога швидше, попередньо накладаючи на ушкоджене око чисту пов'язку. Дрібні негострі предмети виймають ватним тампоном, змоченим борною кислотою. Терти очі не можна, це дратує кон'юнктиву (слизисту оболонку).

Перша допомога при термічних опіках, коли травма ока викликана полум'ям, парою, гарячим жиром, окропом. Треба негайно вимити обличчя з закритими очима, а потім ретельно промити очі під струменем чистої води (пов'язка при цьому не накладається) і звернутися до лікаря.

Перша допомога при хімічних опіках. Потрібно око негайно промити чистою водою під струменем протягом 15-20 хвилин, розкривши віка. Не накладаючи пов'язки, звернутися до лікаря.

Перша допомога при опіках під впливом ультрафіолетових променів, які виникають при наявності електричної дуги (наприклад, зварювальні роботи) які викликають електрофтальмію, протягом 2-6 годин після опромінення і продовжується кілька днів. Постраждалого виводять з небезпечної зони. Накладають пов'язку на очі та чоло. Необхідно зняти набряк з вік, в разі загострення провести до лікарні.

6. Ураження електричним струмом - електротравми виникають у результаті впливу електричного струму і супроводжуються місцевими і загальними порушеннями в організмі.

Місцеві виявляються в опіках, у вигляді металізації шкіри, електричних знаків, механічних пошкоджень, а прокиданні.

Загальні електричні удари - збудження живих тканин організму електричним струмом, який проходить через нього і супроводжується мимовільним судорожним скороченням м'язів. Розрізняють 4 ступені ударів:

1) I - судорожне скорочення м'язів без непритомності;

2) II- з непритомністю;

3) III -непритомність і порушення серцевої діяльності чи дихання;

4) IV - (клінічна смерть)- відсутність дихання та пульсу, серце не працює, зіниці очей розширені і не реагують на світло, больові відчуття не викликають ніяких реакцій.

Перша допомога. Негайно припинити дію електричного струму. Це досягається: за допомогою вимикача (рубильника); відведенням електричних проводів від потерпілого сухою палицею, дошкою; відтягненням його за сухий одяг, уникаючи дотику до відкритих частин тіла. При місцевих ушкодженнях рану необхідно обробити і закрити пов'язкою, як при опіках. При загальних (електричних ударах І-ого й ІІ ступенів) слід забезпечити повний спокій, 2-3 - годинне спостереження і викликати лікаря. При ІІІ і IV ступенях роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

6.1. Ураження блискавкою. Блискавкою, як правило, уражаються люди, що знаходяться на відкритому місці під час грози. Уражаюча дія атмосферної електрики обумовлена, в першу чергу, високою напругою (до 10000 000 В) і потужністю розряду. Крім одержання електротравми, потерпілий може бути відкинутий повітряною вибуховою хвилею і при цьому отримати травматичні ушкодження тіла і черепа. Ураження блискавкою може також супроводжуватися тяжкими опіками до IV ступеня (температура в місці так званого каналу блискавки може перевищувати 25 000 °С). Незважаючи на короткий час впливу блискавки, стан постраждалого зазвичай важкий, що обумовлено, в першу чергу, ураженням центральної і периферійної нервової систем.

Симптоми. При ураженні блискавкою потерпілий непритомніє, що може продовжуватися від декількох хвилин до декількох діб і супроводжуватися клінічними судомами. Після відновлення свідомості хворі збуджені, неспокійні, дезорієнтовані, кричать від болю в кінцівках і в місцях опіків, марять. Можуть розвиватися галюцинації, парез кінцівок. Часто хворі скаржаться на сильний головний біль, біль і різь в очах, порушення зору до повної сліпоти (відшарування сітківки), шум у вухах. Нерідко виявляються опіки повік і очного яблука, помутніння рогівки і кришталика. На шкірних покривах іноді чітко видні своєрідні деревоподібні знаки (знаки блискавки) багряно-бурого кольору за ходом судин. В окремих випадках можуть з'явитися порушення слуху, загрудний біль, кровохаркання, набряк легенів. Неврологічні розлади (парези, паралічі, гіперестезія й а.) можуть зберігатися тривалий час і вимагають посиленого лікування.

Невідкладна допомога. На жаль, дотепер має деяке поширення думка, що ураженого блискавкою треба закопати на деякий час у землю. Ні до чого, крім втрати часу і забруднення опіків, це не призводить. У той же час від своєчасності і правильності реанімаційних заходів, які повинні початися якнайшвидше, залежить життя потерпілого. Якщо в потерпілого зупинилося серце, необхідно негайно розпочати непрямий масаж серця і штучне дихання з рота в рот чи з рота в ніс. Це необхідно також у тому випадку, якщо серцева діяльність збережена, але розвинулися важкі порушення дихання. Якщо серцева діяльність не відновлена, але в хворого в процесі масажу серця залишаються вузькі зіниці, відчувається пульс на великих судинах, присутні одиничні атональні вдихи, припиняти реанімаційні заходи не можна. Часто причиною порушення роботи серця є фібриляція шлуночків (скорочення м'язів, неадекватні нормальному функціонуванню серця), тому треба продовжувати непрямий масаж серця, а також штучну вентиляцію легень і зробити електричну дефібриляцію.

Транспортувати постраждалого необхідно на ношах, краще в положенні на боці через небезпеку виникнення блювоти, у відділення реанімації багатопрофільної лікарні, де є хірург, невропатолог, терапевт, офтальмолог, отоларинголог.

7. Отруєння виникають при проникненні в організм людини отруйних речовин. Їх можна умовно поділити на:

- харчові отруєння - вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів тваринного походження;

- хімічні отруєння - отрутохімікати, кислоти, луги, оцет, нашатирний спирт, каустична сода тощо;

- гази різного походження, чадний газ;

- технічні рідини - бензин, розчинники, спирт, нікотин, лікарські засоби;

- гриби - бліда поганка, червоний мухомор тощо; отрути диких тварин - отруйних змій, комах, тарганів тощо. Ознаки отруєння від кожної з речовини різні.

Найбільш характерні ознаки: загальна слабість; нудота, блювота (неодноразова), переймоподібний біль у животі, блідість, підвищення температури тіла до 38-40 ⁰С, частий слабкий пульс, судоми та інші.

Отруєння харчовими продуктами проявляється, як правило, через 2-3 години після вживання заражених продуктів, інколи через 20-26 год.

...