Дом и Бездомье героев русской городской прозы 2-ой половины ХХ века

У галицьких учених домінувало дослідження стародрукованої книги, історії українського друкарства, хоча і І. Шараневич, і Я. Головацький приділяли певну увагу рукописним пам'яткам⁴⁶. Фактично камеральна археографія рукописної книги в Галичині починається з праць Іларіона Свєнціцького.

Розвиток опису рукописної книги та стародруків у ХІХ - на початку ХХ ст. як в Галичині, так і на території Російської імперії характеризується двома напрямами: перший, який виникає у середині ХІХ ст., - створення науково-методичних засад опису рукописних пам'яток та стародруків, для котрого було характерно відпрацювання принципів наукового опису кириличних рукописних книг та їх основних характеристик, узгодження певного набору описових рубрик. Основним методом для рукописів визнається палеографічний, оскільки опис книги зароджується в надрах літературознавства та мовознавства, однак, особливістю цих описів є надзвичайна різноманітність як у плані кількісних характеристик опису, так і в науковому напрямі Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. - М.: Изд-во АН СССР, 1928; Соболевский А. И. Славяно-русская палеография: Лекции А. И. Соболевского. - 2-е изд. - СПб.: Изд-во Имп. археол. ин-та, 1908..

Археографічна збирацька діяльність І. С. Свєн- ціцького дозволила створити унікальний фонд Українського національного музею у Львові, котрий започаткував митрополит А. Шептицький як церковний Гумецька Л. Професор Іларіон Свєнціцький: До 80-річчя з дня народження // Укр. мова в школі. - 1956.

- № 3. - С. 41.. Починаючи свою діяльність з опису зібрання А. Петрушевича на посаді помічника бібліотекаря, І. Свєнціцький безумовно опинився під впливом його особистості як колекціонера книги та її дослідника. У цей період він видає низку окремих наукових описів церковно-слов'янських, іншомовних та кар- паторуських рукописних книг, палеографо-грама- тичні дослідження Бучацького, Лавришівського євангелій, Новосадського Апостола Свєнціцький І. Бучакське Євангеліє: палеографічний опис // ЗНТШ. - Львів, 1911. - Кн. 5. - С. 5-17; Свенцицкий И. Описание иноязычных новейших карпато-русских рукописей библиотеки Народного Дома во Львове // Научно-литературный сборник Галиць- ко-Русской Матицы. - Львов, 1904. - Т. 3. - Кн. 4. - С. 81-104.; 1905. - Т. 4. - Кн. 1. - С. 108-149..

Одним із найзначиміших здобутків цього періоду була книгознавча діяльність: проведення збирацької діяльності в галузі рукописної спадщини, науковий опис рукописних книг та стародруків, формування книжкових колекцій «музейни- ками» І. Свєнціцьким та М. Петровим Черниш Н. І. Книгознавча діяльність І. Свєнціцького // Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського.

- 2004. - Вип. 13. - С. 150-172.; Вона ж. Бібліографічна комісія НТШ як центр дослідження української книги (1909-1939). - К.: «Наша культура і наука», 2006.. В основу збирацької діяльності в галузі книги ними на збирацькому рівні була покладена концепція книжкової пам'ятки як музейного об'єкта, пам'ятки культури, яка потребує поглибленого вивчення, осмислення її місця в культурі народу.

Усі ці вчені працювали в «збагаченому середовищі»: кінець ХІХ - початок ХХ ст. демонструють масштабний розвиток камеральної археографії рукописної книги, спричинений розвитком наукового опису рукописних книг у різних книгосховищах, коли встановлюються основні принципи опису книги, репертуару рукописних книг та стародруків. Бібліографування стародруків також набуває методичної стрункості. Серед них виділяються особистості знаних вже на той час істориків та бібліографів рукописної книги та стародруків, палеографів та текстологів І. Каманіна, В. М. Перетца, Ф. І. Титова Титов Ф. И. Очерки по истории русского книгописания и книгопечатания. - К., 1911. - Вып. 1-2..

У цих умовах І. Свєнціцький постійно працює з описом різних книжкових колекцій, окремих книжкових пам'яток. Перше десятиліття ХХ ст. відзначено низкою фундаментальних описів зібрань Народного Дому з колекції Антона Петрушевича, Музею Ставропігійского інституту у Львові Свенцицкий И. Церковно- и русско-славянския рукописи Публичной библиотеки Народного Дома во Львове. - СПб., 1904. - 65 с. - (Отд. оттиск из Известий ОРЯС. - 1904. - Т. 9. - Кн. 3. - С. 350-414); Свєнціцький І. Опис рукописів Народного Дому з колекції Ант. Петрушевича: В 3-х ч. - Львів: Вид. Іст.-філос. секції НТШ, 1906-1911. - ХЩ 1906. - Ч. 1. - 242 с.; 1911, Ч. 2. - 294 с.; 1911. - Ч. 3. - 193 с. - (Українсько-руський архів / Істори- ко-філос. секція НТШ: Рукописи львів. збірок. Вип. 1-3); Свенцицкий И. Опись Музея Ставропигийс- кого Института во Львове. - Львов, 1908. - ХІ, 248 с..

Книгознавчий опис стародруків він удосконалює у каталозі книг церковно-слов' янського друку з фондів Національного музею у Львові Свєнціцький І. Каталог книг церковно-славянской печати. - Жовква, 1908. - 213 с.. Період початку - 10-х років ХХ ст. є найбільш плідний у формуванні І. С. Свєнціцького як одного з видатних археографів української рукописної книги Іларіон Свєнціцький як дослідник давнього українського друкарства // Черниш Н. Бібліографічна комісія НТШ як центр дослідження української книги (1909-1939). - С. 11-112; Черниш Н. І. Книгознавча діяльність І. Свєнціцького // Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - 2004. - Вип. 13. - С. 150-172.. Вчений продовжував розвивати наукові дослідження й надалі. Він видає узагальнену працю «Початки книгопечатаня на замлях України» (Львів, 1924), коли в Україні святкували 300 років від початку книгодрукування, і тоді був справжній вибух історико-книгознавчих праць щодо історії книги та друку.

Величезного значення в Україні набули бібліографічні дослідження С. Т. Голубєва Голубев С. Т. Библиографические замечания о неко, описи та систематичні каталоги рукописних книг Церковно-археологічного музею Київської духовної академії (ЦАМ КДА) та значних збірок рукописів Києва, укладені наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. М. І. Петровим та О. Лебєдєвим. У фондах Музею налічувалося понад 1600 рукописних книг і стародруків, цінних документів торых старопечатных церковно-славянских книгах, пре имущественно конца XVI и XVII столетий // Труды. Каталожний опис М. І. Петрова й досі є основним довідником по збірках КДА та Києва. Безумовно цінною рисою цих рукописів є наведений постатейний виклад змісту збірників, що важливо для визначення як текстових редакцій, так й історії певних жанрових різновидів писемних пам яток.

Роль М. І. Петрова у формуванні бібліотеки Київської духовної академії, Церковно-археологічного товариства та Церковно-археологічного музею вивчалася багатьма вченими. Внесок М. І. Петрова у дослідження рукописних книг та стародруків розкривається в працях С. В. Сохань, В. І. Ульяновського, К. Крайнього та інших дослідниківКДА. - 1876. - № 1. - С. 121-161; № 2. - С. 359-398; Он. М. І. Петров проводив археографічні експедиції з метою дослідження та опису старожитностей і рукописно-книжкової спадщини місцевих архівів, бібліотек Наддніпрянської України, Волині, Поділля, а також збирання, опрацювання та збереження пам'яток церковної давнини, особливо писемних пам'яток. Ґрунтовний опис рукописних зібрань КДА, ЦАМ та інших книгосховищ м. Києва продовжив його учень О. Лебедєвже. О первопечатных церковно-славянских книгах, из данных в Кракове 1491 г.: Библиогр. заметка. - К., 1884;.

Он же. О составе библиотеки Петра Могилы // Труды Третьего Археологического съезда в России, бывшего в Киеве в 1874 г. - К., 1878. - Т. 2. - С. 257-268.

Історики церкви та історики світської літератури описували окремі унікальні книжкові пам'ятки на базі єдиних методик. Вони атрубутували книгу, характеризували її специфіку і подавали текстові редакції, постатейний розпис змісту та історії різновидів писемних пам'яток.

Кожен із цих дослідників вносив свою лепту у дослідження книжкової спадщини. Це був цілісний науковий рух у галузі камеральних методик дослідження рукописної книги, стародруків, літературних та історичних творів. Особлива роль

В. М. Перетца полягає у тому, що він першим узагальнив камеральну практику опису рукописів, одним із перших запровадив уніфікований археографічний опис рукописної книги⁶⁰.

Вивчення його спадщини у галузі методів опису та дослідження текстів рукописів полегшується тим, що всі звіти з наукових експедицій В. М. Перетца, які стосуються українських книгосховищ, ним опубліковані: експедиції в полтавські, ніжинські, катеринославські, житомирські та київські книгосховища були здійснені впродовж короткого часу - з 1910 по 1917 рр. Основні принципи опису були викладені ним уперше на з'їзді Тверського обласного археологічного товариства у Твері в 1905 р., що було результатом осмислення вченим досвіду другої половини ХІХ ст. у цій галузі, коли повільно відбувався процес переходу від описових до аналітичних методів дослідження книжкової та джерельної спадщини, ставилося питання про обов'язковість елементів опису, методику атрибуції тощо.

Ці методи впроваджувалися В. М. Перетцам у роботу його семінарія з російської філології, спрямованого на підготовку високоосвічених фахівців у галузі опису книжкової-рукописної спадщини. Пізніше, у 1927 р. він підводить підсумки цієї роботи у виданні «Записки Історико-філологічного відділу УАН »⁶¹.

У Київському університеті св. Володимира М. В. Пе- ретц залучає до вивчення, описування, порівняльного аналізу текстів та публікації пам'яток процесу студентів. Серед них - С. Маслов та В. Маслов, М. Гудзій, О. Білецький, І. Огієнко, В. Отроковсь- кий, В. Адріанова, С. Щеглова, Є. Невєрова, С. Су- шицький, О. Грузинський, С. Шевченко, М. Чистяков, С. Бугославський, С. Гаєвський, М. Драй- Хмара, Б. Ларін та інші. Усього за 1907-1912 рр. - період професорства В. М. Перетца у Київському університеті, - членами семінарія були 68 студентів, які працювали у галузі методології та історії літературознавства, історії мови, народної творчості, історії слов' янських і західноєвропейський літератур, нової російської літератури, історії російської метрики Ляхоцький В. П. Тільки книжка принесе волю українському народові... - К., 2000. - С. 216-217..

Діяльність цього семінарія слід розглядати у контексті попередніх науково-методичних розробок В. М. Перетца як історика російської словесності. Вперше він підводить підсумки методів опису рукописних книг на запропонований узагальнений опис рукописів на початку ХХ ст. - у 1905 р. на засіданні Тверського обласного археологічного товариства, де спробує встановити методику археографічного опису рукопису Перетц В. Н. К вопросу о рациональном описании древних рукописей... - С. 1-10..

Сам В. М. Перетц виховав плеяду талановитих істориків книги та дослідників стародрукованої спадщини, які проходили через його студентський семінарій у галузі давньоруської літератури та археографічні експедиції у книгосховища різних єпархіальних та церковних товариств, де вони описували рукописні книги та стародруки Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Житомир 21-26 октября 1910 года. - К., 1911.. Ним та його студентами було організовано низку експедицій для розшуків літературних пам'яток та опису рукописів та стародруків у Санкт-Петербурзі, Москві, Вільно та у різних губерніях України, зокрема, у Волинській, Полтавській і Катеринославській, а також у Києві.

Московські та петербурзькі поїздки членів семінарія мали на меті ознайомлення з першоджерелами та наукове спілкування з колегами - В. М. Пе- ретц та його стипендіати виступали з доповідями. Найбільше значення для України мають експедиції, які були проведені на етнічних українських територіях: друга - у Полтавську та Катеринославську (1-9 червня 1910 р.); третя - у Житомир (21-26 жовтня 1910 р.); сьома - в Ніжин (18-20 лютого 1914 р.); дев'ята - до Києва у Києво-Виду- бицький монастир (30 травня - 10 червня 1915 р.). Необхідно відзначити також його поїздки влітку 1907 та 1912 рр. у Краків та Львів Перетц В. Н. Отчет о занятиях во время заграничной командировки летом 1907 г. - К., 1907; Он же. Отчет о занятиях во время заграничной командировки летом 1912 г. - К., 1913., де він, зокрема вивчав відомі рукописи і зібрання Оссолінських та Народного Дому, описані раніше І. Свєнціцьким.

За наслідками археографічної експедиції (екскурсії) студентів Київського університету св. Володимира - членів семінарія російської філології до Житомира 21-26 жовтня 1910 р., де були проведені обстеження та оцінка різних фондів, В. М. Перетц складав та публікував звіти, які сьогодні стали цінним джерелом з історії археографії рукописної книги та бібліографії стародруків.

Під час таких поїздок студенти спеціального семінарія з історії красного письменства оволоділи методами роботи з рукописними книгами та бібліографією давньої книги, провели мовно- текстологічні дослідження видатних пам'яток рукописно-книжкової культури. Такі поїздки, як правило, супроводжувалися читанням публічних лекцій з історії словесності. За структурою у цих звітах містився стислий щоденник експедиції, основні завдання членам семінарія, заняття самого проф. В. М. Перетца, а також - окремими розділами - конкретна діяльність та опис і дослідження окремих пам'яток та опис найважливіших із них. Дослідження кожного з учасників семінарія обговорювалися на спеціальних засіданнях. У додатках подавався опис стародруків та рукописних книг загального характеру або пропонувалися публікації джерел. Серед таких студентів були майбутні видатні історики літератури, мовознавці, книгознавці.

Експедиція до Полтавського єпархіального давньосховища, яке було започатковано та розвивалося завдяки дбанням преосв. Іоанна, та Катеринославського губернського музею ім. О. М. Поля відбулася 1-9 червня 1910 р. у складі професорських стипендіатів С. І. Маслова, О. С. Грузинського, Є. К. Тимченка, М. К. Гудзія, А. А. Ришкова, С. Ф. Акимовича; слухачів Вищих жіночих курсів В. П. Адріанової С. О. Щеглової, Є. Л. Невєрової, Е. В. Руткевич, А. І. Сичевської, Е. М. Шуляк та інших. Опис рукописів до В. М. Перетца було коротко складено В. Трипольським Трипольский В. Полтавское епархиальное древле.

Кожен із членів семінарія, хто описував рукописні книги та стародруки, підготував свої матеріали, а у додатках було опубліковано: Опис рукописів Полтавського губернського музею (ко- лекція К. М. Скаржинської) та Каталог стародруків церковнослов'янських та польських книг музею; Рукописні збірники Катеринославського музею ім. О. М. Поля: Учительне Євангеліє 1592 р. (с. 53-64), збірники перемінного змісту (с. 64-71). Крім того, опубліковано списки: Повчання з Учительного Євангелія 1592 р. із Музею ім. О. М. Поля та Канівського Учительного Євангелія XVII ст. (с. 72-79); а також розширений опис «Звезды Пресветлой» 1772 р. (с. 80-98) із фондів Полтавського єпархіального книгосховища та за списком Імператорської публічної бібліотеки у Санкт-Петербурзі (с. 98-99).

С. І. Маслов вивчав лаврські стародруки першої половини XV!! ст. Він виявив та описав: Тріодь пісну 1627 р. по примірниках та 1648 р. з колекції в Музеї К. М. Скаржинської; Служебник 1629 р., Тріодь цвітну 1631 р., Тріодь пісну та Тріодь цвітну, надруковану Львівським братством в 1660-х роках, із фондів Полтавського єпархіального давнь- осховища.

Окремо С. І. Маслов розглядав гравюри. Йому вдалося атрибутувати видання «Ключа Разуменія» Іоникія Галятовського (К., 1659), переплетені разом із «Казанями, приданими до книги Ключ Разу- менія названои», які В. Трипольский описав як слова із повчань Іоникія Галятовського. У Музеї ім. О. М. Поля в Катеринославі С. І. Маслов вивчав збірники повчань ХVШ ст. харківського походження, які до того зберігалися у фондах Харківського історико-філологічного товариства та Харківського університету. До складу входили проповіді Тарасія Дербицького, Амвросія Фло- ринського, Феодора Неміровського та інших. Крім того, його увагу було залучено до густинських рукописів - повчань архімандрита Паісія 1828 р. та 1841 р. пізнього Густинського літопису, складеного архімандритом Нектарієм у 1829 р. з копіями документів, які стосуються монастиря. Разом з Є. Невєро- вою він склав надрукований у додатках перелік церковно-слов' янських та польських стародруків ХVII-XIX ст., які належали Музею К. М. Скар- жинської. Маслов вивчав також матеріали, котрі стосувалися К. О. Рилєєва та відомості про Полтавську баталію у різних джерелах списків ХУШ ст., а також інші рукописи, який становили інтерес як пам'ятки історії та культурихранилище (указатель с описанием). - Полтава, 1909..

О. С. Грузинський досліджував Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр., його походження, унікальну мовну редакцію та деякі особливості⁶⁸. М. К. Гудзій у Полтавському єпархіальному давньо- сховищі вивчав рукописні євангелія кінця XVI - початку XVII ст., описав та опублікував колофони і записи. Він та Є. К. Тимченко розгладали також рукописне Канівське Учительне Євангеліє кінця ХУІ ст. - початку ХVII ст., що, за думкою М. К. Гудзія, не має аналогів з опублікованими текстами⁶⁹.