Організація охорони праці та безпеки життєдіяльності в сфері туризму

- забезпечення безпечності нових харчових продуктів для споживання людьми до початку їх обігу в Україні;

- встановлення стандартів для харчових продуктів з метою їх ідентифікації;

- забезпечення наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби;

- інформування та підвищення обізнаності виробників, продавців (постачальників) і споживачів стосовно безпечності харчових продуктів та належної виробничої практики;

- встановлення вимог щодо знань і вмінь відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);

- встановлення вимог щодо стану здоров'я відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);

- участі в роботі відповідних міжнародних організацій, які встановлюють санітарні заходи та стандарти харчових продуктів на регіональному і світовому рівнях;

- здійснення державного контролю на потужностях (об'єктах), де виробляються та переробляються продукти, що становлять значний ризик для здоров'я та життя людей;

- здійснення державного нагляду з метою перевірки виконання виробниками та продавцями (постачальниками) об'єктів санітарних заходів вимог цього закону;

- виявлення порушень даного закону та здійснення необхідних заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які не виконують положень Закону України.

Література: 3Б, 10Б, 12Б, 5Д, 6Д, 12Д.

Тема 9 Цивільний захист України - основа безпеки у надзвичайних ситуаціях

Питання, які розглядаються

1. Значення цивільного захисту та його завдання.

2. Система цивільного захисту.

3. Надзвичайний стан, правила його введення та режим діяльності державних органів у ньому.

4. Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки під час надзвичайних ситуацій (ТББ та НС) та їх основні завдання.

1. Значення цивільного захисту та його завдання.

Щороку в Україні від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, транспортних аварій, аварій на виробництві, утоплень і отруєнь) гине більше 70 тис. осіб.

Надзвичайна ситуація (далі НС) -- це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосовуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат.

Враховуючи необхідність проведення державних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій, у лютому 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про цивільну оборону України", а в березні 1999 р. Постановою Верховної Ради України до цього Закону внесено доповнення. Згідно із Законом кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та має право на надання гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організації незалежно від форм власності й підпорядкування. Як гарант цього права держава створила систему цивільного захисту.

Цивільний захист України -- це державна система органів управління, сил і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Завдання Цивільного захисту (ЦЗ) України такі.

1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і вжиття заходів для зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійних лих.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку.

3. Захист населення від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, великих пожеж і застосованих засобів ураження.

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

5. Організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та в осередках ураження.

6. Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку спостереження і контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним і біологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

7. Підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільного захисту, його органів, управління та сил; навчання вмінню населення застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

2. Система цивільного захисту.

Систему ЦЗ утворюють:

- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦЗ;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань ЦЗ;

- служби ЦЗ.

Цивільний захист України організується і функціонує на підставі Законів України "Про Цивільну оборону України", з питань оборони і державної безпеки, воєнної доктрини України, Положення про Цивільну оборону України, інших державних нормативних актів про органи управління ЦЗ та Положення міжнародного гуманітарного права з проблем захисту людей.

Відповідно до законодавства ЦЗ організується і функціонує за територіально-виробничим принципом на всій території України.

Відповідно до побудови керівництво Цивільним захистом України здійснюють Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності й господарювання.

Начальником Цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України, а його заступником - Голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Начальником Цивільного захисту Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з адміністративно-територіальним поділом України голови місцевих державних адміністрацій є начальниками Цивільного захисту.

В міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях, навчальних закладах начальниками Цивільного захисту є їхні керівники.

Центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

В обласних державних адміністраціях, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях діють управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (далі - управління), які є структурними підрозділами і входять до складу обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації. На підприємствах, в установах і організаціях органами управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту є штаби Цивільного захисту та надзвичайних ситуацій (далі - штаб ЦЗ).

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних рад у межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань Цивільного захисту, здійснення заходів захисту населення і місцевостей під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах Цивільного захисту у виконанні покладених на них завдань.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з Цивільного захисту і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсязі, передбачених законодавством.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об'єктах.

На радіаційних, хімічних і вибухонебезпечних підприємствах створюються локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, які зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів і розраховують витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Для проведення рятувальних і невідкладних робіт призначені невоєнізовані формування Цивільного захисту - це групи людей, об'єднаних у загони, команди, дружини, ланки, групи, оснащені спеціальною технікою і майном та підготовлені до дій у надзвичайних ситуаціях.

До невоєнізованих формувань Цивільного захисту зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок із середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

1. Надзвичайний стан, правила його введення та режим діяльності державних органів у ньому.

Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом "Про надзвичайний стан" обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

Надзвичайний стан вводиться за умов:

- стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення;

- масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

- блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує ненормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування;

- спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

- посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;

- необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади;

Надзвичайний стан по всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, передбачених Законом "Про надзвичайний стан", відступаючи від своїх зобов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження. Такими заходами можуть бути:

- встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

- обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;

- посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

- заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;

- заборона страйків.

5. Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки під час надзвичайних ситуацій (ТББ та НС) та їх основні завдання.

Для координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо безпеки та захисту населення і територій, реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного походження, створюються постійно діючі Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки під час надзвичайних ситуацій (ТББ та НС). Комісії створюються при виконавчих органах влади на державному, регіональному і районному (міському) рівнях, а також на об'єктах. У своїй діяльності ці комісії керуються Конституцією України, Законами України, документами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Державну комісію з питань ТББ та НС.

Основні завдання комісії такі:

- координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних зі створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації;

- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

- організація та керівництво проведенням робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

а) у режимі повсякденного функціонування:

- координує діяльність комісій з питань надзвичайних ситуацій головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональних головних управлінь, Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування платників, митниць, державних підприємств, підвідомчих установ і організацій Міндоходів;

- розглядає питання щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенно-екологічної безпеки;

- вносить пропозиції про припинення діяльності підприємств, установ, організацій та інших об'єктів незалежно від форми власності і підпорядкування, функціонування яких становить загрозу життю та здоров'ю людей, загрозу навколишньому середовищу, і подає відповідні пропозиції до Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської МДА, Київської ОДА, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації;

- за необхідності приймає рішення про створення і використання запасів матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення заходів щодо запобігання виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, забезпечення функціонування локальних мереж оповіщення;

- вживає заходів для розвитку діяльності, пов'язаної з аналізом гідрометеорологічних спостережень і прогнозів;

- сприяє підготовці та проведенню командно-штабних та штабних навчань із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

- здійснює методичне керівництво та контроль за роботою підпорядкованих комісій;

б) у режимі підвищеної готовності:

- забезпечує координацію діяльності підпорядкованих комісій щодо здійснення ними попереджувальних і першочергових заходів у разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівнів;

- вживає заходів для активізації роботи, пов'язаної із здійсненням спостережень та контролю за станом довкілля, прогнозування можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;

- забезпечує приведення у готовність до дій у режимі надзвичайної ситуації органів управління, сил та засобів Міндоходів;

- організовує першочергові підготовчі заходи з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій регіонального та місцевого рівня, вирішення питань щодо всебічного забезпечення працівників (відвідувачів), що постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, своєчасного надання їм необхідної допомоги;

- розробляє комплексні заходи щодо захисту працівників (відвідувачів) і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, їх ліквідації;

- організовує роботу, спрямовану на запобігання негативному впливу надзвичайної ситуації, зменшення обсягу можливих втрат і захисту працівників (відвідувачів);

в) у режимі надзвичайної ситуації:

- бере участь у координації діяльності головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональних головних управлінь, Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування платників, митниць, державних підприємств, підвідомчих установ і організацій Міндоходів щодо вжиття ними першочергових заходів у разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівнів;

- забезпечує залучення сил і засобів Міндоходів для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

- взаємодіє з відповідними комісіями інших адміністративно-територіальних одиниць, територія яких зазнала негативної дії внаслідок надзвичайної ситуації;

- організовує першочергові заходи з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій регіонального та місцевого рівня, вирішення питань щодо всебічного забезпечення працівників (відвідувачів), що постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, своєчасного надання їм необхідної допомоги;

- бере участь у прийнятті рішення щодо попередньої класифікації надзвичайної ситуації за видом, класифікаційними ознаками та рівнем, забезпечує своєчасне подання зазначених матеріалів до Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у порядку взаємодії, до Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської МДА, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації;

- вивчає обставини, що склалися, та подає Міністру доходів і зборів України інформацію про вжиті заходи, причини виникнення надзвичайної ситуації, пропозиції щодо подальших дій із запобігання її розвитку та результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

г) у режимі надзвичайного стану:

- режим надзвичайного стану для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється у межах території, на якій введено правовий режим надзвичайного стану відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Комісія має право:

- заслуховувати інформацію керівників головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональних головних управлінь, Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування платників, митниць, державних підприємств, підвідомчих установ і організацій Міндоходів, надавати їм відповідні рекомендації;

- одержувати від головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональних головних управлінь, Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування платників, митниць, державних підприємств, підвідомчих установ і організацій Міндоходів, матеріали і документи, необхідні для вирішення питань, що належать до її компетенції;

- залучати у разі потреби в установленому законодавством порядку до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівня сили і засоби Міндоходів.

Комісію очолює голова, який має двох заступників, у тому числі одного першого.

Головою Комісії призначається заступник Міністра доходів і зборів України - керівник апарату.

Посадовий склад Комісії затверджується першим заступником голови Комісії.

У разі відсутності голови Комісії його обов'язки виконує перший заступник або заступник за дорученням голови Комісії.

Фінансування заходів цивільного захисту здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й підпорядкування згідно із законодавством України.

Кошти на проведення заходів навчання та захисту населення і місцевостей, витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільного захисту та формувань цивільного захисту, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, згідно із законодавством України відраховують міністерства та органи місцевого самоврядування.

Література: 6Б, 9Б, 17Б, 23Б, 24Б, 15Д, 17Д.



Тема 10 Прилади радіаційної, хімічної розвідки, контролю радіоактивного забруднення і опромінення та хімічного зараження продуктів і води

Питання, які розглядаються

1. Випромінювання, його типи та одиниці вимірювання.

2. Біологічна дія іонізуючого випромінювання на організм людини.

3. Прилади вимірювання іонізуючих випромінювань.

4. Прилади хімічної розвідки.

1. Випромінювання, його типи та одиниці вимірювання.

Іонізуючим випромінюванням (радіацією) називається будь-яке випромінювання, яке прямо або опосередковано викликає іонізацію навколишнього середовища (утворення позитивно та негативно заряджених іонів). При ядерному вибуху, крім ударної хвилі, світлового випромінювання та проникаючої радіації, утворюється велика кількість радіоактивних речовин (РР), тобто речовин, ядра атомів яких можуть самовільно розпадатися і перетворюватися на ядра атомів інших елементів, випускаючи при цьому невидиме випромінювання.

Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та ін.). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості (для дефектоскопії металів, контролю якості зварних з'єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнутих об'ємах, боротьби з розрядами статичної електрики і т. ін.).

До іонізуючих випромінювань відносяться корпускулярні випромінювання (альфа, бета-частинки, нейтрони) та електромагнітні випромінювання (рентгенівське та гамма-випромінювання), які при взаємодії з речовинами можуть утворювати в них іони.

Альфа (б)-випромінювання - іонізуюче випромінювання, що складається з б-частинок (ядер гелію), які утворюються при ядерних перетвореннях і рухаються зі швидкістю близько до 20 000 км/с. Вони затримуються аркушем паперу, практично нездатні проникати крізь шкіряний покрив. Тому цічастинки не несуть серйозної небезпеки доти, доки вони не потраплять всередину організму через відкриту рану або через кишково-шлунковий тракт разом із їжею. Цей вид випромінювання спостерігається переважно у природних радіоактивних елементах (радій, торій, уран та ін.). У зв'язку з великими розмірами, вони мають низьку проникаючу здатність. Довжина їх пробігу невелика - у повітрі 2,5 - 9 см, в біологічних тканинах декілька десятків мікрометрів. Ці частинки мають високу іонізуючу та низьку проникну здатність.

Бета-випромінювання - це потік електронів або позитронів, які виникають при радіоактивному розпаді. Максимальний пробіг у повітрі становить біля 1700 см, у тканинах - 2,5 мм і до 1 м у металах. Проникна здатність (2,5 см у живих тканинах і у повітрі - до 18 м) бета-частинок вища, а іонізуюча - нижча, ніж у альфа-частинок.

Нейтрони, які виникають при розпаді радіоактивних елементів і утворюються тільки в зоні ядерного вибуху, викликають іонізацію речовини та вторинне випромінювання, яке складається із заряджених частинок і гамма-квантів. Проникна здатність залежить від енергії та від складу речовин, що взаємодіють.

Гама-випромінювання -- високочастотне електромагнітне випромінювання, яке вільно проходить через тіло людини та інші середовища без помітного послаблення енергії зі швидкістю світла. Проникаюча здатність гама-випромінювання дуже висока, а іонізуюча - низька і знаходиться у прямій залежності від енергії.

Рентгенівське випромінювання - виникає в результаті зміни стану енергії електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках атомів і має дуже коротку довжину хвилі (0,006-2 нм). Важливою властивістю його при взаємодії з речовиною є проникаюча здатність при незначній іонізації середовища.

Найбільшу проникну здатність мають гамма - та рентгенівське випромінювання. Альфа- та бета-частинки, а також інші, що належать до корпускулярного іонізуючого випромінювання, швидко втрачають свою енергію на іонізацію, тому в них порівняно низька проникна здатність.

Ступінь біологічного впливу іонізуючих променів залежить від поглинання живою тканиною енергії від іонізації молекул, що виникає при цьому. Дія іонізуючого випромінювання оцінюється дозою випромінювання.

Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дози іонізуючого випромінювання.

Експозиційна доза характеризує іонізуючу здатність випромінювання в повітрі. За одиницю дози в системі СІ прийнято Кл/кг (кулон/кг) - це така доза випромінювання, при якій в 1 кг сухого повітря виникають іони, які несуть заряд в 1 кулон електрики кожного знаку. Для характеристики цієї дози використовують позасистемну одиницю - рентген (Р). Рентген - це така доза гама-випромінювання, під впливом якої в 1 см³ повітря виникає 2,08 млрд. пар іонів.

Поглинута доза характеризує енергію іонізуючої речовини, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища. Величина дози, що одержана людиною, залежить від виду випромінювання енергії його часток, щільності потоку та тривалості впливу випромінювання. Одиниця випромінювання поглинутої дози - грей (Гр) у системі СІ; позасистемна одиниця - рад.

Еквівалентна доза визначає біологічний вплив різних іонізуючих випромінювань на організм людини і є мірою для оцінки небезпеки шкоди здоров'ю людини. Еквівалентна доза в системі СІ вимірюється в зівертах (Зв), а в позасистемній - у берах (бер).

2. Біологічна дія іонізуючого випромінювання на організм людини.

Особливістю іонізуючих випромінювань є те, що всі вони відзначаються високою енергією і викликають зміни в біологічній структурі клітин, які можуть призвести до їх загибелі. На іонізуючі випромінювання не реагують органи чуття людини, що робить їх особливо небезпечними.

Іонізуюче випромінювання, проникаючи в організм людини, передає свою енергію органам та тканинам шляхом збудження та іонізації атомів і молекул, що входять до складу клітин організму. Проходячи через біологічні тканини, воно викликає їх іонізацію, призводить до утворення позитивних і негативних іонів та складних фізико-хімічних процесів, функціональних та морфологічних змін. Зокрема, молекули води, що входять до складу тканин та органів, розпадаються, утворюючи вільні атоми та радикали, які мають велику окиснювальну здатність (перекисні сполуки), що пошкоджує клітини й порушує нормальний біологічний процес у живій тканині. Це веде до зміни хімічної структури різноманітних сполук, що призводить до порушення біологічних процесів, обміну речовин, функції кровотворних органів, змін у складі крові, в організмі зростає крихкість та проникність судин, порушується діяльність шлунково-кишкового тракту, знижується опірність організму, він виснажується. Нормальні клітини перероджуються в злоякісні, виникають лейкози, променева хвороба.

Залежно від поглинутої дози ці зміни можуть бути зворотними й незворотними. При невеликій дозі, пошкоджені тканини відновлюють свою функціональну діяльність, а значна доза викликає незворотні пошкодження окремих органів або всього організму. Опромінення може бути:

- внутрішнім, що характеризується проникненням радіоактивного ізотопа всередину організму, та зовнішнім;

- загальним (опромінення всього організму) та місцевим;

- довготривалим ( при дії протягом тривалого часу) та короткочасним.

Молоді особи більш чутливі до опромінення, ніж люди середнього віку. Людина найбільш стійка до опромінення у віці 25-30 років.

Надходження радіоактивних речовин в організм можливе при диханні забрудненим повітрям, через шлунково-кишковий тракт і шкіряний покрив.

Небезпека внутрішнього опромінення є значно вищою, ніж зовнішнього, оскільки джерело опромінення максимально наближене до опроміненого органу.

Ураження людини внаслідок іонізуючого випромінювання називається променевою хворобою. Променева хвороба може бути гострої і хронічної форми.

Гостра форма променевої хвороби може виникати при одноразовому зовнішньому опроміненні. Хронічна розвивається при тривалому опроміненні відносно малими дозами.

Одноразове опромінення дозою 25-50 бер зумовлює зворотні зміни крові. При 80-120 бер з'являються початкові ознаки променевої хвороби. Гостра променева хвороба виникає при дозі опромінення 270-300 бер.

Окремі радіоактивні речовини мають властивість вибірково акумулюватись у тих чи інших органах, а також вибірково діяти на різні органи людини. У зв'язку з цим введене таке поняття, як критичний орган.

Критичним органом називається орган або частина тіла, опромінення якого за даних умов, завдає найбільшої шкоди здоров'ю людини.

Коефіцієнт радіоактивного ризику (Кр) для різних органів організму наведено у таблиці 10.1.

Таблиця 10.1

Коефіцієнт радіоактивного ризику при рівномірному опроміненні всього організму

Радіоактивні речовини виділяються з організму через шлунково-кишковий тракт, нирки, дихальні шляхи, а також через молочні залози та шкірні покрови.

Найчутливішими до радіації є клітини організму, що швидко ростуть, відносно стійкою є м'язова тканина.

При опроміненні дозами, що значно перевищують гранично допустимі, людина може загинути миттєво через так звану "смерть під променем".

3. Прилади вимірювання іонізуючих випромінювань.

Радіаційний контроль - це контроль за дотриманням норм радіаційної безпеки й основних джерел іонізуючого випромінювання.

Для виявлення та вимірювання радіоактивних випромінювань, радіоактивного забруднення різноманітних предметів, місцевості, продуктів харчування, фуражу, води застосовуються прилади радіаційної розвідки, для вимірювання поглинених доз опромінення - прилади дозиметричного контролю.

Наявність отруйних речовин (ОР) в повітрі, на місцевості, техніці та в інших середовищах визначається за допомогою приладів хімічної розвідки. Для виявлення сильнодіючих отруйних речовин використовуються прилади типу "Сирена".

За призначенням прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю діляться на групи: індикатори, рентгенометри, радіометри, дозиметри.

Індикатори - найпростіші прилади радіаційної розвідки. За допомогою цих приладів вирішується завдання виявлення випромінення та орієнтовної оцінки потужності дози, головним чином в- та г-випромінювання. За допомогою індикаторів можна встановити: збільшується чи зменшується потужність дози. До цієї групи відноситься прилад ДП-64, а з побутових СИМ-01, СИМ-03 та інші.

Індикатор-сигналізатор ДП-64 призначається для постійного нагляду та визначення початку радіоактивного зараження. Прилад працює в режимі спостереження і забезпечує звукову та світлову сигналізацію через 3 сек після досягнення рівня радіації - випромінювання 0,2 Р/год. Наявність г-випромінювання визначається за спалахами неонової лампочки та звуковим сигналом. Пульт встановлюється в приміщенні, а датчик розміщується ззовні. Живлення приладу здійснюється від мережі напругою 220/127 В або акумулятора.

Рентгенометри призначені для визначення потужності дози рентгенівського або г-випромінювання. Їх діапазон виміру від сотих долей рентгена до декількох сот рентгенів на годину. До цієї групи відносяться прилади ДП-5В, ІМД-1Р, ІМД-1С, ККТ-2, "Кактус" та інші. Із побутових приладів можна використовувати "Прип'ять", "Белла", "Сосна", "Синтекс" та інші.

Зокрема, вимірювач потужності дози ДП-5В (рентгенометр) призначений для:

- виявлення радіоактивного випромінювання;

- вимірювання рівня г-радіації на місцевості і радіоактивної зараженості поверхні різних предметів за г-випромінюванням;

-виявлення в-випромінювання.

Радіометри (вимірювачі радіоактивності) призначені для визначення ступеня радіоактивного забруднення поверхонь обладнання, техніки, одягу, взуття, об'ємів повітря, продуктів харчування, води головним чином б- та в- частинками. За допомогою радіометрів можливе вимірювання невеликих рівнів г -випромінювань. До них відносяться установка ДП-100, "БЕТА".

Радіометр-дозиметр г-, в- випромінювань РКС-01 "Стора" призначений для індивідуального та колективного користування при вимірюванні потужності експозиційної дози г-випромінювання, а також щільності потоку в-частинок. Радіометр призначений для вимірювання радіаційного фону в місцях проживання і праці населення контролю радіаційної чистоти житлових і виробничих приміщень будівель та споруд, предметів побуту, одягу, поверхні ґрунту на присадибних ділянках, транспортних засобів тощо.

Дозиметри призначені для визначення сумарної дози опромінення, яку отримує особовий склад формувань за час перебування в районі дії, головним чином, г -випромінення.

Зокрема, дозиметричні прилади призначені для:

- радіаційної розвідки (визначення рівня радіації на місцевості);

- контролю за ступенем зараження радіоактивними речовинами техніки, продуктів харчування, води та ін.;

- контролю за опроміненням (вимірювання поглинаючих доз опромінювання людей);

- визначення наведеної радіоактивності в ґрунті, техніці, предметах, які опромінювались нейтронними потоками.

Комплекти індивідуальних дозиметрів: ДК-02, ДП-22В, ДП-24, ІД-1, ІД-11, ІД-02 та інші. Наприклад, комплект дозиметрів ДП-22В (ДП-24) призначений для контролю доз радіаційного випромінювання людей, що перебувають на зараженій території. Діапазон виміру від 2 до 50 рентгенів. Похибка відліку не перевищує 10 %. Саморозряд дозиметра - до 4 рентгенів за добу. Комплект працює при температурі від - 40 до +50°С.

4. Прилади хімічної розвідки.

Одним із видів зброї масового ураження є хімічна зброя, її дія базується на використанні бойових токсичних хімічних речовин, до якої відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тваринні та рослинні організми. Ці речовини мають високу токсичність і можуть викликати як тяжкі, так і смертельні ураження. Для отруйних речовин і токсинів характерним є проникання у приміщення, споруди, сховища, уражаючи усе живе. Іноді з визначенням факту застосування цього виду зброї та визначенням її типу виникають труднощі.

До приладів хімічної розвідки належить військовий прилад хімічної розвідки (ВПРХ) призначений для визначення у повітрі, на місцевості та інших об'єктах отруйних та сильнодіючих отруйних речовин. До приладу додається інструкція - пам'ятка з виявлення ОР, СДОР та інструкція щодо роботи з приладом та іншого обладнання. Вага приладу - близько 2,3 кг. Прилад складається з металевого футляра, в якому знаходяться: насос із колектором, насадка, грілка, захисні ковпачки, протидимові фільтри, ампуловідкривач і касети з індикаторними трубками. Ручний насос - поршневий, призначений для прососування повітря крізь індикаторні трубки.

Насадка до насоса призначена для роботи приладу при виявленні ОР, СДОР у диму, на поверхні ґрунту та інших об'єктах. При визначенні ОР в умовах низьких температур необхідно використовувати грілку, яка знаходиться в комплекті приладу.

Крім ВПХР для хімічної розвідки використовують прилад хімічної розвідки ПХР, в якому насос має гнізда для індикаторних трубок і аналіз можна робити відразу всіма трубками.

ППХР - напівавтоматичний прилад хімічної розвідки, має електричний насос, який може працювати від автомобільного акумулятора.

Для більш ретельних досліджень хімічного зараження в польових умовах використовується прилад ПХЛ-54 - польова хімічна лабораторія.

Крім перелічених приладів на стаціонарних постах можуть використовуватися автоматичні газоаналізатори ГСП-1 та ГСП-11. Вони призначаються для безперервного визначення наявності у повітрі ОР і радіоактивного випромінювання. Прилад прокачує повітря через стрічку, що змочена реактивом, який при наявності відповідної хімічної речовини змінює колір, це фіксує фотоелемент і подається світловий та звуковий сигнал.

Для контролю наявності СДОР в промислових приміщення випускаються стаціонарні автоматичні прилади.

Література: 6Б, 17Б, 18Б, 15Д, 17Д.

Тема 11 Надзвичайні ситуації та ліквідація їх наслідків. Надзвичайні ситуації у туризмі

Питання, які розглядаються

1. Надзвичайні ситуації та їх класифікація.

2. Причини виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідація їх наслідків.

3. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру.

4. Надзвичайні ситуації в туризмі.

1. Надзвичайні ситуації та їх класифікація.

Надзвичайна ситуація (НС) -- порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Класифікація надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення поділяються за такими основними ознаками:

- за сферою виникнення;

- за галузевою ознакою;

- за масштабами можливих наслідків.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998р. № 1099 (1099-98-п) "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій", яка виділила чотири класи надзвичайних ситуацій, втратила чинність. Постановою КМУ від 24 березня 2004р. № 368 "Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" не передбачено класифікації надзвичайних ситуацій за джерелами їх виникнення. Вказана Постанова виділяє як основну підставу класифікації - обсяг заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру - це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо.

Надзвичайні ситуації природного характеру - це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру - це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації військового характеру - це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють 4 рівні надзвичайних ситуацій - загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня - це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості об'єкта. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об'єктів.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня - це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті, її наслідки не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Загальні ознаки НС:

· наявність або загроза загибелі людей;

· значне погіршення умов життєдіяльності;

· істотне погіршення стану здоров'я людей;

· заподіяння економічних збитків.

2. Причини виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідація їх наслідків.

Причини виникнення надзвичайних ситуацій поділяються на природні та антропогенні.

Природні причини. З усього виду небезпек вони належать до розряду найбільш стабільних і становлять стабільну загрозу для людства впродовж всього його існування. Природні явища, які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, його загибелі, руйнування і знищення матеріальних цінностей називаються стихійними лихами. За причиною виникнення вони поділяються на:

1. Тектонічні - пов'язані з процесами, що виникають з процесами Землі.

2. Топологічні - причиною їх є процеси, що виникають на поверхні Землі.

3. Метеорологічні - пов'язані з процесами в атмосфері. Але в більшості випадків основною першопричиною виникнення цих стихійних лих є процеси які відбуваються в Космосі.

Антропогенні причини. Антропогенні діляться на соціальні та економічні.

Соціальні:

· ріст народонаселення;

· урбанізація;

· непідготовленість населення;

· відсутність інформації про обстановку у НС;

· відсутність нормативно-правової бази;

· недбалість та некомпетентність посадових осіб, перевищення повноважень і т.д.;

· корупція;

· тероризм.

Економічні:

· недосконалість технічних засобів і технологічних процесів;

· зміна довкілля внаслідок природокористування (забруднення);

· бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику й т.д.).

Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт полягає у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій (широке вибухоподібне розповсюдження інфекційної хвороби тварин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на даній території), що створюють загрозу життю і здоров'ю населення.

Для організації і проведення рятувальних та інших аварійно-невідкладних робіт під час ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, епідемій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення створюються формування цивільного захисту. До проведення таких робіт залучаються: невоєнізовані формування ЦЗ, медичні організації та військові частини і підрозділи.

Для проведення рятувальних та невідкладних аварійних робіт необхідно:

• завчасно спланувати дії формувань цивільної оборони як при загрозі нападу так і під час проведення рятувальних та невідкладних аварійних робіт;

• перевірити та уточнити плани цивільної оборони на навчаннях, що проводяться на об'єктах;

• організувати з робітників та службовців, студентів формування цивільної оборони та підготувати їх для роботи в осередках ураження;

• оснастити формування цивільної оборони індивідуальними засобами захисту, приладами, майном, технікою;

• вивести в найкоротші терміни формування цивільної оборони, створені в містах, в заміську зону, розмістити їх в завчасно намічених районах й привести в готовність до проведення рятувальних робіт;

• організувати управління та керівництво формуваннями цивільної оборони при проведенні рятувальних робіт.

До заходів, що необхідні під час проведення рятувальних робіт відносять: розвідка маршрутів для формувань ЦЗ, локалізація та гасіння пожеж, пошук і рятування людей з-під завалів та зруйнованих захисних споруд, надання першої медичної допомоги та евакуацію потерпілих, санобробку людей та знезараження їх одягу, знезараження місцевості, споруд, техніки.

Під невідкладними роботами в осередках ураження розуміють:

• локалізація аварій;

• ліквідація або укріплення аварійних споруд;

• прокладання шляхів на заражених територіях і проїздів у завалах знешкодження боєприпасів, вогне- та вибухонебезпечних предметів;

• відновлення та ремонт пошкоджених захисних споруд.

Рятувальні роботи в закладі (установі) поділяють на два етапи:

- перший етап триває з моменту отримання сигналу про небезпеку до прибуття спеціалізованих формувань цивільної оборони;

- другий етап - від прибуття формувань цивільного захисту до виконання ними поставлених завдань (вивезення (виведення) членів колективу в безпечну зону, евакуацію поранених у лікувальні заклади).

На першому етапі рятувальні роботи організовує начальник цивільного захисту закладу чи установи, а виконує їх увесь колектив разом із невоєнізованими формуваннями цього закладу.

З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може проводитися цільова мобілізація. У виняткових випадках допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання невідкладних аварійно-рятувальних робіт за умови обов'язкового забезпечення безпеки праці. При цьому забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я.

4. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру.

З метою забезпечення своєчасного запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру 3 серпня 1998 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1198 "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні" (далі - СЗРНС або ЄДСЗР).

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.

Основними завданнями СЗРНС є: розробка нормативно-правових актів, державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків НС.

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільного захисту та з надзвичайних ситуацій:

- на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

...